 галас  і вогні на баріджі  мені не подобались. џ  боЯвсЯ  і  боюсь
вогню на кораблі. Ђ дикий галас заважав мені зосередитись і підготуватисЯ до
зустрічі з зінджами.
     џ вів корабель, і тому зробив зауваженнЯ  про дим від вогнища  вдень та
відкритий вогонь уночі. Ђ його дуже далеко видно.
     Ібн •асан засміЯвсЯ.
     -- —ого ти боїшсЯ! џ не знаю судна з кращим ходом, ніж моє! џкщо багато
кораблів за нами поженутьсЯ -- ми  втечемо. џкщо два-три -- ми їх подолаємо.
Ќехай хлопці будуть в силі, нехай танцюють і співають!
     I  корабель  чадів димами від  жаровень удень  і вночі,  і велетенський
барабан гуркотів так,  що здавалось --  перелЯкає навіть китів-кашалотів  та
всіх акул!
     ‚ід Љанбали, не  кидаючи кітвиці білЯ її берегів, а  тільки пізнавши її
вночі по  величезній  кількості  вогнів, ми  повернули і обережно  пішли  на
південь уздовж берега. „осЯгши широти вершини  славного острова Ђль-Љумру, Я
попрохав Ібн •асана  спинитисЯ недалеко від берега, щоб добре  підготувати і
перевірити все  начиннЯ і  поповнити  запаси  води. I,  головне, підготувати
матросів до випробувань.
     ‘кликав усю команду до одного, Як лише ми закріпились кітвицЯми на дні.
I  поЯснив  їм  усім   --   від  нахуди  Ібн  •асана  та  руббана-парса   до
дидбана-мулата і зінджа-нурцЯ -- все, що сам знав  і  пережив у цих водах, і
те, що взнав від бувалих людей.
     Џравовірні  і  Язичники! --  сказав їм.  ‚оістину  свідчу: діла  Ђллаха
величні  й незбагнені! Ћсь,  наприклад, острів Ђль-Љумр. ‚ін зовсім недалеко
від  Ђфрики.  ’а добутисЯ до нього легше від ‘уматри чи  џви, долаючи тисЯчі
фарсахів  зеленого  морЯ-океану, аніж через непевну  протоку з її бурхливими
течіЯми та протитечіЯми!..
     ‚ітри  й місЯць  у  своїй  чверті  були  точнісінько  такі,  Як під час
ганебної подорожі тих шакалів.<sup>1</sup>  I Я  ризикнув  провести корабель
шлЯхом  ближчим  до  Ђль-Љумру,  ніж  до Ђфрики.  Ђ  там,  долаючи  бурхливі
підступні води протоки, просто повернути на захід.
     --  „рузі мої мореплавці! Њи  підпливли до  місцЯ, до невидимої брами в
країну ‘офалу -- країну золота і канібалів. ’ут диЯвольська частина світу, і
Ђллах відступає в цих краЯх від нас. I дає  нам  змогу довести своє морЯцьке
вміннЯ  і  мужність!  ‡акликаю  всіх   вас  сотворити  салЯт-аль-хаджа,  щоб
виповнились усі наші надії!!!
     I ще вночі, за всіма правилами вирахувавши киблу  Њекки благословенної,
представ на молитві і був усім правовірним на кораблі імамом 14!
     ЏіслЯ  того  ми почали  свій  шлЯх  до  бажаних  золотих  берегів.  ’ут
відкрилосЯ,  що Ібн  •асан таки обдурив мене. ’ільки  ми зрушили з місцЯ<b>,</b> на
обрії з'Явились  і  виросли чотири  вітрильники  --  чотири стрункі  і  хижі
баріджі! Ћсь чому на його кораблі  день ї  ніч гуркотів велетенський барабан
та в жаровнЯх спалювали димне дерево, а не вугіль!
     ’а Я вирахував, коли настане моЯ черга зробити хід у нашій з ним грі...
     ‹иш  досЯгли половини широти Ђль-Љумру, Я наказав мінЯти напрЯм.  I всі
руббани, підставивши праві борти барідж вітру, помінЯли реї на лівий бік.
     ’ут течіЯ перла із шаленою силою на північ, а вітер щосили стугонів від
північного сходу. •вилі були височенні, нерівні, котилисЯ рваними рЯдами.  I
раптом  між хвилЯми  утворювалисЯ  жахливі  Ями. Ћ  му'алліме! Љоли  баріджа
починала  летіти по схилу хвилі  в  таку  Яму, стискавсЯ  шлунок  від  жаху,
мертвіло серце і холод пронизував мозок!
     —ерез  трьохгодинку цього шаленого шлЯху одна із барідж  на  наших очах
почала летіти вниз по схилу велетенської хвилі. ™о було далі, ми  не бачили,
бо ми теж  покотилисЯ  униз. Ђ коли течіЯ і  вітер винесли нас на спокійнішу
воду, за нами пливли лише три баріджі!.
     Ќарешті Я впізнав потрібну мені дорогу на  воді -- трохи світліша смуга
і менші хвилі там зривались.
     Ібн •асане! „авай мій товар і спускай на воду каріб!
     Ќу що ж, прощавай!..
     I  не встигли на баріджах отЯмитись дидбани, Як вітер помчав мій  каріб
по  вершинах  хвиль. џ  ж  закріпив  рею нерухомо і  заходивсЯ ще  догрібати
веслами.
     Ѓаріджі не могли мене наздогнати,  бо вони глибоко сиділи у воді, і хоч
їхні вітрила тЯгли на південний захід, течіЯ затримувала  швидкий біг.  Љоли
сховавсЯ від них за обрій,  Я зразу ж змінив свій шлЯх. Ђ відомо -- човни на
хвилЯх шлЯху не лишають...
     Ѓув приплив, і довелосЯ, може, добрих два фарсахи проплисти в мангрових
заростЯх, поки діставсЯ по-справжньому до твердого берега.
     Њиттю  з'Явились озброєні  зінджі. ‘еред  них  багато  молодих дівчат з
луками і стрілами. џ сказав їм кілька слів їхнього мовою, ті, що запам'Ятав.
‚они були вкрай здивовані.
     џ показав  їм, щоб  вони забрали собі весь  крам, крім скрині, і повели
мене  до їхнього царЯ Ќ'бого... ‚они  всі витріщили очі, кинулисЯ до човна і
розподілили, кому що нести.  I  зразу ж поспішили вглиб  материка. ’а хіба Я
міг  з ними, найкращими бігунами в  світі, змагатись? Џобачивши, що відстаю,
мене  оточили  дівчата  і  почали штрикати  стрілами!..  „овелосЯ бігти  без
віддиху. ’ому на головнім майдані селища Я не втримавсЯ на ногах, гепнувсЯ в
порох. Џоруч носії поклали мої товари і шкірЯну скриню. Ќарешті віддихавсЯ і
підвив очі. Ќаді мною  стоЯв Ќ'бого -- сивий велет із пошматованим бородатим
лицем. ‘поглЯдав мене із хижим спокоєм. Ќарешті отворив спотворені  вуста  і
препоганою арабською мовою проказав:
     —ужинцю! џк у тебе вистачило духу дістатись сюди?!
     –арю! Ћдного разу ти врЯтував мене від лева.  Ђ тепер Я прийшов, щоб ти
допоміг  мені.  џ привіз  Љитайський шовк і  трохи порцелЯни.  Њені потрібен
золотий пісок. Ќе заради пожадливості, а щоб посоромити моїх недругів.
     џк, це ти?! Ђле ж на тобі смерть моїх хлопців-стражів! Ѓо це ти підпоїв
їх сонним зіллЯм!
     џ,  царю! џ дуже боЯвсЯ, що вони виріжуть усіх, а  мене заберуть до вас
назавжди! Ђле  то було давно,  а зараз, о  царю!  „есь  тут  білЯ  узбережжЯ
пливуть людолови на чотирьох добрих кораблЯх! џ плив на одному з них...
     Ќ'бого порухом лівиці відіслав усіх подалі.
     -- ™е раз скажи мені -- це ти?
     -- џ, царю! Ќамалювати камені з черепами?
     -- Њалюй!
     I Я вістрЯм ножа намалював свЯтилище в гаю.
     –арю! ‚они збираютьсЯ по золото в країну Њошона!
     ’и продаси мені їх за золотий пісок?
     Ћ  Ќ'бого!  --  џ  впав навколішки.-- „ай  мені стільки золота, скільки
варті мої товари! I ні піщинки більше!
     џ  кинувсЯ до паки  із шовком, розв'Язав вузол і розкрив першу  й другу
обгортку... ’е, що Я побачив, кинуло мене в порох без всЯкого диханнЯ!.. –ей
перевертень в паку з-під чудового шовку поскладав  пошматовані, закривавлені
халати  китайських купців,  куртки  матросів і  солдатів!  џ сів  на землю і
заридав -- усе  длЯ  мене скінчилось! ‚идовбають раби царЯ Ќ'бого  залізними
теслами дірку у вапнЯковій брилі і поставлЯть туди мій безокий черепок!...
     Ќ'бого схиливсЯ наді мною і торкнувсЯ мого плеча.
     -- Њореплавцю!  ’ебе обдурили  купці,  Як  і мене колись! ‡ав'Яжи  свою
паку, щоб ніхто з моїх людей не бачив. ‘ам сиди тут. Џотім тебе проведуть до
мене.
     џ вмить ожив тілом і просвітлів душею.
     Ђ цар  Ќ'бого разом  із старійшинами відійшли  в інший кінець  майдану.
‚они предовго радились, а потім загуркотів  барабан, і до Ќ'бого за наказами
підходили командири загонів. џк  тільки цар кінчав  напучуваннЯ, вони  зразу
кидались  бігти до своїх воїнів. I з усіх  боків  почали гуркотіти  барабани
війни.
     ’ой гуркіт враз усе змінив -- з міста почали виходити люди. ‘карб жінки
несли на голові, а  малих дітей за спиною,  більших вели за руки.  ’ихо, без
галасу, Як  ото йдуть поле колупати  червону пісну землю. ‡ багатьох  дворів
потЯгло димом і різним зіллЯм. Ћсобливо наче гірчавим молоком молочаю. џ все
зрозумів умить --варили свіжу отруту!
     Џотім прийшла за мною дві оголені  красуні і відвели в  один з  куренів
царЯ.
     –ар Ќ'бого  пригостив  мене  доброю  печенею і  пальмовим  вином,  а по
трапезі поЯснив:
     -- ’и своєчасно приніс звістку про грабіжників. Ђле час  непевний, а на
тобі кров  моїх  воїнів... ’ому,  щоб не було  у людей  спокуси, Я  дам тобі
охорону, носіїв і стільки  золота, ніби твої товари були  справжніми. ’и  їх
лишиш на моїм подвір'ї. Џоки  вони в мене, ніхто не зачепить їх і пальцем...
Ђле не спокушай долю і поспішай!.. џ  пробув у важкій роботі з матросами  аж
чотири роки на одному кораблі... I знаю тепер достеменно -- все треба робити
своєчасно... ‡араз тобі треба поспішати!..
     I ще до вечірньої зорі Я знову був у дорозі. ‰ого люди провели  мене до
земель сусіднього племені. Ђ там Я сплатив трохи золота, і мене повели далі.
’ак  Я  йшов  два місЯці без упину. Љоли ж мені ставало зовсім  непереливки,
носії тЯгли мене, поклавши на мою скриню.
     Ќа   прибережне    торжище,    де   зустрічалисЯ   зінджі   погани   та
зінджі-мусульмани,  араби-купці та  купці-Яванці, Я ледь  дочвалав  власними
ногами, а скриню мою несли четверо рабів, Яких Я купив в останнім племені.
     Љоли здибавсЯ з  правовірними,  то зразу  ж  при свідках відпустив усіх
чотирьох на волю. „умаю, о шейх, що нема потреби тобі поЯснювати, чому Я так
вчинив...  Џроте їм не було куди  подітисЯ.  ‚они  й попросились  зо мною  в
Ђравію. ’а  по дорозі  руббан  і нахуда  наші щось передумали і повезли свої
товари замість „жідди з Ђден. Ћтут  Я й  припустивсЯ помилки, що зразу ж  не
пересів  на інший  вітрильник та  й не  поспішив до •ормузу.  —астину  своїх
дивин,  що були в  моїй скрині,  Я вигідно продав і заходивсЯ описувати свою
останню подорож по  африканських  лісах та степах. џ  втратив  пильність  і,
замість того щоб тримати відпущеників при собі Як охоронців, відпустив їх до
порту  працювати  носіЯми.  Ќе те,  що Я  пожадливий. „умав: нехай потрутьсЯ
серед людей, швидше навчатьсЯ мови, буде їм легше потім.
     Ћтож Я забув про тих гієн, що колись полонили Ќ'бого. џ зрідка  бував у
порту,  там зустрів кількох знайомих по мандрах по  Љитаю та на  ‘уматру.  Ђ
родичі  тих  підлюк,  а вони  були  ще учнЯми на  кораблі,  коли Я відпустив
Ќ'бого, по розмовах  у  порту і по моїх зустрічах уЯснили собі, що Я і є той
хлопець Ђлі,  друг Ќ'бого. ЏочалосЯ за мною полюваннЯ.  Їхні посіпаки навіть
підглЯдали за мною крізь  дірочку в  гіпсовій стелі. I, вивідавши, що Я пишу
книжку з малюнками та, найголовніше, не нашим письмом... Њене  схопили, коли
навколо  зовсім не було  людей. ЏритЯгли  до раїса аденського порту, а потім
відвели до каді та богословів. џк доказ  моєї  вини виставили книгу мандрів.
“сі вони намагалисЯ прочитати і хоч трохи  зрозуміти. ’а справжніх книжників
і  тлумачів серед них не було! Џочали  мене звинувачувати в найтЯжчих гріхах
-- ніби Я єретик. Ѓа  більше --  безбожник! Ќе дотримуюсь Љорану і  хадисів!
Ќавіть гірше -- ніби Я відступник  і потай  перейшов до христиЯнства! ‡а  це
вже мені могла бути вірна смерть!
     Ђле   інші   звинуватили  мене   у  чародійстві,  ворожбі,   дружбі   з
африканськими чаклунами-людоїдами, що  Я напускав порчу  на людей, хвороби і
заговорював вітер! џк доказ  притЯгли перед каді мою шкірЯну  скриню з усіма
заморськими штуками. ™е мене звинуватили в несплаті закЯту  за  моє  майно і
несплаті мита за ввіз до Ђдену чотирьох рабів-зінджів.  •оч Я  клЯвсЯ  всіма
присЯгами,  вони  не  повірили,  що   Я  відпустив  чорних   на  волю.  Њоїх
відпущеників схопили люди  раїса. “ раїса їх за безцінь купили  мої вороги й
продали нещасних кудись на індійський корабель. ‘карби моєї  скрині частково
продали,  а  частково знищили...  ѓасаб  <sup>15</sup>, чистий  гасаб!!! Ђ Я
чекав  уже страти! ‚ласне,  вироку,  бо без  ‘алах-ад-„інового  родича-еміра
схваленнЯ жодна страта не відбуваласЯ!
     џ чекав у глибокім підземеллі.
     ђаптом охоронці сполошились. Їхні голоси стали запобігливі, улесливі. 3
мене знЯли пута і повели до лазні під охороною, й мили у лазні чотири гарні,
Як  сон, невільниці.  ‚они  вмащували  благовоннЯми  моє зболіле  тіло. I  Я
заплакав, бо згадав  про  свого бідного тата •асана, Якому так потрібна була
хороша жінка!..  ’а ще Я знав -- мене відмивають і вмащують не від співчуттЯ
до моїх мук!
     Ќа мене накинули післЯ лазні довге чорне покривало, щоб Я не запам'Ятав
дороги, і повели Якимись вулицЯми.
     Џотім через безліч кімнат провели до невеличкого потаємного помешканнЯ,
де  сидів сам катіб аденського султана. Љатіб був чоловік рослий, а лице мав
драглисте.  •оча  борода починалась у нього зразу від очей, проте була Якась
рідка й  кущами.  ‚ін саме розглЯдав малюнки в моїй книзі, і  мовчки показав
мені сідати. Ћхоронці нас полишили наодинці.
     ‚ипитував він  усе ґречно  й спокійно. Џро те, звідки Я, Якого роду, Як
став матросом.  Ќе перебивав і не намагавсЯ зловити на Якихось недоречностЯх
чи брехні.
     Њандрівцю!  -- нарешті  виголосив він.--  ‘права  твоЯ  дуже заплутана.
Џроти  тебе страшні звинуваченнЯ. ‚сі твої діла слід  уважно  й  справедливо
дослідити. Ђ длЯ  цього потрібен час і  твоЯ щирість. Љоли  в мене буде час,
тоді буду  з  тобою  займатисЯ  розслідуваннЯм. Ђ  поки що живи  тут. ’ільки
пам'Ятай -- ніЯких  розмов про свої мандри і справи  зі слугами чи охороною.
•оч одне слово їм лЯпнеш -- відправишсЯ до в'Язниці!
     ’ікати  не раджу. ’и не знаєш людей,  Які  віддали тебе в руки сторожі.
‚они  тебе  таємно  замордують,  бо  хто  ж тобі  вибачить царЯ  зінджів  --
софальських людоїдів?..
     Ћ господине!  џ  не  зможу все добре пригадати,  бо  найголовніші  діла
викарбувані в  мене на бамбуковій палиці. “мовними знаками на ній є те, чого
Я й у книгу не написав!
     Ќа третій день  палицЯ віднайшлась. •оч за мною стежили, Я відкрив свою
дудку, витЯг потрібне зіллЯ і стріли-голки  з отрутою. Ђ щоб охоронці нічого
не зрозуміли, Я по кілька годин крутив палицею, Як китайці-фіглЯрі на базарі
в ѓуанджоу...
     Ќарешті через кілька днів, коли Я від'ївсЯ і відіспавсЯ, прийшов катіб.
’епер  уже все питав по книзі.  •то мене навчив  христиЯнській  абетці, де Я
вчивсЯ і в кого нашій грамоті, хто може підтвердити мої занЯттЯ.  ‘лухав він
уважно, по  кілька  разів перепитував, Џросив  деЯкі  місцЯ  досконально  із
подробицЯми поЯснити. I весь час цікавивсЯ, де жінки хтиві, а де байдужі, де
зрадливі, а де вірні, де найкрасивіші, де Як одЯгаютьсЯ.
     ‘початку в мене була думка дурити його по дороговказах зірок, місЯцЯ та
сонцЯ.  Ђле  зразу ж блискавкою  зринула інша думка: у  неволі так ласкаво з
тобою ще ніколи  не поводились. –е страшно! Ѓудь певен, книги тобі більше не
бачити!.. ’ільки б вирватисЯ звідсілЯ на зелені хвилі, під Ясні зорі!
     I Я виказав йому всі стоЯнки місЯцЯ й сонцЯ та заходи й  сходи зірок по
всіх своїх шлЯхах... окрім володінь Ќ'бого...
     Њій же господар усе  випитував мене про ‘офалу, з Якої  Я виніс золото.
’ільки не про золото питав, а про людські  звичаї, зброю, знову про жінок та
їх прикраси...
     ’ієї  ночі нам принесли їжу дві служниці. Њи їли, а вони  звеселЯли нас
співом та грою на бубоні. ’а куди їм до Ќіссо!
     ђаптом прибіг слуга і  щось зашепотів катібу на вухо. ’ой спохмурнів і,
крекчучи, звівсЯ на рівні. „івки підхопилисЯ теж.
     -- Ђ ви куди? ‘ултан вас  іще  не кличе!  ђозважайте мандрівцЯ  хоч  до
ранку, поки Я не повернусЯ від султана...
     Џішов він, та вухо моє, Як Я не прислухавсЯ, не вловило,  щоб хазЯїн зі
слугами полишив свою розкішну оселю.
     ‡нову  мені  пастку  влаштовано.  I  Я знав, Яку!  ’ому  заковтав  того
африканського зіллЯ  і  вирішив  чекати, що  ж  почнуть  робити  підговорені
служниці. Ђ вони запалили ще другий світильник і почали по  черзі танцювати.
Ќарешті сказали,  що  їм важко  дихати і  поспускали свої сорочки  до поЯса,
підперезавшись рукавами, щоб сорочки зовсім не злетіли з них.
     Ђле куди їм до ђустемового жіноцтва!
     ‚они ж, хизуючись  одна перед одною, геть розібралисЯ. ’оді Я підвівсЯ,
щоб загасити світильники. Ђле обидві злЯкано схопили мене за руки.
     -- Ќе треба, не треба! Ѓез світильників буде нецікаво! -- в  один голос
завищали вони і ствердили своїми криками, що катіб підглЯдає за нами.
     Њене  ж  охопила  шалена лють, Як і  тоді, коли  Я  побачив "подарунок"
ђашида ібн •асана! ’ільки  в  ‘офалі мною опанувала  лють і відчай,  а цього
разу  Я  знав,  що  переграю  найсильнішого  бугаЯ!  I  справа  не  тільки в
африканському зіллі. џ в катіба відіспавсЯ, від'ївсЯ і пив добру воду!..
     Џід  ранок, слава Ђллаху, Я приморивсЯ, та й діЯ зіллЯ почала слабшати.
I Я зміг хоч годину поспати.  Ђ ці з  кімнати  просто  виповзли, підтримуючи
одна одну та хапаючись за стіни.
     Ќаступної  ночі з'ЯвивсЯ  катіб зі страшенно вимученим обличчЯм, ‚ його
поглЯді Я вловив острах і повагу.
     --  Њій  повелителю  і   спасителю!  Њені  треба  з  тобою   поговорити
віч-на-віч. Ѓез очей чужих і зайвих вух...
     ‚ін кивнув головою, і ми піднЯлисЯ потаємними сходами на дах палацу.
     џ запропонував йому за  свободу весь запас  африканського зіллЯ. ’ільки
нехай він поклЯнетьсЯ на Љорані. Љоли він виконав клЯтву  за всіма правилами
шаріату, Я сказав йому, що зіллЯм позакладені всі бамбукові палиці  в остові
моєї шкірЯної  скрині. ‚ін знає, в кого скринЯ.  Ќехай принесуть скриню, а Я
на його очах вийму з трубок порошок.
     ’ак і було зроблено.
     Ђле щоб йому не  сваритисЯ з каді та богословами, мене відправили назад
до в'Язниці.
     Џотім зібралисЯ  судді на  чолі з головним каді Ђдена.  Љнигу спалили в
мене на очах, а попіл примусили з'їсти.
     ’ростинами били майже до смерті і відпустили. Іти Я не міг. „оповзти до
першої  вбогої халупи мені  допомогла  одна з вуличних музик.  ‚она  мене  й
доглЯнула, поки Я видужав.
     Џотім Я потЯг до Њаската на  благенькій  дерев'Янці  без палуби.  I  та
музика помандрувала зі  мною. ‡нову Я став старцем. 3 усіх  моїх  багатств у
мене лишиласЯ тільки бамбукова "дудка" із запасом стріл-голок і отрутою.
     Џадуча ‡орЯ Њорів і вулична дівка!.. ™е до мого покараннЯ їй наговорила
всЯких  чудес про мене звідницЯ, а звідницЯ про мої "подвиги" довідаласЯ від
наложниць  катіба.  Ћт  вона  з  чужих побрехеньок  і мала мене  за  вершину
мужських можливостей... Ќе знаю, чим би все скінчилось... Џевно, посварились
би  та  розбіглись... ’ільки її вбили.  ‚же в  ‘ірафі  мене  хотіли сплЯчого
захопити хашашіни, а вона мене стерегла. ‚она одному виколола око, а другому
проткнула груди.  Ђ  їй встромили ножа  в спину,  просто в серце. Ќавіть  не
скрикнула і сконала.
     Ђ  хашашін, що без ока лишивсЯ, впустив свій гілЯнський ніж.  ’ак Я мав
доказ, що вони знову натрапили  на мій слід. Ђле тепер у мене є  поміч... ’а
про друзів нічого тобі не розповім, щоб у тих не було спокуси тебе мордувати
і  випитувати про моїх друзів... Ђ тепер, прошу тебе, щоб вони не могли тебе
звинуватити у змові зі мною, візьми, випий цього зіллЯ. “ тебе за Якийсь час
почнетьсЯ  лихоманка,  схожа  на болотну пропасницю.  Ќехай тобою опікуютьсЯ
сусіди-купці.  ‘луги їхні  всім розпатЯкають,  що  ти важко  хворів, ледь не
помер...  Њоже,  навіть хтось  із шакалів  навідаєтьсЯ, щоб  перевірити,  чи
справді  ти  хворий...  Њій  вчителю, мій му'алліме! ‚ибач мені,  що  Я знов
об'ЯвивсЯ перед тобою і знов через мене навідалисЯ до тебе ці скажені пси...
     Ђлі схилив свою лискучу голову і цілував руки старого звіздарЯ.
     -- Ђлі! --жахнувсЯ старий.-- ’и плачеш?!!
     -- Ћ  му'алліме! џк  же мені не  плакати,  коли  вони стільки років  не
полишають  мене в спокої? џк же мені не плакати,  коли Я  не  зміг перейнЯти
твоєї науки?! џк мені не плакати, коли людЯм зовсім не потрібні мої правдиві
слова про заморські дива?! џк  же мені не плакати, коли своєю поЯвою в місті
Я загрожую  моєму му'алліму, моєму  взірцеві?! џк мені не плакати, коли мене
весь  час  дурЯть?! ЊоЯ музика розповіла, що коли Я поЯснював катібові свого
книгу,  два  його  сини  за  запиналом  списували  всі  слова  про  шлЯх  до
‘офали...-- Ђлі заскреготів зубами  і  впав  крижем на плавучий острів. ’іло
його били корчі, і він рвав пальцЯми осоку, ламав очеретини.
     ‚раз Ђлі підвівсЯ і омив лице.
     -- Њій му'алліме! ЏомолимосЯ,  щоб удача не  полишала  мене. Ѓо Я почав
стомлюватись. Ѓудь моїм імамом!
     I старий предстоЯв на молитві імамом перед Ђлі.
     Џотім Ђлі  витЯг  трьох  добрих  сомів  на  кукані  й  прив'Язав  їх до
лоцманового човна. ‘тарий випив зіллЯ і зразу ж поліз у човен.
     -- Ћ шейх! Џоспішай, щоб тебе не почало лихоманити далеко від оселі...
     ‰ Ђлі виштовхнув мандейцевого човна на чисте плесо протоки.
     Ќа  півдорозі до купецької  вілли  лоцмана  почала тіпати лихоманка.  I
рибалки-сусіди, що  теж поверталисЯ з риболовлі, пригнали човна до купецької
оселі з "хворим" лоцманом.
     ™е  до  вечора  на  віллу   прибув   Ібн  ћсуф,  страшенно  постарілий,
розжирілий. Ќа його завжди червоні від вина  та читаннЯ очі напливали сльози
-- чи то від безсиллЯ допомогти своєму старому другові-співрозмовнику, чи то
просто від слабості, пиЯцтва та старості.
     ’ого ж вечора, коли замовкло квиліннЯ муедзинів, і вузька скибка місЯцЯ
заколивалась у струменЯх припливної  хвилі, до оселі мандейцЯ швидко приплив
човен,  Ћдин  човнЯр-куфаджі, другий перс-морЯк  --  у  червоних  шароварах,
шкірЯній куртці  з  мідними наклепками;  повстЯна  шапка обгорнута тюрбаном,
довгий вільний кінець тюрбана закривав бородате обличчЯ майже до очей.
     ‚ін розплативсЯ з куфаджі срібною  пайсою <sup>16</sup> і легко видерсЯ
на хідник.  “ лівій руці тримав маленького  єменського топірцЯ  на предовгім
бамбуковім  держаку. „ивно  тримав  -- кулак на рівні підборіддЯ,  й  пальці
затиснуті під самим топірцем.  ЏравицЯ вільна, зігнута трохи  і пальці  ледь
розчепірені.
     ЋзирнувсЯ  на  всі  боки, постоЯв,  поки куфаджі  відпливе, і в  кілька
легких  стрибків був  білЯ  дверей лоцманового  будинку.  ‹егенько  постукав
дверним кільцем у дошки, трохи відхиливши тюрбан від уст, прошепотів:
     -- Њу'алліме! ‚ідчини мандрівникові.
     I зразу ж відступив на два кроки попід стіною.
     ‡а дверима мовчали.
     ’оді він кінцем дивного предовгого топорища поторсав кільце.
     ‚ будинку щось зашаруділо.  „вері тихо відчинились на ширину  людського
тіла.  Ђле перс-морЯк  завмер під стіною і не  заходив.  Ќарешті двері  тихо
рипнули  і  розчинилисЯ  ширше. ‚  отвір визирнув бородатий чоловік  у білім
вбранні, дуже схожий на мандейцЯ.
     ‡разу  ж  почулосЯ  легке  "хух!",  ніби  хто  різко  видихнув повітрЯ,
округливши губи.
     --  Ћ-оо-о-о! -- тихо опадаючи,  застогнав  бородатий і  став  рачки на
порозі. ‚ін не рухавсЯ, стоЯчи коліньми в сінЯх, а руками на вулиці.
     •тось пробував його затЯгти досередини, та бородатий щосили вчепивсЯ  в
поріг.  ’оді  Якийсь чоловік вискочив  на  вулицю  і  почав  відривати  руки
бородатого від порога...
     ‡нову  почулось легке  і  водночас різке "хух!".  „ругий чоловік  різко
випроставсЯ і схопивсЯ обома руками за шию.
     --  ™о там?  —ого вовтузишсЯ? ’Ягни його сюди!  --  люто сичав  хтось в
глибині сіней.
     Џерс-морЯк  швидко  підступив  до  дверей і,  приклавши до  вуст кінець
бамбукового топорища, щосили дмухнув.
     ђізке "хух!" злилосЯ із стогоном і лайкою.
     ‚ той же час неподалік за будинками, на розі  каналу, спинивсЯ човен, і
з нього  вийшов стрункий  молодик у чорнім плащі.  Џлат добре закривав лице,
тільки очі були відкриті.
     ‚ін, Як і перс-морЯк, обдививсЯ  на всі  боки.  Џотім  тихо свиснув, Як
нічна птаха, і йому відповів  з-під  паркану такий  самий писк. ’рохи згодом
звівсЯ на ноги убогий дервіш-каландар.
     Њолодик  і  дервіш зблизилисЯ,  пошепотіли  про  щось, і  далі  молодик
продовжив  свій  шлЯх до лоцманового дому-вежі. ’ільки  взЯвсЯ за  кільце на
дверЯх, Як вони відчинились, і молодик  переступив через  поріг. “ ту ж мить
на нього  накинули сітку-вахаб і затопили кулаком  в лице. “дар прийшовсЯ по
носі, і  в тиші було чутно, Як хруснула носова  кістка. Ќевідомий захитавсЯ,
застогнав і  прихиливсЯ до стіни, намагаючись піднЯти поборкані сіткою руки.
—ути було, не  дивлЯчись на  важке диханнЯ кількох  людей,  Як швидко крапле
кров.  ‚ін  вовтузивсЯ,  намагаючись  звільнити  руки,  і   щось  белькотів,
захлинаючись власною кров'ю. Џоки він не встиг вивільнитись,  морЯк обкрутив
його  линвою  по  руках  та  ногах, затЯгнув  на  шиї  зашморг  і  прохрипів
приглушеним голосом:
     -- ђипатимешсЯ -- сам себе вдавиш! Ђ писнеш -- Я вдавлю. Џокрути руками
-- чуєш, Як затЯгує петлЯ горлЯнку?!
     “ двері умовно пошкрЯбалисЯ,  і морЯк відчинив. ‘початку в дім вступило
двоє чоловіків, і один з них піднЯв над  головою склЯний корабельний ліхтар.
Џевно, до того тримав його під полою чорного широкого плаща.
     Џотім з вулиці штовхнули в дім каландарЯ-дервіша. ‡а ним теж зайшли два
чоловіки, Як і перші, у чорних плащах бедуїнських...
     ЏідтЯгли гнота і при світлі добре обдивились.
     Ќа підлозі  під стіною валЯлисЯ двоє незнайомих і важко стогнали. ’рохи
далі,  білЯ порогу <i>в</i> кімнату,  скоцюрбивсЯ господар харчевні  Ђбу ‘абах. ‚ін
стис  пальцЯми  шмати подертої  сорочки і  важко  дихав.  3  грудей  у нього
стирчала  маленька  стрілка-голка,  не  більша  вказівного  пальцЯ.  ‡амість
опереннЯ на кінці мала обкрутну із бавовнЯної вати.
     ‚  того,  хто  спочатку виглЯдав подібним до мандейцЯ,  така  ж стрілка
стирчала із щоки. ‚ третього з міцної воластої шиї визирав лише уламок такої
самої стрілки...
     ‚  підставного  мандейцЯ  відвалиласЯ   біла  борода,  і  він  виЯвивсЯ
рудобородим купцем, що недавно в мандейцЯ грав на аль-уті.
     Џерс-морЯк крізь запинало прохрипів:
     -- Џоки вони здуріли від болю, в'Яжіть їх! Ђ каландарЯ дайте мені!
     ЊорЯк обшукав дервіша по всьому тілу,
     -- „ивітьсЯ -- ось Як треба ножі ховати!
     I витЯг з-під дерги дервіша два довгих і гострих, Як бритва, кличі.
     Џов'Язаних перетЯгли в кімнату і посадовили, притуливши до стіни.
     ‚ молодика все ще напливала кров з носа.
     ЊорЯк поправив кінець тюрбана, підступив  до побитого і надавив йому на
шиї, потім на потилиці.
     -- ’епер перестане... ’ільки скажи -- хто з них зарізав мою ‡ухру? Ћцей
кривий  одноокий  каландар?  Њоже,  ці купці? Ђбу  ‘абах  не  міг -- у нього
торгівлЯ  на місці... ’ак  хто зарізав  ‡ухру? Њовчите? џ вас усіх  потоплю.
Џов'Яжу ноги, а на шию глеки з водою. •лопці, закоркуйте глеки!
     „воє  притЯгли глеки  з водою і позатикали їх дерев'Яними чопами,  а до
горла швидко приладнали тонкі мотузки.
     ЊорЯк нахиливсЯ і рвонув у  рудобородого стрілу з рани, потім в другого
і в третього.
     --  Ќе  бійтесЯ, шакали!  ‚и  подуріли не  від отрути, а  від  пекучого
мастила!  –е длЯ  страху, щоб вам  дух  забило і  голос  віднЯло...  џ проти
ейх-уль-„жебала нічого не маю... џкщо ваш імам хоче одержати  діамант -- ви
йому сьогодні ж і  понесете. џ  проведу  вас до схованки і ви самі витЯгнете
перстень   з  діамантом...  Џередайте  всім  вашим  да'ї  і   вашому  імаму,
благословеннЯ Ђллаха на нього, що Я  ніде й ніколи не збираюсЯ  змагатись із
вашими  людьми. •оча  став сильнішим, ніж  будь-коли! џ вивчив чародійство й
отрути  на Ђль-Љумрі, в  ‘офалі ‹юдоїдів  і в мисливців  на Њалацці. ™об  ви
пересвідчились, зараз Я  взнаю, хто з  вас,  шакалів, хотів обдурити імама і
привласнити собі перстень, коли Я під тортурами викажу його схованку...
     Џерс-матрос  налив у  миску  води,  насипав зіллЯ  з однієї  бамбукової
палички, потім з  другої, розколотив пальцем і  сам  відпив  кілька ковтків.
Џідходив і  давав пити кожному  по  два  ковтки. “ дервіша  клацали зуби  об
миску.  Ђ на Ђбу  ‘абаха  післЯ  першого ковтка напала  гикавка,  і  він усе
відригував повітрЯ і ніЯк не міг  віддихатись. Џо другому разу  морЯк  випив
ковток і напоїв  поборканих хашашінів.  Ћстанніми  пили зіллЯ дервіш  і  Ђбу
‘абах.
     I обох за Якийсь  час почали ламати  корчі, вони задихались від болю, а
вражені стрілами, навпаки, почали відходити.
     -- „ивись, голубе імама!  ѓаньба на вашу голову: двоє ваших спокусилисЯ
зазіхнути на те,  чого прагне ваш імам!.. ’и  сам  потім вирішиш,  що з ними
вчинити. Ђле повернімось  на  попереднє:  хто зарізав мою ‡ухру?! ‚и пролили
кров -- Я вимагаю  викуп за  кров! ™е раз питаю -- хто зарізав  мою ‡ухру?..
‡начить, тоді ти, голубе імама, заплатиш мені. Ѓо ти  тут і сьогодні -- руки
імама! Џлата  така,  Як у Љитаї; хочеш -- звалашу  тим  ножем, що в  тебе на
спині під  лахами  схований? Ђ хочеш, око  вийму?..  ’им  ножем, що до литки
прив'Язаний?.. ‚ибирай!..
     ЊорЯк  почав  закасувати рукава сорочки.  —етверо його друзів стоЯли за
ним,  оголивши  довгі бухарські  кличі,  і  пильнували за  кожним порухом  і
поглЯдом поборканих.
     Њолодика била  лихоманка --  тепер не кров капала на  підлогу, а рЯсний
піт  чурів по  його обличчю  і  крапав на долівку. ‚ін стукотів  зубами,  Як
дервіш, і гикав, Як тільки-но Ђбу ‘абах!
     ЊорЯк знову заходивсЯ з водою та зіллЯм.
     I,  приставивши до  шиї Ђбу ‘абаха й  дервіша лезо, змусив випити. Ћбоє
небавом почали  кунЯти,  позіхати,  а там і набік завалилисЯ  й  засопіли  в
міцному сні.
     --  Ќу,  ти,  наймолодший  брат  Ђбу Ђмара, нарешті вирішив? -- тихо  й
ласкаво спитав морЯк у молодого хашашіна.
     ’ой щось белькотів, але слів не можна було розібрати.
     --  Ђга!  Ѓачиш  тепер, що  Я не дурніший за тебе, голубка імама,  і за
ваших  да'ї?  ‚аші  фідаї не боЯтьсЯ  смерті  і  тортур.  ’а каліка  без ока
примітний дуже. I длЯ ейх-уль-„жебала ти без вартості. Ђ без єства длЯ тебе
немає  сенсу  в житті!  ’ому  ти  й затрусивсЯ, Як  шакал,  а  мав  себе  за
пантеру!.. џ відмовлЯюсь від викупу крові.  Ђле  тільки  при одній  умові --
ніхто  з вас не пробуватиме мене вбити. џкщо ви мене заб'єте -- всі помрете,
здохнете, сконаєте від того африканського зіллЯ, що випили. Ќе  будете гнати
за мною більше -- все гаразд буде. Ђ тепер ще слухайте. –е сміттЯ лишаю тут,
щоб воно нам не заважало.  ‡араз же попливемо на двох човнах до схованки. Ќа
берег вийде лише  брат Ђбу  Ђмара, а  інші тихо сидітимуть. ‚и свідки, що  Я
видаю  схованку діаманта. Џотім ми сЯдемо в  одного човна, а ви -- в іншого.
‚и  попливете до  харчевні Ђбу ‘абаха, ми --  назад до мандейцЯ.  ‚ранці, не
раніше,  прийдете  за  вашими  шакалами.  •то  посунетьсЯ   раніше  --  тому
стріла-голка з отрутою. Ђ тепер ходімо. Њинула північна сторожа...
     ЊорЯк надЯг двом петлі  від глеків на шию, а глеки подав  у руки.  ’оді
розв'Язав ноги.
     “ "голубка" імама спочатку  забрав обидва ножі  і витЯг ще й третього з
рукава сорочки. ЏіслЯ того розв'Язав пута, знЯв петлю з шиї та стЯгнув тонку
рибальську сітку...
     ЊісЯць  підніссЯ над нічною Ѓасрою  високо  вгору, але тиша не панувала
над  містом. 3 портових харчевень линули  співи,  музика,  лайка  та  крики.
џкийсь  теслЯ-дивак серед ночі  дзвенів  сокирою, кришачи окоренок на палубі
стрункої баріджі. •ропли та  іржали коні,  призначені на вивіз до  Індії. ‡а
Њ'Ясним базаром,  наче скажені, кричали  півні,  намагаючись випередити один
одного.
     „еревні склади були на тому ж місці, що й багато років тому.
     I  мовчазний будинок-палац  Ђйші  так  само схилЯв  своє вухо-еркєр над
каналом, немов прислуховувавсЯ до всього: шемраннЯ  павітру, кроків людей та
плюскоту весел.
     ‡ате колишнЯ ђустемова  садиба звеласЯ з-за  височенного тину ще однією
будовою  --  триповерховою вежею-будинком. Њайже  Як  мандейців дім,  тільки
вищий і дуже дорогий. 3 другого поверху нової будівлі линули  веселі  співи,
схлипуваннЯ бубону та гугнЯвий свист зурни <sup>17</sup>.
     “ дворі, за  високим,  тепер  з цегли,  муром, палали багаттЯ. ™ось там
смажили й варили. —улисЯ голоси багатьох людей, повискували собаки.
     ЊорЯк проговорив з-під запинала до "голубка" імама:
     --  –е  добре!  Ћн  бачиш, скільки човнів припнуто?  Ђ скільки  куфаджі
чекають?
     ‚они проминули веселу  садибу, розвернулись за три квартали й підпливли
тихо і спокійно до чорного ходу в садибі Ђйші.
     ЊорЯк і  молодий  хашашін видерлисЯ  на  хідник.  Ћдин  з  людей морЯка
засвітив ліхтар і видерсЯ за ними.
     —оловік  з ліхтарем  нахиливсЯ  до  хвіртки,  хашашін  і  морЯк присіли
навпочіпки:
     --  „ивись! -- попередив  морЯк і почав  кличем розколупувати бруд,  що
понабивавсЯ між болонками індійського  дерева.-- Ћсь сучок! Ѓачиш?  ’Ягни до
себе!
     •ашашін тремтЯчими пальцЯми почав виколупувати сучок з  лунки. ’а  щось
справа не йшла. ’оді морЯк відтрутив  його, підколупнув сучок вістрЯм клича,
і сучок вилетів з дірки.
     -- “ тебе довгі пальці! ‚итЯгай перстень!
     ’а  в хашашіна  сіпались  руки.  ЊорЯк легким порухом втопив вказівного
пальцЯ у деревину і за мить  піднЯв руку:  ‚ід світла ліхтарЯ діамант вдарив
блакитними стрілами променів.
     ђуку! -- наказав морЯк і, вхопивши  хашашіна, щосили  проштовхнув  його
великий палець у перстень.
     ѓа?!--в нестЯмі вигукнув "голубок". --–е він?!!
     ‚ін! Ѓери свої ножі й біжи до своїх. ’ільки в харчевню. ’а швидко!
     Њолодик схопив у кожен кулак по  різаку і за  кілька  стрибків був білЯ
своїх.
     ‚ін поперерізав мотузки від глечиків  і пута  на  ногах  своїх  старших
помічників.  ‚они  не говорили ні  слова. Џохапали кожен по  веслу  і почали
загрібати до великого каналу.
     ЊорЯки наче не поспішали відпливати.
     ’ільки-но  човен  з  хашашінами подолав майже  весь  квартал,  Як  з-за
звороту від ђустемового дворища вискочило два човни зі стражниками.
     —аділи Яскраві нафтові смолоскипи. ѓрізний окрик з першого човна:
     -- ‘тоЯти! Іменем халіфа!
     ’а перс-морЯк кинувсЯ до хвіртки, вставив  ключ  у  замок і  почав його
відмикати.
     ‰ого приЯтелі, пригнувшись, кинулисЯ  до човна. I в  перса-морЯка  і  в
його друзів полетіли співучі стріли.
     ‹іхтар упав на хідник, і вогонь розливсЯ по дерев'Яних колодах.
     •ашашіни  ще бачили, Як  стріла  потрапила в спину матроса-перса, й він
заваливсЯ навзнак, відкинувши руку із затиснутим здоровенним ключем.
     ‘тражники вже вискочили на вулицю і бігли до пораненого:
     -- Ћбережно! –е чаклун! -- волав їхній раїс.
     I зразу ж морЯк підвівсЯ і в обох його кулаках заблищали довгі леза.
     ’а  передній  страж вдарив його  булавою  в  голову. ’емна кров  залила
обличчЯ, морЯк захитавсЯ,  зробив кілька хитких  кроків. 3  голови  в  нього
злетіла шапка з тюрбаном. I всі побачили, що це дервіш-каландар, а зовсім не
перс-морЯк!
     ‘мертельно поранений  вхопивсЯ  руками  за  лице, спробував  бігти, але
зрушивсЯ з хідника у воду.
     ’им часом нафта з ліхтарЯ підповзла до дерев'Яного паркана Ђйші.
     Љілька  стражників  кинулись  гасити вогонь,  інші  пострибали  в човн.
Ѓільший човен погнав за втікачами.
     „ругий крутнувсЯ на місці, і люди з нього жердинами намагалисЯ намацати
тіло у воді.
     –е було останнє, що могли бачити хашашіни, бо ще кілька гребків веслами
-- і вони вискочили в провулок великого  каналу. ’ак само  зник з їхніх очей
човен з чотирма друзЯми загиблого перса-каландарЯ.
     —етверо гребли щосили, аж пінилась вода за човном.
     Ђ стріли сипалисЯ на них одна за одною. Љілька вже вп'ЯлосЯ в демено.
     џкийсь час хашашіни ще чули крики, лайку. ’а скоро інші звуки наповнили
простір навколо них -- іржали коні в  конюшні шиїтського хана. I піЯли другі
півні басрійської ночі початку місЯцЯ азара.
     I з далекого „ар-ель-Љихабу надтріснутий високий голос співачки щемливо
виводив:
     -- Ћ ”атімо, ”атімо, ”атімо! ’и ЯснаЯ зоре моЯ!
     Ќаступного ранку раїс порту приймав звіти своїх нічних соглЯдатаїв.
     Џершим  у потаємну  келію  морЯцького хану  приплентавсЯ  русЯвобородий
казкар. ‘лавивсЯ метким  словом  і великою вправністю  у  підлабузництві. ’а
раїсу доповів просто:
     Њій  господине!  Ѓув  у  бека. ѓілЯнці, туркмени та кумани повпивались.
Џерси  пообжирались. Љрамоли  не було.  ЏіслЯ  півночі Якісь невідомі хотіли
підпалити   бекову  сусідку  --  стару  Ђйшу.  ’а  стражники  погнались   за
злочинцЯми. Ћдного підстрілили. I він потонув. —и
     наздогнали  стражники  інших, не знаю. џ прибув, коли на  місці підпалу
стоЯли  тільки  слуги  та  раби  бека.  ‘ам  бачив обгоріле дерево і  уламки
стріл...
     ’и не приніс їх мені?
     --  Њій  господине, Я  граматик. џ запам'Ятовую  і  підбираю  загублені
слова...
     -- „обре! Іди!
     Ћповідач, прикриваючи рота рукою, щоб не дихати винним духом прослизнув
у потаємні двері. „ругим приліз сухоногий каліка:
     Ћ мій найЯсніший повелителю! Њій батько...
     ‚стань і не виспівуй! ’и не муедзин!.. ™о чув, що бачив?!
     -- ™о до заходу сонцЯ  Ђбу ‘абах полишив свою харчевню і поплив кудись.
ЏіслЯ полуночі, може, перед другими півнЯми, до його харчевні підплив човен.
‚ човні лежав він. —и  мертвий, чи смертельно поранений-- не знаю. Ќіч,  сам
розумієш. ’ой, хто привіз, був у плащі і обличчЯ  геть загорнуте платом. ‚ін
зайшов до оселі, а Ђбу ‘абаха накрив Якогось дергою. •тось у домі заголосив,
та швидко крик урвавсЯ. Џотім з дому вийшло двоє з пакунками, сіли в човна і
відпливли в бік ‡еленого базару...
     Іди. Џильнуй весь день за домівкою Ђбу ‘абаха.
     џ весь на очах і на вухах, мій батьку! -- ‘трункий каліка зігнувсЯ, ні,
склавсЯ навпіл і, прихопивши милиці, вправно виповз із келії.
     ’ретьою прийшла повіЯ з „ар-ель-Љихабу.
     Њій господине! ‘ьогодні вночі стражники вбили каландарЯ Ђхмеда Љривого,
коли застукали його білЯ  садиби Ђйші. Њені  розповіла Ќавар, вона танцювала
сьогодні в бека...
     ‡відки вона знає? ‘ама бачила?
     Їй Ђйша сказала. Ђйша сказала, що вона підглЯдала в щілину за тими, Які
щось шукали білЯ її паркану. Љоли їх побачила сторожа, вони кинулись бігти і
впустили ліхтар з нафтою. ‹едь не підпалили Ђйшу!
     -- Џідеш сьогодні до Ђйші і все випитаєш...
     ЏовіЯ схилила голову в темнім запиналі і випливла  через потаємні двері
на вулицю.
     Џотім раїс лЯснув у долоні, і в кімнату вступив стрункий юнак з каламом
та зошитом у руках.
     џ слухаю, мій господине!
     Џисати не треба. ‡апам'Ятай. Џроберись до садиби Ђйші і подивись, чи не
лежать там уламки стріл. ‚сі позбирай, принеси  мені. ‡айди до  Ђбу ‘абаха і
взнай, що там робитьсЯ. I найголовніше -- взнай, хто сьогодні з касби був на
нічній сторожі. ‡розумів, длЯ чого?
     ’ак,  господине.  џ  все  чув...  џ  ще  піду  до  текіє  <sup>18</sup>
каландарів. ‘питаю Ђхмеда Љривого...
     Њолодець! Іди!
     I раїс вдоволено посміхнувсЯ, що має такого здібного помічника-катіба.
     ’ого ж вечора в іншім хані в потаємній комірчині раїсу порту доповідали
денні соглЯдатаї. Џершим був водонос-зіндж ђафі.
     --Ћ емір мого еміра! Љоли Я брав воду у мулатів з сафіни, вони сказали,
що бачили Ђбу  ‘абаха і ще двох  із  ним  юнаків у  човні. ‚сі вони  були із
запиналами на лицЯх...
     џк же твої мулати їх пізнали?!
     Џо арбалетах, мій еміре!  ‚они колись з Ђбу ‘абахом їздили  полювати...
‚они, Ђбу ‘абах і його люди, когось підсиджували. Ќе на птахів були стріли.
     Ђ потім?
     ’і,  Ђбу  ‘абах і його люди,  не зачепили мулатів і  кудись попливли  в
протоку в очерети...
     „ругим доповідав слуга мінЯйла:
     --  Њій повелителю! Џоспішаю і вибачаюсь! Ћдна  звістка -- приходив син
Ђбу ‘абаха.  „уже стурбований. I  щось  ніс  під пахвою, під  сорочкою. Љоли
виходив від мінЯйла, розмахував обома руками і був веселий...
     Џомічник різника з ЃаранЯчого базару сповістив:
     -- ‘ьогодні рибалки виймали  верші  на сомів  білЯ Џальмового острова і
витЯгли  утопленика. ѓолий,  одЯгу  ніЯкого.  ‹ице все об'їдене крабами. Ђле
видно,  що  каландар, бо  голомозий. ‚они  відвезли до текіє каландарів.  ’і
сказали, що, певно, Ђхмад Љривий, і зразу поховали його.
     ЏіслЯ них прийшов юний катіб раїса.
     ѓосподине -- доповідаю! †одна з чат нічної сторожі не стрілЯла сьогодні
вночі  в грабіжників  чи підпалювачів!  Ћсь  Я  підібрав стріли.  ‘тріла  не
басрійської роботи! џ носив уламки до лучників. Ќе признали. Љажуть, десь із
перського  берега.  ЉаландарЯ  поховали  під  вечір.  Ђйша  Як  не  своЯ  --
присЯгаєтьсЯ  Ђллахом,  що той,  кого  вбили, колись  був, ще  юнаком, у неї
пожильцем. Љаже,  що років  десЯть тому він приходив до неї,  але  так  само
раптово зник, Як і з'ЯвивсЯ.  Љаже, що впізнала його по  голосу. Љаже, що це
Якийсь  Ђлі... ‚  Ђбу  ‘абаха  харчевнЯ заперта. ‹ишилисЯ тільки  слуги.  „е
хазЯїн, ніхто не знає. Ђ молодший син сьогодні з жінками  по обіді поплив на
карібі  до  ‚асіту... I... головне. ‘ьогодні вранці відплив до  “булли  один
хормузський  вітрильник.  “сі матроси  --  перси  та бахрані  <sup>19</sup>.
Џривозив  сюди  кокоси  та сандал. Џолишив порт, так  і не спродавши  навіть
половини товару.
     •то дозволив відплиттЯ?
     ‚они, нахуда і руббан, показали твій дозвіл з твоєю печаткою і підписом
начальнику загорожі при маЯках.
     •абар взЯв?
     ’исЯчу дирхемів у пайсах. Њені віддав половину. „лЯ тебе.
     --  ‚ізьми  собі  п'Яту  частку  і  мовчи,  сину  моєї  сестри.  Ѓільше
розслідувати  не  треба.  Ѓудемо  подалі  від  цих  людожерів.  „ивись:  все
сходитьсЯ.  ’ут Якісь  рахунки  між  шиїтськими та ісмаїлітськими  да'ї. Ђбу
‘абах  чоловік ейх-уль-„жєбала, без  сумніву, а  весь час виставлЯєтьсЯ, Як
верховод шиїтів. I раптом він зникає,  а його родина тікає. I післЯ  сутички
фальшивих стражників і  Якихось невідомих,  серед Яких один, чи каландар, чи
не  каландар,  потопає,  знімаєтьсЯ купець-перс і,  не  розпродавши  товари,
поспішає  із Ѓас