ок машини на заднiм сидiннi, ще, зда╨ться, там додрiмус, доловлю╨ сво© невиловлепi за пiч сни. На©вний дитячий живопис не вiдволiка╨ Заболотного, нiби не iсну╨ для нього, - уважний ведiйський погляд мого друга невiдривне прикутий до автостради. З пiвсутiнi Заболотний вiдкрива╨ться менi лиш частково: бачу його карбований профiль, скроню посрiблену, кра╨чок усмiшки, що час вiд часу з'явиться, змайне, викликана невiдомо чим. - Не хвилюйтесь, Соню-сан, все буде о'кей! - раптом каже вiн, видно, уявивши залишену вдома дружину. Якщо iсну╨ телепатiя, Сонi, звичайно, буде при╨мно почути таке запевнення. По якiйсь хвилi Заболотний кида╨ через плече позирк у мiй бiк i, переконавшись, що я не дрiмаю, знов пода╨ голос: - "Дымом дымится под тобою дорога, гремят мосты..." Пригаду╨ш, у Гоголя? Багато хто любить дорогу, i я, грiшний, теж люблю! Сам не знаю за що. Ось такий тобi tractus, - що, здавалось би, в ньому? Можливо, дороги тим нас заваблюють, що несуть у собi якiсь загадки, щораз обiцяють якiсь несподiванки?.. Дорога - це ж завжди тайна! В ©© незвiданостi й нерозгаданостi ╨ щось спiльне з людською судьбою... Чого ти мовчиш? - Слухаю. - Самий вигляд дороги, невже вiн тебе не хвилю╨? - Коли як. Мина╨ пауза, i друг мiй знову береться розвивати цю тему, спiваючи хвалу дорогам, бо саме вони, як вiн вважа╨, дають людинi, окрiм вiдчуття тайни, ще, може, й найповнiше вiдчуття свободи! Адже тут вивiльнився ти нарештi з-пiд кормиги клопотiв, вихопився з гравiтацiйного поля буднiв, з нiкчемно© су╨ти й метушнi! Ти вже нiби нiчий, ти в польотi, а до ж iще так, як у польотi, можеш належати сам собi? Ще вчора був розшарпаний клопотами, всякою шамотнею, був прикутий до сiро© скелi марнот, а зараз весь ти в обiймах далечi, простору, тут тобi тiльки вiтер брат!.. Щоб трохи стишити темперамент мого друга, нагадую про його обiцянки дружинi - не гнати на трасi чимдуж, не перевищувати швидкiсть. - Соня доручила нам з Лiдою контролювати тебе. - Будь ласка, - примирливо каже Заболотний. - Тiльки який з тебе контролер? Кабiнетна душа, ти ж нiколи керма в руках не тримав... Щоб зрозумiти, точнiше вiдчути, треба справдi стати людиною трас, вловити ритми гудучих цих швидкостей, музику лету! Нi, дорога - це прекрасно! Ти згодна зi мною, Лiдо? Лiда не озива╨ться. Заболотний тим часом знов да╨ собi волю: - Крiм напруги керма, тут скида╨ш всi iншi напруги, - для нервiв це якраз те, що треба. Можеш ©хати плавом, а можеш гнати на всi стонадцять миль, коли вже й шкали для стрiлки не вистача! Можеш спiвати вiд захвату, думати про щось наймилiше, скажiмо, про глинища та яруги нашо© незрiвнянно©, в дерезi та пилюцi Тернiвщини, що зараз так далеко вiд нас, мов Шумерське царство, мов яке-небудь степове Урарту!.. Вiльний ти тут у помислах i в бажаннях, можеш усмiхнутись комусь невiдомому, i тобi хтось усмiхнеться, пролiтаючи поруч... Бо тут - у дорозi, в цих швидкостях - ти вiльний вiд умовностей, су╨тностей i марнот, ти рiвний усiм, хто летить, дола╨ простiр, ти тут брат людству! - екск'юз мi за високий штиль... - Нiколи не бачила вас, Кириле Петровичу, в такому захватi, - сказала здивовано Лiда. - Чи, може, це чи©сь вiршi? - Мо©, Лiдо, мо©, але бiльше не буду, - покаявся перед нею Заболотний i по якомусь часi звернувся до мене вже тоном спокiйнiшим, серйозним: - У кожному разi, друже, мене дорога щоразу чомусь хвилю╨. Чи буде то маленька стежина, що побiгла в поля, чи сучасна гудронова траса... Хiба ось така стрiчка, що зника╨ перед тобою десь у безвiстях, може сво©м виглядом не викликати в нас певнi емоцi©?.. Пригаду╨ш, як, бувало, котрийсь перехожий питався в пас, пастушат, у степу: "Куди ця дорога веде?" Чу╨ш - веде?.. Та й нам кортiло бiльше знати про нашу дорогу: куди вона? Звiдки? Де ©й початок? До буде кiнець? - А по-мо╨му, - докида╨ Лiда слiвце, - дороги нiзвiдкiль не починаються й не кiнчаються нiде... Заболотний дума╨ якусь мить, нiби зважу╨ те, що сказало дiвча, потiм визна╨: - Може, ти й ма╨ш рацiю... Хоча все на свiтi десь-та-ки сво© початки бере i десь мусить мати сво© фiнали:;. принаймнi коли йдеться про чиюсь конкретну стезю. От хоч би i в пас iз пим, - це стосу╨ться мо╨© особи, - ночалося вiд стежини на левадах не вiдомо© тобi, Лiдо, Тернiвщини, де зустрiчали ми свою дитячу зорю, а тепер ось намоту╨мо милi на цьому хайве©... Запитую, що воно означа╨ дослiвно - хайвей. - High - висока, way - дорога, - впевнено пода╨ голосок Лiда. - "Косоку доро" буде по-японському. - Дороги такого типу спершу ставили на естакадах, - поясню╨ Заболотний, - звiдси, очевидно й highway... Траса, яку нiщо не перетина╨. Вiдкрита для швидкостей... Бетон i вiтер! I ти! Жени, скiльки вистачить духу! Розшматоване повiтря свистить мимо нас. Стрiлка спiдометра тремтить на освiтленiй шкалi, лiзе кудись угору, на отi самi стонадцять миль. Заболотний деколи позирку╨ на стрiлку весело, бешкетне, певне, згадавши настiйливi застороги дружини: "Ти ж там, серденько, не жени! Не жени, благаю!" I, наче вона його чу╨ десь там, доповiда╨ без усмiху: - Йдемо в нормi, не хвилюйтеся, Соню-сан... Я нагадую йому про нашу японську пригоду (востанн╨ ми з Заболотним зустрiчалися там), як ледве не вкоротив нам вiку той чортiв фургон, що з усього розгону врiзався в нашу машину, коли ми зупинились на перехрестi перед свiтлофором. Тi╨© ночi ми ©хали з Хiросiми, в дорозi все складалось нормально, а вже в передмiстi Токiо... Удар був тако© сили, що ми послiпли, ми навiть не встигли збагнути: звiдки, що це? Iз живо© дороги одразу в тьму небуття, лиш в останнiм проблиску свiдомостi змигнуло: "Вже нас нема! Ось так воно наста╨..." Щось подiбне, мабуть, вiдбувалось i з тi╨ю художницею, котрiй пiд час атомного вибуху над Хiросiмою здалося, що вибухнуло сонце, сталася космiчна катастрофа, - нещасна жiнка потiм i вмерла з думкою, що сонце справдi вибухнуло й бiльше його не буде. Опритомнiвши, ми перемовились: - Ти живий? - А ти? - Та наче... Полiсмени, надбiгши до мiсця подi©, до того високого червоного фургона, який стусонув нас, iз службовою вправнiстю вишарпнули з кабiни геть переляканого японця-водiя, маленького, зiщуленого, який i не заперечував сво╨© провини, не виправдувався, - марно й вiдмагатись, мовляв, вiн, тiльки вiн винен... Доки полiцiя була зайнята обстеженням та вирiшувала, чи ми дотягнемо сво©м ходом до амбасади, водiй, не вiдходячи вiд Заболотного, уналим, беззахисне винуватим голосом пояснював, що з далекого рейсу йде, двадцять годин не залишав кабiни, вважав, що витрима╨, дотягне, одначе перевтома таки взяла сво╨: на якусь мить, може, очi склепилися, чадрiмав, i от... - Здорово ж нам тодi пощастило, - коменту╨ пригоду Заболотний. - Витримати такий удар - i зостатись живими, навiть не покалiченими... Нi, ми з тобою щасливi, як собi хоч! - Якщо хто й вiдчув себе щасливим, - кажу до Заболотного, - так це той нещасний водiйчик фургона... Бiдолаха аж просяяв, коли ти заступився за нього перед полiсменами, впросивши ©х не заводити справи... Попокланявся, задкуючи до фургона, просто не вiрив, що його вiдпускають... - А що з нього вiзьмеш... Ухенькало людину в рейсi, це ж тiльки уявити - майже добу за кермом. Стугонить дорога. Справдi мовби нiчого вже для нас не iсну╨, тiльки ця швидкiсна траса, ©© нескiнченнiсть, ©© гудучий, зникаючий у темрявi бетон. Гуде й гуде пiд нами серед досвiтнiх просторiв, розшматову╨ тумани, розтина╨ навпiл зорянi тауни й сiтi, влiта╨ в стугонливi тунелi й стрiлою вилiта╨ з них... При ви©здi з мiста перед нами виникла цiла сув'язь дорiг, вони тут сплелися гiгантським вузлом, - суцiльний якийсь i╨роглiф iз залiза й бетону! Вигини, схрещення, повороти, розвороти, - здавалось, як ми й виберемось звiдси. Десь унизу пiд нами - наперерiз - гримотить залiзниця, над нами в темрявi теж залiзна гуркотнява, там по мосту, серед плетива металевих конструкцiй, безперервно пролiтають силуети машин, проскакують на шалених швидкостях, з ночi - в нiч, з туману - в туман... Естакади, вiадуки, химерна геометрiя дорожнiх споруд. Дуги дорiг вигинаються увсебiч, дiляться i ╨днаються, поскручувавшись, мов рептилi©, проходячи одна крiзь одну, i знов пружинно випростовуються, шукаючи простору, невiдь-звiдки виникаючи, невiдь-куди ведучи... Свiтяться рекламнi щити, летять навстрiч загадковi цифри, знаки засторог, в'язь якихось дорожницьких вензелiв, зрозумiлих тiльки для вта╨мничених. Лiда з свого кутка час вiд часу озира╨ться: - Вони ©дуть за нами. - Хто - вони? - Вони... Отi. -Заболотний, глянувши в люстерко, де видно, що вiдбуваеться на трасi за нами, iсяив приспокiйливо: - Тобi здалось. Дорога нурту╨, пульсу╨, всьому, що обiч не©, вона передав свiй шал. Можна уявити, як далеко сяга╨ гул траси довколишнi простори, де уce живе перебува╨ цiлодобово пiд владою цього глухого, пульсуючого стугонiння... Нi вдень, нi вночi не знаючи спокою, дорога все жене й жене себе кудись. - Нi, дорога - це таки життя, - згодом розмiркову╨ Заболотний, вже без того ©iафосу, що ранiш. - ╙ таки в вiй якась магiя. Згадай, який настрiй обiймав нас, хлопчакiв, коли одразу за село перед нами вiдкривався степовий шлях на Вигурiвi©©ину i десь далi, далi... Ми вже й тодi вiдчували, що дорога ма╨ в собi якусь та©ну i велич. - Лежить Гася, простяглася, як устане - неба дiстане, - згадалась менi одна з наших дитячих загадок, i я звертаюсь з нею до Лiди: - Що це буде? - Оця ваша "Гася"?I дiвча без будь-якого зусилля вiдгаду╨: - Звичайно ж, дорога... в специфiчнiм уявленнi. - Нiчогенька собi Гася - всмiха╨ться у далеч траси Заболотний. - Кiнця-краю ©й нема... Вона ╨дна╨, вона й розлуча╨. Зрiдка вiдповiсть, а частiше сама запиту╨ про щось... I що цiкаво: для всiх iнсу╨ вона - як небо чи як повiтря... Будь ласка: мчаться тут мiстери добрi й недобрi, бiлi, чорнi, старi, молодi. Правдивi, брехливi. Сучаснi донкiхоти й, може, сучаснi гамлети, собакевичi. Поруч у потоцi летять витончена душа й свиняче рило, зiрка екрана й гангстер, генiй i вбоге нищо... Для всiх вона, друзi, ця траса летюча, для всiх! I на це треба зважати... II Так випада╨, що i нас iз Заболотним все зводять дороги. Зараз ця ось траса пiдхопила обох, а роки три три тому, волею випадку, зустрiлись ми з ним у Японi©, де Заболотний працював у той час, разом провели кiлька днiв, i навiть у рiднi кра© довелось повертатися разом, - Заболотнi летiли, як вони тодi гадали, додому вже назовсiм. Квитки нам були замовленi на один iз рейсiв нововiдкрито© авiалiнi© Токiо - Москва - Париж, вилiтали ми напровеснi, в пору цвiтiння сакури, i як нам пам'ятне тодi летiлось! Ось ми ждемо вiдльоту, в порту Ханеда, подружжя Заболотних помiтно схвильоване, вiдчува╨ться, що в душi обо╨ вони з чимось прощаються, та й справдi ж бо полишають за собою ще одну i таки неабияку смугу життя. ©х проводжа╨ багато друзiв, час вiд часу вони - то Заболотна, то чоловiк ©© - перемовляються з кимось iз проводжаючих. Заболотний жарту╨ щодо сво╨© палицi, на яку вiн ще спира╨ться пiсля дорожньо© пригоди, Заболотна погляда╨ на чоловiка сторожко, вважаючи, певне, що йому, не зовсiм одужалому, ось-ось може знадобитись ©© допомога. Збоку просто зворушливо дивитись, як вони, влучивши хвильку, користуються нею, щоб i тут, серед веремi© мiжнародного аеропорту, вiдсторонившись вiд усiх цих сигналiв табло, реклам та сатанинських аеродромних гуркотiв, залишитись вiч-на-вiч, коли близькi люди можуть хоч ненадовго дозволити собi цей стан вза╨мно© емоцiйно© невагомостi, такий рiдкiсний в епоху стресiв та смогiв стан, коли очi тануть в очах, усмiшка зника╨ в усмiшцi, i нема╨ вже подiлу душ, ╨ тiльки зорянi цi хвилини, напо╨нi музикою, чутною лише для двох... Навiть людям стороннiм при╨мно було дивитись на таку мовби сентиментальну, але якось при╨мно сентиментальну пару, на це щире й вiдкрите людське почуття, що приваблювало сво╨ю внутрiшньою гармонiйнiстю. Як делiкатно могло це почуття поправити пальчиками краватку йому на ши©, або, мимовiль прориваючись нiжнiстю, здмухнути невидиму пушинку ©й iз плеча, або разом усмiхнутись, загледiвши на сторонi щось таке, що ©м здалося комiчним. Справжн╨ почуття хоча нi на кого й не зважа╨, проте й не обража╨ нiкого, скорiш воно виклика╨ симпатiю, зацiкавлю╨ вас i приваблю╨, як усе прекрасне, що зустрiча╨ться, на жаль, не гак i часто в життi. Чи не тому й ця пара немолодих уже людей стала об'╨ктом - зовсiм не iронiчного, зовсiм не цинiчного - зацiкавлення з боку цiло© ватаги французьких студентiв, ультрамодних дiвчат та хлопцiв, що, обвiшанi сумочками, строкатi, картатi, патлатi, в рябих та червоних штанях, оповитi сигаретним димом, з гiтарою (однi╨ю на всiх), вiдлiтають цим же рейсом на Париж. Юному товариству зразумiло, що перед ними дипломатська пара, мабуть, з сов'╨тамбасади, нiчого ведмежого в них, в манерах ╨ навiть привабливiсть, сво╨рiдний шарм... Вiн високий, елегантно вбраний, з iскрами сивини на скронях, з поглядом зичливим, вiдкритим. Спира╨ться на паличку, виходжу╨ться, певне, ∙пiсля яко©сь травми. Мадам його ростом невеличка, трима╨ться просто, але з гiднiстю, гарна собою, тiльки обличчя чомусь блiде, мабуть, змучене токiйськими смогами. Коли вона легким доторком поправля╨ чоловiковi на грудях краватку чи якусь там застiбку, дивлячись на нього нiжно, мов перед розлукою, в пiй з'явля╨ться щось молоде, дiвоче, видно, ще не спопелилась душа в цiй жiнцi, iпе не почува╨ на собi тягаря лiт ©© стрункенька, долад-иа постать в дорожнiм плащi, в акуратнiй, трохи пiднятiй - на японський манiр - зачiсцi. Нема в нiй претензi©, як це часом бува╨ в дружин дипломатiв, ╨ стримана, яриродна гiднiсть, а надто ж очi в цi╨© Заболотно©-сан: коли, хвилюючись, зведе ©х угору, на чоловiка, вони стають сяючi, просто розкiшнi!.. Все це не проходить повз увагу французьких дiвчат та хлопцiв, i японцi та японки теж вмiють таке оцiнити, декотрi з пасажирiв перемовляються мiж собою з цього приводу зовсiм без iронi©: гляньте, якi очi в тi╨© жiнки!.. Напрочуд гарна пара... Чим не символ злагоди й щастя! Але чому це нас диву╨? - схаменуться потiм студенти. Чому ця сценка людського тепла, подружньо© любовi та злагоди, чому вона для нас ста╨ дивом? Справдi, чому? Чи не занадто багато ста╨ в життi дисонансiв, що навiть i такi, по сутi, звичайнi людськi сценки починають нас вражати? Незадовго до вiдльоту Заболотним довелося витримати, видно, для них неминучий емоцiйний шквал: цiлим з'юрмиськом налетiли посольськi, переважно жiноцтво, з квiтами, з бурхливим проводжальницьким лементом. - Шампанського! Вiдiбрати в них вiзи! Заболотний, Соню ми не вiдпустимо, як собi хочте! - Гейшу хай звiдси бере, а Соня залиша╨ться з нами, - пу як ми будем без не©?! Хто наших нащадкiв амба-садських бавитиме? I ще якийсь землячок солоденький крутився тут весь час бiля Заболотних, намагаючись розважити ©х сво©ми проводжальницькими дотепами. - Побачите ваших - кланяйтесь нашим! Але це чомусь нiкого не смiшило. Солоденький мусив видвольнятися кислою миною. Виникла потреба в деяких формальностях, отих, котрi поки що переслiдують пасажирiв по всiх митницях свiту, одначе жiноцтво i на це вiдгукнулось по-сво╨му: - Якi можуть бути формальностi для Заболотного! - Вiн на цьому Ханеда - як дома! - Всюди сi╨ мiжнародний приятелiзм... В нього тут кругом сво©! - А де в нього не сво©? На Новiй Зеландi© досi тiльки згадай мiстера Заболотного, одразу усмiшки: а, це той асi Такий веселий джентльмен! Так ганя╨! Два "мерседеси" розбив! Сов'ет козак!.. Весела злива жартiв навряд чи долина╨ до Заболотного, котрий саме у вiдсторонi сто©ть з двома службовцями аеропорту, веде з ними, видно, дiловi якiсь переговори, i, коли стежиш за ним у цей момент, мимоволi усмiхнешся: оце стиль! Справа, може, дрiбничкова, але який вишкiл, гiднiсть, яке мистецтво ведення перетрактацiй! Витовчена японська надчемнiсть i приязна мудра манера териiв-щанських сватiв, яким велено будь-що добути "кувицю", - ось де вони побратались! Ось де в усiм блиску виявила себе вза╨мна чемнiсть та надчемнiсть, делiкатнiсть i надделiкатнiсть, до чого ж доречнi тут i ця визнана обома сторонами умовнiсть, що трохи ©х аж веселить, i цiлком серйозна вза╨мна пошана й довiра, - усе те, що так не часто, на жаль, спостерiга╨ш у стосунках мiж сьогочасними людьми. Складалося враження, що урядовцям нема зараз нiчого при╨мнiшого, як зробити на розвiтання бодай маленьку послугу цьому симпатичному Заболотному-сан, вони будуть просто щасливi чимось виявити йому сприяння, увiльнити це подружжя вiд дрiб'язкових, надокучливих формальностей, i, зважте, все це ми робимо як виняток лише для вас, Заболотний-сан, у вiддяку за те, що ви з свого боку завжди були до нас прихильнi суто по-людському, не шкодували пошани, тобто володi╨те справжнiм даром контактностi. Аж дивно менi було там на нього дивитись: де вiн цього навчився, рiдкiсного такого вмiння легко й природно сходитися з людьми? Помiчаю, як один iз колег Заболотного, пону-ристий, вдачею вовчкуватий, погляда╨ на нього з ледь прихованою заздрiстю, йому самому, видно, нiзащо не вдалось би отак легко порозумiтися з урядовцями й-на вза╨мне вдоволення - без тяганини повершити якусь там ©хню, певне, справдi формальну справу... Вивча╨ш роками у високiй школi дипломатськi хитромудрощi всiх часiв, опанову╨ш одразу кiлька мов, а де навчитись мови ось тако© - однi╨©, найголовнiшо©, - власне, вселюдсько©: приязний погляд, усмiшка чемностi, уклiн пошани, дружнiй доторк до плеча - i вже Заболотний, вiльний вiд клопотiв, поверта╨ться знов до сво©х. - Все гаразд? - На вищому рiвнi. Табло сповiща╨, що нам скоро виходити на посадку, та ось з'явля╨ться ще один табунець проводжаючих - привiтнi японочки в кiмоно дрiбненьким пiдбiгцем наближаються до нас iз сво©ми терплячими япончатами, що то в то©, то в iншо© виглядають iз-за спин, iз сво©х пелюшкових коконiв. Малюки зiркооко й пильно, майже з дорослою серйознiстю зорять на нас, а матерi ©хнi так мило сплескують руками, розквiтаючи в безмежно ласкавих усмiшках: - Соня-сан! Соня-сан! Ось, виявля╨ться, на чи© проводи вони поспiшали... Постукують сандалi-дзорi, жiночi руки з ходу складаються перед Заболотною для привiту, i старшi й молодшi японки схиляються низько (однак зовсiм не принизливо) у сво╨му традицiйному пластичному поклонi, i вже й Заболотна ся╨ очима ©м навстрiч, вона, видно, не сподiвалася бачити цих людей серед проводжаючих i тим бiльше потiшена й рада, що вони не забули ©©, прийшли. Соня-сан! Соня-сан... вакцина... бебi... полiомi╨лiт... Бiля нас не вщуха╨ цей тонкоголосий щебет японок, i лише згодом, уже в лiтаку, менi вда╨ться з'ясувати, в чiм рiч. Скiлькись часу тому на одних зборах Товариства японо-радянсько© дружби Заболотну обступили жiнки-матерi, одна тримала на виднотi дитинча, скручене полiомi╨лiтом, iншi теж протискались до не© з хворими дiтьми: збуджено виявляючи сво© почуття, японки звернулись до Заболотно© з проханням допомогти ©м будь-яким чином дiстати вакцину вiд цi╨© недуги, - звiдкись ©м стало вiдомо, що така вакцина зараз винайдена в Радянському Союзi, медицина ©© саме випробову╨, лiки нiбито дають ефект... I ось вони зiйшлись на думцi, що Соня-сан само та людина, яка ©м допоможе... Заболотний, котрий про все це жваво розповiдав менi в лiтаку, не без гордощiв Зауважив, що справдi в цiй iсторi© Соня перевершила себе! Навiть i для нього було несподiванкою, якi запаси затятостi дружина та©ла в собi, яку силу волi, наполегливостi раптом виявила сумирненька його Соня, коли пiд час вiдпустки стала добувати тi труднодоступнi лiки. Лише ©й вiдомо, скiльки порогiв вона пооббивала, з скiлько? ма впливовими особами були в не© емоцiйнi, iнодi й сльозами покропленi зустрiчi, аж доки вакцину таки було добуто, хоч i вся вiдпустка ляснула па це. А як привезла вакцину та виявилось, що лiки справдi допомогли там комусь iз дiтей, то, ясна рiч, ким стала Заболотна для тих японських жiнок, при кожнiй нагодi тепер виявляли вови ©й свою материнську вдячнiсть... Навiть телевiзiя про це^ випадок розповiла, i дружина дипломата, зовсiм того не сподiваючись, стала раптом популярною, аж ©© на вулицях впiзнавали: ото ж вона пiшла, Соня-сан! Заболотна нiяковiла: ну що такого? Хай там комусь зарадила, подякували, то й чого ж iще? Тим паче, що згадана вакцина незабаром i тут перестала бути проблемою... Тож цiлком щиро Софiя Iванiвна вважала, що все це перебiльшено. А менi думалось: яке ж перебiльшення, якщо цi японськi жiнки в нiби й рядовому вчинку, а вiдчули щось нерядове, вiдчули, може, що рiч навiть не так у тiй вакцинi, як у запасах добра, котрi, часом малопомiтно, безефектно таяться в покладах чи╨©сь душi... Вони, японки, були певнi, що й наш Заболотний в цьому розумiннi цiлком гiдний сво╨© Сонi-сан, вважалось, до речi, що вiн кревна рiдня тому знаменитому мiкробiологу Заболотному, який свого часу в Iндi© рятував людей вiд чумя та холери i в iнтересах науки на собi випробовував дiю збудникiв тих хвороб, щепив у Бомбе© собi чуму, про що тодi багато писалось у свiтовiй i, зокрема, в японськiй пресi. - На жаль, на вiдмiну вiд свого великого земляка, - вiдповiдав простодушним японочкам Заболотний, - я нiчим таким науцi прислужитись не мiг, па особливi заслуги перед людством не претендую, хоча в протичумних акцiях певну участь брати справдi-таки довелось, про що могла б посвiдчити небiжчиця Люфтвафе... Та ось уже й хвилина розлуки. Жiночий щебет посилю╨ться, гурт наш рушав за черговою на вихiд до лiтака. "Арiгато, арiгато. Соня-сан!" - долина╨ здовкруг iз натовпу японок, i я бачу, як i в не© само©, в нашо© Сонi-сан, сльози хвилювання бринять на вiях, вологим свiтлом сяють в ©© ожинно-синiх, хоча вона й ступа╨ а виглядом пiдкреслено веселим, щоб не виказувати перед присутнiми свою розчуленiсть, нiяковить ©©, ввдяо, аараз отой блиск власнвх до краю налитих слiзьми очей. Далi наста╨ момент, коли зосталися тiльки тi, що для рейсу, проводжаючих нема, жде нас тепер поле оте аеродромне, де всюди ракетно блищать фюзеляжi, стирчать хвости, величезнi крила мало не зчiплюються мiж собою... Прича©лись перед ривком цiлi табунища турбореактивних, важкi громаддя застиглих швидкостей. Бiлий метал потужних акулоподiбних тулубiв, скло iлюмiнаторiв, огутнi шасi на брилах бетону, хащi величезних переплутаних крил - аж тiсно такому скупченню гiгантiв на сьому клаптику аеродромного грунту, штучно намитого, великими зусиллями вiдвойованого у вод Токiйсько© затоки, щоправда, вод напiвмертвих, геть забруднених промисловими вiдходами... Скiльки лиш один цей Ханеда пожира╨ пального! Сюди й туди снують бензовози, що супроти застиглих повiтряних велетiв здаються маленькими, просто iграшковими... I тут, i там чiтко, вправно працюють люди в комбiнезонах, меткi, роботящi, не гаючи й митi, перебiгають вiд лiтака до лiтака, прилаштовують до бакiв товстелезнi хоботи шлангiв, довго й терпляче напувають ще одного крилатого ненажеру, що, готуючись у рейс, поглина╨ пального цiлi цистерни. Перепочинку тут нiкому нема, кожна секунда на цьому полi ма╨ фантастячну вартiсть. Той гiгант заряджа╨ться, а сусiднiй, розчахнувши черево, цiлими вагонами поглина╨ багаж, незлiченну кiлькiсть валiз, пакункiв, сундукiв, окутих мiддю, невiдомо чим напханих. Та ось вдарило громом: це найближчий з гiгантiв, наглухо задра©вшись, вiдкинувши трап, стосило ревнув на мiсцi, ударив довкруг грiзним, дзвенючим гуркотом. Такому вже нiчого не треба, йому дай тепер тiльки злiтну смугу! Один за одним вiдрулюють поки що неповороткi лайнери рiзних авiакомпанiй, незграбнi, надмiру важкi, аж нiби не зможуть вiдiрватись од землi, подолати силу тяжiння. А втiм, чиясь рука ©х таки ж пiдiйма╨! Ще один стрес, ще одна напруга - i вже суцiльне сатанинське ревище мiжнародного аеропорту залиша╨ться внизу, пiд нами, швидко зменшу╨ться смужка злiтного бетону на клаптику намитого грунту, самий вiзерунок аеродрому тане внизу, як i╨роглiф земно© тiсноти, котра в цiм мiсцi планети, на квiтучих задимле©шх цих островах, да╨ться взнаки, можливо, вiдчутнiше, нiж ,будь-де. Бувають моменти в життi, коли все до дрiбницi чомусь хочеться запам'ятати.. Як ось i цей злiт... Спершу був розгiн, наростаючий свист по смузi бетону, потiм невловна мить вiддiлення, плавного, майже нечутного вiддiлення вiд планети, - так, саме вiд планети! - iнакше не назвеш того дивного вiдчуття. Безконечна в сво©м скупченнi луска дахiв, тьмаве ©хн╨ переблискування, хмара мли-смогу над безкра©м мiстом, i зненацька - присмерк у лiтаку! Не одразу можна було й збагнути, звiдки раптовий той присмерк... А то ми якраз пробивались крiзь хмару, крiзь хаос хмар! Бiля самих iлюмiнаторiв виру╨ каламуть, обтiка╨ нас темно-сиве клубовиння, ╨ щось аж моторошне в цiм хаосi вируючих присмеркiв, що ©м, зда╨ться, й кiнця не буде, зда╨ться, скiльки не пнись з натужним ревiнням угору, нiколи не продертись крiзь той слiпий, вологий, нiби первiсний, хаос... Та ось враз: зблиск сяйва! Сяйва безмiрного, неосяжного, що будь-кого вразить сво╨ю неземною величчю. Сяйво пройма╨ вам душу, радiсно затоплю╨ все i очищав, мимоволi спонукаючи подумати про вiчнiсть, про безмiр iснуючого... Заболотна припала поглядом до iлюмiнатора. Хiба ж може вона бодай одну мить пропустити з усiх цих чарiв небесних, ©й трохи аж прикро, що з присутнiх на борту не всi подiляють ©© настрiй, що ось та, скажiмо, гомiнлива туристська молодь у не© за спиною не вiдчува╨ нiякого захвату, коменту╨ побачене в iлюмiнаторах досить насмiшкувато, чути звiдти щось про рекламну голубiнь японського неба. - Рекламна голубiнь... Чу╨те, яке сприймання? - каже стиха до нас Заболотна. - А по-мо╨му, ось на таких висотах, над хмарами, небо якраз найнебеснiше... Ми й далi набира╨мо висоту, нас нiби притягу╨ сонце, планета вже далеко внизу, таке вiдчуття, що вона десь там загубилась, зв'язку з нею бiльше не iсну╨, i ╨дина реальнiсть зараз - цi роздираючi простiр могутнi двигуни, цей повiтряний, що наче в безвiсть пливе, корабель i на його борту... маленьке людство! Було таке враження, що й течиво часу тут iнакше, нiж було на землi, i що ми самi теж зараз iншi. Летимо в сяйвах! I такого сяйва буде перед нами, iстотами тепер небесними, як жартома зауважу╨ Заболотний, кiлька тисяч кiлометрiв... - Як це вам подоба╨ться, Соню-сан? - зверта╨ться вiн до дружини. - Тисяч з п'ять кiлометрiв сяйва - пiдходить? - Не заперечую. А потiм? - Пiсля того буде пiд крилом зо двi тисячi миль темряви нiчно©... - То вже гiрше... - Зате ж потiм знову зоря! Зоря домiвки... Крiзь блiдизну щiк у Заболотно© просвiчу╨ться зараз також щось схоже на цвiт зорi чи скорiше на ©© далекий вiдблиск: може, то вiдсвiти червоного оббиття крiсел чи слiди ще не вигаслого збудження, тiльки-но пережитого в аеропорту пiд час прощання. . - Гляньте, Фудзi! - в тихiм захватi вигуку╨ Заболотна вiд iлюмiнатора. - I ще одна Фудзi!.. I там он ще, ще... Всi тi бiлоснiжнi Фудзi були, ясна рiч, зiтканi з серпанку хмар, однак формою, округлими силуетами декотрi з них справдi нагадували священну гору Японi©. Невже сама лиш гра свiтла творить такий разючий ефект? Природа, вона i проста й складна безмiрно. Яких тiльки нема у нiй по╨днань, дивних, химерних! Всюди серед безкра©х слiпучих рiвнин, серед iлюзорних снiгiв, самот-дьо здiймаючись, височать тi фантастичнi утвори свiтла й повiтря, сяють вершинами, схожi на Фудзiяму так дивовижно, мов ©© небеснi сестри... Тiльки вiдпливли маревнi Фудзi - i вже сяйнули такi ж серпанковi Ельбруси, потяглись iлюзорнi кряжi, ущелини, наповненi, як це бува╨ в горах, голубими тiнями... Скiльки летимо - та ж безмежнiсть сяйва, пречистi володiння сонця, яке тут, зда╨ться, свiтить беззахiдно, вiчно. Туристська молодь поблизу вiдда╨ться веселощам, легкими жартами розважають французькi хлопцi сво©х юних супутниць, йдеться про якiсь ©хнi токiйськi пригоди, мiж ними чути розмову про пачiнко - так звуться поширенi в Японi© гральнi автомати, де й цi юнi супутники, видно, випробовували сво╨ щастя. На саму згадку про пачiнко Заболотний схмурю╨ брови, вiн вважа╨ повсюдно поширенi гральнi автомати прокляттям цих островiв. Куди не пiди, скрiзь вони, за кожним рогом зустрiнуть вас цi металевi однорукi бандити! Особливо потерпають вiд них простi люди, звiдча╨па молодь, що шука╨ будь-якого, хай i такого потворного способу вийти iз сво©х скрут. Досить ступити вам до грального залу, де сухо трiщать, металеве постукують цi незлiченнi автомати-пачiнко, як ви вже чманi╨те, ви опинились у свiтi, де мови людсько© нема, де слова живого не почуете, тут пану╨ лиш мова роботiв, що сво╨ю сухою стукотнявою мовби вiдраховують розмiрене й холодно чиюсь судьбу. Якраз, може, судьбу отих очманiлих молодих i лiтнiх людей, що, стоячи перед автоматами, не помiчаючи нiкого й нiчого, забули тут про все на свiтi i вслухаються тiльки в цю владну, одноманiтну, до одуру здатну тебе довести, металеву стукотняву автоматiв. Коли одного разу ми на хвильку зайшли а Заболотним до такого залу, незлiченний стукiт пачiнко мене просто приголомшив, гуркiт стояв, мов у величезнiм ткацькiм цеху, в перестуках електронних пристро©в було щось шаманське, наркотизуюче. Ось болiсно напружений юнак сто©ть перед тим одноруким гангстером, чимось невидимим прикутий до нього, сто©ть людина, нiби назавше зневолена роботом, цим витвором власного розуму, i так допiзна вистоюють мiльйони людей у нiмому чеканнi, перебуваючи нiби в трансi. Пiсля всiх сво©х вiдча©в якийсь бiдак несе сюди, може, сподiвання останн╨, що бездушно постукуючий робот ранiш чи пiзнiш таки виявить милосердя й допоможе йому в слiпiй безконечнiй грi з власною долею. Заболотний в тi днi розповiдав про одного iз сво©х японських приятелiв, точнiше, про його сина, якого пачiнко призвело навiть до нервово© хвороби, бо ж вiддавався хлопець грi безрозсудно, до отупiння, до болю у головi, пiсля чого i вночi спокою не мав вiд галюцинацiй, вiд нестерпного стрибання перед очима блискучих металевих кульок. - Можна поспiвчувати японцям, - каже Заболотний. - Нашестя роботiв на ©хнi острови - це таки одне iз проклять вiку... I в цих ось туристiв, видно, теж зосталась оскома вiд пачiнко... Схоже, що декотрi з парижан справдi зараз вiдчувають полегкiсть пiсля сво©х сумнiвних токiйських розваг, та й чи може iнакше почуватись людина, котра, вихопившись iз залiзних обiймiв робота, зненацька опинилася в сяйвах вiднебесся? Земнi пристрастi вiдiйшли, згубнi спокуси зостались десь там, жодному роботовi звiдти вас по дiстати,: не загiпнотизувати сво╨ю стукотнявою, вiднинi ви ста╨те i недосяжнi, нiякий-бо рух тут не iсну╨, крiм руху цього розкiшного, лайнера, а планета, нрекрасна й нещасна ваша планета, що далi й далi вiдплива╨ вiд вас, поглинута, безвiстями,: вона теж поволi-втрача╨ вас i силу свою тут, поволi в'ярача╨, сама зменшуючись до розмiрiв трохи чи не тi╨© грально© кульки. Летимо, летимо. Сяйво з iлюмiнаторiв пада╨ на лиця людей, всi вони приспоко╨нi, вже нiчим не зневоленi, не знервованi, вiд усiх земних клопотiв вiльнi - i вiд стукотняви пачiнко, i вiд свисту автострад, вiд задимлених мегаполiсiв з ©хнiми вiчними смогами, де виснаженi кисневим голодуванням городяни змушенi вдаватись до встановлених на перехрестях апаратiв, з яких можна добути за кiлька i╨н ковток наснаженого киснем повiтря... Але це там, па землi. А тут вже пiби не пiдвладнi нiяким, навiть гравiтацiйним, силам, нiяким дотеперiшнiм прикрощам, всi земнi пута розiрвано, вiдлiта╨м з планети, вiдлiта╨м нiби назавжди! Уявнi снiги, що бiлiють за iлюмiнатором, нагадали Заболотнiй заснiженi простори ©© рiдних степiв. - Пригаду╨ш, - зверта╨ться вона до чоловiка, - якi в нас там завiрюхи бували!.. Цiлу нiч ви╨, мете, хурделить а на ранок глядь! - вляглося... Сонце свiтить, i так тц-хо-тихо довкола, тiльки то тут, то там дрр... дрр... то сусiди стежки лопатами прогортають... - Прокладали стежки дружби та вза╨морозумiння, - жарту╨ Заболотний i потiм дода╨ серйозно: - А ви зна╨те, колись у нас на Вкра©нi за народним звича╨м господарi лишали в незамкненiй хатi на столi хлiба окра╨ць i кринку молока - для подорожнього... I то було нормою життя... Ех, друзi, добре-таки додому повертатись... Бiльше не пускай мене, Соню, нi в якi вiдрядження. Баста. Хай ще iншi... - А ти? - А я бджiл розводитиму. Мемуари писатиму. А що? - Ловлю на словi, - смi╨ться Соня. - Справдi пора б i перепочити. Стюардеса, ставна, довгонога дiва, що, проходячи салоном, бачить усiх водночас, усiм усмiха╨ться завчено, але чарiвно, бiля Заболотних затриму╨ться, мовби для того, щоб подарувати Заболотнiй ще й додаткову порцiю усмiшки. - Наш командир корабля зна╨ по фронту вашого чоловiка. Ратушний - це прiзвище вам що-небудь говорить? - Вона переводить погляд на Заболотного. - Зда╨ться, був такий на котромусь iз бомбардувальникiв... - Нi, сам вiн не лiтав, був технiком серед наземно© обвяуги... А от про вас чув - ледве що не легенди... Це, каже, той, кого на фронтi в нас називали "лiтаючим барсом". - Який там барс... - Зiрка Героя вже нiбито вам свiтила... Отож "нiбито"... Передайте йому вiтання. Люди з наземно© служби - то для нас були як рiднi брати... - Може, побажа╨те зайти в кабiну, то будь ласка. Вам, як виняток, дозволя╨ться... - I, подарувавши ще одну чарiвну усмiшку, стюардеса проплива╨ далi. Зупиня╨ться вона потiм у глибинi салону, у хвостовiй частинi лiтака, де, окутаний сигаретним димом, сидить патлатий похмурий тип, що, зда╨ться, на когось ображений. Невiдомо, чи стосу╨ться його образа тих, що лишилися на землi, чи невдоволений наш мiзантроп кимось iз пасажирiв, можливо, образився на компанiю цих ось молодих французiв, якi зi смiхом розгадували кросворд поблизу й не прийняли його пропозицi© дегустувати якесь там особливе саке, а одна гарненька з ©хнього товариства стишене кинула в бiк мiзантропа: "Чи не екстремiст?" - i бiльше не звертала на того типа уваги. А от стюардеса мусить терпляче вислуховувати ще якесь там його вередування, i ми пройма╨мось до не© спiвчуттям: нечема, варивода, проте мусиш i його ублажати, з терплячим усмiхом слухати, що вiн там верзе, майже невидимий крiзь хмару сигаретного диму. Бiлоснiжнi iлюзорнi ландшафти, що пропливають за склом iлюмiнатора, знов заволодiвають нашою увагою. Вiдсунувши шторку до краю, осяяна свiтлом тих пропливаючих небесних снiгiв, Заболотна, видно, нiяк не може на них надивитись: безмiр краси! Безмiр найхимернiших серпанкових побудов! Свiт, що ся╨ й ся╨ тобд без меж, залитий сонцем, нiким не заселений, недосяжний нi для яких димiв та отруйних випарiв, але для когось-таки мовби створений, сповнений величi й загадковостi. Але для кого? Нiякi птахи, навiть орли, на цi висоти не злiтають. Знати б, за якими законами творяться отi мiражнi дива, осяйнi вершини, химернi бескеття, пасма гiр i фантастичнi в голубих тiнях провалля, з самого повiтря зiтканi розлогi долини, гiрськi кряжi, що знов виникають пiсля слiпучих рiвнинних просторiв, отi серпанковi гори, побудови фантастичнi, найнiжнiшi, мабуть, з усього, що ╨ в природi. Дмухни - i ©х нема... Така недовговiчна ©хня архiтектонiка, вiд найменшого подмуху-доторку враз порушаться, вiд ледь чутного втручання сиво-бурою тьмою стануть, звируються хаосом всi отi поки що спокiйно-сяючi, iз самих серпанкiв зiтканi вашi Фудзi, Карпати, Кавкази, Альпи та Кордiль╨ри... Ми тихо розмовля╨мо про це. Кого вони призначенi тут чарувати сво©ми прекрасними силуетами, серпанковi отi побудови? На яких рiвновагах тримаються i чому саме в таких формах виявляють вони себе? Чому не в якихось iнших картинах природа себе тут малю╨, чому цi ©© пiднебеснi серпанки живуть саме в таких ось ландшафтах, в такiй ось, а не iншiй слiпучiй фантазi© хмаробудов? Природа фантазу╨ тут буйно, не знаючи стриму, вибудову╨ щораз iншi варiанти хмароутворень, якусь нову дiйснiсть у формах чудових, довершених, все новi виставля╨ сонцевi на огляд небеснi сво© "ЕКСПО"... Але чому вся ця фантастика несе в собi стiльки знайомих рис? Зiткана iз серпанкiв хмар подоба твердi земно©! Ступиш ногою - i дна не буде, десь там, унизу, планета, що досi голова вiд не© гуде, що декого й тут доганя╨ вiдгомiн ©© пристрастей... Знову стюардеса сягнистим кроком iде ось упродовж салону, пiсля розмови з тим похмурим типом мовчки й поквапом проходить повз нас до пiлотсько© кабiни, i вже на щойно усмiхнених устах застигла лиш подоба усмiшки, позбавлена чару й тепла i навiть з тiнню смутно© яко©сь тривоги. Серед пасажирiв - сум'яття: - Вiн ©й щось сказав... чимось пригрозив... Але чим саме? Ви помiтили, яких зусиль коштувало дiвчинi ©© самовладання? I поповзли по салону шепоти, стривоженi перепитування, i вже щось вiдчутно змiнилося довкруг, починають набувати значення якiсь дрiбницi. Пасажири, котрi досi, бувши в теплi, комфортi, навiть не помiчали, що поруч, на зовнiшнiй обшивцi корабля, майже космiчний мороз сивi╨, тепер i в той бiк позирають iз багряних оксамитiв крiсел сторожко, знепоко╨но, мiж сусiдами, досi безтурботними, з'явився якийсь холодок - холодок вiдчуження душ? Ось так поселялась серед них ще одна невидима пасажирка - неясна гнiтюча тривожнiсть. - Справдi, що вiн ©й мiг сказати? - роздуму╨ вголос Заболотний. - Пройшла вона таки чимось занепоко╨на... - I чогось там затрималась... Нашi погляди мимоволi приверта╨ до себе овал металевих дверей, що, зачинившись за стюардесою, бiльше тепер не вiдчиняються: глухi, важкi, заховали ©© в кабi нi разом з пiлотами, як у сейфi. А похмурий той тип раптом пiдвiвся з кутка у сво╨му пiстрявому неохайному пiджацi до колiн i, язиком ледве повертаючи, став щось викрикувати до компанi© французiв. Викрики були не знати якою мовою, але тон вони мали непри╨мний, дражливий. Полiнезi╨ць чи хто вiн? Тiльки й вiдомо було про нього, що летить iв Сiнгапура, може, уродженець котро©сь iз тропiчних кра©н, хо ча з вигляду мiг бути i ╨вропейцем з тих озлоблених молодикiв, котрi й самi не знають, чого вони хочуть. Тип не вгамовувався. - Що вiн викрику╨? - тривожно спитала Заболотна. - Хворий чи що з ним? Чоловiк ©©, без слова пiдвiвшись, пiшов уподовж салону до невiдомого, - певне, на переговори. Нам видно було, як Заболотний, за звичкою всмiхаючись, щось терпляче з'ясовував iз тим невiдомим, намагався, певне, приспоко©ти його, звертався до нього пiдкреслено чемно й нiби навiть шанобливо, однак Соня аж зойкнула стиха, коли у вiдповiдь на якесь слово того типа обличчя Заболотного зблiдло, очi зблиснули гостро, якось металеве, хоча губи й тодi не перестали всмiхатись. Де-не-де по салону вже були помiтнi ознаки панiки, лiтня дама, зда╨ться скандiнавка, що летiла з конгресу квiтникарiв, приклала руку до лоба, i з грудей ©й вихопився стогiн... З тривожних перемовлянь пасажирiв, що сидiли вiд того типа неподалiк, ми зрозумiли нарештi, чим вiн посiяв у салонi таку тривогу. Запевня╨, що в багажнiм вiддiленнi разом iз нашими валiзами мандру╨ в цьому небi ще одна валiза, а в нiй неухильно i нiкому не пiдлягаючи, зараз працю╨ невеликих розмiрiв механiзм: тiк-так, тiк-так!.. Дама з конгресу i ©© старенька сусiдка перезирнулися вжахнено: виходить, на бомбi летимо? Шантажу╨? Заляку╨ чи чого вiн хоче, цей садист? Але ж може бути, що i всерйоз - тепер стiльки всяко© нечистi на трасах розвелось.., Тим часом вiн уже просто в обличчя Заболотному промовляв з нахабною гидкою мiною, справдi з якимось садистським смакуванням: - Тiн-так!.. Тiк-так!.. I пальцем тицькав ледве де до очей. Ось тодi Заболотний, i вiдкинувши звичну чемнiсть, раптом обома руками взяв нахсабу за плечi, струсонув його так, що аж патли вiйнул