Оцените этот текст:


 ------------------------------------------------------------------------
 Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: Евгений Васильев
 Для украинских литер использованы обозначения:
 Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------



   - Куди це ти, парубче, наджигурився? - питають  з  полу  дiд  Лаврiн  i
прикахикують насмiшкувато, наче й справдi щось про мене знають. А що в тiм
такого, що я нову сорочку нап'яв i кiбчика на головi прислинив,-  може,  я
на збори пiду?
   У хатi споночiло так, що й цвiлi по кутках не видно, i шибки  посинiли,
мов на грозу. А пiд полом бiлiК картопля:
   ключки повикидала, в землю проситься.
   Пора менi вирушати.
   Беру на косинчику пляшечку одеколону, поливаю носовик i помiчаю, як  на
дiдовiй щоцi ворушиться оте  чорненьке  дупельце,  що  хворий  зуб  колись
викрутив: смiються. В'Пдливi - страх! I я знаю чого.
   Тож було, як вечiр настане, то вони  й  починають:  про  те,  як  Пм  у
австрiйському полонi жилося, якi пироги там печуть та як гарно з-пiд корiв
вичищають. А вже зима як прийде, як захурделить, то я й з печi  не  злажу.
Сиджу, спiваю з дiдом колядок рiзних:
   Звiзда гряде чудно
   З восток на полудно,
   Над вертепом сiяК,
   Христа-царя являК...
   А тепер - минулося. Тепер я... самi ж, бач, кажуть: парубок...
   Iду до дверей, а вони:
   - Ото як женишся на тiй проявi, то  кислички  тобi,  внуче,  не  тiльки
снитимуться, а ще й привидяться.
   - Дiду, перестаньте,прошу.
   - ...бо то дiвка з тiКП куряви, що чорти на дорогах крутять!
   - Просто в неП мiцний характер,- кажу спокiйно, аби швидше виприснути з
дому.
   - Еге ж,бубонять,- i тюрма мiцна, та чорт Пй рад...
   Ну, годi. Хряпаю дверима i виходжу  на  порiг.  Надворi  пахне  молодим
осокорячим листям, а з грядок тягне теплим гнiйком, торiшнiми бур'янами  i
мокрим попелом. Садок уже одцвiвся i густо вкрив землю бiлими  пелюстками.
Вiтер щодня потроху вигортаК Пх на шлях, i коли вночi Пде якась  приблудна
машина, вони рожевим валком котяться за нею слiдом  аж  до  мосту,  а  там
падають у рiчку.
   По той бiк шляху, десь далеко в степу,  за  садками,  тремтить  червона
заграва: то присяде до самоП землi - i тодi на кутку стаК поночi й  глухо,
то знову шугаК  вгору  аж  до  Волосожару,  шпаруючи  окола  i  молоденькi
осокорчики червоною крейдою - видно, трактористи стару солому палять.  Iду
садом на край кутка, до провалля, i вже здалеку бачу маленьку бiлу постать
на обнiжку. То - Соня.  Жде...  Менi  здаКться,  що  я  ширшаю  в  плечах,
твердiшаю в ходi i ось-ось пiдлечу. А от голосу - не стаК...
   - Соню,белькочу шепеляво й противно,- це ти?
   - Нi, це не я,- озиваКться вона i потихеньку смiКться.- Це - мара...
   Потiм мiцно бере мене пiд руку, трошки злягаК на неП  теплими  пругкими
грудьми.
   - Ходiм, я тобi снiг покажу,- туркоче на вухо.- Там, у Проваллi.
   Ми лiземо з кручi  в  чорну  холодну  прiрву,  пiдпираючи  одне  одного
плечима i хапаючись руками  за  якесь  мокре  цупке  бадилля.  У  проваллi
справдi пахне талиною, як ото кора з трухлоП вiльхи,  а  пiд  ногами  щось
гуде i рипить.
   - Бач, крига,- каже Соня, закидаючи голову i лоско-чучи моК  пiдборiддя
гарячими губами.- А що, а ти не вiрив...
   У небо знову сягнула заграва, i в проваллi  повиднiшало  настiльки,  що
менi стаК добре видно Сонинi очi. Вони якiсь дивнi: наче й зляканi  трохи,
й смiються. У мене починають терпнути ноги i стають як мотузянi. А  голова
хилиться, хилиться...
   "А що, - думаю, - як я ПП поцiлую, а вона мене - в пику? БуваК  ж  так.
Он i в кiно показують..." - i шия перестаК гнутися, дубiК.
   А Соня вже й не смiКться, i очi примружила так сердито, що... Нi. Нехай
краще другим разом.
   Отак i стовбичу коло неП, не знаючи, що  й  казати,  аж  доки  вона  не
озиваКться:
   - Миколко, давай я буду падати, а ти мене держи. Ану, чи вдержиш?
   - Ото, коли б нi! - вигукую,  хапаючи  ПП  за  тоненький  поперек,  але
раптом пiдсковзуюся i з переляком i огидо до себе вiдчуваю, що зараз так i
обербенимось у грязюку. А вона сердито пручаКться з  рук  i  ошпарюК  мене
злим поглядом.
   - Пусти! Силач...
   - Пiдсковзнувся,- мимрю,- хiба ж я винен, що тут слизько?
   Соня норовисте одвертаКться i мовчить. А в мене перед очима з'являються
дiд Лаврiн, ворушать чорненьким дупельцем на  щоцi,  оскиряються...  Може,
вони ото й правду казали, що - кислички...
   Згадка про дiда робить i мене смiливiшим.
   - Ну, - кажу, - раз так, то що ж... Беруся рукою за  кущ  i,  твердiше,
нiж треба, упираючясь ногами в кручу, деруся на гору.
   - Миколко, а я? - жалiбно шепоче Соня.
   I вiд того шепоту у мене наморочиться голова, а серце починаК калатати,
як дзвiн. Стрибаю вниз, сердито хапаю ПП за плечi  i  з  розгону  цiлую  в
рипучу холодну хустку.
   - Навiщо ж ти... аж за вухо, дурненький...-  видихаК  Соня  i  смiКться
якось покiрно й лагiдно. - Ходiм уже, бо тут холодно.
   Я не допомагаю, а майже виношу ПП вгору на руках, I сили в мене - як  у
вола. ОглядаКмось на те мiсце, де ми тiльки що гарцювали. Там бiлiК снiг.
   - От чудно, - каже Соня, зiтхаючи, - кругом  садки  цвiтуть,  а  там  -
снiг...
   - Туди сонце не достаК,- пояснюю.- Та ще й землею був прикиданий. Тепер
вiн розтане.
   Йдемо до шляху, на  лавочку,  що  у  нас  пiд  хлiвом.  Соня  тремтить,
горнеться до плеча й дихаК менi за комiр.
   - Ти не змерз?- питаК.
   Я'з усiКП сили зцiплюю зуби, щоб не труситись, а Пй кажу:
   - Та н-наче нi...
   У степу ще дужче розжеврiлось, i на грядках, у кого вже зорано, червоно
виблискують скиби, а в борознах, як снiг у проваллi,  бiлiК  опалий  цвiт.
Листя в садках ще тiльки проклюнулося, тому в гiллi рясно миготять дрiбнi,
мов роса, прозеленкуватi крапельки: то зав'язь.
   - От якби менi отаке намисто,- каже Соня,- зроду б не знiмала...
   - Купимо,обiцяю впевнено.- Ось як  тiльки  вивчусь  на  шофера,  так  i
купимо.
   - А я тобi сорочки вишиватиму. Гарнi-прегарнi, кращi, аж у лавий
   Соня раптом зупиняКться, стаК навшпиньки i потихеньку, вбома  долонями,
нахиляК до себе мою голову. На якусь мить я бачу ПП сухi вимогливi  очi  i
чую сором'язливий шепiт:
   - В сто раз кращi... милий... в тисячу!
   А далi вже нiчого не бачу i нiчого не чую... Потiм ми ще  довго  сидимо
на лавочцi мiж осокорами, не розплiтаючи обiймiв навiть  тодi,  коли  мимо
нас на Полтаву мчать раннi базаровi машини i шофери горлають iз кабiн щось
веселе, заохочуюче i безсоромне.
   Розходимося десь уже далеко за  пiвнiч,  ледве  переступаючи  зомлiлими
ногами i несучи на губах солодку пекучу спрагу.
   На порозi я ще трохи пристоюю, наслухаючи, як  Соня  клацаК  засовом  i
тихо, мабуть, щоб не розбудити маму, причиняК дверi.
   Коли це чую в садку у нас: шориг-шориг... Iз-за сажа вивертаються  дiд,
у куфайцi й з вилами. А над деревами синiК, клубочиться дим.
   - Ану, лишень, парубче, помагай скурювати садок,  бо  пропаде  к  лихiй
годинi уся зав'язь.
   Я прожогом кидаюся в садок, нагрiбаю п'ятiрнями сякого-такого труску  i
розкладаю вогонь аж на межi, щоб тягло дим i на Сонин садок.
   - Та не там, ближче до сажа розкладай! - сердито гукають дiд.
   - Нiчого,одказую так, як вони мене вчили,- буде в  людей  -  буде  i  в
нас...
   А сам собi думаю: за чим би його сьогоднi забiгти до  су-сiдiв,  бо  до
вечора, либонь, не дотерплю, не доживу...

Last-modified: Tue, 08 Nov 2005 22:03:47 GMT
Оцените этот текст: