Ендрю Томас. Шамбала, оаза свВтла Уславленому Мор'Г, мудрецевГ Шамбали ПЕРЕДНЊ СЛОВО Це художнК дослГдження базуКться переважно на тГбетських буддГйських текстах -- найбГльш вГрогГдних джерелах щодо Шамбали, хоча для паралелей залучалося й чимало Гнших книг. Природно, що найперше запитання, яке постаК, стосуКться самоП назви Шамбала-- що вона значить Г коли виникла. Слово шам у санскритГ означаК "спокГй", "мир", тож цГлком можливо, що саме вГд нього й походить назва Шамбала. ЛГтература пуран згадуК острГв Шамбалу з благословенними гаями, розташований посеред нектарного озера. ВндГйськГ пурани датуються приблизно тим самим часом, коли складався Г Новий ЗавГт. Назва Шамбала часто згадуКться на сторГнках тГбетських буддГйських книг. НавГть до появи буддизму в ТГбетГ (VII ст. до н.е.) краПна Шамбала позначена на географГчнГй картГ в тГбетськГй книзГ релГгГП Бон, що налГчуК понад два тисячолГття. БагатотомнГ "Ганжур" Г "Данжур", "БГла Вайдур'я", "БлакитнГ аннали", "Шлях до Шамбали", "Сфера Шамбали" й чимало Гнших тГбетських трактатГв мГстять достатньо матерГалу для стислоП характеристики Шамбали. У буддистськГй системГ махаяна Шамбала розглядаКться як чудесна земля, подГбна до тГКП, яку ми подибуКмо в "УтопГП" Томаса Мора, "НовГй АтлантидГ" ФренсГса Бекона та "МГстГ Сонця" Томмазо Кампанелли, де доброчеснГсть Г мудрГсть творять Гдеальне суспГльство. Писати про Шамбалу без вивчення вищезгаданих тГбетських текстГв (а це незначна частка тГбетськоП релГгГйноП лГтератури)-- все одно що множити прикрГ непорозумГння й помилки. Тривале життя на Далекому СходГ дозволило авторовГ цих рядкГв уникнути хибних висновкГв, властивих представникам Заходу, а тому й допомогло вГдчути суть вчення Шамбали. На ЗаходГ навряд чи знали щось певне про Шамбалу до публГкацГП О. П. БлаватськоП, яка вГдкрила стародавню мудрГсть Сходу не пГдготовленому належно Квропейському та американському читачевГ у вГкторГанську епоху. ВтГм, першими з КвропейцГв у новГ часи розповГли про Шамбалу двоК католицьких мГсГонерГв--Стефан Каселла й Джон Кабрал ще триста п'ятдесят рокГв тому. Можливо, Шамбалу знади в ЊвропГ й трохи ранГше, але пГд Гншою назвою, оскГльки К вагомГ пГдстави пов'язувати схГдну традицГю з середньовГчними легендами про Святий Грааль Г пресвГтера Воанна. ЗгГдно з традицГКю, встановленою шГсть сторГч тому главою тГбетського буддизму Цзонкабою, з Шамбали на початку останньоП чвертГ кожного столГття лунаК заклик до миру й терпимостГ. Отож цГКю книжкою менГ хотГлося б зробити свГй скромний внесок до цього гуманного послання у XX столГттГ. ВСТУП Незвичайна тема потребуК Г нетрадицГйного пГдходу до неП, тобто, як казав ПГфагор, "ступити на неходженГ стежки". Новий задум, хоч вГн Г незвичний, мусить усе ж використати всГ накопиченГ досГ знання. ВГн повинен пГдтверджуватися фактами, а не витати в царинГ спекулятивних розмГрковувань. Та й, крГм усього, вГн мусить мати Г якесь практичне значення, Гнакше вся праця виявиться марною. За часГв КрГшни мудрець Нарада застерГгав вГд поквапних висновкГв щодо свГжих думок: "НГколи не кажи "я цього не знаю, а тому це -- неправда". Треба вивчати, щоб знати, знати, щоб розумГти, розумГти, щоб судити". НетерпимГсть у сучаснГй науцГ свГдчить, якими хибними К заперечення нових концепцГй Г невипробуваних пГдходГв. В атмосферГ розумовоП обмеженостГ й переслГдувань за часГв Кромвеля прогресивнГ вченГ АнглГП заснували Невидимий Коледж, що вирГс у найвищу наукову ГнституцГю -- КоролГвське Товариство. Та майже нГчого невГдомо про Гнше "невидиме" наукове та фГлософське товариство, що провадить дослГдження у величнГй самотинГ ГГмалаПв. А воно отримало вГдповГдГ на найбГльш складнГ науковГ питання. СлГди цього фГлантропГчного й фГлософського братства знаходимо в Гсторичних записах вГд найдавнГших часГв Г дотепер. ЧисленнГ свГдчення пГдтверджують, що справдГ Гснували видатнГ постатГ як у минулому, так Г сьогоднГ, хоч ГнформацГя про те, де вони жили, неоднозначна. Скептицизм дГК, як двосГчний меч. З одного боку, вГн руйнуК нГкчемнГ теорГП, а з Гншого -- губить розумнГ, але передчаснГ гГпотези. В цей меч слГд заносити обачно, аби не згубити такого пГдходу, яким через певний час можна скористатися. ВсторГя науки ряснГК такими трагГчними прикладами. 1838 року один паризький лГкар переконував свою пацГКнтку, що хобГ ПП чоловГка -- ловити тГнГ людей на мГдну пластинку -- певна ознака божевГлля. ЛГкар настГйливо радив цГй жГнцГ на прГзвище Дагерр примГстити мосьК Дагерра в паризьку божевГльню. На щастя для ЛуП Дагерра, Французька академГя наук уберегла винахГдника вГд цГКП сумноП долГ, визнавши його вГдкриття фотографГП. Що таке реальнГсть? СкажГмо, повГтря -- воно реальне чи просто нГщо? Але ж коли цим "нГщо" напомпувати шину, вона стаК твердою, як дерево. У дГтей, що граються -- одна реальнГсть, а зовсГм Гнша -- в дорослих; одна -- у ядерного фГзика, що маК справу з безмежно малим свГтом атома, Г зовсГм Гнша -- у нефахГвця, що стикаКться з чималими предметами; одна -- в астронома, що вивчаК гГгантськГ зорянГ свГти, а Гнша -- у звичайноП людини, що спостерГгаК "малГ зГрочки" на небГ; одна -- в Гсторика, що бачить перебГг подГй Г розвиток суспГльства упродовж столГть, Г Гнша -- у пересГчноП людини, що живе теперГшнГм днем Г не здатна уявити життя людства загалом. У наш релятивГстський вГк реальнГсть залежить вГд спостерГгача. В ця книга маК справу з предметом, який можна означити, як "неординарна реальнГсть". Що правда для одного, те неправда для Гншого. А оскГльки в цьому велетенському свГтГ багато правд, нам треба вмГти слухати один одного, щоб мати користь вГд обмГну Гдеями навГть тодГ, коли вони видаються вкрай химерними. Ця книга проводить думку, що на землГ ГснуК оаза космГчноП культури, представники якоП, немов провГдна зГрка, столГттями ведуть людство до вищого ступеню розумГння, вищоП моралГ Г повнГшого втГлення ГдеП про братерство людей. МайбутнК покаже, чи зумГК сучасне суспГльство нашоП критичноП епохи пГти за цГКю провГдною зГркою. Њ два рГзновиди людей: однГ розпГзнають правду вГдразу, а ГншГ лише в останню чергу. Саме першГ К провГдниками передовоП культури й цивГлГзацГП, як це нам засвГдчуК ГсторГя науки, мистецтва й фГлософГП. Не зажили слави тГ, хто заперечував кулясту форму ЗемлГ, вГдкидав теорГю вГдносностГ, не вГрив у пароплави, аероплани чи космГчнГ кораблГ, а творцям смГливих Гдей стоять пам'ятники. В нехай теза про закрите братство довершених людей, що сприяють розвитковГ людства, належить поки до сфери припущень -- вона все ж варта уваги. Адже висмГювала ж, до запуску першого супутника, бГльшГсть людей саму Гдею про пГдкорення космосу! А вона виявилася правдивою. Отож нехай читач прочитаК цГ сторГнки Г спробуК збагнути те, про що на них мовиться. 1. ДАВНВ МВСТЕРВЏ На Далекому СходГ ГснуК давня Г досить поширена вГра в Гснування плеяди видатних умГв, що живуть вГдлюдно в невГдомГй областГ АзГП. Про це писали Гсторики й фГлософи СтародавньоП ГрецГП та Риму. ВважаКться, що великий ПГфагор вГдвГдав ВндГю. ФГлострат описуК подорож АполлонГя ТГанського в ТрансгГмалайський регГон, що може бути лише ТГбетом. Добре вГдомо, що ПГфагор Г АполлонГй були знайомГ з дуже давньою системою посвячення, вГдомою як ВеликГ мГстерГП. В той час, як МалГ мГстерГП являли здебГльшого народнГ культи. ВеликГ мГстерГП призначалися для обмеженого кола освГчених людей, здатних пГднятися над посереднГстю мас. Цельс у II столГттГ писав про допуск до цих мГстерГй: "Нехай у них вГзьме участь той, чиП руки чистГ, а слова мудрГ". Запис античного автора про втаКмничених мовить, що вони були здатнГ розумГти значення загадки Гснування, осягаючи його мету Г межГ, як то визначиш Зевс". ЦГ слова -- хороший ключ до фГлософськоП сутГ Великих мГстерГй. Дев'ятнадцять вГкГв тому ФГлон АлександрГйський написав про ВеликГ мГстерГП такГ знаменнГ рядки: "О ви, втаКмниченГ, чиП вуха очищенГ, приймГть це в своП душГ, як таКмницю, щоб нГколи ПП не втратити! Не вГдкривайте ПП профановГ! ОберГгайте ПП в собГ, як нетлГнний скарб -- не як золото чи срГбло, а як щось куди цГннГше, куди вартГснГше вГд будь-якоП речГ, бо це -- знання ВеликоП Причини, Природи Г того, що вони обоК зродили". У ЊгиптГ, ГрецГП, ВавГлонГ й ВндГП втаКмниченГ розмГрковували про безмежне зоряними ночами, чекаючи на одкровення. Так ПГфагор вГдкрив сГм нот у музицГ Г "музику сфер", фГлософський сенс чисел Г кулясту форму ЗемлГ. Так само й Платон установив, що абстрактнГ ГдеП творять свГй власний невидимий свГт. ОдвГчну природу всесвГту вГдкрив ГераклГт ПонтГйський. БГльша частина грецькоП фГлософГП бере початок з Њгипетських мГстерГй. ПГфагор Г Платон навчалися у верховних жерцГв краПни на НГлГ. В видатний Гсторик античностГ, Геродот, говорив про мГстерГП з видимою повагою: "Я зберГгаю глибоке мовчання про цГ мГстерГП, з бГльшГстю яких я познайомився". МГстерГП завжди користувалися зашифрованою мовою, щоб зберегти таКмнГ знання. Цей дивний звичай пГдтверджуК Платон у листГ до ДГонГсГя Молодшого: "Я мушу писати тобГ загадками, щоб, коли моК послання буде перехоплене на землГ чи на морГ, його не зрозумГв той, хто його прочитаК". Потайна символГка Великих мГстерГй робила ПхнК вчення "незрозумГлим для дурнГв", як казали втаКмниченГ. Упродовж ГсторГП цГ вищГ люди багато слухали, мало говорили й активно дГяли. "З найдавнГших часГв ГснуК таКмний мГжнародний код символГв, яким користуються втаКмниченГ, що мають ключ до цих окультних доктрин. ЦГ знання досГ ретельно оберГгають релГгГйнГ братства в ВндГП, ТГбетГ, КитаП, МонголГП та ЯпонГП" (В. 1. Еванс-Вентц. ТГбетська книга смертГ.--Оксфорд, 1927). Схоже, Гснував постГйний обмГн знаннями мГж групами втаКмничених АзГП та Середземноморського басейну, попри великГ вГдстанГ, що Пх роздГляли. Це пояснюК, чому вчення про переродження раптово з'являКться в пГфагорГйцГв Кротони (ВталГя). Хоча його знали Г в ЊгиптГ, не виключено, що його привГз з ВндГП саме ПГфагор. За ЦГцероном Г ВергГлГКм, мГстерГП виходили з доктрини переродження Г вчили, що нещастя й лиха цього життя К спокутою за вчинки й грГхи минулого життя. Ця Гдея могла бути запозичена в ВндГП, з якою Стародавня ГрецГя та Рим пГдтримували культурнГ й торговельнГ зв'язки. Допуск до Великих мГстерГй вимагав складних процедур, що називалися ГнГцГацГП. З праць класичних авторГв вГдомо, що пГд час цих ритуалГв мали мГсце незвичайнГ явища. У "ФедрГ" Платон так описуК своП враження: "Ми стали свГдками цГлГсних, простих, незмГнних Г благословенних видГнь, що складалися з чистого свГтла". Прокл (V ст.) додаК, що "боги прибирали рГзноманГтних форм, постаючи в рГзних подобах, а Гнколи навГть у виглядГ безформного сяйва". Сократ нГбито мусив визнати, що "тГ, хто встановив мГстерГП, були людьми винятково генГальними". НайосвГченГшГ уми давнини -- ПГндар, Платон, Плутарх, ЕврГпГд, АрГстофан, ЦГцерон, ЕпГктет, Марк АврелГй Г багато Гнших -- дали найвищу оцГнку мГстерГям. Твори цих великих мислителГв засвГдчують Пхню глибоку повагу до мГстерГй. Всторична Гстина полягаК в тому, що велика наука, глибокГ знання Г висока фГлософГя шкГл Кгипетських мГстерГй надихали найвидатнГших представникГв класичноП епохи. НайпоширенГшими з мГстерГй були мГстерГП ВзГди, Орфея, ДГонГса, Елевса, Церери й МГтри. ВнГцГацГП вГдбувалися вночГ, переважно в печерах, лабГринтах чи пГрамГдах. Виразно прозираК космГчний характер Г змГст Великих мГстерГй, що випливають з основноП засади: Земля для людини лише мГсце вигнання, а справжня ПП оселя -- зоряний простГр. Цю всесвГтню асоцГацГю мудрецГв було створено на свГтанку цивГлГзацГП, Г вона успГшно зберегла давню мудрГсть упродовж тисячолГть. Вснував тГсний зв'язок мГж наукою, особливо астрономГКю, Г Великими мГстерГями -- такий висновок напрошуКться з астрономГчноП символГки, вживаноП в мГстерГях. Людство постГйно стикаКться з примарою фанатизму й забобонГв. ЦГ примари видаються гГдними уваги лише для тих, чий погляд прикутий до них, Г для кого вони -- частка психологГчного багажу. Та для умГв, що зводяться неад посереднГстю мас, цГ страхГття неспроможнГ приховати своКП справжньоП личини. Так вважають адепти Г ПхнГ послГдовники. Вважалося неможливим допускати навГть до Малих мГстерГй осГб сумнГвноП вдачГ. Так, попри всю свою владу, Гмператор Нерон не змГг бути присутнГм на елевсинських мГстерГях пГсля того, як стратив власну матГр. Вмператор Константин мусив вГдмовитись вГд участГ в таких самих мГстерГях пГсля вбивства одного сина КрГспа, а тодГ й дружини Фаусти. А проте навГть грецька церква виявилася менш нетерпимою, канонГзувавши його пГсля смертГ! ЦГ ГсторичнГ факти свГдчать, що учасник мГстерГй мусив мати незаплямовану репутацГю. Вкрай важливГ свГдчення наводять першГ ВГтцГ церкви. Клемент АлександрГйський (II ст.) писав, що вчення Великих мГстерГй стосуКться переважно Природи й УсесвГту. "Тут кГнчаються всГлякГ вказГвки,-- пояснював вГн.-- Природа й усГ явища стають видимими й зрозумГлими". МГстерГП були ближчими до науки й фГлософГП, анГж визнана релГгГя, яка призначалася для тих, чий Гнтелект Г моральнГсть не досягли достатнього рГвня. ВтаКмниченому вГдкривалися знання, часто у виглядГ символГв чи криптограм, до яких простГ смертнГ не мали ключа. Через секретнГсть упродовж вГкГв годГ вГдтворити картину цих давнГх ГнГцГацГй. Ось що тГльки каже ЛуцГй Апулей (II ст.): "Не сумнГваюсь, допитливий читачу, що ти хочеш дГзнатися, що ж сталося, коли я увГйшов. Якби менГ було дозволено сказати тобГ про це, а тобГ дозволено вислухати, то ти дГзнався б про все; але тодГ язик мГй постраждав би вГд надмГрноП балакучостГ, а твоП вуха -- вГд надмГрноП цГкавостГ". ЦГ недомовки Гнтригують, але не бГльше. ФГлон АлександрГйський (I ст.) усе ж повГдомляК нам, що "мГстерГП розкривали таКмницГ Природи". З давнГх Гсторичних повГдомлень випливаК, що школи мГстерГй не лише вГдкривали очГ на найвище "Я" Г пГдносили людину до рГвня космГчноП свГдомостГ, а й давали Пй науковГ вказГвки й данГ про невГдому ГсторГю людства. Доказ цього знаходимо в "ТГмеП" Платона, де Солон заявляК, що КгипетськГ жерцГ розповГли йому про хронологГю, започатковану в дев'ятому тисячолГттГ до його епохи. Це дозволяК припустити, що в Давньому ЊгиптГ Гснували архГви, що охоплювали значнГ перГоди ГсторГП. Так званГ маги, або МудрецГ Сходу, поза сумнГвом, входили до всесвГтньоП школи мГстерГй. Святий Жером (IV ст.) визначаК Пх як "УчителГв, що розмГрковують про ВсесвГт" Г приписуК Пм глибоке знання астрологГП. Питання про магГв було в теологГП досить лоскГтливим Г суперечливим. Найпершими знали про пришестя Христа ангельськГ вГсники, якГ з'явилися перед Йосифом Г ДГвою МарГКю. Цих трьох (чи й бГльше) МудрецГв хтось попередив про майбутнК народження Всуса, Гнакше вони б не залишили своКП далекоП краПни за кГлька мГсяцГв до очГкуваноП подГП. НавГть кращГ тогочаснГ астрологи не могли передбачити точно, де й коли у свГт прийде месГя. Лише дар передбачення мГг привести магГв до Палестини. Теологи вважають спекуляцГями всГлякГ розумування про природу ЗорГ ВГфлеКмськоП. Якщо вважати вГрогГдним розповГдь про святого МатвГя, то зоря та не могла бути планетою, зГркою чи кометою, бо вона надто швидко рухалася по небу. З Гншого боку, той рух був надто повГльним як для метеорита. То чи не був то апарат, створений давньою наукою, якою володГли маги? Цю таКмницю може прояснити давня легенда, що вочевидь Где вГд магГв: "Що ж то за зГрка вела магГв? Безумовно, то було велГння Братства: привГтати Всуса, вберегти нужденну сГм'ю Г принести Пй якийсь прожиток. Ми йшли по ЗемлГ, не знаючи достеменного мГсця. ВказГвки ТерафГма направляли Г вели нас день у день. Коли ми чули: "Вже близько", ми не бачили жодного слГду житла. Чи мГг хто-небудь отримати чудо такого небаченого попередження серед послГду верблюдГв Г ревГння вГслюкГв?" МудрецГ мусили бути провГщенГ про народження Всуса, якщо вирушили в тривалу подорож, коли МарГя була вагГтна. То звГдки ж прийшли маги? Хто послав Пх? В куди вони пГшли потГм? ЦГ питання, схоже, залишаються без вГдповГдГ, та принаймнГ знаменний факт, що вони знали про грядущу подГю, ПхнК знання про зорГ, ПхнК володГння паранормальними здГбностями, якГ проявилися в попередженнГ, що явилося увГ снГ, пГдтверджуК Новий ЗавГт. Њврейський Гсторик ФГлон АлександрГйський (30 р. до н. е.-- 10 р. н.е.), можливо, краще за Гнших визначив слово "маг", бо був сучасником Всуса: "Маги були святими людьми, що тримались осторонь усього земного, споглядали божественнГ доброчесностГ Г розумГлися на сутностГ богГв та духГв. Вони усе життя пГдтримували постГйний зв'язок Гз цими невидимими Гстотами, а також посвячували Гнших у своП таКмницГ". Це пояснення, певно ж, куди цГннГше, нГж усГ церковнГ тлумачення слова "маг", бо його даК вчений епохи Всуса. За ФГлоном, маги були не лише прийшлими з ПерсГП астрологами, про що мовлять теологГчнГ джерела, а й великими втаКмниченими. До всього, це Гсторичне свГдчення даК зрозумГти, що маги належали до мГстичного Братства. Якими ж були Гдеали й засади цього давнього братства та його послГдовникГв, що Г сьогоднГ провадять ВеликГ мГстерГП? На це запитання досить чГтко вГдповГдаК англГйський автор Уолтер Оуен: "Члени Братства нГ всемогутнГ, нГ деспотичнГ. ВГльна воля, ця суть особистостГ людини -- недоторканна. Вони лише впливають, спонукують, переконують, стримують. ПхнК знаряддя -- закони природи, а матерГал, з яким вони працюють,-- це бажання, себелюбство, надГП, страхи, сумнГви, пристрастГ, антипатГП Г ненависть, якГ ще залишаються Гдеалами Театру, Барлогу, Ринку й ПлеменГ, воля яких -- це "брутальний Гмпульс" патологГчних схильностей, що в духовному розумГннГ не набагато перевищують спонуки мисливцГв за мамутами. Люди, свГдомГсть яких вГдкрита, спГвпрацюють Гз ними, але Пх вкрай обмаль. Вони випускники УнГверситету ЛюдяностГ". В ВндГП ще збереглася традицГя осГб, що закГнчили УнГверситет ЛюдяностГ; Пх там називають рГшГ. ДавнГй трактат "Аватаншака-сутра" свГдчить, що з початку цивГлГзацГП людство змГшало Гстину й брехню. ТодГ була створена вища система знань алая-вГджняна. Але хто володГК цими знаннями? ДавнГ тексти вГдповГдають: "ВеликГ ВчителГ ГГмалаПв". Доктор Еванс-Вентц, вГдомий сходознавець, так визначаК ПхнГ цГлГ й дГяльнГсть: "НевидимГ для звичайних людей, цГ Гстоти видимГ для пророкГв Г чистим серцем можуть спГлкуватися з ними. Як мовчазна сторожа вони з божественним спГвчуттям споглядатимуть з ГГмалайських вГдрогГв на Землю, поки нГч калГюги завершить свою довгу путь й настане День Пробудження над усГма народами". ЗгГдно з "Веданта-сарою", Гстинним учителем, або гуру, К людина, уславлена чеснотами, яка мечем мудростГ обтяла гГлки й коренГ дерева зла, яка свГтлом розуму розвГяла щГльну темряву неуцтва, в яку поринуло людство. МГстики Заходу також знали про Гснування цих магГв. Один Гз них, Карл фон Еккартсхаузен (1752--1813), так писав у своПх "Викриттях магГП": "Вони живуть у рГзних мГсцях ЗемлГ. Хто в ЊвропГ, хто в АфрицГ, але Пх пов'язуК гармонГя душ, тому вони -- одне цГле. Вони розумГють один одного, хоч Г розмовляють рГзними мовами, бо мова мудрецГв -- духовне сприйняття". В ГншГй книзГ цей самий автор каже, що ця "Школа МудростГ" схована вГд свГту Г пГдлягаК лише божественному урядуванню. Нема нГчого неймовГрного в припущеннГ, що в минулому мудрецГ й провидцГ об'Кдналися в постГйне спГвтовариство, аби протидГяти невГгластву й посередностГ, властивих масам, та ще нетерпимостГ Гснуючих культГв. Думати не так, як бГльшГсть -- завжди вкрай ризиковано, бо служителГ ГдолГв зла завжди нетерпимГ до смГливцГв, що здатнГ виявляти бГльшу мудрГсть, анГж вони самГ. Ось чому в давнГ часи освГченГ люди об'Кднувалися в групи, щоб займатися фГлософськими й науковими розробками й уникнути протидГП зовнГшнГх сил. ВнодГ в своПх краПнах вони опинялися в лонГ панГвноП релГгГП, належали до ПП елГти. ВнодГ дГяли поза цими межами, зовсГм невГдомГ для невтаКмничених. Школи мГстерГй Њгипту, ВндГП, ГрецГП, Китаю та Гнших краПн античностГ можуть бути прикладом збереження Давнього Знання. Як повГдомляють класичнГ Гсторики й письменники, давнГ тексти -- учасники Великих мГстерГй були людьми широких поглядГв, високоП моралГ Г глибокоП свГдомостГ. Вони вивчали не лише людину, а й усесвГт, де людина складаК лише мГзерну частку. МГж усГма центрами свГту Гснував зв'язок, Г коли якась цивГлГзацГя мала отримати поштовх, то ГншГ гГлки цього всесвГтнього Братства вГдразу сприяли цьому. Цим пояснюКться швидке, несподГване виникнення нових Гдей за певних Гсторичних перГодГв Г докорГннГ змГни, якГ вони викликали. Поява християнства -- приклад цГКП вражаючоП роботи мГстерГй, що ведеться у свГтГ за певним планом. Йому не змогли завадити зусилля ессенГв, що вчили християнству до християнства, або, навпаки, зводили його до догматичноП релГгГП й оволодГння сучасною наукою. В навГть якщо деякГ з намГрГв МудрецГв випадково зазнавали невдачГ, бо не було узгодженостГ мас, навряд чи варто сумнГватися, що самГ цГ задуми були чудовГ, бо похопили вГд тих хто володГв глибокою мудрГстю, збереженою у вГках Г тисячолГттях. ЛегендарнГ махатми ГГмалаПв - це не усамГтненГ посвятники, а члени Братства за духовне вГдродження людства. Зрештою, саме в цьому Г полягаК суть вГри народГв ВндГП й ТГбету. 2. ДОЛИНА БЕЗСМЕРТНИХ Стало вже звичним вважати мГф гарним, але неправдивим уявленням первГсних народГв про походження свГту й людини. Це слушно лише до певноП мГри. Однак К мГфи, якГ розповГдають про легендарнГ мГста й легендарних героПв. Але усна й писемна традицГя знаК чимало випадкГв, коли цГ мГфи виявлялися правдою. Коли ГенрГх ШлГман заявив, що вГрить ГомеровГй "ВлГадГ" Г вирушаК на пошуки легендарноП ТроП, вченГ кола пГдняли його насмГх, бо Троя вважалася лише гарною казкою. А ШлГман вГдкрив не одну, а цГлих дев'ять Трой -- одна на однГй, поглинутих землею! ВГн знайшов ГнкрустованГ слоновою кГсткою шкатулки, повнГ золотих браслетГв, чаш, сережок -- щедра винагорода за його першопрохГдництво в археологГП! Згодом ШлГман вирГшив повторити шлях Агамемнона, переможця ТроП, назад до ГрецГП. ДослГдник прагнув знайти тГ вГйськовГ трофеП, що Пх греки захопили в переможеному мГстГ. Отак ШлГман потрапив до МГкен, де й вГдкопав цГлГ скарби золотих Г срГбних речей. В хоча вони належали не Агамемнону, а Гншому царевГ, ШлГман довГв реальнГсть стародавньоП легенди про Трою. Його дослГдження остаточно революцГонГзували ГсторГю й археологГю. Артур Еванс Г собГ допустив рацГональне зерно в легендГ про крГтського МГнотавра. Його розкопки вГдкрили свГтовГ велетенський палац царя МГноса, з яким тепер захоплено знайомляться тисячГ туристГв, що приПздять на КрГт. ВавГлонськГ таблички й пГзнГшГ тексти БГблГП оповГдають про ВавГлонську вежу. 1898 року Роберт Кольдевей вГдкопав мГсто в МесопотамГП Г вГдкрив там давнГй зГккурат. В ще один мГф став, Гсторичним фактом. ВченГ й хронГсти Стародавнього Китаю з винятковою точнГстю фГксували астрономГчнГ явища, такГ як сонячнГ плями, новГ зГрки, комети тощо. Така ж точнГсть властива Г ПхнГм Гсторичним записам, навГть коли здаКться, що в них просто неймовГрнГ факти. Згадаймо, що 547 р. до н. е. один китайський Гсторик вГдмовився всупереч ГстинГ прославляти свого Гмператора Г за це був страчений. ЗгГдно з найдавнГшими китайськими текстами, Ну Г Куа, азГатськГ прототипи Адама та Њви, народилися в горах Куньлуня в пустельному районГ ЦентральноП АзГП. Важко збагнути, чому китайський Едем розташувався в такому малопридатному мГсцГ. А проте К данГ, що в далекГ часи пустеля ГобГ, можливо, була внутрГшньою водоймою серед родючих земель. ТодГ цГлком правомГрно, що китайцГ мусили оселити перших людей на ЗемлГ в провГнцГП Шаньдун чи в долинГ рГки Янцзи. Це повГр'я маК глибоке корГння й постГйно повторюКться в хронГках Г текстах ПГднебесноП ГмперГП. Величний Куньлунь, вершини якого вкривають лГд Г снГг, у китайськГй мГфологГП вважався оселею Безсмертних. АзГатським ОлГмпом правила СГ-ван-му, Мати-володарка Заходу. КитайськГ вченГ не можуть пояснити, чому ПхнГй ОлГмп знаходиться так далеко вГд власне Китаю. До недавнього часу мало який китаКць наважувався на подорож у цю вГддалену малонаселену провГнцГю, де жили вороже настроКнГ до них тГбетцГ й монголи. Чи можна вГрогГдно пояснити цю легенду? Дев'ятиповерховий палац СГ-ван-му, за описами, був з чистого нефриту. Його оточував прекрасний сад, де росло персикове дерево Безсмертя. Воно цвГте й родить лише раз на шГсть тисяч рокГв. ТГльки найрозумнГшГ та найморальнГшГ чоловГки й жГнки могли споживати цГ чудеснГ фрукти, що оберГгають вГд смертГ Г дають вГчну молодГсть. ЧарГвна музика повнила палац, а його мешканцГ пили елГксир молодостГ з водограю вГчного життя. Так запевняють китайськГ оповГдачГ. У цьому гГрському масивГ, згГдно з легендою, лежить прекрасна долина, захищена вГд стужних вГтрГв. Для того, хто добувався долини, колесо перероджень зупиняКться, Г вони досягають нГрвани -- кажуть пГвнГчнГ буддисти. СГ-ван-му маК ще Гнше Гм'я -- ПП називають ГуаньГнь, або богинею милосердя. У КитаП та ЯпонГП ПП часто зображають тисячорукою Г тисячоокою, що маК символГзувати ПП прагнення допомогти людству. ГуаньГнь ГнодГ називають "Та, що дослухаКться до крику СвГту", "Богиня, що звертаК погляд на СвГт", "Милосердна захисниця". Для буддистГв вона -- подруга АвалокГтешвари, саме вона дала людству молитву серця "Ом манГ падме хум ("О ти, скарбе в лотосГ)". У ТГбетГ й НепалГ ПП часто називають БГлою Тарою, або Долмою. КитайцГ кажуть, що помГчники СГ-ван-му довершенГ Гстоти, якГ не старГють Г не вмирають. Вони сповненГ мудростГ й мГцГ, допомагають ЗолотГй МатерГ в ПП гуманнГй дГяльностГ. ВважаКться, що БезсмертнГ здатнГ мандрувати своКю волею по ВсесвГту, з одного свГту в Гнший Г навГть жити на вГддалених зГрках. Досить дивна концепцГя як для давнини, бо вона, по сутГ, вГдтворюК сучасну Гдею космГчних мандрГв. З Гншого боку, якщо ця концепцГя -- проекцГя розуму на далеку космГчну систему, то не менш дивно, що стародавнГ китайцГ взагалГ могли уявити собГ таку можливГсть, оскГльки в Пхню епоху нГщо не свГдчило про безконечнГсть космосу. СтародавнГ книги ПГднебесноП описують легендарну епоху СинГв Неба, що з'явились як зичливГ носГП культури в третьому тисячолГттГ до новоП ери. Саме тодГ мали мГсце дивнГ астрономГчнГ явища, як, скажГмо, падГння великоП зГрки на ОстрГв КвГтГв, що його радянський фГлолог 1. Лисевич розмГщуК в пустелГ ГобГ ("Азия й Африка сегодня", 1974, No 11). Радянський учений вважаК, що цей мГф вГдбиваК дГйсний спуск на свГтанку ГсторГП космГчного корабля з Гнопланетними посланцями в ЦентральнГй АзГП. Ця легенда зГ старовинного китайського тексту стаК ще бГльш значущою, коли ми взнаКмо про БГлий ОстрГв, де перебували безсмертнГ йоги, про яких згадують ГндГйськГ джерела. Легенда про обитель Безсмертних досить дивна. Ще великий мудрець Лао-цзи, який народився близько 604 р. до н.е. Г написав класичну книгу "Дао де цзГн", основу даосизму, як вважають, наприкГнцГ свого довгого життя полишив Центральний Китай Г подався в краПну СГ-ван-му. В сьогоднГ ГснуК безлГч статуеток великого мудреця, що на спинГ буйвола вирушаК у легендарну краПну на ЗаходГ. Можливо, це пояснюК, чому жоден китайський Гсторик не знаК, де Г коли помер цей уславлений мудрець. З Гсторичних записГв випливаК, що не лише Лао-цзи вирушав у подорож до далекого Куньлуня через ГобГ. ЗгГдно з давньокитайськими джерелами, Гмператор Му з династГП Чжоу (1001--946 рр. до н. е) прославився тим, що удостоПвся аудГКнцГП в богинГ СГ-вань-му на березГ Яшмового озера в горах Куньлуня. Внша хронГка оповГдаК про раптову появу богинГ Заходу в палацГ Гмператора Ву-ТГ з династГП Хань (140--86 рр. до н.е.). Ко Юань, або Цю Янь, вчений даосист III сторГччя, пише про власнГ фГлософськГ вГдкриття. ВГн пГдкреслюК, що таКмне знання нГколи не було доступним для просто цГкавих з-посеред освГчених людей цього грГшного свГту, Г каже, що потрГбно знестися над Землею, аби зрозумГти це вчення. КрГм того, вГн знав, де знаходиться джерело даосизму -- воно, на його думку, прийшло з царства божественноП володарки Заходу. Протягом столГть легенду про землю МатерГ-володарки Заходу, де перебувають велети духу, постГйно повторюють китайськГ автори. А чи не алегорГя це ГзольованоП мГсцини в ЦентральнГй АзГП, де живуть досконалГ люди? Вивчення ГсторГП Г лГтератури Китаю справдГ допускаК таку можливГсть. АрхГви ВатГкану зберГгають чимало донесень католицьких мГсГонерГв про таКмничГ депутацГП за останнГ пГвтори сотнГ рокГв, що Пх вГдправляли китайськГ Гмператори до ДухГв гГр. Вважалося, що цГ загадковГ Гстоти мешкають у НаньшанГ або горах Куньлунь. Џх описують як таких, що мають щГльне видиме тГло, проте без плотГ та кровГ. Чи не К вони штучними надлюдьми з кристалГзованоП матерГП, Гнакше кажучи -- богами, породженими духом? ВндГйськГ тексти також говорять про можливостГ, що ними володГють божественнГ Гстоти,-- ставати важчими й щГльнГшими, чи, навпаки, легшими й ефГрнГшими. Про цю загадку повГдомляК Г Кпископ Делаплас у своПх "Анналах поширення вГри", опублГкованих понад сто рокГв тому. ДепутацГП виряджалися з ПекГна Гмператором, як правило, в кризовГ роки, коли вГн вагався прийняти остаточне рГшення. ХронГки, що описують цГ посольства мандаринГв Г священикГв двору Гмператора ПГднебесноП до ГенГПв гГр, читаються бГльш нГж дивно. Кого сподГвалися зустрГти посланцГ Гмператора на снГгових вершинах Куньлуня? Навряд, щоб вони гналися за недосяжним. Частка правди, певно, схована мГж рядкГв цих Гсторичних документГв. Якщо це так, то фантастичнГ, поетично прикрашенГ описи палацу СГ-ван-му в краПнГ Безсмертних можуть виявитися такою ж реальнГстю, як Г описи Палацу Неба в ПекГнГ. В III Г II ст. до н. е. китайськГ Гмператори посилали великГ, добре спорядженГ експедицГП углиб ЦентральноП АзГП -- шукати схованих вГд свГту Безсмертних Г Царицю-МатГр Заходу. Щоб зрозумГти вГдрегульованГсть державноП машини Давнього Китаю Г точнГсть записГв ЏЏ чиновникГв, наведемо такий приклад з життя ПГднебесноП: за переписом 1--II вв. н. е., в КитаП жило 59 594 978 громадян. В якщо записи про ГмператорськГ депутацГП в Долину Безсмертних удвГчГ перебГльшенГ, усе ж вони заслуговують на пильну увагу. Китайський пантеон мав чГтку ГКрархГю богГв, напГвбогГв Г смертних. СкажГмо, ЦГнь-жень був чоловГком, що випив елГксир безсмертя й пГшов у гори. Саме Гм'я ЦГнь-жень означаК "горець". ЗахГдний Рай, що називався СГ ТГКн, був мГсцем, де осяянГ душГ уникали колеса перероджень. Це краПна розкошГв Г блаженства. У мГсцевих вГруваннях СГ-ван-му, Цариця-Мати Заходу, часто ототожнюКться з ГуаньГнь, богинею милосердя, а також з АвалокГтешварою Милосердним. Попри рГзнГ Гмена й атрибути цих божеств, ЗахГдний Китай з його високими горами вважаКться мГсцем Добра Г МудростГ. Даосисти вГрять в Гснування краПни Тебу, найпрекраснГшоП в свГтГ, захованоП мГж Сичуанем Г ТГбетом, де снГговГ хребти оточують вузькГ долини з стрГмкими потоками й водоспадами. В святому мГсцГ Безсмертних фГзичний свГт стикаКться з невидимою реальнГстю богГв, Г тГ, кому випало щастя потрапити туди, живуть одночасно в двох свГтах -- матерГальному Г духовному. Вони мають довершенГ тГла Г найчистГшГ, найблагороднГшГ душГ. ОкремГ деталГ цих китайських легенд вражають конкретнГстю. Це втаКмничене мГсце населяють Гстоти, доти звичайнГ чоловГки й жГнки. Вони досягли священноП краПни завдяки своКму духовному злету. БГльше того, туди й сьогоднГ може попасти гГдний щукач правди, якщо вГн подолаК в собГ егоПстичнГ нахили. Так виглядаК ця вГкова традицГя Китаю, що викликаК благоговГння у його великих фГлософГв. Ця давня вГра в Гснування Долини Безсмертних повинна мати реальний грунт, який, звГсно, численнГ поколГння прикрасили всГлякими подробицями. Якщо мудрецГ об'Кднались Г створили в давнГ часи центр в пустельнГй частинГ АзГП, тодГ мГф про Безсмертних стаК зрозумГлим, Пхня доктрина може бути спадком якоПсь зниклоП цивГлГзацГП. В хоча самих мудрецГв може бути зовсГм небагато, важливГсть Пх Давнього Знання важко переоцГнити. РеальнГсть цГКП обителГ охоронцГв давньоП традицГП стане ще вГдчутнГшою, коли уважно ознайомитися з Гсторичними хронГками Г повГдомленнями дослГдникГв АзГП. 3. ОСТРВВ ШАМБАЛА Народи ВндГП, як Г Китаю, вГрять, що ГснуК обитель досконалих людей, яку вони називають Калапа, або Катапа. "Бгагавата-пурана" й санскритська енциклопедГя "Вачаспатья" розмГщують цю обитель на пГвнГчних схилах ГГмалаПв, тобто в ТГбетГ. Легендарна земля Ар'яварша, звГдки Гндуси чекають появи майбутнього спасителя КалькГ, мГститься на пГвнГч вГд гори Кайласа в ЗахГдному ТГбетГ. ВважаКться, що Долина посвячення Будди розташована саме там. ЗгГдно з "Курма-пураноюо, колись у пГвнГчному морГ Гснував острГв ШветадвГпа, або БГлий острГв, де жили великГ Йоги. ВважаКться, що пустеля ГобГ-- дно цього давнього моря, а острГв сьогоднГ -- масив високих гГр, порГзаних глибокими долинами. ЦГлком ГмовГрно, що МудрГ Йоги ще живуть у цьому районГ, захованому серед гГрських лабГринтГв АзГП. ПуранГчна лГтература змальовуК острГв Шамбалу, розташований посеред нектарного озера, з палацами Г розкГшною зеленню. Потрапити на цей острГв можна лише тодГ, коли "золотий птах" перенесе вас туди на своПх крилах. У тГбетських рукописах цей таКмничий центр називаКться ще "Шамбала", або "Дежюнг". Отець Каселла, португальський КзуПт-мГсГонер, пГдтверджуК Гснування цГКП "знаменитоП краПни" в своПх звГтах. Певно, в нього вистачало часу, аби переконатись у цьому, бо двадцять три роки вГн прожив у ШГгадзе, де й помер 1650 року. Лами так поважали цього священика, що навГть запропонували провести його в це потаКмне мГсце -- ПГвнГчну Шамбалу. ОскГльки на пГвнГч вГд Бенаресу в ВндГП К мГсто пГд назвою Шамбала, то мГсцезнаходження ПросвГтлених за ГГмалаями називають ПГвнГчною, або Чанг-Шамбалою. Колега Каселли Кабрал писав 1625 року: "Шамбала, на мою думку, не Катхей (старовинна назва Китаю), а те, що на наших картах називаКться Великою ТартарГКю". ЦГ два мГсГонери першими з КвропейцГв подали документованГ повГдомлення про Шамбалу. КнязГвство Шамбала позначено й на картГ XVII столГття, виданГй католицькими властями в АнтверпенГ. Угорський фГлолог Ксома де Корос, що провГв чотири роки в буддГйському монастирГ в ТГбетГ (1827--1830 рр.), географГчно розташовуК Шамбалу мГж 45А Г 50А пГвнГчноП широти за Сирдар'Кю. У 60-Г роки тГбетськГ емГгранти в ВндГП переклали й видали чимало книг з давньоП тГбетськоП релГгГП Бон. Одна Гз цих священних книг мГстить карту, де позначено багато стародавнГх краПн, таких як ПерсГя, БактрГя, ВавГлон, Вудея та Њгипет. Виходячи з цього, карта може датуватися 1 ст. н.е. ("Байкал", 1969, No 3). В серед краПн, вказаних на цГй картГ, К Шамбала, з позначкою, що тут зародилася релГгГя Бон. Таким чином, давнГсть цГКП географГчноП карти пГдтверджуК давнГй переказ, пов'язаний Гз Шамбалою. Близько пГвстолГття тому нГмецький фГлолог А. X. Франке не сумнГвався, коли вказував саме цей район у своПх публГкацГях. ВГн навГть писав, що реальнГсть Шамбали настГльки жива в його провГдникГв, що пГд час мандрГв по АзГП вони ГнодГ вГдмовлялись Гти маршрутом, намГченим його експедицГКю. А йшли Гншим, щоб не порушити священних кордонГв забороненоП територГП. ПодГбнГ випадки понад сто рокГв тому описував Г росГйський мандрГвник М. М. Пржевальський. Ось як вГн пише щодо Шамбали: "Внша дуже й дуже цГкава легенда стосуКться ШамбалГнга -- острова в далекому пГвнГчному морГ. Там багато золота, а пшениця неймовГрноП висоти. В тГй краПнГ не знають злиднГв; справдГ, молоко й мед течуть у ШамбалГнгу". РГдкГснГ тГбетськГ прапори, як Г зображений у цГй книзГ, вГдтворюють мГсто Шамбалу. На них воно в центрГ оази, оточеноП кГльцями гГр зГ снГговими вершинами. Води рГки чи озера омивають священну землю. Цим пояснюКться одна з назв царства богГв -- ОстрГв Шамбала. ВнаслГдок систематичних дослГджень ГталГйський тГбетолог Джузеппе ТуччГ розмГщуК краПну Шамбалу в басейнГ рГки Тарим, що бере початок у гГрському масивГ Алтин Таг (Д. ТуччГ. ТГбетськГ кольоровГ сувоП. --Т. 1.-- Рим, 1949). Вивчаючи тГбетськГ манускрипти, професор ТуччГ виявив, що з незапам'ятних часГв династГя мудрих правителГв небесного походження правила царством Шамбала, Г саме вГд них започаткувалася калачакра -- мГстична наука езотеричного буддизму. "Ганжур" (книга VII) мовить про цю краПну Шамбалу на ПГвночГ. В справдГ, одна з книг "Ганжура" мГстить навГть текст, що вважаКться копГКю рукопису, отриманого безпосередньо з Шамбали. Санскритська назва цього тексту неймовГрно довга: "Бгагаван-вайдхара-панГ-губ'я-бгГдешатантрараджа". "Данжур" (Калапар-югпа) окреслюК межГ шляху, що веде в Шамбалу, тодГ як "БлакитнГ Аннали" згадують про "духовний палац ПГвнГчноП Шамбали". ЗГбранГ докупи, як частини мозаПки, цГ сторГнки дають опис обителГ, що вважалася просто мГфом. Але не забуваймо про Трою, вГдкриту ШлГманом! В Шамбала може виявитися другою ТроКю. СлГд зазначити, що доктрина Шамбали тГсно пов'язана з монастирем ТашГ Лхунпо, заснованим 1447 року неподалГк вГд ШГгадзе. До захоплення маоПстами ТГбету цей ламаПстський монастир мГстив храми, учбовГ класи й примГщення для чотирьох тисяч ченцГв, що свГдчить про його значнГ розмГри. 1923 року шостий Панчен, або ТашГ Лама (Панчен -- скорочення вГд ПандГт Чен-по, "Великий вчений"), глава тГбетського езотеричного буддизму, що доти перебував у величнГй монастирськГй цитаделГ ТатГ Лхунпо, мусив з полГтичних мотивГв емГгрувати в Китай. Його мали за Кдиного верховного ламу в ТГбетГ, що мав право "давати перепустку" до Шамбали найдостойнГшим ламам. Цей Панчен-лама був видатною особою; це про нього сер Чарлз Белл, експерт з тГбетських питань, якось висловився: "Добре, що. в ТГбетГ К така людина". Його обГзнанГсть в окультних науках була загальновГдомою, а про його чудеса ходили легенди. СкажГмо, коли 1915 року вГн заклав храм для велетенськоП статуП МайтрейП, грядущого Будди, у всГй долинГ Цзангпо зГбрали небувалий врожай. В навпаки, коли 1923 року Панчен-лама полишив ТГбет, страхГтливГ снГгопади обрушилися на краПну, вигублюючи народ. Коли Панчен-лама вГдвГдував ВндГю, в нього поцГкавились, чи правда, нГбито в тГбетських лам винятковГ психГчнГ можливостГ. Його святГйшество лише мовчки посмГхнувся на це, а тодГ зненацька мов розтанув. УсГ спроби знайти його виявилися марними. Лише одного гостя, що прийшов пГзнГше, вразило незвичайне видовище: Панчен-лама сидГв у садку пГд деревом, тим часом як ГндГйськГ господарГ ходили довкола нього й не бачили. У своПй книзГ "Тварини, люди й боги" доктор ФердГнанд Оссендовський посилаКться на монгольського Тушегун-ламу, який розповГв йому про чудеса, що Пх творив Панчен-лама, коли лампи й свГчки в храмах самГ по собГ запалювались, а зображення на танках (релГгГйних стягах) промовляли й вГщували. ПГсля прибуття Панчен-лами в Китай у багатьох мГстах були органГзованГ вражаючГ пр