Оцените этот текст:


 ------------------------------------------------------------------------
 Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: Евгений Васильев
 Для украинских литер использованы обозначения:
 Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------


   _Роман_

   Забирайте же с собою в путь, виходя из мягких юношеских лет в  суровое,
ожесточающее мужество, - забирайте с собою все человеческие  движения,  не
оставляйте их на дороге: не подымете потом!...
   Н. В. Гоголь


   Nеin! hiег hаt еs kеinе Not:
   Schwarze Madchen, weibes Brot!
   Morgen in ein ander Stadtchen:
   Schwarzes Brot und weibe Madchen.
   J.W. Goethe

   But the standing toast that pleased me most
   Was, "The wind that blows, the ship that goes,
   And the lass that loves a sailor!"
   C. Dibdin

   O navis, referent in mare te novi Fluctus?
   Horatius

   I
   Сиве волосся до чогось зобов'язуК. Старечi ноги  йдуть  уже  просто  до
могили. Багате досвiдом життя лежить передi мною, як рельКфна мапа[1] моКП
Республiки. Скiльки-то води втекло з того дня, коли  я,  молодий,  зелений
юнак, окунувся в життя! Зараз менi - за  сiмдесят,  мене  термосить  iнодi
ломота, руки дрижать, i на очi набiгаК сльоза. Тодi  я  наказую  розтопити
кану, кладу на пiдставку ноги  i  стежу  вогники  над  деревом.  Це  такий
архаПзм тепер - топити дровами, але не нарiкайте на мене - я  згадую  свою
давню юнiсть. Дивлюся, як  перебiгаК  прекрасний  вогник,  символ  вiчного
переходу енергiП й розкладу матерiП, простягаю до нього руки, i  вiн  грiК
моП долонi, на яких лiнiя життя доходить уже до краю. Старiсть  до  чогось
зобов'язуК.
   Сьогоднi я бачив нашу надзвичайну "Бiлу Пустелю".  Молодий  кiнорежисер
iз повагою потиснув менi руку й захоплено подивився в вiчi. "Вiн  не  може
висловити всiКП радостi з того факту, що бачить мене. Вiн радий, що бачить
мене здоровим, i запрошуК до себе в ательК. Вiн за моПми  книжками  вивчав
кiнематографiю. Вiн перекаже товаришам по роботi, що велика людина (це  я)
ущасливить Пх вiзитом". Аж утомив комплiментами. Я ще  раз  потиснув  йому
руку й лишився на самотi.
   "Бiла Пустеля" дiйсно шедевр. Такi картини  з'являлися  в  нас  раз  на
десятирiччя i стояли, як маяки. Ви пам'ятаКте, певно,  "Народе,  встань!",
"Останнiй Клич" та  "Китайське  Сонце"?  Що  дiялося  в  пресi  з  приводу
"Повiсьте  прапор  над  морями!"?  I,  нарештi,   передостаннiй   велетень
славетного Семпера Травицi  -  "Народження  iнтернацiП".  Була  спецiальна
демонстрацiя шкiл. Дiти носили прапори i  плакати  по  вулицях,  вигукуючи
Травицi: "Спа-си-бi, дя-дю Сем-пере! Вi-та-К-мо дядька Семпера!" Мiкрофони
збирали всi привiтання й доносили Пх до вух Травицi, що  саме  сидiв  бiля
кани в моПй кiмнатi.

   Тепер я  знову  мав  щастя  побачити  на  екранi  новий  крок  наперед.
Кiномистецтво дiйшло апогею. Якими смiшними здались менi витвори  його  на
зорi iснування. Ми, пригадую, нiяк не могли погодити  мiж  собою  питання:
"Мистецтво кiно чи нi". Ви бачите, якi ми  були  по-дитячому  нерозумнi  й
яким дурницям вiддавалися.
   Нашi кроки в кiно були спробами дитини, що вчиться ходити. Батьки  нашi
винайшли фотографiю. Ми цю фотографiю  пристосували  до  фiксування  руху.
Вiддрукувавши позитиви, ми рухали Пх  перед  щiлиною  в  картонi.  Завдяки
тому, що око маК властивiсть затримувати в собi певну долю секунди все те,
що воно бачить, - ми мали безперемiжний рух. Це був примiтивний стробоскоп
або ще з десяток назв,  якими  це  приладдя  називали  рiзнi  винахiдники.
Платiвки склянi поволi зiйшли на несклянi.  Апарат  знiмальний  вiдповiдно
реконструювався,  винайдено  було  плiвку,   i   з'явилися   першi   метри
величезного мистецтва, що його звемо тепер - Мас-Кiно-Мистецтво.
   Вогники в канi стрибають i потрiскують, вони пустують, як дiтвора. Менi
починаК болiти серце. В цьому немаК нiчого дивного: повертаючи до  молодих
рокiв, i сам стаКш нiби молодший, серце мусить бiльше працювати, а воно  ж
- стара калоша, моК серце. Гей, однолiтки,  чи  й  вам  так  болить  часом
серце? Та де! - Тих узяла могила, а решта  замкнулася  в  баштах  поважноП
старостi.
   Менi нема чого ховатися  з  тим,  що  було.  Старiсть  не  може  казати
неправду. Нащо вона Пй здалася? Кого Пй  треба  задобрити  або  перед  ким
замовчати? Вже видно край дороги й неминучiсть. Проживши життя, можна мати
мужнiсть нарештi подивитися всiм у вiчi.
   Я затулююсь рукою й дзвоню до фiльмотеки. Я тепер дуже поважна  людина,
i до моПх послуг завжди цiла фiльмотека краПни. Я кажу в мiкрофон декiлька
слiв  майстровi  фiльмотеки.  Вiн  умовляКться  з  братом  циклу  iсторiй.
"Зачекайте хвилинку, То-Ма-Кi, - чую я голос майстра, - електричнi розряди
тепер заважають передавати фiльм. Але з метеорологiчноП станцiП передають:
насуваКться повiтряна вiльгiсть. Приготуйте  ваш  екран".  То-Ма-Кi  -  це
звуть  так  мене  -  Товариш   Майстер   Кiно   -   найвище   звання   для
кiнематографiста. Я  устаю  вiд  кани,  одсуваю  завiсу  перед  невеличким
екраном i  заземлюю  один  дрiт.  Ставлю  довжину  хвилi  725  i  спокiйно
повертаюсь до вогню кани.

   Я сиджу мовчки. Родини я не маю. Розлетiлися всi по свiтi,  розiйшлися.
Тепер старший син вiдбуваК повiтрянi рейси Оде - Iндiя. Я iнодi дiстаю вiд
нього привiтання з дороги. I разом з його голосом чую плескiт  океану  пiд
його безшумним самольотом. "Тату, - гукаК вiн менi, -  я  бачу  хвилi,  що
посивiли, як твоК волосся! Тату, зараз буде буря! Я забираю височiнь.  Ось
мене вкрила росою хмара. Привiт тобi, тату!"
   Дружина моя була з чужого гнiзда. Коли я носив  ПП  на  руках  по  моПй
тiснiй халупi, я мрiяв про синiв-соколiв, Кдине, ради чого треба  жити.  Я
Пх маю - цих синiв. I хто менi дужче радiсний чи любий - не знаю.

   У мене в стiнi К нiша. Там стоПть урна з прахом дружини. Раз на  рiк  я
ставлю дорогий попiл на стiл i розмовляю з ним, плачучи й приказуючи.  Цей
колишнiй народний звичай я перейняв цiлком. Потiм  я  дiстаю  звiстку  вiд
мого молодшого сина, чиК народження щiльно зв'язалося iз смертю матерi.  У
мене немаК до нього гiркостi. Я  люблю  його.  Вiн  подiбний  до  покiйноП
дружини.
   Професiя мого сина - писання книжок. Це визнало  кiлька  авторитетiв  у
цiй справi. Я посмiхаюся сам до себе. Як усе змiнилося на  свiтi!  Колись,
за  моПх  молодих  часiв,  люди,  що  писали  книжки,  прагнули  комфорту,
розкiшноП кiмнати  i  спокiйного  сидячого  життя.  Дивно  чути  за  такий
архаПзм? Справдi, так було.
   Тепер, звичайно, немаК нiчого похожого. Мiй син цiлий рiк перебуваК  не
знати де. Його кiмната в будинковi стоПть замкнена через  увесь  цей  час.
Несподiвано вiн з'являКться з повiтря чи з електропотягу  й  оселяКться  в
кiмнатi на якийсь час. Вiн розбираК й  сортуК  матерiали  i  своП  записки
перед виданням. Пише вiн - де його притулить дорога: на морi, на  повiтрi,
в лiсi й в снiгах, на екваторi, в пiщанiй пустелi, де нинi заводять  воду.
Його твори завсiди легкi, бадьорi, i вони звучать, як пiсня птаха.
   Щаслива вона - молодiсть! Сьогоднiшня кiнокартина "Бiла Пустеля"  й  ПП
режисер спали менi на думку. Перед початком демонстрування сидiв я в своПй
кабiнi. До мене не долинав жоден звук. Зала Великих Переглядiв розподiлена
на кабiни, i в кожнiй сидить глядач.  Картину  демонструвалося  дванадцять
годин. Стереоекран був майже прозорий i  свiтився  сам.  У  мене  завмерло
серце, бо я почув один удар у гонг. Картина починалась.  Зашумiв  пропелер
вентилятора, розiклалось автоматичне крiсло, запрошуючи сiдати  зручно,  i
засвiтилися збоку невеликi склянi гудзики з лiтерами.  Я  мiг,  натиснувши
гудзика, мати все потрiбне автоматично.
   "Бiла Пустеля" - майже безфабульна рiч,  з  погляду  критика  тридцятих
рокiв. Ми вже забули ту "Liпе оf bеаutу"[2], що нею  хотiв  у  18-му  вiцi
художник Гогарт вiдкрити закони краси. Наскiльки можливо, ми узаконили  ту
безлiч винаходiв, що Пх додаК кожен талант, творячи мистецькi цiнностi,  -
додаК до законiв майстерностi й побудови.

   Страшно слухати, коли заведе нинi хто мову про фабулу,  як  нитку,  про
героПв, що не мiняють характеру, i  про  автора,  що  боПться  пересягнути
через безоднi людських умовностей. Роint de depart[3]  "БiлоП  Пустелi"  -
неймовiрний пейзаж. Смiливо взято дерева, вкритi снiгом, вони  стоять  над
головою глядача, обсипаючи снiг в  об'Кктив.  Гола  людина  вийшла  з-поза
дерева i, страхiтно вирiсши, заступила цiлий екран голими  грудьми.  Пiсля
неП не лишилося жодних слiдiв на снiгу. Знiмали,  очевидно,  вдосконаленою
методою Шюфтана - на знятий пейзаж знiмаючи окремо людину. Пiсля цього  ми
побачили, як родить  жiнка,  ПП  ноги,  посинiлi  вiд  болю,  тремтять,  i
тремтить повний живiт. Ось що  в  нас  К  ще  незмiнного  з  перших  рокiв
людського розвитку  -  його  нiколи  нiхто  не  перейде  й  не  полегшить.
Повсякчасне нагадування тих колосальних просторiв, що Пх перейшло людство.
   Жiнка починаК родити. О  найсвященнiша  радосте  народження  дитини!  О
глибока поваго до мук матерi! О радiсть життя!

   Я замислився, нагрiваючи руки.  Тепер  вони  мерзнуть  менi  повсякчас.
Розповiсти "Бiлу Пустелю" - я безсилий.  Логiчно  вона  не  вкладаКться  в
рамки людськоП послiдовностi. Я й досi ще здригаюся вiд бадьоростi й сили,
що Пх вiдчув я, переглядаючи картину.
   Майстер фiльмотеки виконав обiцянку, його голос почув я з  репродуктора
мого телефону. "То-Ма-Кi, - сказав  вiн  -  ми  даКмо  на  хвилi  200".  Я
знаходжу цифру 200 i зручнiше вмощуюся в крiслi.
   Дожити до глибокоП старостi я раджу всiм. Тiльки  не  несiть  iз  собою
недуг. Коли трохи недобачати - це не шкодить:  позаду  великий  перейдений
пейзаж лишився, i зовсiм не треба очей, щоб його бачити.

   Бiльше докучають шлунок i серце. Весь час я мушу  бути  в  курсi  справ
мого черева. Я чую, як бере моя рiдка, як сукровиця, кров Пжу для  клiтин.
МоК серце набiгалось за життя й тепер помалу стискуКться й  випростуКться.
Я, наче стороннiй обсерватор, стежу завмирання колiщат механiзму.

   МоПх рокiв  людина  живе  мозком.  Це  довершена  жива  iстота,  яку  я
ототожнюю з собою. Я тiльки стежу за тим, щоб мiй мозок отримував  належну
йому частку Пжi i щоб жили нормально його клiтини. Почуття в  мене  вельми
умовнi: я тiльки по звичцi люблю чи не люблю когось, поважаю чи не поважаю
певний учинок. Менi нема чого перецiнювати те, з чим я жив. Мало часу.

   Менi не хочеться тепер бути  не  тим,  чим  я  К:  нi  президентом,  нi
Наполеоном, нi Колумбом. Я тепер усвiдомив своК мiсце серед мiльярдiв  лiт
людства,  серед   астрономiчноП   кiлькостi   людських   створiнь   i   на
мiкроскопiчнiй планетi. Молодi, я звик уже до небуття.
   Тепер мiй мозок працюК нормально, я чую пульсацiю кровi там.
   Я не знаю жалощiв, скажете ви. Я жорстокий, скажу  я  вам.  Бо  жаль  -
недостойне почуття, воно зневажаК того,  кого  ми  жалiКмо.  Воно  привчаК
декого, щоб Пх так зневажали. Менi ж -  однаково,  що  про  мене  скажуть.
Мозок  працюК  тепер  нормально,  скепсис   мiй   розтанув   у   розумiннi
вселюдського. Я не можу гнiватись, бо немаК людини, яка могла б  заподiяти
щось достойне мого гнiву. Менi iнодi стаК  страшно  ввi  снi,  коли  я  на
секунду старечого сну вiдчую себе не старим. Я стою на високому  щаблi,  i
моП роки дають менi можливiсть iз неприступноП гори  оглядати  мiсцевiсть.
Без захоплення  дрiбницями.  Без  гнiву.  Без  жалощiв.  Без  страху.  Без
особливих  переживань  i  ненавистi.  В  холоднiй   старечiй   любовi   до
найпрекрасного (о, повiрте менi), що я знав у свiтi, - до Життя.

   Екран заливаК густа течiя свiтла. Воно  вiбруК  якусь  частку  секунди,
мiниться, пливе - i я вже гублю з  очей  екран.  Розчинилися  передi  мною
дверi в прекрасний вечiрнiй присмерк. Я немов чую повiтря крiзь цi  дверi,
повiтря саду i квiтiв яблунi. Менi роблять приКмнiсть - показують сад,  де
я лiтую лiто. Я дякую майстровi фiльмотеки  -  вони  такi  добрi  до  моКП
старостi. Я не смiю запiдозрити iнших причин ПхньоП добростi до мене-
   Даруйте, коли ви юнак i вам кортить скорiше  в  усьому  доходити  краю.
Правда, друже (коли ви менi рiвня), - помилку робить  той,  хто  поспiшаК?
Вiн, не доцiлувавши однi уста, летить уже до iнших.  Не  долюбивши  одного
тiла, вiн тягнеться до  другого.  Воно  краще?  Нi,  це  тiльки  так  йому
здаКться. I здаватиметься, i летiтиме вiн, не знаючи, що все  на  свiтi  К
перебiжне й немаК нiде чудес i тайн.
   Дозвольте менi бути досвiдченiшим за вас, мiй шановний. Ви бачите, менi
однаково приКмно говорити про кiно, про "Бiлу Пустелю", про мою  юнiсть  i
старiсть, про справи iнтимнi i справи громадськi. НемаК на свiтi  рiзностi
мiж усiм цим, немаК важливого й мiзернiшого. Все менi близьке, i  повiрте,
що я не стану витрачати дорогоцiнноП  крихти  часу  на  зайве.  Я  випиваю
останнi роки, як краплi старого незабутнього вина, не  знаючи,  коли  йому
вийде край.
   Ось перша картина, як перше слово,  видряпане  дикою  людиною  на  корi
дерева, на стiнi печери. Вона маК кiлька метрiв довжини.  ПоПзд  пiдходить
до перону. Метушаться, заглядаючи в об'Кктив, люди. I  все.  У  залi  цiла
панiка - так вплинула ця перша картина. Нескiнченна хронiка. Гори й озера,
море й снiги. Перегони, паради, царi з жiнками й дiтьми (не смiшне вам  це
слово цар?), свята й бенкети. Б'К Велика революцiя.  Вона  почуваКться  ще
ранiш у тривожних кiнокореспонденщ-ях з фронтiв, ПП подих чути в вiтрi, що
колише трупи на колючому дротi перед окопами. Б'К  революцiя,  i  завмираК
кiно, фiксуючи лиш випадковi  моменти  на  випадковiй  плiвцi  випадковими
апаратами й операторами.

   I, нарештi, починають  iти  картини,  що  в  Пхньому  твореннi  я  брав
неабияку участь. Я впiзнаю  декорацiП,  я  знаю,  як  вони  виглядають  iз
противного боку, i я знаю,  скiльки  разiв  сварився  за  них  архiтект  з
режисером. Я нiби переживаю все. Я можу, заплющивши очi,  описувати  кожне
мiсце цих чотирьох десяткiв картин,
   Мiй розум хоче згадувати! Але я хитрую з ним, я -  стара  людина.  Менi
цього тiльки й треба, та я ще трохи не поспiшаю. Потiм  я  вимикаю  екран,
вимикаю телефон, свiтло над головою i  вiддаюся  думкам,  повернувшись  до
кани.

   II
   До кiнофабрики я приПхав молодий i простий, як солдат з булавою маршала
в ранцi. Я, пiдскакуючи, ходив до  мiсту,  дивувався  на  море  й  забивав
голову  рiзною  романтикою.  Я,  наприклад,  уявляв   себе   представником
громадськостi, i громадськiсть я малював Фемiдою з терезами  в  руках.  На
одну з шаль менi нiяк не терпiлось покласти хоч морського камiнця  на  мою
користь.

   Ви нiколи не жили бiля моря? Ви не знаКте пахощiв  порту  й  не  ловили
бичкiв на хвилерiзi? Вам чужi такi слова, як "клiвер"  або  "грецький"  та
"очакiвський" паруси? Та  що  я  питаю!  Не  можете  ви  цього  знати,  бо
змiнилося все вiдтодi, як я вперше довiрив себе морськiй водi. Тепер  того
не побачиш, - брудного, вонючого  й  романтичного  портового  завулка,  що
виходить на  море.  Тепер  цемент,  асфальт  i  машини.  Тепер  не  стають
пароплави пiд дамбою просто, а заходять у спецiальнi ангари.
   Отже, прошу не нудьгувати, коли я перейду зараз до опису  мiста,  що  в
ньому менi доля судила стати щiльно до виробництва кiнокартин. Це я зроблю
для тих, що зачитуються романтикою старого моря. Люди  ж  поважнi,  що  не
люблять бiльше одного разу на рiк виПздити за мiсто, почувши мою  обiцянку
за силу цiкавих речей, про якi мова буде далi, можуть тим  часом  почитати
пообiдню газету й узятись до мемуарiв тодi, коли я  вiддам  належну  увагу
молодим читачам.

   Оселився  я  в  готелi.  Це  -  досить  великий  будинок,  розподiлений
поверхами, коридорами, стiнами й дверима на окремi кiмнати. Будинок стоПть
на розi людноП вулицi й прекрасно резонуК звуки. Зразу вам  неприКмно,  ви
зачиняКте все, що можна зачинити, але  звуки  залишаються  в  кiмнатi,  як
меблi, i ви уоiепв-поiепз звикаКте до них.  Вони  створюють  навiть  деяку
Gemutlichkeit[4].  В  нашi  теперiшнi  часи  таких   готелiв   немаК,   Пх
позачиняли, пам'ятаКте, пiсля славетного  виступу  доктора  Боя  в  палатi
депутатiв. Вiн довiв, що готелi  спричиняють  травми  в  мозкових  центрах
людини, i  через  цi  травми  зростають  такi  контингенти  злочинцiв,  як
батьковбивцi, руПнники родинних основ, песимiсти й iстерики.
   Коли ви хочете  хоч  приблизно  уявити  собi  готель  -  ви  свою  тиху
санаторiю, де спочиваКте два мiсяцi на рiк, перенесiть на рiг Центрального
Кiльця та одного з Радiусiв. Там лiтають i грюкочуть пiд  вiкнами  поПзди.
Ви виходите з будинку й переходите вулицю. Коли  ви  живете  на  одному  з
Радiусiв, ви потрапите на широкий бульвар, що йде серединою Радiуса.  Коли
ви живете на одному з Кiлець - ви знову ж таки  опинитесь  на  бульварi  -
ширшому й затишнiшому. А нам, щоб  побачити  дерево,  доводилось  трамваКм
Пхати далеко за мiсто. Щоб понюхати квiтку - треба  було  виростити  ПП  в
кiмнатi. Довгi вулицi розрослися в ширину - ними прийшов до мiста  степ  i
зустрiвся з морем.

   Мене вражала настирливiсть моря. Де б ви не йшли,  воно  завжди  синiло
мiж будинками в кiнцi  вулицi.  Тротуари  -  з  квадратових  плит  чорного
каменю. По ньому ковзко ходити. Я з пiвроку  зневажливо  топтав  тротуари,
поки взнав вiд Професора, що цей камiнь привезено  з  IталiП  i  що  це  -
закам'янiла лава Везувiю.
   Тепер менi видно нiкчемнiсть мешканцiв мiста.  За  них  я  мовчатиму...
Вони тiльки бруднили берег. Друге дiло - вантажники, моряки й  рибалки.  А
надто останнi. Скiльки прекрасних вечорiв  проговорили  вони  зi  мною  за
четвертю горiлки, огiрками й скумбрiКю! Скiльки разiв вивертав  я  шлунок,
перехилившися через борт шаланди, коли вiтер бив у парус, аж над  клiвером
опинявся  раптом  обрiй,  а  за  шаландою  волочилася  нитка   хазяйського
"самодура". Це значило - "ходити на скумбрiю".
   Опинившися бiля моря, починаКш вiдчувати  нудьгу.  Хочеться  лаятись  i
ходити без шапки. Кортить почухатись ногою й подивитись у бiнокль, чи граК
скумбрiя. Навiть у справах негайних i цiлком конфiденцiйних хочеться зайти
до береговоП печери - темноП й вогкоП.
   Мене приваблював порт. В його порожнечi й пустельному виглядi  я  бачив
мовчазне  змагання  двох  свiтiв.  Нас  i  не  нас.  Це  був  час  блокади
Республiки. Холодний i безстороннiй мозок звертаК  мою  увагу  на  те,  що
тепер у тому порту повно кораблiв. Але я й нинi  стенаюся  весь,  згадавши
тодiшню пустелю.

   Ремонтують пароплав. Вiн стоПть порожнiй високо на водi  бiля  причалу.
Каменем обриваКться в море пристань. Внизу  блищить  каламутна  вода.  Тут
досить глибоко. Декiлька гав - i мiж ними я - стоПмо, дивлячись на  корму.
Прив'язавши дошку до борту, сидить на нiй i похитуКться маляр. Вiн  п'яний
украй i вдаК з себе митця. Пензлем вiн кладе задумливо мазки,  примружуючи
око i спiваючи пiснi. Спiвати вiн не вмiК й пiснi зовсiм не знаК.  Але  це
не заважаК йому тягти й без кiнця повторювати два рядки пiснi. Два рядки -
i довга мелодiя без слiв закритим ротом. Знов два рядки - i мелодiя.
   А сколькi пришилося мiне пережить
   За етi п'ять лет iдКала.. -

   спiваК маляр. Ми мовчки годимося, але маляр далi не йде i все  запевняК
нас про своП "п'ять лет iдКала", фарбуючи корму.

   Цю iдилiю порушуК сам спiвець. Вiн хоче дiстати фарби, що  висить  коло
нього на дротинцi, перехиляКться бiльше, нiж можна,  i  раптом  летить  iз
пензлем у воду. Ми пiдходимо ближче. Маляр  виринаК  з  води  мiж  каменем
берега  й  пароплавом.  Там  глибоченько,  вода  холодна  й  немаК  за  що
вхопитися. Нам смiшно дивитися, як бiля самого берега тоне маляр.  Вiн  ще
не зовсiм протверезився, мовчки борсаКться  в  водi  й  не  просить  нашоП
допомоги. Ось вiн уже разiв зо два упiрнув, знесилившись. Тодi нас  раптом
проймаК страх - людина тоне. Ми вибираКмо з-помiж  нас  найвищого,  беремо
його за ноги, а вiн своКю чергою  ловить  бiдолаху  маляра,  що  продовжуК
бовтати пензлем воду-Маляр лежить на дамбi. Вiн блiдий i  мертвий.  Ми  не
знаКмо, що з ним робити. В цей час чуКмо поспiшнi кроки, по  трапу  збiгаК
товариш маляра i, як коршун, налiтаК на невдаху.
   "Качати його! - кричить вiн. - Качати!" Несподiвано  мрець  схоплюКться
на ноги. "Кого качать? Мене  качать?  Та  я  зараз  танцювати  буду!"  Вiн
справдi починаК п'яний танок. ПритопуК ногами, б'К об поли  руками.  Потiм
падаК на землю i плюКться фонтаном морськоП води. Маляра бере  попiд  руки
товариш, i вони довго топчуться на траповi.
   За кiлька хвилин маляр знову лiзе фарбувати корму. Вiн похмурий, мокрий
i ввесь час мовчить.
   Я пiдкидаю до кани дров. Вони поволi розгораються, Пх  лижуть  вогники,
потрiскують i пирскають димом. Дiстаю з шафи плед i  кутаюся  в  нього.  Я
наче сам-один на великому свiтi. За вiкнами темно й тихо, електрики  нема,
i здаКться менi, що я серед тишi ловлю останнi кроки життя.

   Мою  появу  на  фабрицi  мало  хто  помiтив.  Хiба   що   щирi   читачi
директорських наказiв прочитали другого дня, що  "такого-то  зараховуКться
на посаду художнього редактора фабрики". Моя  скромна  фiгура  в  шкiрянiй
куртцi, без рогових окулярiв та перiстоП кепi - справила враження лише  на
той легiон псiв, що  обсипав  блохами  всю  фабрику.  Пси  мене  обнюхали,
поклали, що я свiй, i лащилися до мене, не  знаючи,  що  набули  заклятого
ворога. По павiльйонах, по цехах,  по  монтажних  кiмнатах,  у  Пдальнi  -
скрiзь на всi способи чухалось, скавучало й гавкало це плем'я.
   В кiно я не був новий. Я знав уже всi таКмницi  кiновиробництва  ще  до
мого приПзду на фабрику. Я придивлявся й  оцiнював  людей,  з  якими  менi
доводилося спiльно йти. Про  Директора  я  розповiм  далi  докладнiш.  Вiн
зробився потiм моПм приятелем. Вiн працював  на  фабрицi,  доки  не  пiшов
командувати полком проти полякiв. Це було в час вiйн сорокових рокiв. Тодi
ж вiн i полiг пiд Варшавою, поклавши всiх бiйцiв  пiд  час  штурму.  Дехто
казав, що його врятували, але чому ж вiн не написав менi нiчого? Я не можу
цьому вiрити. його, певно, пригрiла земля Варшави.
   - Ти вiзьми Пх усiх до рук, - сказав  вiн  менi,  зирка'  ючи  на  мене
спiдлоба, - так вiзьми, щоб i не пискнули. Розбалувались, гади!

   Розмова йшла за режисерiв, яких я мусив узяти,  Пх  було  семеро.  Вони
були за тих часiв диктаторами фабрики. Вони ними лишилися й до наших днiв,
незважаючи на всi дотепнi мiркування про колективне ставлення фiльму,  про
колективне оформлення кадрiв та про колективний монтаж.

   - Значить, ти редактор. Пiди сiдай, напиши собi конституцiю й  принеси,
побалакаКмо. Михайль тепер не хоче нiчого, - почув я вiд Директора.
   Михайль - мiй колишнiй метр. А загалом - вiн ватажок лiвих поетiв нашоП
КраПни. Футурист, що  йому  завше  бракувало  якоПсь  дрiбницi,  щоб  бути
повним. Я його любив, коли когось цiкавить моК  ставлення  до  нього.  Вiн
приходив щодня на фабрику, викурював незмiнну люльку, iшов  подивитись  на
море i зникав, залишаючи пах "kарstеn'а" з люльки. Незабаром вiн поПхав  у
вiдпустку й до фабрики вже не повертався, покинувши  мене  самого  на  всi
режисерськi групи. Я пiшов писати конституцiю й писав ПП з тиждень.
   III
   Зала першого в Республiцi оперового театру вся  в  червоному  оксамитi.
М'якi крiсла стоять  трохи  на  пiдвищеннi,  мiж  ними  проходи,  встеленi
килимами. Ложi бенуара, бельетажа й ярусiв червонiють  оксамитом  i  сяють
електрикою. Амфiтеатр поважно  сидить,  чекаючи  на  початок.  Тут  дрiбна
iнтелiгенцiя, юнаки з подругами, з якими вже сказано всi слова. Вони  тихо
й  iнтимно  сидять.  Лише  галерея   не   вгаваК:   ходять,   розмовляють,
перехиляються  через  бильця,  перегукуються  iз  знайомими  й  нетерпляче
пiдiймають хвилi оплескiв, вимагаючи початку. В залi гасне свiтло.  Завiса
блищить пишним золотом розшивки, ПП освiтлюють прожектори з бокових лож  i
рампа.
   - Мамо, де вони танцюватимуть? - несподiвано чути  серед  тишi  дитячий
голос.
   Завiса пiдiймаКться, в залу вiК холодом сцени, старими  фарбами  й  тим
особливим запахом кулiс, що завше К незмiнний у  кожному  театрi.  Глядачi
знають цi пахощi змалку й одразу  захоплюються  ними.  Пхнi  очi  блищать.
Порожня сцена,  темiнь.  Променi  двох  прожекторiв.  Речитативну  мелодiю
починаК оркестр. ГобоП м'яко тремтять, Пх пiдтримують кларнети й покриваК,
вiбруючи, звуками поважна труба - баритон. Я починаю любити  людину,  яка,
стоячи  поперед  мене,  керуК  чудесними  звуками.   Мелодiя   самотностi,
пустельного вiтру, нездiйснених жадань i кочовоП романтики. Летить вона на
темну сцену вiд оркестру й  запливаК  до  всiх  куткiв.  Звуки  пливуть  i
хитаються. Тодi в цi звуки вбiгаК лю-Дина. Вона  бiжить,  пiдносячи  якусь
дудку до рота. Я знаю, що не ця паперова штука може давати  звуки,  якi  я
чую. Людина танцюК, легко пересуваючись  по  сценi,  рiдна  цим  звукам  i
слухняна. Це Йосиф Прекрасний.
   Вiн сiдаК на згористу землю й граК ще, тримаючи дудку. Наче дзвенить  у
пустелi навколо нього вiтер, перекочуКться пiсок, i вiвцi  десь  пасуться,
подаючи голос з-пiд гори.
   Мушу сказати, що я й тепер почуваю  себе  зворушеним.  Менi  доводиться
пiдносити голос на захист балету як видовища здорового й потрiбного. Сором
сказати, що нинi фiзкультура зовсiм знищила балет, усi танцюють спортивних
танкiв,  а  балет,  як  галузь  мистецтва,  перейшов  до  законсервованого
вигляду. Рiдко можна тепер бачити балетнi вистави, а тi, що бувають,  такi
жахливi, без смаку й органiзацiП, без живоП думки. Те, що ми  в  свiй  час
починали, бачите, пiшло без слiду.
   Вистава йде далi. Йосифа  знаходять  брати.  Вiтання  й  лагiднiсть  до
меншого брата, нiжнiсть рук i розмов. Але це не заважаК Пм продати  Йосифа
Кгиптянам,  коли  тi  з'являються  з-за  кулiс.  Продаж  закiнчено.  Йосиф
пручаКться, просить милосердя у  братiв  i  з  болем  бачить,  як  потроху
одвертаються брати. Сцена порожнiК. Пробiгають одна  за  одною  неспокiйнi
тiнi. Вони бiжать пустелею й чують, як женуться за ними любов до  брата  й
совiсть. Стрiла летить лiниво - джа-а-iрр! Тьма. Бiгають прожектори, немаК
братiв, й стоПть над сценою розпачливий зойк оркестру.
   Я видихаю  повiтря.  Завiса.  Оплески  й  вигуки.  Зала  починаК  жити,
кашляти, розмовляти й  ходити.  Я  не  встаю  з  крiсла,  де  я  сиджу,  i
передчуваю щось надзвичайне, що маК зi мною трапитись. От буваК так iнодi,
коли серце повне ущерть i чекаК уст, що  надпили  б  трохи  його  радостi.
ЗнаКш, що в твоКму життi маК статись -  якась  змiна,  близько  бiля  тебе
пройшла жiнка й десь ходить, ти дихаКш ПП повiтрям. Чутливе чекання висить
у повiтрi, як димок або серпанок. Я посмiхаюся тепер сам до себе, дiйшовши
до цього мiсця спогадiв. Над каною стоПть у мене побiльшена картка жiнки в
купальному костюмi. Жiнка сидить на чорному каменi. Через рiжок iде напис:
"Милому, iдеальному друговi з Gеnоvа". Я дивлюся на знайоме обличчя, мудро
(це вам, молодi, здаКться, що мудро) посмiхаюся, бо  я  знаю  бiльше,  нiж
скажу, бiльше, нiж ви знатимете. I повертаюся до зали оперового театру, де
вже пройшов антракт i знов погасло свiтло. Танки при дворi  фараона.  Менi
ввижаються маси, що носять важке камiння на будову, колосся гойдаКться  на
сонцi i, наче жовта сонячна  ласкавiсть,  -  цi  звуки.  Знайома  йосифова
мелодiя виходить над усе, та ось вiн i сам починаК цнотливий  танок.  Його
бачить Тайах - фараонова дружина. Тайах придивляКться до вродливого юнака.
Тайах виходить iз групою наперед. Танцюють усi, але ПП  одну  бачить  око.
Вона показуК в танку любовну досвiдченiсть.  Повнокровна  жiнка  зiйшла  з
Кгипетських земель до Йосифа й до захопленого театру.

   Першi хвилини я не думаю нi про вiщо. Я  вiдчуваю  насолоду,  милуючись
чудесною жiнкою. Трохи згодом я кажу собi, що справа бiльша,  нiж  я  собi
уявляю. А ще згодом - менi хочеться переплисти для неП океан  i  море.  О,
скiльки б я тепер дав за ту юнацьку наПвнiсть  i  вразливiсть!  Юнак  хоче
бути досвiдченим i старiшим, а прийшовши до  цього  всього,  жагуче  бажаК
повернути наПвнi, нерозумнi днi.
   Тайах танцюК в захватi. Вона показуК Йосифовi свою любов i  силу.  Одiж
на нiй лиш пiдкреслюК довершенiсть жiночих форм, ПП обличчя блiдне  навiть
крiзь пудру. Вища статева насолода танка сходить на неП. Вона - в нестямi.
А  хори  iнших  танцюристiв   завиваються   навкруги.   Соромливий   Йосиф
захищаКться мляво. ПадаК на колiна й ниць. ПадаК на землю  й  Тайах.  Вона
котиться по землi,  повзе.  Нестямна  жага  гонить  ПП.  Раптом  заходила,
закружляла сцена. I, врочисто ступаючи, Тайах виходить на  середину.  Вона
несе фараоновi одiж Йосифа. Гримлять тривожно фанфари й барабани.  Що  вiн
накоПв, цей Йосиф? Вiн посмiв думати про обiйми царськоП  дружини?  Ганьба
йому, красному! Вiзьмiть його на щити  й  винесiть  геть!  Похмуро  стоять
колони, коливаються луки й якiсь щити. Наче знов колосиста нива.  Пiрамiдi
-  зростати  вгору  з  шершавого  каменю!  Кiнець  виставi,  що   показала
спокушеного Йосифа.
   Я виходжу на вулицю й iду. "Оце вже вона. Тепер менi не викрутитись". Я
констатую,  що  й  викручуватись  менi  не  дуже  хочеться.  Пiдходжу   до
пам'ятника, звiдки видно огнi порту й море. Маяк навперемiн кладе на  море
то червону, то зелену смугу...  Стою  довго,  доки  вогники  сiрникiв,  що
запалюються регулярно й догорають до  краю,  зацiкавлюють  мене.  Гуляючи,
проходжу повз лавку. Бачу мужчину й жiнку, що мовчки сидять.  Одне  тримаК
сiрника, а друге швидко перебираК пальцями обох рук.
   Це закоханi глухонiмi, що почали свою розмову десь яри свiтлi лiхтаря й
кiнчають ПП тут, на тихiм бульварi, пiд подувом морськоП вiльгостi.

   Зрозумiйте психологiю старостi, юначе. Народивши вашого батька, ми  все
життя вважали себе старшим П розумнiшим за нього. Вас ми констатували,  як
першу пересторогу й  нагадування  про  Потойбiчне.  Звичайно,  ми  з  вами
серйозно рахуватися не могли. Ми навiть ворожб  дивимось  на  вас,  бо  ви
женете нас до могили. Ви випиваКте наше погасання, красуКтесь i ростете. В
цьому - закон iснування. Пам'ятайте тiльки, що ви теж  будетд  такими,  як
ми, - стережiться вимовити поквапне слово.
   Але - не мiй жанр, шановнi, навчати й виказувати гiркiсть.  Я  достойно
несу прапор старостi. МоП спогади я присвячую молодим, смiливим i  чуйним,
Пм вiддаю я на суд юнацькi помилки й перемоги, щоб збудити Пхнi думки, щоб
спонукати Пх на шукання яскравiших просторiв i горизонтiв.

   Я не виходив кiлька день з монтажноП кiмнати. Одна  з  чергових  картин
була закiнчена, режисер показав ПП дирекцiП, а зараз ми сидимо з ним удвох
мiж рулонами плiвки i скорочуКмо. До речi, я - автор сценарiю.

   Я сиджу бiля монтажного столу, а високий  режисер  ходить  по  кiмнатi.
Одною рукою я рухаю моталку, продивляючись частину фiльму на руках.
   - Ви, я бачу, знаКте монтаж i вмiКте тримати в  руках  плiвку,  -  каже
режисер, - але ви б не дозволили, коли  хтось  почав  би  виправляти  вашу
роботу? Правда ж нi? Можете не вiдповiдати, я бачу вiдповiдь.

   МоК мовчання надаК йому смiливостi.  Це  його  перша  картина,  це  мiй
перший сценарiй.  Автор  iз  режисером  зiйшлися,  таким  чином,  вирiшити
взаКмини. Ми обоК могли  бути  об'Кктивними,  могли  розмовляти  тактовно,
логiчно. Тодi питання це - режисер i автор - стояло  дуже  гостро.  Багато
списiв поламали прихильники однiКП й другоП групи. Але до згоди тодi ще не
прийшли. Власне, не до згоди, а до розумiння законiв  кiнематографiП.  Нам
це дивно й згадувати тепер - невже сценаристи  не  знали,  для  чого  вони
пишуть? Невже Пм неясна була механiка ставлення Пхнiх сценарiПв?  Невже...
але те, що зрозумiле К тепер,  -  тодi  набирало  великоП  гостроти,  було
гарним демагогiчним способом для зриву роботи i змiни кiнокабiнетiв.
   Починаю я здалека й щиро.
   - Творчiсть, - кажу я, - поняття егоПстичне  й  навiть  егоцентричне  в
своПй глибокiй сутi. (Нинi я не так думаю!) Коли я  робив  сценарiй,  менi
здавалося, що його можна з початку  й  до  кiнця  записати  в  бiблiю  або
вирубати зубилом на мармурi. Коли я скiнчив писати, вiн менi видався трохи
нудним. А через тиждень я вже ненавидiв  його,  як  мою  майбутню  смерть.
(Нинi я не так думаю!) Я виносив його в собi, як кобила -  лоша.  Спочатку
вона певна, що ПП син буде  шляхетним  скакуном  i  весь  вiк  ходитиме  в
шовковiй попонi. Коли лоша родитиметься - Пй буде просто не  до  думок.  А
потiм вона його забуде. Њ iнакшi автори, але я вважаю себе за  пересiчного
автора. Тепер дивiться, що ви зробили з моПм лошам. Ви вкрили його попоною
на 2800 метрiв. Ви нагодували його шоколадним вiвсом. Ви вифарбували  його
в червоний колiр i - о небо! - ви одiрвали йому голову й хочете приростити
ПП в iншому мiсцi.
   Ми так розмовляли з годину. Ми встигли б i посваритися,  та  знали,  що
картину треба кiнчати, i стримували себе.  Я  й  досi  цiную  витриманiсть
високого режисера i його шляхетне поводження.

   - Коли режисер ставить сценарiй, - кажу я, - вiн мусить твердо засвоПти
основну авторську думку, тему, проблему. Це не стосуКться до сценарiПв, де
немаК таких iнгредiКнтiв. ЗасвоПвши й погодившись, режисер починаК думати.
Треба йому дати часу на думання. Бо коли його погнати, вiн  ставитиме,  не
думавши, значить, картина вийде без  думок.  Думання  може  вiдбуватися  в
рiзнiй формi. Не неодмiнно, щоб  режисер  приходив  на  фабрику  щодня  i,
сiдаючи вiд 8-П до 4-П до столу, думав. Вiн може пiти до знайомоП дiвчини,
випити з нею пляшку доброго вина й цiлувати ПП, як свою. Весь час  свiдомо
й несвiдомо йому стоятиме в головi iдея сценарiю. Коли вiн повертатиметься
додому,  йому  дорогою  трапиться  цiкава,  рухлива   тiнь   од   лiхтаря,
похитуваного вiтром. Режисер вийме книжку i  запише  дещо,  що  не  матиме
зв'язку нi з лiхтарем, нi з вiтром, нi  з  дiвчиною.  Просто  ми  ще  мало
вивчили закони нашого думання. Iдея сценарiю мусить  стояти  перед  очима.
Режисер проглядаК всi кадри. Деякi вiн  викидаК  -  вони  затьмарюють  або
шкодять iдеП. Деякi вiн переставляК на iнше мiсце -  там  вони  з  кращими
сусiдами краще йому служать. Деякi вiн вигадуК - вони звучать в  унiсон  з
iншими, змiцнюють його iдею. Вона вже стала його - ця iдея сценарiю!  Тодi
режисер береться до провiдникiв iдеП - до героПв. Вiн мусить Пх знати так,
як батько не знаК дитину. Пам'ятаК, що вони "так" себе тримають у сценарiП
тому, що вони перед сценарним життям жили "так i так", а пiсля  сценарного
життя житимуть "так, так i так", помруть  з  отакоП  причини  i  в  певнiм
оточеннi.
   Режисер лякаКться. Хiба можна все передбачати в людськiм життi? Це буде
сухар, а не людина! Я пояснюю думку й заспокоюю спiвбесiдника. Вiн не  так
одразу зрозумiв - йому здалося, що я захоплююся трафаретними, а не  живими
людьми.
   - Я з вами погоджуюсь, - каже режисер, - та коли я  не  вiрно  зрозумiв
авторову думку в сценарiП? Невже ви за те, щоб до мене приПздив  автор  (я
на вас не натякаю, вибачте), - вiн замовк на секунду, - приПздив  автор  i
контролював би щодня все те, що я  знiмаю?  По-перше  -  вiн  не  знаК  ще
ремества, щоб менi перешкоджати робити кадри. По-друге - режисер я,  а  не
вiн, i, навiть погодившись iз його трактовкою кадру, я зроблю  так,  як  я
розумiю, i вiн нiчого не зможе змiнити. По-третК -  хiба  автор  знаК,  як
звучатиме той чи iнший кадр поруч iз другими,  коли  я  його  поставлю  на
призначене  мiсце?  Ви  це  розумiКте,  що  побачити  кадр  там,  де  йому
належиться стояти, - цiла наука, й не кожний навiть режисер це умiК. Що  ж
авторовi залишиться робити? Посваритись зi мною та поПхати? Чи що iнше?
   На  монтажному  столi  лежить  частина  фiльму.  Слухаючи  режисера,  я
повертаю ручку моталки. Очi менi болять.  Дрiбненькi  малюнки  (Пх  54  на
метр) миготять перед очима. Та я бачу, що цей ось актор - вiн  стоПть  тут
праворуч - не так тримаК руку, як далi у великому  планi.  Беру  ножицi  й
вирiзую шматок руху.
   - Може бути, - резюмую я, -  лише  така  постава  цiКП  справи.  Автор,
продаючи сценарiй, знаК, що установа, яка його купуК, - розумiК iдею твору
вiрно. Завдання установи - щоб режисер засвоПв цей вiрний погляд на  твiр.
У процесi роботи довiрена людина установи  мусить  увесь  час  бачити,  як
режисер провадить iдею сценарiю. Коли  вiн  псуК  -  вiдiбрати  вiд  нього
ставлення i передати iншому режисеровi. Коли вiн не дотримуК дрiбниць - не
напосiдати, поважаючи творчiсть - цебто процес, якого логiчно викласти  не
можна.

   Режисер, я бачу, починаК ставитись до мене прихильно. Я ловлю момент  i
вирiзую з картини цiлу сцену на декiлька метрiв. Режисер злякано  на  мене
зиркаК, але я не чую заперечень. Кручу далi ручку моталки.

   - Я, пам'ятаКте,  приПздив  до  вас  як  автор,  -  монотонно  дзирчить
моталка, - мiсяцiв зо два ходив до вас у павiльйон, коли ви знiмали. Але я
радий зараз похвалитися, що другого ж дня я вже знав, хто я.  Ви  розумiли
мiй задум правильно, а з вашим  виконанням  я  не  погоджувався.  Я  почав
гостро ненавидiти головного актора, актрису менi хотiлось напоПти  п'яною,
щоб ПП трохи розвезло й щоб вона смiливiше ходила по кiмнатi. Дядька героя
я б вимочив у солонiй водi, щоб у нього шкiра на  обличчi  загубила  слiди
масажiв. Невiдому дiвчину з вулицi я зробив би романтичною i  примусив  би
поводитись цю повiю так, як тримаКться порядна жiнка. Я не згiдний був  нi
з чим. Менi здавалося, що ви умисне, на досаду менi робите.
   Високому  режисеровi  обличчя  починаК  нуднiшати.  Вiн   дивиться   на
монтажний стiл так, нiби там лежить його дитина,  а  я  Пй  ллю  на  живiт
холодну воду.
   - Чому ж ви про це менi не казали, - видушуК вiн iз себе, - я мiг би де
в чому погодитись.
   - Я вам  спочатку  казав.  Потiм  я  зрозумiв  своК  мiсце  й  сидiв  у
павiльйонi, примусивши себе забути, що це мiй твiр так скальпують, i шукав
собi веселих думок над домовиною мого  створiння.  Часом  я  прокидався  й
видумував для  вас  кадри  й  точки  знiмання  -  пам'ятаКте,  ви  не  раз
використовували це. Я ходив по павiльйону лиш для  того,  щоб  бачити,  як
можна те, що написано в кадрi, переводити на плiвку. I  я,  дякую  вам,  -
багато бачив.

   Моталка починаК густи нервово в моПй руцi. Я  доходжу  до  епiзоду,  що
його треба викинути. Вiн величенький - бiльше сотнi  метрiв.  Я  знаю,  що
режисер опиратиметься, треба скорiше повертати розмову на iнше,  але  менi
шкода втрачати розгiн, i я кiнчаю думку. Знаю, що за епiзод менi  однаково
доведеться сваритися.
   - Тепер права автора виступають на перше мiсце.  Саме  тепер,  коли  ви
кiнчили знiмати i змонтували картину. Тепер я бачу все,  що  вийшло,  менi
видко, де моя думка й де ПП немаК. Тепер я можу з вами й сваритися  за  те
чи iнше мiсце в картинi. Я навiть мушу сваритися, бо чого  вартий  творець
(майстер - як хочете), коли вiн не смiК пiднести голосу  в  оборонi  свого
виробу. Вiн смiК, вiн мусить! Наприклад, оця  сцена...  (я  довго  тлумачу
непотрiбнiсть сцени, вислухую зауваження, що  на  сцену  витрачено  грошi,
час, плiвку, енергiю; я запевняю, що на першому мiсцi К якiсть картини,  а
не бухгалтерiя й т. iн.)...

   - Але заспокойтесь, - кiнчаю я, - я не хочу пiдносити свого  голосу,  я
сваритись не буду. Режисер здивовано дивиться.

   - Я тепер чиновник на фабрицi й перейду вiд авторських  сентиментiв  до
чиновницькоП твердостi. Ви не погоджуКтесь викинути цю сцену?
   Мовчання.
   - Тодi ми пiдемо зараз до Директора - хай вiн нас розсудить.
   Я гашу електрику на монтажному столi, i  тодi  ми  обоК  помiчаКмо,  що
надворi вечiр чи нiч. Директор уже поПхав з фабрики додому.  Ми  замикаКмо
монтажну  й  виходимо  на  вулицю.  На  небi  зорi  пiвденнi,  блискучi  й
миготливi. З моря реве вiтер. Заходимо на територiю фабрики, iдемо  до  ПП
краю i стаКмо.  Внизу  пiд  нами  чорнiК  море.  Чути  шум  i  рокiт.  Вiн
розлягаКться по березi, впиваКться в землю й  росте  з  неП,  як  трава  -
густа, висока й страшна.

   Завтра ми епiзод цей, звичайно, викинемо. Директор буде на моКму  боцi.
Режисер сердитиметься, та, побачивши картину потiм,  змiнить  свою  думку.
Коли ж картину ухвалить  преса  й  громадськiсть,  -  режисер  мене  почне
поважати. Я за свiй смак не боюсь i знаю, що це буде.
   СтоПмо кiлька хвилин. Море - воно вурчить i гуде.

   "Чого ви сваритесь, чудаки? Все, -  хлюп-хлюп,  -  дурницi.  Потоплю  я
сьогоднi човна з такими дурнями.  Ша-шуу!  Якi  ви  смiшнi!"  Перед  морем
завжди себе почуваКш нiби винуватим за те, що мало живеш. За те, що  малий
такий. За гнiв i хвилювання.
   - Пiдемо вже?
   Ми йдемо територiКю фабрики, виходимо на вулицю й чекаКмо  трамвая.  Ми
розмовляКмо.
   ДекорацiП в павiльйонах - мов людськi фортуни.  Коли  зайти  до  них  i
пройнятися Пхнiм диханням, завмираК серце вiд дотику чужого  нутра,  стаКш
частиною чужоП квартири. Вийшовши з декорацiП одноП, потрапляКш до  iншоП,
i перша  виглядатиме  тодi  обiдраною  нiкчемнiстю.  Стiни,  що  здавалися
товстими, мiцними й теплими, - одразу побачиш,  якi  вони  насправдi  -  з
фанери, тонких брускiв  i  шпалери  або  вапна.  Не  декорацiя,  а  наочна
фiлософiя життя. Дивлячись, як обставляють та прикрашають рiзнi декорацiП,
я багато дечого передумав. Я навчився  вiдрiзняти  людей  вiд  тих  речей,
серед яких вони живуть. Я знав, що можна вийняти людину з  декорацiП,  яку
вона собi сама або iншi Пй збудували,  i  порозмовляти  з  такою  людиною,
позбавленою оточення. Це дуже цiкаво й може дечому навчити. Я вiддаю за це
мою подяку Професоровi.

   Iм'я Професора ви можете знайти в  iсторiП  архiтектури  Республiки,  -
його будинки, смiливi й простi, i досi прикрашають нашi мiста.  В  iсторiП
Великого Кiно - в нього почесне мiсце вiдданого й  невтомного  працiвника,
непомiтного, скромного й упертого в роботi. Розповiдали, що вiн  показував
теслi, як тримати сокиру, а маляревi - пензель. Як зробити краще форму для
пап'К-маше  й  як  швидше  вийняти  звiдти  масу  застиглого  картону.  Як
обробляти вогнем дерево, щоб воно виглядало старим i красивим, як з мiшкiв
швидко мати гобелени. Його  майстерно  обробленi  стiльцi  для  iсторичних
картин давали заробiток майстрам фабрики, коли вони  виходили  за  ворота.
Такi узори i подiбнi вiзерунки з'явилися швидко в меблi на ринках Мiста  -
i мали добрий попит.
   Професор переходить iз павiльйону до павiльйону. Я штовхаю  актора,  що
близько мене стоПть, вiн нас знайомить. I ось я вже йду з Професором.
   - Ви давно приПхали? - каже вiн менi.

   - Та недавно.
   - А надовго?
   - Не знаю. Працювати.
   - Дуже приКмно. Ходiмо зо мною до першоП знiмальноП групи.
   ЗнiмальноП групи тепер немаК - такоП, як була колись. Тепер К так звана
"режисерiя фiльму".  Один  режисер  i  в  нього  вiд  десяти  до  двадцяти
помiчникiв. Перший помiчник  -  оператор,  другий  -  художник,  третiй  -
органiзатор i т. iн... (див. "Популярний пiдручник  органiзацiП",  видання
кiнофабрики "Об'Кднаних Нацiй"). Винайдена плiвка  найвищоП  чутливостi  й
колосальноП свiтлосили об'Кктиви в знiмальних апаратах  -  звели  на  нiщо
неймовiрну витрату свiтловоП енергiП фабрики. Нинi знiмають  без  штучного
освiтлення. Теперiшня "режисерiя фiльму" не  знаК  зовсiм  освiтлювачiв  i
всiх неприКмностей,  що  з  ними  зв'язанi.  Тепер  у  нас  актор  живе  в
декорацiях пiд час усього  ставлення  картини  -  не  треба  костюмерiв  i
реквiзиторiв до режисерськоП групи. Зайвi також гримери, бо чутлива плiвка
заборонила грим. Можна лиш деформувати обличчя i залишатися таким пiд  час
усiКП роботи над фiльмом. Отже тепер вищезгаданi категорiП  робiтникiв  до
складу "режисерiП фiльму" не входять. Через це одно - нинi легше  жити  на
свiтi.
   Тепер послухаКмо розмов режисера, оператора й  Професора,  щоб  уяснити
собi склад знiмальноП групи та тi змiни  в  методах  роботи,  що  сталися.
Режисер трохи гунявить.
   - Я не розумiю, - каже режисер, - при чому тут я.  Я  не  мо-о-жу  (вiн
трохи розтягаК слова, коли говорить) робити в таких умовах. Декорацiя мала
бути на восьму годину ранку, а тепер уже обiд. У мене акто-о-ри скаржаться
Грим псуКться. Помреж мiй десь забiг i на очi не показуКться.  Я  тридцять
ро-окiв працюю, а такого не бачив.
   Оператор хапаК за руки Професора.

   - Ну, я не можу. Вiрите менi, що я не можу? Нiяк отой  куток  не  можна
освiтлити! Дивiться: ось тут у мене будуть стояки, тут двi  трисотки,  тут
угорi мух повiсимо, в  вiкно  -  прожектор.  Тепер  дивiться,  -  оператор
добуваК спецiальне кобальтове скло, яке обезбарвлюК декорацiю, i дивиться,
нiби запаливши всю зазначену свiтлову апаратуру, -  дивiться,  там  зовсiм
чорний кут.
   Професор сердиться.
   - Я вже вам тричi будував. Я не  винний,  що  ви  так  швидко  змiнюКте
думки. Станьте сюди, подивiться, - Професор витягаК й собi скло, - бачите,
звiдси коли знiматимете, все буде гаразд?
   - Нi, я хочу ставити апарата тут.

   - Це, дядю, я вам не дозволю,  -  Професор,  коли  сердиться,  говорить
"дядя", - я будував декорацiю, обраховуючи ПП на певну точку  знiмання.  Я
вам не буду щохвилини перебудовувати. Ви ж самi дали згоду на таку точку й
пiдписали ескiза?
   Режисер явно ненавидить декорацiю.  Вiн  ходить,  мацаючи  все  руками,
бурчить щось i лаКться. МужицькiП свити погано виглядають на екранi. Стiни
оцi сiрi й  нужденнi  -  дерево  й  глина.  Чому  б  на  них  не  налiпити
веселеньких шпалерiв?
   - Ми будемо знiмати з сiткою, - вирiшуК режисер, - воно  буде  красиво,
нерiзке наводження на фокус дасть пригнiченiсть.

   - Буде красивенький кадр, - каже оператор, - я не буду брати стелi.
   - Як це не будете, - спокiйно зауважуК Професор, - нащо ж я виробляв  i
вимальовував дрiбницi?  Можна  було  поставити  самi  стiни  i  навiть  не
фарбувати Пх та не мазати.
   Розмова маК схильнiсть перейти  до  стiн  директорського  кабiнету,  де
закiнчуються завжди  подiбнi  розмови.  Та  на  сценi  з'являКться  хазяПн
знiмальноП групи - адмiнiстратор. Вiн налiтаК на режисера:

   - Ви мене зарiзати хочете! Призначено зняти сьогоднi двадцять кадрiв, а
ви ще й не починали? За двi  години  починаК  третя  група  -  на  станцiП
амперажу не  вистачить.  Реквiзиторе!  Костюмере!  Помреже!  Давайте  сюди
акторiв!
   Наче з-пiд декорацiП з'являються названi  персонажi  знiмальноП  групи.
ПочинаКться метушня. Обставляють реквiзитом декорацiю. Освiтлювачi совають
по долiвцi апаратуру. Оператор свариться за ампераж. Ставлять нове вугiлля
в стояки. Пробують, чи горить. Шаркотить i спiваК вогонь вольтовоП дуги  в
лампi.  Метушаться  робiтники,  переставляючи   меблi.   Скоро   почнеться
знiмання.
   Ми з Професором виходимо надвiр. Нам не хочеться нiчого говорити.
   - Да-а, - кажу я.
   - Мистецтво, - каже Професор. I ми розходимось.


   IV
   Хай простить тому небо, хто пiдозрюК мене в повсякчасному ухиляннi вбiк
iз широкоП дороги. Я нiколи не любив ходити по дорогах.  Тому  я  й  люблю
море, що на ньому кожна дорога нова i кожне мiсце - дорога.  Старiсть  даК
право це резюмувати. Треба не губити напрямку,  бачити  попереду  верхiв'я
гори й iти крiзь хащi. Я вас доведу до краю, шановнi.  I,  зупинившися  на
останнiй перепочинок, коли нашi шляхи розiйдуться, я покажу вам  перейдену
путь.  Ви  побачите,  як  слiдом  за  нами  йтимуть   дослiдники   шляхiв.
Вирубуватимуть хащi.  Прокладатимуть  шлях.  I  може  зарости  та  непевна
дорога, на яку ввесь час штовхають мене консерватори.
   Я зовсiм не хочу вiдчувати себе романiстом. Коли я  читаю  роман  -  не
мого сина, звичайно, - я уявляю собi заклопотаного автора. Вiн сидить бiля
столу, повний всiлякоП премудростi,  знань  i  вражень,  його  лабораторiя
виробляК елементи майбутнього роману. Iнодi автор  зупиняКться.  ПеречитуК
написане. "Це не цiкаве нiкому, крiм мене" - раз! - вiн  викреслюК  абзац.
"Тут читач  нудьгуватиме",  -  на  тобi!  -  таКмна  обiцянка  майбутнього
захоплення вплiтаКться новим  абзацом.  "Це  читач  не  так  зрозумiК",  -
героПне, не посмiхайся -  вiн  тобi  дасть  тут  плаксиву  реплiку.  Автор
ховаКться за лаштунками, а його героП ходять по сценi, коли вiн шарпаК  за
шпагатинку. "Душка автор, - скаже прекрасна читачка, - як вiн  умiло  ними
керуК! Який вiн розумний. Я не могла покинути книжки". -  "Я  уявляю  його
собi красивим мужчиною, - скаже друга,  -  вiн,  певно,  так  любить  свою
дружину". Розумний автор, якому тiльки й треба, щоб його книжку прочитали,
не встаючи з мiсця, за один раз, i зiтхнули потiм, наче по обiдi, -  такий
автор досяг мети. Вiн сiдаК за iнший роман.

   Я не збираюся, пишучи мемуари, коритися практицi  писання  романiв.  Це
менi тепер непотрiбне. МоП романи вже написанi, лежать по  бiблiотеках  (а
фiльм-романи - по фiльмотеках), вони дали в свiй час те, чого я добивався.
Там я, як чесний майстер, продавав споживачам смачну Пжу й кориснi  думки.
Тепер я не пишу роману. Я пишу мемуари. Згадую  певний  шматок  життя,  що
менi вiн дорогий, i пишу про  нього.  Я  не  боюсь,  що  мiй  читач  почне
нудьгувати або йому не  сподобаКться  усмiшка  героПнi.  Коли  б  я  писав
романа, я за цим стежив би i менi  не  тяжко  було  б  смикати  героПв  за
ниточки, сидячи за сценою. Однаково - героПв видумано,  героП  безсловеснi
для Пхнього автора, i вiн може ними керувати. Iнша справа  тепер.  Я  пишу
насамперед для себе, i менi  все  цiкаве.  Я,  може,  не  хочу  показувати
красивоП, витонченоП будiвлi, а хочу так  дати  матерiал,  щоб  у  кожного
читача вирiс в уявi свiй окремий  будинок  художнього  впливу.  Той,  кому
тяжко буде прочитати до кiнця, може вiдiкласти книжку. Я не ображусь  так,
як образився б романiст. Значить, iще не час йому читати моП  мемуари.  Я,
лежачи в могилi, можу почекати ще сотню-другу рокiв.
   Свою власну характеристику я почну  з  того  моменту,  коли  я  складаю
конституцiю, що Пй  пiдлягав  би  я  сам,  керуючи  художньою  роботою  на
кiнофабрицi. Складати для себе закони - неприКмна рiч. Добре було Мойсеевi
одержати Пх на горi. Я Пх  проглядав  i  зробив  висновок,  що  вони  лише
формулювали те, що вже iснувало тодi на землi. Цi закони були  в  мозкових
клiтинах людей. Вони  тисячолiття  переливалися  з  кров'ю  по  жилах.  Пх
породила в головi перша ж проллята кров i перший передсмертний зойк.
   Я забув вiдзначити, що я сиджу на березi моря. Купатися - холодно, та я
вiдчуваю екзальтацiю й вiд морських пахощiв. А пахне море, треба  сказати,
знамените.  По-перше  -  гнилою  морською  травою,  йодом,  гiркою  сiллю,
холодним ефiром. Солодка млость ефiру особливо п'янить.  Тiло  застигаК  в
нiрванi, нiби отруКне морською диявольщиною. ЗдаКться, що тiло не може вже
знати болю й нiвечення. Лежу на камiнцях, обнiмаю всi краП, слухаю, вдихаю
в себе берегову гниль.
   Як аргонавти в давнину,
   Покинемо свiй дiм.
   Ту-тум, ту-тум! Ту-тум, ту-тум!
   За руном золотим.
   Я спiваю, бо я радий. Нiхто мене тут не бачить, як я, утiкши з фабрики,
роблю скрижалi. Небо не встеляють оболоки, грiм не  б'К  на  мiй  затишний
берег, i вся природа тихо  допомагаК.  Я  кидаю  камiнець  у  воду  -  вiн
пiдскакуК на водi й тоне. Мене кличе заобрiйна синь. Я бачу,  як  камiнець
опускаКться щораз нижче й нижче в глибiнь моря. Нiби  одразу  бiля  берега
море не маК дна. Я нахиляюся до води i мовби торкаюсь рукою  до  холодного
чола нареченоП, до ПП холодноП шиП. I як було всiм зрозумiти,  що  в  мене
одна наречена, наречена з колиски, про яку я думав, мабуть, i  тодi,  коли
не вмiв ще говорити. Наречена, що для неП я жив цiле життя,  Пй  присвятив
сталеву шпагу й за неП пiдставляв пiд мечi важкий щит. Сiмдесят рокiв стою
я на землi, пройшли передi мною поколiння чужих i рiдних людей, i всiм я з
гордiстю дивився в вiчi, боронячи життя й честь моКП нареченоП,  ПП  коси,
як струменi, розлились по землi, ПП руки, як благословення, лягли на поля,
ПП серце палаК, як серце землi, посилаючи  жагучу  кров  на  новi  й  новi
шляхи. Для неП я був смiливий i впертий, заради неП я хотiв бути в  першiй
лавi бiйцiв - бiйцiв за ПП розквiтання. Для неП я полюбив  море,  поставив
на гербi якiр, залiзний важкий якiр, що його приймають усi моря  свiту,  i
колишеться над ним могутнiй корабель. Культура нацiП - звуть ПП.

   Уявiть собi юнака - невисокого i стрункого, з сiрими очима i енергiйним
ротом, погляд насмiшкуватий i впертий, руки, що  люблять  доторкнутись  до
забороненого й вiдчути приКмнiсть там, де страшно. Руки, що люблять  жiнок
i ПхнК тiло, люблять парус i гвинтiвку, а iнодi полишають те  й  iнше  для
любовного вiрша. Людина без iдеалiв, бо не знаК авторитетiв, без  ворогiв,
бо вважаК, що друг i ворог - два обличчя одного тiла, егоПст, бо  не  знаК
нiкого не егоПста,  цинiк,  бо  так  називають  людей  з  Пхнiми  думками,
працiвник i ледар в один час, бо  думаК,  що  людина  працюК  для  лiнi  й
лiнуКться для того, щоб працювати. Цi вiдомостi трохи  показують  характер
нового редактора.  Та  хай  вони  лише  пояснюють  його  поведiнку  в  цих
мемуарах,  де  розум  староП  людини  хоче  переформувати  клiтини   своПх
сiмдесяти рокiв на молодий лад. Iнодi йому  щастить,  i  його  молоде  "я"
рухаК  думку.  Iнодi  крiзь  молодiсть  проглядаК  спокiйна  досвiдченiсть
життьового шляху i спокiйнi бiлi  поля  висот.  Приймiть  те  й  iнше,  як
приймаКте ви природу, що молодiК й старiК разом,  приймiть,  як  море,  що
молоде К завжди через свою старiсть. Хай у  вас  лишиться  дотик  думок  i
тодi, коли вiтер рознесе прах i хтось виросте з вiчноП матерiП.
   Я сидiв над морем i раптом оглядiвся, де я К. Позбирав свою конституцiю
з камiнцiв, по яких розвiяв i'П вiтер, пiшов  переплигувати  з  каменя  на
камiнь, подерся по горi й перебрiв бур'яни.


   Директор ходив, похитуючись i припадаючи то на одну, то на другу  ногу,
як моряк, - до речi, вiн i був колись моряком. Його корабель плавав лише в
одному морi, бо, коли вiн служив у флотi, саме була вiйна,  вихiд  в  iншi
моря охороняли турки, i Пхнiй крейсер  "Iсмет"  навiвав  жах  i  збуджував
панiку у флотi. Несподiвано з'являючись, вiн, як демон, налiтав на туманнi
береги i громив важкими набоями далекi поля й форти. Матрос  малював  собi
велетенського командира невловимого крейсера.  Залiзнi  руки  турка  гнули
залiзнi  перила,  коли  вiн  настирливо  вдивлявся  в   горизонт,   ведучи
закованого в панцир гiганта. Щохвилi  "Iсмет"  мiг  полетiти  вiд  мiни  в
повiтря, та заворожив його командир - колосальний велет.
   Матрос  ненавидiв  його,  як  смерть  i  тайну.  Нiч  кругом   стерегла
проклятого хижака, а мiни хиталися в водi пiд хвилею, i об  них  торкалася
риба, зневажаючи смерть.  Тодi  вибирали  темну  нiч,  темну,  як  кава  з
матроського пайка. З кожного корабля йшло в чергу кiлька матросiв. Бралося
нiкудишнього старого пароплава i його вантажилося мiнами.  Збiрна  команда
без трапа, просто з берега плигала на  борт  цього  брудного  гробовища  й
вiдпливала в море розставляти мiни. Цю операцiю робилося в тих мiсцях,  де
мав звичку ходити ворог. Але спитайте в матроса, яка капризна рiч  плавуча
мiна,  особливо  вночi,  коли  треба  поспiшати  i  плисти   далi,   треба
повернутися й додому, доки не вдарив по морю меч сонця й не накрив ворожий
пострiл. Дуже капризна рiч плавуча мiна, - кажуть матроси,  i  вони  мають
цiлковиту рацiю, бо ще нi разу не повернувся поганий  пароплав,  якого  не
шкода, до своПх берегiв. Мiни лежать на палубi й у трюмi, вогню запалювати
не можна, блоками опускають Пх у морську дорогу, вони непевнi. Бувало,  що
зiпсуКться на мiнi ударник або вчиниться хiмiчна реакцiя в гримучiм  живiм
срiблi капсуля. Вiзьмуть розриватися  тодi  мiни  на  пароплавi.  ФеКрична
картина, що на неП пiсля першого ж вибуху вже нiкому дивитись. А то  ще  -
поставивши мiну, забудеш шлях i на неП  ж  повернешся.  Проклятий  "Iсмет"
раптом ударить пароплав прожектором i не зведе його вбiк, доки примiриться
наводчик. Погасне прожектор несподiвано, як  i  з'явився.  Будуть  красиво
рватися мiни на пароплавi вiд набоПв крейсера. Розставляти  мiни  -  вiрна
смерть для матроса.

   Матрос це знаК й матрос зневажливо свище. Вiн почуваК пiд ногою  хистку
палубу судна, i йому не треба твердiшоП опори. Вiн може й умерти, та треба
ще подумати, чи варт. Матрос перед смертю вiдпрошуКться на берег.  Твердий
камiнь естакади, брук на вулицях i лiхтар, що  бiля  нього  починаКться  й
кiнчаКться матроська любов, народжують йому прекрасну думку  про  матiр  I
коня Савку. Матрос знову зневажливо свище. Але цей свист - чуКте? - маК  в
собi мало певностi. Вiн ховаК страх i  тамуК  дрижу.  Матрос  боПться,  як
кожна жива iстота.
   Негайно ж вiн шукаК грошей i шукаК жiнки, щоб затулити  в  своКму  ротi
крик смертi ПП  устами.  Вiн,  як  божевiльний,  стискаК  жiнку,  i  вона,
злякавшися, вириваКться з його обiймiв, тiкаК геть,  зникаК  в  пiтьмi.  А
матрос iтиме вiд лiхтаря до лiхтаря.  Йому  залишилася  година  стояти  на
твердiй землi й жити. Вiн  пливе  вiд  лiхтаря  до  лiхтаря.  Заходить  до
потайного салуну i дзвонить кулаком  у  дверi,  йому  ще  лишилася  година
життя. Вiн п'К якусь пахучу рiдину, молочно-бiлу, розведену водою. ЗатуляК
носа, щоб не занудило його вiд запаху одеколону, що вiн його п'К. (Горiлки
немаК - вiйна). Методично ламаК стiльцi, продавлюК пальцем столи, плюК  на
долiвку й пробуК розвеселитись пiснею. А час iде. А пароплав гуде. ВимагаК
денатурату. Зляканий хазяПн приносить його з усiма  приладдями  до  пиття:
фiльтром, хлiбом, цукром i водою. Але матрос розбиваК фiльтр, топче хлiб i
нехтуК цукром. Просто  в  горлянку  виливаК  вiн  пiвпляшки.  Часами  йому
здаКться, що вiн уже на тiм свiтi. Уперто натягаК на  лоба  шапку.  Губить
помалу свiдомiсть i чуК, як скажено працюК серце. Зовсiм не вiдчуваК  рота
й носа. Валиться на долiвку й лишаКться на нiй.
   Матроса витягають iз салуну недбайливо, як пса. Його волочать за  ноги.
На бруковi кидають i розбiгаються в рiзнi боки. Матрос лежить, його трясе,
вiн уже бачить десятий фантастичний сон, вiн мучиться неймовiрно, бо кожен
раз виривають кишки з тiла. Тут його знаходить  патруль,  читаК  на  шапцi
адресу  й  волоче  на  корабель.  Тиждень  матрос  у  кубрику  бореться  з
нереальною смертю й реальним доктором. Нарештi одужуК. I тодi  дiзнаКться,
що пароплав, на якому вiн мав повезти мiни, щасливо полетiв у повiтря бiля
турецьких берегiв.

   Вiдтодi матрос ненавидить спирт. А коли йому треба пити, затуляК носа й
цiдить у рот по краплинi. Це в нього К й тепер, я спостерiг одного разу  й
послухав його оповiдання про денатурат.
   Як аргонавти в давнину,
   Покинемо свiй дiм.
   Ту-тум, ту-тум. Ту-гум, ту-тум!

   За руном золотим... -
   спiваю я, повертаючись до фабрики й несучи конституцiю. Мене  зустрiчаК
кур'Кр: "Швидше до Директора!" Я поспiшаю до Пдальнi, де вiн тепер сидить.
   Бiля ворiт фабрики товчуться люди.  Актори  й  авантурники,  жебраки  й
чеснотники, жiнки, чоловiки й дiти. Вони лагiдно зазирають  у  вiчi  всiм,
хто впевнено ходить, хто твердо ставить ногу й  високо  несе  голову:  то,
мабуть,  хазяП,  службовцi,  недосяжнi  режисери  й  всемогутнi  помiчники
режисерiв. Тут вони товпляться з ранку до вечора.

   Пдальня мiститься в бруднiй кiмнатi, де стiни запливли парою  й  салом,
столи покрито з минулого року папером, так вiн  i  лежить.  Перед  дверима
стоПть напiвгола жебрачка, яка нiчого не просить, а  тiльки  топчеться  по
своПй одежинi й сумно сповiщаК кожному: "Конвертiв бiльш немаК". В холодну
пору мухи сидять на стелi й облiпили електричний  шнур,  на  якому  висить
лампа. Шнур зовсiм чорний i дивно кострубатий.  Мухи  сидять  i  по  однiй
умирають, сиплються на стiл i на похиленi голови.  В  жарку  пору  -  вони
лiтають i пустують, грацiозно сiдають на хлiб i  на  руки,  злiтаються  до
стелi, роблять мертвi петлi i лiзуть  до  рота  й  до  носа.  Ми,  лагiдно
посмiхаючись, невпинно женемо Пх i не хочемо дiлити з ними нашоП  трапези.
Нам навiть дивно - як може бути Пдальня  без  мух?  До  цього  ще  -  пси.
Невiдомо, кого бiльше завсiди в Пдальнi: людей  за  столами  чи  псiв  пiд
столами. Кожен спiвробiтник маК свого улюбленця. Деякi -  двох  i  бiльше.
Пси гуляють, жирують, плодяться й поповнюють Пдальню щенятами,  блохами  й
нудним запахом. Директор сидить окремо й Псть так швидко, нiби в  нього  в
руцi двi ложки. Я сiдаю бiля нього й розкладаю  на  столi  конституцiю.  Я
йому голосно читаю, а вiн мовчки Псть. Подають другу страву. Директор  даК
шматок м'яса котовi, що сидить  поблизу.  Це  матроська  звичка  -  любити
тварин. Одразу котовi ще перепадаК кiлька  шматкiв  м'яса  вiд  людей,  що
сидять навкруги: таКмна думка, що  на  них  таким  чином  зверне  Директор
увагу. Така увага нi до  чого,  але  людям  приКмно  навiть  погладити  ту
тварину, до якоП торкалось начальство. "Як аргонавти в давнину", -  спiваю
я сам до себе, закiнчивши читати пункти, навiянi морем. I другу страву вже
з'Пдено. Директор мовчки думаК. Пам'ять у нього  гарна  -  кожне  слово  в
головi.
   - Роботи багато, - каже вiн, коли  ми  виходимо  з  Пдальнi,  -  тiльки
розбалувались вони всi. Халтуру розвозять.

   Я не можу говорити - менi не даК авторське  задоволення.  Мого  проекта
блискуче прийнято.
   - Ти, може, думаКш, що в рукавичках працюватимеш? - каже вiн далi.
   Ми заходимо до зали переглядiв, провадячи далi розмову. Це  -  невелика
кiмната, в якiй, певно, завiсився  не  один  бiдолаха,  бо  й  тепер  вона
навiваК думки про самогубство. Вона з тих кiмнат, до яких нудно заходити й
радiсно виходити. Стiльцiв немаК. Двi-три лави стоять на бруднiй  долiвцi.
В кутку пiч, що нiколи не топиться. Ми сiдаКмо.
   - ЛiнiП я одразу не братиму, -  кажу  я  тихо,  -  бо  тут,  де  справа
торкаКться творчостi, я не можу замiнити собою всiх творцiв фiльму. Я хочу
заслужити в них повагу й авторитет.
   Механiк за стiною пускаК апарата. Апарат деренчить i шумить, заглушаючи
розмову. На екранi миготять шматки чергових  знiмань  якоПсь  режисерськоП
групи. Директор робить зауваження про роботу оператора, хтось позад нас це
нотуК. Я мовчу, дивлячись  на  екран.  Я  вступаю  до  смуги  повсякденних
iнтересiв, приПздiв  на  фабрику  ранком,  переглядiв,  розмов,  директив,
сварок, монтажiв - усього того, з чого складаКться цiле наше  життя,  коли
викреслити з нього недiлi та весни.

   V
   - Любий Сев, - хочеться менi почати, - нарештi й про вас iтиме мова.  У
мене на стiнi висить портрет - ваш дiд у  бiлiй  полотнянiй  сорочцi  й  в
полотняних штанях, босий i без шапки. Вiн стоПть у  садку,  спираючись  на
палицю. йому не менше дев'яноста. Але вiн стоПть так, як ви стояли  колись
у Мiстi, у нього буйне волосся й рiвнi плечi.  Вiн  з  однаковою  гордiстю
стоятиме серед велетенських машин,  вiн  стоятиме  на  палубi  океанського
корабля, що йде в невiдомi краПни, вiн стоятиме  з  однаковою  гордiстю  й
серед немiряного степу, спираючись на палицю. Бо в ньому К одвiчне обличчя
Людини, суворi риси завойовника, серце мандрiвника i творця.
   - Любий Сев, - кортить менi казати, - я пам'ятаю й досi ваше сприймання
життя. Жiнку треба вмiти понести на руках. Не боятися нiколи  помилок,  бо
той, хто боПться, швидко старiК, i в нього холоне голова. Йому годi шукати
повноти життя, йому досить тоП молодостi, що залишилася в нього позаду,  а
тоП молодостi, що е попереду й К навкруги, - вiн не бачить.

   - Любий Сев, - хочеться менi казати ще  далi,  але  я  стримую  себе  й
переводжу думку на iнше. Менi не личить користатися  прийомами  романiста,
щоб прив'язати увагу читача. Романiст обов'язково  вже  повiдомив  би,  що
"Iсмет" у нього буде дiяти ще раз, що дванадцять весел матиме шлюпка,  яка
привезе до берега турецького  мiнiстра.  Вiн  побожився  б,  що  герой  не
любитиме балерини, i потiм показав би протилежне. Я цього не зроблю, хоч i
кортить менi сказати кiлька таКмниць i кiлька фраз,  що.  Пх  можна  рiзно
розумiти. Замiсть цього я просто перейду до  дальших  сторiнок  розповiдi,
щоб продовжити обiцянi мемуари староП  людини,  яка,  проте,  вважаК  себе
здатною жити iще пiвсотнi рокiв.

   Менi неприКмно, що я написав останнi слова фрази. Але  тому,  що  я  Пх
подумав, я не маю права таПти. Чи ж не обiцяв я казати тiльки правду?
   МоК перебування в Мiстi вступало до новоП фази. Менi сьогоднi  сказали,
що приПхав Сев. Я його не бачив. Художник Сев - мiй перший друг. Прийшовши
режисером до кiно, вiн поставив невеличку комедiю й  блискуче  провалився.
За це вiн дозволив собi вiдпустку  на  кiлька  мiсяцiв.  Тепер  вiн  знову
повернувся до Мiста й буде ставити ще одну картину.
   Я виходив схiдцями на третiй поверх готелю.  Горiли  електричнi  лампи.
Був вечiр, що не вiщував менi  нiчого  Особливого,  нiяких  подiй.  Весело
пiдскакуючи, я майже вибiг нагору й там раптом зупинився,  пригадуючи,  до
кого йду.
   - До високого режисера, -  вiдповiв  я  сам  собi,  поновлюючи  рух  по
паркету коридорiв  третього  поверху.  Ми  умовилися  з  ним  порозмовляти
увечерi про сценарiй - той, що вiн почав ставити. Отже, я йшов, як веселий
журавель. Моя печiнка почувала себе добре, i жовч не виливалась,  куди  Пй
не треба. Я був розiгрiтий, як вiск, своПми планами, майбутнiми  успiхами,
романтичнiстю натури, тишею коридора, вiдбиток чужих пальцiв  залишився  б
на моПй шкiрi, коли б хтось спробував узяти мене за руку.
   Постукав до кiмнати. Тиша.  Ще  постукав.  ДвоК  голосiв  -  жiночий  i
чоловiчий - вiдповiли разом: "Можна". Я переступив порiг кiмнати й  одразу
нiкого не побачив. Праворуч пiд стiною на столi стояла лампа з абажуром  i
темною матерiКю на ньому. Вiд цього вся кiмната була темною, задушливою  i
чужою, як вулиця незнайомого мiста. Крiзь одчиненi вiкна  долiтала  музика
ресторану, перериваючись i глухнучи, коли там раптом зачиняли дверi. Потiм
знов лунала, вирвавшись в  щiлину.  Пахощi  жiнки  примусили  мене  глибше
зiтхнути, набираючи повiтря.
   - Добривечiр, - сказав я.
   Менi вiдповiли не зразу, певно, чекаючи  когось  iншого  замiсть  мене.
Хтось бiля вiкна палив цигарку, i вогник ПП  раптом  збiльшився,  зробивши
потiм у темрявi траКкторiю яскравоП зiрки. З лiжка до мене озвався високий
режисер:
   - Засвiтiть, будь ласка, горiшнК свiтло.

   Я повернувся до дверей i, доки намацував рукою вимикач, подумав,  що  я
прийшов невчасно й менi  краще  пiти,  не  перешкоджаючи  людям  заповняти
вечiрнiй присмерк розмовами.  Пахощi  жiнки  знову  долинули  до  мене.  Я
запалив свiтло.
   Високий режисер лежав на лiжковi, що стояло лiворуч, упирався головою в
стiну й ноги звiсив на долiвку. Бiля  вiкна  сидiла  жiнка  -  бiлоголова,
стрижена, в англiйськiй блузцi,  поклавши  довгi  ноги  на  стiлець  перед
собою. Вона палила, дмухаючи в вiкно, i ледве подивилася на мене.

   Режисер одразу скочив з лiжка й простяг руку: "Дуже радий  бачити.  Уже
гадав, що не  прийдете.  Сiдайте,  будь  ласка,  знiмайте  вашу  куртку  й
почувайте себе вiльно".
   Я роздягатися вiдмовився.
   - Дякую, -  сказав  я,  -  але  ми  сьогоднi,  здаКться,  не  встигнемо
поговорити, я ще маю побачення з  моПм  товаришем,  що  вчора  приПхав  до
Мiста.
   - Iз Севом? - запитала жiнка.
   - Дозвольте вас познайомити, - заметушився високий режисер, -  це,  так
би мовити, моК начальство з фабрики - редактор,  а  це  моя  приятелька  й
землячка.
   Землячка, не встаючи  з  мiсця,  простягла  менi  руку.  Я  ПП  взяв  -
безвольну, трохи холодну й гладеньку. Жiнка менi  рiшуче  не  сподобалась.
Менi стало чомусь досадно. - 3 Севом, - вiдповiв  я,  -  а  ви  його  хiба
знаКте?
   - Я Сева знаю, - жiнка викинула у вiкно сигарету i встала з стiльця,  -
учора мене ось вiн познайомив.
   Вона почала ходити по хатi. Я одразу став забувати своК  незадоволення.
З нею менi захотiлося погуляти по вулицях, мiцно притиснувши  до  себе  ПП
лiкоть. Вона трималася так,  нiби  Пй  шлейф  несли  пажi.  Розмовляючи  з
високим режисером, я вiдчував на собi погляд, крайки моПх вух червонiли.

   - До побачення, - закiнчив я розмову, - завтра умовимось. До побачення,
товаришко. - Я вийшов з кiмнати, почувши за  собою,  коли  зачиняв  дверi:
"Хочете чаю, Тайах?" Це мене вразило, i я навiть не  в  той  бiк  коридора
вiдразу  повернув.  Потiм  я  почав  згадувати,  перебираючи  прiзвища   й
знайомих. Замислившись, я набрiв на Сева, що мешкав за кiлька номерiв далi
в коридорi i виходив кудись iз своКП кiмнати.
   - Сев, Сев, - закричав я, - ви це чи не ви?

   - Це я, - вiдповiв Сев, простягаючи менi долоню.

   Ми довго стояли, трясучи руки, як це завжди роблять П вороги, i  друзi.
Першi - щоб замаскувати ворожiсть, а другi - щоб заховати дружню теплоту.
   - От ми й зустрiлися, - кажу я, - а наче зовсiм недавно ми з вами  жили
в однiй кiмнатi. Скiльки це вже часу пройшло?

   Ми установили точно, скiльки пройшло часу, i це нас анi порадувало, анi
засмутило. Що нам час, коли його К пiд нами й вище нас цiлi гори?
   - Провалили картинку, Сев? - смiюся я.

   - Iще й як провалив! З музикою й барабанами, - регочеться мiй  друг,  i
луна йде коридорами, як у лiсi. - Зате я тепер не провалю й не злякаюсь.
   СтоПмо ми в коридорi довго, заходимо до кiмнати  й  там  знову  стоПмо.
Розмова наша мало маК змiсту, але хiба не досить того, що  ми  чуКмо  одне
одного, бачимо й смiКмось, як малi, не знати з чого?
   - Сев, а хороше море, чорт його забери!

   - Коли  б  тiльки  його  не  змальовували  синьою  фарбою  i  красивими
епiтетами. Обов'язково над ним мусить лiтати чайка, що  квилить-проквиляК,
буревiсники, Що чують бурю, i кораблi з бiлими  лоскутами  парусiв.  Iдуть
вони обов'язково вперед, море тодi уявляКш калюжею, яка гордиться з  того,
що по нiй плаваК бiлогрудий корабель.
   - А матрос бронзовий i делiкатний,  -  кажу  я  в  тон,  -  вiн  возить
обов'язково привiти й закохуКться десь у смагляву дочку  IндiП,  нудьгуючи
за нею й  простоюючи  вахту  мрiйним  чудаком.  Керманичi  всi  бадьорi  й
смiливi, бачать рифи, як акули...
   - Дайте ж менi договорити, - сердиться Сев,  -  я  вiдповiдаю  на  ваше
запитання про море. Вiн запалив цигарку й став бiля трюмо.

   - Море - це розпутна красива жiнка, яка хвилюК бiльше за всiх цнотливих
голубок. Ця жiнка лише збуджуК жагу,  вашу  шалену  пристрасть.  Як  перша
знана жiнка,  вона  ввижаКться  вдень  i  вночi.  ЗадовольняК  один  подув
пристрастi, але викликаК два iнших. Ви бачите, що вона  брудна,  оця  ваша
любов, вона iнодi дурна й жорстока, але нiяка красуня в свiтi не дасть вам
стiльки насолоди, бо вона К й залишиться першою жiнкою, першою любов'ю.

   Вiн промовчав.
   - Море зовсiм не синК, i чайка квилить над ним тому, що хоче Псти, а не
тужить за кимось. На кораблях бруднi, сiрi, обвiтренi паруси, i  саме  цей
факт менi хвилюК кров. Кораблi на морi поспiшають перебiгти свiй шлях, щоб
Пх не захватив у дорозi шторм. Вони бояться моря, i  Пхнiй  гордий  вигляд
походить вiд поспiшностi.  Вони  жагуче  бояться,  а  ходять,  бовтаються,
перелiтають з хвилi на хвилю, вiрнiш - хвиля пiдкочуК пiд них своП  пiнявi
боки. Навкруги чорне страшне  море,  безодня  води  й  гнiву.  Воно  iнодi
поманить ласкавою синьою фарбою, iнодi воно  з  небом  зiйдеться  й  почне
чарувати. А натура його зрадлива, зовуча й сувора.
   Я хочу теж докласти своПх мiркувань.

   - Матрос возить не привiти лише, - кажу я, - а й важуще  золоте  зерно,
багатство й ситiсть, руду й метал. ОбважнiК трюм, як шлунок  бджоли,  коли
вона повертаКться з поля. Над морями летить бджола простим шляхом. У трюмi
пересипаКться зерно, гурчить метал, i чути, як за iлюмiнатором проноситься
вода. На вахтi хочеться спати, i обважнiли пiсля робочого дня руки.  Море,
Сев, не забавка.
   Сев одходить вiд трюмо.  ВиявляКться,  що  вiн  одягав  там  комiрця  й
поправляв на собi краватку. Це мене зацiкавлюК, бо в нас нiколи не  бувало
люстерка, i ми все робили помацки. Мушу признатися, що  це  був  перший  i
останнiй раз, коли Сев користався трюмо для таких дрiбниць, як комiрець  i
краватка.
   - Де ви були? - раптом згадав  вiн  про  нашу  зустрiч  в  коридорi.  Я
сказав.
   - То чого ж ви звiдти втекли так швидко?

   - Там якась дiвчина, i вона менi не... подобаКться. А взагалi я не хочу
Пм перешкоджати.
   - Тайах ПП звуть?
   - Я чув це iм'я, але при  чому  тут  "Йосиф  Прекрасний"?  Там  К  така
цариця, що спокушаК.
   - Оце вона там i К.
   Я здивувався i схвилювався. Перше почуття я висловив, а друге спробував
заховати навiть вiд себе. МоК ж серце - цей одвiчний зрадник - нагнало  на
обличчя зайвоП кровi, я зробився червоний. Сев це помiтив. Вiн  нiчого  не
сказав i почав проглядати журнал. Iнодi вiн дивився на мене. Знову ховався
за журналом. Ми розпочали розмову, провадили ПП з пiвгодини i сказали дуже
мало слiв. Я взагалi люблю людей, з якими можна розмовляти, не кажучи всiх
слiв.

   - Сценарiй морський думаю. (Коли Сев говорить  иро  свою  якусь  акцiю,
його слово, що визначаК акцiю, вiн вимовляК нiби з великоП лiгери, як щось
важливе  та  пiдкреслене).  Море,  корабель,  нашi  матроси  й  нудьга  за
батькiвщиною.
   Я лише слухаю, бо в мене немаК нахилу до бесiди. Це вiн швидко  помiчаК
й непомiтно змiнюК тему. I, нарештi, несподiвано каже:

   - Ходiмо туди.
   - Куди? - дивуюся я.
   - До тоП кiмнати, звiдки ви втекли.

   Ми сидимо всi гуртом на лiжковi: я, Тайах i Сев.  Навпроти  нас  ходить
високий режисер, а на канапi сидить кiнооператор в окулярах.

   Я вiдчуваю бiля себе тепле плече жiнки,  вона  чудово  пахне  -  якийсь
солодкий, тремтячий запах, як звук вiолiни. Менi хочеться сказати Пй якусь
приКмнiсть, показати себе веселим i цiкавим, i... красивим.

   - Ви танцювали, як Кгиптянка - наче жагуча пристрасть текла в вас.
   Тайах весело смiКться й лукаво поглядаК на мене й на  Сева.  Вона  дуже
стримана й холодна взагалi, а коли смiКться - робиться близькою. Для  всiх
людей в неП холодний погляд i професiйна усмiшка балерини -  одним  ротом,
бiлими зубами.
   - А взагалi ви нагадуКте прекрасну мавпочку, - додаК  Сев  серйозно,  -
вона гризе горiшок на деревi й влучаК звiдти горiшком.

   - Монкi (Mоnkеу), - iнформую я, - так звучить це англiйською мовою.
   Так розмовляючи, ми не помiчали часу, що  поспiшно  крутив  стрiлки  на
годинниках i засипав синiй дах  неба  цiлими  мiшками  свiтлякiв.  Високий
режисер мочив хустку рiдиною зi склянки (то був чай) i клав собi  на  очi,
шо були навдивовижу червонi й запаленi. Вiн з нудьгою поглядав на  горiшню
лампу, доки ми догадались ЏП погасити. Високий режисер попiк  очi  свiтлом
прожекторiв.

   Iнтимна темiнь обгорнула  кiмнату.  Оператор  присунув  ближче  до  нас
канапу. Високий режисер сiв i собi.
   - Ви якiсь дивнi люди, - сказала Тайах, - нiчого подiбного я не  бачила
в себе на пiвночi. Я почуваю вашу молодiсть, як морське повiтря.
   На мою руку обережно лягла ПП рука й так залишилась. Я  почав  ворушити
пальцями, помалу пестити жiночу  руку.  Тайах  нахилилася  до  мене,  й  я
нахилявся до неП. ПП волосся лоскотало менi вухо.
   Я люблю людськi руки. Вони менi здаються живими додатками до  людського
розуму. Руки менi розповiдають про труд i  людське  горе.  Я  бачу  творчi
пальцi - тремтячi й нервовi. Руки жорстокi й хижацькi, руки  працьовитi  й
ледарськi, руки мужчини й жiнки! Вас я люблю спостерiгати, коли ви  берете
й вiддаКте, коли ви ховаКте в одежi ножа,  коли  ви  пестите  нiжну  шкiру
жiнки, коли ви боляче любите ПП й не хочете нiкому вiддати. Найбiльше менi
до вподоби руки  творцiв.  Перо  i  пензель,  нiж  i  сокира,  талановитий
молоток! Чи знаКте ви, що рука, яка вас тримаК, передаК через  вас  вогонь
життя? Вона  вмре,  ця  невгамовна  рука,  а  витвори  ПП  житимуть.  Вона
поспiшаК, виконуК волю людини, що, пiдiймаючися з небуття,  ледве  встигаК
дати життя дiтям i виконати долю  творчого  труда.  Я  люблю  ПП  -  вiчну
людську руку, незвичайний символ, i розумiю велич тоП хвилини,  коли  друг
даК руку друговi: цим вiн передаК самого себе, своК серце й розум, дихання
дiтей. Двi людських руки вкупi - це  кiльце,  за  яке,  ухопившися,  можна
зрушити землю.
   Моя кана випливаК раптом перед  очима,  я  перегортаю  червоний  жар  i
вiдчуваю легеньку прохолоду. Поправляю плед на ногах i пiдкладаю  дров  до
кани. Кров не хоче вже мене грiти так, як  пiвсотнi  рокiв  тому.  Поги  в
колiнах i кiсточках ниють i тремтять, доки розгоряються  дрова.  Поступово
тепло збiльшуКться. Дрова охоплюК полумiнь. Червоне й  гаряче  листя  його
росте й в'яне. Раптом iз листя вироблюються червонi чоловiчки, вони сидять
на дровах, махаючи синiми хустками. МоК  холодне  тiло  набираК  тепла.  Я
нахиляюся до кани, i гарячий вiтер дише менi  в  обличчя.  Наче  йду  я  в
пекучий день степом, щоки моП горять  вiд  кровi.  Далi  я  хвилинку  тихо
плачу. Очi в мене розплющенi, я нiчого не бачу, i на плед падають  рясними
краплями сльози. Це не значить, що я печальний, що менi боляче й що я щось
втратив. МоП сльози так само, як i смiх, - це фiзiологiчнi процеси, що  Пх
звикли збуджувати в менi певнi обставини. Але  мозок  у  мене  стоПть  над
фiзiологiКю. Вiн  знаК,  що  сльози  й  радiсть  -  це  невiд'Кмнi  частки
людського щастя. Я дивлюся на руки, пiдставляючи Пх ласцi вогню. МоП любi,
грiйтеся. Ваша кров тече в синах: пiлотовi й письменниковi.  Ви  не  висли
безсило вiд розпачу та невдачi, ви завжди чесно  служили  менi.  Ви  першi
дали вiдчути нiжнiсть жiночого тiла й вiдповiли  ласкою  на  ласку.  Дрова
розгорiлися добре. За вiкнами негода. Тiло  молодiК  вiд  тепла.  На  руки
стрибаК вогонь i тече по жилах. Я заплющую очi. Неси мене, часе, назад.
   - Чи довго ми так сидiтимемо? - питаК  наче  з  далекого  далека  голос
оператора.
   - Менi непогано, -  каже  Сев,  -  та  мене  вдома  чекаК  вже,  певно,
помiчник, з яким я розробляю сценарiй.
   Я нахиляюся до Сева й пропоную йому своП послуги. А через  те,  що  мiж
нами сидить Тайах, вона вiдхиляКться трохи назад, коли я розмовляю з Севом
над ПП колiньми. Я пiд сурдинку кажу Севу кiлька зайвих слiв, що не  мають
зв'язку з моКю пропозицiКю. Вони передають моК сприймання  Тайах.  Вона  й
собi хоче слухати й нахиляКться до наших голiв, ПП груди  торкаються  тодi
моКП руки. Я не ворушу лiктем, щоб залишити враження випадковостi.  Я  чую
пульсацiю кровi на шкiрi руки.
   ТроК голiв укупi, три перемiшаних дихання, троК рук разом (Сев поклав i
свою руку  на  нашi),  сутiнь  кiмнати,  дружба,  до  якоП  увiйшла  жiнка
повноправною серединою. Цю групу можна вирiзьбиги на пiрамiдi, бо  вона  е
синтез i натхнення. Тишу перекласти на камiнь,  i  вона  буде  тремтiти  в
напруженнi. На неП падатимуть тiнi  подiй,  але  вона  вiчна.  ТроК  голiв
укупi!

   VI
   Сонце ще далеко за  обрiКм.  Його  дотики  до  хмар  ледве-ледве  можна
розпiзнати. Це навiть ще не дотики. Це погляд здалеку, вiд  якого  голубiК
небо на тiм мiсцi, де зiйде сонце. Море спокiйне й  темне.  Повiтря  вночi
чорне, а тепер - сiре, i можна бачити за  хвилерiзом,  за  маяком  -  тiнi
парусiв трьох шаланд. Ми вийшли з готелю: Сев, я й актор-тубiлець.  Вулиця
мокра вiд роси. Блiдо горить лiхтар, вiн зблiд, як жiнка пiсля пристрасноП
ночi. Перед готелем невеликий бульвар, що обриваКться до порту.  Маяк  уже
погашено. Пароплав з чорним димарем i трьома червоними  на  ньому  смугами
видушуК з себе дим, що помалу сотаКться в повiтрi  й  заволiкаК:  портовий
вокзал,  портовi  будiвлi   i   склепи,   будiвлi   зерноперевантажувачiв,
залiзничнi вагони на естакадi. Пароплав iз жовтим димарем помалу пiдносить
на грот-мачту прапор: темний квадрат на бiлому полi. Капiтан заявляК  цим,
що вiн сьогоднi вiдпливаК з нашого Мiста до своКП краПни за море.
   Ми йдемо серединою бульвару в  напрямку  до  схiдцiв  у  порт.  Бульвар
нагадуК клiтку зоологiчного саду, з якоП вивезли звiрiв  i  лагодяться  ПП
почистити. Ще не повиходили пiдмiтальники, поливальники й чепурiП -  люди,
що мають повне право зневажати нас: вони знають нашi грiхи  i  бруд.  Бiля
пам'ятника французькому герцоговi стеляться  вниз  широкi  схiдцi.  Герцог
показуК рукою своК задоволення з моря й  торговельноП  гаванi,  що  лежить
просто перед нами. Вiн  не  дивиться  лiворуч,  де  вiйськова  гавань,  ще
лiворуч, де нафтова,  праворуч  -  де  тепер  царство  зерна  й  шкiр,  ще
праворуч, де за будiвлями на молу - К море й на високому березi  -  рештки
старовинноП турецькоП фортецi.

   По схiдцях ми бiжимо вниз, як школярi. Схiдцiв К сот за двi.  ДобiгаКмо
до вулички, нею йдемо лiворуч, минаКмо торговельну гавань,  де  до  берега
причалили  дубки  й  великi  шаланди,  похитуються  в  ранiшньому  снП  цi
дерев'янi будиночки, похитуКться сiно на деяких з них, i розноситься важке
хропiння команди. Дзенькотять ланцюжки, перекинутi з шаланд  на  берег.  У
вiйськовiй гаванi попритулювалися човни рибалок. Ми  пiдходимо  до  них  i
зазираКмо згори, з естакади. Наш  актор  починаК  бiгати  й  шукати  свого
знайомого рибалку, вiддаляКться  вiд  нас  i  десь  зникаК.  Море  тихе  й
блискуче. Ми ходимо, не розмовляючи. Пiд нами шаланди, розпустивши паруси,
похляскавши ними на тихому вiтрi, одна за одною вiдриваються  вiд  берега,
набравши вiтру в парус. Вони довго сновигають у гаванi,  як  нiчнi  птахи,
лавiрують, хитрять iз вiтром i врештi, як гуси, випливають за хвилерiз.
   Голос нашого актора десь лунаК в ранковiй тишi.

   - Ей, на яхт-клубi!
   Яхт-клуб уперго мовчить. Там немаК нi душi.  Актор  надриваКться;  нiби
через усю вiйськову гавань розтягся його голос.  Нам  набридаК  стояти  на
мiсцi, i ми  йдемо  в  напрямку  голосу  нашого  актора.  НаближаКмось  до
спорудження на бгрезi. Це - старий моторний човен вiйськового призначення.
Вiн стоПть на березi, пiдпертий з усiх бокiв.  Ми  прикладаКмо  долонi  до
залiзних його бортiв. Досередини заглянути важко, бо високо. Ми зневажливо
штовхаКмо ногами iржаве кермо, воно рипить, ми ворушимо вiсь гвинта,  вона
злегка гудить, резонуючи в порожнiй серединi. Погнутi борти,  дряпини  вiд
куль i порвана сталь зруйнованоП башти. Ми врештi  пройнялися  повагою  до
цього жертовника, на якому було принесено в  жертву  людськi  тiла.  Коли,
кому, скiльки? Ми не маКмо вiдповiдi.  Якi  передсмертнi  рухи  бачила  ця
сталь, про що плакали сини  чиПсь,  розкиданi  в  тобi,  збитi  до  бортiв
ворожим набоКм? Тебе пестило море. Ти занурявся в хвилю, човне.  Тепер  ти
стоПш на березi, i ми не бачимо на тобi гордих слiв.
   Iдемо далi й доходимо до краю молу. Вже зовсiм свiтаК. Над водою сидять
рибалки-аматори, Пхнi самолови на довгих прутах нахилилися в ряд.  Самолов
- це вудка з кiлькома гачками, на кожному з  гачкiв  насаджено  рачка  або
дрiбну рибу: сардельку чи фiринку. Дрiбну рибу ловлять сiткою на  круглому
обручi. За смугою води, досить широкою для  того,  щоб  нею  могло  пройти
двадцять пароплавiв у ряд, кам'яним бар'Кром стоПть упоперек хвилерiз. Вiн
не з'КднуКться з землею, i до нього доходить  човен.  Море  за  хвилерiзом
блiде, бiле, як оливо. Там якраз  схiд  сонця.  До  нас  пiдходить  актор.
"ПереПдьмо на хвилерiз, - каже вiн, - туди  за  нами  зайде  шаланда".  Ми
чекаКмо ще кiлька хвилин. Ми чекаКмо не самi. Кiлька таких, як ми, рибалок
з прутами й кошиками стають бiля нас i кричать на хвилерiз неза-доволеними
голосами. "Давай човна, - кричать вони, -  давай  човна,  сонi  проклятi!"
Нарештi вiд хвилерiзу вiдходить шаланда на веслах. Хлопець  уперто  гребе,
вигрiбаючись на хвилю, що поволi вже почала здiйматись у гаванi. Човен iде
помалу. Аматори з самоловами сидять i  похмуро  чекають.  Саме  при  сходi
сонця пiде  бичок.  Якась  стара  баба  iнтелiгентного  походження  палить
цигарку i плюК в воду, нiби ворожачи. ПричалюК шаланда, легко  пошарудiвши
об камiнь бортом.
   Ми сiдаКмо. Човен похитуКться на хвилi. Я сказав кiлька слiв про  ранок
i сьогоднiшню недiлю.
   - В недiлю моя голова найбiльше працюК, - говорить Сев. - Я  за  недiлю
багато придумаю кадрiв для картини. Нiкуди я не поспiшаю,  нiхто  мене  не
викликаК на фабрику телефоном, я працюю, як каторжний.

   - Дубок з Кафи? - сказав мiй сусiда.

   - З Олешок. Бачиш парус? - вiдповiв сусiда Сева.

   Дубок похитувався серед гаванi на якорi. Вiн був цiлком  безлюдний.  На
щоглах лише блоки вгорi  порушували  оголенiсть  дерева.  Паруси  змотано.
Бугшприт, завжди такий грацiйний, тепер обрiс парусом, що лежить на ньому,
як нарiст на деревi. Ми  об'Пхали  дубок  з  корми.  За  кормою  на  тросi
прив'язано маленького пузатого човника. Вiн маК таку ж  форму,  як  дубок,
так пофарбований - i здаКться малим дитинчам,  рибинкою  великого  кита  -
дубка. Дубок називаКться "Тамара".
   Хвилерiз пiдноситься над водою - з боку гаванi на чверть метра, з  боку
моря - на два метри, метрiв зо три завширшки i з кiлометр завдовжки.  Такi
його ознаки цiлком задовольняли управлiння порту. Хвиля  розбиваКться,  не
доходячи до гаванi, коли по морю ходить шторм на всi дванадцять балiв.
   Ми пройшли по хвилерiзу в край, поминувши десяток рибальських хатин, що
попритулювались до каменю iз згористого боку. Це,  власне,  не  хатини,  а
сякi-такi дощечки, фанера, стовпчики й рибальськi кошики.  Тут  живе  цiле
лiто родина рибалки. На зиму - вони переПздять до Мiста на зимiвлю. Шторми
захлюпували Пх пiною й скаламученою водою, шторми викидали  до  Пхнiх  нiг
морську траву й розпливчастих, як холодець, морських медуз.  Рибалки  тодi
славили бога й нiяк не могли перекричати  реву  штормовоП  хвилi.  Лаялися
вони знамените.

   Ми  сiли  на  iржаву  стару  гармату,  що  своКю  вагою  змiцняла  край
хвилерiза. Налiтав спроквола невеликий вiтер. Ми крали в когось  день,  бо
сонце ще не зiйшло.
   - Сев, як може краПна жити без моря? Якi  перспективи  К  в  ШвейцарiП?
Коли б я там жив, я, певно, повiсився б на  вершечку  першоП-лiпшоП  гори.
Пхня молодь з нудьги  дряпаКться  по  скелях,  одморожуК  носи  й  ставить
рекорди. А нудно ж як! Сьогоднi вилiз на гору, завтра подерся на  вищу,  а
людей навкруги немаК, внизу пiд  ногами  бовванiК  вся  краПна,  димляться
долини, блищать рiки, на згiр'ях, як мох, лiси. Вони сидять у  норi.  Люди
деруться на гори й нiяк не можуть Пх перелiзти. Вони ще роблять годинники,
точно роздiляють чужий час,  думають,  що  годинники  дадуть  Пм  втiху  й
молодiсть. У вас К годинник, Сев?

   - Зроду його не мав.
   - Менi годинник нагадуК  фараонову  тощу  корову,  що  не  може  нiколи
наПстися.
   Бiля нас рибалка спiймав бичка. Ми сидiли обличчям до вiльного моря, де
мало сходити сонце й  пiдiйматися  перед  нами  на  Мiсто.  Далекий  берег
лiворуч вимальовуКться вже, наче  виходячи  з  долини  нiчних  тiней.  Сев
розповiдаК про жiнку, що нiколи не бачила, як  сходить  сонце,  i,  проте,
була гарноП вроди. Жiнка мене цiкавить, я розпитую про  ознаки  ПП  краси.
Саме в цей час починаК сходити сонце. Воно витикаКться з-за води й  одразу
ж вiдбиваКться в морi. Через це воно ввесь час кругле й лише  збiльшуКться
й збiльшуКться. Тепер воно вiдриваКться вiд води. На ньому  наче  ворушить
хтось блискуче решето. Кричать позад нас мартини. Кричать,  кружляючи  над
водою й падаючи часом на воду за рибою.  Сонце  б'К  в  очi.  Ми  спочатку
терпимо, клiпаКмо очима, а далi повертаКмось до сонця спинами й  зiтхаКмо,
почуваючи, як тепло на нас лежать променi сонця.
   - Я вiдчуваю, що мiй мозок наче холодною водою пополоскано.  Це  добре.
Ви думали про мiй сценарiй?
   - У вас щодня новий сценарiй, Сев.

   - А iдея?
   - Я кажу - новий для темного ока. А себе  я  за  таке  не  вважаю.  Ваш
сценарiй маК iдею, що ПП не можна  цiлком  сказати  словами.  Мене  завжди
дратували всi отi скорочувателi  чужих  думок,  вульгарнi  конкретизатори.
Вашу ж конкретнiсть треба назвати егоконкретнiстю, бо ПП треба формулювати
лише вашими словами, до неП треба ще вашоП усмiшки, ваших  манер  i  вашоП
веселостi. Конкретнiсть i дiалектичнiсть матерiалiстичних iдей треба вмiти
бачити на ваших полотнах i у вашiм фiльмовi.
   Променi сонця лежать на наших плечах.  Iнодi  повiваК  з  моря  ранкова
течiя повiтря. Порт потроху галасуК. На дубку вештаються вже люди. На морi
шум. Хвилi б'ють у хвилерiз. Бiля моря розмовляти нам  так,  як  у  степу.
Море - це великий степ, на якому росте синя й чорна трава. Бiля моря добре
думаКться, i звичайнi слова набирають таКмного й великого змiсту.

   - Я розповiм вам, яких я люблю людей, - починав Сев, тримаючи цигарку в
зубах i шукаючи сiрникiв, - був у нас на селi один  дiд.  Бiля  ста  рокiв
йому було.  Кремезний,  важкий  дiд,  що  забув  уже  рахувати  онукiв  та
правнукiв, а синiв геть усiх поховав. Став недобачати  старий,  i  вигнали
його правнуки, бо не мiг вiн городу доглянути та за свiй хлiб  вiдплатити.
Оселився старий у  землянцi  над  рiкою.  На  даху  в  нього  зимою  вовки
ночували, влiтку - трава росла, i жив дiд так, нiби  збирався  свою  сотню
рокiв iще раз переглянути. На лови вiн Пздив удень i вночi, риба йому йшла
до рук, як приворожена. Так вiн проживав - цей слiпий дiд.  Такi  в  ньому
сильнi були iнстинкти  боротьби,  що  вiн,  слiпий,  викинутий  iз  життя,
боровся за нього, як мавпа, що з неП пiшли ми всi. У нього стало б сили  й
iнстинкту боротьби на те, щоб з своКП печери пройти знову тi десятки тисяч
рокiв, якi вiдрiзняли його вiд пароплавiв  на  рiчцi.  Вiн  мiг  би  ще  й
одружитися для повноти доказу, та  несподiвано  його  розiрвали  вовки  на
другiй сотнi лiт життя.
   Дивний настрiй опановуК нами. Холодна кров тече в  риби,  а  чоловiковi
треба тепла. ЗавiваК вiтер у  землянку,  на  даху  шкребуться,  гарчать  i
клацають зубами гостi. Береш весло й iдеш на  лови.  Човен  прив'язано  до
кiлка. Ось вiн стоПть. Чи не набралося в нього води? Очi наче дивляться на
густу пелену сiроП мли. Пливеш по рiчцi, гребеш весельцем, дзюрчить  вода.
Гребеш П гребеш, вигрiбаючись проти течiП, проти всього на  свiтi,  пливеш
вперед.

   Ми розiгрiлися на сонцi, а актора нашого не було й не було. Сорочки  ми
поскидали, пiдставляючи  сонцевi  м'язи.  Рокотить  десь  далеко  моторний
човен, перевозячи людей на пляж. По той бiк хвилерiза  пройшов  до  гаванi
пароплав. Вiн став посерединi. Вивiсив на щоглу  прапор,  запрошуючи  себе
оглянути перед тим, як причалити з закордонними товарами до берега. Та ось
i наша пливе шаланда,  ПП  хазяПн  уже  давно  виПхав  у  море  й  наловив
скумбрiП. Проте вiн не думаК ще кiнчати. Ми помалу влазимо до нього.
   Пiд нами море. Сев сидить на носi шаланди з ниткою самодура в руцi.  Це
той же самолов, тiльки - замiсть приманки - на гачках цесарчине  пiр'я.  Я
допомагаю хазяПновi тримати клiвер-шкот i навiть забираю шкот вiд  паруса.
Ми пливемо, правуючи косо на хвилi, експлуатуючи вiтер, i  пливемо  просто
на вiтер. Це приКмно. Рибальство так захоплюК Сева,  що  вiн  приказуК  до
кожноП скумбрiП, яка потрапляК на дно шаланди.
   Вiтер мiцнiК. "Сьогоднi буде шторм", - каже  рибалка.  Його  просолений
нiс втягуК в себе повiтря, наче п'яниця  запах  горiлки.  "Буде  шторм  на
десять балiв", - каже рибалка. Вiн кладе шаланду  майже  зовсiм  на  лiвий
борт, переносячи парус i повертаючи шаланду до хвилерiза.
   Шторм розлютувався надвечiр. На Мiсто з  моря  дмухав  невпинно  вiтер.
Ляскали десь залiзнi дахи. Шумiли дерева. На  море  насунув  туман.  Свист
вiтру й морського гулу часом перетинала сирена.  Вона  кричала  методично,
важким ревом пробиваючи пелену туману.
   Ми наче наПлися дурману.  Пальта  нашi  роздуваК  вiтер  i  намагаКться
повалити нас на землю, коли ми, поминувши схiдцi до порту,  бiжимо  просто
по стежцi. Вiтер твердий, як гума. Нам  навiть  униз  тяжко  бiгти,  i  ми
бiжимо, наче упiрнаючи пiд воду. Через колiю,  повз  залiзничнi  вагони  -
опиняКмося бiля води. Але це - гавань, а нам хочеться  ухопити  повiтря  з
вiльного моря. Естакада, з якоП  вантажать  шкiру,  елеватори  для  зерна,
пароплав, що повернувся носом на вiтер, знову елеватор, службовий портовий
будинок, ще елеватор, ворота, вибiгаКмо  на  мол,  що  йде  до  маяка,  i,
нарештi, ось воно  -  море!  Так  яке  ж  воно  гнiвне!  Нiби  сам  Нептун
гойдаКться на кожнiй хвилi та б'К сандолею щоразу в мол.
   Зовсiм залягаК вдалинi вiтер, нiби й не  було  його  зовсiм  i  не  вiн
натворив оцього жахливого бiснування  води.  Спокiйне  повiтря  вiдпочиваК
недовго. Вiтер потроху перелягаК, шамотить над хвилями, що  котяться  одна
за одною й котяться, i починаК дмухати зовсiм з  iншого  боку.  Рибалки  в
таких випадках виходять за дверi нетривких своПх хатин, котрi тремтять  на
морському березi, i, прислухаючись лiвим вухом, кажуть: "Чимра налетить  i
вириватиме траву з морського дна". Вони зачиняться  в  хатинах  i  вiдрами
питимуть кисле бессарабське вино, доки зiйдуть на небо  спокiйнi  хмари  й
опануК морем благодатна бунаца - тиха погода, майже штиль.
   З туману виринали новi. й новi хвилi, й  чулося,  що  за  ними  йде  ще
неймовiрна кiлькiсть iнших. Туман був густий i, як високе сiре  шумовиння,
покривав розлютоване море. Ми сiли з Севом на мол i спустили  ноги.  Хвиля
розбивалася об камiнь i дохлюпувала до наших пiдошов солонi краплi.  Часом
ми помiчали баранця на черговiй хвилi й зiскакували на ноги,  бiгли  вбiк,
доки за нами гналися розгнiванi води. Сплески вилiтали так високо,  що  ми
крiзь них дихали подвiйною вогкiстю шторму.
   Ми розмовляли про нiжнi пахощi степiв, якi може вiдчути  лише  чутливий
нiс тубiльця. Безконечний родючий степ порiс травою й поховав дороги. Як у
морi, хвилюКться його зелена поверхня, багато  фарб  розкидано  по  степу,
щедрих, щирих фарб збудженоП землi. I високе блiде небо блакитними шовками
звисаК  до  обрiПв,  дзвенить  вiдблисками  дорогого   камiння,   голубими
переливами  степовоП  тайни  й  високими,  наче  з  безвiсти   донесеними,
мелодiями степових птахiв, що прилiпилися десь у небi й нiяк не знайти  Пх
простим оком. Пливе степ,  наставивши  вiтрила.  Море  -  пустельний  степ
одного обарвлення й одного запаху. Через  це  людина  шукаК  iнших  морiв,
дальших обрiПв i солодшоП тайни. Степ межуК з морем, що завше приймало  на
своП вiтри журавлiв iз степу.
   Ми розмовляли про жiнок i про Тайах зокрема.

   "Вона,  -  казали  ПП  подруги,  -  змiнила  свiй  характер  в   Мiстi.
Кiлькарiчне кидання вiд одного мужчини до iншого, жадiбнi дотики до всього
забороненого - десь нiби загубилося, i не впiзнати  колишньоП  Тайах".  "Я
така жадiбна до  всього,  -  говорила  остання,  -  я,  мабуть,  вродилася
авантурницею. Батько мiй iталiКць, мати слов'янка. Я не  можу  всидiти  на
мiсцi. Та з вами я нiби потрапила до лагуни. Менi  хочеться  тихо  пливти,
говорити неголосно й смiятися з того, що сонце свiтить i летять променi на
сад. Нiхто, нiхто так не ставився до мене на свiтi".
   - Вона  звикла  до  рук,  що  простягалися  ПП  обняти.  Замацане  тiло
вiдпочиваК зараз i вiдновлюК кiнчики чулих нервiв.  Прийде  час,  коли  ця
жiнка буде вiдчувати себе  дiвчиною,  звичнiсть  i  знання  любовних  утiх
залишаться в нiй, як згадка про  давно  читану,  недозволену  книгу.  Вона
вiдродиться для нового життя.
   - А ми Пй допоможемо в цьому, Сев. Яка це достойна  рiч  -  приголубити
людину. Людське ставлення  пiдiймаК  дух  i  даК  силу  рукам.  Товариське
оточення, безкорисна мета...
   - Ви ж ПП любите, редакторе!
   - А ви ПП кохаКте, Сев!
   - Коли б вона була тут i чула нашi зiзнання!

   - Ми ПП любимо обоК однаково. Вона - втомилася любити.  Хай  же  це  не
пошкодить Пй народжуватися на свiт.
   Море пiдкидало хвилi. Бiля моря ми  почували  себе  сильнiшими.  Далеке
Мiсто тонуло в туманi наступаючого вечора. Тiльки мол закруглявся з одного
й iншого боку, перед нами море, а позаду -  спокiйна  смуга  води  гаванi.
Нiби сидiли ми на вигнутому мiсяцi, вiдбивалися в безмежному морi й пливли
не знати куди по такiй шумливiй водi. Нiби  за  туманом,  десь  унизу,  на
колосальнiм вiддаленнi вилискувала кругла планета Земля,  i  всi  моря  ПП
ось-ось мали затопити сушу.
   Ми рушили йти додому й зустрiли в порту Тайах. Вона тримала  капелюх  у
руках, i ПП золоте волосся куйовдив вiтер. Одежi на  нiй  наче  зовсiм  не
було - так вiтер дмухав на легку тканину. Ми взялися усi за руки й потягли
Тайах за собою на мол. Це було веселе бiснування. Ми щось кричали, вибiгши
на мол, i були як паруси, що кожноП хвилини можуть  знятися  в  повiтря  й
попливти один за одним у радiсну морську безвiсть. Тайах щось спiвала, але
хрипливi нотки почувалися в ПП голосi, немов  хотiло  прорватися  ридання.
Вона кинулася менi на шию i жагуче поцiлувала в  губи,  притулившися  всiм
тiлом. Потiм вона поцiлувала Сева.
   - Я, мабуть, сплю, - сiла вона на камiнь, - дружочок,  вiзьми  мене  за
голову.
   Сев почав фантазувати про далекi острови, про голих  чорних  королiв  i
високi зеленi пальми, що  ревуть  i  гойдаються  вiд  шторму  на  пiщаному
березi. Дружочок, цебто я, намалював  картину  життя  на  цьому  спеченому
островi, картину сходу сонця, коли воно вертикально пiдiймаКться на пекуче
небо, i заходу - коли сонце падаК, одразу утворюючи чорну нiч тропiкiв, де
немаК сутiнкiв i вечiрнiх тiней. Халупа на похилому березi,  яка  тремтить
од вiтру, i мево свiчки, що раз у раз б'Кться по стiнах, i хазяП, не знати
чого викинутi до цiКП пустелi й забутi людьми.
   Тайах слухала й мовчала.  Лише  поглядала  па  нас  радiсно,  i  забута
усмiшка,  професiйна  усмiшка  балерини,  набувала  iншоП  виразностi.  Ми
помiтили, що в театрi в неП не раз з'являлася  така  ж  усмiшка.  Пiд  час
танка,  коли  траплялися  перерви  й  переходи,  вона  любила  зайвий  раз
упевнитися, що ми сидимо в залi - я чи Сев. Ми й сидiли, у нас  було  одне
мiсце, де вона завше знаходила нас. Вона не любила танцювати  i  танцювала
холодно, коли не було в театрi знайомих, Пй здавалося тодi, що вся публiка
чужа, як купа камiння, розкиданого по залi.  Треба  було  Пй  когось,  хто
репрезентував би глядачiв. Зате нам вона танцювала так, що ми  захлиналися
з гордостi.  Тодi  викликала  ПП  захоплена  зала  безлiч  разiв,  i  вона
пiдходила до рампи, усмiхаючися нам i кладучи руку на серце. Нам  заздрило
все людське море.

   Шторм, як розлютований оркестр, викидав щоразу новi  й  новi  симфонiП,
збiльшуючи темп i тембр. Коли б у таку погоду високопарусний бриг з'явився
на морi, i нiхто не побачив би на ньому парусiв. Тiльки щогли гнулися б  i
хляскали шкотами, а команда, прив'язавшися до койок, забула б, де в  людей
стеля i де пiдлога.
   Ми побачили, як хвиля несе щось на  собi.  Крiзь  туман  ми  розглядiли
щоглу чи якийсь брус, подiбний до неП. На один  кiнець  нiби  хтось  кинув
купу мокроП одежi. На щоглi лежить рукав, а з нього виглядаК рука.  Голова
людини притулилася до дерева, i  довге  волосся  розчiсуК  вода.  Переднiй
кiнець щогли йшов над водою, як простягнута з глибини моря рука велетня.

   Сев полетiв у воду i, не вмiючи плавати, стояв по пояс у водi i  чекав,
доки щогла наблизиться до нього.
   Я вагався, знаючи, що вода холодна, але  щогла,  пiдпливши  до  берега,
почала битися об камiнь, струсила з себе в воду закляклого вершника, разiв
зо два збила Сева з нiг i могла потрощити йому костi. Я плигнув у  воду  й
собi, скинувши туфлi й штани.
   Екземпляр людини, що ПП викинуло море, був навдивовижу живучий. Ми його
трусили й ламали, волочили по пiску й садовили на землю, терли, гойдали  й
вибирали з рота в нього пiсок i траву -  доки  вiн,  нарештi,  прийшов  до
пам'ятi, його думки були далеко, дуже далеко, вiн проговорив  кiлька  слiв
нiби румунською мовою й знов загубив пам'ять.  Ми  почали  кутати  його  в
пiджаки. Вiн розплющив каламутнi очi, й ми злякалися - такi вони  в  нього
були синi. Ми не вiдривалися вiд зусиль його розуму вимовити ще  щось,  що
дало б нам ключ, хто вiн К - цей бурлака з моря. Англiйська фраза:  "Води,
ради бога, води" - нас збентежила. Румун чи англiКць? Ми  вiдрядили  Тайак
за спиртом.

   "Де я?" - запитав незнайомий нiмецькою мовою,  пiдводячись  на  лiкоть.
Його почало страшно нудити. Ми не перешкоджали йому. Потiм вiднесли його в
затишок i зняли всю одiж. Це був  прекрасний  екземпляр  мужчини.  Обличчя
обвiтрене й мужнК, а тiло радувало очi чистими лiнiями. Ми викрутили  його
одiж так, що в нiй не залишилось i краплi  води,  й  заходилися  розтирати
незнайомого горiлкою, що принесла Тайах. Потiм ми напоПли нашого  пацiКнта
цiКю ж рiдиною просто з пляшки.
   Зусилля наших шiстьох рук, щира робота Тайах i наша, горiлка в  ротi  й
шлунковi  -  зробили  своК  дiло.  Незнайомий   остаточно   прокинувся   i
засоромився, вiдчувшiП себе голим серед нашоП  компанiП.  У  Тайах  горiли
очi. Вона не могла вiдiрвати погляду вiд тiла цього матроса -  ми  знайшли
якiр на його руцi.
   - Прекрасний початок для майбутнього  фiльму,  -  сказав  Сев,  подаючи
незнайомому  його  одiж.  Той  одяг-ся,  i  я  запримiтив,  як   поступово
розчарувалися очi Тайах, коли брудне матроське лахмiття покрило  прекраснi
форми мужчини.
   Тепер  перед  нами  стояв  блiдий  матрос,  чорнявий  i  смаглявий,  iз
затьмареними синiми очима, страшенно змучений  попередньою  мандрiвкою  на
щоглi. Чорнява борiдка пробивалася на  щелепах,  обличчя  приКмне,  хоч  i
некрасиве. Вражав погляд, що завше був скерований в обличчя спiвбесiдника.

   - Початок добрий, - сказав я, ляскаючи матроса  легенько  по  спинi,  -
bist du Deutsch, Mensch?[5]
   Матрос оглянув нас усiх  такими  радими  очима,  нiби  ми  давали  йому
гетьманськi клейноди при свiтлi рампи. Вiн сiв на  землю  вiд  слабостi  i
простягав  до  нас  руки,  як  божевiльний.  Далi  вiн  цiлував  землю   й
пророблював iншi формальностi, що Пх завели мандрiвники,  повертаючися  на
рiдну землю.

   - Братики ви моП рiднi! - нарештi почули ми його нацiональнiсть.
   Потiм матрос затремтiв несподiвано i випив iз пляшки решту горiлки. Вiн
уперше злякано на нас подивився.
   - Мене сьогоднi розстрiляють? - запитав вiн i зараз же знепритомнiв вiд
усього пережитого. Далi його непритомнiсть перейшла в тихий, мiцний сон.
   - Я Богдан, - пропищав вiн, коли ми його пiдняли нести.
   Матрос був досить важкий. До вiзника, якого ми  здибали  бiля  портовоП
митницi, ми порядком таки натрудились. З нашоП одежi йшла пара. Вже зовсiм
завечорiло.  Моря  не  видко  було  через  туман.  Шторм   лютував,   нiби
велетенськi руки перегортали в водi камiння, не жалiючи сили.

   Нiхто не повiрив би, що ми вантажимо контрабанду, коли  б  побачив,  як
нiжно посадовили ми матроса поруч iз Севом на вiзника й помахали в  дорогу
руками. Далi ми з Тайах пiшли з порту.
   По дорозi ми зайшли до  Професора  й  посидiли  в  нього  з  годину  на
китайських крiслах. Ми з'Пли прекрасну диню, яка об'Кднала нас, як  люлька
миру. Я одержав Будду з бронзи, що його чекав уже давно,  божка  з  IндiП,
зробленого людськими руками в 15-му столiттi.
   - Iсторiя цього бога,  -  каже  Професор,  -  починаКться  з  останньоП
китайськоП вiйни. До того часу Будда спокiйно спостерiгав життя в кумирнi.
Його вкрав, звичайно, матрос експедицiйного загону. Перед  тим  як  забити
свiдка крадiжки - бонзу, матрос розпитав його, чи  немаК  чого  цiнного  в
черевi бога. "Сину мiй, - вiдповiв наляканий бонза, - завше в таких божках
К найцiннiша рiч усього нашого життя. Найцiннiша  рiч".  Та  матросовi  не
пощастило перевiрити слiв китайця. У  нього  в  кумирнi  ж  одiбрав  Будду
офiцер. Через те, що останнiй не чув iнформацiП покiйного бонзи,  Будда  й
досi стояв у родинi офiцера, як трофей геройського батька.
   Я потрусив божка, перепрошаючи його за кощунство, i нiчого не  почув  у
нього всерединi. Ми посмiялися: я, Тайах  i  Професор.  Останнiй,  правда,
знав, з чого смiявся.
   - А ми знайшли в морi людину, - похвалилася Тайах, - матроса, красивого
хлопця.
   - Ви завше щось для себе знайдете, тiльки  не  одразу  йому  закручуйте
голову. Не забудьте, що матроси не здатнi прив'язатися надовго. Кожен порт
милий Пм лише доти, доки не кликав Пх гудок на борт. У  кращому  разi  вiн
подаруК вам мавпочку або сергу зi свого власного вуха.

   Ми промовчали.
   - Одначе вас не  задовольнить  жоден  мрiйник  i  романтик.  Вам  треба
сильноП руки, пошерхлоП руки моряка  i  його  посолених  вуст  iз  запахом
горiлки й мiцного матроського тютюну.
   - Фе, Професоре, якi у вас думки про мене! Невже я подiбна на  дiвку  з
пристанi?
   - Тим гiрше, що не подiбнi.
   - Мене тягнуть обрiП. Я почуваю себе молодою й наПвною.  Менi  хочеться
завше бути в вагонi поПзда. Професоре, напророкуйте менi щось цiкавiше  за
матроса. Навiть за цього, гарного.
   - Хай буде так, як буде. Так, як ви захочете. Ми вийшли вiд  Професора,
зiгрiтi теплом цiКП людини. Тихi вулицi Мiста були повнi штормового вiтру.
Вiн проходив площами, як господар. Море билося десь  об  берег  скажено  й
грiзно. Я зазирав у безконечно лагiднi очi Тайах. На перехрестях вулиць ми
зупинялися, бо  вiтер  наче  танцював  навкруги  нас.  Ми  цiлувалися,  не
звертаючи уваги на прохожих, i йшли до iншого перехрестя.  Там  цiлувалися
знову, i я свистiв з насолодою в пальцi. Але вiтер свистiв дужче.

   - Заходь, дружочок, - каже Тайах, коли ми рiвняКмося з ПП готелем, - це
ж останнiй вечiр. Завтра я вiд'Пздю до ГенуП. Доки  ми  знову  побачимося,
пройдуть мiсяцi.
   Проходячи коридорами готелю,  ми  помiчаКмо  на  Дверях  Сева  записку:
"Повiз  Богдана  до  лiкарнi.  Повернуся  пiзно".  Ми  пишемо  нижче:  "На
добранiч" - i заходимо до  кiмнати  Тайах.  Кiмната  молодоП,  привабливоП
жiнки завше нагадуК каюту. Тiльки в  iлюмiнатор  може  литися  таке  свiже
повiтря! Каюту застелено килимом, по стiнах пурпуровий шовк, блакитний газ
повис на люстрi, високе лiжко виглядаК затишно - справжня койка. Вона може
приспати натомлену людину.
   Ми сидiли, загубивши розумiння  власностi  рук.  Ми  хилилися  одне  до
одного, як дуб i лоза, i кожне з нас було то дубом, то лозою.

   - Там умираК моя тiтка, - сказала Тайах, -  а  в  Мiланi  живе  батькiв
брат. ПоПдемо зi мною, дружочок?
   Я промимрив щось, лiнуючись вiдповiдати, i понiс Тайах по  кiмнатi,  не
вiдчуваючи ПП ваги. Вона злякалася i  здригнулася,  шукаючи  моПх  очей  i
допитливо глянувши  в  них.  Потiм  засмiялася  i,  як  воркiтлива  кiшка,
проказала менi на вухо: "А я думала..."
   - Що думала?
   - Що й ти такий, як вони.
   - Тепер не думаКш?
   Замiсть вiдповiдi  вона  почала  кружляти  мене  по  кiмнатi,  доки  не
заморилася вкiнець. Я попрощався й вийшов, почуваючи, що неймовiрний тягар
узяв на себе такими стосунками. "Не загуби Богдана",  -  крикнула  вона  з
дверей. Губи моП були червонi й нiби не моП, коли я вийшов  на  вулицю.  В
обличчя менi ударив вiтер, штормовий вихор.
   Нiч. На небi  нагромаджувалися  химернi  темнi  скелi,  море  здавалося
чорною пащею колосальноП машини, звiдти дмухало солоним  густим  повiтрям,
вiтром неймовiрноП сили. Був шторм.

   VII
   День вiд'Пзду Тайах вiдмiчено кiлькома  подiями.  ТаКмнича  рука  завше
пiдганяК багато вражень на один день.
   На березi  моря  в  досвiтнiй  iмлi  метушаться  люди.  Дубок  "Тамара"
похитуКться на якорi. До нього човнами возять цiлi юрби  дiтей.  Ще  й  на
свiт не зводилося, коли дубок об'якорився. Якiр заграв - зачепився за дно.
Канат витягся у водi, крiзь бiляву воду вiн  наче  розтягся,  як  гумовий.
Морська хвиля обхлюпала дубок, почала повертати його, похитувати. Вiн став
носом на хвилю, на невеличкий вiтер. Вiд корми, де байдуже  поверталося  у
водi кермо, голих щогол, клiвера на бугшпритi, цього  слухняного  клiвера,
що любить надиматися вiд низового вiтру, - до лiнiП якiрного каната,  який
натягся i йшов похило  пiд  воду  -  все  являло  собою  прекрасний  образ
напруженоП рiвноваги.

   Дiтей возять десятками. Дiти - з дитячого будинку. Однакове вбрання  на
цих громадянах Республiки гармонуК з Пхнiми обличчями.  Це  аргонавти,  що
пливуть у перший морський рейс назустрiч сонячнiй ласцi. Вони сiрi всi, як
солдати, що хвилями стають на кордонах Республiки. Квiти життя виходять  у
перший морський рейс.
   На палубi писклява дитяча метушня. Чотирнадцятилiтки  -  найстаршi  мiж
дiтьми - дають лад дрiбнотi. Та годi за ними  всiма  доглянути.  Вони  все
мусять помацати лапами, до всього принюхатися мокрим носом. Матросам  вони
вже набридли. Виховательки не встигають задовольняти всю малеч. По  палубi
швидко з'являються  мокрi  мiсця,  калюжi  -  ознаки  хвилювання.  Матроси
лаються. Та розмови дорослих потопають у иискотi, вересках  сотнi  малечi.
Дитячий запах стоПть над  дубком,  i  море,  домiшуючи  свого  вiтру,  даК
густоту повiтря, потрiбну для iнкубатора майбутнiх будiвникiв. Сонце ще не
вставало.  Коли  з  берега  вирушаК  останнiй  човен  iз  кiнорежисером  i
кiнооператором, дубок все ще стоПть на якорi. Ранкове прозоре  повiтря  не
ворушиться над водою, i, може, через це й вода така прозора.  Дубок  видко
ввесь - вiд вершка щогли до найнижчого  краю  кiля.  Але  на  таку  високу
паруснiсть кiль нiби малий. Режисер нiчого не розумiК на кiлях,  але  йому
не подобаКться така непропорцiйнiсть.
   - ХазяПне, - каже вiн i позiхаК, - у тебе кiль не з твого посуду.
   - Який там кiль? - бурмотить хазяПн. - Кiль у порядку.  Море  спокiйне.
За такий вантаж ще й кiль Пм справляй. Кiль акуратний.

   Адмiнiстратор знiмальноП групи пiдтримуК рибалку. Йому хочеться скорiше
вiдкараскатись од такоП мороки, як дiти.

   - Не розумiю, - каже вiн, - нащо вам тут краса? Адже кiль  цей  у  водi
однаково? I його ви не знiматимете.
   - Ваш корабель не стiйкий через кiль. Хай тiльки дмухне бiльший вiтер.
   - Я й у горiшнiй вiтер повертався з моря, -  ображаКться  рибалка,  але
нахиляКться над веслами, ховаючи своК поблiдле вiдразу  обличчя.  ПролiтаК
перший подув вiтру. Човен пiдходить до дубка.

   Знiмальний  апарат  ставлять  на  кормi.  Починають   ляскати   паруси.
Витягають якiр. Дубок повертаКться боком до вiтру, щогли зарипiли,  i  вже
бугшприт iде над водою, i нiс рiже плескiтливу хвилю.

   Чи К що зворушливiше за отакий парус, коли йде вiн, тремтливо  випнувши
груди? Чи К в свiтi щось подiбне i чи може бути в свiтi  щось  подiбне  до
такого незрiвнянного змагання з стихiКю? Одцвiте буйне волосся  в  людини,
облетять кучерi, як з весняноП верби, похолоне кров i  похолоне  серце,  а
людина все змагаКться, все простягаК вперед  долонi  i,  як  парус,  кличе
пройти моря й пройти океани, припасти натомленим тiлом  до  землi  й  дати
сонцевi, дощам i вiтровi робити  ПхнК  дiло.  Коли  барометр  падаК,  море
штормуК, багато подiй приходить  таких,  що  дивно  стаК,  де  вони  могли
взятися, жахливi. У скаламученiй водi моря, у розлютованому повiтрi берега
носяться отруйнi рухання. I навiть по штормовi К небезпека Пхнiх шкiдливих
впливiв.
   Сонце сходило  перед  дубком,  обертаючись  на  мiсцi.  Дiти  не  могли
заплющити очей, захопленi таким великим вогнем. Вони  сплескували  радiсно
руками, штовхаючись  i  вилазячи  аж  на  бугшприт.  Кiнооператор  крутив.
Режисер стояв позад апарата й радiв вiд сцени, що мусила бути останньою  в
його фiльмi. "Парусник з дiтьми пливе  назустрiч  сонцевi.  Вогняний  диск
пiднiмаКться над обрiКм".
   Сонце, пiднявшися, зайшло за невеличку хмару, що  почала  катастрофiчне
рости. Дiти  пустували,  бо  дорослi  Пх  уже  не  могли  помiчати.  Хмара
розповзлася по небi. Вiтер, що дмухав поривами,  донiс  вiльгiсть  дощових
крапель. Хмара наздогнала парусник i обсипала його дощем. Паруси  намокли,
обважнивши щогли. Недалеко вже й берег. Дубок розхитуК щоглами аж занадто.
Рибалки переставляють паруси. Мокре полотно обвисаК й  неприКмно  хляскаК.
Повнi паруси вiтру. Щогли нахиляються аж до води. Ще натискаК порив вiтру,
i щогли падають на воду, витрушуючи з  дубка  верескливу  юрбу.  НаступноП
хвилини небо розвидняКться, сонце блищить крiзь прорвану хмару, i  нiби  й
не було зовсiм дощу. Через годину Директор даК iнформацiю репортеровi  про
те, що "через непристосованiсть дубка до невеликоП ваги й через неглибокий
кiль трапилась катастрофа. Але дiтей  пощастило  врятувати,  крiм  кiлькох
малих".

   Директор виходить на площадку перед павiльйоном.  В  павiльйонi  працюК
Сев. Свiтло прожекторiв проходить крiзь  скляну  стiну  й  ззаду  освiтлюК
колишнього матроса, що стоПть нерухомий на палубi  свого  нового  корабля.
Вiтер обвiваК цю фiгуру з усiх бокiв, заблудившися помiж будiвель фабрики.
Поза  матроса  нагадуК  вантажника,  що  чекаК,  мiцно  вiдчуваючи  землю,
чергового ящика, втричi важчого за попереднiй. I тодi  вiн  не  зiгнеться,
нiби вантаж покладено на вiз,  а  не  на  живу  людину.  Директор  запалюК
цигарку.
   Клекоче великий  двiр  фабрики.  Усi  бачать  Директора  й  поспiшають.
Найманий шофер ладить машину. Вiн залiз майже цiлком у неП й  погойдуКться
разом iз мотором. Можна заприсягтися,  що  вiн  боПться  Директора,  чекаК
бiди. Це трагiчна група - автомобiль i  шофер,  двi  схвильованих  iстоти.
Посеред двору вони тремтять, чекають, проклинають час, що зовсiм зупинився
в своПй поважнiй ходi. Директор  виходить  iз  задуми.  Вiн,  як  гармата,
одкочуКться раптом назад i перебiгаК павiльйон,  ледве  не  збивши  з  нiг
секретаря. Той доганяК поспiшного Директора.
   - Дитина задихнулася...
   - Знаю вже. В морi...
   - Та не в морi, а знiмали тут немовля, а  потiм  вiдвозили  його  автом
додому, а мати дурна  -  сидiла,  зачарована  швидким  авто,  а  дитина  й
задихнулася. У матерi на руках. Мати плаче.
   "Чи багато на людину може  падати?"  -  думав  Директор,  простуючи  до
контори.
   П'яного шофера посадовили на вiзника. Кiнь не хотiв довго рушати. Шофер
тодi пiдносив ногу й натискав нею уявлену педаль, що мала подати  газу  до
мотора. Вiн був у такому станi, коли кожний  вiз  мiг  перетворюватися  на
авто...
   Зовсiм близько виблискуК синК срiбло моря! Нависло над  заходом  сонце.
День пролiтаК поважно в мiськiй суКтi. Пароплав до далекоП IталiП  обiгнув
морську опуклiсть i нiби потонув у морi. Давно вже  розвiявся  й  дим,  що
довго виходив з-за обрiю на небо. Сонце зайшло. Уважна врочистiсть подiй -
день почав називатись вечором. На кiнофабрицi Сев  кiнчив  роботу.  Подано
автомобiлi - розвезти акторiв по  домiвках.  Дехто  почав  сперечатися  за
мiсця в машинах. Кожний хотiв Пхати в першу чергу.  Сев,  натомлений,  без
шапки, рушаК додому пiшки.  Вимученi  актори,  у  котрих  очi  горять  вiд
пекучого свiтла юпiтерiв,  очi  засипано  нiби  жаринками,  i  голова  йде
обертом, - рушають за режисером, звiльнивши машини. I  одразу  настрiй  до
всiх приходить вечiрнiй, коли незвично навколо все стаК,  хочеться  йти  в
просвiт вулиць в ентузiазмi й захопленнi. Над вулицею десь бiля бульварiв,
лякаючи поодиноких мисливцiв за любов'ю, проходить пiсня. Поруч  Сева  йде
лише кiлька наймолодших акторiв. Усi горлають. Я впiзнаю Пх.
   - Редакторовi привiт! Я приКднуюсь до них  i  додаю  голосу  до  ПхньоП
пiснi.
   СвоПм  звичаКм  шторм,  знявшись  над   морем,   заносить   на   береги
анархiчностi й непередбаченого хвилювання. Це залишаКться й по штормовi.


   VIII
   Зауваження пiлота
   "Пишу  я  -  Майк.  Тебе,  тату,  не  застав  дома.  Ти  вийшов  кудись
розхвильований,  як  сказав  менi  твiй  старий  секретар.  Менi  довелося
пригадати маленький прийом архаПчного боксу,  доки  вiн  мене  впустив.  А
знаКш, менi набридло вже сидiти й тебе чекати. Екран я завiсив. Кана  твоя
погасла. Як це Пх розпалювати - такi дерев'янi колодки?  Мука  менi  була,
доки я примусив Пх горiти. Ти не сердься, що я взяв для розпалу  книжку  з
столу. Вона стара була й пошарпана. На тоненькому паперi. Малюнки  якихось
кораблiв, солом'яних парусiв, пузатих китайцiв i значки пожовклою  фарбою,
як машинним маслом. Тату, ти не сердься. Вона  прекрасно  горiла.  Коли  я
розпалив, спробував погрiтися, та гаряче стало, i  я  краще  сяду  ось  до
вiкна й розчиню його. Я чекаю тебе, а ти не йдеш. У канi горить огонь.  Од
нього людина самотня-самотня. Я  не  виношу  самотностi.  Навiть  у  своПй
кабiнi я проробив вiконце,  щоб  розмовляти  з  пасажирами.  Руки  моП  на
ричагах, а язик бовтаКться бiля пасажирки.
   Що б його ще зробити? Десь ти загулявся, тату. Я побiгав по кiмнатi, бо
не люблю сидiти, i почав плигати через стiльцi. Одного  я  таки  потрощив.
Але вiн старий був i чудний - увесь струхнявiлий, мабуть, теж  китайський.
У тебе м'який килим на долiвцi, i я спробував стати на  руки.  Та  занадто
перехиливсь i тiльки-тiльки не потрапив ногами в кану.  Незручна  штука  -
цей вогонь на волi! Забув сказати, що перекинув також столика, який стоПть
бiля  кани  (круглий  отой),  i  розсипав  твоП  папери.  Менi  було  дуже
неприКмно. Я почав збирати Пх i пiдкладати за змiстом. I що я побачив? Ти,
татуньку, знову пером у паперi длубаКшся? А я  думав,  що  ти  вже  цiлком
здався на нашого Генрi.

   ПочитаКмо, що ти пишеш, дорогенький! Ти не  розгнiваКшся,  бо  ж  ми  з
тобою однiКП кровi. А я через годину знову вилiтаю в  рейс.  Боюся,  що  з
IндiП полечу на Австралiю - зупинка на Явi.. От би я  хотiв  тебе  обняти!
Може б, i ти полетiв зi мною, сивенький? Полетiв би,полетiв, я знаю тебе.
   Значить, рiшено - читаю. Треба ж менi посидiти тихо, а то знову  крiсло
зломлю.

   Прочитав. Молодий ти й досi, батьку. Порiвняти мене з тобою,  так  я  -
футболiст, а ти гольфiст. Така стара гра - гольф. У футбольнiй  командi  я
був форвардом. Ми стояли на першiй лiнiП. Ми чекали, як  яструби,  -  куди
вдарить капiтан перший бол. Тодi ми здiймали пил i тонули в  ньому.  Iнодi
менi щастило розглянути зблизька бол, а бiльше - я налiтав i бив  ногою  в
закручений клуб пилу й ременя, який затримувався до  мого  удару  в  ногах
супротивника. Я почував запал боротьби. Бив головою, ногами, мордою. Це  -
одчайдушний спорт. Серед друзiв, серед команди, я грав, як архангел.

   Тепер вiзьми гру в гольф. Велика, велика площа. На нiй К дiлянки  води,
високоП трави, чагарника, пiску, рiвного  мiсця.  Далеко  на  iншому  боцi
площi - ямка, дiаметр - кiлька дюймiв. Через  усю  таку  пустелю,  воду  i
траву треба гнати м'яча - до ямки. Грати  можна  самому.  Њ  вiсiм  рiзних
кийкiв для того, щоб гнати. Мета гри - загнати в ямку найменшою  кiлькiстю
ударiв. Я заздрю тим, хто може грати в  гольф.  Треба  бути  .  неймовiрно
упертим. Треба вмiти змагатися самому, без пiдтримки. Щасливо обминати всi
перепони. На мене - так я сказився б, коли б менi довелося загнати м'яча у
воду чи в чагарник i звiдти його вибивати. Жорстокий  розум  вигадав  таку
гру. Битися на самотi.

   Це менi спало на думку, коли я читав твоК. Невже не можна просто  взяти
м'яча i перенести його до  ямки?  А  може,  перешкоди  виховують  i  вчать
бiйцiв? Менi боязно вимовити слово  осудне  -  ти  пройшов  життя,  милий!
Привчати людей без бою досягати всього - це штовхати Пх на смерть...

   Слухай тепер далi.  Море  в  тебе  дiйсно  шумить  скрiзь.  Море  -  на
сторiнках, а дiвчина - десь поза написаним. Не сподобалось менi те, що  ти
даКш деталi кiноремества. Та, певно, ти не хочеш чути докорiв у ледарствi.
Ти хочеш зазначити, що працював, коли жив. Цiкаво вийшло в тебе про  руки,
я мимоволi подивився й на своП.
   Ти пригадуКш, що подарував менi Будду, коли я вперше сiв за  кермо?  Чи
не той це самий, що ти згадуКш? Тiльки вiн був порожнiй, коли я кинув його
в Iндiйський океан. Признаюсь аж тепер, що кинув. Вiн  менi  завше  псував
жiночi справи. Пасажирки цiкавились Буддою, а я не мiг  нiчого  про  нього
вигадати. Кинув я його. Та середина була вже порожня.  Ти  поясни,  в  чiм
справа.

   От коли б ти все писав так, як останнiй роздiл. Вiк мене  зворушив.  Не
можна показувати тiльки любимцiв. Тiльки здорових. I пiсня ввечерi, на тлi
неможливого дня - вивершила будiвлю. Ти  не  пригадуКш  часом,  якоП  вони
пiснi спiвали? Це важливо. У нас тепер в модi "Пiсня капiтанiв". Я тобi ПП
випишу -  може,  згодиться  десь.  Спiвають  ПП  пiлоти.  Мелодiю  я  тобi
проспiваю з дороги. Вона проста, як марш пропелера.
   Ось вона:
   Пiд тобою знайома земля,
   Капiтан!
   Кораблi пiдняли якоря,
   Капiтан!

   По морях бригантини пливуть,
   Капiтан!
   У повiтрi прекрасная путь,
   Капiтан!

   Помiж хмари пропелер пусти,
   Капiтан!
   Iз туману до сонця лети,
   Капiтан!

   Простягаються руки дiвчат,
   Капiтан!
   Щоб обнять, подолать i зв'язать,

   Капiтан!

   Тих дiвчат поцiлуКмо в грудь,
   Капiтан!
   Журавлину спiваючи путь,
   Капiтан!

   Попiд нами знайома земля,
   Капiтан!
   Кораблi пiдняли якоря,
   Капiтан!
   Така пiсня. Слово "капiтан" викрикуКться, як такт.  Тiльки  обов'язково
зазнач, що це пiсня нашоП ескадрильП.
   Тепер скажи менi за Богдана. Чи це не той, що йому стоПть пам'ятник  на
березi? Вiн сперся на якiр i тримаК  в  руцi  поснащеного  брига.  "Онтон"
написано на бриговi. Це на мовi острова Ява - Щастя.  I  вiн  дивиться  на
море,  де  перепливають  один  одному  дорогу  кораблi.  Бронзовий   осмiх
пам'ятника миють дощi й негода. Я хотiв би дочитати  твоП  спогади,  тату,
мене цiкавить, як бронза була колись живим тiлом. I ти його  врятував?  За
що його розстрiляли? Яке гидке слово.
   Дiвчина менi подобаКться. Боюсь думати, що це моя мати. Режисер  Сев  i
ти мусили ворогувати. Хiба що Тайах вас обох помирила.

   Трохи не забув. Бриг "Онтон", Богдан  i  Ява,  очевидно,  зв'язанi  мiж
собою. Ти, здаКться, не був на цьому островi? Вiн хоч i великий, на  ньому
К база для самольотiв, але нудний. Лiси - неприродно чорнi. Пологi рiвнини
i поруч - гори кремнистi й облiзлi. Я не перелiтав над  цiлим  островом  -
там далi, кажуть, колосальнi поля, плантацiП какао, рижу. Трава росте  так
буйно, що ПП не встигають виполювати мiж кущами кофейного дерева.  Цукрова
тростина,  бавовна,  багато  купцiв,  бiдне  чорне  населення.  Вiрять   у
Мохаммеда. А колись вiрили в Будду. Ще й нинi можна серед плутаних  стежок
у вiковiчних лiсах знайти  галявини  з  великими  йому  будiвлями.  Камiнь
будiвель обсипався. Статуя Будди пiд обвивщйю ПП травою виглядаК  кумедно.
Вона як жива. Њ ще купи камiння, що от-от розваляться, подiбнi до пiрамiд.
До них я бачив цiлi екскурсiП вчених. Нiяк не розумiю, що вони знаходять у
тому каменi цiкавого. Iнодi дiйсно можна знайти вибитi на стiнах  малюнки.
Та вони часто непристойнi. Видно - яванцi недалеко пiшли вiд iндусiв.
   А подобалось менi тiльки  те,  як  на  Явi  влаштовано  аеродром.  Коли
пiдлiтаКш, сонце вже сяде за Суматру.  На  крилах  червонiК  пурпур  неба.
Деякий час iдеш в сiрiй млявiй тишi, забираючи височiнь. Внизу  видко,  як
нiч лягаК густiш i густiш. На горi ще сiрий вечiр, а  вже  на  землi  тиха
темнота. Раптом загориться на аеродромi Прожектор. Свiтить  у  небо.  Бiля
нього другий освiтлюК землю й показуК менi напрямок - як  я  мушу  сiдати.
Свiчу свого рефлектора i стрiмголов кидаюся в  безодню.  Майже  над  самою
землею вирiвнююсь, роблю пiвколо i йду на посадку.
   Бувай здоровий, тату. Я кидаю папiр.  Через  три  хвилини  всi  п'ятеро
дверей твого будинку зачиняться за мною. Вибач. Привiт. Майк".

   IX
   Богдан, поставивши порожню пляшку пiд стiл, налив з другоП собi i  двом
розмовникам i, витерши серветкою голене обличчя, почав:

   - Коли ви i ваша рижа видра витягли мене з води, я прокинувся з думкою,
що це не останнiй раз i що менi знову доведеться колись топитися,  бо  так
сказав на островi Пао малаКць з одстреленим носом. За його  словами,  менi
на роду написано втопитись. Проте  щоразу  я  впевнявся,  що  мене  зарано
примушували виконувати це вiщування. Щоразу  я  оживав.  Через  це  -  моя
розповiдь на три чвертi буде розповiддю про те,  як  я  тонув  i  як  мене
рятували. У мене перетрушенi й пересоленi вже  всi  кишки,  i,  коли  таке
життя продовжиться, я гадаю  пiти  до  лiкаря  i  зробити  собi  зябра.  Я
спостерiг, що такi моП пригоди завжди  траплялися  тодi,  коли  я  починав
революцiю, бунт або протестував проти несправедливостi.
   Ви мене витягли й вигойдали до пам'ятi пiсля мого останнього  бунту.  I
соромно менi вам  зiзнаватися,  що  повстав  я  проти  шлюбу.  Працюючи  в
румунського рибалки, я одгодувався, як кабан. По менi жили грали,  мов  на
коняцi. Я повертався з роботи (саме  час  був  рибальський)  натомлений  i
голодний. Перехиляв двi миски юшки, Пв сало i запивав кислим вином.  Потiм
лягав долi i спав без пам'ятi.
   Воно й не туди, що сестра хазяПна точила в цей час на мене  зуби.  Вона
була рижа i гнучка, як чорт. ПП очi могли просвердлити залiзо. А  на  мене
вона дивилася i нiби вся блищала. Я одразу  злякався,  коли  побачив  вашу
видру. Вона похожа,  тiльки  очi  м'якiшi.  Я  набирався  сил,  збагачував
хазяПна i, похитуючись на кормi шаланди, верхував у мрiях степами  вороним
конем. Iнодi з нами Пздила ця Ганка - сестра хазяПнова. Сiдала вона  завше
до мене й оглядала мене, як грушу на деревi. А менi аж  нiяк  не  хотiлось
зайнятися жiночими справами. Тiльки раз хазяПн пiдморгнув, кивнув оком  на
море й засмiявся. "Дивись, скiльки там риби, а в  компанiю  я  прийму",  -
сказав менi брат Ганки, за якою впадали всi багатiП i парубки  по  березi.
Аж тут я заховав очi, засоромився i почав нишком готуватися до втечi.
   Позичив у хазяПна грошей поверх тих, що вiн винен  був  менi,  позбирав
докупи своП манатки, якi я придбав на роботi в'нього ж, i навiть поголився
на дорогу. Та око жiнки бачить i крiзь одежу.
   Того вечора ми всi трохи пiдпили. ХазяПн побив посуд i пiшов  до  своКП
половини, залишивши мене в кiмнатi сестри i не вигнавши, таким  чином,  до
мого постiйного житла поза хатою. Я  заснув.  Уночi,  коли  хмiль  у  мене
проходив, я вiдчув на шиП руки - гарячi та мiцнi. То Ганка притулилася  до
мене, як парус - тремтливий i випнутий. Я увiйшов у  парус,  як  увiходить
горiшнiй вiтер, i ми вдвох понеслися в одкрите море. Вiдмовити жiнцi -  не
моя звичка, а найбiльше такiй, як Ганка.
   На ранок ми поПхали разом на лови, i взагалi - тиждень я  не  знав,  де
живу i що таке сон.  Нарештi  я  прохолов.  Це  трапилось  перед  початком
шторму, коли шаланди поспiшали додому. Я сказав  Ганцi,  що  я  жонатий  i
взагалi людина мандрiвна. Вона хотiла пригорнутися, але я пересiв на  iншу
банку. Цього не витерпiла б жодна жiнка, та Ганка витерпiла.  Докоряти  за
те, Що я забув, як вони мене врятували й внтягли з моря, - вона не  стала,
але пригадала менi дрiбницi ночей останнього часу, якi я провiв iз нею.  Я
був невблаганний. Тодi вона  вибрала  хвилину,  коли  я  поправляв  парус,
вставши з банки, i спихнула мене у воду. Моментально я опинився на  кiлька
метрiв  позаду  шаланди,  що  пiшла,  як  скажена,  вiд  попутного   вiтру
насуваючого шторму. Я залишився в такому ж станi, з якого рибалка врятував
мене для Ганки.
   А до рибалки я потрапив оригiнальне. Треба  вам  сказати,  що  я  iнодi
хворiю на ностальгiю, цебто - у мене з'являКться нудьга  за  батькiвщиною.
Тепер уявiть собi пароплав, що вийшов iз Коломбо до  гаванi  Балкан-ського
пiвострова. Пароплав, звичайно,  мусить  набрати  вугiлля,  -  у  нього  К
спецiальнi вуглянi трюми-бункери. До трюму спускають людей з лопатками,  а
вони  знаходять  там  чорних  зайцiв,  з-помiж  них  -  один  китаКць,  що
задихнулися в довгiй, жаркiй дорозi. Вечiр. Вугiль вантажать  при  свiтлi.
Трупи - морока i затримка пароплава. Хто в такому разi  осудить  помiчника
капiтана, коли вiн накаже опустити трупи за борт? Тихий плеск води - i  по
всьому. З чотирьох - двоК тоне зразу, а двох, похитуючи, несе вода  рiчки,
що саме входить до моря. Тепер дивiться, як з води пiдноситься рука,  чути
булькання води, рухання нiг - i один труп починаК плисти, лiгши на  спину.
На берег вiн не виходить, а вилазить. I губить пам'ять. Ви  догадуКтесь  -
це був я, хворий на ностальгiю. Гавань Балканського пiвострова .  маК  при
собi й мiсто. Назвемо його Табором, бо там  був  концентрацiйний  табiр  з
моПми земляками. Два  ряди  колючого  дроту  навкруги  не  дозволяли  всiм
розлiзтися по краПнi, як хробакам з лопуха. Раз на день  приПздила  сволоч
до табору, тодi всi шикувалися у дворi з дерев'яними рушницями, Пли гидко,
працювати не пускали, щоб не розносили своПх думок по  краПнi.  Будь  вони
проклятi в бога й янголят, трижди навхрест...
   Казати, як я потрапив до табору? А здуру. Заломив свою неiснуючу  шапку
й пiшов. Ностальгiя заслiпить кого завгодно. Та  й  чув  я,  що  в  таборi
одчайдушнi люципери, не мають  бога  й  серця  в  животi.  Вони  вже  десь
одмовились  жандарювати,  штрейкбрехерувати   i   втихомирювати   повсталу
провiнцiю. Додому тягла Пх ностальгiя i цiлющий бiль  пiзньоП  свiдомостi;
думалось менi,) що цей табiр повиннi вислати на батькiвщину. I, пiшовши до
табору, я вистраждав iз ним кiлька мiсяцiв,
   Нарештi приходить товста зараза - полковник. Я не жалкую, що вiн  живий
зостався, бо в такому разi Пiощ можна ще багато куль бажати - перед сном i
вставшi вiд сну. Полковник натягаК  Кдину  нашу  струну  i  граК  "ДарагiК
братья, - каже полковник, - гасподь бог наш  всКвишнiй  смiлостiвiлся  над
намi. ВсКх нас дома ждут  жони  i  дКтi  i  многострадальная  страна.  Мне
удалось, памятуя свой долг атца i старшава таварiща, iспрасiть  разрКшенiя
у властей i закантрактавать карабль для  паКздкi  дамой".  Наша  струна  -
ностальгiя - вiбруК i дрижить. Ми хочемо вiрити, кидаючись  вiд  надiП  до
розпачу. ОдбираКться сот зо двi. Решта клянеться, що не поПде на  розстрiл
i ввiйде в  свою  краПну  вперед  багнетами.  Рушницi  у  всiх  дерев'янi,
стрiлянина вiдкладаКться до слушного часу, а люди,  що  жили,  боролись  i
вмирали поруч, розгороджуються на  нiч  барикадами.  Ранком  у  сiрiй  млi
вантажимось на корабель. Дехто  плаче  й  побiлiле  обличчя  наставляК  на
пiвнiч. Iншi вимiнюють хлiба i  з'Пдають  задумливо,  перехилившися  через
борт. Я, потрапивши до рiдноП стихiП, лiтаю  скрiзь.  Корабель  -  великий
парусник,  старовинний  бриг.  Мачти  на  ньому  чужi.  Замiсть  справжнiх
фок-мачти i грот-мачти - якесь непорозумiння.

   На бриговi К слiди ремонту на швидку руку. Походження вiн - не знати  й
якого:  iспанець  чи  португалець,  а  може,  й  англiйськоП  роботи  його
дерев'янi борти. Њ мiсця для гармат, забитi пiзнiше мирним хазяПном.  Бриг
розподiлено  на  двi  частини:  глуха  перегородка  знизу  й   до   палуби
вiдокремлювала на кормi каюти для начальства, залишаючи багато  мiсця  для
команди на палубi й в кубрику.
   Носився бриг по морях, латаючи паруси, поновлюючи  щогли  i  переходячи
вiд дiдiв до онукiв. Смолили його будiвничi, смолили  й  правнуки.  Пiнили
море, вiдкриваючи землi. Повiсили прапори над чужими  головами,  затуливши
сонце. Тепер бриг витягнуто з домовини, i  ми  вертатимемося  ним  додому,
його й дельфiн мiг потопити, вдаривши хвостом  або  упiрнувши  пiд  корму.
Бриг одслужив уже службу на морях, - це  порушення  його  спокою  в  тихiй
затоцi корабельного гробовища скидалося на образу старостi. Ми  пливли  на
пiвнiч до рiдних берегiв. Була гiрка неправда в тому,  що  ми  пливли  без
жодного прапора. Скiльки разiв цей бриг повертався  до  континенту,  гордо
пiднявши переможний шовк  прапорiв!  На  старiсть  йому  доводиться  везти
збезпрапорених солдат, якi не смiють пiднести  над  собою  стяг  зрадженоП
батькiвщини.
   Ми йшли  в  ранiшньому  туманi.  Бриг  рипiв  i  кректав,  розсохлий  i
страшний. БiсовоП вiри вiтер ледве надимав паруси. Туманний ранок. Я ходив
понад бортом задуманий. Мене тривожило те, що  перед  вiд'Пздом  у  гаванi
вештався французький офiцер i, як зацiкавлена особа, поглядав на бриг. Наш
полковник,  прощаючися  з  берегом,  нiби  знайомими  очима  подивився  на
француза. Бiльше нiчого. Та я пройшов огнi i води i дещо страшнiше  за  цi
стихiП. Мене обдурити тяжко. В цей час мене  покликали  наниз.  Посуд  наш
здорово протiкав. Я пошукав сокири, бо я тесля, i не знайшов ПП  нiде.  Це
мене ще бiльш навело на недобрi думки. Полковник  дуже  лютував,  йому  не
сподобалась можливiсть втопитися на такому суднi. Бригом правував поганий,
кривий i кошлатий румун з двома матросами. Вiн дав менi пощерблену сокиру,
якою не те що тесати, а й рубати тяжко. Я почав латати дiрки. Та Пх,  наче
на зло, було безлiч i все з'являлися новi. Гниле дерево не тримало цвяхiв,
i моП латки одлiтали пiд напором води. Тодi ми  заходилися  скубти  старий
канат, мочити його i розмочалювати, готуючи в той же час патички, запихати
цю паклю в щiлини. Велика  робота  закипiла  на  бригу.  Воду  вичерпували
вiдрами, якi знайшлися, висмоктували з трюму примiтивною помпою, що  завше
К на подiбних кораблях.  Самi  собою  органiзували  змiни,  щоб  акуратно,
по-вiйськовому, вiдпочивати й робити. Познаходилися десяцькi,  спецiалiсти
в цiй тяжкiй галузi - пливти морем, не допускаючи в трюм води.

   Полковник сидiв у крiслi на кормi. Вiн задумливо палив сигару  i  читав
книжку. Або удавав, що читаК. Сонця не було  видко.  Румун-капiтан  виймав
занозу з босоП ноги. Мене вiн до роботи не пускав, i в компас  його  я  нi
разу не мiг зазирнути. Бриг iшов помалу. Я вiдчував тривогу, яка  росла  й
росла. Iнодi й не скажеш, вiд чого вона береться. Крутився бiля  румуна  й
полковника, плекаючи надiю побачити чи пiдслухати.

   На моК щастя, полковник Пхав не сам. З ним була дочка - чорна,  як  сiм
галок, Пй було рокiв шiстнадцять. Я помiтив, що вона виглядаК з вiконця на
мене, i почав повертатися перед ПП очима, як пишний пiвень. Потiм я кивнув
Пй, запрошуючи вийти на палубу. Вона довго переломлювала  себе  й  нарештi
вийшла, червона, як кумач. "Чи немаК у вас  якоП  книжки?  -  попросив  я,
соромливо опустивши очi, як того вимагала дипломатiя. - Я страшенно  люблю
читати, - казав я, - рiзнi книжки. Та нашi хлопцi, язви Пхню душу, нiяк не
дають читати, доки Пх не покриКш...  -  я  закашлявся,  видумуючи,  як  би
делiкатно закiнчити. - Доки не покриКш Пх брезентом зневаги, - вимовив  я,
слiдкуючи за поплавком закинутоП вудки. Риба клюнула -  дiвчина  запросила
мене до каюти, i ми вдвох почали вибирати книжку.
   "У вас мама К?" - запитала дiвчина-галка.

   "Мама К i сестричка мале-есенька, - зарипiв я  солодким  голосом,  а  в
самого на язицi лежали всi лайки, якi я маю за честь знати.  -  Вони  мене
ось уже п'ять рокiв як не бачили. Мамочка в мене старенька i швидко вмре к
чорту", - iнформував  я,  думаючи  за  друге  й  не  знаючи,  що  стою  на
правильнiй стежцi до серця дами. Цiкавiсть ПП зростала. Я мусив розповiсти
цiлу iсторiю з безлiччю вбивств та самогубств, якi падали на  голови  моПх
кревних, вигадати собi крiм сестрицi -  ще  й  померлого  братика  i  його
полюбити, безжалiсно розлучити всiх нас i розкидати по свiтi  i,  нарештi,
вiдправити вигаданi  кораблi  на  батькiвщину  до  матерi  в  обiйми.  Моя
фантазiя розчулила дiвчинку. Вона  була  некрасива  i  нерозумна.  На  неП
нiхто, очевидно, не звертав уваги, i тепер вона  цiлком  була  пiд  владою
незвичного. Серце в неП, вже здiбне до любовi, вперше завмирало пiд нiжною
опуклiстю грудей, та в нiй усе ще було вiд дiвчинки.

   Мене не треба вчити, як себе поводити з дiвчатами. Я йду завше просто i
нiколи не помиляюсь. Дiвчинка звикала до мене з кожною хвилиною. Вже ми  з
нею ходили по палубi пiд холодним поглядом батька. Ми стояли  бiля  борту,
дивилися в воду, i я кокетував з усiКП сили. "Коли ми приПдемо  додому,  -
казав я, - я  вас  посадовлю  на  найкращого  вiзника,  i  ми  поПдемо  до
найкращого ресторану. Нам буде весело, як у раю.  Найкращого  вина  я  вам
поставлю на стiл".
   "Я не поПду додому, на  вiзника  не  сяду,  -  дiвчинка  схаменулася  i
замовкла. - Менi не можна з вами говорити, це тайна".

   Я прикусив губу, щоб не витрясти з своКП дами душi разом iз тайною.
   "Чому ж ви не поПдете? Адже бриг iде? I хiба я вам не подобаюсь?"
   Дiвчинка одвернулася.
   "Папа заборонив менi казати вам, що ми Пдемо не..."

   У цю хвилину спереду над нами прорвалось сонце, i  в  мене  сколихнувся
весь мозок. Я ледве не впав через борт. "Ми Пдемо не додому, - закричав я,
- ми Пдемо на пiвдень. Сонце мусило б бути позад нас!"

   Я схватив дiвчинку за руку i поволiк за собою на прову  брига.  Вона  -
налякана  -  мало  сперечалась.  Полковник  побiг  униз,  очевидячки,   за
револьвером, почувши  щось  недобре.  Земляки  обступили  мене,  покинувши
викачувати воду. Стало тихо, тiльки булькотiла вода та шумiло море.

   "Хлопцi! - крикнув я. - Нас зрадженоП Ми Пдемо проти сонця, на пiвдень,
а путь наша мусить лежати на протилежну сторону".

   Хлопцi показилися. Мало  назвати  Пхнi  вислови  лайкою.  Багато  рокiв
вчилися вони висловлювати почуття неймовiрними  сполученнями  слiв.  Через
те, що завше цi почуття були гiркi, болючi та безвихiднi,  наче  всерединi
немаК серця, скрiзь  уПдлива  зелена  жовч,  то  й  вислови  велетенськими
зегзицями пiдiймалися до щогол.
   Налетiв туман, i ми опинилися в туманi. З боку корми пролунав  пострiл,
i голос полковника крикнув звiльнити палубу. Ми зайшли до трюму,  де  вода
вже стояла по кiсточки. Я розпитав дiвчинку про  задум  ПП  батька.  Вона,
налякана оскаженiлими обличчями товаришiв, розповiла менi все, що знала. Я
слухав ПП сам, одiйшовши вiд юрби.
   "Куди ми Пдемо?" - кричали нетерплячi. Я вилiз на бочку.
   "Громадяни, - закричав я, - ми Пдемо на пiвдень. Нас продано  в  армiю.
Ми будемо в африканських пустелях битися з чорними повстанцями. Ми вже  не
люди. Свiт хоче нас умертвити, та ще й з вигодою для себе". Говорив  я  ще
багато дечого, оповiдаючи про своК  перебування  на  Пао  та  на  Явi.  Ми
пiднiмали бунт на кораблi. Ми вирiшили це  зробити,  заволодiти  бригом  й
попливти на пiвнiч.

   Коли ми поткнулися на палубу, пролунало кiлька  пострiлiв,  i  один  iз
наших покотився мертвий униз. Це зробило нас уважнiшими й  об'Кднало  коло
завдання. Перший труп завше найжахливiший. Вiн вiдiграК роль факту,  якого
не перейдеш, як не оживе нiколи забита людина. З  корми  в  наш  бiк  було
направлено, очевидячки, не менше чотирьох гвинтiвок - румуна, полковника i
двох матросiв. Я взяв iнiцiативу до своПх рук.
   Нав'язавши брудну ганчiрку на палицю, я виставив ПП в ляду. Кiлька куль
пронизало ПП одразу. Я помахав ганчiркою. "Не стрiляйте, -  крикнув  я,  -
зараз вийде на палубу тiльки четверо, щоб стати до помпи, - вже повен трюм
води. Не в  ваших  iнтересах  топитися  разом  iз  нами".  Менi  нiхто  не
вiдповiв. "Полковнику, - продовжував я, - з нами ваша донька. Ми ПП  першу
втопимо. Не  забувайте  цього".  Полковник  не  зразу  вiдповiв.  "Ми  вас
перестрiляКмо, як скажених собак. За кожний палець моКП доньки -  десятьох
повiшу на реях".  Ми  пiдняли  страшний  регiт.  Полковниковi  вiдповiдало
черево незвичного звiра, замкненого, але не зв'язаного. Вiн  почув  немало
побажань собi i його  близьким,  почув  лють  обдурених  людей.  Я  зробив
порядок.
   "Я згоден, - почулося вiд полковника, - хай четверо виходять  i  стають
до помпи. За це вiдпустiть зараз же дочку". Треба було торгуватися  -  вiн
уважав нас за дурнiв. Ми погодилися на тому, що вiддамо йому доньку,  коли
висмокчемо всю воду з трюму.
   Я вилiз на роботу в першiй четвiрцi.  Туман  висiв,  проте  палубу  всю
можна було бачити. Була чудна мряка, у якiй корабель здавався вулицею,  що
похитувалася, паруси безпомiчно висiли, i хололо  застигле  повiтря,  нiби
воно завмерло перед подувом урагану.
   Вороги нашi сидiли за дерев'яним щитом, що мiг цiлком захищати  Пх  вiд
наших очей. Пх було дiйсно четверо, озброКних гвинтiвками. Качаючи воду, я
не переставав оглядати палубу, нотуючи всi дрiбницi, мов хотiв вивчити  Пх
напам'ять. Ми працювали совiсно. Туман  не  розходився,  стало  парко,  як
перед змiною погоди. Шелестiла вода, падаючи за борт, звуки, що Пх  давала
помпа, були жалiбнi, нiби кректала качка. У трюмi не чути  жодного  слова.
На кормi шепотять нашi вороги, i видко димок з  сигари  полковника.  Чудна
тиша почувалася - виповнена  лише  нервовим  цокотом  сотень  сердець.  Ми
натомилися й попросили змiни, яка стала на нашi мiсця, доки ми  спускалися
в трюм. Ми спробували прорубати в трюмi переборку, але крiзь дошки  в  нас
полетiли кулi. Полковник рiшуче вимагав повернути  дочку.  Нам  нiчого  не
залишалось, як вiдпустити ПП. На палубi помпа працювала. Дiвчина пiшла  на
корму, оглядаючись на мене. Можу поклястися, що я зовсiм не хотiв Пй  зла,
i все трапилось поза моКю волею.
   Час iшов, i становище не змiнювалося. Я перебрав уже сто планiв, як нам
напасти, не загубивши людей даром. Потiм я пiшов до помпи, наказавши  бути
всiм напоготовi. Працюючи,  я  потихеньку  навчав  товаришiв,  що  робити.
Струмiнь  води,  повернутий  на  корму,  проте,  одразу  припинився  через
несправнiсть помпи. Але ми, виявивши таким чином своП намiри, уже не  мали
права зупинятись. Ми попадали  додолу  й  кинулися  до  корми.  Двох  було
поранено. Румун-капiтан кинув гвинтiвку й пiдняв  руки.  Вiн  був  сам  на
палубi. "Де полковник?" - закричав я. "Полковника нема. Вiн поплив  уже  в
море". - "На чiм поплив?" - "Човен. Я маКм тут човна". - "А чому ж ти  сам
не тiкав? Ми ж тебе повiсимо". - "Я хазяПн. Бриг - моя. Це - мiй  жона.  Я
буду ваш". Краще було не вiшати цього босого й кривого капiтана.  Ми  його
помилували  й  гуртом  стали  повертати  паруси.  Нам  допомiг  випадковий
вiтрець. Тепер ми посувалися на пiвнiч. I, на наше щастя, погода  вирiшила
перемiнитися. Десь пiднiсся вгору туман, i свiжий  низький  бриз  забив  у
паруси.  Загальна  радiсть  наче  ще  пiдбадьорила  вiтрову   силу.   Бриг
вирiвнявся, як кiнь пiд добрим вершником,  i  летiв  птахом,  припавши  до
хвиль. Я зайшов до каюти й побачив  там  дiвчину.  Вона  сидiла  в  кутку,
закутавшись у хустку червоного шовку. "Чого  ти,  дитино,  не  втекла?"  -
промовив я. Дiвчина замiсть вiдповiдi - розревлася, як дурна, i чекала, що
я приголублю ПП або дам цукерку. Я зняв з неП платок i вийшов на палубу  з
платком. Незабаром ми йшли вже з прапором, i  очi  у  всiх  були  мимоволi
зведенi на цей прапор. Та наше життя завше висить на  ниточцi.  Нiколи  не
можна казати "гоп", доки не перескочиш. На свiтi  завше  бiльше  поганого,
нiж доброго. Той, хто вiрить  у  долю,  може  собi  записати,  що  в  долi
напiвчорне обличчя. Хто любить своК життя, хай молиться, щоб  помирати  на
сушi. Та персонально я - волiю бути похованим у морi.

   Ми не бачили, звiдки прилетiв перший набiй. Тiльки повiрили ми в нього,
коли вiн розiрвався в водi на нашому шляху.  Я  знайшов  щось  подiбне  до
рятувального пояса й надiв його на дiвчину. Вона плигнула за борт. За  нею
поспiшив i я. Ми швидко залишились позаду брига. Люди скакали  з  нього  в
море. В корабель  уже  потрапляли  набоП.  Швидко  впала  мачта,  вiйнувши
парусами. Потiм упала друга. ВостаннК я побачив фiгуру  румуна  на  кормi,
який зривав прапор. Та його швидко закрила хвиля.
   За  сотню  метрiв  вiд  нас  пройшов  крейсер  "Iсмет".   Через   борти
перехилилися люди й дивилися в воду. Менi здалося, що мене  розглядають  у
бiнокль. Я пiдняв руку. Але крейсер не зупинився й швидко зник у  напрямку
на пiвнiч.
   Ми з дiвчиною продовжували нашу путь. Сонце з'явилося на бiлявих хмарах
i пливло сухе на сухому небi.  Дiвчина  тримала  себе  по-геройському,  Пй
тiльки не вiри-лось, що так кiнчаКться ПП перша й остання любов.  Менi  не
вiрилось, що я не допливу до берега. Я  удавав  з  себе  веселого,  щоб  i
втопитися з посмiшкою. Потроху ми почали клацати зубами. Я роздягся зовсiм
i робив у водi гiмнастику. Потiм я  помiг  роздягтися  й  дiвчинi.  Ми  не
почували  жодного  сорому,  бо  там,  де  пануК  смерть,  тiло  вважаКться
прекрасним i досконалим, всi одвiчнi питання -  ясними  й  зрозумiлими,  а
людськi бажання - дрiбними.
   Ми тримались на водi до вечора, протрималися й нiч.  А  може,  Пх  було
кiлька - днiв та ночей. На морi й назва дивною стаК: чому нiч i чому день,
коли йде, переступаючи через моря, великий час?  Дрiбними  дзвонами  лютуК
небо, слiпуче свiтло горить у мозковi й уночi, i мозок хоче не  пропустити
виконати своКП  останньоП  роботи:  вiдбити  грань,  за  якою  починаКться
небуття.

   Я загубив свiдомiсть, притискаючи до себе напiвмертву  дiвчину.  Ось  у
такому виглядi я й потрапив сам до рибалок. Що  сталося  з  дiвчиною,  ви,
певно, догадуКтесь. Часто хмарка, народившися в синiй купелi неба,  розтаК
без слiду, несучися в невiдому далечiнь, i тiльки, може, крапля води впаде
з неП.
   Gеnоvа, 2/V
   Дружок. Милий мiй i хороший. З твоПх листiв я бачу, що ти тепло до мене
ставишся. Менi здаКться, хоч слово - тепло - тут не до мiсця.  Як  я  тебе
згадую? Спочатку менi уявляКться вечiр. Я сиджу й палю.  Заходиш  ти.  Нас
знайомлять. Я думаю - славний хлопець. Потiм згадуються схiдцi  в  порт  i
портова нiч. Ми чекаКмо  машину.  Про  що  ми  розмовляли?  ЗдаКться,  про
дружбу. Нi, напевно про дружбу. I  про  чистоту.  Потiм  прогулянка  перед
кiно. Далi все зникаК з пам'ятi.  Менi  згадуКться  моК  життя  в  готелi.
Пам'ятаКш, я тебе поцiлувала?

   Потiм почалось щось неприКмне. Ти мене уникав.  Чому.  дружочок?  Проте
краще не згадувати. Був час, коли я була винна перед  тобою.  Але  тодi  я
була сама не своя. Ти правильно написав:  "Все  минаК,  Тайах".  Та  скажи
менi, друже, нащо все в життi приходить тiльки тодi,  коли  ми  перестаКмо
вже бажати цього? Ти пам'ятаКш мене в Мiстi? Я тодi дуже любила свого мужа
й завше посилала йому привiт на Пiвнiч, лягаючи спати.  I  нiхто  не  знав
цього. Я пустувала й робила дурницi, але тiльки через  те,  що  менi  було
тяжко. Ти знаКш про всi моП дурницi. Я не вмiла опанувати себе  тодi.  Але
все минаК. Менi соромно писати, але в мене - теж минуло.
   Тут я можу танцювати. Тут користуюся "колосальним поспiхом".  В  IталiП
все менi нове. Я така вiльна. Та ось прийшло i  те,  чого  я  не  потребую
тепер. Я одержала листа вiд чоловiка. Я не в силi передати тобi й краплини
тiКП уваги й нiжностi, якi там К. Я хочу розбудити в  собi  щось  i  -  не
можу.
   Учора йшов увечерi дощ. Я вийшла на балкон i вдихнула  повiтря.  ЗнаКш,
тiльки на пiвднi може бути такий  пряний  запах.  Краплi  дощу,  важкi  та
краплистi, падали менi на волосся, на блузку, за  комiр.  Навкруги  зовсiм
тихо. Iнодi живеш багато часу й не помiчаКш усього, що тебе оточуК.  БуваК
ж день, коли раптом одразу починаКш бачити  рiзнi  дрiбницi.  Я  стояла  й
думала. I вмить я почала розглядати i сусiднiй будинок, i дахи, i гори.  Я
себе вiдчула самотньою i так далеко вiд чогось, що менi стало страшно. Але
вiд чого далеко? Вiд батькiвщини? Нi, милий, взагалi  вiд  чогось  чи  вiд
когось, я не знаю, як тобi змалювати це чуття. Але чи було  так  з  тобою?
Хочеш пiти скорiше на люди, де багато народу, але почуваКш себе  ще  бiльш
самотньо.
   А вдень учора свiтило ясне сонце. Я  пiшла  на  старе  кладовище,  яким
славна Генуя. Бiлий мармур лежав  скрiзь,  покриваючи  могили.  Гори  були
близько. Мiсто пiдо мною бовванiло в легенькому туманi. Бухта страшно синя
й порожня. Жодного пароплава. Я йшла тихо й несла бiлi пахучi лiлеП.  Менi
захотiлося, щоб i в мене лежав тут хтось коханий, я б йому могла  покласти
лiлей i посидiла б серед мармуровоП тишi на могилi. Я, мабуть, плакала, бо
прохожий, який мене зустрiв, подумав, що я сумую за кимось, хто лежить пiд
пам'ятником. "Не треба плакати, псувати яснi очi - все  минаК",  -  сказав
прохожий. I  я  заплакала  ще  дужче.  Я  сiла  бiля  пам'ятника  великому
композиторовi й просидiла не знаю  скiльки  часу.  ЛiлеП  пов'яли  в  моПх
руках.
   Я тобi багато розповiдаю про себе. Ось я повернуся додому. Не знаю,  як
буде з чоловiком. Менi все тепер далеке, про що  говорить  вiн.  Дружочок,
нiколи не люби перший нiкого. Коли тебе  покохають  -  тодi,  будь  ласка,
закохуйся, одружуйся. Але нiколи не  бажай  нiкого  так,  щоб  прокидатися
тiльки з цiКю думкою й засинати з нею. Взагалi менi боляче писати про  це.
Хай тепер помучаться iншi.
   Час я проводжу тут добре. Тiтка видужала. Весело. Ранком Пжджу на пляж.
Беремо човна, запливаКмо далеко в море. Лазимо по скелях. У мене вже К тут
знайомi.  Всi  до  мене  надзвичайно  ставляться,  бо  я  -  чужоземка  та
блондинка. Вечорами буваю в дансингах, кiно. Була в театрах. Та  вони  тут
поганi. Бачила музеП - Вiнчi, Мурiльйо. Оглянула всю Геную. Завтра Пду  на
два днi до Караiiо та РогiоПiпо. Це надзвичайнi куточки  на  березi  моря.
Швидко поПду до Мiлана на кiлька день, звiдти до Берлiна, одержу поворотну
вiзу - i додому.

   Менi тут подобаКться. Але Пхати, проте, треба. Мало залишилося  грошей.
Я тут танцювала два рази.  Душевна  рiвновага  в  мене  цiлковита.  Навiть
скорше - апатiя. Мене нiщо зараз не  може  зворушити.  Я  дуже  рада.  Так
спокiйнiше жити. Iнодi з'являКться жага до життя. Хочеться вiдмовитись  од
прихильностей, звичок, мiсця й вiд'Пхати. Надовго  й  далеко.  Щоб  бачити
все. Але раптом маленький вiтер i дощ, i все'  це  розпадаКться,  почуваКш
себе маленькою й кволою, i тодi хочеться великоП мiцноП  дружби.  Ти  мене
розумiКш?

   Ти менi друг чи нi? Так завше кажеш ти. Чому я тобi так  вiрю?  Я  тобi
так багато сказала. Дружочок! Хороший.  Може,  ми  ще  колись  побачимось.
Читаючи мого листа, ти подумаКш, що я песимiстка. Та  це  не  так.  Ти  не
знаКш, скiльки iнодi прокидаКться в менi.  Завше  кожнiй  жiнцi  потрiбний
iмпульс. Щоб був такий мужчина, а коли нема його, тодi треба жити - як усi
живуть - зовнiшньо. Просто. Я пишу  якусь  нiсенiтницю.  Але  в  мене  так
багато тепер думок, що я не можу оформити Пх. Треба вже, мабуть,  покинути
писати.

   Ти ще встигнеш написати менi листа. За Сева я дуже рада. Дай  йому  мою
адресу. Привiт йому вiд мене.
   Дружочок, тепер вечiр, i хтось заспiвав серенаду. Дiстаю  лiру  й  бiжу
слухати. Якi всi далекi нинi. Милий мiй хлопець!

   Т."
   Листа  написано  рiзним  атраментом,  за  кiлька  прийомiв.   У   кiнцi
закреслено роst sсriрtum, де  стояло  запитання  про  Богдана.  Прикладено
фотографiчну картку з написом : "Милому iдеальному друговi з Gеnоvа, 2/V".
На картцi Тайах сидить у купальному костюмi на каменi над бухтою.
   Вдалинi видно дахи ГенуП.

   Х
   Увечерi до гаванi Мiста зайшла канонерка. Покружлявши по  гаванi,  вона
об'якорилася, не пришвартовуючись до естакади. Ми сидiли в потайному кафе,
де можна мати надзвичайну чорну каву, двi-три люльки опiю  i  контрабандне
вино "Кров землi". Нас розважали дiвчата - трохи захриплi  вiд  веселостi.
Скрiзь у порту почали бити склянки. Пробило три  рази  -  була  одинадцята
година. Похмурий передзвiн перейшов поступово по всiх палубах.

   З канонерки хтось поПхав до Мiста човном. Я  вдихнув  свiжого  повiтря,
подавився ним  i  закашлявся.  Передо  мною  на  бруковi  двора  була  моя
блювотина. Я витер рота й повернувся до своПх  товаришiв  у  кафе.  Голова
була цiлком свiжа. Пiсля багатьох потрiбних процедур i необхiдних  тостiв,
вiддавши  належний  час  на  товариськi  розмови,  виконавши  всi  правила
делiкатностi,  гостинностi  й  хорошого  морського  тону  -  ми  розпочали
серйозну бесiду про те, який потрiбно корабель для новоП картини Сева.
   Дiвчата обнiмали нас за шиП й  слухали.  Вони  зацiкавились  справою  й
намагались нам допомогти. Моряк - хазяПн трамбака й шхуни, вiн же  капiтан
цих парусних птахiв, рибалка чи, власне, отаман босоП рибальськоП  ватаги,
Стелла, Муха, Поля, хазяПн кав'ярнi, Богдан, Сев, я - нас було дев'ятеро.
   - Повертатись на батькiвщину, - сказав хазяПн кав'ярнi, - доводиться не
щодня. Ви, молодi панове, повiрте моПй грецькiй  головi.  Я  вмiю  зварити
маленьку чашку турецькоП кави -  мiцноП  й  гiркоП,  як  гiрка  солодкiсть
життя. Я вмiю злiпити кульки опiю  так,  що,  покладенi  на  люльку,  вони
булькатимуть, як дитячi вуста. Лампа горiтиме ясно  й  спокiйно,  коли  ви
втягуватимете в себе чарiвнi випари опiю над нею. Це все  я  вмiю  робити.
Але я не знаю, як повертатися на батькiвщину. Тому дозвольте менi посидiти
мовчки й слухати ваших мудрих слiв доти, доки не прийде хвилина розповiсти
менi про те, що я знаю.
   -  Ми  послухаКмо,  -  сказали  гуртом  дiвчата.  У  цей  момент,  коли
народжувався  корабель,  стало  тихо  й  урочисто.  З  невiдомого   елiнгу
пускалось на воду рожденика. Салом натертий кiль слизнув по  кругляках,  i
роздалася пiд його тиском вода на боки.
   Богдан забрав слово перший:
   - Дорогi мiстери й ледi! Дозвольте вести вас до розумiння справи,  цiКП
важливоП  справи,  i  роз'яснити  вам,  для  якого  скоту  ми  шукаКмо   й
обговорюКмо корабель. Ми його шукаКмо  для  румунського  босого  капiтана,
двох матросiв та полковника з донькою i для двохсот овець, що Пх полковник
везе пiд нiж, коли вони думають, що повертаються до пасовиська.

   - Постiйте, - втрутився Сев, - ви брешете. Корабель  цей  -  для  учнiв
морськоП школи. Вони вийшли в практичне плавання. Були поблизу  катастрофи
й пiдiбрали багатьох iз розбитого брига. А  бриг  той  ми  знiматимемо  на
якомусь дубковi.
   - Бриг на дубковi? - засмiявся хазяПн трамбака.

   - А чому й нi? - образився рибалка.

   - Дубок менший i на  ньому  зовсiм  iнший  такелаж.  Коли  дубка  можна
порiвняти до шхуни, де на обох мачтах гафельний такелаж, цебто немаК  рей,
то бриг з рейним такелажем на фок- i на грот-мачтi нiчим не може  нагадати
дубка.
   - Тiкеляжь?
   ХазяПн трамбака ляснув долонею  по  спинi  зацiкавленоП  дiвчини.  Вона
здригнулася й вiдповiла тим же.
   - Тiкеляжь?
   ХазяПн трамбака не витримав. Благальний погляд зупинивши на  менi,  вiн
ледве стримував потiк слiв iз своКП хрипкоП горлянки. Я дозволив.
   - Не тiкеляжь, а такелаж, -  заговорив  хазяПн  трамбака,  -  це  слово
означаК всi як Ксть на  кораблi  приладдя  для  керування  парусами,  самi
паруси i все, на чому вони тримаються:  мачти,  реП,  гафелi,  усi  блоки,
ванти, фали та багато iншого. Повний корабель, або фрегат, маК троК  мачт:
попереду фок-мачту, посерединi грот-мачту й позаду  крайц-мачту.  Барка  -
теж iз трьома мачтами, тiльки крайц-мачта в неП називаКться  бiзань-мачтою
й на нiй однiй гафельний такелаж. Шхуна - барка з трьох  мачт  маК  тiльки
одну фок-мачту з рейним такелажем, а iнших двi мачти - з гафельним. Велика
шхуна - три мачти - усi з гафельним такелажем. Бриг маК тiльки двi  мачти:
фок- i грот-мачту...

   Сев зупинив хазяПна трамбака, й  на  хвилину  запанувала  мовчанка,  як
вiдпочинок пiсля зливи  незнайомих  слiв.  Богдан  посмiхався  -  це  його
стихiя. Ми з Севом теж були дикунами в справi  парусного  господарства  на
дерев'яних кораблях. ХазяПн кав'ярнi запропонував  нам  кави  й  пiшов  ПП
варити. Швидко пахощi чорноП кави досягли й нас усiх.
   - Я, як режисер майбутньоП картини, i вiн - автор сценарiю,  -  показав
Сев рукою в мiй бiк, - i  Богдан,  що  подав  нам  тему,  на  своПй  шкурi
випробувавши ПП, - всi ми разом з'ясуКмо нашi погляди на той корабель,  що
його ми шукаКмо. Я розповiм про школу й молодих морякiв на бриговi, Богдан
викладе  своП  спостереження  й  мотиви  повернення  його   й   iнших   на
батькiвщину, а редактор  пов'яже  це  мiцними  вузлами  фабули.  Потiм  ми
попросимо присутнiх висловитись, подарувати нам кiлька достойних  думок  i
порад, щоб корабель мав доброго фiльма, а морська школа - гарного корабля.
Дозвольте менi почати першому.
   ХазяПн кав'ярнi принiс  нам  кожному  по  крихiтнiй  чашечцi  запашноП,
гарячоП кави. Ми почали сьорбати, запиваючи холодною водою.  Швидко  серце
стало жвавiшати.
   Погубивши рештки хмелю, ми сидiли бадьорi й схвильованi. Почувалося, що
цiКП ночi нiхто з нас не забуде довiку. Кiнокартина стояла перед нами,  як
конкретна iдея, що закладала собою  фiлософську  систему.  Сев  устав  вiд
столу й почав ходити.
   - Я уявляю собi морську школу на високому березi. З  усiх  вiкон  школи
мусить синiти море. Вiкна круглi, як  iлюмiнатори,  i  кiмнати  з  койками
нагадують каюти. У бухтi внизу стоПть кiлька  навчальних  кораблiв.  Б'ють
склянки - початок дня. Сходить сонце, як прапор, i прапор лiзе  на  щоглу,
як сонце. Бухта - не бухта, а люстерко, в якiм вiдбиваКться й  коливаКться
все, що лише може заглянути. Так я мислю собi початок картини.
   Сев допив каву.
   - А далi - виходять юнаки в плавання.  Море  перед  ними  без  берегiв.
Вiтер перед ними й позаду Пх. Корабель чистий та блискучий,  як  машина  з
дерева й полотна. Каюти пахнуть степом i землею.  Юнаки  вчаться  захищати
вiльнiсть, свiй прапор - нацiю трудящих.
   Пробило десь надворi чотири рази. Була пiвнiч. Почала працювати  машина
на канонерцi, свисток розлiгся  над  водою,  i  чиПсь  кроки  почулися  на
бруковi.
   - Одного сонячного дня корабель чуК далекi  гарматнi  пострiли.  Кiлька
дозорцiв вилазять на марс i на марс-стеньгу з  бiноклями.  Вони  передають
униз  нервовi  слова  командировi:  "СтрiляК  вiйськове  судно.  Мiшень  -
парусник, на якому видко людей. Збито фок-мачту. Набiй  потрапив  у  воду.
Збито грот-мачту. Видко на кормi прапора. Корабель поринаК у воду. ПоринаК
у воду. ПоринаК.  Парусника  немаК".  Над  мiсцем,  де  загинув  парусник,
проходить крейсер i зникаК, залишивши над морем хмару диму.
   Наш корабель маневрував. Капiтан сам став бiля керманича.  Як  комашня,
полiзли юнаки на реП, i  швидко  всi  мачти  вкрились  бiлими  опуклостями
парусiв. Iшли - на диво. I опинились на мiсцi катастрофи. Першого виловили
-  молодого  матроса,  що  тримав  дiвчину.  (Тебе,  Богдане).  На  хвилях
гойдалися уламки. Людей було розкидано по морю, як снопи по нивi, хвиля Пх
не лишала на мiсцi, немилосердно обхлюпуючи  i  перекочуючись  через  них.
Часто за хвилею пiднiмалася в повiтря рука й розпачливо кликала допомогти,
а човен знаходив там тiльки воду й нiчого на  нiй.  Рятування  тривало  до
того часу, поки на поверхню моря опустилася  нiч.  I  врятувати  пощастило
бiля трьох десяткiв людей.
   Це були люди.  Безпомiчнi  -  вони  лежали  на  палубi,  i  вiд  ПхньоП
лихоманки  дрижали  дошки.  Виплеснутi  хвилею  з   рiдноП   землi,   вони
повернулися понiвеченi на голе дерево палуби, Пхню одежу покидано за борт,
розпутнi сини повернулися голими. I прапор Пхнiй - дiвоча хустка -  лежить
мокрий поруч. У кожного К батьки й матерi, що плачуть i тужать за  синами,
стоячи бiля похилих хат. Та  цiлий  корабель  Пм  тепер  за  батька.  Вони
вiдчувають, що немаК Пм прощення й не буде, доки не зароблять його  честю.
I невже, переживши сто смертей, не очистили вони своПх очей, що не  можуть
ними глянути в братнi очi нових юнакiв новоП землi? Та господарi  лагiднi.
Вони ходять бiля врятованих,  як  бiля  людей,  людей  вони  приводять  до
пам'ятi, людей викачують до життя, людей захищають  вiд  холодного  подуву
морського вiтру. Щo за люди - ясно буде потiм, а тепер -  швидше,  хлопцi,
позносьте всiх пiд палубу, кладiть у теплi койки i годуйте гарячою Пжею.
   Нiч приходить сувора, як смерть, i тривожна. Свiтять  електричнi  лампи
пiд стелею. На палубi порипують снастi. Дме рiвний, спокiйний бриз, i небо
все в зорях, у промiннях, у радостi. Нiч  велична  покрила  море  солодкою
тайною. За таку нiч може пройти все життя, кораблем заснують  постатi  без
числа, тисячi доль рiзних людей  спустяться  на  корабель.  I  тодi  зiйде
сонце. Воно розкраК рiвну лiнiю обрiю й ляже на хвилi, i встануть  на  тiм
мiсцi рожевi тумани морського ранку.
   Ми мовчали, дослухуючи звучання останнiх слiв.  Вони  довго  завмирали.
Стелла витерла сльозу. ХазяПн  трамбака  крякнув,  а  рибалка  засопiв  ще
дужче. Богдан випив води й приготувався говорити. Першi ноти  його  голосу
ми ледве розчули: вiн почав шепотом, нiби продовжуючи повiсть Сева.

   - Моя мати вродила мене сиротою. А вродивши - вмерла.  Мене  поклали  у
ночви - обмити грiхи. Слiпi моП очi витерли  мокрою  солоною  пелюшкою  та
повивачем.  Кiлька  крапель  солi  посолили  купiль:  у  перше  купання  я
обзнайомився з  солоною  водою.  Далi  я  спробував  утонути,  бо  сусiдка
вiдвернулася до моКП доброП матерi.  Потiм  цiле  своК  життя  я  невпинно
топився. Пiсля ночов я спробував загинути  в  калюжi,  коли  вже  вивчився
плавати навсидячки по землi й заглядав до калюжi, як до дзеркала. Школярем
- я тонув у криницi, куди я залiз був видирати горобинi яйця й  горобенят.
Далi - я побудував собi на степовому ставку плiт  з  очерету  й  заходився
пекти посеред ставка картоплю на тiй крихтi землi, яку я взяв на плiт. Мiй
корабель iзгорiв, а я знову тонув.

   Утiк я з солдатами, що були в нас на маневрах,  i  опинився  з  ними  в
мiстi на великiй рiчцi. Це вже я був пiдлiтком. Швидко казку кажеться,  та
не швидко дiло робиться - проплавав я на  рiчцi,  пiдмiтаючи  пароплави  й
чистячи картоплю, з рiк. I добився нарештi до  моря.  Воно  вiйнуло  перед
моПми очима, нiби  синiм  шлейфом  сукнi.  Паруси  налипли  до  нього,  як
метелики до капусти, i я пiшов за ним, мов за своКю молодою.

   Зробився я моряком. Плавав я на пiввантажному пароплавi юнгою i хлопцем
на все. Сьогоднi чистив скла  в  лiхтарях,  назавтра  мене  призначали  до
бункера перегортати вугiлля, ще через день  -  я  слiдкував  за  плитою  в
куховара, мив посуд i одержував такi ляпаси, що в мене  й  тепер  дзвенять
вуха.  Вiйна  нас  застукала  в  японських  водах.  Ми  йшли  на  пiвдень,
повертаючися з Владивостока. Стояла страшна спека. Ми ходили,  висолопивши
язики. Потiм почався тайфун. Ви,  певно,  читали,  що  тайфун  може  змити
капiтана з його мiстка, капiтана багатоповерхового океанського  пароплава.
У такий тайфун потрапили й ми.

   Кiлька днiв носило нас, поливаючи водою, пiдкидаючи вгору, шпурляючи  в
безоднi, i навкруги вставали грiзнi водянi стiни, що погрожували  поховати
в собi корабель i людей. Пароплав не слухався керма, тiльки машини скажено
працювали, виносячи нас на новi й новi хвилi. Нарештi зупинилися й машини,
i поки ми почали готуватися до смертi,  тайфун  помiтно  улiгся.  I  перша
земля, яку ми побачили, була земля Фiлiппiнських островiв.

   Нас прийняли, не скажу, щоб добре, але байдуже. Пароплав  розвантажили,
почали в ньому щось лагодити, а ми розвiялись по благодатнiй фiлiппiнськiй
землi. А розвiятись було де - островiв Фiлiппiни  мають  кiлька  тисяч.  Я
блукав по широких дорогах - чужий, нiмий i виснажений. Iнодi  менi  давали
хлiба, iнколи я крав його з розчинених дверей, мандрував далi,  i  нарештi
менi сказали, що за день ходи я дiстанусь до Манiли. Це мiсто  я  знав  на
мапi. Я його побачив на другий  день  увечерi.  Не  можу  не  згадати,  як
заходить у тих краях сонце. Наче зiбрано всi фарби  в  свiтi  й  вилито  в
синК-пре-синК море. На небi неймовiрнi пейзажi,  зеленi  острови,  червонi
пожежi, пурпуровi прапори. Це бiснування кольорiв було б штучним на  наших
бiдних берегах, та там, серед загального багатства декорацiй, воно  навiть
не приголомшуК уяви.

   В Манiлi я знову спробував утопитися. Фiлiппiнськi  острови  -  колонiя
американцiв,  значить  -  нейтральнi  води.  В  Манiлi  скупчилось  багато
пароплавiв iз рiзними прапорами. Вони одстоювались невiдомо до яких  тихих
часiв. Я блукав у гаванi, давши волю ногам iти,  куди  Пм  хотiлось.  Цiлi
лiси  мачт  коливались  поблизу  берега.  Далi  на  рейдi  стояли   великi
пароплави. Смаглявi, бронзовi, чорнi люди вешталися на  парусниках.  Човни
сновигали мiж ними. Я запитав у одного малайця,  чи  Ксть  у  гаванi  нашi
судна. Вiн мене зрозумiв i  запропонував  послуги.  У  мене  нe  було  чим
заплатити. Я вiддав йому свою куртку. Ми пливли, ледве пробиваючись  крiзь
купи великих i малих парусникiв.  Тим  часом  швидко  спускався  вечiр.  В
останнiх промiннях дня я побачив пароплав, до якого ми пливли. Я  попросив
зачекати й пiд'Пхати обережнiше, коли темнота дозволить менi забратися  на
судно непомiтно. Таким чином, поставивши капiтана перед  фактом,  я  думав
уникнути того, що вiн не захотiв би мене взяти.  Стало  темно.  Пiд'Пхавши
майже до самого пароплава - вiн був таки поганий - ми зупинилися. З палуби
хтось нас почув, i ми мовчки слухали неймовiрнi прокльони й добрий руський
мат. Ми щiльно об'Пхали корму. Я намацав каната, який  для  чогось  звисав
через борт. Ставши на нiс човна, я взявся за каната й опинився в  повiтрi,
дригаючи ногами. Човен поплив у темiнь. Я вiдчув,  що  канат  рухаКться  i
мене тягнуть нагору. Я вирiшив краще вiддати себе на милiсть капiтана, нiж
випустити з рук каната - з усiма можливими наслiдками.  Мене  пiдтягли  до
самого  борту.  Я  вже  почав  був  ворушити  губами,   збираючись   якось
вiдрекомендувати себе рятiвникам, та побачив над  собою  занесену  руку  й
почув такий гарний удар в тiм'я, що випустив  з  рук  каната  й  одразу  ж
загубив пам'ять. Я навiть не вiдчув холодноП води.

   Як i завше до цього часу - я прокинувся не на тому свiтi. Та  й  не  на
сушi. Бо врятував мене малаКць i продав пiвмертвого на корабель,  що  йшов
далi на пiвдень.
   Знову били склянки в гаванi. Була перша година  ночi.  Надворi  завивав
вiтер. Вiн, як плаксивий кiт, лягав на дахи, плигав по них i  голосив.  Цi
звуки знадвору вiдокремили нашу  компанiю  вiд  цiлого  Мiста,  як  гарна,
рiвна, безперервна, тропiчна злива. Рибалка  куняв.  Сев  задумано  палив.
Дiвчата позлягали на стiл, i в очах Пхнiх свiтилася майже собача туга.

   - Корабель, - продовжував Богдан, - на якому я очуняв, належав  старому
малайцевi з острова Пао - десь на пiвнiч вiд Яви. Цього острова i чорт  iз
свiчкою не знайшов би серед  безлiчi  тих  островiв,  що,  як  велетенськi
зеленi кущi,  лежали  на  водi.  Та  за  якимись  невидимими  ознаками  ми
посувалися просто до Пао. За час цього подорожування я встиг призвичаПтися
до нового хазяПна i його команди, що  складалася  з  люде"  усiх  можливих
вiдтiнкiв шкур i душ. Три днi я  удавав  iз  себе  хворого,  мiркуючи  над
долею. Першого дня мене добре попобили, пропонуючи  встати  i  взятись  до
роботи. Найбiльше я запам'ятав безвухого китайця, який вишукував  на  менi
найболючiшi мiсця, - i я поклявся собi першою хлопчачою клятвою  ненавидi,
поклявся, не розплющуючи очей i удаючи з себе непритомного, вiдплатити цiй
безвухiй собацi. Потiм я й справдi знепритомнiв.  Наступних  двоК  днiв  я
лежав, i нiхто мене не займав. МоК хлоп'яче горе швидко перейшло,  яскравi
хмарки пливли над моКю  головою,  бундючно  пофарбованi  птахи  перелiтали
через мене, бо ми йшли часами зовсiм пiд берегом, поклавши  щогли  й  нiби
ховаючись пiд пишними зеленими вiтами.

   - Замiтьте собi, що й нам, обговорюючи корабель, слiд би  подумати  про
те, щоб мачти лягали вздовж палуби, коли зiрветься шторм. Або  зовсiм  пiд
берегами щоб iти в абсолютнiй тишi, дружно занурюючи весла в воду.

   - У нас немаК таких штормiв, - сказав хазяПн  трам-бака,  -  щоб  треба
було робити складнi мачти. А замiсть весел  -  можна  поставити  невеликий
мотор.
   - Не перебивайте, не перебивайте, - закричали дiвчата,  махаючи  руками
на моряка. - Саме зупинили на цiкавому мiсцi.

   - Так от - ми багато днiв поминали островки. Я вже  почав  тинятися  по
палубi. Мене штовхали всi, хто хотiв, а найбiльше  безвухий  китаКць.  Раз
йому за це добре влетiло вiд капiтана, що взяв мене  пiд  свою  руку.  Вiн
ударив китайця в нiс важким кулаком. Я став мiж капiтаном i китайцем.

   "Капiтане, - сказав я, - цей чоловiк мiй. Я  поклявся  вибити  з  нього
колись душу". Я переконував свого хазяПна  таким  рiшучим  тоном,  що  вiн
врештi засмiявся, не розумiючи мене, але бiйки не продовжував.

   Перед Пао ми йшли цiлий день у такiй гущавинi, що часто не видно було й
сонця. Раз до нас на палубу впало, обiрвавшися  з  дерева,  мале  мавпеня.
Цiлi хмари мавп повисли на гiллi. Вони шпурляли в  нас  горiхами,  листям,
суччям, доки я не викинув мавпеняти на дерево. Нарештi ми досягли  берегiв
Пао. Прекрасна бухта, похилий берег, червоний, як найкраща  фарба,  i  двi
живих бронзових фiгури на березi:  жiнка  й  дiвчина.  Велетенськi  дерева
стояли над водою, ПхнК корiння до  половини  виходило  з  землi,  стовбури
дерев були наче на плетенiй баштi з корiння. Зеленi до неможливого  дерева
й зовсiм червона земля...

   - Ну, це вже ви того... - прокинувся рибалка. - Цe брехня.
   - А хiба тобi не однаково, - гаряче обiзвався хазяПн трамбака, -  ти  ж
грошей за правду не платив? А може, й я пiд цим усiм  пiдпишусь  -  що  ти
тодi скажеш?
   - Коли ви не вiрите в такi дрiбницi, то чи повiрили б ви  в  те,  що  я
плив Магеллановою протокою? Чи повiрили б? Це на самому  пiвднi  ПiвденноП
Америки, мiж Америкою й Вогненною Землею,  де  зустрiчаються  два  океани,
найбiльшi в свiтi.
   - Розкажи, я там був, i я тебе завше переб'ю,  коли  ти  брехатимеш,  -
застерiг хазяПн трамбака. - Хоч я й не проти брехнi взагалi. Щоб вона була
до ладу i до вподоби.
   Незважаючи на протести дiвчат, якi хотiли швидше  знати,  що  трапилося
далi з Богданом на островi Пао, Богдан розповiв про Магелланову протоку.
   - Iшли ми з Веллiнгтона на Новiй ЗеландiП - до Рiо, цебто - з  Великого
до Атлантичного океану. Бiля протоки нас страшенно тiпала буря.
   - Там завше бувають бурi, - пояснив хазяПн трамбака.

   - Що ближче до протоки - то дужче й дужче ми потерпали за своП  кiстки.
Дiло було в березнi. Iшов снiг, град i дощ. Крiзь густий туман ми помiтили
неяснi ознаки берега:  це  були  Њвангелiсти  -  окремо  розкидане  високе
камiння. Скоро ми побачили й скелю, яка  стояла  на  сторожi  протоки.  Ми
пустилися  з  попутним  штормом  у  вузьку  протоку,  залишаючи  за  собою
оскаженiлий океан. Часами темнiшало  вiд  швидко  лiтаючих  хмар,  але  як
швидко налiтали вони, так швидко й проносились. I тодi  свiтило  сонце  на
зеленi вали води, на буруни, на пiну мiж камiннями й на обривчасту  високу
скелю, об яку розбивався мiльйонносильний океан.
   - Правильно, - сказав моряк.
   - У протоцi, як у пiдземному коридорi, нiби вогкi й плiснявi стiни,  по
стiнах жахливi малюнки й розколини, все це коливаКться в пiвмряцi, мiняючи
контури. Мореплавцi, якi вперше проходили тут, не один раз молили бога про
щасливе повернення, i через те там К такi назви, як скелi:  Њвангелiсти  й
Апостоли, затока Милосердя, бухта св. ТаПн. У затоцi Милосердя  ми  кинули
якiр. Вона надзвичайно гарна, як декорацiя до  пекла.  Тяжко  собi  уявити
щось страшнiше й жахливiше, куди нi звiр, нi птах, анi  жодна  тварина  не
заходила. I iм'я цiй затоцi - Милосердя.
   Богдан зупинився, оглядаючи всiх похмурими очима. ХазяПн кав'ярнi встав
i нечутно пiдiйшов до дверей, прислухаючись. Потiм вiн, як тигр,  опинився
на серединi кiмнати.
   - Дiвчата, замiтайсь! - крикнув хазяПн.

   Доки ми розчумали, що таке трапилось, дiвчата вибiгли з кiмнати,  а  до
дверей хтось постукав владно i тверезо. Ми всi не вставали з мiсць. Богдан
кинувся бiгти за дiвчатами, та  хазяПн  кав'ярнi  зупинив  його:  "То  хiд
тiльки для дiвчат".
   Зайшла мiлiцiя. Ми показали своП документи. Рибалка не мав  нiчого  при
собi, але його знав один iз мiлiцiонерiв. Богдан один був без документа, i
його забрали несподiванi гостi з собою. Ми попрощалися з  ним,  потиснувши
йому руку. Коли Богдан вiдчиняв дверi, рукав його куртки трохи  одкотився,
i якiр побачили ми на його руцi.
   Надвiр вийшли всi разом. Вилискувало бiля випадкових лiхтарiв  море.  У
гаванi було порожньо й  тихо.  Ми  побачили  канонерку.  "Нащо  вона  сюди
прийшла?" - подумали ми всi.

   XI
   Листа написано на шiстнадцяти сторiнках жовтого шершавого  паперу.  Вiн
точить легенький запах, що, як нитка диму, коливаКться, коли листа читати.
   "Мilаnо, 22/V
   Милий мiй, уявляю, що ти думаКш про мене. Не треба думати  недобре.  Не
писала довго. Але нiчого не змiнилося - ми такi ж друзi. Я одержала  твого
останнього листа давно. У мене чудний настрiй. Такий спокiйний. Нiчого  не
хочеться робити. Я дуже багато Пздила за цей час. В  ГенуП  об'Пздила  всi
околишнi малi мiста, багато бачила  цiкавого,  такого,  про  що  я  читала
ранiше тiльки в книжках. Уже тиждень, як  я  виПхала  з  ГенуП  й  живу  в
Мiланi. Чи одержав ти мою листiвку з Комо? Я Пздила туди  на  цiлий  день.
Озеро Комо, коли  перерiзаК  пароплав,  наче  кришталевий  холодний  спирт
стоПть, а не озеро. Мiлан i всi околицi його я теж оглянула. Завтра я  Пду
до Берлiна за нашою вiзою. Пробуду в Берлiнi з тиждень.
   Багато я могла б розповiсти цiкавого. Я нiколи  не  переживала  стiльки
гострих i цiкавих пригод, як тепер, стiльки нежданих зустрiчей iз  людьми,
у мене якось затупилося тепер почуття прив'язаностi до  людей,  до  мiсця,
превалюК тiльки  одне  чуття,  чуття  нового,  змiни  вражень.  Iнодi  так
хочеться поговорити по-нашому. Сiсти на канапу, пiдгорнути ноги,  покласти
тобi руки на плечi й говорити довго-довго.
   Чудно, всi гострi хвилини в моПй уявi зв'язано з нiччю й дощем.  Нiч  i
теплий, липкий дощ. Сумно, що нема з ким поговорити. Розмовляю  ввесь  час
французькою, iталiйською мовою. Я досить пристойно вже розмовляю i розумiю
все. Iнодi, правда, трапляються казуси. Я щодня ходжу до собору Дуомо.
   Я не знаю чому, але менi  хочеться  тобi  розповiсти  одну  пригоду.  Я
нiколи в життi не забуду ПП. У мене немаК жодного плану, як це розповiсти.
У мене немаК жодноП мети розповiдi, але я не знаю, чому вона мене  жахливо
гнiтить, i я мушу ПП розповiсти.
   Ця пригода зовсiм здасться тобi дрiбною, але вона менi багато дала i до
чогось розбудила. Iнодi через надтрiснутий малий закаблук  можна  виломити
собi ногу. Ти мене завше розумiКш. Правда? Я повторюю, що менi обов'язково
треба розповiсти. Я не можу  ПП  знати  сама  -  цю  маленьку  пригоду.  Я
починаю.
   Я мушу тобi сказати, що менi тяжко говорити про любов. Чоловiка я якось
забула, я тобi вже писала, нiхто менi  не  подобаКться.  В  IталiП  багато
мужчин хотiло б мене "обкрутити", висловлюючись вульгарно, але мене  нiхто
не хвилюК. Два мiсяцi вже майже, як я вислухую на всiх  мовах  зiзнання  i
серйознi, i смiшнi, i зворушливi, простосердi й нахабнi. Нарештi  менi  це
набридло  i  тепер  навiть  не  розважаК.  В  ГенуП  я   залишила   багато
"страждаючих" друзiв. Звичайно, це мене пiдносить трохи як жiнку. Я  часто
думаю, чому менi нiхто не подобаКться, чому мене не хвилюК дотик  мужчини?
Всi спроби я завше суворо обриваю. Я згадую себе колишню. Я дуже сласна. Я
не могла б жити ранiш двох мiсяцiв, як живу тепер, без найменшого бажання.
Менi спадало на думку, що в мене атрофувалась почутливiсть. I я  жила  так
чудно, що менi починало здаватися, що я - дiвчина,  не  знаю  мужчини,  це
почуття я не можу тобi з'ясувати точно. Треба бути жiнкою,  щоб  зрозумiти
це. Так минали цi  два  мiсяцi.  Час  летiв,  зупинявся,  знову  летiв,  я
залишила всiх своПх друзiв у ГенуП.

   Цей тиждень  я  багато  Пздила  по  околицях  Мiлана.  Пздили  з  одним
iталiйцем, красивим i дурним до останньоП крапки. Кiлька днiв  на  природi
дуже зближують людей. Iнодi, за цi днi, менi здавалось, що  ми  безконечно
довго Пздимо, що нiколи не прийдуть до кiнця нашi малi мандрiвки. ВиПздили
ми зранку на машинi, оглядали всi цiкавi мiсця,  звичайно,  здебiльшого  -
церкви,  обiдали  в  маленькому   сiльському   ресторанчику   i   надвечiр
поверталися до Мiлана, втомленi й порохнявi.
   Учора також, як усiма цими днями, ми вирядилися в мандрiвку.  Два  рази
на тиждень на пiаццо Дуомо чекаК великий автомобiль.  Це  авто  спецiально
для чужинцiв, що оглядають околицi. Путь його - невеличке мiсто Павiа,  де
К старовинна церква  IталiП  -  монастир,  побудований  в  14-му  вiцi.  Я
зустрiла на площi Дуомо мого "адоратера", i ми рушили йти до  машини.  Ось
тут починаКться друга частина моКП розповiдi.  Викури  папiросу  i  слухай
далi.

   Я сiла в машину й почала розглядати подорожнiх.

   Позад мене сидiло троК сухаристих англiйок, двоК французiв,  ще  дехто.
Поперед себе я бачила тiльки потилицю мужчини. Цю потилицю  можна  назвати
маленьким надтрiснутим закаблуком. Менi було дуже весело, я смiялась, i ми
непомiтно доПхали до Павiа. Intегрrеtе[6] повiв  усiх  оглядати  славетний
кафедрал. Я не буду тобi змальовувати,  як  мене  захопила  вся  краса.  Я
розумiю французьку й iталiйську мову, але коли наш гiд  почав  розповiдати
по-англiйському, я повела очима по всiх присутнiх. Нарештi ж я побачила цю
потилицю, котра була поперед мене в дорозi й нi разу не оглядалась. Коли б
я була письменниця, я могла б написати, що в нього  був  -  ясний  костюм,
ясне волосся, ясно-синi очi й красивий горбуватий трохи нiс. Але тому,  що
я не письменниця, - менi незручно писати про це.
   Я подивилася на нього й байдуже одвернулася. Але  щось  мене  штовхнуло
знову подивитись. Вiн помiтив мiй погляд, але не  вiдповiв  на  нього.  Ми
переходили всi з одноП кiмнати до  другоП.  Менi  захотiлося  поближче  на
нього роздивитися. Я пiдiйшла зовсiм щiльно до нього й почала розглядати -
спочатку надзвичайну мозаПку, а потiм - його. Вiн уважно розглядав стiну i
стояв до мене профiлем. На верхнiй губi у нього був нiжний  пух,  напевно,
йому не бiльш 22 рокiв, подумала я. Я зловила себе на тому, що  зовсiм  не
слухаю iпiегргеi'а. Менi раптом так захотiлося покласти свою руку на  його
руку. Я побачила, що в руцi у нього була книжка...  "l'histoire  de  l'art
d'Italie"[7], що вiн такий - мене дужче й дужче тягло дивитися  на  нього.
Вiн вiдчув мiй погляд,  хутко  повернувся,  подивився  на  мене  i  швидко
вiдiйшов. У мене впало серце, з цiКП хвилини я перестала  володiти  собою.
Мiй супутник менi щось говорив, я нiчого не чула, менi стало все байдуже й
нiкого не соромно, тiльки б вiн подивився знову  на  мене.  Сказавши:  "Ви
заважаКте менi дивитися", я пiшла знову в той куток, де був Вiн.  Я  стала
поруч i дивилася довго просто на нього. Вiн так щиро розглядав стiну, що в
мене повстало пiдозрiння - чи бачить  вiн  там  хоч  що-небудь.  Раптом  я
помiтила, що в нього сильно тремтить рука. Вiн знову повернувся  й  швидко
вiдiйшов. У мене вселився якийсь диявол. Я ходила за  ним,  стерегла  його
погляд, сподiвалася, впадала в розпач i раптом  помiтила,  що  всi  рушили
виходити. "Зараз усьому кiнець",  -  iз  жахом  подумала  я.  До  вiдправи
автомобiля залишилося ще хвилин 20. Мiй супутник запросив  мене  пройтися.
Але я не могла вiдiйти. Нарештi я побачила, що Вiн  -  пiшов.  Я  впала  в
такий розпач, якого я  давно  не  пам'ятаю.  Прийшовши  з  прогулянки,  ми
зiбралися до авто. Я побачила, що Вiн сидить уже там  i  сидить  поруч  iз
моПм мiсцем. Мiй супутник запропонував менi  сiсти  на  iнше  мiсце,  але,
байдуже вiдповiвши "чому", я сiла поруч iз Ним.
   У мене так сильно стукотiло серце, що я боялася подивитися на нього. Ми
поПхали. Був сильний вiтер. Скориставшися з цiКП причини, я сiла  так,  що
бачила його, а мiй супутник сидiв до нього спиною.  I  тут  почалося  щось
жахливе. Я розмовляла з моПм супутником, а дивилася на Нього. Вiн  уже  не
одводив своПх очей, менi раптом  здалося,  що  я  кудись  провалююся.  Мiй
iталiКць
   здивовано поглядав на мене, не розумiючи, що зi мною робиться, та  менi
було все однакове -

   Веrlin,24/V
   Дружочок! Почала писати в Мiланi, сьогоднi приПхала  до  Берлiна.  Менi
дуже хочеться закiнчити писати. Я буду продовжувати.


   - тiльки б вiн не зводив з мене очей. Всю дорогу  ми  дивились  в  вiчi
одне одному майже безперестану. Мене почало трусити, як у  лихоманцi.  Мiй
iталiКць кiлька разiв оглядався: "Куди ви так чудно  дивитесь?"  Все  було
байдуже, хотiлося тiльки одного - дивитися без кiнця в його очi. Раптом  я
помiтила, що в нього почав помалу з'являтися осмiх, i  менi  мимоволi  теж
закортiло осмiхнутися. Я засмiялась, хитнула головою  i  сказала  голосно,
звертаючись до  свого  постiйного  супутника:  "На  площi  Дуомо  ви  мене
залишите, я мушу йти додому сама". Бiльше я не дивилася на Нього,  щоб  не
притягти уваги мого бiдного iталiйця. Бiдолаха був дуже  розгублений,  але
менi вдалося, проте, його спровадити.
   Я  бачила,  як  Вiн  попростував  до  собору,  не  оглядаючись,  зайшов
досередини. Я вирiшила, що Вiн мусить iти за мною слiдом, i  швидше  пiшла
через площу до найближчоП вулицi. Я дивилася  в  скло  магазинiв,  i  менi
здавалося, що я бачу його силует. Хтось пробурмотiв над моПм  вухом:  "Яка
блондинка!" Мене наче хлистом ударив хто, - невже вiн мiг так сказати? Але
на мов здивовання - його нiде не було. Марно я дивилась на боки. У мене  в
горлянцi застиг якийсь клубок. Невже я його  загубила?  Я  кинулась  бiгти
назад, в напрямку до площi й до собору.  У  мене  не  було  сили  дивитися
просто, i все тiло нило й кололо наче голками. Ноги пiдкошувались.
   I я побачила Його ноги! Ноги робили  нерiвнi  кроки  -  то  маленькi  й
швидкi, то великi й  неквапливi.  Раптом  вони  .стали  несподiвано,  -  я
зрозумiла, що вiн побачив мене. Я  почувала,  що  вся  горю,  коли  помалу
сходила на схiдцi собору. В соборi було  темно  й  порожньо.  Менi  чомусь
запам'ятався сонячний промiнь. Вiн прорвався крiзь скло i  став  сяяти  на
хрестi. Менi здавалося, що ось-ось я впаду. Менi стало одразу  так  лячно,
так холодно, менi захотiлося втекти далеко-далеко!
   Я йшла швидше й швидше до самого темного кутка церкви й вiдчувала ввесь
час кроки, що наближалися. Я почула нарештi його дихання  над  моКю  шиКю.
Бiльш я не могла володiти собою. Я простягла руки до  холодноП  колони,  i
йому довелося пiдтримати мене, щоб я не впала. Вiн  заговорив  так  швидко
по-iталiйському, що я нiчого не зрозумiла. Голос у нього був приглушений i
нерiвний, я вiдчувала, як вiн тремтить увесь. Я не знала, що  сказати.  Ми
стояли поруч, торкаючись руками, я тiльки чула, як важко вiн  дихаК.  Повз
нас  пройшов  соборний  служка  й  здивовано  оглянув.   Це   нас   одразу
протверезило. Я промовила швидко: "Ви не мусите думати погано про мене". Я
сама не впiзнала свого голосу. Бiльше нiчого я не могла  сказати.  Говорив
увесь час вiн. У мене крутилася голова.  Кожне  слово  нiби  вiдгукувалось
луною в соборi. Розмовляти так було непотрiбно й  чудно.  Вiн  вiдчув  це,
схватив мою руку й притиснув до щоки. Потiм до губiв. Менi  здавалося,  що
вiн цiлуК не руку, а всю мене, i я зовсiм загубила голову.  "Ходiмо  краще
звiдси", - проговорила я. Ми швидко  пiшли.  На  нас  оглядалися  ченцi  й
вiруючi. Ми сiли в машину й поПхали. Я вiдчувала, що мене тягло до  нього.
Це було щось, яке я давно позабула й давно не вiдчувала. Ми обоК знали, що
це не звичайна пригода на вулицi, й боялися доторкнутися одне до одного.
   "Ми ж iще побачимось, - сказала я перша, - пiслязавтра я вiд'Пжджаю  до
Берлiна". Вiн мовчки схватився за голову.  "ПоПдемо  сьогоднi  ввечерi  до
Моnza", - сказала я знову. Вiн мовчки кивнув головою. Потiм вiн  вiдповiв:
"Я не можу зараз говорити, я не знаю вашого iменi, я вас нi  разу  не  мав
близько, але ви менi ближчi за всiх жiнок зараз. Може ж  бути  надзвичайне
щастя? Ви можете не поПхати з Мiлана". Вiн говорив помалу тепер, i  я  все
добре розумiла. Менi здалося, що щось змiняКться в моПм життi. Ми  доПхали
до мого будинку. "Чекайте мене бiля дому о 6 1/2  годинi",  -  сказала  я,
виходячи з машини. "Менi чомусь здаКться, що я вас тепер гублю  назавжди",
- промовив вiн. Я засмiялась i, заперечуючи, хитнула  головою.  Вийшла  на
схiдцi до своКП квартири. Я почула, що автомобiль поПхав,  i  я  довго  не
мала сили подзвонити бiля дверей.

   Час iшов помалу. Здалося менi, що я не дiждусь цiКП  6  1/2  години.  Я
вдягла свою найкращу одежу. Довго причiсувалася  перед  люстерком.  Хотiла
бути кращою, нiж завжди, й виглядала гiрше. Хотiла бути цiкавою. Я,  маючи
мiцнi ноги балерини, боялася, що вони мене не донесуть. Менi здавалося, що
схiдцi нiколи не закiнчаться, коли я йшла вниз. Заглянувши до портьКршi, я
з жахом побачила, що мiй годинник на  двадцять  хвилин  запiзнюКться.  Тут
було 7 за 10 хвилин. Менi зробилось неприКмно, що  я  змушую  чекати  його
двадцять хвилин. Я вийшла на ганок з готовою фразою - scusi me  (вибачте).
Я вже роззявила рота, щоб сказати цю фразу, подивилась  праворуч,  лiворуч
i... його не було!
   Одразу я  нiчого  не  зрозумiла.  Я  оглядалась  розгублено.  Що  могло
трапитися? Не приПхати - вiн не мiг. Не мiг. Я  почала  згадувати,  як  ми
вмовлялися. Я стояла хвилин двадцять, не  рухаючись,  думаючи  й  чекаючи.
Нiхто не приходив. Площа перед будинком була цiлком порожня.  I  раптом  я
додумалася! У мене навiть затремтiли руки. Треба тобi сказати,  що  собор,
де ми бачилися з ним, називаКться Дуомо. Коли  ми  з  ним  умовлялися  про
мiсце зустрiчi, я сказала по-iталiйському фразу й помилково вимовила  одне
наше слово. Загалом вийшло таке: "аspetti me a дома". А сказати  я  мусила
так: "аspetti mе а саsа". Ти розумiКш? Слово - дома я  вимовила  помилково
по-нашому. Вiн же зрозумiв, що треба чекати бiля Дуомо.

   Я побiгла, як божевiльна, до таксi i поПхала до  Дуомо.  Вже  сутенiло;
годинник показував 7.20. Там нiкого не було.  Я  поПхала  додому.  Коли  я
сидiла на м'яких подушках таксi, я подумала, що це не випадковiсть, що так
треба, щоб ми не зустрiчалися вже нiколи. Засвiтилися лiхтарi. У  тебе  не
було такого стану, нiби на тебе обвалюКться будинок?

   Було темно i зовсiм вечiр, коли я повернулася до  свого  дому.  Я  була
страшенно квола. Не могла йти, i пiдтримувало мене лише  те,  що  навкруги
сiрiли стiни, до яких можна притулитися.
   Я не встигла закiнчити думки - "То чому ж вiн не Пде до мого  будинку?"
- як побачила таксi, що Пхало помалу повз  будинкiв  на  площi.  Я  швидко
одiйшла в тiнь дому. Таксi зупинилось майже передо мною,  i  якийсь  голос
вимовив: "Нi, це не той будинок". Я хотiла  вибiгти  вперед  i  впасти  до
колiс, але мене щось затримало. Таксi помалу повернуло й почало зупинятись
бiля кожного будинку. Це була тяжка боротьба.
   То менi хотiлося побiгти, то я не  могла  рушити  з  мiсця.  Цих  п'ять
хвилин, що таксi кружляло по площi, здалися менi за вiчнiсть.

   А тепер, Дружочок, найбiльше й найголовнiше я хочу сказати: я  побачила
Богдана. Уяви собi порожнiй берег,  безконечний  пiсок.  Море  набiгаК  на
берег i шумить пустельне й задумливо.  На  пiску,  розпластавшися,  лежить
людина. Обличчя ПП я не бачу крiзь туман. Тут змiшуються  риси  Богдана  й
iталiйського красуня. Лiхтар на розi, - нi, це не лiхтар, а маяк, -  крiзь
млу дивиться на мене. Я нахиляюсь до людини на пiску, я цiлую ПП в холоднi
чудно губи. Я цiлую ПП, а на губах у мене вапно з холодноП  стiни.  Людина
встаК, i по обличчю я бачу, що вона перемогла море. Вона йде понад  водою,
i хвилi покiрно лягають до ПП нiг, заграючи з людиною, як заграК  звiр  iз
своПм володарем. Людина йде, а цокiт ПП нiг по каменю, - нi, це не ноги, а
пiдкови коней на площi, - вiбрують i проривають пустельну тишу. Я вiдчуваю
себе степом, у який падаК  зерно  i  пiсня  жайворонка,  я  вiдчуваю  себе
полониною, в яку ллються води, я бачу себе  лiсами,  якi  збирають  свiтло
сонця. I я падаю йому в обiйми, вiдчуваю його холодну шию - нi, це  лiхтар
на площi бiля мого дому, - i плачу, плачу.

   Коли я пiднесла голову - таксi вже не було на площi. I наче камiнь упав
менi з душi. Я йшла схiдцями  нагору  й  повторювала  собi  нiби  молитву:
"Треба додому вертатися. Треба  додому  вертатися.  Додому  вертатися".  Я
написала тобi все до дрiбниць. Приготуй менi прощення грiхiв. На цей раз я
грiшила думкою. Можеш вiрити менi, що я нiчого не замовчала. А чому я  все
вiдчувала - не знаю сама. Дякую, що ти вислухав мене.  Цiлую  тебе  нiжно.
Твоя Т.

   Р. S. Тепер ти вiриш, що мiй друг? Я  ж  бо  нiкому  не  розповiм  цiКП
пригоди".

   XII
   Я прочитав листа, де так чудно було помiшано чуття й  розум  народженоП
жiнки. Я впав на лiжко, заплющивши очi,  i  вiддався  на  волю  хвиль,  що
пiдкидали й несли моК тiло. Я не сказав жодного слова, що пустило б  чуття
розтiкатися звуками в повiтрi. Але, взявши люстерко в руку, я був iз собою
вiч-на-вiч. "Давай-но помiркуКмо", - сказав  я  люстерковi.  "Давайте",  -
вiдповiло воно. "Такого листа досить вам?"  Люстерко  промовчало,  ховаючи
глибокi посмутнiлi очi. "То як же нам далi?" - не вгавав  я.  Та  люстерко
вмить спалахнуло: "Спокiйнiше. Тримайте нерви. Кличте сюди розум, iз  яким
ви починали справу. Тремтять руки? Випийте води. Ага,  -  з  вином  краще.
Пийте, пийте. Губами".

   Голова моя прояснювалась. Творець ГалатеП закохався. Яка стара iсторiя!
"Вона любить матроса", -  сказав  я.  "Ви  вартий  матроса",  -  вiдповiло
люстерко. "Вона хоче матроса!" - крикнув я. "Фiзично, бо розум ПП належить
вам", - вiдгукнулося люстерко. "Вона моя!" - закричав я. "Вона може бути й
вашою, але втече однаково до матроса. Бо виповнилися ПП часи. Ви розбудили
в нiй волю перемогти своК вчорашнК, i вона тепер iде в обiйми матроса,  як
хмарка пливе за обрiй".
   "А Сев? - сказав я по мовчанцi.  -  Невже  i  вiн  безсилий?  Ця  жiнка
належить нам цiлком". - "Вiн такий, як i ви. Вам вiддають розум  i  думки,
ви  обоК  виявляКте  процеси,  показуКте  волю  до  здiйснення,  можете  й
здiйснювати, але не вам зупинити тi струменi, що Пх ви викликали з надр".

   Я стиха пiдвiвся i пiдiйшов до розчиненого вiкна, у яке видно було море
i маяк. Бути  мудрiшим  за  себе  -  от  завдання!  Невже  тiльки  з  болю
народжуКться велич подiй? I чи потрiбно  стати  конче  матросом?  Загубити
можливiсть шукати на землi вогнi й ставити Пх на берегах рiки в майбутнК?

   Ранкове повiтря несло з моря лагiднiсть. Я почав роздивлятися гавань  i
вулицю, як перед походом. Учорашня канонерка стояла на  рейдi.  Я  вирiшив
подзвонити до Директора.  "Вiн  уже  на  фабрицi",  -  вiдповiли  менi.  Я
подзвонив на фабрику, i мiж нами вiдбулася така розмова.

   Д и р е к т о р: Ти що - заспав сьогоднi?
   Я: Њ щось негайне?
   Д.: Я пришлю зараз машину. Наскочила важлива подiя.

   Я: Ти дзвонив у справi Богдана?

   Д.: Розповiм на словах. Не барись.

   Я довго не клав  трубки,  дослухаючись,  як  на  станцiП  щось  гуло  й
зумкало. "Покладiть трубку", - сказала телефонiстка. Я  поклав  i  оглянув
себе - чи все на менi К i чи можна так стати перед важливими подiями.

   Так я й простояв, знову замислившись, до приПзду машини  з  фабрики.  Я
сiв бiля шофера, i ми помчали  вдвох  по  рiвних  вулицях.  Бiля  знайомоП
пивноП нас зупинив фабричний шофер. Ми погасили машину i зайшли пересидiти
радiсть зустрiчi. Трьох пляшок було цiлком  досить.  Ми  вийшли  ще  бiльш
дружнi й за якихось  п'ять  хвилин  були  на  мiсцi.  Перший  кiнооператор
фабрики стояв на ганковi  з  апаратом,  його  помiчник  тримав  штатив.  У
канцелярiП ознаки метушнi та безперервнi дзвiнки.
   Директор бiгав по кабiнету, щось наказуючи людинi, якоП в  кабiнетi  не
було. "Викликати ще кiнооператора хронiки, - кричав  Директор,  розмахуючи
руками, - авто берiть "Русько-Балтик".  Моментально.  Ось  вiн  вами  буде
командувати, - Директор помiтив мене, - сiдай, командире".

   Фiгура за вiкном зникла, i по дворi рознiсся ПП дзвiнкий голос. Я сiв.
   - Слухай - така справа: сьогоднi приПздить комiсар  закордонних  справ.
Завтра вранцi приПде на крейсерi турецький мiнiстр. Буде нарада. Треба все
зняти на плiвку i цю плiвку долучити до тiКП угоди, що  ПП  буде  складено
пiд час побачення. Все. Кого тобi дати для цього?

   - Сьогоднi я обiйдуся цими двома кiнооператорами, що ти менi  даКш.  Ти
вже послав людей зробити проводку току для прожекторiв в особняку, де буде
побачення?
   - За це не турбуйся. Увесь можливий ампераж буде даний.
   - А в лабораторiП К наказ виявляти моП негагиви й  друкувати  зараз  же
поза всякою чергою? - Це ти сам пiди й скажи. ПоПзд прийде за пiвгодини.
   - Про Богдана дзвонив?
   - Нiчого важливого, але його не випустять, доки  не  зберуть  за  нього
матерiалiв.
   - Тодi треба взяти на поруки. Вiн потрiбний Севу для картини, а менi  -
для сценарiю. Потiм треба перебудувати ще корабля.

   - Я вже  прогнав  Сева  з  кораблем.  Дурницi  ви  якiсь  повигадували.
Вiзьмете дубка й на ньому i знiмете. Витрачати народнi грошi я не дозволю.
   - Ти, може, взагалi проти цього фiльму? Ти, може, думаКш завше  одягати
наших людей  у  дранi  свитки  й  вишиванi  сорочки?  Страждання,  злиднi,
соловейко й постiйнi мандри зi своКП землi - на землi iншi, у  каторгу,  в
ярмо, в перевертнi? Ти думаКш, що ми не можемо пiдняти якiр свого  корабля
й поставити паруси? Що ми не сильнi духом i дiлами для того, щоб заспiвати
веселоП пiснi про далекi краП, про блакитнi високостi  неба,  про  бадьорi
химери оновленого, духу? Так ти думаКш?
   - Тю на тебе - який ти гарячий! Але ж я сам моряком був. I моряки в нас
були на перших революцiйних барикадах.

   - А через те, що ти моряк, ти й радиш узяти  дубка  й  зовсiм  його  не
перероблювати? Ти, мабуть, i не бачив зроду парусiв?

   - Парус я бачив, - Директор образився, - тiльки  щб  ми  потiм  iз  тим
кораблем робитимемо? Свiй кiнофлот заснуКмо?
   - Ми вiддамо навiгацiйнiй школi. Хай i вони мають старого корабля.
   - А чому б не взяти нам у школi тимчасово якесь судно i зняти його?
   - Ми про це думали. Але школа тепер уся в плаваннi, та й  немаК  в  них
такого розмiру, як нам потрiбно.
   Я покинув цю розмову, глянувши на годинника. Залишилось  чверть  години
до поПзда. Хоч до вокзалу було й недалеко, проте я поспiшив сiсти до  авто
й поПхати. Дорогою я пояснив  операторам,  що  ми  робитимемо,  i  написав
записку до лабораторiП про негативи.

   День був похмурий. От-от удариться хмара об  хмару  й  пiде  краплистий
дощ. Але хмари, як хвилi, перекочувались  на  небi,  пiдпливали  одна  пiд
одну, руйнували силуети верблюдiв i вимальовували на верблюдах човни, цiлi
кораблi, залишаючи замiсть парусiв синi клаптики неба. З човнiв  поставали
башти над рiкою, чиясь велетенська рука i тонкий спис. Я вже  хотiв  зняти
на плiвку цю верховинну гру, та згадав в останнiй момент, Що це бачу  лише
я, а об'Кктив кiноапарата навряд чи побачить щось подiбне. Прийшов поПзд.

   Я забув за свого кiнооператора, уп'явшися очима в вагон,  з  якого  мав
вийти той, чиП портрети щодня друкували газети.  Мала  вийти  людина,  яка
привезла сюди на побачення з турком якiсь колосальнi плани, приховавши  Џх
за спокiйною для газет - усмiшкою i  за  загальниками  офiцiйноП  мови.  Я
знав, що такi люди, як той, який мав приПхати, живуть  на  двадцять  рокiв
уперед, i хотiв  пересвiдчитися,  як  вони  виглядають.  З  вагона  вийшов
комiсар.

   Мене шарпнув за плече кiнооператор, бо я саме стояв перед об'Кктивом, i
зараз же почав цокотiти знiмальний апарат.  Досить  менi  було  почути  цю
музику, як я забув за своП попереднi прагшгння  й  розцiнював  людину,  що
вийшла з вагона, лише як матерiал для кiнознiмання. Я забiгав з оператором
спереду, ставав  збоку,  вискакував  на  схiдцi  i  крутив  згори,  ставив
оператора на площадку для вантажу i просив його знiмати перон, сам  везучи
по асфальтовi цю платформочку.
   Комiсар привiтно посмiхався, iдучи пероном,  у  гуртi  людей,  що  його
зустрiчали. Рокiв йому було за п'ятдесят, нiс довгий, хитрi очi  степового
татарина, дуже дисциплiнованi губи: вони могли бути спокiйними або приКмно
- завше однаково - посмiхатись. Гнiв, ненавидь, страх, хвилювання  й  iншi
властивостi людських губ - цим губам не личили.  Вони  вiдчували  на  собi
мiльйони людських доль. Гримаса гнiву, страху або хвилювання  завше  могла
зрушити терези полiтичноП рiвноваги  i  мирних  днiв.  Комiсар  осмiхався.
Перед вокзалом його чекав кiнооператор хронiки, який зняв  комiсара,  коли
вiн вийшов до автомобiля. Ми тим часом помчали до особняка,  в  якому  мав
жити вiн, i встигли зняти будинок, напис  на  дверях  i,  нарештi,  самого
комiсара, коли вiн приПхав з  вокзалу.  Я  взнав  у  одного  з  дипломатiв
завтрашнiй порядок денний зустрiчi комiсара з мiнiстром, i  на  цьому  моя
робота закiнчилася. Я поПхав на фабрику, до кiнолабораторiП.

   На фабрицi я зустрiв Сева.
   - Сев, - захлинувся я, - завтра до гаванi  приПздить  крейсер  "Iсмет".
Уранцi приходить.
   - Сьогоднi  увечерi  продовження  наших  балачок,  -  вiдповiв  Сев,  -
приходьте на старе мiсце.
   - А Богдан?
   - Його обiцяли випустити. А як не вiдпустять, то поговоримо  самi  поки
що.  Треба  вислухати  iнших.  Треба  поКднати...  -  Сев  пiшов,  понiсши
закiнчення фрази з собою.
   Я розчинив дверi й переступив порiг.

   Запах хiмiкалiй та грушевоП есенцiП  виповнив  усе  повiтря  кiмнат  та
коридорiв. Скрiзь, куди не глянеш, - вилискуК  плiвка.  Вона  сушиться  на
барабанах - негативна й позитивна, переноситься з проявочноП та  фiксажноП
кiмнати  до  промивочних  бакiв  на  рамах,  iде  рулонами  негативiв   до
друкувальноП машини, яка працюК  з  червоним  свiтлом.  Плiвка  лежить  по
столах i шухлядах, на  моталках  монтажних  столiв,  у  металевих  круглих
коробках. Безупинне торохтiння моталок, великих барабанiв до сушки плiвки,
безперервний  плеск  води  в  промивочнiй  -  все  це  утворюК  спецiальну
атмосферу в людськiй працi, Пдкий i приКмний запах поКднуКться  з  великою
кiлькiстю рiзноП сили звукiв, мертвi малюнки  на  плiвцi  оживають,  i  Пх
фiксуК око, як знайомi подихи життя.

   Я став перебирати руками плiвку у великiй корзинi, доки  менi  виявляли
плiвку, зняту на вокзалi. Я любив цi шматки людського  iснування  помацати
пальцями, вдихаючи Пхнiй запах.
   I вечiр позапинав вiкна  синiм  полотном.  Тiльки  молодiсть  маК  таку
повiнь думок. Снуються вони скрiзь, приходять вiд усiх  дотикiв,  i  ледве
встигаК за ними дзвiнкий бiгти час. Нiби на стовповiй дорозi летять  назад
стовпи, клекоче вгорi степовий орел, розсуваються на боки колосальнi лiнiП
горизонтiв, i вже видко, як у долинi тiнь вiд самiтноП хмарки  бродить  по
зеленому луговi, по блискучих вiзерунках рiки.
   День минав. Я блукав над берегом i  лежав  на  теплому  каменi.  Цiлком
несподiвано менi довелось почути казку, ПП розповiла золотушному  хлопцевi
мала дiвчинка, забавляючи його близько мене за каменем. "Було у мами  троК
синiв, двоК пiшло до школи, а третiй сiв  над  морем.  Дивиться  третiй  -
летить мартин-птиця. Летить i плаче. Летить i квилить жалiбно.  "Чого  ти,
мартине, плачеш?" - "Як же менi не плакати, як не тужити, коли  я  загубив
свою маму, i нiкому менi риби вловити та на хвилi погойдати". - "То ходiмо
зо мною до нашоП!" I рушили вони вдвох - син iде, а мартин летить.  Мартин
долiтаК, а син доходить. "Кого це ти привiв?  -  питаК  мати.  "Мартина  з
моря. Хай i я вже до школи ходитиму, а вiн за мене над морем лiтатиме.  За
це приймемо його до нас за сина". Заплакала мати з радощiв.  "Ходи,  сину,
до школи, а мартин хай лiтаК над морем". Дiвчина замовкла, побачивши мене,
i повела свого вихованця геть. Хвилi невпинно накочувались  на  берег.  "А
третiй сiв над морем", - згадав я казку.

   ХазяПн трамбака й шхуни - це звання давало, крiм права власностi на два
парусники, ще й право висловитись першому з-помiж нашоП компанiП:  отамана
рибальськоП ватаги, Стелли, Мухи, Полi,  Сева  i  мене.  ХазяПна  кав'ярнi
можна не лiчити, бо вiн увесь час бiгав, i  рахувати  його  за  постiйного
члена нашоП сiмки важко. Проте його слово ще передбачалося далi.

   Вечiр почався з  безмежноП  веселостi.  Кожне  слово  викликало  регiт.
Рибалка смiявся, заплющивши очi i квокчучи, як курка перед тим, як  знести
яйце. ХазяПн трамбака брався за живiт i,  нiби  колишучи  його,  видобував
такi крикливi й задушливi звуки, що здавалося - вiн сам на собi  граК,  як
на гармошцi. Дiвчата скрикували. Ай, - кричала Стелла, ой, - кричала Муха,
iх, - кричала Поля. Пiсля того вони повторювали  безлiч  шиплячих  звукiв,
пищали й витирали сльози смiху. Сев  i  я...  -  та  про  нас  можна  лише
сказати, що ми смiялися, як iнтелiгенти,  боячись  безконтрольного  прояву
такого надзвичайного стану, як радiсть.
   - Граждани, - сказав хазяПн трамбака, лоскочучи  пiд  столом  мою  руку
замiсть ПолиноП, - той парняга, що був без документа, зупинився  на  тому,
як вiн проходив Магелланову протоку. Я, старий моряк, приКднуюсь  до  слiв
попереднього оратора. Да, дiйсно, - страшний суд i пекло.

   Ми засмiялися з того, як вiн грався  моКю  рукою,  лоскотав  ПП,  нiжно
пророблював усi лiтери любовноП абетки, не  помiчаючи  того,  що  рука  не
Полина. А промовець вiд такоП нашоП, як йому здавалось,  чулостi  до  його
майбутнiх дотепiв - зовсiм розквiтнув, ведучи мову далi.
   - Нехай менi хто скаже, що я не був  колись  молодий!  Що  я  не  знав,
звiдки вшиляКться нитка в дiвочу голку. Нехай хто менi спробуК сказати, що
я тiльки хазяПн трамбака й нiчого бiльше! Я намну вуха тому, слово  честi,
намну вуха! Ви обiйдiть усе  узбережжя:  i  Козлов,  i  Кафу,  i  турецькi
береги, ба навiть i Олешки - i запитайте в  кожного:  хто  був  на  березi
паном рокiв так... iз тридцять тому? Побожуся, що це буде моК iм'я. Я тодi
не чув жодноП пiд собою землi, нiби  скрiзь  був  пух  або  саме  повiтря.
Молодий, веселий, я любив поПсти, поспати i пропонувати своП кучерi кожнiй
красивiй дiвчинi узбережжя для розчiсування, куйовдження й iнших  дурниць.
Мене завше цiлували в очi, щоб я загубив дорогу до iншого серця, яке  мене
ще не цiлувало зовсiм. Та я потакав кожнiй, пануючи над усiма.
   Ви самi розумiКте, що таке становище не  могло  тривати  довго.  (Налий
менi склянку "Кровi", хазяПне). Я пiдсковзнувся саме тодi, коли не то, щоб
сковзалки, а й путнього шматка холоду не було -  шелестiло  скрiзь  листя,
каторжнi соловейки один перед одним пурхали й спiвали.  Вона  була  статна
краля, трохи косоока, в мiру весела i в мiру сумна. Ми  з  нею  сiдали  на
шаланду i, виПхавши в море, лягали поруч на  пайоли,  щоб  лежати  так  до
ранковоП зорi або до застережливого сигналу пароплава. Це був  такий  час,
який буваК в кожного, хто вперше полюбить.  Його  нiколи  потiм  не  можна
вiдновити, хоч би ви зцiлували всi губи i пройшли  б  усi  школи  любовноП
науки.
   Я бачу, що ви не розумiКте, до чого цi моП зiзнання?  Дайте  спокiй,  я
пам'ятаю про корабель i про повернення на  батькiвщину.  Тiльки  дозвольте
вже менi самому розповiдати далi, а ви слухайте, бо я можу збитися.

   Стiльки любовi розхлюпали ми на хвилях моря, що вона й  досi  горить  у
тих мiсцях, як фосфор. Коротко кажучи, я був божевiльний.  Посварившись  з
усiма моПми родичами, я  цiлими  днями  блукав  за  мiстом.  Було  весняне
зворушливе повiтря, вiтер здiймав хмари пилу i котив Пх по дорогах i ярах.
Пил набивався менi до рота й до носа, пiт проступав i крiзь сорочку,  ноги
наче були прив'язанi до мiшкiв iз землею. Проблукавши день, я надвечiр  ще
бiльш запалювався вогнем i силою. Море обмивало мiй бруд  i  пил,  коли  я
сторч головою летiв iз пристанi. Разом iз цим мене охоплювала така туга за
нею, за ПП руками й голосом, що я не мав чим дихати  i  не  мав  у  головi
мозку, а якусь розтоплену iскристу масу.
   Одного разу моя дiвчина не вийшла. Я почекав з  годину.  Ще  почекав  i
помiтив, що мiсяць потьмарився. Тодi я бiгом помчав до ПП  будинку.  Вiкна
не свiтилися, вiн був темний. Я завмер  бiля  дверей.  Дверi  вiдчинилися,
ледве не збивши мене з нiг. "А, це ти? - сказала якась жiнка,  злякавшись.
- Ну, то йди вже, заходь". Це була ПП мати. Я не знайшов жодного слова для
питання. "Iди, дурачок, - сказала ПП мати, втираючи сльози, - а я оце  йду
за фельдшером". Вона пiшла. Я прихилився до одвiрка, як п'яний.  З  дверей
вийшов мужчина - ПП батько - з мокрим ганчiр'ям у руках.  Я  почув  важкий
запах кровi. "Що це ви?" - запитав я, холонучи. "Несу  десь  закопати  оце
шмаття", - вiдповiв вiн глухо. Я зайшов до  хати.  Мево  свiчки  на  столi
хитнулося менi назустрiч. В хатi було напiвтемне. ОсвоПвшися з темнотою, я
побачив, що вона лежала на лавi. "Пiдiйди", - почув я ПП тихий голос.  Нас
було тiльки двоК. "Ти мене любиш?" - запитала вона. Я став  бiля  лави  на
колiна.  "Обережно.  Менi  болить",  -  прошепотiла  вона.  "Що  з   тобою
трапилось?" - "Дурницi. Я вмираю. Не будемо губити хвилини. Я  тебе  дуже,
дуже... - спазма здушила Пй горло, - люблю", - осмiхнулася  вона  болiсно.
"Розказуй менi, - сказала вона, - про море i про нашу  шаланду.  Нiколи  в
життi я не була щасливiша. Помолися, щоб я не  вмирала.  Я  буду  до  тебе
приходити завжди. Обнiму тебе й не випущу. Молись". Я молився,  припадаючи
до долiвки, лайку й прокльони повторював я в молитовних псалмах,  молився,
просив, клявся, богохульничав, i моя молитва не допомогла. Вона  вмерла  в
ту ж нiч. Я взнав, що вона з батьком Пздила по контрабанду й ПП пiдстрелив
хтось уночi, очевидячки, сторожа.
   ХазяПн трамбака промовчав, попиваючи вино i важко зiтхаючи.
   - Як ви добре розповiдаКте, - вимовила Поля.

   - У кожноП людини К випадок у життi, який вона завше  вiдчуваК  i  може
розповiсти краще за все на свiтi.
   Вiд кого прийшла така сентенцiя - ми так i не добрали. Можливо,  що  ПП
кожний  з  нас  подумав.  Ми  мовчали,  даючи  змогу  хазяПновi   трамбака
продовжувати розповiдь.
   - Подався я до монастиря, - нарештi почули ми його голос,  -  нiчого  в
свiтi я бiльше не хотiв i нi про що не  думав.  Монастир  стояв  у  горах,
оточений лiсами й скелями. Невеличке подвiр'я, церковка, дзвiниця  окремо,
келiП просто в скелях,  де  пороблено  вiконечка  й  прикрашено  Пх  бiлою
глиною. Через подвiр'я бiг струмiнь iз гiрського холодного  джерела.  Вода
дзюркотiла лiто й зиму, коли вiтер дмухав на схилах i  коли  стояла  жарка
пора зеленого лiта. Цей ручай гомiнкий - в долинi внизу ставав  справжньою
рiчкою, що бiгла по камiнцях, падала  водоспадами  i  нiколи  не  вгавала,
розростаючись iнодi й грiзно шумуючи.  Ручай  був  Кдиною  живою  душею  в
монастирi. Я кидав у нього трiсочки, i вони пливли вниз до грiшних земель.
   Монастир був бiдний, i жили в ньому  самi  дiди.  Раз  на  мiсяць  сюди
привозили продуктiв знизу, з фiлiй цiКП святоП обителi.  Нижчi  монастирi,
кажуть, були багатшi, мали багато землi й безплатних робiтникiв i  жили  з
тiКП благодатi, що  заробляв  Пм  наш  горiшнiй  монастир  -  бiдний,  але
побожний i  святий.  Разом  iз  продуктами  до  нас  привозили  цiлi  вози
граматок, якi ми мусили перечитати, молячись за грiхи рiвнин. Прийшлi люди
зникали, i знову ми залишалися самi високо над землею. в прозорiм повiтрi,
серед зелених лiсiв  i  скель.  Зранку  благовiстили  до  церкви,  ми  всi
задихалися в пахощах ладану, що ним виповнювалася низенька  церква.  Потiм
ми Пли й вiдпочивали. Знову дзвонили нашi невеликi дзвони  до  молитви,  i
звуки пливли в повiтрi над лiсами, як позолоченi кораблi, i в долинах люди
знiмали шапки, кажучи: "Солодко дзвонить дзвонар у Горньому монастирi".
   Перший час я почував себе так, нiби менi було проколото  вуха.  Дзвiнка
тиша гiр здавалася менi вiчною мовчанкою пекла. МоП спiвмешканцi  прийняли
мене добре. Наймолодшому з них було за сiмдесят. Навiть той, що куховарив,
прив'язував довгу бiлу бороду до шиП, схиляючись над апетитними  казанами.
Менi запропонували самому собi вибити в скелi  житло.  Я  довго  працював,
увiходячи в той же час потроху до спiльного життя  пiвсотнi  ченцiв.  Вони
часто приходили до мене по одному, по  двоК  i  сiдали  осторонь,  читаючи
молитви. Пхнi очi з заздрiстю спинялися на моПх м'язах, на моКму  рожевому
вiд роботи обличчi, i дедалi частiш зiтхання переривали тодi  нитку  Пхнiх
молитов. Вони заздрили молодостi, моПй силi або згадували своП грiхи, такi
солодкi зараз.
   Я вирубав собi келiю, оселився там i, прокинувшися раз  мiсячноП  ночi,
помiтив, що вона подiбна до каюти. Навiть на  стелi  я  несвiдомо  залишив
щось, подiбне до сволока в каютах. Стеля була пiвкругла.  Вiкно  я  зробив
собi, як iлюмiнатор. Лiжко нагадувало койку - таке  воно  було  затишне  й
високе. ЦiКП ночi я не спав зовсiм. Я так занудьгував за морем, що  провiв
половину ночi, сидячи бiля вiкна й уявляючи собi море  в  молочнiм  туманi
заснулих улоговин. Над ранок я заснув. I снилися менi надзвичайнi сни.

   Забув вам сказати, що  мене,  як  молодого,  навантажили  всiКю  тяжкою
роботою. Ранками й вечорами  я  дзвонив  на  дзвiницi,  слухаючи  зiтхання
старого дзвонаря. Я ходив по лiсi i збирав дрова для куховарнi. Пiдмiтав i
прибирав келiП разом з дурником-ченцем, що давно вже  загубив  був  розум.
Наносив воду до келiй, замiтав подвiр'я,  доглядав  наш  ручай  i  гробки.
Неймовiрно попливло моК життя. Всi ченцi були  хворi,  донiсши  з  земного
минулого наслiдки грiхiв.  Багато  хворiло  на  геморой  i  готувалося  до
черговоП акцiП свого  людського  органiзму,  як  до  страшних  мук  пекла.
Ревматизм ламав у негоду старi костi, у декотрих  було  залiзо  на  голому
тiлi i  жахливi  язви  корости  пiд  залiзом,  iншi  мучилися  бiсiвськими
видiннями голих юнакiв, i я бачив тодi у вiкнi в себе розпаленi Пхнi  очi.
Менi монастир нагадував лiкарню, де всi себе змушували  чекати  з  радiстю
виписки на "волю". I "волею" цiКю був той свiт - смерть.

   Я втрачав потроху любов i розпач, життя бринiло менi з долин,  я,  наче
вiдповiдаючи йому, дзвонив з усiКП сили, стоячи на  дзвiницi.  I  я  почав
марити морем. Скрiзь я вбачав його.  Зануривши  руки  в  ручай,  я  раптом
пiдносив Пх до рота, нiби чекаючи, що вода мусить зробитися солоною.  Раз,
блукаючи по лiсi за дровами, я зайшов  далеченько  вiд  монастиря.  Просто
передо мною здiймався голий шпиль гори. На вершечку росла сосна. Я й тепер
бачу це чарiвне  поКднання.  Мене  якась  сила  потягла  нагору,  я  майже
плазував по камiннях, наближаючись до сосни. Бiля  неП  я  одпочив  трохи,
дивлячись на синК близьке небо. Потiм я пiдвiвся i закричав  вiд  радостi:
далеко внизу був берег, а - скiльки око  моК  сягало  -  вилискувало  синК
море. Це здавалося менi за  щасливу  ознаку.  I  тiКП  ж  ночi  я  втiк  з
монастиря.
   За батькiвщину ми звикли вважати землю, де нас  народила  мати,  де  ми
виростали в гнiвi чи в радостi, осягали великий свiт. У мене ж батькiвщина
- море, i ви розумiКте, як я летiв з гiр до морського берега - стежками  й
хащами! I я не знаю, куди  записали  мене  в  монастирi:  до  тих,  що  Пх
розiрвали вовки, чи до тих, що Пх поглинула суКта землi!
   На березi я знайшов шаланду без жодного весла й  парусiв.  Я  бiля  неП
прожив iз тиждень, вiдчуваючи насолоду з новознайденого життя. Тепер  -  я
вважаю, що кожний корабель  може  прийняти  на  себе  радiсть  людей,  якi
стремлять до батькiвщини.
   100
   Настала мовчанка. Ми з Севом чекали, щоб ще хтось додав своПх думок  до
наших планiв. Ми помiтили, що  Поля  хоче  говорити.  Вона  почервонiла  i
безпомiчно оглянула нас усiх, проте пiднести свiй голос  не  наважувалась.
Сев ПП пiдбадьорив, i вона розповiла свою  коротку  iсторiю,  якою  хотiла
освiтити не зачеплений ще бiк нашого питання.
   - Коли я була дiвчина, - вiдмовила Поля i зашарi-лася,  -  у  мене  був
ухажор з воКнноплiнних. Вiн був красивий  мальчик,  i  я  тодi  була  дуже
молода. Ми почали зустрiчатися. Менi дКвочки казали, щоб я  одскочила,  бо
вiн, певно, жонатий у себе вдома. Я нiкого не послухала, i вони всi з мене
смiялися. Ми всi хотiли повиходити замiж i колисати дiтей, щоб дитячi руки
хватали нас за груди, вимагаючи молока. Любилася я з моПм так,  що  швидко
вже почала сподiватися на вагiтнiсть, бо я вже не допускала iнших  мужчин,
Вiн мене все називав своКю "лiбхен". Удень вiн працював на якiйсь  роботi,
бо вiн був iнтелiгент i аристократ. Коли я навчилася його трохи  розумiти,
я почула, що вiн у себе в вiтчизнi сидiв у в'язницi,  а  до  полону  пiшов
добровiльно. Я сидiла й шила цiлий день, як цариця.
   Поля виглядала дiйсно принцесою з казки.  Вона  була  хупава,  тонка  i
блiда. Нагадувала вона рослину з ясною блакитною квiткою. Лише голос у неП
був хрипкий вiд горiлки й тютюну. Ми слухали всi уважно.

   - Я помiтила, що мiй мужчина не спить по ночах. Вiн тяжко зiтхаК й цiлу
нiч не може вгомонитися на лiжковi. "Гаймат! - стогне вiн.  -  О  Гаймат!"
Спочатку  я  думала,  що  це  його  жiнка,  а  потiм  вiн  сказав,  що  то
батькiвщина. Вiн мучився, i я мучилась разом iз ним. Щохвилини вiн уставав
i пив воду, заглядав у темне вiкно, ходив босий по кiмнатi, потiм пiдходив
до мене й щось довго говорив. Я удавала, що сплю. Тодi вiн обережно  лягав
поруч, щоб не розбудити мене, клав  моП  руки  собi  на  шию.  Я  починала
плакати. Я знала, що це недобрим пахне. I одного дня вiн не повернувся  до
мене, .утiк на свою далеку гаймат.
   Поля схилила голову на руки й не пiдносила ПП, закiнчуючи говорити.
   - Повертатися на батькiвщину боляче, бо вiн загубив мене. Чи  не  можна
зовсiм вiдмiнити всi батькiвщини? Щоб випекти залiзом той бiль i  поробити
веселими людей по свiтi? Я думаю,  що  яе  треба  пускати  назад  тих,  що
зрадили раз своПм братам.
   - А коли вони тонуть у морi? - запитав хтось.

   - Тодi Пх рятувати, як утопленикiв. Бо люди людей не можуть не  жалiти.
Хто i кому дав право на смерть такого ж, як i вiн сам?

   Рибалка засмiявся iронiчно й зневажливо.

   - Всяка тобi дiвка буде закони встановлювати! Ти краще знай, як хлопцiв
задовольняти. А може, в мене син десь там пропадаК? То я йому хiба  посуди
пожалкую? Тебе, шлюху, поволочили всi, хто хотiв, а тепер ти голос маКш? Я
б тобi закотив спiдницю та й вивчив би тебе, як  треба  розмовляти!  Любов
згадала, воКнноплiнного, сльози пускаКш?
   Та тут устав iз свого мiсця Сев. Вiн крикнув так,  що  хазяПн  кав'ярнi
впустив додолу склянку, а рибалка подавився своПм останнiм словом.
   Настала мовчанка. Тодi Сев спокiйно й тихо  наказав  рибалцi  попросити
вибачення за його останнi слова.
   - Нiзащо! - спалахнув рибалка. Тут устав з мiсця й хазяПн  трамбака.  Я
зайшов iз-боку й узяв з-пiд рибалки стiлець.

   - Положив я на вас! - крикнув  рибалка.  Сев  пiдняв  руку,  закликаючи
мовчати.
   - Ми готуКмо корабля зовсiм не для твого сина, милий. Це  корабель  для
картини i для  навiгацiйноП  школи.  Для  молодих,  вiрних  юнакiв.  Вони,
правда, не побояться кинути рятувальнi пояси кiльком людям таким, як  твiй
син, бо юнаки пливуть на кораблi й вони можуть показати  свою  добрiсть  i
силу кiльком уламкам старого, вони пливтимуть на новому кораблi!  Та  тебе
це мало обходить. Ти образив людину зараз. Твiй брудний рот плював на неП,
як на щось огидне. Зараз же хай вона почуК твоК вибачення!
   - А оце ви бачили?
   ХазяПн трамбака ударив перший. Потiм пiдскочив Сев. Вони вдвох молотили
до тих пiр, доки  рибалка  мав  силу  вiдбиватися.  Стола  було  поламано,
стiльцi розкидано по кiмнатi, дiвчата верещали, стоячи бiля  дверей,  а  я
стежив, чи не доведеться й менi встряти до бiйки. Нарештi рибалка  здався.
Ми його взяли втрьох i викинули за дверi.
   - Вiн менi давно не подобався, - сказав хазяПн трамбака, - я радий,  що
я йому виказав це як слiд. Корабля, звичайно, треба брати - не брига, а  е
такий шхуна-бриг. Вiн вiдрiзняКться тим, що у брига обидвi щогли з  реями,
а у цього фок-мачта з реями, а грот-мачта з гафелем. Це дасть бiльшу красу
кораблевi й навчить юнакiв мати справу з реями i гафелем.  На  мою  думку,
найкраще  виглядаК  в  морi   тримачтовий   шхуна-барк   або   двомачтовий
шхуна-бриг. Коли в мене був трамбак i двомачтова шхуна, то  я  обов'язково
хотiв переробити останню на шхуну-бриг, цебто на фок-мачту поставити реП.

   - А хiба у вас тепер немаК шхуни? - запитав я. -  Нам  сказали,  що  ви
хазяПн шхуни й трамбака?
   - Трамбак у мене ще К, але це стара вже калоша, хоч я його й  люблю,  а
шхуну менi потопили й спалили у вiйнi.
   - Одначе дозвольте нам i надалi називати вас хазяПном шхуни.
   Моряк мовчки переждав час, потрiбний для вiдповiдi на моК запитання,  i
розповiдав далi.
   - У мене К на примiтi дубок "Тамара". Це було колись  прекрасне  судно.
Та йому попався поганий хазяПн. Вiн  сидить  нинi  за  iсторiю  з  дiтьми.
"Тамару"  робив  першорядний  майстер,  ПП   можна   легко   перебудувати,
впорядкувати трюм, зробити кiль, поставити новi щогли  -  двi,  як  личить
кожнiй поряднiй двомачтовiй шхунi-бриговi.
   - Ви думаКте, що саме таке судно потрiбне нам? - запитав задумливо Сев,
оддихуючись пiсля бiйки з рибалкою.

   - Тiльки шхуна-бриг. Ми його завтра й  оглянемо  -  той  дубок.  Тiльки
дозвольте менi бути близько до ремонту й вiдбудови.

   Ми пiдняли склянки з вином: хазяПн шхуни, Сев, Поля, Стелла, Муха i  я.
Кав'ярня нагадувала чомусь кузню,  в  якiй  мусив  був  ворожити  казковий
коваль. ХазяПн кав'ярнi сказав слово, що його всi чекали:

   - Я п'ю за кров i вогонь. За заморських дiвчат. За шхуну-бриг  i  чорну
пахучу турецьку каву.
   Всi ми випили й поцiлувалися. Потiм повиходили з кав'ярнi. Пiд  дверима
лежала людина й солодко спала. Ми переступили через неП i не  здивувалися,
думаючи, що то рибалка. Але, присвiтивши, ми впiзнали Богдана, п'яного  до
непритомностi. Дiвчата принесли двоК вiдер води.

   - Фух! Це ви? - сказав Богдан. - А мене випустили, i я з радощiв  ледве
долiз сюди. Мiж iншим - приПхала вже ваша рижа видра, бо  вона  ввесь  час
ходила тут по вулицi, розшукуючи вас.
   Богдан знову сп'янiв i лiг безсило на землю.


   XIII
   Комiсар закордонних справ стояв на березi  й  дивився  в  синю  морську
далечiнь. Вiн був одягнутий у сiру армiйську шинель, на  якiй  вилискували
ознаки командарма. Його оточувала купка людей - представники уряду, Мiста,
вiйськовi i журналiсти. Мовчанки комiсара нiхто не насмiлювався  порушити.
Над головами шарудiли прапори на арцi, крiзь  яку  мав  ступити  на  берег
очiкуваний гiсть. За пiвсотнi крокiв  мовчки  снував  натовп  за  шерегами
варти. Збоку вилискували на скупому сонцi литаври  оркестру  й  випиналися
барабани. За оркестром вишикувався почесний караул.
   Комiсар задумливо стоПть, заклавши руки в кишенi  шинелi.  Вiн  почуваК
легку втому пiсля погано спанеП  ночi  -  старiсть  його  вже  наздоганяК.
Тiльки розум - одвiчний володар - виконуК безперервну роботу.  По-перше  -
треба одiбрати потрiбний комплекс слiв, що Пх  можна  говорити  турецькому
мiнiстровi: "Шановний пане", "нашi сусiдськi краПни", "загальнi  кордони",
"економiчнi iнтереси", "радий вiтати дорогого й шановного гостя".  Комiсар
пригадав, як вiн уже зустрiчався з турком  у  ШвейцарiП.  Вони  мали  нiби
випадкове побачення, влаштоване  послужливим  хазяПном  готелю.  Побачення
тривало кiлька хвилин, бо треба було боятися повсюди сущих  репортерiв  та
Пхнiх фотоапаратiв. Проте мiнiстр i комiсар встигли заглянути один  одному
в вiчi. Велике значення  маК  зовнiшнiсть  людини,  навiть  у  дипломатiв.
Тепер, пiсля кiлькох рокiв роботи одного  й  другого,  комiсар  i  мiнiстр
мають зустрiтися надовше.
   Той час, що роз'Кднував двоК побачень  дипломатiв,  допомiг  комiсаровi
високо поставити iм'я своКП краПни на полiтичних  сторiнках.  Але  мiнiстр
тим часом теж не гаяв часу: вiн виграв  кiлька  справ  у  двох  бiльших  i
сильнiших держав.  Та  самий  факт  приПзду  його  до  комiсара  показував
перевагу останнього.
   Очi комiсара - гострi, як очi хижака, - побачили на морi  дим.  Комiсар
почав ходити вздовж естакади, струнко ступаючи ногами в чоботях i дзвонячи
острогами. Почет мовчки захвилювався. Кiноапарат знiмав далечiнь i  знiмав
комiсара. Пiд берегом у водi плавали  рiзнi  покидьки.  Мартини  лiтали  й
кигикали, сiдаючи на воду. Комiсар згадав, що в цiй водi багато  потоплено
людей, i вони, здалося йому, стоять шерегами на днi. Комiсар  посмiхнувся.
З ним посмiхнулися й тi, хто стояв бiля нього, канонерка вийшла з  гаванi,
поминула маяк, рушивши назустрiч крейсеровi,  а  сонце  порозсувало  хмари
блакитними руками i впало на землю великою зливою свiтла.
   Крейсер виплив уже на поверхню моря з-за горизонту, i чорний дим за ним
линув, як хвiст. Канонерка пливла назустрiч, пiднiмаючи  на  щоглу  безлiч
рiзних прапорiв. Дочекавшися  вiдповiдi  з  крейсера,  канонерка  вивiсила
стiльки нових полотнищ,  що  одразу  нiби  зробилася  екзотичним  парусним
кораблем. Вiтер роздував цi рiзнокольоровi паруси,  коли  канонерка  круто
повернулася i пiшла назад до гаваяi, як чорна стрiла. Вона стала в  гаванi
бiля хвилерiза й моментально кинула якiр. Тим часом крейсер  пiдiйшов  уже
зовсiм близько, i на кормi в нього червонiв турецький стяг. В бiнокль  уже
можна було прочитати слово "Iсмет". Комiсар став бiля арки,  дивлячись  на
крейсер. Постать комiсара набула найбiльшоП виразностi й сили,  вiн  знав,
що на крейсерi К морськi бiноклi. "Iсмет" викинув iз  прови  бiлий  димок,
пролунав  пострiл  швидкострiльноП  гармати,  ще  кiльканадцять  пострiлiв
вiдбилися у хвилях i полягали  по  берегах:  пошана  державному  прапоровi
краПни. Канонерка вiдповiдаК стiлькома ж пострiлами своКП гармати:  пошана
турецькому  прапоровi.  Крейсер  зайшов  пiсля  цього  до  гаванi  i  став
посерединi. Знову мовчанка i знову пострiли - по двадцяти одному з кожного
боку. Це вiтали членiв уряду: крейсер - комiсара, а канонерка -  мiнiстра.
Кiнооператор крутив не переставаючи.
   Комiсар спокiйно дивився на "Iсмет". Вiн перечiкував безконечний ланцюг
процедур, що Пх вимагали дипломатичнi закони й  дипломатична  ввiчливiсть.
Спочатку до крейсера поПхав моточовен  iз  лiкарем  i  начальником  порту.
Потiм моточовен вiдвiз на "Iсмет" турецького посла з дружиною. На цьому  ж
човнi поПхали  й  тi,  що  мали  з  собою  кiноапарат.  Далi  -  моточовен
повернувся без посла i його дружини. Нарештi, з крейсера спустили шлюпку з
дванадцятьма  матросами,  i  трапом  зiйшло  до  шлюпки  ще  двоК.   Весла
опустилися на воду, шлюпка полетiла до естакади, на  якiй  стояв  комiсар.
Настала врочиста хвилина. Фотографи пролазили крiзь натовп аж до комiсара,
перешкоджаючи кiноапаратовi працювати. Помiчник оператора  прибирав  Пх  з
дороги, вириваючи з землi, як  кущi  трави.  Комусь  була  вiдiрвана  пола
пальта, але цього нiхто не помiтив  серед  загальноП  урочистостi.  Шлюпка
пiдлетiла до схiдцiв. Всi весла одразу стали вертикально, i з них  потекла
вода  матросам  на  руки.  На  кормi  стояли  мiнiстр,  ад'ютант  його   з
опереточ-ними еполетами i керманич  шлюпки.  Мiнiстр  був  у  цилiндрi,  у
великих рогових окулярах i в  довгому  чорному  пальтi  з  хутряною  шаллю
комiра.

   Комiсар зiйшов схiдцями аж до води i привiтно чекав мiнiстра - доки той
ступить ногою на берег. Оркестр грав турецького гiмна. Фанфари  пронизливо
спiвали. Мiнiстр став на берег i  зняв  цилiндра.  За  мiнiстром  вискочив
ад'ютант. Простягнута рука мiнiстра зустрiла руку комiсара, яка перед  цим
вiддала особi мiнiстра  честь  по-вiйськовому.  I  ще  дужче  й  голоснiше
загримiли труби оркестру.
   - Вiд iменi мого уряду, - сказав комiсар  французькою  мовою,  -  вiтаю
вас, пане мiнiстре, iз щасливим прибуттям до нашоП краПни. У вашiй особi я
вiтаю представника великого турецького народу,  що  виборов  собi  волю  й
незалежнiсть. Милостi просимо, пане мiнiстре. Даруйте менi тiльки, коли  я
не  зможу  через  своП  людськi  обмеженi  можливостi  виказати   всю   ту
гостиннiсть i всю ту щирiсть, яку я почуваю до вас, пане  мiнiстре,  i  до
великого народу, представником якого ви К. Хай живе Туреччина!
   Музика не вгавала, повторюючи мелодiП гiмнiв  обох  краПн,  барабанщики
надто голосно грали на барабанах. Мiнiстр тримав лiвою рукою цилiндра бiля
голови, дивився кудись убiк  i  вниз,  вiдповiдав  тихо,  трохи  гаркавив,
вимовляючи французькi слова.
   - Я щасливий, пане комiсаре, ступити на вашу землю.  Мiй  уряд  -  уряд
високоП ТурецькоП Республiки - доручив передати вам, а  в  вашiй  особi  й
урядовi братнього й сумiжного з  нами  Союзу,  що  ми  стоПмо  на  твердих
засадах усiх попереднiх угод i простягаКмо вам братню руку через море. Ваш
великий народ, ваша славна краПна, ваша могутня  армiя  -  К  дружнi  нам,
нашiй боротьбi й нашому процвiтанню. Хай живе Союз!
   Потиснувши ще раз руки, комiсар i  мiнiстр  стали  поруч.  До  мiнiстра
почали пiдходити тi, що були з  комiсаром.  Вони  тисли  мiнiстровi  руку,
говорили привiтальнi слова й вiдходили, доки товмач переказував мiнiстровi
змiст Пхнiх промов.  Так  пiдiйшов  заступник  комiсара,  пiдiйшов  голова
мiста, наблизився комендант гарнiзону, нарештi бiля мiнiстра став робiтник
якоПсь портовоП майстернi. Вiн був допiру вiд роботи. Його мозолява долоня
зустрiлася з рукою мiнiстра. Мозолi й  машинове  масло  неприКмно  вразили
мiнiстра. Непомiтно глянув на комiсара, але останнiй урочисто тримав  руку
бiля кашкета, нiби роблячи огляд цiлiй армiП. Робiтник сказав:
   "Вiтаю турецький  пролетарiат.  Повиганяйте  й  своПх  буржуПв,  як  ми
вигнали своПх. Хай живе Турецька Республiка!"

   Подано автомобiлi. Мiнiстр, тримаючи цилiндра в руцi,  обiйшов  почесну
варту, що стояла, як зелена стiна.
   Я мав двi вiльних  години  до  зустрiчi  комiсара  з  мiнiстром.  Я  Пх
витратив на органiзацiю знятого матерiалу,  на  пiдготовку  до  наступного
знiмання. О десятiй годинi вечора мав бути  бенкет  у  Будинковi  армiП  i
флоту, i я хотiв, закiнчивши востаннК знiмати  о  четвертiй  годинi,  дати
готовий фiльм на початок  бенкету.  Теоретично  це  було  цiлком  можливе.
Особливо пiсля того,  як  комiсар  попросив  мене  "показати  туркам  нашу
технiку". Практично ж -  я  ризикував,  вийнявши  з  кишенi  годинника  та
блискавично розподiляючи свiй час i час своПх помiчникiв.
   Вже було знято до трьохсот метрiв плiвки: на  вокзалi,  в  порту,  бiля
крейсера, по дорозi до готелiв, у автомобiлях, на палубi крейсера. Знiмало
троК найкращих операторiв. Ще тiльки десь забарився оператор-хронiкер,  що
йому я дав саrte bIаnche[8]. Вiн мусив знiмати  все,  що  знайде  навкруги
подiП. Цей оператор недавно приПхав з  Америки,  де  кiлька  рокiв  жив  i
вчився, i його можна було послати знiмати акул у морi,  не  турбуючись  за
добрi результати. Проте досi його ще немаК в лабораторiП.
   Плiвка вся пiшла виявлятися. На це потрiбний був час. Далi -  фiксаж  i
промивка. На сушку негатива треба було  двi  години.  Ми  витирали  плiвку
чистим спиртом, щоб вона скорiше сохла, але виграли  ми  лише  п'ятнадцять
хвилин. Суха негативна  плiвка  йшла  до  друкувальноП  машини.  Позитивна
плiвка з машини йшла у виявлення, фiксаж, промивку й сушку. Потiм позитиви
рiзалося по кадрах, i можна  було  робити  монтаж  фiльму.  Доки  негативи
виявлялися,  я  написав  титри  до  фiльму,  Пх  було  до  двох  десяткiв.
Написавши, я телефоном прочитав Пх заступниковi комiсара, i  ми  вдвох  Пх
проредагували. "Дружня зустрiч представникiв сусiдських держав" - назвав я
фiльм. Далi йшли написи з прiзвищами комiсара, мiнiстра, Пхнiх  супутникiв
- написи iнформацiйнi. Крейсер "Iсмет" - салютуК прапоровi  нашоП  краПни.
Дружина мiнiстра з дочкою - i довжелезнi iмена обох дам. Титри я вiддав до
друкарнi кiнофабрики, менi Пх набрали зараз же, вiдбили, i, перевiривши, я
вiддав Пх знiмати на плiвку.
   Я дотримуюся тiКП думки, що, коли в спiшнiй роботi К серйознiсть  -  цю
роботу нiколи не зробити так швидко, як треба. Тому до  кiнолабораторiП  я
влетiв, як вихор, i голосно почав  спiвати  щось  веселе.  Я  запропонував
кожному з монтажистiв, монтажниць, барабанщикiв, промивальщикiв,  друкарiв
i виявникiв - жовтобоких яблук з ближчоП кооперативноП яблунi. На  яблуках
ще були стружки, та ми обтирали Пх  руками  й  кусали  так  люто,  що  сiк
розлiтався на боки. Ми встигли пригадати кiлька плiток з фабричного  життя
й   анекдотiв,   кiлька   солоних   слiв    проковтнути    i    розсмiшити
дiвчат-монтажниць, доки прийшов з виявочноП кiмнати майстер i  сказав,  що
негативи вийшли потрiбноП густоти й належноП рiзкостi освiтлення.
   Я глянув на годинника й заявив, що менi треба вже в похiд. На дверях  я
зустрiв оператора хронiки з Богданом. Вони були бруднi,  мокрi,  обiдранi,
але задоволенi.
   - Ви, мабуть, на небi були, - поцiкавився я, - i звiдти знiмали?
   - Ми знiмали з маяка, з дубка, з води, з даху  зерноперевантажувача,  з
естакади...
   - Доволi, - перебив я, -  iдiть  виявляйте  негативи.  А  ви,  Богдане,
розповiдайте толком, доки ми Пхатимемо зараз у гостi до мiнiстра.

   - Слухай, - крикнув нам услiд Директор, - це ж отой самий  "Iсмет",  що
на нього я мiни мусив ставити. А командир, якби ти бачив...

   Ми вiд'Пхали досить швидко, не дослухавши кiнця, бо не було часу.
   - Валяйте, - сказав я Богдановi.

   - Нiчого вже валяти - все повалене. Тепер треба гарно все  попiднiмати.
Я нiчого не розумiю на знiманнi, але щаблiв на  драбинах  ми  перерахували
досить. Менi Сев подав одразу iдею - для чого треба знiмати.

   - Як для чого? Для фiльму хронiки.

   - Це вже там видно буде, а знiмали ми для майбутньоП картини  Сева.  Ми
знiмали з маяка, як "Iсмет" наближаКться до мiсця катастрофи, як стрiляК в
бiдного й  нещасного  парусника.  З  даху  зерноперевантажувача  ми  знову
знiмали пострiли "Iсмета", а в кадрi майорiв наш прапор. Ви пам'ятаКте, як
на парусниковi стоПть босий  капiтан-румун  бiля  прапора  й  дивиться  на
крейсер? Так я навiть грав спину цього небiжчика перед кiноапаратом.
   - А Сев? ЗнаК вiн те, що ви робили?

   - Та Сев був увесь час iз нами. Я зiтхнув з полегшенням.
   - А для мене що ви зняли?
   - Для вас ми зафрахтували дубок iз сiном. Ми позалiзали в сiно, а дубок
маневрував по гаванi, як дурний. Вiн так близько проходив  бiля  крейсера,
що одержав добру порцiю лайки турецькою мовою.  Зате  ми  крутили  в  сiнi
апарата, як несамовитi, i встигли зняти навiть матросiв, що  пiдходили  до
бортiв поглузувати з нашого дубка.
   - Потiм iще така справа, - сказав Богдан, помiтивши, що автомобiль хоче
зупинятися, - ви обережнiше з Севом i з тою вашою видрою.

   - А хiба що? - сказав я, вилазячи з машини.

   - Вiн дуже знервований сьогоднi. Я бачив, як вона  його  зустрiла.  Сев
гаряча дуже людина. Це не попередження, а просто - зауваження  моряка,  що
трохи забагато поповисiв на ниточках над смертю.

   - До побачення, - сказав я.
   - Добре, я за вами подивлюся. Менi  дуже  не  до  вподоби,  коли  жiнка
починаК нехтувати своПми друзями: це значить, що вона на  комусь  зупинила
око.
   "Les paroles sont faites pour cacher nos pensees"[9]

   (Ф у ш е, "Мемуари")
   Розмова йшла французькою мовою.

   - Як чудесно свiтять прожектори! У нас на  "Iсметi"  К  на  баштi  такi
самi. Ми будемо, знятi всi, як сидимо?
   - Так, пане мiнiстре. Ця невеличка незручнiсть вiд свiтла  зараз  мине.
Для iсторiП треба зафiксувати на плiвцi наше  побачення  як  документ  для
нашоП угоди.
   - Ви, пане комiсаре, хочете глузувати з мене. Наше дружнК й  товариське
побачення навряд чи передбачаК якiсь серйознiшi угоди за угоду звичайну  -
торговельно-рибальську.
   - Рибка буваК рiзна в  нашому  морi,  як  гадаК  пан  мiнiстр?  Комiсар
смiявся.

   - Ви приПхали на крейсерi, я одяг вiйськову форму. Чи не значить це, що
я хотiв пiдкреслити свою силу на сухопуттi? Нi, не значить, бо й флот  мiй
стоПть по вiйськових схованках, й ви знаКте, на якому мiсцi в  свiтi  його
тоннаж.
   - У вас спецiальнi кiнськi заводи К чи коней  до  кавалерiП  постачають
рiзнi люди? Той кавалерiйський загiн, що супроводив мене, стоПть вище всiх
похвал, пане комiсаре.
   - Це не найкращий загiн. Коней розводять i виховують  державнi  заводи,
кiнськi заводи: в киргизьких степах, бiля Уралу, в Сибiру.  Ви  розумiКте,
пане мiнiстре, що треба провадити добiр жеребцiв та  маток,  щоб  виробити
добру кавалерiйську породу для  нашоП  великоП  рiвнини.  Пам'ятаю,  рокiв
десять тому я зацiкавився цiКю справою й навiть оглядав один  такий  завод
мого iменi. Уявiть собi - глушина, дикий степ, сонце. Цiлi косяки кобил  з
лошатами ходять на  пашi.  Верхи  на  маленьких  волохатих  конях  скачуть
навкруги пастухи. Яка поезiя, пане мiнiстре, - такi собi  малi  хлопцi  на
маленьких конях керують страшним табуном кобил з лошатами.  А  на  нiч  Пх
приганяють до стаКнь, де кожна кобила маК прекрасне лiжко.
   - Мене теж цiкавило кiнське хазяйство. Та я, бачите, волiю краще Пздити
на крейсерi. Ви щось почали говорити?
   - Кажете, на крейсерi? Приймiть моК захоплення з вашого каламбура. Я ще
з тоП нашоП зустрiчi трохи недочуваю. Хворiю на вухо. Проте,  як  гадаКте,
коли ми нарештi виконаКмо те, до чого прагнемо вже десять рокiв, а до  нас
про це мрiяли приблизно стiльки ж? Я кажу про внутрiшнiй морський басейн.
   "Юпiтер" свiтив просто в вiчi мiнiстровi, вiн закрив окуляри на секунду
рукою. Незважаючи на це, паузи не трапилось.

   - Я даю свого пiдпнса, пане комiсаре. Тепер нам  нiщо  не  перешкоджаК.
Знову пiдходить мiй секретар. Чого вам треба, Зекiя? Я вас  покличу,  коли
ви будете потрiбнi.
   - Кiнематографiсти просять знятися всiм у групi.

   - Вони вже кiнчають знiмати? Тодi ходiмо, пане  мiнiстре,  сядемо.  Хай
бiля мене буде ваш капiтан "Iсмета". А вам я можу дати  мого  ад'ютанта  -
доброго кiннотника.
   Група вийшла  вдалою  й  цiкавою.  У  центрi  сидiли  дружина  й  дочка
мiнiстрова. Бiля дочки сидiв сам мiнiстр, а праворуч вiд нього примостився
на краКчку стiльця кiннотник. Вiн почував себе незручно:  боявся,  що  пiд
ним розвалиться стiлець. Так знiматися кiннотник не  звик,  i  тiльки  два
ордени,  прибитi  до  його  грудей,  врятували  становище.  Вони  нагадали
кiннотниковi, що над ним полощеться в  повiтрi  непереможний  прострелений
кулями стяг. Поруч дружини мiнiстра сидiв комiсар, маючи лiворуч вiд  себе
капiтана "Iсмета". Капiтан сидiв урочисто, бо вiн був уже лiтня  людина  i
знав, де й як треба сидiти. Це малий худорлявий турок iз голеним  обличчям
й безцвiтними очима. Крейсер "Iсмет" був завеликий  для  такого  вершника,
проте капiтан сидiв поважно й мiцно, а ордени його вилискували на  свiтлi,
як  цяцьки  золотом  гаптованого  мундира.  За  переднiм  рядом  товпилися
дипломати й вiйськовi.

   У комiсара й у мiнiстра на губах легенький осмiх, нiби вони  головували
на родинному  святi.  Тiльки  напружена  постать  кiннотника  та  спокiйна
суворiсть капiтана крейсера показували, що родини в комiсара й у  мiнiстра
було багато.
   Я розбудив у собi машину. Виразно я чув, як якiсь колiщатка цокотiли  в
менi, впливаючи на руки, ноги, голос. Коли б я був на той час колесом i на
дорозi в мене лежала б людина, я не звернув би  з  дороги,  знаючи,  що  я
загаю кiлька хвилин часу, коли почну  об'Пздити  людину.  Такий  стан  мiй
нагадав менi катання з високоП снiговоП гори -  не  можна  зупинитися,  не
проПхавши всю путь. Або ще краще  -  першу  науку  плавання,  коли  людину
кинуто в воду i  вона  брьохаКться,  рятуючи  себе  i  вважаючи  за  сором
кричати. Або ще - стан мiй нагадував оскаженiлу машину, в  якiй  зiпсовано
гальмо й яка мусить мчати, доки в нiй К  горюче.  З  машини  не  вискочиш.
Треба лише правувати, доки машина загубить силу. Або... та багато ще можна
навести порiвнянь для характеристики мого  перебування  в  кiнолабораторiП
вiд 5-П години дня до 10-П вечора в день побачення комiсара з мiнiстром.
   Плiвки було знято щось iз сiмсот метрiв. З цього  треба  було  викинути
брак i решту змонтувати,  вставивши  титри.  Лабораторiя  працювала  понад
норму. По  всiх  кiмнатах  нiби  виросли  руки:  так  швидко  передавалися
потрiбнi  речi.  Не  знаю,  що  змушувало  лаборантiв  i  монтажниць   так
працювати: Пм же нiхто не плататиме за час, що вони прогають поверх  своПх
годин. Така влада творчоП роботи над людиною, що забуваК вона за  втому  i
за  Пжу,  i  десь  з'являються  подвiйнi  сили,  почетверена   енергiя   i
повосьмерена жвавiсть i веселiсть. Весела робота - це втiха i мета  життя.
Коли кожне знаК, куди прикласти своПх рук,  як  каменяр  знаК,  куди  ляже
кожний камiнець у стiнi, - як радiсно тодi жити  й  як  жваво  пiдносяться
людськi будiвлi!
   Добре виконана робота - це спортивний рекорд, пiсля якого солодко ниють
руки i трохи шумить здорова голова. Таким рекордом стояли перед  нами  два
рулони плiвки, кожний по триста метрiв. Як же ж ми  працювали!  Маючи  пiд
рукою невдосконаленi iнструменти, старi розчини хiмiкалiй, що нерiвномiрно
виявляли плiвку, поганий приплив повiтря до барабанiв, де сушилася плiвка,
- ми працювали наче з натхнення. Кожний  з  нас  у  той  же  час  зберiгав
хвилини. Це було чудове полювання за хвилинами! За цi  години  ми  зробили
безлiч винаходiв: що моталка  з  жовтою  ручкою  на  двi  хвилини  скорiше
змотуК, не дряпаючи плiвки; що малий барабан хутчiш крутиться, бiля  нього
витяжна труба, i плiвка, на ньому сохнучи, зберiгаК нам кiлька хвилин;  що
ацетон для склеювання шматкiв плiвки треба трохи-трохи нагрiти в  руцi;  i
багато iншого, що тепер здаКться  зовсiм  дрiбницею,  а  тодi  вiдогравало
велику роль  i  впливало  непомiтно,  але  вперто  на  наше  полювання  за
хвилинами. Крiм усього, я мусив  виграти  собi  пiвгодини  для  того,  щоб
проглянути сумнiвнi шматки на екранi до монтажу, а перед десятьма годинами
вечора - ще пiвгодини на перегляд остаточно змонтованого  фiльму:  шiстсот
метрiв по 5 - 6 хвилин на кожну сотню. В очах же в мене  стояла  Тайах.  Я
витирав губи, нiби стираючи ПП поцiлунки, i передо мною пливло тодi рожеве
марево. Я випускав iз рук  плiвку,  вона  падала  до  мiшка,  як  блискуча
гадюка, i там ворушила хвостом. У такi моменти я  нiчого  не  бачив  перед
собою, а лампа, що свiтила за матовим склом, здавалася  менi  мiсяцем,  що
розплився  в  нiчному  туманi,  або  -  соняшником,  який  iнодi   виринаК
подорожньому з туману, що восени обволiкаК П степи, i дороги, i  розквiтлi
жовтi соняшники.

   Я встиг побачити Тайах удень, повертаючи з особняка, де знiмав комiсара
та мiнiстра. Я Пхав машиною. Було людно на  вулицях,  шофер  не  мiг  нiяк
розiгнатися. Я ПП  побачив  на  розi,  коли  вона  пiднесла  руку  догори,
зупиняючи мою машину. Поруч неП стояли Богдан i Сев. ПП обличчя  було  без
мiри радiсне та схвильоване. Сев  похмуро  жував  папiросу.  Богдан  стояв
осторонь i робив вигляд, нiби його зовсiм не стосуКться вся гра.  Вiн  був
увесь  новий  i  аж  шелестiв.  "Дружочок,  любий!"  -  скрикнула   Тайах,
пiдбiгаючи до авто. Я вiдчинив дверцята й  одразу  ж  потрапив  до  неП  в
обiйми. Вона мене тричi поцiлувала, незважаючи на публiку,  що  йшла  повз
нас. Та я вiдчув, що  це  були  якiсь  винуватi  поцiлунки.  "Ти  вiльний,
Дружочок?" - запитала вона, мнучи рукою мою  краватку.  "Нi.  Я  звiльнюся
лише пiсля 10-П", - промовив я тихо. "Менi вони вже казали, та  я  хотiла,
щоб ти ранiше", - сказала вона капризним тоном.  Я  повторив  свою  фразу.
Щось Пй здалося дивним у тонi мого голосу. Вона  подивилася  менi  в  вiчi
безконечно щасливим i несмiливим поглядом, ПП  очi  благали.  Я  переборов
себе й обняв ПП легенько за плечi. "Не треба,  радiсть  моя,  боятися",  -
сказав я голосом, який дзвенiв так, нiби вiн нiколи  не  мiг  перерватися.
Шофер махнув рукою, тороплячи Пхати. Я нахилився до Тайах  i  заплющив  на
секунду очi, вiдчувши ПП губи. Наче я вiд'Пздив кудись  без  повороття.  Я
сiв до шофера, залишивши тiнь на Богдановiм  обличчi  й  зовсiм  похмурого
Сева.
   Я раптом приходив до пам'ятi, дiставав упалу плiвку i входив  до  темпу
справ,  наче  очунюючи  пiсля  довгоП  млостi.  Плiвка,  як  жива  iстота,
розважала мене. А товаришi  по  роботi  приймали  мою  коротку  задуму  як
хвилини натхнення, ходили тодi на пальцях i притишували голоси.

   Нарештi  я  добрався  до  плiвки,  що  ПП  знiмав  Богдан  з  Севом  та
американцем. Я трохи пожвавiшав i почав наспiвувати якусь мелодiю.  О,  це
так нагадувало Пхнi рiзноманiтнi душi! Я пiзнавав оператора в ракурсах i в
карколомних точках знiмання. В одному мiсцi я вiдчув, як плавко колишеться
в повiтрi кiноапарат, разом iз оператором  i,  очевидячки,  разом  з  тiКю
спорудою, на яку витягла Пх невгамовна професiя. Iншим разом апарат знiмав
так близько вiд води, що чергова маленька хвиля нiби заливала об'Кктив,  а
з ним - i екран. Крейсер тодi здавався дитячою забавкою й, у всякому  разi
- набагато меншим за хвилю. Я пiзнавав Сева, його людську думку  в  кадрi,
де на першому планi стоПть спиною Богдан, бiля нього рухаКться  прапор,  а
вдалинi стрiляК бiлими димками швидкострiльна гармата  крейсера.  Сев  дав
перевагу прапоровi i змусив глядача стати поруч нього  i,  завмираючи  вiд
страху перед гарматою, проклясти зброю  боягузiв.  Я  пiзнавав  Богдана  в
кадрах, знятих iз сiна на дубковi. Якась соломинка нависла над об'Кктивом,
потiм друга й третя, ось i цiлий кущ виткнувся з нижчого краю.  Складалося
чудне враження подорожi бiля крейсера на островi з трави, i крейсер ставав
нiби сам непорушним острiвком, коли  бiля  нього  пливла  земля  i  пливли
трави. Я пiзнавав усiх трьох в чудних i  чудесних  шматках  плiвки,  що  я
проглянув. Проте ПП я вiдклав, менi вона не годилась, Пй  Сев  сам  колись
дасть мiсце в своКму фiльмовi, посеред плавань корабля, якого  творили  ми
гуртом.

   Годинник невблаганно  цокотiв  на  стiнi.  Вже  довге  промiння  вечора
простяглеся по кiмнатi з сушильними барабанами. Лабораторiя  безлюдна.  По
одному, по двоК кiнчали своП частки роботи лаборанти i бажали нам  щасливо
залишатися. Нарештi вся плiвка лежить лiворуч вiд мене на столi,  а,  крiм
мене, в кiмнатi залишилось тiльки троК: монтажниця, механiк, що  мiг  менi
показати на малому екранi кожний шматок фiльму, i шофер, який,  поставивши
машину у дворi перед вiкнами лабораторiП,  зайшов  пересидiти  нудний  час
чекання, його домчвка була близько фабрики, але люди завше люб-. лять бути
щирими й запопадними там, де Пм цього самим хочеться. Шофер  мав  вiдвезти
мене з картиною до Будинку армiП i флоту. Монтажниця хутко  клеПла  шматки
плiвки, клацала машиною, намотувала плiвку на рулон i була люта, як  тигр,
якому дають Пжу маленькими шматками.  Я  не  встигав  Пй  вибирати  кадри.
Годинник пробив дев'яту. Роботу майже закiнчено. Маючи ще  годину,  я  був
цiлковито забезпечений вiд помилок. Ми пiшли до кiмнати для переглядiв,  i
механiк швидко пустив апарата. Дивилося картину нас троК. Шофер  сiв  бiля
монтажницi. "Пускати?" - запитав механiк крiзь вiконечко.  "Пускайте".  Ми
проглянули обидвi частини - усi шiстсот метрiв. Коли засвiтилося свiтло, я
довго не вставав iз мiсця. Я втомився. Менi самому стало дивно, що  кiлька
годин тому була ще порожня плiвка. Тепер на нiй  рухались  тiнi  людей,  i
шматки подiй були захованi вiд забуття.

   За стiною годинник пробив пiв на десяту. "Ви помалу крутили, здаКться?"
- запитав я механiка. "Нормально, як завше". Я був стомлений  до  краю,  в
менi пов'яли всi м'язи. "Як вам сподобалося?" - промовив  я  до  шофера  й
монтажницi. По тому, як вони разом обоК щось  вiдповiли,  я  зрозумiв,  що
вони нiчого не бачили. У них були, очевидячки, iншi  справи,  цiкавiшi  за
мою працю. I я на них зовсiм не гнiвався. Ми поПхали вдвох  iз  шофером  i
повезли фiльм.

   Пхали ми дуже помалу. Чи то менi  так  лише  здавалося,  бо  скрiзь  на
вулицях нас хотiли зупинити сюрчки. Було зовсiм  темно,  над  Мiстом  була
прозора нiч. Пiвдень почувався в бадьорому й п'янкому подиховi вулиць i  в
яскравому блищаннi зiр. Платани й липи стояли нерухомо,  i  тротуари  бiля
них тяглися рiвними сiрими смугами.
   Будинок армiП i флоту був декорований i освiтлений. Ми приПхали  за  15
хвилин до десятоП. Я попросив шофера почекати  i  зайшов  сам  досередини.
Мене зустрiв адмiнiстратор кiнофабрики: "Вже?" - запитав вiн боязко. "Нате
ось, тримайте, бо в мене болять руки". Я пройшов з адмiнiстратором  нагору
до зали й заглянув за кулiси, шукаючи кiномеханiка. Я зустрiв  комiсара  й
мiнiстра, що саме оглядали Будинок i його  музеП.  "Товаришу  комiсаре,  -
пiдiйшов я, - доводжу до вашого вiдома, що той фiльм,  якого  ми  знiмали,
уже готовий i ви зараз побачите його, а в ньому  -  себе,  пана  мiнiстра,
його шановну дружину й доньку, крейсер "Iсмет" i все  iнше.  Нашу  технiку
туркам показано", - додав  я  зовсiм  тихо.  Комiсар  слiпучо  осмiхнувся.
"Дякую", - сказав вiн, простягши менi руку. Я простяг комiсаровi  свою,  i
ми поручкались. Потiм я,  як  людина,  що  все  зробила  вiд  неП  бажане,
повернувся i полетiв схiдцями вниз,  прямуючи  до  автомобiля.  "Пiдвезiть
мене до Професора", - попросив я. Ми поПхали. Та швидко мусили зупинитися,
бо на дорозi в нас раптом з'явився Директор. "Зроблено?" - прокричав  вiн,
наближаючись  до  машини.  Я  помiтив,  що  вiн  випивши.  Моя   вiдповiдь
заспокоПла. Вiн сiв до авто.
   - Бачив капiтана? - запитав вiн, коли ми знову рушили.
   - Бачив.
   - От сукин син. От анциболот болотяний. Триста шестов i паличка.
   - Ти, може, знову пригадав, як ти на нього  мiни  ставив?  I  денатурат
глушив?
   - То Крунда. Ти на  командира  подивись!  Бачив  капiтана?  Крейсер  як
крейсер, а отакий гнусний капiтан. Та я його одним  пальцем  утоплю.  Дуже
образливо менi за покiйних братiшок - чорт зна, через кого загинули.
   - Отакi саме й умiють командувати.

   - А миршавий який, старий, нещасний! От у нас був командир!
   - I ти не можеш заспокоПтись?
   - Вiриш, убив вiн мене, цiлий тиждень не спатиму. Авто зупинилося  бiля
будинку, де жив Професор, i  я  зiйшов  на  землю,  помахавши  Директоровi
рукою. Я побачив, як останнiй перелiз  на  сидiння  до  шофера,  вже  коли
машина рушила.
   Професор був удома. Вiн сидiв бiля столу i розглядав книжку.  Подивився
на мене поверх окулярiв.
   - Ви де це так довго барилися? Вже давно пора кiнчати ваших туркiв.
   - Та я оце тiльки зараз вiддав картину. Цiлий день з нею морився.
   - Знаю. Я знаю, що ви думаКте, а не тiльки, що робите.
   - Чекаю послухати.
   - Про це потiм. Я зараз нагрiю вам на машинцi чаю. В  одного  шахрая  в
лавцi знайшов справжнiй чай.  Китайський  чай.  Ви  понюхайте,  як  пахне.
Знаючи, що ви прийдете, я дiстав  варення  з  помаранчiв.  Можете  i  його
понюхати.
   - Ви менi скажiть краще, про що я думаю. Я не був уже у вас довгий час,
та й ви, здаКться, крiм фабрики, нiкуди не ходили?

   - Я вам покажу одну рiч, яку я придбав для вас. То  був  схiдний  божок
пожовклоП слоновоП костi. Голий живiт його такий великий, що лягав йому на
колiна. У руцi вiн тримав лотос i посмiхався радiсно, лукаво,  задоволене.
Вiн називався богом хатнього достатку.
   - Подаруйте його Пй, -  сказав  Професор,  -  коли  вона  з  IталiП  не
привезла собi iншого.
   Я остовпiв, Професор читав у моКму мозковi, нiби в книзi.
   - Звiдки ви знаКте? - вирвалося в мене.

   - Дуже легко. Треба мати очi й вуха. Мене  тiльки  цiкавить,  яку  роль
вiдiграК в вас та людина, яку ви колись врятували з моря. Пам'ятаКте  -  я
йому вiдводив досить-таки мiсця в ПП життi.

   Я мовчав, зломлений освiченiстю Професора.

   - Щоб остаточно вас приголомшити, - продовжував останнiй,  -  я  покажу
вам зараз книжку, якоП ви скрiзь шукаКте i про яку завше думаКте.
   - Книжку? Я найменше думаю тепер про книжки. От якби ви дiстали менi...
   - Дивiться,  -  перебив  Професор,  -  чи  добра?  Вiк  ПП  вимiрюКться
тисячолiттями.
   Вiн подав менi розгорнуту книжку, яку перед моПм приходом розглядав  на
столi.  Це  був  старий  китайський  рукопис.  На  сторiнцi,  що  менi  ПП
запропонував Професор, були намальованi тушшю деталi  й  розмiри  великого
морського паруса. Я переглянув кiлька сторiнок - передо мною лежав рукопис
китайського корабельного майстра.  Тексту,  звичайно,  я  не  добрав,  але
малюнки й креслення, добре й умiлою рукою  поробленi,  -  показували  менi
повну картину будування. Я забув за  Професора,  захопившися  дорогоцiнною
рiччю.

   - Чай готовий, - зауважив Професор, - книжка К моя свята власнiсть.  Ми
будемо нею лише користуватися пiд час будiвлi, а я подарую ПП вам тiльки в
день вашого  весiлля,  i  то  -  весiлля  саме  з  цiКю  сьогоднiшньою,  з
Кгипетською царицею. Сiдайте пити чай.
   Справдi, приКмнi пахощi чулися вже в кiмнатi. Чай був на диво  запашний
i розкiшний. Зовсiм розгублений сiв я пити чай з помаранчевим варенням.  У
мене перемiшалося все:  корабель,  книжка,  божок,  Тайах,  чуднi  плетенi
паруси з книжки й тi  тисячi  рокiв,  якi  незримо  перебували  в  кiмнатi
Професора.

   - Про вас часто думаю, - казав Професор далi. - Чи маКте ви самi всю ту
енергiю й завзяття, упертiсть i хоробрiсть, що ви Пх  збуджуКте  в  iнших?
Коли самi не маКте - тодi яке  право  дано  вам  хвилювати  так  мене?  Ви
пюдивiться - он у мене лежать книжки i плани. Скiльки  хитрощiв  i  вмiння
треба було менi прикласти, щоб зiбрати Пх усiх докупи! Кайтеся,  нещасний,
- закiнчив Професор, спокiйно сьорбаючи з блюдечка чай.
   Я нiчого не розумiв. Але менi не дозволено було встати доти, доки я  не
вiддав цiлком уваги запашному китайсiькому напоКвi.

   - Тепер дивiться, - сказав Професор.

   Пе]!рша книжка була "Навiгацiя", друга - "Космографiя i морськi шляхи",
третя - "Плавання в доiсторичнi часи"", четверта - "Шукання IндiП",  п'ята
- "Христофор Колумб i Фернандо Кортец", шоста  -  "Паруси  всiх  народiв",
сьома - "Будова дерев'яних кораблiв", восьма  -  "Метеорологiя  i  вiтри",
дев'ята  -  "Вiтрильне  господарство",  десята   -   "Морська   торгiвля",
одинадцята - "Гаванi свiту",  -  книжок  було  стiльки,  що  Професор  мiг
спокiйно тримати iспита на капiтана далекого плавання.
   Дивуватися менi було бiльше нiкуди.  Я  розгублено,  ошаррашений  такою
кiлькiстю книжок, подивився на Професора, а останнiй  розчиняв  тим  часом
шафу i пропонував менi ще цiлу гору книжок - старих i нових.

   - Нащо ви Пх стiльки зiбрали? - простогнав я.

   - Вiдбудовуючи вам парусника, я не можу бути профаном у цiй справi. Чи,
може, ви гадаКте, що вiдбудувати i так легко?

   - У мене i в думцi не було, що це така глибока справа. А тепер...
   - А тепер вiдiйдiть набiк i перечекайте. Ви думаКте, що ще  вам  жарти?
Через те, що у вас цього "i в думцi не було", я й питаю вдруге:  чи  маКте
ви самi ту  енергiю  й  завзяття,  котрi  видобуваКте  ви  з  людей,  нiби
торкнувши Пх бiблейським посохом  Мойсея?  Але  не  турбуйтеся,  все  буде
зроблено. У мене теслярi всi наввипередки просяться на цю роботу.
   - Чому?
   - На кiнофабрицi вони роблять  речi,  що  через  день  самi  ж  вони  й
розламують. А  людина  -  натура  творча.  Людинi  треба,  щоб  ПП  робота
залишалася пiсля неП самоП жити. Тодi людина працюватиме так, як спiваК.

   Я кинувся Професоровi в обiйми.  В  кiмнатi  пахло  справжнiм  запашним
китайським чаКм. Гора книжок лежала на столi. Я вiдчув у  собi  прискорену
дiяльнiсть сльозових залоз. Треба було чекати слiз.

   - Я вже пiшов, - повернувся я до дверей, - я ще хочу пройти портом,  бо
почуваю, що довго не засну цiКП ночi.
   - Не раджу йти туди, - затурбувався Професор, - не раджу нiяк - нiч.
   - Дурницi, - я пiшов i в коридорi тiльки витер очi.

   До самого порту я йшов не то тротуарами, не  то  вулицею  просто.  Була
нiч. Пора, коли зовсiм порожнiють вулицi. Думок з'являлася безлiч,  i  про
таку безлiч речей,  що  можна  вважати  Пх  за  недiйснi.  Сходячи  крутою
вуличкою, я вiдчув страшну самотнiсть i тривогу.  Мене  хвилювало  те,  що
вiтру не було i я не чув морського запаху.  Мовчазнiсть  i  самотнiсть.  Я
почав оговтуватися.
   Перше,  що  я  свiдомо  помiтив,  була  темна  постать  людини,  котра,
ховаючись пiд будинками, iшла за мною назирцi. "Дурницi", - прошепотiв  я.
Людина затаПлася за стовпом, я вже почав думати, що помилився. Нi,  людина
iснувала, вона обережно пересувалася попiд стiною будинку.

   Я вирiшив вжити хитрощiв. Поперед мене йшла вуличка праворуч.  Я  думав
хутко заховатися за рiг i, своКю чергою, прослiдкувати за  тим,  хто  буде
йти  позад  мене.  Я  прискорив  кроки,  змушуючи,   таким   чином,   мого
переслiдувача майже бiгти. На розi вулички я непомiтно оглянувся  i  круто
повернув праворуч. На моК здивування,  вiд  стiни  вiдокремилася  ще  одна
людська фiгура i пильно придивилася до мого обличчя. Позад мене чути  було
лопотiння нiг першого, що вирiшив уже не таПтися.
   Я сунув руку в кишеню: вона була порожня. Безпомiчно оглянувся: жодного
каменя поблизу. В цей час фiгура, не кажучи жодного слова, пiднесла  руку,
i я побачив у руцi нiж. Холод пройшов по менi аж  до  нiг.  Я  уявив  собi
холод клинка. I моментально, в пароксизмi розпачу, я  кинувся  на  злодiя,
схватив його за руку i, скiльки було в мене сили, укусив його нижче лiктя.
Та це не допомогло. Я вiдчув скажений удар його правоП  руки  в  мою  лiву
щелепу, удар, вiд якого я почав хитатися. Разом  iз  цим  щось  холодне  й
неприКмне залоскотало менi пiд ребрами, зараз  же  на  тому  мiсцi  почало
пекти, як вогнем, стало менi парко й одразу пройняв пiт. Я упав на брук.
   Перед тим як зовсiм знепритомнiти, я почув,  що  на  вбивцю  набiг  мiй
перший переслiдувач. Вiн щось крикнув, махнувши  рукою.  Я  упiзнав  голос
Богдана. Вiдбулася блискавична бiйка. Мiй оборонець упав  i  собi,  боляче
придушивши менi ноги.

   XIV
   Професор писав рипучим пером  на  зшитковi  англiйського  паперу  17-го
сторiччя. Папiр був жовтий, як вiск. Нiби на ньому  осiв  пил  довгих  лiт
лежання. На першiй сторiнцi Професор намалював контури двомачтового брига,
вималювавши детально такелаж. Бiля прови було поставлено iм'я. Пiд  бригом
чiтко червонiла назва зшитку: "Корабельний  журнал  "Онтон".  Трохи  нижче
стояло: "У плавання ще не виходив".
   Професор iнодi посмiхався, а рука його без упину писала.
   "Сосну треба рубати пiзно восени, - писав  Професор,  -  коли  вистояне
тiло ПП готуКться до зимових холодних вiтрiв. Або -  рубати  взимку,  коли
сосна дзвенить вiд удару, як орган.  Нi  в  якому  разi  не  брати  дерева
весняноП рубки. Весною соки йдуть iз землi вгору по  клiтинах  стовбура  i
доходять до хвоП. Дерево повне  соку.  Весною  сосна  найбуйнiше  росте  -
вiдкладаються новi клiтини, вона росте в  товщину  й  угору.  Завше  треба
вiддавати перевагу дереву, що зрубано його ясноП, сухоП осенi, коли  листя
падаК огненними метеликами i чути звук кожноП шпильки з сосни, шпильки, що
падаК на землю. Коли сiк шумуК в деревi, будь  то  сосна,  бук,  горiх  чи
важкий дуб, тодi в деревi родяться  тисячi  химерних  планiв,  мрiй,  тодi
дерево стаК людиною, а що  ж  iз  людини  збудуКш,  iз  цiКП  чудернацькоП
iстоти, що боПться кожного дотику гостроП сокири i бризкаК зараз же соком,
що з людини збудуКш, крiм житла для хробакiв? Дерево  лише  на  зиму  стаК
матерiалом, розкiшним, багатим, пахучим брусом, з якого  рiжуться  гнучкi,
як дiвчата, дошки, мiцнi, як хлопцi, бруски, мудрi, як старiсть,  колодки,
в яких гострим блискучим рiзцем розкриваК людина прекраснi форми життя.

   Давайте сюди сосну зимовоП рубки, давайте сюди  дуба,  давайте  бука  й
горiха. Хай  принесуть  тиса,  що  негнiй-деревом  називаКться  в  народi,
червоного дерева, i хай ще покажуться сюди три сосни американських  лiсiв:
смоляна сосна, жовта сосна та бiла сосна. Ми не будемо одноманiтнi. Дешевi
кораблi робляться з американськоП сосни - вiд кiля до вершка брам-стеньги.
Торговельнi кораблi, якi хочуть жити довгий вiк, роблять кiль  з  бука.  В
пiвденних морях - роблять кiль, форштевень, ахтерштевень, шпанти  -  ребра
корабля, палубнi планки - з тисового дерева, що не гниК  у  водi;  палубнi
сволоки - з  червоного  дерева,  твердого,  гiдного,  розпираючи,  тримати
борти; палубнi дошки й мачти - з американськоП сосни. Нашi  моря  визнають
дуб i сосну. Ми додамо сюди ще дорогого тису та букового дерева.
   Бук пiде в нас на кiль. На шпанти - корабельнi ребра - Пх треба  тесати
й з'Кднувати з кiлькох  шматкiв  -  дамо  ми  мiцного  дуба.  Ми  спокiйно
пливтимемо морем, коли знатимемо, що дуб захищаК  нас  вiд  важких  хвиль.
Там, де шпанти  з'Кднуються  з  кiлем,  ми  покладемо  ще  поверх  врубок,
покладемо вздовж кiля важку дубову "кiль-свинку". Вона в'яже  так  шпанти,
як людський хребет в'яже ребра. На стояки й палубнi  сволоки  ми  вiзьмемо
червонавого, густого тису. Це дерево даК  легкий  лiсовий  запах,  з  яким
легше обживати каюти. ОбпланкуКмо зовнi й усерединi - також тисом, бо  вiн
не боПться води й негнiй-деревом називаКться. Палуб зробимо двi - нижчу  й
вищу. Пiд першою буде Пжа й товари, солодка вода й  затишна  темрява.  Над
першою будуть каюти. Над вищою - щогли з парусами i небо.
   Вищу палубу ми вкриКмо сосновими дошками. Вони легкi й смолистi, по них
хвиля сковзнеться i назад у море летiтиме. З  горiхового  дерева  вирiзати
треба майстра корабля - сильного вовка, хитрого лиса  чи  дужого  ведмедя.
Вирiзавши, пiд бугшпритом мiсце йому дати, щоб  бачив  вiн,  куди  кораблю
плисти, щоб поминав рифи, коси пiщанi та гострi береги.
   Ми дiйшли вже до мачт. Але перше накажемо закупити побiльше смоли -  ми
потiм смолитимемо нашу будiвлю. Глибоких двi  дiрки  чорнiють  на  палубi.
Загляньмо в них: та такi дiрки i в другiй палубi, ми бачимо  "кiль-свинку"
навiть. У цю  дiрку  стане  спiдня  мачта.  Половина  ПП  пiд  палубами  й
упираКться в кiль, а половина пiдноситься над вищою палубою. На цю  спiдню
мачту ставиться друга мачта - марс-стеньга, а на другу - брам-стеньга.  Ви
бачите, яка важка рiч припасувати шматки. Спiдня мачта... -  та  ми  краще
виберемо  ранiш  сосни  для  мачт,  а  потiм   уже   подивимося,   як   Пх
припасовувати.
   Сосна росте на пiсках, на гiрських схилах. Коли мiсце обмивають льодовi
дощi, обдувають снiговi вiтри, жодне дерево не знаходить у  собi  мужностi
рости там, тодi звичайно кажуть: "Посадимо сюди сосну". I  сосна  довго  i
самотньо  росте,  дзвонячи  хвоКю.  Вона  завше   дзвонить,   ПП   корiння
зариваКться в пiщаний грунт i росте вглиб i вглиб. Ось уже перейдено пiсок
i глину, обплазовано камiнь, i корiнь занурюКться, як жадiбний  хробак,  у
жовту землю. Дивись,  через  кiлька  рокiв  i  не  впiзнати  дерева:  воно
перечiпаК вже своПм вершком заблуканi хмари i змушуК Пх вiд ляку мочитися.
Треба постукати по нiй i дослухатись до звуку: вона дзвенить на морозi,  i
в нiй не чути жодного дупла. Оцю сосну ми й закарбуКмо собi.  Йдемо  далi.
Ось вiтер поламав одну - поминемо ПП. Нещастя можна жалiти,  але  довiряти
йому своП паруси - смiшно.

   Ще одну сосну ми здибали. На каменi гiрському стоПть вона, i  вiтри  ПП
хилитають на всi боки. Взяти б хiба? Але, ближче  пiдiйшовши,  поминули  й
ПП. Хто довго i вперто бореться з вiтром, не сходячи з мiсця,  -  того  не
можна брати на мачту: в ньому вузли i викривлений  стан,  товсте  суччя  i
зламаний вершок. Таке дерево гнуте можна на кермове колесо згинати або  на
луки брати - летiтиме стрiла як треба.
   Нашукавши сосен на мачти, повалимо Пх без жалю сокирами. Сентиментальнi
люди хай вiдiйдуть: буде текти смола, i сосна стогнатиме. Та  саме  стоПть
зимова пора,  дерево  кожне  робиться  матерiалом:  розкiшними,  багатими,
пахучими мачтами, гнучкими дошками i податливими, як мармур, колодками.
   Спiдня мачта - найтовща.  Але  ПП  ще  потовщують,  набиваючи  навкруги
шальовок для змiцнення й захисту. Поставимо ПП... та ми вже  ПП  поставили
на призначене мiсце. Бiля вершка помiст на салiнгах - це марс.  На  марсi,
притиснувшись до спiдньоП мачти i  надягшп  штуку,  яка  зветься  "головою
вiслюка", стоятиме марс- стеньга. До  вершка  останньоП  знову  причеплено
"голову  вiслюка",  яка  тримаК  брам-стеньгу.  Отакий  мають   вигляд   i
фок-мачта, i грот-мачта на шхунi-бриговi. Мачти  стоять  трохи  похило  до
корми: перша - менше, а друга - бiльш похило. Рей - поперечних  перекладин
для  парусiв  -  на  щоглi  чотири:  спiдня  рея,  марс-рея,  брам-рея   i
бом-брам-рея.  Змiцняють  мачти  тросами:  вантами,   пардунами.   Парусне
господарство - як скрiзь по гарних кораблях -  фрегатах,  бригах:  спiднiй
парус, марсовий парус, брам-парус, бом-брам-парус,  гафель-парус,  клiвер,
топселя, стакселя i ще кiлька додаткових бiля вищих парусiв.

   Полотно - не такий цiкавий  матерiал,  як  дерево.  Поле  льону  вражаК
тiльки в час цвiтiння! Тодi страшно дивитися - нiби на землi запалася синя
небесна безодня. Пов'язати льон з полотном тяжко. Нiби не мiг  вирости  на
землi цей м'який, бiлий, мiцний матерiал. Паруси хай собi  шиються,  а  ми
подивимось, що поробляК в казанах смола.
   Вона вже кипить. Треба кинути пучку солi i  шматок  вощини  з  медом  у
кожний казан. Колись ще кидали живого пiвня, щоб  люди  на  кораблi  спали
чуло i не проспали парусiв. Ще ранiш - для великих  кораблiв  -  варили  з
смолою й дитину, яку  треба  було  обов'язково  вкрасти  на  базарi.  Тодi
корабель ставав живою iстотою i набував на небi свого  янгола,  вiдiбравши
його в дитини. "Так пророблювали морськi розбiйники", - розповiдають старi
моряки, i обов'язково пiсля стiлькох пляшок, щоб  оповiдач  мiг  поплутати
прову з кормою.

   Смола кипить. З дна стремлять чорнi бунтiвливi потоки. Старi корабельнi
майстри, що вже  доживають  свого  вiку,  могли  iнодi  побачити  майбутнК
корабля в тих смоляних бульках i хвилях. Та нам не до лиця забобони! Смола
кипить, i ПП перемiшують, щоб не пiдгорiла. Даремно  комусь  здаКться,  що
майстри ворожать, плямкаючи губами, Пм жарко вiд вогню.

   Смола кипить, як турецька кава. Вогнi пiд нею палахкотять  i  шпурляють
iскри на боки. Смолистi дрова попались! Майстер пробуК смолу. Ей, не  лови
гав, роззява! Бережись, бо звариш  ногу.  Хiба  не  бачиш,  що  йдуть  уже
смолити новий посуд?"

   XV
   Рана нагадувала своКю формою серце. Крайки ПП були синi, трохи бузковi.
З одного кiнця йшла смуга порiзу, крiзь яку випливала  й  випливала  кров.
Очевидячки, нiж, ударивши тiло,  розiрвав  його  далi.  Очi  моП  застилаК
туман, але я бачу ПП - мою рану - i чую уразливий бiль. Крiм рани,  нiчого
не iснуК на свiтi. Я навiть бачу двi рани, нi - три...  О,  та  всi  груди
пошпортано ножем! Усi  груди  й  живiт.  Симетрично.  I  всi  рани  цiлком
однаковоП форми, нiби вимальовано Пх фарбами. Фарби  печуться.  Я  стогну.
Менi здаКться, що... так, справдi, це  намальовано  пекучою  фарбою.  Бiлi
хустки наближаються до всiх малюнкiв. Торкаються тiла. Бiль посилюКться, i
зникають з очей рани. ЗалишаКться бiль - гострий, пронизливий:  на  лiвому
боцi черева. Бiль топить у собi моК зорове сприймання ран.  Разом  iз  цим
повiтря таке густе йде з легень, що в горлянцi воно клекоче, i я  сам  чую
свiй стогiн. Десь iз безвiстi простягаКться рука, вiд якоП тхне лiкарським
запахом. Я бачу тонкi пальцi надзвичайноП краси. Менi починаК  яснiшати  в
очах, я чую серцем, що пiсля дотику руки я зможу встати i роздивитися,  де
я К.
   Рука наближаКться - вона лягла на рану. Холодна рiч посунулася  вздовж.
Знову скажений бiль захолодив мозок.  Я  чую,  як  я  по-звiрячому  кричу.
Холодна рiч перестаК турбувати. Замiсть неП я вiдчуваю, що менi проколюють
шкiру голкою i впускають рiдину. СтаК тихо, i  в  моПх  вухах  тиша  одна,
абсолютна тиша. Живiт холоне, я гублю мiсце, де мiститься бiль.  Чую  тихi
голоси - розплющую очi й - бачу ту ж саму руку. Вона знову наближаКться до
черева i занурюКться в нього. Я почуваю лоскiт. Рука ворушиться, мацаючи i
шукаючи пальцями. Вона нiжно торкаКться всього. Вона не поспiшаК.  У  мене
виникаК думка, що руку хотять менi в черевi й залишити. Я лякаюся до того,
що вiдчуваю вже бiль. Я стогну. Нарештi рука вийшла на свiтло, я бачу  ПП,
як по нiй збiгаК кров, як вона радiсно, задо-волено рухаК пальцями. Пальцi
надзвичайнi i радiють з того, що вони намацали у мене в черевi.
   У мене прояснюКться голова. Я бачу  ще  кiлька  рук,  що  звисають  над
раною. Вони  тримають  голку  з  ниткою,  хусточки,  блискучi  речi.  Руки
швидко-швидко починають працювати. Я чую бiль, але цей бiль уже не турбуК.
"Цей нiчого, а в того гiрше", -  говорить  голос.  Усi  слова  входять  до
свiдомостi, я починаю згадувати, але раптом з'являКться така безлiч  слiв,
що я лякаюся в них заблудитися. Вони завалюють, не  давши  часу  зрозумiти
Пхнього значення, вони падають i падають. Я почуваю, я  вiдокремлююсь  вiд
столу, мене хтось несе.

   Ми лежали з Богданом удвох в кiмнатi. У мене  один  слiд  вiд  ножа,  у
Богдана - два. Ми стежимо вдвох за мухою, що  лiтаК  пiд  стелею.  Кiмната
бiла, чиста, i мусi нудно самiй лiтати.
   - Маладчина Поля, - шепотить Богдан, йому не можна ще голосно  говорити
i смiятись.
   - Полi ми купимо золоту каблучку,  -  вiдповiдаю  я,  захопившися  враз
любов'ю до Полi. Вона врятувала нас, знайшовши вночi на  вулицi  в  калюжi
кровi, ПП голоснi зойки  збудили  цiлий  квартал,  i  хтось  подзвонив  до
швидкоП допомоги.
   - Я думаю, що Сев, - хрипить Богдан, - його поведiнка  в  останнiй  час
менi не подобалася.
   - Ви, мабуть, здурiли або втратили багато кровi. За Сева я даю  голову.
Коли тiльки можливе в свiтi iснування пари друзiв - то це я  i  Сев  -  цi
люди.
   - Кажiть! Недаром же я за вами слiдкував увесь час.  Це  тiльки  вiн  i
нiхто бiльше.
   - А якi причини?
   - Вiн злий на вас за вашу рижу. Вiн думаК,  що  ви  ПП  вже  обкрутили.
Пригадайте, як давно ви з ним не балакали.
   - Оце й усе?
   - Цих причин вистачить. I менi навiть подобаКться,  як  вiн  ловко  нас
обкрутив. Вiн, видко, звичний мати справу з ножем.

   - До цих пiр вiн дотримувався пензля.

   - Давайте я вам цю справу розкрию. От, значить, ви  йдете...  До  нашоП
кiмнати зайшло двоК людей з лiкарем.
   - На кого маКте пiдозрiння? - запитав один, розкладаючи папери.
   Я глянув на Богдана суворим i застережливим поглядом. Вiн зрозумiв мене
i заплющив очi.
   - Нас, очевидячки, хотiли пограбувати, та щось перешкодило. Нi на  кого
пiдозрiнь не маКмо i вважаКмо це за напад портових грабiжникiв.
   - Може, хтось нахвалявся, хтось погрожував? Згадайте своПх ворогiв.
   "СвоПх друзiв", - подумав я, але допитувачевi не вiдповiв.  Вiн  зiбрав
папери i вийшов разом iз лiкарем I супутником. Богдан розплющив одне око.
   - Ми й самi добрi шукачi, - посмiхнувся  вiн.  Ми  провадимо  перервану
розмову.
   - Коли ви йшли, - каже Богдан, - i вiн вам перегородив дорогу, я одразу
став бiгти на помiч. Заблищав нiж. Ви схватили його за руку i  припали  до
неП ротом.
   - Я укусив його.
   - Потiм ви одсахнулися, i вiн вас ударив ножем.  Ви  помiтили,  в  якiй
руцi вiн тримав ножа? У лiвiй руцi. Вiн, значить, лiвша. От звiдси  нам  i
треба виходити: вiк лiвша, на лiвiй руцi вiд зубiв мусить бути  знак.  Ну,
що - ловко?
   - А який на ньому був одяг?
   - Я не помiтив, а ви?
   - Менi здалося, що щось смугасте або рябе. Хоч  поручитися  не  можу  -
можливо, то менi в очах зарябiло.
   - Значить, я починаю?
   - Можете починати, тiльки щоб Сев не помiтив нi крихти. Навiть коли  це
зробив вiн, то й тодi я любитиму його i не зраджу дружби. Така дурниця, як
нiж, не може вiдгородити вiд мене Сева.
   - Нащо ж тодi дошукуватись?
   - А цiкаво буде колись йому згодом нагадати i  посмiятись  разом.  Менi
здаКться, що вiн  уже  каКться.  Богдан  промовчав,  не  знаючи,  як  мене
зрозумiти.
   - Адже ви любите ту дiвчину?
   - Це не стосуКться до нашоП балачки.

   - I ви можете вiддати ПП Севовi?

   - Сев маК в неП таке ж мiсце, як i я. До того ж - у неП К своя голова.
   - Жiноча голова,  -  сказав  Богдан,  -  завше  любить,  щоб  ПП  хтось
затуркав. Вона не може сама чогось вирiшувати. Жiнка любить руку i повiд.
   Настала довга мовчанка. Ми заглибилися в думки. Тодi  трохи  згодом  до
нашоП кiмнати зайшла схвильована Тайах.
   - Дружочок, хто це тебе? - вона сiла на стiлець, щоб бачити нас обох. Я
удав, що менi боляче, i затулив очi  рукою.  Цим  я  давав  Пй  можливiсть
подивитися на Богдана довше, нiж це дозволяла моя присутнiсть.

   - Болить?
   - Коли б вас ножем кольнути, - вiдповiв за мене Богдан, - то й вам  би,
мабуть, болiло.
   Жiнка не зрозумiла такоП до неП нечемностi i подивилась на мене.
   - Отак ви собi ходите, ходите, - продовжував  мiй  товариш,  -  хвостом
метете сюди, хПостом метете туди, а хтось, може, через вас ножi одержуК...
   - Богдане! - перебив я.
   - Та я для прикладу кажу. Бо  жiнцi  завше  приКмно  дивитися  на  двох
розкуйовджених i закривавлених пiвнiв. Коли жiнка  бачить,  що  через  неП
люди виймають ножi i починають рiзатися, - це для неП, як вода для квiтiв,
вона росте, повнiК, хорошiК.
   - Богдане, не майте мене за одну з тих жiнок, яких ви взагалi бачили. I
не стосуйте до мене вашоП фiлософiП. Коли через мене хтось битиметься -  я
покину Пх обох. Вони не мають права почувати мене власнiстю. А  взагалi  -
що матрос може розумiти на делiкатних справах?
   Богдан з обурення закашлявся. Його живiт, що мусив не ворушитися жодним
м'язом, почав труситися. Тайах пiдбiгла до нього i, пiднявши йому  голову,
напоПла водою з чайника. Вона трохи злякалася такого впливу своПх слiв.
   - Дiвчино, - сказав я, - у  нього  двi  рани  на  тiлi,  i  кожна  може
розкритися. Не сердь його хоч ради площi бiля собору Дуомо. Ради таксi, що
кружляло по площi.
   - Ти одержав?
   - Одержав i прочитав.  Прочитав  до  половини.  Потiм  випив  пiвпляшки
горiлки i прочитав до кiнця. Не перебивай. Грiхiв у тебе я не бачу. Ти  не
могла iнакше себе тримати. Тiльки я на  твоКму  мiсцi,  проте,  поПхав  би
до... як його звати те мiстечко бiля Мiлана, куди ви мали поПхати?

   - Монца. Там чудесна природа, кабаре i ресторан.

   - Я поПхав би до Монца. Я розхлюпав  би  там  озера,  в  якi  дивляться
високi лiси, i я вибив би всю траву на галявинах. Я допустив  би  до  себе
всi iскри й зорi, i коли б вiд цього з'явилася на свiтi нова людина, -  це
було б осущненням iдеП.
   - Ти з мене не глузуКш?
   - Ти зробила, як i кожна жiнка зробила б на твоКму мiсцi. Ви не  любите
гiркостi, що приходить на ранок, того полину, який вiдкриваК людинi  тайну
ПП життя. Слово честi, на тобi немаК й пилинки грiха.

   - А коли б я... поПхала?
   - Я виправдав би  це  тiльки  тодi,  коли  б  ти  вивершила  пригоду...
дитиною. Неймовiрний потяг чоловiка до жiнки майже завше свiдчить  за  те,
що дитина вiд такого союзу пiде далi за батькiв.
   Я дуже втомився, ведучи довгу розмову.  Тому  я  заплющив  очi  i  став
тихенько дрiмати. Тайах сидiла непорушно, не зводячи очей з вiкна.  Богдан
потроху стогнав, очевидячки, стримуючи голоснiший стогiн. Дiвчина мовчала,
передумуючи свою пригоду  i  вiдновлюючи  почуття.  Мене  охопила  страшна
сонливiсть. Я почав провалюватись у мiцний сон. Скiльки я спав - не  знаю.
Можливо, якусь малу долю хвилини, можливо, кiлька хвилин. У снах  губиться
розумiння часу в тих його межах, якi ми досi вмiКмо фiксувати.  Прокинувся
я вiд слiв Сева, що ввiйшов  до  нашоП  кiмнати  так  бурхливо,  як  часом
прориваКться протяг, розчиняючи вiкна й дверi.
   - Привiт  лазаретникам,  -  закричав  вiн,  увiйшовши.  Ми  з  Богданом
порозплющували очi.
   - Якi ви кислi й соннi! Бiля вас жiнка, як перець,  а  ви  хоч  би  раз
чхнули.  Менi  лiкар  сказав,  що  ви  швидко  наплюКте  на  оцi  лiжка  й
використовуватимете своП ноги. Чи не нудно вам?
   Сев потиснув руку Богдановi i поляскав по моПй руцi, що  лежала  поверх
ковдри. Я не помiтив жодноП тiнi на його обличчi.

   - Подайте менi води, - попросив Богдан. Сев посадовив фамiльярно Тайах,
що була встала виконати прохання. Вiн сам узяв чайника i допомiг Богдановi
напитися. Мимо своКП волi, я стежив за кожним  його  рухом.  Я  навiть  не
помiчав цього  i  не  вважав  за  ненормальне.  Я  побачив,  як  переможно
заблищали очi Богдана, коли вiн пив воду. Я став дошукуватися причин.  Сев
саме ставив чайника на тумбу. Мене осяяла раптом думка: Сев тримав чайника
лiвою рукою. У мене забилося серце, я злякався. Сев - лiвша.
   - Я вам хочу розповiсти, - сказав Сев, - iсторiю з тими чотирма зайцями
у вугiльному трюмi,  яких  помiчник  капiтана  пароплава,  що  прийшов  iз
Коломбо до одного з портiв Балканського  пiвострова,  звелiв  викинути  за
борт темноП ночi. Пам'ятаКте, це тодi, коли з чотирьох один ожив?

   Ми пам'ятали.
   - Менi потрiбний цей епiзод у трюмi, i я його хочу розповiсти вам  так,
як я його роблю. Богдан про нього не розповiдав, але я  беру  не  так,  як
було, а так, як могло бути. Ви слухаКте?
   - Може б, це вiдкласти до iншого побачення? - втрутилася Тайах.
   - Нi, треба сьогоднi. Ви будете слухати?

   - Добре, - вiдповiв Богдан зовсiм тихо i наче не своПм голосом. Сев сiв
до мене на лiжко i дiстав папiросу. Але Тайах вiдiбрала ПП  в  Сева  i  не
дозволила палити.
   - Вугiльний трюм я  уявляю  собi  в  пароплавi  десь  насподi,  аж  пiд
машинами. Вугiлля лежить не  товстим  шаром,  бо  воно  може  зогрiтися  й
зайнятися. Доступ повiтря - гарний, жити в трюмi можна цiлком з комфортом.
Чому ж вони мали там задихнутися? Очевидячки, вони не задихнулися.

   Вiд Богдана почувся заперечливий стогiн.

   - Не задихнулися, - повторив Сев, - бо повiтря там було  досить.  Треба
шукати iншоП  причини  для  того,  щоб  усi  четверо  знепритомнiли.  ЯкоП
причини? А причина була проста - Пжа й вода.
   - Џжа й вода, - пiднiс голос Сев, заглушаючи протест Богдана,  -  через
брак однiКП води  можна  збожеволiти!  Не  треба  мати  багато  уяви,  щоб
намалювати собi картину того, що трапилося у вугляному трюмi.  Першi  днi,
коли була Пжа й вода, троК людей  (Пх  було  спершу  троК)  почували  себе
прекрасно. Вони ще сподiвалися, що та людина, яка  пустила  Пх  до  трюму,
виконаК обiцянку i носитиме воду за те  золото,  що  вона  одержала.  Вони
розповiдають один одному казки батькiвщини, свою любов, своП  переконання.
У тiм порту, де вони сiдали, вони вперше познайомилися, i  жодноП  рiзницi
мiж ними не було. В трюмi один признаКться, що вiн не  з  простих,  i  цим
зiзнанням ставить  мiж  собою  i  товаришами  стiну.  Запаси  Пжi  й  води
виходять, люди вiдчувають  злiсть  i  стають  уразливi,  Пх  дратуК  кожна
дрiбниця, Пжi й води ще меншаК. Тодi трапляКться те,  що  й  одразу  можна
було передбачити: двоК вiдбирають життя в  третього  i  закопують  його  у
вугiлля. Вони продовжують, таким чином, своК життя на кiлька день.

   Проте - до Пхнього товариства ввiходить  новий  член.  Це  вiдбуваКться
вночi, на невеликiй стоянцi, коли пароплав приймаК пошту  на  борт.  Новий
метушиться в темрявi трюму, iнстинктом вiдчувши, що вiн не  сам.  Пароплав
виходить iз гаванi. Ранок застаК його у вiльному морi. При бiдному  свiтлi
новий бачить старих мешканцiв. Але у нового немаК харчiв - вiн Пх встиг до
ранку закопати в купу вугiлля: воду i сухарi.  Цей  новий  -  китаКць  без
одного вуха.
   - Цього китайця я залишив  на  островах,  -  заперечив  Богдан  нiби  з
останнiх сил.
   - Я ж не кажу, що це той самий  китаКць  був.  Я  кажу  тiльки,  що  ви
визнали його за того китайця,  який  дошкуляв  вам  на  палубi  в  старого
малайця. Ви могли ж подумати, що то вiн?
   Вiдповiдi не було.
   - КитаКць, побачивши суворих хазяПв iрюму, приКмно посмiхаКться i  хоче
розпочати дружнi стосунки, але один iз двох хазяПв пригадуК бiль вiд  його
руки i люто лаКться. Бiйку починаК матрос. Вiн  кидаКться  на  китайця  iз
ножем, але китаКць...
   - КусаК його руку, - вставляК Богдан, гостро слiдкуючи за Севом.
   Сев дивиться на руку. В ньому не можна помiтити й натяку на хвилювання.
   - Китайцi не кусаються, - поправляК Сев Богдана,  -  китаКць  дiстаК  й
свого ножа. Вони б'ються. Матрос усi  спогади  хоче  намалювати  ножем  на
китайськiй шкурi. Вони скачуть так. Вони  падають  на  купу  вугiлля  так,
котяться з неП, вiдкриваючи китайцеву схованку. О, вже К  мета  бiйки!  Ця
вода i ця Пжа допоможуть врятуватися. Допоможуть доПхати. За воду  й  хлiб
уже йде бiйка.

   В кiмнатi з'являКться сестра-жалiбниця. Вона без церемонiй  вшiроваджуК
гостей, не даючи Севовi навiть договорити фрази. Тайах iз Севом  виходять,
усмiхаючись нам i посилаючи поцiлунки. За ними виходить i  сестра.  Богдан
починаК ворушитися на лiжковi. Власне, починаК пiдносити голову, оглядаючи
кiмнату помутнiлими очима.
   - Вже пiшли?
   - Пiшли.
   - Покличте швидше сестру, - аж свистить його голос, - у мене всi  бинди
перемокли вiд кровi. Я тодi... як... закашлявся...


   Тайах i Сев сидять у першому  рядi.  На  арену  виходить  красунь-кiнь.
Смаглявий хазяПн його зовсiм зникаК поруч iз пишнiстю й блиском коня. Кiнь
вичищений i натертий суконкою. Батькiвщина його -  Андалузiя.  Коня  звати
Метеор. Вiн увесь золотий - вiд гриви до хвоста. Темнi, наче засмаженi  на
сонцi, сухорлявi, стрункi ноги. Копита малi, рiвно обрiзанi i обточенi.  У
гриву заплетено блакитнi стрiчки.  Хвiст  пишний  i  довгий,  як  найкраща
дiвоча коса. Очi Метеора лукаво блищать. Видко, що це жартiвлива, балувана
iстота, його кокетування може звести з розуму цiлу стайню.
   - Цього коня, - каже Сев, - я  хотiв  би  подарувати  вам.  Ви  б  його
поставили в себе бiля лiжка, лежали б i годували його цукром. Вiн лизав би
вашу руку i тихо iржав би з радостi. Дивiться, якi вiн штуки виробляК!  Ви
з ним могли б навiть танцювати. Метеор!
   Кiнь повiв ухом, почувши своК iм'я.

   - Бачите, який вiн чулий! Коли б ви загубилися в  степу  i  поранили  б
собi ноги, i сонце заходило б за обрiй, вам треба було б тiльки  свиснути,
вiн був би вже бiля вас. Метеор!
   - Менi не треба коня.
   - Вiн стояв би бiля вас та грiб ногою. Ви лягли б на траву, а  навкруги
вас велетенська  сяяла  б  нiч.  Ви  лежите,  над  вами  зорi  миготять  i
перекочуються по  небi.  Ви  бачите,  як  з  неба  летить  роса  на  землю
блискучими мiльйонами крапель. Не долiтаючи до землi,  краплi  стають  над
нею пахучою легкою парою i зникають.  Ви  лежите,  бiля  вас  кiнь,  i  ви
виростаКте в колосальний символ. Ви боПтеся  подивитися  праворуч  себе  i
лiворуч, боПтеся побачити похилостi круглоП землi. Ви пiдводите  голову  -
нi, земля рiвна та простора. Десь  у  невiдомiй  далечi  гримлять  моря  i
великi мiста. Ви знаКте, що кiнь вас домчить до всiх обрiПв  i  зникне  за
ними. Ви це знаКте i лежите, зрошуючи степ сльозами  невисловле-ноП  туги.
Ви наче вдова, що хоче мужа. Сiдайте ж на коня. Метеор!

   - Нi!
   Метеор дякував  за  оплески,  котрi  викликала  його  краса.  Вiн  став
переднiми на бар'Кр i вклонився до публiки. Просто перед ним  була  Тайах.
Нiздрi коня  наблизилися  аж  до  ПП  колiн,  насмiшкуватi  очi  дивляться
розумно, i кiнь з приКмнiстю вiдчуваК п'янливий  запах  жiнки.  Вiн  трясе
головою, просячи себе погладити. Сев простягаК руку, але  Метеор  його  не
хоче, вiн тягнеться до Тайах.
   - Нi, Метеор, - каже Тайах, i кiнь  одразу  опиняКться  на  аренi.  Вiн
гнiвно нагинаК голову i бiжить за кулiси.
   - Нащо ви його образили? - сердиться Сев. На  арену  вилiтають  голуби.
Кружляючи над публiкою, вони по знаку сiдають туди, куди Пм  наказуК  Пхня
хазяйка. Вони безпомiчнi, маючи тверду стелю  над  собою.  Б'ючи  крилами,
вони нервуються з того, що дах не синiй.
   - Хочете, я подарую вам голуба? Вiн лiтатиме над вами i сповiстить  про
небезпеку. Коли вас оточить вода i зникнуть  береги,  вiн  перший  принесе
вiту маслини вiд твердоП землi i дасть вам бадьорiсть, що вода спадаК. Вiн
через усi перепони подасть вашу звiстку додому. Голуб служитиме вам вiрно,
бо в нього мала голiвка, в якiй не вмiщуються злi думки.
   - Не люблю голубiв.
   - Вiн завше дасть  вам  спокiй  i  мир  на  вашiм  шляху.  Його  вуркiт
розчулить ваших ворогiв, i символ спокою в його дзьобику  продовжить  ваше
життя.
   - Сев, ви розповiдаКте дитячу казку.

   - Чи, може, вам бiльше до вподоби  орел,  що  розгорнув  би  крила  над
головою i вiв би вас до перемог? Щоб глянули ви на  кордони  -  i  кордони
розходились би перед вашими очима, глянули ви на дверi - i дверi  вилiтали
б в ту секунду, подивились би ви на людину - i людина вийняла б своК серце
i вiддала б його вам обома руками? Хочете орла  -  самотнього,  хороброго,
хижого, на недосяжнiй скелi, з могутнiми крилами?
   - Вони дуже смердючi. Тих, що я бачила по зоологiчних садках, не  можна
назвати птахами. Це облiзлi, обскубанi гуси iз скляними  очима.  Хай  вони
вже лiтають без мене. Ви ще далi будете розповiдати казок?

   Голуби збиралися всi потроху до  клiтки.  Лише  один  довго  не  слухав
свисту хазяйки. Вiн лiтав над глядачами, над оркестром, кружляв бiля ясних
електричних ламп, випорожняв свiй шлунок, про щось  вуркотiв,  розпустивши
хвiст. Потiм вiн лiтав низько i несподiвано сiв не до хазяйки на  руку,  а
на колiна до Тайах.
   - Нi, - сказала остання, зганяючи голуба. Сев сердиться знову.
   - Чого ж вам нарештi треба? Хочете, я, подарую вам  лева,  -  продовжуК
Сев, коли за блискавично поставленими гратами на аренi  починають  плигати
леви, - це вам уже цар звiрiв. Бачите, як вiн вiльно походжаК, дарма що за
гратами. З ним вас нiхто не займе - навпаки,  ви  всiх  витрушуватимете  з
Пхнiх шкiр. Як вiн походжаК! Як вiн б'К себе  хвостом  по  ребрах!  Хочете
лева?

   - Нi. Не треба вже казок. Посидимо так.  Леви  перекидаються,  гарчать,
але слухняно роблять все, що вiд них вимагаК нiмець-приборкувач.  "Чого  ж
ти хочеш,  чоловiче?"  -  звертався  останнiй  до  лева,  оперiзуючи  його
батогом. "Чи ти не сказився, чоловiче?" -  нiмець  штурляв  левовi  в  рот
палицю. "Сиди тихо, чоловiче!" Звiр  не  хоче  йти  на  мiсце,  гарчить  i
замiряКться на нiмця лапою. Тодi приборкувач виймаК з кобури зброю.

   Лев вiдвертаК голову i, як побитий пес, вiдходить пiд загальнi оплески.
Зайнявши мiсце в спортивнiй фiгурi, лев не витримуК  образи.  Вiн  голосно
кричить, i трусяться конi в стайнi, лякаються голуби, тривожаться глядачi.
Лев кричить.
   - Нi, - каже Тайах i виходить до фойК, тягнучи за собою Сена.
   - Любий Сев, - хвилюКться вона, - чому менi так негарно? Бiля мене  ось
ви, i я вiдчуваю, що ви такi теплi. Правда  ж,  ви  не  думаКте  про  мене
погано?
   - Монкi, - вiдповiдаК врочисто Сев, - дайте менi вашу руку, i  я  зрушу
свiт.
   - Ой, як страшно! - смiКться дiвчина. - Нате вам руку.
   - Монкi, ви мене любите?
   - Слово честi, не знаю, Сев. Коли ви менi кажете про  вашi  почуття,  я
хвилююся, але в менi немаК страху. А коли любиш,  то,  кажуть,  -  боПшся.
Страх i млость.
   - Я мовчу, - каже Сев, спалахнувши всiКю своКю гордiстю.
   - Ви розсердились? Трохи зачекайте. Я вас нiколи не забуду. За все  моК
життя тiльки ви та редактор володiКте моПми думками. Нiколи нiхто  так  до
мене не ставився. Всi в першу чергу пропонували менi лiжко. Я  вже  почала
була забувати, що може бути на свiтi самостiйне життя, мiцна любов, яка не
боПться жертви. Свiт я уявляла сласним тянучим мужчиною,  що  трощить  моП
костi i зникаК на ранок, випивши зi мною келих моКП сили i моКП  кровi.  Я
забула,  як  я  була  маленькою  дiвчинкою  i  потiм  стрункою  юнкою.   Я
прокидалася вночi, запалювала свiтло i пiдходила до трюмо -  роздягнута  i
гаряча вiд сну. Я роздивлялася на своК тiло, немов на  щось  чуже  менi  й
далеке. Руки, шия, груди, живiт - все я вивчала i спостерiгала. Так  iнодi
пiдходить уночi хазяПн до бочки з  вином.  Вiн  нюхаК,  куштуК,  стукотить
ключем у днище, вимiряючи,  скiльки  вина  К  в  бочцi.  Такими  ночами  я
згадувала своП дитячi й дiвочi мрiП, менi ставало  легше  дихати,  нiби  я
випивала солодкоП цiлющоП води.
   - Але цього вже немаК? Ви це вже пережили?

   - Я пережила це, - Тайах мiцно притиснулася  до  руки  Сева,  якою  вiн
тримав ПП лiкоть, - i нiколи  в  життi  ке  повернуся  до  старого.  Знову
загубити своК тiло, вiдчувати лише, як вино виливаКться i розхлюпуКться по
дорозi - краще вже тодi не жити.
   - А коли б я попросив зараз вашоП руки i повiв  би  до  себе  назавжди?
Коли б я понiс вас...
   - Не треба, Сев. Вiдповiдi в мене немаК. Але я вiдчуваю, що живу  тепер
своП останнi днi. Я не знаю, що Суде потiм, я боюся й  жахаюся  цього.  Та
воно  однаково  мусить  прийти,  я  горiтиму  рiвним,  високим   i   ясним
по-луменем. Менi цього не обминути. I ось я  вiдчуваю  справжнiй  панiчний
страх. I млость, i сласнiсть. Ви мене любите тепер, вам  здаКться  тiльки.
Повiрте менi. Тепер - ви пiдняли мене  з  того  мiсця,  де  я  лежала  при
дорозi, загубивши людське обличчя, ви посадовили мене на корабель -  дайте
ж менi попливти, наставивши вiтрила.
   Сев став смiятися, ображаючи Тайах i себе цим смiхом. У  фойК  погасили
свiтло. На аренi починався новий  вiддiл  програми.  Тайад  поверталася  з
Севом на своК мiсце, як сновида.
   - Вам нiчого не розповiдали про мого листа?

   - Нiчого.
   - Я забула, що ви мало зможете зрозумiти мою поведiнку без цього листа.
   - Я добре розумiю  вашу  поведiнку  i,  очевидячки,  стикаюся  щодня  з
причиною вашоП поведiнки.
   На арену вийшли морськi  гiмнасти.  Вони  проспiвали  матроську  пiскю,
вiддали  пошану  публiцi  i  стали  лiтати  по  аренi.  Карколомнi  сальто
вивершував жартiвливий смiх. Серед групи гiмнастiв  була  одна  дiвчина  -
молода, з чудесною будовою тiла. Мужчини й хлопцi одягнутi в бiлi  морськi
штани з лампасами, бiлi  сорочки  з  чорненькими  краватками.  На  дiвчинi
рожеве трико. Помiж морякiв дiвчина здавалася зовсiм без  одежi.  Вона  не
стояла й  кiлькох  секунд  на  мiсцi.  На  аренi  вiдбувалося  надзвичайне
змагання за дiвчину. Кожний хватав ПП на руки, як рожеву податливу сирену,
мчав по аренi, роблячи кульбiти й сальто. Нiби вихор, за ним мчались iншi.
Хтось вiдбивав дiвчину у попереднього  i  сам  з  нею  тiкав  далi.  А  на
поставленому капiтанському мiстковi капiтан дивився в бiнокль i командував
керманичами та машинiстами. У дiвчини було обличчя, як у ляльки:  коли  ПП
ставили на землю - вона розплющувала очi, коли ПП брали  на  руки  -  вона
довiрливо засинала. Група все збiльшувала темп гри. Нiби хвилi погрожували
впасти  на  палубу.  Капiтан  стояв  спокiйний  та  величний,   командуючи
кораблем.
   Тайах важко дихала. Вона стежила за дiвчиною, нiби за сестрою. Смiялася
й плескала в долонi. Великий цирк безлiч разiв  викликав  гiмнастiв,  коли
вони, кiнчаючи свiй  номер,  пiдкинули  дiвчину  вгору  в  обiйми  старого
капiтана. Музика ревла i вiтала  майстрiв.  Повiтря,  яким  дихали  тисячi
людей, нiби пронизала хвиля морського повiтря.
   - Сев, я вже все бачила, - сказала Тайах i встала з мiсця. Сев пiшов за
нею слiдом. Вiн почав дещо розумiти. Але вiд цього йому  стало  ще  тяжче.
Проте вiн смiявся i розповiдав анекдоти. Тайах його не слухала.

   - Сев, - попросила вона, - дозвольте менi пiти самiй далi.  Менi  треба
багато подумати.
   Вони розiйшлися, поцiлувавши одне одного в щоку. Сев дiйшов додому лише
на ранок. Не роздягаючись, вiн уяав на лiжко i заснув.


   XVI
   Радiсна праця - ознака творчостi. Тесляр теше дуба й бука  з  захватом.
Стовбури цих дерев пiдуть на змiцнення кiля й форштевня. Дубовий прикорень
стоПть бiля  верстата.  На  нього  покладено  тютюн.  Голенастi  окоренки,
стовбури сосновi з корою, дошки, обаполи дубовi, купи  стружок,  верстати.
Над цим ранкове сонце, вилiзши з-за моря, дивиться на початок  робiт  бiля
колишнього дубка "Тамара". Дубок, нi - це тiльки кiстяк його -  стоПть  на
березi в примiтивному доцi. Закопано кiлька стовпiв, пороблено  риштовання
i поставлено дубок, розвантаживши  його  вiд  усього;  вiд  щогл,  палуби,
вантажу i вiд того, що заводиться в мiсцях, де довго жили люди,  -  рiзноП
трухи та покидькiв. Коли буде замiнено все попсоване  дерево  i  вiн  буде
обшитий новими дошками, зашпакльований i обсмолений, -  тодi  спустять  на
воду. На водi вивiрять стiйкiсть, будуть уставляти мачти i кiнчатимуть усi
внутрiшнi роботи на суднi: каюти, палуби, кермо, бугшприт. Поверхня дерева
нагрiваКться вiд сонця i пахне, як  сiно  з  копицi.  Плотники  по  одному
сходяться, облiплюють кiстяк дубка. Бiля верстатiв  виростають  люди.  Там
починаК шаршати шершебок по дошцi. Хтось бере до рук рубанка i,  повозивши
ним по дубовiй планцi, кидаК його й лагодить фуганок.  По  деревi  фуганок
майже спiваК. Власне, пiдспiвуК. Бо спiваК щось  собi  пiд  нiс  той,  хто
працюК. Чудесний ранок, i смiшна робота. А ще смiшнiше те, що робота тече,
як струмiнь пахучоП води. Матерiал не сучкуватий i не мокрий. Заглибляйся,
коловороте, як у масло! Струг заходився вистругувати  потрiбну  кривину  в
буковiй глицi. Працюй, струже, на  совiсть!  Це  не  декорацiя,  яка  вмре
завтра - хай тiльки ПП використаК кiноапарат. Ця робота виходить у море. I
можуть сказати майстри десь, що "вiдбудовували цей бриг  радiснi  й  чеснi
робiтники. Дерево зладнали,  дошки  припасували,  щогли  вивели  i  паруси
напнули. Честь Пм - умiлим теслярам!" А нехай мине така лиха година,  коли
доведеться кораблю почути, що  "руки  б  Пм  повсихали,  i  печiнка  б  Пм
вилiзла, i дiти б Пм у вiчi наплювали  -  тим  ледарям,  безчесним  людям,
циганським майстрам. Зробили вони покидькового брата, а не корабля. Гиг би
на них швидше прийшов!" Не буде тодi  брига,  а  буде  дерев'яне  опудало,
сором i ганьба. Жорстоко ходять шершебки, хакають пилки i дзвенить сокира.
Нi, корабель буде такий, нiби вiн вирiс у лiсi з чудернацького  насiння  i
розцвiв, i обрiс великим бiлим листям парусiв.
   Сокиро, теши й теши. Ти найталановитiша з усього струменту. Ти  дзвениш
у твердiй руцi. Трiски летять набiк.

   Нахилившися, майстер  обтiсуК  стовбур.  Сокира  слухняна  i  проворна.
Ш-шак-дзнь! Ш-шак-дзнь! ПадаК пiт на дерево. Сонце  -  нiби  пробив  хтось
дiрку в небi - ллК безперестанку на  землю  жар.  Ш-шак-дзнь!  Ш-шак-дзнь!
Тесати до цiКП мiри? А потiм це ляже на кiль? Яка весела робота!  Ляже  на
кiль! Куди це поспiшаК пилка? Пилко, рiвнiше рiж. Сонце, май совiсть, ми ж
працюКмо. Ш-шак-дзнь! Секиро, ти ще гостра? Ш-шак-дзнь! Ш-шак-дзнь!
   Коли судно стоПть на березi,  його  треба  оточити  любов'ю  i  увагою,
веселiстю, легкими пiснями i достойними людьми. Корабель на березi,  як  i
хвора людина, потребуК нашоП безмежноП  вибачливостi  й  терпiння.  Уявити
треба його нудьгу i поiяг до здоров'я, тоскне завивання вiтру  в  оголених
ребрах-шпантах, легенький рип  дерева  в  риштованнi,  цiлу  гаму  звукiв:
сосни, дуба, бука, негнiй-дерева. Бриг на березi - ще не бриг. Це  -  бiль
народження, захват i радiсть працi, мерехтiння думок  i  колискова  пiсня.
"Бриг великий виростаК, бриг у море випливаК!"
   В риштованнi-колисцi стоПть майбутнiй бриг. На кормi,  де  К  вже  шмат
палуби i звiдки можна охопити оком роботу,  -  стоПть  Професор.  Пiд  ним
працюють бiля кожноП  шпанти  теслярi.  Тирсяний  пил  пiдноситься  вгору,
виповняК увесь бриг бiлявим мороком, нiби й не корабель  це,  а  чудна  та
велика урна, в якiй Професор хоче про щось  ворожити.  ХазяПн  трамбака  -
неофiцiйний помiчник Професора. Вiн мацаК  кожну  дрiбницю,  нюхаК  кожний
шмат дерева, як Пжу, i нiби виростаК разом iз кораблем. Тепер вiн  виринув
десь знизу, ухопився руками за сволок i сiв на нього верхи бiля Професора.
   - Професоре, як ви дивитесь на борти? Не треба Пх  випинати.  А  то  не
бриг буде, а таракуцка. Пам'ятаю, плавав я на такiй  посудi.  У  найкращий
широкий вiтер ми нiяк не  могли  Пхати  по-людському.  Усе  здавалося,  що
пливемо з самого святого потопу. Вiрите - та шхуна  мала  стiльки  хазяПв,
скiльки К на нашому узбережжi людей: кожен хотiв ПП швидше  збутися.  Доки
хтось нарештi перебудував i вона стала ходити, як дурна.
   - Ви, хазяПне, думали вже про те, як ми оцю рiч ставитимемо на воду?
   - Нащо менi думати, коли ви стоПте на кормi?  Коли  думаК  розум,  тодi
руки можуть не думати. Я продав свiй трамбак i зараз помолодшав на  десять
рокiв. Менi здаКiься, що я взяв би отак руками i сам поставив би на  воду.
А проте - треба робити похилу дорiжку  до  води,  покласти  круглякiв  пiд
кiль, обладнати риштовання i  тодi  легенько  попхнути  посуд  рукою.  Так
роблять завше.
   Знизу чути голос Тайах, яка гукаК до Професора:

   - Чи не можна й менi до вас?
   ХазяПн трамбака зникаК, як чорт, у люк. Порохнявий, з тирсою на  одежi,
iз стружками на шапцi, вiн виринаК бiля дiвчини, радо  ПП  вiтаючи.  Удвох
вони починають лiзти до Професора. Риштовання зроблено  для  чоловiкiв,  i
жiнцi доводиться згадати акробатику, ПП шовковi рейтузи  дуже  подобаються
нижчим плотникам. Та й дiвчина сама нiчого собi. Вона  висне  на  руках  i
вибираКться на вузеньку дошку, що лежить уздовж брига, з'Кднуючи  сволоки.
Дiвчина смiливо стаК на дошку, балансуючи руками,  iде  до  корми.  Бiлява
голова ПП зовсiм золотiК проти сонця.  Плотникам  до  вподоби  така  брава
дiвка. Темп роботи пiдвищуКться.
   -  Добридень,  Професоре,  бачите,  яка  я  ранiшня.  Я  вам  не   буду
перешкоджати, коли сяду бiля  вас  i  подивлюсь  море,  i  послухаю  гомiн
будови?
   - Прошу, тiльки посидьте хвилину тихо - я зараз розмiркую свiй план.
   Тайах сiла, пiдперши щоки руками. За цiлу  нiч  сон  не  прийшов  i  на
хвилину. Всю нiч горiло свiтло в кiмнатi. Ходила, пiдходила  до  люстерка,
хотiла бути чарiвною i красивою, бачила змучене обличчя, плями пiд  очима,
лихоманку в очах. Заходжувалася Псти, випила вина, спалахнувши вiд думки -
за кого Пй хотiлося випити. Переглядала одежу, рахувала бiлизну,  церувала
шовкове трико i панчохи, дошивала свою сорочку - таку малу,  що  ПП  можна
покласти в сiрникову  коробку,  обруби-ла  хустки  i  помiтила  Пх  однiКю
лiтерою, примiрила  капелюхи,  оглянула  пальто  -  все  це  зробивши,  не
погасила лампи, бо ще була нiч. Як мандрiвник, що зiбрався в дорогу,  сiла
до книжки. Та, листаючи сторiнку за сторiнкою, блукала серед змiсту, як  у
лiсi. Очi сумлiнно читали кожне слово, кожний рядок, та розум був  далекий
вiд розумiння. Оглядiлася, коли прочитала половину  книжки  i  коли  шибки
вiкна стали яснiти, переборюючи темiнь. Про  що  розповiдала  книжка?  Про
борню чи про дурницi, про розпач чи про радiсть? Коли б вiд  цього  навiть
залежало спасiння душi - однаково недужа була  сказати.  Пiшла  до  ванноП
кiмнати, роздяглася i довго стояла пiд холодним душем. Холоднi бризки били
по плечах i текли на ноги,  падали  на  шию,  на  груди.  Разом  iз  водою
приходили холоднi ранковi настроП. Стало радiсно. Стоячи пiсля ванни  бiля
вiкна, щось мугикала собi пiд нiс, щось лiричне,  наче  колискове.  Зiйшло
сонце i застало в тiй же позi бiля вiкна. Знову читала.
   Але це вже були старi листи. Деякi летiли на пiдлогу, iншi -  дерла  на
шматки.  Коли  було  прочитано  останнього,  стала,  весело   усмiхаючись,
розкидати ногою рештки листiв по пiдлозi. Швидко кiмната нагадувала берег,
на який викинуто трiски з розбитого корабля. Пiсля цього вийшла на вулицю.
Там уже був день, i з порту долiтав ляскiт  залiза,  гудки,  стукотiння  i
глухий гул голосiв. Море спокiйно вилискувало за маяком, i на обрiП стояли
нiби в ряд високi паруси. Вони не рухалися. Iнодi один чи  другий  зникав,
неначе йдучи за воду. Тепер, сидячи бiля  Професора,  знову  милувалася  з
рiвноП лiнiП Пхнiх крил. Кожний парусник вiддалявся  вiд  берега  лише  до
тiКП лiнiП. Там на лiнiП вiн зупинявся, i  тодi  тiльки  нижчим  i  нижчим
ставав його парус.

   До Професора пiдходили теслярi. Вони  питали  про  дрiбницi,  всю  свою
увагу скеровуючи на Тайах.
   Зауваження письменника
   "Пише син. Хоч ти, тату, певне,  впiзнаКш  мене  по  руцi.  Я  звик  до
машинки i почуваю незручнiсть, беручи до рук перо. Я вирiшив стати тобi  в
пригодi. Саме в цiм мiсцi мемуарiв треба написати: минуло два тижнi. Але в
тебе К попередня практика, коли ти писав справжнi романи,  i  ця  практика
тебе може зарадить, як поминути прокляту фразу. У тебе будуКться корабель.
ДвоК героПв лежать у  лiкарнi:  в  одного  навiть  рани  розкрилися  через
хвилювання - в третьому роздiлi третьоП частини. Мiнiмум два  тижнi  треба
пiльгових на те, щоб вияснити стан  здоров'я  героПв  -  помруть  вони  чи
видужають. Тодi потрiбний час на те, щоб будова брига закiнчувалася,  або,
може, щоб цю роботу було знищено. Тяжко сказати, тату, до чого ти  доведеш
корабель, а разом iз ним i героПв. Цей трикутник: Сев, Богдан i редактор -
рiвнобiчний. Який бiк трикутника бере Тайах - казати рано. Хоч i пишеш ти,
досить ясно натякаючи на матроса. Та К правило: не йти  туди,  куди  автор
тягне, бо завше можна прийти до  несподiваних  висновкiв.  Твоя  китайська
книжка, яку спалив Майк, каже за те, що ти в мемуарах мимоволi користуКшся
з практики писання романiв. Та мене на це не зловиш.
   Тобi треба тепер два тижнi часу.  Я  кажу,  що,  маючи  попередню  твою
практику, ти якось скомбiнуКш, щоб не написати фрази: "Минуло два  тижнi".
Ти можеш дати роздiл про походження води i  про  вплив  моря  на  психiку,
роздiл про рибальство доiсторичних народiв,  про  справи  на  кiнофабрицi,
роздiл про те, куди можна заподiти зайвих два тижнi. Все  це  дасть  змогу
почати дальшу розповiдь, маючи результати  лiкування  i  наслiдки  будови.
Можливо, що я помилюсь, i, пишучи мемуари, ти не побоПшся написати так, як
не пишуть майстри роману. Тодi хай тобi моП зауваження допоможуть загубити
час.
   Тепер скажу, що корабельний журнал Професора подобаКться менi найбiльше
за все. Вiн мене спокусив на вiрш. Цей вiрш про паруси, яких не торкаКться
Професор, захопившися будовою i шуканням дерева. Вiрш треба б записати  до
корабельного журналу, коли вiн у тебе К. Як  вiн  виглядав  би  на  жовтiм
старiм паперi? Правда, корабельний журнал мусить бути й досi  на  бриговi,
бо ж тiльки пiввiку пройшло, i корабель ще не зайшов до  гаванi  назавжди.
Пишу.
   Ми любимо з тобою - Повний Корабель,

   Що звуть його фрегатом мореплавцi.

   На палубi п'Кмо ми слiв пахучий ель,

   Настояний у антикварнiй лавцi.

   Хай чамра налетить, i вiтер переляже,

   Бунаца синя сонячно засвiтить.
   Ми слово маКмо, як парус лажий:

   Розпустимо його - в моря летiти!


   Ми любимо з тобою корабельну снасть

   I тиск вiтрiв у прову бригантини,

   Морiв далеких хвилi. Хижу сласть

   РозбудженоП, сильноП людини.

   Хай будуть завше справнi такелажi,

   А мачти - гомiнкi й живi, мов вiти.

   Ми слово маКмо, як парус лажий:

   Розпустимо ж його - в моря летiти!

   Вiрш адресую до тебе. До речi - Майк  написав  пiсню.  У  мене  К  йому
вiдповiдь. Але перше я хочу притримати цього жеребчика, який усе мiряК, як
дикун, i поводиться в кiмнатi, як ракета в посуднiй крамницi.

   Ти лiг спати, тату, вiкно  твоК  розкрите,  безлiч  усього  залiтаК  на
крилах ночi до мене. Я бачу спокiйне чоло, бiлу твою  голову  i  покладенi
поверх ковдри руки. Менi хочеться  поцiлувати  Пх,  але  це  нагадуК  менi
смерть i прощання. Я уявляю собi сни там, пiд сивим  волоссям.  Коли  б  i
менi мати таку, як у тебе, радiсну старiсть пiсля роботи, що ПП переробили
руки. Ти не думаКш про смерть. I вона не може  до  тебе  прийти.  Коли  ти
вiдчуКш, що кров твоя стаК, а голова холоне, i марення затоплять тебе - ти
скажеш: "Живiть без мене!" А смерть,  застилавшися,  махне  косою  i  пiде
прiч.
   Вiдповiдаю Майковi.  Ти  балакучий  i  цiкавий,  як  сорока.  Нехай  ти
футболiст i пiлот, але нащо ж стiльцi трощити? Вдерся до кiмнати, як тать,
i  почав  кружляти,  як  петарда.  За  одне  знищення  книжки  тебе  варто
iзолювати,  а  стiлець,  а  потоплений  Будда?  Ти,  Майку,  як  народився
футболiстом, так ним i вмреш. До гольфа тобi  далеко,  як  до  мiсяця.  Та
справа не в гольфовi. Нащо спрощувати? Треба засвоПти  раз  назавжди,  що,
стоячи на мiсцi, людина рухаКться назад. Завше вiдчувати  на  щоках  вiтер
шляхiв. Бачити попереду просторiнь. Не думати, потрапивши в пiсок,  що  за
пiском немаК трави. В чагарниковi знати, що шлях не  перетято  i  попереду
лиснiК бита путь. Коли ти сидиш бiля стерна, ти вiдчуваКш те  ж  саме,  що
батько твiй на кораблi, що й  дiд  твiй  на  конi.  Жага  за  просторiнню!
"Вперед!" - кричить твоя iстота! Людинi не властиво  стояти.  Не  властиво
вiдчувати розпач. Ганебно - плекати страх. Майку, хоч ти й руйнуКш стiльцi
i палиш книжки, я не можу не висловити тут свого захоплення з того, як  ти
можеш летiти. На твоП руки можна здатися цiлком. Коли я летiв з  тобою,  я
захлинався вiд гордостi, що ти мiй брат.
   Тепер про море. Ти кажеш, що воно скрiзь  шумить.  Менi  личить  подати
приклад, що iлюстрував би цi слова. Я вибираю художника  Ван-Гога.  Вiзьму
його картину "Кущi". Вiнцент Ван-Гог  -  голландець.  Вiн  жив  усього  37
рокiв. Кiнчив життя божевiллям.  Поломiнний  його  темперамент,  генiальна
сила творчоП руки - його фарби наче буйною зливою падають на полотно,  вiн
не дотримуКться круглих чи квадратових мазкiв, фарби кружляють,  стеляться
з травою, вигинаються з дорiжкою разом, тремтять, як  листя,  кружляють  у
квiтах, що подiбнi до сонць, i стремлять угору, нiби передаючи  виростання
стебла. Картина "Кущi" висить у  музеП  на  боковiй  стiнi,  ПП  освiтлено
збоку. На все майже полотно розрiсся зелений кущ, пiд кущем - трохи трави,
за ним - синК спокiйне море. Коли стоПш за п'ять  крокiв  -  тебе  охоплюК
надзвичайна сила, з якою художник  передаК  тремтiння  куща  i  мерехтiння
моря.  Це  листя  коливаКться,  росте,  купаКться  в  своПх  же  зеленавих
вiдблисках. За кущем тiльки  вгадати  можна  море,  що  непомiтно  посинюК
зеленi фарби. А праворуч куща - око  бачить  синiй  парус  моря.  Передано
безлiч вiдтiнкiв синього й зеленого. В  захопленнi  пiдходиш  ближче,  щоб
переконатися i побачити матерiал фарб, i раму, i пiдпис художника. Нiби  в
казцi, зникаК зелений колiр.  Бачиш  виразно  море,  i  кущ  зникаК,  нiби
встромила людина в нього голову,  i  близьке  зелене  листя  куща  забивав
далека синь моря.

   Тепер, Майку, не  вiдкидаючи  твоКП  пiснi,  я  пропоную  iншу.  Ти  ПП
зрозумiКш. НазиваКться вона "Пам'ятник" i трохи поширюК твою тему. МелодiП
ще немаК.
   Живе хай - веселий орел-капiтан,

   Що в морi й повiтрi веде караван!

   Та iншого треба поставить на скелi,

   Про iншого знають нехай менестрелi,

   Для iншого - прапори зняти на ванти:

   Людинi - пишноти бронзових мантiйi


   ПостарiК й згине дiвоча любов.
   До бога старого новий стане бог.

   Вiдчую я розумом сильним востаннК -

   Червоная кров моя бронзою стане.

   А мiй корабель, як життя невимовне,

   Тодi пропливатиме, таПни повний.


   На скелi над морем поставим творця,

   I вiтер нехай доторкнеться лиця.

   Позаду гримiтимуть гори i гори,

   На скелю летiтиме синКК море.
   В один бiк - провалля, i хащi, i змiП, -

   З другого - степи за степами яснiють.


   На скелi над морем стоятиме вiн,

   Бринiтиме вiтер i днiв передзвiн.

   А море й степи, встаючи iз туману,

   Нестимуть йому i привiт, i пошану.

   I коршун, на руку йому прилетiвши,

   На нiй вiдпочине, попивши й поПвши.


   Живе хай - веселий орел-капiтан,

   Що в морi й повiтрi веде караван!

   Та iншого треба поставить на скелi,

   Про iншого знають нехай менестрелi,

   Для iншого - прапори зняти на ванти:

   Людинi - пишноти бронзових мантiй!

   Ти, Майку, не дуже вiр за Богдана. Хiба мало так кличуть людей? Коли на
кожного витрачати бронзу - вiд цього вона зовсiм знецiниться. Я волiю  про
Богдана думати iнакше. Острiв Яву ти справдi перелiтав. Раджу тобi  тiльки
- не судити того, чого не розумiКш. Ти маКш слово  тiльки  для  описування
аеродрому, а пiрамiди залиш для iнших, - вони теж потрiбнi. ТвоП очi - для
аеродромiв, i на цьому дозволь iз тобою попрощатися.  Намну  я  тобi  шию,
коли зустрiнемося.
   Нарештi я, тату, розквитався з твоПм синком. Вiн мене так  роздратував,
що я забув зовсiм за те, ради  чого  я  сiв  писати  своП  зауваження.  Ти
поворухнувся ввi снi,  нiби  збираючись  прокинутися.  Я  швидко  поставив
крапку  бiля  Майка  i  тепер  поспiшаю  виписати  ще  кiлька  думок,  якi
стосуються твоКП роботи.
   Менi подобаКться твiй Богдан. Це неймовiрний оптимiст. Вiн належить  до
тих людей, з якими всi одвiчнi  питання  спрощуються  до  розмiрiв  однiКП
фрази. Народження чи смерть - вони сприймають так примiтивно, що це зовсiм
не стаК для людини на перше мiсце i не затуляК бадьоростi  й  радостi.  За
такими людьми мимоволi йдуть. З ними  дуже  легко  жити.  Вони  сприймають
життя в цiлому, в нещастi знаходять радiсть, у болi - чують  натхнення,  в
страховi - знають смiх. Џх натовп висуваК  наперед.  Вони  -  спiваки,  що
знають силу пiсень i спiвають Пх у такт ходi.
   Дiвчина - одна на мiльйони. Це авантурниця з нiг до голови. Вона  тонко
все вiдчуваК, знаК життя, зазнала жорстоких  днiв,  i  це  ПП  пiднесло  й
пiдносить далi. Скрiзь шукаК людей  з  прозорими,  а  не  скляними  очима.
ПадаК, пiднiмаКться, але вперто й сильно йде. Може  бути  сентиментальною,
як дiвчина, може жорстоко карати й стрiляти. Листа з Мiлана вона  написала
так гаряче, як кинулася б в обiйми i як загубила б свiдомiсть. Листа цього
вигадати не можна. Тяжко придумати так, як складаК  раптом  безлiч  узорiв
життя. Таких листiв не пише жiнка двох за свiй вiк. Але, написавши одного,
летить, як бджола, на далеку пахучу квiтку.
   Ти так Пх обох - дiвчину  й  матроса  -  потроху  зводиш,  що  мимоволi
хочеться якось допомогти  Пм.  Я  прошу  вiд  iменi  твоПх  читачiв  -  не
роз'Кднуй Пх у кiнцi. Завше в таких випадках розчаровуКшся  потiм.  Цiкаво
було б побачити, як вони глянуть у вiчi одне одному на останнiх сторiнках.
Тiльки - обов'язково хай глянуть. Можуть i поцiлуватись. Це так  бадьорить
читача. Може, не дозволить iсторична точнiсть мемуарiв? Тодi ти зроби...

   Ти ворушишся ввi снi, повертаКшся на бiк, я знаю, iцо  ти  прокидаКшся.
Через це кiнчаю писати. Бувай".

   XVII
   Бриг спущено на воду. На ньому я та Богдан. На палубi стоПть  бочка,  в
нiй хлюпаКться вода, коли хвиля гойдаК корабель. Ми ходимо по новiй палубi
вiд корми до прови, заглядаКмо до кожноП щiлини,  стоПмо  часом,  опершися
плечима об спiднi частки фок- i грот-мачти. Бриг  виглядаК  куцо:  марс  i
брам-стеньги на спiднi мач-ти ще не ставили. Вхiд пiд палубу видаКться  ще
як звичайна дiрка, без схiдцiв, куди ставлять малу  драбину,  коли  хочуть
оглянути каюти i трюм. Ми сходимо наниз. На долiвцi безлiч стружок. Скрiзь
видно свiже дерево: стоять верстати  так,  як  вiд  них  пiшли  робiтники;
сокиру ввiгнато в колоду i так забуто; нетесане дерево, дошки  струганi  й
неструганi лежать скрiзь. До трюму ми лише заглядаКмо, бо тяжко лiзти туди
нам - хворим i виснаженим.  Ми  повертаКмось  на  палубу,  щоб  сидiти  на
стружках бiля верстата, котрий залишився на палубi. Сидiти, вiдчувати,  як
хвиля, доходячи до берега, пiдносить наше судно, як коливаКться палуба, як
сонце звернуло на захiд i стоПть над Мiстом, як блищить вода в гаванi i як
солодко ниють серця та сверблять загоКнi рани.

   Ми не встигли побачити процедури спускання брига на воду. На березi  ми
застали тiльки риштовання, безлiч покидькiв дерева i  чималу  юрбу  людей.
Сам же корабель уже дивився з води на свою колиску  i  пелюшки.  По  ньому
ходили майстри,  пiдходили  групами  до  бортiв,  ставали  всi  на  корму,
розгойдували прову. Але бриг нахилявся настiльки, наскiльки йому належало,
гойдався так, що не втрачав своКП поважностi. Поступово  вiн  спорожнiв  -
був кiнець робочого дня. Довго ще виставляли з нього  на  берег  стороннiх
людей, якi допомагали ставити на воду. i через  це  вважали  за  обов'язок
оглядати бриг до найдальших темних куткiв трюму. ХазяПн трамбака вийшов на
берег останнiм. Ми привiтали його з водою. "Ще  кiлька  день  -  i  ми  на
парусах. Можна буде виходити в  море",  -  сказав  вiн.  Десь  в  близькiй
кав'ярнi чекали друзi, виразно чути було, як стогнав його порожнiй  живiт,
i ми вiдпустили хазяПна трамбака, зiйшовши на бриг у той час.
   Ми не встигли ще як слiд звикнути до палуби  i  обiм'яти  стружки  бiля
верстата, як на бриг перебiг iз берега Сев.  Не  помiтивши  нас,  вiн,  як
вихор, облiтав усе судно. Побував  у  трюмi,  у  каютах,  чимось  постукав
унизу, щось зачепив i  повалив  на  долiвку,  посвистiв,  дослухаючись  до
резонансу, покричав i почав був якусь арiю. Та швидко ми його побачили  на
палубi. Вiн пройшов повз нас двiчi, доки ми наважилися втрутитися до  його
самотностi.
   - Алло, Сев! - крикнули ми.
   Вiн здригнувся,нiби  ми  зловили  його  на  непристойнiй  поведiнцi,  i
повернув до нас.
   - МрiКте на стружках?
   - ГоПмо своП  рани,  -  вiдповiв  Богдан,  пiдморгуючи  менi  i  гостро
дивлячися на Сева.
   - Хiба вони не загоКнi?
   - Вони вже зрослися, та болiтимуть  iще  доти,  доки  ми  не  впiзнаКмо
злодiя. Сев не сказав нiчого.
   - Ми тут говорили оце про колодку, що лежить унизу, - почав я, - чи  не
могли б ви нам викотити ПП на палубу?
   - Нащо?
   - Богдан хоче зайнятися дiлом. Колодка - з горiха. Тут  бiля  верстата,
маючи пiд рукою кiлька  струментiв,  вiн  хоче  попрацювати  над  майстром
корабля.
   - Яким майстром?
   - Так я називаю фiгуру, що стоПть пiд бугшпритом. Вона  веде  корабель,
оберiгаК його вiд рифiв i заспокоюК хвилi.

   Сев пiшов пiд палубу i прикотив нам колоду. Ми поставили ПП на дошку  i
трохи обтесали. Це робив, головним чином, Сев, бо нашi  руки  не  були  ще
дужi. Вiн обтесав за вказiвками Богдана тiльки передню частину  колоди.  Я
знову здригнувся, побачивши, як сильно i мiцно лежить сокира в його  лiвiй
руцi. Богдан показував менi очима на лiву руку Сева.

   - Закотiть рукав, - вимовив Богдан, - вам  зручнiше  буде  тесати.  Сев
удав, що не чуК.
   - Закотiть рукав, - сказав я. Сев почав закочувати, але  раптом  поклав
сокиру i зробив заклопотане обличчя.
   - Менi треба вже йти. Мене чекають на фабрицi. Богданове  пiдморгування
менi набридло. Я одвернувся од нього i дивився вслiд Севовi, доки останнiй
зник за iншими суднами, якi стояли поруч нас, припнутi до естакади.
   - Я ж вам казав, що в нього К шрам?

   - Облиште вигадки, менi вже набридли вашi пiдозрiння. Берiться краще за
сокиру i тешiть.
   - I вам не хочеться взнати iм'я ворога?

   - Не хочеться, - вiдповiдаю я, почуваючи справжнiй розпач iз  того,  що
цим ворогом може бути Сев. Бо ця думка поступово вмiщуКться в моПй головi,
i я з нею звикаюся.  Богдан  теше  потроху  колодку,  щось  обрубуК,  щось
залишаК i, врештi, береться за струг.  Але  струг  вiн  кидаК  ще  скорше:
працюючи стругом, треба напружувати м'язи черева, а  людинi,  що  маК  два
свiжих шрами на животi, цього не витерпiти. На  змiну  струговi  приходить
долото й дерев'яний молоток. Установивши як слiд  колоду,  Богдан  поцюкуК
молотком по долотi.

   - Хiба ви знаКте, як рiзьбити дерево? - питаю я.

   - Звичайно, знаю. На островi Пао я часто тiльки цим  i  займався.  Коли
моя мала поПде було до сусiднього острова, я сиджу  i  вирiзую  з  м'якого
кореня ПП обличчя i тiло.  Це  була  ясна,  блискуча  бронза.  Навiть  той
бетель, що вона завше жувала, личив до  ПП  хижого  сласного  рота.  Через
бетель губи були червонi, як пурпур. I,  зробивши  з  кореня  фiгуру  моКП
малоП, я мазав губи червоним розжованим бетелем.
   - А тепер що ви рiзьбите? Вовка, ведмедя чи, може, хитрого лиса?
   - Я вирiзьблюю те, що було на провi у мого хазяПна з острова Пао.  Коли
менi пощастить - ми матимемо найкращого майстра корабля, що  вславився  на
пiвденних морях. Кожний порядний  грабiжник  складав  до  нiг  моКП  жiнки
тканини й одежу, пахучi есенцiП, люстерка i консерви. За  це  вона  мусила
умовити мене, щоб я зiйшов iз своПх високостiв i зволiв зробити ще  одного
майстра корабля до бугшприта.
   - I ви робили?
   - Авжеж, робив. Менi краще було робити це дiло, нiж пiдставляти  смертi
голову на палубi корабля мого хазяПна i тестя. Iще пiсля того, як я  встиг
покарати безвухого китайця, отого... як його звали, забув зовсiм  iм'я.  Я
вам хiба не розповiдав про цей випадок? Нi? Ну, то слухайте.

   До нас завiтав ще один гiсть. То була Тайах, яку зустрiв у Мiстi Сев  i
послав до нас. Вона впевнено пройшла по палубi, нiби й зроду  мала  палубу
пiд ногами. Навiть пробiгла трохи на пуантах i похвалила гладеньку палубу.
   - Невже без Сева ти й дороги не знайшла б сюди? Вона зробила бiля мачти
кiлька фуете й усмiхнулася.
   - Може, й знайшла б.
   - А може, й нi?
   - Може, й нi.
   Вона пiдiйшла до борту, подивилася на воду i потiм глянула поверх наших
голiв, нiби спостерiгала десь потрiбнi Пй сигнали.

   - До берега Пао приПхали ми того разу на вечiр. Нас зустрiли, як завше,
дружина й  дочка  хазяПна.  Ставши  на  червонiй  землi  над  водою,  вони
скидалися на блискучi статуП ясноП бронзи в тихiй, затишнiй затоцi острова
Пао. Наш хазяПн - малаКць - хижий i старий морський  розбишака,  сiдав  на
човен - проа - i плив до берега перший. Потiм  судно  вiдтягали  туди,  де
берег був високий, - i ховали його в густiй тiнi дерев,  що  хилилися  над
водою. Корабель  розвантажували.  Далi,  в  глиб  острова  пiд  кокосовими
пальмами був наш склеп. Стiни в нього були плетенi, а дах - листя кокосiв.
Над землею його пiдлога пiдiймалася на десять метрiв. Як добре я  пригадую
той склеп! Часто цiлими мiсяцями я не брався нi за  холодну  воду.  Збивши
кокосового горiха, я випивав з нього молоко i  поПдав  нiжну  зелену  масу
кокоса. Мене цiлком задовольняло таке життя. Офiцiйно ж -  я  вважався  за
вартового бiля краму.
   Кажу, того разу все йшло, як завше. Позносили ми крам,  пограбований  з
пароплава, повечеряли з мiцною рижовою горiлкою i полягали спати,  де  хто
хотiз: однi - на палубi пiд брезентом, другi - пiшли на  острiв,  де  було
приховано Пхнiх жiнок. Щоб не забути i потiм до цього  не  повертатись,  я
розповiм вам про випадок у той наш рейс.  Формально  -  ми  зафрахтувалися
перевезти вантаж, а фактично - шукали когось, щоб пограбувати.  МалаКць  -
наш хазяПн - був прирожденний моряк. В тих краях морем здебiльшого  ходять
малайцi, а яванцi не сперечаються з ними за цю честь.  Яванцi  -  красивий
народ, декого з них наче зроблено з золота,  тiло  так  i  сяК  розкiшними
золотими фарбами, стрункi  вони,  гнучкi  i  люблять  спiвати.  Помiж  них
малаКць видаКться чорнявим жуком. Вiн меткий, швидкий,  очi  вузенькi,  як
щiлини, говорить багато, рухаКться  проворно,  добрий  купець  i  смiливий
розбiйник. Коли граКться юрба дiтей i одно з них верховодить,  б'К  iнших,
забираК ляльки - то це обов'язково буде малаКць. Такi  яванцi  i  малайцi.
Мiй хазяПн був  одружений  з  яванкою,  i  вiд  Пхнього  шлюбу  народилася
дiвчина, що мала характер батька i красу матерi. Вона любила... та я бачу,
що вже збився. Почну знову.
   Значить, везучи наш вантаж, ми шукали пригод. Ми вже й здали вантаж,  а
цiкавого нiчого не зустрiли. Роздратованi - вистоювали ми в  затишку  бiля
островiв, пливли далi до iнших мiсць, де  мали  звичку  ходити  пароплави.
ПригадуКте, я вам розповiдав, що тодi була вiйна, скрiзь на простих шляхах
блукали ворожi вiйськовi судна, i капiтани пароплавiв вибирали iншi дороги
- помiж островами, серед  глушини,  подалi  вiд  вiльного  моря.  З  цього
користався мiй хазяПн: пiдiйшовши вночi до пароплава, брав його на абордаж
i, забравши потрiбнi речi, пускав пароплав на дно. Тодi таким чином багато
зникало пароплавiв, але годi було дошукатися причин ПхньоП загибелi.

   Нарештi нам пощастило зустрiти  здобич.  Це  було  маленьке  судно.  Ми
причепилися до його борту. Машини глухо гуркотiли, везучи й  нас.  Команда
була в панiцi. Ми полiзли на пароплав  з  усiх  бокiв.  Капiтан  пароплава
розрядив своП обидва револьвери, забивши й поранивши трьох наших, а  потiм
шпурнув зброю просто в юрбу i за цим разом набив добру гулю  на  головi  в
нашого  хазяПна.  На  хвилину  цей  знепритомнiв,  а  капiтан  вихватив  у
безвухого китайця рушницю i, стрiляючи, перебiг корму. Доки хазяПн очуняв,
доки розбишаки поралися з командою,  капiтан  зник.  Вiн  утiк  на  човнi.
Бачили б ви, що робилося з хазяПном! Як тигр, лiтав вiн по палубi. Капiтан
пароплава добереться до своПх! Пiсля цього треба буде  забиратися  десь  у
глушину i чекати тихо, - хай пересердяться бiлi дияволи.  КитаКць  ховався
вiд хазяПна, де тiльки мiг. Та, врештi, попався.  ХазяПн  бив  його  доти,
доки в ньому була хоч маленька iскра життя. Потiм наказав його викинути за
борт.
   Зробивши такий вiдступ, я розповiм за той вечiр, коли ми повернулися  з
грабунку. Я вже казав, що дехто спав на палубi, а дехто пiшов до жiнок  на
острiв. МенП було тодi шiстнадцять рокiв. Як ви думаКте, куди я пiшов?  Не
вгадаКте, бо пiшов я на побачення.
   - З дочкою малайця? - поцiкавилася Тайах. Вона уважно  слухала,  стоячи
бiля борту.
   - Вiдкiля ви знаКте?  Так,  справдi  з  нею.  Звали  ПП  Баджiн  -  так
називають яванцi вивiрку. Вона була й  справдi  рухлива  й  поворотка,  як
вивiрка. Тiльки я ПП називав "матта-апi", що значить - "вогненнi очi".  Це
не було перебiльшення: очi розбишацькi, жовтi, як у "мачана" (тигра), мала
дiвчина. Вона, смiючись, казала на мене "боая" (кайман,  щось  подiбне  до
крокодила), "праху" (човен), бо я був тонкий  i  довгий,  як  ця  легенька
споруда для плавання.

   Баджiн трохи запiзнилася, прибираючися для зустрiчi зi мною. "Тудун"  -
капелюшок iз пальмового листя лежав на  ПП  "конде"  -  вузлi  волосся  на
головi. Легенький "сарон" покривав ПП стегна, на яких була ще  "ка-хiн"  -
спiдниця, що дуже подiбна до шароварiв. У  руцi  вона  тримала  "рампе"  -
квiти магнолiП i тримала Пх так, нiби не квiти то були, а золотий  "пайон"
(парасоля) - найвища ознака благородства. "Мiнтак ампон, - сказала вона, -
але клаппа пошарудiла своПм листям i не велiла менi поспiшати. Вона  ще  з
часу останнього захiдного монсуна, коли йшли дощi так довго, стала менi за
порадницю. Вона сказала,  що  мiй  криластий  кiдан  повернеться  живий  i
здоровий, i вона завше проганяла вiд мого лiжка понтiанака -  злого  духа,
що iнодi злазить iз своПх дерев i сниться жiнкам, особливо  вагiтним".  Ми
пiшли до мого житла, зайшли за кламба, що висiла  на  дверях,  i  сiли  на
балебале - бамбукову лежанку. Та  нам  не  сидiлося.  Я  страшенно  чогось
боявся. Нiби я сидiв на вогнi. Це горiла  моя  перша  любов.  Баджiн  була
молодша за мене на  два  роки,  проте  почувала  себе  зовсiм  дорослою  i
кепкувала з мене, як умiла. "Ти не кiдан, а риба, - казала вона,  торкаючи
мiй "кле-ван" - шаблю, яку я носив iз гордiстю юнака,  -  ти  повiсь  собi
бамбукову палицю, а менi вiддай твiй клеван". Пiвденнi  зорi  цокотiли  за
кламба хатини. Тьмяна пристрасна нiч нависла над Пао, вчепилася до  дерев,
стелилася долi, як напоКне отрутою листя. Було  зовсiм  темно.  Торкаючись
голих плечей дiвчини, я здригався, як той, кого охопив амок -  безум.  "Ти
мачан, - вiдсунулася вона вiд мене, - ти бiлий тигр". (Так  лають  на  Явi
Квропейцiв). Але голос ПП не вiдштовхував. Я згадав свiй  перший  сон  про
жiнку. Це був вiн. Я взяв Баджiн до себе на колiна й почав  казати  Пй  иа
вухо мiльйон слiв.
   - Далi нам вiдомо, - глухо сказала Тайах, - далi в таких  випадках  iде
все, як по писаному. Вона стала вашою, ця дика яваночка?

   - Не поспiшайте, - спокiйно зауважив Богдан, цюкаючи молотком по долотi
i працюючи бiля колоди, - ми сидiли так досить довго.  Можливо,  що  ми  й
цiлувалися, але я цього не пам'ятаю: так горiло у мене все  всерединi.  Ми
сидiли, потiм лежали, ходили пити воду, i, нарештi, я пiшов  на  судно  за
подарунком, що ного я привiз дiвчинi. Проходячи по палубi,  я  побачив  на
провi вогник. Я затаПвся за мачтою. Вогник коливався, нiби хтось дмухав на
нього. Така поведiнка невiдомоП людини менi не сподобалася: вона скидалася
на зiочин. Я витяг з пiхов свiй клеван i пiшов тихо вздовж борту.
   Я боявся вогню не через те, що вiн мiг вчинити шкоду хазяПновi, а через
те, що тодi я втрачав надiю повернутися коли-небудь на батькiвщину. Вогонь
на кораблi - завше небезпека: вiн гiрший за тайфун, за чуму  i  за  голод.
Коли на кораблi з'являКться блискучий, високий, гойдлпвий полумiнь - треба
боятися за життя. Я мiцно стискав клеван i  потроху  посувався  до  прови.
Якась людина, заховавшися за купою старих канатiв,  робила  ганебне  дiло.
Купка трiсочок уже розгорiлася, почали обгорати  й  товщi  шматки  дерева.
Людина була вдоволена з своКП роботи. Пiдвелася,  шукаючи  обабiч  пальних
речей. На момент свiтло дiстало ПП обличчя: це  був  безвухий  китаКць.  Я
знав добре, що його мали викинути в море,  i  здивувався,  нiби  побачивши
небiжчика. його хтось iз матросiв пожалiв, заховавши до купи  лахмiття  на
провi, i вiн збирався вiддячити тепер командi i в першу  чергу  хазяПновi.
Чекати довше - було нiкуди.  Вогонь  розгорався.  КитаКць,  його  звали...
(Нiяк ке можу пригадати його iменi. Вже ось кiлька разiв про це думав,  та
наче зовсiм воно вивiтрилося з пам'ятi!) китаКць мовчки скалив зуби, i  то
був диявольський регiт. Я згадав увесь бiль вiд його кулакiв, згадав  свою
юнацьку клятву, i на спинi в мене наче настовбурчилась шерсть. Я вийшов до
вогню, грiзно пiднявши клеван. Китайця наче вiтром  вiдкинуло  назад.  Вiн
вихватив з-за пояса крис i набiг на мене, але зустрiв мiй клеван.  КитаКць
пiсля того як його попобив хазяПн, не мав iще своКП справжньоП сили  i  не
був дужчий за мене. А я, помщаючись за свою юнацьку честь,  нiби  виростав
разом з моКю злiстю. Вогонь тим часом розгорався.
   КитаКць  хитрував:  удавав  iз  себе  кволого  й  знеможеного,   тiльки
захищався, не нападаючи, i  все  хотiв  опинитися  близько  до  мене,  щоб
пустити в дiло ножа. Я пiдбiг до вогню i вже хотiв  ногою  розкидати  жар,
щоб вiн не набирав сили. Але вчасно згадав, що без освiтлення я загину вiд
ножа китайця. Я став знову наступати i тут побачив зовсiм несподiвану рiч:
китаКць щосили зганяв мене до вогню, щоб  зайнялася  на  менi  одежа.  Вже
вогонь лизнув одну мою штанину, я погасив ПП, потерши  ногою  об  ногу.  У
мене стомилася рука вiд клевана. Очi застеляв якийсь морок. У  цей  час  я
побачив мою Баджiн. Вона збiгла на корабель,  тримаючи  бамбукову  палицю.
КитаКць завагався, у нього подвоПлося ворогiв. Скориставшися цим моментом,
я ударив його клеваном. Вiн поточився до борту i, ловлячи повiтря  руками,
полетiв у воду. Баджiн розкидала палицею  жар.  Ми  загасили  головешки  i
повикидали Пх за борт. Палуба знову стала темною i порожньою. На ранок там
могли знайти лише сажу вiд вогнища та крис китайця.
   А ми, взявшися за руки, перерiзали лiс аж до моКП хатини. Ми  йшли,  як
муж i жона. НапоПвши ненависть юнацтва, я виходив з  нього  на  дорогу  до
мужностi - зухвалоП i сувороП. Тропiчна нiч  мовчазна  i  задушлива.  Вона
тамуК в людинi цноту, i спокiй. Нiби у велетенський океан виносяться  тодi
кораблi людськоП снаги...
   - Я почуваю  запах  диму,  -  сказала  стурбовано  Тайах.  Ми  понюхали
повiтря.
   - То вам здаКться. Ми говорили про пожежу, i  завше  в  таких  випадках
люди гостро вiдчувають i продовжують собi розповiдь.

   - Та я справдi чую дим.
   Ми знову замовкли. Над гаванню ширяв вечiр. Сонця вже  не  було.  Нитка
диму лiтала над бригом. Можливо, ПП  занесла  течiя  повiтря  з  сусiдньоП
палуби, можливо, вона була лише уявною. З нас нiхто не палив на палубi. Ми
мовчки тривожилися.
   - Я пiду подивлюся, - запропонувала дiвчина.

   - Куди?
   - Наниз, до трюму й до кают.
   Вона полiзла по драбинцi вниз. Ми посiдали на палубi, звiсивши  ноги  в
люк.
   - Шукайте там добре! - кричали ми i смiялись. -

   Понюхайте всi кутки!
   - Ей, хто на палубi? - гукнув до нас з берега жiночий голос.
   - Заходьте, - вiдповiв я.
   До нас пiдбiгла жiнка. Це була Поля. Ми простягли руки, здоровкаючись i
висловлюючи Пй нашу любов за врятування вiд смертi. Але вона не слухала i,
освiтливши драбину в трюм сiрником, полiзла по нiй хутко i стурбовано.  Ми
не розумiли такоП поведiнки. Знизу ми почули ПП заклопотаний голос:
   - Тут хтось К? Одiйдiть трохи - дайте я присвiчу сiрником. Ви ще нiчого
не знайшли? Будемо шукати разом. ХазяПн трамбака бiжить теж i  швидко  тут
буде. У мене ноги проворнiшi. Бачите, я взнала вiд  однiКП  людини,  що  в
трюмi покладено спецiальний гнiт, який, догорiвши до  сiрникiв  i  клоччя,
мусить запалити трюм. Нi, я не скажу, звiдки я взнала. Тут нiде нiчого  не
видко. Пiдемо нижче.
   Розмова Полi почала доходити ще глухiше - очевидячки, жiнки перейшли до
трюму через незабиту стiну.
   - Тут дивiться уважнiше - воно десь тут. Тепер я гасю сiрника  -  треба
заплющити  очi,  потiм  подивитися  навкруги:  вогник  десь  мусить   себе
показати. Ще очей не розплющуйте. Я скажу коли.
   Раптом ми почули, як унизу щось пихнуло,  по  стiнi  коридора  метнувся
вiдблиск свiтла, i крiзь щiлину ми побачили глибоко  пiд  нами  вогонь.  У
трюмi жiнки закричали. На палубу вибiг, брязкаючи вiдром, хазяПн трамбака.
Усi гуртом ми побiгли до  трюму.  Дiвчата  били  вогонь  сосновою  дошкою.
ХазяПн трамбака допомiг водою. У трюмi зробилося темно.
   - Вийдемо звiдси, - прошепотiла  менi  Тайах  i  обняла  мене  за  шию.
Помацки ми вийшли на палубу. Наше хвилювання ще зросло,  коли  ми  знищили
небезпеку. Поля голосно розповiдала Богдановi про те, як  вона  бiгла.  ЏП
голос тремтiв i був вогкий, як нiжнiсть. Ми йшли з гаванi мовчки. Нас iшло
четверо.

   Колоду з горiха Професор приховав до дня, коли  шхуна-бриг  був  зовсiм
готовий. До того часу вона лежала в потайному мiсцi: в трюмi на  стружках,
до неП приходив Богдан i в самотностi рiзьбив ПП та довбав. У  трюмi  було
тихо та радiсно. Чути було сплескзд хвиль по  боках  i  тi  ледве  помiтнi
стогони, що звичаКм  вчуваються  в  нових  будинках.  З  горiховоП  колоди
вилуплювалася червона  дiвчина,  ПП  обличчя  нагадувало  обличчя  Баджiн.
Дiвчина пiднiмала руки над головою, нiби  пiрнаючи  пiд  воду.  Вона  була
навiть без сарон. ЏП гладеньке тiло  оживало,  груди  набували  пружностi,
дерев'янi стегна - принадностi. Майстром корабля мала  бути  жiнка.  Каюти
всерединi сполiровано,  в  кожнiй  -  двi  койки  i  стiл,  над  столом  -
iлюмiнатор. Коридори встелено товстим брезентом. Загальна Пдальня затишна,
як садок. Бiблiотека мiстилася в крихiтнiй  каютi.  На  кораблi  порожньо:
люди, збудувавши його, пiшли геть.

   Гойдаються стиха реП. Паруси  всi  змотано.  Грот-мач-та  зовсiм  гола:
гафель не пiднято. Палуба пахне смолою. Кормовий якiр лежить  пiд  бортом.
На провi - люк у чорний трюм. Борти похитуються. Все пахне живим деревом i
лiсовою  нудьгою.  Кожне  дерево  не  втратило  ще  iндивiдуальностi.  Дуб
кричить, що вiн дуб, сосна стогне, що вона сосна, негнiй-дерево  крекче  й
собi  своК  iм'я.  Ще  немаК  одностайностi.  Кожну  дошку,  кожну  планку
защемлено мiж чужими: аж смола вiд цього виступаК, мов пiт.  Дубовий  брус
придавлено тисом та буком. Усiм вiд цього нелегко. Позвикавши  в  лiсi  на
волi розхитувати черево, надимати груди, розмахувати руками, - дерева  тут
вiдчувають, що перевернувся свiт. Сосни-мачти стогнуть не менше за  iнших:
де подiлася зелена дзвiнка хвоя, якою можна було ловити вiтер  або  сипати
ПП собi пiд ноги зеленавим дощем? Голови позрубано, ноги вiдтято, рип-рип,
як тяжко, рип-рип, як тоскно, недо-обре!

   Але перше ж горе - об'КднаК всi дерева.  У  вiльному  морi  заскиглить,
засвистить у вантах вiтер. Забiлiють на хвилях баранцi. "Держись! -  гукне
бом-брам-рея до брам-стеньги. - Бачиш, як  багато  вiтру  налетiло  в  мiй
парус?!" -  "I  до  мене  теж!"  -  крикне  брам-рея.  "Держись!  -  гукне
брам-стеньга до марс-стеньПи. - Бачиш, як тяжко тримати бом-брам-парус  та
брам-парус?!" - "Держись i ти, - попросить марс-стеньга спiдню мачту, - на
менi брам-стеньга з парусами, i мiй марс-парус - он  як  надувся!"  Спiдня
мачта мiцнiше упреться в кiль-свинку i кiль: "Братики, виручайте!  На  вас
надiя, ласкавi дубе й буче!" Не витримають i шпанти  -  корабельнi  ребра:
хвиля на них тиснутиме з обох бокiв.  Звернуться  шпанти  до  сволокiв  iз
негнiй-дерева, що йдуть упоперек корабля, розпирають ребра i  тримають  на
собi палуби: "Не гнiться, хлопцi! Бо загинемо  всi  разом,  як  погнетесь.
Одне за всiх, i всi за одного". А сволоки з негнiй-дерева  i  собi  мусять
когось   просити,   вони   озвуться   до   соснових   дощок   на   палубi:
"Дошки-сестрички, тiснiше  ляжте!  Хай  хвиля  по  вас  слизне  i  в  море
полетить. Не пускайте води до нас!" Забудуть тодi дерева своК листя i свою
хвою, вони зробляться однокровними частками великого корабля.
   Пiд бугшпритом  дiвчина  -  бронзова  Баджiн.  Вона  вестиме  корабель,
пiдставляючи своК горiхове тiло всiм вiтрам.


   XVIII
   Дiвчина роздягалася.  Я  сидiв,  тримаючи  в  руках  бронзового  Будду.
Звiдси, з театру, ми збиралися пiти вдвох просто на бриг. Там чекав на нас
Сев. На кораблi ми приготували  вечерю  i  вина.  Цього  вечора  бриг  мав
приймати гостей. Нiч - перша  нiч,  коли  на  бриговi  ночуватимуть  люди.
Викiнчений корабель треба виповнити людським диханням, бадьорими  словами,
сласнiстю i чутливiстю. До  цього  ми  готувались  з  острахом  та  болем.
Викiнчений корабель набував у нашiй  уявi  ознак  живоП  iстоти:  як  йому
сподобаКмося ми i наша подруга, яких снiв наснить вiн нам першоП ночi?
   Театр потроху завмирав. Хвиля  людей  вже  викотилася  з  нього.  Тепер
стукали дверi скрiзь за кулiсами, випускаючи акторiв. Спектакль закiнчено.
Всi поспiшають  вийти  на  вулицю  i  податися  до  домiвок.  Кiмната,  де
передягалася Тайах, виходила дверима до коридора,по якому виходили актори.
Я розглядав Будду, переглядав газету, чекаючи, доки  Тайах  закiнчить  усi
своП передягання. Одеколон, пудра, грим, розiгрiте вiд танка жiноче тiло -
всi запахи змiшалися  докупи,  дурманили  i  викликали  темне  хвилювання.
Почувся плескiт води: дiвчина приймала душ. Бризки розлiталися по кiмнатi.
Став дуже пахнути одеколон; Тайах посвiжила себе пiсля води.  Потiм  тиша.
Жiнка робила туалет.

   - Менi якось особливо млосно сьогоднi. Цiлий день мене щось  тривожить.
Танцювала я наче  крiзь  сой,  люди,  всi  стоять  далеко  вiд  мене.  Дим
заволiкаК всiх. Роблю я все машинально. Думаю лише про те, що  мило  треба
покласти на сухе, що одеколон треба заткнути пробкою, сукню  одягти  пiсля
сорочки, треба закрутити кран. Нiби мене несе велика  вода  до  водоспаду,
менi годi думати за врятування, я фiксую очима всi деревця, що  стоять  на
березi, хмарки, що йдуть над ними, коней, що схилилися iз берега  i  п'ють
воду. Сьогоднi щось трапиться. Ти не боПшся нiчого?
   Вона пройшла босими ногами по пiдлозi i зупинилася бiля мене. Я мовчав.
   - Ти розумiКш мiй стан? - торкнула вона мене рукою.

   - Розумiю. Сьогоднi пiде дощ. Теплий, липкий, краплистий дощ.
   Я перевiв своП очi з Будди на Тайах, що стояла поруч мене. Я зiбрав усю
свою мужнiсть i подивився на неП, в вiчi. Я став тремтiти  так,  що  Будда
ледве не випав у мене з рук.
   - Я знаю, що буде, - казав я, - збудеться  мрiя.  Мачти  засвистять,  i
гойднуться реП. Тiльки прошу тебе - не забудь мене.

   Я знову став дивитися на божка, i закiнчив зовсiм тихо:
   - Мiж iншим, на тобi немаК й клаптика одежi, а вам швидко вже йти.

   Ми вийшли на вулицю - в темну нiч.


   Палуба  брига  трохи  виступала  з  темряви.  На  марсi  стояв  лiхтар,
розливаючи тьмяне свiтло. Ми  переПхали  до  брига  човном  i  вилiзли  по
плетенiй драбинi. На палубi  було  порожньо.  ХазяПн  трамбака,  на  якого
покладено охорону  корабля,  десь  знову  пiшов  до  друзiв.  Я  присвiтив
електричним лiхтариком, оглядаючи кутки i темнi мiсця: на палубi  не  було
нiкого. Ми зiйшли вниз. Проходячи коридором до каюти, де чекав нас Сев, ми
зупинилися бiля дверей до кухнi: там сидiв  Богдан,  стиха  пiдспiвуючи  i
чистячи картоплю. Вiдро з лушпайками стояло в нього бiля нiг,  а  миска  з
водою - поруч. його задуманiсть була спокiйна  i  розважлива.  Ми  пройшли
тихо далi.
   Каюту освiтлювала одна свiчка, що стояла в пляшцi на столi. Я  поставив
бiля пляшки й божка. Свiтло падало на нього згори, бронзове обличчя  стало
хитрим i лукавим. Усмiшка в куточках губ ворушилася разом  з  тiнню,  коли
рухався поломiнь свiчки.
   Ми всi троК почували урочистiсть. Тихо роздяглися i сiли до  столу.  На
столi, що вкритий був бiлим полотном, стояла Пжа i вино. Ми розломили хлiб
на три частини й посипали його сiллю. Сев налив усiм вина.  Перед  далекою
дорогою сходяться отак друзi, щоб Псти з одного шматка  i  пити  з  одного
струменя. Вiдколи миготять  на  небi  зорi  -  люди  будуть  брататися  за
спiльною Пжею й питвом. Ми Пли посолений хлiб i запивали кислим вином.
   - Я буду сьогоднi за хазяПна, - каже Тайах, - з моКП руки ви питимете й
Пстимете.
   - Тост! - кричимо ми. - Кажи тост! Тайах  устаК  з  мiсця  i  пiдносить
склянку.
   - Любi моП, - починаК вона, - менi немаК за що пити.  Я  п'ю  за  страх
перед неминучим. За той страх,  що  К  ознакою  людського  виростання.  Як
дитина падаК ввi снi й вiдчуваК страх, так i ми плекаКмо його,  зростаючи.
Я п'ю за дощ - липкий i краплистий, який збуджуК в менi вiдчування фарб  i
запахiв. Я п'ю за життя.
   - Не люблю нiчого сентиментального, - каже  Сев.  коли  приходить  йому
черга говорити, - а жiнкам подобаються такi речi. Я п'ю за руки i за ноги,
за рот i за шлунок. Щоб мiй нiс не минав нiчого  достойного,  язик  -  щоб
одночасно встигав смакувати Пжу i пропускати слова з горлянки, руки -  щоб
любили тiло й дерево, тiло й метал. П'ю за болото, через яке бредуть ноги,
за всю землю, що чекаК ще моПх нiг.
   - Випити треба за надiю, - кажу я, - бо ПП репрезентуК якiр. Чому якiр?
А тому, що вiн любить землю. На якiр дивляться з надiКю  тодi,  коли  море
топить кораблi. Якiр нагадуК порт, де спокiйна i неглибока вода, де  можна
перестояти бурю. Якiр, упавши на дно бухти, зариКться в землю i  триматиме
корабель.
   - Знову сентименти, - бурчить Сев. Але ми  й  на  цей  тост  перехилили
склянки. Вино потроху розходилось по жилах. Ми  поспiшно  Пли  доти,  доки
спорожнили весь стiл. Свiчки згорiло бiльше вiд половини.

   - Тепер дозвольте нам за вас поторгуватися, - сказав Сев так рiшуче, що
Тайах здригнулась.
   - Як саме?
   - Нас тут двоК, - вiв вiн далi, i тяжко було зрозумiти - жартуК вiн  чи
говорить серйозно, - двоК нас тут, i кого ви вибираКте?
   - Я вибираю обох, - розгнiвано вiдповiла дiвчина.

   - Це ненормально. Я думаю що ви мусите обрати мене. Редактор ще молодий
- вiн собi знайде другу. Менi вже нiкуди шукати - у  мене  сивi  скронi  й
спустошене серце, як оця пляшка. Треба налити в неП вина.

   - Я не знала, що я можу бути бочкою.

   - Редактор менi уважить - молодiсть нiчого не жалкуК,  навiть  вина!  У
друзiв такi питання вирiшуються легко. Так я кажу?

   - Не так поспiшно, - вiдповiв я, - я не керую тим, що менi не належить.
Ось вона сидить тут i не думаК про нас. Не розводьте драм i сентиментiв.
   Сев зрозумiв, що треба  розрядити  атмосферу.  Вiн  голосно  засмiявся,
дiстав з коробки два сiрники, зломив у  одного  сiрку  i  махнув  рукою  в
повiтрi.

   - Тепер тягнiть, - звернувся  вiн  до  Тайах,  показуючи  Пй  iз  жменi
кiнчики двох сiрникiв, - вгадайте того, що з сiркою. Тайах дiйсно  витягла
незломленого сiрника.
   - Це ви витягли мене, - урочисто сказав Сев,  -  можете  попрощатися  з
iншими.Тайах зблiдла iз злостi.
   - Добре, я попрощаюся.
   Вона поцiлувала мене, а потiм Сева. Потисла нам руки мiцно  та  рiшуче.
Встала од столу. Вона важко дихала.
   - Прощайте.
   Дверi каюти зачинилися за нею помалу i щiльно. Ми зостался бiля столу з
свiчкою та божком, нiби на перонi  станцiП,  спiзнившися  до  поПзда.  Вiн
пiшов у далеч, грюкаючи колесами, пихкаючи парою, i тiльки самотнiй вогник
гойдався на останньому вагонi.

   - В Буддi мусить бути щось найдорожче для людини, - сказав я Севовi,  -
а ми знаКмо, що воно допiру вiд нас  пiшло.  Давайте  хоч  подивимось,  що
цiнувати велить мудра давнiсть.
   Я вiдломив бога вiд його трону. На стiл випало кiлька речей:  папiр  iз
значками, троК трiсочок i зернятка i рижу. Жодного  камiнчика.  Ми  уважно
розглянули все, що знайшли.
   - Риж - праця, Пжа i продовження життя. Трiсочки - вогонь, якого  можна
здобути тертям дерева об дерево, це те, з чого треба починати, виходячи  в
путь. Папiр - молитва.
   Свiчка в пляшцi догорiла до краю.


   Ми рушили йти з каюти, бо там одразу стало так задушливо  й  тiсно,  що
можна було задихнутися. Закортiло вийти на палубу,  стати  проти  вiтру  i
притулитися плечем до мачти. Проходячи повз кухню, ми почули смiх  дiвчини
i голосну мову Богдана, який щось розповiдав.
   Бiля борту стояти було зручно. Вiн злегка похитувався, нiби сiдло, коли
дише кiнь. Безлiч зiр вiддзеркалювалося в темнiй  водi.  Лiхтар  на  марсi
блимав, на нього подував вiтер. Раптом я взяв Сева за руку й  пiдвiв  його
до свiтла. Вiн не заперечував, здивовано i запитливо поглядаючи на мене.
   - У вас К шрам? - запитав я, закочуючи рукав на його лiвiй руцi.
   - Який шрам?
   Але я вже бачив, що тiло було гладеньке, аж до лiктя. Я сам  бачив,  що
шраму на цiй руцi не  було  нiякого.  У  мене  завихрилися  тисячi  думок.
"Значить,  не  вiн?  -  думав  я.  -  Значить,  iнший?"  Я  вiдчув,  що  я
безпомiчний, як немовля. Дивна рiч - менi i на думку  не  спало  з'ясувати
щось Севовi. Ми вiдiйшли знову в тiнь,
   Нашу увагу вiдтягли на себе новi люди.  Џх  було  двоК.  Обережно  вони
перелiзли через борт i  опинилися  на  палубi.  Ми  не  сходили  з  мiсця,
дослуховуючись до Пхнiх намiрiв. Вони зупинилися близько бiля нас.

   - Глуши i тiкай, - сказав один.

   Я впiзнав голос отамана рибальськоП ватаги, якого ми побили за Полю.
   - Скiльки Пх там? - запитав другий.

   - Один Богдан. Старого моряка я бачив на березi.

   - Треба було зброю взяти.
   - I так подужаКмо. Раз видужав вiд мого ножа, а вдруге - не встане.
   Пiсля цих слiв я вiдчув, як болить мiй  шрам.  Рука  моя  пiднеслася  в
повiтрi, i, не тямлячи себе вiд  гнiву,  я  ударив  кулаком  рибалку.  Вiн
похитнувся, але я з лiвоП руки вирiвняв його. З несподiванки вони обоК  не
захищалися. Поки що перемога була за нами.  Захопившися  гонитвою,  ми  не
помiтили весла, що лежало на палубi, i  попадали  всi  через  нього.  Менi
пощастило одскочити набiк, а Сева схватили i почали  м'яти  рибалки.  Я  з
розпачу ухватив весло  i  замахнувся  так,  нiби  хотiв  перебити  рибалку
надвоК. Весло зачепилося  за  ванту,  ударилося  об  мачту,  переломилося,
шматок весла полетiв угору вище всiх рей, а шматком - я таки вдарив  того,
на кого намiрявся. Вiн заскавучав вiд болю i покотився по  палубi.  У  цей
момент перший шматок весла, падаючи згори,  розбив  i  погасив  лiхтар.  Я
покинув свою зброю, непотрiбну в темнотi, i помацки став шукати в клубковi
людей Сева. Вiн боровся з другим рибалкою. Здавалося, що хтось молотить на
палубi горох. Я простяг у напрямку до борцiв руки й одержав кiлька  добрих
стусанiв у щелепи. Я вiдскочив,  кленучи  свою  безпомiчнiсть.  Машинально
став шукати по кишенях сiрникiв i намацав електричний  лiхтар,  з  яким  я
прийшов на бриг. Я обережно направив його на  поле  бою,  -  туди,  звiдки
чулося гупання кулакiв. При свiтлi  я  побачив,  що  той,  кого  я  ударив
веслом, повзе до борту, а другий бореться з Севом. Я дав першому цiлковиту
змогу втекти, поспiшивши сам на помiч до Сева. Ми вдвох хутко  втихомирили
рибалку. Вiн став проситися, лежачи долi i спльовуючи кров з  рота.  Ми  з
Севом одiйшли вiд нього, i я погасив лiхтарика.
   - Рахую до трьох, - сказав я, - забирайтесь моментально за борт.  Через
пiвхвилини, повiвши лiхтариком по палубi, я освiтлив лише  порожнК  мiсце.
Ми знову залишилися самi. Було  зовсiм  темно  стояти  бiля  борту,  тiсно
притулившися один до одного. Сев часом плював за борт  i  витирав  хусткою
обличчя. Вiтер став дмухати дужче. Але задуха почувалася, як перед зливою.
   - Товаришi, - пролунав над палубою голос Богдана, - ви знаКте, як звали
китайця? Сiн-Бао звали його. Аж тепер я це згадав.

   Чути було, як Богдан iшов по палубi. Ми почули його лайку.
   - Знову вiтер лiхтаря погасив! Сказився вiн, чи що  -  на  мою  голову?
Який уже раз доводиться запалювати!
   Ми гукнули на Богдана. Вiн пiдiйшов i став поруч нас.

   - Яка тиха i спокiйна нiч, - сказав  вiн,  -  нiби  зовсiм  немаК  нiде
людей. Я думав, що ви давно вже поПхали на берег.

   Ми не вiдповiли  нiчого,  тiльки  Сев  витер  щось  з  обличчя.  ХазяПн
трамбака пiдпливав до брига човном i простягав свiй голос аж  до  парусiв,
запитуючи небо, куди мiг подiтися корабельний  лiхтар.  Я  вiдгукнувся  до
нього, а Богдан полiз свiтити вогонь на марсi.
   - Чорт! Лiхтар розбитий!
   - Там у каютi К iнший, - порадив йому хазяПн трамбака, - громадяни, хто
з вас хоче на берег? За одним заходом я це й зроблю.

   Сiвши в човен i вiдштовхнувшися вiд брига, ми побачили,  як  на  палубi
з'явилося свiтло. Богдан нiс лiхтар, а за ним, як тiнь, iшла дiвчина. Коли
вже ми були близько вiд берега, лiхтар почав пiдноситися по вантах вище  й
вище i зупинився на марсi. Рiвний вогник його один пробивався  крiзь  нiч.
Все iнше вкривала чорна шарудлива мантiя ночi.

   XIX
   Сиве волосся до чогось зобов'язуК. Я виконав це зобов'язання.  Осiнь  i
зиму я сидiв бiля моКП кани, пригадуючи минуле. Тепер уже лiто. Кани немаК
потреби топити. Майк i Генрi одвiдали мене  на  зламних  точках  мемуарiв:
коли осiнь зустрiчаКться вночi з зимою i коли весна  переборюК  зиму.  МоП
сини як зима i весна. Старший  -  меткий  i  проворний,  як  задерикуватий
зимовий день. Молодший - неврiвноважений, як весняна повiнь. Його я  чекаю
побачити швидко з подругою, бо я вiдчуваю в його рядках жiночi впливи.

   Кана моя чорнiК без вогню, ПП паща, де звично пiдстрибували, гойдалися,
перебiгали i гомонiли вогники, виглядаК, як беззубий рот. У нiй перегорiло
все значне та мiзерне, смолисте i виснажене. Дерево горiло те, що  не  йде
на будову. Сучкуватi вiти, поламанi бурею стовбури, покалiченi  негодою  й
звiром iнвалiди - обростали  в  моПй  канi  вогнем  i  розповiдали  безлiч
iсторiй, помалу зотлiваючи й розсипаючись на попiл. Я розумiв цi iсторiП i
часто навiть записував Пх, але iнодi вони так настирливо турчали  у  вухо,
що я просив Пх замовчати i не перешкоджати моПй власнiй думцi.
   Тепер ранок. Крiзь дверi на балкон я бачу, як  прокидаКться  Мiсто.  За
бульварами видко порт, де снують щогли й  димарi.  Менi  не  хочеться  вже
почувати пiд собою хисткоП палуби. Я зайшов до порту  й  кинув  якiр.  Пiд
моПми парусами виросли молодi кораблi - сини. Тепер хай вони роблять рейси
по  морях.  Багате  досвiдом  життя  лежить  передi  мною,  як  мапа  моКП
Республiки. Я бачу, як повиростали заводи i фабрики. Розмножилися  дороги.
Вода рiки вiддаК своП мiльйони сил.  Коло  плугiв  працюК  веселий  народ.
Сонце смажить радiснi обличчя. АрмiП дiтей  пищать  по  садках,  голосять,
спiвають, сьорбають носятами, плачуть, смiються, жують  землю  i  поПдають
трави.
   Я ходжу по кiмнатi, коли до мене стукаК Генрi. Вiн заходить.  Ми  довго
розмовляКмо про все на свiтi. З Генрi - я люблю бiльше Майка, а з Майком -
вiддаю перевагу Генрi. Вони обоК нiби з одного шматка. Чи ба!  Та  цей  же
шматок я сам! Я впiзнаю себе i в Генрi, i в Майковi. Я бачу  своЮ  кров  у
обох. А мати? Вона теж поклала свою долю працi й матерiалу. Менi  соромно.
Не для мене ж одного повiшено язика в моКму ротi? Але нехай про  це  iншим
разом. Стара, ти не образишся, що я тепер горнуся до молодостi? Тебе я  не
зраджував - ти знаКш. А Генрi допитуКться, чи не була  ти  в  IталiП.  Вiн
думаК мене зловити й ототожнити дiвчину в купальному костюмi (на березi  в
ГенуП) з тобою. Та в нашi з тобою справи ми його не пустимо. Правда?
   Генрi бере дочитувати моП мемуари, вiн хоче звiдти про щось  дiзнатися,
а я, хитрий старий лис, виходжу на балкон. Менi - сiмдесят. Але й  нинi  я
гостро вiдчуваю запах саду, що я посадив. Велике Мiсто лежить передi мною.
Я вгадую всю кiлькiсть людей, що  мандруК  тепер  до  мiсць  працi.  Жiнки
годують дiтей. Безперервний,  дедалi  зростаючи  й  зростаючи,  пливе  над
Мiстом сигнал до роботи. Я чую безлiч нiг, що топчуть землю. Я бачу ПП всю
- вогку i плiдну, родющу планету Землю.
   З кiмнати лине до мене з радiотелефону голос Майка.  "Тату,  -  кричить
вiн, - лечу  над  пiвденними  морями  i  згадав  тебе.  Бiля  мене  сидить
гарненька пасажирка. Вона просить мене  проспiвати  "Пiсню  капiтанiв".  А
тобi я обiцяв ПП мелодiю. Слухай!"
   Я чую його голос i смiх кокетноП пасажирки. З останнiми  рядками  пiснi
заходить Генрi. Таким чином, уся родина вкупi. Я нiби знову починаю жити.
   Попiд нами знайома земля,
   Капiтан!
   Кораблi пiдняли якоря,
   Капiтан!

   1927 - 1928






   [1] Мапа - карта.


   [2] Лiнiя краси (англ.).


   [3] Вихiдна точка (фр.).

   [4] Затишок (нiм.).

   [5] Чи ти нiмець, чоловiче? (Нiм.)

   [6] Перекладач (iт.).

   [7] Iсторiя iталiйського мистецтва (фр.)

   [8] Свобода дiй (фр.).

   [9] Слова iснують, щоб приховати нашi думки (фр.).

Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT

Оцените этот текст: