Ендрю Томас. Шамбала, оаза св▓тла Уславленому Мор'│, мудрецев│ Шамбали ПЕРЕДНк СЛОВО Це художн║ досл│дження базу║ться переважно на т│бетських будд│йських текстах -- найб│льш в│рог│дних джерелах щодо Шамбали, хоча для паралелей залучалося й чимало │нших книг. Природно, що найперше запитання, яке поста║, стосу║ться само┐ назви Шамбала-- що вона значить │ коли виникла. Слово шам у санскрит│ означа║ "спок│й", "мир", тож ц│лком можливо, що саме в│д нього й походить назва Шамбала. Л│тература пуран згаду║ остр│в Шамбалу з благословенними гаями, розташований посеред нектарного озера. ▓нд│йськ│ пурани датуються приблизно тим самим часом, коли складався │ Новий Зав│т. Назва Шамбала часто згаду║ться на стор│нках т│бетських будд│йських книг. Нав│ть до появи буддизму в Т│бет│ (VII ст. до н.е.) кра┐на Шамбала позначена на географ│чн│й карт│ в т│бетськ│й книз│ рел│г│┐ Бон, що нал│чу║ понад два тисячол│ття. Багатотомн│ "Ганжур" │ "Данжур", "Б│ла Вайдур'я", "Блакитн│ аннали", "Шлях до Шамбали", "Сфера Шамбали" й чимало │нших т│бетських трактат│в м│стять достатньо матер│алу для стисло┐ характеристики Шамбали. У буддистськ│й систем│ махаяна Шамбала розгляда║ться як чудесна земля, под│бна до т│║┐, яку ми подибу║мо в "Утоп│┐" Томаса Мора, "Нов│й Атлантид│" Френс│са Бекона та "М│ст│ Сонця" Томмазо Кампанелли, де доброчесн│сть │ мудр│сть творять │деальне сусп│льство. Писати про Шамбалу без вивчення вищезгаданих т│бетських текст│в (а це незначна частка т│бетсько┐ рел│г│йно┐ л│тератури)-- все одно що множити прикр│ непорозум│ння й помилки. Тривале життя на Далекому Сход│ дозволило авторов│ цих рядк│в уникнути хибних висновк│в, властивих представникам Заходу, а тому й допомогло в│дчути суть вчення Шамбали. На Заход│ навряд чи знали щось певне про Шамбалу до публ│кац│┐ О. П. Блаватсько┐, яка в│дкрила стародавню мудр│сть Сходу не п│дготовленому належно ║вропейському та американському читачев│ у в│ктор│анську епоху. Вт│м, першими з ║вропейц│в у нов│ часи розпов│ли про Шамбалу дво║ католицьких м│с│онер│в--Стефан Каселла й Джон Кабрал ще триста п'ятдесят рок│в тому. Можливо, Шамбалу знади в квроп│ й трохи ран│ше, але п│д │ншою назвою, оск│льки ║ вагом│ п│дстави пов'язувати сх│дну традиц│ю з середньов│чними легендами про Святий Грааль │ пресв│тера ▓оанна. Зг│дно з традиц│║ю, встановленою ш│сть стор│ч тому главою т│бетського буддизму Цзонкабою, з Шамбали на початку останньо┐ чверт│ кожного стол│ття луна║ заклик до миру й терпимост│. Отож ц│║ю книжкою мен│ хот│лося б зробити св│й скромний внесок до цього гуманного послання у XX стол│тт│. ВСТУП Незвичайна тема потребу║ │ нетрадиц│йного п│дходу до не┐, тобто, як казав П│фагор, "ступити на неходжен│ стежки". Новий задум, хоч в│н │ незвичний, мусить усе ж використати вс│ накопичен│ дос│ знання. В│н повинен п│дтверджуватися фактами, а не витати в царин│ спекулятивних розм│рковувань. Та й, кр│м усього, в│н мусить мати │ якесь практичне значення, │накше вся праця виявиться марною. За час│в Кр│шни мудрець Нарада застер│гав в│д поквапних висновк│в щодо св│жих думок: "Н│коли не кажи "я цього не знаю, а тому це -- неправда". Треба вивчати, щоб знати, знати, щоб розум│ти, розум│ти, щоб судити". Нетерпим│сть у сучасн│й науц│ св│дчить, якими хибними ║ заперечення нових концепц│й │ невипробуваних п│дход│в. В атмосфер│ розумово┐ обмеженост│ й пересл│дувань за час│в Кромвеля прогресивн│ вчен│ Англ│┐ заснували Невидимий Коледж, що вир│с у найвищу наукову │нституц│ю -- Корол│вське Товариство. Та майже н│чого нев│домо про │нше "невидиме" наукове та ф│лософське товариство, що провадить досл│дження у величн│й самотин│ Г│мала┐в. А воно отримало в│дпов│д│ на найб│льш складн│ науков│ питання. Сл│ди цього ф│лантроп│чного й ф│лософського братства знаходимо в │сторичних записах в│д найдавн│ших час│в │ дотепер. Численн│ св│дчення п│дтверджують, що справд│ │снували видатн│ постат│ як у минулому, так │ сьогодн│, хоч │нформац│я про те, де вони жили, неоднозначна. Скептицизм д│║, як двос│чний меч. З одного боку, в│н руйну║ н│кчемн│ теор│┐, а з │ншого -- губить розумн│, але передчасн│ г│потези. ▓ цей меч сл│д заносити обачно, аби не згубити такого п│дходу, яким через певний час можна скористатися. ▓стор│я науки рясн│║ такими траг│чними прикладами. 1838 року один паризький л│кар переконував свою пац│║нтку, що хоб│ ┐┐ чолов│ка -- ловити т│н│ людей на м│дну пластинку -- певна ознака божев│лля. Л│кар наст│йливо радив ц│й ж│нц│ на пр│звище Дагерр прим│стити мось║ Дагерра в паризьку божев│льню. На щастя для Лу┐ Дагерра, Французька академ│я наук уберегла винах│дника в│д ц│║┐ сумно┐ дол│, визнавши його в│дкриття фотограф│┐. Що таке реальн│сть? Скаж│мо, пов│тря -- воно реальне чи просто н│що? Але ж коли цим "н│що" напомпувати шину, вона ста║ твердою, як дерево. У д│тей, що граються -- одна реальн│сть, а зовс│м │нша -- в дорослих; одна -- у ядерного ф│зика, що ма║ справу з безмежно малим св│том атома, │ зовс│м │нша -- у нефах│вця, що стика║ться з чималими предметами; одна -- в астронома, що вивча║ г│гантськ│ зорян│ св│ти, а │нша -- у звичайно┐ людини, що спостер│га║ "мал│ з│рочки" на неб│; одна -- в │сторика, що бачить переб│г под│й │ розвиток сусп│льства упродовж стол│ть, │ │нша -- у перес│чно┐ людини, що живе тепер│шн│м днем │ не здатна уявити життя людства загалом. У наш релятив│стський в│к реальн│сть залежить в│д спостер│гача. ▓ ця книга ма║ справу з предметом, який можна означити, як "неординарна реальн│сть". Що правда для одного, те неправда для │ншого. А оск│льки в цьому велетенському св│т│ багато правд, нам треба вм│ти слухати один одного, щоб мати користь в│д обм│ну │деями нав│ть тод│, коли вони видаються вкрай химерними. Ця книга проводить думку, що на земл│ │сну║ оаза косм│чно┐ культури, представники яко┐, немов пров│дна з│рка, стол│ттями ведуть людство до вищого ступеню розум│ння, вищо┐ морал│ │ повн│шого вт│лення │де┐ про братерство людей. Майбутн║ покаже, чи зум│║ сучасне сусп│льство нашо┐ критично┐ епохи п│ти за ц│║ю пров│дною з│ркою. к два р│зновиди людей: одн│ розп│знають правду в│дразу, а │нш│ лише в останню чергу. Саме перш│ ║ пров│дниками передово┐ культури й цив│л│зац│┐, як це нам засв│дчу║ │стор│я науки, мистецтва й ф│лософ│┐. Не зажили слави т│, хто заперечував кулясту форму Земл│, в│дкидав теор│ю в│дносност│, не в│рив у пароплави, аероплани чи косм│чн│ корабл│, а творцям см│ливих │дей стоять пам'ятники. ▓ нехай теза про закрите братство довершених людей, що сприяють розвитков│ людства, належить поки до сфери припущень -- вона все ж варта уваги. Адже висм│ювала ж, до запуску першого супутника, б│льш│сть людей саму │дею про п│дкорення космосу! А вона виявилася правдивою. Отож нехай читач прочита║ ц│ стор│нки │ спробу║ збагнути те, про що на них мовиться. 1. ДАВН▓ М▓СТЕР▓п На Далекому Сход│ │сну║ давня │ досить поширена в│ра в │снування плеяди видатних ум│в, що живуть в│длюдно в нев│дом│й област│ Аз│┐. Про це писали │сторики й ф│лософи Стародавньо┐ Грец│┐ та Риму. Вважа║ться, що великий П│фагор в│дв│дав ▓нд│ю. Ф│лострат опису║ подорож Аполлон│я Т│анського в Трансг│малайський рег│он, що може бути лише Т│бетом. Добре в│домо, що П│фагор │ Аполлон│й були знайом│ з дуже давньою системою посвячення, в│домою як Велик│ м│стер│┐. В той час, як Мал│ м│стер│┐ являли здеб│льшого народн│ культи. Велик│ м│стер│┐ призначалися для обмеженого кола осв│чених людей, здатних п│днятися над посередн│стю мас. Цельс у II стол│тт│ писав про допуск до цих м│стер│й: "Нехай у них в│зьме участь той, чи┐ руки чист│, а слова мудр│". Запис античного автора про вта║мничених мовить, що вони були здатн│ розум│ти значення загадки │снування, осягаючи його мету │ меж│, як то визначиш Зевс". Ц│ слова -- хороший ключ до ф│лософсько┐ сут│ Великих м│стер│й. Дев'ятнадцять в│к│в тому Ф│лон Александр│йський написав про Велик│ м│стер│┐ так│ знаменн│ рядки: "О ви, вта║мничен│, чи┐ вуха очищен│, прийм│ть це в сво┐ душ│, як та║мницю, щоб н│коли ┐┐ не втратити! Не в│дкривайте ┐┐ профанов│! Обер│гайте ┐┐ в соб│, як нетл│нний скарб -- не як золото чи ср│бло, а як щось куди ц│нн│ше, куди варт│сн│ше в│д будь-яко┐ реч│, бо це -- знання Велико┐ Причини, Природи │ того, що вони обо║ зродили". У кгипт│, Грец│┐, Вав│лон│ й ▓нд│┐ вта║мничен│ розм│рковували про безмежне зоряними ночами, чекаючи на одкровення. Так П│фагор в│дкрив с│м нот у музиц│ │ "музику сфер", ф│лософський сенс чисел │ кулясту форму Земл│. Так само й Платон установив, що абстрактн│ │де┐ творять св│й власний невидимий св│т. Одв│чну природу всесв│ту в│дкрив Геракл│т Понт│йський. Б│льша частина грецько┐ ф│лософ│┐ бере початок з кгипетських м│стер│й. П│фагор │ Платон навчалися у верховних жерц│в кра┐ни на Н│л│. ▓ видатний │сторик античност│, Геродот, говорив про м│стер│┐ з видимою повагою: "Я збер│гаю глибоке мовчання про ц│ м│стер│┐, з б│льш│стю яких я познайомився". М│стер│┐ завжди користувалися зашифрованою мовою, щоб зберегти та║мн│ знання. Цей дивний звичай п│дтверджу║ Платон у лист│ до Д│он│с│я Молодшого: "Я мушу писати тоб│ загадками, щоб, коли мо║ послання буде перехоплене на земл│ чи на мор│, його не зрозум│в той, хто його прочита║". Потайна символ│ка Великих м│стер│й робила ┐хн║ вчення "незрозум│лим для дурн│в", як казали вта║мничен│. Упродовж │стор│┐ ц│ вищ│ люди багато слухали, мало говорили й активно д│яли. "З найдавн│ших час│в │сну║ та║мний м│жнародний код символ│в, яким користуються вта║мничен│, що мають ключ до цих окультних доктрин. Ц│ знання дос│ ретельно обер│гають рел│г│йн│ братства в ▓нд│┐, Т│бет│, Кита┐, Монгол│┐ та Япон│┐" (В. 1. Еванс-Вентц. Т│бетська книга смерт│.--Оксфорд, 1927). Схоже, │снував пост│йний обм│н знаннями м│ж групами вта║мничених Аз│┐ та Середземноморського басейну, попри велик│ в│дстан│, що ┐х розд│ляли. Це поясню║, чому вчення про переродження раптово з'явля║ться в п│фагор│йц│в Кротони (▓тал│я). Хоча його знали │ в кгипт│, не виключено, що його прив│з з ▓нд│┐ саме П│фагор. За Ц│цероном │ Верг│л│║м, м│стер│┐ виходили з доктрини переродження │ вчили, що нещастя й лиха цього життя ║ спокутою за вчинки й гр│хи минулого життя. Ця │дея могла бути запозичена в ▓нд│┐, з якою Стародавня Грец│я та Рим п│дтримували культурн│ й торговельн│ зв'язки. Допуск до Великих м│стер│й вимагав складних процедур, що називалися │н│ц│ац│┐. З праць класичних автор│в в│домо, що п│д час цих ритуал│в мали м│сце незвичайн│ явища. У "Федр│" Платон так опису║ сво┐ враження: "Ми стали св│дками ц│л│сних, простих, незм│нних │ благословенних вид│нь, що складалися з чистого св│тла". Прокл (V ст.) дода║, що "боги прибирали р│зноман│тних форм, постаючи в р│зних подобах, а │нколи нав│ть у вигляд│ безформного сяйва". Сократ н│бито мусив визнати, що "т│, хто встановив м│стер│┐, були людьми винятково ген│альними". Найосв│чен│ш│ уми давнини -- П│ндар, Платон, Плутарх, Евр│п│д, Ар│стофан, Ц│церон, Еп│ктет, Марк Аврел│й │ багато │нших -- дали найвищу оц│нку м│стер│ям. Твори цих великих мислител│в засв│дчують ┐хню глибоку повагу до м│стер│й. ▓сторична │стина поляга║ в тому, що велика наука, глибок│ знання │ висока ф│лософ│я шк│л ║гипетських м│стер│й надихали найвидатн│ших представник│в класично┐ епохи. Найпоширен│шими з м│стер│й були м│стер│┐ ▓з│ди, Орфея, Д│он│са, Елевса, Церери й М│три. ▓н│ц│ац│┐ в│дбувалися вноч│, переважно в печерах, лаб│ринтах чи п│рам│дах. Виразно прозира║ косм│чний характер │ зм│ст Великих м│стер│й, що випливають з основно┐ засади: Земля для людини лише м│сце вигнання, а справжня ┐┐ оселя -- зоряний прост│р. Цю всесв│тню асоц│ац│ю мудрец│в було створено на св│танку цив│л│зац│┐, │ вона усп│шно зберегла давню мудр│сть упродовж тисячол│ть. ▓снував т│сний зв'язок м│ж наукою, особливо астроном│║ю, │ Великими м│стер│ями -- такий висновок напрошу║ться з астроном│чно┐ символ│ки, вживано┐ в м│стер│ях. Людство пост│йно стика║ться з примарою фанатизму й забобон│в. Ц│ примари видаються г│дними уваги лише для тих, чий погляд прикутий до них, │ для кого вони -- частка психолог│чного багажу. Та для ум│в, що зводяться неад посередн│стю мас, ц│ страх│ття неспроможн│ приховати сво║┐ справжньо┐ личини. Так вважають адепти │ ┐хн│ посл│довники. Вважалося неможливим допускати нав│ть до Малих м│стер│й ос│б сумн│вно┐ вдач│. Так, попри всю свою владу, │мператор Нерон не зм│г бути присутн│м на елевсинських м│стер│ях п│сля того, як стратив власну мат│р. ▓мператор Константин мусив в│дмовитись в│д участ│ в таких самих м│стер│ях п│сля вбивства одного сина Кр│спа, а тод│ й дружини Фаусти. А проте нав│ть грецька церква виявилася менш нетерпимою, канон│зувавши його п│сля смерт│! Ц│ │сторичн│ факти св│дчать, що учасник м│стер│й мусив мати незаплямовану репутац│ю. Вкрай важлив│ св│дчення наводять перш│ В│тц│ церкви. Клемент Александр│йський (II ст.) писав, що вчення Великих м│стер│й стосу║ться переважно Природи й Усесв│ту. "Тут к│нчаються вс│ляк│ вказ│вки,-- пояснював в│н.-- Природа й ус│ явища стають видимими й зрозум│лими". М│стер│┐ були ближчими до науки й ф│лософ│┐, ан│ж визнана рел│г│я, яка призначалася для тих, чий │нтелект │ моральн│сть не досягли достатнього р│вня. Вта║мниченому в│дкривалися знання, часто у вигляд│ символ│в чи криптограм, до яких прост│ смертн│ не мали ключа. Через секретн│сть упродовж в│к│в год│ в│дтворити картину цих давн│х │н│ц│ац│й. Ось що т│льки каже Луц│й Апулей (II ст.): "Не сумн│ваюсь, допитливий читачу, що ти хочеш д│знатися, що ж сталося, коли я ув│йшов. Якби мен│ було дозволено сказати тоб│ про це, а тоб│ дозволено вислухати, то ти д│знався б про все; але тод│ язик м│й постраждав би в│д надм│рно┐ балакучост│, а тво┐ вуха -- в│д надм│рно┐ ц│кавост│". Ц│ недомовки │нтригують, але не б│льше. Ф│лон Александр│йський (I ст.) усе ж пов│домля║ нам, що "м│стер│┐ розкривали та║мниц│ Природи". З давн│х │сторичних пов│домлень виплива║, що школи м│стер│й не лише в│дкривали оч│ на найвище "Я" │ п│дносили людину до р│вня косм│чно┐ св│домост│, а й давали ┐й науков│ вказ│вки й дан│ про нев│дому │стор│ю людства. Доказ цього знаходимо в "Т│ме┐" Платона, де Солон заявля║, що ║гипетськ│ жерц│ розпов│ли йому про хронолог│ю, започатковану в дев'ятому тисячол│тт│ до його епохи. Це дозволя║ припустити, що в Давньому кгипт│ │снували арх│ви, що охоплювали значн│ пер│оди │стор│┐. Так зван│ маги, або Мудрец│ Сходу, поза сумн│вом, входили до всесв│тньо┐ школи м│стер│й. Святий Жером (IV ст.) визнача║ ┐х як "Учител│в, що розм│рковують про Всесв│т" │ припису║ ┐м глибоке знання астролог│┐. Питання про маг│в було в теолог│┐ досить лоск│тливим │ суперечливим. Найпершими знали про пришестя Христа ангельськ│ в│сники, як│ з'явилися перед Йосифом │ Д│вою Мар│║ю. Цих трьох (чи й б│льше) Мудрец│в хтось попередив про майбутн║ народження ▓суса, │накше вони б не залишили сво║┐ далеко┐ кра┐ни за к│лька м│сяц│в до оч│кувано┐ под│┐. Нав│ть кращ│ тогочасн│ астрологи не могли передбачити точно, де й коли у св│т прийде мес│я. Лише дар передбачення м│г привести маг│в до Палестини. Теологи вважають спекуляц│ями вс│ляк│ розумування про природу Зор│ В│фле║мсько┐. Якщо вважати в│рог│дним розпов│дь про святого Матв│я, то зоря та не могла бути планетою, з│ркою чи кометою, бо вона надто швидко рухалася по небу. З │ншого боку, той рух був надто пов│льним як для метеорита. То чи не був то апарат, створений давньою наукою, якою волод│ли маги? Цю та║мницю може прояснити давня легенда, що вочевидь │де в│д маг│в: "Що ж то за з│рка вела маг│в? Безумовно, то було вел│ння Братства: прив│тати ▓суса, вберегти нужденну с│м'ю │ принести ┐й якийсь прожиток. Ми йшли по Земл│, не знаючи достеменного м│сця. Вказ│вки Тераф│ма направляли │ вели нас день у день. Коли ми чули: "Вже близько", ми не бачили жодного сл│ду житла. Чи м│г хто-небудь отримати чудо такого небаченого попередження серед посл│ду верблюд│в │ рев│ння в│слюк│в?" Мудрец│ мусили бути пров│щен│ про народження ▓суса, якщо вирушили в тривалу подорож, коли Мар│я була ваг│тна. То зв│дки ж прийшли маги? Хто послав ┐х? ▓ куди вони п│шли пот│м? Ц│ питання, схоже, залишаються без в│дпов│д│, та принаймн│ знаменний факт, що вони знали про грядущу под│ю, ┐хн║ знання про зор│, ┐хн║ волод│ння паранормальними зд│бностями, як│ проявилися в попередженн│, що явилося ув│ сн│, п│дтверджу║ Новий Зав│т. кврейський │сторик Ф│лон Александр│йський (30 р. до н. е.-- 10 р. н.е.), можливо, краще за │нших визначив слово "маг", бо був сучасником ▓суса: "Маги були святими людьми, що тримались осторонь усього земного, споглядали божественн│ доброчесност│ │ розум│лися на сутност│ бог│в та дух│в. Вони усе життя п│дтримували пост│йний зв'язок │з цими невидимими │стотами, а також посвячували │нших у сво┐ та║мниц│". Це пояснення, певно ж, куди ц│нн│ше, н│ж ус│ церковн│ тлумачення слова "маг", бо його да║ вчений епохи ▓суса. За Ф│лоном, маги були не лише прийшлими з Перс│┐ астрологами, про що мовлять теолог│чн│ джерела, а й великими вта║мниченими. До всього, це │сторичне св│дчення да║ зрозум│ти, що маги належали до м│стичного Братства. Якими ж були │деали й засади цього давнього братства та його посл│довник│в, що │ сьогодн│ провадять Велик│ м│стер│┐? На це запитання досить ч│тко в│дпов│да║ англ│йський автор Уолтер Оуен: "Члени Братства н│ всемогутн│, н│ деспотичн│. В│льна воля, ця суть особистост│ людини -- недоторканна. Вони лише впливають, спонукують, переконують, стримують. ┐хн║ знаряддя -- закони природи, а матер│ал, з яким вони працюють,-- це бажання, себелюбство, над│┐, страхи, сумн│ви, пристраст│, антипат│┐ │ ненависть, як│ ще залишаються │деалами Театру, Барлогу, Ринку й Племен│, воля яких -- це "брутальний │мпульс" патолог│чних схильностей, що в духовному розум│нн│ не набагато перевищують спонуки мисливц│в за мамутами. Люди, св│дом│сть яких в│дкрита, сп│впрацюють │з ними, але ┐х вкрай обмаль. Вони випускники Ун│верситету Людяност│". В ▓нд│┐ ще збереглася традиц│я ос│б, що зак│нчили Ун│верситет Людяност│; ┐х там називають р│ш│. Давн│й трактат "Аватаншака-сутра" св│дчить, що з початку цив│л│зац│┐ людство зм│шало │стину й брехню. Тод│ була створена вища система знань алая-в│джняна. Але хто волод│║ цими знаннями? Давн│ тексти в│дпов│дають: "Велик│ Вчител│ Г│мала┐в". Доктор Еванс-Вентц, в│домий сходознавець, так визнача║ ┐хн│ ц│л│ й д│яльн│сть: "Невидим│ для звичайних людей, ц│ │стоти видим│ для пророк│в │ чистим серцем можуть сп│лкуватися з ними. Як мовчазна сторожа вони з божественним сп│вчуттям споглядатимуть з Г│малайських в│дрог│в на Землю, поки н│ч кал│юги завершить свою довгу путь й настане День Пробудження над ус│ма народами". Зг│дно з "Веданта-сарою", │стинним учителем, або гуру, ║ людина, уславлена чеснотами, яка мечем мудрост│ обтяла г│лки й корен│ дерева зла, яка св│тлом розуму розв│яла щ│льну темряву неуцтва, в яку поринуло людство. М│стики Заходу також знали про │снування цих маг│в. Один │з них, Карл фон Еккартсхаузен (1752--1813), так писав у сво┐х "Викриттях маг│┐": "Вони живуть у р│зних м│сцях Земл│. Хто в квроп│, хто в Африц│, але ┐х пов'язу║ гармон│я душ, тому вони -- одне ц│ле. Вони розум│ють один одного, хоч │ розмовляють р│зними мовами, бо мова мудрец│в -- духовне сприйняття". В │нш│й книз│ цей самий автор каже, що ця "Школа Мудрост│" схована в│д св│ту │ п│дляга║ лише божественному урядуванню. Нема н│чого неймов│рного в припущенн│, що в минулому мудрец│ й провидц│ об'║дналися в пост│йне сп│втовариство, аби протид│яти нев│гластву й посередност│, властивих масам, та ще нетерпимост│ │снуючих культ│в. Думати не так, як б│льш│сть -- завжди вкрай ризиковано, бо служител│ │дол│в зла завжди нетерпим│ до см│ливц│в, що здатн│ виявляти б│льшу мудр│сть, ан│ж вони сам│. Ось чому в давн│ часи осв│чен│ люди об'║днувалися в групи, щоб займатися ф│лософськими й науковими розробками й уникнути протид│┐ зовн│шн│х сил. ▓нод│ в сво┐х кра┐нах вони опинялися в лон│ пан│вно┐ рел│г│┐, належали до ┐┐ ел│ти. ▓нод│ д│яли поза цими межами, зовс│м нев│дом│ для невта║мничених. Школи м│стер│й кгипту, ▓нд│┐, Грец│┐, Китаю та │нших кра┐н античност│ можуть бути прикладом збереження Давнього Знання. Як пов│домляють класичн│ │сторики й письменники, давн│ тексти -- учасники Великих м│стер│й були людьми широких погляд│в, високо┐ морал│ │ глибоко┐ св│домост│. Вони вивчали не лише людину, а й усесв│т, де людина склада║ лише м│зерну частку. М│ж ус│ма центрами св│ту │снував зв'язок, │ коли якась цив│л│зац│я мала отримати поштовх, то │нш│ г│лки цього всесв│тнього Братства в│дразу сприяли цьому. Цим поясню║ться швидке, неспод│ване виникнення нових │дей за певних │сторичних пер│од│в │ докор│нн│ зм│ни, як│ вони викликали. Поява християнства -- приклад ц│║┐ вражаючо┐ роботи м│стер│й, що ведеться у св│т│ за певним планом. Йому не змогли завадити зусилля ессен│в, що вчили християнству до християнства, або, навпаки, зводили його до догматично┐ рел│г│┐ й оволод│ння сучасною наукою. ▓ нав│ть якщо деяк│ з нам│р│в Мудрец│в випадково зазнавали невдач│, бо не було узгодженост│ мас, навряд чи варто сумн│ватися, що сам│ ц│ задуми були чудов│, бо похопили в│д тих хто волод│в глибокою мудр│стю, збереженою у в│ках │ тисячол│ттях. Легендарн│ махатми Г│мала┐в - це не усам│тнен│ посвятники, а члени Братства за духовне в│дродження людства. Зрештою, саме в цьому │ поляга║ суть в│ри народ│в ▓нд│┐ й Т│бету. 2. ДОЛИНА БЕЗСМЕРТНИХ Стало вже звичним вважати м│ф гарним, але неправдивим уявленням перв│сних народ│в про походження св│ту й людини. Це слушно лише до певно┐ м│ри. Однак ║ м│фи, як│ розпов│дають про легендарн│ м│ста й легендарних геро┐в. Але усна й писемна традиц│я зна║ чимало випадк│в, коли ц│ м│фи виявлялися правдою. Коли Генр│х Шл│ман заявив, що в│рить Гомеров│й "▓л│ад│" │ вируша║ на пошуки легендарно┐ Тро┐, вчен│ кола п│дняли його насм│х, бо Троя вважалася лише гарною казкою. А Шл│ман в│дкрив не одну, а ц│лих дев'ять Трой -- одна на одн│й, поглинутих землею! В│н знайшов │нкрустован│ слоновою к│сткою шкатулки, повн│ золотих браслет│в, чаш, сережок -- щедра винагорода за його першопрох│дництво в археолог│┐! Згодом Шл│ман вир│шив повторити шлях Агамемнона, переможця Тро┐, назад до Грец│┐. Досл│дник прагнув знайти т│ в│йськов│ трофе┐, що ┐х греки захопили в переможеному м│ст│. Отак Шл│ман потрапив до М│кен, де й в│дкопав ц│л│ скарби золотих │ ср│бних речей. ▓ хоча вони належали не Агамемнону, а │ншому царев│, Шл│ман дов│в реальн│сть стародавньо┐ легенди про Трою. Його досл│дження остаточно революц│он│зували │стор│ю й археолог│ю. Артур Еванс │ соб│ допустив рац│ональне зерно в легенд│ про кр│тського М│нотавра. Його розкопки в│дкрили св│тов│ велетенський палац царя М│носа, з яким тепер захоплено знайомляться тисяч│ турист│в, що при┐здять на Кр│т. Вав│лонськ│ таблички й п│зн│ш│ тексти Б│бл│┐ опов│дають про Вав│лонську вежу. 1898 року Роберт Кольдевей в│дкопав м│сто в Месопотам│┐ │ в│дкрив там давн│й з│ккурат. ▓ ще один м│ф став, │сторичним фактом. Вчен│ й хрон│сти Стародавнього Китаю з винятковою точн│стю ф│ксували астроном│чн│ явища, так│ як сонячн│ плями, нов│ з│рки, комети тощо. Така ж точн│сть властива │ ┐хн│м │сторичним записам, нав│ть коли зда║ться, що в них просто неймов│рн│ факти. Згадаймо, що 547 р. до н. е. один китайський │сторик в│дмовився всупереч │стин│ прославляти свого │мператора │ за це був страчений. Зг│дно з найдавн│шими китайськими текстами, Ну │ Куа, аз│атськ│ прототипи Адама та кви, народилися в горах Куньлуня в пустельному район│ Центрально┐ Аз│┐. Важко збагнути, чому китайський Едем розташувався в такому малопридатному м│сц│. А проте ║ дан│, що в далек│ часи пустеля Гоб│, можливо, була внутр│шньою водоймою серед родючих земель. Тод│ ц│лком правом│рно, що китайц│ мусили оселити перших людей на Земл│ в пров│нц│┐ Шаньдун чи в долин│ р│ки Янцзи. Це пов│р'я ма║ глибоке кор│ння й пост│йно повторю║ться в хрон│ках │ текстах П│днебесно┐ │мпер│┐. Величний Куньлунь, вершини якого вкривають л│д │ сн│г, у китайськ│й м│фолог│┐ вважався оселею Безсмертних. Аз│атським Ол│мпом правила С│-ван-му, Мати-володарка Заходу. Китайськ│ вчен│ не можуть пояснити, чому ┐хн│й Ол│мп знаходиться так далеко в│д власне Китаю. До недавнього часу мало який кита║ць наважувався на подорож у цю в│ддалену малонаселену пров│нц│ю, де жили вороже настро║н│ до них т│бетц│ й монголи. Чи можна в│рог│дно пояснити цю легенду? Дев'ятиповерховий палац С│-ван-му, за описами, був з чистого нефриту. Його оточував прекрасний сад, де росло персикове дерево Безсмертя. Воно цв│те й родить лише раз на ш│сть тисяч рок│в. Т│льки найрозумн│ш│ та найморальн│ш│ чолов│ки й ж│нки могли споживати ц│ чудесн│ фрукти, що обер│гають в│д смерт│ │ дають в│чну молод│сть. Чар│вна музика повнила палац, а його мешканц│ пили ел│ксир молодост│ з водограю в│чного життя. Так запевняють китайськ│ опов│дач│. У цьому г│рському масив│, зг│дно з легендою, лежить прекрасна долина, захищена в│д стужних в│тр│в. Для того, хто добувався долини, колесо перероджень зупиня║ться, │ вони досягають н│рвани -- кажуть п│вн│чн│ буддисти. С│-ван-му ма║ ще │нше │м'я -- ┐┐ називають Гуань│нь, або богинею милосердя. У Кита┐ та Япон│┐ ┐┐ часто зображають тисячорукою │ тисячоокою, що ма║ символ│зувати ┐┐ прагнення допомогти людству. Гуань│нь │нод│ називають "Та, що дослуха║ться до крику Св│ту", "Богиня, що зверта║ погляд на Св│т", "Милосердна захисниця". Для буддист│в вона -- подруга Авалок│тешвари, саме вона дала людству молитву серця "Ом ман│ падме хум ("О ти, скарбе в лотос│)". У Т│бет│ й Непал│ ┐┐ часто називають Б│лою Тарою, або Долмою. Китайц│ кажуть, що пом│чники С│-ван-му довершен│ │стоти, як│ не стар│ють │ не вмирають. Вони сповнен│ мудрост│ й м│ц│, допомагають Золот│й Матер│ в ┐┐ гуманн│й д│яльност│. Вважа║ться, що Безсмертн│ здатн│ мандрувати сво║ю волею по Всесв│ту, з одного св│ту в │нший │ нав│ть жити на в│ддалених з│рках. Досить дивна концепц│я як для давнини, бо вона, по сут│, в│дтворю║ сучасну │дею косм│чних мандр│в. З │ншого боку, якщо ця концепц│я -- проекц│я розуму на далеку косм│чну систему, то не менш дивно, що стародавн│ китайц│ взагал│ могли уявити соб│ таку можлив│сть, оск│льки в ┐хню епоху н│що не св│дчило про безконечн│сть космосу. Стародавн│ книги П│днебесно┐ описують легендарну епоху Син│в Неба, що з'явились як зичлив│ нос│┐ культури в третьому тисячол│тт│ до ново┐ ери. Саме тод│ мали м│сце дивн│ астроном│чн│ явища, як, скаж│мо, пад│ння велико┐ з│рки на Остр│в Кв│т│в, що його радянський ф│лолог 1. Лисевич розм│щу║ в пустел│ Гоб│ ("Азия й Африка сегодня", 1974, No 11). Радянський учений вважа║, що цей м│ф в│дбива║ д│йсний спуск на св│танку │стор│┐ косм│чного корабля з │нопланетними посланцями в Центральн│й Аз│┐. Ця легенда з│ старовинного китайського тексту ста║ ще б│льш значущою, коли ми взна║мо про Б│лий Остр│в, де перебували безсмертн│ йоги, про яких згадують │нд│йськ│ джерела. Легенда про обитель Безсмертних досить дивна. Ще великий мудрець Лао-цзи, який народився близько 604 р. до н.е. │ написав класичну книгу "Дао де цз│н", основу даосизму, як вважають, наприк│нц│ свого довгого життя полишив Центральний Китай │ подався в кра┐ну С│-ван-му. ▓ сьогодн│ │сну║ безл│ч статуеток великого мудреця, що на спин│ буйвола вируша║ у легендарну кра┐ну на Заход│. Можливо, це поясню║, чому жоден китайський │сторик не зна║, де │ коли помер цей уславлений мудрець. З │сторичних запис│в виплива║, що не лише Лао-цзи вирушав у подорож до далекого Куньлуня через Гоб│. Зг│дно з давньокитайськими джерелами, │мператор Му з династ│┐ Чжоу (1001--946 рр. до н. е) прославився тим, що удосто┐вся ауд│║нц│┐ в богин│ С│-вань-му на берез│ Яшмового озера в горах Куньлуня. ▓нша хрон│ка опов│да║ про раптову появу богин│ Заходу в палац│ │мператора Ву-Т│ з династ│┐ Хань (140--86 рр. до н.е.). Ко Юань, або Цю Янь, вчений даосист III стор│ччя, пише про власн│ ф│лософськ│ в│дкриття. В│н п│дкреслю║, що та║мне знання н│коли не було доступним для просто ц│кавих з-посеред осв│чених людей цього гр│шного св│ту, │ каже, що потр│бно знестися над Землею, аби зрозум│ти це вчення. Кр│м того, в│н знав, де знаходиться джерело даосизму -- воно, на його думку, прийшло з царства божественно┐ володарки Заходу. Протягом стол│ть легенду про землю Матер│-володарки Заходу, де перебувають велети духу, пост│йно повторюють китайськ│ автори. А чи не алегор│я це │зольовано┐ м│сцини в Центральн│й Аз│┐, де живуть досконал│ люди? Вивчення │стор│┐ │ л│тератури Китаю справд│ допуска║ таку можлив│сть. Арх│ви Ват│кану збер│гають чимало донесень католицьких м│с│онер│в про та║мнич│ депутац│┐ за останн│ п│втори сотн│ рок│в, що ┐х в│дправляли китайськ│ │мператори до Дух│в г│р. Вважалося, що ц│ загадков│ │стоти мешкають у Наньшан│ або горах Куньлунь. пх описують як таких, що мають щ│льне видиме т│ло, проте без плот│ та кров│. Чи не ║ вони штучними надлюдьми з кристал│зовано┐ матер│┐, │накше кажучи -- богами, породженими духом? ▓нд│йськ│ тексти також говорять про можливост│, що ними волод│ють божественн│ │стоти,-- ставати важчими й щ│льн│шими, чи, навпаки, легшими й еф│рн│шими. Про цю загадку пов│домля║ │ ║пископ Делаплас у сво┐х "Анналах поширення в│ри", опубл│кованих понад сто рок│в тому. Депутац│┐ виряджалися з Пек│на │мператором, як правило, в кризов│ роки, коли в│н вагався прийняти остаточне р│шення. Хрон│ки, що описують ц│ посольства мандарин│в │ священик│в двору │мператора П│днебесно┐ до Ген│┐в г│р, читаються б│льш н│ж дивно. Кого спод│валися зустр│ти посланц│ │мператора на сн│гових вершинах Куньлуня? Навряд, щоб вони гналися за недосяжним. Частка правди, певно, схована м│ж рядк│в цих │сторичних документ│в. Якщо це так, то фантастичн│, поетично прикрашен│ описи палацу С│-ван-му в кра┐н│ Безсмертних можуть виявитися такою ж реальн│стю, як │ описи Палацу Неба в Пек│н│. В III │ II ст. до н. е. китайськ│ │мператори посилали велик│, добре споряджен│ експедиц│┐ углиб Центрально┐ Аз│┐ -- шукати схованих в│д св│ту Безсмертних │ Царицю-Мат│р Заходу. Щоб зрозум│ти в│дрегульован│сть державно┐ машини Давнього Китаю │ точн│сть запис│в пп чиновник│в, наведемо такий приклад з життя П│днебесно┐: за переписом 1--II вв. н. е., в Кита┐ жило 59 594 978 громадян. ▓ якщо записи про │мператорськ│ депутац│┐ в Долину Безсмертних удв│ч│ переб│льшен│, усе ж вони заслуговують на пильну увагу. Китайський пантеон мав ч│тку │║рарх│ю бог│в, нап│вбог│в │ смертних. Скаж│мо, Ц│нь-жень був чолов│ком, що випив ел│ксир безсмертя й п│шов у гори. Саме │м'я Ц│нь-жень означа║ "горець". Зах│дний Рай, що називався С│ Т│║н, був м│сцем, де осяян│ душ│ уникали колеса перероджень. Це кра┐на розкош│в │ блаженства. У м│сцевих в│руваннях С│-ван-му, Цариця-Мати Заходу, часто ототожню║ться з Гуань│нь, богинею милосердя, а також з Авалок│тешварою Милосердним. Попри р│зн│ │мена й атрибути цих божеств, Зах│дний Китай з його високими горами вважа║ться м│сцем Добра │ Мудрост│. Даосисти в│рять в │снування кра┐ни Тебу, найпрекрасн│шо┐ в св│т│, заховано┐ м│ж Сичуанем │ Т│бетом, де сн│гов│ хребти оточують вузьк│ долини з стр│мкими потоками й водоспадами. В святому м│сц│ Безсмертних ф│зичний св│т стика║ться з невидимою реальн│стю бог│в, │ т│, кому випало щастя потрапити туди, живуть одночасно в двох св│тах -- матер│альному │ духовному. Вони мають довершен│ т│ла │ найчист│ш│, найблагородн│ш│ душ│. Окрем│ детал│ цих китайських легенд вражають конкретн│стю. Це вта║мничене м│сце населяють │стоти, доти звичайн│ чолов│ки й ж│нки. Вони досягли священно┐ кра┐ни завдяки сво║му духовному злету. Б│льше того, туди й сьогодн│ може попасти г│дний щукач правди, якщо в│н подола║ в соб│ его┐стичн│ нахили. Так вигляда║ ця в│кова традиц│я Китаю, що виклика║ благогов│ння у його великих ф│лософ│в. Ця давня в│ра в │снування Долини Безсмертних повинна мати реальний грунт, який, зв│сно, численн│ покол│ння прикрасили вс│лякими подробицями. Якщо мудрец│ об'║днались │ створили в давн│ часи центр в пустельн│й частин│ Аз│┐, тод│ м│ф про Безсмертних ста║ зрозум│лим, ┐хня доктрина може бути спадком яко┐сь зникло┐ цив│л│зац│┐. ▓ хоча самих мудрец│в може бути зовс│м небагато, важлив│сть ┐х Давнього Знання важко переоц│нити. Реальн│сть ц│║┐ обител│ охоронц│в давньо┐ традиц│┐ стане ще в│дчутн│шою, коли уважно ознайомитися з │сторичними хрон│ками │ пов│домленнями досл│дник│в Аз│┐. 3. ОСТР▓В ШАМБАЛА Народи ▓нд│┐, як │ Китаю, в│рять, що │сну║ обитель досконалих людей, яку вони називають Калапа, або Катапа. "Бгагавата-пурана" й санскритська енциклопед│я "Вачаспатья" розм│щують цю обитель на п│вн│чних схилах Г│мала┐в, тобто в Т│бет│. Легендарна земля Ар'яварша, зв│дки │ндуси чекають появи майбутнього спасителя Кальк│, м│ститься на п│вн│ч в│д гори Кайласа в Зах│дному Т│бет│. Вважа║ться, що Долина посвячення Будди розташована саме там. Зг│дно з "Курма-пураноюо, колись у п│вн│чному мор│ │снував остр│в Шветадв│па, або Б│лий остр│в, де жили велик│ Йоги. Вважа║ться, що пустеля Гоб│-- дно цього давнього моря, а остр│в сьогодн│ -- масив високих г│р, пор│заних глибокими долинами. Ц│лком │мов│рно, що Мудр│ Йоги ще живуть у цьому район│, захованому серед г│рських лаб│ринт│в Аз│┐. Пуран│чна л│тература змальову║ остр│в Шамбалу, розташований посеред нектарного озера, з палацами │ розк│шною зеленню. Потрапити на цей остр│в можна лише тод│, коли "золотий птах" перенесе вас туди на сво┐х крилах. У т│бетських рукописах цей та║мничий центр назива║ться ще "Шамбала", або "Дежюнг". Отець Каселла, португальський ║зу┐т-м│с│онер, п│дтверджу║ │снування ц│║┐ "знаменито┐ кра┐ни" в сво┐х зв│тах. Певно, в нього вистачало часу, аби переконатись у цьому, бо двадцять три роки в│н прожив у Ш│гадзе, де й помер 1650 року. Лами так поважали цього священика, що нав│ть запропонували провести його в це пота║мне м│сце -- П│вн│чну Шамбалу. Оск│льки на п│вн│ч в│д Бенаресу в ▓нд│┐ ║ м│сто п│д назвою Шамбала, то м│сцезнаходження Просв│тлених за Г│малаями називають П│вн│чною, або Чанг-Шамбалою. Колега Каселли Кабрал писав 1625 року: "Шамбала, на мою думку, не Катхей (старовинна назва Китаю), а те, що на наших картах назива║ться Великою Тартар│║ю". Ц│ два м│с│онери першими з ║вропейц│в подали документован│ пов│домлення про Шамбалу. Княз│вство Шамбала позначено й на карт│ XVII стол│ття, видан│й католицькими властями в Антверпен│. Угорський ф│лолог Ксома де Корос, що пров│в чотири роки в будд│йському монастир│ в Т│бет│ (1827--1830 рр.), географ│чно розташову║ Шамбалу м│ж 45░ │ 50░ п│вн│чно┐ широти за Сирдар'║ю. У 60-│ роки т│бетськ│ ем│гранти в ▓нд│┐ переклали й видали чимало книг з давньо┐ т│бетсько┐ рел│г│┐ Бон. Одна │з цих священних книг м│стить карту, де позначено багато стародавн│х кра┐н, таких як Перс│я, Бактр│я, Вав│лон, ▓удея та кгипет. Виходячи з цього, карта може датуватися 1 ст. н.е. ("Байкал", 1969, No 3). ▓ серед кра┐н, вказаних на ц│й карт│, ║ Шамбала, з позначкою, що тут зародилася рел│г│я Бон. Таким чином, давн│сть ц│║┐ географ│чно┐ карти п│дтверджу║ давн│й переказ, пов'язаний │з Шамбалою. Близько п│встол│ття тому н│мецький ф│лолог А. X. Франке не сумн│вався, коли вказував саме цей район у сво┐х публ│кац│ях. В│н нав│ть писав, що реальн│сть Шамбали наст│льки жива в його пров│дник│в, що п│д час мандр│в по Аз│┐ вони │нод│ в│дмовлялись │ти маршрутом, нам│ченим його експедиц│║ю. А йшли │ншим, щоб не порушити священних кордон│в заборонено┐ територ│┐. Под│бн│ випадки понад сто рок│в тому описував │ рос│йський мандр│вник М. М. Пржевальський. Ось як в│н пише щодо Шамбали: "▓нша дуже й дуже ц│кава легенда стосу║ться Шамбал│нга -- острова в далекому п│вн│чному мор│. Там багато золота, а пшениця неймов│рно┐ висоти. В т│й кра┐н│ не знають злидн│в; справд│, молоко й мед течуть у Шамбал│нгу". Р│дк│сн│ т│бетськ│ прапори, як │ зображений у ц│й книз│, в│дтворюють м│сто Шамбалу. На них воно в центр│ оази, оточено┐ к│льцями г│р з│ сн│говими вершинами. Води р│ки чи озера омивають священну землю. Цим поясню║ться одна з назв царства бог│в -- Остр│в Шамбала. Внасл│док систематичних досл│джень │тал│йський т│бетолог Джузеппе Тучч│ розм│щу║ кра┐ну Шамбалу в басейн│ р│ки Тарим, що бере початок у г│рському масив│ Алтин Таг (Д. Тучч│. Т│бетськ│ кольоров│ суво┐. --Т. 1.-- Рим, 1949). Вивчаючи т│бетськ│ манускрипти, професор Тучч│ виявив, що з незапам'ятних час│в династ│я мудрих правител│в небесного походження правила царством Шамбала, │ саме в│д них започаткувалася калачакра -- м│стична наука езотеричного буддизму. "Ганжур" (книга VII) мовить про цю кра┐ну Шамбалу на П│вноч│. ▓ справд│, одна з книг "Ганжура" м│стить нав│ть текст, що вважа║ться коп│║ю рукопису, отриманого безпосередньо з Шамбали. Санскритська назва цього тексту неймов│рно довга: "Бгагаван-вайдхара-пан│-губ'я-бг│дешатантрараджа". "Данжур" (Калапар-югпа) окреслю║ меж│ шляху, що веде в Шамбалу, тод│ як "Блакитн│ Аннали" згадують про "духовний палац П│вн│чно┐ Шамбали". З│бран│ докупи, як частини моза┐ки, ц│ стор│нки дають опис обител│, що вважалася просто м│фом. Але не забуваймо про Трою, в│дкриту Шл│маном! ▓ Шамбала може виявитися другою Тро║ю. Сл│д зазначити, що доктрина Шамбали т│сно пов'язана з монастирем Таш│ Лхунпо, заснованим 1447 року неподал│к в│д Ш│гадзе. До захоплення мао┐стами Т│бету цей лама┐стський монастир м│стив храми, учбов│ класи й прим│щення для чотирьох тисяч ченц│в, що св│дчить про його значн│ розм│ри. 1923 року шостий Панчен, або Таш│ Лама (Панчен -- скорочення в│д Панд│т Чен-по, "Великий вчений"), глава т│бетського езотеричного буддизму, що доти перебував у величн│й монастирськ│й цитадел│ Тат│ Лхунпо, мусив з пол│тичних мотив│в ем│грувати в Китай. Його мали за ║диного верховного ламу в Т│бет│, що мав право "давати перепустку" до Шамбали найдостойн│шим ламам. Цей Панчен-лама був видатною особою; це про нього сер Чарлз Белл, експерт з т│бетських питань, якось висловився: "Добре, що. в Т│бет│ ║ така людина". Його об│знан│сть в окультних науках була загальнов│домою, а про його чудеса ходили легенди. Скаж│мо, коли 1915 року в│н заклав храм для велетенсько┐ стату┐ Майтрей┐, грядущого Будди, у вс│й долин│ Цзангпо з│брали небувалий врожай. ▓ навпаки, коли 1923 року Панчен-лама полишив Т│бет, страх│тлив│ сн│гопади обрушилися на кра┐ну, вигублюючи народ. Коли Панчен-лама в│дв│дував ▓нд│ю, в нього поц│кавились, чи правда, н│бито в т│бетських лам винятков│ псих│чн│ можливост│. Його свят│йшество лише мовчки посм│хнувся на це, а тод│ зненацька мов розтанув. Ус│ спроби знайти його виявилися марними. Лише одного гостя, що прийшов п│зн│ше, вразило незвичайне видовище: Панчен-лама сид│в у садку п│д деревом, тим часом як │нд│йськ│ господар│ ходили довкола нього й не бачили. У сво┐й книз│ "Тварини, люди й боги" доктор Ферд│нанд Оссендовський посила║ться на монгольського Тушегун-ламу, який розпов│в йому про чудеса, що ┐х творив Панчен-лама, коли лампи й св│чки в храмах сам│ по соб│ запалювались, а зображення на танках (рел│г│йних стягах) промовляли й в│щували. П│сля прибуття Панчен-лами в Китай у багатьох м│стах були орган│зован│ вражаюч│ пр