Олександр Бiлецький. Лiтературно-критичнi статтi
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
** ПЕРЕКЛАДНА ЛIТЕРАТУРА ВIЗАНТIЙСЬКО-БОЛГАРСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ **
МIСЦЕ ПЕРЕКЛАДIВ В IСТОРIЏ СТАРОЏ ЛIТЕРАТУРИ
Лiтература КиПвськоП Русi XI - XIII ст. складаКться з творiв
оригiнальних i перекладних. З пам'яток письменства всього старого перiоду
перекладним творам належить дуже значне мiсце як щодо кiлькостi рукописiв,
так i щодо поширення цих творiв серед читацьких кiл. Перекладна лiтература
мала великий вплив на оригiнальне письменство, нерiдко визначаючи i його
жанри, i композицiю, i iдейний змiст. Бiльшiсть тих перекладiв, що
надходили в КиПвську Русь з кiнця Х ст., була зв'язана з християнським
культом, отже, з релiгiКю - пануючою формою iдеологiП епохи феодалiзму.
Навiть твори свiтського, по сутi, змiсту набували, як побачимо далi, того
ж таки церковного колориту. Крiм того, перекладна лiтература старого
перiоду маК своП особливостi порiвняно з перекладною лiтературою нових
часiв. Якщо в новiтнi часи (з XIX ст.) перекладачi намагаються максимально
точно вiдтворити оригiнал, то в середнi вiки вони часом скорочують,
доповнюють, пристосовують до мiсцевих умов перекладний текст, стаючи,
таким чином, то редакторами, а то й просто перероблювачами, до певноП мiри
спiвавторами. В цьому специфiчний характер перекладноП лiтератури даного
перiоду.
ДЖЕРЕЛА ПЕРЕКЛАДНОЏ ЛIТЕРАТУРИ
Величезна бiльшiсть пам'яток перекладноП лiтератури в КиПвськiй Русi XI
- XIII ст. маК своПм джерелом лiтературу вiзантiйську. Твердження це
вимагаК, однак, пояснень i застережень.
Вiзантiйською лiтературою називаКться сукупнiсть творiв грецькою мовою,
написаних у Вiзантiйськiй iмперiП з IV до XV ст. i своПм складом дуже
рiзноманiтних. Складаючись на основi античноП лiтератури, вiзантiйська
лiтература ввiбрала в себе також частину спадщини староКврейськоП
лiтератури, ряд пам'яток схiдних лiтератур, зазнала згодом i впливу
лiтератур ЗахiдноП Њвропи. Складаючись у суспiльствi класовому, лiтература
ця не була цiлком Кдиною i щодо своКП iдейноП спрямованостi. В свою чергу
спрямованiсть ця мiнялась вiдповiдно до характеру класовоП боротьби в той
чи iнший момент полiтичноП iсторiП ВiзантiП.
Твори, що призначалися для вiзантiйськоП аристократiП, рiзко
вiдрiзнялись i формою, i змiстом вiд лiтератури, що призначалася для
широкоП читацькоП маси. Це твердження можна iлюструвати прикладом з
вiзантiйськоП iсторичноП лiтератури. Одним з найвизначнiших iсторикiв
ВiзантiП в VI ст. був сучасник iмператора Юстiнiана Прокопiй, який описав
подiП його царювання. Послiдовник Фукiдiда, Прокопiй пише ясною, образною
i виразною мовою, користуКться писаними джерелами, усними розповiдями i
власними спостереженнями, пiддаючи весь цей матерiал певнiй критицi.
Правда, в поясненнi причин подiй вiн посилаКться то на "волю божу", то на
волю античного фатуму (долi), але це через те, що, будучи сам
християнином, вiн перебуваК пiд дуже великим впливом античних образiв. А в
тому ж столiттi в провiнцiП (в АнтiохiП) пише свою "Iсторiю", або, точнiше
сказати, хронiку, малоосвiчений монах Малала, зовсiм чужий самiй iдеП
iсторичноП критики, який про античнiсть знаК тiльки з чуток. Цiцерон i
Саллюстiй для нього "мудрi римськi поети"; Вакх-людина, яку язичники
обожнювали за те, що вона, розвiвши виноград i написавши кiлька творiв про
виноградарство, вiдкрила для людей нове живильне джерело; Парiс, викрадач
Њлени, син троянського царя Прiама, суддя в суперечцi трьох богинь
перетворюКться у Малали в ученого i знаючого мужа, який написав панегiрик
Венерi-Афродiтi, розумiючи пiд нею iдею бажання i т. iн. З хронiкою Iоанна
Малали, перекладеною на слов'янську мову, ми зустрiнемося i далi. Навiть
щодо мови Прокопiй i Малала вiдрiзняються один вiд одного: чим далi йшла
вперед вiзантiйська iсторiя, тим рiзкiшою ставала вiдмiннiсть мiж мовою
освiчених класiв i мовою народною.
Неоднорiдною К вiзантiйська лiтература i щодо ступеня своКП
оригiнальностi. З одного боку, в нiй нiби вичерпалось творче начало:
вiзантiйськi письменники або наслiдують античних авторiв, аж до XII ст.
переказуючи Гомера, iнодi з безглуздими власними коментарями, або без
кiнця варiюючи теми i ситуацiП грецького любовного роману еллiнiстичноП
епохи, або складаючи незлiченнi антологiП, хрестоматiП, словники, збiрники
виписок i т. д. З другого боку, ми знайдемо у вiзантiйськiй лiтературi i
новi форми лiричноП поезiП, з новим, християнським змiстом; новi форми
роману з посиленням казкового i героПчного елементу; народну поезiю i
зростаючу на ПП основi героПчну поему про подвиги богатиря Дiгенiса i т.
д.
Якби вся ця маса творiв ринула в КиПвську Русь, то ця остання нiяк не
могла б ПП засвоПти. Але КиПвськiй Русi Вiзантiя давала тiльки те, що
вважала за потрiбне iмпортувати в слов'янськi землi. Творiв, що
призначалися для верхiвки вiзантiйського суспiльства, написаних прозаПками
i поетами, якi продовжували античну традицiю в напрямi найвитонченiшого
формалiзму i схоластичноП казуПстики - цих творiв Вiзантiя не iмпортувала
в краПни, якi вона хотiла б зробити своПми культурними колонiями.
Передавалось лише те, що було абсолютно необхiдне для потреб нового
християнського культу, або те, що своПми властивостями i змiстом могло
сприяти вiзантiйськiй культурнiй гегемонiП над "варварами", що Пх вона
"цивiлiзувала". А втiм, труднощi зв'язкiв i рiзнi полiтичнi обставини
перешкоджали планомiрно керувати iмпортом; до того ж мнимi "варвари" аж
нiяк не збиралися безперечно пiдкорятися вiзантiйськiй гегемонiП.
Говорити про вiзантiйський вплив на КиПвську Русь можна, отже, тiльки
взявши до уваги, що в складi перекладеноП лiтератури приходили насамперед:
1) пам'ятки лiтератури староКврейськоП, перекладенi з КврейськоП мови на
грецьку i з грецькоП на староцерковнослов'янську; 2) пам'ятки грецькоП
християнськоП лiтератури (вiд I до V cт. н. e.); 3) пам'ятки власне
вiзантiйськоП лiтератури. Треба далi пам'ятати, що значна частина цих
творiв прийшла в КиПвську Русь через пiвденнослов'янське посередництво, в
перекладах, зроблених у БолгарiП в Х ст. за болгарського царя Симеона,
вiдомого своПм старанням i пiклуванням про рiст та умноження перекладноП
лiтератури.
КиПвська Русь дiстала бiльшу частину того, що вже було з письменства в
БолгарiП.
Перекладна лiтература, у величезнiй своПй бiльшостi, мала практичну
мету. Вона повинна була дисциплiнувати волю поборникiв нового релiгiйного
культу в певному напрямi, прищеплюючи Пм новi поняття, новi почуття, певну
поведiнку. Цiлi естетичного впливу зовсiм не мались на увазi, але вплив
естетично-емоцiональний приходив сам собою. Новий культ пропагувався i
засобами мистецтва. Лiтописний переказ сповiщаК, що, задумавши прийняти
нову вiру, Володимир запросив до себе грецького проповiдника. Цей
проповiдник, пiддавши критицi всi iншi релiгiйнi культи i довiвши перевагу
грецькоП ортодоксiП ("православ'я"), розповiв князевi про створення свiту,
про iсторiю вiдносин мiж людьми й богом, а на закiнчення розгорнув картину
- "запону, на ней же бh написано судище господне", показав йому "одесну
праведныя в весельи предидуща в рай, а ошюю грhшники идуща в муки"; це
було живописне зображення останнього суду божого над людським родом, так
званого "страшного суду". Картина справила на Володимира величезне
враження; зiтхнувши, вiн, за лiтописним переказом, нiбито сказав: "Добро
сим одесную, горе сим ошюю".
Так само могли впливати своКю образно-емоцiональною стороною i пам'ятки
перекладноП лiтератури.
Серед них ми маКмо ряд творiв, що цiлком належать до дiловоП прози i
тому не входять до нашого розгляду (монастирськi i богослужебнi устави,
збiрники церковних правил - Кормча книга, Номоканон i т. iн., коментарi
вiзантiйських церковних письменникiв до бiблiйних книг тощо); далi - ряд
творiв щодо основного завдання теж прозових, якi, проте, елементами змiсту
або форми можуть впливати на почуття й фантазiю (iсторичнi твори, твори
про явища природи i т. iн.), i, нарештi, твори, якi бiльше за iншi
вiдповiдають теперiшньому нашому уявленню про поезiю i белетристику.
ПАМ'ЯТКИ ПЕРЕКЛАДНОЏ ЛIТЕРАТУРИ. БIБЛIЙНI КНИГИ
Найранiше з перекладноП лiтератури з'явилися книги, що входять до
складу так званоП БiблiП (грецька назва, що означаК взагалi "книги"). Так
називаКться звод, що складаКться, по-перше, з пам'яток староКврейськоП
лiтератури (50 окремих творiв). Цей звод складався з V ст. до нашоП ери до
I ст. нашоП ери; найдавнiшi iз збережених до наших часiв рукописних копiй
окремих книг належать до Х ст. (повний рукопис усього зводу, що зберiгся
до нашого часу, належить до XI ст.). По-друге, до складу БiблiП входять
пам'ятки християнсько-грецькоП лiтератури (27 творiв, що збиралися докупи
теж протягом довгого часу - вiд I до V ст. нашоП ери; найдавнiшi рукописнi
копiП - IV - VI ст.).
Перша частина зводу, за християнською термiнологiКю Старий завiт,
складаКться з книг розповiдних (книга "Буття", книга "Iсход", книги Iсуса
Навiна, Суддiв, Руф, чотири книги "Царств" i т. д.), книг лiро-епiчних
(твори "пророкiв", "Книга Iова"), лiричних (Псалтир, "Пiсня пiсень"),
законоуставних i iн.
В епiчнiй своПй частинi Старий завiт подаК староКврейськi мiфiчнi
перекази про створення свiту, про життя першоП людськоП пари - Адама i Њви
в раю, чудесному саду, створеному богом; про порушення ними божественноП
заборони i Пх вигнання з раю; про життя Пх потомства аж до того часу, коли
розгнiване божество вирiшило винищити рiд людський всесвiтнiм потопом,
залишивши з усiх людей тiльки праведника Ноя з його сiм'Кю; про мiфiчну
iсторiю Кврейського народу, який пiд проводом Мойсея виходить з
Кгипетського рабства шукати мiсце нового поселення - "землю обiтовану";
про утворення староКврейського царства, його подiл i зруйнування
ассiрiйцями та вавiлонянами; про "вавiлонський полон" i повернення на
батькiвщину i т. д. приблизно до кiнця II ст. до нашоП ери. Елементи
народноП творчостi (староКврейського фольклору), поКднанi в цих книгах з
елементами творчостi стародавньо-КврейськоП аристократiП, свiтськоП i
жрецькоП, були грунтовно переробленi потiм грецькими органiзацiями, якi
встановили канон (норму, правило) священних книг у кiлькостi, зазначенiй
вище.
В другiй частинi БiблiП - Новому завiтi, теж рiзноманiтнiй щодо складу,
в ПП епiчнiй частинi, розповiдаКться про життя, вчення, чудеса, смерть i
воскресiння засновника християнськоП релiгiП Iсуса Христа ("Чотири
Квангелiя" - Матвiя, Марка, Луки i Iоанна), про дiяльнiсть його учнiв
(апостолiв), а в кiнцi, в книзi, що називаКться "Апокалiпсис"
(одкровення), - про останнi часи людства, про кiнець свiту i "страшний
суд" над живими й мертвими.
IсторiКю свого складання, своПм змiстом Бiблiя до певноП мiри схожа на
священнi книги iнших релiгiй, наприклад на староiндiйськi Веди,
староiранську Авесту, вавiлонськi релiгiйно-епiчнi оповiдi, що подекуди
мають дуже близьку тематичну схожiсть з оповiданнями Старого завiту, i т.
iн. Перша частина БiблiП вiдбила рiзнi етапи стародавньоП iсторiП
Кврейського народу, який вiд кочового стану переходив до осiлого, вiд
родового суспiльства - до рабовласницькоП держави. Друга частина - Новий
завiт - виникла в умовах соцiального ладу РимськоП iмперiП. Вiдбиваючи
погляди рiзних суспiльних формацiй, рiзних iсторичних епох, Бiблiя
сповнена суперечностей, i недаремно, протягом свого довгого життя з
iсторiП нових народiв Њвропи, вона то освячувала "князiвську владу божою
милiстю, пасивну покору, навiть крiпосне право"[1] , то, навпаки, давала
плебейству й селянству, що повставали проти гноблення, могутнК знаряддя
для боротьби, як це було в ГерманiП XVI ст. або пiд час англiйськоП
пуританськоП революцiП XVII ст.[2] Так, у ГерманiП "своПм перекладом
БiблiП Лютер дав плебейському руховi потужне знаряддя. За допомогою БiблiП
вiн протиставляв феодалiзованому християнству своКП епохи скромне
християнство перших вiкiв, феодальному суспiльству, що тодi розпадалося,
картину суспiльства, яке нiчого не знало про багатоступневу, штучну
феодальну iКрархiю. Селяни всебiчно використали це знаряддя проти князiв,
дворянства й попiв. Тепер[3] Лютер обернув його проти них i склав на
основi БiблiП справжнiй дифiрамб встановленiй богом владi, кращого вiд
якого неспроможний був будь-коли виготувати нi один блюдолиз абсолютноП
монархiП"[4].
Повний переклад БiблiП в давнiй росiйськiй лiтературi вийшов тiльки
наприкiнцi XV ст. ("ГеннадiКва бiблiя"), а в украПнськiй лiтературi -
наприкiнцi XVI ст. (Острозька друкована бiблiя 1581 р.). До цього часу
використовувалися тiльки тi окремi тексти бiблiйних книг, якi необхiднi
були для потреб культу i складали "Паремейник" - збiрник уривкiв iз
Старого завiту (паремiй), якi читалися пiд час церковноП вiдправи. Крiм
того, у вжитку були й окремi книги Старого завiту в повному виглядi. З
новозавiтних книг ранiше вiд iнших з'явились Њвангелiя i "Апостол".
("Дhянiя", тобто iсторiя апостольського служiння i збiрник послань,
приписаних апостолам Павловi, Петровi, Iоанновi та iн.). Одна з
найстарiших книг, що збереглися до наших днiв вiд КиПвськоП Русi, - це так
зване "Остромирове КвангелiК", списане iз староболгарського оригiналу, як
гадають, у КиКвi дияконом ГригорiКм для новгородського "посадника"
(намiсника) Остромира в 1056 - 1057 pp. Цей рукопис, багато орнаментований
заставками i розмальованими заголовними буквами, з трьома зображеннями
Квангелiстiв, який до того ж прекрасно зберiгся, мiстить Квангельськi
читання, пристосованi для церковноП вiдправи в недiлi i в свята (так зване
"КвангелiК-апракос", неповне).
Бiблiйнi книги вiдкривали оберненому в християнство читачевi цiлий свiт
рiзноманiтних нових настроПв i образiв. Вони давали йому нову вiдповiдь на
питання про походження свiту, людини i людського суспiльства; подавали ряд
героПчних саг про боротьбу Кврейського народу з ворогами (деякi iз цих саг
вiдбились уже в оповiдях "Початкового лiтопису"), виводили образи мудрих i
сильних царiв (Давида i Соломона), образи майбутньоП долi людства аж до
його страшного, хоч i не визначеного точно в часi, кiнця. Багаторазово й
рiзноманiтне теми, мотиви, образи бiблiйних книг були використанi пiзнiшою
лiтературою. В украПнськiй лiтературi вплив БiблiП легко простежити аж до
XIX ст. включно. Пригадаймо роль, яку вiдiграють бiблiйнi образи,
поставленi на службу революцiйнiй боротьбi, в поезiП Т.Г. Шевченка: дiйовi
особи з "Книги царств" придалися для антимонархiчноП сатири ("Саул",
"Старенька сестро Аполлона"), мотиви так званих пророчих книг - для
вiршiв, що гнiвно картають суспiльнi болячки i розкривають перспективи
свiтлого майбутнього ("Iсаiя. Глава 35", "ОсiП глава XIV", "ПодражанiК
IКзекiПлю. Глава 19"). Бiблiйний матерiал тут всюди переусвiдомлений,
перероблений, сповнений iншого iдейно-громадського змiсту. Те саме бачимо
i в iнших письменникiв. Образ бiблiйного Мойсея, наприклад, вирiс у
грандiозний символ в однойменнiй поемi Франка; образ Самсона,
стародавнього Кврейського Геракла, теми, зв'язанi з вавiлонським полоном,
послужили матерiалом для поем i драм Лесi УкраПнки. Цiлком зрозумiло, що
поряд з таким використанням бiблiйного матерiалу ми вiдзначимо в iсторiП
украПнськоП лiтератури й випадки звернення до нього для реакцiйних цiлей.
Такi випадки - часте явище в XIX ст.
ОднiКю з найпопулярнiших книг БiблiП i в свiтовiй лiтературi, i у нас
був Псалтир. Псалтир - збiрник 150 релiгiйних гiмнiв, молитов-пiсень, який
складався староКврейською мовою мiж VII ст. до н. е. i I ст. н. е. Автори
цих пiсень невiдомi: очевидно, Пх було багато, хоча традицiя висунула
переважно одного - царя Давида. Дослiдження показуК, що сучасний текст
Псалтиря К результатом роботи цiлого ряду поколiнь: найдавнiшi його
частини належать до епохи, коли Кврейська релiгiя ще не знала монотеПзму;
вони зберiгають залишки первiсних магiчних поглядiв.
Рiзними були й приводи до складання псалмiв: серед них К гiмни
хвалебнi, подячнi i благальнi, повчальнi й пророчi пiснi, пiснi-елегiП.
Њднiсть враження створюКться лише загальним пристрасним тоном i
грандiознiстю образiв. Людинi протиставлено образ грiзного божества
Ягве-Њгови, що живе на Синайськiй горi, громовержця, бога вiйни, який
любить молiння i хвали, нещадного в своПй помстi. Вiршований ритм
побудований на симетричному (паралельному) розташуваннi думок: у кожному
паралельному виразi знаходимо пiдвищення i зниження, наприклад:
Ти одягаКшся свiтлом, мов ризою, - простираКш небеса, мов шатро;
Ти будуКш над водами горiшнi чертоги твоП - робиш хмарини твоКю
колесницею.
З такого паралелiзму частин - ритму думок - i створюКться враження
вiрша, рiзко вiдмiнного, отже, i вiд метричного, i вiд силабiчного, i вiд
тонiчного вiршування.
Виразнiсть поетичноП форми псалмiв, стислiсть i закiнченiсть окремих
виразiв разом з широким застосуванням Псалтиря в християнському
богослужебному культi забезпечили данiй пам'ятцi широку популярнiсть у
слов'ян пiсля Пх переходу в християнство. Жодну з бiблiйних книг не любили
так часто цитувати: уже Початковий лiтопис раз у раз цитуК Псалтир;
Володимир Мономах у своКму повчаннi дiтям розповiдаК, як у тяжку хвилину
життя вiн бере Псалтир i шукаК вiдгуку на своП почуття: "Взем Псалтирю в
печали, разгнух я, и то ми ся выня; вскую печалуКши, душе? вскую смущаКши
мя?" Георгiй Зарубський, застерiгаючи вiд мирських пiсень, наполегливо
рекомендуК замiсть них читати псалми: "А крестьянскы суть гусли прhкрасная
доброгласная Псалтиря, ею же присно должни есмы веселитися... То ти драго
есть весhлье, то ти прhславная есть пhснь со ангелы ны совокупляющи..." I
пiзнiше, в XVI ст., Iван Вишенський рекомендуК замiсть хитромудрих
силогiзмiв i "велеречивой риторики" виучувати "богоугодну Псалтирь".
Так, крiм свого культового призначення, Псалтир посiв значне мiсце i
серед книг постiйного читання: по ньому набували знання
церковнослов'янськоП грамоти, окремi мiсця iз псалмiв мiцно осiдали в
пам'ятi, стаючи ходячими формулами для виявлення почуттiв i думок; по
Псалтирю ворожили - К спецiальнi списки "гадательних" псалтирiв, де
спецiальними приписками до кожного псалма вказано, як i коли даний псалом
можна використати як пораду i повчання. Нарештi, Псалтир, безперечно,
впливав i естетично. Термiн "псальма" мiцно прищепився в репертуарi
бродячих спiвцiв-лiрникiв для позначення пiсень релiгiйного i
морально-дидактичного змiсту. Поетична сторона псалмiв привертала до них
увагу i новiтнiх поетiв: в украПнськiй лiтературi до них звернувся,
наприклад, Т.Г. Шевченко в своПх "Псалмах Давидових", якi К чудовим
зразком того, як стара форма може бути поставлена на службу новому
змiстовi. Вiршованi переклади псалмiв ми знаходимо також у
Гулака-Артемовського, П. Кулiша та iнших поетiв XIX ст.
АПОКРИФИ
Книгами, об'Кднаними назвою Бiблiя, далеко не вичерпувалась вся епiчна
творчiсть староКврейськоП i християнськоП релiгiП. За межами бiблiйного
канону лишався широкий цикл легенд i переказiв, якi з рiзних причин не
ввiйшли до нього i пiсля встановлення канону дiстали назву "отреченных",
або апокрифiчних (грецьке слово apskrnjoz - прихований, таКмний, пiзнiше
також - фальшивий).
На час прийняття КиПвською Руссю християнства книги цi у ВiзантiП
остаточно визнанi були хибними: вже в одному з найстарiших перекладних
збiрникiв, в Iзборнику Святослава 1073 p., ми знаходимо покажчик таких
"отреченных" книг (по-латинi - iндекс): другий список датуКться XII - XIII
ст. Це "нерекомендоване" читання набуло, проте, популярностi не меншоП,
нiж книжки "рекомендованi". Воно приваблювало до себе пишним розквiтом
фантазiП, крiм того, доповнювало часто стислi вiдомостi книг канонiчних.
Апокрифiчнi перекази в складi перекладних вiзантiйських збiрникiв, у
складi так званоП ПалеП (виклад старозавiтноП iсторiП за БiблiКю i
легендами, свого роду сурогат повноП БiблiП, яка ще не була повнiстю
перекладена) i в окремих списках тягнуться через усю iсторiю i росiйськоП,
i украПнськоП лiтератури (аж до XIX ст.). Апокрифи лишили дуже помiтний
слiд в украПнському фольклорi: досить розгорнути будь-яку збiрку
украПнських народних казок, щоб зустрiтися там з легендами про створення
свiту, про Адама, про всесвiтнiй потоп, про царя Давида, про Соломона, про
персонажiв новозавiтних переказiв. Вивчаючи iсторiю образотворчих мистецтв
у КиПвськiй Русi XI - XIII ст. i на УкраПнi в XVI - XVIII ст., ми не раз
знайдемо в стiнних храмових розписах та iконах подробицi, безпосередньо
навiянi апокрифами. Фреска КиПвськоП СофiП XI ст. на тему "благовiщення"
зображаК богородицю, що стоПть бiля колодязя з водоносом у руках i
прислухаКться до слiв ангела; такоП сцени немаК в канонiчному КвангелiП,
але вона К в апокрифiчному КвангелiП Iакова. Переказ про те, як Христос,
пiсля своКП смертi на хрестi, спустився в пекло i, на велике невдоволення
Сатани та його приспiшникiв, вивiв звiдти душi старозавiтних праведникiв,
вiдомий i в КиПвськiй Русi, був драматизований на початку XVII ст. в
"Словi про збурення пекла", яке дало у XVIII ст. матерiал для безлiчi
бурлескних вiршiв на великоднi теми. Весь цей епiзод заснований на
апокрифiчному ж переказi "Никодимового Квангелiя". Цей переказ, у свою
чергу, вiдбився i в церковному живопису. Таких прикладiв можна було б
навести безлiч.
Поширюючись на письмi, апокрифiчнi перекази поширювались i усним
способом. Iгумен ДанiПл з Чернiгiвщини, що Пздив до Палестини в XII ст., у
розповiдь про свою подорож вставляК багато апокрифiчних переказiв, якi вiн
чув вiд провiдника, що був "муж свят, стар денми i книжен вельми". В
iстинностi i святостi цих розповiдей ДанiПл не сумнiваКться. Апокрифами
користувались iнодi i, наново складаючи Пх, так званi Кретики
(представники якоП-небудь Кресi: грецьке airesiz - окрема думка, партiя,
секта), якi повставали проти панiвних, затверджених офiцiальною церквою
поглядiв. Апокрифи Кретичного походження розвивали, наприклад, iдею
релiгiйного дуалiзму, боротьби двох рiвноправних сил - бога i диявола,
iдею, яка пiдривала принцип феодальноП iКрархiП i беззаперечного шанування
"нижчими" вищих. Апокрифи були одним iз засобiв пропаганди в слов'янських
Кретикiв Х ст., "богомiлiв", спорiднених iз захiдноКвропейськими
альбiгойцями, вальденсами, катарами; всi вони виникли як одна з форм
протесту закрiпаченого i обтяженого поборами селянства проти феодальних
володарiв. Дуалiстичнi перекази про створення свiту ми знаходимо вже в
лiтописнiй розповiдi про ростовських волхвiв ("Повhсть временных лhт",
1071). В украПнському фольклорi такi перекази утворюють широкий цикл, що
змальовуК рiзнi епiзоди боротьби бога з СатанаПлом, в якiй бог iнодi
зазнаК i невдач, але кiнець кiнцем перемагаК СатанаПла. Ними давно
зацiкавились фольклористи, i ще М.П. Драгоманов i М.Ф. Сумцов присвячували
нiй темi спецiальнi розвiдки.
Широкий цикл апокрифiчних переказiв щодо Пх тематики дослiдники
подiляють на три групи. Першу становлять апокрифи старозавiтнi - про
створення свiту, про Адама i Њву, про Ноя i всесвiтнiй потоп, про потемкiв
Ноя i, зокрема, про Йосифа та його братiв, що продали Йосифа в Њгипет, про
Мойсея, про царiв Давида i Соломона тощо. Бiльшiсть цих апокрифiв ще
староКврейського походження. Другу групу - новозавiтнi апокрифи - можна
подiлити на двi пiдгрупи: першу становлять перекази про Христа -
апокрифiчнi Квангелiя Iакова, Фоми, Никодима, i легенди, що Пх доповнюють,
наприклад, переказ Афродiтiана про народження Христа, переказ, який згодом
дав ряд деталей украПнським шкiльним драмам рiздвяного циклу XVII - XVIII
ст.; другу пiдгрупу становлять апокрифiчнi ходiння апостольськi, якi
розвивають i доповнюють новозавiтну книгу "Дiянь апостольських". Третя
велика група близька до другоП - апокрифи есхатологiчнi (грецьке eskatoz
-останнiй), в яких розповiдаКться про потойбiчний свiт, про рай i пекло -
мiсця, де блаженствують праведнi i страшними муками караються грiшники,
про майбутню долю людства i про останнiй, "страшний", суд. Уся ця
лiтература цiкава переважно тим, що подавала конкретнi подробицi, якi
доповнювали прогалини або розвивали мотиви бiблiйного тексту. В iнших
випадках iнтерес цей загострював тенденцiю розповiдi прямим або побiчним
висновком з неП.
Недаром особливо популярнi були апокрифи есхатологiчнi. Церква сама
охоче поширювала цю лiтературу як засiб впливу на маси; проте й тi верстви
населення, якi вороже настроКнi були до iснуючого порядку, але не мали
впевненостi, що можна змiнити його власними силами, тяглися до цiКП
лiтератури, яка давала можливiсть хоч би в мрiях побачити торжество
соцiальноП справедливостi. Цим пояснюКться, наприклад, поширенiсть
апокрифа "ХожденiК богородицi по мукам".
Змiст цього апокрифа зводиться ось до чого: на прохання богородицi
архангел МихаПл вiдкриваК перед нею всi муки грiшникiв у пеклi, а потiм
ангели возносять ПП до престолу невидимого творця, де вона з усiм сонмом
безтiлесних сил i святих благаК свого сина про помилування грiшних.
Прохання ПП довго лишаКться марним, i тiльки нескоро бог погоджуКться не
простити, а полегшити становище засуджених, давши Пм вiдпочинок "вiд
великого четверга до святоП п'ятидесятницi".
Апокриф дiйшов до нас у рукопису XII ст. i переписувався з додатками та
переробками потiм не раз. Ряд украПнських текстiв XVIII - XIX ст.
надруковано у вiдомому збiрнику апокрифiчних текстiв I. Франка. Порiвняно
iз старiшими редакцiями, ми знаходимо в них i щось нове. Образ богородицi
- заступницi грiшникiв вiдступаК: центр уваги перенесено на картини
пекельних мук, розроблених багато детальнiше, нiж у раннiх редакцiях. У
редакцiях раннiх перед богородицею проходить по черзi ряд картин -
кромiшньоП тьми, вогняноП рiки, вогняноП хмари, смоляного потоку, озера;
там караються грiшники, якi не визнавали iстинного бога, а поклонялися
iдолам Трояна, Хорса, Велеса, Перуна; в iншому мiсцi в тяжких муках
стогнуть патрiархи i Кпiскопи, немилостивi князi й царi. УкраПнська
редакцiя 1747 р. вносить у картини мук побутовий елемент, розправляючись з
дрiбнiшими гнобителями та ошуканцями трудового селянства i показуючи, як
терзаються шахраП - мiрошники, кравцi, кушнiри, шевцi, лимарi i т. д.; у
фантастичну розповiдь вторгаКться живе життя, картини реальних
соцiально-побутових вiдносин. Образи потойбiчного свiту втiлили мрiю про
вiдплату за нескiнченнi гiркi кривди, а разом iз тим виконали, до певноП
мiри, i агiтацiйну роль, так само як виконували ПП образи "БожественноП
комедiП" Данте, розумiКться, незрiвняннi з даним апокрифом щодо художньоП
сили. Деякi деталi з цiКП картини пекельних мук пригадував, можливо,
Котляревський, змальовуючи пекло в "ЕнеПдi". Але й стара рамка апокрифа
"ХожденiК богородицi" та ПП заступництво за грiшних не забулась; вона
перероблена в украПнському фольклорi в одну з щедрiвок, широко вiдомих аж
до XIX ст. включно:
Ой сiв Христос вечеряти,
Прийшла до його та божая мати:
"Оддай, сину, райськi ключi
Одiмкнути рай i пекло,
Випустити грiшнi душi" i т. д.
Так i iншi апокрифи з розвиненiшою фабулою проникали цiлком або
частинами в народнi маси, ширилися серед них i зберiгалися саме завдяки
своПй соцiально-моральнiй тенденцiП.
Серед старозавiтних апокрифiв найбiльш розвинену фабулу мають
апокрифiчнi казки про царя Соломона. Термiн "казка" цiлком застосовний до
цих легенд, якi лише в малiй мiрi ввiйшли до БiблiП, але широко
представленi вже в так званiй "Агадi", особливiй галузi КврейськоП
талмудiйськоП лiтератури[5] , яка виникла в II ст. до н. е. на основi
Кврейського фольклору. В переказах про Соломона досить важливе мiсце
займаК тема розв'язання важких загадок. Вiдомо, яке значення часто маК в
казковiй композицiП загадка. На загадках будуКться нерiдко весь сюжет
казки: загадка спрямовуК i пожвавлюК казкову дiю, будучи спiвзвучною Пй
своКю таКмничiстю, зручною для неП своКю гнучкiстю, несподiваним
виникненням з переплетенням обставин, здатнiстю тримати увагу слухача в
напруженнi. На загадках будуКться жанр апокрифiчних запитань-вiдповiдей
("Бесhда трех святителей" та iн.), якi задовольняли колись примiтивну
допитливiсть; з них можна було дiзнатися, на чому держиться земля, вiд
чого походить грiм i блискавка, iз скiлькох "частин" був створений Адам,
хто двiчi помер (Лазар, якого за Квангельською легендою воскресив
Христос), хто не вмер (Iлля-пророк, живим узятий на небо), хто не зотлiв
(дружина Лота, що обернулася в соляний стовп) тощо. Оточена епiчною дiКю,
вкладена в уста дiйових осiб, загадка стаК основою апокрифiчних переказiв
про суди царя Соломона, про його змагання в мудростi з царицею Савською i
з перським царем ДарiКм. Цариця, що з'явилася "вiд пiвдня", хоче поставити
в безвихiдь мудрого царя своПми хитромудрими вiдповiдями. Коли ПП
запитують, яке м'ясо вона хоче Псти, - вона вiдповiдаК: "М'ясо тих звiрiв,
якi ночами лiтають мiж небом i землею, мають кiстянi крила, на небо не
дивляться, голосу не мають". Соломон здогадуКться, що мова йде про рибу.
Iншим разом цариця одягнула своПх отрокiв i дiвчат в однакове чоловiче
вбрання, постригла Пх однаково i стала вимагати, щоб Соломон розрiзнив Пх.
Соломон звелiв насипати горiхiв i запропонував позбирати Пх: отроки стали
класти Пх собi в кишенi, а дiвчата сипати в рукава. Так знову було
розв'язано загадку, i цариця, повернувшись у свою землю, "подивилась
вельми премудрости Соломонове".
В такому ж дусi i всi оповiдання про суди Соломона, якi доповнюють
Кдиний описаний у бiблiйному текстi суд. Помер якийсь чоловiк, залишивши
дочку i шестеро синiв. Помираючи, вiн заповiдав золото дочцi, а все iнше
майно старшому синовi. Скривдженi сини пiшли скаржитись Соломоновi.
Соломон запропонував Пм викопати труп батька з могили, обрубати йому праву
руку i принести: по нiй вiн, нiбито, дiзнаКться, як розв'язати суперечку.
Коли почали розкопувати могилу, то старший син почав просити не чiпати
тiла, обiцяючи подiлити спадщину порiвну. Почувши про це, Соломон
здогадався, що справжнiй син той, хто не дав понiвечити труп, а iншi -
нерiднi дiти померлого.
Суди Соломона i змагання в мудростi - тiльки частина легендарного циклу
про знаменитого царя. Центральною частиною циклу К перекази про збудування
Соломоном iКрусалимського храму при сприяннi демона Ашмедая (Асмодея),
який у слов'янських обробках перетворився в казкового Китовраса. О.М.
Веселовський, що спецiально вивчав даний цикл у планi
порiвняльно-лiтературного дослiдження, виводив прiзвисько Китовраса вiд
Кентавра старогрецькоП мiфологiП. В переказах про Соломона i Китовраса ми
знайдемо багато дуже поширених казкових мотивiв: добування рiдкiсних
предметiв (для збудування храму добуваКться камiнь, або "черв", - шамир,
завдяки якому можна дерево i камiнь обтiсувати без усякого шуму), боротьба
з чудесною, напiвдемонiчною iстотою, яка теж задаК загадки (цiКю iстотою К
Китоврас, необхiдний для допомоги при добуваннi шамиру), закляття демона,
що повстаК проти свого повелителя, i вмiщення його в посудину, викрадання
дружини (Китоврас завозить дружину Соломона) i, нарештi, мотив про гордого
царя - чи не найпопулярнiший у всьому циклi. Китоврас, дiставши чародiйний
перстень царя Соломона, закидаК царя на край свiту, а сам набираК його
образу i сiдаК на його престолi; Соломон стаК жебраком, мандруК i, тiльки
цiлком смирившись, через деякий час повертаК собi царство.
УкраПнськi народнi казки не запам'ятали мудруватого iменi Китовраса,
але добре знають премудрого Соломона i багато разiв варiюють мотиви, що К
в апокрифiчних переказах. Казки про Соломона легко знайти в
першому-лiпшому збiрнику украПнських народних казок. В "Малорусских
народных преданиях и рассказах" М. Драгоманова ми знайдемо, наприклад,
казку з епiзодами дитинства Соломона, другу - про зраду дружини i
покарання ПП Соломоном, третю - про Соломона та його злу матiр, четверту -
про суд Соломонiв. Не позабуто в них i образ Китовраса, але вiн
називаКться тут сатаною, або дияволом.
В однiй з таких казок розповiдаКться, як Соломон за вечерею
засперечався з сатаною, хто з них сильнiший i владнiший. Сатана
похваляКться, що може обернути всю безлiч своПх слуг у маковi зерна i
замкнути в однiй бочцi. Соломон не вiрить. Сатана виконуК те, що обiцяв.
Соломон закляв вiщим словом бочку i закопав ПП. Так i загинули б демони,
якби згодом, спокушений скарбами, обiцяними сатаною, цар Iрод
(новозавiтний персонаж) не вiдкопав бочки i не випустив чортiв.
Перед нами мотив про "замкненого бiса", який обiйшов казковий епос
усього свiту вiд арабськоП "Тисячi i однiКП ночi" до украПнських казок про
те, як бiдний селянин замкнув 12 злиднiв у бочку, а його багатий
заздрiсний брат визволив Пх собi на лихо. Замiсть злиднiв iнодi виступаК
недоля, iнодi смерть.
У писаних апокрифах про Соломона це оповiдання маК заголовок: "Како
Соломон закопа бhси в единой дельвh (бочцi) тьмами тем, тысящами тысяч".
Вiдокремившись вiд iменi Соломона, мотив замкненого бiса з фольклору
перейшов i в художню лiтературу (оброблений I. Франком, на основi усного
переказу, в оповiданнi "Без працi" i Гоголем в "Ночi перед рiздвом").
Мотив про царя, що втрачаК царство i стаК вбогим, особливо полюбився
фольклоровi прихованою в ньому соцiально-викривною тенденцiКю. В XVII ст.
старовинна лiтература ще раз зустрiлася з ним у повiстi про гордого царя
Iовiнiана з перекладного збiрника "Римськi дiяння". УкраПнська народна
казка знаК його i з iм'ям царя Соломона, i без цього iменi (наприклад,
серед казок, зiбраних Рудченком, - "Южнорусские сказки", т. 2, стор. 36).
Бiльшiсть апокрифiв своКю формою нагадують кiнець кiнцем бiльш-менш
насиченi фабульним матерiалом казки. Зв'язок з церковною лiтературою
виявляКться лише в iменах i деяких деталях оповiдання, яке в цiлому
розраховане на цiкавiсть i тому легко переходить з письменства в казковий
фольклор. Мораль, що випливаК з апокрифiчних оповiдань, мало спiльного маК
з мораллю офiцiальноП церкви. Апокрифiчна лiтература любить зниження
священних осiб i подiй: вона часто-густо, так би мовити, демократизуК i
божество, i святих, зводячи Пх з ПхньоП висоти на рiвень повсякденних
побутових вiдносин. Апостоли ходять по Землi не стiльки як проповiдники
християнського вчення, а як звичайнi мандрiвники. Виголодавшись, вони,
проходячи полями, просять хлiба у селянина, але бiдняковi нiчого дати. Вiн
iде до мiста по хлiб, а тим часом апостоли беруться за плуг, орють i
сiють; чудесним способом перед самим поверненням старого селянина нива
вкриваКться спiлим житом. I цей апокрифiчний переказ пiдхоплений був
щедрiвками:
В чистiм полi плужок оре,
А в тiм плужку чотири воли половiП,
А в них роги золотiП.
Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло воли гонить,
Пресвятая дiва Псти носить,
Псти носить, бога просить:
"Уроди, боже, жито, пшеницю,
Усяку пашницю..."
Лiтература панiвних класiв не затримувалась на такiй тематицi. Але
часто-густо апокрифiчна розповiдь не тiльки видозмiнюК церковну мораль, а
й зовсiм знiмаК момент цiКП моралi. Так, милостивий образ Христа,
проповiдника любовi до ближнього, руйнуКться, наприклад, оповiданнями
апокрифiчного Квангелiя Фоми, якi показують Христа свавiльним, примхливим
пiдлiтком, що користуКться своКю силою для жорстокоП помсти своПм
напасникам. Переслiдувачi юного Iсуса слiпнуть, сохнуть, падають мертвими.
Вiн творить чудеса, але й вони розрахованi на здивування читача, а не на
його душевне розчулення.
Церква вносила апокрифiчнi перекази в iндекси заборонених книг,
засуджувала Пх як "басни и кощюни", але часто-густо користувалася ними i в
своКму образотворчому мистецтвi, i в проповiдях, i в iнших видах церковноП
лiтератури, зокрема в лiтературi агiографiчнiй.
АГIОГРАФIЧНА ЛIТЕРАТУРА_
Агiографiчна (вiд грецького agioz - святий, grajw - пишу) лiтература
становить другу популярну групу перекладного письменства, введеного
християнським культом. До неП входять так званi "житiя святих". ЖитiК -
бiографiя видатноП, з погляду церкви, особи, що написана в тонi ПП
вихваляння. Починаючи з епохи своКП боротьби з язичництвом (з античними
релiгiями), християнство зiбрало чимало спогадiв про своПх ревносних
прихильникiв, якi або заплатили за свою вiдданiсть новiй релiгiП
мученицькою смертю (мученики), або безстрашно визнавали ПП, зазнаючи
утискiв i страждань (сповiдники), або, займаючи керiвний пост у
християнськiй общинi, сприяли змiцненню нового культу (святителi;
по-грецькому - Кпiскопи, буквально - наглядачi), або прославились життям,
строго згiдним з приписами церковноП моралi (преподобнi). ДiП останнiх
полягали в аскетичних подвигах, наприклад у вiдмовленнi вiд Пжi (посники),
в цiлоденному стояннi на якомусь пiдвищеннi - "столпi", в станi мовчазного
самозаглиблення (столпники); ще iншi вiдмовлялись з любовi до бога вiд
вищого людського дару - розуму, симулюючи iдiотизм i божевiлля (Христа
ради юродивi). Аскетизм як форма моральноП поведiнки не К, як вiдомо,
приналежнiстю тiльки християнськоП релiгiП - вiн поширений був уже в
античностi, знали його i брахманiйська, буддiйська i магометанська
релiгiП.
Цих своПх дiячiв християнська релiгiя називала загалом - "святi".
Пам'ять про них становила гордiсть церкви, життКписи Пх подавались як
iсторично-цiнний спогад, як приклад, що заслуговуК наслiдування, як одна з
форм релiгiйноП християнськоП пропаганди. Однак правдивих iсторичних
документiв, що Пх мали пiд рукою автори житiй, було небагато. На допомогу
приходив матерiал, нагромаджений античною мiфологiКю, схiдними казками i
легендами - то у виглядi цiлiсних сюжетiв, то у виглядi окремих мотивiв; в
iнших випадках образ святого виникав з уособленого абстрактного поняття;
iнодi приводом до виникнення легенди служила навiть пряма помилка,
наприклад неправильно прочитане iм'я.
Наукова критика вiдзначила, наприклад, вiдбиття старогрецького мiфа про
Едiпа, батьковбивцю i кровозмiсника, в християнських житiях св. Григорiя i
св. Юлiана Милостивого (цi мiфи зв'язанi також з християнськими легендами
про Iуду Зрадника). Розповiдь про те, як римський iмператор Август наказав
кумкаючим жабам мовчати i вони замовкли, повторено в застосуваннi до
багатьох святих, схiдних i захiдних. Староримськi божества Вiрнiсть i
Згода мають своП аналогiП в образах християнських святих - Вiри, НадiП,
Любовi та Пх матерi СофiП (по-грецькому - Мудрiсть). Напис на верстовому
каменi староримськоП дороги: ("83 milliario" ("83 милi"), прочитаний як
"83 milites" ("83 воПни"), даК привiд до агiографiчноП легенди про 83-х
нiби похованих там воПнiв-мученикiв i т. iн.
Особливо вдячний матерiал авторам житiй давали Квангельськi розповiдi
про життя i чудеса Христа. Христос - iдеал, що його повинен наслiдувати
святий, а тому житiК пристосовуК свою розповiдь до КвангельськоП,
поповнюючи недостачу вiдомостей ситуацiями, аналогiчними до життя Христа.
Ще в дитинствi святий, виявляючи незвичайну мудрiсть, дивуК навколишнiх,
як дитина i отрок Iсус в ЊвангелiП; так само, як диявол спокушаК Христа в
пустинi, так пробуК вiн збити рiзними спокусами з дороги спасiння i
святого; чудеса, творенi святими, К також варiанти чудес Њвангелiя.
Отже, перед новою лiтературною формою "житiя" (новизна ПП, звичайно,
вiдносна, бо самий жанр бiографiП був доведений до високоП досконалостi ще
античнiстю) вiдразу поставала небезпека вдатися в шаблон. ЦiКП небезпеки
вона й не уникнула. Цiлий ряд житiй складаКться з риторичних схем,
загальних мiсць, з якими нема чого робити iсториковi i вiд яких мало
користi iсториковi лiтератури. Але поряд iз шаблоном бiльшiсть житiй
мiстить i елементи, навiянi живою дiйснiстю: в них вiдбились мiсцевi
побутовi риси i риси епохи, в них знайшли свiй вияв iдеали рiзних
суспiльних груп, починаючи вiд перших часiв християнства i кiнчаючи епохою
капiталiзму, коли новi святi з'являлися вже дуже рiдко. ЖитiК неминуче
повинно було займатися не тiльки зовнiшньою бiографiКю святого, а i його
"внутрiшнiм життям", - iнакше кажучи, його психологiКю: в цьому
лiтературне значення житiй, якi пiдходили, хоч i боязко, до розв'язання
художньоП проблеми зображення людськоП психiки. Фантастика житiй, Пх
повчальнiсть, подавана в живих образах, в непозбавленiй драматизму формi,
цiкавi побутовi деталi - все це забезпечувало жанровi популярнiсть серед
читачiв. Житiями захоплювались, як потiм захоплювались романами: в образах
головних дiйових осiб вбачали iдеал, зразок поведiнки. За типом
перекладноП житiйноП лiтератури створювалась своя, оригiнальна, яка так
само пiдготовляла, хоч i повiльно, можливiсть пiзнiшоП появи в читацькому
середовищi психологiчного роману.
Слов'янськi переклади пам'яток агiографiчноП лiтератури прийшли на
КиПвську Русь, мабуть, одночасно з богослужебними книгами. Звичайно житiя
приходили в складi двох збiрникiв.
Перший, що по-грецькому називався МiнологiКм (Мiсяцесловом), або
Синаксарем (збiрником), у слов'янському перекладi дiстав назву "Пролога"
(за першою статтею грецького збiрника -прологом, тобто передмовою). На
початку це збiрник дуже коротких пам'яток, розмiщених у порядку церковного
календаря, з доданням таких же коротких замiток про свята "господськi" i
"богородичнi"), бiльше довiдник, нiж книга для читання. Далi збiрник
значно розширився пiсля додання нових житiй святих (мiсцевих), повчань,
цiкавих повчальних легенд з рiзних джерел. Вийшла велика хрестоматiя
рiзноманiтного, цiкавого в цiлому, але, звичайно, пiдпорядкованого
церковним тенденцiям читання.
Другий тип збiрника - "ЧетьП-мiнеП" (вiд грецького mhn - мiсяць) -
збiрник широких житiй, також розмiщених у календарному порядку (дванадцять
частин за дванадцятьма мiсяцями року), причому на кожний день, в порядку
зазначеноП вище iКрархiП, подаКться декiлька житiй рiзного обсягу, аж до
розмiрiв повiстi i навiть роману.
Найстарiшi списки "Пролога" припадають на XII - ХIII ст.; списки
"ЧетьПх-мiней" збереглися вiд ще бiльш ранньоП пори (найстарiшi, що дiйшли
до нас частинами, належать до XI ст.) i iснували на УкраПнi аж до XVII
ст., коли один з тодiшнiх украПнських письменникiв, Дмитрiй Туптало,
зробив нову обробку всього житiйного матерiалу, яка вийшла друком у 1689
-1705 pp. i вiдома пiд назвою "ЧетiПх-мiней Дмитрiя Ростовського". Аж до
новiтнiх часiв "ЧетьП-мiнеП" були однiКю з найпоширенiших книг до читання
не тiльки серед панiвних класiв, а й серед письменного селянства. Згадуючи
своК дитинство, Шевченко в епiлозi "Гайдамакiв" говорить:
Бувало, в недiлю, закривши Мiнею,
По чарцi з сусiдом випивши тiКП,
Батько дiда просить, щоб той розказав
Про КолiПвщину...
Ще бiльше читались, звичайно, "ЧетьП-мiнеП" в новооберненiй у
християнство КиПвськiй Русi. Iнок Зарубського монастиря (КиПвського
князiвства) Георгiй у повчаннi (XII ст.) рекомендуК своКму духовному
синовi цей церковний епос, який, очевидно, повинен витiснити язичницькi
казки i саги: "Аще ли глума ищеши и веселiя, и всякiе утhnхи, то прiКм
животворныя книгы i почhсти (прочитай) святых муж повhсти, и ученiя, и
дhла".
Вiзантiйська лiтература знала три типи житiй: житiя реторичнi, житiя
лiтургiчнi (що читалися пiд час вiдправи культу) i житiя народнi. Само
собою зрозумiло, що найбiльшоП популярностi в КиПвськiй Русi набули житiя
останнього типу, названi народними, звичайно, не тому, що вони виникли в
народi, а тому, що вони розрахованi були на широкого читача.
Виникнення монастирiв - зокрема заснування КиКво-ПечерськоП лаври -
викликало iнтерес до житiй засновникiв схiдних монастирiв: уже автор
"Житiя Феодосiя" Нестор другоП половини XI ст. посилаКться на вiдомi йому
житiя Антонiя Великого, Сави Освященного, Њвфiмiя - видатних пустинникiв
Сходу. Особливий слiд в Квропейському мистецтвi лишило "ЖитiК Антонiя
Великого", написане АфанасiКм Александрiйським (IV ст.) i рано перекладене
слов'янською мовою. Тема "спокуси святого Антонiя" довгий час була
поширеною темою захiдноКвропейського живопису; у французькiй лiтературi
XIX ст. житiК дало матерiал для фiлософськоП поеми в прозi Флобера
"Спокуса св. Антонiя". Але Антонiй Афанасiя Александрiйського ще дуже
далеко стоПть вiд Антонiя Флоберового.
В житiП постiйно пiдкреслюКться байдужiсть Антонiя до освiченостi i
свiтського знання. В дитинствi Антонiй не вчиться грамоти; пам'ять замiняК
йому начитанiсть; вiн премудрий i розумний, хоча зовсiм "не учился
книгам". Коли язичницькi фiлософи прийшли його "спокушати", вiн у
вiдповiдь запитав Пх: що чому передуК - розум чи письмена: "Разум ли от
письмен составися или письмена от разума произыдоша", i фiлософи примушенi
були визнати першенство розуму. "Сего ради, - вiдповiдаК Антонiй, - аще
кому разум здрав Ксть, сей письмен не ищет". I в прикiнцевiй похвалi
святому автор ще раз пiдкреслюК, що Антонiй прославився "не хитрости ради
книжных словес, ниже мирские ради мудрости и любопрения, ни ради нарочита
рода, ниже богатств бесконечное собрание его прослави, но богоугодное
житие".
З дитинства Антонiй не цiкавиться "миром". Дитячi iгри його не
приваблюють. Зате вiн ретельно ходить до церкви. Пiсля смертi батькiв,
увiйшовши одного разу до храму, вiн чуК слова, що там читаються: "Якщо
хочеш бути досконалим, iди продай майно i грошi роздай жебракам". Так вiн
i робить. Дальше його життя - ряд аскетичних подвигiв: пiст, умертвiння
плотi, життя в дикiй пустелi, де потiм навколо нього збираються
послiдовники i засновуКться монастир. Саме тут i починають його спокушати
демони. Спочатку вони намагаються збентежити його рiзними життКвими
спогадами i турботами; далi вони страхають його звуками грому, примарами
диких звiрiв, заслiплюють його чудесним свiтлом, бентежать грою i танками,
але святий не пiддаКться. Одного разу демон постукав у ворота монастиря i
почав скаржитися Антонiю на монахiв, якi ненавидять його без усякоП
причини: "Я ж Пм нiчого не роблю, самi вони себе i один одного бентежать".
Антонiй змушений був визнати справедливiсть слiв демона. Ставши
засновником i главою обителi, Антонiй запроваджуК в нiй суворий чернечий
статут, викриваК язичникiв i Кретикiв, повчаК братiю, творить чудеса i
кiнець кiнцем помираК, вiдчуваючи наближення ангелiв, що прийшли по його
душу.
Крiм епiзодiв iз спокусами, житiК бiдне на фабульнi моменти i становить
iнтерес, головним чином, для чернечого середовища. В ньому заперечуКться
не тiльки сучасний побут, а й усяке мирське пiклування про життКвi
потреби. Це типове житiК аскета, для якого важливi тiльки питання
морального самовдосконалення, що розумiКться як знищення в самому собi
всяких бажань i потреб. Читач-мирянин вiддавав перевагу перед АнтонiКм
iншим святим, що ближче стояли до мирського життя, брали участь у ньому
хоч би своПми чудесами. В народному середовищi набули слави святi, що Пх
образи якимсь шляхом асоцiювалися з образами старих язичницьких богiв i
напiвбогiв, утворюючи в результатi нову язичницько-християнську мiфологiю,
розвитковi якоП церква не перешкоджала, а з свого боку готова була
пристосувати своПх святих до народних навичок i потреб.
Внаслiдок так званого двовiрства (про яке мова буде далi) "язичницьке",
змiшуючись з "християнським", фактично взяло гору над ним: населення
дохристиянського слов'янського "Олiмпа", зрiсши в багато разiв, зажило з
новими прихiдцями бiльш-менш добросусiдським життям. Новий релiгiйний
синкретизм утворювався тим легше, що церковна християнська обряднiсть
мiстила в собi багато магiчних елементiв, як i обряднiсть язичницька, а
християнськi святi поповнили недолiк у рядах "вищих богiв" i дали iмена
багатьом безiменним до того часу силам, уособленим в анiмiстичному
свiтоглядi. Святий Iлля-пророк увiбрав у себе риси бога-громiвника; в
образi Iвана Купали об'Кдналась згадка про Iоанна Хрестителя з образом
стародавнього сонячного божества; святий Георгiй Побiдоносець, на
украПнському грунтi в пiзнiшi часи вiдомий пiд iм'ям святого Юрiя, став
покровителем стад i полiв, повелителем вовкiв, начальником весни, можливо,
також будучи прямим заступником слов'янського бога Велеса. Окремi
представники церкви протестували проти цiКП "паганiзацiП" (вiд латинського
paganus - язичницький) християнських святих: "На Георгия мученика празник
диаволский на поле изшедших сатанh офhру танцами и скоками чинти
разорhте", - обурювався наприкiнцi XVI ст. Iван Вишенський; але старовиннi
звичаП держалися мiцно i були вигiднi для самоП церкви, яка заохочувала
цi, так би мовити, самочинно виниклi культи. Серед iнших святих особливо
популярний на УкраПнi був святий Микола Мирликiйський - "МирнокиПвський",
як називаК його народна пiсня, переусвiдомлюючи по-своКму незрозумiлу
грецьку географiчну назву. З його iм'ям зв'язаний цiлий ряд украПнських
народних легенд, почасти побудованих на мотивах його житiя, почасти
заснованих на якихось дохристиянських переказах. Якщо, наприклад, святий
Пантелеймон, на прiзвище Цiлитель, став покровителем народноП медицини,
святий Вонiфатiй - спецiалiстом по лiкуванню пияцтва, то святий Микола
вiдомий як рятiвник потопаючих, поручитель у грошових справах, який аж
нiяк не вiдзначаКться християнською лагiднiстю. Вiзантiйське житiК святого
Миколи вже в XI - XII ст. стало доповнюватися оригiнальними розповiдями
про його чудеса, якi вiн зробив уже в межах КиПвськоП Русi.
Один киянин вiдпустив на волю взятого в полон половця пiсля того, як
той поклявся iм'ям святого Миколи, що доставить викуп. Половець гадав, що
iкона Миколи, перед якою вiн поклявся, нiчого йому не зробить, якщо вiн не
виконаК своКП клятви. Микола тричi з'являКться до половця i нагадуК про
викуп. На третiй раз вiн скидаК половця з коня, мучить i б'К його об
землю. Наляканий половець вибираКться до КиКва i на велику втiху киянина
вручаК йому обiцяний викуп, розповiвши про явлення святого Миколи.
Ту саму роль вiдiграК святий Микола i в фольклорi, як можна бачити з
оповiдання, записаного I. Манжурою на колишнiй Катеринославщинi.
Один бiдний селянин не мiг заплатити подать. Його покликали до
"збiрнi", стали бити i, нарештi, прив'язали до стовпа. Знайомий Кврей дав
йому грошей, взявши з нього перед iконою Миколи клятву, що вiн Пх поверне.
Справи селяниновi пiдправились, вiн розбагатiв, але клятви не виконав. I
от одного разу в полi його наздогнав фургон, переПхав його, зламав йому
саме ту руку, якою вiн брав у Кврея грошi. Видужавши, селянин розкаявся i
повернув грошi КвреКвi.
Наведенi оповiдання - тiльки незначна частина оригiнального, писаного i
усного, легендарного епосу про святого Миколу, епосу, що виник у КиПвськiй
Русi i на УкраПнi на основi житiйних легенд i ще не досить дослiджений
лiтературознавцями i фольклористами. Але житiя могли ставати популярними i
не лишаючи помiтних слiдiв у фольклорi. Поряд з житiями, пройнятими
аскетичними чи строго ортодоксальними тенденцiями, до складу тих самих
"ЧетьПх-мiней" потрапляли i житiя, з офiцiйного погляду, апокрифiчнi,
"отреченнi", або тому, що в них подавались факти, зовсiм невiдомi
канонiчним писанням, або тому, що в них, хоч i в приглушенiй формi, чулись
ноти протесту проти панiвних класiв. Нерiдко своКю формою цi житiя далеко
вiдходили вiд усталеного агiографiчного типу житiй, проте це не заважало
Пм сильнiше впливати на фантазiю i почуття широкого кола читачiв. Такими,
К, наприклад, багатi на есхатологiчнi мотиви житiя Василiя Нового (грецька
пам'ятка Х ст.) i Андрiя Юродивого (X - XI ст.).
ЖитiК Василiя Нового збереглося в слов'янських рукописах XIV i
наступних столiть, але, очевидно, перекладалось ранiше. Воно набуло
великого поширення, i майже немаК жодного великого рукописного збiрника,
де не було б списку цього житiя. ПочинаКться воно звичайно: святу людину
без роду i племенi, бродягу, що видався пiдозрiлим вiзантiйським властям,
заарештували, кинули в тюрму i взяли на тортури, але цим не добились вiд
нього потрiбних про себе вiдомостей. Кiнець кiнцем його випустили.
Добродiйники дали йому притулок, приставили до нього в служницi бабусю
Феодору. Василiй живе в столицi разом з гуртком своПх шанувальникiв,
спостерiгаючи двiрцевi перевороти i чвари, що тут вiдбуваються. У нього
дар провидiння, i на цьому заснованi його нечисленнi чудеса; загалом вiн
особа загадкова, i про нього самого розповiсти майже нiчого: його житiК -
привiд для двох великих додаткiв, зв'язаних з житiКм майже механiчно. Цi
додатки - розповiдь Феодори, що явилася пiсля смертi учневi Василiя
ченцевi Григорiю, про повiтрянi митарства i видiння самого Григорiя npo
страшний суд.
Феодора докладно розповiдаК, що вона почувала пiд; час смертi. Ангели
взяли ПП душу i повели до бога. По дорозi. душа робить двадцять двi
зупинки; саме вони i називаються митарствами. На кожнiй зупинцi демони в
образi страшних ефiопiв затримують душу i подають Пй рахунок ПП грiхiв.
Ангели протиставляють йому добрi дiла Феодори i заслуги святого Василiя;
зваживши грiхи й заслуги, вiдкупляються вiд злих митарiв i йдуть далi.
Iнший епiзод - видiння Григорiя про останнi днi i страшний суд: тут -
картини пекла i раю, блаженство праведних, муки грiшникiв - образи, що, за
лiтописним переказом, вразили колись уяву князя Володимира i широко були
потiм використанi церковним живописом. Поряд з апокрифiчним "ХожденiКм
богородицi по мукам" - це ще одна вiзантiйсько-слов'янська паралель до
"КомедiП" Данте. Основне джерело оповiдання - Апокалiпсис i "видiння", а
разом з ними - враження вiд реальноП дiйсностi, реалiстичний змiст,
прибраний в "iрреалiстичну" форму.
Автор, за словами О.М. Веселовського, любовно описуК картину суду, "з
видимим iнтересом стежачи, як спускаються i пiднiмаються ангели, як сонм
за сонмом виступаК на сцену, i йдуть яснi юрби вiд великого града до Едема
i вiд оновленоП землi до врат неба. Це великий царський вихiд
вiзантiйського двору з усiма його церемонiями, перенесений у церковний
вжиток i звiдти на небо серед сяяння, у славословлення i риторики. Автор,
очевидно, пройшов риторичну школу: його ангели лiтають, як блискавка, як
орли i швидколiтнi яструби, святi - як яснi горлицi... Деякi образи не
позбавленi поезiП: ангели черпають золотими посудинами вiд
нецьогосвiтнього вогню, що росить свiтлом, i несуть його у високостi, на
вiвтар господа. Поряд з епiтетами реального характеру iншi позбавлено
всякоП образностi: мисленi каменi, розумнi вертогради".
Незважаючи на деякi слiди риторичноП виучки в автора, в цiлому житiК
Василiя Нового вiдступаК вiд шаблону риторичних житiй i наближаКться до
тiКП групи, яку вище названо було "народною". Ще далi вiд традицiйноП
форми стоПть перекладене також у домонгольську епоху "ЖитiК Андрiя
Юродивого" (в уривках збереглося в "Прологах" XIII - XIV ст., повнiстю - у
списках, починаючи з XIV ст.).
Родом скiф (слов'янин), Андрiй був слугою вiзантiйського вельможi
Феогноста. Вiн видiлявся серед iнших слуг розумом i величною красою.
Одного разу йому сниться iподром, де один проти одного стоять готовi до
змагання люди в бiлому одязi i чорнi ефiопи. Осторонь свiтлий юнак з
дорогоцiнними вiнками - нагородою для переможця. Пристрасне бажання
здобути вiнець обiймаК Андрiя; втрутившись у змагання, вiн перемiг
найстрашнiшого з ефiопiв i тут же у снi дiстав роз'яснення i заповiт:
"Вiнцi - це вiнцi Христовi, ефiопи - сили демонськi. Iди з миром, як друг
наш i брат, стань юродивим Христа ради".
З цього часу Андрiй зрiкаКться свого розуму, його визнано божевiльним,
вiн живе в холодi i в спецi просто неба, ночуК на купах смiття, Псть що
попало, зазнаК побоПв i знущань. Вiн покинутий - навiть собака, до якого
вiн прихилився в лютий мороз, щоб зогрiтися, гарчить i вiдходить вiд
нього. Але вiн винагороджений у снi i наяву незвичайними видiннями. Якось,
замерзаючи, побачив себе в раю. Замiсть подертого лахмiття, на ньому
дорогий одяг, немов витканий блискавками; на ногах, звичайно босих, -
позолоченi чоботи, на головi вiнець блискучий. Навколо нього чудеснi
дерева, запашнi вiтри. Вiн ходить у райських садах, пишаючись i
торжествуючи: "То не мав де голову прихилити, а то ходжу тут, мов цар
якийсь".
"Чудеснi привиди" (створенi й тут за земним образом i подобою)
чергуються в житiП з жанровими малюнками життя великого мiста, сповненого
контрастiв бiдностi й багатства, сповненого соцiальних i економiчних
суперечностей. В житiП немаК плану, воно все складаКться з епiзодiв, але
крiзь усi епiзоди проходить Кдина соцiальна тенденцiя. От Андрiй
спостерiгаК похорон багача: померлого проводжаК пишна процесiя, але тiльки
одному святому видно, що за гробом iде цiлий натовп демонiв в образi
танцюючих i радiючих ефiопiв i блудниць. Ангел роз'яснюК АндрiКвi грiхи
померлого. Найтяжчий з них - гноблення багатим своПх слуг: вiн Пх морив
голодом, лишав у холодi без одягу й взуття, бив, розбещував. Iншим разом
Андрiй, зустрiвши якогось багача, попросив у нього милостинi, але той
вiдмовив. "Правду про вас сказано,- говорить святий,легше верблюдовi
пройти крiзь вушко голки, нiж багатому в царство боже". Багатий смiКться,
що юродивий цитуК святе письмо, i вiдповiдаК: "Ти бачиш нас багатими, а
якби знав, скiльки ми для вас робимо". У вiдповiдь Андрiй говорить про те,
що багачi ненаситнiшi за море, змiй i саме пекло. Але, додаК вiн -
"подщимся, душе моя... и паки в жерновы мелимы: несть бо далече, да пойдем
тамо, идеже Ксть зобь добрая и вода медвяная". Цей час - не тiльки за
гробом, а в перспективi земного майбутнього, про яке Андрiй розмовляК iз
своПм учнем ЊпiфанiКм: "В последняя дни восставит господь царя от нищеты;
ходити начнет по мнозе правде и всяку брань уставити, и нищая богаты
сотворит и будут человеци во дни его богати... и ходяще без боязни ратного
строения, и без печали ходяще по земли, занеже брани не будеть".
Перед нами вже не тiльки iндивiдуальний моральний iдеал, а й до певноП
мiри соцiальна утопiя. Загалом вона та сама, що й у старозавiтних
пророкiв. Лев ляже поруч з агнцем, у кожного буде свiй виноградник: iдеал
дрiбного власництва, привабливий для бiдноти, але недосяжний, особливо в
умовах феодальноП епохи. В цих умовах вiн мiг мати i прогресивне значення,
зливаючись з протестом всiКП знедоленоП маси.
Вже з наведених прикладiв ми бачимо, який рiзноманiтний змiст мiг
вкладатися в традицiйну форму житiй. Термiном "житiК" позначалися нерiдко
i твори, якi за своПм типом належать, з нашого погляду, до жанру роману -
таке, наприклад, "ЖитiК святих Варлаама i Iоасафа, царевича iндiйського".
Пам'ять цих святих вiдзначаКться в православному церковному календарi
19 листопада. Слов'янський переклад житiя з грецькоП з'явився в КиПвськiй
Русi ще в домонгольську епоху, хоча рукописи, що збереглися, не старiшi
XIV ст. Вже в 1637 р. в друкарнi КутеПнського монастиря вийшло друковане
видання: "Гисторiя албо правдивое выписанiе святого Iоанна Дамаскина о
житiй святых отец Варлаама и Осафа и о наверненю iндiян". В додатку до
тексту вмiщено оригiнальну "Пhснь святаго Иосафа, кгды вышел на пустиню",
яка стала потiм зразком для цiлого ряду руських духовних вiршiв i
украПнських "побожних пiсень". Пiзнiше, в скороченiй переробцi, житiК було
вмiщене в "ЧетьПх-мiнеях" Дмитрiя Ростовського.
Стислий змiст житiя такий. В iндiйського царя Авенiра, гонителя
християн, довгий час не було дiтей. Коли, нарештi, народився син, названий
Iоасафом, звiздар провiстив, що, пiдрiсши, царевич стане послiдовником
християнства.
Засмучений цар вирiшив запобiгти здiйсненню провiщення. Вiн вiдводить
для Iоасафа розкiшний палац, оточений садом i iзольований вiд усього
зовнiшнього життя. Вiдвiвши вiд царевича всякi тяжкi враження, цар
сподiваКться приспати його душу i уберегти ПП вiд шкiдливих християнських
впливiв. Але рання допитливiсть розуму царевича призводить до того, що
цар, пiсля багатьох просьб, змушений був дозволити йому вихiд з розкiшноП
темницi. ВиПхавши, царевич зустрiчаК хворого старика i дiзнаКться, що на
свiтi iснують старiсть, горе, смерть. Тривога закрадаКться йому в душу, i
вiн терзаКться нерозв'язаними питаннями.
Тодi, з навiяння божого, пустинник Варлаам, переодягнувшись купцем,
приходить до Iоасафа. Вiн заявляК, що принiс дорогоцiнний камiнь з
чудодiйними властивостями: глухим вiн повертаК слух, нiмим даК голос, але
вручений вiн може бути лише тому, хто цнотливий i маК чистий зiр, -
iнакше, взявши його, ослiпнеш. Купця пропускають, i Варлаам починаК свою
проповiдь, внаслiдок якоП царевич стаК християнином.
Марно цар-батько наказуК зловити Варлаама, марно прагне переконати
сина, органiзовуючи для цього релiгiйний диспут, намагаючись вiдвернути
його спокусою жiночоП краси, - Iоасаф лишаКться непохитним. За порадою
одного з вельмож, цар вiддаК синовi в управлiння половину свого царства,
щоб зайняти його розум державними справами. Iоасаф обертаК своПх пiдданих
у християнство, ставить Пм пiсля смертi свого батька (який прийняв кiнець
кiнцем вiру сина) iншого правителя, а сам iде до Варлаама в пустелю, де
потiм помираК смертю святого аскета.
ЖитiК наближаКться до роману не тiльки розмiрами, -а й елементами
психологiчного аналiзу: виникнення сумнiвiв у душi Iоасафа, невиразнi
шукання сенсу i мети життя, боротьба мiж любов'ю до батька i любов'ю до
вiдкритоП йому Варлаамом релiгiП тощо - така рiзноманiтнiсть у зображеннi
внутрiшнього свiту героя не властива житiям i взагалi була новиною в
лiтературi. Читачiв приваблювали також i тi вставнi апологи (притчi),
якими користуКться у своПй проповiдi Варлаам для бiльшоП наочностi тiКП чи
iншоП моральноП тези. Такою, наприклад, К "Притча про однорога (Џнорога)",
як вона називаКться в бiльшостi рукописiв.
Усе земне, - проповiдуК Варлаам, - примарне, як сон. Люди, поневоленi
тутешнiм свiтом, поринули в турботи i не думають про те, що Пх жде за
гробом, подiбно до тiКП людини, яка тiкала в пустелi вiд розлютованого
однорога (в iнших текстах - скажений верблюд, розлютований лев). Тiкаючи,
вона попадаК в глибоку яму; падаючи, хапаКться за деревце i повисаК на
ньому. Приглянувшися, бачить, що корiнь деревця невпинно пiдгризають двi
мишi - бiла й чорна; на днi ями - страшний дракон з розверстою пащею
чекаК, щоб мандрiвець упав; iз стiни провалля тягнуться до нього голови
чотирьох отруйних змiПв. Але з гiлок деревця капаК мед; забувши про всi
небезпеки, людина починаК вкушати цi мiзернi солодощi i тiшиться ними.
Далi йде тлумачення змiсту: однорог - смерть, що переслiдуК рiд людський;
деревце - життя людське, що невпинно вкорочуКться змiною дня i ночi (бiла
i чорна мишi); дракон - пекло (або диявол), що чекаК загибелi грiшного;
краплини меду - земнi насолоди, мiзерна "сладость мира сего". Притча
полюбилась i, вiдокремившись вiд даного житiя, iснувала окремо в
старовиннiй лiтературi, у морально-повчальних збiрниках; вiдобразилась
вона i в образотворчому мистецтвi.
Серед iнших притч Варлаама К й такi, що згодом можемо зустрiти в творах
найвидатнiших письменникiв новоП Њвропи. Так, сцена вибору нареченого у
"Венецiанському купцi" Шекспiра повторюК мотив "притчi про ковчеги" з
житiя.
Щоб випробувати своПх наближених, якийсь цар наказав зробити чотири
ковчеги (дерев'янi ящики). Два були позолоченi, але наповненi смердючими
мертвими кiстками; два iнших вимазанi смолою i дьогтем, але наповненi
дорогоцiнностями i ароматами. Покликавши вельмож, цар пропонуК Пм оцiнити
ковчеги. Вельможi, звичайно, обманюються зовнiшнiм виглядом ковчегiв. Цар
користуКться нагодою i повчаК Пх: ящики з мертвими кiстками подiбнi до
пишно виряджених пихатих багачiв, а ящики в смолi i дьогтi - до бiднякiв,
якi одягнутi убого, але благоухають i зачаровують прихованими моральними
якостями.
Манера вставних розповiдей зближаК "Варлаама i Iоасафа" з розповiдною
лiтературою Сходу. Грецький оригiнал житiя приписуКться то якомусь ченцевi
Iоанну, то Iоанну Дамаскiну, вiдомому вiзантiйському письменниковi i
поетовi VIII ст. Однак уже в XVII ст. помiтили схожiсть iсторiП Iоасафа з
переказами про легендарного засновника буддiйськоП релiгiП, iндiйського
царевича Сiддарти. Роботи лiтературознавцiв XIX ст. (серед яких почесне
мiсце належить розвiдцi I. Франка) показали з усiКю переконливiстю, що
"ЖитiК Варлаама i Iоасафа" - справдi християнська переробка буддiйських
легенд, "перехожа повiсть", яка втягнута була в коло агiографiчноП
лiтератури i як житiК набула широкоП популярностi у всiх лiтературах
Њвропи. Особливо полюбились зазначенi вище притчi Варлаама. Вже наприкiнцi
XII ст. ми можемо вiдзначити факт використання однiКП з варлаамових притч
вiдомим церковним оратором Кирилом Туровським в "Повhсти к Василию игумену
о бhлоризць". "Притчу об инорогh" в росiйськiй лiтературi переказав
вiршами В. А. Жуковський; ПП використав у своПй "Исповеди" Л. М. Толстой.
Серед вiршiв I. Франка в збiрнику "Мiй Iзмарагд" ми знайдемо поетичний
переказ п'яти апологiв Варлаама, витлумачених уже зовсiм по-новому, в дусi
революцiйно-демократичного просвiтительства кiнця XIX ст.
Поряд з житiями до агiографiчноП лiтератури належать i малi розповiднi
форми: невеликi оповiдання, анекдоти, влучнi вислови пустинникiв одного
якого-небудь монастиря або кiлькох монастирiв, зiбранi разом i поданi як
записи безпосередньо баченого i почутого укладачем. Звичайна назва ченця -
отець, по грецькому patir, звiдси назва таких збiрникiв "патерики"
(отечники). Вiзантiйська лiтература знала кiлька таких патерикiв.
НайбiльшоП популярностi в слов'янських перекладах набув збiрник, складений
Iоанном Мосхом, ченцем кiнця VI - початку VII ст., який об'Пхав разом iз
своПм другом СофронiКм монастирi Палестини, Њгипту, Синаю, СiрiП, МалоП
АзiП й зiбрав там багато рiзноманiтного матерiалу. Книгу свою вiн назвав
"Луг" (по-грецькому leimwn, leimwnarion); слов'янському перекладi книга ця
набула назви "Синайського патерика". В строкатiй сумiшцi, "подiбно до
квiтiв лугових", зiбрано тут у Кдиний букет понад 200 окремих оповiдань,
якi загалом становлять чималий iнтерес i для iсторика побуту, й для
iсторика культури. Як i iншi укладачi патерикiв, Мосх не намагаКться
лiтературно обробити своП оповiдання. Оповiдання патерикiв - це звичайнi
записи. "У школi божiй не вчать красно говорити, - зауважуК укладач одного
з найстарiших патерикiв (Палладiй, IV ст.), - але вчать пiдкоряти свiй
розум вiчнiй iстинi, щоб нею пройнятися".
НемаК в авторiв, звичайно, i критичного ставлення до зiбраного
матерiалу. В збiрнику Iоанна Мосха дослiдники знаходять, з одного боку,
вiдгуки Кврейських талмудистських переказiв, з другого, - вiдображення
арабського нахилу до розповiдi. Оповiдання суто свiтського змiсту
чергуються з оповiданнями про аскетiв, що прославляють духовну мiць ченцiв
у молитвi й аскетичних подвигах, Пх покору, постiйне уболiвання за грiхами
тощо. Зрiкаючись всяких життКвих благ, звiвши своП людськi потреби до
мiнiмуму, людина нiбито набуваК особливоП сили, яку вiдчувають навiть
звiрi пустелi. Таким К в "Синайському патерику" оповiдання про лева авви
Герасима (в росiйськiй лiтературi воно вiдоме в художнiй обробцi М.С.
Лескова), яке маК немало паралелей у казковiй лiтературi, починаючи з
оповiдання про римського раба Андрокла та його лева i продовжуючи
старовинними нiмецькими народними книгами.[6]
Але поряд з такими оповiданнями ми можемо зустрiти у Мосха i суто
свiтську новелу, наприклад оповiдання про злочинну матiр.
Пiд час плавання корабель став у морi, незважаючи на сприятливий вiтер.
Капiтан корабля в розпачi. Раптом вiн чуК голос: кинь у море Марiю й
закiнчиш благополучно своК плавання. Капiтан, не розумiючи, про яку Марiю
йде мова, пiсля повторного поклику таКмничого голосу, гукнув: "МарiК!"
Одна з пасажирок вiдгукнулась i пiдiйшла. Вiдiйшовши з нею осторонь,
капiтан сказав: "Бачиш, МарiК, який я грiшник: через моП грiхи корабель не
може зрушити з мiсця". "Нi, це я грiшниця", - вiдповiдаК Марiя i розказуК
свою iсторiю. Лишившися вдовою з двома дiтьми, вона, полюбила якогось
вiйськового, який, проте, через дiтей не хотiв з нею одружитися. Тодi вона
Пх убила. Але, дiзнавшись про ПП злочин, вiйськовий жахнувся i категорично
вiдмовився стати ПП чоловiком. Злякавшись, щоб не розкрився ПП злочин,
вона втекла. Капiтан, вислухавши розповiдь МарiП, не наважуКться кинути ПП
в море. Вiн пропонуК Пй спробу: спершу спускаКться в човен сам, але
корабель не рушив з мiсця; потiм спускаК в човен Марiю, i човен негайно
йде на дно, а корабель починаК йти благополучно. Мотив "сповiдання грiхiв"
на морi ми знаходимо у вiдомiй украПнськiй думi про Олексiя Поповича i
бурю на Чорному морi. "Луг духовний" Iоанна Мосха, добре вiдомий уже в
рукопису XI - XII ст., в 1628 р. був надрукований у КиКвi друкарем
Спиридоном Соболем "в дворh Iова Борецкого, митрополита кiевскаго" -
"Лимонар, сирhч Цвhтник иже во святых отца нашего Софронiя, патриарха
iерусалимскаго, составлен же Iоанном iКромонахом в лhто шестьсотное..." До
видання додано передмову, яка пояснюК, хто був автор i його друг Софронiй,
якому присвячено книгу, i рекомендуК ПП увазi "зацного чителника".
"Читай теды книгу тую охотною душею и вhрою несумненною и так обычай и
живот твой подлуг читання стосуй, абысь таковых и так презацных мужей,
которых тут выписаных знайдеш, годным ревнителем стал, а за часом их
сполкованню прилучен был..."
Крiм "Синайського патерика", в слов'янських перекладах надходили й iншi
патерики пiд назвами "Скитського", "Њгипетського", "Римського" тощо, що
проходили через усе старовинне письменство як руське, так i украПнське.
Пiд Пх впливом виник оригiнальний "КиКво-Печерський патерик", про який
мова буде далi. Мiж оповiданнями перекладних патерикiв i оповiданнями
"КиКво-Печерського патерика" часто спостерiгаКться схожiсть, яка
пояснюКться, зрештою, не стiльки запозиченням, скiльки схожiстю побутових
умов монастирського життя i схожiстю думок та почуттiв близько спорiднених
соцiальних груп.
Вплив перекладноП агiографiчноП лiтератури на лiтературу оригiнальну
винятково великий. Вище вже говорилось про виникнення в фольклорi цiлого
ряду агiографiчних легенд, де вiдгуки житiй переплелись з мотивами, що
йдуть вiд язичницькоП старовини. Багато чим завдячуК житiям i лiрична
поезiя напiвкнижного й напiвнародного походження: так званi "набожнi" або
"побожнi" пiснi, що поширювалися серед патрiархально-вiдсталого селянства
i через усну передачу, i через збiрники, рукописнi й навiть друкованi, на
зразок "Богогласника", що з 1790 p. витримав кiлька видань, у складi якого
К ряд пiсень, взятих iз житiйних збiрникiв (пiснi Параскевi-П'ятницi,
великомученицi Варварi, святому МиколаКвi, ОлексiКвi - чоловiку божому,
ОнуфрiКвi-пустельнику, ГеоргiКвi Побiдоносцю та iн.). Але далеко бiльший
вплив на всi цi пiснi мала церковна лiрика, iсторiя якоП починаКться з II
ст. н. е. i тягнеться на сходi протягом усiКП епохи iснування
ВiзантiйськоП iмперiП.
ЦЕРКОВНА ЛIРИКА
Перекладна церковна лiрика представлена творчiстю багатьох десяткiв
поетiв, серед яких свого часу славилися, наприклад, Њфрем Сiрiн (сiрiКць)
- IV ст., Григорiй Богослов - IV ст., Роман СладкопКвець - V ст., Андрiй
Критський - VII - VIII ст., Iоанн Дама скiн - VII - VIII ст., монахиня
поетеса Кассiя - IX ст. та iн. Вiд первiсноП простоти i нехитромовностi
вiзантiйська церковна лiрика йшла до великоП формальноП вдосконаленостi,
виробивши новi вiршовi розмiри, створивши мудрованi строфiчнi побудови i
жанри, зумовленi тим чи iншим способом вокального виконання. Суб'Кктивних
елементiв у цiй лiрицi або немаК зовсiм, або вони незначнi. Вона виявляК
не особистi, а колективнi почуття всiКП вiруючоП общини. НемаК великоП
своКрiдностi й в доборi поетичних засобiв: вони наперед указанi БiблiКю,
книгами Старого i Нового завiту, особливо Псалтирем, i книгами пророкiв;
тому тi самi образи i поетичнi формули ми знайдемо в поетiв, що належать
до рiзних столiть. Оскiльки з християнського погляду особи i подiП
старозавiтноП iсторiП - прообрази i передвiсники Нового завiту, остiльки
поезiя ця багата на алегорiП i символи, а це, як вiдомо, становить
характерну рису всього середньовiчного релiгiйного мистецтва. З
формального боку, для неП характернi засвоКнi вiд староКврейськоП поезiП
паралельнiсть розташування частин, часте повторення рефренiв. Ця лiрика в
деякiй мiрi зазнала впливу i лiрики античноП, i античноП риторичноП прози,
з якоП, мiж iншим, запозичений нахил до рими.
Вибранi й систематизованi в окремих збiрниках, цi лiричнi твори цiлою
масою прийшли в слов'янських перекладах у КиПвську Русь зараз же пiсля
прийняття християнства. Залежно вiд вмiщеного в них матерiалу цi збiрники
мали рiзнi назви. Так, наприклад, збiрник церковних пiсень, що стосуються
днiв церковноП вiдправи на весь рiк, називався "Минея мhсячная", церковнi
пiснi, що стосуються до найзначнiшого з християнських свят - до свята
пасхи i наступних пiсля нього тижнiв, згрупованi в "Трiоди цвhтной"
(грецьке triwdion, слов'янське - "трипhснец"); цьому святу в християнськiй
церквi передуК семитижневий пiст. Церковнi пiснi, зв'язанi з пiдготовкою
до цього посту й з тижнями цього посту, становлять "Трiодь постную" i т.
д. Перелiченi й подiбнi до них книги рiдко були матерiалом для домашнього
читання, але пiд час кожноП церковноП вiдправи рiк у рiк слухали в
хоровому й сольному виконаннi твори, що мiстилися в цих книгах, - i вони
не могли не роботи свого впливу, запам'ятовувались.
Церковнi пiснi, читання й обряди, розмiщенi в певному порядку,
пiдпорядкованi Кдиному композицiйному задумовi, в цiлому становлять
"службу божу" - культову християнську драму, яка була цiлковитою новиною
для язичникiв слов'ян. Лише деякою подобою такоП драми були в них,
наприклад, весiльнi, а також похороннi обряди (старослов'янська тризна).
Церковна драма, бувши таким же синкретичним дiйством, вiдрiзнялася вiд
нього бiльшою розробленiстю i бiльшою складнiстю.
За християнським богослужебним обрядом крились традицiП, якi перейшли
до нього вiд старогрецького театрального дiйства. Сама внутрiшнiсть
християнського православного храму щодо конструкцiП мала багато спiльного
з античним театром. I там, i тут декоративна стiна з трьома виходами; в
грецькому театрi - "скене", в православному храмi - iконостас; середнi
дверi в старогрецькому трагiчному театрi призначались для виходу царiв, а
в iконостасi християнськоП церкви вони називались "царськими вратами".
Перед декоративною стiною старогрецького театру пiзнiшоП епохи було
пiдвищення - проскенiон, куди виносилась дiя, де речитативнi вигуки
акторiв чергувались з пiснями вiдокремленого вiд них хору. У храмi цей
проскенiон дiстав назву "амвона", на якому i виконувалась значна частина
богослужебного дiйства. Трьом акторам старогрецькоП трагедiП -
протагонiстовi, девтерагонiстовi й тритагонiстовi - вiдповiдали три
служителi християнського культу трьох ступенiв: iКрей (священик), диякон i
чтець (псаломщик, дячок), мiж якими i розподiлялась дiалогiчна частина
дiйства. Важлива роль хору, наявнiсть елементiв пластики в рухах
служителiв культу (поклони, ставання на колiна, здiймання рук, кадiння,
повiльне й прискорене ходiння по церквi в рiзних напрямах i т. iн.),
речитативний характер вигукiв i читань - усе це було формою християнськоП
символiчноП драми, правильнiше сказати, кiлькох драм, якi мiняли свiй
змiст i характер залежно вiд часу виконання (ранiшня i вечiрня вiдправи i
т. iн.) i вiд того чи iншого моменту в церковному календарi. Рiзниця мiж
богослужебним дiйством i театром - у цiлковитiй консервативностi
церковного обряду, який не допускав нiякоП творчоП iнiцiативи, зовсiм не
мiг розвиватися. "Репертуар" був раз назавжди точно заданий: точнi
сценарiП кожного дiйства були закрiпленi в спецiальних порадниках -
"служебниках", "требниках" i iн. Проте естетичний вплив мiг бути дуже
великим. Ми маКмо безпосереднi свiдчення лiтописного переказу про те, як
Володимир перед прийняттям християнства послав послiв у Вiзантiю та iншi
краПни подивитися, "какова там вhра". Вiзантiйськi греки повели
слов'янських послiв в одну з найрозкiшнiших своПх церков. Спiв хору,
вигляд служителiв культу в одязi, що виблискував золотом та дорогоцiнним
камiнням, прекрасний мозаПчний живопис, що прикрашав стiни будiвлi,
незлiченнi вогнi лампад перед iконами - все це справило на послiв
Володимира, що жили на батькiвщинi ще в примiтивнiй вiдносно матерiальнiй
обстановцi, разючий вплив. Повернувшись, вони, за переказом, розхвалювали
князевi вiру грекiв, а про вiдвiдання вiзантiйського храму говорили: "И
придохом же в Грекы, и ведоша ны, идеже служать Богу своКму, и не свhми,
на небh ли есмы быша, ли на земли; нhсть бо на земли такого вида, ли
красоты такоя...Есть служба их паче всhх стран. Мы убо не можем забыти
красоты тоя; всяк бо человhк аще вкусить сладка, послhди горести не
приимаеть, тако и мы не имамы сдh быти".
ОРАТОРСЬКА ПРОЗА
За межами розглянутих жанрiв стоПть ще ряд перекладних творiв, якi
розрахованi не стiльки на почуття й уяву, скiльки на розум читача, подаючи
йому новi поняття, вiдомостi й факти. Межi мiж "поезiКю" i "прозою", мiж
лiтературою художньою i науковою в дану епоху, як уже було сказано, часто
бували надто умовнi.
Ближче до поезiП, нiж до науковоП прози, стоять твори вiзантiйських
церковних письменникiв, проповiдникiв i моралiстiв, церковних ораторiв,
якi культивували мистецтво виразного слова. Церковна проповiдь вiдiграла
величезну роль у поширеннi й змiцненнi християнства. Первiсна проповiдь
була усною: агiтатори нового культу мало дбали про художнiсть i
закiнченiсть форми, очевидно, доповнюючи своК живе слово жестами,
iнтонацiКю, внутрiшньою схвильованiстю своКП мови. Але промови популярних
проповiдникiв записувались iнодi ними самими, поширювались у рукописах,
ставали лiтературою. Як вiдомо, мистецтво ораторськоП мови було доведено
до високоП мiри досконалостi ще в античному свiтi. В системi античноП
освiти теорiП ораторськоП прози риторицi вiдводилось чи не найперше мiсце.
Iмена Демосфена i Лiсiя в старогрецькiй лiтературi, iм'я Цiцерона - в
римськiй були оточенi великою шанобою i повагою.
Перед християнськими письменниками ранньоП пори виникло питання, як
поставитись Пм до спадщини в галузi ораторськоП прози, залишеноП
язичницьким свiтом. З одного боку, образна, пiдпорядкована законам
стрункоП композицiП, перiодизована, ритмiчна проза античних ораторiв; з
другого - ЊвангелiК й iншi книги Нового завiту, написанi необробленою, з
погляду риторики, грецькою мовою, з домiшкою арамейських та латинських
слiв i висловiв, - проза, бiдна на перiоди, чужа архiтектурнiй стрункостi,
позбавлена звичного для знавцiв стилю ритму. З лiтературного погляду,
Новий завiт, порiвняно з творами Демосфена або Платона, не вартий був
нiякоП критики. Але водночас ця книга, написана "мовою рибалок", - книга
"священна", яка вiдкрила людству з погляду адептiв нового культу незнану
до того часу iстину.
Розв'язання цiКП важкоП дилеми знайдено було, наприклад, одним з
вiдомих церковних ораторiв, ГригорiКм Богословом, який, подiбно до двох
iнших його сучасникiв - Василiя Великого i Iоанна Златоуста (всi троК - IV
ст.), здобував освiту в напiвязичницькiй школi. "Я б наслiдував приклад
рибалок, - писав Григорiй, - якби мав силу творити чудеса, як вони: але
через те, що моя Кдина сила у моПй мовi, то я i присвячую ПП добрiй
справi". Високу технiку античноП ораторськоП прози було поставлено, таким
чином, на службу новому змiстовi, але з тим, додавали церковнi
письменники, щоб красномовство було пiдпорядковане християнськiй релiгiП,
"як тiло душi, як лiра пiснi". Так розвинулась вiзантiйська ораторська
проза, - проповiдь з двома основними типами: повчальним i урочистим.
Повчальна проповiдь пропонувала уроки християнськоП моралi, роз'яснювала
бiблiйний текст i давала його тлумачення, стараючись впливати на волю i
розум слухача; урочиста проповiдь ("слово"), впливаючи на почуття й уяву,
прославляла героПв i дiячiв церкви, подiП, що стали приводом до пiзнiших
церковних свят. Твори трьох згаданих вище прославлених у ВiзантiП
церковних ораторiв - Василiя Великого (303 - 379), Григорiя Богослова (329
- 389) i Iоанна Златоуста (344 - 407) - незабаром пiсля прийняття
християнства прийшли в перекладi в КиПвську Русь, стали тут предметом
читання i вивчення i, до певноП мiри, допомогли сформуватися оригiнальнiй
ораторськiй прозi. Цi твори переписувались i виходили друком протягом
усього старого перiоду украПнськоП лiтератури, впливаючи i на пiзнiших
украПнських церковних письменникiв.
ЗБIРНИКИ РIЗНОГО ЗМIСТУ
Як i бiльшiсть iнших перекладних творiв, пам'ятки ораторськоП прози
приходили звичайно в складi збiрникiв, улюбленоП у ВiзантiП Х - XI ст.
форми лiтературноП передачi. Особливо популярнi проповiдi Iоанна Златоуста
ще в БолгарiП вживались в антологiях з назвами "Златоструй", "Учительне
КвангелiК" (вибранi уривки з пояснювальних бесiд Iоанна на Квангелiя, з
додатком повчань iнших вiзантiйських письменникiв, об'Кднанi в збiрник
болгарським письменником Х ст. Костянтином Пресвiтером) та iн. За цими
зразками складались i в КиПвськiй Русi антологiП ораторськоП прози
("Златоуст" i iн.). До творiв Iоанна Златоуста тут прилучалися повчання й
iнших письменникiв, а потiм i самостiйнi твори, написанi за вiзантiйськими
зразками. Декiлька збiрок антологiй такого типу дiйшло до нас уже в
списках ХI-ХII ст.
Сюди належить насамперед збiрник Святослава 1073 р. Збiрник цей був
переписаний якимсь дяком Iоанном для великого князя Святослава Ярославича
i в оригiналi вiдомий пiд заголовком "Събор от мног отець". На слов'янську
мову збiрник цей був перекладений ще в IX - Х ст. за наказом болгарського
царя Симеона, для якого вiн спочатку й призначався. Склад його досить
строкатий. Поряд з вибраними творами Iоанна Златоуста, Василiя Великого,
Григорiя Богослова, Њпiфанiя Кiпрського та iнших тут ми знаходимо й
найдавнiший у нашiй лiтературi пiдручник риторики - статтю Георгiя
Херобоска, вiзантiйського письменника IX ст., "О образhх". Стаття
становить собою перелiк рiзних риторичних фiгур i цiкава своКю
термiнологiКю: "инословiе" (алегорiя), "превод" (метафора), "лихорhчье"
(гiпербола), "поруганiе" (iронiя), "поигранiе" (сарказм) i т. д.
Не менший iнтерес викликаК й другий збiрник Святослава - 1076 р.,
написаний рукою "грhшного Iоанна", мабуть, того самого Iоанна-дяка, який
списав для князя Святослава Ярославича збiрник 1073 р. Збiрник 1076 р.
складений, за словами Iоанна, "из мъног книг княжь", тобто на пiдставi тих
матерiалiв, якi можна було знайти в тодiшнiй великокнязiвськiй бiблiотецi.
Перед нами, отже, антологiя, складена киПвським книжником. Можливо, що
Iоанн, укладаючи свiй збiрник i добираючи до нього матерiал у
великокнязiвськiй бiблiотецi, наслiдував збiрник 1073 р. До збiрника
увiйшли вибранi твори Iоанна Златоуста, Василiя Великого, Афанасiя
Александрiйського, Њфрема Сiрiна i iн.; виписки iз житiй, iз патерикiв,
навiть iз БiблiП. Ввiйшли сюди деякi статтi й пiвденнослов'янського
походження ("Слово некоего калугера о четьи книг" i iн.).
Обидва збiрники свого часу переховувалися у великокнязiвськiй
бiблiотецi; ними користувався Володимир Мономах, складаючи своК вiдоме
"Поученiе дhтям".
Перекладна ораторська проза приносила з собою цiлий свiт нових iдей i
понять, але дiяла й своКю формою, задовольняючи потреби в зразках
яскравоП, виразноП мови. Морально-дидактична мета не усувала можливостi
естетичного впливу.
Потреби у влучному словi, в стислiй i виразнiй формулi життКвоП
мудростi й досвiду задовольняли також антологiП коротких висловiв i
афоризмiв, вибраних з БiблiП, з творiв церковних письменникiв i
письменникiв античних ("рhчи и мудрости от Њвангелiя, апостола, святых
мужей и внhшних философов"). Звичайна назва такоП антологiП - "Пчела".
Подiбно до того, як бджола збираК мед з рiзних квiток, так упорядник
вiзантiйського збiрника (чернець Антонiй - XI ст.) старанно добирав "мислi
мудрих людей" з книг церковних i свiтських. У слов'янськiй "Пчелh"
матерiал розподiлено за темами. Один по одному йдуть роздiли про житiК
добродiйне i про злобу, про чистоту й невиннiсть, про мужнiсть i про
мiцнiсть, про правду, про братолюбство i про дружбу i т. д. Цитати
розмiщено за ступенем авторитетностi: з Њвангелiя, "Апостола", Соломона,
Iоанна Златоуста, патрiарха Фотiя, Плутарха, Фiлона, Демокрiта. Солона,
Дiогена, Сократа, Менандра, Еврiпiда i iн. Слов'янськi переклади "Пчелы"
були вiдомi в КиПвськiй Русi вже в XII ст.; у XIII ст., як вважають
дослiдники, був зроблений у межах Галицько-ВолинськоП землi новий переклад
безпосередньо з грецькоП, а потiм "Пчела" не втрачала своКП популярностi в
росiйськiй лiтературi до XVIII ст., а в украПнськiй i пiзнiше. В пiзнiших
списках "Пчелы" К спецiальний роздiл про "злих жiнок", який складаКться з
афоризмiв та анекдотiв. Частково цi афоризми належать Њфремовi Сiрiну,
якому приписуКться окреме "Слово о злых женах".
В якогось чоловiка померла зла жiнка i через кiлька днiв вiн почав
продавати своПх дiтей. Коли люди його лаяли, вiн вiдповiдав: "Боюсь, що
коли вони пiдуть у матiр, то вирiсши, мене продадуть".
Якийсь чоловiк, побачивши золото на потворнiй жiнцi, сказав: "Тяжко
цьому золоту".
Якийсь чоловiк кликав знайомого подивитися на муштрованих мавп.
"Навiщо, - вiдповiв той, - у мене дома своя мавпа, жiнка злоподiбна".
Зустрiчав я в дорозi лева, зустрiчав на перехрестi розбiйника, вiд обох
утiк, а вiд злоП жiнки не можу втекти. Краще жити в пустелi з левом i з
змiКм, нiж з жiнкою лукавою та язикатою. Добра жiнка - життя домовi й
рятунок чоловiковi, а зла жiнка - пустота домовi й сум чоловiковi i т. iн.
Зразками для збiрникiв, таких як "Пчела", були збiрники висловiв, що
входили до складу БiблiП ("Книги премудростi Iсуса, сина Сiрахового",
книга притч Соломона й книга премудростi Соломона i, нарештi, "Екклезiаст"
з його вiдомим афоризмом: "Суета суетствiй, всяческая суета").
В уснiй творчостi паралель до афоризмiв "Пчелы" становлять прислiв'я.
Любов народу до прислiв'я i його художнК значення допомагають зрозумiти
iнтерес, викликаний "Пчелой", та ПП мiсце в розвитку художньоП лiтератури.
Прислiв'я - конденсований художнiй твiр, пiдпорядкований ритмовi логiчному
й зовнiшньому, твiр, що подобаКться своКю закiнченiстю, влучнiстю i
можливiстю рiзноманiтного життКвого застосування. Те саме здебiльшого
становлять собою i вислови, зiбранi в "Пчелh" - розумiКться, тодi, коли
вони дiбранi вдало.
ПРИРОДНИЧО-НАУКОВI ТВОРИ
За ораторською прозою i збiрниками висловiв iдуть збiрники i твори, що
цiкавили не формою, а змiстом, фактами, що в них подаються. Це - наука в
умовному, звичайно, значеннi цього слова. Вона повинна була дати вiдповiдь
на питання про природу, про навколишнiй свiт людини, про людське минуле.
На питання природничо-наукового характеру перекладна лiтература
вiдповiдала такими творами, як Шестоднев, "Фiзiолог", "Християнська
топографiя" Козьми Iндiкоплова.
Перекладна лiтература знаК не один Шестоднев, а кiлька Пх. З
вiзантiйськоП лiтератури прийшли до слов'ян Шестодневи Василiя Великого i
Георгiя Пiсiди, вiзантiйського поета VII ст. ("Похвала богу о сотворенiй
всея твари"). З болгарськоП лiтератури прийшов у КиПвську Русь Шестоднев
Iоанна, екзарха болгарського. Щодо свого задуму, твори цi однаковi. За
староКврейським мiфом, записаним у БiблiП, свiт створив бог за шiсть днiв.
Шестоднев Василiя Великого й К докладним коментарем до короткого
бiблiйного повiдомлення про цi шiсть днiв творiння. На початку,
застерiгаючи слухачiв вiд захоплення теорiями еллiнських мудрецiв про
природу, автор, проте, примушений сам згадати i про атомiстичну теорiю, i
про астрономiчнi дослiдження небозводу. У коментарях до бiблiйного тексту
йому доводиться подавати i деякi природничо-iсторичнi вiдомостi, добутi
античною наукою й зiбранi в Арiстотеля, Плутарха, Елiана i Плiнiя
Старшого. Але спостереження i пiзнання природи цiннi для нього в такiй
мiрi, в якiй явища природи можуть бути витлумаченi як символ
релiгiйно-моральних понять.
Особливо послiдовно цей символiзм проводиться в збiрнику, що маК назву
"Фiзiолог". У своКму початковому виглядi цей збiрник складений був,
видимо, ще у II - III ст. н. е. Не раз перероблений, вiн прийшов у
КиПвську Русь уже в пiзнiшiй вiзантiйськiй редакцiП. Вiн складаКться з
окремих розповiдей головним чином про тварин, почасти про каменi та
рослини. Здебiльшого говориться не про те, що читач (особливо
слов'янський) мiг бачити перед очима, а про рiдкiсних напiвказкових звiрiв
i птахiв: або про казкового птаха Фенiкса, звiра iнорога (Кдинорога), або
про екзотичних для слов'янства тварин - лева, слона, кита i т. д. Кожна
розповiдь складаКться з двох частин: у першiй описуються властивостi
тварин, у другiй встановлюКться "подiбнiсть" i робиться повчальний
висновок.
Серед пам'яток украПнського релiгiйного живопису XVII - XVIII ст. можна
часто зустрiти iкону iз зображенням птаха пелiкана (неяситi), який годуК
своПх пташат власною кров'ю. Змiст цього зображення розкриваК один iз
роздiлiв "Фiзiолога". Пелiкан - птах чадолюбний. Але чада його непокiрнi:
ледве пiдрiсши, починають клювати свого батька в обличчя. Той у поривi
гнiву б'К пташенят, але потiм, пожалiвши, оживлюК Пх власною кров'ю. Такий
i Христос, що розiп'ятий був на хрестi й пролив свою кров для спасiння i
вiчного життя людського роду.
В украПнському фольклорi ми зустрiчаКмо не раз згадку про Кдинорога
("Кдинорожця"). Пiд час всесвiтнього потопу, розповiдаК одна украПнська
легенда, коли Ной збирав у ковчег тварин i птахiв, Кдинорожець заявив, що
вiн може плавати 40 днiв i 40 ночей i тому не потребуК ковчега. Можливо,
так i сталося б, якби iншi птахи не втопили його, рятуючись вiд потоплення
на його ж спинi.
В одних переказах птах, в iнших - звiр-Кдинорожець ввiйшов у народну
фантазiю й з iншими подробицями, взятими з того ж "Фiзiолога". Там про
Кдинорога розповiдаКться, що це - звiр, подiбний до козла, але з одним
рогом посеред голови. Спiймати його важко, але коли привести до нього
невинну дiвчину, вiн наближаКться до неП, починаК ссати ПП грудь, i тодi
вона може привести Кдинорога в царську палату. Далi йде тлумачення, яке
важко навiть не визнати штучним: "Сию рhчь добро приложите к лицу спаову:
воздвиже бо рог спасенiя нашего в дому Давидове отрока своего; не могша
ангельскiе силы удержати его, но вселися в чрево истиныя дhвицы,
богородицы Марiй, и слово плоть бысть и вселился в ны".
В такому ж родi вiдомостi, що подаються в "Християнськiй топографiП"
Козьми, вiзантiйського ченця з Њгипту (VI ст.), прозваного Iндiкопловом,
плавателем у Iндiю. Книгу свою Козьма написав iз спецiальною метою -
заснувати географiю й астрономiю на бiблiйних даних у противагу
язичницькому вченню Птолемея, який вважав, що земля К куля i що сонце
бiльше вiд землi. Насправдi ж, - твердить Козьма, - земля не куля, а
площина, що маК вигляд НоКвого ковчега або скинiП Мойсея.[7] На пiвночi
землi К висока гора, за яку заходить сонце. Сонце, мiсяць i зорi рухаються
тому, що рухами Пх керують ангели так само, як перемiщенням хмар. Земна
площина оточена океаном i стоПть на якiйсь твердiй основi, так що теорiя
"антиподiв", людей, що живуть на протилежнiй сторонi земноП кулi,-
безпiдставна: навiть i вниз головою Пм однаково немаК на чому стояти i т.
д.
Як бачимо, до справдi наукового розумiння тут ще безмежно далеко. Та
все ж усi цi наПвно-фантастичнi уявлення будили допитливiсть, примушували
працювати думку в певному напрямi, поки не настав час перевiрки цих байок
дослiдом i спостереженнями. Географiю, астрономiю й зоологiю такого ж роду
ми зустрiнемо i в украПнських церковних письменникiв XVII ст., хоч там
вона запозичаКться вже з iнших - не так грецьких, як середньовiчних
латинських джерел.
IСТОРИЧНI ТВОРИ
Допитливiсть iсторичну повиннi були задовольняти перекладнi
вiзантiйськi хронiки, з яких досить назвати згадану вище хронiку Iоанна
Малали, вiдому в перекладi вже з XII ст., але менш популярну в схiдних
слов'ян, нiж хронiка iншого ченця - Георгiя, на прiзвисько Амартола (тобто
"Грiшника"), IX ст.; руська редакцiя староболгарського перекладу цiКП
хронiки припадаК на першу половину XI ст.
Обидва твори дають виклад всесвiтньоП iсторiП, але з традицiйного
вiзантiйсько-чернечого погляду, тобто, починаючи з iсторiП стародавнiх
КвреПв (старозавiтноП), продовжуючи iсторiКю раннього християнства (за
Новим завiтом) i кiнчаючи докладно викладеною iсторiКю вiзантiйською.
Хронiка Георгiя Амартола складаКться з чотирьох книг. У першiй, без
певного плану, розповiдаКться про Адама, Немврода, Нiна, персiв, римлян,
Фiлiппа Македонського, Олександра Македонського, про брахманiв, халдеПв,
амазонок тощо. Друга починаКться також з Адама й даК старозавiтну iсторiю
аж до римських часiв. У третiй книзi йде римська iсторiя вiд Цезаря до
Костянтина, в четвертiй - iсторiя ВiзантiП, яку Георгiй припиняв на 842
роцi, але продовжувачi повели i далi.
Укладач у вступi до своКП хронiки запевняК, що вiн скористався для
своКП працi як старими еллiнськими, так i новими вiзантiйськими
iсторичними працями, так само як i рiзними моралiстичними писаннями, але
вибрав з усього цього матерiалу лише те, що йому здавалось "необхiдним" i
"корисним", прагнучи подавати тiльки правду й утримуючись вiд усяких
прикрас. Про "правду", звичайно, не доводиться говорити; що ж до
"необхiдного", то до нього належать не стiльки полiтичнi подiП, як факти
церковноП iсторiП: суть чернецтва, виникнення i поширення iконоборства у
ВiзантiП (VIII ст.), вiрування язичникiв, вiра сарацинiв i т. iн. Чернечий
погляд на свiт, витриманий у хронiцi, яка включила в себе i мiркування на
богословськi теми, i розповiдi про чудеса, рiзко засуджуК Кретикiв i
прагне повчати читача.
ПОВIСТЕВА ЛIТЕРАТУРА
Хронiка зацiкавила читачiв КиПвськоП Русi, якi познайомилися з нею,
видимо, iз складеноП в БолгарiП широкоП iсторичноП компiляцiП XI ст.,
вiдомоП пiд назвою "Еллiнського i римського лiтописця". До цiКП компiляцiП
ввiйшли обидвi хронiки - i Iоанна Малали, i Георгiя Амартола, доповненi
запозиченнями з бiблiйних книг i з апокрифiчноП лiтератури. У XIII ст. цей
"Лiтописець" був значно розширений i збагачений ще iншими пам'ятками, в
тому числi такою вiдомою потiм у Пiвнiчнiй Русi й на УкраПнi мiфiчною
iсторiКю Олександра Македонського, яку можна вiднести вже до окремого
розряду перекладноП лiтератури - до перекладноП "белетристики".
Вже на перекладах старозавiтних бiблiйних книг, апокрифiв i житiй
схiднослов'янський читач знайомився з античними мiфами i схiдними
переказами, в бiльшiй чи меншiй мiрi християнiзованими. Не тiльки подiбнi
"бродячi" сюжети, але й самi жанри ряду творiв на релiгiйнi теми -
фантастична казка, змагання в мудрих запитаннях i вiдповiдях, героПчний
епос, часом суто свiтського "богатирського" характеру - не чужi, певно, i
мiсцевому слов'янському фольклору, полегшували засвоКння цього нового
письменства. ОстаннК приносить також лiтературнi жанри бiографiчноП
повiстi й справжнього роману iз вплетеними, на схiдний зразок,
дидактичними апологами, а також жанр iсторичноП хронiки ("книги царств").
Тi самi сюжети i жанри ми знаходимо в перекладнiй свiтськiй
"белетристицi" КиПвського перiоду. Очевидно, церковна лiтература, що
посилено насаджувалася, в значнiй мiрi пiдготувала грунт для поширення
свiтськоП повiстi. Звичайно, вiзантiйська лiтература, яка була i тут
основним джерелом або, принаймнi, iнстанцiКю передачi для лiтератури
слов'янськоП, накладаК свiй християнсько-повчальний вiдбиток також на цi
свiтськi твори. До того ж тiльки незначна частина багатоП розповiдноП
лiтератури ВiзантiП перекладаКться на мови пiвденних i схiдних слов'ян. Це
здебiльшого популярнi твори типу "народних книг", тодi як любовний або
сатиричний роман i iншi жанри розповiдноП вiзантiйськоП лiтератури,
почасти ще пiзньогрецького походження, зовсiм невiдомi слов'янському
читачевi.
Серед перекладених розповiдних творiв центральне мiсце займаК воПнська
повiсть, зокрема зв'язана з iсторичними особами i подiями, як-от роман про
Олександра Македонського, повiсть, вiрнiше цiла хронiка, про "Iудейську
вiйну" Иосифа Флавiя або менш популярнi самi по собi повiстi про
зруйнування ТроП та про iншi подiП легендарноП воКнноП iсторiП, в тiй
мiрi, в якiй вони вiдбитi в перекладних вiзантiйських хронiках.
Особливий iнтерес до повiстей з воКнною тематикою цiлком зрозумiлий у
князiвсько-дружинних колах КиПвськоП Русi, бо i в побутi, i в усному
героПчному епосi вищоП верстви феодального суспiльства воКннi сутички
посiдали центральне мiсце, звiдси воКнним подвигам i особистiй доблестi
надавалось виняткового значення. Зокрема, одним iз типових епiчних героПв
фольклору слов'ян i iнших народiв К юний витязь, який з дитинства виявляв
незвичайну силу та мужнiсть, нерiдко в поКднаннi iз невластивою вiковi
мудрiстю. Цей же образ не раз повторюКться протягом столiть у писанiй
лiтературi схiдних слов'ян, перекладнiй i оригiнальнiй. Його ми зустрiнемо
в "АлександрiП", у вiзантiйськiй повiстi про Дiгенiса-Девгенiя, в iсторiП
героПв ТроянськоП вiйни, в пiзнiших перекладах схiдноП повiстi про
Њруслана i захiдноП - про Бову i т. д. Тих же епiчних рис палкого,
смiливого, часом навiть необачливого юного витязя надаК своКму героКвi
(навiть з деяким порушенням iсторичноП правди) автор "Слова о полку
Игоревh".
Винятково сприятливий грунт для створення епiчного образу молодого
героя-переможця, що не знаК перешкод, являли справжнi iсторичнi обставини
життя й дiяльностi Олександра Македонського.
Син македонського царя Фiлiппа й Олiмпiади, Олександр, вихованець
Арiстотеля, вже з 16 рокiв бере участь у численних походах батька.
Незабаром пiсля вбивства Фiлiппа Олександр здiйснюК задуманий ще його
батьком похiд проти могутньоП перськоП держави. Вiн завоював усю передню
Азiю i Њгипет, а потiм i схiднi областi ПерськоП монархiП. Дарiя III,
перського царя, розбито в двох боях; вiн тiкаК, i, нарештi, його вбивають
власнi наближенi. Завоювавши захiдну Iндiю, Олександр збираКться
продовжувати похiд на Схiд, до Гангу, але виснаженi вiйська вимагають
повернення. В розпалi пiдготовки до нових походiв Олександр, пiсля
короткоП хвороби, вмираК у Вавiлонi на 33-му роцi життя.
На цiй iсторичнiй основi створюКться напiвлегендарна повiсть про
Олександра. В найдавнiшiй слов'янськiй редакцiП, вiдомiй нам з
хронографiчних збiрникiв у пiзнiх бiлоруських або украПнських копiях XV i
XVI ст. пiд заголовком "Книги Александр", повiсть починаКться короткою
похвалою Олександровi, його незлiченним воКнним подвигам, високим душевним
якостям, воКнному щастю, мужностi. В дальшiй розповiдi про народження
Олександра вiд останнього Кгипетського царя Нектанеба, що втiк у
Македонiю, i Олiмпiади, дружини македонського царя Фiлiппа, - полемiчний
випад проти численних прихильникiв версiП про "законне" народження
Олександра (останнiй погляд обстоюК з меншим полемiчним запалом бiльшiсть
захiдноКвропейських обробок сюжету).
Хитрiстю i спритним чаклуванням, не без допомоги бiсiв (або, в iншому
мiсцi - Кгипетських богiв - "мнимих", за зауваженням
християнина-редактора), Нектанеб зближаКться з Олiмпiадою пiд виглядом
бога Аммона Лiвiйського. Народженню Олександра передуК ряд знамень i
пророкувань, якi вiщують його незвичайну долю. Дитина не схожа на батькiв:
у нього лев'яча грива, очi дивляться в рiзнi сторони, зуби гострi, як у
змiя. Його вчать "книгам" (письму i читанню), "гудhнiю" (музицi),
"землемhрiю", "мудростним словам" (красномовству), фiлософiП i вiйськовiй
справi. До останньоП сам вiн почуваК особливу пристрасть: влаштовуК
вiйськовi iгри з однолiтками, ходить з воПнами на вчення, Пздить верхи, з
дванадцяти рокiв ходить з Фiлiппом на вiйну. Його вчитель Арiстотель
пророкуК Олександровi велику майбутнiсть.
Одного разу ввечерi в пустельному мiсцi Нектанеб навчав Олександра
зорянiй мудростi. Бажаючи посмiятись з мудреця, що не знаК навiть власноП
долi, Олександр скидаК його в рiв. Вмираючи, Нектанеб вiдкриваК синовi
його справжнК походження.
П'ятнадцяти рокiв Олександр приборкуК вологолового коня - людожера
Буцефала; тим часом ще ранiше Дельфiйський оракул провiстив Фiлiпповi, що
коня приборкаК майбутнiй свiтодержець (непосильний слов'янському
перекладачевi опис оракула вкрай спрощений: пiфiю перетворено у "вълхву",
кастальське джерело - у "воду кладязную" тощо. Так само i Олiмпiйськi
iгри, в яких з успiхом бере участь Олександр, перекладач не змiг пояснити
iнакше, як "войну", або "брань"). Поряд iз мужнiстю Олександр виявляК
надзвичайну мудрiсть: переконуК смиритись повсталих мефонiйцiв.
Ще за життя Фiлiппа вiн вiдмовляК в звичайнiй данинi послам Дарiя
Перського. Помстившись за Фiлiппа, по-зрадницькому вбитого, Олександр
закликаК "вси еллиньстiи языци" в похiд за визволення з-пiд ярма
варварiв-персiв. До складу зiбраного 76-тисячного македонського i
грецького вiйська слов'янський перекладач включаК також 8 тисяч скiфiв,
нiби натякаючи на участь предкiв слов'ян у знаменитих походах
Олександра[8].
Приборкавши повсталу Грецiю, Олександр вирушаК в довгий похiд проти
персiв. Коротко перераховано незлiченнi пiдкоренi землi, ще стислiше
згадано про воКннi сутички. В Њгиптi Олександр молиться боговi Аммону,
який визнаК його сином; засновуК мiста, оселяК в них "чадь нарочитую". В
гирлi Нiла засновуК величезне мiсто Александрiю.
В СiрiП тiльки Tip противиться Олександровi. Перший приступ вiдбито. Не
впливаК на тiрян i миролюбна грамота Олександра - вони розпинають послiв.
Нарештi, мiсто здобуто. Олександр рухаКться на iудеПв, якi вiдмовили йому
в допомозi проти Дарiя. Далi в повiстi йде окреме "слово" про мирний i
урочистий вступ до Њрусалима Олександра (що поклоняКться Кдиному богу), не
цiлком узгоджене з попереднiм текстом повiстi.
Особливо докладно описано тут одяг i дорогоцiннi каменi-талiсмани
iудейського архiКрея.
Одержавши зарозумiлого й грубого листа Дарiя, Олександр порiвнюК його
хвастощi з гавканням безсильного пса, переконуК "дружину" не боятися
грiзних слiв, а сам вiдповiдаК пiдкреслено стриманим i дотепним iронiчним
посланням.
Нарештi, вiдбуваКться рiшуча сутичка. Розгнiваний Олександр "устрhмися
на брань и исплъчися на Дарiя". Пiд звуки труб i клич воПнiв починаКться
запекла битва. Вбитi у великiй кiлькостi падають один на одного; "в велцh
прасh" (поросi) не можна вiдрiзнити македонянина вiд перса, пiшого вiд
кiнного; вiд кровi не видно нi неба, нi землi; навiть саме сонце
"съжаливси о бывших и не могый зрhти толика зла, пооблачися".
Перси тiкають; Дарiя врятовуК тiльки нiч та добрий кiнь, а його
дружина, дочка, мати i весь "товар" дiстаКться Олександровi, який
великодушно втiшаК полонених.
Дарiй збираК новi вiйська. Тим часом Олександр рухаКться далi, вiдвiдуК
капище Орфея (повторюКться улюблений засiб, - провiщення про майбутнi
перемоги) i приходить у Фрiгiю; вiн заздрить щастю троянцiв, що мали
"такова проповhдника Омира" (Гомера), якому зобов'язанi своКю славою.
Олександр переходить Њвфрат, зруйнувавши за собою мiст. Пiсля нового
листування противникiв та листiв Дарiя i Олександра до своПх воКвод (Дарiй
говорить тут про свiй намiр "пота утирати, потрудитися... на брань" проти
Олександра) вiдбуваКться другий бiй. Олександр вдаКться до воКнних
хитрощiв, налякуК персiв i пiдбадьорюК своПх воПнiв. Вiд стрiл i камiння
стаК темно, нiби насунула хмара. Дарiй знов тiкаК, гiрко скаржачись на
мiнливiсть долi.
Зрадники-вельможi тяжко ранять Дарiя, i вiн вмираК на руках Олександра,
заповiдаючи йому своК царство. Дочку Роксану вiн вiддаК Олександровi за
дружину. З почестями поховавши перського царя, Олександр заспокоюК краПну,
вiдновлюК старi звичаП i обряди; вiн клянеться покарати вбивцiв Дарiя i,
коли вони об'явились, розпинаК Џх високо над гробом царя.
Далi йде листування Олександра з Роксаною й весiлля. Олександр
повiдомляК Олiмпiаду i Арiстотеля про загибель Дарiя й дальшi своП походи:
на шляху зустрiчаються йому дивнi народи, на вiйсько нападають велетнi, i
тiльки вогнем вдаКться вiдiгнати Пх; дверi Пхнiх осель стережуть триокi
звiрi, а блохи там великi, як жаби. Далi трапляються чудеснi дерева,
охоронюванi невидимими бiсами, шестиногi звiрi, волохатi безголовi люди й
iншi чудеса. Нарештi, вiн досягаК землi блаженних з джерелом живоП води;
два птахи еллiнською мовою наказують йому повернутись.
Олександр виступаК проти Пора, царя iндiйського, колишнього союзника
Дарiя. Слонiв i iнших звiрiв, якi К у вiйську Пора, вiн перемагаК з
допомогою розжарених мiдних "болван", розставлених перед македонськими
полками. Двадцять днiв триваК бiй. Нарештi, Олександр пропонуК розв'язати
битву поКдинком мiж ним i Пором. Пiд час поКдинку Пор обертаКться, почувши
шум у своКму вiйську. Олександр вбиваК його, але змушений вiдмовитися вiд
дальшоП боротьби з переважаючими силами iндiян.
Поховавши Пора, вiн вирушаК до "нагомудрецiв" - фiлософiв рахманiв
(брамiнiв). В IндiП Олександр вiдвiдуК також святилище з говорящими
деревами, якi вiщують йому скору смерть у Вавiлонi. Вiн повертаКться в
Перейду; по дорозi, вдавши iз себе посла, вiдвiдуК царство КандакiП. Мудра
цариця впiзнаК Олександра з портрета, таКмно написаного ПП живописцем, але
вiдпускаК мнимого посла з багатими подарунками в подяку за врятування
дружини i сина.
Олександр оглядаК краПну амазонок; далi на Чорному морi вiн зустрiчаК
людей-песоглавцiв, людей з очима i ротом на грудях, шестируких людей.
Огляд святилища Сонячного мiста, спустiлих розкiшних палат царя Кiра й
iнших чудес описано почасти в формi листа Олександра до Олiмпiади.
Тим часом Антипатр, намiсник Олександра в МакедонiП, утискуК Олiмпiаду.
Боячись царського гнiву, вiн посилаК сина з отрутою у Вавiлон. З допомогою
виночерпiя Iла, ображеного Олександром, на бенкетi якогось мiдянина царя
обпоюють отрутою. Випивши чашу, Олександр скрикнув, як вражений стрiлою.
Переборюючи бiль, вiн, пiдтримуваний Роксаною, повертаКться до себе в
палати. Наступного ранку все вiйсько македонське iз сльозами проходить
повз ложе вмираючого, прощаючись з Олександром. Темрява окутуК землю,
з'являКться велика зiрка й iншi знамення. Тiло Олександра везуть до Њгипту
i ховають в АлександрiП.
Всього Олександр прожив 32 роки, царював 12 рокiв; воюючи, вiн пiдкорив
варварських народiв - 22 i еллiнських - 14, створив 12 мiст пiд назвою
Александрiя.
Як видно з короткого викладу, в повiстi величезну роль, поряд з
воКнними подвигами, вiдiграК також елемент фантастичноП "географiП" та
"етнографiП" (в описi пiдкорених краПн i народiв). В основi повiстi - уснi
народнi легенди про завоювання Сходу, якi створилися незабаром пiсля
смертi Олександра (323 р. до н. е.) i дуже поширилися як на Заходi, так i
на Сходi, доповнюючись в кожнiй краПнi мiсцевими переказами.
З об'Кднання народних переказiв, можливо не без участi книжних джерел,
створюКться грецька повiсть про Олександра, автором ПП рукописна традицiя
називаК, очевидно, для бiльшоП авторитетностi, племiнника Арiстотеля -
Каллiсфена, учасника й iсторика походiв Олександра (насправдi помер ранiше
останнього; звiдси за грецькою повiстю закрiпилася в науцi умовна назва
ПсевдокаллiсфеновоП "АлександрiП").
В раннiй редакцiП повiстi ще ясно вiдбиваються мiсцевi
александрiйсько-Кгипетськi перекази: задовольняючи нацiональну гордiсть
Кгиптян, повiсть приписуК Олександровi, завойовниковi Њгипту, походження
вiд останнього Кгипетського царя - чарiвника Нектанеба (реальна iсторична
особа), а не вiд Фiлiппа Македонського, так само як мiсцевий перський
переказ перетворюК Олександра в сина царя Дараба (Дарiя).
Вiдгомони цiКП мiсцевоП КгипетськоП легенди збереглися й у наступнiй
редакцiП грецькоП повiстi, помiтно еллiнiзованоП i позбавленоП ряду
александрiйських деталей. У цiй редакцiП, найбiльш популярнiй у ВiзантiП,
розповiдь про боротьбу Олександра з ДарiКм ближча до iсторiП, зате в описi
дальших походiв збiльшено число чудес. Саме до подiбноП еллiнiзованоП
редакцiП належав i оригiнал, перекладений згодом на слов'янську мову, хоч
деякими подробицями вiн вiдрiзнявся вiд грецьких рукописiв, що збереглися
до нашого часу.
Латинськi переклади Псевдокаллiсфена - раннiй (близько III - IV ст. н.
е.), приписуваний якомусь Юлiю Валерiю, i особливо пiзнiший (X ст.),
архiпресвiтера Леона - дають початок цiлому рядовi середньовiчних
захiдноКвропейських переробок у вiршах i прозi, почасти на живих мiсцевих
мовах. Уже в латинському перекладi Леона (так звана "Historia de
proeliis"), що вiдбився згодом i в слов'янських лiтературах, Олександровi
надано рис середньовiчного рицаря. Ще помiтнiша подiбна "модернiзацiя"
дiйових осiб. Џх побуту i характерiв у наступних захiдних обробках.
Вiд Псевдокаллiсфена беруть початок i численнi обробки "АлександрiП" в
перськiй (Фiрдоусi, Нiзамi) i iнших схiдних лiтературах. Але поряд iз
грецькими лiтературними джерелами в цих обробках нерiдко вiдбиваються й
мiсцевi перекази. Подiбнi перекази про спустiлу столицю Дарiя, про бiй
Олександра з Пором iндiйським бiля берегiв Аму-Дар'П, про амазонок i т.
д., вiдзначив ще на початку XV ст. iспанський посол Клавiхо в описi
подорожi по володiннях Тамерлана. Про надзвичайну живучiсть подiбних
переказiв свiдчить поклонiння мнимiй могилi Олександра Македонського,
вiдмiчене серед горцiв СхiдноП Бухари.
Уснi перекази про Олександра, схiднi, грецькi або захiднi, могли
поширюватись i в схiдних слов'ян[9]. Короткi згадки в перекладених ранiше
вiзантiйських творах (наприклад, хронiка Амартола, Мефодiй Патарський)
також знайомили читача з легендарним героКм, збуджуючи iнтерес до
докладнiшоП грецькоП повiстi. Переклад останньоП виконано, певно, в
КиПвськiй Русi мiж половиною XI i кiнцем XII ст.
Перекладач не завжди добре розумiК грецький текст. Особливо важко
даються йому епiзоди, що мiстять вiдгомони античноП мiфологiП й iсторiП.
Зате найбiльш яскравi й рiзноманiтнi, а разом iз тим найбiльш насиченi
мiсцевою термiнологiКю, бойовi сцени. Тут у лексицi й стилiстицi ми
знаходимо риси, якi зближають "Александрiю" з такими пам'ятками
оригiнальноП лiтератури КиПвського перiоду, як лiтописи або "Слово о полку
Игоревh".
Уже на слов'янському грунтi переклад був доповнений епiзодом про вступ
Олександра в I Њрусалим, запозиченим iз готового слов'янського перекладу
хронiки Георгiя Амартола.
У свою чергу цей переклад ПсевдокаллiсфеновоП "Алек-сандрiП" незабаром
включаКться в хронiку Iоанна Малали, замiнюючи вiдповiдне коротке
оповiдання останньоП. Обидва цi доповнення (як самоП повiстi, так i
хронiки Малали за допомогою повiстi) показують, що "Александрiя" була,
очевидно, сприйнята схiднослов'янськими читачами i
переписувачами-компiляторами як суто iсторичний твiр, рiвноцiнний
хронiкам. Справдi, пiзнiше повiсть ми знаходимо переважно в складi
компiлятивних творiв всесвiтньо-iсторичного змiсту (так званий "Эллинский
и римский лhтописец" першоП i другоП редакцiП, "Иудейский хронограф", а
пiзнiше Хронограф першоП редакцiП 1512 р. i iн.), хоч, певно, вона
поширювалась i як окремий твiр.
Разом iз тим доповнення iсторичноП хронiки великою повiстю
Псевдокаллiсфена (а також, як побачимо, пiзнiшi численнi доповнення i
переробки останньоП на схiднослов'янському грунтi) показуК, якого великого
значення надавали слов'янськi читачi цьому епiзодовi всесвiтньоП iсторiП,
багатому на елементи героПчного епосу i фантастики.
Мiж XIII i початком XV ст. "Александрiя" як окремий твiр зазнаК на
схiднослов'янському грунтi новоП грунтовноП переробки. Ця друга редакцiя
повiстi в готовому виглядi включаКться знов-таки до складу всесвiтньоП
хронiки "Эллинского лhтописца" 2-П редакцiП. Головна вiдмiннiсть новоП
редакцiП полягаК в численних вставках, здебiльшого запозичених iз
перекладних творiв - "Откровения Мефо-дия Патарского", "Сказания об
Индийском царстве", хронiки Амартола, статтi Палладiя про рахманiв i
багатьох iнших.
Самий обсяг джерел говорить про широку начитанiсть редактора.
Здебiльшого вiн вдало пристосовуК новий матерiал до тексту повiстi, а
також вносить ряд власних дрiбних додаткiв. В цiлому редакторськi вставки
трохи змiнюють характер твору i його героПв: якщо Дарiя сама зрадливiсть
його долi примушуК змiнити пиху на покору долi (що почасти намiчено вже в
1-й редакцiП i розвинено в 2-й), то над Олександром, незважаючи на
незмiнне щастя, тяжить вiщування про ранню смерть; звiдси в новiй редакцiП
повiстi вiн також поступово приходить до висновку про марнiсть земноП
слави i щастя, неможливiсть уникнути своКП долi, що надаК цiлому творовi
повчального характеру, наближаК його до поглядiв християнина-аскета.
З другого боку, вставки значно розширюють опис чудес, цiкавих, а
частiше страшних, що Пх бачить Олександр. До таких страшних картин, яких
багато створювала есхатологiчна лiтература, належить вставний епiзод про
гогiв i магогiв з Мефодiя Патарського.
Ще до походу в Iндiю Олександр вирушаК на схiд. Тут вiн зустрiчаК
нечистi народи, внукiв Афета (бiблiйний Яфет), якi Пдять усяких мерзотних
тварин i навiть власних мертвякiв. Боячись, що вони можуть дiйти до святоП
землi й осквернити ПП, Олександр заганяК з божою допомогою нечистi народи
в пiвнiчнi гори; гори зсуваються, а прохiд, що залишився, Олександр
замикаК залiзними ворiтьми i замазуК синклiтом, якого нi залiзо не сiче,
нi вогонь не палить. Але перед кiнцем свiту бог вiдчинить ворота, гоги i
магоги вийдуть на волю i осквернять землю. В кiнцi вставки знаходимо деякi
подробицi про нечистi народи: частина з них гавкала подiбно до псiв,
частина ревла, як худоба. Вони позбавленi людського розуму, як дикi звiрi;
серед них К i людоПди, якi називаються "песьяглавы".
Трохи iнший характер мають вставки iз "Сказанiя об Индiйском царствь",
вмiщенi в тому ж роздiлi мандрувань Олександра перед вступом в Iндiю. Це
скорiше курйознi "природознавчi" i "етнографiчнi" вiдомостi про птахiв
"грифонес", якi мостять гнiздо на 15 деревах, про нiмих людей, п'ятиногих
звiрiв "бовешь", напiвлюдей-напiвпсiв пiд назвою "тигрис", однооких людей,
про червiв "саламандра", якi народжуються i живуть в огнi; iз ниток, що Пх
випускають черв'яки, виготовляють дорогоцiннi одяги, якi очищають вiд
бруду, нажарюючи на вогнi (звернiмо увагу, до речi, на назви звiрiв -
grifones, boves, tigris, що ясно вказують на латинський оригiнал повiстi,
використаноП для вставок редактором "АлександрiП").
З того ж джерела запозичено вставки, також "природничо-наукового"
характеру, про збiр перцю в iндiйськiй землi, на горi, населенiй гадами, i
про дорогоцiннi чудодiйнi каменi, якi приносить у цю краПну рiка, що тече
з раю. Подiбний характер мають i вставки iз "Фiзiолога" про способи ловiв
слонiв, географiчнi вiдомостi про рiки, що течуть з раю, i т. д.
Особливо характерна для упорядника другоП редакцiП вставка про
випробування Олександром висоти небесноП i глибини морськоП, вмiщена перед
вiдвiдуванням рахманiв. Так само, як епiзод про рахманiв, розширений у 2-й
редакцiП з рiзних джерел, випробування неба також пiдкреслюК марнiсть усiх
людських прагнень перед лицем неминучоП смертi: переможно обiйшовши всю
землю, Олександр шукаК собi безсмертя i, як розповiдаК дехто, пiдноситься
на небо в клiтцi, запряженiй двома крилатими звiрами, але "не успh
ничтоже, трудився". Так само невдалий спуск на дно моря в склянiй
посудинi. Цi епiзоди належать до бродячих переказiв, дуже поширених у
грецьких i захiдних редакцiях "АлександрiП", перекладенiй у нас повiстi
про Акiра, в усних переказах Сходу i Заходу. Джерело, з якого запозичив
наш редактор, ще не з'ясовано (епiзод цей зустрiчаКться, мiж iншим, в
одному росiйському творi XII ст. з посиланням на грецьке джерело). Проте
характерно, що в короткiй передачi цього епiзоду в 2-й редакцiП
"АлександрiП" цiкавi подробицi вiдступають на другий план перед
морально-дидактичними висновками.
Не спиняючись на дальших численних вставках, присвячених, головним
чином, фантастичним тваринам, рослинам, потворам, незвичайним явищам
природи i чудовим палацам, вiдмiтимо тiльки ряд улюблених порiвнянь як
характерну стилiстичну особливiсть редакторських додаткiв: Олександр у
новiй редакцiП "море прескочи, акы пардус, дръзостью воюя землю сурьскую";
або далi, - нападаК "на восточные грады, аки лев или леопард, неукротимый
звhрь, ловя брашна въсхытити..."; вбитi бiйцi "падаху акы-снопы на нивh" i
т. д. Цi барвистi порiвняння особливо нагадують Галицько-Волинський
лiтопис.
Гомерiвський епос, колись свого роду бiблiя всього еллiнського свiту, в
середньовiчнiй Њвропi i у християнськiй ВiзантiП значно втратив свiй
авторитет, у кращому разi перетворився в матерiал для вчених схолiй або
збiрок сентенцiй. Iм'я Омира-Гомера зрiдка зустрiчаКмо й у нашiй
лiтературi домонгольського перiоду. Галицько-Волинський лiтопис пiд 1223
р. наводить з приводу зрадництва Iзяслава мнимий вислiв Омира - "О лесть
зла есть...", запозичений, очевидно, з якоПсь збiрки типу "Пчелы". Але нi
тут, нi у згаданому короткому епiзодi ПсевдокаллiсфеновоП "АлександрiП",
який так погано зрозумiв слов'янський перекладач, ми не бачимо за згадкою
про "проповiдника Омира" бодай загальноП обiзнаностi з самим твором.
Iсторiя ТроянськоП вiйни, надто тiсно сплетена в античному епосi з
мiфологiКю и легендарною праiсторiКю стародавнiх грекiв-"язичникiв",
залишилась, очевидно, незрозумiлою й чужою слов'янському читачевi; певно,
з тих же причин порiвняно малою популярнiстю користувалась i вся
перекладена на слов'янську мову хронiка Iоанна Малали, присвячена
переважно античному свiтовi, в якiй, мiж iншим, вмiщено коротку, вже трохи
перекручену переробку античних переказiв про Троянську вiйну (пор. подiбнi
випадки неповного розумiння перекладачем мiфологiчних епiзодiв в
"АлександрiП").
Популярнiсть теми про Трою в нашiй лiтературi починаКться, власне,
тiльки з появою в XV i XVI ст. нових "слов'яно-романських" i захiдних
обробок ТроянськоП iсторiП.
Навпаки, в зв'язку iз значним iнтересом до бiблiйноП iсторiП (нагадаКмо
хоча б поширення Крусалимського епiзоду в слов'янських обробках
ПсевдокаллiсфеновоП "АлександрiП") i до присвячених Пй творiв (наприклад,
хронiка Георгiя Амартола, широко використана в наших лiтописах) особливу
увагу слов'янського перекладача повинна була привернути повiсть про
останнi днi IКрусалима - центру бiблiйноП iсторiП, написана очевидцем i
учасником подiй - Иосифом ФлавiКм. Твiр "многаго в словеси и
пространнhйшаго в разумh прhмудраго Иосифа...", "о плhненiи Иерусалима",
подiлений на сiм книг або "слiв", К по сутi широкою хронiкою боротьби
IудеП з Римом, яка тривала кiлька столiть аж до зруйнування IКрусалима
вiйськами iмператора Тiта (в 70-х роках н. е.). Але основна частина твору
(6 книг), присвячена останнiм 5 - 6 рокам вiйни, так пройнята особистими
враженнями автора, так живо i драматично описуК перипетiП боротьби, що
може бути з повним правом зарахована до суто белетристичних розповiдних
творiв.
Вдало i досить вiльно перекладена в КиПвськiй Русi, мабуть ще в епоху
Ярослава, безпосередньо з грецького оригiналу (що вiдрiзнявся вiд вiдомих
нам грецьких текстiв рядом iстотних вставок, наприклад розповiддю про
Христа, а також деякими скороченнями), повiсть Флавiя поширюКться як у
складi компiлятивних хронографiв, так i у виглядi окремого твору.
Слов'янського читача могли зацiкавити широкi вiдступи автора про природу
Палестини, зокрема про Мертве море i зв'язанi з ним легенди, про звичаП
жителiв i т. д. Але особливий iнтерес викликали сповненi драматизму й
яскравих образiв сцени воКнних сутичок римських легiонiв з iудеями, де
фанатичний патрiотизм останнiх ("крhпость душевная в тhлеснhй немощи", -
за висловом автора) одчайдушне бореться з незламною вiйськовою
органiзацiКю римлян.
В описi здобуття галiлейськоП фортецi Iотапати, яку захищав сам Иосиф,
або в описi тривалоП облоги IКрусалима К ряд масових бойових сцен,
змальовуКться трiск списiв i скрегiт щитiв, земля, напоКна кров'ю, i небо,
похмарене безлiччю стрiл i каменiв. Образи i стиль цих описiв помiтно
вiдбились на таких оригiнальних воПнських повiстях, як окремi епiзоди
лiтописiв i особливо "Слово о полку Игоревh". Це зайвий раз свiдчить про
значну популярнiсть твору Флавiя саме як цiкавоП воПнськоП повiстi, а не
тiльки як строго iсторичного твору. Iнтерес до "IудейськоП вiйни" не
припиняКться на УкраПнi й у пiзнiшi столiття: так, у каталозi бiблiотеки
Супрасльського монастиря, 1557 р., серед iсторичних творiв названо i
"Плhненiе ерусалимское". В XVII ст., поряд iз старим домонгольським, ми
знаходимо пiзнiший переклад "IудейськоП вiйни", очевидно, з польськоП, з
помiтними "бiлорусизмами" в мовi, а в XVIII ст. з'являКться новий
переклад, виконаний у м. Прилуках на Полтавщинi украПнським iсториком
Степаном Лукомським.
До розглянутих перекладних воПнських повiстей домонгольського перiоду
тематикою i стилем близько пiдходить так зване "Девгеньево дhянiе", хоч в
останньому не помiтно того прагнення до "iсторичностi" (дiйсноП або
мнимоП), як в iнших повiстях, i навiть справжню iсторичну основу твору
часто ледве можна розпiзнати за епiчними "загальними мiсцями". ЦiКю
особливiстю "Девгеньева дhянiя", очевидно, пояснюКться цiлком вiдмiнна
доля повiстi на схiднослов'янському грунтi: не включена через явну
неiсторичнiсть до складу компiлятивних хронiк i хронографiв, вона,
принаймнi в XVI - XVIII ст., iснуК (подiбно до "Слова о полку Игоревh" i
навiть в одному випадку разом iз ним) у збiрниках мiшаного змiсту, а
пiзнiше, як побачимо, переробляКться пiд явним впливом мiсцевоП
народнопоетичноП традицiП.
Герой вiзантiйського оригiналу нашоП повiстi Василiй Дiгенiс Акрiт
(Дiгенiс - двоКродний, народжений вiд сарацинського емiра i
матерi-гречанки iз знатного роду напiвнезалежних захисникiв кордонiв
вiзантiйськоП iмперiП - Acritas), можливо, iсторична особа, що жила в Х
ст., в перiод найбiльш енергiйного контрнаступу ВiзантiП на схiдних
кордонах проти арабських завойовникiв. Багатовiкова прикордонна боротьба
вiзантiйцiв з "невiрними" К та iсторична основа, на якiй створюються
грецькi народнi перекази i пiснi, що об'Кднуються поступово навколо iменi
Дiгенiса. Цi уснi твори, вiдомi з численних записiв, дуже поширюють навiть
за межами ВiзантiП; вiд них, очевидно, йдуть окремi епiзоди сербських
переказiв про Марка Кралевича, нашоП билини про Дюка Степановича або пiснi
про смерть Анiки-воПна. На вiзантiйському грунтi тi пiснi були основою для
лiтературного твору, вiдомого нам зараз тiльки в пiзнiших переробках -
грецьких поемах XV - XVIII ст. Отже, безпосереднiй грецький оригiнал
слов'янського перекладу, який був зроблений, судячи з мови i стилю, не
пiзнiше XIII ст., до нас не дiйшов. Чи був вiн написаний вiршами, чи
прозою, - ми не знаКмо. Тiльки на пiдставi нашого перекладу можемо
припустити, що оригiнал його, подiбно до народних пiсень, подiлявся на
самостiйнi оповiдання про окремi епiзоди життя Дiгенiса, розмiщенi потiм у
хронологiчнiй послiдовностi, а змiстом подекуди значно вiдрiзнявся вiд
пiзнiших поем.
Текст слов'янського перекладу зберiгся тiльки в уривках у трьох
пiзнiших рукописах. Два з них - вiдомий збiрник Мусiна-Пушкiна, мабуть,
XVI ст., який мiстив список "Слова о полку Игоревh", а також три роздiли
iз Девгенiя (зараз вiдомi тiльки короткi виписки, складенi Карамзiним) i
збiрник 1744 р., знайдений Тихонравовим, - зберегли майже однаковий текст
повiстi, певно, досить близький до первiсного тексту перекладу. Третiй
рукопис - збiрник середини XVIII ст., знайдений Пипiним, мiстить значно
змiнений текст: поряд з явними перекрученнями, що виникли при невдалому
скороченнi, в списку Пипiна знаходимо ряд нових образiв, порiвнянь,
епiтетiв i навiть цiлих сцен, внесених автором пiд впливом билинноП або
казковоП народноП поезiП, з одного боку, i книжних воПнських повiстей
(типу оповiдань про МамаКве побоПще), - з другого. Цiкавий як спроба
пристосування староП повiстi до нових лiтературних смакiв XVII - XVIII
ст., список Пипiна разом iз тим поповнюК почасти пропуски списку 1744 р.
Зокрема, тiльки тут (i в коротких виписках Карамзiна з рукопису
Мусiна-Пушкiна) зберiгся перший епiзод - "родовiд" Девгенiя.
Амiр (титул "емiр" перетворено у власне iм'я), цар АравiйськоП землi,
викрадаК дочку в благочестивоП вдови царського роду. Три ПП сини-богатирi,
як "златокрылатые ястребы", мчать у погоню. Бiля рiки Багряницi вони
зустрiли 3000 амiрових стражiв "и начаша их бити яко добрые косцы траву
косити..." Через уцiлiлих стражiв брати по-рицарському попереджають Амiра
про свiй приПзд. Вони знаходять царя в розкiшному шатрi за мiстом,
оточеного численними хоробрими "кметями" (пор. "Слово о полку Игоревh"); в
поКдинку менший брат перемагаК Амiра. Той ладен хреститися, i на прохання
дiвчини брати погоджуються прийняти його в зятi. Амiр збираК своП
багатства i потай вiд матерi вiдправляКться в грецьку землю. Сам патрiарх
хрестить його на Њвфратi-рiцi. Три мiсяцi триваК весiльний бенкет. Тим
часом мати Амiра дiзнаКться про його вiдступництво "й нача терзати власы
главы своея". Потiм вона посилаК трьох вiсникiв на чарiвних конях з
"книгами" (грамотою) до Амiра. Завдяки вiщому сну його дружини
сарацини-вiсники спiйманi й наверненi в християнство.
Дружина Амiра народжуК сина Акрiта, названого при хрещеннi прекрасним
ДевгенiКм (дитинство Девгенiя подано докладнiше, очевидно, ближче до
оригiналу, в списку Тихонравова 1744 р. пiд заголовком "Житие Девгения").
З 12 рокiв вiн граК мечем, на 13-й - списом, а на 14-й просить батька i
дядiв пiти з ними на "лови". "Яко сокол млады", женеться вiн за звiрами,
голими руками вбиваК ведмедiв; "поскочи яко лев" за лосем, i, схопивши за
заднi ноги, роздираК надвоК; "лютий лев" розсiчений пополам ударом меча.
Зрадiлi батько i "стрыП" (дядi) цiлують Девгенiя, вихваляють його красу i
"храбрhство". Юнак справдi "вельми лhп, паче мhры"; волосся його кучеряве,
очi великi, обличчя, як снiг, i рум'яне, як "червец" (у списку Пипiна - як
"маков цвhт"), брови чорнi, груди ширшi сажня.
НастаК полудень, "зной зол и велик". Батько кличе. Девгенiя до
студеного джерела обмити пiт i змiнити "рудныя" вiд звiрячоП кровi
"порты". Вода в цьому джерелi свiтиться, як свiчка, а в нiй живе великий
змiй: як тiльки вони сiли бiля джерела, прилетiв триголовий змiй. Девгенiй
"вборзе" хватаК меч i вiдтинаК всi три голови. Оточуючi хвалять бога за
створення такого богатиря, одягають Девгенiя в розкiшнi "ризи", тканi
"сухим златом", прикрашенi дорогоцiнним камiнням, з радiстю ведуть його
додому. Кiнь же пiд ДевгенiКм бiлий, як голуб, у гриву вплетено
дорогоцiнне камiння i золотi брязкальця, що видають чарiвний звук на
"издивленiК всhм". Фар (кiнь) пiд ним скаче, а Девгенiй граК зброКю, мiцно
сидячи на конi.
Молитовна кiнцiвка вказуК на певну самостiйнiсть i закiнченiсть кожного
окремого епiзоду повiстi.
Другий епiзод у подвигах Девгенiя - пригода з Фiлiппапою i дочкою його
Максимiвною - зберiгся тiльки в списку Пипiна (був i в рукопису
Мусiна-Пушкiна; "СказанiК о Филиппапh и о Максимh и о храбрости их").
Почувши про хоробрiсть i силу Девгенiя, Фiлiппапа з дочкою Максимiвною (у
неП чоловiча "дерзость" i хоробрiсть) намагаються спiймати його "яко зайца
в тенето". В улесливому листi Максимiвна порiвнюК Девгенiя iз квiтучим
травнем, царем усiх мiсяцiв, i просить його прийти побачитися на
Њвфрат-рiку, де в засiдцi жде вже велике вiйсько ПП батька. Девгенiй
розумiК хитрiсть, а все ж вирушаК з небагатьма греками на Њвфрат, щоб
випробувати хоробрiсть Фiлiппапи. Останнiй зразу ж нападаК на посланих
уперед грекiв. Тодi Девгенiй, спершись на списа, перестрибуК рiку пiший,
"яко сокол дюжей от руку ловца"; йому подають "борзого" коня, i в кожному
"поскоке" вiн побиваК тисячу ворожих воПнiв, а потiм тупим кiнцем списа
збиваК з коня самого Фiлiппапу. Максимiвна намагаКться ззаду "пробости"
Девгенiя списом. Вiн зв'язуК обох; вони благають пощадити Пх, i
Максимiвна, яка досi перемагала всiх царiв та королiв, що сваталися до
неП, готова вийти за Девгенiя. Але мудрий Девгенiй з книги дiзнаКться, що
коли одружиться з Максимiвною, то проживе тiльки 16 рокiв; якщо ж добуде
прекрасну дочку непереможного царя Стратiга ("стратiг" - грецький воКвода;
цей титул також вжито тут як власне iм'я), то жити йому 36 рокiв.
Батько вiдмовляК Девгенiя вiд непевноП справи, але марно - з великим
вiйськом, дорогоцiнним одягом i "звончатими" гуслями вирушаК Девгенiй в
царство Стратiга. Залишивши вiйсько перед мiстом, вiн на конi iз
брязкальцями Пде до двору Стратiга, що в той час був на полюваннi з
чотирма синами. По дорозi якийсь юнак розповiдаК йому про силу
Стратiгового вiйська i про красу та мужнiсть Стратiгiвни (дальша розповiдь
збереглася в списку Тихонравова). Стратiгiвна iз вiкна розглядаК Девгенiя,
не показуючись йому (в списку Пипiна Стратiгiвна думаК про себе, що
Девгенiй "красен, а не силен"). З настанням ночi Девгенiй повертаКться в
свiй табiр, а рано-вранцi пiд вiкнами Стратiгiвни граК на гуслях з
золотими струнами i спiваК про свiй намiр викрасти дiвчину; та з трепетом
припадаК до вiконця - "й вселись в ню любовь". Через годувальницю вона
попереджаК Девгенiя про небезпеку, але той вимагаК одного тiльки, щоб
Стратiгiвна йому показалася. Через вiкно дiвчина ще раз попереджаК про
хоробрiсть батька i братiв. Вона ладна сама тiкати з ДевгенiКм у
чоловiчому одязi, поки батька немаК дома. Але ДевгенiКвi соромно викрадати
дiвчину "татьбою". Вiн жде повернення Стратiга i на його очах вiдвозить
дочку в свiй табiр, а потiм, повернувшись до мiста, ще раз викликаК батька
й братiв на бiй. У таборi Девгенiй засинаК, а тим часом Стратiг iз
вiйськом наважуКться, нарештi, розпочати погоню. Стратiгiвна будить
Девгенiя, i вiн розбиваК вiйсько, а батька i братiв дiвчини бере в полон.
ВiдбуваКться примирення i весiльний бенкет, спочатку в будинку Стратiга, а
потiм у батькiв Девгенiя. Стратiг приПжджаК до них з усiм родом своПм i з
багатими подарунками. Епiзод знов закiнчуКться молитовною пiслямовою.
Останнiй вiдомий нам епiзод слов'янського перекладу - "Сказание, како
победи Девгений Василия царя" - зберiгся тiльки в списку Тихонравова. Весь
епiзод близько нагадуК сутичку з Фiлiппапою. Цар краПни КаппадокiйськоП
Василiй заздрить славi Девгенiя; робиться спроба обдурити Девгенiя
улесливим листом; зустрiч i бiй на рiцi Њвфратi. Девгенiй також
перестрибуК рiку, спершися на списа, розбиваК вiйсько, а царя бере в
полон. Батька вiн садовить на царський престол, полонених звiльняК, "и род
свой призва и сотвори радость велiю и по моноги дни пребысть".
Чи був перекладений на слов'янську мову епiзод про смерть Девгенiя,
вiдомий iз грецьких поем, ми не знаКмо.
На пiдставi лексичного матерiалу слiд гадати, що переклад повiстi про
Девгенiя виконано в КиПвськiй Русi без участi пiвденних слов'ян.
До цiлком iншого жанру розповiдних творiв, здебiльшого схiдного
походження, належить повiсть про Акiра премудрого. Повчальнi вислови або
майстерно вiдгаданi мудрi загадки становлять ПП основний змiст (пор.
апокрифiчнi перекази про Соломона, а також бiблiйнi книги
фiлософсько-дидактичного змiсту).
ВиникаК повiсть за кiлька столiть до нашоП ери, в Ассiро-ВавiлонiП.
Сюжет ПП вiдбився й у арабських казках "Тисячi i однiКП ночi", i в
легендарнiй бiографiП мудреця Езопа, i в рядi iнших творiв (навiть
бiблiйна книга Товiта зазнала ПП впливу). Слов'янський текст повiстi, що
зберiгся в списках XV - XVI ст., судячи iз залишкiв давньоП мови, належить
до дуже старих перекладiв, зроблених у КиПвськiй Русi, можливо, ще в XI
ст. безпосередньо з грецького оригiналу (останнiй, правда, досi не
виявлено). Цей, киПвський, переклад пiзнiше попадаК в болгарську i
сербську лiтератури.
Схема повiстi така:, бездiтний Акiр, сановник Сiнагрiпа (Сенахерiба),
царя адорiв i НалiвськоП краПни, бере на виховання племiнника свого
Анадана. Незважаючи на численнi мудрi поради Акiра, Анадан починаК вести
розпутне життя. Новi зауваження i докори Акiра не впливають. Невдячний
Анадан обмовив його перед царем, i тiльки з допомогою друга Акiру вдаКться
уникнути смертноП кари, сховавшись у глибокiй ямi.
Њгипетський фараон, зрадiвши з загибелi Акiра, ставить царевi Сiнагрiпу
ряд нездiйсненних вимог (наприклад, збудувати будинок мiж небом i землею);
в разi невиконання Сiнагрiп повинен платити Кгиптянам данину. Друг Акiра
вiдкриваК царевi, що мудрий радник живий. Акiр вдало розв'язуК всi задачi
фараона (наприклад, за його вказiвками хлопчики пiднiмаються вгору в
клiтцi, прив'язанiй до двох орлят, i вимагають з висоти, щоб Кгиптяни
подавали Пм матерiали для будування будинку мiж небом i землею; Кгиптяни,
зрозумiло, не можуть виконати цiКП вимоги).
З честю повернувшись додому, Акiр караК Анадана, гiрко докоряючи йому
за вiроломнiсть.
СентенцiП Акiра стосуються правил придворноП поведiнки i життКвоП
мудростi взагалi. Так, наприклад, вiн радить Анадану не говорити голосно:
"Аще бы великым гласом храминhся создати, осел бы риканiем 2 храминh
въздвигал единhм днем"; або: хто слухаК розумну людину, "то яко же в день
жаданiя студеные воды напiКться"; К тут i правила церковного походження,
наприклад про вшанування батькiв, правила поводження з вищими i нижчими,
правила "доброго тону" i т. д.
Судячи з численних запозичень з повiстi в пам'ятках оригiнальноП
лiтератури, наприклад у "Моленiи Данiила Заточника" або в "Пчелh" 2-П
редакцiП, саме ця дидактична сторона повiстi про Акiра була найбiльш
популярною серед слов'янських читачiв.
Як бачимо, повiстi здебiльшого сприймаються читачами i переписувачами
як iсторичнi, морально-дидактичнi твори, в кращому разi - як пам'ятки
героПчного епосу (пор.: "Девгенiй" i його пiзнiша переробка). Звiдси
обмежений добiр перекладених вiзантiйських повiстей, звiдси ж повчальне
забарвлення, якого на слов'янському грунтi надаКться чисто "свiтським"
творам. Але якщо белетристика як окремий самостiйний жанр не
усвiдомлювалась слов'янським читачем, навiть не вiдбилась у його словнику,
це ще не говорить про малу популярнiсть цiкавого читання: пiд виглядом
хронiки або навiть житiя воно все ж досить широко проникаК в лiтературу
КиПвськоП Русi. Сама кiлькiсть перекладiв, зроблених у домонгольський
перiод на схiднослов'янському грунтi, незалежно вiд бiднiшоП щодо цього
пiвденнослов'янськоП лiтератури, свiдчить про значний попит на цiкаву
повiсть. Те саме пiдтверджуК й значна кiлькiсть мiсцевих переробок цих
творiв.
* * *
Такими в загальних рисах були пам'ятки перекладноП лiтератури, що
з'явилися на Русi в першi вiки нашого письменства. Отже, не зважаючи на
переважний церковний Пх характер, коло лiтературних форм цих пам'яток було
досить широким так само, як надто рiзноманiтними були i принесенi ними
образи, теми, лiтературнi засоби. В змiстi цiКП лiтератури було багато
елементiв, чу- . жих почуттям i настроям народних мас: у рядi творiв
iдеалом морального життя виставлялось аскетичне самозречення,
проповiдувалось презирство "до земного" життя, песимiстичний погляд на це
життя i на людину. Пропагованi новим культом, прищеплюванi з
проповiдницькоП кафедри, цi почуття i настроП не могли не робити впливу.
Але поряд з усiм цим, перекладна лiтература мала i позитивне значення, як
не раз уже вiдзначалося вище. Вона, як ми бачили, зближала КиПвську Русь з
iншими, вищими щодо своКП культури, краПнами, розширяла свiтогляд,
збагачуючи його рiзноманiтними новими вiдомостями хоч нерiдко i
фантастичного характеру, вводила в ужиток новi образи, новi прийоми
творчостi й допомогла сформуватися оригiнальнiй лiтературi КиПвськоП Русi,
зберiгаючи свiй вплив у пiзнiшi епохи, а в окремих випадках - аж до
новiтнiх часiв.
[1] Маркс и Энгельс, Соч., т. VIII, стор. 136.
[2] Там же, стор. 324.
[3] Пiд час селянського повстання 1525 р.- О. Б.
[4] Маркс и Энгельс, Соч., т. VIII, стор. 135-136.
[5] Талмуд - староКврейський збiрник релiгiйних, юридичних i побутових
законiв та правил, складений на початку II ст. до н. е.
[6] Див. К. Маркс и Ф. Энгельс, Соч., т. II, стор. 29.
[7] Скинiя вiд грецького skene - намет, який був похiдним храмом для
КвреПв, що блукали, згiдно з бiблiйним переказом, пiд проводом Мойсея в
пустелi.
[8] Див. дуже поширену в хронiках XVII ст., в тому числi в "Синопсисh",
грамоту Олександра Македонського слов'янам.
[9] Див. зображення Олександра, що пiдноситься на небо на грифах, в
ювелiрних виробах домонгольського перiоду або в барельКфах вiдомого
Дмитровського собору у Володимирi на р. Клязьмi.
** ТВОРЧIСТЬ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО **
П'ятдесят рокiв творчоП дiяльностi Максима Тадейовича Рильського[1] -
це достатнК випробування часом, що його блискуче витримав поет, якого вже
тепер ми з цiлковитою пiдставою можемо назвати класиком радянськоП - не
тiльки украПнськоП, а й всесоюзноП - лiтератури.
Класиками ми звемо видатних письменникiв минулого. Але за сорок з
лишком рокiв наша радянська лiтература достатньою мiрою уже сформувалась i
виросла для того, щоб заявити про своПх класикiв, тобто письменникiв
зразкових, письменникiв, якi, досконало володiючи технiкою свого
мистецтва, висловлювали i висловлюють цим мистецтвом почуття й думки
широких народних мас в Пх русi до висот комунiзму. Цих наших класикiв уже
не можна замовчувати; це розумiють не тiльки нашi зарубiжнi друзi, а й тi,
хто схильний будь-що, заплющивши очi, заперечувати факт iснування
радянськоП культури.
Максим Рильський - поет, учений, громадський дiяч - один iз невiд'Кмних
елементiв цiКП культури. Радiсть творчоП працi, глибокий патрiотизм, що
поКднуК палку любов до Батькiвщини з живим вiдчуттям дружби народiв,
iнтернацiональноП Кдностi трудящих усього свiту, ясне свiтосприймання,
вiльне вiд темних пережиткiв психологiП, що виникла в умовах експлуатацiП
людини людиною, - усi цi риси нових людей, вихованих Великою Жовтневою
соцiалiстичною революцiКю, цiлком притаманнi поетовi М. Рильському.
Довгий час лiтературно-критичнi роботи про М. Рильського починалися
заштампованими словами на зразок таких: "Вiдомо, що М. Рильський не зразу,
не без труднощiв досягнув такого високого i почесного мiсця одного з
провiдних поетiв РадянськоП УкраПни, яке вiн тепер по праву займаК", або:
"Звичайно, М. Рильський таким, як зараз, був не завжди". Безперечна
iстиннiсть цих висловлювань тепер просто-таки зворушуК. Цiкаво було б
знати: а хто взагалi, проживши понад пiвсторiччя, лишився таким, яким "був
завжди"? I чи багато хто з украПнських радянських письменникiв старшого
поколiння зразу, з перших рокiв революцiП, i без труднощiв зайняв провiдне
мiсце в лiтературi? Шлях до висот нiколи не буваК простим i легким. Для
тих, хто народився i почав творити ще до найвеличнiшого в iсторiП людства
перевороту, обов'язково потрiбно було перегорiти, переплавитися,
переродитися - не "пристосуватися", а саме, скинувши з своКП психiки
"ветхого Адама", почати iнакше, по-новому сприймати життя i вiдбивати його
у своПй, свiдомостi. Можливо, для одних це було простiше, для iнших -
складнiше. Але рух уперед завжди буваК суперечливим. Бувають випадки
самовiдданоП любовi з першого погляду, але чи не найстiйкiшою i
наймiцнiшою К та любов, що поступово, але глибоко вростаК в серце.
Критикам наших днiв навряд чи варто багато говорити про те. Про що з
нещадною щирiстю сказав сам поет:
ЖиттКву путь свою
Нерiвно i хитаючись верстав я.
Це самобичування властиве багатьом видатним поетам. Згадаймо жорстокi
до самого себе слова Пушкiна:
И с отвращением читая жизнь мою,
Я трепещу, и проклинаю,
И горько жалуюсь, и. горько слезы лью...
М. Рильський ще в 1929 роцi у поезiП "Пам'ятник" - своКрiднiй антитезi
прославлених пушкiнських рядкiв ("Я памятник себе воздвиг нерукотворный")
- закiнчував сумну самооцiнку справедливим твердженням:
Зате в життi нi разу
Неправдi не служивi
Щирiсть - це одна з найхарактернiших рис його поезiП i всiКП його
дiяльностi взагалi. Вiн мiг помилятися: помилятися, як вiдомо, властиво
людинi, але вiн нiколи не служив тому, що вважав неправдою. Так само, як
один з його великих учителiв, Iван Франко, вiн - "semper tiro" ("завжди
учень"), i нiхто не наважиться не повiрити його автобiографiчному
визнанню:
"Розумна й строга школа життя i голоси великих учителiв - народу.
ПартiП, Ленiна - зробили з мене те, ким я К нинi: лiтератора, який вважаК
себе передусiм слугою народу, людину, яка в днi великоП, священноП
боротьби з гiтлерiвськими звiрами вступила до лав КомунiстичноП партiП,
твердо пообiцявши звання комунiста своКю роботою виправдати...".
Максим Тадейович Рильський народився 19 березня 1895 року в КиКвi, в
дрiбнопомiщицькiй родинi. Його батько, вiдомий украПнський етнограф,
громадський дiяч i публiцист, належав до лiберально-народницькоП
iнтелiгенцiП. Мати - селянка села Романiвки, колишньоП КиПвськоП губернiП
Першi дитячi враження поета пов'язанi з Романiвкою, з ПП природою i
людьми, а життя в заможнiй сiм П до певноП мiри сприяло iдилiчному
сприйманню навколишнього оточення. Однак усi цi iдилiП, як пiзнiше
визнавав поет, не закривали вiд нього того, чим було тодiшнК село, а тяжкi
злиднi знайомих селян викликали далеко не iдилiчнi думки i почуття, яким
розвинутися дано було згодом.
Про своК дитинство та юнiсть, про пору навчання в гiмназiП та
унiверситетi, про зовнiшнi умови життя в перше десятирiччя Жовтня поет сам
досить докладно розповiв у своПй лiрицi, в поемi "Мандрiвка в молодiсть",
надрукованiй у 1944 роцi i згодом докорiнно переробленiй, в прозовому
етюдi "Iз спогадiв", i нам тут немаК потреби переказувати своПми словами
все, ним повiдане, наводити бiо-бiблiографiчнi данi, багато разiв
повторюванi в кожнiй статтi про М. Рильського. Звернiмося просто до його
творчоП бiографiП, яка починаКться ще на порозi юностi збiркою 1910 року
"На бiлих островах" i поки що доходить до книжок вiршiв, виданих у 1957 -
1959 роках. За пiдрахунком одного з критикiв М. Рильського, у цiлому це
складаК бiльше 25 збiрок оригiнальних поезiй i понад 250 тисяч рядкiв
поетичних перекладiв, а до того слiд додати ще численнi статтi i
дослiдження з iсторiП лiтератури, народноП творчостi, театру, багато
публiцистичних виступiв.
Початкове формування таланту М. Рильського припадаК на роки 1907 -
1917.
На УкраПнi в 1913 роцi не стало М. Коцюбинського i Лесi УкраПнки.
Останнi роки доживав титан украПнського слова i дiла Iван Франко,
зломлений тяжкою недугою в 1916 роцi. В лiтературi дедалi вiдчутнiшим стаК
засилля буржуазних нацiоналiстiв, якi прибрали до своПх рук перiодичну
пресу - вiд "Лiтературно-наукового вiстника", редагованого М. Грушевським,
до "УкраПнськоП хати" - органу украПнських "модернiстiв". Недавнiй
"трибун" революцiП 1905 року Олесь був охоплений занепадницькими
настроями. Колишнiй "революцiонер" Винниченко, ставши улюбленцем
буржуазноП iнтелiгенцiП, у романах i драмах проповiдував "чеснiсть з
собою", тобто цiлковите право на всяку пiдлоту в iм'я вимог "сильноП"
iндивiдуальностi, що усвiдомлюК лише свободу, незалежнiсть вiд будь-яких
суспiльних норм. Критика журналу "УкраПнська хата" одверто жадала розриву
з демократичними традицiями украПнськоП лiтератури XIX столiття i вiдмови
вiд ПП заповiтiв "служiння народовi" - несвiдомому i нездатному творити
iсторiю "натовповi". Зрiкаючися революцiП, впадаючи то в мiстику, то в
безвихiдний песимiзм, то в еротику на межi з порнографiКю, то в так зване
"чисте мистецтво", то в зоологiчний нацiоналiзм, реакцiйна лiтература
потрапляла в глухий кут, правила сама над собою панахиду, i понурий хор
лiтераторiв намагався заглушити голоси _[..:] _представникiв
демократичного табору - таких, як В. Стефаник, Ольга Кобилянська, С.
Васильченко, А. Тесленко, а з молодших - А. Шабленко. Треба сказати, що
передовi iдеП, не заглушенi i в цi тяжкi часи, найменший вираз знаходили
собi у лiричнiй поезiП.
Рильський згодом не передруковував першоП своКП книги цiлком, хоч i не
знищив ПП, як Гоголь свою першу поетичну спробу (поему "Ганц
Кюхельгартен"). А проте ми тепер заводимо й цю Гоголеву поему, так само як
"Мечты и звуки" Некрасова, до збiрок творiв цих великих росiйських
письменникiв. I про молодечi поезiП Рильського варт згадати не тiльки
заради "бiблiографiчноП повноти".
Книга "На бiлих островах" цiкава, по-перше, як контраст бiльшiй частинi
дальших книг поета. Для Рильського доби творчоП зрiлостi характерна
викiнченiсть форми, конкретнiсть словника, пластичнiсть образiв. Раннi
поезiП, навпаки, частiше схожi на незавершену iмпровiзацiю. Це лiрика
"настроПв". Лiричний герой книги - мрiйник, повсякчасно сумний, мучений,
насамперед, коханням (звичайно, неподiленим), як Гейне у "Книзi пiсень".
Його лякаК життя, страхаК нiч, розчавлюють "грiзнi стiни", вiдокремлюючи
його вiд людства. Його мучать жахливi сновиддя, - якiсь примари несуть у
чорних трунах його дочасно загиблi надiП. Живих людей вiн бачить здалека;
це - "безсилiП раби": вони щось ненавидять, щось кохають, i гинуть, мов
зiрванi квiтки. Помiж них коли-не-коли промайне образ когось сильного, хто
кликав народ до боротьби. Самому поетовi iнколи хочеться вдарити в звучнi
струни, розбудити сплячих i кликати Пх - але куди? "У даль", поки що для
самого поета невиразну.
На "бiлих островах" поет знаходить те заспокоКння, якого не почуваК на
землi. "Бiлi острови" - це хмари на синьому морi неба. Але й на них не
лишаК поета болiсне самоспоглядання i самоаналiз. Iнодi автор сам
дивуКться:
"За що я мушу сумувать? Я молодий, я жить бажаю..." I тодi ми
розумiКмо, що, читаючи такi рядки п'ятнадцятилiтнього поета, як:
Годi! Скiнчилася пiсня моя,
Годi! РозстроПлись струни,
Привиди бачу кругом себе я,
Бачу - несуть якiсь труни, -
можемо не турбуватися про дальшу долю поета. Це не занепад, а
запiзнiлий "романтизм" - той самий, що про нього писав в "ЊвгенiП ОнКгiнi"
Пушкiн, малюючи образ Ленського. Ленський також у своПх елегiях
Спiвав, що в'яне серця цвiт,
Не мавши й вiсiмнадцять лiт
(Переклад М. Рильського).
А крiм того, декiлька поезiй у книжечцi давали пiдставу думати, що
автор - здiбний поет з перспективами розвитку i що мотиви скорботи i
розчарування в нього - неорганiчнi, навiянi лiтературним оточенням,
вирватися з якого поки що не щастить юнаковi, хоч поряд iз цими впливами
вiн починаК лiтературне життя пiд враженням вiд дiяльностi таких дiячiв
украПнськоП демократичноП культури, як Леся УкраПнка i М. Коцюбинський, як
композитори М. Лисенко i Я. Степовий, артисти М. Заньковецька i П.
Саксаганський. Пх приклад, Пхнi художнi принципи, не кажучи вже про вплив
Шевченка, Мiцкевича, Пушкiна i народноП творчостi, допомогли поетовi, хоч
i не одразу, побороти впливи занепадницькоП лiтератури, якою ще скута була
його творча iндивiдуальнiсть.
У деяких вiршах уже починають бринiти мотиви почуття любовi поета до
трударiв, якi "хлiба не мають" i "волi на мент лиш Кдиний бажають". У
"Пiснi", присвяченiй М. Лисенковi, поет звертаКться до жайворонка-спiвця
iз закликом:
Подивись: женцi схилились,
Потомились,
I вiд працi од тяжкоП
Потом вкрились...
Найчуйнiшi з старших i молодих читачiв помiтили це тодi ж. Њ згадка, що
Леся УкраПнка, ознайомившися з збiркою "На бiлих островах", сказала: "От
хто повинен був би написати "Iзольду Бiлоруку" (одну з поем самоП Лесi
УкраПнки). Юний тодi чернiгiвський семiнарист, а нинi також один iз
найвидатнiших поетiв РадянськоП УкраПни, Павло Тичина в поезiП 1940 року
згадував, як йому вiдчувся у тоненькiй книжцi молодого побратима протест
проти нудноП i сiроП дiйсностi, як, зачитавшись його вiршами пiд час
лекцiП з богослов'я, вiн пiднiсся духом й пройнявся ясними, хоч i
невиразними сподiваннями на майбутнК.
"Дитинство показуК, яка буде людина, так само, як ранок показуК, який
буде день", - говорив автор "Загубленого раю" Мiльтон. Але це вiрно тiльки
почасти. Нерiдко похмурий сльотавий ранок стаК початком пекучого сонячного
дня. Так само сталося й з Рильським: його дальший творчий шлях привiв до
свiтосприймання, зовсiм протилежного тому, яке панувало (не цiлком) на
зорi його творчостi.
Мiж першою i другою книжками минуло вiсiм рокiв. Поет встиг закiнчити
середню школу i, вступивши до унiверситету, змiнити медичний факультет на
iсторико-фiлологiчний. Протягом 1919 - 1929 рокiв вiн учителював, спочатку
по селах, потiм у залiзничнiй школi в КиКвi i викладав украПнську мову на
робiтфацi КиПвського унiверситету. За цей час вийшли його збiрки "Пiд
осiннiми зорями" (1918), "Синя далечiнь" (1922), "Крiзь бурю й снiг"
(1925), "Тринадцята весна" (1925), "Де сходяться дороги" (1929) та "Гомiн
i вiдгомiн" (1929).
Усе це - кроки на шляху зближення з життям, того зближення, для якого
доводилося перебороти владу лiтературних вражень, владу "книги", що ПП
Анатоль Франс називав "опiумом Заходу". I, звичайна рiч, не тiльки самого
Заходу. Серед радянських украПнських поетiв Рильський i тепер
вiдзначаКться лiтературною ерудицiКю. Ерудицiя - велика справа; але, як i
все iнше, - вона дiалектична: вона може животворити, та може й заковувати
натхнення, бо Кдиним справжнiм джерелом його К стикання з живим життям.
Але в збiрцi "Пiд осiннiми зорями", як i у надрукованiй того ж, 1918 року
"iдилiП" "На узлiссi", написанiй класичними октавами, поет все ще живе
наче поза часом та епохою. Лiричний герой Рильського (гадаКмо, що його не
слiд, проте, ототожнювати з самим М. Т. Рильським) вiдгородився вiд
сучасностi й життя книжковими полицями i, йдучи на "безлюднi узлiсся",
намагаКться жити, милуючись чистим мистецтвом, красою природи, романтикою
минулого. Але твори великих письменникiв минулого поки що становлять для
нього не так засiб пiзнання життя i зброю в боротьбi за передовi iдеали,
як предмет пасивноП естетичноП насолоди. Для нього однакову цiннiсть мають
усi майстри слова, хоч би якi iдеали вони проповiдували, хоч би з якими
класами вони себе не пов'язували:
Софокл i Гамсун, Едгар По i Гете,
Толстой глибокий i Гюго буйний,
Петрарчинi шлiфованi сонети
I ДостоКвський грiшний i святий -
Усi книжки, усi земнi поети,
Усi зрiднi душi його живiй...
Поетовi нiби не спадаК на думку, що такий "унiверсалiзм" межуК з
чистiсiньким еклектизмом. "Усе зрозумiти i все пробачити" - ця думка
здавна здавалася високою, але на практицi вона може привести до
iндиферентизму в дiлах життя, як i в дiлi народжуваного ним мистецтва, до
великого обмеження горизонтiв власноП творчостi, до загибелi таланту, до
обернення письменника-творця на "читача, який взявся за перо", до
найнуднiшого епiгонства.
"Мудрi книги" тимчасово навалилися всiм тягарем на поета, i ще рiдко
йому щастить визволитися з-пiд них i заговорити власним голосом. Саму
назву книги "Пiд осiннiми зорями" взято, як вказуК поет у Кнута Гамсуна. З
трагедiП Гете виходять Фауст i Мефiстофель i, стоячи серед площi, знову
дивляться на вiкно Маргаритиного дому. Заговоривши про те, що трагедiя
кохання - вiчна, поет зараз же згадуК Лорелею з вiдомоП поезiП Гейне. Вiн
порiвнюК себе з ОдiссеКм, натомленим блуканнями, але блукаК вiн поки що
тiльки по свiту, створеному з чужих поетичних вигадок. Образи тропiчних
краПн, пiратських фрегатiв, коралових островiв приходять до його вiршiв iз
згадок про романи Жюля Верна або ЛуП Жаколiо. Задумавшись про Њвропу, вiн
зараз же згадуК "спiвучий Лангедок" провансальського поета Мiстраля,
Францiю Рабле i Рембо, Англiю Шекспiра i Дiккенса. Iмена Гомера, Сафо,
Пушкiна, ЛКрмонтова, Тютчева, Iннокентiя Анненського досить часто
зустрiчаються в його поезiях. Так писали в XIX столiттi французькi
"парнасцi", в XX - росiйськi акмеПсти; пiсля ЖовтневоП революцiП на
УкраПнi цiКП давньоП традицiП дотримувалась невеличка група поетiв, що
назвали себе "неокласиками". Вони не змогли знайти широкого вiдгомону у
нових, радянських читачiв, Яких дедалi бiльшало й бiльшало. А письменник
без читача - це птах без повiтря.
Ще "парнасцi" у ФранцiП другоП половини XIX столiття створили образ
"башти з слоновоП костi", де, недосяжний для бур сучасностi, повинен жити
й творити поет. Але в "баштi з слоновоП костi" Рильський не всидiв, та й,
сидячи в нiй, весь час мучився. У збiрках 1918 - 1926 рокiв лiричнi теми
йдуть антитезами. З одного боку, поет хоче запевнити себе i читачiв, що в
своПй естетськiй келiП вiн знайшов крижаний, бездонний спокiй, пiднiсшись
над земне кохання i земнi страждання. З другого боку, його глибоко мучить
цей добровiльно накладений на себе тягар, i вiн гiрко нарiкаК на
самотнiсть, на внутрiшню порожнечу - нарiкаК в iншiй, досконалiшiй
технiчно формi, анiж зойки його першоП книжки. Вiн шукаК виходу i
знаходить його поки що в природi.
Уявну "довiчнiсть" прекрасних вигадок змiнюК справжня, як йому
здаКться, незмiннiсть основ буття, що вiдкриваКться спогляданням природи.
У першiй книзi поезiй у нього ще не було своПх власних слiв для
вiдтворення цього споглядання. I "бiлi острови", i квiти, i птахи були там
якимись абстрактними поняттями. Тепер вони стають конкретними: замiсть
квiтiв взагалi тепер з'являються бiла гречка, покошенi проса, яблука;
пейзажi, портрети, натюрморти стають речовими, конкретними. Наче сонячне
промiння, пройшовши по землi, примусило ПП вигравати рiзноманiтними
барвами. Свiт оживаК, стаК "веселим", i з вуст поета злiтають незвичайнi
ранiше для нього слова:
Клянусь тобi, веселий свiте,
Клянусь тобi, моК дитя,
Що буду жити, поки жити
Менi дозволить дух життя.
Правда, цей "дух життя" - поки що поняття хистке, невизначене. Одна з
його ознак - незмiннiсть. Лiто, гаряче, дрiмаК старий дiм, замислений
собака вухом вiдганяК надокучних мух, а над усiм цим нiби зупинився час;
зелений лiтнiй день розлiгся на землi, наче на вiчнi вiки, завше
бродитимуть у тiнi дерев пiвсоннi кури, завше тремтiтиме в небi шуляк.
Це майже фетiвське свiтовiдчування у Рильського все-таки нестале. Та й
чи могло воно бути сталим у поета, вихованого на демократичних традицiях
селянчиного сина? Хоч би скiльки вiн твердив про свiй "крижаний спокiй",
до його спокiйноП споглядальностi весь час вриваються дисонанси, що
наростають вiд книги до книги, хоч поет i намагаКться показати, нiбито
його "солодкий свiт" - непорушний i недоторканий. "Не хочу гнiватись,
любити чи коритись", - запевняК вiн. Њдине нiбито його бажання -
У тишi над удками
СвоК життя непроданим донести.
Завдання мистецтва вiн хоче бачити у доброзичливому нейтралiтетi,
порiвнюючи поезiю з просвiтом блакитного неба у темних лiсових хащах.
Але дедалi частiше книжний серпанок, що оповивав для нього живу
дiйснiсть, розходиться, показуючи життя в усiх його змiнах i
суперечностях. I зараз же змiнюються самi принципи поезiП, "законы,
писателем над самим собой признанные" (вислiв Пушкiна). Перша ж поезiя
збiрки "Крiзь бурю й снiг" - вже нiяк не програма "чистого мистецтва". Як
мисливець, прислухаючись, прилягаК вухом до землi,
Так i ти, поете, слухай
Голоси життя людського,
Новi ритми уловляй,
I розбiжнi, вiльнi хвилi,
Хаос лiнiй, дим шукання
В панцир мислi одягни.
Так, як лiкар мудру руку
Покладе на пульс дитинi
I в бурханнi хворих жил
Бачить нам усiм незримий
ПоКдинок невловимий
Помiж смертю та життям, -
Так i ти, поете, слухай,
Голоси i лживi, й правi,
Темний грiх i свiтлий смiх.
I клади не як Фемiда,
А з розкритими очима
На спокiйнi терези.
Цiкаво вiдзначити, що В. Я. Брюсов, поет, якого уважно читав i
перекладав Рильський, у рядках, писаних, правда, до революцiП, iнакше
звертався до поета: "Всего будь холодный свидетель, на все устремляя свой
взор". У Рильського не те: свiдок, але не холодний. I не тiльки свiдок, а
й суддя, i судить вiн не як древня Фемiда, богиня правосуддя - з мечем i
зав'язаними очима, а з очима розкритими, що вже починають бачити змiст i
сенс навколишнього життя. Свiт розколовся на "бiле" i "червоне", на так i
нi, i поет раптом виразно побачив i прокляв представникiв старого свiту -
панiв, якi ще докурюють сигари, допивають каву, тодi як прийшла година
помсти i по сходах загули залiзнi кроки месникiв, вiд яких нiкуди не
сховатися.
Цiкаво, що ще в 1927 роцi деякi украПнськi критики називали Рильського
поетом статики, спокою, констатацiП. Але в Рильського були самi тiльки
мрiяння про спокiй при безперервному неспокоП сумлiння, при безперервних
муках вiд усвiдомлення самотностi, при втомi вiд "екзотики, од хитро
вигаданих слiв", i цi муки переходили у вiдчай, коли поетовi здавалося, що
його найглибше бажання -
...в безоднi вiщого розмаху
Кинутись наослiп, без дорiг
I себе, розчавлену комаху,
Не жалiти - о, коли б я мiг!
Знову згадуКмо (не встановлюючи якийсь там "вплив"!) подiбне бажання
Брюсова:
О, если б было вновь возможно
На мир, каким он есть, взглянуть
И безраздумно, бестревожно
В мгновеньях жизни потонуть!
I знову треба пiдкреслити вiдмiну. Те, про що говорить Рильський, -
трагiчне. Це - саме усвiдомлення неможливостi жити далi в станi
безтривожному i безроздумному, неможливостi не зiйти з позицiй "парнасця",
жерця "чистого мистецтва". Чи мiг Рильський, природжений демократ i
реалiст, вихований "соками землi", лишатися "парнасцем", коли вiн iз жахом
згадував зустрiчi з голодним, завошивленим хлопчиком на фастiвському
вокзалi або матiр-селянку, яка вмираК в нетопленiй хатi, марно
сподiваючись побачити сина, що пiшов на вiйну; коли вiн розумiв, скiльки
червоточини було в старому свiтi, усвiдомлював, що вже будуКться
мускулистими руками пролетарiату нове життя, новий дiм, що дiм цей -
"наш,_ _не твiй, не мiй", i що вiн
...для нас росте, i спiК,
I в вiкнах золотом горить -
З камiння, дерева та мрiП
МiцноП, як спiвуча мiдь.
_("Ганнуся")_
Отак поступово, але невпинно поет визволяКться з добровiльного
ув'язнення в естетичнiй тюрмi, починаК усвiдомлювати свiй зв'язок з масою
("лише гуртом i пущi, i пустинi з пiснями, з гуком можна перейти"),
розумiК велич своКП iсторичноП епохи. Думаючи про майбутнК, вiн уже
iронiзуК з переляканих революцiКю iнтелiгентикiв i чуттям митця стверджуК
красу нового свiту:
Нi, нi!
ПрийдешнК - не казарма,
Не цементовий коридорi
СiяК в небi нам недарма
Золотоокий метеор.
Уся творчiсть Рильського двадцятих рокiв - повчальний приклад
"перевиховування особи", поступового процесу засвоювання матерiалiстичного
свiтогляду. Щиро бажаючи служити правдi i народовi, поет побачив, що
найвищий вияв гуманiзму - у торжествi ленiнських iдей, що щастя мiльйонiв
добуваКться лише в жорстокiй класовiй боротьбi.
ЗасвоКння цих iстин поет iнодi починаК справдi "iз абетки". Вiн так i
називаК одну iз своПх поезiй, стверджуючи в нiй запроваджуваний у нашому
суспiльствi справедливий принцип: "Хто робить, той i Псть".
Можна - каже поет - вiльно обирати для естетичноП насолоди будь-яку з
минулих епох (ми з цим не погоджуКмося, як не погоджуКться тепер з цим i
сам М.Т. Рильський), а проте не можна iгнорувати свiй час:
Але любить чи не любити те,
Що вколо нас i в нас самих росте,
Що творить нас, що творимо самi ми, -
Лише слiпець, що замiсть кровi в нiм
Тече чорнило струмнем неживим,
Тривожиться питаннями такими.
Цими видатними словами, що вийшли з глибини душi, визначено весь
дальший шлях Рильського. У збiрках "Гомiн i вiдгомiн" (1929), "Де
сходяться дороги" (1929) здоровi оптимiстичнi мотиви любовi до життя,
захоплення творчою працею ми бачимо все частiше. "Яке це щастя - в радощах
земних трудiв i днiв спивати кубок повний", - говорить поет.
Небагато хто з поетiв, якi розпочали свою дiяльнiсть до Жовтня, одразу
i без вагань увiйшли до лав письменникiв радянських не самою лише назвою,
а суттю своКП творчостi. Для одних це було справою нескладною: "Моя
революцiя", - говорив Маяковський. Iншi пройшли шлях перевиховування. Але
в результатi дороги перших i других зiйшлися i не могли не зiйтися тому,
що все талановите в нашiй краПнi не могло не бути втягнуте в орбiту
великого Жовтня.
У пору, коли з'являлися в свiт вищеназванi збiрки Рильського, виходили
такi основоположнi книги украПнських радянських поетiв, як "Плуг" (1920)
Павла Тичини, "Червона зима" (1922) Володимира Сосюри, "17-й патруль"
(1926) Миколи Бажана. Поряд iз ними книги Рильського двадцятих рокiв
можуть здатися не такими показовими i менш "актуальними" для свого часу.
Але це вiрно лише почасти. Насправдi ж вони - цiннi свiдчення того, як
вплив революцiП перетворював свiдомiсть тих талановитих людей, що
намагалися стати осторонь вiд подiй. Поворот Рильського до живого життя
був сповiльненим, а проте неухильним.
А коли придивитися до його творчостi 1918-1925 рокiв на фонi усiКП
украПнськоП поезiП тих часiв, [...] позитивне значення його творчостi тiКП
пори стане особливо виразним. Тепер, здалека, пiсля того, як продукцiя
двадцятих рокiв просiялася крiзь сито iсторiП, ми представниками того часу
вважаКмо названих вище видатних поетiв. Але поряд iз ними - скiльки iнших
проголошувало нове мистецтво як "синтез деформованого мистецтва зi
спортом", зрiкалося, найкращих традицiй минулого, робило з деструкцiП
принцип, видавало грубий натуралiзм i фiзiологiзм за риси свiтогляду, а
анархiзм - аж до межi, за якою починалося звичайне хулiганство, - за
революцiйнiсть! По сторiнках журналiв i збiрок розсипалися "драбинкою"
рядки без ритму i рими, а часто й без глузду. Мистецтво справдi
деформувалось, перетворювалося на блазенство, дуже близьке до того, яке в
нашi днi у капiталiстичних краПнах видаКться за "творчi дерзання", за
смiливе "новаторство". На щастя для нашоП лiтератури, здоровi пiдвалини
швидко взяли гору над цими перекрученнями, i завдяки керiвництву партiП i
уряду, завдяки впливовi живого життя цей накип на чистому джерелi
радянськоП поезiП було знято весь.
М. Рильський 1918 - 1925 рокiв лишався осторонь вiд цих деструктивних
тенденцiй, зберiгаючи класичнi традицiП ставлення до поетичного слова,
художнього образу, майстерноП композицiП. I, звичайно, це не означаК, що
вiн був консерватором у галузi мистецтва. СправжнК новаторство нiколи не
приголомшуК, не впадаК одразу у вiчi. Використовуючи успадкованi вiд
класики розмiри i строфiчнi будови, Рильський звертався до форм сонетiв,
октав, терцин тощо i в пору панування сумнiвного верлiбру писав ямбами i
хореями. ДивуК не це, а те, що навiть деякi висококвалiфiкованi критики
iнодi ставили йому в провину це звертання до старих строфiчних форм.
Найкращою вiдповiддю цим критикам К збiрка "Троянди й виноград" (1957) не
тiльки з низкою чудових сонетiв, а й з дружньою реплiкою талановитому
побратимовi поету Андрiю Малишку, який випадково кинув слова: "Сонети куцi
- нi к чому". Рильський категорично заперечуК, посилаючись на приклади
Петрарки, Мiцкевича i Пушкiна:
Сувора простота,
Що слова зайвого в своП рядки не прийме,
Струнка гармонiя, що з думки вироста,
Не псевдокласика, а класика - i Пй ми
Повиннi вдячнi буть.
Не iграшка пуста
Та форма, що вiки розкрили Пй обiйми!
Рильський мiг би посилатися в украПнськiй поезiП на приклад Iвана
Франка, а iз сучасникiв - на одного з найидатнiших поетiв демократичноП
Нiмеччини Иоганнеса Бехера... А проте навряд чи варто довго спинятися на
речах, очевидних i без iсторичних довiдок та аргументiв.
Так поступово, вiд збiрки до збiрки, в поезiП Рильського зростала
кiлькiсть життКво цiнних елементiв, i нарештi, перехiд Пх у нову якiсть
став неминучим. Радянська дiйснiсть допомогла Рильському вийти за межi
свого "малого свiту" у великий свiт боротьби за нове соцiалiстичне
суспiльство.
Важливим стимулом цього переходу була постанова ЦК ВКП(б) "Про
перебудову лiтературно-художнiх органiзацiй" вiд 23 квiтня 1932 року. Про
значення цiКП подiП сам поет незабаром писав:
"23 квiтня 1932 р. - iсторична дата не тiльки в лiтературi, а й у
громадському життi._ _Не тiльки в громадському, а й в особистому життi
кожного письменника, що заслуговуК на почесне iм'я радянського чи щиро
прагне його заслужити. Лiрично кажучи, це один з тих моментiв, що
окриляють, що скеровують свiдомiсть, що примушують напружувати творчi
мускули...
...Це вiн, той квiтень торiшнiй, помiг менi восени здати збiрку "Знак
терезiв", таку далеку вiд збiрок попереднiх - i "по-хорошому", здаКться
менi, далеку. Цей бадьорий вiтер навiяв менi гнiвне закiнчення "Марини",
вiн стеле передо мною дорогу, де на верстових стовпах написано: дорога в
сонячну краПну комунiстичного суспiльства".
"Декларацiя обов'язкiв поета й громадянина", що вiдкриваК збiрку "Знак
терезiв" (1932), свiдчила про рiшучий перелом, який вiдбувся в свiдомостi
поета в роки першоП п'ятирiчки, про рiшуче його бажання бути активним
будiвником i спiвцем безкласового соцiалiстичного суспiльства. Декларацiя
проголошуК розумiння мистецтва як зброП робiтничого класу в його боротьбi
за нове життя:
Мусиш ти знати, з ким
ВиступаКш у лавi,
Мусиш вiддати Пм
Образи й тони яскравi,
Мусиш своК iм'я
Там написати ясно,
Де мiльйонне сiяК:
Клас.
Дальший творчий свiй шлях Рильський пов'язуК з долею народу, i саме цей
зв'язок даК його поезiП новi сили, новi теми й образи, розкриваК перед ним
широкi обрiП майбутнього. Вiн вiрить у перемогу нового свiту над старим,
соцiалiзму над капiталiзмом, свiтла над темрявою. Терези життя хиляться на
сторону робiтника з важким молотом, що владно ставить його на шалю:
Знак терезiв - доби новоП знак...
Бiйцi, Кднайтесь! Не дрiмай, стороже!
Безкрилу тьму навiки переможе
Визвольник людства, вiльний пролетар.
_("Знак терезiв")_
Цикл "На тому березi" показуК капiталiстичний Захiд - свiт визиску й
гнiту. Пишне панство зiбралося на бенкет, щоб у винi, танцях та розпустi
втопити свiй божевiльний жах перед неминучою загибеллю. Але грiзний спiв
"Iнтернацiонала" нагадуК йому про неминучiсть розплати ("Бенкет").
У збiрцi "Знак терезiв" вмiщено i цикл портретiв "Постатi", якi також К
свiдченням творчоП перебудови поета. Перед його духовним зором постають
Прометей, Бетховен, Ленiн, Франко, Шевченко як борцi за краще життя
людства. Пх гуманнiсть, а разом iз тим непримиреннiсть до ворогiв ставить
М. Рильський за зразок для себе i своПх читачiв. Поки що постать Ленiна
вiн сприймаК скорiше зовнi, в плакатному зображеннi:
Всiм злидарям вiн i гнаним
Кинув потужне: борiться!
Тим же й горить, як зоря, нам
Жест огняноП правицi.
_("Ленiн")_
Поет рiшуче вiдмежовуКться вiд тих, хто досi не бачить нового в життi,
хто захоплюКться абстрактною романтикою в дусi Уеллса i не бачить
Днiпробуду - цього справжнього чуда, створеного людьми краПни соцiалiзму.
Проти iдеалiзацiП минулого спрямовуК вiн i поему "Марина", надруковану
в 1933 роцi, прагнучи подати в нiй правдиву картину життя народу за часiв
крiпацтва.
В обдаруваннi М. Рильського в однаковiй мiрi виявляКться i лiричний, i
епiчний струмiнь. До епiчних творiв у М. Рильського був нахил вiддавна.
Вже в збiрцi "Крiзь бурю й снiг" з'явилися поеми "Чумаки" i "Крiзь бурю й
снiг", а в збiрцi "Де сходяться дороги" - поема "Сашко".
Новим кроком у розвитку епiчного таланту Рильського була поема
"Марина", що писалась водночас iз поезiями збiрки "Знак терезiв".
Про iдею цього твору автор писав у передмовi так:
"Iдея - фальшивiсть усякого "панського народолюбства", чи то
"балагульсько-романтичного", чи навiть забарвленого кольорами найлiвiших
полiтичних течiй, що на тi часи iснували". У пролозi, звертаючись до
радянськоП жiнки-трудiвницi, поет говорить, що вiн написав цю поему "не
для плачу та нiжного ниття", а для того, щоб радянська жiнка, востаннК
подивившись на "сон важкий", смiливо йшла в ясне майбутнК.
Дiйсно, як важкий сон, постаК перед нами з давнини життя Марини.
Красуню крiпачку розшукав панський попихач Кутернога i привiв до пана
Пшемисловського в його "гарем". Марина ж любить машталiра Марка Небабу i
втiкаК з ним, але Пх наздоганяють, i панич Генрiх вбиваК Марка. Знову
Марина у ненависному дворi Пшемисловського, але тепер вже нею цiкавляться
не лише старий пан Людвiг, а й молодий Генрiх i сусiдський панич Мар'ян.
Мар'ян викрадаК Марину, а коли вона перестаК цiкавити його, програК в
карти шляхтичевi Замiтальському. Марина стаК акторкою крiпацького театру
Замiтальського. Почуття ненавистi до панства все бiльш зростаК в ПП серцi.
ОднiКП ночi вона пiдпалюК будинок Замiтальського, i в полум'П пожежi, пiд
караючою рукою селян, гинуть Мар'ян Мединський i його дружина.
СтоПть вона, зацiпивши уста,
Струнка, вродлива, та уже не та,
Не злякана, заплакана дитина, -
Грiм! гнiв! покара! - месниця Марина.
Хоч у центрi твору стоПть образ Марини, але поема охоплюК значно ширше
коло постатей, даК яскраву картину життя польського панства у першiй
половинi XIX ст. Панночки зiтхають та розчулюються вiд нiжноП музики i
б'ють покоПвок, паничi чемно вклоняються дамам i виголошують гучнi фрази
про народолюбство, в той час як на конюшнi за Пх наказом шмагають
крiпакiв, - i всi вони викликають гнiв i огиду.
СвоП наступнi збiрки поет присвячуК оспiвуванню ясного сучасного i
майбутнього РадянськоП Батькiвщини. В творчостi М. Рильського цих рокiв
особливо значне мiсце займаК тема дружби народiв. Новими мотивами пройнята
i_ _вся його особиста лiрика.
Збiрки "КиПв" (1935), "Лiто" (1936), "УкраПна" (1938), "Збiр винограду"
(1940) пройнятi молодечим запалом, бадьорим оптимiстичним поглядом на
свiт, пристрасною любов'ю до нашого сучасного життя, до нашого народу i
його вождя - КомунiстичноП партiП.
Основний настрiй лiрики М. Рильського тепер визначаКться почуттям
радостi, що переповнюК людину, юнацькою закоханiстю в "нову весну
людства", в якiй так високо пiднесено iм'я людини, дано всi умови для
розвитку ПП здiбностей.
У збiрцi "КиПв" вмiщено вiршi, присвяченi столицi квiтучоП УкраПни -
КиКву. Бiльшiсть вiршiв збiрки написано октавами, однiКю з найулюбленiших
строф М. Рильського. Цей класичний розмiр вiн зумiв наповнити новим
актуальним змiстом.
Поет добре знаК iсторiю КиКва, i, може, через це йому особливо впадають
в око тi змiни, якi сталися у мiстi за роки п'ятирiчок. Поет розумiК, що
"зелений КиПв наш" став таким тому, що "вiн червоний", що лише Радянська
влада принесла на киПвськi пагорби справжню весну. М. Рильський малюК КиПв
не тiльки як мiсто красивих будiвель i паркiв, але як мiсто промислове,
мiсто, в якому буяК кипуче творче життя:
I вже на березi Днiпра-рiки
Не днiв минулих туга i скорбота,
Нi, - у прийдешнК золотi ворота!
Хто ж це зробив?
- Џх звуть бiльшовики.
Збiрка "КиПв" вперше в нашiй поезiП давала багатогранний образ столицi
РадянськоП УкраПни, мiста, так невпiзнанне перетвореного бiльшовиками.
Оспiвуючи радiснi буднi соцiалiстичного КиКва, його невпинне будування й
розширення, з любов'ю нотуючи в своКму вiршi такi деталi, як "чорно-сизий
дим над весняним Подолом", "дух фарби свiжоП", поет пишаКться тим, що КиПв
- рiдний брат Москви та iнших радянських мiст - разом з ними будуК новий
радiсний свiт:
Цей свiт, обведений небесною стягою
I переламаний крiзь безлiч людських призм,
Приплив одним шляхом з Батумi i з Москвою
В розлогий океан, що звуть соцiалiзм.
_("На березi") _
В строфах, де вiдчутнi iнтонацiП пушкiнського "Мiдного вершника"
("Люблю тебя, Петра творенье"), поет висловлюК любов до всього того, що
принiс у життя КиКва радянський лад:
Люблю мiнливiсть рухiв та облич,
Люблю знайомих бачить в незнайомих,
Люблю дитячу щебетливу рiч,
Сiм'ю трудящих в ледарських хоромах.
Електрикою перевиту нiч,
Денну бадьорiсть по нiчних утомах,
I одностайних радощiв зусиль,
I в синьому димку автомобiль.
_("Октави")_
Збiрка "Лiто" (1936) становить дальший крок у творчому зростаннi М.
Рильського. Далеко ранiше поет мрiяв про "пишне творче лiто", i сама назва
його новоП книги тепер розкриваК основну iдею ПП: це лiто настало i для
всього народу, i для самого поета.
Нiколи життя не було ще таким прекрасним i багатим, нiколи ще не
становила такоП високоП цiнностi людина, нiколи не вiдкривалися перед нею
такi широкi творчi можливостi, нiколи не бушувала ще i в людях, i в самому
поетi така жадоба творчостi, така воля до активного втручання В життя
своПм художнiм словом.
Багатi i повнокровнi поетичнi враження вiд радянськоП дiйсностi М.
Рильський втiлював у конкретнi реалiстичнi малюнки, серед яких особливо
помiтне мiсце займають портретнi зарисовки нових людей.
Ось хлопчик-пастушок махаК рукою поПздовi, що проходить мимо. Так
бувало й ранiше; повз багатьох таких селянських хлопчикiв мчали поПзди,
лишаючи за собою хмари диму i невиразнi мрiП про якесь iнше, краще життя.
Але тепер цей хлопчик, пiдрiсши, маК всi можливостi здiйснити своП мрiП -
вiн сам водитиме поПзди або стане iнженером, буде прокладати новi шляхи.
Ось на палубi пароплава старий винахiдник, що немало зазнавав колись
глузувань iз своПх винаходiв, дiлиться з поетом своКю радiстю: його
вислухали, зрозумiли, йому вдаКться перевiрити на практицi свiй винахiд
("Чотири поезiП").
Ось прекрасна украПнська селянка:
Глянула - аж засвiтився снiг,
I здалося - вiн розтане враз.
Пластiвень Пй на плече прилiг,
I здалося, нiби то алмаз.
Це голова сiльради. В пам'ятi поета за контрастом постаК знана з
дитинства мерзенна постать "волосного старшини" дореволюцiйного села з
емблемою влади - палицею - в руках. Нiчого спiльного не маК з цiКю
постаттю образ жiнки, представницi новоП народноП влади:
Ти - ялина, сповнена жаги,
Що росте на вiтрi й сонцi гiнко...
Гей, веселi нашi береги,
Горда, смiлива радянська жiнкоП
_("Голова сiльради") _
Все це - окремi приклади перетворення краПни, людей. Правдивий
художник, iм'я якого ВКП(б), творить такi чудеса щоденно. Незлiченнi
перемоги здобули нашi люди. Вони завойовують Арктику, лiтають у
стратосферу - i все це тiльки початок комунiстичного перетворення свiту,
остаточноП перемоги над природою.
Природа, як i ранiш, близька i люба поетовi. Вiн уважно читаК ПП книгу
i знаходить на кожнiй ПП сторiнцi образи-символи, що змiцнюють його вiру в
наше прекрасне сучасне, в якому проростаК вже зерно великого майбутнього.
Ось картина весняного перельоту журавлiв, за якими поет стежить з
однiКП з киПвських вулиць. У стрункому льотi журавлиного ключа вiн вбачаК
алегорiю, що вiдбиваК творчi прагнення людей нашоП Батькiвщини:
Мiркую так: коли б менi схотiлось
Подати образ нашоП доби
У простiй алегорiП, - я взяв би
Отой сталевий журавлиний ключ,
Мiцну напругу, силу непохитну,
Його жадобу обрiПв, його
Непереможну волю, мудрий лад
У побудовi, де до того все
Скероване, щоб легше розтинати
Грудьми повiтря, де в вершинi кута
Летить одважний, мудрий проводир,
I всi рiвняють лiт свiй по ньому,
I знаК всяк мету свою й дорогу.
_("Журавлi")_
Характерним прийомом М. Рильського як поета-реалiста в цьому вiршi К
те, що вiн показуК, з яких конкретних життКвих вражень виникла в нього
фiлософська думка, втiлена в образi журавлиного ключа. Перша частина вiрша
- це вихоплена з життя сценка: поет, його рiднi та сусiди повибiгали з
дому, щоб глянути на перших весняних журавлiв. Поет веде розповiдь
п'ятистопним неримованим ямбом з розмовною iнтонацiКю, з частими
перенесеннями речення з одного рядка в наступний. Навмисне усуваючи такi
елементи вiрша, як чiткий подiл на строфи i римування, поет зосереджуК
сприймання читача на внутрiшнiй динамiцi - виникненнi i розвитку
фiлософськоП думки, втiленоП в образ.
Ця форма, невимушена i природна, чи не вперше з явившись у М.
Рильського в цьому вiршi, потiм не раз повториться в циклах, написаних
також вiльним п'ятистопним ямбом, наприклад, у циклi "Ленiнградськi
нариси", у вiршi "Мости" та iн.
Розвиток тем, мотивiв i образiв збiрки "Лiто" бачимо в наступнiй збiрцi
лiрики "УкраПна".
Великий вiрш публiцистичного характеру - "УкраПна" - зображуК нову,
соцiалiстичну дiйснiсть нашоП республiки. На широких просторах украПнськоП
землi працюють щасливi люди; вiдiйшли у безвiсть i нiколи не повернуться
жахливi картини минулого:
ВстаК в селi, встав у мiстi
Нова людина. Гордий вiк
ВiнчаК слово: бiльшовик.
У циклi "Чернiгiвськi сонети" М. Рильський вiдтворюК перед читачем
образи людей, якi залишили свiй слiд, пам'ять про себе в цьому колись
спокiйному стародавньому мiстi. Пушкiн, Шевченко, Коцюбинський, Глiбов -
всi вони боролися за свiтле майбутнК, i це майбутнК стало дiйснiстю в
оновленому Чернiговi. Щирi рядки присвячено в сонетах славному сину
Чернiгiвщини Миколi Щopcy.
У весняному цвiтiннi нового життя особливо гостро i яскраво сприймаК
поет усi явища навколишньоП дiйсностi, ПП найдрiбнiшi деталi. М. Рильський
вмiК з незначних, звичайних фактiв робити великi i значнi висновки,
пов'язувати мале з великим, особисте iз загальним. Вiршi поета, присвяченi
Вiтчизнi, сповненi палкоП любовi до ПП найкращих синiв i дочок:
Я казав синковi, що цвiте ВкраПна,
Бо вона - краПна у КраПнi Рад, -
I пливла у далеч бiла павутина,
I смiялось небо, як блакитний сад.
_("Ми збирали з сином на землi каштани")_
Остання передвоКнна збiрка М. Рильського, "Збiр винограду", вийшла у
1940 роцi. У вiршi "Народам свiту" поет виступаК проти тих, "чий бог - це
торг, чий храм - вiйна". Вiн закликаК народи з'Кднатися у велику Кдину
сiм'ю i покарати "тих, що роззявляють пащi, щоб свiтом володiти всiм, що
розбрат сiють помiж нацiй, щоб легше Пх держать в ярмi" ("Народам
радянськоП землi"). Основний пафос збiрки - заклик до оборони краПни.
Жанри лiрики М. Рильського цього перiоду своКрiднi i рiзноманiтнi.
Знайдемо у нього написанi в класичнiй манерi вiршi широкого
публiцистичного плану, що нагадують подiбнi твори Пушкiна, Лермонтова або
Мiцкевича. Як i ранiше, вiн часто звертаКться до форми "лiро-епiчного
портрета", в нових своПх книгах даючи нам образи Гоголя, Шопена, Горького,
славних чернiгiвцiв. Вiн створюК низку пiсень. Але, мабуть, найчастiше у
нього зустрiчаКться жанр лiричноП або лiро-епiчноП медитацiП, тобто
роздуму, часто глибоко iнтимного, автобiографiчного характеру. "Особисте"
i "громадське" у Рильського - неподiльнi, i його "громадське" саме тому i
впливаК на читача, що воно в той самий час - i цiлком "особисте".
Вiдомо, що в раннiх книжках М. Рильського тема Батькiвщини не займаК
помiтного мiсця. Спостерiгаючи зростання поезiП М. Рильського, можна
сказати, що чим глибше входив поет у радянську дiйснiсть, чим бiльше вiн
визначався як поет радянський, тим бiльше зростав вiн i як поет
украПнський. Його радянський патрiотизм пiдвищував у ньому почуття
нацiональноП гордостi. Рильському, як i кожному визначному поетовi,
ставало дедалi яснiшим, що Жовтнева революцiя - такий самий природний,
виправданий всiм ходом попереднiх подiй висновок iз iсторiП УкраПни, як i
з росiйськоП iсторiП.
Серед його творiв тридцятих рокiв К великий епiчний уривок - кiлька
роздiлiв, написаних до колективноП поеми "Iван Голота". Iван Голота -
синтетичний образ украПнського народу в усi перiоди його iсторичного
життя. Тiснять його зовнiшнi вороги - татари i турки, терпить вiн вiд
панiв, чужих i своПх, б'Кться у вiйську Богдана Хмельницького i в загонi
Устима Кармелюка, слухаК гнiвну промову поета-агiтатора Шевченка, бачить
пiдлу брехню представникiв украПнського нацiоналiзму i, пройшовши всi
стадiП визвольноП боротьби, доходить свiдомостi, що порятунок його народу
- тiльки в спiльнiй боротьбi братнiх народiв проти Спiльного ворога. Так
виросла основна тема передвоКнного i воКнного перiодiв творчостi М.
Рильського - тема дружби народiв.
Роки ВеликоП ВiтчизняноП вiйни вiдкривають новий перiод i в творчостi
М. Рильського.
Як змiнився, як безмежно вирiс i змужнiв поет! А вiн же на початку
свого творчого шляху гадав, що враження вiд життя можуть стати предметом
мистецтва тiльки тодi, коли вони вiдстоялись у свiдомостi творця, стали
предметом лiричного "споглядання". В роки 1941 - 1944 поезiя М. Рильського
йшла врiвень з подiями, безпосередньо виростала З них, як пiснi всiх
найкращих поетiв нашоП краПни. Вона змiцнювала в нас любов до Батькiвщини,
ненависть до лютого ворога, волю до перемоги. У далекому тилу i в
безпосереднiй близькостi до фронту, на зборах АкадемiП наук УкраПнськоП
РСР, евакуйованоП до Уфи, на мiтингу украПнського народу в Саратовi, на
освiтлених ракетами переможних салютiв вулицях Москви, в Харковi,
тiльки-но визволеному вiд нiмецьких загарбникiв, у КиКвi, що зiяв ще
руПнами Хрещатика, - скрiзь звучав голос поета.
Радянський патрiотизм об'КднуК почуття любовi до свого народу з iдеКю
рiвностi i братерства всiх народiв - з "чуттям КдиноП родини", як сказав
iнший видатний поет РадянськоП УкраПни (Павло Тичина). У цьому - одне з
джерел тiКП великоП радостi, якою, мов сонцем, пронизанi були передвоКннi
вiршi М. Рильського. ВоКннi роки посилили у нього, як i в iнших радянських
поетiв, почуття любовi до Вiтчизни. До вiдчуття навислоП над нею загрози,
до почуття гострого обурення з зухвалостi ворога у поета РадянськоП
УкраПни прилучився ще й гострий бiль розлуки.
Чорна хмара фашистськоП сарани спустилася на рiднi поетовi мiсця - на
"КиПв злотолитий, Iрпiнську тишу смолисту, рожеву Романiвку", на
украПнськi яснi зорi, тихi води, на все, створене народом, який за
РадянськоП влади вперше в багатовiковiй iсторiП зiтхнув на повнi груди.
УкраПнську радянську землю топтав ворог. Охоплений лютою ненавистю до
слов'янських народiв, вiн намагався поневолити украПнський народ, винищити
його.
В усiх творах М. Рильського цього часу чуКться один основний мотив:
вiра в перемогу людяностi над звiрством. Запорука цiКП перемоги -
Радянська Армiя, велика Комунiстична партiя, дружна сiм'я братнiх народiв
Союзу, братня сiм'я слов'ян, нарештi, все прогресивне людство, що
пiднялося на боротьбу "з нелюдами". УкраПна не може загинути, не може бути
стертий з лиця землi народ, що створив велику культуру, що висунув
Шевченка, Франка, чудових музикантiв, артистiв:
Хiба умерти можна Пй,
В гарячiй захлинутись кровi,
Коли на справедливий бiй
Зовуть i дерева в дiбровi,
Коли живе вона в мiцнiй
Сiм'П великiй, вольнiй, новiй?
_("Слово про рiдну матiр") _
У цiй сiм'П - братнiй росiйський народ, з яким долю УкраПни з'Кднала
мудра далекогляднiсть Богдана Хмельницького, тут i iншi народи Союзу,
незлiченна "промениста рать", що вийшла назустрiч темнiй силi i ПП
посiпакам.
У страшнi роки, коли гiтлерiвськi пiднiжки, украПнсько-нiмецькi
нацiоналiсти, намагалися продати украПнський народ у фашистське рабство,
М. Рильський стверджував спiльнiсть iнтересiв свого народу з iнтересами
прогресивного людства, невiддiльнiсть УкраПни вiд iнших радянських
республiк i таврував ворогiв-запроданцiв вогненно-гнiвними словами:
Я - син КраПни Рад. Ви чуКте, iуди,
Ви всi, що КаПна горить на вас печать?
Отчизни iншоП нема в нас i не буде,
Ми кров'ю матерi не вмiКм торгувать!
Не тiльки знесена на камiнь п'Кдестала,
Квiтками вiнчана i кроплена вином, -
Стократ милiшою вона для серця стала,
Грудьми стрiчаючи руПну i погром.
_("Я - син КраПни Рад") _
Поет вiрить, що, як повiк не впасти Москвi, "серцю народiв, мозковi
землi", так нiколи не покриК морок туманiв улюбленоП столицi УкраПни -
КиКва. Вiн знаК, що
Настане день, настане час -
I розiллКться знов медами
Земля, що освятив Тарас
СвоПми муками-дiлами.
_("Слово про рiдну матiр")_
_У_ поезiях "Ленiнград", "Москва", "Друзям по Союзу", "До Янки Купали"
та iнших поет стверджуК нерозривну, перевiрену i загартовану у вогнi
ВiтчизняноП вiйни дружбу i Кднiсть украПнського народу з великим
росiйським та iншими народами соцiалiстичноП вiтчизни.
ПоезiП М. Рильського запалювали вогонь ентузiазму у тисяч воПнiв на
фронтах, тисяч трудiвникiв у тилу, закликаючи до патрiотичних подвигiв в
iм'я перемоги ("Бiйцям Пiвденного фронту").
У роки вiйни Рильський - не тiльки поет, а й публiцист i громадський
дiяч. Його статтi i публiчнi виступи мобiлiзовували на боротьбу, наближали
нашу перемогу. Але i його поезiП цих рокiв - не тiльки художнi твори, а й
дiяння громадянина-патрiота великоП РадянськоП краПни. Серед цих поезiй К
"Лист до украПнцiв в Америцi" (1941). Поет вiрить, що його слово дiйде до
братiв, якi живуть за океаном, наче райдуга, що велетенською своКю дугою
КднаК два материки. Вiн говорить Пм про мету нашоП вiйни, про велич нашоП
боротьби, про неминучiсть нашоП перемоги. I слово його справдi було
почуте: украПнцi, якi живуть у Канадi, вiдповiли листом на послання
знаного i любимого поета РадянськоП УкраПни. Це один з багатьох випадкiв
безпосереднього вiдгуку читачiв на голос Рильського.
Найвидатнiшим iз творiв Рильського за роки вiйни К поема-видiння
"Жага".
У творчостi М. Рильського, кажучи взагалi, зрiвноваженi i жар
натхнення, i той "холод ума поверяющего", що його Баратинський вважав
конче потрiбним для поета. Постiйне звертання до класикiв надало творам М.
Рильського ясностi i простоти мови, чiткостi архiтектонiки. Недаремно ж
музика була, як ми знаКмо, одним iз найсильнiших переживань дитинства i
юностi поета. Досить часто його творча уява, вiдходячи вiд звичайного
"пластичного" ладу, переключаКться на музичний.
"Жага" - один iз наочних прикладiв такого переключення. З першого
погляду - це кiлька лiричних i лiро-епiчних картин, що не мають нiякого
iншого зв'язку, крiм спiльноП iдеП - любовi до Батькiвщини i болю з
приводу ПП страждань.
Поема починаКться i кiнчаКться лiричними монологами-пiснями: перший К
iнтродукцiКю; "Тобi, тобi, моя Вiтчизно, у серцi дзвонять голоси", -
говориться в кiнцi ПП. Далi йдуть партiП цих "голосiв". Перший славить
"велику i чисту воду", другий - "святий хлiб", третiй - радiсть весняного
вiдродження людини та природи. Не можна жити без них, як не можна жити без
Вiтчизни. Це символ безмежно iнтимного, нерозривного злиття з
найсвященнiшим - з рiдною землею.
Голоси змовкають, вiдхиляКться завiса минулого, i в туманi встають
"силуети": образи людей iз народу, що знемагають вiд голоду, рабства,
непосильноП працi. Скарги Пх змiнюються наростаючим рокотанням
революцiйноП грози. УриваКться вона, i гуде голос казки про те, як
прекрасна дiвчина УкраПна зустрiлася з юнаком Жовтнем. Сон сторiч про
краще життя збувся, хмари розвiялись, вiдкрилась сяюча далечiнь творчого
життя. I раптом тон i стиль поеми рiзко змiнюються: вiд запального, вiд
пiснi й гiмна - до спокiйного оповiдання. Далекий весняний день в околицях
КиКва на Iрпенi. Поет з дружиною i сином пораються в своКму маленькому
садку, а високо в небi летять гуси, i в Пх гоготаннi чуються
Добросусiдськi вигуки та смiх,
Як тут, у нас.- О гуси, гусенята!
Прилиньте нинi взяти на крилята
Земних дiтей!.. Та нi! Дарма! Дарма!
Мiй сад - пустеля, i мiй дiм - тюрма!
Рiзким звуком уриваКться течiя мирного речитативу, що повiдав про
недавнiй спокiй i радiсть життя. На змiну п'ятистопним ямбам iдуть вiльнi
вiршi: вигуки обурення переходять у крики прокляття вороговi. Нове
видiння: образа скорбноП матерi, що скликаК синiв на боротьбу з ворогом.
Фiнал - знову лiричний монолог, уболiвання над стражданням Батькiвщини,
який закiнчуКться ствердженням вiри в неминучiсть перемоги i вiдродження
змученоП рiдноП землi.
Безпосереднiстю почуття, силою пафосу, мовним та ритмiчним багатством,
своКрiднiстю суто музичноП будови "Жага" становить значне явище в творчому
розвитку поета.
Критика, проте, вiдзначала, що деякi вади_ _поеми знижують ПП
iдейно-виховну силу. До них вона вiдносила звужене розумiння патрiотизму,
недостатнК розкриття значення радянського перiоду в iсторiП УкраПни. Не
погоджувались критики i з образом УкраПни - розiп'ятоП на хрестi
матерi-мученицi, образом, який не пов'язуКться з уявленням про нескорену
Радянську УкраПну, що всю вiйну продовжувала боротися. НемаК нiчого
поганого в тому, що в багатому стилiстичному запасi поета, який у своПй
творчостi чергуК високий ораторський стиль з мелодично-пiсенним i
буденно-розмовним, поруч з просторiччям, книжною мовою, неологiзмами також
широко використовуються архаПзми (в украПнськiй класичнiй поезiП ми
знаходимо аналогiю у Шевченка), але, можливо, у даному разi, справдi,
налiт архаПки в образнiй системi був зайвим.
Ще суворiшiй критицi пiдпала опублiкована в 1944 роцi автобiографiчна
поема "Мандрiвка в молодiсть". У нiй поетовi, вiдiрваному вiд УкраПни
(поема писалася в роки евакуацiП в Уфi), схотiлося з усiКю щирiстю
розповiсти про початок свого життКвого шляху, про ту пору, коли вiн жив як
"сучасностi короткозорий син", коли, за його визнанням, його свiтогляд був
сумiшшю лiберального демократизму батькiв з впливами занепадницьких
гурткiв "золотоП молодi". Поет не виправдовував цього, але й не осуджував.
Про своК дитинство i юнiсть вiн розповiв так, нiбито прожитi роки не
перетворили його самого на "нову людину". Панiвним у поемi стало почуття
безмежноП благодушностi i всепрощення. Але матерiалiстичне розумiння
дiйсностi вимагаК партiйностi в оцiнках i виключаК об'Кктивiстський пiдхiд
до життя.
Поет сприйняв цю сувору, але справедливу критику i згодом докорiнно
переробив поему.
У книжцi поезiй "Мости", виданiй у 1948 роцi, М. Рильський виступив як
активний творець i спiвець комунiстичного суспiльства.
Провiдною iдеКю книжки "Мости" К iдея торжества комунiзму. Його
переможний похiд бачить поет не тiльки в радянськiй краПнi, а й за
кордоном, в краПнах народноП демократiП. Це пiдiймаК почуття радянськоП
нацiональноП гордостi поета, бо вiн бачить, що наша Батькiвщина стала
прапороносцем великих iдей комунiзму, прикладом i зразком для всього
трудящого людства, що вона очолюК сили демократiП, миру i прогресу проти
сил iмперiалiстичноП реакцiП, проти палiПв новоП свiтовоП вiйни.
В епiграфi до вiрша "Двi сили" показано боротьбу сил_ _демократичного
та iмперiалiстичного табору:
Одна - це гнiт i кров, це визиск i неволя,
Продажа й купля це, омана, смерть i тлiн,
А друга - чесний труд у дружбi свiтлочолiй,
Горiння смiливе i сяйво верховин
Одна - це та, що свiт ще вчора багрянила,
Це - глум напасникiв, це - зрадницька вiйна,
За вiльнiсть i за мир повстала друга сила,
Хвилини кожноП росте й росте вона.
Поет вiдчуваК себе бiйцем у рядах цiКП другоП сили - демократичного
табору, - на чолi якоП стоять комунiстичнi партiП всiх краПн i миролюбний
Радянський Союз.
Поетична форма, якою користуКться автор для вираження думки про
незбориму силу демократичного табору в боротьбi проти палiПв вiйни,
вiдповiдаК значимостi теми. Iнтонацiя вiрша - урочиста. Поет нiби виступаК
з мiжнародноП трибуни, кидаючи звинувачення свiтовi iмперiалiстичних
хижакiв. Протилежнiсть двох свiтiв зображуКться в чотирьох строфах, чiтко
подiлених на двi пари рядкiв. У перших подаКться нищiвна характеристика
свiту визиску, руПни, смертi, в других - картини нашого радiсного,
творчого мирного свiту. В двох останнiх строфах поет безпосередньо
звертаКться до палiПв вiйни, голос його сягаК вищого напруження i сили:
Ви грому хочете? На вас ударить грiм!
Зi спокiйною певнiстю своКП сили - сили миру, правди комунiзму - поет
закiнчуК вiрш рядками:
Ми - свiту молодiсть, ми - правота людини,
Њдине серце в нас, i прапор наш Кдиний,
I слово Комунiзм написано на нiм!
Урочисте звучання вiрша створюКться i його композицiКю, побудованою на
антитезi i заключному звертаннi, i розмiреним ритмом шестистопного, чiтко
цезурованого ямба, i лексикою, з застосуванням архаПзмiв ("олжа", "рать",
"тлiн", "зорить", "свiтлочолiй"), i всiКю образною системою твору. Тему
протиставлення двох свiтiв, викриття палiПв вiйни М. Рильський розгортаК i
в iнших поезiях збiрки "Мости". При вiдмiнностi окремих формальних
моментiв таких вiршiв, як "Океан", "Я голос подаю", деяких роздiлiв циклу
"Веснянi води", уся збiрка об'Кднана спiльнiстю думки i стилю. Як i в
вiршi "Двi сили", поет гнiвно картаК "ворогiв неситих", "дурисвiтiв
злостиву рать", славить "комунiзму зорi" i проголошуК себе рядовим "в
рядах борцiв, що оновлюють свiт", у рядах тих, хто йде пiд проводом
великоП КомунiстичноП партiП.
Ти, ПартiК, вела i привела
Крiзь дим боПв народ до перемоги,-
каже поет в однiй iз поезiй циклу "Веснянi води".
Провiдним iдейним мотивом збiрки "Мости" К показ благородноП мiсiП
радянського народу, який принiс визволення краПнам, що стали тепер на шлях
народноП демократiП та будiвництва соцiалiзму.
Перебуваючи пiсля вiйни у дружнiх слов'янських краПнах, М. Рильський
бачить у них паростки нового життя, любов до краПни соцiалiзму,
Радянського Союзу, i втiлюК почуття дружби та Кдностi народiв в образi
мостiв. Ось у новiй Чехословаччинi перекинуто моста через рiчку, i на
ньому поет бачить напис: "Спорудили мiст з наказу КонКва бiйцi радянськi".
Ось вiн переПздить Вiслу у вiльнiй демократичнiй Польщi мостом, який також
побудовано руками радянських саперiв, синiв багатонацiональноП КраПни Рад.
Вони клали цi мости не для магнатiв i королiв, а для простих людей, якi
будують тут нове, вiльне життя. Отак мости стають символом Кднання братнiх
народiв, символом устремлiння в сонячне майбутнК. Це почуття сповнюК серце
поета гордiстю за наш народ, за нашу Батькiвщину:
I горда мисль пронизуК мене;
Так, ми мости будуКмо у свiтi -
Ми, днiв нових бiйцi i теслярi,
Каменярi грядущоП комуни, -
Щоб друзi тими Пздили мостами,
Щоб брат до брата броду-переходу
У рiках бурноплинних не шукав,
Щоб наша сила в Кдностi мiцнiла!
_("Мости")_
Але горе тим, хто зазiхне на нашу Кднiсть! Будiвники знову стануть
бiйцями, i хто з пiдступною метою зiйде на наш вiльний мiст, той впаде у
безодню.
Вiрш "Мости", що дав назву цiлiй збiрцi, побудовано. на образi великоП
узагальнюючоП сили. Для втiлення своПх думок широкого полiтичного звучання
поет знайшов тут своКрiдну i просту форму, яка дозволяК нам вiдчути, як
саме зароджуКться поетичний образ "мостiв мiж народами" з безпосереднiх
життКвих спостережень поета над явищами дiйсностi.
Я бачив мiст в землi Чехословацькiй...-
починаК М. Рильський свою спокiйну, просту розповiдь. У словеснiй
тканинi цього твору ми не знайдемо нi умовно-урочистих епiтетiв, нi
архаПчноП пiднесеноП лексики. Це ще раз свiдчить про багатство i
рiзноманiтнiсть творчих засобiв поета, про його умiння використовувати всi
"роди зброП" поетичного мистецтва.
Зразком щироП, людяноП i просто написаноП поезiП К також вiрш "Записна
книжка".
Першу частину цiКП своКрiдноП невеликоП поеми, присвяченоП пам'ятi
героПв ВiтчизняноП вiйни, написано неримованим вiршем. Поет спочатку нiби
лишаКться в сферi окремих, незавершених вражень: гортаючи стару записну
книжку, вiн вдивляКться в "записи короткi, що деякi, немов iКроглiфи", не
зрозумiлi тепер самому власниковi записноП книжки, натрапляК на список
телефонiв i адрес, i тут "короткi, урванi слова" нагадують авторовi його
друзiв, полеглих на полi бою. Дiвчина "ставна, весела, аж химерна трохи" -
героПня Гуля Корольова; поет - "з якою пристрастю вiн сперечався про дiло
кровне - про лiтературу" - Кость Герасименко; "спокiйний, простий,
лагiдний, твердий Десняк Олекса, бiльшовик незламний...".
I ось вiд спогадiв про незабутнiх друзiв думка поетова лине до тих, за
кого вони полягли, - до радянського народу.
Пiдтриманий урочистим ритмом римованих ямбiв, вступаК мотив народноП
незборимоП сили:
Як дальнiй шум потокiв весняних,
Ще не ясний, але вже зрозумiлий,
ЗростаК серед записiв сумних
Висока пiсня, повна вiри й сили.
Лети, радянська славо, у свiти,
Пливи в вiки. Нема такоП сили,
Щоб нашу правоту перемогти,
Щоб наш огонь згасить мiльйоннокрилий!
Вiрш закiнчуКться звертанням до народу:
В вiйнi за правду ти гримиш, як грiм,
В трудi шумиш, як по узгiр'ях води...
Оце порiвняння - "в трудi шумиш, як по узгiр'ях води" - розгорнуто в
циклi вiршiв "Веснянi води", об'Кднаних думкою про те, що на нашiй землi,
де радянський народ недавно героПчно бився проти "ворога неситого", тепер
буяК повiнь весняних вод - людськоП працi.
Перед нами проходять образи рядових, героПчних радянських людей - тих,
хто боровся з ворогом (лiкар Соснiн, воПн Олекса) i тих, хто працюК,
оновляючи рiдну визволену землю (директор МТС, садовод-мiчурiнець). Поет
уславляК трудовий переклик Уралу i Донбасу, працю шахтаря i моряка:
Немов на бiй, у трудовiй
Ти устаКш напрузi...
Нехай же буде голос мiй,
Як чересло у плузi.
На службу основнiй iдеП, яка проходить через усi вiршi збiрки "Мости",
- iдеП непереможноП сили народу, керованого в боях i в трудi Комунiстичною
партiКю, - поет ставить свою високу поетичну майстернiсть. Засоби
образностi, iнструментовки й ритмомелодики М. Рильський пiдпорядковуК
змiстовi, пiдкреслюючи думку звуковими повторами ("братську Братиславу",
"спочинку i спокою", "правди й прав" i т. iн.), лексикою, почерпнутою зi
скарбiв народноП поезiП, ("злотостеблi ниви", "у затишному придолинку" та
iн.).
Загалом збiрка "Мости" свiдчить про значне розширення обрiПв поета, про
змiцнення його на позицiях партiйностi, про творче збагачення i зростання.
ОсобливоП уваги заслуговуК дiяльнiсть М. Т. Рильського як
поета-перекладача, ПП значення належною мiрою ще недостатньо оцiнено. А
проте це новий етап у розвитку украПнськоП мови i взагалi в розвитку
украПнськоП культури.
У Рильського як поета-перекладача були попередники. Пiсля того, як
спала хвиля перекладiв-переспiвiв, що ставили собi завдання
"украПнiзувати" iншомовного автора (згадаймо "Гараськовi оди"
Гулака-Артемовського, що недалеко вiдiйшли вiд "ЕнеПди" Котляревського,
пiзнiшi перекладання "Iлiади" С. Руданського, "Антiгони" Петра
Байди-Нiщинського та iн.), над перекладами чужоземних поетiв (Шекспiра,
Байрона, Гете, Шiллера та iн.) працював Кулiш, взявши за мету
"КвропеПзувати украПнську поезiю", примусити ПП кинути "рiдну
письменницьку фальш" i вирушити в широкий океан свiтовоП культури. Та
Кулiшевi - при його буржуазно-нацiоналiстичних тенденцiях - бракувало
поетичного таланту, щоб захопити своПми перекладами широкi читацькi кола.
Величезну заслугу в галузi поетичних перекладiв мав Iван Франко. Але вiн
брався за переклади насамперед як просвiтитель, прагнув найбiльшоП
точностi i не надавав першорядного значення художньому шлiфуванню своПх
перекладацьких праць. Це, звичайно, нiяк не зменшуК Пх значення для
украПнськоП культури, хоч i особливостями мови, i за цензурними умовами
переклади Франка були мало доступнi украПнським читачам, якi жили в межах
царськоП РосiП. Царська цензура, як вiдомо, майже до 1905 року категорично
забороняла перекладати художню лiтературу украПнською мовою. Та й серед
самих украПнських дiячiв було поширене переконання, що переклади - взагалi
зайва розкiш; ще майже наприкiнцi XIX столiття М. Костомаров радив М.
Старицькому "дати Мiцкевичам та Байронам спокiй", бо вони непотрiбнi
лiтературi, котра iснуК, як тодi висловлювались, "для хатнього вжитку".
Ось чому з перекладу "Гамлета", зробленого М. Старицьким, глузував навiть
дехто з украПнцiв, вигадуючи на нього пародiП. Особливо скептично
ставились i росiйськi реакцiонери, i украПнськi лiберали до перекладiв на
украПнську мову росiйських поетiв: навiщо це робити? Начебто украПнцi не
можуть читати Пх у росiйському оригiналi?
М.Т. Рильському належить заслуга i теоретичного, i практичного
руйнування цих мало не вiкових передсудiв. Ще в 1938 роцi, працюючи над
власними перекладами Пушкiна i редагуючи переклади iнших авторiв, вiн
писав:
"УкраПнськi переклади Пушкiна - конче потрiбнi. Це, по-перше, спосiб
наблизити пушкiнську спадщину до широких мас нашого народу, якi думають i
говорять украПнською мовою, отже, значить, переклади К трамплiн до
дальшого ознайомлення з творчiстю Пушкiна в оригiналi; а, по-друге, який
це прекрасний спосiб вигострити свою мовну зброю, пiднести украПнську
мовну культуру на вищий щабель розвитку! Переклади Пушкiна на украПнську
мову збагачують, отже, украПнську мову, украПнську поезiю, лiтературу
взагалi".[2]
Звернiмо увагу на пiдкресленi слова. I. Франко колись писав, що
переклади сприяють зближенню i взаКморозумiнню народiв, перекидають
"золотий мiст" мiж ними. Поряд iз цим благородним завданням виховання
почуття iнтернацiональноП солiдарностi Рильський висуваК ще iнше:
переклади сприяють розвитковi украПнськоП "мовноП культури", отже,
збагаченню лiтератури. У доповiдi на IV мiжнародному з'Пздi славiстiв,
розвиваючи тi самi думки, вiн вiд iменi всiх радянських
поетiв-перекладачiв категорично заявляК:
"Ми вважаКмо, що переклад з будь-якоП мови на будь яку мову принципово
можливий - незалежно вiд того, на якому щаблi розвитку стоПть та чи iнша
мова. Звичайна рiч, iдеться про творчий, а значить, не тiльки вмiлий, а й
смiливий переклад, про той тип перекладача, який, маючи в тому чи iншому
випадку обмежений словниковий запас даноП мови, рiшуче розсуваК його
рамки, не вiдступаючи i перед словотворенням на мiцнiй пiдвалинi законiв i
особливостей рiдноП мови, вмiло використовуючи iнколи заведення до рiдноП
мови iноземних слiв i виразiв"[3].
Роботу над поетичними перекладами М. Рильський старить не нижче вiд
оригiнальноП творчостi. Це не тiльки змагання поета однiКП нацiональностi
з поетом iншоП, це також наполеглива боротьба з матерiалом рiдноП мови,
створення нових мовних, отже, i iдейних цiнностей. Саме цi риси i
характеризують Рильського як перекладача слов'янських поетiв - Пушкiна,
Мiцкевича, Словацького, Некрасова, генiальноП поеми, створеноП КиПвською
Руссю, "Слово о полку Iгоревiм" i сербських епiчних пiсень, французьких
поетiв - Буало, Корнеля, Расiна, Мольера, Вольтера, Гюго, Ростана та
iнших, як спiвавтора перекладачiв першоП частини славетноП поеми Данте i
комедiП ГрибоКдова "Лихо з розуму" та перекладача багатьох iнших
генiальних i талановитих творiв свiтовоП лiтератури. Нездiйсненним здалось
би поетам XIX столiття завдання поетичного перекладу французьких класикiв
XVII столiття з Пх математично точною i сповненою абстрактних понять
мовою, перифразами, метонiмiями, антитезами, пишномовнiстю. Але всi цi
труднощi Рильський поборов. Вiн умiК засобами рiдноП мови (як треба знати
ПП в усьому ПП невичерпному лексичному i стилiстичному багатствi!)
вiдтворювати цих класикiв, вiддавати рiдною мовою ущипливу iронiю Вольтера
("Орлеанська дiва"), прозору яснiсть пушкiнського вiрша, селянську говiрку
Некрасова, романтичний пафос Ростана ("Сiрано де Бержерак"), рiзноманiтну
мальовничiсть Мiцкевича. Якого б поета Рильський не перекладав, вiн завжди
даК високопоетичний твiр, збагачуючи скарбницю украПнськоП лiтератури.
Iнодi вiдмiннiсть граматичного строю не дозволяК точно вiддати
оригiнал. Тодi поет майстерно змiнюК образ, не руйнуючи його, - як вiн сам
висловився у статтi "Слово перекладача" (1937). Наприклад, пушкiнськi
рядки:
Как величавая луна,
Средь дев и жен блестит она...
Рильський перекладаК:
Зорею ранньою вона
Блищить серед зiрок одна,
бо украПнська мова не дозволяК порiвнювати_ _красуню з_ _мiсяцем через
незбiг граматичного роду.
Керуючись глибоким розумiнням iдейного задуму, духу i стилю оригiналу,
Рильський широко використовуК прийом творчоП компенсацiП образу, коли
образи або характернi стилiстичнi звороти, випущенi в одному мiсцi
перекладу, переносяться у найближчi строфи чи рядки. Чимало прикладiв
Цього можна знайти у видатних творчих досягненнях Рильського - перекладах
"Њвгенiя ОнКгiна" та "Мiдного вершника" Пушкiна i одного з найбiльших
творiв польськоП лiтератури, романа-епопеП Мiцкевича "Пан Тадеуш".
Працювати над цим перекладом Рильський почав ще в двадцятих роках.
Перше видання перекладу з'явилось у 1927 роцi i дiстало високу оцiнку у
радянськiй i польськiй критицi. Проте поет не зупинився на цьому першому
варiантi, ще понад два десятилiття працював над ним i в 1948 роцi випустив
новий варiант, який без перебiльшення можна визнати найкращим з усiх
перекладiв цього твору на iнослов'янськi мови.
Епiчний спокiй, пильнiсть зору, що помiчаК найдрiбнiшi деталi побуту,
м'який гумор, багатство барв i звукiв - усi цi риси поеми Мiцкевича з
надзвичайною майстернiстю вiдтворено в перекладi Рильського.
Робота над перекладом "Пана Тадеуша" була для Рильського прекрасною
школою поетичноП майстерностi, де йому доводилося бути i мовознавцем, i
iсториком лiтератури. У численних статтях i передмовах до цього i до iнших
перекладiв з улюбленого польського поета Рильський пiдкреслював в його
творчостi глибокий патрiотизм, волелюбнi устремлiння, мрiП про майбутнК
братерство слов'ян, що спорiднюють Мiцкевича з Пушкiним i Шевченком. Цими
статтями i перекладами М. Рильський вийшов у перший ряд знавцiв Мiцкевича
не тiльки на УкраПнi, а й у всьому Радянському Союзi. У рiзних власних
творах, особливо в поемi "Марина", Рильський творчо продовжував благороднi
традицiП не тiльки Шевченка, а й великого польського поета.
Нелегко було знайти вiршовий розмiр, що якоюсь мiрою наближався б до
силабiчноП системи польського оригiналу. Рильський нарештi зупинився на
"александрiйському вiршi" - шестистопному ямбi - як на ритмi, найбiльш
вiдповiдному широтi епiчного задуму Мiцкевича. У передачi "Епiлога"
перекладач зважив на змiну ритму i для цiКП частини використав
п'ятистопний ямб.
У прикiнцевих рядках "Епiлога" польський поет висловлював сподiвання,
що твiр його стане народним здобутком:
Коли б до тоП я дожив потiхи,
Щоб заблукали цi пiснi пiд стрiхи
I щоб селянки, тихою порою
Спiваючи за пряжею тонкою...
...Щоб узяли до рук оце писання,
Таке ж немудре, як i Пх спiвання.
Цiй вимозi народностi твору цiлком вiдповiдаК переклад М. Рильського,
написаний простою i легкою мовою, прозорими i мелодiйними вiршами, - один
iз шедеврiв Рильського як поета-перекладача.
Нове видання перекладу поеми Мiцкевича (вiдзначене в 1950 роцi
Державною премiКю) вийшло у свiт саме в той час, коли молода демократична
Польща вiдзначала 150 рокiв з дня народження свого великого поета. СвоПм
прекрасним перекладом поет РадянськоП УкраПни гiдно вшанував його пам'ять
i створив ще один видатний поетичний документ про мiцну дружбу двох
слов'янських народiв.
Дiяльнiсть Рильського в галузi художнього перекладу (вона - ще багатша
i рiзноманiтнiша, нiж показано тут) - не епiзод в його поетичнiй
творчостi, а великий подвиг поета i громадянина. Щороку розширюКться сфера
об'Кктiв його поетичноП дiяльностi: крiм класикiв свiтовоП лiтератури,
вiн_ _перекладаК твори поетiв-сучасникiв iз братнiх республiк Союзу - М.
Тихонова, М. Светлова, М. Iсаковського, Я. Купали, Я. Коласа, М. Танка, Г.
Табiдзе, С. Чiкованi, А. Iсаакяна, М. Миколайтiса-Путiнаса та багатьох
iнших. А водночас iз цим вiн продовжуК i свою оригiнальну творчiсть.
Провiдними мотивами книжок М. Рильського "Братерство", "Наша сила",
"Ранок нашоП Вiтчизни", виданих у 1950 - 1953 роках, К почуття
патрiотичноП гордостi за свою краПну, яка успiшно будуК комунiстичне
суспiльство, роблячи справжнК чудо перетворення людей i природи. Але
найбiльше чудо, говорить поет, радянський народ створив iз самим собою:
Якi ти викував серця,
Якi зростив ти волi!
З якою гордiстю лиця
Iдеш в народiв колi!
Ти годен iменi творця,
ТвоП дороги без кiнця
Горять на видноколi!
_("Слово письменника")_
Чимало вiршiв М. Рильський присвячуК iдеП перетворення природи, в якiй
особливо виразно втiлюються зримi риси комунiзму, здiйснюються вiковiчнi
мрiП людства про прекрасне майбутнК. Ось чому поет так багато уваги
придiляК темi творчоП працi, славлячи людей труда, науки i мистецтва:
Усе ловив би i ловив
З нестримною жагою
Цi подвиги войовникiв
На мирнiм полi бою.
_("Слово письменника")_
Але найголовнiшою темою нових творiв поета, який чуйно прислухаКться до
настроПв, дум i почуттiв радянських людей, К тема боротьби за мир, що за
пiслявоКннi роки охопила всiх трудящих людей свiту. Цiлком закономiрно ця
тема поКднуКться в поезiП М. Рильського з мотивами братерства i дружби
народiв:
За мир у свiтi всьому -
Це значить: проти тих,
Хто в горi вселюдському
Прибуткiв жде нових.
За мир у свiтi всьому -
Це за братерство клич,
За те, щоб дню ясному
Навiк збороти нiч.
_("За мир") _
В поезiП "За мир" М. Рильський виявив себе майстром тiКП мудроП
простоти i точностi словесного виразу, яка наближаК вiрш до поетичноП
формули i разом iз тим рiднить його з пiснею. Пiсенна музикальнiсть цього
вiрша зумовлюКться i легким ритмом тристопного ямба, i чiтким збiгом
ритмiчноП та синтаксично-семантичноП будови (закiнчену думку висловлено в
одному чи двох рядках), i синтаксичним паралелiзмом у будовi всiх строф
("За мир...- це значить...").
Простота виразу думки в цiй поезiП виключаК будь-яку пишномовнiсть i
ускладненiсть образноП системи i лексики. Поет дуже обережно i економне
використовуК епiтети ("руки працьовитi", "день ясний"), не вдаКться до
складних метафор. Про цей вiрш можна сказати словами самого поета, що вiн
"правдою повитий", бо просто й мудро висловлюК заповiтнi думи всього
трудящого людства про мир.
У збiрцi "Братерство" вмiщено досить рiзноманiтнi за темами i художнiми
засобами вiршi: поезiП широкого полiтичного звучання на сучаснi теми ("За
мир", "Слово письменника", "Пiсня про братерство", "Комсомол", "Радянськiй
АрмiП"), особиста лiрика ("Нащадок", "Не бiйся смутку", "Незгасна зоря"),
поезiП, присвяченi образам великих митцiв - Шевченка, Пушкiна,
Котляревського, ЗаньковецькоП, - переклади з Тихонова, Леонiдзе, з лiрики
Гете i, нарештi, поема "Молодiсть".
Про те, як глибоко й художньо завершено вмiК М. Рильський вiдтворити в
поезiП iнтимне душевне життя, заповiтнi думи и чуття радянськоП людини,
свiдчать лiричнi вiршi збiрки "Братерство".
ПоезiП "Незгасна зоря", "Нащадок" - це уславлення радостi людини, яка
вмiК вiдчувати голоси юностi, голоси майбутнього:
Радiй же, серце!
До останку пий
Життя людського пiнистий напiй,
Палай з людьми жагою однiКю.
_("Незгасна яоря")_
Сповненими нiжностi словами малюК поет свого нащадка, майбутнього
поета, що колись заступить його мiсце. Тепер - це "хлопченя iз чубчиком
льняним" "пiдбира, ласкаве i сердите, першi пари непокiрних рим...", з
"невситимим серцем" прагнучи "все знати, обiйняти"; та незабаром хлопчик
пiде в широкий свiт, побачить, "як людська робота сходить ще невиданим
зелом", - i з цього життКдайного джерела, з людськоП працi, народиться
нова пiсня ("Нащадок").
Таких фiлософських глибоких, лiричних i життКво конкретних вiршiв
чимало в збiрцi "Братерство". Вони свiдчать про невпинне творче зростання
поета, про його чуйнiсть до нового, комунiстичного в життi нашоП краПни,
про щире, палке бажання уславити своКю поезiКю тих, "що весь свiт ведуть в
нечувану поему" (епiлог до поеми "Молодiсть").
Видатнi художнi досягнення маК М. Рильський за пiвсторiччя своКП
поетичноП дiяльностi. Але в зiбраннi його творiв iз цiлковитим правом два
томи забирають статтi про братерськi зв'язки украПнського i росiйського
народiв, про росiйських письменникiв - Пушкiна, ЛКрмонтова, Гоголя, про
украПнських поетiв - Шевченка, Франка, Лесю УкраПнку, про поетiв захiдного
i пiвденного слов'янства - Мiцкевича, Яна Неруду, Христо Ботева, про
росiйський i украПнський театр, про радянських поетiв, про свiтове
значення украПнськоП лiтератури. Багато з цих статей написано в зв'язку з
ювiлейними датами, так би мовити, "принагiдне", багато з них становлять
просто записи виступiв на урочистих зборах. Вiд цих виступiв ми, звичайно,
не сподiваКмося на якесь нове слово: найчастiше вони висловлюють почуття
не тiльки оратора, а й всiКП аудиторiП, що зiбралася вшанувати пам'ять
видатноП людини або велику iсторичну подiю. А втiм, визначна риса
здебiльшого коротких виступiв Рильського - це не тiльки умiння красиво i в
той же час дохiдливо-просто висловити цi спiльнi почуття, а й чергувати в
них таке висловлення з тонкими спостереженнями, думками, що можуть дати
поштовх широким науковим дослiдженням. Скiльки таких видатних думок
побiжно кинуто, наприклад, у статтях про Пушкiна, про Шевченка, про поезiю
Iвана Франка, не кажучи про iншi! Рильського - майстра поетичного слова -
особливо цiкавлять питання художньоП майстерностi. Хто тiльки зараз не
говорить про потребу вивчати поетичну майстернiсть? Але, мабуть, для того,
щоб сказати справдi вагоме слово в цiй справi, треба й самому бути хоч до
певноП мiри майстром слова. А тому висловлювання на дану тему Рильського
набирають особливого iнтересу. Дiло поета, кажуть нам, не так розповiдати
про поезiю, як давати зразки словесного мистецтва. Але Рильський - не
тiльки поет, а й дослiдник художнього слова, фiлолог у найвищому значеннi
цього поняття. Лiтературознавцi i лiнгвiсти завжди з користю для себе
читатимуть статтi "Ясна зброя (Iз думок про украПнську мову)", статтi про
теорiю i практику художнього перекладу, про народну творчiсть. Обранням М.
Т. Рильського на члена АкадемiП наук УРСР, а в 1958 роцi i на академiка АН
СРСР, мабуть, малося на увазi вшанувати не тiльки видатного поета, а й
глибокого знавця i мови, i того, що Франко звав "секретами поетичноП
творчостi".
В темах, iдеях своКП поезiП останнiх рокiв, як i передвоКнних, М.
Рильський, природно, сходиться з iншими видатними радянськими поетами. А
проте його вiршi не можна сплутати з вiршами П. Тичини, М. Бажана та iнших
вiдомих поетiв-сучасникiв. Iндивiдуальнiсть поетичного стилю, поетичного
обличчя Максима Рильського залишаКться яскравою i зараз, коли вiн вступаК
в шостий десяток своКП творчостi. В чому вона?
Чи не в тому, що в творчостi Рильського гармонiйно поКднуКться вiрнiсть
найкращим традицiям минулого з новаторством у галузi тем, образiв, мови,
обумовленим повнотою почування нового життя - того життя, що почалося для
людства, а насамперед для братнiх народiв нашого Союзу, пiсля великого
Жовтня? Так, i в цьому теж.
А крiм цього, - наприклад, у своКрiднiй iнтимностi поетичних розмов
Рильського з читачами. Живий образ поета ввесь час стоПть перед нами. Ми
знаКмо, на яких вулицях вiн жив у КиКвi, якi почуття i думки викликаК в
нього той чи iнший будинок цього мiста, яке так само не можна вiдокремити
тепер вiд Рильського, як не вiдокремити iншого мiста - "Петра творенья" -
вiд його спiвця, Пушкiна. Ми бачимо М. Рильського в родинному чи дружньому
колi, любимо його рiдну Романiвку, спостерiгаКмо поета в поПздi, на
пароплавi, на полюваннi, рибальствi, в школi, куди вiн привiв свого
маленького сина, за письмовим столом, де вiн кiнчаК велику працю, а душа
жадаК не вiдпочинку, а новоП роботи, бо не слабне, а дедалi зростаК робоча
енергiя людей нашоП краПни. Разом iз Рильським ми нiби стояли перед
стiнами та баштами старого i вiчно молодого Кремля, в "серцi народiв" -
Москвi, переживаючи теплi i нiжнi слова поета, сказанi про Москву, про
великий братнiй народ росiйський. Слiдом за поетом ми подорожували до
Львова, до Закарпаття, в краПни народноП демократiП - до Польщi,
Чехословаччини, до болгарськоП столицi СофiП, до далекоП заокеанськоП
БразiлiП...
I, однак, всi цi конкретностi, що так зближують поета з читачами, - не
тiльки "автобiографiчний елемент" в творчостi Рильського, а щось бiльше.
За образом автора чи його "лiричного героя" вимальовуКться образ особи
епохи соцiалiзму, особи, якою хотiв би стати кожен iз нас i яку хотiли б
ми побачити в наших дiтях, у нашiй молодiй змiнi. Особистi риси - тiльки
конкретизацiя загальних рис радянськоП людини з ПП любов'ю до Вiтчизни та
ПП народу, пошаною до справжнiх цiнностей минулого, вiрою в майбутнК,
любов'ю до життя, що обновилось у нас аж до дрiбниць побуту.
При великому вмiннi передавати загальнi iдеП Рильський - i в цьому його
iндивiдуальна особливiсть - цiнить "очарування милих дрiбниць" i вмiК
вiдтворювати його. Це дано не кожному поетовi. Це, мабуть, ознака душевноП
молодостi. Прожитi роки звичайно розвивають в людинi автоматизм сприймання
життКвих явищ. Мало хто з лiтами не втрачаК iнтересу до того, що весь час
повторюКться й стаК звичним. А тим часом iз цих деталей складаКться велике
"вiдчуття життя". Це вiдчування деталей i вмiння робити Пх золотом поезiП
було, наприклад, у Пушкiна, якого, разом iз Гоголем, БКлiнський називав
"поэтом жизни действительной".
Хто вмiК так вiдчувати свiт, тому вже не потрiбнi "бригантини",
"кораловi рифи" (дивись раннi поезiП Рильського), бо цибуля, сiль,
пiвхлiба, три таранi ранком над водою, коли на блiдiй гранi небес трiпоче
перший вогненний промiнь сонця, стають прекрасними, такими ж прекрасними,
як прозорi бабки, що весною вилiзають на поверхню води, тiльки-но
вилупившись iз лялечок, як весняний метелик, який пролетiв, наче сухий
листочок, щоб сумно сiсти на недавно посаджену яблуньку, але потiм
злякався собачки Бульки, що у весняному собачому захопленнi ладна гавкати
на цiлий свiт. Нiяких прихованих думок нема в цих образах Рильського. Це
не символи, а тим часом вони збагачують наше свiтосприймання, примушують
повнiше й ширше дивитися на дiйснiсть.
Людина минулого, спостерiгаючи швидку змiну хвилин, хотiла, як Фауст
Гете, зупинити ту з них, яка Пй здавалася особливо прекрасною. Як же мало
змiнитися життя для того, щоб людина могла "зупинити" кожну мить i
побачити ПП прекрасною! "О, кожна вiдпечаталась хвилина в душi, так щиро
вiдданiй теплу",- говорить Рильський в однiй iз своПх поезiй ("Останнiй
день"), i хiба це не ознака його незламноП молодостi, хiба не ознака
психологiП радянських людей, новонароджених у новонародженому свiтi?
Незламна молодiсть - це суттКва риса поезiП Рильського, молодiсть - це
головна риса свiтосприймання радянських людей, що виявляКться в Пх
оптимiстичному свiтоглядi, невсипущiй творчiй енергiП, свiтлiй вiрi в
майбутнК торжество правди, в перемогу комунiзму. Про самого себе Рильський
в 1943 роцi писав:
Скоро край i п'ятому десятку,
I юнацький пал не до лиця...
Але так хотiлось би - спочатку
I - признаться щиро - без кiнця!
На однiй iз киПвських околиць, недалеко вiд оспiваного Рильським
ГолосiПвського лiсу, стоПть загороднiй будинок-дача поета, оточена
невеличким садом, де влiтку завжди цвiтуть квiти, а бiля огорожi розлога
верба, наче шатро, вабить у свiй затiнок. Тут проводить своК творче
дозвiлля М. Т. Рильський у тi години, коли не мусить Пхати до iнституту
мистецтвознавства, фольклору i етнографiП АН УРСР (директором якого вiн
працюК багато рокiв), виступати на зборах письменникiв i громадських
органiзацiй КиКва, виПжджати до Москви як депутат ВерховноП Ради СРСР або
робити поПздки за кордон - до Польщi, Чехословаччини, АвстрiП, ФранцiП, i
далi через океан - до БразiлiП, а в мiсяцi вiдпочинку вiдвiдувати
радянськi республiки вiд БiлорусiП до Кавказу. Багато земель побачив
Рильський за п'ять десятирiч своКП поетичноП, науковоП i громадськоП
дiяльностi. Багатьох друзiв i однодумцiв знайшов вiн по далеких краПнах,
переконуючись, що дружба трудящих усiх краПн - явище природне i що
наближаКться година, коли "народы, распри позабыв, в великую семью
соединятся".
ДивуК незвичайна сприйнятливiсть поета до життьових вражень i неослабна
сила його творчоП енергiП. Ось його кабiнет iз письмовим столом, заваленим
паперами i книжками. Хочеться думати, що за цим столом створювались його
останнi з виданих поки що поетичних книг: "Троянди й виноград" - книга про
природу, про простих людей, про героПв труда i культури - одна з
найумиротвореннiших i в той же час найсвiтлiших i найрадiснiших книг про
нашу сучаснiсть; а далi книги - "Далекi небосхили", "ГолосiПвська
осiнь"... До речi, двi з цих останнiх збiрок - "Троянди й виноград" i
"Далекi небосхили" - вiдзначено однiКю з найвищих нагород нашого часу -
Ленiнською премiКю.
На стiнах - полицi з улюбленими книжками, а серед них на виднотi стоять
словники, з яких безперервно здобуваються самоцвiти i золото народноП
мови. У книзi "Троянди й виноград" К вiрш-заповiт досвiдченого майстра
молодим майстрам художнього слова: "Як парость виноградноП лози, плекайте
мову. Пильно й ненастанно полiть бур'ян. Чистiша вiд сльози вона хай
буде". Не можна втриматися, щоб не процитувати цей вiрш далi:
Прислухайтесь, як океан спiваК -
Народ говорить.
I любов, i гнiв
У тому гомонi морськiм.
НемаК мудрiших, нiж народ, учителiв.
У нього кожне слово - це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бiйтесь заглядати у словник:
Й е пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садiвник,
Достиглий овоч у Грiнченка й Даля.
Не майте гнiву до моПх порад
I не лiнуйтесь доглядать свiй сад.
Як добре виявились у цих рядках характернi риси Рильського - поета i
людини! Пiсля серйозного i глибокого образного визначення народноП мови -
напiвжартiвливi рядки про словники, батькiвська "порада" зазирати в них i
кiнцiвка, взята з Вольтерового "Кандiда": "il faut cultiver notre jardin
("треба доглядати наш сад"). Прозорлива думка -i добродушний жарт. Так i
бачиш перед собою живе обличчя М.Т. Рильського - з сивим волоссям, iз
раптовим спалахом молодих, незважаючи на лiта, очей - обличчя "розумного
садiвника" у вiчно зеленому квiтучому саду украПнськоП радянськоП поезiП.
[1] Перша книжка поезiй М.Т. Рильського вийшла в 1910 роцi. Але в
перiодичнiй пресi вiн виступав ще ранiше. Ф. М. Неборячок у монографiП
"Максим Рильський" (видавництво Львiвського унiверситету, 1955, стор. 9)
вказуК на поезiю "Сон", не вмiщену в першiй збiрцi i надруковану в газетi
"Рада" 9 грудня 1907 року.
[2] Збiрник АН УРСР "О.С. Пушкiн", К., 1938, стор. 22
[3] Доповiдь "Художнiй переклад з однiКП слов'янськоП МОВИ на iншу",
Вид-во АН УРСР, К., 1958, стор. 4-5.
Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT