Оцените этот текст:


 ------------------------------------------------------------------------
 Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: Евгений Васильев
 Для украинских литер использованы обозначения:
 к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 п, ┐  - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------

   (ЛЕГЕНДА)




   Степами турки i татари
   На конях мчать, мов чорнi хмари,
   I згаром диха║ земля -
   Навкруг пожари, як петля,
   Й петлю розкручу║ ординець:
   Вiн одшукав живий гостинець -
   Дiвча бiжить босонiж в бiр.
   п┐ вiн схопить у ясир,
   В прокислу зашморгне сирицю
   Й продасть у Кафi з торговицi.
   I сльози дiвчини, й життя
   Проп'║ без жалю i пуття.
   Бо що йому краса дiвоча,
   Коса шовкова, яснi очi -
   Усе продасть вiн за дукат,
   Бо вiн торгаш, ординець, кат.
   Дiвча бiжить в тяжкiм одча┐,
   Коса ┐й плечi устеля║,
   А сльози падають у брiд,
   I кров'ю тягнеться твiй слiд.
   Уже над юнiстю тво║ю
   Аркан свистить, сичить змi║ю.
   I враз вiдсiчена петля
   Безсило впала у поля.
   Козак-нетяга у долинi
   Рубнув ┐┐ i вже стежину
   Дiвчинi вказу║ у бiр:
   "Ми ще зустрiнемось, повiр".
   Ординець блимнув хижим оком.
   На луку впав, гикнув i скоком
   Помчав з ординцями в байрак.
   Втiкай, козаче!
   Та козак
   Втiкать не думав. Ще дiвчину
   Провiв очима й по долинi
   Навскiс напасникам помчав.
   Травневий день в кiльцi заграв
   На сполох бив всiма громами,
   I блискавка небеснi брами
   Розчахувала навкруги...
   Все ближче, ближче вороги,
   Злостивий усмiх рве ┐м губи -
   Отак i мчить землею згуба,
   Жадiбна, дика, навiсна,
   В краплинах кровi i багна.
   Козак ударив iз пiстоля,
   Й розлiгся крик посеред поля:
   На стременi торгаш завис,
   I кiнь його понiс, як бiс,
   I степ востанн║ над рiкою
   Ординець мiряв головою...
   Все ближче конi, лиця злi,
   Схрестились, скрегнули шаблi,
   Переплелися iскри з кров'ю,
   I знову криком Приднiпров'я
   Прошив у жасi людолов.
   Та бiснувалась криця знов,
   Шипiла кров, шипiла пiна.
   Козак вимощував долину
   Чужинським трупом, як умiв,
   Як вчився в Сiчi i в братiв
   На славнiм Донi у походi.
   Ординцiв б'║ козак вже в бродi.
   Бере ординцiв переляк:
   "То це шайтан!
   Це не козак!"
   Козак всмiхнувся в довгi вуса:
   "З шайтанами не вперше б'юся.
   Узнали, що таке козак,
   Якого люди кличуть: Мак".
   I знову зброя у двобо┐
   Дзвенить над збитою водою,
   I квасить нелюдiв рiка,-
   Не ломить сила козака.
   Та от надходить чорна зрада:
   Дрантя, попихач скрався ззаду,
   Вiн чином - кат, душею - гад.
   Увесь продався за дукат.
   Тихцем пiдвiв iуда зброю,
   Озвався пострiл над рiкою,
   I на коня схиливсь козак.
   "Пропав козак! Загинув Мак!" -
   Ординцi кинулись до нього.
   Козак на них поглянув строго:
   "Нi, не загинув я, кати,
   Помiж людьми менi цвiсти!"
   Кати пiдводять вгору зброю:
   "Твiй цвiт, життя вже за тобою,
   Козаче, зробимо отак:
   Шаблями скришимо на мак..."
   Ординцi во┐на скришили,
   На землю впало тiло бiле
   I, наче зерно, проросло,
   А влiтку маком зацвiло...
   Давно ординцiв i iуду
   В мо┐м краю забули люди,
   Бо ┐хнiй слiд - страшний укiс -
   Травою мертвою порiс.
   А мак цвiте вiки в роздоллi -
   В косi дiвочiй i у полi.
   А мак цвiте!

Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT
Оцените этот текст: