ники Пржевальський Ё Франке вЁдзначають у сво©х дорожнЁх щоденниках дивну поведЁнку тубЁльцЁв, якЁ навЁдрЁз вЁдмовлялися Ёти в певнЁ райони. Один росЁйський учасник експедицЁ© РерЁха розповЁдав менЁ, що ©хнЁй караван зустрЁвся з таким самим явищем у глибинах АзЁ©, коли без видимо© на те причини тЁбетцЁ, монголи й китайцЁ вЁдмовлялися перетинати деякЁ мЁсця в ПЁвнЁчному ТЁбетЁ. ВЁн зЁзнавався, що невЁдь-чому й сам не вЁдчував особливого бажання Ёти далЁ -- те було вкрай дивно й незрозумЁле. Сам Микола РерЁх подався в ту мЁсцевЁсть верхи на понЁ. Його не було кЁлька днЁв, а коли вЁн повернувся, азЁйцЁ попадали перед ним на колЁна, вигукуючи, що вЁн -- бог. Мовляв, нЁхто не може проникнути в Шамбалу без божественного дозволу. ╡ це лише одна з дивовижних ЁсторЁй, почута мною в Кита©. На початку 30-х рокЁв тут тралився випадок, невЁдомий на ЗаходЁ. Одного американського чиновника, що мав певне урядове доручення, вкрай тепло приймали лами в МонголЁ©. Благородна душа й щирий Ёнтерес до цього вчення АзЁ© дали йому змогу побувати в царствЁ ГуаньЁнь. Але малоймовЁрно, щоб вЁн бодай словом прохопився в сво╨му звЁтЁ для ВашЁнгтона про набутий тут духовний досвЁд. Через неозорЁ обшири АзЁ©, через ©© пустелЁ й гори тягнуться прочани до Фонтану мудростЁ. Хто визначить, скЁльки ©х, чи назве ©хнЁ Ёмена? СамЁ ж вони не розповЁдають про сво© мандри Ё про зустрЁчЁ з мудрецями Сходу. РерЁх теж здЁйснив таку прощу. У СЁнцзянЁ, пЁвнЁчнЁше Каракорумського хребта, вЁн почув, що "за цими горами живуть святЁ люди, якЁ рятують людство сво╨ю мудрЁстю: багато хто прагнув побачити ©х, та марно: хто зумЁв подолати хребет, збивався з дороги". МЁсцевий провЁдник розповЁдав РерЁховЁ на Каракорумському перевалЁ, що в горах ╨ величезнЁ печери, де зберЁгаються скарби з першопочаткЁв ЁсторЁ©. А ще зазначав, нЁби там час вЁд часу з'являються високЁ бЁлЁ люди, якЁ потЁм зникають у пЁдземних галереях пЁд скелями. У ТурфанЁ (СЁнцзян) експедицЁя РерЁха чула розповЁдЁ про високу чорношкЁру жЁнку з напрочуд виразним обличчям, яка виходила з глибоких печер, аби допомогти тим, хто втрапив у бЁду -- вона викликала шанобливе благоговЁння навЁть у чоловЁкЁв цього мусульманського мЁста Китаю. Саме там розповЁдали й про вершникЁв, якЁ зЁ смолоскипами в руках зникають у пЁдземних катакомбах. "СправдЁ, справдЁ люди Шамбали час вЁд часу приходять на свЁт,-- довЁрчо казав лама РерЁховЁ. -- Вони зустрЁчають земних спЁвтрудЁвникЁв Шамбали й задля блага людства роздають коштовнЁ подарунки, винятковЁ релЁквЁ©". РерЁховЁ розповЁдали також про раптову появу в певних монастирях самого правителя Шамбали -- РЁгден Джапо. Щойно вЁн з'явля╨ться у храмЁ, як свЁчки запалюються самЁ собою. Таке сталося, наприклад, у монастирЁ НарабанчЁ Кур'Ён у ЗахЁднЁй МонголЁ© 1890 року. Зимово© ночЁ на монастирське подвЁр'я в'©хало кЁлька вершникЁв Ё звелЁли ламам зЁбратися в храмЁ. ПотЁм на трон настоятеля пЁднявся незнайомець Ё вЁдкинув з голови каптура -- лами побачили осяйне обличчя самого володаря Шамбали. ВЁн сотворив молитву, благословив ченцЁв, потЁм прорЁк грЁзне вЁщування Ё зник разом Ёз сво©ми супутниками. 1920 року в цьому ж монастирЁ сталася дивовижна пригода з Ф. Оссендовським. ПЁд час розмови з верховним ламою Хутукту той мовив йому: "У мене таке вЁдчуття, нЁби ви тривожитеся за тих, кого любите: я хочу помолитися за них". Польський учений, що мусив емЁгрувати з РосЁ©, справдЁ залишив там сЁм'ю Ё дуже переживав за ©© долю. "Погляньте на темний простЁр за стату╨ю Будди, Ё ви побачите сво©х рЁдних",-- мовив настоятель. Ф. Оссендовський та його супутники побачили спершу пасма диму вЁд курив, що звивалися в повЁтрЁ, а тодЁ в тЁй ЁмлЁ стали прозиратися люди й предмети. Оссендовський раптом побачив свою дружину, причому настЁльки виразно, що розрЁзняв навЁть деталЁ ©© одягу. Побачив вЁн Ё Ёнших членЁв сво╨© родини, якЁ натодЁ переховувалися у далекому мЁстЁ. "Ламо, скажи мены, чи бачив ти особисто Рыгдена Джапо?" -- поцыкавився якось Микола РерЁх. "НЁ, втЁленого Вчителя я не бачив,-- вЁдповЁв той. -- Але чув його голос. ╡ глибоко© зими, коли гори вкривав снЁг, вЁн прислав менЁ у дарунок троянду -- квЁтку з далеко© долини". ОднЁ╨© темно© ночЁ Микола РерЁх бачив спалахи й свЁтлянЁ стовпи в небЁ. У ТрансгЁмалаях ясно© зоряно© ночЁ то не могло бути нЁ полярним сяйвом, нЁ електричними розрядами. Що ж то було? "Це променить Башта Шамбали",--- вЁдповЁли лами й пояснили: то свЁтло вЁд каменя на баштЁ, що ся╨, мов дЁамант. Варто трохи зупинитися на легендЁ про цей камЁнь, що утвердилася в лама©змЁ. У санскритЁ вЁн зветься ЧЁнтаманЁ, а по-тЁбетському -- Норбу РЁнпоч. БЁльша частина його мЁститься в БаштЁ Шамбали. НайбЁльш вража╨ в легендЁ те, що цей камЁнь нЁбито доставив на Землю космЁчний посланець. У ТЁбетЁ вЁрять, що за правлЁння Тхо-тхо-рЁ Няньцяна 331 року з неба впала скринька з чотирма священними предметами в нЁй, серед них Ё камЁнь ЧЁнтаманЁ. В легендЁ згаду╨ться Ё крилатий кЁнь Лунг-та, що принЁс на сво©й спинЁ цей скарб. Художники увЁчнили цю легенду про Пегаса з коштовним каменем. Через багато рокЁв по тому, як упала скринька, перед царем раптом постало п'ятеро ЁноземцЁв Ё пояснили, навЁщо всЁ тЁ предмети. ПЁсля чого чужинцЁ зникли. Чи не з Шамбали вони приходили? У ТЁбетЁ впродовж вЁкЁв побутують уснЁ перекази про далекЁ польоти тЁбетських царЁв Ё святих на крилатому конЁ Лунг-та. КЁнь цей вважа╨ться посланцем богЁв Ё вЁн нЁбито ма╨ здатнЁсть облЁтати ВсесвЁт. Чи не алегорЁя космЁчного корабля цей кЁнь? ╡нше повЁдомлення ще фантастичнЁше. З версЁ©, яку я почув вЁд професора РерЁха, виходить, що камЁнь ЧЁнтаманЁ доставив на Землю космЁчний посланець. Це мЁнерал з Ёншого свЁту, > можливо, Ёз зоряних систем у сузЁр'© ОрЁон, хоча б Ёз того ж СЁрЁуса, вЁддаленого вЁд нас на дев'ять свЁтлових рокЁв. Не дивно, що у фольклорЁ вЁн вважа╨ться скарбом свЁту. ФантазЁя? Можливо. Але уявЁмо на мить, що ядерна вЁйна знищила нашу цивЁлЁзацЁю. Чи вЁритимуть у цьому випадку нашЁ далекЁ нащадки, що зразки камЁння з МЁсяця доставили на Землю американськЁ космонавти? Очевидно, що цей факт вЁдЁб'╨ться лише у мЁфах. Вважа╨ться, що "внутрЁшн╨ серце", або випромЁнювання каменя ЧЁнтаманЁ, "сильнЁше радЁю", але дЁ╨ назовсЁм Ёнших частотах. А коли точнЁше, то якраз на тих, що вЁдповЁдають ментальним вЁбрацЁям людини. СтародавнЁ хронЁки АзЁ© повЁдомляють, що божественний посланець небес дав уламок цього каменю Тазлаву, ЁмператоровЁ Атлантиди. За незапам'ятних часЁв великий шматок каменю помЁстили в Башту Шамбали, а невеличкЁ осколки час вЁд часу надсилаються в ту чи Ёншу частину ЗемлЁ, де наста╨ нова ера або зароджу╨ться нова цивЁлЁзацЁя. Однак цЁ маленькЁ шматочки ЧЁнтаманЁ пЁдтримують постЁйний зв'язок з основним каменем, що перебува╨ в АзЁ©. Один Ёз таких осколкЁв опису╨ться як шматочок розмЁром у мЁзинець, ма╨ форму якогось плоду чи навЁть серця, свЁтло-сЁруватого кольору, з незрозумЁлим Ё╨роглЁфом, викарбуваним на ньому. Кажуть, що коли камЁнь темнЁша╨, то збираються хмари, коли важча╨, то лл╨ться кров, коли потрЁску╨, то наближа╨ться ворог. Коли камЁнь займа╨ться вогнем, свЁт спостигають небаченЁ потрясЁння. Та коли над каменем ся╨ зЁрка, настають мир Ё благополуччя. Богдо-геген, лама©стський першосвященик в УрзЁ, якому на початку 20-х рокЁв пЁдлягало щонайменше шЁстдесят тисяч лам, зачитав Ф. Оссендовському такий уривок з давньо© хронЁки: "Коли ГушЁхан, правитель олетЁв Ё калмикЁв, завершив вЁйну проти "червоних шапок" у ТЁбетЁ, то вивЁз звЁдти загадковий "чорний камЁнь", що його свого часу надЁслав Далай-ламЁ Володар свЁту". За цим повЁдомленням, камЁнь певний час переховувався в УрзЁ, Ё то був напрочуд сприятливий для МонголЁ© час, поки камЁнь не щез. Лами розповЁдали, що жерцЁ-правителЁ МонголЁ©, переважно тЁбетцЁ, могли передбачити майбутн╨ завдяки каменю Норбу РЁнпоч, бо ЁнодЁ на його поверхнЁ проступали знаки й лЁтери, що ©х розумЁли верховнЁ лами. ╡ цЁ пророцтва могли стосуватися цЁлих народЁв. ОкультнЁ перекази АзЁ© говорять, що чимало царЁв Ё правителЁв у минулЁ ЁсторичнЁ епохи володЁли цим каменем -- серед них згадуються Акбар у ╡ндЁ©, Соломон в ╡уде© Ё один з ЁмператорЁв Китаю. Невеличкий шматочок космЁчного каменю було надЁслано Ё в ╙вропу, аби посприяти утвердженню ЛЁги НацЁй. ╡ хоча ця спроба скЁнчилася невдачею, вона все ж украй показова пЁсля страхЁть першо© свЁтово© вЁйни. ╡з ╙вропи камЁнь той повернув до Шамбали саме Микола РерЁх -- наприкЁнцЁ 20-х рокЁв. "Ми усвЁдомлю╨мо провЁщену долю каменю, що поверта╨ться в рЁдну оселю",-- мовиться в однЁй схЁднЁй легендЁ. ВЁрш Миколи РерЁха присвячено поверненню ЧЁнтаманЁ в Шамбалу пЁд час його виснажливо© експедицЁ© через Центральну АзЁю; у вЁршЁ навЁть згадуються Ёмена китайських та тЁбетських носЁ©в: Фу, Ло, Хо, КамЁнь несЁте. Воздайте сильним, ВЁддайте вЁрним. ╙нно, Гуйо, Дья -- Прямо ЁдЁть! ТЁ з небагатьох, кому пощастило вЁдчути випромЁнювання цього каменю, свЁдчать, що вЁн спричиню╨ могутнЁй приплив космЁчно© енергЁ© Ё змЁню╨ свЁдомЁсть. Картина РерЁха "ЧЁнтаманЁ" зобража╨ понЁ, який везе на спинЁ скриньку, оточену ореолом. Саме у цЁй скриньцЁ й везли камЁнь у Башту Шамбали через глибоку ущелину, серед велетенських скель, що стримЁли обабЁч. Охоронцям експедицЁ© було наказано якнайпильнЁше охороняти саме цю безцЁнну поклажу. ╡ попри напади бандитЁв та лютЁ холоди, що косили в'ючних тварин, камЁнь усе ж було благополучно доставлено до його витоку. "Немов дЁамант, ся╨ свЁтло на баштЁ правителя Шамбали",-- мовить схЁдна книга. ╡сторЁя каменю, доставленого на Землю з далеких свЁтЁв, справдЁ вида╨ться фантастичною. Але саме так говорять тЁбетськЁ й монгольськЁ перекази про Ёстот з вЁддалених зЁрок. А перекази цЁ виникли задовго до нашого космЁчного вЁку. Ф. Оссендовський пише в сво©й книзЁ, як учителЁ-лами вводили учнЁв у летаргЁчний стан, потЁм занурювали у вЁдвар Ёз спецЁальних трав, через що тканини тЁла твердли, не руйнуючись. ©х сповивали, наче ╨гипетськЁ мумЁ©, пЁсля чого псевдозакам'янЁлЁ молодЁ лами пЁд дЁ╨ю психЁчно© енергЁ© вта╨мниченого ставали невагомими й з величезною швидкЁстю злЁтали в небо. У такому станЁ учнЁ не вЁдчували холоду, вони не потребували кисню, а проте мали здатнЁсть запам'ятовувати все, що бачили. МолодЁ лами подорожували до Ёнших планет, а коли через кЁлька рокЁв поверталися, ©х оживляли Ё вони розповЁдали про бачене в Ёнших свЁтах. Олександра ДевЁд-НЁл побачила свого першого "лЁтаючого ламу" на плато Чантан у ТЁбетЁ. Вона певний час спостерЁгала за ченцем, що робив велетенськЁ стрибки, вЁдштовхуючися вЁд землЁ, як м'яч. Його широко розплющенЁ очЁ немов прикипЁли до яко©сь неймовЁрно вЁддалено© точки в небесному просторЁ -- на гурт французьких дослЁдникЁв вЁн не звернув анЁнайменшо© уваги. ДослЁдниця також згаду╨ про лам, якЁ могли ставати невидимими або, навпаки, раптово з'являтися невЁдомо звЁдки. Одна з картин Миколи РерЁха явля╨ собою криптограму. Назива╨ться картина "РЁгден Джапо, Правитель Шамбали", а зображено на нЁй пЁщанисту долину, довкола яко© зводяться стрЁмкЁ скелЁ -- типовий кра╨вид у ЦайдамЁ. В печерЁ зображено вогненну буддоподЁбну постать, що вЁдда╨ наказ кЁнним гЁнцям перед собою. Якщо покласти картину на правий бЁк, то в ©© верхньому лЁвому кутку можна розрЁзнити бородатий профЁль РерЁха серед обрисЁв гЁр. А серед нагромадження скель у центрЁ композицЁ© вгаду╨ться контур ракети чи фюзеляж ТЁбетський прапор, невЁдомий на ЗаходЁ. На ньому зображено Володаря Шамбали в сво©й столицЁ серед заснЁжених гЁр. ЖЁноче й чоловЁче божества допомагають його завданню трансформувати людину в надлюдину; вони тримають численнЁ дарунки для майбутнього людства. Внизу легЁони СвЁтла атакують орди Темряви: це -- тЁбетська версЁя бЁблЁйного Армагеддона. Чита╨ться ця криптограма так: "РерЁх лЁтав на цьому апаратЁ"? Таке припущення пЁдтверджують слова махатми Мор'© у пЁслямовЁ до "АгнЁ-Йоги": "СтруменЁ цього вогню обпалювали КамЁнь у його великому польотЁ перед лицем Сонця". Якщо цЁ слова стосуються каменю ЧЁнтаманЁ, то чи не слЁд це сприймати так, що Микола РерЁх здЁйснив космЁчну подорож до внутрЁшнЁх планет Ё Сонця? Чи не мчав його в мЁжпланетну подорож Лунг-та, тЁбетський Пегас? ОскЁльки ми розгляда╨мо артефакти з Ёнших свЁтЁв, варто мати на увазЁ ще одну чудову тЁбетську легенду. ТЁбетцЁ вЁрять, що в прадавнЁ часи поблизу монастиря Сера у ЛхасЁ з неба впав жезл. Цей золотий жезл, або доржЁ, зберЁга╨ться вже в монастирЁ кЁлька вЁкЁв. БЁльше того. Далай-лама ма╨ титул Володаря Блискавки, бо доржЁ, вважа╨ться, здатен вивергати блискавки. Кажуть, що пЁд час деяких релЁгЁйних вЁдправ жезл той випромЁню╨ слЁпуче свЁтло. ДоржЁ ма╨ коротке рукЁв'я, з обох кЁнцЁв якого розташовуються округлЁ бутони лотоса. СрЁбнЁ, бронзовЁ або залЁзнЁ копЁ© цього жезла можна бачити в бЁльшостЁ тЁбетських монастирЁв. Хоча можна й подумати, що доржЁ -- специфичний елекричний пристрЁй, сферичнЁ кЁнцЁ якого слугують катодом Ё анодом, верховнЁ лами вЁдкидають таке припущення. ВЁн може дЁяти пЁд впливом невЁдомо© сили, пЁдконтрольно© тренованому будЁйському йоговЁ. ДеякЁ джерела натякають, що наймогутнЁший на землЁ доржЁ ма╨ правитель Шамбали. Його описують, як металевий скЁпетр Ёз двома дЁамантовими кулями на кЁнцях. Як Ё ЧЁнтаманЁ, цей Великий доржЁ здатен фокусувати могутнЁ космЁчнЁ сили й керувати ними. Хоча час великих одкровень стародавньо© науки й реально© появи УчителЁв Сходу ще не настав, цЁкаво було б узнати детальнЁше про появу ©х у монастирЁ ТашЁ Лхунпо безпосередньо перед китайською окупацЁ╨ю ТЁбету. Доктор Сейке Вада, що був свЁдком цЁ╨© подЁ©, виклав сво© враження в американському журналЁ "КосмЁчна зЁрка": "УчителЁ не мають якогось певного розкладу, коли вони повиннЁ з'являтися. ╡нодЁ вони постають перед сво©ми учнями, щоб проголосити проповЁдь, ЁнодЁ придЁляють увагу кЁльком обраним чи й навЁть одному. З УчителЁв, яких найбЁльше знають захЁднЁ учнЁ, послЁдовники окультизму, доктор Вада бачив Кут ХумЁ, Мор'ю та Джвалу Кула. Час, проведений ним бЁля стЁп УчителЁв, був осяяний свЁтлом високо© духовностЁ". СлЁд зазначити, щодо 30-х рокЁв гурти лам, званих кутхум-пас, нерЁдко збиралися в долинЁ Цангпо. То були лами-учнЁ архата Кут ХумЁ. ВисокЁсть та╨мно© доктрини стане очевидною, коли адепти дадуть переконливЁ докази невЁдомо© ЁсторЁ© людства, ©хнЁ велетенськЁ пЁдземнЁ бЁблЁотеки й музе© добре убезпеченЁ, а входи до них ретельно замаскованЁ. СтолЁття тому Олена Блаватська казала, що нема╨ пЁдстав побоюватися, що ©х знайдуть навЁть тодЁ, коли "цЁлЁ армЁ© вторгнуться в цЁ пЁщанЁ простори". ╡ справдЁ, тисячЁ солдат Ё робЁтникЁв уже проникли на територЁю Шамбали, щоб добувати нафту в ЦайдамЁ. Та таке було давно передбачено. У чому ж секрет цього осередку космЁчно© культури? Доброта, вза╨моповага, здоровий спосЁб життя, ретельно продумане планування, Ё╨рархЁчна дисциплЁна, безкорисливЁсть Ё прагнення спЁвпрацювати з матЁр'ю-природою. ╡нтереси цього ерудованого Братства охоплюють науку, фЁлософЁю, релЁгЁю, мистецтво й музику в найширшому розумЁннЁ. Це зовсЁм не рай для лЁнивих Ё байдужих, не сонливий ШангрЁ-Ла. Це -- серце людства, яке упродовж вЁкЁв самовЁддано бореться з невЁглаством, жертвуючи заради цього сво©ми найблагороднЁшими членами. Але справжньо© ЁсторЁ© цих мученикЁв за правду ще не написано. У цЁй спЁльнотЁ, що грунту╨ться на засадах спЁвробЁтництва, дисциплЁни, братерсько© любовЁ й фЁлософського ЁдеалЁзму, якщо Ё бувають якЁсь розходження в поглядах, то нЁколи не бува╨ розбрату Ё чвар, бо Шамбала -- це синонЁм гармонЁ©. На завершення цього роздЁлу не зайве згадати й такий Ёстотний факт, як останн╨ злиття общин Шамбали; воно мало мЁсце в ТЁбетЁ у XIV столЁттЁ, а очолив його Цонкаба. ВЁн здЁйснив свЁй задум Ёз монастиря ТашЁ Лхунпо поблизу ШЁгадзе. А. П. СЁннетт так опису╨ цю визначну подЁю: "З незапам'ятних часЁв у ТЁбетЁ Ёсну╨ певний засекречений район, досЁ зовсЁм невЁдомий, досяжний хЁба що для вта╨мничених, але неприступний для звичайних мешканцЁв як цЁ╨© кра©ни, так Ё Ёнших. У цьому та╨мничому районЁ живуть адепти. За минулих часЁв махатм було значно бЁльше, розсЁяних по всьому свЁту. Поступ цивЁлЁзацЁ© спричинився до магнетизму, до якого вони прагнули, проте в епоху, про яку мовиться, тобто в XIV столЁттЁ, вже почався загальний рух до ТЁбету частини окультистЁв, доти розсипаних по всЁх усюдах". У той час, коли лише кЁлька тЁбетських лам знають про Ёснування ПЁвнЁчно© Шамбали й про зв'язок сво©х найвищих пандЁтЁв Ёз цЁ╨ю оазою бодЁсатв, найдоброчеснЁшЁ й найосвЁченЁшЁ з них зберЁгають та╨мну науку, що ╨, безперечно, спадком само© Шамбали. Наука ця -- калачакра, або Колесо часу. Про не© Ё пЁде мова в наступному роздЁлЁ. 5. КАЛАЧАКРА, НАУКА БОД╡САТВ Хоча на сьогоднЁ жодного предмета з Шамбали в наших музеях не виявлено, тЁбетськЁ книги "Ганжур" Ё "Данжур" мЁстять тексти, нЁбито скопЁйованЁ з манускриптЁв Шамбали. КрЁм того, упродовж ЁсторЁ© посланцЁ з мЁсЁями в зовнЁшнЁй свЁт споряджалися ПЁвнЁчною Шамбалою. ЦЁ два факти пЁдтверджують достовЁрнЁсть культурного й наукового центра, схованого у вЁдособленому куточку земно© кулЁ. ЦЁ тЁбетськЁ тексти мовлять Ё про науку калачакру, завуальовану символами й алегорЁями, яких годЁ зрозумЁти будь-кому, окрЁм вта╨мничених лам. ТЁбетський буддизм вважа╨, що знання калачакри вЁдкрива╨ дверЁ до сприйняття та╨много вчення бодЁсатв -- Ёстот, якЁ завершили свою земну еволюцЁю Ё присвятили себе людству. До запровадження соцЁалЁзму в Кита© у монастирях ТашЁ Лхунпо поблизу ШЁгадзе й Кум-бум у ПЁвнЁчно-СхЁдному ТЁбетЁ дЁяли спецЁальнЁ школи, де вивчали калачакру. Багато монастирЁв у ТЁбетЁ й МонголЁ© мали вчителЁв з цього предмета. Щоб потрапити в школу калачакри, лама мусив провести кЁлька рокЁв у монастирЁ Ё заслужити репутацЁю суворого аскета. ПЁсля цього настоятель монастиря мЁг рекомендувати його в цю школу. Лише найздЁбнЁшЁ, найрозумнЁшЁ й найдоброчеснЁшЁ лами ставали учнями таких та╨мних шкЁл. Хоча бЁльшЁсть кандидатЁв складають жовто-шапковЁ лами3, прихильники реформованого буддизму Цзонкаби, який загалом заперечу╨ тантричну магЁю4, калачакра зажила неабияко© слави саме завдяки цим ламам. ╡сторЁя свЁдчить, що й сам Цзонкаба був учителем калачакри. Вивчення калачакри почина╨ться з астрономЁ©, астрологЁ© та санскриту. Аби зберегти вмисне ускладнений символами письмовий виклад цЁ╨© системи, ключ до яко© знають лише адепти, Ёстинне вчення калачакри нЁколи не ставало набутком громадськостЁ й не перекладалося на ╨вропейськЁ мови навЁть у криптографЁчнЁй формЁ. Та все ж деякЁ факти щодо цього вчення в ТЁбетЁ та МонголЁ© можна з'ясувати з такого джерела, як "БлакитнЁ аннали, або КоментарЁ до калачакри", написанЁ Бу-стон РЁнчен-грубом у ТашЁ Лхунпо 1322 року. ╡снують Ё ранЁшЁ роботи Ра-лоцави з XI столЁття (перекладенЁ доктором Е. ОбермЁллером у ГейдельберзЁ 1931 року). Ми зупиня╨мося на вченнЁ калачакри переважно тому, що воно щЁльно пов'язане з Шамба-лою, звЁдки ця система традицЁйно виводиться. ФахЁвець з тЁбетських текстЁв ЮрЁй РерЁх в однЁй Ёз сво©х робЁт робить Ёстотне зауваження щодо зв'язку калачакри та Шамбали: "Питання калачакри найтЁснЁшим чином пов'язане з проблемою Шамбали, загадковою мЁсцевЁстю, звЁдки ця система в другЁй половинЁ Х столЁття прийшла в ╡ндЁю, та ще з проблемою походження тЁбетського шЁстдесятирЁчного циклу". На думку ЮрЁя РерЁха, пошуки Шамбали й духовного зв'язку з ©© Правителем Ё ╨ кЁнцевою метою послЁдовникЁв калачакри. ОсяянЁ ченцЁ склали описи цЁлячу до Шамбали, де географЁчнЁ вказЁвки чергуються з ЁнструкцЁями щодо духовно© пЁдготовки тих, хто прагне ввЁйти в сферу Шамбали. ТЁбетська священна лЁтература мЁстить вдосталь даних про походження калачакри. ВсЁ версЁ© згоднЁ, що калачакра вперше зЁйшла на Будду пЁд час його осяяння бЁля велико© ступи (культова споруда конЁчно© форми) ШрЁ Дганьякатака в провЁнцЁ© Мадрас. Саме тодЁ несподЁвано з'явився Сучандра, цар Шамбали, в супроводЁ безлЁчЁ божественних Ёстот. ДавнЁ тЁбетськЁ тексти (скажЁмо, Ра-лоцави, що жив дев'ять столЁть тому) приливають свЁтло на цЁлЁ й ЁсторЁю вчення Колеса часу Ё на його походження. Витяг Ёз одного його манускрипту полегшить зрозумЁти природу шамбальсько© традицЁ©. "Адепти калачакри, уславленЁ в науцЁ бодЁсатв, жили в ╡ндЁ©. ТодЁ в ОрЁссЁ народився пандЁт ЦЁлу, великий учитель, що глибоко пЁзнав усЁ лЁтаки (компЁляцЁ©). ТЁ, хто сподЁва╨ться досягти стану Будди за одне життя, повиннЁ вивчити мантраяну (знання всЁх окультних слЁв влади), а надто науку бодЁсатв (калачакру). Учитель ЦЁлу взнав, що ця наука збереглася в ШамбалЁ. ЦЁлу, неквапом подорожуючи, досяг вершини гори й зустрЁв там незнайомця. "Куди ти просту╨ш?"-- запитав його той. ЦЁлу вЁдповЁв: "У Шамбалу, пЁзнати вчення бодЁсатв". "Шлях туди винятково важкий,-- зазначив незнайомець.-- Та якщо ти так прагнеш цього знання, то можеш отримати його тут". ТодЁ пандЁт ЦЁлу впЁзнав у незнайомцЁ втЁленого МанджушрЁ (бодЁсатву)5 Ё впав перед ним, запропонувавши йому мандалу (кругову дЁаграму). Незнайомець пояснив йому всЁ та╨мнЁ вказЁвки коментарЁв до "Книги влади". ПЁсля цього ЦЁлу вирушив у СхЁдну ╡ндЁю Ё навчив калачакрЁ пандЁта Ачар'ядеву, що народився в БарендрЁ Ё зрЁвнявся знаннями зЁ сво©ми попередниками Ё повнЁстю дисциплЁнував свЁй розум. Дехто стверджував, що в нього були видЁння богинЁ Тари, Ё все, що вЁн бажав, йому гарантувалося. Навчений БЁлою Тарою, вЁн вирушив до Шамбали". Цей текст XI столЁття свЁдчить, що вЁра в Шамбалу жила серед тЁбетцЁв упродовж багатьох вЁкЁв. Соманатха, кашмЁрський брахман, принЁс калачакру в ТЁбет 1026 року. Йому ж приписують Ё впровадження в ТЁбетЁ шЁстдесятирЁчно© календарно© системи з дванадцяти тварин Ё п'яти елементЁв (у цЁй системЁ кожен рЁк ма╨ назву таких тварин: миша, бик, тигр, за╨ць, дракон, змЁя, кЁнь, вЁвця, мавпа, птах, собака Ё свиня; у по╨днаннЁ з деревом, погнем, землею, залЁзом Ё водою вони утворюють шЁстдесятирЁчний цикл. Так, 1977 рЁк був Роком вогненно© змЁ©. ТЁбетський рЁк почина╨ться з молодого мЁсяця в лютому). Особливе зацЁкавлення виклика╨ те, що тЁбетсько-китайськЁ дванадцятирЁчнЁ цикли науково виходять з тривалостЁ перЁоду обертання ЮпЁтера навколо Сонця, що склада╨ 11,86 рокЁв. Украй Ёстотно, що тЁбетський календар почина╨ться з року впровадження у ТЁбетЁ калачакри (1026), який вЁдкрив так звану еру РабджйонЁ. Тому. скажЁмо, 1975 рЁк ╨ 949-м роком тЁбетсько© хронологЁ©, що пЁдкреслю╨ виняткове значення калачакри для тЁбетсько© культури. Десята книга "Блакитних анналЁв", складена Гос Лоцаба Гзоннудпалом мЁж 1476-78 рр., цЁлком присвячена поширенню калачакри в ТЁбетЁ. Про саме вчення вЁдомо обмаль через його езотеричний характер, але такЁ ЁсторичнЁ працЁ, як "БлакитнЁ аннали", мЁстять натяки на Принципи калачакри. Перша книга "Блакитних анналЁв" вказу╨ високЁ цЁлЁ для буддЁйських посвятникЁв: "Я вЁтаю Ёнту©тивне, трансцендентальне, неосяжне, що ╨ джерелом радостЁ для мудрецЁв, що поширю╨ться серед блискучого зЁбрання, що уособлю╨ спокЁй, що вказало декому Колесо Вчення Найвищого Осяяння, що зрозумЁле для йогЁв, надЁлених найвищим споко╨м, що важке для сприйняття, важке для дослЁдження, всепроникне, безпричинне". Десята книга "Блакитних анналЁв" наводить такЁ вказЁвки учителя калачакри сво╨му учневЁ: "Тепер ти прийми таку позу, як Ё я, Ё звЁльни свЁй мозок вЁд думок". ДавнЁй текст згаду╨ два стани медитацЁ©: яснЁсть Ё постЁйнЁсть. ВЁн мовить про рза╨мозв'язок мЁж Сонцем, МЁсяцем, зЁрками й нервовими центрами тЁла, або чакрами. В Ёншому параграфЁ сказано, що "мудрЁсть пЁзна╨ той, хто умЁ╨ контролювати сво╨ дихання", Ё натяка╨ться на "дЁм кундали, запалено© внутрЁшнЁм вогнем", або на кундалЁнЁ при основЁ хребта. "ТодЁ мо╨ Ёлюзорне тЁло, поглинуте сяючим полум'ям, я скидаю, як змЁя скида╨ шкЁру",-- каже текст. Це, безумовно, означа╨ психЁчну проекцЁю або вЁддЁлення свЁдомостЁ вЁд тЁла. РозповЁдаючи про одного вчителя калачакри, рукопис зазнача╨, що "вЁн займався медитацЁ╨ю Ё досяг здатностЁ складати новЁ мантри. ВЁн навчав калачакри Ё мав багато учнЁв; помер вЁн вЁсЁмдесятирЁчним у РЁк дерев'яного коня (1282)". В Ёншому мЁсцЁ опису╨ться учень йоги: "ВЁн медитував три роки, три пЁвмЁсяцЁ Ё три днЁ за методом йоги, як це радить калачакра. За цей час органЁзм, вважа╨ться, зазна╨ цЁлковито© змЁни". Текст згаду╨ Ё такЁ окультнЁ прийоми, як використання учнями дзеркал, щоб отримати видЁння Ё досягти космЁчно© свЁдомостЁ. Описуються Ё численнЁ прояви окультних сил великими адептами калачакри. У життЁ ченця Грагс-па Сен-ге був випадок, коли вогонь породив коштовнЁ каменЁ. ВЁн помер вЁсЁмдесяти дев'яти рокЁв (1343 року). ПЁд час кремацЁ© його останки дивовижним чином перетворилися на буддЁйськЁ релЁквЁ©. У життЁ Ванаратхи ставалися всЁлякЁ надприроднЁ феномени, як-от злива з квЁтЁв, струменЁ бЁло© води зЁ стелЁ Ё навЁть райдуги в його оселЁ. Помер вЁн 1468 року доброхЁть, коли сидЁв випростаним на килимЁ в йогЁчнЁй позЁ; пЁд час його кремацЁ© увесь Непал осяяло дивовижне покривало райдуг у небЁ. ╡нший адепт калачакри, Бон-дон РЁнпоче вЁдомий тим, що сотворив у XII столЁттЁ чудо, коли пЁд час церемонЁ© посвячення полум'я свЁчок перетворилося в вогнянЁ малюнки й символи. РозповЁдь про його життя закЁнчу╨ться значуще: "У вЁцЁ п'ятдесят одного року вЁн вирушив до Шамбали". У "Блакитних анналах" можна виявити рЁзнЁ прояви фЁзичних Ё телепатичних контактЁв окремих вчителЁв калачакри з Шамбалою. СкажЁмо, один Ёз них розповЁда╨ про випадок з пустельником Калачакрападою: "ВЁн знався на п'яти галузях науки, його благословила сама Тара,-- вЁн ©© виразно бачив. Якось Достославна мовила йому: "У ПЁвнЁчнЁй ШамбалЁ Ёсну╨ багато тантр (формул вта╨мничення) Ё коментарЁв, якЁ склав Ё провЁстив Будда,-- приходь за ними Ё слухай ©х!" ВЁн вирЁшив вирушити туди. Дехто казав, що коли вЁн став готуватися до подорожЁ в Шамбалу, то перед цим побував там у видЁннЁ й отримав доктрини Ар'я АвалокЁтешвари. Останн╨ твердження слЁд допустити". ЦЁ згадки про Тару й калйчакру матимуть Ёстотне значення в контекстЁ роздЁлу "ХрамовЁ дЁалоги". Микола РерЁх був свЁдком незвичайного феномена, що, безперечно, демонстрував калачакру. Якось на початку 20-х рокЁв вЁн Ёз кЁлькома компаньйонами подорожував в автомобЁлЁ мЁж ДарджЁлЁнгом Ё Гхумом у ГЁмалаях. Я теж про©здив тЁ╨ю гЁрською дорогою. РерЁх пише, що водЁй автомобЁля раптом пригальмував, коли на дорозЁ з'явився паланкЁн, який несли четверо чоловЁкЁв. Коли автомобЁль зупинився, аби пропустити його, пасажири побачили в паланкЁнЁ ламу. ВЁн був у червонЁй з жовтим одежЁ, на головЁ мав корону, волосся довге й чорне, коротку чорну бороду, нечасту для лам. Той незвичайний лама посмЁхнувся Ё кЁлька разЁв кивнув головою гуртовЁ РерЁха. АвтомобЁль продовжив путь, але пасажири його ще не раз озиралися на дивного ламу в паланкЁнЁ. Коли РерЁх почав розпитувати про цього загадкового ламу, йому вЁдповЁли, що в паланкЁнах носять лише Далай-ламу Ё Панчен-ламу, а корону надягають тЁльки пЁд час храмових церемонЁй. "Ви, певно, бачили ламу з Шамбали!" -- висловили здогад ченцЁ в ГхумЁ. Дощ, викликаний оракулом Лхаси, теж можна вважати виявом калачакри. Це диво опису╨ ГенрЁх Гаррер у книзЁ "СЁм рокЁв у ТЁбетЁ". Лама впав у транс Ё почав пронизливо вигукувати заклинання. Як пише Гаррер, "можна вЁрити в чудеса або шукати Ёнше пояснення, але факт залиша╨ться фактом: вЁдразу пЁсля його заклинань пЁшов дощ". ЗакЁнчити цей роздЁл я хотЁв би ще однЁ╨ю згадкою про його святЁйшество Панчен-ламу, якого я бачив замолоду пЁд час процесЁ© в Кита©. Коли 1916 року новозбудований храм Будди Майтре© в монастирЁ ТашЁ Лхунпо готувався прийняти велетенську статую, Панчен-лама попрохав свого старого вчителя, пустельника Кйонгбу-рЁнпоче, керувати церемонЁ╨ю установки стату©. ПерестарЁлий чернець вЁдмовився, мовляв, здоров'я його надто слабке Ё смерть близько. Та все ж погодився освятити новий храм. Через кЁлька мЁсяцЁв Панчен-лама послав паланкЁн Ё почет за Кйонгбу-рЁнпоче, щоб доправити його в монастир ТашЁ Лхунпо на церемонЁю. Бачили, як вЁн сЁв у паланкЁн, коли прибули носЁ©. Але на церемонЁ© освячення Панчен-лама та ЁншЁ лами, зайнятЁ богослужЁнням, були просто враженЁ, побачивши, що вЁн пЁдходить до монастиря самотою Ё пЁшки. На очах людей вЁдлюдник пЁднявся сходами, увЁйшов у храм, обЁйняв статую Майтре©, незбагненним чином злився з нею Ё зник. Коли згодом прибув паланкЁн, вЁн виявився порожнЁм. Очевидно, Кйонгбу-рЁнпоче виконав свою обЁцянку Панчен-ламЁ з допомогою калачакри. ЗвЁсно, не всяку магЁю слЁд вЁдносити до калачакри, а лише тЁ феномени, що залежать вЁд високо© духовностЁ ©х виконавцЁв, що вдаються до унЁверсально© сили, сховано© у ядрЁ атома -- нею адепти оволодЁвають через ╨днання з матЁр'ю-природою. У цьому секрет калачакри. ПевнЁсть, що Шамбала ╨ джерелом цЁ╨© високо© окультно© науки, отже, ста╨ зрозумЁлою. СлЁд пЁдкреслити й такий Ёстотний факт. ПровЁдна секта тЁбетського буддизму гелукпа, представлена Далай-ламою Ё Панчен-рЁнпоче, засуджу╨ демонстрування всЁляких зорових Ё слухових психЁчних феноменЁв, оскЁльки прагне змЁцнити довЁру людини до органЁв зору й слуху, тодЁ як буддизм прагне пробудити внутрЁшн╨ духовне сприйняття. Заняття калачакрою лише складова частина навчання посвячених, але вона допустима лише в виняткових випадках, коли незвичайнЁ прояви доцЁльнЁ. Перекази про Шамбалу не обмежуються ТЁбетом та МонголЁ╨ю, а побутують Ё в Ёнших кра©нах, скажЁмо, в РосЁ©; там вони дещо рЁзняться деталями й вЁдомЁ пЁд Ёншою назвою: "Кра©на БЁлих Вод". 6. КРА╞НА Б╡ЛИХ ВОД Серед росЁйських старовЁрЁв Ёсну╨ дивне повЁр'я: той, хто пЁде зворотним шляхом татар-завойовникЁв до МонголЁ©, знайде БЁловоддя, де на вЁдлюддЁ, вдалинЁ вЁд грЁшного свЁту живуть святЁ люди. У санскритському переказЁ ВЁчна земля, яку нездатнЁ зруйнувати нЁ вогонь, нЁ вода, названа БЁлим островом. Це тим показовЁше, що обЁтована земля росЁйських прочан зоветься БЁловоддям. Як виплива╨ з росЁйського фольклору, фантомне царство АзЁ© ма╨ багато потайних печер Ё надЁйно захищене велетенськими гЁрськими кряжами зЁ снЁговими вершинами. Легенда стверджу╨, що бЁля володЁнь мудрецЁв лежить озеро Лопон. ╡ без ╢рунтовних географЁчних знань зрозумЁло, що загадкове озеро Лопон -- це озеро Лобнор у ГобЁ, коло хребтЁв Алтин Тага й Куньлуня, про якЁ стЁльки мовиться в давнЁх китайських рукописах. БЁльше того, поверхню цього озера частково вкрива╨ бЁла плЁвка кристалЁчно© солЁ. Саме воно може бути одним Ёз бЁлих озер БЁловоддя. В оповЁданнЁ "ЧервонЁ замети" росЁйський письменник В. Шишков згаду╨ БЁловоддя: "╙ на свЁтЁ така дивовижна кра©на, назива╨ться вона БЁловоддя. ╡ в пЁснях про не© спЁвають, Ё в казках розповЁдають. У СибЁру вона, за СибЁром, а чи й деЁнде. КрЁзь треба пройти степи, гори, вЁкову тайгу, все на схЁд, до сонця, путь свою правити, Ё, коли щастя вЁд народження тобЁ дароване, побачиш БЁловоддя самовЁч. ╡ ця кра©на нЁкому не належить, у нЁй вся воля, вся правда споконвЁку живе, ця кра©на -- дивовижна". Фольклор Ё лЁтература Давньо© РусЁ дають численнЁ свЁдчення, що за всЁма цими фантастичними оповЁдями може приховуватися правда. Легенда про БЁловоддя ма╨ багато спЁльного з легендою про пЁдземне мЁсто КЁтеж, куди потрапля╨ лише праведна людина. Це мЁсто святих людей до певного часу невидиме, каже легенда. ВЁруючЁ в РосЁ© колись прикладалися вухом до землЁ, силкуючись почути, як дзвонять церкви в цьому пЁдземному мЁстЁ. Напучування, якЁ давали старики тим, хто збирався в КЁтеж, полягали в тому, що цЁ╨© обителЁ правди досягне той, у кого сильна воля. Хто зважиться на таке, не повинен повЁряти сво©х задумЁв нЁ родичам, нЁ друзям, тЁльки молитись Ё роздумувати, поки перед його зором не постане виразний образ священного мЁста. Як Ё мЁф про БЁловоддя, цей переказ Ё собЁ згаду╨ про шлях монгольських завойовникЁв; ним треба пройти у зворотному напрямку, щоб знайти священне мЁсто в АзЁ©. Це повЁр'я схоже на середньовЁчну легенду про Святий Грааль тим, що шукач мусив мати стЁйку душу, аби подолати безлЁч важких випробувань. Та якщо росЁйський прочанин на шляху до свято© землЁ духовно пЁдготовлений, то стражЁ святого мЁсця вийдуть йому назустрЁч, коли вЁн до нього наблизиться. Така певнЁсть пронизу╨ Ё мЁф про БЁловоддя. Протягом вЁкЁв прочани не раз намагалися знайти легендарне БЁловоддя десь у ЦентральнЁй АзЁ©. Багато шукачЁв повернулися нЁ з чим, якщо взагалЁ повернулися. Вважалося, що вони наклали життям, намагаючись перетнути ГобЁ чи ТЁбет. Однак це не зупиняло Ёнших, Ё побутували чутки, що дехто таки дЁстався тЁ╨© загадково© кра©ни. Близько шЁстдесяти рокЁв тому в КостромЁ помер один старий чернець. Хоч Ё знали, що вЁн побував у ╡ндЁ©, все ж украй дивно було бачити серед паперЁв цього християнського ортодокса щоденник, який засвЁдчував його близьке знайомство з доктриною гЁмалайських махатм. До тих же народних переказЁв можна вЁднести й росЁйську легенду про Чудь, або Кра©ну Чудес. Вона мовить про втечу в пЁдземне мЁсто гурту людей, що рятувалися вЁд утискЁв царату. Щойно вони потрапили туди, як проходи, що вели в пЁдземелля, затулили кам'янЁ брили. ВтЁкачЁ обЁцяли повернутись Ё принести новЁ знання, коли настане час. У цьому переказЁ багато спЁльного з розповЁдями про Шамбалу в МонголЁ©. Як повЁду╨ легенда про БЁловоддя, за БЁлоозером серед найвищих гЁр лежить чудова долина, обитель святих людей. ГеографЁчнЁ ознаки вказують на озеро Лобнор Ё хребет Алтин Таг, вЁдгалуження Куньлуня. А саме там, за лаоськими джерелами -- обитель Золото© МатерЁ Заходу Ё ©© Безсмертних. Маршрут прочан до БЁловоддя неважко нанести на карту. НайчастЁше вЁн починався вЁд рЁки ╡ртиш у СибЁру, пЁсля чого мандрЁвники перетинали гори Тянь-Шань Ё досягали солоних озер ГобЁ, бЁля пЁднЁжжя ТЁбетського плато. Микола РерЁх пише про бесЁди з алтайськими старовЁрами бЁля кордону з МонголЁ╨ю; це свЁдчення досить цЁнне, бо в ньому наведенЁ конкретнЁ мЁсця, якЁ проминали прочани на шляху до БЁловоддя: "ПЁсля виснажливо© подорожЁ, якщо не зЁб'╨теся з путЁ, то добудетеся солоних озер. Цей перехЁд украй небезпечний. ПотЁм ви пройдете до гЁр Богогорж. ЗвЁдси почина╨ться ще небезпечнЁша дорога до Коку-шЁ. А тодЁ треба йти над самим Ергором, поки не досягнеш Кра©ни СнЁгЁв". РерЁх поясню╨, що солонЁ озера -- це озера в ЦайдамЁ з його небезпечними переходами. Богогорж вЁн ототожню╨ з гЁрським масивом Бурхан Будда. КокушЁ -- це, безумовно, гЁрський хребет КукушЁлЁ, а високе нагЁр'я Ергор -- це заснЁжений Чантанг. Один старий розповЁв РерЁху про двох сво©х дЁдЁв, що вирЁшили знайти БЁловоддя. ©х не було три роки, а коли повернулися, то розповЁдали сЁм'ям про великЁ дива, якЁ бачили в обителЁ мудрецЁв. Ця розповЁдь вЁдомого дослЁдника АзЁ© заслугову╨ серйозно© уваги, бо показу╨, що дехто таки досягав БЁловоддя, або Шамбали. Так що легенда про БЁловоддя, як Ё легенда про Шамбалу, може бути народною згадкою про давню обитель досконалих людей, якЁ вЁд першопочаткЁв ЁсторЁ© вели людство стезею вдосконалення. У цих блуканнях глибинною АзЁ╨ю багато прочан загинуло, та дехто все ж досяг мети й залишив описи див, бачених у незнанЁй землЁ. З цих описЁв видно, що прочани розповЁли б куди бЁльше про досягнення мешканцЁв того та╨много мЁсця, якби не поклялися до смертЁ зберЁгати та╨мницю. ПодЁбна розповЁдь, що походить з монастирського джерела, була записана у Вишенсько-УспенськЁй обителЁ бЁля Шацька Тамбовсько© губернЁ© 1893 року. На основЁ давнЁх записЁв Ё усних розповЁдей, вЁдомих лише найосвЁченЁшим ченцям РосЁ©, настоятель Володимир переказав цю ЁсторЁю юнаковЁ, який пЁсля революцЁ© емЁгрував за кордон. ПЁсля друго© свЁтово© вЁйни ©© опублЁкувала росЁйська емЁгрантська газета "Новая Заря" (Сан-ФранцЁско, 24 квЁтня 1949 р.). Коли професор ЮрЁй Гребенщиков з ПЁвденного коледжу (Лейкленд, ФлорЁда) дослЁдив хронЁку, то дЁйшов висновку, що вона -- переконлива версЁя однЁ╨© з багатьох прощ у Кра©ну БЁлих Вод -- можливо, навЁть одна з найбЁльш раннЁх, якЁ зна╨ росЁйська ЁсторЁя. Сага про БЁловоддя походить з монастиря Афон у ГрецЁ©, вЁдомого сво╨ю стародавньою бЁблЁотекою Ё суворою дисциплЁною схильних до мЁстицизму ченцЁв, що живуть на вЁдособленЁй горЁ. Саме тут молодий слов'янський чернець СергЁй провЁв кЁлька рокЁв перед поверненням з ВЁзантЁ©, в першЁ роки пЁсля введення християнства на РусЁ. Повернувшись у Ки©в, отець СергЁй, якому тодЁ було не бЁльше тридцяти рокЁв, розповЁв князевЁ Володимиру легенду про загадкову кра©ну на СходЁ -- Царство БЁлих Вод, де панують доброчеснЁсть Ё справедливЁсть. То був час, коли руський князь споряджав послЁв до ВЁзантЁ© та Риму, прагнучи прилучити Русь до християнсько© цивЁлЁзацЁ©. Володимира настЁльки захопила розповЁдь про легендарну кра©ну, що 987 року вЁн спорядив Ё послав велику експедицЁю на чолЁ з СергЁ╨м на пошуки цЁ╨© азЁатсько© кра©ни. ВЁн виходив з того, що мЁсЁя може завершитися приблизно за три роки. Проте минули роки й десятилЁття, а нЁяких звЁсток вЁд посольства не було, Ё ©© сумна доля стала очевидною. 1043 року в Ки╨вЁ з'явився старезний чоловЁк Ё заявив, що вЁн Ё ╨ чернець СергЁй, якого Володимир послав шукати Кра©ну Чудес в АзЁ©. Враженим ченцям вЁн повЁдав дивовижну ЁсторЁю, яка, очевидно, була вЁдповЁдно записана й збереглася серед християнських мЁстикЁв у росЁйських монастирях. Отець СергЁй розповЁв, що наприкЁнцЁ другого року ©хньо© виснажливо© подорожЁ на СхЁд вони вже втратили багато людей Ё тварин. У пустельнЁй мЁсцевостЁ, яка може бути Казахстаном, каравановЁ тралилася безлЁч кЁстякЁв людей, коней, верблюдЁв Ё мулЁв. УсЁх так налякало побачене, що вони навЁдрЁз вЁдмовилися йти далЁ; лише дво╨ погодилися супроводжувати СергЁя. Але Ё цих двох супутникЁв довелося залишити в одному селЁ наприкЁнцЁ третього року, бо вкрай погЁршилося ©хн╨ здоров'я. Сам отець СергЁй украй виснажився, проте вирЁшив або продовжити путь, або вмерти. Чутки серед мЁсцевих жителЁв у районах, якЁ вЁн проминав, свЁдчили, що загадкова кра©на насправдЁ Ёсну╨. Один провЁдник, певно, монгол, запевняв його, що зна╨ дорогу в священне царство, яке ще називали ЗаповЁдною Землею, Землею бЁлих вод Ё високих гЁр. Землею осяяних душ, Землею живого вогню. Землею живих богЁв Ё Землею чудес. Ще через три мЁсяцЁ отець СергЁй досяг кордонЁв БЁловоддя -- бЁлого озера, вкритого шаром солЁ. Його останнЁй провЁдник вЁдмовився Ёти далЁ, боячись невидимих стражЁв снЁгових гЁр Руський чернець залишився один, не боячися смертЁ Ё вЁрячи в Ёснування святах людей. Та й надто вЁн був виснажений, аби повернутися назад. Через кЁлька днЁв дороги перед ним раптом постало дво╨ незнайомцЁв. ВЁн ©х розумЁв, хоча вони розмовляли незнайомою мовою. ПотЁм СергЁя вЁдвели в село, де пЁсля вЁдпочинку йому дали роботу. Незабаром його переправили в Ёнше селище, де його прийняли, як брата. Минали мЁсяцЁ й роки. Слов'янський чернець оволодЁвав усе новими й новими знаннями. ВЁн був безмежно щасливий, що нарештЁ знайшов терплячих, спЁвчутливих, всевидющих мудрецЁв, що трудилися на благо людства. СамЁ