Кена КеллГ. Гнтерв'юз РеКм БредберГ
---------------------------------------------------------------
Перевод: Сергей Снегур (hopeodessa@farlep.net)
---------------------------------------------------------------
Љ Bradbury, Ray. 1996, Playboy, No 5.
Љ Снiгур, Сергiй. 2001, переклад (з незначними скороченнями).
Переклад виконано в рамках проекту "Перекладацька Майстерня 2000-2001".
http://www.humanities.lviv.ua/main_trans.html Лiтературний редактор
М.Габлевич.
По вопросам, связанным с использованием перевода, обращайтесь к
переводчику по адресу:
E-mail: hopeodessa@farlep.net;
почтовый адрес: Украина, 65063, Одесса-63, п/я 607,
ВГдверта розмова з видатним майстром науковоП фантастики про майбутнК
космГчних подорожей, компютерне шахрайство, полГтичну коректнГсть Г про те,
чому вГн завжди маК рацГю.
НавГть у його 75 рокГв К щось хлопчаче в РеП БредберГ. ВГн аж променить
вГд надмГру енергГП, майже завжди ходить в шортах, а у його домГвках повно
Гграшок - вГд статечноП фГгури БулвГнкля на цокольному поверсГ його
лос-анджелеського будинку, до триметрового динозавра, що розташувався на
його власному лГжку в його замГськГй схованцГ.
БредберГ кохаКться також Г в бГльших Гграшках. Наприклад, космГчних
кораблях (справжнГх) Г марсГянах (уявних). Його сивина й усмГхнене, румяне
обличчя заважають сприймати його серйозно. Аж ось вГн заговорюК, Г ти
розумГКш, що перед тобою - великий допитливий розум, який охоплюК всю
галактику. Його твори подГбним чином збивають людей з пантелику. Ранню
творчГсть Рея БредберГ просто не помГтили - зрештою, це була наукова
фантастика Г тому до неП ставилися зневажливо, як Г до комГксГв або любовних
романГв.
МарсГанськГ хронГки, Кульбабове вино, 451А за Фаренгейтом, Влюстрована
людина та ГншГ твори БредберГ вийшли в часи, коли наукова фантастика
вважалась заняттям для дешевих писак з претензГКю на письменникГв, якГ
марнують час, занудно фантазуючи про всякГ технГчнГ штукенцГП Г причандали.
Проте БредберГ - не зануда. Його проза пГдноситься до рГвня справжньоП
лГтератури; вГн заселяК своП розповГдГ привабливими персонажами Г хитрими
вигадками. До того ж, вГн започаткував полемГчнГ теми Г першим поставив в
науковГй фантастицГ складнГ запитання, якГ ранГше були в межах компетенцГП
лише серйозних новелГстГв.
СьогоднГ, в епоху Зоряних подорожей та Х файлГв, важко уявити життя без
БредберГ. На додачу до своПх книжок, вГн написав понад 500 оповГдань Г
створив сотнГ телепостановок, а також театральнГ вистави, опери, есеП,
документалГстику Г сценарГй до фГльму МобГ ДГк. ВГн читаК по 50 лекцГй на
рГк Г цГкавиться найрГзноманГтнГшими сферами знання - вГд науки про космос
до мГського управлГння. Не знаКте, як покласти край масовому переселенню
мешканцГв свого мГста? БредберГ може запропонувати швидке вирГшення
проблеми. Ваш торгГвельний комплекс перестають вГдвГдувати покупцГ? БредберГ
навчить, як повернути Пх назад. ДГсней при створеннГ Впкоту Тематичний парк
Центр Впкот розташований в найбГльшому розважальному комплексГ, СвГт Волта
ДГснея, який було вГдкрито 1971 року бГля мГста Орландо, штат Флорида. (Тут
Г далГ примГтки перекладача). звертався до нього за допомогою, а НАСА НАСА
(NASA) - НацГональна аДенцГя з аеронавтики Г космГчних польотГв США, з
космодромом на мисГ Канаверал, штат Флорида. запрошувала на мис Канаверал,
читати лекцГП космонавтам.
Проте твори БредберГ не часто обговорюються в часописах Нью-Йорк Таймс,
Нью-Йоркер, АтлантГк або в якомусь Гншому ГнтелГгентському виданнГ. Пуристи
вГд науковоП фантастики глузують з його поетичних спроб Г метафоричноП уяви.
Але щоранку, прокинувшись, вГн безстрашно прямуК до друкарськоП машинки
(компютери, скаржиться вГн, працюють занадто тихо); ця звичка бере свГй
початок з часГв, коли вГн пГдлГтком жив у Лос-АнджелесГ. В 1934 роцГ через
Велику депресГю батько БредберГ став безробГтним Г переПхав з сГмКю з
ВокеДана, що в штатГ ВллГнойс, до Лос-Анджелеса, де знайшов постГйну роботу
Г помешкання в самГсГнькому ГоллГвудГ. Це було чарГвне лГто для
чотирнадцятирГчного Рея, який на роликах Пздив циганити автографи у
кГнозГрок, на премКри фГльмГв Г на прохГднГ кГностудГй.
ВГн був рГшуче налаштований увГрватися в шоу бГзнес Г чГплявся до
Джорджа Бьорнса "Бьорнс Г Ален" - американський сГмейний комедГйний дует,
який бГльше трьох десятилГть був популярним на естрадГ, в радГовиставах,
художнГх фГльмах Г на телебаченнГ. так настирливо, що той врештГ використав
дещо з його писань у вГньКтках - коротеньких оповГдках, якими завершувались
радГопередачГ "Бьорнс та Ален". Грошей для навчання в коледжГ вГн не мав Г
три роки пГсля закГнчення школи продавав газети, кожну вГльну хвилину
проводячи в бГблГотецГ або продивляючись книжки в мГсцевих книгарнях. А ще
вГн брав уроки красного письма Г опублГкував перше оповГдання (за нього вГн
отримав 13 доларГв 75 центГв). Власний творчий стиль вГн знайшов у двадцять
два роки, коли написав оповГдання "Озеро", - це додало йому впевненостГ, щоб
цГлком вГддатися творчостГ. ПГд час Гншого такого приступу впевненостГ, вГн
запросив на каву молоденьку продавщицю з книгарнГ. ОкрГм МеДДГ вГн бГльше нГ
з ким не зустрГчався Г 1947 року вони одружилися (вони й досГ разом Г мають
чотирьох дорослих доньок). ДекГлька рокГв поспГль вГн животГв на гонорари за
оповГдання, опублГкованГ в часописах, поки марсГанською темою не влучив у
десятку.
Його перший роман, МарсГанськГ хронГки, вийшов 1950 року УкраПнський
переклад Олександра Тереха (1962) був першим виданням Рея БредберГ на
теренах СРСР. (вГн Г досГ користуКться попитом) Г був високо оцГнений у
впливовому оглядГ маститого КрГстофера Вшервуда Вшервуд, КрГстофер
(Isherwood), письменник (1904 - 1986), автор оповГдання СелГ Боулз (Гз
збГрки До побачення, БерлГне!) екранГзованого Бобом Фосом пГд назвою Кабаре
з Лайзою МГнеллГ в головнГй ролГ. за метафоричнГсть Г вГдсутнГсть
традицГйних технологГчних подробиць, властивих бГльшостГ
науково-фантастичних творГв.
Незважаючи на похвалу Вшервуда, МарсГанськГ хронГки створили БредберГ
репутацГю наукового фантаста, водночас долучивши його до товариства
високоталановитих Роберта Гайнлайна, Айзека АзГмова Г Артура Кларка, котрГ
намагалися привнести в цей жанр фантазГю Г респектабельнГсть.
Наступна книжка зробила його популярним письменником - Влюстрована
людина (1951) К похмурим зображенням буквально вивернутого навиворГт
чоловГка. 1953 року вГн видав свГй, на думку багатьох, найцГкавГший роман,
451А за Фаренгейтом УкраПнською переклав Њвген Крижевич.. Назва повязана з
температурою, за якоП горять книжки, а сам твГр К нео-орвеллГвською ГсторГКю
про тоталГтарне суспГльство, в якому книжки забороненГ. Роман став
своКчасним застереженням проти антикомунГстичноП ГстерГП, яка охопила США.
(Коли ГоллГвудська Десятка потрапила до вязницГ за вГдмову дати свГдчення
перед КомГтетом Конгресу з антиамериканськоП дГяльностГ Десять голлГвудських
кГнопродюсерГв, режисерГв Г сценаристГв, якГ в жовтнГ 1947 року вГдмовилися
вГдповГдати КомГтету Конгресу США щодо своКП можливоП причетностГ до
дГяльностГ комунГстичноП партГП США. , БредберГ був серед тих небагатьох
сценаристГв, хто пГдняв голос проти присяги на вГрнГсть, якоП вимагали вГд
членГв ГГльдГП .)
БредберГ пережив "найгГршГ шГсть мГсяцГв в життГ" пГсля того, як
погодився написати для Джона Гюстона Гюстон, Джон (Huston) вГдомий
американський кГнорежисер (1906 - 1987); фГльм МальтГйський сокГл (1941).
сценарГй МобГ ДГка. Про це тяжке випробування вГн докладно розповГдаК в
спогадах пГд назвою ЗеленГ тГнГ, бГлий кит, що вийшли 1992 року.
ПГсля його вельми невдалоП спроби переробити 451А за Фаренгейтом для
театральноП постановки з Чарлзом Лафтоном Лафтон, Чарльз (Laughton), вГдомий
американський кГноактор англГйського походження (1899 - 1962). Нагороджений
Оскаром за виконання головноП ролГ у фГльмГ Приватне життя ГенрГха VIII
(1933)., Франсуа Трюффо зробив за цим романом кГнофГльм, що став Г
художньою, Г комерцГйною невдачею. Проте БредберГ створив власний фГльм, Це
прийшло Гз космосу, який серед усГх науково-фантастичних фГльмГв вважаКться
одним Гз найавторитетнГших. Жовтневий край - це збГрка оповГдань, вГд яких
робиться моторошно, в той час, як Кульбабове вино УкраПнською переклав
Володимир Митрофанов. К спогадами про його юначГ прозрГння.
ПопулярнГсть БредберГ рГзко зросла в час буму на наукову фантастику
пГсля пуску першого штучного супутника; а коли в 1976 роцГ на Марс сГв
ВГкГнг, запущений НАСА, БредберГ проголосили пророком космГчноП ери. Разом
Гз цьогорГчною збГркою двадцяти нових оповГдань, Швидше за погляд (решта 500
чекають доопрацювання для перевидання), на його рахунку загалом К 29 виданих
книжок Г два томи есеПв; але сьогоднГ вГн працюК бГльше, анГж будь-коли. До
того ж, вГн пише бГльшГсть сценарГПв для пГвгодинних серГй щотижневого
"Театру Рея БредберГ" на телеканалГ науковоП фантастики.
РедакцГя Плейбоя вГдправила письменника Кена КеллГ, який вже брав для
часопису Гнтервю в Артура Кларка, поговорити з РеКм БредберГ в його
лос-анджелеському помешканнГ. Ось що розповГдаК КеллГ:
- Коли я пГд'Пхав до цього невеличкого будинку, побудованого сорок
рокГв тому у вГдлюдному лос-анджелеському передмГстГ, БредберГ стояв на
верандГ, лементуючи, що вчора ввечерГ вкрали новГсГнький автомобГль його
дружини, який стояв "просто перед домом!". БредберГ - один Гз нечисленних
мешканцГв Лос-Анджелеса, який нГколи не водив автомобГля. Дружина МеДДГ
зазначила, що автомобГль застрахований, а коли й це його не заспокоПло,
пГдсунула йому повну миску кукурудзяних баранцГв - першу з черги. Це
спрацювало, Г незабаром вГн перетворився на чудового оповГдача.
ПГд час наших щоденних розмов протягом тижня з полудня до сутГнок,
спокГйнГ спогади перемежалися несподГваними емоцГйними вибухами, коли
розмова торкалася котрогось з його болючих мозолГв - Лос-Анджелеса,
полГтики, цензури, освГтян, бюрократГв чи автомобГлГв. ВГн завжди
висловлюКться рГзко Г часто К полГтично некоректним, але, незважаючи на
можливу непопулярнГсть своПх поглядГв, вГн нечасто вГдмовляКться вГд них.
Коли вГн згадував про логГчнГ рГшення, що Пх вГн пропонував у численних
есеях Г лекцГях, я мГг би пояснити його популярнГсть - вГн настГльки щиро
захоплюКться, що нагадуК непосидючу дитину - великого, перерослого хлопчака,
в якому багато залишилося вГд тих часГв, коли вГн на роликах пГдПхав до
ОлГвера ГардГ за автографом. ВГн сяяв, коли пГдписував мГй зачитаний
примГрник Кульбабового вина Гз загнутими сторГнками, який я маю з десяти
рокГв.
Кен КеллГ: Багато хто не сприймаК наукову фантастику всерйоз, проте ви
все таки стверджуКте, що вона К головною лГтературою сучасностГ. Чому ви так
вважаКте?
Рей БредберГ: Наукова фантастика - це мрГя. Для того, щоб заселити
космос, перебудувати нашГ, такГ далекГ вГд Гдеалу мГста, розвязати будь якГ
проблеми, ми повиннГ вигадувати майбутнК Г вГдповГднГ технологГП.
К.К.: Але бГльшГсть людей не вважаК, що наукова фантастика належить до
справжньоП лГтератури.
Р.Б.: Вона не належить до справжньоП лГтератури - вона Г К справжньою
лГтературою. Такою вона стала вГд часГв першого штучного супутника ЗемлГ. В
буде такою ще десять тисяч рокГв.
К.К.: Що ж змГнив супутник?
Р.Б.: Люди, передовсГм дГти, захопилися фантастикою пГсля того, як
перший штучний супутник осяяв небеса. Наступного ранку на столГ у вчителя в
якостГ гостинця замГсть яблука лежала книжка АзГмова. Вперше в ГсторГП
освГта здГйснювалася знизу - дГти навчали своПх вчителГв.
К.К.: Чому дГти вГдгукуються на наукову фантастику краще нГж дорослГ?
Р.Б.: Очевидно, дитячу уяву збуджуК прихований змГст фантастичноП
лГтератури. До того ж, чи подобалося вам в дитинствГ, щоб вам завязували
шнурки? Чорта з два. Ви вГдразу почали завязувати Пх самГ, вГдколи цьому
навчилися. Наукова фантастика свГдчить, що людство бГльше не потребуК
нотацГй, що ми спроможнГ на серйознГ справи.
У цьому свГтГ навчати можна лише роблячи вигляд, що начебто не вчиш.
Наукова фантастика надаК таку можливГсть - вчити непомГтно. Фантастика К
також чудовою можливГстю робити вигляд, що пишеш про майбутнК, коли
насправдГ нападаКш на недавнК минуле Г сучаснГсть. Можна критикувати
комунГстГв, расистГв, фашистГв та будь яку Гншу очевидну Г наявну загрозу, а
вони Г не зрозумГють, що йдеться саме про них. Шкода, що стГльки ранньоП
фантастики написано так технГчно Г нецГкаво.
К.К.: ОкрГм дГтей, наукова фантастика цГкавить переважно чоловГкГв.
Чому вона не цГкавить жГнок до тГКП ж мГри?
Р.Б.: ВснуК двГ раси людей - чоловГки Г жГнки, - що б вам не говорили
фемГнГстки. Життя чоловГка умотивоване Гграшками Г наукою, тому що чоловГки
народженГ без будь-якоП мети у всесвГтГ окрГм того, щоб породити потомство.
Поза цим К багато часу, який вони мусять якось згаяти. Џм потрГбно чимось
себе зайняти. ЧоловГки не мають в собГ внутрГшнього завдання, окрГм мети
продовжити рГд. ЖГнки ж створенГ Гз завданням. Вони можуть творити всесвГт,
дбати про нього, навчати, плекати його. ЧоловГки читають фантастику, щоб
будувати майбутнК. ЖГнкам не потрГбно ПП читати. Вони Г К майбутнК.
К.К.: Такий подГл сподобаКться не всГм жГнкам. В Гнтервю для часопису
People ви сказали, що лазернГ диски для персональних компютерГв створенГ не
так для жГнок, як для чоловГкГв - Г дуже швидко пГсля цього в листах до
редакцГП вас назвали сексистом.
Р.Б.: Це правда. ВикрутГть Пм.
К.К.: Як це?
Р.Б.: А так, щоб у них нГколи не було сексу. [СмГКться] Слухайте, та
чоловГки ж чокнутГ. А молодГ чоловГки - тГ взагалГ ненормальнГ. Ми всГ
любимо Гграшки. У мене самого ГграшкоманГя. Я пишу про Гграшки. В мене
багато рГзних Гграшок. СотнГ. Компютери - це Гграшки, а чоловГки люблять
возитися з мудрованими безмовними штуками. Вони почуваються творчими
особистостями.
К.К.: Але компютери не лише Гграшки - це Гнструменти для майбутнього.
Р.Б.: Люди говорять про Внтернет як про творчий Гнструмент письменника.
Я кажу: "ДурницГ. Не пГддавайся цьому. ГодГ теревенити з усГм свГтом,
займися справою." БГлл Ѕейтс з партнерами дурять нас. ПодивГться на
Windows95. Ви ж розумГКте, що це - суцГльне шахрайство.
К.К.: Чому це шахрайство?
Р.Б.: Тому що бГльшостГ людей ця операцГйна система нГчого не додаК. До
того ж, купивши систему, вони мусять докупляти й ГншГ програми. Тож йдеться
про те, щоб люди, якГ не можуть дозволити собГ таких витрат, виклали сотнГ
доларГв. ЖГнки не купляють Windows. Закладаюся, що якщо подивитися
статистику, то виявиться, що 80 вГдсоткГв покупцГв - це чоловГки. БожевГльнГ
молодГ, чи божевГльнГ старГ чоловГки, якГ люблять Гграшки.
К.К.: Як на того, хто зробив карКру, дивлячись у майбутнК, ви, схоже,
скептично ставитесь до технологГП - лазерних дискГв, Внтернету,
мультимедГй...
Р.Б.: Головне - навчити письму Г читанню; все це не принесе нГчого
доброго, якщо не вмГти читати Г писати.
К.К.: Але читати все одно доводиться - за допомогою компютерГв люди
можуть спГлкуватися з лГтературними творами, рухаючи сюжет туди, куди Пм
подобаКться.
Р.Б.: Не треба менГ казати, як пишеться роман. Не кажГть, що маКте для
нього кращу кГнцГвку. Я не маю часу це слухати.
К.К.: Говорячи про майбутнК - ви любите говорити про космГчнГ подорожГ.
Ви справдГ вважаКте, що в цьому - майбутнК людства?
Р.Б.: Так маК бути. По-перше, це вГдповГдаК релГгГйному прагненню до
вГчностГ. Якщо земля загине, людство повинно бути в станГ продовжити
Гснування. КосмГчнГ подорожГ дозволять заселити ГншГ планети, де люди
народжуватимуть дГтей. Це так просто, так грандГозно, хвилююче.
К.К.: Чи справдГ людству доведеться втГкати з землГ? Чи вдасться
зробити це вчасно?
Р.Б.: Ми вже на цьому шляху. Ми б уже мали повернутися на МГсяць. В
негайно стартувати на Марс.
К.К.: Проте зараз неможливо говорити про активнГсть у космосГ, оскГльки
бюджет НАСА зведено до мГнГмуму.
Р.Б.: Як можна дивитися пГд ноги замГсть того, щоб роздивлятися
грандГозну туманнГсть в сузГрП ОрГона? Куди це ми вГдсунули МГсяць Г чому
сповГльнили рух до Марса? Проблема, зрозумГло, в наших полГтиках -
чоловГках, якГ не вмГють мрГяти Г бути романтичними. В останнГй рГк свого
президентства Джон КеннедГ закликав нас летГти на МГсяць. Але навГть вГн
зробив це не вГд захоплення астрономГКю. ВГн гукнув росГянам: "Роби, як я!"
- Г ми полетГли. Але пГсля того, як ми дГсталися МГсяця, романтика почала
блякнути. А без романтики немаК мрГП. Це й не дивно - ГсторГя дослГдження
земноП кулГ К ГсторГКю розробки багатих родовищ корисних копалин. Якби можна
було переконати розробникГв бюджету НАСА, що на МарсГ повно скарбГв, було б
зроблено все, щоб уже наступного ранку опинитися на МарсГ, посеред
первГсного хаосу. Космос нам потрГбен з причин, яких ми ще достеменно не
зясували; я не говорю про торгГвлю.
К.К.: ТоргГвлю?
Р.Б.: НАСА здаКться, що вони повиннГ виправдовувати свою дГяльнГсть з
погляду прагматичностГ. Багато корисних речей, що зявилися в продажу,
виникли з розробок, повязаних з космГчними подорожами. НАСА здаКться, що для
того, аби залучити грошГ на космГчнГ потреби, потрГбно вдаватися до
шахрайства. ДурницГ. Це не так. КосмГчнГ подорожГ надають життю сенсу, а
все, що додаК сенсу життю, варте того, щоб ним займатися. ЗвГдси й бажання
жити вГчно.
К.К.: До якоП мГри можна звинувачувати НАСА в апатГП щодо освоКння
космосу?
Р.Б.: КерГвники НАСА самГ собГ К найгГршими ворогами. Вже двадцять
рокГв я благаю Пх дозволити зробити для них кГнофГльм. БГльшГсть колишнГх
фГльмГв НАСА про програми "МеркурГй" Г "Аполлон" були поганими. Я хочу
поКднати поетичнГсть Г дГйснГсть таким чином, щоб глядачГ плакали, як бувало
пГсля багатьох моПх вистав, показаних на всесвГтнГх ярмарках. Та в НАСА
нГколи не роблять нГчого видатного, поетичного чи вибухового, щоб показати
себе з вигГдного боку, а конгресменГв справи НАСА не цГкавлять, окрГм Боба
Пеквуда Сенатора-республГканця Роберта Пеквуда в 1993 роцГ було звинувачено
в "сексуаль-ному домаганнГ девятнадцяти жГнок протягом останнГх двадцяти
рокГв". ПГсля того, як сенатський КомГтет з етики прийняв рГшення про його
виключення, вГн пГшов у вГдставку..
К.К.: Чи ви й досГ, навГть пГсля того, як його змусили пГти у ганебну
вГдставку, вважаКте Пеквуда мрГйником?
Р.Б.: ВГн Г К мрГйник. Я хотГв би, щоб вГн залишився в КонгресГ. РГк
тому я пГдтримав його телеграмою, тому що тГ жГнки - паскудницГ. Вони
вичГкують двадцять рокГв, Г через двадцять рокГв ображаються. Не нагадуйте
менГ про них. Таких сенаторГв, як вГн, дуже мало, Г це сором, що вГн пГшов з
Конгресу.
К.К.: В чому полягаК найбГльша помилка НАСА?
Р.Б.: "КосмГчний човник" мав би бути побудований до початку програми
"Аполлон". "Човник" К великою поштовою скринькою, це - дорога
експериментальна лабораторГя. Але зараз вГн не так захоплюК, як мав би.
Спочатку вГн мав би облетГти навколо ЗемлГ - саме для цього його зараз
використовують. За тим його потрГбно було б послати до МГсяця Г цим
завершити програму. ТодГ ми змогли б поселити людей на МГсяцГ Г рухатися
далГ, до Марса. Ми потребуКмо чогось бГльшого, нГж ми самГ - це справдГ як
релГгГйна мГсГя. КосмГчнГ подорожГ К налагодженням звязку Гз ВсесвГтом.
К.К.: Коли почалося освоКння космосу, чи сподГвалися ви, що все так Г
буде?
Р.Б.: Так. Але сталося Гнакше. Винне НАСА, винен весь уряд, а з
завершенням "холодноП вГйни" щез Г колишнГй ентузГазм. Дивовижно, як
неймовГрно багато молодГ в свГтГ цГкавиться цими речами Г дивиться
науково-фантастичнГ фГльми - ОдГссея, 2001, БлизькГ зустрГчГ Г ЗорянГ вГйни,
витрачаК мГльярди доларГв, щоб переглянути цГ найпопулярнГшГ фГльми. Проте
уряд зовсГм не звертаК уваги на це явище. Там завжди про все дГзнаються
останнГми.
К.К.: Як ви гадаКте, чи ми таки повернемося на МГсяць?
Р.Б.: СподГваюсь це станеться ще за мого життя, тобто протягом
найближчих десяти-пятнадцяти рокГв. Але надГя дуже мала. Хоча полГтики й
вГдклали цю програму якнайдалГ, сподГваюсь, що корабель з людьми таки
полетить на Марс. Ця подГя дуже б прислужилася духовному пГднесенню людства.
Важко змусити уряд робити те, що слГд.
К.К.: Що ви вГдчували, коли "ВГкГнг" сГв на Марс?
Р.Б.: ТГКП ночГ ми зГбралися в планетарГП КалГфорнГйського
технологГчного Гнституту Невеликий приватний Гнститут в мГстГ Пасадена, штат
КалГфорнГя; вважаКться одним Гз свГтових наукових центрГв., це було свято,
наче несподГвана вечГрка. Ми з Карлом СаДаном СаДан, Карл (Sagan) -
американський астроном Г астробГолог (1934 - 1996)., Г всГ решта, хто там
був, не спали до ранку. НарештГ на величезному екранГ почали зявлятися
знГмки поверхнГ Марса. ВсГ були приКмно збудженГ - танцювали, смГялися,
спГвали. БГля девятоП ранку прийшов Рой ТГл з програми новин, пГдсунув менГ
мГкрофона Г каже: "Пане БредберГ, всГ цГ роки ви писали про Марс, про його
цивГлГзацГП Г мГста. Як ви себе почуваКте тепер, коли всГ побачили, що
нГякого життя там нема?" Я глибоко вдихнув Г вГдповГв - я пишаюсь, що сказав
це вголос: "ВдГоте! Телепню! На МарсГ життя К - подивися на нас! Ми Г К тГ
марсГяни!"
К.К.: Ви мали вГдчувати щось подГбне минулого року, коли "ГалГлей"
долетГв до ЮпГтера.
Р.Б.: ЦГ вченГ просто неймовГрнГ. Кожного разу, коли менГ у мГсцГ,
подГбному до лабораторГй КалГфорнГйського технологГчного Гнституту, хтось
показуК якийсь телескоп зГ словами: "Правда, чудовий?" я кажу: "НГ". А коли
питають: "Що ви маКте на увазГ?" - вГдповГдаю: - "Це ви чудовГ. Ви його
винайшли. Ви просто генГП".
К.К.: Що спонукаК вас писати?
Р.Б.: Те, що я буду чарГвником, я вирГшив значно ранГше, нГж те, що
буду письменником. Маленьким хлопчиком я виходив на сцену з фальшивими
вусами, що вГдпадали пГд час вистави, Г чаклував. Я й досГ цим намагаюся
займатися, - тепер, коли пишу. До того ж, письменники пишуть, бо вГдчувають
потребу, щоб Пх любили. Гадаю, це можна назвати ненаситнГстю, чи не так?
Письменництво допомогло менГ ще одним чином. ПГсля того, як я почав
писати серйозно, я зробив найбГльше в моКму життГ вГдкриття - що я маю
рацГю, а той, хто не погоджуКться зГ мною, - не маК. Як чудово збагнути
таке: нГкого не слухай Г завжди йди власним шляхом.
К.К.: Ви згоднГ, що це помилкова, егоПстична точка зору?
Р.Б.: На жаль, я не певен, що вмГю контролювати своК еДо. Я намагаюся
не забувати, що голосно розмовляю, Г це - моя проблема. Але я принаймнГ не
потерпаю вГд синдрому викривленоП самоГдентифГкацГП, як, скажГмо, Карл
СаДан.
К.К.: А що трапилося з СаДаном?
Р.Б.: З кожним роком вГн "бронзовГК", тому що памятаК, що вГн - Карл
СаДан. Так само, як Норман Мейлер памятаК, що вГн - Норман Мейлер, а Ѕор
ВГдал памятаК, що вГн - Ѕор ВГдал. Я не памятаю того, що я - Рей БредберГ. В
цьому й полягаК рГзниця. Неважливо, хто ти. НепотрГбно розповГдати всГм, хто
ти такий, бо Гнакше зникнеш пГд маскою фальшивоП особистостГ. Справжню твою
особистГсть видно в твоПй творчостГ.
К.К.: Дехто з критикГв каже, що ви занадто покладаКтеся на фантазГю Г
недостатньо на науку, щоб бути поважним науковим фантастом.
Р.Б.: Мене не цГкавить, що каже технГчний персонал, який обслуговуК
наукову фантастику. Џх дратуК, що я обходжуся без убивств. Я використовую
наукову Гдею, як платформу, з якоП злГтаю, не падаючи назад. За це вони на
мене й сердяться. Вони вже сорок рокГв буркотять, як це я в МарсГанських
хронГках посмГв надГлити Марс атмосферою.
К.К.: ПопулярнГсть МарсГанських хронГк почалася з лГтературного огляду
КрГстофера Вшервуда. Ви знали його особисто?
Р.Б.: Це був просто щасливий випадок. ВлГтку 1950 року я пГзнав
Вшервуда в Санта-МонГцГ, коли вГн переглядав книжки в книгарнГ. Щойно вийшла
моя книжка, я схопив з полицГ примГрник, пГдписав Г дав йому. В нього
витяглося обличчя, в мене впало серце, але за два днГ вГн потелефонував менГ
Г каже: "Чи ви розумГКте, що ви написали?" Я запитав: "В що ж я написав?"
Але вГн тГльки запропонував менГ прочитати його огляд в Таймс. Ця захоплена
рецензГя перевернула моК життя - книжка моментально очолила списки
бестселерГв Г друкуКться й досГ.
ВГн любязно познайомив мене з рГзними людьми, з котрими, на його думку,
варто було б знатися, наприклад, з Олдосом ГакслГ, що був моПм лГтературним
кумиром, вГдколи зявилася його книжка О, дивовижний новий свГт.
К.К.: Яким був Олдос ГакслГ?
Р.Б.: Дуже ввГчливим. БГльшГсть англГйцГв - тобто бГльшГсть
англГйцГв-ГнтелектуалГв - всГ дуже ввГчливГ; поводяться з вами, як з генГКм,
що дуже приКмно. Багато рокГв опГсля ми з ГакслГ брали участь в однГй
телевГзГйнГй дискусГП, де обговорювали майбутнК американськоП лГтератури.
Проте мене розчарувала його вГдмова визнати, що наукова фантастика К Кдиним
шляхом для розвитку художньоП лГтератури.
К.К.: ТодГ вГн вже вихваляв достоПнства психоделГкГв Див. ГакслГ О.
Брама сприйняття. // ВсесвГт. - 1994. - No 5-6. - С. 120-134; ГакслГ О. Небо
Г пекло. // ВсесвГт. - 1994. - No 7. - С. 136-154; Малецька А. КатастрофГчнГ
вГзГП О. ГакслГ. // ВсесвГт. - 1994. - No 7. - С. 155-157.. Мабуть, вГн
запропонував спробувати Пх Г вам.
Р.Б.: Я дав йому Кдино правильну вГдповГдь: "НГ, дякую. Не хочу, щоб в
моПй головГ вГдчинився люк - вГн може потГм не зачинитися".
К.К.: Кого з молодих фантастГв ви вважаКте найкращим?
Р.Б.: Я настГльки заклопотаний щоденними справами, що в мене немаК часу
на подГбнГ пошуки. Ви усвГдомлюКте, скГльки щороку виходить нових романГв?
СотнГ!
К.К.: Тобто, ви ухиляКтесь вГд вГдповГдГ?
Р.Б.: Добре - я визнаю: я не хочу читати того, що зявляКться в моПй
галузГ.
К.К.: Чому?
Р.Б.: Бо це кровозмГшення, що неприпустимо. Книжки зГ своКП галузГ
потрГбно читати, поки ви ще молодГ. Коли менГ було вГсГм, десять,
дванадцять, шГстнадцять, двадцять пять рокГв - я читав наукову фантастику.
Але потГм перейшов на Александра Поупа, Джона Дона Г МольКра, щоб перемГшати
Пх.
К.К.: Що ви можете сказати про бГльш вГдомих наукових фантастГв, -
наприклад, про Курта ВонеДута?
Р.Б.: Ми знайомГ, Г в нас нормальнГ стосунки. В нього добре чуття
гумору, а декГлька рокГв тому ми провели чудовий день в Нью-Йорку. Але я
нГчого не читав з часГв його МеханГчного пГанГно (Player Piano, 1952), а це
було сорок рокГв тому. Тому не можу нГчого сказати.
К.К.: А про Роберта Гайнлайна?
Р.Б.: Я познайомився з ним в кафетерГП в центрГ Лос-Анджелеса. Я
тГльки-но закГнчив школу, а Гайнлайну був 31 рГк. ВГн був добре вГдомим
автором Г писав гуманГстичну фантастику, яка вплинула на мене так, що я
вГдважився писати не про машини, а про людей.
К.К.: Що ви можете сказати про авторГв, якГ популяризують науку в
науково-популярних виданнях, наприклад, про СтГвена ГоукГнса Г його Коротку
ГсторГю часу ГоукГнс, СтГвен (Hawkings) - вГдомий спецГалГст з фГзики
"чорних дГр". Його книжка Коротка ГсторГя часу: вГд "Великого вибуху" до
"чорних дГр" (A Brief History of Time: From the Big Bang to Black Holes
(1988) стала бестселером.?
Р.Б.: У нас К ця книжка, але я не збираюся дурити вас Г казати, що
читав ПП. ЖГнка стверджуК, що вона прочитала, але я Пй не вГрю. Не вГрю, що
хтось взагалГ прочитав цю книжку до кГнця. Я переконаний, що вГн генГй, Г
все що вГн зробив, це здорово.
К.К.: Ви також написали документальну книжку - ЗеленГ тГнГ, БГлий кит,
- про свою спробу разом з режисером Джоном Гюстоном екранГзувати МобГ ДГка.
Перш за все, як ви потрапили в цей фГльм?
Р.Б.: Гюстон запросив мене до себе в номер в готелГ БеверлГ ХГлс, дав
менГ в руку склянку Гз напоКм Г за допомогою суто Грландських замовлянь
пГдлестився до мене так, що перш нГж я встиг щось зрозумГти, я вже погодився
провести шГсть мГсяцГв в ВрландГП, щоб створити сценарГй. АкторськГ
здГбностГ - це його родова риса.
К.К.: Тобто вГн був у формГ?
Р.Б.: В ошукав мене. Треба було просто визнати, що вГн справжнГсГнький
монстр (про що я, власне, знав), та й вГдмовитися. Незважаючи на його
нещадну жорстокГсть до мене Г будь кого поруч з ним, мене стримали Г
спонукали до цГКП роботи три причини. Це - моя любов до Германа МелвГла з
його китом; благоговГння перед генГКм Джона Гюстона, що його показав
МальтГйський сокГл, - бездоганно зрежисований фГльм; Г моК розумГння того,
як мало кому в свГтГ трапляКться така щаслива нагода. Тепер я залишився з
гГркувато-солодким знанням того, що, дякуючи саме йому, довГдався про
найнеймовГрнГшГ речГ. НГхто Гнший в ГоллГвудГ не доручив би невГдомому
новачку написати сценарГй для повнометражного фГльму.
К.К.: Чи не цей досвГд вплинув на вашу вГдмову писати сценарГй для
екранГзацГП 451А за Фаренгейтом, вашого наступного популярного роману?
Р.Б.: НГ. Це було в 1955 роцГ. Чарльз Лафтон якось мене добряче напоПв,
а потГм розповГв, якою ж поганою була пКса, зроблена мною для нього за цим
романом, Г переконав мене бГльше не братися за постановку власних творГв.
Тож коли справа дГйшла до Франсуа Трюффо, я сказав йому: "ПишГть самГ". З
мене досить.
К.К.: Чи сподобалась вам спроба Трюффо?
Р.Б.: В нього вийшло досить добре, але певних речей вГн злякався. ВГн
не показав МеханГчного Гончака, який там повинен був бути, тому що це
метафора пригоди. ВсГх тих лГтаючих людей потрГбно вирГзати. Вони лГтають
лише вниз. В пГдбГр виконавцГв був невдалий. Не у всГх випадках, правда.
Оскар Вернер менГ дуже сподобався.
К.К.: А хто не сподобався?
Р.Б.: ДжулГя КрГстГ, яка грала дГвчину-сусГдку. Ця роль не для неП.
СусГдцГ мало бути шГстнадцять рокГв. Тож Трюффо вдався до трюку Г доручив
ДжулГП грати Г дружину, Г сусГдку, що створювало плутанину. ВнодГ годГ було
вгадати, хто говорить.
К.К.: Що ви думаКте про другу можливГсть екранГзувати роман зараз, коли
ним зацГкавився Мел ЅГбсон?
Р.Б.: Я хотГв перезняти 451А за Фаренгейтом одразу пГсля виходу фГльму
в 1966 роцГ, тому що дуже багато з роману Трюффо залишив поза кадром. Я аж
пГдскочив, коли менГ сказали, що "Ворнер Бразерз" хочуть зробити новий
варГант з Мелом ЅГбсоном.
К.К.: Разом з романами 1984 Орвела Г О, дивовижний новий свГт ГакслГ,
ваш твГр представляК похмурий погляд на майбутнК. Ви хотГли написати
роман-застереження?
Р.Б.: НГ, це погана справа. Цього робити нГяк не можна. СкГльки
паршивих романГв понаписувано з добрим умислом. РоманГв про доброчинцГв,
екологГчних романГв... В якщо ви скажете менГ, що пишете книжку, або
знГмаКте кГно про те, як лГсоруб передумав рубати дерево, я цього нГ читати,
нГ дивитися не стану.
К.К.: Важко уявити, що людина, яка написала 451А за Фаренгейтом, не
намагалась передбачити майбутнК.
Р.Б.: Я б сказав "застерегти вГд майбутнього". Не передбачити його, а
застерегти вГд нього. Саме так, - гнГвом, нападками. Нападаючи на те, що
вважаКш глупотою, дГстаКш задоволення. Але в той момент твоП справжнГ мотиви
прихованГ вГд тебе. Це можна висловити так: "Хай йому грець. Сам не знаю, як
воно в мене вийшло".
Наприклад, кмГтливий винахГдник з фГрми "СонГ" винайшов Walkman -
переносний касетник з навушниками - пГсля того, як прочитав у мене про
радГоприймачГ в морських черепашках.
К.К.: Схоже, що у 451А за Фаренгейтом на роки вперед передбачено те, що
передбачити неможливо.
Р.Б.: Так. ПГсля того, як нам показали переслГдуваного полГцейськими
автомобГлями Г гелГкоптерами О.Дж.СГмпсона СГмпсон, О.Дж. (Simpson, O.J.),
зГрка американського футболу 1970-х, у 1994 роцГ звинувачений у вбивствГ
колишньоП дружини НГколь та ПП друга Рональда Голдмена. Процес Г все, з ним
повязане, докладно висвГтлювали по телебаченню., коли той крадькома
переходив автостраду, вГдомий журналГст Рассел Бейкер написав в своПй
колонцГ в Нью-Йорк Таймс: "Як це схоже на останню дГю з роману 451А за
Фаренгейтом!" Я декГлька разГв переглядав повторнГ покази цього телесюжету Г
думав: "ВГн дГйсно правий!" На останнГх сторГнках роману МонтеД Гай МонтеД,
головний герой роману 451А за Фаренгейтом, спалювач книжок, який вГдмовився
вГд виконання своПх обовязкГв Г втГк з мГста. тГкаК вГд спалювачГв книжок Г,
заглядаючи по дорозГ у вГкна, в кожнГй оселГ бачить себе на телеекранГ. Коли
вГн уникаК зустрГчГ з МеханГчним Гончаком, спГльнота, з якоП вГн втГк,
залишаКться в програшГ, Г, щоб запобГгти можливГй панГцГ, замГсть МонтеДа
вбиваК перед телекамерами Гншу людину.
Але те, що сорок три роки тому я передбачив так звану "полГтичну
коректнГсть", пригнГчуК ще бГльше.
К.К.: В теж у 451А за Фаренгейтом?
Р.Б.: Так. Шеф пожежникГв [персонаж роману] там розповГдаК, як рГзнГ
меншини, одна за одною, затикають людям роти Г фГльтрують мГзки, пропонуючи
прецеденти: КвреП ненавидять ФеджГна Г Шейлока ФеджГн - негативний персонаж
з роману Ч.ДГккенса Пригоди ОлГвера ТвГста. Шейлок - Кврей-лихвар з комедГП
В.ШекспГра ВенецГйський купець. - спалити обох, або, принаймнГ, не
згадувати! Неграм не подобаКться чорношкГрий ДжГм, який плив на плотГ з
Геком ФГнном - спалити його, або, принаймнГ, кудись заховати. ФемГнГстки не
люблять Джейн ОстГн, бо з цГКю жахливо старомодною дамою стГльки клопоту -
зняти Пй голову! БлюстителГ сГмейних цГнностей гидують Оскаром Вайльдом -
назад, до шафи, Оскаре! КомунГсти ненавидять буржуа - пострГляти Пх! В так
далГ, Г так далГ. Отож, тодГ я писав про тиранГю бГльшостГ, а нинГ я писав
би ще й про тиранГю меншин. СьогоднГ небезпечнГ обидвГ. В тГ, Г тГ хочуть
тобою керувати. ПершГ кажуть тобГ робити завжди одне Г те ж. А що кажуть
другГ, видно з ПхнГх листГв: студенткам з Васарського коледжу Приватний
елГтний коледж в штатГ Нью-Йорк. Заснований 1861 р., як коледж для жГнок.
давай бГльше фемГнГзму в МарсГанських хронГках, а афроамериканцГ хочуть
бачити бГльше чорношкГрих у Кульбабовому винГ.
К.К.: В ви Пм вГдповГдаКте?
Р.Б.: Моя вГдповГдь для обох одна: бГльшГсть ви, чи меншГсть, -
згиньте! До бГса всГх, хто береться радити менГ, як писати. Кожна меншина
дГлиться на дрГбнГшГ групи, а тГ спалюють книжки, забороняючи Пх. Ота Пхня
полГтична коректнГсть, що пануК в студентських мГстечках - це ж нГ в якГ
ворота не лГзе. Небезпечна штука - казати адмГнГстрацГП унГверситету, чому
вони мають навчати, а чому нГ. Не подобаКться вам навчальна програма, -
йдГть до ГншоП школи! ВикладачГ, котрГ танцюють пГд Пхню дудку - лицемГрнГ
йолопи! Пора покласти цьому край. Де тГльки побачите щось подГбне, кричГть:
"ВдГоти!" В змусьте Пх вГдступити. ДалГ, ми повиннГ негайно опротестувати
всГ квоти, якГ полГтизують процес навчання заниженими вступними вимогами, що
знижуК рГвень пГдготовленостГ студентГв. Жахливим наслГдком всього цього К
те, що кожен втрачаК його безцГнний шанс.
К.К.: Тобто ви не схвалюКте програми позитивних дГй Започаткована
президентом США Л.Джонсоном "програма позитивних дГй" (1964), мала на метГ
боротьбу з дискримГнацГКю чорношкГрих американцГв при наймГ на роботу. В
подальшому програма поширилась на навчальнГ заклади й охопила ГншГ меншини:
жГнок, американських ГндГанцГв, Гспаномовних громадян Г т. Гн.?
Р.Б.: Вся концепцГя вищоП освГти зводиться нанГвець, якщо для
визначення рГвня успГшностГ не застосовувати Кдиний для всГх критерГй -
оцГнки з однакових для всГх стандартних тестГв. ОсвГта К винятково справою
добування знань - не можна Г далГ дозволяти, щоб ПП паскудили клятГ
полГтики. Залишмо паскудства полГтикам. [СмГКться.]
К.К.: Як вам жилося з таким даром передбачення?
Р.Б.: Абсолютно незадовГльно.
К.К.: Чи громадськГсть добре проГнформована про цГ речГ?
Р.Б.: Нас Гнформують лише про зДвалтування Г вбивства, яких ми не
вчиняКмо, про похорони, на якГ ми не ходимо, про СНВД, яким не хочемо
заразитися. Все це за якусь чверть хвилини! Але врештГ, ми все ж не безрукГ
- Г можемо переключитися на Гнший канал, або взагалГ вимкнути телевГзор. На
своПх лекцГях я раджу слухачам нГколи не дивитися мГсцевГ новини.
К.К.: Як щодо часописГв? З дитинства ви були завзятим читачем
часописГв. Як би ви оцГнили Пх теперГшнК розмаПття?
Р.Б.: ПочнГмо з того, що зараз майже всГ часописи безглуздГ Г
недоумкуватГ. В я скаженГю вГд того, що не можу знайти якусь путню статтю.
Колись я любив Forbes Г Fortune, але зараз вони геть захаращенГ рекламою.
Ось чому я вибухнув три роки тому, коли виступав перед нашими провГдними
редакторами Г видавцями.
К.К.: То чому ви вибухнули?
Р.Б.: Краще буде сказати, що я поволГ розпалювався - Г тим сильнГше,
чим бГльше думав який шанс я маю. Отже, я прихопив з собою своП докази -
примГрники часописГв Форбс, Форчун, Ѕуд гаускГпГнД (Добра домогосподиня),
МакКолз, Воуг, ПГпл. Я вийшов на сцену Г сказав: "Давайте поговоримо про
справжнГ проблеми ваших часописГв". Я пГднГс догори примГрник ДоброП
домогосподинГ, погортав сторГнки Г сказав: "Пошукайте тут статтю - не
знайдете". Наступним я показав МакКолз Г Воуг Г сказав: "ДивГться, тут - так
само". Я показав Форбс Г Форчун. "ДивГться, - сказав я. - Ось тут, злГва, у
вас стаття на пГвсторГнки, Г тут же починаКться нова стаття, а тепер гляньте
на праву сторГнку, - суцГльна реклама". Я шпурнув часописи на пГдлогу. ПотГм
я показав примГрник ПГпл Г сказав: "Хто схоче читати такий часопис? К бГсу
корпорацГю Тайм! НайбГльша в свГтГ видавнича група, яка видаК деякГ з
названих вище часописГв." В пожбурив часопис вниз на пГдлогу. ПотГм я
витримав паузу Г заспокоПв гудГння в залГ словами: "Часописи краПни мусять
зайнятися освГтою - Г навГть бГльшою мГрою, анГж корпорацГП - адже вам
потрГбнГ майбутнГ читачГ, чи не так? Як можна Г далГ сприяти занепаду
розумових здГбностей Г ображати людей цим непотребом? Ви мусите бути певнГ,
що в школах навчають читати, бо Гнакше за кГлька рокГв залишитеся без
роботи. Ви не матимете читачГв - вас це не лякаК? Мене лякаК. ЗмГнГть змГст
своПх часописГв, а тодГ ще раз запросГть мене на розмову". Тут я замовк Г
чекав на реакцГю, з надГКю, що зумГв як слГд Пх настрахати.
К.К.: В що ж вони?
Р.Б.: МенГ влаштували овацГю стоячи. ОпГсля пГдГйшла КрГстГ Гефнер Г
привГтала мене - я навГть не знав, що Плейбой також був на цих зборах.
Плейбой насправдГ належить до найкращих в ГсторГП часописГв, тому що жодне
Гнше видання не зробило того, що зробив Плейбой. Тут друкувалися твори
бГльшостГ з найвидатнГших авторГв оповГдань нашого часу, разом з деякими
найвидатнГшими романГстами та есеПстами, Г були представленГ майже всГ
визначнГ американськГ митцГ. В рубрицГ Гнтервю побували всГ, хто тГльки мГг
розповГсти щось цГкавого. Де ви ще знайдете стГльки рГзноманГтних
матерГалГв, вГд майже вульгарних до пишномовних. [СмГКться] Я захищав
Плейбой вГд його першого числа. Його видавцям стало смГливостГ сказати: "Нам
байдуже, що там собГ подумаК МаккартГ", Г надрукувати уривки з 451А за
Фаренгейтом. ВсГ ГншГ злякалися Г друкувати вГдмовились. Мушу додати ще один
важливий момент - я певен, що зГ мною погодяться всГ хлопцГ, хто зростав за
тих сумних часГв, коли Плейбоя ще не було - Пм жилося б набагато легше, якби
в тГ часи був у них Плейбой. ХотГв би я мати цей часопис в чотирнадцять
рокГв.
К.К.: Щоб вГдточити ваше вмГння писати?
Р.Б.: Перестаньте! Картинки у вас дГйсно чудовГ. МоК поколГння нГчого
такого не знало. ПодобаКться це вам чи нГ, але я закГнчую свГй виступ на ваш
захист, лише додам, що Гю Гефнер - великий сексуальний революцГонер.
К.К.: Чому ви уникаКте еротики в своПй творчостГ?
Р.Б.: НемаК сенсу писати порнографГю, коли власне статеве життя в
нормГ. НавГщо гаяти час на писання про це?
К.К.: Нас завжди вражало Г здавалося дивним, що наукова фантастика -
здебГльшого фригГдна.
Р.Б.: Наукову фантастику пишуть люди певного типу. Гадаю, що багато хто
з нас запГзно одружився. Багато з нас К матусиними синками. Я мешкав разом з
батьками до двадцяти семи рокГв. Але бГльшГсть вГдомих менГ письменникГв
будь якого жанру, особливо тГ, хто пише наукову фантастику, подорослГшали
пГзно. Вони настГльки заглибленГ в те, що роблять, Г в свою фантастику, що
не зважають на ГншГ речГ.
К.К.: Який лГтературний жанр з тих, у яких ви працювали, був для вас
найскладнГшим?
Р.Б.: Я пробую писати опери. Я все ще вчуся. Я пишу мюзикл за мотивами
Кульбабового вина - працюю над ним з рГзними композиторами тридцять рокГв.
Зараз працюю з ДжГммГ Веббом над новим варГантом. Ми морочимося вже вГсГм
рокГв. ПереставляКмо частини, намагаючись вирахувати, де слГд припинити
балачки Г почати спГвати.
К.К.: Яка була головна причина того, що ви опинилися в ГоллГвудГ?
Р.Б.: Я приПхав сюди з ВокеДану, штат ВллГнойс, пГд час ВеликоП
депресГП. БГльшГсть людей в наших краях не мали роботи. В 1934 роцГ, коли
тато повГдомив моПй мамГ, менГ Г братовГ, що пора братися на захГд, вГн уже
рокГв два як був безробГтний. МенГ якраз виповнилося чотирнадцять, коли ми
дГсталися КалГфорнГП, маючи лише 40 доларГв, якГ тратили на житло Г харчГ,
допоки вГн нарештГ знайшов роботу в телефоннГй компанГП за чотирнадцять
доларГв на тиждень. Це означало, що я мГг залишитися в Лос-АнджелесГ, Г це
було чудово. Я був у захватГ.
К.К.: ВГд чого саме?
Р.Б.: Я був без тями вГд ГоллГвуду. Ми мешкали за чотири квартали вГд
кГнотеатру, в якому демонструвалися фГльми кГностудГй MGM Г Fox. Я навчився
ходити туди зайцем. Майже щотижня там вГдбувалися попереднГ перегляди. Я
гасав по всьому мГсту на роликах, як одержимий, щоб взяти автографи у
чарГвних зГрок. То були чудовГ часи. Я бачив великих зГрок кГнокомпанГП MGM
- Норму ШГрер, Лорел Г ГардГ, Роналда Коулмена. Щоб побачити, як виходять
або приходять зГрки, я проводив день перед павГльйоном компанГП "Парамаунт"
чи "КолумбГя", потГм мчав на другий кГнець ГоллГвуду. Я бачив КерГ Ѕранта,
Марлен ДГтрГх, Фреда Аллена, вГдому пару Бьорнса Г Аллена - усГх, хто бував
в КалГфорнГП. ЩопятницГ, в супроводГ охоронця, зявлялася Май Вест.
К.К.: Кажуть, що ви так докучали Джорджу Бьорнсу, що вГн дав вам вашу
першу роботу у шоу-бГзнесГ. Чи це правда?
Р.Б.: Так. Джордж був доброю людиною. ВГн читав усГ сценарГП, що я
писав щотижня. Вони були жахливГ, але я так слГпо Г шалено кохав
голлГвудське кГно Г радГо, що не розумГв, наскГльки був настирним. Без
сумнГву, Джордж гадав, що я вГдчеплюся, якщо вГн раз використаК мГй текст в
однГй Гз вГньКток - коротеньких оповГдок Гз восьми рядкГв, якими вГн
завершував своП передачГ. Я ж хотГв, щоб так було завжди. Коли те лГто
скГнчилося, я зупинив свГй внутрГшнГй годинник на чотирнадцяти роках. Ще
одна причина, чому я став письменником, - це бажання втекти вГд безнадГП Г
вГдчаю реального свГту, ввГйшовши у свГт надГП, творений власною уявою.
К.К.: ВашГ батьки схвалили цей вибГр?
Р.Б.: Дякувати Богу, вони були дуже поблажливГ. Дивно, але батьки
нГколи менГ не перечили. Вони просто зрозумГли, що я божевГльний Г що
Господь захистить мене. Звичайно, тодГ, давно, можна було вештатися по мГсту
вечорами без будь якого ризику стати жертвою нападу або насилля.
К.К.: Яка ваша думка щодо сучасного Лос-Анджелеса - землетрусГв,
бунтГв, пожеж?
Р.Б.: НасправдГ цей потужний землетрус вГдродив у Лос-АнджелесГ
оптимГзм - вГн, як будь-яка бГда, згуртував нас. Ви пГднГмаКте першу
цеглину, потГм другу Г так далГ. Я нГколи не бачив, щоб стГльки людей так
активно допомагали одне одному. До мене додому прийшов маленький хлопчик Г
сказав, що ось-ось завалиться наш димар, - а я цього й не помГтив.
Наступного дня, просто з вулицГ, зайшов незнайомий чоловГк Г порекомендував
дуже добрих будГвельникГв Г ремонтникГв. Це справдГ були чудовГ люди -
веселГ, розумнГ, винахГдливГ Г начитанГ! Вони мешкали у нас бГльше мГсяця Г
стали частиною сГмП - ми скучали за ними, коли вони поПхали. ВсГ нашГ сусГди
Г мешканцГ долини Сан-Фернандо, де справи були разГв у двадцять гГрше,
розповГдали про подГбнГ речГ.
К.К.: Вас здивувало, що пГсля землетрусу автостради були вГдбудованГ за
кГлька мГсяцГв?
Р.Б.: Ще й в першу чергу? НГ. У нас людина без автомобГля - як самурай
без меча. Там, де це можливо, я б замГнив машини автобусами, однорейковою
пГдвГсною залГзницею, швидкГсними потягами - будь чим, що б знову зробило
пГшоходГв центром нашоП цивГлГзацГП, а мГста придатними для життя пГшоходГв.
Мене не цГкавить, куди люди подГнуть своП автомобГлГ, оскГльки вони вГддають
Пм три чвертГ свого життя - приблизно стГльки часу люди витрачають щотижня,
зайвий раз Пдучи туди, куди самГ не хочуть, щоб побачитися з людьми, якГ не
хочуть з ними бачитися.
К.К.: Вам легко так казати - ви нГколи не водили автомобГля.
Р.Б.: НГ разу в життГ.
К.К.: Чому?
Р.Б.: В шГстнадцять рокГв я став свГдком жахливоП дорожньоП пригоди, в
якГй загинуло шестеро людей. Додому йшов, тримаючись за стГни будинкГв Г
стовбури дерев, а отямився через декГлька мГсяцГв. Так що я не водГй. Але
справа не в цьому. АвтомобГль - це найнебезпечнГша зброя нашого суспГльства,
- машини вбивають бГльше людей, нГж гине на вГйнГ. Цього року бГльше 50000
людей загине через них, Г нГхто цього навГть не помГтить.
К.К.: Донедавна ви були футуристом, який нГколи не лГтав на лГтаках, не
кажучи вже про космГчнГ кораблГ. Що ж вилГкувало вас вГд цГКП фобГП?
Р.Б.: Всього лишень легковик, який ламався чи не у всГх мГстечках на
нашому шляху, Г його водГй, який три жахливих днГ вГз мене через Флориду.
ПГсля того, як спустило друге колесо, на мене зГйшло одкровення. З небес
надГ мною я почув гучний виразний голос: "ЛГтай, дурню, лГтай!" [СмГКться]
Сорок рокГв я боявся, що бГгатиму по лГтаку, волаючи: "ЗупинГть! ВипустГть
мене!" Але тепер я завжди лГтаю. ЗручнГше всГдаюся в крГслГ Г, час вГд часу
зиркаючи в ГлюмГнатор, ретельно переглядаю часописи.
К.К.: Чи похитнули СтейсГ Кун Сержант СтейсГ Кун разом з офГцером
Лоренсом Павелом були викритГ в побиттГ чорношкГрого водГя РоднГ КГнДа. Џх
судове виправдання викликало расовГ заворушення в 1992 роцГ в Лос-АнджелесГ.
Г Марк Фурман СлГдчий Лос-АнджелеськоП полГцГП в справГ О.Дж.СГмпсона,
вГдомий своПми расистськими поглядами. вашу вГру в представникГв закону?
Р.Б.: СполученГ Штати перетворилася на суспГльство, як я це називаю,
паперових хусточок "КлГнекс" - реакцГя громадськостГ, на мГй погляд, це
символГчна нагода всГм разом висякатися на полГцГю краПни, поклавши
вГдповГдальнГсть за подГП в Лос-АнджелесГ на всГх полГцейських. Звичайно, я
свГдомий того, що в полГцейському управлГннГ Лос-Анджелеса не все гаразд. З
Гншого боку, трьох моПх дочок зДвалтували Г пограбували чорношкГрГ, так що я
також упереджений, чи не так? В якби я змГг знайти тих виродкГв, я б Пх
повбивав. Я бачив насильство з боку полГцейських, але я також бачив
насильство проти бГлоП людини.
К.К.: Чи обурили вас заворушення, повязанГ зГ справою РоднГ КГнДа?
Р.Б.: Це було щось бГльше, нГж обурення - я був страшенно розстроКний Г
страшенно сердитий на мера Лос-Анджелеса БредлГ. Ми з ним приятелювали
десять рокГв, а через пГвгодини пГсля закГнчення судового засГдання саме вГн
пГшов на телебачення Г, вживаючи жахливГ слова, оголосив, що вГн обурений.
Ба-бах! - що сталося потГм, ви знаКте: натовп вийшов на вулицю. В досГ в
мене не вистачаК духу сказати Тому БредлГ в обличчя: "Це ти в усьому
винний!"
К.К.: Ви хоч трохи уявляли собГ, що в чорношкГрГй громадГ Лос-Анджелеса
К стГльки ненавистГ?
Р.Б.: Не думаю, що хтось знав про це.
К.К.: Чи спГвчуваКте ви заколотникам?
Р.Б.: АнГскГльки. Чому б я мав Пм спГвчувати? Я не пГдтримував жодного
натовпу, нГде Г нГколи. Якби ми не упоралися з цим в Лос-АнджелесГ, то
спалахнули б усГ великГ мГста краПни.
К.К.: Якщо Лос-Анджелес - це приклад для Сполучених ШтатГв, яке
майбутнК чекаК ГншГ великГ мГста?
Р.Б.: Разом Гз вГдновленням Гнтересу людства до МГсяця, моПм найбГльшим
сподГванням К те, що Лос-Анджелес покаже шлях до вГдбудови всГм нашим
мГстам. Вони стали некерованими, Г рГвень злочинностГ стрГмко злетГв вверх.
Коли ми зможемо повернути людей у мГсто, рГвень злочинностГ швидко впаде.
К.К.: Як цього досягнути?
Р.Б.: Це зроблять передовГ цивГлГзованГ корпорацГП - на таке спроможнГ
тГльки вони. ВсГ великГ торгГвельнГ комплекси були зведенГ акцГонерними
компанГями. Ми повиннГ перебудувати мГста з тГКю ж концептуальною
елегантнГстю, з якою побудованГ великГ торгГвельнГ комплекси. Ми зможемо
перетворити будь-яку неблагополучну частину мГста в нову, сповнену життя
громаду.
К.К.: Як ви переконаКте керГвникГв акцГонерних товариств Г державних
службовцГв, що саме ви знаКте, що робити?
Р.Б.: Вони слухатимуть, бо знають про моП попереднГ досягнення. В
Сан-ДГКго центральноП частини мГста не Гснувало, допоки не була реалГзована
моя концепцГя, вГдповГдно до якоП, в самому серцГ похмурого району нГчлГжок
був побудований торгГвельний комплекс "Гортон Плаца". Вз завершенням
будГвництва життя в Сан-ДГКго вГдновилось. Комплекс став осередком
розквГтаючоП громади. А зал для аукцГонГв в ЅлендейлГ, побудований за моКю
ГдеКю 25 рокГв тому, змГнив центральну частину цього мГста. Отже, якщо я
проживу ще десять рокГв, - прошу тебе, Господи! - я ще буду десь тут, щоб на
власнГ очГ побачити численнГ змГни в Лос-АнджелесГ й пГдтримати подГбнГ
проекти у великих мГстах по всГй краПнГ.
К.К.: Ви казали, що хочете впливати на дГтей. Це саме до них ви перш за
все звертаКтесь?
Р.Б.: МенГ здаКться, що всГ дГти в свГтГ - моП дГти, а оскГльки я сам
так нГколи Г не подорослГшав, то всГ моП книжки автоматично призначенГ для
дГтей.
К.К.: Яким чином ви вГдчуваКте свГй на них вплив?
Р.Б.: Доказом цього К обопГльне захоплення Г любов. Почати з того, що
дГти люблять мене тому, що я пишу оповГдання, в яких говориться про Пхню
здатнГсть чинити зло. Я - один з небагатьох письменникГв, хто даК можливГсть
очиститися у такий спосГб.
К.К.: Ви б могли сказати, що сумуКте за дитинством?
Р.Б.: Так. ТГльки дозволиш собГ почати дорослГшати, потрапляКш у свГт
повний проблем, якГ годГ розвязати. ПолГтики, фахГвцГ - всГ вони дорослГ, Г
напружено намагаються зрозумГти, чому ж вГддати перевагу. Так не повинно
бути. НайвизначнГшГ рГшення виробляються колективною думкою, а нею керуК
бажання або отримати прибуток, або вийти Гз справи. Це чудовий стимул, щоб
стремГти до досконалостГ. З Гншого боку, багатьох бюрократГв з тих, що
керують мГстами, не слГд зобовязувати мати прибутки - коли Пм потрГбно
бГльше грошей, вони просто пГдвищують мГсцевГ податки. Якщо хочете щось
зробити, потрГбно звертатися до акцГонерних товариств. ДГсней К найкращим
прикладом.
К.К.: Але ж хГба вГсГмдесятГ роки - десятилГття скандалГв з облГгацГями
на Вол-СтрГт Г банкрутствами банкГв - не утвердили думку, що керГвники
акцГонерних товариств можуть навГть перевершити злодГПв?
Р.Б.: Я говорю про першокласнГ акцГонернГ товариства, такГ як IBM,
Apple, AT&T. Якщо акцГонернГ товариства невдовзГ не переберуть на себе
систему освГти, то все скГнчиться тим, що великГ, заселенГ кольоровими
мешканцями мГста, оточать маленькГ, заселенГ бГлими втГкачами мГстечка, якГ
будуються вже зараз, пГд час нашоП розмови. Неможливо засуджувати бГлих за
те, що вони тГкають. КерГвники мГст занедбали найголовнГший чинник нашого
кримГнального середовища - освГту. Дитячий садок. Перший клас. Якщо ми зараз
же не впровадимо змГн, ми виховаКмо чергове поколГння пустоголових бовдурГв.
Якщо дозволити хлопцям дорослГшати так, як це вГдбуваКться зараз, то,
досягнувши десятирГчного вГку, вони нудьгуватимуть, кидатимуть навчання,
вживатимуть наркотики, грабуватимуть крамницГ, Двалтуватимуть - робитимуть
ГншГ "добрГ" справи. НашГ вязницГ переповненГ неграмотними, яких колись
зневажила мГська влада. ВязницГ мають працювати як початковГ школи, де дГтей
вчать елементарним речам, замГсть того, щоб витрачати мГльярд доларГв в день
лише на утримання вязнГв за Дратами. Уряду слГд припинити фГнансувати школи,
допоки тГ не доведуть, що вчать писати Г читати. СлГд негайно звГльнити
половину вчителГв. В краПнГ надзвичайний стан - не навчаючи дГтей писати Г
читати, ми виховуКмо кримГнальну культуру серед всГх рас Г прошаркГв
суспГльства. Це тривожить мене найбГльше, бо я не чув, щоб ще хтось, крГм
мене, говорив про початкову школу - школу, вГд якоП залежить наше майбутнК.
АкцГонернГ товариства, про якГ я згадував, все бГльше Г бГльше переймаються
звязками мГж спецГалГзованими Г мГсцевими школами. Пояснити це досить легко
- насправдГ, це прояв егоПзму, оскГльки вони мусять дати освГту дГтям, котрГ
працюватимуть в ПхнГх компанГях пГсля закГнчення школи.
К.К.: МайбутнК, в якому наших дГтей вчать, щоб вони стали корисними
робГтниками великих компанГй? Схоже на роботизовану расу з якогось
науково-фантастичного оповГдання.
Р.Б.: Ви про те, як змальовують подГбне суспГльство критикани
японського стилю життя? Слухайте, неможливо обернути по-справжньому розумних
людей на роботГв. Можна зробити роботГв з бовдурГв, але це справедливо щодо
будь якого суспГльства Г системи. Я не знаю що робити з бовдурами, але ми
мусимо спробувати дати Пх освГту разом з розумними дГтьми. Якщо до другого
класу ви навчите дГтей читати Г писати, то далГ все пГде саме собою. Для
того, щоб вирГшити проблему вживання наркотикГв, потрГбно починати з самого
початку - з першого класу. Якщо у хлопчика в головГ К тГ цяцьки, що йому
можуть дати книжки, Г ви зацГкавите його науковою фантастикою - вважайте, що
майбутнК врятоване.
К.К.: Як ви себе почуваКте у вашому вГцГ?
Р.Б.: Коли менГ виповнилося сГмдесят Г я усвГдомив, як багато моПх
друзГв померли або помирають, я раптом зрозумГв, що саме тепер менГ потрГбно
працювати якнайбГльше. З того часу я енергГйно пГдвищив свою продуктивнГсть.
Я все ще на плаву, але останнГ декГлька рокГв були спустошливими через
хвороби Г смерть багатьох моПх добрих друзГв. Мене глибоко засмутила втрата
ДжГна РоденберГ [автор Зоряних подорожей].
К.К.: НаскГльки близькими ви були?
Р.Б.: ДжГн був щирим другом. Ми приятелювали багато рокГв, вГдтодГ, як
бГльш нГж 20 рокГв тому вГн запросив мене писати для Зоряних подорожей. Але
я нГколи не вмГв надавати думкам Гнших людей якоПсь розумноП форми.
К.К.: Яка ваша думка щодо заключного ефектного вчинку РоденберГ, коли
НАСА вшанувало його заповГт Г в одному з польотГв розвГяло його прах у
космосГ? ВиглядаК спокусливо?
Р.Б.: Це було цГкаво. Колись я планував, щоб мГй прах поклали в
кемпбелГвську бляшанку з-пГд томатного супу-пюре 1962 року американський
художник ЕндГ Ворхол (Warhol) серед Гнших робГт виставив зображення бляшанок
томатного супу-пюре компанГП Кемпбел. Ця картина стала одним Гз символГв
американського поп-арту., а потГм закопали на МарсГ. [СмГКться] Але останнГм
часом я зрозумГв, що маю досить прихильникГв тут. Отже, я планую побудувати
великий, довгий, плаский надгробок, на якому будуть вирГзьбленГ назви моПх
книжок Г багато кульбаб, як данина Кульбабовому вину, - книжцГ, яку любить
так багато людей. А в узнГжжГ плити буде напис: "Для кульбаб" - сподГваюсь,
що люди приноситимуть Пх, так що навеснГ Г влГтку буде квГтувати живе жовте
поле.
К.К.: Чи вГрите ви в Бога?
Р.Б.: Я вГрю разом Г в ДарвГна, Г в Бога. Це однаково. Це все таПнство.
ПодивГться на всесвГт. ВГн був тут завжди. Це абсолютно неймовГрно. Але ж
розмГри всесвГту неосяжнГ. ВГн ГснуК завжди, йому немаК кГнця. Це
неймовГрно. Ми неймовГрнГ. В той факт, що сонце породило планети, що планети
остигли Г пГшов дощ, Г люди вийшли з океану в твариннГй подобГ. Як мертва
матерГя вирГшила ожити? Просто так сталося. Не ГснуК нГякого пояснення. Не
ГснуК нГякоП теорГП.
К.К.: Це дуже схоже на проповГдь фундаменталГста. Ви кажете, що вГрите
в теорГю ДарвГна, але ГнодГ висловлюКтесь, як креацГонГст РелГгГйне вчення
про божественне створення свГту. .
Р.Б.: Або, як поКднання обох. Тому що нГхто не знаК. Наука Г релГгГя
повиннГ йти поруч з таПнством, тому що ГснуК певна межа, за якою ви кажете:
"ВГдповГдей не ГснуК." Чому сонце горить? НевГдомо. Воно просто горить - ось
Г вся вГдповГдь. Чому були створенГ планети? НевГдомо. Так сталося. Як на
ЗемлГ виникло життя? НевГдомо. Просто так сталося. Ви визнаКте це, як вчений
Г як релГгГйний проповГдник. Вчений може навчити як вижити, вивчаючи
побудову Г роботу тГла, природу хвороби, як лГкуватися Г як подовжити життя.
ПроповГдник при цьому скаже: "Не забувай про те, що ти живий". Просто про
сам факт, про красу того, як ти щоранку встаКш, споглядаКш вранГшню зорю,
або рясний дощ, чи ще щось, Г кажеш: "Чудово". Просто чудово. ТеорГя ДарвГна
не може бути доведена - це теорГя. Нам здаКться, що вона Гстинна.
К.К.: Як по-вашому, вона дГйсно Гстинна?
Р.Б.: Це нГкому невГдомо. Я не в станГ оцГнити ПП. РозумГКте, це лише
теорГя.
К.К.: Чи ходите ви в церкву?
Р.Б.: НГ. Я не вГрю в людиноподГбного Бога.
К.К.: Як ви вважаКте, нашГ душГ живуть далГ, чи ми перестаКмо Гснувати
пГсля смертГ?
Р.Б.: Я маю чотирьох дочок Г вГсГм онукГв. Моя душа житиме в них. Це Г
К безсмертя. Це Кдине безсмертя, яке мене турбуК.
Љ Bradbury, Ray. 1996, Playboy, No 5.
Љ СнГгур, СергГй. 2001, переклад (з незначними скороченнями).
hopeodessa@farlep.net
Last-modified: Sat, 19 Apr 2003 18:27:39 GMT