Рiчард Девiс Бах. IлюзiП IлюзiП або пригоди МесiП мимоволi Перекладено за виданням: Richard Bach. Illusions. The Adventures of a Reluctant Messiah. -- Delacorte Press / Eleanor Friede. New York, 1977. Љ 1977 Richard Bach & Leslie Parish Bach. By arrangement with Delacorte Press / Eleanor Friede Books, a division of the Bantam Doubleday Dell. З англiйськоП переклав Валерiй ГРУЗИН OCR: Volodymyr Mykhayletskyy 1 1. I прийшов на землю Учитель, що народився на святих просторах Iндiани й зростав на таКмничих пагорбах на схiд вiд Форт-Уейна. 2. Учитель пiзнавав цей свiт у громадськiй школi Iндiани, а коли пiдрiс, опанував професiю автомобiльного механiка. 3. А втiм, Учитель мав знання i з iнших рук, i з iнших шкiл, i також iз попереднiх своПх життiв. Вiн пам'ятав про це, i та пам'ять робила його мудрим i сильним, i люди вiдчували його силу й приходили до нього за порадою. 4. Учитель вiрив у свiй хист допомагати й собi i всьому людству, а що вiн вiрив сам, то й iншi бачили його силу i приходили до нього з надiКю загоПти своП недуги та позбутись життКвих злигоднiв. 5. Вiрив Учитель, що кожна людина маК право думати про себе як про сина божого, щиро вiрив, що саме так i К, отож у майстернях та гаражах, де вiн працював, завжди товпилися тi, хто прагнув його науки та дотику його руки, а на вулицях чекали юрби тих, хто сподiвався, що, коли вiн Пх минатиме, на них впаде його тiнь i життя ПхнК одразу змiниться. 6. День крiзь день майстри та власники майстерень плекали надiю, що Учитель покине свiй iнструмент i подасться геть, бо юрмились навколо нього такi гурти людей, якi не залишали нi йому, нi iншим механiкам мiсця для лагодження автомобiлiв. 7. Врештi, так i сталося: подавсь вiн поза мiсто, i почали називати його МесiКю i чудотворцем; а що всi у це вiрили, то так воно й було. 8. Коли пiд час його розмови з людьми налiтала буря, на голови слухачiв не падало жодноП краплини; i останнiй у натовпi чув його слова так же ясно, як i перший, незважаючи на блискавки чи грiм у небесах. I вiн завжди повiдав людям притчi. 9. I сказав вiн Пм: "У кожному з нас закладено силу нашоП згоди бути здоровими чи хворими, багатими чи бiдними, вiльними чи рабами. Ми самi господарюКмо цим, а не хто iнший". 10. I озвавсь один фабричний робiтник: "Легко вам говорити, Учителю, бо ви маКте дороговказ, а ми -- нi, i ви не мусите так тяжко працювати, як мусимо ми. Людинi конче треба працювати, аби здобувати у цьому свiтi хлiб свiй насущний". 11. I правив Учитель у вiдповiдь: "Колись давно на днi кришталево чистоП рiчки iснувало поселення живих iстот. 12. Мовчки сунула могутня течiя над усiма ними -- молодими й старими, праведними й грiшними, линула течiя призначеним Пй шляхом, знаючи лише своК кришталево прозоре "я". 13. Кожна з iстот у свiй власний спосiб мiцно чiплялася за якусь галузку чи камiнь на рiчковому днi, опираючись течiП, як навчилися вiд самого народження. 14. Та ось урвався терпець в однiКП з iстот: "Втомилась я чiплятися, i хоча не маю змоги побачити це на власнi очi, проте вiрю, що течiя знаК, куди вона прямуК. Треба рушати, i хай вона несе мене, куди захоче, бо отак чiпляючись, загину я вiд нудьги". 15. Хихотiли обережнi, глузували з неП: "Дурна ти! Тiльки-но спробуй одчепитись, як ця, така люба тобi течiя, закрутить тебе колесом i жбурне на камiння, i загинеш ти вiд неП швидше, нiж вiд нудьги!" 16. Не зважила iстота на пересторогу i, глибоко надихнувши, зринула нагору; одразу ж закрутило ПП колесом, пожбурило на камiння. 17. Одначе згодом, коли та смiлива iстота знов перестала чiплятись, пiдняла ПП течiя iз самого дна i не товкла бiльше, i шкоди не завдавала. 18. А iстоти на днi, що мали ПП за чужу, заволали: "Погляньте на чудо! Iстота, така ж, як i ми, а лiтаК! Ось Месiя, що прийшов нас усiх врятувати!" 19. I мовила пiдхоплена течiКю iстота: "Не бiльший за вас я месiя. Рiка залюбки зробить вас вiльними, тiльки насмiльтеся вiдчепитись, тiльки насмiльтеся рушити з нею. Наше справжнК покликання -- вирушати в цю подорож, зважитись на цю пригоду!" 20. Та ще гучнiше волали вони: "Спаситель!" -- i водночас ще мiцнiше чiплялися за камiння, а коли поглянули вгору, то за тiКю iстотою i слiд пропав, i, лишившись на днi самi, складали вони легенди про Спасителя". 21. I сталося так: коли Вчитель побачив, що гурти людей навколо нього день у день стають дедалi бiльшi числом i несамовитiшi, вимагаючи, щоб вiн безперервно зцiляв Пх, повсякчас частував чудесами i навiть пiзнавав Пх та жив Пхнiм життям, вiн того ж таки дня подавсь на вершину гори i там заходився молитись. 22. I мовив вiн у серцi своКму: "Боже осяйний, коли воля твоя, хай ця чаша обминаК мене, звiльни мене вiд цього нездiйсненного завдання. Не в змозi я жити життям бодай однiКП душi, а Пх десять тисяч волаК, щоб чинив я так. Я винен, що сам допустив таке. Коли воля твоя, дозволь повернутися до моПх двигунiв та моПх iнструментiв i дай менi змогу жити так, як живуть iншi люди". 23. I прорiк йому голос на вершинi гори, голос не чоловiчий i не жiночий, не гучний i не тихий, але безмежно лагiдний: "Не моя воля, а твоя хай здiйсниться. Яка твоя воля, така й моя для тебе буде. Iди своКю дорогою, як iншi люди, i хай щастить тобi на землi". 24. Почувши це, зрадiв Учитель i красно подякував. Спустився вiн з гори, мугикаючи собi пiд нiс веселу пiсеньку механiкiв. А коли натовп накинувся на нього iз своПм лихом i нещастям, благаючи зцiлення, розради й чудес, вiн тiльки всмiхнувся i лагiдно мовив: "Я йду од вас". 25. На мить занiмiв увесь той натовп з подиву. 26. I провадив Учитель: "Якщо людина повiдала Богу, як хоче вона над усе помагати стражденному свiту, хоч би чого Пй це коштувало, i коли Бог прорiк Пй у вiдповiдь, що вона маК робити, то чи повинна людина чинити так, як Пй було сказано?" 27. "Звiсно, що так, Учителю! -- заволали люди. -- Втiхою буде для неП страждання вiд усiх тортур пекла, коли так сказав сам Бог!" 28. "Навiть байдуже, якi це тортури чи яке неймовiрно важке таке завдання?" 29. "Бути повiшеним -- це честь, бути прибитим цвяхами до дерева або спаленим живцем -- це слава, коли так сказав Бог", -- вiдповiли вони. 30. "А як ви вчинили б, -- кинув Учитель у натовп, -- коли б вам просто в обличчя прорiк Бог: "Воля моя -- бути тобi в цьому свiтi щасливим, хоч як довго ти житимеш". Що тодi?" 31. I мовчав натовп, анi голосу, анi звуку не чути було на схилах гори i в долинах, де вiн зiбрався. 32. I мовив Учитель у цю тишу: "На стежинi нашого щастя вiднайдемо знання, заради якого обрали саме цей час для свого життя. Ось чого я навчився сьогоднi, тож i вирiшив нинi покинути вас, аби йшли ви своКю стежиною, як вам заманеться". 33. I попрямував вiн своКю дорогою крiзь натовп, i покинув Пх, i повернувся до буденного свiту людей i машин. 2 Дональда Шiмоду я зустрiв десь серед лiта. За чотири роки повiтряних мандрiв менi ще не випадало здибати iншого пiлота, який би промишляв тим, що i я, -- перелiтав би за вiтром вiд мiстечка до мiстечка i продавав прогулянковi польоти на старенькому бiпланi -- по три долари за десять хвилин у повiтрi. Та одного дня, перебуваючи трохи на пiвнiч вiд Феррiса, що в штатi Iллiнойс, позирнув я вниз iз кабiни свого "Флiта" i побачив старенький "Тревел-ейр-4000". Бiлий iз золотистим лiтачок гарненько примостився собi на жовтаво-смарагдовiй сiножатi. Я живу вiльним життям та, попри його принади, часом почуваКш себе самотнiм. Я поглянув на бiплан, якусь мить подумав i розважив -- не буде нiякоП шкоди, якщо я пiдсяду до нього. Скинувши оберти майже до холостих, я виконав повну глiсаду i ввiйшов у крен на посадку. Вiтер заспiвав у зовнiшнiх дротах, а старий двигун вiдгукнувся добрим, лагiдним "пок-пок-пок" -- звуком, який народжуКться лише тодi, коли пропелер обертаКться вже за iнерцiКю. Аби краще роздивитися мiсце посадки, я виписав коло. Зовсiм близько пiдi мною зеленолистими джунглями шурхотiла кукурудза, зблиснула дротяна огорожа, а далi, ген-ген, скiльки сягало око, розпросторилась щойно викошена сiножать. Зiткнення з повiтряним потоком i вихiд з нього, довершене невелике коло над землею, шурхiт колiс об траву, i ось вiн -- заспокiйливо дрiботливий стукiт шасi вiд зiткнення з твердим грунтом, усе повiльнiше, повiльнiше, i врештi -- завжди раптовий поштовх. Сiв! Пiдрулюю до лiтака i зупиняюсь, зменшую оберти, вимикаю двигун. Чути затишне "клак-клак" -- це пропелер ще поволi обертаКться перед тим, як завмерти в цiлковитому спокоП липня. Прихилившись спиною до лiвого колеса, пiлот "Тревел-ейра" сидiв на покосi й дивився на мене. Десь iз пiвхвилини я й собi дивився на нього, дивуючись з його незворушностi. Навряд чи я сам отак спокiйно сидiв би й спостерiгав, як iнший лiтак приземлюКться в полi i зупиняКться за десяток крокiв од мене. Я привiтно кивнув: не знаю чому, але той чоловiк менi подобався. -- У вас самотнiй вигляд, -- сказав я, сидячи в кабiнi. -- Як i у вас. -- Не хочу вам заважати. Коли ще один пiлот тут зайвий, полечу далi. -- Нi, я чекав на вас. Цi слова викликали в мене посмiшку, i я не приховав ПП. -- Даруйте, що запiзнився. -- Усе гаразд. Я зняв шолом та захиснi окуляри, вилiз iз кабiни i зiйшов на землю -- прекрасне вiдчуття пiсля кiлькох годин у лiтаку. -- Сподiваюсь, не матимете нiчого проти сандвiча з шинкою та сиром? -- запитав вiн. -- 3 шинкою, сиром i, можливо, з мурашкою. Нiякого рукостискання, жодних представлень. На зрiст вiн був невисокий. З довгим, до плечей волоссям, чорнiшим за гуму на колесi, до якого вiн притулився. Очi -- темнi, як у яструба. Добре, коли такi очi у друзiв, та коли вони належать незнайомцям, то стаК не по собi. Вiн скидався на майстра карате, що зосередився перед розважливо-несамовитим показовим виступом. Я взяв у нього сандвiч i воду в ковпачку з термоса. -- Хто ви, зрештою? -- запитав я. -- Вже кiлька рокiв торгую повiтряними прогулянками, та ще нiколи не зустрiчав iншого гастролера. -- На свiтi не так багато iншого дiла, до якого я здатен, -- вiдгукнувся вiн. -- Трохи тямлю в автомеханiцi, трохи в електрозварюваннi, трохи ганяю на гусеничних тягачах, та досить менi затриматись на одному мiсцi -- i вже виникають проблеми. Тож зiбрав оце аероплан i вдався до повiтряних гастролей. -- Тягачi якоП марки? -- В менi з дитячих рокiв до них сидить невситима любов. -- "Де-вiсiм", "Де-дев'ять". Тривало це недовго. В Огайо. -- "Де-дев'ять"Завбiльшки з будинок! Чи й справдi цей дизель з подвiйним редуктором на першiй передачi може зрушити гору? -- Iснують кращi способи рухати гори, -- сказав вiн з усмiшкою, що тривала не бiльш як десяту частку секунди. Спостерiгаючи за спiврозмовником, я сперся на нижнК крило його лiтака. I тут менi в око впав дивний свiтловий ефект -- дивитися на цього чоловiка зблизька було важко. Здавалося, навкруг його голови промениться свiтло, застилаючи природне тло невиразним срiблястим серпанком. -- Щось не так? -- запитав вiн. -- А якi ж це проблеми у вас виникали? -- Е, нiчого особливого. Просто в цей час менi кортiло змiнювати обстановку, як оце й вам. Iз сандвiчем у руках я пiшов навколо його лiтака. То був апарат зразка 1928 чи 1929 року, але зовсiм новенький, без жодноП подряпини. Навiть iз заводських ангарiв аероплани не виходять такi новiсiнькi, як оця машина, що стояла тут на сiножатi. Щонайменше двадцять шарiв лискучого олiйного аеролаку. На дерев'яних деталях сяК, мов дзеркало, свiжа фарба. Пiд бортиком пiлотськоП кабiни -- золотий листок у староанглiйському стилi i в ньому iм'я "Дон", а трохи нижче -- реКстрацiйний напис: "Д. В. Шiмода". Все оснащення лiтака мало такий вигляд, нiби його щойно розпакували, справжнiй авiацiйний iнструмент 1928 року. Рукiв'я важеля керування та кермо -- з вiдполiрованого дуба. Лiворуч -- пiдсос, регулятор сумiшi, випереджувач запалювання, якого тепер не побачиш навiть на щонайретельнiше вiдновлених старовинних моделях. Нiде анi задирочки, анi латочки на перкалi, анi патьоку моторного масла з обтiчника, анi порошинки на пiдлозi кабiни -- так нiби цей лiтак нiколи не пiднiмався в повiтря, нiби вiн через пiвстолiття матерiалiзувався на цьому мiсцi внаслiдок якогось химерного зсуву часу. Я вiдчув, як по спинi в мене повзе незбагненний холод. -- I давно ви катаКте пасажирiв? -- гукнув я до Шiмоди з того боку лiтака. -- Близько мiсяця. Атож, п'ять тижнiв. Вiн брехав. Менi байдуже, хто ви такий, але за п'ять тижнiв польотiв i посадок на землю ви, хоч би як там було, неодмiнно матимете смiття на пiдлозi кабiни й патьоки масла на фюзеляжi. Та цей лiтак... на вiтровому склi -- анi плямки масноП, на пропелерi -- нi слiду забитих комах, i навiть фарбу на переднiх носках крил i хвоста не облiпило сiнною потертю, якоП до бiса в цей час у повiтрi. Для лiтака, який щодня шугаК серед iллiнойського лiта, просто неймовiрно. Я розглядав "Тревел-ейр" ще хвилин з п'ять, потiм одiйшов вiд нього i вже пiд крилом свого лiтака сiв на валок сiна обличчям до Шiмоди. Страху я не вiдчував, i цей чоловiк менi все ще подобався, але щось було не так. -- Чому ви кажете менi неправду? -- Я сказав вам правду, Рiчарде, -- вiдповiв вiн. МоК iм'я було також виписане на борту лiтака. -- Але ж не можна понад шiсть мiсяцiв катати пасажирiв i не назбирати на пiдлозi бодай трохи пороху чи не забризкати фюзеляж мастилом? Не здобути жодноП латки на перкалi? Зрештою, хай йому грець, не набрати сiнноП потертi! Вiн спокiйно посмiхнувся. -- Њ речi, яких ви не знаКте. На якусь мить вiн прибрав чудернацького вигляду iнопланетянина, i я повiрив у те, що вiн сказав, одначе так i не знайшов пояснення слiпучоП чистоти лiтака, що стояв посеред лiтньоП сiножатi. -- Можливо. Та одного дня я про них дiзнаюсь, i тодi, Дональде, ви можете забрати собi мiй лiтак, бо для польотiв вiн буде менi непотрiбний. Звiвши своП чорнi брови, Шiмода запитально поглянув на мене. -- Он як? Ану розкажiть. Я зрадiв, що комусь цiкаво вислухати мою теорiю. -- Гадаю, люди так довго не могли злетiти лише тому, що просто не вiрили в цю можливiсть. Отож, звiсно, й не могли опанувати навiть найпершого маленького закону аеродинамiки. А я вiрю, що десь iснуК й iнший закон, за яким можна лiтати без аеропланiв, можна проходити крiзь стiни чи переноситись на iншi планети. Ми навчимося, як досягати цього й без машин. Якщо захочемо. Вiн ледь помiтно всмiхнувся й поважно кивнув головою. -- I ви гадаКте, що зможете осягнути те, чого хочете, отак промишляючи повiтряними прогулянками за три долари над полями й сiножатями? -- Коли я й маю чогось вартi знання, то здобув Пх самотужки, роблячи те, що хотiв робити. Та якби знайшлася в свiтi добра душа, котра навчила б мене ще бiльшого з того, що я прагну пiзнати, анiж може навчити мiй лiтак i небеса, то я хоч зараз подався б до того чоловiка. Або до тiКП жiнки. Та, на жаль, немаК такоП душi. Темнi очi дивилися на мене спокiйно, неклiпно. -- Хiба ви не вiрите, що вас скеровують, якщо тiльки ви насправдi хочете цього навчитися? -- Скеровують? Так. Та хiба не кожного з нас скеровують? Я завжди мав таке вiдчуття, нiби за мною хтось наглядаК, або щось подiбне. -- I ви гадаКте, хтось скеруК вас до вчителя, який зможе допомогти вам? -- Якщо тим учителем не стану я сам, то так. -- Можливо, саме так воно i буваК, -- сказав вiн. Здiймаючи за собою руду куряву, до нас мчав новенький модерний пiкап. Вiн зупинився бiля нашоП стоянки, дверцята розчахнулись, i з кабiни вийшов лiтнiй чоловiк з дiвчинкою рокiв десяти. Курява немов зависла в тихому, нерухомому повiтрi. -- КатаКте за грошi? -- запитав чоловiк. Це поле було знахiдкою Дональда Шiмоди, отож я промовчав. -- Так, сер, -- весело вiдповiв вiн. -- Хочете злiтати? Зараз? -- Та ви ж вироблятимете там усiлякi штуки, будете крутитись i перевертатись угорi? -- Його очi заблищали, вiн чiпко придивлявся до нас -- чи розкусимо ми його за отiКю простуватою селянською балаканиною. -- Будемо, як забажаКте, i не будемо, як не забажаКте. -- I, гадаю, заправите хтозна-скiльки? -- Три долари готiвкою, сер, за дев'ять-десять хвилин у повiтрi. Це виходить тридцять три i одна третина цента за хвилину. Бiльшiсть пасажирiв запевняК, що втiха того варта. Дивне це вiдчуття -- бути стороннiм спостерiгачем, сидiти без дiла й слухати, як цей чоловiк робить свою справу. Менi подобалось, як вiн говорив -- тихо i стримано. Я настiльки звик до свого власного способу реклами польотiв ("Нагорi гарантуКться рiзниця температури в мiнус десять градусiвЛюди, полиньмо туди, де ширяють тiльки пташки та ангели! I все це лише за три долари, лише за дюжину двадцятип'ятицентовикiв з вашого гамана чи кишенi..."), що вже й забув, як це можна робити iнакше. Отак лiтаючи й принаджуючи пасажирiв, завжди почуваКш напруження. Я звик до нього, та його не позбудешся: адже якщо я не катаю пасажирiв, я не Пм. Тепер, коли мiй обiд не залежав вiд наслiдкiв цих переговорiв, я мiг розслабитись i спокiйно спостерiгати. Те саме робила й дiвчинка. Ця мала бiлявка з карими очима й поважним виразом обличчя була тут тiльки тому, що тут був ПП дiдусь. Лiтати вона не бажала. Куди частiше трапляКться якраз навпаки: охочi до польотiв дiти i обережнi -- дорослi. Коли для тебе це Кдиний засiб iснування, чуття на подiбнi ситуацiП надзвичайно загострюКться, i я ладен був закластися, що дiвчинка не полетить з нами, навiть якщо ми умовлятимемо ПП до кiнця лiта. -- Котрий iз вас, панове?.. -- запитав чоловiк. Шiмода налив собi кухлик води. -- З вами полетить Рiчард. У мене ще обiдня перерва. Якщо, звiсно, ви не бажаКте зачекати. -- Нi, сер, я готовий рушати. Чи не могли б ми полiтати над моКю фермою? -- Авжеж, -- запевнив я. -- Лише покажiть, куди летiти, сер. Я викинув з передньоП кабiни "Флiта" свою похiдну постiль, сумку з iнструментом та куховарське причандалля i допомiг залiзти туди пасажировi, пристебнув його до крiсла i затягнув свiй ремiнь. -- Доне, крутонiть менi пропелер. -- Еге ж. Вiн пiдiйшов iз своПм кухликом i став бiля пропелера. -- Як вам треба? -- Форсаж i гальма. Обертайте повiльно. Iскра вискочить прямо з ваших рук. Коли хтось крутить пропелер "Флiта", вiн завжди робить це надто швидко, i через усiлякi там складнi причини двигун не запускаКться. Та цей чоловiк крутонув його так вправно, неначе робив це все своК життя. Запалювальна пружина клацнула, свiчки спрацювали в цилiндрах i старенький мотор загуркотiв -- усе напрочуд просто i легко. А Шiмода повернувся до свого лiтака й завiв розмову з дiвчинкою. У розгонi потужних кiнських сил, у хурделицi сiна "Флiт" знявся в повiтря i помалу видряпався на висоту у двi сотнi футiв (тепер, навiть якщо двигун i заглухне, ми спокiйно сядемо в кукурудзу). П'ятсот футiв (о, тепер у нас вистачить висоти, щоб повернути назад i сiсти на ту ж таки сiножать... ще трохи, а там i пасовисько). Вiсiмсот футiв. Можна вирiвнюватись i летiти туди, куди показуК пальцем цей чоловiк -- на пiвденний захiд, супроти вiтру. Ще три хвилини лету, i ми виписуКмо коло над повiткою для машин. Корiвник кольору розжареного вугiлля, будинок кольору слоновоП кiстки серед моря м'яти. Город iз солодкою столовою кукурудзою, салатою, помiдорами. Коли ми робили розворот i фермерський будинок опинився немовби в рамцi помiж крилами й розчалками "Флiта", мiй пасажир нахилив голову вниз, нiби хотiв здолати зустрiчний потiк повiтря. На Данку з'явилася жiнка у бiлому фартусi поверх блакитного плаття, замахала руками. Чоловiк помахав Пй у вiдповiдь. Згодом вони захоплено говоритимуть промiж себе, як добре бачили одне одного крiзь небеса. Нарештi старий озирнувся i кивком голови дав зрозумiти, що з нього досить: мовляв, дякую, можна повертати назад. Я зробив широке коло над Феррiсом -- хай знають про нашi польоти -- i по спiралi пiшов на зниження до сiножатi, щоб показати мiсцевому люду, де саме вiдбуваКться дiйство. А коли я, заклавши крутий вiраж над кукурудзяним полем, уже заходив на посадку, назустрiч менi шугонув угору "Тревел-ейр" i одразу ж узяв курс на ферму, над якою ми щойно пролетiли. Якось я лiтав з групою -- таким собi повiтряним цирком, що мав у своКму складi п'ять однотипних лiтакiв. I тепер мене на мить охоплюК пам'ятне вiдтодi вiдчуття спiльного дiла: один лiтак з пасажирами вiдриваКться вiд землi, а iнший приземляКться. Грунту ми торкнулися м'яко, з глухим поштовхом, тодi пiдрулили до вiддаленого краю поля, ближче до путiвця. Двигун замовк, чоловiк розстебнув ремiнь безпеки, i я допомiг йому вилiзти з кабiни. Вiн витягнув з кишенi комбiнезона гаман i, похитуючи головою, вiдлiчив доларовi банкноти. -- Оце таки прогулянка, синку! -- Атож. Ми торгуКмо чесно. -- От хто торгуК, то це твiй друг. -- Он як? -- Ще б пак. Цей твiй друг продасть попiл самому дияволу. Ладен закластися, що продасть. -- Чому ви так думаКте? -- Через дiвчисько, звiсно. Щоб моя онука Сейра полетiла в аеропланi?! -- Говорячи, вiн спостерiгав, як "Тревел-ейр" далекою срiблястою цяткою в повiтрi кружляв понад фермою. А говорив таким тоном, яким розважливий господар вiдзначив би, що на сухiй галузцi на його подвiр'П раптом з'явився цвiт i водночас достигли яблука. -- Сейра вiд самого народження до смертi боПться висоти. Аж криком кричить. Просто нажахана. Та вона радше голими руками полiзе в осине гнiздо, анiж на дерево. I на горище драбиною не пiднiметься, хай навiть повiнь заливатиме подвiр'я. Ця дiвчинка чудово даК собi раду i з машинами, i з тваринами. Але висота -- то для неП мов кара господня! I ось маКте -- вона в небi. Потiм вiн пригадав давнi часи, коли до них навiдувались гастролери з Гейлс-берга i Монмауса, як лiтали вони на бiпланах, достоту таких, як нашi, i виробляли на них усiлякi карколомнi штуки в повiтрi. А я спостерiгав, як далекий "Тревел-ейр" збiльшуКться в розмiрах, як знижуКться над полем по спiралi, як закладаК вiраж такоП крутизни, на яку я б нiколи не наважився, маючи на борту дiвчинку, що боПться висоти, як лине над кукурудзяним ланом, над дротяною огорожею i торкаКться сiножатi, приземлюючись на три точки, -- менi аж дух забило, коли я це побачив. Певно Дональд Шiмода не один рiк вiдлiтав, перш нiж навчився саджати свiй "Тревел-ейр" у такий спосiб. Лiтак пiдрулив до нашоП стоянки. Пропелер м'яко клацнув i завмер. Я пiдiйшов до нього впритул i пильно оглянув. Анi слiду жодноП комахи. НайменшоП мушки не знайшлося, щоб загинути вiд лопатi завдовжки вiсiм футiв. Я кинувся допомагати -- розстебнув ремiнь, вiдчинив дверцята передньоП кабiни i показав дiвчинцi, куди ставити ногу, щоб не продавити перкаль на крилi. -- Ну як, сподобалось? -- запитав я. Вона не звернула на мене нiякоП уваги. -- Дiдусю, я не боюся! Я не злякалася, правда? Наш будинок -- наче ляльковий, i мама менi помахала, а Дон сказав, що боялась я тому, що колись впала й померла, а тепер я бiльше не повинна боятися! Я теж стану пiлотом, дiдусю. У мене буде аероплан, i я сама доглядатиму мотор, i скрiзь лiтатиму, i кататиму людей! Я зможу? Правда ж? Шiмода всмiхнувся до старого фермера i знизав плечима. -- Це вiн сказав тобi, що ти станеш пiлотом, еге, Сейро? -- Нi, я сама. Ти ж знаКш, я вмiю дати собi раду з моторами! -- Гаразд, обговоримо це з матiр'ю. Нам уже час вертатися додому. ОбоК подякували нам, i одне побiгло, а друге почвалало до пiкапа, i обоК були вже зовсiм iншi пiсля того, що сталося з ними в полi i у небi. Тим часом до сiножатi пiд'Пхало два автомобiлi, потiм ще, i так весь полудень прибували охочi поглянути згори на Феррiс. Ми зробили дванадцять чи тринадцять польотiв у такому темпi, що пасажири ледь встигали вилазити з лiтакiв, як до них уже забиралися iншi. Пiсля цього я побiг на бензозаправну станцiю по автомобiльний бензин для свого "Флiта". I знову з'явилися пасажири, тож пополуднi ми лiтали без упину, i так тривало аж до заходу сонця. Десь на дорожньому покажчику я бачив напис: "Населення -- 200". ЗдаКться, до настання темряви ми перекатали Пх усiх, а на додачу ще й скiлькись там немiсцевого люду. У тiй метушнi я забув розпитати Дона про Сейру i про те, що вiн Пй казав. Чи вiн вигадав Пй якусь побрехеньку, а чи й справдi вiрив у те, що колись вона впала й померла? Щоразу, як у нього змiнювались пасажири, я пильно придивлявся до його лiтака. I щоразу бачив те саме: польоти не залишали на ньому жодного слiду, жодноП подряпини, нi патьокiв масла не з'являлося, нi масних плям, нi решток забитих комах. Може, Дон якимсь незбагненним чином уникав Пх у польотi? А от менi доводилося витирати тi рештки з вiтрового скла майже щогодини. Коли ми припинили польоти, на обрiП ще жеврiла вузенька смужечка свiтла. Та на той час, як я напхав до своКП похiдноП плитки сухого кукурудзяного листя, намостив зверху вугiльних брикетiв i запалив вогонь, нас огорнула суцiльна темрява. Полум'я вихоплювало з неП лише окремi деталi лiтакiв та освiтлювало золотавi клаптi покосу. Я зазирнув до своКП скриньки з припасами. -- Можу запропонувати суп, тушонку, спагетi, -- мовив до Дона. -- Њ грушi, К персики. Хочете персикiв? -- Менi все одно, -- м'яко мовив вiн. -- Хоч К щось, хоч нiчого. -- Друже, хiба ви не зголоднiли? У нас був такий напружений день! -- Ви не запропонували менi нiчого такого, аби я вiдчув себе голодним. От хiба що гарячоП тушонки... Я вiдкрив бляшанку тушонки своПм ножем -- такими озброКнi швейцарськi офiцери-десантники, -- а тодi бляшанку спагетi, i поставив обидвi на плитку. МоП кишенi вiддималися вiд грошей. То була для мене найприКмнiша пора дня. Дiставши банкноти, я порахував Пх, не завдаючи собi клопоту розправляти зiбганi купюри. Набралося сто сорок сiм доларiв, i я почав обчислювати в головi, що для мене завжди чимала морока. -- Це... це... зараз, стривай... чотири i два в умi... сорок дев'ять польотiв за день! Перебрати далеко за сотню доларiв, Доне, i це ж тiльки я зi своПм "Флiтом"! А у вас маК бути за двi сотнi... ви ж здебiльшого брали по двоК пасажирiв? -- Здебiльшого так, -- пiдтвердив вiн, а тодi промовив: -- Що ж до того вчителя, якого ви хотiли... -- Я не хочу нiякого вчителя, -- сказав я. -- Я рахую грошi! На них я можу прожити тиждень, хай би навiть мене сiм днiв поспiль мочило дощем! Дон поглянув на мене i всмiхнувся. -- Коли закiнчите купатися в своПх грошах, -- мовив вiн, -- то чи не передасте менi тушонку? 3 Гурти, юрби, маси людей. Людськi потоки вирували навколо одного-однiсiнького чоловiка, що був епiцентром цiКП веремiП. Потiм та маса перетворилася на океан, який ось-ось мав поглинути бiдолаху. Та вiн не потонув, а пiшов собi понад тим океаном i, посвистуючи, зник. Океан води став океаном трави. Бiлий iз золотим "Тревел-ейр-4000" заходив на посадку. Вiн сiв на траву, i пiлот, вилiзши з кабiни, розгорнув матер'яний плакат з написом: "Лiтайте -- за три долари -- лiтайте!" Коли я прокинувся, була третя година ранку. Пам'ять цупко утримувала сон, i не знати чому це давало вiдчуття щастя. Я розплющив очi й побачив у тьмяному мiсячному свiтлi, що великий "Тревел-ейр" стоПть поруч з моПм "Флiтом", а Шiмода сидiв на розгорнутiй долi постелi, так само, як i тодi, коли я вперше його здибав, -- прихилившись спиною до лiвого колеса свого лiтака. Не те щоб я так уже виразно бачив його, а просто знав: вiн там. -- Привiт, Рiчарде, -- спокiйно мовив вiн у темряву. -- Ну як, це прояснюК вам, що дiКться? -- Що саме прояснюК? -- хрипко запитав я. Я ще не прокинувся вiд сну, отож i не подумав здивуватися, що вiн не спить. -- Ваш сон. Отой чоловiк, i натовп, i аероплан, -- терпляче вiдповiв вiн. -- Ви цiкавилися мною? Отже, тепер ви знаКте. Еге ж? Навiть у газетах писали: "Дональд Шiмода, якого нарекли механiком-месiКю, реальним втiленням божества в Америцi, зникаК з-перед очей двадцяти п'яти тисяч свiдкiв!" Це я пам'ятав. Великий шрифт, перша сторiнка газети у вiтринi якогось кiоску в Огайо. Там i прочитав. -- Дональд Шiмода? -- До ваших послуг, -- вiдгукнувся вiн. -- Тепер ви знаКте, i надалi вам не треба сушити голову над тим, хто я такий. Ну, гаразд, будемо спати. Перед тим, як заснути, я довго думав про все те... -- А вам дозволено... хто б мiг подумати... месiя!.. Коли вже випало таке дiло, треба рятувати свiт, чи не так? I гадки не мав, що ви можете отак кидатися ключами й тiкати. -- Я сидiв на обтiчнику "Флiта" й розглядав свого дивовижного товариша. -- Доне, ану киньте менi ключа на дев'ять шiстнадцятих. Вiн пошукав у моПй сумцi i кинув менi ключа. Як було цього ранку й з iншими iнструментами, так i "дев'ять шiстнадцятих" уповiльнив свiй полiт i завис на вiдстанi фута вiд мого носа, плаваючи i обертаючись у повiтрi, наче вiн анiчогiсiнько не важив. А проте, тiльки-но я його торкнувся, як вiн знову набув ваги в моПй лiвiй руцi. То був звичайнiсiнький собi хромо-ванадiКвий накидний гайковий авiацiйний ключ. А втiм, не такий уже й звичайний. Вiдтодi, як у мене в руках зламався дешевенький ключ сiм восьмих, я придбав собi найкращий iнструмент, про який тiльки може мрiяти людина, -- так званий "Мертвий затиск", iз заскочкою, що, як вiдомо кожному механiковi, аж нiяк не К звичайним ключем. Вiн цiлком мiг бути вiдлитим iз золота -- така його цiна, але яка ж то втiха тримати його в руцi й усвiдомлювати, що вiн нiколи не зламаКться, хоч би там що. -- А чому не можна втекти? Звiсно, що можна. Все можна облишити, якщо ти цього бажаКш i якщо впевнений у цьому. -- Забавляючись, вiн пiдкидав i ловив викрутку "Фiллiпс". -- От i я облишив своК месiанство, i коли говорю про це, нiби виправдовуючись, то, може, й справдi К в чому. Але це краще, анiж робити далi те дiло й ненавидiти його. Справжнiй месiя не може ненавидiти нiчого. Вiн вiльний iти будь-якою дорогою, якою тiльки забажаК. Та, власне, як i кожна людина. Всi ми -- сини божi, або дiти Сущого, або зримi образи Розуму, або... як хочеш нас назви. Я зосереджено затягував болти на кришцi цилiндрiв мотора Кiннера. Старенька "Б-5" -- прекрасна гвинтомоторна група, але цим болтам аж свербить розкручуватись пiсля кожноП сотнi полiтних годин, тож не вадить бодай на крок випереджати цi Пхнi пiдступи. От i тепер перший же болт, на який я накинув ключа, добровiльно затягнувся на чверть оберта, i я тiшився своКю завбачливiстю: тим, що вирiшив зранку, поки ще не було пасажирiв, перевiрити всi болти. -- Може воно й так, Доне, та менi здаКться, що месiанство маК рiзнитися вiд iншого дiла. Уявiть собi Христа, що взявся забивати цвяхи заради заробiтку. Чи це тiльки так дивно звучить? Вiн замислився, намагаючись збагнути, до чого я веду. -- Не бачу сенсу у ваших мiркуваннях. От що справдi дивно, то це чому вiн не накивав п'ятами одразу ж, як вони почали називати його Спасителем. Замiсть негайно податися геть, вiн спробував переконувати Пх логiкою: "Гаразд, нехай я -- син божий, але ж i всi ми -- божi дiти. Я -- Спаситель, але ж i ви такi самi спасителi! Те, що роблю я, здатнi робити й ви!" Кожна людина при здоровому глуздi це зрозумiК. На обтiчнику було гаряче, та робота зовсiм не обтяжувала мене. Що бiльше я хочу доконати якусь роботу, то менше вона мене обтяжуК. Мене тiшила свiдомiсть того, що тепер цилiндри не повiдриваються вiд двигуна. -- Скажiть, що вам потрiбен ще якийсь ключ, -- мовив вiн. -- Нi, не потрiбен. Що ж до вас, Шiмодо, то я досить розвинена духовно людина, щоб вважати оцi вашi трюки звичайнiсiнькими фокусами, якi показують на вечiрках люди з помiрно розвиненою душею. Або гiпнотизери-початкiвцi. -- Гiпнотизери? Друже, ви добираКтеся до сутi! Але ось що я вам скажу: краще бути гiпнотизером, анiж месiКю. Яке то нудне дiло! Чому я не знав ранiше, яким нудним воно буде? -- Ви знали, -- розважливо мовив я. Вiн тiльки розсмiявся. -- Хiба ви нiколи не замислювалися, Доне, що пiсля всього вам буде не зовсiм просто втекти? Що життя нормальноП людськоП iстоти -- не для вас? З цього вiн не смiявся. -- Звiсно, ви маКте рацiю, -- сказав вiн, запустивши розчепiренi пальцi у свою чорну чуприну. -- Досить затриматися десь бiльш як день чи два, i люди одразу ж здогадуються, що в тобi криКться щось дивовижне. Починають хапати за руки, аби ти вилiкував Пх вiд раку, i не минаК й тижня, як тебе знов оточуК цiлий натовп. Отож лiтак допомагаК менi пересуватись, i це мене дуже влаштовуК, бо нiхто нiколи не знаК, звiдки я прибув чи куди подамся. -- У вас попереду важчi часи, нiж ви собi уявляКте, Доне. -- Он як? -- А так. Увесь плин сучасного життя спрямований вiд матерiального до духовного... це повiльний, дуже повiльний... але справдi величний рух. Особисто я не вiрю, що свiт дасть вам змогу залишатися на самотi. -- Але ж Пм потрiбен не я, а чудеса! Чудес я можу навчити будь-кого iншого, i хай собi буде месiКю. Я не застерiгатиму про те, яке нудне це дiло. Крiм того, нема такоП проблеми, вiд якоП не можна втекти. Я з'Пхав з обтiчника на покiс i заходився закручувати болти знизу на третьому i четвертому цилiндрах. Не те, щоб усi вони порозкручувались, але декотрi з них зовсiм не вадило пiдтягти. -- Це ви цитуКте песика Снупi? [Популярний персонаж мультфiльмiв i комiксiв.] -- Красно дякую, але я цитую правду, де б ПП не здибав. -- Доне, ви не можете втекти вiд усього! А що, як i я почну вам поклонятись отут-таки? Що, як менi набридне морочитися з оцим двигуном, i я почну благати, щоб ви дали йому лад замiсть мене? Слухайте, вiднинi я вiддаватиму вам усе, що зможу заробити вiд рана до темна, аби тiльки ви навчили мене ширяти в повiтрi! А не захочете, то я знатиму, що, звертаючись до вас, слiд починати з молитви: Святий ти наш, що зiйшов сюди, аби полегшити менi мiй тягар... Вiн лише посмiхнувся. Менi й досi здаКться, що вiн так i не збагнув, що йому не судилося втекти. Одначе, як про це мiг знати я, коли не знав вiн? -- Чи уявили ви собi цiлком усю картину? Як ото у фiльмi про Iндiю? ВируК людське море, мiльярди рук тягнуться до вас, квiти i фiмiам, золотi постаменти iз тканими срiблом килимами, на якi ви ступаКте, щоб проректи своК слово? -- Нi, аж нiяк. Ще перед тим, як просити собi призначення, я вже знав, що менi такого не знести. Отож i обрав Сполученi Штати i ось що маю: тi ж таки юрби людей. Згадувати про це йому було боляче, i я вiдчув провину за те, що завiв таку розмову. Вiн сидiв на покосi й говорив, нiби дивлячись крiзь мене: -- Ось що я хотiв би сказати в iм'я Господа нашого: коли ти так сильно жадаКш свободи i радостi, то хiба не можеш збагнути, що вони не десь там поза тобою? Скажи: я маю Пх. I ти матимеш Пх! Чини так, нiби вони твоП, -- i вони твоП! Рiчарде, скажiть менi -- що в цьому аж такого недосяжного? Та вони й слухати не хочуть! Чудеса Пм подавай. Подiбно до того, як вони йдуть на автомобiльнi перегони, аби побачити катастрофи, так i до мене сунуть по чудеса. Спочатку це розчаровуК, а згодом викликаК нудьгу. Не уявляю собi, як витримують це iншi месiП. -- Коли так дивитися, то дiло й справдi втрачаК свою привабливiсть, -- зауважив я, затягуючи останнiй болт. -- Куди нам сьогоднi лежить дорога? Дон пiдiйшов до моКП кабiни i замiсть того, щоб очистити вiтрове скло вiд решток комашнi, провiв над ним рукою... i раптом цi розбитi вщент iстоти ожили й полетiли собi геть. Чiльне скло його лiтака не потребувало чищення, i я, звiсно, вже дотямив, що й двигун його мiг обiйтися без догляду. -- Не знаю, -- сказав вiн. -- Не знаю, куди нам лежить дорога. -- Як це розумiти? Вам же вiдоме минуле й майбутнК всього сущого. Ви достеменно знаКте, куди ми маКмо вирушити. Вiн зiтхнув. -- Воно-то так. Але я намагаюсь про це не думати. Перед тим, морочачись iз цилiндрами, я мiркував собi: гей-гей, усе, що менi треба, то це не розлучатися з цим чоловiком -- i я не знатиму нiяких проблем, зi мною не скоПться нiчого лихого, i все буде просто чудово. Одначе тон, яким вiн мовив: "Але я намагаюсь про це не думати", -- змусив мене пригадати, що сталося з iншими месiями, посланими в цей свiт. Здоровий глузд волав до мене: здiймайсь у повiтря, одразу ж повертай на пiвдень i лети геть вiд цiКП людини, лети якнайдалi, так далеко, як тiльки подужаКш. Проте, як я вже згадував, у моПй роботi часом почуваКш себе надто самотнiм, аби нехтувати зустрiчним, з яким можна погомонiти i який до того ж здатен вiдрiзнити елерон вiд вертикального стабiлiзатора. Атож, краще було б менi повернути на пiвдень, але, злетiвши, ми взяли курс на пiвнiчний схiд -- назустрiч майбутньому, про яке вiн намагався не думати. 4 -- Де ви всього цього навчилися, Доне? Ви так багато знаКте! Чи, може, менi це тiльки здаКться? Нi. ЗнаКте ви багато. I все завдяки досвiду? Чи вас якось готували на роль Учителя? -- Тобi дають книгу, i ти читаКш. Я повiсив на розчалку щойно випрану шовкову хустину i витрiщився на нього: -- Книгу?! -- "Пiдручник Спасителя". Це -- своКрiдна бiблiя для Вчителiв. Десь у мене був примiрник, якщо вас цiкавить. -- Так, звiсно! Ви маКте на увазi звичайну книгу, що пiдказуК вам?.. Якусь хвилю вiн порпався в багажнику -- у "Тревел-ейра" вiн одразу ж за пiдголiвником -- i видобув звiдти невеличку книжку в оправi, що мала вигляд замшевоП. Посiбник МесiП Нагадування для розвиненоП душi -- Що ви мали на увазi, коли сказали: "Пiдручник Спасителя"? Це ж "Посiбник МесiП". -- Що так, що так -- хiба не однаково? Вiн почав збирати порозкиданi довкола лiтака речi, наче настав час збиратися в полiт. Я гортав сторiнки книжки. То була збiрка афоризмiв i стислих приписiв. Перспектива -- скористайся нею або облиш ПП. Якщо ти звернувся до цiКП сторiнки, значить ти забуваКш: усе, що дiКться навколо тебе, не К реальнiстю. Подумай про це. Пам'ятай, звiдки ти прийшов, куди йдеш, а передовсiм -- чому ти створив халепу, в яку втрапив. Пам'ятай, що конатимеш жахливою смертю. Все це -- добра пiдготовка, i ти дiстанеш вiд неП бiльше втiхи, якщо зберiгатимеш цi факти у своПй свiдомостi. А проте, сприймай свою смерть досить поважно. Якщо ти смiятимешся дорогою до мiсця твоКП страти -- це, як на загал, буде незрозумiлим для менш розвинених створiнь, i вони називатимуть тебе божевiльним. -- Ви прочитали оте -- про втрату перспективи, Доне? -- Нi. -- Там говориться, що людина маК сконати жахливою смертю. -- Це зовсiм не обов'язково. Залежить вiд обставин. I вiд того, чи вiдчуваК людина бажання залагоджувати справи. -- А ви конатимете жахливою смертю? -- Не знаю. В цьому не так багато сенсу, особливо тепер, коли я покинув те дiло. Невеличке спокiйне вознесiння -- цього маК бути досить. Вирiшу за кiлька тижнiв: коли завершу те, заради чого прийшов. Я сприйняв це за жарт -- адже Дон не раз уже так жартував. Не знав я тодi, що вiн говорив про тi кiлька тижнiв цiлком