здати ба й висипати усю страву в найближчу баюру чи дiрку, щоб заощадити час i не мати нiякого клопоту? А що, як кур'╨р через недугу, нехiть, пияцтво, недбалiсть чи лiнощi не з'явиться саме того вечора, коли буде чим годувати собаку? Але могло ж статися i таке, що й у найвитривалiшого, найтверезiшого, найсвiдомiшого iз кур'╨рiв, котрий знав усiх мiсцевих дворняг, ©хнiй норов i схованки, ©хнi вiдтiнки i аналогiчнi подробицi, навiть у нього могло лишитися в казанку трохи страви, на денцi, злiва чи справа, у ту вирiшальну мить, коли старовинний дзигар бив десяту годину. От як тому богобоязливому кур'╨ровi нести того казанка назад у господу, якщо вiн вчасно його не спорожнив, а з'явитися з ним уранцi вiн не мав права, бо всi казани, сковорiдки i горщики мiстера Нота повиннi бути в хатi на сво╨му мiсцi, а не валятися бозна-де по ночах. Але той собака i будь-який, просто собi, взагалi собака, хiба це одне i те ж? Адже в iнструкцi©, писано© для Уота, йшлося не про собаку взагалi, а саме про собаку, тобто не про абияку сучку чи пса, а про собаку конкретного, себто не те, щоб сьогоднi один собака, завтра другий, пiслязавтра - третiй, нi, щодня той самий, бiдний старий собака, аж поки вiн здохне. Але хiба кiлька собак це й ╨ те саме, що один, конкретний собака? 4. Знайшли, очевидно, чоловiка, в якого був злиденний собака, i домовилися з ним, щоби вiн щовечора мiж восьмою i дев'ятою годиною разом iз собакою проходив повз будинок мiстера Нота. У тi вечори, коли для собаки лишалася якась ©жа, у вiкнi встановлювалась лампа, червона лампа, або, краще, зелена, а решта вечорiв - фiолетова лампа, або, краще, зовсiм нiяко© лампи. ╡ от чоловiк (а трохи згодом i собака також), проходячи повз будинок, пiдводив очi до вiкна, i, помiтивши червону лампу або зелену, поспiшав до ганку i стояв над сво©м собакою, доки той не з'©дав усi залишки ©жi мiстера Нота, а, помiтивши фiолетову лампу або темне вiкно, не поспiшав разом iз собакою до дверей, а йшов собi далi, разом iз собакою, наче зовсiм стороння людина. Але чи мiг iснувати подiбний чоловiк? Якщо мiг, то чи можна було його знайти? А якщо мiг i знайшли його, то чи не мiг вiн, бува, переплутати, iдучи додому повз будинок мiстера Нота, якщо вiн таки туди йшов, чи з дому, якщо вiн оце звiдтiля саме вийшов, бо де ж iще йти чоловiковi, як не додому або з дому; так от, чи не мiг вiн, бува, переплутати червоний колiр iз фiолетовим, фiолетовий iз зеленим, зелений iз темрявою, темряву iз червоним i тарабанити в дверi, коли нiяко© ©жi для собаки не залишили, чи навпаки, коли ©жа стояла, тягтися курною дорогою повз ма╨ток у супроводi свого хирлявого вiрного пса? Та й хiба Ерскiн чи Уот, чи який iнший Ерскiн та iнший Уот не могли б помилково поставити на пiдвiконня лампу iншого кольору або поставити лампу потрiбного кольору, але не запалити ©©, або, якщо i запалити ©©, то запiзно, через забудькуватiсть або недбалiсть, внаслiдок чого чоловiк i собака могли пiдбiгти до дверей i вхопити облизня або податися геть курною дорогою i не вхопити нiчого ©стiвного, хоча воно й чекало на них за дверима? ╡ це б новим тяжким тягарем впало на плечi й без того стурбованих, заклопотаних, виснажених i обтяжених обов'язками слуг мiстера Нота. Хiба ж нi? Тому Уот розглянув не тiльки деякi з найменш вiрогiдних рiшень, але й окремi зауваження, котрi призвели до того, що рiшення цi було визнано невiрогiдними, i розглянув ©х у такому порядку: Варiанти Кiлькiсть заперечень Перший...................................2 Другий...................................3 Третiй...................................4 Четвертий................................5 Кiлькiсть варiантiв Кiлькiсть заперечень 4............................................14 3.............................................9 2.............................................5 1.............................................2 Замислюючись над тим, що ж, власне, ╨ найбiльш вiрогiдним рiшенням, Уот дiйшов такого висновку. Слiд знайти якогось бiльш-менш пристойного собаковласника iз мiсцевих, а саме незаможного чоловiка з добре захарчованим собакою i призначити йому щорiчну ренту, з яко© щомiсяця йому йтиме п'ятдесят фунтiв, з цi╨ю умовою, щоби вiн щовечора мiж восьмою i дев'ятою годинами з'являвся на подвiр'© будинку мiстера Нота разом зi сво©м голодним собакою i щоб вiн по тих днях, коли для його пса буде якась пожива, стояв над ним iз цiпком i в присутностi свiдкiв доти, доки той не з'©сть усе до останнього атома, а вiдтак, не гаячи нi секунди, подався б геть iз подвiр'я; крiм того, цьому чоловiковi слiд, користуючися фiнансовою допомогою мiстера Нота, завести меншого пса, теж голодного, i тримати його напохватi на той випадок, якщо перший голодний собака здохне, тодi iще одного, i щоб вiн чекав того дня, коли й другий собака вiддасть Богу душу, i так без кiнця, щоб таким робом завжди мати напохватi двох голодних собак, з яких перший мусить до само© смертi по©дати залишки ©жi мiстера Нота, як описано вище, а другий - робити те саме, поки вмре, i так без кiнця, знову i знову; крiм того, слiд знайти подiбного юного чоловiка з мiсцевих, але без собаки, на той випадок, якщо прийде день, коли перший мiсцевий чоловiк помре, щоб цей, другий, узяв його двох зголоднiлих, але ще живих собак, якi опинилися без хазя©на i без дома, i на тих самих умовах виконував тi самi обов'язки; крiм того, слiд нагледiти й iншого юного чоловiка з мiсцевих, теж без собаки, якщо пiд лиху годину цей другий мiсцевий чоловiк також скона╨, i так далi, до безконечностi, але щоб завжди напохватi було два голодних собаки i два злидаря iз мiсцевих, i щоб перший до само© смертi мав двох зголоднiлих собак i доглядав за ними, згiдно з вищенаведеними вимогами а iнший, щоб до останнього видиху робив те саме, i щоб усе це повторювалося до безконечностi; а якщо ж, чого не бува╨ на свiтi, один з цих зголоднiлих собак чи обидва не переживуть свого хазя©на i разом iз ним зiйдуть у яму, то слiд найти третього, четвертого, п'ятого, навiть шостого зголоднiлого собаку i тримати його коштами мiстера Нота десь у зручному мiсцi в холодному тiлi або ще краще - у гарнiй мiсцинi коштами мiстера Нота слiд було б заснувати собачий розплiдник, точнiше, колонiю для зголоднiлих собак, звiдки будь-коли можна було б узяти i використовувати в роботi добре вихованого, тренованого, зголоднiлого пса; а якщо i другий юний чоловiк iз мiсцевих дасть дуба водночас iз першим, а то i ранiше, бо це - дивний свiт, тодi слiд шукати i знайти третього, четвертого, п'ятого, навiть шостого бiдного юного чоловiка, а може, й жiнку з мiсцевих без собаки i гарним словом, подарунками, як грошовими, так i у виглядi старого одягу, заручити на службу до мiстера Нота для виконання описаних обов'язкiв, а ще краще знайти десь поруч велику родину мiсцевих злидарiв, у якiй було б двiйко батькiв i вiд десяти до п'ятнадцяти дiтлахiв, кожен з яких шалено любить рiдну мiсцевiсть i не може й помислити, щоб десь по©хати звiдси, за допомогою порядно© суми грошей, щомiсячних п'ятдесятифунтових дотацiй, дрiбних подарункiв на великi свята у виглядi чайових i трохи потертого одягу, теплих i чесних слiв поради, заохочення i втiхи затягти усiх ©х, старих, пiдстаркуватих, середнього вiку, молодих i зовсiм юних на службу до мiстера Нота, щоб вони взяли на себе всi обов'язки забезпечити по©дання собакою всiх недо©дкiв зi стола мiстера Нота i нагляд за собачим розподiльником чи колонi╨ю зголоднiлих собак, заснованою мiстером Нотом з метою раз i назавжди вирiшити проблему власних харчових залишкiв, бо питання про розплiдник було тiсно пов'язане з усiм собачим питанням. Саме так або приблизно так, на думку Уота, мусила вирiшуватися проблема передачi собацi залишкiв ©жi мiстера Нота, i, хоча деякий час всi цi думки, тобто стискання i розширювання мозково© тканини, не виходили за межi Уотово© черепно© коробки i нiхто про них нiчого не знав, i невдовзi вони стали чимось бiльшим, бо цю мiсцевiсть у радiусi кiлькох миль дуже щiльно заселяли самi збiднiлi родини, i невдовзi справжнiй, живий, зголоднiлий собака, завбiльшки з теля, вже пiдбiгав щовечора рiвно о певнiй годинi до чорного ходу будинку мiстера Нота, а слiдом за ним, точнiше попереду, вже трюхикав типовий представник мiсцевонужденно© популяцi©, i тепер усякий мiг це бачити i як слiд оцiнити, i обiцянi грошi йому йшли у повному обсязi i без затримок, ще й перепадало вряди-годи несподiвано то флорин, то шилiнг, то шiсть пенсiв, то три, то один, то половину, то старий одяг, а мiстер Нот мав гору всякого старого одягу i полюбляв його роздавати, то пiджак, то камiзельку, то пальто, то плащ, то штани, то бриджi, то сорочку, то майку, то труси, то комбiнезон, то пiдтяжки, то пасок, то комiрець, то краватку, то шарф, то хустку, то капелюх, то кашкет, то панчоху, то шкарпетку, то чобiт, то черевик, то вчасно i доречно мовленi слова мудро© поради, заохочення та втiхи, що завжди йдуть у парi з усiма iншими виявами його ласки i доброти, а тут ще й цей собачий розплiдник, який не мовчить, а живе повнокровним життям, щоб увесь свiт дивився i виявляв щирий захват. Родина, якiй так пощастило, носила iм'я Лiнч, i на той час, коли Уот почав працювати на мiстера Нота, вона складалася з таких членiв. Там були Том Лiнч, вiсiмдесятип'ятирiчний вдiвець, прикутий до лiжка з постiйними болями невизначеного характеру у районi слiпо© кишки, трiйко його вцiлiлих хлопцiв, шiстдесятип'ятирiчний калiка ревматик Джо, шiстдесятичотирилiтнiй горбань-алкоголiк Джiм, шiстдесятитрирiчний вдiвець Бiлл, якому було важко рухатися через брак обох нiг, яких вiн позбувся, коли послизнувся i впав, та ╨диною з iще живих дочок, шiстдесятидворiчно© удови Мей Шарп, яка була при всiх сво©х органах чуття, окрiм зору. Була там ще Джонова шiстдесятип'ятирiчна дружина, в дiвочостi Дейл-Бiрн, жiнка ще при здоров'©, якщо не зважати на паралiч, який вразив ©© пiсля хвороби Паркiнсона, i шiстдесяти-чотирилiтня Джiмова жiнка Кейт, у дiвочостi Шарп, яка теж не скаржилася на здоров'я, аж доки ©© обкидало гнiйними гулями невiдомого науцi походження. Був там також сорокаоднорiчний Джонiв синок Том, який то потерпав вiд нападiв несамовитого пiднесення, яке позбавляло його всяко© волi, то не потерпав, ще й депресiя його iнколи тiпала, тодi вiн не мiг поворухнути нi ногою, нi рукою, i сорокарiчний Бiллiв хлопець Сем, якого невблаганна доля нагородила паралiчем, що скував його тiло вiд п'ят до колiн i вiд грудей до самого верху, i тридцятидев'ятирiчна стара дiва Енн, дочка Мейн, зовсiм нi на що не годна через природжену не зовсiм пристойну болячку, i тридцятивосьмирiчний слабкий на голову Джiмiв хлопець Джек, i тридцятисемирiчнi веселi братани-близнюки Ган i Дон, кожен з них по три фунти чотири дюйми заввишки (без взуття, але у панчохах), вагою сiмдесят два фунти (разом з усiма кiстками i сухожиллями), настiльки у всьому подiбнi один до одного, що навiть тi (а таких набралося б чималий гурт), хто знав i дуже любив ©х, могли, звертаючись до Гана, називати Гана - Доном, а звертаючись до Дона, називати Дона - Ганом, а таке траплялося навiть частiше, нiж те, коли, звертаючись до Гана, називали Гана - Ганом, та, звертаючись до Дона, називали Дона - Доном. Була там ще й сорокаоднорiчна Мег, у дiвочостi Шарп, дружина молодшого Тома, якiй у побутi, у хатнiй роботi i на дворi, не на жарт докучали щомiсячнi епiлептичнi напади, пiд час яких вона падала, пускала ротом пiну i котилася по долiвцi, по подвiр'©, по овочевих рядках, по кручах над рiчкою i сливе завжди заподiювала собi якесь калiцтво, пiсля чого змушена була довгенько лежати у лiжку, поки хоч трохи не оклига╨, а ще була там тридцятисемирiчна Семова жiнка Лiз, у дiвочостi Шарп, яка ледве дихала, за двадцять рокiв народивши Семовi дев'ятнадцятеро дiточок, з яких вижило четверо, але знову була при надi©, i бiдолаха Джек, котрий, як було мовлено вище, слабував на голову, проте мав тридцятивосьмирiчну дружину Лiл, у дiвочостi Шарп, яка слабувала на груди. Переходячи до наступного поколiння, слiд назвати i парубка Саймона, сина Тома, i дев'ятнадцятирiчну Енн, дочку Сема, дядька двадцятирiчного Саймона, сина Тома, чия врода i господарська користь були значно послабленi пiсля того, як через невидимi туберкульознi палички в не© всохли обидвi руки, i двох уцiлiлих Семових хлопцiв, вiсiмнадцяти- i сiмнадцятирiчних Бiлла та Мета, якi народилися перший слiпим, а другий понiвеченим, за що ©х усi i дражнили, першого - слiпанжою, а другого - калiчкою; i двадцятиоднорiчна Кейт, друга Семова замiжня дочка, дiвка гожа, але гемофiлiчка[5]; i ©© двоюрiдний брат i чоловiк, двадцятиоднорiчний Шон, син дядька Джека, голiнний хлопець, але також гемофiлiк, i Френкова п'ятнадцятирiчна дочка Брiдi, надiя i опора всi╨© родини, яка вдень спала, а вночi, щоб не турбувати родину, приймала гостей у сарайчику, по два, три, чотири або, коли пощастить, то й п'ять пенсiв за раз, а як нема грошей, то хоч за пляшку пива, i другий син Джека, чотирнадцятирiчний Том, який, на думку багатьох, удався в батька, бо слабував на голову, а на думку iнших - у мати, бо слабував на груди, третi вважали, що вiн схожий на батькового дiда Джiма, який полюбляв мiцнi напо©, четвертi - на батькову бабцю Кейт, бо в нього також була гнiйна екзема на крижах завбiльшки з тарiлку, а п'ятi - на батькового прапрадiда Тома, в якого теж часто живiт судомило. ╡ нарештi, переходячи до наймолодшого поколiння, назвемо двох Шонових дочок, п'ятирiчну Роуз i чотирьохрiчну Серiз, бо цi невиннi дiвчатка теж були гемофiлiчками, як ©хнiй тато й мама, то уже й справдi, не варто було Шону, який знав, хто вiн такий i хто така Кейт, робити з Кейт те, пiсля чого вона понесла i народила Роуз, та й ©й не варто було йому пiддаватися, та й пiсля того, не варто було Шону знову, знаючи, хто вiн такий i хто така Кейт, i хто така Роуз, знову робити з Кейт те, пiсля чого вона понесла i народила Серiз, та й ©й не варто було йому пiддаватись, а ще були там два сини Саймона, чотирьохрiчний Пет i трьохрiчний Леррi, iз яких малий Пет мав рахiтичнi ручки й нiжки, котрi телiпалися, мов очерет, велику, з повiтряну кулю завбiльшки, голову i таке ж черевце, i Леррi теж мав те саме, з цi╨ю лише рiзницею, котру можна було пояснити рiзницею вiковою i рiзними iменами, що у малого Леррi нiжки бiльше скидалися на очерет, а у малого Пета - ручки, i у малого Леррi черевце менше скидалося на повiтряну кулю, нiж у малого Пета, а у малого Пета голiвка менше скидалася на повiтряну кулю, нiж у малого Леррi. П'ять поколiнь, двадцять вiсiм душ, дев'ятсот вiсiмдесят рокiв - ось таким був гiдний шани наш доробок родини Лiнчiв, на той час, коли Уот поступив на службу до мiстера Нота[6]. Через якусь хвилину усе змiнилося. ╡ справа не в тому, що хтось помер. ╡ не втому, що хтось народився. Але всi вони вдихнули i видихнули, спершу у себе, тодi iз себе, усi двадцять восьмеро, i все змiнилося. Так, наче хмарою вкрилося незахмарене доти сонце, море, озеро, крига, долина, болото, гора або будь-яка iнша дiлянка природи, байдуже водяна чи суходiльна. Доки в результатi змiн (двадцять на двадцять вiсiм або п'ять на сiм разiв по дванадцять, або шiстдесят на сiм, тобто майже вiсiм з половиною мiсяцiв, якщо нiхто не помре i нiхто не народиться) вся ця арифметика дасть нам загалом тисячу рокiв! Як нiчого нi з ким не ско©ться, нi з живими, нi з ненародженими. За вiсiм з половиною мiсяцiв, вiдколи Уот поступив на службу до мiстера Нота. Але дещо ско©лося. Бо не пробув Уот i чотирьох мiсяцiв у мiстера Нота, як Лiз, жiнка Сема, лягла i породила дитину, двадцяту за номером, так легко i просто, мов видихнула, i кiлька днiв по тому при╨мно дивувала всiх, хто знав ©©, цiлу купу людей, сво╨ю здоровою, проти звичайного, зовнiшнiстю, добрим, бадьорим гумором i пiднесеним душевним станом, в якому нiхто ©© зроду-вiку не бачив, бо всi роками вважали, що вона ледь диха╨, а тут вона радiсно й щедро давала дитятi груди, i молока було на диво багато, як на таку безкровну i немолоду жiнку, але через п'ять або шiсть, а точнiше сiм днiв такого жiночого щастя раптом заслабла i на превеликий подив свого чоловiка Сема, сво©х синiв, слiпанжi Бiлла i калiчки Мета, сво©х замiжнiх дочок Кейт i Енн, ©хнiх чоловiкiв Шона i Саймона, сво╨© небоги Брiдi, небожа Тома, сво©х сестер Мег i Лiл, швагрiв Тома i Джека, двоюрiдних сестер i братiв Енн, Гана й Дона, ©хнiх тiток Мей та Мег, сво╨© тiтки Кейт, чоловiкових дядькiв Джо та Джiма i ©© свекра Бiлла та чоловiкового дiда Тома, для яких ця подiя була наче грiм серед ясного неба, все слабшала й слабшала, аж доки померла. То була неабияка втрата для всi╨© родини Лiнчiв, втрата жiнки, а з нею i сорока вкрай необхiдних для круглого лiку рокiв. Бо смерть не тiльки вирвала з наших лав жiнку, дружину, матiр, тещу, тiтку, сестру, зовицю, братову, чоловiкову небогу, просто небогу, жiнчину небогу, невiстку, жiнчину онуку, ну й, звiсна рiч, бабусю, навiки розлучивши ©© з чоловiковим дiдом, свекром, з чоловiковим дядьком, з ©© тiткою, з чоловiковою тiткою, з ©© двоюрiдними братами i сестрами, з ©© рiдними сестрами, з небогою, небожем, зятями, дочками, синами, чоловiком i, звiсна рiч, з чотирма малими онуками (котрi не виявляли з цього приводу нiяких емоцiй, окрiм цiкавостi, бо надто юний вiк, який загалом не сягав i шiстнадцяти рокiв, не дозволяв ©м осягнути весь жах того, що ско©лося), але й уповiльнила наближення тисячолiття, якого прагнули всi Лiнчi, ще принаймнi на пiвтора року. Це родинне тисячолiття, яке, за ©хнiми пiдрахунками, якщо нiчого такого не ско©ться, мало настати десь через два роки по смертi Лiз, а не через п'ять мiсяцiв, як було б, якби вона лишилася у родинi, а то й на п'ять-шiсть рокiв ранiше, якщо породiлля не вмре, як воно, власне i сталося, хоча i за рахунок рiдно© матерi, в результатi чого та мета, яко© прагла вся родина, вiддалилася ще на добрих дев'ятнадцять мiсяцiв, якщо не бiльше, тобто якщо з iншими за цей час нiчого не ско©ться. Але за цей час з ними дещо ско©лося. Бо не минуло i двох мiсяцiв зi смертi Лiз, як уся родина, ледве гамуючи здивування, дiзналася, що Енн замкнулася у сво©й кiмнатi i народила спочатку гарного хлопчика-стрибунця, а тодi й негiршу стрибунку-дiвчинку, i хоча вони не дуже довго лишалися гарними i не дуже довго стрибали, але пiд час пологiв обо╨ були напрочуд симпатичними i пружними. Це довело загальну кiлькiсть душ у родинi до тридцяти, а жаданий день, до якого давно прикипiли очi всiх Лiнчiв, наблизився ще десь на двадцять чотири дня, якщо нi з ким iз них нiчого не ско©ться за цей час. У зв'язку з цим у всiх виникало питання - хто вчинив таке з Енн або кого вона пiдбила вчинити з нею таке дiло? Бо Енн була аж нiяк не вродливиця, i про ©© прикрозвiсний гандж знали не тiльки Лiнчi, але й весь загал у радiусi кiльканадцяти миль вiд ©хнього родинного кубла. У зв'язку з цим називалося кiлька iмен можливих винуватцiв. Дехто пiдозрював ©© двоюрiдного брата Сема, за яким вже давно закрiпилася слава бахура i джигуна не тiльки серед Лiнчiв, але й по всiй окрузi, який зовсiм не робив та╨мницi зi сво©х перелюбiв, вiд яких не могла продихнути вся ©хня мiсцевiсть. Коли вiн вирулював зi свого будинку i рухався вiд житла до житла на сво╨му iнвалiдному вiзку i лигався з удовицями, замiжнiми жiнками й просто молодицями, серед яких лучалися молодi та гарнi, молодi та негарнi, гарнi та немолодi, а бувало й такi, котрi не були нi молодими нi гарними, але дехто з них пiсля Семового втручання зачинав i народжував сина або дочку, двох синiв або двох дочок, або сина i дочку, бо Сем так жодного разу i не збився на трiйню i це його вельми засмучувало, що вiн так i не спромiгся на трiйню, а були й такi, котрi зачинали, але не родили, або взагалi не зачинали, хоча то вже був винятковий виняток, щоб хтось не зачинав пiсля Семового втручання. ╡ коли Сему цим кололи очi, то вiн з непiдробним гумором вiдповiдав, що позаяк його так усього вiд грудей до макiвки i вiд колiн до п'ят паралiзувало, то вiн бiльше не мав у життi нiяко© радостi, iнтересу або мети, як ото, сподiваючись десь усмак попо©сти м'ясця та городини, вирушити у сво╨му вiзку по рiдних мiсцях поринути в перелюби, доки не наспi╨ час вертати додому, якраз пiд вечерю, щоб, знову попо©вши, вiддати себе в руки дружини. Але дотепер, наскiльки вiдомо, вiн нiколи до Лiз не пiдсокирювався, так само, як i до будь-яко© з жiнок, якi мешкали на господi Лiнчiв, хоча нiколи не бракувало охочих, якi твердили, буцiмто саме вiн був батьком Гана i Дона. ╡ншi пiдозрювали ©© двоюрiдного брата Тома, який пiд час нападу або несамовитого пiднесення або депресi©, взяв i утнув ©й таке. А тим, хто заперечував, бо, мовляв, Том пiд час нападу депресi© не мiг поворушити нi руки нi ноги, так ©м вiдповiдали, що воля i рух, якi були конче потрiбнi для такого дiла, не мали нiчого спiльного з тi╨ю волею i з тим рухом, яких Том був позбавлений пiд час таких нападiв, а мали iнший характер. Було також висловлено припущення що всi його вади мали не фiзичну, а суто моральну, себто естетичну природу, i що перiодична нездатнiсть Томового органiзму, з одного боку, виконувати певнi функцi©, навiть тi, що нiяк не були пов'язанi з витратами енергi©, ну, хоча б нагляд за чайником або каструлею, а з iншого боку, його нездатнiсть пересуватися з того мiсця, в якому вiн зараз сто©ть чи лежить, у iнший бiк, щоб рукою чи ногою дiстати до якогось знаряддя, до молотка, скажiмо, або до зубила, чи до кухонного причандалля, совочка, припустимо, або до вiдра, була аж нiяк не абсолютною i залежала вiд тi╨© функцi© або конкретно© справи, яку його органiзм мав зараз виконувати, i дехто з цинiкiв подейкував, обстоюючи вищенаведену думку, що, якби Тома попрохали наглянути не за чайником чи каструлею, а за сво╨ю небогою Брiдi, коли вона чепурилася перед сво╨ю нiчною працею, то вiн би не вiдмовлявся, яка б сувора депресiя його тодi не душила та й люди не раз i не два помiчали, як його несамовите пiднесення рiзко падало варто було десь поруч з'явитися пляшцi мiцного пива i вiдкривачцi. Та й Енн, хоч яка вже вона була незугарна, недужа й гумозна, але й вона теж мала сво©х прихильникiв як усерединi, так i за межами господи Лiнчiв. А тим, хто трочив що куди, мовляв, Енн, з ©© куцими принадами i просторiкуванням, до Брiдi або до пляшки мiцного пива, вiдповiдали, що Том мiг утнути таке пiд час свого депресивного нападу або нападу несамовитого пiднесення, а як не тодi, то у перервi мiж нападом депресi©, чи у перервi мiж двома нападами депресi©, або двома нападами пiднесення, бо вони в нього iшли нерiвномiрно, хоч як би там хто прагнув довести протилежне, i часто вiн ледве виборсувався з-пiд одного нападу депресi©, як його поглинав iнший, ледве вiн викараскувався з-пiд нападу екзальтацi©, як ускакував в iнший, та й пiд час коротеньких перерв Том поводився дуже дивно, як чоловiк, що не тямить, де вiн ╨ i що робить. Дехто вказував i на ©© рiдного дядька Джека, який, як вiдомо, сильно слабував на голову. Тi, хто обстоював таку версiю, завзято доводили тим, хто тако© версi© не обстоював, що Джек мало що слабував на голову, але ще й мав за дружину жiнку, котра слабувала на груди, а от про Енновi груди, хто б там чого не пащекував про iншi ©© члени, слабими нiхто нiколи не вважав, бо, як знали всi, Енн мала чудовi, бiлi, дебелi й пружнi груди, тому що може бути природнiшим з погляду розуму такого не дуже розумного чоловiка як Джек, прикутого до сво╨© слабкогрудо© жiнки, нiж ця постiйна думка про головну i ╨дину принаду Енн, таку бiлу, таку дебелу, таку пружну, думка, яка не лежить спокiйно, а весь час набуха╨, зроста╨, бiлiша╨, дебелiша╨ та пружнiша╨ i витiсня╨ геть з голови усяку думку про iншi частини тiла Енн (досить численнi, до речi), де нiчим нi бiлим, нi дебелим, нi пружним i не пахло, а де, натомiсть, не продихнути було вiд усього сирого, навiть зеленого, хирлявого та обвислого. В зв'язку з цими подiями називалися iншi iмена - Еннового дядька Джо, Бiлла, Джiма та ©© небожiв, слiпанжу Бiлла та калiчку Мета Шона та Саймона. Багато хто, зваживши все як слiд, дiйшов висновку, що нi знайомi, нi родичi тут нi до чого, i називав iмена багатьох чужинцiв, якi здатнi були на таке. ╡ ще через чотири мiсяцi, коли i тi╨© зими вже лишилося з комареву ногу i дехто вже нюхом чув весну, братiв Джо, Бiлла, та Джiма, якi загалом давали вкупi бiльше, як сто дев'яносто чотири роки, за якийсь тиждень вiднесли на цвинтар, старшого, Джо, в понедiлок, Бiлла, молодшого вiд нього на рiк, через день, у середу, i Джiма, молодшого за них, вiдповiдно, на два роки й на рiк, у п'ятницю, пiсля чого старий Том позбувся синiв, Мей i Кейт - чоловiкiв, Мей i, Шарп - братiв, Том, Джек, Ган, Дон i Сем - батькiв, Мег i Лiл - свекрiв, Енн - дядькiв, Саймон, Енн, Брiдi, Том, Шон, Кейт, Бiлл, Мет i Семовi дiти вiд небiжчицi Лiз - дiдiв, Роуз, Серiз, Пет i Леррi - прапрадiдiв. Цi подi© вiдкинули жаданий день, з якого все ще не зводили сво©х очей усi Лiнчi, хоча уже не з тим завзяттям, як колись, десь аж на сiмдесят рокiв назад, тобто туди, де не лишалося мiсця нi для високо© надi©, нi для конкретних сподiвань, бо старий Том, наприклад, то не день Божий, то все плохiшав i бубонiв: чому вiн забрав мо©х трьох хлопчикiв, а мене з цими клятими кольками тут залишив? Заявляючи тим самим, що вiн волiв би, аби його хлопцiв, якi, хоча й потерпали вiд власних болячок, але не вiдали невблаганних судом i спазмiв у районi слiпо© кишки, залишили тут, а його, з усiма його кольками, забрали звiдси. Та й iншi члени родини дедалi слабшали, кволiшали i навряд, щоб довго протрималися. ╡ усiх ©х гризли докори сумлiння, тих, хто казав, нiби це дядько Джо, i тих, хто казав, що це дядько Бiлл, i тих, хто казав, що це дядько Джiм устругнув таке з Енн, бо всi вони, перш нiж ©х винесли на цвинтар, гарно висповiдалися священику, а священик той був давнiй i дуже близький друг усi╨© родини. ╡ от над тiлами братiв здiйнялася хмара голосiв, повисiла трохи i розмаялася серед живих, той голос опустився сюди, цей - туди, тi - трохи далi, цi - трохи ближче, кожен на сво╨ мiсце, до живих i жоден з голосiв не ширяв серед тишi. ╡ от iз тих, хто жив у добрiй злагодi, багато хто зазнав нелад i звади, а з тих, мiж ким панувала незлагода, багато хто зажив лагiдно, хоча дехто з тих, що колись був iз кимось у згодi, так ©© i не позбувся, а з тих, у кого десь щось розладналося, так його до ладу й не довiв. Так зав'язалися i забуяли новi дружнi стосунки i новi ворожнечi, хоча i давнi дружнi стосунки i давнi ворожнечi теж нiде не подiлися. Одне слово, все було, як i завше, хiба що трохи мiсцями помiнялися. ╡ не знайшлося жодного голосу, який би не був або за або проти цього, жодного. Кожен щось або ганив, або захищав, або захищав, або ганив, але казав протилежне тому, що казав до того. Хоча знайшлися i такi, що казали те саме, що й ранiше, чимало таких було. Але ще бiльше таких, якi цього не казали. ╡ причина, скорiше, полягала в тому, що не тiльки тi, хто щось таке казав про Джiма, Бiлла та Джо, тепер по ©хнiй смертi втратили всяку можливiсть пащекувати про них i змушенi були пащекувати про когось iншого, через те що Бiлл, Джо i Джiм, попри всю свою тупiсть, були не настiльки тупими, щоб не скористатися з нагоди i не зiзнатися у всьому, що вони зробили чи не зробили з Енн, священику, перш нiж ©х вiднесуть на цвинтар, так от не тiльки цi пащекуни, але й багацько з тих, хто взагалi нiчого про Джiма, Джо та Бiлла не казали, оплiч хiба що того, що це не вони вчинили таке з Енн, тобто смерть Джо, Джiма та Бiлла аж нiяк не завадила казати ©м того, що вони завше про це казали, так от вони теж, зачувши тих, що звикли ©х ганити i кого вони завше ганили, а тепер значить нi, то вони волiли бiльше нiчого подiбного не казати про це, а казали щось зовсiм нове для того, щоб краще чути тих, хто ©х ганив, та й щоб самим ганити якомога бiльше тих, хто ще перед смертю Бiлла, Джо та Джiма завжди ©х ганили i кого вони ганили. Бо, як це не дивно, але нiде правди дiти - тi, хто взагалi щось говорять, роблять це скорiше задля того, щоб когось ганити, анiж хвалити, а причина цього, очевидно, така, що коли суперечиш комусь, то голос здiйма╨ться куди вище, нiж коли з кимось погоджу╨шся. Всi цi вiдомостi про ©жу й собаку Уот зiбрав з уривкiв розмов, якi точилися вечорами мiж карликами-близнюками Ганом i Доном. Бо саме вони щовечора пiдводили зголоднiлого собаку до дверей. Вони це робили з дванадцяти рокiв, тобто уже чверть столiття, i не припиняли цього дiла весь час, поки Уот служив у мiстера Нота, точнiше, поки вiн з першого поверху перебрався на другий, бо пiсля того вiн утратив усякий зв'язок з нижнiм поверхом i не бачив нi собаки, нi тих, хто його приводив. Але то були, безумовно, Ган i Дон, бо хто ж, як не вони, щовечора, о дев'ятiй годинi приводили собаку на подвiр'я мiстера Нота пiд самi заднi дверi, бо то були хлопцi мiцнi, завзятi i до сво╨© роботи хапкi. Коли Уот почав служити у мiстера Нота, то це вже був шостий за двадцять п'ять рокiв собака, якого Ган i Дон приводили харчуватися на це подвiр'я. Собаки, якi до©дали залишки ©жi мiстера Нота, не могли похвалитися довгим вiком. Та це й природно. Бо окрiм того, що собацi перепадало вряди-годи на сходинках бiля чорного ходу, пiдхарчитися йому було, як не крути, а нiчим. Та й якби його час вiд часу пiдгодовували чимось iншим, окрiм тi╨© страви, яка лишалася пiсля мiстера Нота, то це зiпсувало б апетит i завзяття, з яким вiн накидався на недо©дки мiстера Нота. Та й нi Ган, нi Дон, прокидаючись вранцi, нiколи не знали, стоятиме чи не стоятиме ввечерi на сходинках бiля дверей чорного ходу будинку мiстера Нота казанок iз такою на диво тривною й поживною стравою, що лише не на жарт вихарчуваний собака здатен ©© всю упорати. А саме до такого вони мусили завжди бути готовi. Додайте до цього й те, що ©жа мiстера Нота завжди була зажирна i загаряча, як для собаки. Додайте до цього i те, що собака, як правило, був на цепу i майже не рухався. А як же iнакше. Бо, якщо його вiдв'язати i дати йому змогу швендяти де попадя, то вiн би пожер усi кiнськi кiзяки на дорогах i всякий iнший непотрiб, який валя╨ться на землi, i зiпсував би собi весь апетит назавжди, мабуть, а то й узагалi повiявся б десь i нiколи не вернувся б. Коли Уот поступив на службу до мiстера Нота, туди приводили собаку, яку звали Кейт. Кейт була собакою винятково незугарною. Навiть Уот, який через всю любов до пацюкiв ставився до собак упереджено, i той не мiг пригадати бридкiшо© за Кейт. Розмiрами вона не дуже вдалася, але й дрiбною ©© не можна було назвати. Це була середнього розмiру собака з огидною зовнiшнiстю. ╞© назвали Кейт не на честь, як дехто вважав, Джiмово© Кейт, яка так невдовзi стала вдовою, а на честь iншо© Кейт, тако© собi Кеттi Бiрн, далеко© родички дружини Джо Мей, котра теж невдовзi стала вдовою, i оцю Кеттi Бiрн полюбляли як Ган, так i Дон, яким вона, як бувала у них, завжди дарувала гостинець - фунтик жувального тютюну, бо як Ган, так i Дон без тютюну не могли i кроку ступити, все жували його та жували, але нiяк не могли нажуватися досхочу. Кейт iздохла, коли Уот був ще на першому поверсi, ©© замiнили собакою на прiзвисько Цис. Уот не знав, на честь кого того собаку назвали Цисом. Якби вiн запитав, узяв би, вийшов би i звернувся б до них, чу╨ш Гане, або, послухай, Доне, Кейт, я знаю, названа так на честь Кеттi Бiрн, а на честь кого названо Циса? Тодi б, може, вiн i дiзнався б про те, що хотiв. Але хоч як би Уоту кортiло про щось дiзнатися, вiн нiколи не переходив певно© межi. Бували моменти, коли вiн вiдчував неабияку спонуку i вже ладен був, особливо коли бачив, якi почуття викликало це iм'я у Гана i Дона, пiд час, скажiмо, вiддання певних наказiв, отже ладен був повiрити, що саме так звали якогось ©хнього друга, якогось друзяку-побратима, i що саме на його честь вони назвали свого собаку Цисом. Але то було лише припущення, i в iншi моменти Уот був схильний гадати, що собаку назвали так не на честь яко©сь людини, Циса, а просто, щоб якось назвати, тобто визначити, для нього самого, для iнших, вирiзнити з-помiж iнших собак, а iм'я Цис було нiчим не гiрше за всi iншi, навiть милозвучнiше за цiлу низку iнших iмен. Коли Уот з першого поверху перебрався на другий, Цис iще був живий. А що сталося пiсля того з собакою i з близнюками-карликами, вiн i гадки не мав. Тiльки-но вiн опинився нагорi, як нижнiй поверх зник з його очей i вилетiв геть з голови. Це можна вважати дуже сприятливим збiгом обставин, коли щось водночас зника╨ i з очей i вилiта╨ геть з голови. Хiба ж нi? В Уотовi обов'язки входило зустрiчати Гана з Доном, коли вони приходили пiд дверi зi сво©м собакою, i, якщо лишалася якась ©жа, стояти й пильнувати над ними, щоб не лишилося анi атома поживно© страви. Але не минуло й двох-трьох тижнiв, як Уот, нi з ким не порадившись i не спитавши дозволу, раптом занедбав сво© обов'язки. З того часу вiн, якщо лишалася якась ©жа для собаки, виносив ©© за дверi, ставив на сходинки, висипав у собачий полумисок, запалював вогонь в коридорi, який i найтемнiшо© ночi освiтлював сходи, крiм того, вiн приладнав до собачого полумиска кришку, яка мiцно крiпилася до вiнцiв тугими зажимами. Так Ган i Дон поступово привчилися розумiти: якщо на сходинках не було собачо© миски, значить, сьогоднi ©жi для Кейт або Циса не передбачалося. ╞м не треба було грюкати у дверi i цiкавитися, бо одного погляду на порожнi сходинки було досить. Вони навiть привчилися розумiти: якщо в коридорi свiтла нема╨, значить i ©жi для пса теж нема╨. Вони також точно визначили собi мiсце, звiдки видно було коридорне вiкно, щоб або заходити на подвiр'я, якщо там горiло свiтло, або розвертатися i йти додому, якщо в коридорi було темно. На жаль, користi вiд тако© звички не було нiяко©, бо, коли Ган i Дон зненацька виходили з-за кущiв, завертали за рiг i поспiшали до дверей чорного ходу, то побачити коридорне вiкно було аж нiяк не можна, бо воно виходило на протилежний бiк, i дiзнавалися вони, ╨ там свiтло чи нема╨, лише пiдiйшовши впритул до дверей, так близько, що можна було дотягнутися до них палицею, аби бажання було. Але Ган i Дон навчилися з часом дiзнаватися ще на вiдстанi десяти-п'ятнадцяти крокiв, свiтиться коридорне вiкно чи нi. Бо свiтло з коридорного вiкна, хоча й невидиме з iншого боку стiни, все ж кидало вiдблиск на все довколишн╨ повiтря, вiдблиск, який у сутiнках, а особливо темно© ночi, можна було побачити з вiдстанi не менше, як десяти-п'ятнадцяти крокiв. Таким чином, вiд Гана i Дона вимагалося лише темно© ночi пройтися темною вулицею до того мiсця, звiдки, якщо коридорне вiконце свiтилося, було видно тьмяний драглистий вiдблиск, який трiпотiв, зависав у повiтрi, а вже вiд того мiсця або крокувати вперед до дверей, або розвертатися i через ворота йти собi геть iз подвiр'я. А у розпалi лiта тiльки порожнi сходи або сходи, увiнчанi мискою з собачою стравою, могли сказати Гану, Дону, Кейт чи Цису, ╨ сьогоднi харч для собаки чи нема╨. Бо У розпалi лiта Уот не запалював свiтла в коридорi, якщо лишалася ©жа для собаки, нi, бо у розпалi лiта сутенiло десь бiля пiв на одинадцяту, якщо не об одинадцятiй, i дверi, а вони виходили якраз на захiд, поглинали спалахи несамовито конаючого лiтнього свiтила. Запалювати свiтло в коридорi за таких умов означало б марнувати гас. Але бiльш нiж три чвертi року завдання Гана i Дона значно полегшувалося у свiтлi того, що Уот вiдмовлявся стояти над собакою, коли той ©в свою страву, але виконував всi сво© iншi обов'язки. Пiсля цього Уот, якщо вiн цього вечора одразу пiсля восьмо© виносив миску, зразу ж пiсля десято© забирав ©© на кухню, мив i ставив на полицю для завтрашнього вжитку, тодi замикав на нiч дверi i пiднiмався сходами, тримаючи лампу високо над головою, щоб видно було, де на якi сходинки ставити ноги. ╡ цi сходинки кожно© ночi здавалися не такими, як учора, вчора, припустимо, вони були стрiмкими, сьогоднi - низькими, вчора - довгими, сьогоднi - короткими, вчора - широкими, сьогоднi - вузькими, вчора - безпечними, сьогоднi - небезпечними. Так вiн щоночi пiсля десято© дряпався ними, наступаючи на тремкi й мерехтливi тiнi. Те, що Нот, перепрошую, Уот вiдмовився наглядати за собакою, коли той поглинав страву мiстера Нота, могло б мати, якщо замислитися, дуже серйознi наслiдки як для Уота, так i для господарства мiстера Нота. Уот чекав, що ось-ось щось таке мусить статися. ╡ разом з тим вiн нiяк не мiг вчинити iнакше. ╡ попри все те, що вiн терпiти не мiг собак, а любив пацюкiв вiн просто не мiг вчинити iнакше, хочете вiрте, хочете - нi., ╡ при всьому тому нiчого такого не сталося, все начебто йшло так, як i завше. Нiяка кара не впала на голову Уота, блискавка його не вразила i господарство мiстера Нота пливло собi не кляте, не м'яте, не минаючи нi дня, нi ночi, не втрачаючи звичного спокою i благостi. ╡ Уот ходив весь час i дивувався, як же це вiн зважився так зухвало зазiхнути на таку вiками освячену традицiю, та таку шани гiдну установу. Але вiн не був таким уже повним йолопом i не виводив з цього окремого епiзоду принцип майбутньо© поведiнки або приклад для подальшого непослуху, боронь Боже! Бо насправдi Уот прагнув скрiзь i завжди робити лише так, як йому кажуть i як велить звичай. Якби вiн коли й був змушений переступити закон, як у тому випадку, коли вiдмовився бути присутнiм при годуваннi собаки, то робив це не iнакше, як страждаючи, зазнаючи пекучих докорiв сумлiння, i супроводжував сво╨ порушення такими застереженнями, i робив це так м'яко, чемно й тактовно, що зводив усю свою провину майже нанiвець. Та й уся ця провина, як знати, може, вона зараховувалася йому як чеснота? ╡ вiн гамував сво╨ здивування i неспокiй, розваживши, що нехай цi╨© митi його й не було покарано, але так буде не вiчно i, якщо зараз шкода, яку вiн заподiяв господарству мiстера Нота, i не вийшла нагору, то рано чи пiзно усе стане явним i на ньому окошиться, спочатку у виглядi дрiбного синця, який дедалi бiльшатиме, дебелiшатиме, аж поки все тiло не стане суцiльною чорно-синьою пухлиною. З невiдомих причин Уот деякий час вельми цiкавився, та де цiкавився, день i нiч тiльки й думав, що на цю собачу тему, що от як так сталося, що на цьому свiтi з'явився собака i жив тут, на нього йшли неабиякi кошти, не кажучи про пiклування i догляд, заради того лише, аби вiн до©дав рештки страви мiстера Нота, коли той зволював щось залишати. Уот надавав цьому питанню неабиякого значення, якого воно мабуть i не варто. Бо якби не така пильна увага, хiба б вiн так довго бився над цим питанням? Чи думав би вiн так довго про всю родину Лiнчiв, якби одним з його обов'язкiв не було щоночi переходити подумки iз собаки на Лiнчiв, iз Лiнчiв на собаку, а iншим його обов'язком, ясне дiло, був нагляд за недо©дками мiстера Нота. Але про собаку Уот, якщо й думав, то думав набагато бiльше й охочiше, нiж про Лiнчiв або про недо©дки мiстера Нота. Але цi думки не були аж надто тривалими, як i всi iншi подiбнi думки, ╡ все ж, коли вони тривали, то поглинали усю його розумову енергiю. Але варто було Уоту збагнути складну машинерiю процесу надходження залишкiв ©жi, виставляння ©х за дверi i залучення до цi╨© операцi© собаки, як вiн втрачав усякий iнтерес до цi╨© роботи i давав сво©й головi трохи спокою. Звичайно, Уот нi на мить не важив на осягнення сутi дiй сил, залучених у цю гру, i не замiрявся устежити за всiма формами, яких ця гра набувала, i не сподiвався добути якiсь вiдомостi бодай про себе самого чи про мiстера Нота, нi, категоричне нi. Але потроху вiн принатурився обертати усяку свою тривогу i неспокiй в слова, робив з цих давно зужилих слi