ска╨ того, щоб сином ©© крутила ота ©хня шкiльна вертуха, що з трiйок не вилазить, зате вже вмi╨ реготи справляти з дорослими хлопцями бiля клубу. - Викинь це все з голови, чу╨ш? Рано ще! - А тс! - застережливо пiдняв Вiталiй палець угору. Мати прислухалась, але нiчого особливого не почула. Тiльки десь за виноградним листям веранди коник тонко, монотонне сюркотiв. - "В полудневiй духотi коник, очманiлий вiд сонця, кричить"... Зна╨ш, хто це сказав? Товариш Арiстофан. Понад двi тисячi рокiв тому... Двi тисячi рокiв, мамо, той його коник кричить! - Ти менi зуби не забалакуй, я без твого Арiстофана коникiв чула... - А вето на мотоцикл... Це ж ти, мамо, пожартувала? - Нiскiлечки. Доки не здаси всiх екзаменiв, з двору виводити не смiй! Це був для хлопця удар. Нi слова пiсля цього не промовив. Ображено прикусивши губу, поглядом на вулицю втупився, де хоч бiлий день, а на стовпi забуто блищить електрична лампочка. Вперше хлопець вiдкрито не скорився материнiй волi. Не за пiдручники вхопивсь, а, мовби наперекiр матерi, побрiв у свiй куток, вшнипився в якусь схему, потiм став з брязкотом ритися серед свого радiомотлоху, перебирав, лiпив якiсь дротики в металевiй грубiй коробцi... "Ось уже й посварились",- думала Лукiя, але цього разу вона помилялась. Бо хоч i наговорила щойно Вiталиковi рiзких слiв, хоч i наклала жорстоку для нього спокуту - заборону на мотоцикл, Вiталiй, проте, не мав на не© гнiву, вiн прощав ©й цей, як завжди, буйний спалах. Бо хiба ж хлопець не розумi╨, ким вiн ╨ для матерi, хiба вiн не здатен оцiнити ©© самозречну любов? Може, й замiж не вийшла через нього, бо ма╨ вона переконанiсть таку, що нiхто, навiть найкращий вiтчим, не замiнив би синовi рiдного батька. В душi вiн пиша╨ться сво╨ю матiр'ю, йому втiшно знати, що ©© шанують робiтники. Як любив Вiталик, будучи ще хлоп'ям, ждати ©© увечерi, поки вона, нагасавшись по степових вiддiлках, повернеться, напалена сонцем, гаряча, i вiд не© всi╨© пахне пилом, токами, бензином, нектарним духом соняшникiв. Вiн весь так i поринав у той дух. Мати ще й досi вважа╨ його хлоп'ям, не бере його всерйоз, для не© вiн просто Вiталик, вона мовби не встига╨ збагнути, що вiн уже перерiс ©© уявлення, що в нього i знань, i почуттiв бiльше, нiж вона догаду╨ться. Iнодi Вiталиковi зда╨ться, що вiн розумi╨ матiр бiльше, глибше, нiж вона його. Так, за спиною в не© нелегке життя з сво©ми втратами, болями... Вiн зна╨ про тi жертви, на якi вона йшла ради нього... Он вона, його мамця, зараз порядку╨, витира╨ на вiкнах пилюку у сво©й кiмнатi, де крiзь розчиненi навстiж дверi видно етажерку з книжками та високе лiжко з горою бiлоснiжних подушок, що ©х мати рiдко й розруйнову╨, бо влiтку найчастiше вона спить на оцiй канапi, а Вiталик надворi, на розкладайцi. Зупинилась бiля етажерки, перебира╨ якiсь книжки, Вiталиковi аж хочеться докинути до не© жартом: "То ти, мамцю, "Блокнот агiтатора" вдруге перечиту╨ш?" - але вiн промовчу╨, бо вона сто©ть в цей час у глибокiй задумi i на долонi в не©... бiлоснiжний уламок коралово© гiлки! То - дарунок капiтана Дорошенка. Скiльки дивування було в хатi, коли капiтан привiз якось iз сво©х плавань той уламок - уламок бiлоснiжного чогось... Формою гiллясте, як рiг оленя, тiльки бiлоснiжне. I важке, наче металом всерединi налите. Шмат справжнього коралового рифу - ось що вiн ©й подарував. Дар океану, дар синiх тропiчних вод... Даруючи матерi коралову гiлку, капiтан сказав тодi: - ╙ вони рожевi, голубi, а це, бач, бiлий... Багато на таких суден гинуло... Бо це зверху вiн у квiточках, а внизу - монолiт. - Яка краса! - тихо вигукнула мати.- I оце воно у водi росте? Бiле ж як снiг! - I стояла мов заворожена, а капiтан додав жартома: - Тiльки в нас тут курява, вiн швидко в тебе потемнi╨... Ну, тодi викинеш, як потемнi╨. - Не потемнi╨,- сказала вона, i це було сказано якось особливо, i глянули одне одному в вiчi теж якось особливо. I справдi, хоч минають вiдтодi мiсяцi i роки, проходять над степами курявнi чорнi бурi, а капiтанiв дарунок все сто©ть у материнiй кiмнатi, бiлоснiжний i чистий, нiби щойно скупаний океанською хвилею, нiби щойно добутий з океанського дна. ...Бiлi╨, цвiте коралова гiлка знову край етажерки, на сво╨му постiйному мiсцi; матерi вже нема. Поправивши на потилицi кетяг сво╨© важко© коси, вона подалася з двору, не буде ©© тепер аж до вечора. По©здки, засiдання, конфлiкти, чвари, безконечне гасання по вiддiлках, де вона когось сваритиме, когось миритиме,- таке ©© життя. День у день вiдда╨ себе на розтерзання буденщинi, кипить в лихоманцi справ, лама╨ голову над чи©мись клопотами, i нема ©й впину, нiколи нема спокою... Цiлий вечiр вона засiдатиме, вестиме засiдання робiткому, але й там крiзь дим, крiзь засiдальницький чад нi-нi та й промайне перед ©© зором образ сина: "Звiсно, для тебе я деспотка, звiсно, тобi це дико, що ось i увечерi засiдаю i розмови ведемо про такi речi, як валахи, ярки, та вовна, та норми виробiтку... Але як же без цього, Вiталику? Без наших буднiв хiба були б людям свята?" А хлопець у цей час вечiрнiй блука╨ бiля шкiльного виноградника, там, де недавно дiвочi та його руки кущi пiдв'язували, потiм вiн опиня╨ться бiля клубу, де нiчого сьогоднi нема, проходить мимо будиночка, де сестра Тонi, Клава, саме свариться з сво©м шофером, а Тонi нема, Тоня в батькiв, i Вiталiй, ще трохи поблукавши в парку, послухавши чи©сь закоханi шепоти по кущах, зрештою поверта╨ться додому. Жаль, що Горпищенкова кошара далеко i на мотоцикл накладено вето, i нiчого тобi не лиша╨ться, як iти отак одиноко вулицею Пузатих та посвистувати через паркан товариша Яцуби на темний його виноградник, що з боку поля весь обснований колючим дротом i нагаду╨ в мiнiатюрi оте, що майор будував на Пiвночi... Вдень вулиця перекрита шлагбаумом, а зараз шлагбаум хтось вiдтяг, i хлопцi з менших класiв, як кажани, лiтають у темрявi вулицi на велосипедах, навмисне лякаючи сво©х майбутнiх подруг - дiвчаток-пiдлiткiв, що, побравшись за руки, пообiймавшись, теж ходять тут, i тихо наспiвують, i мовби вбирають уже тi та╨мничi збудливi поклики-шепоти кохання, що ними повниться гущавiнь садкiв i, зда╨ться, напо╨не саме це вечiрн╨ повiтря... Ходять дiвчатка, трепетнi, як сама юнь, i, як вона, злегка повитi смутком. Де йдуть, i пiсня лине над ними, неголосна, задумлива, сумовита, ©хня пiсня-задума, i чистий раннiй смуток, i цей настрiй ждання чогось незвiданого, чарiвливого так гармонують з цим степовим супоко╨м вечiрнiм, i зоряним простором неба, i з настро╨м Вiталиковим... Мати сердиться, що вiн не скнi╨ над пiдручниками, а як вiн може зубрити зараз, в такий вечiр, коли спiва╨ все навкруги i вiн сам повен почуття нового, не знаного досi. Як ото пiсля чорно© бурi, коли степ вбереться аж до виднокра©в в дикi тюльпани i наче вся планета цвiте красою, так було зараз на душi у Вiталика. Все було другорядним, неважливим порiвняно з тим, що вiн здобув, що вiн ма╨ тепер у життi: Тоня! Екзамени? Вони його не турбують. Медаль вiдмiнника? Мiсяць у небi - он його медаль! В кожного з людей, певне, ╨ своя бiла коралова гiлка, ранiш чи пiзнiш, а кожен знаходить ©©, i ось вiн теж ©© знайшов... Якби тiльки Тоня була зараз тут, поруч з ним. Чи не попала вона там пiсля вчорашнього катання пiд домашнiй арешт? Сидить та зубрить дiвча на сво©м чабанськiм вiдлюддi, а вiн ще й досi чу╨ на собi ©© гарячi руки, що обiймали, тримаючись за нього на мотоциклi, чу╨ смiх ©© срiблястий, розливчастий, досi чу╨ на губах смак ©© рвучкого поцiлунку, яким вона опалила його там, на винограднику... Зупинившись, Вiталик сам собi посмiха╨ться в сутiнi, бачить руку дiвочу смагляву, що так нiжно пiдв'язу╨ листатий кущ чаушу-винограду... Метка така - вiд куща до куща i так кущ за кущем обiйма╨... Дивився б не надивився, як вона робить щось чи просто як вулицею йде: лице пiдняте, груди випнутi i руками широко розмаху╨, аж за спину ©х закида╨. I хода така пружна, замашиста. Брезентова розкладайка жде свого господаря в садку. Вiталик розклав ©©, випробував, прилiг. Вiтерець, зрушившись, нiжно шарудить листям, i з-помiж нього раз у раз знову проблиску╨ дiвоча, трохи лукависта усмiшка. Спати? Як можна спати в таку нiч! Зоряна височiнь вбира╨ очi, як тодi, коли Тоня галаснула на всю вулицю: "Супутник! Он вiн!" I нiхто в радгоспi не спав, в самiй природi було щось незвичайне, з усiх дворiв дивились, як упертий свiтлячок, точнiсiнько в тi години й хвилини, що про них заздалегiдь повiдомляло радiо, з'явився й руха╨ться просто через небо, ритмiчно переблискуючи... Про що б не думав, а перед очима знов Тоня... Ну, хай i вчиться абияк, з трiйок не вилазить, а хiба всiм неодмiнно треба хапати п'ятiрки? Зате вона цiлий рiк вожатою в третьому "Б", i як малюки ©© люблять, в школi просто натовпом ходять за нею... Йому й зараз кров жарко горить, вiн аж туманi╨ вiд повноти свого щасливого почуття, i знову бачить отi смаглявi руки, що ©х нiби вперше побачив крiзь кущ винограду, i око, живе, веселе, горiхово-каре, що так довiрливо та ясно зблискувало до нього з-помiж листя; вже не мiг би вiн тепер повiрити в жодне лихе слово про не©, про ©© легковажну щедрiсть у почуттях, про здатнiсть ©© закохуватись ледве не в кожного стрiчного... Будь-кого за таке обiрвав би, примусив би замовкнути! Те око, яким вона зблискувала крiзь виноград на нього, не могло б нi на кого iншого так, з такою нiжнiстю дивитись - в цьому вiн певен. Ну, як же ти там, Тоню? Мабуть, настрашена батьком, сидиш та зубриш, а може, крадькома бiля приймача слуха╨ш музику, це бiльше на тебе схоже! Чи, може, слуха╨ш замiсть музики сухi директорськi розпорядження, що ©х саме переда╨ на вiддiлки в такий час Сашко Литвиненко з радiовузла? Якби оце хоч шепнути у мiкрофон Тонi що-небудь, саме iм'я ©©, прошелестiти, як отой вiтерець, що у верховiттi яблунi перебiг. Шепнеш, а вона там, на чабанськiй сво©й бригадi, вже чу╨ тебе, бо не може ж бути, щоб вона та спала в отаку нiч! I якщо ти ма╨ш хоч сяк-так злiплений, але чесно, сво©ми руками злiплений передавач, що працю╨ на частотi тiльки тобi вiдомих мегагерц, то... Вихопившись iз розкладайки, Вiталик в три пiдстриби перескаку╨ подвiр'я i опиня╨ться на верандi. Вже вiн в кiмнатi, вмика╨ свiтло, кида╨ться в свiй завалений радiомотлохом куток, i через деякий час весь зоряний степовий ефiр прийма╨ схвильованi, нiжнiстю налитi слова: - Тiй, яка мене чу╨!.. Тiй, що найкраща в свiтi... Тоню! Слухай мене! А через деякий час в накурене, надимлене цигарками примiщення робiткому вбiга╨ задихана семикласниця Нiна Чумак i з порога кида╨ться до Рясно©: - Тiтко Лукi╨, швидше додому!.. Вiталик ваш... за... за... запеленгований!!! Незабаром Лукiя була вже бiля свого двору. Сто©ть чийсь газик, у дворi гомiн, у всiх вiкнах свiтиться, у вiдчинених навстiж дверях кiмнати видно постатi вiйськових i мiж ними стирчить стрижена ©жачком голова Яцуби в сталевiй сво©й сивинi. - Так от, мiл╨йший,- чу╨ вона, входячи, баритонистий голос Яцуби, i у вiдповiдь йому десь iз кутка дзвенить протестуюче: - Не називайте мене "мiл╨йший"! - А хто ж ти ╨? - I, помiтивши Лукiю чи, може, вiдчувши полум'я ©© гнiву, яке вона внесла до кiмнати з собою, Яцуба оберта╨ться до не©: - Ось, полюбуйся на свого... Справжнiй радiопорушник, хоч i малолiтнiй... Вiн iз сво©ми штучками в ефiр... Ну, а ми його й запеленгували. - Не так ви, як ми,- поправив Яцубу офiцер з полiгона i посмiхнувся до .сво©х товаришiв, що оточували Вiталика, але, видно, зовсiм не збиралися надiвати на хлопця наручники. Декого з вiйськових Лукiя знала в обличчя, бачила, коли вони з'являлися в радгоспi на сво╨му закуреному газику, а з старшим зустрiчалася на шефських зборах. Тепер всi вони були офiцiйнi, були сповненi усвiдомлення сво©х прав, посторонне вдирання в ефiр не могли нiкому дозволити, але ©хнi смаглявi обличчя знову ворухнулись усмiхами, коли вони, понахилявшись, стали розглядати Вiталi©в передавач, змонтований iз хаосу шурупiв, примiтивну, кустарну штуку в грубiй коробцi, що, однак, давала змогу господаревi посилати слова привiту та музику в степ отiй недосяжнiй для iнших дiвчинi Тонi! - Акт складено. А це ми конфiску╨мо,- каже Яцуба i обома руками бере зi столу Вiталикiв передавач. - Постав на мiсце,-перепинила Яцубу Лукiя. - Нi, вибачай, мiл╨йша: конфiску╨мо,- з притиском повторив Яцуба, нацiливши на не© чорнi блискучi свердловини очей.- Якщо вже ти недолiтковi дозволя╨ш любовнi шури-мури, то хай на мотоцикл та й жене собi на побачення, а ефiр засмiчувати постороннiми словами - не смiй... Багато ти сво╨му недолiтковi дозволя╨ш! Любовнi шури-мури в ефiрi розводить! Звиняй! Засмiчувати ефiр нiкому не дозволимо! Лукiя глянула на сина: "Це правда?" Так, вiн говорить правду,- вiдкритим поглядом вiдповiв ©й син,- я звертався до не© через ефiр, я говорив ©й слова кохання, i цей передатчик ще повен мо╨ю нiжнiстю, мо╨ю любов'ю... Тiльки Яцуба, обтяжений речовим сво©м доказом, зробив крок до порога, Лукiя стала навпроти, пашiла щоками аж до його худого, по-вовчому витягнутого обличчя: - Дай сюди! I не встиг Яцуба схаменутись, як Лукiя вишарпнула передавач у нього з рук i з усього розмаху трахнула об пiдлогу. Це був кiнець. Не стало Яцуби. Розбiглися понятi, поспiшили попрощатись вiйськовi. Газик ©хнiй якось аж весело гайнув вiд двору, крутнув бiля контори, наробив куряви на вулицi Пузатих i зник у степу. Все вгамувалось. Минув час, i свiтло погасло у вiкнах Лукi©, i довго ще, одначе, пiсля цього - мати з темряви веранди, а син iз сво╨© розкладайки в садку - чули, як рiвно, невтомно цвiрчить десь у кущах той коник, якому двi тисячi лiт. V. МАМАЙЧУКИ - Що, мiл╨йшi, затискають вас? Не пускають навiть в ефiр? - каже Гриня Мамайчук, молодий кiномеханiк, з'являючись наступного дня на порозi радiовузла, або "центробреху", як вiн каже. Кпини його зверненi до Лукi©ного Вiталiя та Сашка Литвиненка - цих двох приборканих радiоорлiв, що, посхилявшись лобами, жваво шепочуться, видно обмiрковують вчорашн╨ сво╨ фiаско. ╙ ©м чого переживати обом, адже той запеленгований передатчик, так безнадiйно потрощений бурею людських пристрастей, був ©хнiм спiльним витвором, за задумом, вiн спершу для того й виник, щоб цi орли, яких роздiля╨ вiдстань комарина, могли перегукнутись вранцi через дорогу, поздоровкатися в ефiрi. Чи варто ради цього залiзати в ефiр - це вже iнша рiч... Завдав ©м поразки товариш Яцуба. Недарма чоловiк пiвжиття керував таборами десь аж за Полярним колом, вмi╨ вистежувати, ловити, брати за жабри рiзних "людцiв", як вiн каже. I нiхто й не силу╨ його, з власно© iнiцiативи Яцуба накрив цього "дикого" короткохвильовика... - Якщо вже в ефiр не можна, то куди ж можна? - скрушно каже Гриня, всiдаючись верхи на стiльцi. Зараз робоча пора, i Гриня ма╨ кудись ©хати (агiтфургон його сто©ть бiля контори явно споряджений для дороги), проте Гриня не квапиться, вiн спершу повинен висловитись. - Чи, може, ми й справдi "людцi"? Може, з нами iнакше й не можна? Де б не був, всюди почува╨ш себе запеленгованим. Сунешся в iнститут - здай назад, браток; в столицю спробу╨ш - не прописують; здавалось би, хоч небо зоста╨ться, а це вже й туди он, на ефiрну цiлину, не пускають. - В ефiрi, до твого вiдома, теж мусить бути лад,спокiйно вiдсiка╨ Мамайчуковi Сашко-радист. - А що таке лад? - задира╨, руденьку свою бороду Гриня.- Он у тебе пiд стелею ластiвки гнiздо вилiпили, для безпеки мати волосiнню ластiв'ят обснувала, то, я розумiю, лад. Це не те, що людина, яка б'╨ться в тенетах безглуздих iнструкцiй... Ластiвка сво©х малят году╨, вона ©х береже, догляда╨, поки крила ©м вiдростуть, а коли крила ╨, тодi будь ласка: дарую вам небо, дарую вам простiр, живiть, лiтайте на рiвних зi мною правах! - Можна подумати,- посмiха╨ться Сашко,- що тебе хтось обмежу╨. - О! Ланцем прикутий до землi... Батьки в наш час пiшли такi, що не можуть сво©х дiтей до смертi догодувати! В потi чола мушу добувати свiй хлiб, щоденно мушу виборювати той презренний метал, якого менi, братцi, часто браку╨, так само, до речi, як i холодильника... Хотiв би бути ваш друг доброчесним, щедрим, великодушним, але при таких пеньонзах, як у Гринi Мамайчука, пiдтримувати чеснiсть цнотливою дуже, ой, дуже важко! Сам незчу╨шся, як в агiтфургонi в тебе серед коробок з кiнострiчкою, серед генiальних витворiв людського духу опиня╨ться раптом... корзина з виноградом, який юридичне тобi не належить. Або, скажiмо, лантух кавунiв та динь, цих наших укра©нських ананасiв... Ти везеш цi скромнi дари природи додому, щоб присмачити ними не зовсiм солодке життя сво©х ближнiх, а, замiсть вдячностi, за тво© ж роздобутки рiдний твiй батя готовий в зашийок гнати свою дитину з двору... - Твiй батя пiсля цього ще бiльше вироста╨ в мо©х очах,- зауважу╨ Вiталiй, гортаючи край столу якийсь журнал. - Не заперечую: мудрого маю наставника, але в тiм-то й рiч, що я хочу жити взагалi без наставникiв,- поколиху╨ться Гриня разом iз стiльцем.- Хоча б спробувати без них: невже загинув би? А може б, i нi? Домашнiх, скажiмо, я ще можу витримати, але ж, крiм них, ще який-небудь вiдставний суб'╨кт лiзе тобi в грудну клiтку сво©ми лапищами... - Ти глина, яку треба формувати,- каже Сашко, копирсаючись бiля одного з приймачiв, що ©х йому приносять на ремонт.- Такий принаймнi в Яцуби на тебе погляд. - Ти вважа╨ш, що в нього ╨ погляди? А по-мо╨му, в нього ╨ тiльки зуби, iкла, це звичайний собi динозавр культiвсько© доби, ©жа його невибаглива - вiн спожива╨ тiльки цитати. Зубами трощить камiння готових iстин. Мислити вiн не вмi╨, та й нащо це йому. Зате вiн вмi╨ розвалити церкву - пам'ятку архiтектури, обгородити певну територiю колючим дротом, нашкрябати сучасною авторучкою анонiмку... - Треба вiддати йому .належне,- каже Вiталiй.Анонiмки сво© вiн розсила╨ за власним пiдписом. "Я,- каже,- не боюсь, не ховаюсь..." - На диво самовпевнений тип; вiн не ма╨ сумнiву, що життя його стовiдсоткове правильне, дистильоване, бездоганне, а що, навпаки, я ось, Мамайчук, неправильно живу, багато зайвого балакаю. Якби йому хоч на мить вернулось колишн╨, першого мене вiн загнав би туди, де козам роги правлять... А за що? Я працюю. Я не отруюю себе алкоголем. До окозамилювачiв не належу. Крiм того, я активно захищаю спортивну честь нашого радгоспу, виходячи в бутсах на поле стадiону i пробуджуючи в вас кровожернi iнстинкти. Так в чому ж я неправильний, братцi мо©? - Ти правильний, тiльки "неуправля╨мий",- поясню╨ Сашко. ╙ на свiтi керованi снаряди, ╨ керованi ракети, але ╨ некерована жива iстота в образi Гринi Мамайчука. "Некерований Мамайчук",- кинув хтось iз при©жджих офiцерiв, i так воно й пiшло гуляти по радгоспу, за прiзвисько Гриня не сердиться, хоча й не вважа╨ себе нiскiльки винуватим, що життя його склада╨ться так... Починалося нiби здорово: з нагоди його, Гринино©, появи на свiт колись було влаштовано бучну гулянку-рай, i батько новонародженого - найкращий тодi на всю МТС ударник-механiзатор - був просто на сьомому небi, що в життя приходить ще один Мамайчук, навприсядки танцював через увесь радгосп, а тепер забув уже й веселитись, повернувся з вiйни без нiг, постарiв, осунувся. "На Сапун-горi, на Малаховiм курганi вiдцвiла його молодiсть",- каже iнодi Гриня про свого суворого батю. А батя, одначе, не зда╨ться: зараз вiн в майстернi газорiзальником. Зцiпивши зуби, день у день рiже залiзо, лата╨ комбайни, вирiза╨ проiржавiлi болячки та пухлини на тракторах, а Гриня його тим часом дошуку╨ться сутностi життя... Закiнчивши десятирiчку, хлопець уже встиг побувати в бувальцях, не раз встиг обпектися, як вiн каже, бiля житт╨вих вогнищ. Вступав у кораблебудiвний, але не витримав конкурсу, кудись вербувався, та недовербувався, опинився потiм на курсах кiномеханiкiв в обласному мiстi, вечорами вичовгував проспект разом з тамтешнiми нудьгарями i кiнець кiнцем повернувся в радгосп пристойним кiномеханiком з левиною рудою шевелюрою i в розцяцькованiй навипуск сорочцi, в якiй вiн красу╨ться й зараз. - Хай "неуправля╨мий". Хай некерований... Але яке його вiдставницьке дiло до мене? - Ти все на вiдставникiв. Це плем'я теж не однакове... - А я що кажу: серед них багато людей порядних, засукують рукава - i давай ©м роботу. Орловський не один! Десь я читав про генерала, що пiсля вiдставки пiшов працювати директором радгоспу. Ну, наш теж, видно, сподiвався зайняти Пахомове крiсло, та не вигорiло, довелося за пожежну кишку братись... Але ж я не пожежа, щоб мене гасити! Що за злочин, коли все хочеш сам, без товмачiв обмiзкувати! Для чого живу? Для чого житиму? Це мене цiкавить. Звiсно, в мене ╨ вади, я поки що не схожий на позитивних геро©в з отих кiнокомедiй, що ©х вожу по кошарах у металевих коробках i остерiгаюся близько пiдпускати до них чабанiв з цигарками, бо мо© комедi© дуже горять... Я рядовий життя i не бiльше. Потроху працюю, потроху мислю, бо кому ж хочеться бути просто придатком до свого власного шлунка... То первiсна людина мусила з рання й до ночi працювати, щоб чим-небудь набити свiй неандертальський живiт, а для сучасно© людини потрiбен iнший режим, праця ©© - це тiльки пiдвалина для мислi... Йдемо до того, що взагалi двi години на день працюватимем, та ще ж, кажуть, буде й перерва на обiд? - Чу╨ш, Вiталику? - зверта╨ться Сашко до товариша.Ось що декому сниться... В нашому "Перцi" це можна б назвати "Мрiя сучасного лежебоки"... - Колего, я не вважаю, що цей камiнь кинуто в мiй город... Я пiд цю статтю не пiдходжу. Звичайно, я працюю у вiдповiдностi з трудовим законодавством, я не переганяю себе на гречку, як наш, скажiмо, директор Пахом Хрисантович,- йому, до речi, вчора знову давали уколи... Ви йому про майбутн╨, про свiтлу мету, а яка вона йому свiтла, коли в нього хронiчна виразка шлунка, коли йому, бiдоласi, в очах темнi╨ вiд роботи. Для нього цiле життя - це, братцi, тiльки силос, силос i силос! А я не хочу бути ╨гиптянином силосу! Я не для того народжений, щоб стати будiвником силосних пiрамiд! - Ти проти силосу? - з пiдозрою глянув на промовця Сашко. - Навпаки,- заперечив Мамайчук,- я навiть у дитинствi не применшував значення для нас дрiбно посiчено© зелено© маси... Хто сьогоднi на силосi вилами оруду╨ - тому шана, бо i в мене - ось на руках вiд "бублика" трудовi мозолi роговiють... Перед вами людина, яка скромну свою роботу на цiй грiшнiй планетi намага╨ться виконувати сумлiнно. Екран мiй свiтить вечорами у темряву найдальших кошар. План кiнопрокату даю, куди посилають - ©ду. Ось i зараз, друзi мо©, мушу покинути вас, ©ду згiдно з одержаним нарядом... - ╞деш, та все на одному мiсцi,- зирка╨ Вiталiй на стiлець, що на ньому верхи поколиху╨ться Гриня. - Я цiную, товаришу Рясний, наявне в тобi почуття гумору,- зверхньо вiдзнача╨ Гриня.- Ставитись до всього на свiтi з гуморком - в цьому самозахист i мудрiсть людини нашого часу. Отже, ти, отроче, на порозi мудростi... Всесвiт великий i рiзноманiтний: однi тiла перебувають у станi плазми, другi в станi закам'янiлостi, тобi ж подоба╨ться бути в станi життя, так? - Так. - В тво©й душi саме бродять лiричнi позитивнi заряди... Вгадав? - Вгадав. - I зоряний ефiр ночами слуха╨ твою на©вну пiсню кохання? - Вiдчепись,- сказав Вiталiй сердито, вiдчувши в цьому натяк на його вчорашн╨ звертання до Тонi. Мамайчук, реготнувши, продекламував: - "О, змiцнiте мене вином, освiжiть мене яблуками: вiд любовi знемагаю!.." Звiдки це? - З "Пiснi пiсень",- пiдказав Сашко. - "Ви не дивiтесь, що я смуглява,- се сонце мене осмалило... Я смуглява собi та гарна, мов тi намети Кедарськi, мов килими в Соломона..." А це? - I це звiдти,- притамував усмiшку Вiталiй. - Вiрно, юначе! Отже, ти сто©ш уже на порi молочно© стиглостi... Рiдна школа незабаром випха╨ тебе в бiлий свiт з атестатом зрiлостi... Пiсля не© - куди, якщо не секрет? - Видно буде. - При вступi до iнституту тепер, як вiдомо, вимага╨ться трудовий стаж... Але не думаю, що ти, мов останнiй плебей, будеш многотерпеливо той стаж добувати! На щастя, в тебе ╨ реальна змога скоротити сво© митарства... - Що ти ма╨ш на увазi? - нахмурився Вiталiй. - Ти не хмурся... Ти смiйся вiд щастя! Дай менi таку матусю, що й депутатка, що i в областi, як у себе вдома, не бачити б вам цього Мамайчука тут! Сашко глянув на нього з-пiд хвилi розтрiпаного чуба: - Погано ж ти зна╨ш його матусю. - Що? - видивився на радиста Мамайчук.- Я за не© голосував! Голос за не© вiддав i притому - щиро. Заступниця сiрих! Борець за мрiю. Все це так. Але ж вона - ще й мати! А ти,- вiн глянув на Вiталика,улюблений мамин синок. - Я не мамин. - А чий? - Я материн. - Сутi це не мiня╨. Ти, згiдно, з законами природи, найдорожча для не© iстота, тобi мусить бути ясно, що з цього виплива╨... - Не ясно,- скривився в недобрiй усмiшцi Вiталiй.Може, поясниш? - Без не© ти, хлопче, нуль у всесвiтi. Розшолопав? Круглий нуль - з власного гiркого досвiду свiдчу. Отже, йди, падай перед нею на чотири костi, проси. Iнакше не бачити тобi не те що кораблебудiвного, а й зачуханого якого-небудь технiкуму... А так буде зовсiм просто: вона ©де до мiста. Твердо стука╨ в дверi до товариша ректора. Товариш ректор - весь увага до товаришки Рясно©. Слуха╨. Вислухову╨, i, поки точиться бесiда, у списку навпроти твого iменi з'явля╨ться отака маленька-маленька, як макове зерно, цяточка... Нiби муха наслiдила. I все! Твоя доля тi╨ю цяточкою вирiшена. Ти прийнятий! З чим я тебе й вiтаю наперед! - Погано ж ти зна╨ш, товаришу виборець, i свою депутатку, i ©© сина,- знову каже Сашко. - Ах, я не вгадав? Вiн не визна╨ протекцiй? Вiн ненавидить блати?.. Вiн хоче по-чесному, хоче самостiйно розв'язувати формули життя з багатьма невiдомими?.. Чи не так, любий наш Архiмедику? Вiталiй досадливе покушував губу: - Ти ясновидець. - Юний мiй друже! Вхопиш мене за оцю шляхетну бороду, якщо стрiчка подiй розгортатиметься всупереч мо©м прогнозам,- каже Гриня i погладжу╨ рукою свiтло-руде пуховиння, яке вiн ото назива╨ бородою. Той пух - то протест Гринi, протест i недовiра, яку вiн виявля╨ завiдувачевi робкоопу товаришу Мажарi. Щедрий на обiцянки, Мажара мав необережнiсть публiчно пообiцяти найближчим часом вiдкрити в радгоспi перукарню, i Мамайчук, впiймавши його на словi, заявив, що не голитиметься доти, доки перукарня не буде-таки вiдкрита, i справа зараз оберта╨ться так, що весь радгосп стежить за цим нерiвним ©хнiм по╨динком, а завiдувач робкоопу щоразу хова╨ться, як побачить хоч здалеку молоду Мамайчукову бороду. Коли Гриня як правий захисник команди вибiга╨ на поле стадiону, то й Вiталiй, i Сашко, i весь стадiон кричать йому: - Вiва Куба! Сашковi милицi так i танцюють тодi в повiтрi вiд захвату та ентузiазму, а зараз радист погляда╨ на випнуту вперед Мамайчукову бороду трохи навiть iронiчно... В коридорi чути швидкi дiвочi кроки, i у вiдхиленi дверi зазира╨ Неля-секретарка: - Гриню! Пахом Хрисантович сердиться, що ти й досi не по©хав. - Передай: виходжу на орбiту,- i Мамайчук справдi пiдводиться.- Попутно, може, де-небудь i на тузлук наскочу. Недоварене м'ясо - примiтив, а яка ©жа! Як на людину вплива╨! Пiсля тузлука менi завжди боротись хочеться... Ну, честь працi! - кида╨ вiн хлопцям i неквапом виходить на вулицю до свого фургона. Цей агiтфургон, бiля якого Мамайчук i швець, i жнець, цiлими днями гаса╨ по вiддiлках або кушпелить грейдером аж у райцентр за новою кiнострiчкою чи в якихось iнших справах, бо хоч завдання фургона - передусiм культурно обслуговувати вiддаленi кошари, ферми та вiддiлки, проте господаревi його доводиться виконувати ще й безлiч iнших доручень, бути якраз отим "старшим, куди пошлють". Ось i зараз Гринi дорога стелеться неблизька, треба ©хати в радгосп "Приморський чабан", з яким вони змагаються, одначе Гриня не був би Гринею, якби вiн, ви©хавши в степ, не завернув ще й на птахарню, а там, тiльки вилiзши з кабiни фургона i ступивши в бiле куряче царство, вiн уже ошелешу╨ дiвчат-пташниць улюбленим сво©м запитанням: - Для чого ви iсну╨те, чи то пак живете? Це така вже в нього звичка сiкатись з цим запитанням до кожного. - Ну, от народились, повиростали, живете, а для чого? Дiвчата знизують плечима, пересмiхаються, а маленька дiвчинка - дочка старшо© пташницi - зачудовано дивиться на Мамайчука, на його жовту, мов пух на курчатi, бороду та розцяцьковану сорочку. - Хай уже Саня,- кива╨ Мамайчук на повновиду чорняву молодичку, чоловiк яко© вiдбува╨ службу на Балтiйському флотi.- В не© затяжна любов, вона тiльки й жде свята, щоб податись в Ленiнград на побачення до свого законного. А ви? - Тебе б спитати,- весело вiдказу╨ Саня,- для чого ти сам небо коптиш? - О, це питання складне, над ним я саме роздумую в цi днi. Роздумував нiч, цiлiсiнький ранок i цьому ж присвячу кiлька найближчих рокiв. - Чи не надто щедро? - А я, дiвчата, не дрiб'язковий. В запасi у мене вiчнiсть. Куди спiшити, чого? Ну, хай я пiсля певних видозмiн стану якою-небудь iншою молекулою, хай уже не буду Григорi╨м Мамайчуком, а буду, скажiмо, кавуном або динею... - Або будяком,- пирска╨ одна з дiвчат. - Або й будяком, яка рiзниця? Головне, що я буду i нiхто не пiдвладний припинити мене у вiчностi, покласти менi край. Так-то, дiвчата. - Гриню, тобi пора женитись,- каже Одарка, приземкувата, веселоока, з напущеною аж на брови хусткою. - Голому женитись - тiльки пiдперезатись,- вiдповiда╨ Гриня.- А ось вам, дiвчата, котрi незамiжнi, раджу це робити ранiше, щоб потiм встигнути ще вийти замiж i вдруге. - Оце порадив! - А то ви ось по десять класiв покiнчали, проте й досi не зна╨те, що ранiше з'явилось в природi: курка чи оце яйце? - I Гриня, пiдiбравши бiля коритця загублене куркою свiже яйце, тут же його нахильцi й випива╨. Пiсля цього вiн ©де далi. Загледiвши чабана, що маячить бiля отари на випасах, Гриня не лiну╨ться зробити гак, заверта╨ й до нього i, не вилазячи з кабiни, теж запиту╨: - А ви? - Що я? - Для чого живете? - Для того, щоб баранiв стригти. - Оце нарештi вiдповiдь! - аж зрадiв Гриня. А коли вiн з сво©м запитанням звернувся бiля кошари до зоотехнiчки Тамари, яка з чабанами саме вiдбирала в загорожi по бирках плiдникiв для вiдправки в Болгарiю, то реакцiя Тамари була для Гринi зовсiм несподiваною. - Вшивайся ти звiдси! - викрикнула вона, i Гриня тiльки пiсля цього помiтив, що обличчя в не© було мокре й червоне вiд слiз. А мiг же вiн i так догадатись, що Тамара в цi днi пережива╨ душевну драму, бо недавно вона вийшла замiж за при©жджого технiка по штучному осiменiнню, а вiн виявився п'яницею, та таким, що п'╨ без просипу; допився до того, що разом iз спиртом, одержаним для лабораторно© роботи, повидудлював i все iнше з пробiрок, за що й попав до радгоспного "Перця". Ось чому Тамара так болiсно сприйняла Мамайчукове запитання. Без тебе, мовляв, гiрко, а тут ще ти в очi лiзеш!.. Зайнятi роботою, i Тамара, й чабани вже мовби забули про Гриню, повiдвертались вiд нього в загорожi, де повно стрижених баранiв, та вiдбирають з-помiж них яких треба, тих, що ©х буде вiдправлено на Балкани (тритонка сто©ть вже напоготовi), i Гринi нiчого де лиша╨ться, як, передавши бригадировi папiрець з бухгалтерi© та усне директорове розпорядження, що стосу╨ться цих самих баранцiв, рушати звiдси далi, сво©м основним маршрутом. ╞де Гриня, колишеться над кермом пластмасовий зайчик на ниточцi, посмiха╨ться заячо до водiя: "А хто ти? А для чого ти? Сам ти що за суб'╨кт?" На душi тоскно вiд гризот за свою безтактнiсть перед Тамарою. Йому ста╨ боляче за не©, за отi ©© сльози, що й зараз, мабуть, капають там на спини стрижених, збитих в загорожi баранцiв-мериносiв, мiж якими вона ходить зiгнувшись... Борець проти байдужостi, проти черствостi та бездушностi, як же ти сам не помiтив, що Тамара заплакана, що вiдтодi, як вона зв'язала себе з тим пияком, вигляд у не© ста╨ дедалi згорьованiший, змучений; схудла, спала з лиця, тiльки очi ростуть. А яка була дiвчиною! Вибирали ©© комсоргом не тiльки для дiла, а ще й за веселiсть, за вроду, останнiй час вона працювала вже секретарем райкому, мимоволi перейшовши в розряд тих дiвчат, яким, на думку Гринi, ©хнi посади загрожують вiчним дiвуванням, бо ж не так просто, мовляв, секретаревi райкому пiсля зборiв побрести в паркову гущавiнь з рядовим комсомольцем. Одначе Тамара, мовби наперекiр Мамайчуковим пророкуванням, якось швидко й несподiвано найшла собi пару, взяла шлюб iз цим технiком. Пiсля одруження Тамара знов повернулась на роботу в радгосп, щоб бути бiля чоловiка, i дивно, що саме тепер, побачивши ©© вже замiжньою, притихлою i змарнiлою вiд сiмейних турбот та переживань, Гриня вiдкривав собi Тамару в ©© справжностi, в ©© самозречнiй подружнiй вiрностi i не раз тепер себе ловив на тому, що йому хочеться бачити ©©. Просто бачити. Почути голос. У змучене сяйво очей зазирнути... Може, через те й сюди завертав? Може, й справдi нiчого iншого не мiг вигадати, як закохатися в замiжню жiнку? I замiсть того, щоб вилити ©й сво╨ почуття, свою нiжнiсть, так по-дурному образив ©© безтактним, безглуздим сво©м запитанням. Недалеко звiдси починаються землi полiгона, де живуть сво©м та╨мничим життям тi рiзноплемiннi хлопцi-солдати, з якими Гриня Мамайчук час вiд часу зустрiча╨ться на полi радгоспного стадiону. Битви мiж ©хнiми командами точаться неймовiрно© запеклостi, рахунок тут виявля╨ться у таких цифрах, як 25 на 18 (остання гра), бурею щирого ентузiазму зустрiчають радгоспнi болiльники свою команду, сво©х одягнутих в трусики шоферiв, трактористiв, учителiв... Пiсля матчу юрмисько малечi супроводить Гриню аж додому, а вiн так у бутсах, у трусах i йде з ними радгоспною вулицею, незважаючи на ремствування бабiв, що, пораючись по дворах, осудливими поглядами проводжають його, безсоромного... Та хоч там, на полiгонi, багато Грининих знайомих по спортивнiй боротьбi, але про©хати навпростець через ©хню територiю йому не вда╨ться, вартовий ще здалеку маха╨ фургоновi прапорцем: коти, мовляв, у обхiд... I фургон, слухняно мiняючи курс, зника╨ в безлюднiй степовiй далечi, щоб, намотавши за день десятки кiлометрiв, повернутись на Центральну уже з iншо© сторони свiту, повернутися тiльки надвечiр, коли Сашко та Вiталiй уже вийдуть на радгоспну околицю зустрiчати зорю вечорову. Це той час, коли спека спада╨, i степ лежить тихий, повитий млою, i силует вiтродвигуна на далекiм вiддiлку маячить якось небуденно, а давнi могили-кургани, розкиданi серед степового роздолля, нiби тануть, переливаються м'яко, мов тиха музика. Ким тi кургани насипанi, якi вiдшумiлi царства вони увiнчують? Хто навiки присипаний там разом зi сво©ми жаданнями, пристрастями, ненавистю, любов'ю? А захiд пала╨. Де, на якiй планетi будуть ще оцi грандiознi фрески неба? Де ще чаруватимуть людину оцi могутнi заходи степовi? Щоразу розбуджують уяву хлопцiв цi палаючi простори заходу, коли сонце, сiдаючи, вже купа╨ться в багряних туманах або сухо догоря╨ край степу кострищем, а вся височiнь неба гра╨ переливами найтонших барв i в усiй природi ╨ щось елегiйне, прощальне, очищаюче душу... Стоять вони, дво╨ друзiв, на землi, що колись була дном Сарматського моря, а потiм, через мiльйони рокiв, зеленiла тропiчними хащами i водились тут рiзнi теплолюбнi тварини, нащадки яких живуть тепер тiльки десь на далеких вiд них континентах; а тут шугають в небi реактивнi лiтаки з швидкiстю блискавок, i ефiр переповнений голосами та пiснями людськими, а над морською затокою, що далеко врiза╨ться в степ, над покинутим крейсером сходить вечiрня зiрка. Для них обох то вже не просто зiрка, то - осяяна сонцем далека планета. Скiльки у них розмов про ту планету, суперечок та догадок: вона то покрита для них суцiльним океаном, то жарка, безводна пустеля, то нема там життя, тiльки бушують вiчно грози страшенно© сили, то вже iснують там i живi органiзми, подiбнi до тих, що були ось тут, на землi, в часи палеозойсько© ери. Вечорова голуба красуня, що найперше зiходить на ©хньому обрi© i освiтлю╨ степ, вона нiби ╨дна╨ ©хнi помисли, i вабить невiдомiстю, i пробуджу╨ в душi солодку жагу мандрiв, польотiв, вiдкриттiв... - Ось що тiльки не для мене,- вихопилось несподiвано в Сашка, що, зависнувши на милицях, невiдривно дивився на зiрку. Не вiзьмуть, мовляв, мене з мо©ми милицями в польоти... Це було так несхоже на нього, на веселого житт╨люба, який, зда╨ться, нiколи не знав смутку, нiколи й не думав про сво╨ калiцтво. Його мимовiльне, сповнене болю зiзнання, що так зненацька вихопилось з глибини душi, болем рiзонуло й Вiталiя, його пройняв такий жаль за Сашка, що вiн готовий був власним життям подiлитися з другом в цю мить, щоб тiльки зцiлити Сашка вiд недуги, щоб був вiн в усьому здоровий, як здоровий вiн душею, i небо щоб було йому доступне, як отим реактивникам, що зараз саме ставлять над степом височеннi "свiчки"... Палаюче бескеття хмар на заходi уже переплавлю╨ться в якiсь дирижаблi, мов на гiгантських стапелях, постають там уже обриси якихось розбудованих кораблiв, велетенських ракет, а сонце ку╨ у сво©й майстернi все новi й новi кораблi, i вони вже палають по обрiю святково-чистi, блискучi, стартове нацiленi в неземнi простори. - Привiт мрiйникам! - поверта╨ хлопцiв на землю знайомий голос. Це той же всюдисущий Гриня Ма-майчук гука╨ ©м з кабiни, пригальмувавши бiля них свiй закiптюжений агiтфургон.- Венеру спогляда╨те? Барвами заходу милу╨тесь? Не в той бiк дивитесь, пташата! - Куди хочемо, туди й дивимось,- каже Вiталiй. - Ви он куди погляньте. Мамайчук кива╨ ©м у протилежний бiк, на схiд, уже притемнiлий, де на степовому крайнебi низом виринаючи з iмли, де-не-де перламутрове бiлiють хмари-оболоки. - Ота, що за могилою копичиться, нiчого вам не нагаду╨? Одна хмара сто©ть, пiднявшись над iншими сторчма. Висока, бiла, клубчаста, як химерно застиглий в небi, непорушний... атомний гриб! - Хiба не схожа? Притихлi, враженi стоять хлопцi. А Мамайчукiв фургон уже помчав до радгоспу, рознуртував, потяг у вуличку сiрий шлейф куряви. Зупиня╨ться фургон бiля чайно©, на заасфальтованiм п'ятачку бiля клумби, де радгоспний люд збира╨ться пiсля роботи посидiти на лавках, погомонiти. Лавок тут кiлька, але на них в таку пору завжди тiсно вiд курцiв, i декотрi просто сiдають по краю клумби, спинами до високих розквiтлих рож, що зараз так i свiтяться в призахiднiм сонцi сво©ми рожевими пелюсткастими чашками. I клумба ця, i латка асфальту виникли завдяки наполегливостi Лукi© Назарiвни i мають з ©© точки зору значення принципове. Нiчого, по-вашому, ця латка асфальту не да╨? Нiщо вiн, по-вашому, цей п'ятачковий острiвець в порiвняннi з морем чорноземiв з маслянисто-чорними рiками розгаслих на цiлу зиму та осiнь шляхiв, де в ту пору тiльки й можна пробиватися тягачами? Лукiя Назарiвна iншо© думки. Для того й покладено, для того й залито цей клаптик асфальту, щоб i сво©, i - головне - при©жджi бачили, що й ми тут, у степах, не вiд темноти сво╨© на тягачах трясемось, не по незнайству шляхи сво© цiлу зиму нiби плантажними плугами оремо, розверта╨мо, немов окопи... Зна╨мо i ми теж, як треба жити, прагнуть i нашi мотори шляхiв асфальтованих, та тiльки всього одразу не охопиш... Щоранку на цiм п'ятачку можна бачити героя-севастопольця, колишнього бiйця морсько© пiхоти Мартина Мамайчука, що мовчки году╨ крихтами розледачiлих радгоспних голубiв. Герой-севастополець i зараз тут, поскрипу╨ перед гуртом чоловiкiв на металевих сво©х колiщатках, пiд якими асфальт, нагрiтий денною спекою, грузько вдавлю╨ться. - Ага, ось i мiй некерований... будяк! - вигуку╨ Мамайчук, загледiвши сина. I по налитому туманом поглядовi його Гриця безпомилково вгаду╨, що батя вже вихилив у буфетi сво© з