"Н.С. Аристофф" родом з "Каагели"? Де тво╨ жало, Каагело? А що це:
"Джемс Мавор Морелл, Каламбург, Англiя"? "Аристофан", "Каламбур" - чудово,
та чого я не второпав?
Одна риса, повторювана в цих пiдробках, вкидала мене в аж надто болюче
здригання. Такi речi як "Г. Трапп, Женева, Новий Йорк" означали зраду мо╨©
супутницi. Комбiнацiя "О. Бердслей, Лолiта, Техас" доводила, попри iснування
такого мiста в Техасi - (й при тому яснiше, нiж покручене в Чампiонi
телефонне повiдомлення), що слiд шукати початок всi╨© пригоди на
атлантичному боцi Америки. "Лука Пiкадор, Меррi Мей, Мерiленд" мiстило
жахливий натяк на те, що моя маленька Кармен видала негiднику вбогий шифр
ласкавих iмен i свавiльних називань, якi я ©й давав. Тричi повторена була
адреса: "Боб Браунiнг, Долорес, Колорадо". Безбарвне "Гарольд Гейз,
Мавзолей, Мексика" (яке в iнший час могло б мене порозважити) передбачало
знайомство з минулим дiвчинки - й на хвилину менi з'явилась жахiтна думка,
що "Дональд Отто Ких" з мiстечка "Сь╨рда" в штатi "Невада" - старий друг
сiм'©, бувший, можливо, коханець Шарлотти, щиросердий, може, захисник дiтей.
Та якнайвразливiше мене приголомшила блюзнiрська анаграма нашого першого
незабутнього перепочинку (1947-го року, читачу!), яку я вiдшукав у книзi
касбiмського мотелю, де вiн ночував поряд з нами: "Мик. Павлич Реготов,
Вран, Арiзона".
Покрученi автовi номери, що ©х залишали всi цi Кучерськi, Фатаморгани й
Траппи, лише вказували на те, що власники за©здiв погано перевiряють
iдентифiкацiю машин, подавану про©жджими. Посилання - неповнi або
неправильнi - на авто, якi наш переслiдувач винаймав для коротких перегонiв
мiж Уейсом та Ельфiнстоном, я, звiсно, не мiг використати. Номер, належний
до його початкового, вочевидь власного, Яка - являв собою мигтiння мiнливих
цифр, з яких однi вiн пересував, iншi переробляв або пропускав; та самi
комбiнацi© тих цифр якось перегукувались (наприклад, ВШ 1564 та ВШ 1616 або
КУ 6969 та КУКУ 9933), хоч i були так хитро сполученi.
Менi спало на думку, що пiсля того, як вiн передав вишневий Як
посiпакам в Уейсi й перейшов до системи "перекладних", наступники його могли
виявитись менш обачливими та, можливо, залишили в якiйсь готельнiй книзi
прототип тих вза╨мно сполучених номерiв. Та якщо шукати бiса по дорогах, по
яких вiн напевно про©хав, було такою важкою, заплутаною й безнадiйною
справою, чого мiг я очiкувати вiд спроб вхопити слiд невiдомих
автомобiлярiв, подорожуючих по невiдомих менi маршрутах?
24.
На той час, як я досяг Бердслея, згiдно тi╨© рекапiтуляцi©, про яку я
тепер достатньо порозважав, в мо©й головi склався доволi повний образ, i цей
образ я звiв - шляхом виключення (завжди ризикованим) - до того ╨диного
конкретного першоджерела, який робота хворого мозку й хитко© пам'ятi могла
вiдшукати.
Крiм превелебного Рiгор Мортiс (як дiвчинки похрестили пастора) й
почтивого старця, що викладав необов'язковi нiмецьку й латину, в
Бердслейськiй гiмназi© не було постiйних вчителiв чоловiчо© статi. Та
двiчi-тричi за навчальний рiк (1948-49) приходив з чарiвним лiхтарем
мистецтвознавець з Бердслейського Унiверситету показувати гiмназисткам
кольоровi знiмки французьких замкiв i зразки iмпресiонiстичного живопису.
Менi хотiлось бути присутнiм на цих проекцiях i лекцiях, та Доллi, як це в
нас узвича©лось, попросила мене не ходити, - i край. Крiм того, я пам'ятав,
що Гастон називав цього саме викладача блискучим gar on; та це було все;
пам'ять вiдмовлялась дати менi iм'я знавця старовинних шато.
В день, призначений для кари, я пройшов по сльотi через унiверситетське
подвiр'я в одну з указаних менi будiвель. Там я дiзнався, що прiзвище
мистецтвознавця Рiггс (що якось нагадувало прiзвище знайомого нам служителя
культу), що вiн самотнiй, i що за десять хвилин вiн вийде з
унiверситетського музею, де зараз чита╨ лекцiю. Я сiв на мармурову лаву (дар
деяко© Цецилi© Рамбль) при входi в лекцiйну залу музею. Дожидаючись там, iз
хворобливим вiдчуттям у пiдмiхуровiй залозi, на пiдпитку, виснажений
нестачею сну, стискаючи кольт в кулаку, всунутому в кишеню макiнтоша, я
раптом здригнувся, бо я з'©хав з розуму й ладний був ско©ти глупство.
Iснував один шанс iз мiльйонiв, що Альберт Рiггс, доцент, замкнув мою Лолiту
в себе в будинку, 69, вулиця Лiнтера - в назвi було щось знайоме... Нi, вiн
не мiг бути мо©м згубником. Дурощi. Я втрачав розум i гайнував час. Вiн та
вона зараз у Калiфорнi©, а не тут.
Скоро, за бiлими статуями в оздобi вестибуля, я помiтив неясне
пожвавлення. Дверi - не тi, в якi я жадiбно уп'явся, - а iншi, дальшi,
бадьоро розкрились, i серед зграйки студенток заплигала, як пробка, лисина
щуплявого лектора, а за тим до мене почали просуватись його блискучi карi
очi. Я нiколи в життi його не бачив, хоч вiн став наполягати, що ми якось
познайомились на учтi в саду Бердслейсько© школи. А як ся ма╨ моя чарiвлива
донька, тенiсистка? В нього, нажаль, ще одна лекцiя. Побачимось!
Iншi спроби довiдатись з'явились не так швидко. Через об'яву в одному з
журнальчикiв, що залишились менi вiд Лолiти, я зважився ввiйти в зносини з
приватним сищиком, колишнiм боксером, i просто щоб дати йому поняття про
меод, яким користався негiдник, що переслiдував нас з Ельфiнстона, я
ознайомив його з деякими зразками iмен та адрес, набраних мною в зворотному
шляху. Вiн зажадав вагомого авансу: протягом двадцяти мiсяцiв - двадцяти
мiсяцiв, читачу! - бовдур займався тим, що достеменно перевiряв цi явно
вигаданi данi! Я вже давно порвав з ним всякi дiловi стосунки, коли якось
вiн з'явився менi зi звитяжним виглядом i повiдомив, що Боб Браунiнг дiйсно
живе бiля селища Долорес у пiвденно-захiдному Колорадо, й що вiн виявився
червоношкiрим кiностатистом вiсiмдесяти з гаком рокiв.
25.
Ця книга - про Лолiту; тепер, коли доходжу до то© частини, яку б я
назвав (якби мене не випередив iнший страждалець, також офiра внутрiшнього
згоряння) "Dolor s Disparue", детальний опис останнiх трьох дрiбних рокiв,
вiд початку липня 1949 до середини листопада 1952, не мав би сенсу. Хоча й
варто вiдзначити деякi важливi подробицi, менi хотiлося б обмежитись
загальним враженням: в життi, на повному льотi, розкрилися з трiском боковi
дверi й увiрвався рев чорно© вiчностi, заглушивши подмухом вiтру крик
одиноко© смертi.
Дивно - я майже нiколи не бачив i не бачу Лолiту ввi снi такою, як
пам'ятаю ©© - якою бачив ©© наяву, в думках, з невгамовством душевно©
хвороби, в галюцинацiях дня й безсоннях ночi. Якщо вона й снилась менi,
пiсля свого зникнення, то з'являлась вона в дивних i безладних образах, у
виглядi Валерi© або Шарлотти, або сумiшi то© та iншо©. Змiшаний привид
наближувався, бувало, до мене, скидаючи з себе покривку за покривкою, в
атмосферi велико© меланхолi©, велико© нехотi. Ця Нiби-Лолiта (i
Нiби-Валерiя) в'яло просила мене роздiлити з нею тверду канапку, або просто
вузьку дошку, або дещо зразка гiнекологiчного ложа, в якому вона
розкидалась, привiдкривши плоть, як клапан гумово© камери футбольного м'яча.
З розколотим або безнадiйно загубленим зубним протезом, я потрапляв у гидкi
меблiрашки, де для мене вряджались скучнi вечори вiвiсекцi©, за звичай
завершуванi тим, що Шарлотта або Валерiя ридала в мо©х скривавлених обiймах,
i я ©х нiжно цiлував братнiми губами в поснулому безладдi вiденського
лахмiття, продаваного з молотка жалю, iмпотенцi© й брунатних перук трагiчних
старух, яких щойно отру©ли газом.
Якось я витяг з бiдного Iкара i знищив давно нагромаджену купу
журнальчикiв для пiдлiткiв. Вам вiдомий тип цих видань: в сенсi емоцiй, це -
кам'яний вiк; в сенсi гiгi╨ни - епоха, принаймнi, мiкенська. Красива, ба
надто вже доросла актриса, з велетенськими вiями й пухлою, м'язно-червоною
нижньою губою, рекомендувала новий шампунь. Бедлам реклам. Юним школяркам
подобаються брижi на спiдницях - que c' tait lion, tout cela! Коли
запрошують з ночiвлею, ╢аздиня повинна зготувати для кожно© гостi халат.
Безладнi деталi тамують в розмовi усе красномовство. Нам всiм траплялось
стрiчати на вечiрках для конторських службовцiв "копуху" - дiвчинку, яка
копа╨ нiгтями шкiру на обличчi. Тiльки якщо вiн надто старий або займа╨ дуже
високе становище, старому мужчинi дозволено не знiмати шкiрянок, перед тим
як потиснути дамi руку. Зваблюй серця носiнням нашого Нового
Черевцезаховника: нi задцiв, нi черевцiв. Тристан i три дамських стани.
Так-с, панове-с: одруження Джо та Дженнi збуджу╨ джудження. Перетворись у
романтичну красуню за швидко й дешево. Книжки-комiкс: кепське дiвчисько
(чорнявка), товстун-батько (з сигарою); хороша дiвчинка (руда), красивий
татусик (з пiдстриженими вусами). Або нестерпна серiя з горилоподiбним
опудалом та його жiнкою, гномоглядною гнидою. Et moi qui t'offrais mon
g nie... Я пригадав доволi грацiйнi, глупотнi вiршики, якi я для не© писав,
коли вона була дитиною. "Не глупотнi", кидала вона в'©дливо, а "саме
глупоття":
Пролiта╨ колiбрi на аеропланi,
Йде змiя собi чемно в сорочцi латанiй...
Або
Так поводиться дивно з крiльчихою кролик,
Що кроликарi всi смiються до болю.
Деякi ©© речi було важко викинути. До кiнця 1949-го року я плекав, i
боготворив, i споганював поцiлунками, сльозами й слизотою пару ©© старих
нiчних тапочок, ношену хлопчикову сорочку, потертi ковбойськi штанцi,
зiм'яту шкiльну кепочку й iншi клейноди цього роду, знайденi в багажному
вiддiленнi повоза. Коли ж я збагнув, що з'©жджаю з розуму, я зiбрав цi речi,
додав до них дещо, залишене на складi в Бердсле© - ящик з книгами, ©© ровер,
старе пальто, черевики - й на п'ятнадцятий день ©© народження надiслав це як
дар вiд незнайомця в сиротинець на провiйному озерi поблизу канадського
кордону.
Не виключаю, що якби звiрився я доброму гiпнотизеровi, вiн би мiг
витягти з мене й допомогти менi розкласти логiчним узором деякi випадковi
спогади, якi проступають крiзь тканину мо╨© книги iз значно бiльшою
чiткiстю, нiж вони спливають менi в пам'ятi - навiть тепер, коли я вже знаю,
що та кого вишукувати в минулому. В той час я тiльки вiдчував, що втрачаю
контакт з дiйснiстю. Я провiв решту зими й бiльшу частину весни в санаторi©
бiля Квебека, де я лiкувався ранiше, по чому здумав владнати деякi сво©
справи в Новому Йорку, а за тим рушити в Калiфорнiю для ╢рунтовних розшукiв.
Ось вiрш, складений мною в санаторi©:
Де вiдшукати Долорес Гейз?
Кучерi: бiлi. Губи: рум'янi.
Вiк: п'ять тисяч триста ночей.
Що поробля╨ - нiмфетка в екранi.
Де ти мишку╨ш, Долорес Гейз?
Що правда i що химера?
В пеклi я, в маячнi: "i не вийти менi"
Повторю╨ шпак у Стерна.
Куди ти ©деш, Долорес Гейз?
Твiй чарiвний килим, яка марка?
Чи то кремовий кагуар в модi тепер?
Ти в якому впаркована парку?
Хто твiй герой, Долорес Гейз?
Супермен в голубiй пелеринi?
О, дальнiй мiраж, о, пальмовий пляж
О, Кармен у розкiшнiй машинi!
Як боляче, Доллi, у вухах вiд джазу!
З ким ти танцю╨ш, кохана?
Оба в м'ятих майках, у штанях дiрястих,
Я сиджу в кутку, задиханий.
Щасливий, Мак-Фатум, хирявий грифон.
Всюди ©здить. Жiнка - дiвчисько.
Скрiзь по штатах мне Моллi свою, хоч закон
Охороня╨ навiть зайчиська.
Мiй бiль, моя Доллi! Твiй погляд завмер
З кохання не був бiльш iмлистим.
Парфуми ╨ - звуться Soleil Vert...
Ви що, iз Парижа, мiстер?
L'autre soir un air froid d'opera m'alita:
Son f l - bien fol est qui s'y fie!
Il neige, le d cor s' croule, Lolita!
Lolita, qu'ai-je faut de la vie?
Маюсь, маюсь, Лолiто Гейз
Тут покута, тут i погрози.
Й стискаю знов волосявий кулак
I бачу знов тво© сльози.
Патрульник, патрульник, он там, пiд дощем
Де нiч струменi╨ крiзь морось...
Вона в бiлих шкарпетках, то - казка моя,
Звуть ©© Гейз, Долорес.
Патрульник, патрульник, он ©дуть вони
Долорес Гейз i мужчина.
Дай газу i кольта, жени, дожени,
Вилазь та заходь за машину!
Де вiдшукати Долорес Гейз:
Погляд твердий. Дев'яносто
Фунтiв усього лиш важить вона
На шiстдесят дюймiв росту.
Iкар мiй кульга╨, Долорес Гейз,
Останнiй шлях тяжкий. Невчасно.
Скоро звалять мене в придорожнiй бур'ян,
Все iнше iржа й нiч iскряста.
Психоаналiзуючи цей вiрш, я бачу, що вiн нi що iнше, як шедевр
божевiльного. Жорстокi, вузлуватi, гримкi рими доволi точно вiдбивають тi
позбавленi перспективи ландшафти й фiгури, й перебiльшенi ©х частини, якi
малюють психопаи пiд час випробувань, надуманих ©хнiми вигадливими
дресирувальниками. Я вельми понаскладав iнших вiршiв. Я погружався в чужу
поезiю. Та думка про помсту нi на хвилину не припиняла томити мене.
I я був би крутi╨м, як би сказав (а читач - дурником, якби повiрив), що
потрясiння, якого я зазнав згубивши Лолiту, назавжди мене зцiлило вiд
пристрастi до малолiтнiх дiвчаток. Лолiту я тепер покохав iншою любов'ю, це
правда, - та клята природа моя вiд цього не могла змiнитись. На пляцiвках
для iгор, на морських та озерних узбережжях, мiй хмурий, крадiйський погляд
шукав мимоволi, чи не майнуть голi ноги нiмфетки або iншi завiтнi прикмети
лолiтчиних служниць i повiрниць з букетами руж. Та одне основне видiння
вицвiло: нiколи я тепер не мрiяв про можливе щастя з дiвчинкою
(вiдокремленою чи узагальненою) в якомусь дикому i безпечному мiсцi; нiколи
не розважав я, що буду вгрузатись в нiжну плоть лолiтчиних сестричок
де-небудь далеко, в пiщаному сховищi межи скель намрiяних островiв. Це
скiнчилось - або скiнчилось, принаймнi, на деякий час. З iншого ж боку...
нажаль, два роки жахiтного потурання хотi привчили мене до певного роду
статевого життя. Я боявся, як би порожнеча, в якiй я опинився, не змусила
мене скористатись свободою наглого безуму й пiддатись випадковiй спокусi при
зустрiчi в якомусь провулку iз школяркою, яка йде додому. Самотнiсть
розпалювала мене. Я мав потребу в спiльствi й доглядi. Мо╨ серце було
iстеричним, ненадiйним органом. Ось так трапилось, що Рита ввiйшла в мо╨
життя.
26.
Вона була вдвiчi старшою за Лолiту й на десять рокiв молодшою вiд мене.
Уявiть собi дорослу брюнетку, дуже блiду, дуже тоненьку (вона важила всього
сто п'ять фунтiв), з чарiвно асиметричними очима, гострим, нiби
швидко-накресленим профiлем i з сiдельцем у гнучкiй спинi: була, зда╨ться,
iспанського чи вавiлонського походження. Я ©© пiдiбрав якось у травнi, в
"порочному" травнi, як мовить Елiот, десь мiж Монреалем i Новим Йорком, або,
звужуючи границi, мiж Тойлестоном i Блейком, при смугло жахливому в хащах
ночi барi пiд знаком Тигрового Метелика, де вона пресимпатично напилася й
запевняла мене, що ми навчались в однiй гiмназi© й все клала свою драглу
ручку на мою орангутангову лапу. Чутт╨вiсть мою вона лишень злегка
розбурхала, та я-таки надумав зробити спробу; спроба вдалася, й Рита стала
мо╨ю постiйною подругою. Така вона була добренька, ця Рита, така товариська,
що з чистого спiвчуття могла б вiддатись всякому паетичному втiленню
природи - старому зламаному дереву чи овдовiлому дикобразу.
Коли ми познайомились (1950-го року), з нею допiру розлучився третiй ©©
чоловiк, а ще бiльш нещодавно ©© кинув сьомий в рахунку офiцiйний коханець.
Iншi, неофiцiйнi, були надто численнi й швидкоплиннi, щоб можна було ©х
каталогiзувати. ╞© брат, полiтикан з обличчям як вим'я, носив пiдтяжки й
фарбовану саморуч краватку, був головою й душею мiста Грейнбол, вiдомого
сво©ми бейзболiстами, старанними читачами Бiблi© й зерновими дiлками.
Протягом останнiх рокiв вiн платив сво©й пречудовiй сестричцi сiмдесят
доларiв щомiсяця за абсолютною умовою, що вона нiколи, нiколи не при©де в
його пречудове мiстечко. Вона розповiдала менi, скиглячи вiд нетями, що
чомусь - чортзна чому - всякий новий коханець перш за все мчав ©© в
Грейнбол; Грейнбол надив у роковий спосiб; i не встигала вона озирнутись, як
©© всмоктувала мiсячна орбiта рiдного мiста, й вона ©хала пiд прожекторним
освiтленням кругового бульвару, "обертаючись", смiшно казала, вона, "наче
клятий метелик у колесi".
В не© було грацiйне двомiсне автiйко й у ньому-бо ми ©здили в
Калiфорнiю, адже мiй поставний Iкар потребував вiдпочинку. Кермувала за
звича╨м вона - з природженою швидкiстю в дев'яносто миль на годину. Мила
Рита! Ми з нею роз'©жджали впродовж двох iмлистих рокiв з перервами, й
неможливо уявити другу таку хорошу, на©вну, нiжну, цiлком безглузду
Ритоньку! Поряд з нею, Валерiя була - Шлегель, а Шарлотта - Гегель! Правду
сказати, нема╨ й жодно© причини займатись менi нею на кранцях цих мрячних
мемуарiв, та все ж таки хочу сказати (алло, Рито - де б ти не була, п'яна
або твереза, Рито, алло!), що ця моя найбiльш розрадлива, тямуща подруга,
врятувала мене вiд гамiвно© сорочки. Я пояснив ©й, що хочу вiдшукати збiглу
коханку й забити ©© кота. Рита з думним виглядом схвалила мiй план - та
вдавшись, поблизу Сен-Гумбертiно, до деяких власних розшукувань (хоч нiчого
не знала про справу), сама сплуталася з якимсь бандитом; я вкрай знесилився,
визволяючи ©© - у заяложеному й причмеленому виглядi, але цiлком жвавеньку.
Iншого разу, знайшовши мiй священний пiстолет, вона запропонувала пограти в
"руську рулетку"; я вiдповiв, що не можна, в пiстолетi нема барабана; ми
стали за нього боротися, й нарештi почувся пострiл, причому куля пiшла в
стiну нашого номера, й звiдти забив дуже тонкий i дуже кумедний фонтанчик
гарячо© води; пам'ятаю, як вона стогнала вiд смiху - дивовижно дитяча
ввiгнутiсть ©© спини, рисова шкiра, неквапливi, млоснi, голубинi цiлунки, -
все це оберiгало мене вiд лиха. Не талант художника ╨ вторинною статевою
ознакою, як стверджують деякi шамани й шарлатани, а навпаки: стать лише
служниця мистецтва. Один доволi смутний бенкет наш мав прекумеднi наслiдки.
Я допiру припинив пошуки: бiс або знаходився в Тартарi або весело горiв у
мене в мозочку (де мрiя та лихо роздмухували вогонь), та в усякому разi
жодного не мав вiдношення до тенiсного турнiру в Сан-Дi╨го, де в жiночому
складi перший приз узяла шiстнадцятирiчна Дороея Гааз, мужоподiбна голобля.
Якось, пiд час зворотно© по©здки на схiд, у ницiшому готелi (того сорту, де
влаштовуються комерцiйнi з'©зди й вештають, хитаючись, позначенi шильдиками
марципановi товстуни, якi звуть один одного Джо або Джим, домовляючись i
лигаючи вiскi) мила Рита i я, прокинувшись пополуднi, побачили, що з нами в
номерi знаходиться ще одна особа, молодий блiдий блондин, майже альбiнос, з
бiлими вiями та великими прозорими вухами. Нi Рита в ©© журному життi, нi я
в мо╨му його не бачили. Весь вогкий, у брудному фланельному комбiнезонi, в
старих похiдних чоботах на шнурках, вiн хропiв на покривалi нашого
двоспального лiжка з iншого боку вiд мо╨© цнотливо© подруги. Йому бракувало
одного переднього зуба, лоб сприщився в бурштиновий колiр. Ритонька оповила
свою гнучку голову в мiй макiнтош - перше, що надибали пальцi; я ж натягнув
трусики; по чому ми змiркували становище. На тацi стояло аж п'ять ужитих
склянок, що в сенсi прикмет лише важчало справу. Дверi були зле зачиненi. На
пiдлозi було чоловiче светро, та пара безформених жовнiрських штанiв
захисного кольору. Ми довго трясли ©х володаря; нарештi нещасний очуняв.
Виявилось, що вiн зовсiм утратив пам'ять. Мовлячи з акцентом, який Рита
визначила як "чисто бруклiнський", вiн ображено iнсинуював, що ми (в який
спосiб?) привласнили його (геть нiкчемну!) персону. Ми його швидесенько
одягли й потiм залишили в найближчiй лiкарнi, з'ясувавши дорогою, що якiсь
вже забутi звивини й закрути привели нас у вiдомий вже Грейнбол. Пiвроку по
тому, Рита написала тамтешньому лiкарю. Вiн вiдповiв, що "Джон Гумбертсон" -
так незнайомця безбарвно прозвали - все ще не ввiйшов у зносини зi сво©м
минулим. О, Мнемозiно, солодкiша й найзапальнiша з муз!
Я б не вiдзначив цього випадку, якби з нього не почався хiд мо©х думок,
внаслiдок яких я надрукував у вченому часопису "Кантрип", що шотландською
значить "чаклунство", нарис, названий "Мiмир i Мнемозiна", в якому я
накреслив еорiю (яка видалась оригiнальною й значною прихильникам цього
надчудового щомiсячника) "перцепцiйного часу", засновану на "почуттi
кровообiгу" й концепцiйно залежну (дуже коротко кажучи) вiд окремих
властивостей нашого розуму, знаючого не тiльки уречевлений свiт, але й
власне ╨ство, вiд чого склада╨ться стан вза╨мовiдношення мiж двома пунктами:
майбутнiм (яке можна громадити) й минулим (вже зданим на склад). Серед
наслiдкiв цi╨© статтi, що завершувала ряд мо©х переднiх робiт, також
помiчених, було запрошення на один рiк до Кантрипського Унiверситету,
вiддаленого на чотириста миль вiд Нового Йорку, де ми з Ритою знiмали
квартирку з видом на глянсовi тiла хлопчикiв та дiвчаток, якi бавились пiд
дубами, далеко внизу, в водометнiй дiбровi Центрального Парку. В Кантрипi я
прожив, в спецiальних апартаментах для поетiв i фiлософiв, з жовтня 1951
року до червня 1952-го, мiж тим як Рита, яку я волiв не показувати,
животiла, зда╨ться, не дуже почтиво - в пришосейному готелi, де я ©©
навiдував двiчi на тиждень. За тим вона зникла, але менш негуманно, нiж ©©
попередниця: за мiсяць я знайшов ©© в Кантрипськiй буцегарнi. Вона
поводилась з великою гiднiстю, позбулася робакового вiдростка в тюремнiй
лiкарнi й присяглася менi досить промовчо, що дивне блакитне хутро, яке за
словами певно© статечно© дами, мiсiс Мак-Крум, вона в не© вкрала, було
насправдi дарунком, зробленим ©й вельми недбало трохи сп'янiлим мiстером
Мак-Крумом. Я змiг ©© витягти звiдти без того, щоб звернутись до ©©
нервового брата, й невдовзi по цьому ми повернулися з нею в Нью-Йорк, знову,
на захiдний бiк Центрального Парку, впавши дорогою в Брайсланд, через який,
утiм, Рита i я вже пере©жджали минулого року.
Мене тодi охопило нестерпне бажання вiдновити там мо╨ перебування з
Лолiтою. Втративши всяку надiю вистежити втiкачку та ©© викрадача, я вступив
у нову фазу буття: я тепер намагався вхопитись за старi декорацi© i
врятувати хоча б гербарiй минулого i souvenir, souvenir, que me veux-to?
Верленiвська осiнь дзинчала в повiтрi, наче криштальному. В вiдповiдь на
картку з проханням резервувати номер з двома лiжками й ванною, професор
Гумберт негайно отримав почтиву вiдмову. Все було, мовляв, зайнято.
Залишалась сама пiдвальна кiмната без ванно© з чотирма лiжками, та хiба ж
ванна була менi потрiбна. Ось заголовок ©х поштового паперу:
СПОЧИН ЗАЧАРОВАНИХ МИСЛИВЦIВ |
ВСI НАПО╞ |
ЦЕРКВИ |
СОБАКИ |
|
(окрiм спиртних) |
на зручнiй |
не допускаються |
|
|
вiдстанi для |
|
|
|
вiруючих |
|
Я не дав вiри iстинi першо© заяви. Всi. Чи продавався там гренадин, як
в тротуарних кав'ярнях ╙вропи? Мене також цiкавило, чи не вiддав би
мисливець, зачарований чи нормальний, мiсце в церквi за пса - й тут я раптом
згадав, зi спазмою болю, сцену, достойну великого маляра: Petite Nymphe
Accroupie; та цей шовковистий кокер-спан'╨л був, можливо, хрещений. Нi - я
не почувався в силах витримати болючi вiдвiдини знайомого холу. В м'якому,
пиляво-пофарбованому, осiнньому Брайсландi крилися iншi можливостi
воскресити минуле. Залишивши Риту в найближчому барi, я сам пiшов до мiсько©
бiблiоеки. Цвiрiнлива стара дiва з величезним сприянням допомогла менi
знайти середину серпня 1947 року в зв'язаному комплектi Брайсландського
Вiсника, й ось я вже сидiв у вiдлюдному кутi пiд голою лампою та
перегортував великi й крихкi сторiнки волюму, чорного, як труна, й ледь не
завбiльшки само© Лолiти.
Читачу! Брудере! Яким дурним Гомбургом був цей Гомельбург! Позаяк його
надчутлива природа жахалась дiйсностi, вiн вважав за можливе всолодитись,
принаймнi, шматочком ©© - що нагаду╨, як десятий або двадцятий Фриць чи Iван
у терплячому хвостi насильникiв затуля╨ бiле обличчя жiнки ©© ж чорною
шаллю, аби не бачити ©© неможливих очей, поки нарештi здобува╨ свою
жовнiрську радiсть в понурому, пограбованому селищi. Менi ж забаглося
здобути в надрукованому виглядi знiмок, який випадком закарбував мо╨
сторонн╨ обличчя в ту мить, як фотограф з Брайсландського Вiсника
зосереджувався на д-рi Браддоку та його групi. Палко мрiяв я, щоби зберiгся
Портрет Невiдомого Нелюда. Невинний апарат вихопив мене на темному мо╨му
шляху до ложа Лолiти, - ось ема для Мнемозiни! Марно силюся пояснити
сутнiсть цього позову. Його можна, мабуть, порiвняти з тим непритомним
зацiкавленням, яке змушу╨ нас озбро©тися збiльшувальним склом, щоб
роздивитись похмурi фiгурки (в цiлому - натюр морт - i всiх нас зараз
виверне), зiбраних рано-вранцi при пласi, - та вираз обличчя пацi╨нта
все-таки нiяк не розiбрати на знiмку. Хоч би там як, я буквально задихався,
й один кут фолiанта року все колов менi в черево, поки я гортав i лiтав по
листах очима. В недiлю, 24-го, в одному з двох мiсцевих кiнематографiв був
фiльм "Заповзятi", а в iншому "Брутальна сила". Мiстер Пуррем, незалежний
тютюновий аукцiонiст, казав, що з 1925 року вiн палить тiльки "Омен
Фаустум". Рослий Росс, футболiст, та його тендiтна наречена були на учтi в
мiсiс Гумберт Перрiбой, 58 Ерранiс Авеню. Iсну╨ паразит, довжина якого
склада╨ одну шосту частину органiзму, що вмiстив його. Дюнкерк був уперше
укрiплений у десятому столiттi. Бiлi шкарпетки для панночок, 39 центiв;
спортивнi оксфордськi черевички, 3 долари 98 центiв. Вино, вино, вино,
прорiк автор "Темного вiку", який не дозволив нашому фотографу зняти його,
пiдходить, можливо, до перського буль-буля, та я завжди кажу, що дощ, дощ,
дощ, з гримотiнням по ╢онтовiй стрiсi, найкращiй друг троянд i натхнення.
Так званi "ямки" стають вiд докрiплення шкiри до бiльш глибоко проложених
тканин. Греки вiдбили потужну партизанську атаку. Ах, ось уже: абрис
дiвчинки в бiлому й пастор Браддок у чорному; ба якщо й дотиналось побiжно
його пухкого корпусу чи╨сь примарне плече, нiчого стосовно мене дiзнатись я
тут не мiг.
Гiдний подиву негiдник пiшов за Ритою в бар. З тi╨ю журливою усмiшкою,
яка з'явилась у не© на личку вiд надлишку алкоголю, вона познайомила мене з
агресивно-сп'янiлим старим, кажучи, вiн - забула собi ваше прiзвище,
панночку - вчився з нею в однiй школi. Вiн нахабно насмiлився затримати ©©,
й у наступнiй сутичцi я боляче вдарив великого пальця об його вельми тверду
голову. За тим, менi довелось деякий час вигулювати й провiтрювати Риту в
забарвленому осiнню парку Зачарованих Мисливцiв. Вона схлипувала й
теревенила, що скоро, скоро я кину ©©, як усi за життя ©© кидали, й я
проспiвав ©й тихенько задумливу французьку баладу, й уклав альбомний вiршик
©й на потiху:
Палiтра кленiв в озерi, як рана,
Передана. Веде ©х на забiй
В багряному оздобленнi Дiана
Перед готелем кольору замрiй.
Вона спитала: "Та чому замрiй, адже вiн кольору снiгiв? Чому - господи
мiй боже..." - й заридала знов. Я рiшуче повiв ©© до авто. Ми продовжили
нашу путь до Нью-Йорка, й там вона знов зажила в мiру щасливо, пiд тiнню
димчасто© синяви посеред нашо© маленько© тераси на тридцятому поверсi.
Помiчаю, що в мене якимсь чином геть заплелись два рiзних епiзоди - мо©
вiдвiдини Брайсландсько© бiблiоеки на зворотному шляху в Новий Йорк i
прогулянка в парку на переднiй путi в Кантрип, та подiбне змiшання збляклих
фарб не повинен зневажати художник-мнемозiнист.
27.
Поштова скринечка з мо©м iм'ям, в вестибулi будинку, дозволяла
одержувачу роздивитись через засклену шпару дещо з того, що всунув туди
листоноша. Вже вкотре траплялось, що арлекiнська гра свiтла, впалого через
скло на чийсь начерк, так перекручувала його, що поставала подiбнiсть з
лолiтчиною рукою, й це приводило мене в стан майже безтямний, отже
доводилось притулятись до ближчо© урни, - що ледь не ставала мо╨ю. Щоразу,
як це вiдбувалось, щоразу як на мить побаченi мною коханi, петлястi, дитячi
кривулi ставали знову, з огидливою простотою, марудним начерком котрогось iз
не багатьох мо©х або Ритчиних кореспондентiв, я згадував iз хворобливою
усмiшкою, далеке мо╨, довiрливе, долорозове минуле, коли я бував зведений
коштовно освiтленим вiкном, за яким вiдшукувало мо╨ нишпорне око -
невсипущий перископ протиприродного ╢анджу - напiвголу, застиглу, як на
кiноплiвцi, нiмфетку, з довгим волоссям Алiси в кра©нi Див (маленьку
звабливицю бiльш успiшного родича), яке вона наразi, як бачилось, починала
або кiнчала розчiсувати. Вiд досконалостi iскристого видива ставало
завершеним i мо╨ дике блаженство - адже видiння знаходилось поза досяжнiстю,
й тому блаженство не могло завадити усвiдомленню заборони, яке тяжiло над
досяжним. Хтозна, можливо iстинна суть мого "збочення" залежить не стiльки
вiд прямого чарування прозоро©, чисто©, юно©, заборонно©, чарiвно© краси
дiвчаток, скiльки вiд знаття п'янко© безкарностi становища, за яким
нескiнченнi довершеностi заповнюють пройму мiж тим незначним, що дару╨ться,
й тим, чим чару╨ться, усiм тим, що хова╨ться в дивних фарбах незбутнiх
безодень. Mes fen tres! Виснучи мiж призахiдними хмарами й накатною нiччю,
через скрегiт зубiв я збирав i притискав усiх демонiв мо╨© жадоби до поруччя
тремтливого балкона: ще мить, i вiн здiйметься - в саму абрикосову млу
вологого опахала; вiн здiймався - пiсля чого, бувало, освiтлений обрис у
дальньому вiкнi рушив - i ╙ва знову ставала ребром, яке знову заживлялося
плоттю й нiчого в вiкнi вже не було, крiм вполовину роздягненого бевзя,
читаючого газету.
Позаяк менi так вряди-годи вдавалось виграти гоньбу мiж вимислом i
правдивiстю, я ладний був примиритись з оманою. З чим я вiдмовлявся
змиритись - це з втручанням мучителя-випадку, який позбавляв мене
призначено© менi насолоди. "Savez-vous qu' dix ans ma petite tait folle de
vous?" - сказала менi дама, з якою я якось забалакався на ча© в Парижi, - а
малятко встигло вийти замiж i мешкало десь у незнаному кра©, i я не мiг би
пригадати, чи я помiтив ©© якось у тому саду, на терасi тенiсного клубу,
бiля вiдлюдного гроту. Й ось тепер цiлком так само, випадок (а також i деяка
змiна у зменшеному й нiби побляклому начерку мо╨© кохано©) вiдмовив менi в
попередньому поглядi крiзь осяяне скло шпарини, в цьому передчуттi й
обiцяннi - обiцяннi, яке не тiльки так спокусливо симулювалось, ба й повинно
було бути чемно виконаним. Як бачите, моя фантазiя була пiддана прустiвським
допитам на лiжку Прокруста, - адже того ранку, коли я спустився за поштою,
чистенько вдягнений i вельми жовчний швейцар, з яким я був у прекепських
стосунках, почав мене гудити за те, що якийсь ритчин друзяка, проводжуючи ©©
додому, "заблював як собака" сходи пiд'©зду. Поки я слухав його й давав йому
на чай, а за тим слухав другу, бiльш ╢речну версiю пригоди, я смутно
подумав, що один з двох листiв, прийшлих з тою благословенною поштою - певно
вiд ритчино© матерi, доволi неврiвноважено© дамочки, яку ми якось вiдвiдали
на Кейп Кодi й яка з того часу, в численних листах, надсиланих нею з
постiйно© адреси мо╨© Нью-Йорксько© контори в рiзнi мiсця мого перебування -
все казала менi, як чудово ©© донька та я пасу╨мо одне до одного, й як гарно
було б, якби ми одружились; другий лист, який я вiдкрив i швидко проглянув у
лiфтi, був од Джона Фарло.
Я часто помiчав, що ми схильнi давати нашим приятелям таку сталiсть
властивостей i фортуни, яку набувають лiтературнi геро© в думцi читача.
Скiльки б разiв ми не вiдкрили "Короля Лiра", нiколи ми не зустрiнемо
доброго старця, який забув усi прикрощi й пiдiймав заздравний келих на
великiм сiмейнiм бенкетi з усiма трьома доньками, та ©х кiмнатними
собачками. Нiколи не по©де з Он╨гiним княгиня. Нiколи не одужа╨ Емма Боварi,
врятована симпатичними солями в сво╨часнiй сльозi батька автора. Через яку б
еволюцiю той чи iнший вiдомий персонаж нi пройшов мiж епiграфом i кiнцем
книги, його доля встановлена в наших думках про нього; саме так ми очiку╨мо,
щоб нашi приятелi йшли за тою чи iншою логiчною i всеприйнятною програмою,
нами для них передбаченою. Так, Iкс не створить того безсмертного музичного
твору, який так рiзко протирiчив би посереднiм симфонiям, до яких вiн нас
привчив. Iгрек нiколи не ско©ть убивства. Нi за яких обставин Зет нас не
зрадить. У нас усе розподiлено в графах, i чим менше ми бачимо дану особу,
тим при╨мнiше себе переконувати, на всяку згадку про не©, в тому, як лагiдно
вона пiдкоря╨ться нашiй уявi про не©. Всяке вiдхилення вiд спродукованих
нами призначень зда╨ться нам не тiльки ненормальним, але й нечесним. Ми б
волiли нiколи ранiше не знати сусiда - вiдставного ковбасника - якби
трапилось, що вiн допiру видав збiрку вiршiв, неперевершених нiколи в цьому
столiттi.
Кажу все це, щоб пояснити, як спантеличив мене iстеричний лист Джона
Фарло. Я знав про смерть його дружини, - та я звичайно очiкував, що
невтiшний вдовець залишиться до кiнця життя тим нудявим, пихатим i
позитивним йомостем, яким вiн завжди був. Тепер вiн менi писав, що пiсля
перебування в Сполучених Штатах вiн вернув до Пiвденно© Америки й намислив
передати всi справи, якими вiн керував у Рамзделi, одному з тамтешнiх
адвокатiв, Джоновi Вiндмюллеру, нашому спiльному знайомому. Окремо вiн,
здавалось, був радий звiльнитись "гейзiвських комплiкацiй". Вiн щойно
побрався з iспанкою. Його вага збiльшилась на тридцять фунтiв з тих пiр, як
вiн кинув курити. Вкрай молоденька дружина була лижною чемпiонкою. Вони
збирались провести медовий мiсяць в Iндi©. Позаяк вiн мав намiр присвятити
себе, як вiн казав, "iнтенсивному виробництву сiмейних одиниць", вiн не мiг
вже знаходити час, щоб займатись мо©ми справами, якi вiн вважав "дуже
дивними й досить дратiвливими". Вiд якихось людей, люблячих всюди тикати
носа, - й зiбраних, вочевидь, у комiтет з цi╨ю метою - вiн одержав
повiдомлення про те, що мiсце помешкання маленько© Доллi Гейз оточене
тайною, а що сам я живу з "вiдомою в деяких колах розлученкою" в Пiвденнiй
Калiфорнi©. Батько його дружини був граф i значний багатiй. Родина, що
винаймала впродовж п'яти рокiв гейзiвський будинок, тепер бажала його
купити. Вiн радив менi пред'явити зниклу дiвчинку. Вiн зламав собi ногу. До
листа був долучений кольоровий знiмок Джона, ще цiлого, й смагляво©
брюнеточки в бiлiй вовнi. Вони солодко всмiхались одне одному, серед синiх
снiгiв Чилi.
Пам'ятаю, як я ввiйшов до себе в квартиру й уголос подумав: що ж, тепер
принаймнi ми вистежимо - як раптом другий лист заговорив до мене дiловитим
голоском:
Любий Тато,
Як ся ма╨ш? Я замiжня. Я чекаю на дитинку. Думаю, що вона буде
величезною. Думаю, що вона доспi╨ в-сам-раз на Рiздво. Менi важко писати цей
лист. Я божеволiю, вiд того що нам нема чим здолати борги й вибратись
звiдси. Дiковi обiцяна чудна служба в Алясцi, за його дуже вузьким фахом в
механiцi, от усе, що я знаю про це, та перспективи просто дивовижнi. Прошу
вибачення, що не даю домашню адресу, бо я боюсь, що ти все ще страшенно
сердишся на мене, а Дiк не повинен нiчого знати. Ну й мiстечко тут. Не видно
кретинiв через кiптяву. Будь ласка, надiйшли нам чек, тато. Ми б обiйшлися
трьома або чотирмастами, або навiть менше, за будь-яку суму спасибi, ти мiг
би продати, наприклад, мо© старi речi, тому що як тiльки до©демо до Аляски,
грошицi так i посиплються. Напиши менi будь ласка. Я зазнала багато журби та
злиднiв.
Твоя чекаюча, Доллi (Мiсiс Ричард Ф. Скиллер).
5
28.
Знову я був у дорозi, знову сидiв за кермом старого синього седана,
знову був сам. Коли я читав листа, коли боровся з велетенською мукою, яку
вiн в менi збуджував, Рита ще спала мертвим сном. Я глянув на не©: вона
посмiхалась ввi снi. Поцiлував ©© в вологе чоло й назавжди залишив: днями
сердега хотiла мене тут вiдвiдати, та я не приймаю вихiдцiв з того (для вас
"цього") свiту. Нiжну прощальну записку я прилiпив пластиром до ©© пуп'янка
- iнакше вона, мабуть, не знайшла б ©©.
Я написав "сам"? Нi, не зовсiм. Зi мною був чорний камратко, й як
тiльки я знайшов вiдлюдне мiсце, я безтрепетно вiд репетирував ╢валтовну
смерть мiстера Ричарда Ф. Скиллера. В багажному вiддiленнi авто -
невичерпному в сенсi скарбiв - я знайшов сво╨ найстарiше й найбруднiше
светро, його-бо я причепив до гiлляки, у непромовнiй дiбровi, куди мене
привела лiсова стежка, вiдгалужена вiд шосе. Виконання вироку було попсовано
якимось затором у дi© гашетки. Мало менi зрозумiлий предмет у мене в руцi,
ймовiрно, зичив собi змащення, та я не хотiв гаяти час. Назад у авто пiшло
сiре мертве светро, з додатковими дiрками в рiзних мiсцях; i знову зарядивши
теплого ще камратка, я поновив подорож.
Лист був з вересня 18, 1952 року, й адреса, яку вона подавала, була "До
Запитання, Коулмонт" (не в Вiргiнi© й не в Пенсильванi©, й не в Теннессi - i
взагалi не "Коулмонт" - я все замаскував, мо╨ кохання). З'ясувалось, що то ╨
гендлярське городисько за вiсiмсот миль на пiвдень вiд Нового Йорка. Я
намислив був ©хати безперепинно, та не дотягнув i на свiтаннi за©хав
одпочити в мотель близько Коулмонта. Я був упевнений, чомусь, що цей Скиллер
свого часу гендлював потриманими повозами й, можливо, тодi познайомився з
мо╨ю Лолiтою, коли пiдвiз ©© в околицях Бердслея - того дня, наприклад, коли
в не© луснула шина по дорозi на урок музики, в подальшому вiн, певно,
вскочив у якусь халепу. Тiло забитого светра, яке було на задньому сидiннi,
все пнулось - як би я не розташовував його складки - позначити рiзкi обриси,
належнi Траппу-Скиллеру, до вульгарностi й шпетно© ставностi його тiла, але
з метою знiвечити його грубий i порочний смак, я здумав привести себе в
особливо грацiйний стан - прокинувся з цi╨ю думкою й устиг придавити кiлок
будильника, не давши йому зiрватись у вказаний час. За тим, з суворою та
романтичною ретельнiстю людини, яка збира╨ться на дуель, я перевiрив, чи в
згодi папери, викупався, надухмянився, поголив обличчя, вибрав шовкову
сорочку й чистi зiсподники, натягнув прозоро темнi шкарпетки, i привiтав
себе з тим, що захопив у скринi якiсь вельми чепуристi ©© речi - наприклад,
замшевий жилет з перламутровими ╢удзиками й блiду кашемiрову краватку.
Менi не вдалося, нажаль, утримати в собi снiданок, та я поставився
зимнокровно до цього дрiб'язкового лиха, витер рот батистовою хусткою,
вийнятою з рукава, за англiйською модою, й з брилою синього льоду замiсть
серця, пiгулкою на язику й ваговитою смертю в заднiй кишенi, спритно вступив
у телефонну будку в Коулмонтi (Ах-ах-ах, проказала мерзотна дверка) й набрав
номер ╨диного Скиллера в пошарпанiй книжцi: Скиллер, Поль, Меблi. Хриплий
Поль вiдповiв, що Ричард iсну╨, що це його племiнник, а живе вiн - зараз
погляну - Вулиця Киллера, номер десять (все це, звичайно, першi-лiпшi
псевдонiми). Ах-ах-ах, промовила дверка.
Номер десять по Киллеровiй вулицi постав занедбаним багатоквартирним
будинком. Я проiнтерв'ював кiлькох похнюплених старикiв i двох довговолосих,
рожево-русявих, неймовiрно брудних нiмфеточок (щоправда, дивився цiлком
неуважно, так-сяк, - накреслюючи легко вдягнену дiвчинку, яку б я мiг на
хвилину прижати до себе, коли буду по вбивствi i все стане однаково, й
жодних завад вже не буде). Так, дiйсно, Дiк Скиллер жив тут певний час, та
з'©хав як одружився. Нiхто не мiг дати менi його точно© адреси. "Може,
крамар зна╨", сказав низький голос зi шпарини в панелi (там щось
поновлювали) бiля того мiсця, де я випадково спинився, розмовляюч