огненно┐ зм│┐ (1977) │ по цьому. Доречно навести тут слова графа Лор│с-Мел│кова, якого ми згадували в попередньому розд│л│. В│н вважав, що рос│йський уряд, на жаль, не зм│нився з минулого стол│ття: "Б│долашна Батьк│вщино! Чи настане так довгооч│куваний час, коли Рос│я, як │ │нш│ кра┐ни, висловлюватиме сво┐ погляди й переконання публ│чно й в│льно, говорити про сво┐ думки без ризику бути внесеним у список затятих революц│онер│в або руйнач│в основ держави?" (Лор│с-Мел│ков. Конституц│я. -- Лондон, 1893). Багато хто на Заход│, зда║ться, не усв│домлю║ того, що сьогодн│ в св│т│ │снують не комун│стичн│ держави, а лише соц│ал│стичн│ республ│ки. При соц│ал│зм│ кожен отриму║ за сво┐ми заслугами, а при комун│зм│ кожен отримуватиме за сво┐ми потребами. Однак люди муситимуть працювати безкоштовно. Хорош│ християнськ│ й будд│йськ│ монастир│ можуть бути прототипом такого сусп│льства. Проте комун│зм залишатиметься утоп│║ю, поки людська природа радикально не зм│ниться в│д его┐зму до альтру┐зму. Н│яка та║мна пол│ц│я неспроможна створити комун│стичного сусп│льства │ зам│нити "я" на "ми" -- це мусить зд│йснити сама людина. Безумовно, що трудящ│ Заходу неабияк виграли в│д появи Лен│на, нав│ть живучи при кап│тал│зм│. Страх перед III ▓нтернац│оналом п│сля Жовтнево┐ революц│┐ змусив б│льш│сть кап│тал│стичних уряд│в ввести р│зн│ соц│альн│ прив│ле┐ для трудящих клас│в, починаючи з грошово┐ допомоги по безроб│ттю │ безплатного медичного обслуговування пенс│онер│в до безплатного молока для школяр│в. Святенники не можуть збагнути, чому т│ сам мудрец│, що в│тали народження ▓суса, над│слали прив│тання Радянськ│й республ│ц│. З цього приводу сл│д зазначити, що велик│ мудрец│ Сходу ц│лковито безпристрасн│ й надають видиму чи невидиму п│дтримку т│й систем│, що здатна певного часу п│днести моральний │ │нтелектуальний р│вень людства. Вони добре усв│домлюють, що новий д│м не можна звести на ветхих п│двалинах. Сл│д наголосити ще раз, що потр│бно брати до уваги лише хорош│ положення теор│┐, а не ┐┐ саму загалом. Може бути хороша форма демократ│┐, як │ прийнятна модель соц│ал│зму. ▓стор│я зна║ прийнятн│ форми монарх│┐. Системи й доктрини мають │снувати для народу, │ народ не повинен приноситись ┐м у жертву. Цей в│дступ необх│дний, аби краще збагнути послання махатм. У вересн│ 1926 року Рер│хи повернулись у Монгол│ю. Шлях, яким пройшла експедиц│я, пролягав в│д Улан-Батора через Гоб│ до хребта Нань-Шань, а пот│м через Т│бет до ▓нд│┐. Туди експедиц│я потрапила лише в травн│ 1928 року через пост│йну протид│ю китайських властей. На висот│ 4575 м над р│внем моря члени експедиц│┐ прожили в наметах п'ять м│сяц│в при температур│ │нод│ --40░С. На цьому етап│ подорож│ загинуло п'ять учасник│в експедиц│┐ -- т│бетц│в │ монгол│в, а також дев'яносто в'ючних тварин. Таке ж житт║во важливе значення мала м│с│я Рер│ха до Сполучених Штат│в, про яку зараз розпов│мо. Пакт Миру Рер│ха й Прапор Миру -- б│ле полотнище з трьома червоними крапками в червоному круз│ -- Рер│х задумав ще перед першою св│товою в│йною. Цю емблему було справедливо названо Червоним Хрестом Культури, оск│льки вона мала захищати пам'ятники культури п│д час в│йни. Лише 1930 року Пакт було прийнято всесв│тньою орган│зац│║ю --Л│гою Нац│й. 1933 року у Ваш│нгтон│ в│дбулася III М│жнародна конвенц│я Пакту, в як│й взяло участь тридцять п'ять кра┐н. Ще через два роки Пакт Миру Рер│ха п│дписали в Б│лому дом│ представники двадцяти латиноамериканських республ│к. На церемон│┐ п│дписання президент Франкл│н Делано Рузвельт зазначив, що цей "догов│р ма║ куди б│льше духовне значення, ан│ж сам його текст". Державний секретар Корделл Хелл │ м│н│стр с│льського господарства Генр│ Уоллес в│д│грали значну спонсорську роль у розробц│ цього гуман│тарного проекту. В цей час Генр│ Уоллес, який згодом став в│це-президентом Сполучених Штат│в, виявив неабиякий │нтерес до │нтелектуально┐ спадщини Аз│┐ │ м│стичних учень Учител│в Мудрост│. Схоже, що певн│ вказ│вки йому дав сам Микола Рер│х │ що були зроблен│ кроки, аби безпосередньо зв'язати його з великими архатами. Однак реакц│йн│ сили Америки, що п│зн│ше породили маккартизм, використали цю обставину, щоб перешкодити Уоллесу стати президентом США. 1947 року було перехоплено й опубл│ковано в американськ│й прес│ деяк│ його листи. Вони зародили сумн│в в умах вразливих американських виборц│в │ зруйнували його шанси на президентство. Якби Генр│ Уоллеса обрали президентом США сьогодн│шня американська пол│тика примирення з Кита║м та СРСР започаткувалася б на чверть стол│ття ран│ше! А це зберегло б життя тисячам американц│в у Коре┐ та В'║тнам│. Однак Америка, на свою б│ду, обрала холодну в│йну й даллес│вську дипломат│ю "балансування на гран│ в│йни". Спроби сил Св│тла встановити мирне сп│в│снування виявилися марними. Прикро згадувати, до якого абсурду призв│в маккартизм. 1947 р. пол│тичн│ супротивники Гарр│ Уолеса опубл│кували частину його лист│в до Рер│ха. В│н зверта║ться до Рер│ха в ц│й переписц│ "Гуру", тобто "Вчитель". Безглуздо шукати тут як│сь докази небезпечно┐ "комун│стично┐ тенденц│┐": "Пошуки чи то втраченого пароля масонства, чи то Свято┐ Чаш│, чи то потенц│йних можливостей прийдешн│х в│к│в -- це мета величезного значення. Це -- карм│чний обов'язок. Безумовно, кожен з нас -- потенц│йний Галахад. Так що кожен │з нас мусить боротися за Чашу з полум'ям над нею". Так натхненно писав Генр│ Уоллес в одному з│ сво┐х лист│в. Я здогадуюся, що сказав би розенкрейцер Бенджам│н Франкл│н або франкмасон Джордж Ваш│нгтон щодо пересл│дувань посвяченого в│це-президента, який шукав Святий Грааль под│бно до сера Галахада? В одному з лист│в Уоллес писав: "Ми повинн│ бути в│дкритими для осяйно┐ слави Великого". Державний д│яч, що так поважав маг│в Сходу, м│г би повести Америку до сходження, але натом│сть його вороги спрямували ┐┐ до десятил│ть сорому. ▓нша думка цього посл│довника Гуру св│дчить, як глибоко в│н розум│в соц│альн│ недуги Америки: "Коли я бачу жахливий его┐зм орган│зованого б│знесу, орган│зовано┐ фабрично┐ прац│ й орган│зованого с│льського господарства, а також забобони неорган│зованих споживач│в, я ладен заявити, що для Америки було б краще поринути в безодню очищувального вогню". Чи зум│║ Америка очиститися таким вогнем │ чи навчиться чогось п│сля цього? Вплив │дей Миколи Рер│ха про загальний мир на Генр│ Уоллеса й Корделла Хелла (державного секретаря при Рузвельт│) мала украй сприятливу │ довготривалу д│ю. Справд│, Корделл Хелл вважа║ться батьком ООН. Д│яльн│сть Миколи Рер│ха, натхнену охоронцями Планети, можна п│дсумувати так: його Пакт Миру, п│дписаний Всеамериканським Союзом, │ його непрямий вплив на створення ООН -- це важливий внесок. Цей розд│л буде неповним без згадки про ще один еп│зод -- втручання посланця маг│в, причому не на нац│ональному, а на │нтернац│ональному р│вн│. Зг│дно з дещо скороченим зв│том, п│дготовленим Лейком Саксессом, у програм│, яка передавалася компан│║ю Ей-б│-с│ р│здвяного вечора 1950 року, незадовго перед цим на спец│альн│й сес│┐ Пол│тичного ком│тету ООН стався дивний випадок. На закритому зас│данн│ Ради Безпеки б│льш│сть держав представляли глави ┐хн│х делегац│й. Це стосу║ться │ Сполучених, Штат│в, як│ представляв Ост│н; поруч │з ним сид│в │ Даллес. Великобритан│ю представляв Джебб, заступник Юнгера, Радянський Союз -- Вишинський. Ця неспод│вана сес│я мала наст│льки закритий характер, що кр│сла дал│ шостого ряду в зал│ зас│дань 12-го ком│тету були порожн│. Сюди не допустили нав│ть фоторепортер│в. Деяк│ члени Секретар│ату сид│ли в скляних каб│нах перекладач│в, куди можна попасти лише по сходах │з сус│дньо┐ зали. Вс│ двер│ в залу з дев'яти годин ранку до сьомо┐ дванадцяти вечора було зачинено. Н│хто не м│г пройти в двер│ 12-го ком│тету без пред'явлення посв│дчення. Перед зачиненими дверима зали стояли охоронц│. За ┐хн│ми словами, н│кого з│ сторонн│х вони не бачили. Та коли головуючий оголосив зас│дання в│дкритим (спочатку англ│йською, пот│м французькою мовою), з одного │з кр│сел За овальним столом запала тиша, а секретар сера Бенегала Рау, головуючого, легенько п│дштовхнув його л│ктем, подумавши, що вс│ дивляться на нього. Обернувшися туди, куди вс│ здивовано дивилися, Рау побачив за сво║ю спиною незнайомця. Першою думкою головуючого було гукнути охорону --це ж бо закрита сес│я ком│тету, склад учасник│в суворо обумовлений заздалег│дь. Рау звернувся до цього чолов│ка: "Сер! З яко┐ ви делегац│┐?" Чолов│к був худий, у сандалях, бородатий, у сх│дному одяз│, якого Лейк Саксесс н│коли доти не бачив. Незнайомець ворухнув губами, │ в зал│ запала тиша. Лаг│дним, проникливим голосом, що, здавалося, заповнив прим│щення, хоча чолов│к │ говорив без м│крофона, в│н сказав: "Я маю багато чого сказати вам. Я в│дкрию те, що трималося в та║мниц│ в│д сотвор│ння св│ту. Ви повинн│ взнати правду". Запала така тиша, що чулося астматичне дихання повнот│лого чолов│ка в │ншому к│нц│ цього прим│щення без в│кон. "Хто ви?" -- перепитав Рау. "к зло, яке я бачу п│д сонцем, │ воно притаманне людям, ┐хн│ язики кажуть неправду. Отрута гадюки на ┐хн│х вустах. ▓ вони не знають пут│ Миру. Хто творить зло, ненавидить Св│тло. Вони очищають зовн│шню сторону чаш│ │ блюда, а всередин│ ┐х повно здирства │ зловживань. Так│ дерева сл│д вирубати п│д кор│нь. Вишинський, непроникний │ похмурий, щось проц│див кр│зь зуби; незабаром над│йшов переклад: "Радянська делегац│я не бажа║ слухати маячню цього пал│я в│йни. Це вторгнення -- безумовно, старанно п│дготовлена, але незграбна спроба змови, мета яко┐ представити Радянський Союз агресором у в│йн│, в як│й не бере участ│! Чи ж дивно, що комун│зм у Коре┐ протисто┐ть цим │мпер│ал│стам?" В│н з│рвав з носа окуляри │ тицьнув ними в б│к делегац│┐ Сполучених Штат│в. Мова незнайомця стала р│зк│шою: "Безглузд│ й пуст│ закиди я в│дм│таю, бо знаю, що вони лише р│зновид пол│тично┐ боротьби. Коли хтось бореться за владу, в│н не переможе, якщо боротиметься незаконними методами". "Пробачте,-- урвав його головуючий. -- Ви н│чого не сказали щодо теми нашого зас│дання. Яка ваша думка щодо Коре┐? Де ми помиля║мося в цьому питанн│?" "Якщо господар зна║, коли прийде злод│й, в│н приготу║ться й не допустить, щоб його д│м об│крали. Та якщо в│н проспить, то його недруг прийде й витопче його пшеницю",-- була в│дпов│дь. Джебб, глава делегац│┐ Великобритан│┐, сказав: "Гадаю, вс│ ми найб│льш бо┐мось, аби хтось │з нас не став наступною жертвою". Продовжуючи стояти, незнайомець проказав: "Якщо сильна, озбро║на людина охоронятиме св│й д│м, добро його не постражда║". Ост│н змахнув прапорцем, що позначав його м│сце, просячи слова: "У Сполучених Штатах ми ма║мо ворог│в у власному дом│. Це агенти │ншого уряду, як│ прикидаються лояльними до нас". Чолов│к чемно п│дняв руку, щоб скоротити зауваження: "Н│хто не може служити двом хазяям одразу, бо в│н буде або зневажати одного й любити │ншого, або, навпаки, служитиме одному │ мати за н│що │ншого. Всяке под│лене царство приречене на загибель". Ост│н докинув: "Вони кажуть, що лише намагаються зм│нити наш уряд мирним шляхом... Покращити нашу економ│чну систему..." В│дв│дувач урвав його дещо нетерпляче: "Здоровому л│кар не потр│бен, в│н потр│бен лише хворому!" (Ц│каво, що лист махатми Кум Хум│, написаний у лютому 1882 року, м│стить саме цю малов│дому фразу). Непроханий промовець обернувся до Ост│на й Даллеса: "Серед вас нема║ н│кого справедливого. Я знаю ц│ слова -- вони не гаряч│ й не холодн│. Бо ви кажете: "Я багатий, мо║ майно зроста║, мен│ н│чого не потр│бно". А того не зна║те, як│ ви нещасн│!" Рау п│дв│вся з│ свого кр│сла │ промовив: "Ми з│бралися тут, аби розв│яти нашу тривогу, а ви визначили кожному з нас його долю. То як же бути дал│? Облишити наш│ спроби в пошуках миру?" На що чолов│к в│дпов│в: "Д│йте достойно й посл│довно. Будьте розважлив│ й ретельн│. Уникайте зла │ твор│ть добро. Шукайте миру, прагн│ть його. ▓ плекайте вашу в│ру. В│ра злаг│дню║ царства, дода║ справедливост│, сповню║ обов'язки й закрива║ пащеки левам!" "Вам усе вида║ться вкрай простим",-- сказав Рау. "Багато хто │з справедливих вол│ли б почути те, що ви слуха║те, але не чу║те",-- в│дпов│в незнайомець. Рау посм│хнувся: "Для нас незвично чути мудр│сть, яка ув│йшла до нас │ззовн│!" "Тож не в│дмовляйтеся приймати сторонн│х, бо можете проглед│ти в│зит ангела!" -- мовив чолов│к. Сер Бенегал Рау повернувся до зали: "Продовжувати зас│дання зайве. Ми почули в│дпов│д│ на вс│ наш│ запитання. Що ж до Вас, сер, то ми вам вдячн│... Якби Ви лише могли написати про все, про що тут говорили, якби Ви в│дтворили цю мудр│сть у книз│, яку кожен м│г би прочитати"... Оч│ в│дв│дувача гн│вно спалахнули: "Така книга ║! Це ваша свята Б│бл│я!" Його гн│в пригас, погляд знову став спок│йним │ сумовитим. В│н рушив до дверей, як│ розчахнулись перед ним. ▓ н│хто за дверима не пом│тив, як в│н вийшов. З цього │сторичного еп│зоду видно, що посланц│ мудрец│в Сходу невпинно борються за Мир, Св│тло й Культуру. Важко уявити т│ г│гантськ│ проблеми, з якими стикаються адепти Сходу. Щоб краще зрозум│ти ┐хн│ завдання │ │стинний стан речей у св│т│ сьогодн│, пропону║мо ваш│й уваз│ "Д│алоги в храм│". Вони базуються на особистому досв│д│ автора й мають про│люструвати основну тезу ц│║┐ книги -- │снування оази вищо┐ культури косм│чного походження на наш│й планет│, яка прагне п│днести людство на вищий щабель мислення. 13. Д▓АЛОГИ В ХРАМ▓ Льодовики блищали у вран│шньому сонц│, як д│амантов│. Хмари на схилах г│р │ туман в ущелинах пов│льно розв│ювались. Арка з рододендрон│в розк│шне облямовувала цю панораму могутн│х Г│мала┐в. У мене на кол│нах лежала книга з т│бетського буддизму, та я не розкривав ┐┐, зачарований неповторним кра║видом. Нарешт│ я почав чи-тати розд│л з лама┐стсько┐ йоги, питаючи себе, чи пощастить насправд│ зустр│ти осв│ченого ламу в ц│й частин│ П│вн│чно┐ ▓нд│┐. Коли я напередодн│ гуляв г│рською стежиною, мою увагу привернула вив│ска "Т│бетська школа". Я подумав, що м│г би зустр│тися з ┐┐ директором │ розпитати про панд│т│в -- б│женц│в з Т│бету, що живуть у район│ Дардж│л│нга. Директор про них н│чого не знав, проте один з учител│в, що знав англ│йську, люб'язно допом│г мен│: "У маленькому монастир│ по той б│к долини живе вчений лама з Лхаси. Ви д│станетеся туди за чотири години, якщо пощастить с│сти в автомоб│ль, що йде до села неподал│к храму. ▓ не забудьте попередити дардж│л│нзьку пол│ц│ю про свою подорож". У б│нокль я розр│знив крих│тну цятку поб│ля сн│гового громаддя г│р на п│вноч│. То був лама┐стський монастир. Маючи в сво║му розпорядженн│ тиждень, я вир│шив наступного дня нав│датися туди. Я здогадався прихопити з собою дв│ реч│: записку на х│нд│ в│д учителя з детальним описом шляху до монастиря │ │менем лами, а також м│шок рису з лавки в Дардж│л│нгу, який я купив по ц│н│ чорного ринку, вважаючи, що в│н може стати в пригод│ б│дним ламам. Я пам'ятав │ примовку горц│в: "Чим вище в гори, тим холодн│ше" й одягнув теплу куртку. Невдовз│ по тому, як розвидн│ло │ г│малайськ│ сн│ги зарожев│ли й зазолотились, я вже стояв на дороз│, що вела в С│кк│м. Десь за п│вгодини мен│ пощастило зупинити автомоб│ль, де виявилося в│льне м│сце, │ домовитися з власником щодо платн│. Вод│й запевнив мене, що про┐здитиме через село, яке мен│ потр│бно. Вибо┐ста г│рська дорога робила подорож досить виснажливою, │ я рад│в, коли нарешт│ добувся мети. Старий фордик зник удалин│, а я залишився один серед засн│жених г│р │ долин, огорнутих туманом. Я потупцяв до найб│льшого дому в сел│ й попрохав пустити на ноч│влю. Господар запропонував свою власну к│мнату й нав│ть дав овечу шкуру, якщо раптом температура в дом│ понизиться до точки замерзання. Маленький, огорнутий хмарами храм, що його я бачив у б│нокль, баштою височ│в на стр│мк│й круч│. Я гадав, що доберуся туди за годину, та мо┐ над│┐ не справдились. Вузька стежина сп│раллю зд│ймалася все вище й губилася серед кам│ння та сн│гу. Коли я опинився перед монастирськими вор│тьми в куртц│ з п│днятим в│д в│тру ком│ром │ гукнув, дво║ молодих т│бетських ченц│в, побачивши мене, певно, вир│шили, що це якийсь злий дух. Проте я впевнено п│д│йшов │ поклав ┐м до н│г м│шок з рисом, виказуючи сво┐ дружн│ нам│ри. А тод│ простягнув одному з них записку з │менем панд│та; лама в│дразу ж метнувся в храм. Невдовз│ в│н повернувся │ в│дчинив мен│ П│сля сл│пучого сонця, посиленого блиском сн│г│в я спершу н│чого не бачив у темному храм│. Та поступово звик до сут│н│ й розр│знив двох ченц│в перед стату║ю Будди. Старший, з поораним зморшками монгольським обличчям, читав уголос текст п│д ритм│чне дзенькання маленького дзв│ночка. Другий лама був високим чолов│ком середнього в│ку з голеною головою. Його обличчя, н│би вир│зьблено┐ │з слоново┐ к│стки, було типово тибетським, │з пронизливими маленькими очима; його р│т │ п│дбор│ддя св│дчили про вольову вдачу. Я стояв │ чекав, поки старий лама ск│нчить читати. Високий панд│т-лама прив│тав мене складеними долонями й запитав чистою англ│йською: "Що привело вас в Обитель Сн│г│в до нашого б│дного храму, сер?" "Насамперед,-- мовив я,-- це одне з найчар│вн│ших м│сць у св│т│. Кр│м того, я шукаю вченого ламу, який би пояснив мен│ суть т│бетсько┐ дгарми (вчення Будди)". Лама пронизав мене сво┐м │нкв│зиторським поглядом: "Зв│дки ви взяли, що я вчений лама?" "Мен│ сказали, що ви отримали вчений ступ│нь у Лхас│ й зна║те т│бетську йогу... Та ще й отримали англ│йську осв│ту в С│кк│м│". "Чутки про людину можуть виявитися неправдивими",-- докинув лама. "Воно так, проте ║ дещо невловиме, що усува║ помилки. Це │нту┐ц│я",-- несм│ливо заперечив я. Моя в│дпов│дь, очевидно, задовольнила т│бетця, бо крига в│дчуження зламалася. В│н зичливо спитав мене: "Що ж ви хочете взнати про наш буддизм?" "Я завжди в│рив, що велик│ архати, бод│сатви, спасител│ людства, яких в ▓нд│┐ звуть махатмами,-- це реальн│ │стоти. Чи не в│домо вам чогось про ┐хн║ м│сцеперебування?" -- боязко поц│кавився я. "Буддизм ┤рунту║ться на в│р│ у вищих людей, як│, подолавши шлях з восьми поворот│в, досягли н│рвани. ▓ ми в│римо, що на п│вноч│ ║ царство, де живуть так│ велик│ душ│. Ми назива║мо його Шамбалою",-- в│дпов│в лама. "Чи правда, що ц│ св│тл│ душ│ створили невидиме братство, яке присвятило себе духовному поступов│ людства?" "У нас в Т│бет│ справд│ ║ таке братство, проте нема║ п│дстав вважати, що воно охоплю║ сво┐м впливом лише Аз│ю",-- в│дпов│в лама. "Я вважаю, що тренування │ випробування для допуску в це братство мусять бути тривалими │ вкрай складними. Я усв│домлюю свою неп│дготовлен│сть до цього │ знаю, що мен│ потр│бно пережити багато перевт│лень, аби досягти прийнятих вами високих стандарт│в, проте завжди спод│вався на це │ хочу запитати вас -- чи можу я, попри св│й низький р│вень, якось допомогти вашим архатам │ прислужитися ваш│й робот│ в просв│тленн│ людства?" "Шлях служ│ння важкий │ вимага║ неабияко┐ самопожертви. Але забувши про себе, можна п│днестися над землею │ розчинитись у безконечност│. Якщо ви не заперечу║те, ми можемо виконати йог│чну психолог│чну вправу, аби ви зрозум│ли наш спос│б мислення",-- запропонував лама. "О так, це мене надзвичайно ц│кавить!" -- вигукнув я. Лама пояснив мен│, як прийняти йог│чну позу перед Буддою │ поринути в медитац│ю, а сам с│в поруч. "Уяв│ть, що ваш│ недол│ки в прав│й руц│, а ваш│ чесноти -- в л│в│й. Тепер поклад│ть ваш│ невидим│ гр│хи на кам'яну дол│вку, так само поклад│ть │ ваш│ чесноти. Ваше обличчя вкрива║ маска -- наша особист│сть, що включа║ в себе ваш в│к, стать, нац│ональн│сть, фах тощо. Деяк│ маски потворн│, глинян│, │нш│ гарн│, мармуров│. Деяк│ золот│, │нш│ зал│зн│... Та якою б не була ваша маска, поклад│ть ┐┐ ненадовго на дол│вку перед собою",-- казав мен│ лама. В│дчуття порожнеч│, втрата ор│║нтац│┐ охопили мене, коли я позбувся свого │мен│, в│ку, стат│, нац│ональност│, фаху -- вс│х мо┐х особистих характеристик. Здалося, що я нав│ть почув, як стукнула об п│длогу та моя маска. "Тепер ви │ розумово, │ духовно оголен│, ви -- просто центр св│домост│ без н│чого. Ви лише язичок полум'я в океан│ вогню. Духовно ми з вами далеко за межами Земл│ й зм│шу║мо наш│ вогн│ з вогнями далеких з│рок Велико┐ Пустоти",-- шепот│в лама. Дивне й збудливе розширення св│домост│ охопило мене природно │ без будь-яких мо┐х зусиль. Розумовий вплив лами мусив бути напрочуд сильним, щоб зробити ц│ в│дчуття такими яскравими. "Ми вже п│днялися до меж│ в│дсутност│ часу, де все │сну║ одночасно, де нема н│ минулого, н│ сучасного, н│ майбутнього",-- мовив лама. Я в│дчув ц│лковиту порожнечу, н│би час зупинився назавжди. Б│льше не було н│ До, н│ П│сля, н│ Низу, н│ Верху, н│ Тут, н│ Там. То було в│дчуття ц│лковитого злиття з простором, позбавленим часу. "Тепер ми спуска║мося з нашо┐ високо┐ меж│... нижче... нижче... П│дн│м│ть вашу стару маску, в│зьм│ть з п│длоги ваш│ гр│хи й чесноти. Верн│ться в свою шкаралупу, в як│й перебуватимете до остаточного вив│льнення",-- п│дсумував лама. "Це ви й назива║те н│рваною?" -- спитав я п│сля глибоко┐ мовчанки. "Ви в│дчули лише проблиск Велико┐ Пустоти, почули лише в│длуння Великого Мовчання. Тепер ви здатн│ збагнути нашу св│дом│сть, яка дозволя║ нам виснувати, що ми -- лише гост│ планети Земля". "Я хот│в би якось допомогти ваш│й велик│й прац│",-- сказав я. "Похвально, що ви бажа║те працювати на бод│сатв, проте мушу пояснити вам наш│ завдання, │ тод│ ви, ц│лком можливо, й зм│ните св│й нам│р",-- застер│г лама. В│н п│дв│вся з│ сво║┐ циновки, гукнув двох молодих лам │з сус│дньо┐ кел│┐ й вказав ┐м на масивну книжкову шафу з в│дд│леннями, де стояло багато довгастих книг. Юнаки в│дсунули шафу, │ на кам'ян│й п│длоз│ я побачив люк з к│льцем. Люк п│дняли, │ стало видно кам'ян│ сходи, що вели вниз. Старий лама взяв довгу запалену св│чку │ кивнув мен│, щоб я йшов за ним. Через к│лька сх│дц│в я зрозум│в, що сходи ведуть до високо┐ печери з сталактитами │ сталагм│тами; вона нагадала мен│ середньов│чну церкву з н│шами й високим в│кном, кр│зь яке с│║ться денне св│тло. Насправд│ то було не в│кно, а щ│лина в п│вденн│й частин│ печери, яку штучно розширили, щоб мати б│льше св│тла. Хоча загалом у печер│ було сухо, краплини скапували з│ сталактит│в, живлячи крих│тн│ струмочки, як│ в│дразу щезали в щ│линах п│длоги. Закапелки печери скидалися на церковн│ н│ш│. В найб│льш│й, на п│вн│чному боц│, стояла велика бронзова статуя. Лама запалив ряд червоних св│чок │ курильних паличок перед нею. ▓ в│дразу з нап│втемряви з'явилась у вс│й сво┐й крас│ Тара, богиня планети Венерн. На н│й була т│ара, велик│ сережки, браслети, око на лоб│ й оч│ на долонях рук │ ступнях н│г, що символ│зу║ ┐┐ всюдисущ│сть. Тара -- це мадонна Т│бету, Непалу й б│льшо┐ частини Аз│┐, де ┐┐ знають │ п│д │м'ям Гуань ▓нь, богин│ милосердя, ┐┐ права рука була простягнута в порухов│ сп│вчуття й допомоги, л│вий великий │ середн│й пальц│ творили к│льце -- знак, що вказу║ на божественне вчення в його вищ│й лог│ц│. Коли кам'яна плита за нами опустилась, мен│ спало на думку, що я опинився в │ншому св│т│, зовс│м в│дм│нному в│д того, який знав дос│. Лама п│дв│в мене до богин│. Я пом│тив перед нею заглиблення, видовбане водою, що капала з сталактит│в упродовж тисячол│ть. Цей овальний резервуар був повний по в│нця, а надлишок води ст│кав у щ│лину. Крапл│, що зривалися з│ стел│ печери, зроджували концетричн│ кола на дзеркальн│й поверхн│ води. "Це -- сльози Тари, що оплаку║ пад│ння людини з ┐┐ колишнього божественного становища,-- пояснив лама │ продовжив: -- Чи чули ви про озеро Лхама Ламцо в Т│бет│, де з'являються вид│ння, коли лама┐стськ│ священики ворожать про м│сце народження майбутнього Далай-лами?" "Пригадую, я щось читав про це..." "Водойма, на яку ви дивитеся, схожа на священне озеро тим, що │ в н│й з'являються украй значущ│ зображення". Я зац│кавлено дивився на воду, що в│ддзеркалювала св│тло св│чок, постать Тари в темн│й н│ш│; проте н│чого │ншого я не бачив. "Див│ться глибше... Ще глибше... ОМ МАН▓ ПАДМЕ ХУМ!" -- речитативом згукнув лама, │ голос його в│длунив п│д стелею печери. Св│чки осв│тлювали Тару калейдоскоп│чним ореолом барв, дим в│д курильних паличок линув угору, │ все те в│дбивалось у водойм│, час в│д часу сколиснуте впалою краплею. Зненацька зображення зникло, а воду вкрив н│би туман. Я побачив нов│ зображення, наст│льки ч│тк│, наче на екран│ кольорового телев│зора. Лама стояв поруч │ соб│ дивився на воду. Перше зображало нашу планету в космос│ з ┐┐ океанами, континентами й скупченнями хмар, як на зн│мках НАСА. За хвилину-другу вигляд земно┐ кул│ почав невп│знанне зм│нюватись. Важк│ с│р│, чорн│, руд│ й червон│ хмари окрили найб│льш заселен│ частини Земл│. Час в│д часу ┐х прор│зали вогненно-червон│ спалахи, н│би вибухи. Вряди-годи блакитн│, рожев│ й золотав│ промен│ й з│рки виростали з темряви, осв│тлюючи ┐┐. Але всю планету огортала величезна аура жахаючо┐ темно┐ забарви. "Ви спостер│га║те ментальн│ й емоц│ональн│ в│брац│┐, як│ випром│ню║ людство. Як бачите, ┐хня як│сть низька -- зверн│ть увагу на с│рий туман его┐зму. Блакитн│ │скри -- то духовн│ устремл│ння меншост│, але ┐х поглинають потоки пристрастей, ненавист│ й жадоби, що творять цю г│гантську ауру довкола планети впродовж тисячол│ть. Це нагаду║ │он│зован│ шари навколо Земл│, що в│дбивають рад│охвил│",-- пояснив лама. То було приголомшливе видовище -- перед│ мною розгортався весь обшир ментального панцира, що оточу║ Землю. "Наша планета тяжко хвора, бо люди хибно мислять",-- прошепот│в я. Час в│д часу темн│ пасма тяглися далеко в Космос, наче щупальц│ восьминога. Той чорний восьмин│г, що витав у м│жпланетному простор│, мав страшний вигляд, │ в│д в│дчуття, що я живу на його спин│, мене пересмикнуло. ▓ ц│║┐ мит│ блакитн│, рожев│ й сн│жно-б│л│ промен│ блискавками пронизали темне чудовисько. "Це позитивн│ ментальн│ випром│нювання людей?" -- спитав я у свого г│да. "Так, │ ви бачите, що темна аура Земл│ може очиститися, якщо людина прагнутиме випром│нювати сво┐ думки й емоц│┐ на ц│й довжин│ хвиль. Це люди повинн│ робити систематично │ синхронно, аби планета випром│нювала лише позитивн│ духовн│ в│брац│┐",-- коментував лама. Пот│м продовжив: "Тара довго плакала, мати-природа може якось струснути ц│ негативн│ думки, що створюють навколо Земл│ жахливий панцир. Людство мусить очистити й дезинф│кувати св│й планетний д│м. Архати роблять усе можливе, аби нейтрал│зувати зло, проте сьогодн│ важлив│ше зупинити нов│ негативн│ випром│нювання, │ лише сама людина здатна це зробити". Поки т│бетський лама розм│рковував уголос, я дивився на водойму перед Тарою │ на дивовижн│ зображення, як│ з'являлися там. Помалу вони стали розтавати, │ невдовз│ я вже бачив т│льки гладку поверхню, порушувану краплями, що падали згори. "Год│ й казати, як мене вразило побачене. проте зараз я ще б│льше хочу допомогти, попри нав│ть те, що це робота титан│в, а ним я не ║",-- мовив я щиросерде, не приховуючи розпачу. "Це добре, що ви хочете допомагати бод│сатвам. Кожен може допомогти в м│ру сво┐х зд│бностей". "А чим я можу допомогти?" -- запитав я. Лама трохи помовчав. В│н заплющив оч│, чи щоб обдумати в│дпов│дь, чи щоб прийняти нечутне послання в│д високих │стот, що складають т│бетський пантеон. "У Р│к архат│в, у Р│к попередження будьте готов│ допомогти ┐м",-- нарешт│ проказав лама, розплющивши оч│. "Те станеться через 10 рок│в, у Р│к вогненного дракона (1976)?"--спитав я. "Так. Але я мушу розпов│сти вам одну легенду -- стару, як Г│мала┐. Нав│ть якщо ви ризику║те п│дхопити нежить у ц│й печер│, я розпов│м ┐┐ вам саме перед нашою богинею Тарою, оск│льки скоро розпочнеться ┐┐ епоха". ▓ лама почав опов│дь. "За нашим усним ученням, яке пропов│ду║ монастир Таш│ Лхунпо, м│льйони рок│в тому к│лька над│стот з │ншого високорозвинутого св│ту з│йшли на Землю, щоб прискорити еволюц│ю планети │ ┐┐ майбутнього людства. Вони були "народжен│ духом", тобто штучно створен│ з перв│сно┐ матер│┐. ▓ могли ставати важкими, як ядро Земл│, або легкими й вогнистими, як сонячне св│тло. Зовн│шн│стю ц│ велетн│ нагадували бог│в. Серед цих посланц│в, чи ангел│в, був Мара, якого ви назива║те Люцифером, або Сатаною. В│н мав розвинути предметне мислення й │ндив│дуальн│сть людини. За в│ки в│н досяг ц│║┐ мети, та коли п│зн│ше з'явилися бод│сатви й Тара, аби виховати серце людини, в│н не захот│в в│ддати ┐м людину. То було повстання Мари проти Вчител│в Косм│чних Цикл│в. В│дтод│ його вже не називають Нос│║м Св│тла, або Люцифером, в│н став Володарем П│тьми. В│дтод│ на бод│сатв упало подв│йне завдання: боротися проти намагань Мари прив'язати людину до земл│ й зробити ┐┐ себелюбною, безпринципною │ агресивною, │ водночас працювати над духовним зростанням людства, як велить закон цикл│в. Ось чому в цей св│т було послано Будду й архат│в. В│дмова Хазя┐на Земл│ сп│впрацювати з Богом Сонця │ Духами Планет викликала косм│чну кризу. Людство зараз мусить вир│шити, куди рухатися -- до Св│тла чи Темряви, │ цим пожне плоди сво║┐ карми. Ус│ народи мусять зробити виб│р м│ж старими шляхами боротьби й новим ладом всесв│тнього братерства. Найвищ│ │стоти Сонця │ │нших св│т│в кажуть Сатан│: нехай твоя лампада св│тить, але не заважай │ншим, славетн│шим св│тилам у зоряному простор│! Розвали ст│ну навколо Земл│, бо лдство духовно вже задиха║ться п│д цим панцирем. Косм│чний годинник указу║, що скоро настане Духовний в│к. Ти не зможеш зупинити його, хоч │ прагнеш це зробити, бо джан чохани незабаром принесуть │з космосу т│ло, яке дос│ ще н│хто не бачив -- простий вихор сил. Коли в│н спалахне, його полум'я спопелить усю твою працю. В│к по в│ку, тисячол│ття по тисячол│ттю ми надсилали людству послання, призначен│ окремим народам. Ус│ вони закликали до ║дност│ │ загального братерства. На жаль, небагато з них розбудили людство. Ось чому в цей критичний час так необх│дно передати послання з останн│м попередженням. Це наш Всепланетний ультиматум: людство повинно прийняти Владарювання Серця, │накше воно самознищиться. Порушуючи карм│чний закон ун│версальност│ життя сво║ю руйн│вною повед│нкою, людина буде осуджена й покарана природою. Ц│л│ м│ста зануряться в океани, величезн│ континенти розколють вулкан│чн│ катакл│зми. П│сля Року архат│в ус│м людям Земл│ буде поставлено Всепланетний ультиматум. В│н повинен передатися з добротою │ сп│вчуттям, хоч │ твердо, бо це -- останн║ попередження, його передають лише з добрими нам│рами. Людина п│сля цього муситиме зробити остаточний виб│р -- Св│тло чи П│тьму, Мир чи В│йну, Серце чи Кулак, Мудр│сть чи Нев│гластво. Тепер вам зрозум│ло, що людство -- поле битви небесних сил. Це -- вкрай давн║ вчення, воно входить у вс│ рел│г│┐. В│йна Св│т│в зараз у розпал│, │ будемо спод│ватися, що людина не стане до сил Темряви, бо │накше сили карми з│труть ┐┐ з Земл│". "Стародавн│ легенди засв│дчують под│бну планетарну кризу в останн│ дн│ Атлантиди",-- докинув я, вражений словами лами. "Це так, проте наша сучасна криза б│льш гостра через чисельн│сть населення │ б│льшим ступенем духовного занепаду людини". "То як же нам тод│ бути?" -- вихопилось у мене. "В останню чверть стол│ття пролуна║ заклик заснувати Доктрину Серця, бо лише вона спроможна врятувати планету",-- в│дпов│в лама. "Чи захоче хто ┐┐ почути..." -- урвав я його. "Це не│стотно. Наш Всепланетний ультиматум треба донести вс│м людям Земл│! На нин│шньому перехрест│ дор│г людство мусить або вибрати шлях, що веде в безодню морально┐ деградац│┐, або │нший, що зносить до з│рок. Це визначальна пора для дол│ землян. Якщо попередженням знехтують │ людство дал│ йтиме за Володарем П│тьми, тод│ косм│чна │║рарх│я прийме виклик │ знищить зло на ц│й планет│". "Ви гада║те, що я зум│ю донести ц│ легенди │ пророцтва до широкого загалу й зберегти репутац│ю людини в сво┐й св│домост│?" -- спитав я. "У цьому стол│тт│ народи св│ту пережили дв│ св│тов│ в│йни й можуть ввергнутися в третю наприк│нц│ стол│ття. То вони при здоровому глузд│? Ви зробите це, до вашого голосу при║днаються │нш│, бо цього разу ставки величезн│. Йдеться не про долю людства, яке в│дновилося б через к│лька м│льйон│в рок│в, а про │снування ц│ло┐ планети, для створення │ розвитку яко┐ потр│бна манвантара часу (надзвичайно довгий косм│чний цикл; зг│дно з даними науки, в│к Земл│ склада║ п'ять м│льярд│в ро-к│в)" -- в│дпов│в т│бебець. "Всяке морал│зування чи заклик до реформ зустр│ча║ грубий оп│р мас",-- зауважив я. "Народи Земл│ повинн│ зрозум│ти, що час розп'ять │ пророк│в, як│ виступали перед екзальтованими натовпами, минувся. Зараз архати розмовлятимуть блискавками, громами й падаючими з│рками! Наста║ епоха Шамбали!" В│н трохи помовчав, а тод│ продовжив: "Зважте, я не пророкую, а розкриваю вам стратег│чн│ д│┐ небесних арм│й, як│ розпочинають битву з незл│ченними силами П│тьми. Готу║ться В│йна Св│т│в, вищ│ косм│чн│ понадлюдськ│ системи борються з силами зла на Земл│, що отруюють космос │ вшкоджують всю Сонячну систему. В│рить людина чи н│ в цю косм│чну битву, вона в│дпов│да║ за сво┐ вчинки й пожне врожай сво║┐ карми. Однак ║ зас│б, що дозволить почути могутн│х володар│в карми │ нас, ┐хн│х слуг. Охоронц│ культурного спадку загиблих цив│л│зац│й, ми в│дкри║мо та║мн│ сховища в кгипт│ й продемонстру║мо │снування високо┐ науки │ технолог│┐ у далекому минулому. На сво┐х телев│з│йних екранах люди побачать здобутки минулих час│в. Мораль цього в│дкриття стане зрозум│лою: те, що сталося з т│║ю цив│л│зац│║ю, може статись │ з вашою. ▓ ви можете стати безживною цив│л│зац│║ю, легендою, в яку н│хто не в│ритиме через десять тисяч рок│в. То буде найважлив│ше послання -- не бер│ть за приклад Атлантиду!" Уперше за час нашо┐ бес│ди я в│дчув хвилювання в голос│ лами. "Таке в│дкриття, безумовно, буде революц│йним",-- зазначив я. "Воно стане сенсац│║ю │ приверне увагу народ│в. ▓ ось так вони почують Всепланетний ультиматум". "▓ яко┐ ж ви оч│ку║те повед│нки людства?" -- поц│кавився я. "Вчення Тари, Доктрина Серця повинн│ скласти основу ново┐ соц│олог│┐. Можуть виникати суперечки м│ж системами, але без в│йни. Ми мусимо зрозум│ти, що вс│ ми -- члени одн│║┐ велико┐ всепланетно┐ родини",-- лаг│дно промовив лама. "Чи можемо ми вир│шити наш│ проблеми без тих апокал│птичних потряс│нь, як│ ви згадували?" -- запитав я. "Можемо й повинн│, та от чи захочемо? Чи захоче б│льш│сть людей зректися шляху жадоби, его┐зму, обмеженого нац│онал│зму │ культу хтивост│ заради культу духовност│? Людям не обов'язково вс│м поголовно ставати ченцями й аскетами, але вони, безперечно, можуть жити й думати як │стоти, г│дн│ цього найменування (людина розумна). Чому люди стають братовбивцями й руйнують мат│р-природу? Карма, або косм│чне правосуддя, нев│дворотне й жахливе. То нав│що його провокувати?" -- вигукнув лама. "А кому адресуватиметься це попередження -- Всепланетний ультиматум -- лише урядам чи нац│ям?" -- поспитав я. "▓ тим, │ тим. Уряд не може │снувати без п│дтримки народу, а народ може виражати свою волю лише через сво┐х представник│в". "Чи пов'язу║ться цей ультиматум з епохою Шамбали, про яку мовлять ваш│ давн│ тексти?" -- спитав я. "Чи в│дкри║ двер│ в кращу еру, в цикл Тари. Прийм│ть ┐┐ емблему, Знак Серця, нехай вона об'║дну║ людство, оск│льки кожна добра рел│г│я та │деолог│я базу║ться на гуман│зм│",-- в│дпов│в лама. В│н п│дв│в мене ще ближче до Тари, осв│тлено┐ св│чками. Без попередження поклав мою л│ву руку на ┐┐ праву, простягнуту в порухов│ сп│вчуття людству. "Знак Серця -- то емблема майбутньо┐ епохи,-- мовив лама,-- епохи Майтре┐. Так каже калачакра, наука про цикли". Коли я зняв свою руку з руки Тари, то виявив дивовижу: на долон│ мо║┐ л│во┐ руки виразно в│дбилося зображення серця. То не був в│дбиток символа, вир│заного на руц│ Тари у вигляд│ ока, а якийсь феномен, пов'язаний з кровооб│гом, бо щоразу, коли я натискав на пляму-серце, вона бл│дла. Ламу неабияк вт│шило те, що сталося. "Це добре, ви отримали знак Тари. Хоча в│н │ зникне з руки через к│лька дн│в, та все ж залишиться невидимим на ваш│й руц│",-- сказав в│н. Я так розхвилювався, що не м│г вимовити бодай слова. Лише думав про велике знання, яке мен│ в│дкрилося в святилищ│ Тари. Ми п│днялися сходами до люка, │ головний лама постукав у нього. Невдовз│ ми знову були в головному храм│. "Продовжимо завтра",-- п│дсумував лама. П│сля легко┐ вечер│, подано┐ ламою, якого я ран│ше не бачив, я залишив монастир у супровод│ молодого лами з л│хтарем. В│н попередив мене, що трохи доведеться йти в темряв│. ▓ справд│, через п│вгодини стало темно, │ ол│йний л│хтар неабияк прислужився нам. Наступного ранку я знову залишив ущелину й подерся до монастиря. Там головний лама прив│тав мене │ пригостив дардж│л│нзьким ча║м, що було вкрай доречно п│сля мо║┐ прогулянки на мороз│. Пот│м в│н показав мен│ к│лька т│бетських книг, пояснюючи, про що вони. На ст│нах храму вис│ло багато прапор│в, яких я в сут│нках ран│ше не пом│тив. Лама взяв довгу св│чку й запросив мене оглянути ц│ прапори-танки. "Це -- танка Майтре┐, прийдешнього Будди. Бачите, в│н посм│ха║ться. Це означа║, що його м│с│я сприятлива, а поява неспод│вана". "Прихильники багатьох рел│г│й в│рять у мес│ю, або аватару,-- зауважив я. -- Та чи принесе майбутн│й Майтрея мир людству?" "Ваше запитання нагадало мен│ урок, який мен│ дали в юност│ тро║ великих архат│в. Вони сказали: "Ваш св│т котиться до нещастя. Людство може врятувати Землю лише на шляху до духовного в│дродження". ▓ коли я нахабно спитав: "Але чи зможе майбутн│й Майтрея, новий Будда, врятувати його?" -- один з учител│в в│дпов│в: "Майтрея лише вкаже шлях, а людство саме муситиме пройти його". "Я бачу, як нерозважливо чинить людина, йдучи проти косм│чного закону в│чного сходження",-- мовив я. "Коли зло досягне критично┐ позначки й шкала ц│нностей р│зко впаде п│д тягарем ненавист│, неуцтва й аморальност│, Шамбала звелить джан чоханам (косм│чним над│стотам) наблизити астроном│чне т│ло, що перебува║ за Юп│тером. Його випром│нювання зм│нить усе живе на ц│й планет│",-- запевнив лама. "▓ коли оч│ку║ться ця велика косм│чна под│я?" "Нове св│тило стане видимим наприк│нц│ стол│ття, проте наближатися воно буде ще багато рок│в",-- була в│дпов│дь. Ми стояли перед танкою Майтре┐, │ я вир│шив запитати ще про одне: "А коли настане пришестя Майтре┐?" "В останню чверть XX стол│ття людство повинно бути готовим до пришестя архат│в. Можливо, в цей критичний пер│од св│тово┐ │стор│┐ з'явиться │ сам Майтрея. Правл│ння Серця пошириться серед ус│х народ│в. Тож коли сф│нкс у Г│з│ виступить │з попередженням, готуйтеся до великих под│й". "Отже, Всепланетний ультиматум адресуватиметься вс│м народам. ▓ндив│дуально чи колективно, через Орган│зац│ю Об'║днаних Нац│й, ус│ вони мають отримати це │сторичне послання",-- п│дсумував я розмову. "В│н дасть ус│м на ц│й планет│ шанс проявити свою волю у вибор│ Св│тла чи Темряви, Братерства чи Его┐зму",-- в│дпов│в лама. Я м│г висловити свою повагу