сiльнiй сукнi ). Коли ж я вiдштовхнув альбом, й незграбно, iз зусиллям,
висловив свою злодiйську мрiю, вона подивилась на мене, нiби збираючись мене
прогнати. Одначе, поцiкавившись, чи багато я готовий покласти, вона зволила
обiцяти познайомити мене з особою, котра "здатна була б владнати справу".
Наступного дня астматична жiнка, розфарбована, гомiнлива, просякнута
часником, з майже фарсовою провансальською говiркою й чорними вусами над
лiловою губою, повела мене до свого власного, вочевидь, помешкання й там,
наперед долучивши гучне цмокання до зiбраних жмутиком кiнчикiв пальцiв, щоб
пiдкреслити якiсть свого сласного як ружанець товару, еатрально вiдгорнула
фiранку, за якою вiдкрилась половина, що слугувала за всiма ознаками
спальнею для численно© та невибагливо© родини; та на сценi в той час нiкого
не було, окрiм потворно вгодовано©, вiдразливо негарно© дiвчини рокiв
принаймнi п'ятнадцяти, iз малиновими стрiчками у важких чорних косах, котра
сидiла на стiльцi й жартома пестила голомозу ляльку. Коли я вiдмовно похитав
головою й спробував вибратися з пастки, звiдниця, прискорено лопочучи,
почала стягувати брудно-сiру куфайку з бюста молодо© велетки, а потiм,
переконавшись в мо╨му рiшеннi вiдiйти, зажадала "son argent". Дверi вглиб
кiмнати розкрилися, й два чолов'яги, виступивши з кухнi, при╨днались до
спору. Були вони яко©сь криво© будови, голоши©, чорнявi; один з них був у
темних окулярах. Маленький хлопчик та замурзана кривонога дитина замаячили
десь за ними. З нахабною логiчнiстю, притаманною жахам, розлючена звiдниця,
вказавши на мужчину в окулярах, заявила, що вiн ранiш служив у полiцi© - а
тому краще, мовляв, труснути калитою. Я пiдiйшов до Марi© (адже таким було
©© зоряне iм'я), котра на той час преспокiйно переправила сво© важкi ляжки
зi стiльця в спальнi на табурет за кухонним столом, щоб там знову взятись за
суп, а дитина тим часом пiдняла з пiдлоги ©й належну ляльку. В тужливому
запалi, що надавав певного драматизму мо╨му недоладному жестовi, я сунув
грошi в ©© нiякову руку. Вона здала свiй дар екс-сищиковi, й менi дали
дозвiл вiддалитись.
7.
Я не знаю, чи був альбом свахи додатковою ланкою в ромашковiй гiрляндi
долi - та хоч би там як, - невдовзi по тому я намислив одружитись. Я утямив,
що рiвне життя, домашнiй харч, усi звича© шлюбного побуту, профiлактична
одноманiтнiсть лiжково© дiяльностi i - як знати - майбутн╨ зростання
моральних цнот, деяких чисто духовних ерзацiв, могли б допомогти менi - якщо
не позбутись ганебних та шкiдливих покликiв, то принаймнi чемно з ними
справлятися. Невелике майно, що я успадкував по батьковi - (нiчого значного
- "Мiрану" я давно продав) на додачу до мо╨© вражаючо©, хоч i дещо
брутально© чоловiчо© краси, дозволило менi зi спокiйною впевненiстю вдатись
до вiдповiдних пошукiв. Добряче роздивившись, я вподобав дочку польського
лiкаря: добряк лiкував мене вiд серцево© нестачi та нападiв запаморочення.
Iнодi ми разом грали в шахи; його дочка дивилась на мене звiд мольберта i
мною позиченi ©й очi або кiстянки рук встромляла в те кубiстичне глупоття,
яке тодiшнi освiченi панночки малювали замiсть персикiв та овечок. Дозволю
собi повторити, тихо, але поважно: я був, та ще залишився, всупереч усiм
сво©м поневiрянням, винятковим вродливцем, зi стриманими рухами, з м'яким
волоссям i нiби похмурою, але вiд того бiльш привабною поставою великого
тiла. При такiй мужностi часто бува╨, що в гiдних показу рисах суб'╨кта
вiдбито щось похмуре та розбурхане, що треба ховати. Так сталося й зi мною.
Нажаль, я добре вiдав, що варто менi ляснути пальцями, щоб отримати будь-яку
дорослу особу, обрану мною, я навiть звик не дуже зважати на жiнок, боячись
саме того, що та чи iнша плюхне як набряклий соком плiд менi на холодне
лоно. Якби я був що зветься "пересiчним французом", охочим до пишно вбраних
дам, я легко би знайшов серед знавiснiлих вродливиць, якi плюскались у мою
понуру скелю, iстоту значно привабливiшу, нiж моя Валерiя. Та в цьому виборi
я керувався мiркуваннями, що по сутi зводились - як я надто пiзно втямив -
до ницього компромiсу. I все це лише показу╨, яким страшенним дурепою був
Гумберт у справах кохання.
8.
Хоч я твердив собi, що потребую лиш сублiмованого pot-au-feu та живих
пiхв, одначе те, що менi подобалось у Валерi©, це була ©© iмперсонiзацiя
малого дiвчатка. Вона прикидалась малятком не тому, що второпала мою
та╨мницю: таким був просто ©© власний стиль - i я вскочив. Насправдi-бо цiй
дiвчинцi було принаймнi пiд тридцять (нiколи я не мiг встановити ©© точний
вiк, адже навiть ©© паспорт вводив в оману), i вона давно вже розлучилась зi
сво©м дiвоцтвом за обставин, якi змiнювались за настро╨м ©© пам'ятi. Я ж зi
свого боку був на©вним, як тiльки може бути на©вною людина iз сексуальним
╢анджем. Вона здавалась якоюсь пухнастою й грайливою, вбиралась la gamine,
щедро показувала гладкi ноги, вмiла пiдкреслити бiлину пiд'╨му ступнi чорним
оксамитом черевичка, i приндилась, i вигравала ямками, й затрушувала
коротким бiлявим волоссям в найтрафаретнiший в свiтi спосiб.
По короткому обрядi в ратушi я привiв ©© на нову квартиру й дещо
здивував ©© тим, що перед початком будь-яких любощiв змусив ©© перебратись в
просту нiчну дитячу сорочку, яку я щасно вкрав зi скринi (шатно© шафи) в
сиротинцi. Шлюбна нiч видалась доволi кумедною, й через мо© дi© дурка моя
була в iстерицi. Та дiйснiсть невдовзi перемогла. Обiлявлена кучеря виявила
свiй чорнявий корiнець; пушок обернувся на колючки неголено© гомiлки;
рухливий вологий рот, як я його не пхав коханням, вивернув свою мiзерну
подiбнiсть iз вiдповiдною частиною на заповiтному портретi ©© жабоглядно©
покiйно© матiнки; i згодом замiсть блiдого вуличного пiдлiтка, в Гумберта
Гумберта опинилась на руках велика, дебела, коротконога, грудаста й
цiлковито безглузда баба.
Такий стан тривав вiд 1935-го року до 1939-го. ╙диною чеснотою Валерi©
була ©© сумирнiсть, i як не дивно, вiд цього було затишно в нашiй новiй
квартирцi: двi кiмнатки, димний кра╨вид в одне вiкно, цегляний мур - в iнше,
крихiтна кухня, черевикоподiбна ванна, в якiй я почувався Маратом, дарма що
не було бiлошийо© дiвчинки, щоб заколоти мене. Ми провели з дружиною чимало
вечорiв - вона заглибившись в свiй Paris Soir, я - працюючи за хлипким
столиком. Ми вiдвiдували кiно, велодром, змагання з боксу. До ©© прiсно©
плотi я звертався лиш зрiдка, тiльки хвилинами гостро© потреби, крайнього
вiдчаю. Була в бакалiйника, що по той бiк вулицi, мала донька, тiнь яко©
зводила мене з розуму; втiм, за допомогою Валерi© я-таки знаходив деякi
законнi виходи з мого фантастичного лиха. Та що стосу╨ться домашнього харчу,
то ми без слiв залишили pot-au-feu й харчувалися здебiльшого в вузькому
ресторанчику з ╨диним довгим столом на rue Bonaparte, де настiльна
скатертина була в винних плямах, й переважав iноземний гомiн. А в будинку
поряд антиквар виставив у заставленiй вiтринi препишний, барвистий -
зелений, червоний, золотий i чорнильно-синiй - давнiй американський естамп,
на якому був паровоз з гiгантською трубою, великими химерними лiхтарями та
величезним бидлоскидальником, який тягне сво© фiолетовi вагони в громову
степову нiч i домiшу╨ рясний, чорний, що мерехтить iскрами, дим до кудлатих
©© хмар.
В них щось блиснуло. Влiтку 1939-го року помер мiй американський
дядечко, залишивши менi прибуток у декiлька тисяч американських доларiв за
умови, що я пере©ду до Сполучених Штатiв й займусь iнтересами його фiрми. Ця
перспектива припала менi до серця надзвичайно: я вiдчував, що життя мо╨
потребу╨ струсу. Та було дещо iнше: мольовi проточинки з'явились на плюшi
подружнього затишку. В останнiй час я помiчав, як моя дебела Валерiя якось
змiнилась - виказу╨ дивне занепоко╨ння, iнодi щось на кшталт обурення, а це
не пасувало до встановленого характеру персонажа, який вона повинна була для
мене грати. Коли я повiдомив ©й, що ми незабаром попливемо до Нового Йорку,
вона похнюпилась i впала в задуму. Була докучлива тяганина з ©© документами.
Вона ж бо мала кепський Нансенський паспорт i одержанню вiзи аж нiяк не
сприяло швейцарське громадянство чоловiка. Я пояснював неминучiстю стояння в
хвостах до префектури та великими iншими прикрощами ©© млявий та нечулий
настрiй, на який аж нiяк не впливали мо© змальовування Америки, кра©ни
рожевих дiтей та величезних дерев, де життя буде набагато кращим, нiж в
нудному, сiрому Парижi.
Одного ранку (©© папери були вже майже впорядкованi) ми виходили з
яко©сь офiцiйно© будiвлi, як раптом бачу, що Валерiя, яка важко тупала поряд
зi мною, почина╨ енергiйно й мовчазно трусити сво╨ю болонковою головою.
Спочатку я не звертав на це жодно© уваги, та потiм спитав, чому ©й власне
зда╨ться, що там всерединi щось ╨? Вона вiдказала (перекладаю з ©©
французького перекладу яко©сь слов'янсько© площини): "В мо╨му життi ╨ iнша
людина".
Нема чого й казати, що чоловiковi не надто сподобались такi слова.
Мене, не криюсь, вони приголомшили. Прибити ©© тут-таки на вулицi - як би
вчинив чесний мiщанин - не можна було. Роки прихованих страждань мене
навчили самовладанню надлюдському. Отже я чимскорiш сiв з нею в таксомобiль,
який деякий час заклично повз за нами, i в цьому порiвняно спокiйному
усамiтненнi запросив ©© до пояснення ©© диких слiв. Мене душила зростаюча
лють - о, не тому, що я знав якусь нiжнiсть до цi╨© балаганно© фiгури, яка
зветься мадам Гумберт, але тому, що нiкому крiм мене не дозволено було
вирiшувати проблеми законних i незаконних злучань, а тут Валерiя, моя
фарсова дружина, нахабно взялася порядкувати за сво©м розсудом ще й мо©ми
вигодами й мо╨ю долею. Я зажадав, аби вона назвала менi коханця. Я повторив
питання; та вона не припиняла свого клоунського базiкання, й далi теревенячи
про те, яка вона нещаслива зi мною, й хоче негайно зi мною розлучитись.
"Mais qui est-ce?" загорлав я нарештi, двигнувши ©© кулаком по колiну, й
вона, навiть не зморщившись, втупилась в мене, наче вiдповiдь була такою
простою, що й пояснень не треба. За цим швидко звела плечем i вказала
пальцем на м'язисту потилицю водiя. Той загальмував близько невелико©
кав'яренки й представився. Не можу пригадати його кумедного прiзвища, але
через стiльки рокiв вiн бачиться менi ще зовсiм ясно - кремезний русак,
колишнiй полковник Бiло© Армi©, пишновусий, острижений ©жаком. (Таких як вiн
не одна тисяча жила з цього безтямного промислу в Парижi). Ми сiли за
столик, бiлогвардi╨ць замовив вино, а Валерiя, поклавши на колiно промоклу
серветку, говорила далi - в мене радше, нiж зi мною: у цей величний келих
вона сипала слова з безупиннiстю, яко© я й не чекав вiд не©, причому щомитi
вибухала залпом польських або росiйських фраз у напрямi свого незворушного
коханця. Становище ставало абсурдним, i воно стало абсурднiшим, коли
таксомобiльний полковник, iз хазяйською усмiшкою перервавши Валерiю, почав
розвивати власнi домисли й задуми. Промовляючи потворною французькою, вiн
накреслив ту царину любовi та працi, в яку вiн наважився ввiйти за руку зi
сво╨ю жiночкою. Вона ж тепер зайнялася сво©м виглядом, сидячи мiж ним та
мною: пiдмальовувала випнутi губки, виправляла подзьобуванням пальцiв (при
цьому строюючи пiдборiддя) виперед блузки й так далi, а вiн мiж тим говорив
про не©, не тiльки як начебто ©© не було з нами, але так, як буцiм вона була
сирiткою, котру наразi переводили задля ©© ж добра вiд одного мудрого
опiкуна до iншого, мудрiшого; i хоч я перебiльшував i можливо паплюжив усi
враження через свiй безпорадний гнiв, присягаюсь, що полковник преспокiйно
радився зi мною щодо таких речей як ©© дi╨та, регули, гардероб, i книжки,
якi вона вже читала чи повинна була прочитати. "Зда╨ться менi, казав вiн, ©й
до вподоби Жан Крiстоф - як ви гада╨те?" О, вiн був сущий лiтературознавець,
цей добродiй Таксович.
Я поклав край його дзижчанню тим, що запросив Валерiю зiбрати свiй
жалюгiдний скарб негайно, на що пошляк полковник заявив, що охоче знесе його
в авто власноруч. Взявшись до виконання обов'язку, вiн повiз Гумбертiв,
мось╨ та мадам, додому, й повз весь шлях Валерiя говорила, а Гумберт Грiзний
внутрiшньо радився з Гумбертом Покiрним, кого саме заб'╨ Гумберт Гумберт -
©©, чи ©© любого приятеля, або обох, або нiкого. Згадую, як одного разу я
мав у руках пiстолет, що належав студентовi-спокласнику, в ту пору мого
життя (зда╨ться, я про ту пору не згадав, та це не до потреби), коли я
плекав думку порозважатись iз його сестрою (вкрай сяйливою нiмфеткою, з
великим чорним бантом) i потiм застрелитись. Тепер же я питав себе, чи варта
була Валечка (як ©© називав полковник) того, щоб застрелити ©©, задушити або
втопити. Вона мала вельми чулi руки та ноги, i я вирiшив обмежитись тим, що
завдам ©й страшенного болю, як тiльки ми усамiтнимося.
Та цьому не судилося бути. Валечка - яка вже на той час проливала
потоки слiз, забарвленi розмальованою райдугою ©© косметики - взялася
всяк-так набивати речами скриню, двi валiзи, порепану картонку, - i жадання
взути гiрськi чоботи й з розгону штурхнути ©© в круп було, ясна рiч,
нездiйсненним, допоки клятий полковник порпався поблизу. Не те, що вiн
поводився нахабно, чи якось подiбно до цього: навпаки, вiн виявляв (якби на
боковiй сценi того еатру, до якого мене залучили) делiкатну старосвiтську
чемнiсть, при чому супроводжував усякий свiй порух неправильно вимовленими
вибаченнями (же деманд пардон... еске же пуi...) з великим тактом
вiдвертався, поки Валечка здирала сво© рожевi штанцi з мотузки над ванною;
але мерзотник перебував, здавалось, повсюди, пристосовуючи громадь свою до
анатомi© квартири, читаючи мою газету в мо╨му ж крiслi, розв'язуючи вузли на
мотузцi, закручуючи собi цигарку, рахуючи чайнi ложечки, вiдвiдуючи уборну,
допомагаючи сво©й дiвцi загорнути електричну сушарку для волосся (подарунок
©© батька) й виносячи на подвiр'я всякий мотлох. Я сидiв, склавши руки, одне
стегно на пiдвiконнi, гинучи з нудоти й ненавистi. Нарештi вони обидва
вийшли з квартири, яка дрижала, - вiбрацiя дверей, як я ©х захлопнув, довге
мала вiдлуння в кожному мо╨му нервi, що було слабою замiною того заслуженого
ляпасу навiдмах по вилицi, якого б вона отримала на екранi за всiма
правилами теперiшнiх кiнофiльмiв. Граючи незграбно свою роль, я попростував
у ванну, аби перевiрити, чи не взяли вони мого одеколону; нi, не взяли; та я
помiтив iз корчем злобно© огиди, що колишнiй радник царя, добряче
спорожнивши мiхур, не спустив воду. Ця врочиста калюжа зайшло© урiни з
розлiзлим у нiй змоклим темно-жовтим недопалком побачилась менi найвищою
образою, i я шалено крутнувся, шукаючи збро©. Насправдi ж, вочевидь, не
iнакше, як росiйська мiщанська ввiчливiсть (з домiшкою мабуть чогось
азiйського) подвигла доброго полковника (Максимовича! - його прiзвище раптом
прикотило знов до мене), вельми пихату людину, як усi росiяни, на те, щоб
спровадити iнтимну нужду з пристойним беззвуччям, не пiдкресливши малу площу
чужо© квартири виверганням гучноголосого водоспаду поверх власного
приглушеного струмочка. Та це не спало менi на думку в ту хвилину, коли
ревучи вiд лютi я нишпорив по кухнi в пошуках будь-чого поважнiшого вiд
мiтли. Раптом, кинувши це, я ринувся з дому з геро©чним намiром напасти на
нього, покладаючись на самi кулаки. Однак, всупереч мо©й природнiй силi, я
зовсiм не боксер, мiж тим як низькорослий, але широкоплечий Максимович
скидався на злитого з чавуну. Порожнеча вулицi, де вiд'©зд мо╨© дружини не
був нiчим вiдзначений, окрiм стразового ╢удзика, що палав у багнюцi
(загубленого пiсля того, як вона берегла його три нiкому непотрiбних роки в
зламанiй скриньцi), ймовiрно врятувала мене вiд роз'юшеного носа. Та
байдуже: з часом помста за мене приспiла. Один з Пасадени сказав менi якось,
що мiсiс Максимович, роджена Зборовська, сконала в пологах 1945 року. Вона з
чоловiком потрапила якимсь чином з Францi© до Калiфорнi©; там, протягом
цiлого року, за достойний оклад, вони слугували об'╨ктами дослiдження, що
його провадив вiдомий американський етнолог. Дослiд мав на метi встановити
людськi (iндивiдуальнi та расовi) реакцi© на живлення лише бананами та
фiнiками при сталому перебуваннi навкорячки. Мiй оповiдувач, за фахом лiкар,
присягався менi, що бачив на власнi очi обох - огрядну Валечку та ©©
полковника, на той час посивiлого й також сильно згрубiлого, як вони
старанно плазували по полiрованiй пiдлозi уздовж ряду ясно освiтлених
примiщень (в одному були фрукти, в iншому вода, в третьому пiдстилки, i
т.д.) у товариствi декiлькох iнших найнятих чотириногих, набраних серед
терплячих i беззахисних верств. Я тодi-таки спробував вiдшукати в
антропологiчному часопису результати цих дослiджень, та напевно вони ще не
були оприлюдненi. Звiсно, цим науковим плодам потрiбен час для кiнцевого
дозрiвання. Маю надiю, що звiт буде iлюстрований добрими фотографiями, коли
вiн з'явиться, проте не надто ймовiрно, щоб тюремнi бiблiоеки одержували
подiбнi працi. Та, якою я змушений нинi користуватись, ╨ винятковим
прикладом кепського еклектизму, який керу╨ вибором книжок у закладах,
подiбних цьому. Тут ╨ Бiблiя, авжеж, i ╨ Дiккенс (давн╨ багатотомне
Дiлiнгамове видання, Новий Йорк, MD CCCL XXXVII); ╨ й "Дитяча енциклопедiя"
(у якiй трапляються доволi гарненькi фотографi© сонце-волосих герль-скаутiв
у трусиках), ╨ й детективний роман Агаи Крiстi "Оголошено вбивство"; але
поза тим ╨ такi дрiбнички як "Бурлака в Iталi©" Пере© Ельфiнстона, автора
"Знову Венецiя", Бостон, 1868, й порiвняно недавнiй (1946) Who's who in the
Limelight - перелiк акторiв, режисерiв, драматургiв i знiмки статичних сцен.
Проглядаючи вчора останню зi згаданих книг, я був нагороджений однi╨ю з тих
блискавичних збiгiв, що ©х логiк не терпить, а поет обожню╨. Переписую
найбiльшу частину сторiнки:
Пiм, Роланд. Народився у Лундi, Масачусетс, 1922. Отримав освiту в
Ельсиндорському еатрi, Дербi, Новий Йорк. Дебютував у "Сонцi, що
провалилось". Серед багатьох iнших п'╨с, у яких вiн грав, були: "В
Сусiдньому Кварталi", "Дiвчина в зеленому", "Перетасованi Чоловiки", "Дивний
Гриб", "На волосинцi", "Джон Ловлi", "Я марив Тобою".
Ку©льтi, Клер. Американський драматург. Народився в Ошан, Нью Джерсi,
1911. Закiнчив Колумбiйський Унiверситет. Почав працювати в комерцi©, та
потiм звернувся до написання п'╨с. Автор "Маленько© нiмфи", "Панi, яка
любила блискавку" (у спiвпрацi з Вiвiан Дамор-Блок), "Темних Рокiв",
"Дивного Гриба", "Любовi Батька" та iнших. Гiднi уваги його численнi п'╨си
для дiтей. "Маленька Нiмфа" (1940) витримала турне в 14.000 миль i давалась
280 разiв на провiнцi© в одну зиму, перш нiж дiстатись Нового Йорка.
Улюбленi розваги: напiвгонковi авто, фотографування, домашнi звiрята.
Квайн, Долорес. Народилась 1882-го року, в Дейтонi, Огайо. Вивчала
сценiчну майстернiсть в Американськiй Академi©. Дебютувала в Отавi, 1900-го
року. Дебют у Новому Йорку вiдбувся 1904-го року в "Не Розмовляй зi
Стороннiми". З тих пiр загубилась в таких-ото п'╨сах...
Якою безпомiчною мукою краюсь на самий знак iменi мого любого кохання,
навiть тут, на прiзвище яко©сь бридко© старо© комедiантки! Адже й вона
мабуть стала б акторкою! Народилась 1935-го року, виступала (до речi бачу,
що в кiнцi попереднього параграфа в мене помилка - та прошу не виправляти,
шановний видавцю) в "Убитому Драматурзi". Квайн-Швайн. Убив ти Ку©л-ти. О,
Лолiто моя, все що можу тепер це грати словами.
9.
Тяганина з розлученням змусила мене вiдкласти вiдплиття, i мряка ще
однi╨© Свiтово© Вiйни вже облягла земну кулю, коли, пiсля нудно© зими в
Португалi©, де я перенiс запалення легенiв, я нарештi досяг берегiв Америки.
В Новому Йорку я охоче прийняв пропоновану долею легку службу: вона полягала
головним чином у вигадуваннi та редагуваннi парфумерних оголошень. Я радо
вiтав ©© поверховий характер i псевдолiтературне забарвлення й займався нею
абияк, коли заманеться. З iншого боку, новий, во╨нних часiв унiверситет в
Новому Йорку намовляв мене дописати мою порiвняльну iсторiю французько©
лiтератури. Перший том забрав менi десь два роки працi, причому я чи не
щодня працював бiльш нiж п'ятнадцять годин. Позираючи на цей перiод, я бачу
його ретельно подiленим на просторе свiтло й вузьку тiнь: свiтло належить до
втiшних пошукувань у чертогах бiблiоек; тiнь - до страждальних жадань, до
безсоння - словом до того, про що я достатньо вже поговорив. Обiзнаний зi
мною читач легко уявить собi, як старанно, через спекотну пилюку, я виглядав
- нажаль, здаля всякий раз - нiмфеток, що бавились у Центральному Парку, i
як менi огиднi були декоративнi, дезодорованi секретарки й конторницi, якими
один з жартунiв з нашого iнтересу так силився мене знадити. Опустимо це все.
Згубний розпад душевних сил привiв мене в санаторiю на пiвтора роки; я
вернув до працi - й невдовзi знов занепав.
Одужання могло обiцяти бадьоре життя на вiльному просторi. Любий мiй
лiкар, чарiвний цинiк з короткою темною борiдкою, познайомив мене зi сво©м
братом, котрий лагодився вести експедицiю в приполярнi областi Канади. Я був
до не© залучений як "спостерiгач психiчних реакцiй". Час вiд часу я подiляв
(втiм, не дуже успiшно) iз двома молодими ботанiками й старим теслею пухлявi
принади одно© з наших знавчинь з харчування, докторки Анiти Джонсон - котру
невдовзi вислали собi геть лiтаком, про що згадую з задоволенням. Мету
експедицi© я уявляв собi не дуже ясно. З уваги на численних метеорологiв,
якi брали участь у нiй, спало б на думку, що ми простежу╨мо до свого барлога
(десь вочевидь на островi Принца Уельського) блукаючий та хитливий пiвнiчний
магнiтний полюс. Одна з груп заснувала з допомогою канадцiв метеорологiчну
станцiю на П'╨ровiй Стрiлцi в Мельвильському Зундi. Iнша, також заблудла
група збирала планктон. Третя вивчала зв'язок мiж туберкульозом i тундрою.
Берт, фiльмовий фотограф, дуже непевний в собi хлопчак, з яким мене
змушували деякий час посилено трудитись фiзично (вiн, як i я мав психiчнi
негаразди) запевняв, що "великi люди" з нашо© експедицi©, справжнi ©©
керiвники, котрих ми нiколи не бачили, мали за мету перевiрити вплив
клiматичного потеплiння на хутро полярного лиса.
Ми жили в складених будах серед до-кембрiйського гранiтного свiту. В
нас була сила припасiв - комплект Reader's Digest, мiшалка для морозива,
хiмiчнi клозети, ковпаки з кольорового паперу, щоб справляти Рiздво. Я на
подив добре подужав, попри неймовiрну порожнечу й нудоту життя. Оточений
похмурою рослиннiстю арктики - дрiбним верболозом, лишайником - пронизаний
i, як вважаю, прочищений вiтросвистям, я сидiв був на круглому каменi, пiд
цiлковито прозорим небом (крiзь яке однак не просвiтлювало нiчого поважного)
й вiдчував себе напрочуд вiдчуженим вiд свого я. Вгодованi, лиснiючi
маленькi ескiмоски з личками морських свинок, риб'ячим запахом i воронячою
чорнявою прямого волосся, збуджували мене навiть менше, нiж Джонсон.
Нiмфетки не водяться в арктичних областях.
Я дозволив бiльш тямущим людям аналiзувати дрейфування криг, друмлiни,
гремлiни, кремлiни та деякий час силився нотувати те, що простодушно брав за
"психiчнi реакцi©" (я помiтив, наприклад, що при пiвнiчному сонцi сновидiння
бувають яскраво забарвленi, що пiдтвердив мiй друг фотограф). Крiм того, я
мусив допитувати рiзних сво©х товаришiв про численнi предмети, якi ╨:
ностальгiя, побоювання невiдомих звiрiв, гастрономiчнi й статевi марення,
улюбленi розваги, вподобанi радiопрограми, змiни в свiтоглядi тощо. Усiм це
набридло аж так, що я кинув - й тiльки в кiнцi мо╨© двадцятимiсячно©
"приполярно© каторги" (як жартома висловився один з ботанiкiв) накатав геть
вигаданий та дуже кольористий рапорт; зацiкавлений читач знайде його
надрукованим у Annals of Adult Psychophysics вiд 1945 чи 1946 року, а також
у випуску Arctic Explorations, що присвячений нашiй експедицi© - яка, додам
на завершення, аж нiяк не стосувалась мiдних покладiв на Островi Вiкторi© й
подiбних дрiбниць, як менi надалi вдалося дiзнатись вiд мого благодушного
лiкаря, адже справжня мета експедицi© була, як то кажуть "та╨много" кшталту,
а тому дозволю собi тiльки додати, що якою б не була мета, ©© було цiлком
довершено.
Читач дiзна╨ться з жалем, що незабаром по мо©м поверненнi в
цивiлiзований свiт менi випало знову боротися з затьмаренням розуму (якщо
тiльки це жорстоке визначення ╨ прийнятним для меланхолi© та вiдчуття
нестерпного мло╨ння). Остаточним одужанням я зобов'язаний вiдкриттю, яке я
зробив пiд час лiкування в дуже дорогiй санаторi©. Я вiдкрив невичерпне
джерело здорово© втiхи у тому, щоб розiгрувати психiатрiв, хитро потураючи
©м, не даючи ©м помiтити, що зна╨ш усi ©хнi професiйнi куншти, вигадуючи ©м
на догоду вiщi сни в суто класичному стилi (якi змушували ©х самих,
визискувачiв снiв, бачити сни i прокидатися з криком), дратуючи ©х
фальшивими спогадами про нiбито пiдглянутi "одвiчнi сцени" батькiвського
спожильства й не дозволяючи навiть вiддалено домислювати правдиве лихо ©х
пацi╨нта. Давши хабара сестрi, я отримав доступ до архiвiв лiкарнi й там
знайшов, не без смiху, фiшки, що прозивали мене "потенцiйним
гомосексуалiстом" та "абсолютним iмпотентом". Ця забава менi так подобалась
та дiяла на мене так сприятливо, що я зостав зайвий мiсяць пiсля одужання
(при цьому чудово спав та ©в з апетитом школярки). А по цьому я ще докинув
тиждень лише заради того, щоб мати задоволення позмагатися з могутнiм
професором з "перемiщених осiб", чи Дi Пi (вiд "Дементi© Прекокс"), вельми
знаним, котрий був вiдомий тим, що вмiв примусити хворого повiрити, що той
був свiдком власного зачаття.
10.
По виходi з лiкарнi, я вирiшив дошукати собi сiльце в Новiй Англi©, або
якесь-таке сонне мiстечко (iльми, бiла церква), де я провiв би лiтературне
лiто, живучи з короба нагромаджених у мене лiтературних замiток i купаючись
в найближчому ставку. Робота над пiдручником прихопила мене знов, а участь у
дядечкових посмертних пахощах я на той час уже звiв до мiнiмуму.
Один з колишнiх його службовцiв, парость шляхетного роду, запросив мене
оселитись на декiлька мiсяцiв у примiськiй садибi сво©х збiднiлих кревних на
прiзвище Мак-Ку, котрi волiли здати верхнiй поверх, де до смертi сво╨© чемно
бiдкалася стара тiтка. Вiн сказав, що в них двi доньки, одна зовсiм
маленька, а друга дванадцяти рокiв, i прекрасний садок неподалiк вiд
прекрасного озера, що все це провiща╨ досконально досконале лiто.
Ми обмiнялись листами, i я впевнив пана Мак-Ку, що я не гаджу по кутах.
Нiч в по©здi була фантастична: я силився уявити собi iз всiма можливими
подробицями загадкову нiмфетку, яку я навчатиму французько© й пеститиму
по-гумбертському. Нiхто мене не стрiнув на iграшковому вокзалику, де я
вийшов iз сво╨ю новою коштовною валiзою й нiхто не озвався на телефонування.
Проте, за деякий час в ╨диний готель зелено-рожевого Рамзделя з'явився
засмучений, змоклий Мак-Ку зi звiсткою, що його будинок щойно згорiв до
решток - можливо внаслiдок одночасно© пожежi, палаючо© в менi всю нiч в
жилах. Мак-Ку пояснив, що його жiнка з дочками по©хала сiмейним авто шукати
притулку на якусь мизу, що належала ©м, та що подруга дружини, панi Гейз,
пречудова жiнка, 342 Лоун Стрiт, готова здати менi кiмнату. Стара, яка жила
саме навпроти панi Гейз, позичила Мак-Ку свiй лiмузин, допотопну махину, iз
прямокутним верхом, якою керував веселий маврин. Я-бо подумав собi, що коли
зникла ╨дина причина мого при©зду саме в Рамздель, нове влаштування,
запропоноване менi - просто глупоття. Що менi було в тому, що вiн ма╨
вiдбудувати по-новому житло - адже напевно все було добре застраховане. Я
вiдчував обурення, розчарування й нудьгу, та ╨ством ввiчливий ╨вропе╨ць, не
спромiгся на вiдмову вiд того, щоб бути вiдвезеним на Лоун Стрiт цим
похоронним лiмузином, та я крiм того чуяв, що в разi вiдмови Мак-Ку вигада╨
будь-який найскладнiший спосiб розпорядитись мо╨ю персоною. Я бачив, як вiн
затупцював геть, i як мiй шофер похитав головою iз легкою посмiшкою. Пiд час
©зди я присягався собi, що не залишусь в Рамзделi нi за яких обставин, а
здiймусь того ж таки дня в напрямку Бермудських чи то Багамських або
Достобiсових островiв. Ще донедавна крiзь мiй хребет проминали деякi
перелюбнi можливостi в зв'язку з кольоровими знiмками морських курортiв, та
сказати правду саме Мак-Ку рiзко звiв мене з мо©х планiв через свою
добропорядну, але як стало вiдомо нинi, абсолютно нездiйсненну пропозицiю.
До речi на рахунок рiзких зведень убiк: ми ледь не розчавили
причепливого примiського собаку (з тих, що влаштовують засiдки автомобiлям),
як тiльки завернули на Лоун Стрiт. Показався Гейзiвський будинок - дощатий,
бiлений, жахливий, побляклий вiд старостi, радше сiрий нiж бiлий - той
рiзновид житла, у якому зна╨ш, що знайдеш замiсть душу клiстирну кишку, що
©© натягують на ванновий кран. Я дав на чай шоферовi, ще й понадiявся, що
вiн негайно вiд'©де, - це б дало менi змогу завернути назад до готелю, щоб
забрати валiзу, та вiн попросту доплив протилежного дому, з веранди якого
стара мiс Вiзавi окликала його. Яку було дати раду? Я натиснув дверного
╢удзика.
Чорношкiра поко©вка впустила мене й залишила стояти на килимi,
натомiсть помчала на кухню, де щось горiло, або радше пiдгорало.
Передпокiй прикрашала в'язка древнiх дзвiночкiв, бiлооке дерев'яне
страховисько мексиканського виробництва для туристiв, i Ван Гог
("Арлезiанка") - банальний щасливець вишукано© частини буржуазного класу.
Праворуч, прочиненi дверi дозволяли побачити закуток вiтальнi iз
додатковою мексиканською нiсенiтницею в склянiй шафi та строкатою канапою
вздовж стiни. Попереду, вглиб передпокою, постали сходи, i поки я стояв
витираючи хустиною чоло (тiльки зараз я зауважив, яка спека була на дворi) i
дивлячись на випадково надбаний предмет - старий сiрий тенiсний м'ячик, що
лежав на дубовому баулi, - пролунав з верхнього майданчика контральтовий
голос панi Гейз, котра зiгнувшись над поруччям мелодiйно запитала "То мсь╨
Гумберт?" На додаток звiдти злетiло трохи цигаркового попелу. За тим сама
панi (сандалi, темно-червонi штанцi, жовта шовкова блузка, трохи прямокутне
обличчя - в такому порядку) зiйшла по схiдцях, цюкаючи вказiвним пальцем по
цигарцi при цьому.
Волiв би тутож i змалювати панi Гейз, щоб позбутись ©©. Сердезi було
рокiв тридцять п'ять, в не© був гладкий лоб, вискубанi брови й зовсiм
простi, хоча й доволi вабнi риси обличчя того кшталту, який можна визначити
як слабкий розчин Марлени Дiтрих. Похляпуючи долонею по бронзовому шиньйону
на потилицi, вона повела мене у вiтальню, де ми погомонiли трохи про
згорiлий будинок Мак-Ку та про переваги життя в Рамзделi. ╞© широко
розташованi аквамариновi очi мали звичку оглядати всього спiвбесiдника,
старанно обминаючи його власнi очi. ╞© усмiшка зводилась до запитального
злету однi╨© бровi, й поки говорила, вона наче розгортувала кiльця свого
тiла, дрiбно-поквапно випростовуючись звiд канапи в напрямку трьох
попiльниць i камiна (у якому лежала брунатна серцевина яблука); по чому вона
знов вiдкидалась, пiдклавши пiд себе одну ногу. Вона явно належала до числа
тих жiнок, чи© вiдполiрованi слова здатнi вiддзеркалити жiночий гурток
читання або жiночий гурток бриджу, але вiддзеркалити душу не можуть, жiнок,
доконче позбавлених почуття гумору, жiнок, по сутi цiлком байдужих до
десяти-дванадцяти ©м вiдомих тем салонно© розмови, але при цьому вельми
прискiпливих щодо розмовних правил, крiзь сонячний целофан яких ясно
проступають прихованi, затиснутi й не дуже смаковитi речi. Я цiлком розумiв,
що якби за будь-яким неймовiрним збiгом обставин опинився би ©© пожильцем,
вона меодично взялася б робити з мене те, що ©й ввижалось пiд словом
"пожилець" - i я був би втягнений в одну з тих нудних любовних пригод, якi
були аж як вiдомi менi.
Втiм, жодно© не могло бути мови про те, щоб менi тут оселитись. Я не
думав, що мiг би жити щасно в домi, де на кожному стiльцi валя╨ться
розшарпаний журнальчик, i де кепсько змiшу╨ться комедiя "функцiональних"
сучасних меблiв з трагедi╨ю старезних гойдалок та хитких столикiв iз
мертвими лампами на них. Мадам повела мене вгору й налiво, в "мою" кiмнату.
Я оглянув ©© крiзь iмлу мо╨© вiдмови вiд не©, але попри цю iмлу помiтив над
"мо©м" лiжком репродукцiю "Крейцерово© Сонати" Рене Прiне. I цю конурку для
прислуги вона йменувала "пiвстудi╨ю"! Геть звiдси, геть негайно, подумки
кричав я собi, вдаючи, що замислився над кумедно заниженою цiною, яку iз
мрiйливою та грiзною надi╨ю поставила господиня за цiлий пансiон.
Проте, старосвiтська чемнiсть змушувала мене й далi терпiти. Ми
перейшли через майданчик сходiв на правий бiк будинку ("Тут живу я, а тут
живе Ло" - напевно поко©вка, подумав я), та квартирант-коханець ледве сховав
подрог, коли його, вельми витонченого мужчину, пустили вперед час глянути на
╨дину в домi ванну - закут (мiж майданчиком i кiмнатою вже згадано© Ло), в
якому безформнi вологi речi нависали над сумнiвною ванною, позначеною знаком
запитання залишено© тут волосинки, й отут спiткав я передбаченi мною звиви
гумово© змi© та iнший, чимось спорiднений з нею предмет: кашлато-рожеву
попонку, яка манiрно вкривала дошку клозету.
"Я бачу, ви ма╨те не дуже прихильне враження", сказала моя панi,
зронивши на мить руку менi на рукав. Вона по╨днувала зимнокрову
наполегливiсть (надмiра того, що зветься, зда╨ться, "спокiйною грацi╨ю") з
якоюсь сором'язнiстю й журбою, через що особлива ретельнiсть, з якою вона
добирала слiв, ввижалась такою ж неприродною, як iнтонацi© викладача дикцi©.
"Мiй дiм не дуже охайний, визнаю", правила далi мила приречена жiночка "та я
запевняю (очi ©© наразi слизнули по мо©х губах) пановi буде добре тут,
навiть дуже добре. А ну ж бо я покажу вам ©дальню та сад" (останн╨ було
вимовлене жвавiше, нiби вона вабливо майнула голосом).
Я неохоче пiшов за нею знову в нижнiй поверх; пройшли через передпокiй
та повз кухню, що була на правому боцi будинку, на тому ж боцi, де були
©дальня й вiтальня (мiж тим як злiва вiд передпокою, пiд "мо╨ю" кiмнатою не
було нiчого крiм гаража). На кухнi мiцна молода мавринка промовила, знiмаючи
свою велику глянсо-чорну торбину з клямки дверей, якi вели на заднiй ╢анок:
"Я тепер пiду, мiсiс Гейз". "Гаразд, Лу©зо", зiтхаючи вiдказала та. "Я
заплачу вам у п'ятницю". Ми проминули невеличку комору для посуду й хлiба та
опинились в ©дальнi, сумiжнiй з вiтальнею, якою ми донедавна милувались. Я
помiтив бiлу шкарпетку на пiдлозi. Нерадо крякнувши, панi Гейз нагнулась за
нею мимохiдь i кинула ©© в якусь шафу. Побiжно ми оглянули стiл iз червоного
дерева i фруктову вазу на-посередцi, яка нiчого не мала в собi крiм однi╨©
сливово© кiстки, яка ще лиснiла. Втiм я намацав у кишенi розклад по©здiв i
непомiтно його вивудив, щоби на першу змогу ознайомитись з ним. Я досi ще
йшов услiд за панi Гейз крiзь ©дальню, коли раптом у кiнцi ©© спалахнула
зелень. "Ось i веранда", проспiвала моя водителька, й за тим, без найменшого
попередження, блакитна морська хвиля напнулась менi пiд серцем, i з
комишевого килимка на верандi, вiд сонячного кола, напiвгола, на колiнах,
повертаючись на колiнах до мене, моя рiв'╨рська любов уважно на мене глянула
з-над темних окулярiв.
Це було те ж саме дитя - тi ж тонкi, медового вiдтiнку, плечi,
шовковиста, гнучка, оголена спина, така ж русява кучма. Чорна, бiлим
поцяткована, хустина, пов'язана навколо ©© торса, ховала вiд мо©х постарiлих
горилячих очей - та не вiд погляду мо╨© молодо© пам'ятi - напiврозвиненi
груди, якi я так пестив того довiчного дня. Та буцiмто я був казковою
нянькою маленько© князiвни (згублена, вкрадена, знайдена, вдягнена в
циганське лахмiття, скрiзь яке ©© голизна всмiха╨ться королю i сво©м
гончакам), я впiзнав темно-брунатну родимку в не© на боцi. Iз священним
острахом й зачаруванням (король рида╨ з радощiв, сурми сурмлять, нянька
п'яна) я знову побачив привабний запалий живiт, де мо© на пiвдень спрямованi
вуста мимохiдь зупинились, i цi хлоп'ячi стегна, на яких я цiлував зубчастий
вiдбиток вiд пояску трусикiв - того нестямного, довiчного дня бiля Рожевих
Скель. Чверть столiття з тих пiр, яку я прожив, звузилась, створила трепетне
вiстря й зникла.
Надзвичайно важко менi виразити з потрiбною силою цей вибух, цей
подрог, цей поштовх палкого впiзнавання. В ту ж сонцем пронизану мить, у яку
мiй погляд устиг обiйняти навколiнену дiвчинку (яка блимала з-над окулярiв -
о, маленький Herr Doktor, котрому судилось вилiкувати мене вiд усiх хвороб),
поки я йшов повз не© у машкарi достиглостi (в образi поставного мужнього
вродливця, героя екрану), порожнеча мо╨© душi встигла ввiбрати всi подробицi
©© яскраво© звабностi й порiвняти ©© з рисами мо╨© померло© наречено©.
Пiзнiше, ясна рiч, ця nova, ця Лолiта, моя Лолiта, повинна була цiлком
затьмарити свiй прототип. Я тiльки прагну пiдкреслити, що одкровення на
американськiй верандi було тiльки наслiдком того "князiвства бiля моря" в
мо╨му стражденному отроцтвi. Все, що вiдбулось мiж цими двома подiями,
зводилось до низки слiпих пошукувань i блукань i хибних зачаткiв радостi.
Все, що було спiльного мiж цими двома створiннями, робило ©х ╨диним для
мене.
Втiм я не маю жодних iлюзiй. Мо© суддi добачать у вищесказаному лише
кривляння навiженого, який просто любить le fruit vert. Врештi-решт, я
цiлком байдужий до цього. Знаю тiльки, що поки Гейзиха та я спускалися
сходинками до зача©лого подих саду, колiна мо© були, мов вiддзеркалення
колiн у хиткiй водi, а губи були наче пiсок.
"Це була моя Ло" проказала вона, "а ось мо© лiле©."
"Так," сказав я, "так. Вони чудовнi, чудовнi, чудовнi."
11.
Експонат номер два - нотатник у чорнiй обкладцi зi штучно© шкiри, з
карбованим золотим роком (1947) сходинками в верхньому лiвому кутi.
Змальовую цей ретельний вирiб фiрми Бланк, Бланктон, Масач., наче вiн дiйсно
лежав проти мене. Насправдi ж, вiн був знищений п'ять рокiв тому, i те, що
ми позира╨мо (завдяки ласкавостi Мнемозiни, яка увiчнила його) - тiльки
митт╨ве втiлення, кволий викидень з гнiзда Фенiкса.
Виразнiсть, з якою пам'ятаю свiй щоденник, спричинена тим, що я писав
його двiчi. Спочатку я використав блокнот великого формату, на вiдривних
аркушах якого я робив записи олiвцем з багатьма пiдчищеннями й
виправленнями; все це дещо скорочено я переписав найдрiбнiшим i найбiльш
бiсiвським зi сво©х начеркiв у чорний записник.
Тринадцяте число травня офiцiйно об'явлене Днем Пiсним у Нью-Гемпширi,
але в Каролiнах, наприклад, це не так. Року 1947 в цей день через пошесть
так звано© "шлунково© iнфлюенци" рамздельська мiська управа вже закрила на
лiто сво© школи. Незадовго до того я в'©хав у Гейзiвський дiм, i щоденничок,
з яким я тепер маю намiр ознайомити читача (на зразок того, як шпигун
переда╨ на пам'ять змiст повiдомлення, яке проковтнув), сяга╨ бiльшо©
частини червня. Мо© зауваження про погоду читач може перевiрити в числах
мiсцево© газети за 1947 рiк.
Четвер. Дуже гаряче. З вигiдного дозорчого пункту (у вiкнi ванно©
кiмнати) побачив, як Долорес знiма╨ бiлизну з вервечки в яблучно-зеленому
свiтлi по той бiк дому. Вийшов, нiби гуляючи. Вона була в клiтчастiй
сорочцi, в синiх ковбойських панталонах i полотняних тапочках. Кожним сво©м
рухом серед круглих сонячних блискiв вона торкалась найпота╨мнiшо© й
найсутт╨вiшо© струни мо╨© мiзерно© плотi. Трохи згодом сiла бiля мене на
нижню сходинку заднього ╢анку та зайшлася збирати дрiбнi камiнцi, що лежали
на землi мiж ©© ступнями - гострi, гострi камiнцi - й на додачу ©м кручени