ось там iншим, i не просто ногами i штанями, а саме батьковими ногами i штанями, що не мали нiчого спiльного з усiма iншими ногами i штанями, яких Уот набачився досхочу i якi вiн уже не пов'язував нi з тими двома чоловiками, котрi прийшли направити пiанiно, нi з роботою ©хньою, нi зi звичайними фразами, якими люди обмiнюються в подiбних випадках, нi з тим, як вони пiшли, а все ще здавалося йому далеким вiдгомiном чогось колись десь почутого i призабутого. А епiзод з Голами, навпаки, наче мить iз чужого життя, кимось кепсько переказана й не до кiнця почута, хутко поринула у непам'ять. Так Уот i не знав, що ж, власне, сталося. Хоча вiн, чесно кажучи, не дуже-то тим переймався. Просто вiн вiдчував, що йому треба знати, що тодi-то сталася отака-то подiя, щоб у разi потреби можна було сказати: так, так, пригадую, все було саме отак. Живучи у будинку мiстера Нота, Уот вiдчував цю потребу мало не повсякчас, хоча й не завжди мiг ©© задовольнити. Бо слiдом за Голами, батьком i сином, посунули iншi геро© подiбних дрiбних подiй, тобто подiй, зовнi надзвичайно блискучих, але сенс i мету яких годi було зрозумiти. Уоту жилося б у мiстера Нота краще, якби цих подiй не було, або, якби вiн ставився до них спокiйнiше, тобто, якби цей будинок належав не мiстеровi Ноту, а комусь iншому, або, якби це був не Уот, а хтось iнший. Бо подiбнi подi© траплялися тiльки тут, у будинку i садибi мiстера Нота, так, принаймнi, Уоту здавалося. Крiм того, Уот не мiг ©х сприймати однозначно i бачити в них тiльки забавки, в якi час гра╨ться з простором, хапаючись то за такi, то за сякi iграшки, а завдяки сво©й непересiчнiй вдачi змушений був прискiплюватися, що ж воно все означа╨. Точнiше, не що означа╨,- вдача його не була настiльки вже непересiчна, нi,- вiн потихеньку, але наполегливо i винахiдливо весь час прискiплювався, до якого значення можна було б усе це звести? Але як збагнути подiбний пошук значення i повну байдужiсть до нього? Куди такий пошук веде? Питання складнi й делiкатнi. Бо, коли Уот нарештi заговорив про цей час, а це було вже бозна-коли, то цi спогади виявилися, з одного боку, менш чiткими i ясними, нiж йому хотiлося, з iншого, занадто рiзкими й яскравими, щоб йому подобатися. Додайте до цього його прикрозвiсну нездатнiсть адекватно вiдтворювати почуття, якi вiн колись зазнавав у певному мiсцi, за певного стану здоров'я, зважте, крiм того, що й час той минув, i мiсце лишилося десь позаду, i тiло у боротьбi звикло до зовсiм iнших обставин. Додайте до цього й туманнiсть, з якою Уот висловлю╨ сво© думки, швидкiсть, з якою вiн ними сипле, та ексцентричнiсть його синтаксису, засвiдчену на письмi. Додайте до цього житт╨вi умови, за яких цi думки висловлювалися. Додайте до цього небажання сприймати його з боку тих, до кого вiн звертався i хто мав би його пiдтримати. ╡ тодi, може, ви збагнете, як тяжко Уот бiдкався, заганяючи у слова не тiльки цей конкретний випадок, а й весь свiй досвiд перебування i служби у господi мiстера Нота., Але перш нiж вiд Голiв, батька та сина, перейти до речей i подiй менш суперечливих або хоча б не таких марудних, годилося б звести докупи все те, що ми зна╨мо з цього приводу. Бо поява Голiв, батька i сина, була першим типовим випадком iз цiло© низки подiбних пригод. ╡ ми ще далеко не все про них тут сказали. Багато чого було тут мовлено, але не все. Хоча, з iншого боку, не будемо твердити, що про Голiв, батька i сина, можна ще довго розводитися, нi в якому разi. З цього приводу лишилося тiльки зазначити три-чотири моменти. А три-чотири моменти - то це ╨ дрiбниця, порiвняно з тим, що можна було б знати-вiдати i сказати про це, але що тут тепер балакати. У випадку з Голами, батьком i сином, так само, як i в iнших подiбних випадках, Уота прикро вразило не те, що вiн не второпав, що ж, власне, сталося, бо це його нiколи не обходило, а те, що нiчого не сталося, себто, те, що не було нiчим, узяло i сталося, за всiма, так би мовити, правилами, та ще й, як йому здалося, весь час продовжувало вiдбуватися у його головi, хоча вiн не тямив, що воно означа╨, i наче ясно бачив, що все це ко©ться не в ньому самому, а десь назовнi, до нього, не про нього, а воно все продовжувало вiдбуватися й розгортатися крок за кроком, починаючи з першого (стукiт у дверi, який уже не був справжнiм стукотом) i до останнього (зачинилися несправжнi дверi), не пропускаючи анi детальки, хоч би якою дрiбною, зайвою, недоречною чи невчасною вона йому здавалася. Так, Уот не мiг повiрити, так само, як Ерскiн, Арсен, безумовно, i Вальтер та iншi, котрi не могли повiрити повнiстю i остаточно в те, що нiчого не сталося, i тому кожна подiбна ситуацiя знову наверталася йому на розум i вiн укотре вже чув тi самi звуки, бачив тi самi вогнi, торкався до тих самих речей, повертаючись у часи i мiсця, коли вперше потрапив до лабiринту цi╨© подi©. Якби вiн повiрив, тодi, як знати, воно, мабуть, не наверталося б бiльше йому на розум i вiн би, м'яко кажучи, заощадив би гори роздратування. Але вiн не мiг у це повiрити, прийняти i заспоко©тися. ╡нколи аж дивно ста╨, де, на його думку, вiн перебував? У парку культури i розваг? Але, якби, почувши стукiт у дверi, вiн мiг сказати: стукiт, стань стукотом, або: дверi станьте дверима, подумки, хай тiльки подумки, довго не мiзкуючи, от якби вiн сказав: так, я пам'ятаю, саме це тодi й сталося, якби вiн мiг це сказати, от тодi б, гадав вiн, подiя б ця завершилася й бiльше його не турбувала, так само як i поява батька з пiдкатаними холошами, черевиками i шкарпетками бiльше його не турбувала, бо вiн мiг сказати, коли ця сцена постала перед ним знову: так, так, я пам'ятаю, було це тодi, коли батько з'явився передi мною, у лiсi, вбраний так, наче зiбрався переходити через струмок. Але видобування чогось iз нiчого потребу╨ певно© вправностi, а Уоту не завжди це вдавалося. Правда, не можна сказати, що йому це нiколи не вдавалося, нi, вдавалося. Бо, якби це нiколи йому не вдавалося, як би вiн мiг тодi говорити про Голiв, батька i сина, про пiанiно, заради якого вони подолали весь шлях iз мiста, про сам процес направлення та реплiки, якими вони, працюючи, мiж собою обмiнювалися? Нi, вiн нiколи не мiг би про це розводитися, якби воно було геть позбавлено змiсту вiд початку i до кiнця. Бо, перш нiж казати щось про нiщо, треба уявити собi, нiби воно ╨ чимось, це так само, як перш нiж казати щось про Бога, треба уявити собi, що вiн ╨ людиною, чим, тобто ким, вiн, звичайно, i був, у певному розумiннi, деякий час, або перш нiж казати щось про людину, тепер навiть антропологи нашi це усвiдомили, треба уявити собi, що вiн ╨ термiтом. А Уоту, якщо йому iнколи не вдавалося чи вдавалося, як у випадку з Голами, батьком i сином, виколупати якесь значення там, де тим значенням i не пахло, все ж частiше це йому нi вдавалося, нi не вдавалося. Бо Уот вважав, i небезпiдставно, що йому це вдавалося, якщо вiн спромогався розiгнати дрiб'язково скрупульозних бiсикiв, що посiдали його, i видобував якусь гiпотезу. Його розум був добре принатурений до таких операцiй. Бо для Уота щось пояснювати було все одно, що виганяти диявола, i коли ця операцiя чомусь зривалася, от тодi вiн вважав, що спiймати значення не вдалося. Коли ж вибудована ним гiпотеза пiсля кiлькох застосувань втрачала свою чиннiсть, замiнялась iншою, тодi ще однi╨ю, яка згодом виявлялася п'ятим колесом до возу, тодi вiн оцiнював свiй успiх як нi те нi се. Саме це i траплялося у бiльшостi випадкiв. Але навести приклади чи зразки Уотових вдач, невдач чи часткових успiхiв нема╨ нiяко© змоги. Бо от вiн згаду╨ хоча б випадки з Голами, батьком i сином. Але не вiдомо, про що йдеться, про окрему, специфiчну гiпотезу, створену для цього випадку, щоби шляхом тлумачень знешкодити його, про останню за номером, тобто попередню гiпотезу, чи про якiсь iншi? Рiч у тiм, що, коли Уот розгляда╨ подiбний випадок, вiн не обов'язково застосову╨ при цьому якусь окрему, специфiчну або останню за номером, тобто попередню гiпотезу, хоча з першого погляду так i годилося б робити. Чому? А тому, що коли котрась iз гiпотез, за якими Уот працював, силкуючись зберегти свiй внутрiшнiй спокiй, втрачала свою чиннiсть i треба було ©© вiдкласти i замiнити iншою, то траплялося часом таке: гiпотеза, про яку тут мова, вiдкладена i покладена десь вiдпочивати, знов набиралася чинностi i ©© можна було запускати в дiло замiсть тi╨©, що вичерпала свiй термiн чинностi на певний час, принаймнi. ╡ все це ╨ щирою правдою. Часом, навiть, подив бере, особливо, коли Уот почина╨ розповiдати про два-три окремi й нiяк i нiчим, буцiмто, не зв'язанi епiзоди, а чи не ╨ вони, насправдi, переспiвами одного i того ж епiзоду або ж випадку? Що до зразкiв другого, тобто Уотових невдач, то про це, даруйте, не може бути й мови. Бо у цьому випадку ми будемо мати справу з подiями, iз яких Уот не змiг видобути анi крихти значення i тому не мiг про них нi думати, нi говорити, а тiльки страждати, коли вони наверталися знову, хоча може статися, що вони бiльше нiколи не з'являлися, у кожнiм разi, Уот про них менi не сповiдався нiколи, а iснували самi по собi десь тихенько, так, наче ©х не було. ╡, нарештi, повертаючись до переказаного Уотом епiзоду з Голами, батьком i сином, слiд вiдповiсти на питання, чи мав вiн, цей епiзод, попервах, таке вже велике значення для Уота, потiм втратив його i пiзнiше набув його знову? Чи попервах вiн мав абсолютно протилежне значення для Уота, тодi втратив його, а вiдтак набув знову, вкупi, можливо, з iншими, що й позначилося на поведiнцi Уота? Чи попервах воно не мало для Уота нiякого значення i не мiстило у собi нi Голiв, нi пiанiно, а лише безглузду низку непевних змiн, iз яких Уот, здiйснюючи самозахист, видобув, зрештою, як Голiв, так i пiанiно? Питання цi дуже тонкi i вкрай делiкатнi. Торкаючись ©х, Уот казав, що попервах вони мiстили як Голiв, так i пiанiно, але ж вiн змушений був так заявляти, навiть, якщо там попервах не було нi Голiв, нi пiанiно. Бо, навiть якщо Голи i пiанiно з'явилися потiм, все одно Уот, думаючи i розповiдаючи про цю подiю, був змушений думати i розповiдати про не©, як про випадок з Голами та пiанiно. ╡ можна припустити, що Уот нiколи б не думав i не розповiдав про такi подi©, якби можна було цього уникнути. Але загалом, можна, зда╨ться, сказати, що значення, яке Уот надавав цьому конкретному епiзодовi, було часом те саме, що й попервах, потiм нi, бо воно було втрачене, тодi знову те саме, а iнколи абсолютно не те, що попервах, а часом воно було таким значенням, що розвинулося еволюцiйним шляхом, пiсля певно© бiльш-менш тривало© i клопiтко© перерви з первiсного, нульового значення. ╡ ще одне слово з цього приводу. Пiд кiнець сво╨© служби в господi мiстера Нота Уот навчився вiрити в те, що нiчого не вiдбувалося, щось якесь одне iз численних нiчого навчився терпiти його i навiть якось соромливо i скромно возлюбив його. Але тодi вже було запiзно. "Тодi" це, власне, i ╨ той момент, коли випадок iз Голами, батьком i сином, став нагадувати усi iншi випадки, з яких вiн був першим, вартим уваги. Але казати, як робив вiн, що саме це ╨днало випадок з Голами, батьком i сином, з усiма подальшими вартими уваги випадками, це вже, мабуть, занадто. Бо далеко не всi подальшi вартi уваги випадки, свiдком яких у будинку i, ясна рiч, на подвiр'© мiстера Нота був Уот, були саме такими. Навпаки, деякi з них щось означали з самого початку i затято та вперто продовжували означати те саме до самого кiнця. Так було i з запахом цвiту смородини в човнi, i з капiтуляцi╨ю одноного© мiсiс Уотсон. А на питання, у чому саме випадок з Голами, батьком i сином, вiдрiзнявся вiд низки подальших випадкiв, вiдповiсти чiтко i ясно тепер уже неможливо. Але в загальних рисах, загалом, так би мовити, можна сказати, що рiзниця ця не була такою вже принциповою i тому нею можна спокiйно знехтувати. ╡нколи Уот думав про Арсена. Цiкаво, думав вiн, що сталося з качкою. Вiн не бачив, щоб вона виходила з кухнi разом iз Арсеном. Але тодi ж таки вiн не помiтив, щоб i Арсен виходив iз кухнi. А, позаяк пташки нiде не було, нi в будинку, нi у садку, то Уот припустив, що вона тодi зникла разом iз сво©м хазя©ном. Вiн також питав себе, що мав на увазi Арсен, нi, про що вiн торочив того вечора, перед тим, як пiшов. Бо всi його заяви влiтали в Уотове вухо ривками, а все, що влiта╨ у вуха ривками, кепсько второпу╨ться. Вiн збагнув, звичайно, що Арсен про щось говорив i звертався, зда╨ться, до нього, але щось таке, втома, мабуть, чи щось iнше, йому тодi заважало i вiн не звертав уваги на ту промову i не цiкавився, що воно все означа╨. Тепер Уота це турбувало, бо перепитати Ерскiна вже не було нiяко© змоги. ╡ справа не в тому, що Уота це дуже цiкавило, нi, не цiкавило. Але йому були конче потрiбнi слова, якi можна було б ужити, говорячи про сво╨ становище, про мiстера Нота, про дiм його, про подвiр'я, про сво© обов'язки, про сходи, про спальню, про кухню i загалом про те життя-буття, в якому вiн опинився. Уот опинився зараз серед речей, якi, навiть якщо й мали сво© iмена чи назви, то так скоро й абикому ©х не вiдкривали. ╡ той стан, у якому опинився Уот, не пiдпадав нi пiд яку класифiкацiю i вiдкидав будь-якi визначення бiльше, нiж будь-який зi станiв, у якi Уот потрапляв, а вiн свого часу побував у багатьох. Дивлячися на горщик, наприклад, або думаючи про горщик, на будь-який з горщикiв мiстера Нота, про будь-який з горщикiв мiстера Нота, вiн торочив пiд нiс собi: горщик, горщик, i сам не йняв тому вiри. Не те, щоб, звичайно, зовсiм не йняв, але майже зовсiм. Бо то не був горщик, чим бiльше дивився вiн, чим бiльше i глибше все зважував, тим бiльше пересвiдчувався, що нi, то був зовсiм не горщик. Так, вiн нагадував горщик, був майже горщиком, але не був вiн i тим горщиком, про який можна сказати: горщик, горщик, i заспоко©тися. ╡ дарма вiн цiлком i повнiстю вiдповiдав усiм вимогам i виконував усi функцi© горщика, все 'дно не був вiн горщиком, i квит. ╡ оця дивовижна близькiсть, оця жалюгiдна, але помiтна недотяжечка до сутi горщика iстинного завдавала Уоту невимовних страждань. Бо, якби рiзниця була бiльш вiдчутна, то Уотiв бiль був би менш пекучий. Бо тодi вiн не казав би: Це ╨ горщик i разом з тим не горщик; нi, тодi б вiн казав: це ╨ щось таке, назву чого я не знаю. Отже загалом Уоту легше було мати справу з речами, назви яких вiн не знав, хоча це також спричиняло бiль, нiж мати справу з речами, назви яких, старi i десь зафiксованi, втрачали для нього свою чиннiсть. Бо, маючи справу з речами, назви яких були йому невiдомi, вiн зберiгав надiю, що прийде такий день, коли вiн ©х дiзна╨ться, i заспокоювався. А з речами, якi нагло чи поступово втрачали для Уота сво© справжнi назви, сподiватися на таке не можна було нi в якому разi. Тому тепер Уот був певен, що горщик лишався горщиком для всiх i для кожного, генiя, просто людини чи iдiота, але не для Уота. Тiльки для Уота це вже був аж нiяк не горщик. Потiм, аби пересвiдчитися остаточно, вiн звернувся до себе, бо ж вiн не належав мiстеровi Ноту у тому значеннi, у якому мiстеровi Ноту належав горщик, крiм того, вiн прийшов iззовнi i в це iззовнi колись повернеться[4]. ╡ тут вiн на превеликий жаль вiдкрив, що не тiльки про якусь каменюку, але й про себе самого з певною певнiстю вiн не здатен нiчого, ну абсолютно нiчого сказати. Справа не в тому, що Уот звик по десять разiв перевiряти все, що стосу╨ться його особи, нi, але вiн вiдчував полегкiсть, якщо вряди-годи мав хоч якусь пiдставу сказати: Уот ╨ людина, що не кажiть, так, Уот ╨ людина, або - Уот на вулицi i довкола нього ╨ тисячi iнших братiв по розуму. ╡ ця дрiбниця не на жарт турбувала Уота, бiльше нiж будь-що до того, а Уота свого часу чого тiльки не турбувало, оця незбагненна, нi, яка ж вона незбагненна, якщо Уот ©© усвiдомлював, ця сказати б, прикра дрiбниця, що не пiдда╨ться визначенню i не да╨ йому змоги з певнiстю i з полегкiстю заявити про рiч, так схожу на горщик, що це ╨ горщик, або про iстоту, котра попри все виявля╨ безлiч суто людських ознак, що це ╨ людина. А Уот iнколи так гостро потребував семантично© допомоги, що заходжувався примiряти рiзнi iмена i назви на речi й на себе, так само, як жiнка мiря╨ капелюшки. Так про якийсь псевдогорщик вiн мiг сказати, подумавши, це ╨ щит, або зiбравшися з духом, це ╨ крук i так далi. Але горщик так само мало скидався на щит або крука, або i так далi, як i на горщик. Вiдносно ж себе самого, то, хоча вiн бiльше не мiг, як бувало ранiше, називати себе людиною, все ж iнту©цiя йому пiдказувала, що це твердження не ╨ таким уже й геть безглуздим, та й сам вiн нiяк не мiг уявити, хто вiн такий ╨, якщо не людина. А уявою Уот нiколи не мiг похвалитися, так, уява в Уота завжди слабувала. От вiн i надалi вважав себе людиною, як привчила його мати, кажучи: от, яка в мене гарна маленька людина, або - красень мiй, або розумничок, ти ж моя така розумна маленька людина. Але, хоча це знання i давало йому полегкiсть, але вiн з таким самим успiхом мiг би вважати себе ящиком або урною. Саме тому Уот завжди прагнув почути голос Ерскiна i вельми зрадiв би, якби той став сипати усякими необхiдними i безпечними словами, наче прив'язувати ©х до кухонних меблiв, до чудово© лампи, яка свiтила над сходами, до самих сходiв, якi весь час змiнювалися, навiть кiлькiсть сходинок на них була рiзна, вчора й сьогоднi, зранку i ввечерi, до багатьох iнших речей у примiщеннi i до кущiв надворi, до всяких садових пагонiв i гiлок, що так часто заважали Уоту дихати свiжим повiтрям, навiть коли стояла година, через що вiн ставав блiдим, слабував на запори i прив'язував рiзнi безпечнi слова навiть до свiтла, яке то з'являлося, то зникало, i до хмарин, якi то виповзали на небо спроквола, то дряпалися щодуху здебiльшого на схiд iз заходу, а як нi, то припадали до само© землi на протилежному боцi, а хмари, якi можна було побачити з вiкон мiстера Нотового ма╨тку, сильно вiдрiзнялися вiд того, що Уот бачив до того, а от на хмарах знався, мiг розрiзнити пористi вiд шарових, а тi - вiд купчастих з першого погляду. ╡ справа не в тому, що, якби Ерскiн назвав горщик горщиком, або якби вiн звернувся до Уота i сказав йому, любий друже або чоловiче добрий, чи-а бiс з тобою, то вiд цього горщик став би горщиком, чи Уот - людиною, нi, не став би, у всякому разi, для Уота. Але тодi стало б ясно, що, принаймнi, для Ерскiна горщик ╨ горщиком, а Уот - людиною. ╡ справа не в тому, що, якби Ерскiн визнав, що горщик ╨ горщиком, а Уот - людиною, то вiд цього для Уота горщик таки став би горщиком, а Уот - людиною, нi, не став би. ╡ все ж це якось могло б пiдживити надiю, яко© Уот не завжди цурався, позаяк мав слабке здоров'я i змушений був усiм тiлом пристосовуватися до незвичних умов, надi© на успiх цього пристосування, на цiлковите одужання i на те, що всi речi i сам вiн з'являться колись у сво╨му первiсному виглядi, пiд сво©ми славетними, старовинними iменами, з'являться i забудуться. ╡ справа не в тому, що Уот весь час тiльки i робив, що кохався у мрiях про вiдновлення всiх речей i себе самого, нi в якому разi. Бо траплялися такi хвилини, коли вiн вiдчував щось схоже на задоволення з того, що вiн ╨ такий самотнiй i що його всi покинули, навiть останнi пацюки. Бо пiсля такого жодного з них не лишилося б, нi однiсiнького, i траплялися такi хвилини, коли Уот майже жадав нарештi позбутися сво©х останнiх пацюкiв. Попервах, безумовно, буде якось самотньо i тихо, нiхто нiде нiщо не гризтиме, не скребтиме i не вищатиме. Речi i сам вiн, все це було при ньому, весь час, у негоду i у трохи кращу погоду. Звичнi, буденнi речi, тодi порожнеча мiж ними i десь високо в небi - свiтло - якому потрiбен час, щоб долетiти до цих речей, тодi ще одна рiч, висока, важка, порожня, складна i нетривка, коли вона мчить десь, вона толочить усяке зiлля i розкида╨ пiсок. Але, якщо Уоту коли й подобалося подiбне неподобство, то це було дуже рiдко, особливо у раннiй перiод Уотово© служби в господi мiстера Нота. Набагато частiше вiн прагнув почути чийсь голос, голос Ерскiна, що вимовля╨ старi слова, як старi вiрчi грамоти, бо у маленькому свiтлi, оточеному парканом ма╨тку мiстера Нота, Уот бачився лише з Ерскiном. Був там, звичайно, свiй садiвник, який мiг завести мову про сад. Але що мiг той садiвник казати про сад, коли вiн щовечора ще до темряви йшов додому i повертався наступного ранку, коли сонце висiло вже високо в небi? Нi, слова садiвника для Уота нiчого не важили. На Уотову думку, тiльки Ерскiн мiг сказати щось путн╨ про сад, так само, як тiльки Ерскiн мiг сказати щось путн╨ про будинок. А Ерскiн зроду-вiку не казав нiчого нi про те, нi про iнше. Якщо у присутностi Уота Ерскiн i вiдкривав рот, то для того лише, щоб по©сти, вiдригнути, кахикнути, гикнути, провiтрити рот, зiтхнути, заспiвати або чхнути. Правда й те, що протягом першого тижня i дня не проходило, щоб Ерскiн не звернувся до Уота з приводу Уотово© роботи. Але в перший тиждень Уотовi слова ще не почали вiддiлятися вiд змiсту, а Уотiв свiт ще не почав занурюватися в мовчанку. Правда й те, що тодi Ерскiн мiг вряди-годи гарячково пiдбiгти до нього з якимось смiшним i недоречним питанням, скажiмо: ти мiстера Нота не бачив або Кейт прийшла? Але то було вже набагато пiзнiше. Може, колись, казав Уот, вiн запита╨ мене: а де горщик або де ти поставив того горщика? Цi питання, якими б абсурдними вони не здавалися, були сво╨рiдним свiдченням того, що Арсен якось на нього зважа╨ i Уот буде йому за це дуже вдячний. Але вдячнiсть його була б ще бiльшою, якби Арсен виявив сво╨ ставлення трохи ранiше, перш нiж Уот втратив вiру у сво╨ людське походження. Ерскiн спiвав, а точнiше вимовляв речитативом завжди одну й ту саму пiсню. Ось вона: ? Хто зна╨, може, якби Уот звернувся до Ерскiна, то й Ерскiн у вiдповiдь щось сказав би. Але Уот на таке нiколи не зважувався. Спочатку Уот надзвичайно пильно стежив за всiм, що вiдбувалося довкола нього. Жоден звук, що лунав десь поблизу, не проминав повз його вуха недослiдженим, вiн вбирав сво©ми розплющеними очиськами все, що тут чи аж там вiдбувалося, iшло туди чи сюди, зупинялося чи рушало геть, все, що спалахувало чи гасло, зростало чи меншало, i крiм того, вiн у багатьох випадках мiг осягнути природу помiченого об'╨кта i навiть безпосередню причину того, що з ним вiдбува╨ться. Таку ж пильну увагу Уот придiляв i тисячам запахiв, якi життя залишало позад себе. ╡ нiколи не розлучався з переносною плювальницею. Постiйне напруження, в якому перебували всi Уотовi здiбностi та органи чуттiв, сильно його виснажувало. Та й результати, як не крути, а були нiкчемними. Але попервах вiн просто не мав вибору. Перше, що Уот збагнув за допомогою сво©х здiбностей i органiв, було те, що iнколи мiстер Нот вставав пiзно, а лягав рано, iнколи вставав дуже пiзно, а лягав дуже рано, а iнколи взагалi не вставав i не лягав, бо хто ж здатен лягти, якщо вiн не вста╨? ╡ тут Уота найбiльше цiкавило те, що чим ранiше мiстер Нот вставав, тим пiзнiше вiн лягав, i чим пiзнiше вiн вставав, тим ранiше вiн лягав. Але години, коли мiстер Нот вставав i коли вiн лягав спати, нiяк мiж собою не були пов'язанi i нiяк не узгоджувались, i, якщо й iснувала якась вiдповiднiсть, то Уот, як не прагнув, то так ©© i не розчовп. А досить тривалий час його посiдала одна думка i вiн казав: ось передi мною той, хто, з одного боку, не квапиться щось мiняти у сво╨му розпорядку, а з iншого, аж згоря╨ вiд нетерпiння. Бо в понедiлок, вiвторок i п'ятницю вiн пiдвiвся об одинадцятiй, а лiг о дев'ятiй, у середу i в суботу - пiдвiвся о дев'ятiй, а лiг о восьмiй, У недiлю ж вiн не пiдводився i не лягав взагалi. Аж поки Уот не допетрав, що спить мiстер Нот чи не спить - йому вiд того, як не крути, однаково. Бо, коли мiстер Нот вставав, то вiн не те, щоб пiдводився i переходив зi сну у неспання, та й влягаючись, вiн не те щоб залишав неспання i поринав у сон, нi, вiн пiдводився з i влягався у, пiдводився у i влягався зi стану, котрий не був нi сном, нi неспанням. Бо день i нiч не мiняти положення - на таке навiть мiстер Нот не був здатний. Приготування ©жi для мiстера Нота не завдавало великого клопоту. Суботнiми вечорами пеклася, варилася, смажилася повна кухня на©дкiв, щоб мiстер Нот мiг якось протривати весь наступний тиждень. ©жа була досить рiзноманiтна, зокрема, рiзнi супи, риба, яйця, дичина, птиця, м'ясо, сир, фрукти рiзних назв i сортiв, хлiб, звичайно, й масло, i звичнi напо©, такi як, взяти хоча б, абсент, мiнеральна вода, чай, кава, молоко, пиво, свiтле i портер, вiскi, брендi, вино i просто вода. ╞жа його також мiстила безлiч вкрай необхiдних для здоров'я речовин - iнсулiн, скажiмо, екстракт наперстянки, хлориста ртуть, йод, настiйка опiю, просто ртуть, вугiлля, залiзо, ромашка, глистогiннi засоби, i, звичайно, сiль, гiрчиця, перець, цукор i, певна рiч, трошки салiцилово© кислоти, щоб вгамувати пiгментацiю. Всi цi речi й речовини разом iз безлiччю iнших, перелiчити якi нема╨ нiяко© змоги, мiшалися докупи у спецiальнiй славнозвiснiй макiтрi, варилися, пряжилися чотири години i доводилися до стану однорiдно© бовтанки або ж маси, в якiй все, що не ╨ поживно-корисного для ©жi, питва i здоров'я, було безнадiйно злито-змiшано i трансформовано у ╨диний надблагодатний продукт харчування, котрий не був нi ©жею, нi питвом, нi лiками, а чимось новим i ╨дино надблагодатним, бо й дитяча чайна ложечка цього продукту блискавично збуджувала апетит i вiдбивала його, водночас наганяла i гамувала спрагу, стимулювала усi вкрай необхiднi житт╨вi функцi©, присипала ©х i вельми при╨мно била в голову. Уотове завдання полягало в тому, щоб чiтко, точно i ретельно важити та пiдраховувати усi складовi частини страви, мити, чистити й дрiбно сiкти приправи, уникаючи втрат, висипати все у макiтру, довго розмiшувати, аж до повного уподiблення всiх iнгредi╨нтiв, ставити на вогонь, не спускати очей нi з вогню, нi з макiтри, коли страва буде готова, знiмати ©© з печi i ставити у захолодок, де б вона охолоджувалася. Ця робота, тонка, делiкатна, хоча i примiтивно-груба, забирала геть всi Уотовi сили, як розумовi, так i фiзичнi, а за темно© днини бувало й таке, що, коли вiн, голий до пояса, мiшав вариво i обривав руки, соваючи важелезнi пiчнi засови, то з нього рясно крапали сльози, сльози вiд розумового виснаження, з обличчя та й у макiтру i з грудей з-пiд пахов, цiлi намиста, цiвочки рiдини, як вияв напруження, сипалися, струменiли у горщик. Праця ця виявилася й суворим моральним випробуванням для Уота, який мав загострене почуття вiдповiдальностi. Бо вiн знав i був певен, так, наче хтось йому про це казав, що рецепт цi╨© страви нi на грам не змiнився з вiдколи ще у сиву давнину його встановили i записали, а вибiр харчiв, ©х кiлькiсть i пропорцi© визначили тодi ж i з дивовижною точнiстю, щоб мiстер Нот чотирнадцять разiв добре попо©вши, потiм сiм разiв тривко пообiдавши i сiм разiв як слiд повечерявши, одержав максимальну насолоду i не зашкодив при цьому сво╨му здоров'ю. Ця страва подавалася мiстеровi Ноту цiлий рiк холодною, у чашi, рiвно о пiвдень i о сьомiй годинi вечора Точнiше, Уот подавав цю страву до столу, У вщерть наповненiй чашi, у зазначений час, i залишав ©© на столi i виходив, через годину вiн повертався i забирав чашу, хоч скiльки б там ©жi лишалося. Все, що лишалося, Уот висипав собацi. Якщо чаша була порожня, Уот ©© мив i готував до наступно© ©жi. Отже Уот нiколи не бачив, як ©сть мiстер Нот. Бо нi на обiди, нi на вечерi вчасно мiстер Нот не приходив нiколи. Але i бiльше, як на хвилин двадцять-тридцять вiн також майже не запiзнювався. ╡ вся ©жа, не дивлячись на те, з'©в вiн усе чи не з'©в, займала ну п'ять хвилин, ну нехай сiм, не бiльше. Таким робом мiстера Нота не було у ©дальнi нi коли Уот заносив чашу, нi коли забирав ©©. Отже Уот нiколи не бачив мiстера Нота, нiколи-нiколи не бачив, як мiстер Нот ©сть. Мiстер Нот ©в цю страву маленьким металевим совочком, схожим на тi, що ними користуються крамарi-кондитери, бакалiйники, торговцi ча╨м. Завдяки цьому вiн значно ощадив сво© зусилля. Та й вугiлля не так витрачалося. Хто ж, дивувався Уот, так оце все змiркував i вигадав такий порядок? Сам мiстер Нот? Чи хтось iнший, якийсь генiальний небiжчик-родич або професiйний, припустимо, дi╨толог? Або як не сам мiстер Нот, то хтось iнший (або, безумовно, iншi), кого мiстер Нот добре знав? Нiхто нiколи не чув, щоб мiстер Нот поскаржився на сво╨ харчування, хоча iнколи вiн нiчого не ©в. Бували випадки, коли вiн спорожнював чашу, вишкрiбав совочком боки i денце так, що вони блищали, бувало, лишав половину, третину чи там четвертину, чи там десятину, а iнколи анi ╨дино© трiсочки не з'©дав. У зв'язку з цим Уот визначив дванадцять можливих варiантiв: 1. Мiстер Нот несе вiдповiдальнiсть за такий порядок, вiн зна╨, що вiн за це вiдповiда╨, зна╨, що такий порядок iсну╨, i всiм задоволений. 2. Мiстер Нот не несе вiдповiдальностi за такий порядок, але зна╨, хто за це вiдповiда╨, зна╨, що такий порядок iсну╨, i всiм задоволений. 3. Мiстер Нот несе вiдповiдальнiсть за такий порядок, вiн зна╨, що вiн за це вiдповiда╨, але не зна╨, що подiбний порядок iсну╨, i всiм задоволений. 4. Мiстер Нот не несе вiдповiдальностi за такий порядок, але зна╨, хто за це вiдповiда╨, вiн не зна╨, що подiбний порядок iсну╨, i всiм задоволений. 5. Мiстер Нот несе вiдповiдальнiсть за такий порядок, але не зна╨, хто за це вiдповiда╨, не зна╨, що подiбний порядок iсну╨, i всiм задоволений. 6. Мiстер Нот не несе вiдповiдальностi за такий порядок i не зна╨, хто за це вiдповiда╨, не зна╨, що подiбний порядок iсну╨, i всiм задоволений. 7. Мiстер Нот несе вiдповiдальнiсть за такий порядок, але не зна╨, хто за це вiдповiда╨, зна╨, що такий порядок iсну╨, i всiм задоволений. 8. Мiстер Нот не несе вiдповiдальностi за такий порядок, не зна╨, хто за це вiдповiда╨, зна╨, що такий порядок iсну╨, i всiм задоволений. 9. Мiстер Нот несе вiдповiдальнiсть за такий порядок, але зна╨, хто за це вiдповiда╨, зна╨, що такий порядок iсну╨, i всiм задоволений. 10. Мiстер Нот не несе вiдповiдальностi за такий порядок, але зна╨, що вiн за це вiдповiда╨, зна╨, що такий порядок iсну╨, i всiм задоволений. 11. Мiстер Нот несе вiдповiдальнiсть за такий порядок, але зна╨, хто за це вiдповiда╨, вiн не зна╨, що подiбний порядок iсну╨, i всiм задоволений. 12. Мiстер Нот не несе вiдповiдальностi за такий порядок, але зна╨, що вiн за це вiдповiда╨, вiн не зна╨, що подiбний порядок iсну╨, i всiм задоволений. Уот мiркував i над iншими цiлком можливими варiантами, але весь час вiдкладав ©х, аж поки викинув геть з голови, як не вартi серйозних розумових зусиль, на деякий час, а колись, як настане час, коли на них варто буде витратити розумовi зусилля, тодi вiн, якщо стане сил, збере ©х докупи i витратить на них силу розумових зусиль. Але поки що вони були, як йому видавалося, не вартi серйозних розумових зусиль, тому вiн викинув ©х геть з голови i забув про них. Згiдно з iнструкцi╨ю, у тi днi, коли мiстер Нот не торкався ©жi, Уот мав усе що лишалося в чашi, вiддавати собацi. Але в ©хньому будинку не було собаки, тобто хатнього собаки, якого можна було б годувати з хазяйського столу по тих днях, коли мiстеровi Ноту бракувало апетиту. Уот, роздумуючи над цим явищем, чув голосочок, який казав йому: мiстер Нот знав колись чоловiка, якого собака вкусив за литку, знав вiн i iншого чоловiка, кiшка якого подряпала йому нiс, i жiнку вiн знав вродливу i гожу, яку цап добряче буцнув нижче попереку, знав вiн i чоловiка, якому бугай випустив кишки, i з канонiком був добре знайомий, якого кiнь копнув копитом у пах i через те вiн тепер обходить собак та iнших чотириногих друзiв, якими кишiла ©хня мiсцевiсть, так само як i всiх iнших наших менших безсловесних двоногих братiв i сестер, бо недарма ж вiн знав колись мiсiонера, якому страус загилив ногою в живiт, так що той там i вiддав Богу душу, або священика, що пiсля меси, яку вiн власноручно вiдправив перед бiльше, як сотнею парафiян, з благосним i пiднесеним почуттям вийшов з храму, аж тут iз небес якийсь голуб чи-то голубка влучила йому сво©м слизьким послiдом у самiсiньке око. Уот так i не розiбрався, що вiн ма╨ робити з цим голосочком, i взагалi жарту╨ цей голос чи каже правду. ╡ от виникала потреба хоч раз на день принаджувати якогось стороннього пса, щоб той мiг дожерти залишки обiду мiстера Нота, або ввечерi, якщо не весь обiд i не всю вечерю. У зв'язку з цим виникали великi труднощi, попри той факт, що довкола де не плюнь вешталося та й досi вешта╨ться без лiку всяко© зголоднiло© собачнi. Серед причин слiд назвати те, що кiлькiсть випадкiв, коли собака бiг геть iз натоптаним кендюхом, була нiкчемно малою порiвняно з кiлькiстю тих випадкiв, коли вiн бiг геть з напiвпорожнiм шлунком, а кiлькiсть цих останнiх випадкiв, у свою чергу, були нiкчемно малою, порiвняно з тими випадками, коли йому зовсiм нiчого не перепадало. Бо мiстер Нот мав звичку з'©дати все чисто, i тiльки коли-не-коли залишав якусь дещицю, i таких випадкiв, коли вiн не ©в нiчого, було дуже мало, таке траплялось дуже-предуже рiдко. Хоча, правду кажучи, мiстер Нот уставав дуже пiзно i лягав дуже рано, але найчастiше вiн устигав встати саме напередоднi обiду i не всинав до само© вечерi, пiсля яко© залягав знову. Що до тих днiв, коли вiн не вставав i не лягав, тобто не торкався нi до обiду, нi до вечерi, то для собаки цi днi були святом. Але таке з ним траплялося дуже рiдко. Тож чи буде за подiбних умов пересiчний чи вихарчуваний собака весь час крутитися десь напохватi? Нi, пересiчний голодний чи вихарчуваний собака, сам по собi не буде весь час крутитися напохватi, бо яка йому з того користь? Зважте при цьому й те, що потреба в собацi виникала не тодi, коли йому заманеться забiгти, нi, а у певний обмежений час, а саме мiж восьмою i десятою годиною вечора. ╡ причина полягала в тому, що о десятiй будинок замикався на нiч i аж до восьмо© ранку було невiдомо, залишив мiстер Нот щось у чашi чи нi, i якщо залишив, то скiльки саме. Бо, хоча мiстер Нот i мав звичку не лишати нi атома зi сво©х обiда й вечерi (в такому разi собацi не перепадало нiчого), нiщо не могло завадити йому не лишити нi атома зi свого обiду, а от од вечерi, якщо не всi╨©, то хоч частини ©©,- вiдмовитися (у цьому разi собака з'©дав вечерю або частину вечерi), так само нiщо не завадило б йому вiдмовитися вiд обiду або частини обiду, але до атома вишкребти всю вечерю (в цьому випадку собака одержував весь обiд або частину обiду), або мiг з'©сти частину обiду, а трошки згодом - частину вечерi (у цьому випадку собака зжер би як рештки обiду, так i вечерi), а то й взагалi не торкатися нi до обiду, нi до вечерi (тодi собака, якщо, звичайно, його нiде й нiщо не забарило, мiг би нарештi нажертися по саме нiкуди). Яким же способом можна було звести докупи собаку i ©жу по тих днях, коли мiстер Нот не до©дав свою порцiю або зовсiм не торкався ©©, i вся страва, або ©© наявна частина, висипалися собацi? Уоту було дано iнструкцiю такого змiсту: по тих днях, коли лишалася якась ©жа, всю цю якусь ©жу, не гаячи часу, слiд вiддати собацi. Ця проблема повинна була непоко©ти мiстера Нота у тi давнi часи, коли вiн починав мурувати свiй дiм. Це була одна з багатьох проблем, котрi мусили його тодi непоко©ти. А як не мiстера Нота, то когось iншого, про кого i згадки не лишилося. А як не iншого, то iнших, тих, про кого нi слiду, нi згадки тепер нема╨. Так Уот заходився мiркувати про те, як же саме вирiшував цю проблему мiстер Нот, а не вiн, то хтось iнший або iншi, одне слово, як вирiшувалася ця проблема зведення докупи собаки i ©жi мiстером Нотом або тим, iншим чи iншими, коли вона ©х непоко©ла у тi давнi часи мурування господи, бо припустити, що цi╨ю проблемою переймалися тi, кого вона не турбувала, Уот аж нiяк не мiг. Але перше, нiж мiркувати про це, вiн спинився й подумав, що, очевидно, проблема зведення докупи собаки i ©жi вже якось вирiшувалася тим або тими, хто задовго до цього мудрував над рецептом страви для мiстера Нота. А подумавши так, вiн задлявся ще на одну мить i, перше, нiж остаточно зупинитися на найбiльш, на позiр, вiрогiдному рiшеннi, вiн не змiг не зважити бодай деякi з тих, що були на позiр, менш вiрогiдними. Але перше, нiж задлятися ще на мить, вiн поквапився зауважити, що автор чи автори того рiшення, яке згодом узяло гору, могли свого часу розглянути й менш вiрогiднi рiшення i через брак переваг вiдкинути ©х, як не досить доречнi. Могли, а могли i не розглядати. 1. Було, очевидно, знайдено надзвичайно захарчованого собаку, якому з цiлком очевидних причин, усе зваживши, вiдповiдним чином дозволили забiгати на подвiр'я. Надiя на те, що такий собака iсну╨, була вельми слабка. Та й шанси знайти такого собаку, навiть якщо вiн iснував, були жалюгiдно малi. 2. Був, очевидно, вибраний котрийсь iз кепсько годованих довколишнiх псiв, якому з дозволу його власника хтось iз служникiв мiстера Нота висипав рештки ©жi мiстера Нота по тих днях, коли мiстер Нот щось залишав у чашi. В такому випадку хтось iз служникiв мiстера Нота мусив, нап'явши пальто i капелюха, дибати з тепло© хати у чорну i густу, мов смола, пiтьму, що ж, цiлком iмовiрно, або у зливу, це теж не виключено, i плуганити потемцi пiд холодним дощем, з казанком у руцi, закоцюблений i схожий на опудало пiд самiсiньку собачу буду. Але ж де певнiсть, що, коли вiн туди дiйде собака сидiтиме в будi? А що, якщо вiн десь на всю нiч завi╨ться? ╡ де певнiсть, навiть якщо служник з казанком страви застав собаку, що той нагуляв апетит i подужа╨ зжерти все, що йому принесли? А що, як собака за день уже повнiстю вгамував свiй голод? Та й хто може поручитися, що, коли собака десь пiд ранок або серед ночi прибiжить, то вiн буде настiльки голодний, що вмить упора╨ весь казанок страви? А що, як за нiч вiн наб'╨ собi десь повен кендюх, бо саме з цi╨ю метою вiн i завiявся? 3. Наймався, очевидно, кур'╨р чи посланець, це мiг бути чоловiк, хлопчик, жiнка чи дiвчина, який приходив надвечiр i в певну годину, скажiмо, о восьмiй годинi п'ятнадцять хвилин, по тих днях, коли було що вiддавати собацi, щоб вiн вiдносив ту ©жу собацi, будь-якому, i стояв над ним доти, доки той усього не з'©сть, а якщо собака не зможе або не схоче до©дати, то вiднести залишки iншому, будь-якому, i стояти над ним доти, доки той усього не до©сть, а якщо i цей не зможе або не схоче до©дати, то вiднести залишки iншому, будь-якому собацi i так далi, доки страва не буде спожита геть-чисто уся, до останнього атома, i лиш тодi iз порожнiм казанком повертатися до господи. (Цього служника можна було б використовувати для чищення чобiт чи черевикiв, перш нiж вiн вийде шукати собаку з повним казанком, хоча, звичайно, вщерть повним його не назвеш, чи коли вiн повернеться з порожнiм казанком або у той момент, коли вiн дiзна╨ться, що сьогоднi собаку годувати нiчим. Це була б велика полегкiсть для садiвника, такого собi мiстера Грейвза, i дозволила б йому весь той час, який забирали в нього чоботи й черевики, займатися садом. А чи не дивно, ще й як дивно, що люди про деякi речi кажуть: вони повнi, хоча вони аж нiяк не повнi, а про непорожнi речi нiхто й нiколи не каже, що вони порожнi? А причина, мабуть, поляга╨ в тому, що коли хтось щось наповню╨ то ж нiяк не по вiнця, бо так не зручно, а коли щось спорожняють, то до останньо© крихти, перекидаючи посудину догори дном, ще й миють ©©, коли ╨ потреба вкладаючи в це завзяття i навiть лють.) Але де взяти певнiсть, що кур'╨р згоду╨ страву собацi або собакам так, як велить iнструкцiя? Хiба йому що завадить з'©сти усе самому, узяти й продати комусь усе, що ╨ в казанку, або частку того, а нi, то ро