iн для них взiрець справдi артиста народного. Вийшов iз само© гущi трудового люду, в юностi був вантажником на днiпровських пристанях, грав у гуртках, а потiм революцiя вивела його на велику сцену. Народний був для Ярослави першим наставяиком, вона, впиваючись, слухала його лекцi© в iнститутi, i вiн же, цей сивогривий корифей театру, перший напророкував ©й непересiчне мистецьке майбутн╨. Колосовський бачив народного незадовго перед iнфарктом; повертався з по©здки i випадково зустрiв артиста на трасi, в однiй iз придорожних чайних: старий сидiв у шубi за столиком, заставленим кухлями пива, в товариствi шоферiв iз рейсових автобусiв i читав ©м якийсь монолог, зда╨ться, з Шекспiра... Кращого на роль астронома було не найти. Мислив. Горiв! I тепер - вiдгорiв... Сергiй назвав iншого. Молодшого. Коли добре загримувати, цей теж потягне роль звiздаря. Ярослава пiдтримала: - Вiн розумний. - Але мене цiкавить не всякий розум, - заперечив Головний. - Я ще хочу знати: куди той розум спрямований? Що вiн несе людям?.. I знову поставав перед ним образ народного артиста. Жив на сценi, як у постiйному бою, витрачав себе щедро, самозабутньо. Вважав, що коли ма╨ш дар, успадкований вiд матерi, вiд рiдно© пiснi, вiд народу, то обов'язок твiй - народовi його й повернути! З повною самовiддачею, ще в бiльшiй довершеностi почуття й мислi... Мистецтво, воно легке лише для того, хто судить про нього з вiдстанi, мав про нього уявлення приблизне. Майже заба'ва. Насолода постiйна. Слави ужинки... I мало хто зна╨ про тво© ночi без сну, ночi ловитви невловного, гiркоту розлетiлих iлюзiй, опiсля ж - години нових напруг, коли збурена кров у голову б'╨, коли збудженням горить кожен нерв! Хто зна╨ про отi безлiчнi знахiдки, в яких по хвилi ти геть розчарову╨шся, вже ©х вiдкинув i ринувся в новий пошук... Чи багатьом знанi виснаги тво© до падання з нiг, до розпачу i знемоги, i той сум розставання з роботою, коли радiсть звершення знову кiнча╨ться вiдчуттям спустошеностi й порожнечi, коли зда╨ться, що це вже все: вичерпався до дна, пустизна в душi, бiльше нi на що не будеш зда©ен. А потiм, оживши, знову - у вир, у студiйнi клопоти, у життя!.. Оператори, художники, актори, статисти... Ти мусиш об'╨днати увесь цей строкатий колектив, запалити, злютувати в одну творчу волю... "i досягти". Колосовсвкий несамохiть зiтхнув. Пiдгiрський затишний, майже iдилiчний край. Не видно Чорногори звiдси. Тiльки бистрiнь рiчок цього краю, вiльгiсть та паркiсть повiтря вказу╨ на близькiсть гiр. Десь там вони, на заходi, стали кряжами в небi, i циклони, йдучи, подеколи розбиваються об них, проливаючись заливними дощами. Iнтенсивно густа червнева зелень повсюди: свiт зелено© повенi! Свiтить рiчка, блукаючи заплавами, зникаючи в маревах небосхилу. Ярослава - уродженка майже цих кра©в, проте чимало часу не була тут, i тепер смаку╨ повiтря дитячих лiт, нади'вля╨ рiднi ландшафти, i все ©й тут любе: блиск рiчки, зелень лукiа-пасовиськ i хвиляста, плавка, як мелодiя, лiнiя пагорбiв далеких, за якими часом ходять по обрiях дощi чорнобровi... Дикi гiллястi черешнi, висока трава по пiдгiр'ю навперемiш iз квiтами раннього лiта - все в цiм краю таке соковите, таке зелене: зеленiше, нiж будь-де! Можливо, будуть знiмати тут i ландшафти тi╨© ╙вропи, що за колючим дротом була, з бруквою для схiдних невольникiв, з таборами та бараками... I ста╨ аж боляче, що ця твоя рiдна земля тiльки тому, що чимось схожа на прирейнськi ландшафти, повинна буде ввiйти у фiльм землею неволi, образом чужини. Все давн╨ в цiм тихiм краю пiдбескиднiм. Колись була ген на тому пагорбi одна iз княжих столиць, а зараз - навiть не райцентр, всього лиш бригада колгоспу: iсторiя вiльна переставляти столицi. Поп'ялись чепурнi хатки по пiдгiр'ю, з густими вишняками, з латочками городчикiв, що ледве помiтнi серед буйного квiтучого рiзнотрав'я. Десь тут велися розкопки на валах, i люди п'ють воду з княжо© криницi (струмочок-джерельце прозоро видзюрку╨ пiд горою), а на узвишшi ╨ мiсцина, що в народi й досi зветься: Золотий Тiк. Надвечiр вони йдуть утрьох па гору оглядати iсторичнi мiсця. Колос ступа╨ попереду пругким сво©м солдатським кроком, на Ярославу в таких випадках вiн мало зверта╨ уваги, а ©й, як завше, при╨мно бачити його смаглявий профiль з посрiбленою скронею i високу розгонисту постать, не позбавлену "елеганцi© двометрово©", як часом iронiзу╨ Сергiй. Якщо хочеш вивести Головного iз звичайного для нього стану зосереджено© мовчазностi, запитай його що-небудь про князiвськi чвари або про Осмомислiв саркофаг, що був нiбито знайдений тут, - зачепи, торкни цю струну - i тебе одразу буде помiчено, одразу стапеш спiвбесiдницею; i Ярослава час вiд часу охоче користу╨ться цим психологiчним ключиком. Те, що Колос досi зберiг свою студентську закоханiсть в iсторiю та археологiю, нада╨ йому в Ярославиних очах яко©сь зваби, бо ж завжди радiсно вiдкрити, що людина бережно носить в собi щось вiд юностi, що й звiдти ©й проблиску╨ свiтильничок якийсь, не погашений темними вихорами пережитого. Ах, тi його темнi вихори - для Ярослави теж е в них сво╨рiдний чар. Скiльки разiв отi гiркi карби на мужньому обличчi, слiди не знаних тобi втрат, а може, мук i страждань, викликали гаряче бажання в нiй пiдiйти до нього, припасти, спитати: "Де був? Що довелося зазнати тобi? Чого так часто бува╨ш присмучений? I чому нiколи де шука╨ш спiвчуття чийогось?" - Так оце вiн i ╨, Золотий Тiк? - каже оператор, мовби трохи розчарований побаченим. Трава, i все. Кiлька черешень... Читають таблицю, складену якимось поетом-кра╨знавцем, вчитуються, i ця гора закипа╨ iншим життям, пахтить iншими часами. На цьому ось мiсцi, де зараз буяють молодi картоплi в скромному бiленькому цвiтi, не так уже й давно, як для вiчностi, вирував гомiн княжо© торговицi, укладались контракти, серед прийшлих зi Сходу i Заходу, сап'яновi чоботи топтали тут брук, вiд якого й слiду нема, - трава зеленi╨... Все шумiло, вигравало: шаленiли натхненням давнi музики, яскрiли шовки й дорогi оксамити, прянощi й вина спокушали люд, iшли з рундукiв у торг iкони богомазiв, осипанi смарагдами та крпвавцями, i книги краснопйсцiв, лицарськi кольчуги, панцирi та шаблi дамассько© сталi - "все тут можна було купити, - як пише цей невiдомий патхненець-поет: - золотi прикраси й соболинi шуби, молодого ятвязького раба й красуню половчанку"! - В майбутньому фiльмi виджу тебе в ролi красунi половчанки, - жарту╨ Сергiй, чомусь посумнiлим поглядом обiймаючи Ярославину постать. - А тебе - в ролi молодого ятвязького раба, - в тон йому зауважу╨ Головний i торка╨ рукою обважнiле похиле плече оператора. На городчику лiпнiй газда пiдгорта╨ картоплю - Бараболя буде? - гука╨ до нього Сергiй. Газда випроставсь, обiперсь на сапилно. - Двiцi лияли аж надто. I повтiр, що будуть. А коли тiнщiв ма╨м багато, бараболя може збуйпiти... Вся пiде в бадилля, а в корiннях - там нiц... А ви з району? - З району. - То би сказали, аби нам тут, на бригадi, книгозбiрню вiдкрили... В селi ма╨м клуб, молодь туди бiга╨, але ж старшi люди не побiжать... А тут би й ми пiшли - газети, книжки би почитали. - Ще ╨ люди, якi книжки читають, - пiдморгнув Сергiй до сво©х. - А я не пригадую, коли й тримав у руках друковане слово... Романи вживаю тiльки екранiзованi... Золотий Тiк... Бувало. Вирувало, шумiло, а зараз тиша, смарагдова тиша, i чути, як ростуть картоплi i як роса капле, перекаплюючись мiж листям на могутнiй розложистiй черешнi,.що сто©ть якраз серед Золотого Току, царю╨ над ним, оздоблена живими рубiнами дрiбоньких сво©х угiдок, що ранньо вже де-ис-до жеврiють угорi. - Ви обiцяли нам щось показати? - звернулась Ярослава до Головного, коли вони рушили далi. - Дб тi розкопки? - На розкопках поки що нiчого цiкавого, - вiдповiв Колосовський. - I зовсiм не для того прийшлi© ми, Славо, сюди. Хочу, щоб ви надихались цього повiтря. Перш нiж стати пiд юпiтери, перш Сергiй ось вiзьме вас у кадр з вашими нереалiстично довгими вiями. Спробуйте ввiбрати в себе цей досi вiдчутний дух давнини... Осмомисл i дружинники його, вони мусять постати для вас живi... В усiй реальностi, з яснiстю галюцинацiй ви чу╨те хропiння ©хнiх коней, брязкiт збро©, сама ви, вжахнена, сповнена спротиву до неволi, мета╨тесь в тривожнiй веремi© Золотого Току, бачите, як уже переправля╨ться з того боку монгольська кiннота, - он там, уплав через рiчку! - i напружений слух ваш ранить перший посвист монгольсько© стрiли... Ви вся - в контекстi тi╨© тривоги, вся у вировищi страшного народного лиха. Втiка╨те отим ярком, за спиною наближа╨ться кiнський тупiт, над вами.вже перегнувся з сiдла переслiдувач, бачите обличчя в хижому прижмурi косих очей, чу╨те смердючий дух його поту... - Вона гратиме не тi часи, - нагаду╨ оператор. - Але ©й все це треба, - наполяга╨ Колос. - Вона особа не позаiсторична. Коли ©© ловитимуть шуцмани, тягнутимуть до ешелону, колi© вона опиниться в райху - не на становищi остарбайтсрки у Рiтмайстера, а займе мiсце на нарах барака серед в'язнiв, серед сво©х подруг чорногорок та француженок, - по нiй i там ма╨ бути видно: хто вона? Звiдки? Яка iсторiя за ©© спиною? Який народ? В найтоншим виразi ©© обличчя, в ©© задумi, у вiдкритiм поглядi очей мусить свiтитись, що вона не тупа, безрiдна рабшiя, що за нею - вiки звитяжного й трудного життя ©© народу. - Менi здасться, я це зможу вiдчути, - тихо мовила Ярослава. Сергiй-оператор цього разу теж пiдтримав Головного, став розвивати його думку: - Золотий Тiк, i хори Бортнянського, i поеми Одержимо©, якi ти, гадаю, сумлiнно штудiювала в дев'ятому класi, - все це не забудь, стаючи пiд юпiтер. Бо менi не лялька потрiбна перед об'╨ктивом... - I як батько твiй там чи дядько поневiрявся у Манiтобi та на бельгiйських шахтах, - напружено роздумував Головний, - як село ваше зустрiчало червоний вересень тридцять дев'ятого - вересень визволення. Все, все не забудь. Тодi глибше ввiйдеш у свiт геро©нi, дочки народу... - Менi не потрiбна лялька перед об'╨ктивом, хай навiть вродлива, як чорт, - ще раз попередив Сергiй-оператор. - Вимагатиму людину з природним почуттям гiдностi, людину правдивого жесту, одухотвореного обличчя, на якому я прочитав би справдi щось значно... глибоке, глибинне... profundis... - Браво, маестро! - засмiялася Ярослава. - Це щось iз латинян? - Авжеж, звiдтiля - се i означа╨ глибинний, - скромно пояснив Сергiй. - Браво, браво! Такий лiнтюх - i завчив! - Боюсь, що на цьому й вичерпу╨ться його золотий запас, - повеселiло сказав Колосовський, з симпатi╨ю глянувши на оператора.' Зiйшли на вал, що ледь помiтно вигорблювався сво©м контуром: всуцiль зарослий травою, корови на самiм валу i в ровах пасуться. За ровом ще один вал, i теж майже зниклий, розмитий часом, i тiльки уява режисера-iсторика здатна будувати там густий частокiл, ставити вежi з бiйницями, люд розставляти по валах, до яких уже пришельцi повзуть он звiдти, iзнизу, в гостроверхих сво©х монгольських шапках... Сумно щипають соковиту траву корови, пастушата визиркують iз-за валу, чути ©хнi перемовин: - Ото вона, кiнозiрка... Файна яка! А той високий, вiн старший у них... А тлустому постригтись би не вадило - вiхтi з-поза вух стирчать... На долину, мимо княжо© криницi, збiга╨ стежечка. Якийсь подорожнiй - бородатий дiдуган - нахилився, ловить губами джерельцо-чуркало, що вибива╨ просто зi схилу, з-помiж трави. Неподалiк подорожнього лежить його ноша - вовняна тайстра, повна рiзьблених дерев'яних орлiв: мабуть, несе кудись на©вним туристам на продаж. - Не люблю цих орлiв, - сказала Ярослава, взявши Головного пiд руку. - Примiтивне, грубе мистецтво. Затрачати вмiння, щоб рiзьбити стандартних хижакiв отаких... Просто несмак. Дiдуньо мiй нiколи ©х не рiзьбив. Академiй не кiнчав, проте вiн мовби iнту©тивно почував, де безкриле кустарництво, а де можна видобути з бука справжнi художнi речi... Подорожнiй довго смакував водою, а вони зацiкавлено за ним стежили. Сергiй, наблизившись, безцеремонне розглядав старого, мов чудернацьку рiч яку-небудь. Поруч з тайстрою лежить костур i чорна хламида, схожа на рясу... Розстрига-чернець iз скиту? Чи який-небудь новiтнiй Сковорода? Втершись ребром долонi, мандрiвник сiв бiля джерела, широколиций, зарослий дрiмучою сивиною: - З таких джерелець рiки народжуються... - i, дивлячись на Ярославу, на мi'нi-спiдничку ©©, наказливо звернувся: - Дiво нага, нахились, напийся звiдси... - Ми вже пили. - Ту, що з пляшок? Що пiною б'╨? А ви ось цi╨©, земно©, що з самих недровищ... що аж зуби ломить! Але який сердитий, пронизливий в нього погляд! Погляд вiщуна, що вмi╨ читати чужi думки, на телепатi© зна╨ться... "Якби не оця лютiсть у поглядi, можна було б спробувати на астронома, - подумав Богдан. - Щось небуденне, щось вiд дервiша в ньому ╨, хоча й недобре..." Операторовi блукала на губах майже глузлива усмiшка: "Оце вiн, твiй Мамай придорожнiй - без коня, без бандури... Повна тайстра незугарних дзьобатих орлiв, що не годнi лiтати!.." Щоб оборонитись вiд його пронизливо© суворостi, вiд цих холодних блакитнавих очей, Ярослава подарувала старому одну з найчарiвнiших сво©х усмiшок, але це ©© невинне професiйне кокетство не справило на дiда нiякого враження. Рушаючи за товаришами далi, Ярослава минула подорожнього нiяково, з непояснимою розтривоженiстю i водночас iз полегкiстю. Але вiн знов - суворо й вимогливо - окликнув ©х, змусивши всiх озирнутись: - А вас небо чу╨? Нiби пiд владою гiпнозу, Ярослава прикипiло дивилась в тi юродиво безстрашнi врубелiвськi очi. Старий жестом руки вказав угору: - А мене воно чу╨... II Вечiрня кава була знов за тим самим столом, що його спорудили з парт пiд черешнею на подвiр ©. Ярослава скаржилась вуйнi Домiнiцi: - Якийсь там, на жебрака схожий, здибався нам бiля княжого чуркала. Питав, чи небо нас чу╨. А погляд - неначе гiпнозом обдав... Так осудливо на мо╨ мiцi дививсь... Хоч би не зурочив перед роллю. - Не бiйся, Славцю, - заспоко©ла вуйна. - То ж той юродивий, що з орлами тут всюди мандру╨... Син його, кажутi", був командиром у вiйськах у Совiтiв, викинувся над горами з парашутом, i його на батькових очах розтерзали хортисти... Ото вiдтодi старий помутився розумом i став "небо чути"... "Чи не розправа над сином, - подумалось Ярославi, - стала причиною, що орли його так хнжо з тайстри виглядають, огиднi та кровожернi? Здасться, ладнi людину живцем розтерзати!.." Якiсь дiвчатка, певне старшокласницi, вишастували, снували поза садком, прозиркували крiзь живоплiт до кiношникiв. Вуйна Домiнiка пояснила з поблажливим усмiхом: - Школярки нашi, з гуртка самодiяльностi... З села прийшли, хочуть тебе, Славцю, зблизька побачити. Ми ж, кажуть, зна╨мо ©© з фiльму... Та Ярослава не кинулась роздавати юним шанувальницям автографи. Одразу пiсля вечерi пiшла до себе, ввiмкнула свiтло, зачинилась. Розкрила валiзу: у валiзi ©© iнтимнi дiвочi речi, зiбранi при ви©здi похапцем, внакид... Видобула з-пiд одежi аркушi машинопису, сiла до столу: хотiла ще раз вчитатися в роль... По якомусь часi пiд вiкном почулось шелестiння в кущах, перемайнуло щось бiле. Поклавши рукопис, Ярослава прислухалась в сутiнь: чути шепiт, дiвчачий, схвильований... Мабуть, тi, з шкiльно© самодiяльностi, що, не менш за тебе хвилюючись, мручи вiд дебютного страху, виходять на клубну сцену в барвистих народних строях. I почула, цiлком виразно, чи╨сь до шепоту причаене, палке: - Це вона! Жива! Така артистка!.. Я би хтiла, аби вона нiколи не вмирала!.. - Любi мо©! - приливом нiжностi вiдгукнулася ©м Ярослава. - Не зна╨те ви, що вмирають i не такi, як я. Кiнозiрки усiх студiй свiту з часом вiдцвiтають... Не старiють вони лише на колекцiях ваших листiвок, однаковi зостаються там у сво©х юних усмiхнених позах... Вiдцвiтають i зникають, як рсi... Хiба липi деколи воскресають юними на екранах iз сво©х напiвзабутих юних стрiчок... Мов стрiчка, рвучись, безладно летить па екранi, прискорюючись, мигтючо до хаосу, - так щодалi швидше, - в мiру того,-як входиш в лiта, - вiдлiтають днi, мiсяцi, роки... Змигують прискоренi весни, прискоренi золотi осенi... I чим швидше вони летять, тим щемливiше дорожиш усiм, що бачиш, кожним зiйденим сонцем, найменшою росинкою життя... Кожну усмiшку спива╨ш спраглим поглядом, кожнiй травинцi хотiв би сказати: "Ти мудра, прекрасна. Тобi нема цiни". В пору юностi зовсiм iнша дi╨ теорiя вiдносностi: там довгi днi, там iнше вiдчуття часу. Юнiсть певна себе, в блаженному невiданнi ©й зда╨ться, що життя людське безкiнечне, дорога житт╨ва стелитиметься попереду рiвна, гладенька, а вона тобi судилась - на довгi перегони - вся в бакаях, у вирвищах... А то й зовсiм мусив пробиватись по бездорiжжю, тiльки почуваючи, що десь там, за смертями, за димом фронтiв, повияно ж бути хоч абияке сонце!.. Вiйну Богдан закiнчив у Берлiнi; продимлений, теж розписавсь в числi iнших на колонi рейхстагу, залишив ╙вропi свiй гвардiйський автограф... Хмiль перемоги, колона машин з репарацiйним устаткуванням, потiм той страшний випадок, коли хлопцi-водi© потай вiд тебе, вiд супроводжувача, добули канiстру спирту в якогось поганця. Цiлу нiч до рапку мали ©хати, а вже десь опiвночi з'явились першi симптоми нещастя: декотрi з водi©в почали слiпнути. I не признавались. I не могли збагнути, в чiм рiч. Згодом з'ясу╨ться, що пили з тi╨© канiстри отруту, яку ворог навмисне пiдсунув ©м, але поки що кожен утаював свiй стан: навiть слiпнучи, водiй не випускав керма iз рук - попереду ж була Батькiвщина... Один з найкошмарнiших епiзодiв твого фронтового життя, досi вiн час вiд часу зри.на╨ напливом: довжелезна колона з репарацiйним вантажем розтина╨ нiч, i нiхто збоку й не догаду╨ться, що один по одному втрачають зiр у нiй водi©, що ведуть уже ово© ваговози наослiп, невiдомо як орi╨нтуючись, невiдомо завдяки якiй силi тримаються, - може, тiльки сила любовi, сила iнту©цi© веде ©х, як птахiв пiчних, крiзь темряву до рiдних гнiздовйщ. У Львовi всi опинилися в госпiталi, декому лiкарi ще встигли врятувати зiр, а команда супроводу ледве не поплатилась тяжко за вояцьку свою безтурботнiсть, яко©, правда, немало хто допускався в тi хмiльнi днi перемоги... Хотiв зняти про це фiльм, написав навiть чорновий варiант сценарiю. Забракували. Та, може, й слiд було? Пекуча, як рана, зустрiч iз рiдним мiстом, робота на вiдбудовi, i, нарештi, з ру©н Днiпрогесу, зовсiм неждано - в робiтники-освiтлювачi, в товариство документалiстiв, у цей химерний артистичний свiт. Та©на кiнотворення, вона вже тодi вабила його. Таким непередбаченим руслом повернуло життя. Спершу доручали рiзний дрiб'язок: знiмав археологiчнi розкопки, заповiдники з птахами та звiрами, спуски кораблiв на воду... Помiтили його пiсля стрiчки "Обелiски", яка задумана була як фiльм-реквi╨м загиблим. Потiм на одному з фестивалiв вiдзначили його двочастинного "Овiдiя". Сам вiн "Овiдiем" не зовсiм був задоволений, хоча там справдi щось таки було - добре передано простiр, силует нiчно© фортецi над лиманом, схоплено поезiю мiсячно© дорiжки, по якiй уява поетова мовби веде його iз заслання знову на пiвдень, до бiлих статуй та оливкових га©в... Успiх постановника заслужено роздiлив i Сергiй, тодi ще випускник: його талановита операторська робота багато що вирiшила. Задум фiльму належав, звичайно, колишньому студентовi iстфаку, студбатiвцевi, не зовсiм, мабуть, критично закоханому в античнiсть, але Сергiй цiлком пройнявся тодi Богдановим настро╨м, цiлими днями декламував рядки крамольного поета, що його погнала на Пiвнiч Цезарева неласка: Берег сарматський, сумiжний iз племенем гетiв стрiлецьким, Зрештою нас привiтав пiсля набридлих блукань... Самого Овiдiя в картинi, власне, й не було, була крига Днiстровського лиману, що дивувала поета сво╨ю мiцнiстю i здавалась йому мармуром каррарським, та був ще сучасний Овiдiополь з золотими коронами соняшникiв, та замрiяна комсомолка з томиком римського поета в руцi... Проте хоч сам поет-вигнанець залишився за кадром, але присутнiсть його вдалось передати, образ його iснував у фiльмi незримо - в самих ру©нах римсько© фортецi, в повiльному летi птаха, в гронах виноградних, в силуетi закохано© парочки на'фортечному мурi, над спокiйним у мiсячнiм свiтлi лиманом. Хай не було на екранi самого Овiдiя, але у фiльмi таки жила вiдчутно його поезiя, що крiзь товщу вiкiв духовним вiдблиском пробилась, дiйшла до людей iншого часу. Авторам фiльму дехто дорiкав тодi за естетство. I першою - пiсля перегляду стрiчки в головнiй проекцi© - поздоровила ©х Ярослава, з якою тодi Колосовський тiльки познайомивсь. Гололобi кiнозубри солiдно хмурились та поки що резервували за собою сво© дорогоцiннi, невiдомо якi думки, соломоновi рiшення, а вона, Славця, з властивою ©й безпосереднiстю допилась, вiгала (може, аж надто екзальтоване), - була ©й тодi аргументом бiльше власна схвильованiсть: - Сарматський степ, лиман, оту атмосферу антично© Колими - вам здорово це все вдалось передати! I мерехтлива мiсячна дорiжка вiд фортецi кудись у море - в нiй стiльки пiдтексту! I дiвчата медучилища на мурах, на тих самих, де римськi легiонери колись у вовчих шкурах па хуртовинi стояли... Надто ж оте самотн╨ нiчне дерево над фортецею у фiналi, що тане, видплива, аж не розбереш: дерево чи сам Овiдiй зника╨ в степу... - Мало дi©, - буркнув хтось. - Але у фiльмi ╨ ритм! - вигукнула Ярослава ще запальнiш. - У ритмi ©хнього фiльму щось в вiд розлогостi античних поем! Вiн плавкий, неквапний, але й не млявий... Невже ви не вловили його внутрiшню музикальнiсть, пiдспудну, приховану енергiю?.. Пiддавшись настрою, вона, звичайно, перебiльшувала, багата уява ©© домальовувала, находила пiдтексти, яких, може, й не було в ©хнiй картинi. Але це була пiдтримка, дорога для Колосовського, надто ж у тiй ситуацi©, коли все iце коливалось на терезах невисловлених оцiнок. Прямодушне дiвча, воно й не пiдозрювало, як бракувало тодi ще вiри в себе цьому похмурому документалiстовi, навряд чи думала, що смiшнуватим сво©м дiвочим захватом вона додасть йому певностi, мiцно заронить у душу якiсь новi сподiвання... Ярослава нiби навiщувала тодi: вийшов на простiр, ма╨ можливiсть робити зараз те, що потай давно в собi виношував. Це, власне, буде перша його повнометражна художня рiч. "Ставитимеш фiльм про вiйну". Подолав власнi сумнiви, переборов Сергi╨вi дикi вибрики, коли знуджений оператор лютився в тому приморському готельчику, шпурляв чи©сь сценарi© в куток: - До дiдька вашу вiйну! Не хочу! Не буду! Краще бджолу, дитину, краплю води на квiтцi... Аж поки там, в тiм таки ж готельчику, з'явилось тобi зненацька вночi - як осяяння, як одкровення! - просте и наиприродпiше: робити фiльм пережитого. Бо чого ж iншого шукати? Нащо вигадувати? Ти ж бачив людей у ©хнiх зльотах i в занепадi, у величi й ницостi, в передсмертних муках i в щасливих сльозах переможцiв. Правда, надто велике все то було - в жоден фiльм не вмiстити... - Вiдсiяти треба, вiдiбрати тiльки найударнiше! - гарячкував, захотiвшись задумом, Сергiй. - Неволя, короста, ешелон - оце передусiм! Обiцяю вам генiальнi кадри. Юна дiвчина-укра©нка, що покохала того вiйськовополоненого кавказця, повiнь ©хнього кохання, поема, що розквiтла в неволi!.. Конячий острiв, мiсячнi ночi, астроном, дiвчата, що з горя обiймають коней коростявих... Та цс ж про них ма╨ бути фiльм! А на завершення: отой ваш напад на ешелон, напакований невольницями. Бiй з вартою. Кулемет, що аж плига╨ в руках у Байдашного... - Цього в сценарi© ще нема. Це було пiзнiше. - Гаразд. Тодi махнем без цього. Все вiн вирiшуй легко, те, що й досi ранить тебе, для нього кiноепiзоди, якi можна вставляти, викидати, мiняти... - I Холодну гору дознiмемо потiм, бо де набрати нам стiльки дистрофiкiв!.. Сцену з божевiльним можна зняти i в павiльйонi... А зараз конячий лазарет, острiв на рiчцi, полонянок! I ось ви тут. Шука╨ш сну на пiдлозi сiльсько© школи, де мiсяць свiтить у вiкна, i кiнокамера тьмаво блищить у кутку, i ролики бiля не© лежать, схожi на автоматнi диски... За вiдчиненим вiкном десь у мокрих лугах невтомно деркоче деркач. Кажуть, екран свiтить в душу людинi без посередникiв. Але ж спершу треба його засвiтити! Нелегку ношу звалив ти собi на плечi. Не просто ж вiдтворити! Ще один епiзод, ще одне екранне видовище... Не для цього взявся. Голосом ©хнiм ма╨ стати ця ваша стрiчка... Болем i гнiвом воскреслих, свiдченням i засторогою... Творення, як завжди, почина╨ться з хаосу. Треба всьому дати лад. Дати, але й не стративши при цьому отого найцiннiшого - вольностi вияву, пам'ятаючи, що екрановi потрiбен не лад "риги замерзло©, а скорiше звихренiсть буйноцвiття весняного... Вчора мiсцевi школярки приходили. Долаючи власну со-, ром'язливiсть, розпитували про майбутнiй фiльм, а пота╨мцi, мабуть, надiялись: чи не вiзьмуть i ©х хоча б для масових сцен? Що ж, можливо, декотрих вiдбере. Десятикласниць - "полонянками". До набору, до ешелонiв! Аж дико думати про це. Ще можна взяти ©х на роль дiвчат iз ферми, для сцен, де треба тобi втiкачок нiчних, що шукали притулку на островi... А ще днем ранiш завiтав один iз райцентру, з Будинку культури - модерняга хлопець, з виду спортсменрозрядник... - Вiзьмiть мене на роль анонiмника, - запропонував сво© послуги. - Менi легко ввiйти в образ, я вже грав це у нашiй драмсекцi©. - В мене пема тако© ролi. - То введiть! - Нема й не буде. - Гляньтi як я його зображу... Ось вiн, зiгнувшись, строчить сво© чорнi послання. Акуратно знiма╨ з них копi©, ще й нумеру╨... Виходить на вулицю, перестрiчас знайомих, але всi сахаються, обминають його. Вiн нещасний! Серед людей, а самотнiй. Нема з ким словом перемовитись, цураються всi. Став на майданi перед райрадою, задер голову в небо, але й небо до нього глухе!.. Дагледiв мiлiцiонера, кинувся навперейми: "Товаришу мiлiцiонер! Та поговорiть бодай ви зi мною! Всi, наче змовились, iгнорують... Хоч про що-небудь поговорiть. Будьте ж людиною!" I вiн, той мiсцевий лицедiй, досить-таки виразно передав цю, мабуть, iз житiя вихоплену сценку. - Як для проби, нiби нiчого, - сказав йому Сергiй. - Але ви не Бучма. - Перепрошую! А навiщо менi бути Бучмою? - розсердився прийшлий. - Вiн артист, але я теж... Всi ми артисти в життi. Кожен гра╨ свою роль. На кону дiйсностi!.. Нi, там люди пе грали. Там дожеп був самим собою... "Вистояти. Вистояти! В цьому тепер все. Бо iнакше не варто, щоб i серце билось!" Пригаду╨ш цi слова? Вояи ж були сказанi. Вони були тво╨ю правдою, правдою тво©х товаришiв. А чи ма╨ тво╨ мистецтво достатньо сил, щоб ©© передати? Як багато береш ти на себе, готуючись винести пережито на вселюдський еиран! Чи, може, справдi досить цього? Вибухiв, кровi, смертей... Дехто каже: не сприйма╨ться вже... Дайте чогось веселiшого, легшого... Я прийшов па сеанс вiдпочити пiсля втомливого дня працi, пiсля всього, що й так вимордовус мене в цьому прискореному темпi життя, в скаженому алюрi буднiв... Але ж i я не прийшов у мистецтво екрана, щоб тiльки розважати! Для цього пiшов би на циркове коло на руках там ходити (не ображайсь на мене, клоуне, брате мiй по мистецтву). Тiльки ж я iншу творчу мету собi ставлю: маю обов'язок перед тими, що вже не скажуть про себе. Маю певнiсть таку, що iсну╨ в життi естафета людського, яку передано вам i яку ма╨те iншим передати. Згадай отой весняний лiс вiйни, лiс нищення, гiлля зелене, що пада╨ пiд шквалом чорного вогню. Все довкола горить, трiщить, ви знову й знову йдете штурмувати дзоти. Свище метал, бiйцi поприростали животами до землi, тiло не може вiдiрватись вiд не©, а ви .все ж таки вiдрива╨тесь i кида╨те себе вперед, i все менше ста╨ вас, уже вас надвечiр - жменька... А коли настав перепадок тишi, то вона була тишею стогону, наповнених димом воронок, тишею кривавого мотлоху, завислого на кущах. Перерита, просякнута чадом земля, обчухранi голi кiстяки дере:в стирчать над тобою, - якийсь мертвий, скам'янiлий пралiс... Ти йшов кудись, як у трансi. Помiж окопами. Помiж дзизкотом куль, якi ще пролiтали зрiдка... Курилися вирви, людськi нутрощi позависали на кущах, в мiсивi землi, бруду i кровi знiвечено лежали всюди рештки тих, що недавно були що людьми, тво©ми товаришами. З голосами були, з живими очима. Ти йшов помiж тiл, бiлiли плями облич серед чорноти розвернуто© землi, i враз зупинився: дiвчина лежала якась, медсестра. Маслаччя колiнних суглобiв стирчало з кривавого м'яса бiле, аж голубувате. Голова скручена, спiдничка закотилась, молоде тiло бiлiв страшною святою бiлiстю. Взяв плащ-палатки закривавлений шмат, що валявся поблизу, накрив ним бiле й голубе. Вперше тодi за вiйну Колосовському захотiлося бути вбитим. Стати нiчим, зникнути, перейти в небуття. Так, як цi перейшли, ставши землею. Та невже ж - нiчогiсть? Гумус, добриво, i все? I якщо якiсь сили втримали тебе у життi, то однi╨ю iз них була, може, й оця, що не да╨ тобi зараз заонути. Сила бажання, тодi ще, мабуть, не зовсiм визрiлого, майже пiдсвiдомого: пройти, подолати, все перебути. Щоб розповiсти з екрана комусь, щоб посвiдчити перед кимось, хоч би й перед самою вiчнiстю: нi, не гумус... Вогонь, пречистий вогонь горiння людського, що живе, нi на яких не гасне вiтрах, не зника╨ з життя безслiдно. III Мокрi кущi блищать пiд мiсяцем. Рiчка внизу жебонить по камiнню, смирна, довiрлива. З марева лугiв виплива╨ постать чиясь. Волосся розсипане, болонья, накинута на плечi, блищить... - Досi не спите, Славцю? - Не спиться чогось... Деркач дирчить... - Той цiлу нiч буде на посту. Далеко ходили? - Росяно дуже в лугах... Там конi пасуться, закортiло глянути, який вони вигляд мають вночi. Мо© ж партнери по фiльму. - I гiркий усмiх торкнув уста, обличчя блiде. - А я теж приглядавсь... Чи таке освiтлення? Чи не помилилися ми, обравши саме цю натуру?.. Часом зда╨ться, що i мiсяць, i тиша - все там було iнакше. - Iшла оце й думала: пiду завтра до вас i вiдмовлюсь. Не зможу Я. Нездара я. I нiчого iнститут мене не навчив, та й взагалi хiба Можна навчити мистецтву? Хто вчив Довженка? Заньковецьку? Замiсть учити жити, глибоко почувати, нас упродовж п'яти рокiв учать iмiтувати почуття... I тодi дивуються, що, нiчого ще самi не створивши, ми вже ходимо по студi© невизнаними генiями, все вiдкида╨мо, на все кривимось... - Ви сьогоднi надто сувора, Славо, впада╨те в крайнощi. Не всi ж такi: i вчителi не однаковi i вихованцi - теж. - Звичайно, ╨ справжиi. Але справжнi бiльшу частину життя витрачають на те, щоб переборювати тупiсть, примiтивнi смаки, набридлi штампи... Ви ж зна╨те, скiльки i в нашому середовищi безнадiйно дрiмучих, заскорузлих, а то ще й гiрш - брехливих, кон'юнктурних до безсоромностi... - I на кому те бiдне мистецтво трима╨ться... Та ще й на свiтовий екран iде! - Хай, може, й згустила я трохи... Ясна рiч, що про таких, як народний, не йдеться. I про присутнiх теж. Але я вважаю, що в храмi мистецтва не мiсце жодному цинiковi, який здатен при актрисi розповiсти пошлий анекдот... I пiсля цього ще вiн мене на проби запрошу╨! - Ваша вiдмова для багатьох була несподiванкою. - Iти виображувати йому оту декоративну Ксеню? Серед квiточок на полонинi? Дикий Захiд, екзотика... Нi, не для мене роль. Ходить довкола тебе, мружиться, як бегемот, огляда╨ тебе прицiнливим оком... Та хiба його цiкавить моя душа, мiй iдеал, мiй погляд на свiт? Я ж бачу: найперше цiкавиться, чи достатньо я довгонога, чи зумi╨ це кiностворiяня видавлювати з ока сльозу крупним планом... Фальшивий сам, i на екран жене фальш. А тодi ще й домагатиметься за не© першо© категорi©... I такому - в храмi мистецтва? Де корифе©в ще вчуваються голоси? - Люблю вас слухати, Славцю, коли ви отак розбурха╨тесь... Не хотiв би потрапити пiд стрiли ваших сарказмiв. - Не думаю, що ждете комплiменту, адже вам це не потрiбно. У вас i в Сергiя я повiрила з перших кадрiв, ще тодi, на переглядi. Бува╨ таке... Iнодi за один кадр можна в людину закохатися... - Жаль, що Сергiй цього не чу╨. - Прошу не жартувати. ╙ i в життi, i в мистецтвi такi речi, що жарти до них не кладуться. - Згоден. - Заздрю сам деколи. У вас ╨ певнiсть, визначенiсть, мета. Почува╨ться, прийшли ви в мистецтво з намiром серйозним i ма╨те що сказати. За спиною такий досвiд життя... А я? Що я знаю? Я навiть кохати по-справжньому не встигла - не можна я; вважати коханням п'ятихвилиннi романи студентських вечiрок або яке-небудь студiйне захоплення... - I все ви повиннi будете грати закохану. Натуру глибокого почуття... - Оце мене й тривожить. Грати закохану, творити нашу укра©нську Офелiю з тих не знаних менi окупацiйних ночей... Оце чисте юне кохання, що так трагiчно розквiтло в неволi... - Не встигло й розквiтнути. - Так. Тiльки змигнуло... Читаю, намагаюся вжитись, заглибитись... Для мене ця роль справдi затяжка. Може, менi браку╨ фантазi©, уяви? - Не наговорюйте на себе. I не розкисайте: вам це не личить. - Ходила оце по лугах, i вiдчай мене терзав... Гiркого доходжу висновку: не пiд силу менi ця роль. Щось я не вловлюю iстотне... поверхова я, неглибока. - Оце сюрприз кiногрупi. - Так, неглибока я i просто ненавиджу себе таку!.. Чомусь iншому треба було присвятити життя. В iнститут iшла з намiром вiддатись науцi... Цiкавила мене iсторiя мистецтва, зокрема народнi вироби: писанки, рiзьба по дереву... Так би й було, якби одного дня - ще тодi першокурсницею - не спокусили в iнститутському коридорi отим магiчним запитанням вашi кiномефiстофелi: "Хочете знiматись?" Ще б пак! Яка дiвчина всто©ть перед можливiстю покрасуватись з екрана... Але чи артистка я? - I це говорити вам, вiдзначенiй на мiжнародному фестивалi? За першу ж роль? - Боюсь, що й то випадкове - за волоокiсть, мабуть... - Ваша iронiя, самоiроиiя, Славо, свiдчить, що не все втрачено i артистка жива. Просто хвилинне зневiр'я. А такi збурення не дають кровi застоюватись. Для митця невдоволення собою - скорiш норма, нiж вiдхилення вiд не©. Хто заспоко©вся, тому нема чого робити в мистецтвi. Серед стихi© творчостi затишкi'в не шукай, паруси напинай крутобокi... Така вже сама природа, мистецтва. Тут белсбепь, вiчний пошук, жага... Тут - хто бiльший, хто менший - але вiсi невтоленнi, усi як фаусти... - Але ж як боляче бува╨! - А iншим не боляче? В голосi його вчулась суворiсть, схожа на докир. Ярослава здивовано глянула на нього. Зiйшли на мiсточок. Схилившись на бильце, дивились униз, де кожен камiнчик виставив свою тiнь i вода в прудкiй текучостi мiсячно переблискувалась. - Ох, знаю цей настрiй, Славо... Коли отак непевнiсть бере. Коли б'╨шся, шука╨ш-шука╨ш i не знаходиш. Повно клекоту в грудях, а не здатен висловити його: без'язикий, нiмотою скутi вуста. А потiм таки ж надходить ота мить всемогутностi, коли почува╨ш, що все можеш, все пiдвладне тобi, на верхи ясновидства зносить тебе якась сила... Щоб кинути знов у провалля сумнiвiв, у лабiринти шукань, до навпомацки далi йтимеш... Такий уже наш хлiб. - Iванну б сюди. От вона зiграла б. Це нiби для не© роль... Так, але ж Iванни псма. За третiм, чи п'ятим, чи яким там дублем кинулась в охопленi полум'ям декорацi© мосту умовного, що пашiли зовсiм не умовним вогнем... Що ©© погнало туди? Чи тiльки бездушнiсть пиката, жорстокiсть нацiлених камер? Чи власна ота невтоленна жага досконалостi, ©© артистичне бажанiш, хай навiть життям ризикуючи, добути ще один дубль, ще один, може, нечуваний, найрiдкiснiший, в якому вона таки сягне недосяжного, перевершить саму себе? Такi, як Iванна, знають творчостi шал... Актриса виняткового обдаровання, i Ярослава близька ©й чимось - вiн певоп цього. Двi зiрки сходиля одночасно... - Чомусь сьогоднi вона менi весь вечiр з'явля╨ться... Перед очима сто©ть, смi╨ться... Пiд час останнiх зимових канiкул ми з нею по©хали в гори. Все-©й давалось, вона й на лижах ходила чудово - лiтала з трамплiнiв, як'птиця... Пригадую, зайшли пiсля хуртовини в лiс, зупинилися пiд смереками... Ви бували серед смерек узимку, в день сонячний? - Нi. - Все фантастичне. Справдi казковим ста╨ лiс, прибравшись у снiговi шати... Дятел постуку╨, якась пташина зимова цiвка╨, ще бiльш вiдтiнюючи глибоку первiсну тишу навкруги. Снiг облiта╨ з дерев тихо, лагiдно. "Який зодчий, Славцю, годен зрiвнятися з природою, - казала тодi вона, - якi хороми, палаци з танучого мармуру невiдтворне вибудувала за нiч хуртовина..." Образи птахiв якихось, звiрiв, чудиськ химерних оточували нас. Нiби тiльки там стало зрозумiло, як народжувались в народi казки, з чого витворювалась паша народна мiфологiя... "З оцього бiлого, хуртовинного, Славцю, що хоч i тане, але красою спорiднене з мармурами Мiкслапджело..." I потiм, смiючись, вдарила палицею по гiлцi, струснула цiлу шапку снiгу - сонячна холодна курява окутала нас...-Ярослава помовчала, нiби й цi мiсячнi серпанки за рiчкою ще курилися, мерехтiли ©й тим сонячним снiгом, струшеним десь у горах подругою. Пiсля того, як Iванну обвуглену видобули з-пiд уламкiв нодотлiлих декорацiй, Ярослава бiльше тиж'ня прохворiла вдома у рiдних. Мати благала: "Кинь те кiно, бо й тебе спалять!" Але саме тодi Ярослава сповнена була рiшучостi, бiльшо© нiж будь-коли... "Не кину. Нe вiдступлюсь". Батько теж схвалював ©© вибiр: "Доросла, ©й вiльно робити, що вибрала... Лишилася без подруги, то нинi за двох най до пранi ста╨..." Пiшов, погув у небi лiтак нiчним сво©м рейсом. Прислухались до нього обо╨. Прислухались i до далекого шосе по пiдгiр'ю - чи но чути звiдти колони студiйських машин? Десь уже рухаються, не дасть i вночi ©м спати Ягуар Ягуарович, "генеральний обозний". - "Горить-тремтить рiка - як музика..." - Обо╨ задивилися у мiсячну воду, у ©© струмування мерехтливе.-Скрябiн пробував нотними знаками свiтло передати... Цiкаво, що вiн закодував у те сво╨ тайнописне, загадкове Люче? "А оця рiка, що бiжить попiд нами, в нiй, мабуть, теж щось закодоване? Рiка невгасного текучого свiтла, що, примхливо в'ючись, - то мiж гiр, то долинами, - свiтить пiлотам в отакi ночi, мiсячним сяйвом та зоряним всесвiтом галактик поблиску╨ штурма'нам знизу, з планети... Дочка гiр, струмлива невтомниця, де бере вона початки сво© i аж де перестане бути собою? Зафiльмувати б коли-небудь в образi рiки саме людське життя - вiд його витокiв до гирла..." - Як гарно спiва╨ хтось на зарiччi... - Тут ще спiвають. Ще пiсню транзистор не з'©в. Ярослава помiтила, як вiн, вслухаючись, нiби аж здригнувсь. Та сама пiсня звiдкись виринала... Решетнякова, госпiтальна: Над рiчкою над бистрою Там журавка купалася... Тут, у цих краях, служив колись Решетняк на кордонi, звiдси й пiсню, як iз вогню, винiс... Спiвало наче на островi десь чи ще нижче, на околицi комбiнату... Десь там купалась журавка... - I ЯКА ЯСНА НIЧ! IV Замурованi снiгом шибки, виття зав'юги сибiрсько©... Густе оранжерейне тепло палати. Дуже отут Довгi ночi. Стогнуть ввi снi товаришi, скрикують, горять у нiчному жару, i сам тупо гориш на вогнi власного болю. Лл╨ дивне створiння людина! Навiть i крiзь цi стогони й скрики, крiзь скошмарену маячню та зав тогу нiчи та й з'явиться Решетняковi з сонячпих далей якась тиха дорiжка польова, заблищить соломинка, розплескана колесом, попливе стернями гребка з тихим сво©м передзвоном... Дiвча на гребцi сидить, карий зблиск ока дiвочого бачиш i повний колосок, що застряв мiж сталевими зубцями гребки... Крiзь хурдельну нiч, крiзь бiль золотi╨ тобi смагляво той колосок далекий, i тим золотим снить уже до ранку душа!.. А вранцi з'являються "вутки" та "гусаки", пройдуть юрмиськом лiкарi, почаклують бiля тебе, котрийсь обмаца╨, придавить у найболючiшiм мiсцi, а старший кине на прощання свою неодмiнну примовку: - До весiлля заживе. Коли пiдуть, закiнчивши свiй обхiд, "бiлi ведмедi" (так ©х назива╨ палата), л