невидимЁ, вони знали все, що робиться в зовнЁшньому свЁтЁ. Отець СергЁй казав, що багато людей з рЁзних кра©н марно намагались дЁстатися сюди. Тут Ёснував закон, за яким лише семеро осЁб за столЁття могли вЁдвЁдати це мЁсце. Шестеро з них мусили повернутися в мирський свЁт, отримавши та╨мнЁ знання. А один залишався, Ё вЁн не старЁв, бо час для нього зупинявся. Ця сага перегуку╨ться з оповЁддю про царство пресвЁтера ╡оанна, яку я розповЁм далЁ. ЗаповЁдна земля, або Земля живих богЁв може бути лише ТЁбетом, який ма╨ такЁ назви й сьогоднЁ. Отже, фольклор Давньо© РусЁ засвЁдчу╨ реальнЁсть общини натхненних людей в серцЁ АзЁ©, що зоветься Кра©ною БЁлих Вод. Поза сумнЁвом, це -- Ёнша версЁя переказЁв про Шамбалу. 7. СВ╡ТЛОНОСЦ╡ У попереднЁх роздЁлах описувалася загублена оаза високо© духовно© культури. Тепер варто розглянути Ёншу цЁкаву можливЁсть, а саме, що цей центр направляв великих реформаторЁв, аби пЁднести людство на вищий щабель свЁдомостЁ. В ╡ндЁ© таких божественних посланцЁв, що з'являлися певно© епохи, називають аватарами. ЦЁ надлюдськЁ Ёстоти переродилися, жертвуючи собою задля спасЁння людства. ОскЁльки всЁх месЁй тут розглянути годЁ, коротко проаналЁзу╨мо лише мЁсЁ© КрЁшни, Гаутами Будди й ╡суса Христа. А також простежимо ©хнЁ зв'язки з обителлю магЁв. ╙ й ЁншЁ посланцЁ -- пророки. ╡ ©хнЁ дЁ© скеровують безпосередньо махатми Ё в певнЁ ЁсторичнЁ вЁдтинки стосуються окремих частин свЁту. Ми вибрали двох пророкЁв -- Мойсея й Магомета, аби проЁлюструвати постЁйну допомогу оази космЁчно© культури. СпасителЁ й пророки -- невЁд'╨мна частка ЁдеологЁ© минулих вЁкЁв. Заснування нового свЁту соцЁалЁзму Ё роль ЛенЁна буде розглянуто окремо. УсЁ соцЁальнЁ чи релЁгЁйнЁ рухи, Ёдеал яких -- спЁльне благо й мир на землЁ, завжди пЁдтримувались ╡╨рархЁ╨ю СвЁтла. Може здатися дивним, що цЁлковито рЁзнЁ ЁдеологЁ© походять з одного Ё того самого джерела, але це так. РЁч у тому, що кожна доктрина призначена для певно© епохи. Коли вчення спотворю╨ться, воно щеза╨, аби поступитися мЁсцем динамЁчнЁшЁй Ё сучаснЁшЁй ЁдеологЁ©. Ця Ёстина повинна виховувати в нас терпимЁсть, бо правда ма╨ багато облич. Ми розпочнемо це обговорення з життя КрЁшни -- однЁ╨© з найдавнЁших вЁдомих аватар. Його вчення Ё нинЁ надиха╨ мЁльйони ЁндусЁв Ё керу╨ ©хнЁм життям. КрЁшна народився вЁд цнотливо© дЁвчини ДевакЁ в пастушЁй хижцЁ в прекраснЁй гЁмалайськЁй долинЁ бЁля пЁднЁжжя гори Меру, що ╨ Ёншою назвою Калапи, або Шамбали. ВЁн любив усЁх, навЁть хижих звЁрЁв, Ё часто бавився з тигренятами. Коли ж пЁдрЁс, мудрецЁ почали навчати його, аби пробудити мудрЁсть, яка дрЁмала в ньому. ╡ от КрЁшна отримав посвячення бЁля нЁг великого вчителя ГЁмала©в Ё наказ знищити зло на свЁтЁ. ВЁн вирушив на береги Гангу й Джамни вчити людей, граючи на флейтЁ, щоб пробудити ©х вЁд зацЁпенЁння у фЁзичному свЁтЁ май©, або ЁлюзЁ©. Те, чому вчив КрЁшна, вЁдбито в його дЁалогах з во©ном Арджуною у "БгагавадгЁтЁ": "Душа нЁколи не народжувалась, Душа нЁколи не переста╨ Ёснувати". КрЁшна вважа╨, що людина розвива╨ться через переродження: "Багато хто вЁдновився в мо╨му народженнЁ Арджуно! ╡ в тво╨му також! Але я знаю сво© попереднЁ життя, а ти нЁ". ТисячЁ рокЁв тому цЁ слова сказав КрЁшна в долинЁ Гангу, аби просвЁтити народи ╡ндЁ©. Проте, як Ё дерева, релЁгЁ© теж усихають Ё в'януть, коли ©х переповнюють забобони. Це передбачив КрЁшна: "Людство помиля╨ться через нестямнЁ, затемненЁ знання". КрЁшна напрочуд добре висловив закон аватари: "Щоразу, коли закон порушу╨ться Ё зроста╨ беззаконня, Я народжуюсь у новому тЁлЁ, Щоб захистити праведних, щоб знищити злих, Щоб вЁдновити закон, я час вЁд часу народжуюсь". Як Ё в КрЁшни, народження Гаутами Будди теж пов'язане з ашрамами архатЁв у ГЁмалаях. Коли в пЁднЁжжЁ заснЁжених гЁр мЁстЁ КапЁлавасту в царя Шудгодани Ё царицЁ Май© народився син, до палацу прийшли семеро мудрецЁв, аби привЁтати дитину СЁддгартху. ╡ндЁйськЁ тексти мовлять, що цЁ мудрецЁ прибули з кра©ни в ГЁмалаях. ШЁстнадцяти рокЁв СЁддгартха Гаутама одружився, Ё в нього народився син. А ще через тринадцять рокЁв СЁддгартха залишив сЁм'ю й палац Ё став бродячим ченцем, бо не мЁг довше жити в розкошах, коли довкола розкинувся океан нещастя. Велика мЁсЁя СЁддгартхи Гаутами полягала в тому, щоб боротися проти несправедливо© кастово© системи в ╡ндЁ© Ё водночас дати свЁтовЁ космЁчну фЁлософЁю, першу в ЁсторЁ©. Як Ё всЁ ЁншЁ аватари. вЁн був революцЁонером, бо кинув виклик панЁвнЁй владЁ й поставив пЁд сумнЁв ©© застарЁлЁ поняття. "Добро породжу╨ добро, а зло породжу╨ зло",-- казав царевич, зрЁкшися трону, щоб шукати осяяння Ё обдарувати людство духовним свЁтлом. Коли СЁддгартха Гаутама, сидячи пЁд дикою смоквою, отримав космЁчне просвЁтлення Ё став Буддою, або ПросвЁтленим, вЁн повнЁстю ототожнив себе з безкЁнечним Ё вЁчним ВсесвЁтом. А щоб учнЁ його в майбутньому могли пЁти його шляхом, вЁн склав для них вЁсЁм правил життя, так звану восьмеричну путь: правильна вЁра, правильне рЁшення, правильна мова, правильна поведЁнка, правильне заняття, правильне зусилля правильне споглядання Ё правильне зосередження. ЗвЁльнена вЁд бажань людина може уникнути колеса перероджень Ё досягти нЁрвани, обителЁ миру -- вчив Будда. ╙ легенда, що допуска╨ подорож Гаутами Будди до Шамбали. В нЁй мовиться, що вЁн залишив рЁвнини ╡ндЁ© Ё два тижнЁ ©хав верхи до ГЁмала©в. Там вЁн знайшов стежку, якою ©хав сЁм днЁв, поки досяг мисливсько© хижЁ, де старий мисливець мовби чекав на нього. Наступного ранку, коли сонце осяяло снЁги ГЁмала©в, Гаутама випив меду Ё до полудня продовжував подорож у супроводЁ старого, поки обо╨ опинилися бЁля рЁчки. Мисливець напнув тятиву лука й послав через рЁчку стрЁлу, обо╨ мовчки чекали ПотЁм Вчитель зняв Ёз себе коштовностЁ й вЁддав старому. Той зробив порух, нЁби хотЁв кинути ©х у рЁчку. Раптом вЁд протилежного берега пЁдплив на човнЁ високий чоловЁк в одязЁ, обшитому хутром, Ё попросив Гаутаму ©хати з ним. На тому березЁ вони сЁли на коней Ё почали пЁднЁматися на заснЁжений хребет. УдосвЁта вони спустилися до обителЁ махатм. Як Ё КрЁшна, Гаутама Будда каже про сво© переродження: "Я постЁйно прибираю рЁзних форм Ё вдаюся до численних методЁв, аби порятувати нещасних". БуддЁйськЁ тексти твердять, що час вЁд часу Будда, учитель богЁв Ё людей, народжу╨ться, втЁлений у мудростЁ й добротЁ. Сам Будда передбачив пришестя майбутнього Будди на Ём'я Майтрея. Поява ╡суса -- Ёнший вияв закону божественного перевтЁлення, щоб духовно пробудити людство. У час його народження тро╨, а то й бЁльше магЁв прийшли зЁ Сходу привЁтати його. ©х вела провЁдна зЁрка, що рухалася в небЁ. Поява ╡суса вочевидь очЁкувалася мудрецями. Чи Ёснував зв'язок мЁж тими магами Ё Шамбалою? Це може пЁдтвердити такий факт. ВЁдомо, що маги дали сво©х мЁтра©чних Ё мазде©чних богЁв жерцям давньо© тЁбетсько© релЁгЁ© Бон; тЁ, в свою чергу, заявили, що отримали свою вЁру вЁд святих Шамбали (див. "Байкал", 1969, No 3). У чому полягала мЁсЁя ╡суса? Встановити космополЁтичний лад у свЁтЁ, базований на братерськЁй любовЁ й терпимостЁ, коли "нема нЁ еллЁна, нЁ Ёудея, нЁ обрЁзання, нЁ необрЁзання, нЁ варвара, нЁ скЁфа, нЁ раба, нЁ вЁльного" ("Послання Павла до колосян", 3, 11). Його динамЁчне вчення дало надЁю знедоленим величезно© Римсько© ЁмперЁ©, що простяглася вЁд Середнього Сходу до АнглЁ©. МЁльйони рабЁв Ё плебе©в вЁдгукнулися на той заклик Ё заснували широкий рух, що розхитав могутнЁсть Римсько© ЁмперЁ©. Та це вчення не знайшло вЁдгуку серед патрицЁ©в, що мали свою фЁлософську й наукову культуру, запозичену в грекЁв. Християнство сприяло вЁдмЁнЁ рабства. ФЁлон АлександрЁйський у трактатЁ "Чому кожен добрий -- вЁльний?" стверджу╨, що ессени, якЁ сповЁдували мЁстерЁ©, були натхненниками боротьби за визволення перших християн: "Ессени бачили в рабствЁ наругу над законом природи, яка створила всЁх людей вЁльними". На початковЁй стадЁ© християнство виступало революцЁйною силою. Християни мали та╨мну мережу центрЁв, якЁ допомагали один одному. ©хн╨ вчення про рЁвнЁсть всЁх перед богом Ё братерство людей пЁдривало аристократичну й нацЁоналЁстичну структуру Римсько© ЁмперЁ©. Та коли безпринципний Константин пЁдняв меча й зробив християнство державним культом, аби вдовольнити римський плебс, учення Христа про милосердя й мир було втрачено назавжди. Християнська церква сама стала панЁвним класом. Вогнища ЁнквЁзицЁ© Ё кров ТридцятилЁтньо© вЁйни, що й досЁ даються взнаки в ПЁвнЁчнЁй ╡рландЁ©, показали, як мало лишилося вЁд цього вчення братерсько© любовЁ й терпимостЁ. ╙вре©в, у яких захЁднЁ нацЁ© запозичили частину сво╨© релЁгЁ©, грабували королЁ й пЁддавала тортурам ЁнквЁзицЁя, вони зазнавали тисяч актЁв Ёсторично© невдячностЁ. Було б хибно вважати, що зусилля великих магЁв були марними. Аватари сходять, щоб допомогти людству, а не зробити себе об'╨ктом обожнювання. Вони прагнуть, аби маси користувалися ©хнЁм свЁтлом Ё не створювалися застиглЁ системи, що душать живу думку. Чи був ╡сус замолоду в ╡ндЁ©? Теологи таку можливЁсть вЁдкидають. А тим часом католицькЁ мЁсЁонери ФранцЁско де Азведо й ╡пполЁто ДезЁдерЁ надЁслали з ТЁбету (вЁдповЁдно 1631 Ё 1715 рокЁв) значимЁ повЁдомлення, якЁ й нинЁ зберЁгаються в бЁблЁотецЁ ВатЁкану. НавЁть сьогоднЁ туристам, що вЁдвЁдують ШрЁнагар у КашмЁрЁ, показують так звану "Гробницю ╡суса" в цЁй нехристиянськЁй частинЁ свЁту. БЁля цЁ╨© гробницЁ ╡сси нЁбито мають мЁсце чудеснЁ зцЁлення, а дивнЁ пахощЁ сповнюють повЁтря бЁля споруди гробницЁ. 1887 року Микола Нотович, росЁйський журналЁст, вЁдвЁдав Ладакх, тЁбетську провЁнцЁю ╡ндЁ©, Ё зупинився в монастирЁ Мульбек. Його настоятель, людина освЁчена, показав йому напрочуд давню книгу, яку вважав описом життя молодого ╡суса, званого в текстЁ ╡сса. ЖурналЁста неабияк зацЁкавила ця давня тЁбетська книга, Ё при допомозЁ перекладача з монастиря ХЁмЁс переклав ©© французькою мовою. Повернувшись у ╙вропу, вЁн опублЁкував ©© в ПарижЁ, а згодом Ё в ЛондонЁ пЁд назвою "НевЁдоме життя Христа". Знаменно, що паризький кардинал РотеллЁ шалено протидЁяв цЁй публЁкацЁ©. У РимЁ Ёнший кардинал пропонував Нотовичу суму, яка з лихвою перекривала його витрати на подорож до ╡ндЁ©, аби той не публЁкував книги. Ки©вський архЁ╨пископ настЁйливо радив йому не друкувати книги. Останн╨ попередження було куди серйознЁшим, нЁж попереднЁ, бо пЁзнЁше, коли повернувся в РосЁю, М. Нотович зазнав переслЁдувань з боку Синоду православно© церкви Ё за його рекомендацЁ╨ю був висланий царською жандармерЁ╨ю до СибЁру. Те, що вЁдомий письменник поставив на карту не лише свою кар'╨ру, а й життя, вочевидь свЁдчить про переконанЁсть цЁ╨© людини, яка видала в ╙вропЁ тЁбетську книгу. Переклад Нотовича чЁтко окреслю╨, якЁ областЁ ╡ндЁ© вЁдвЁдав ╡сус: "ВЁдтак вЁн полишив Непал Ё ГЁмалайськЁ гори, спустився в долину Раджпутани Ё продовжив путь на захЁд, проповЁдуючи рЁзним народам про вищу досконалЁсть людини". Ця хронЁка свЁдчить, що ╡сус побував не лише в ╡ндЁ©, а й у ГЁмалаях, обителЁ магЁв. ПевнЁсть, що ╡сус подорожував по ╡ндЁ©, висловлю╨ Ё така поважна особа, як британський резидент у КашмЁрЁ (1911 р.) сер ФренсЁс Янгхазбенд. Ось що вЁн пише в книзЁ "КашмЁр": "У КашмЁрЁ близько 1900 рокЁв тому жив святий на Ём'я Йус Асаф, що проповЁдував притчами Ё при цьому вживав багато тих притч, якими користувався Ё Христос -- скажЁмо, притчу про сЁяча. Його гробниця знаходиться в ШрЁнагарЁ Ё, за переказом, засновник секти квадЁанЁ Йус Асаф Ё ╡сус -- одна й та сама особа". Перший прем'╨р-мЁнЁстр ╡ндЁ© Джавахарлал Неру в книзЁ "Погляд на свЁтову ЁсторЁю" й собЁ згаду╨ цей переказ: "Повсюди в ЦентральнЁй АзЁ^- в КашмЁрЁ, Ладакху, ТЁбетЁ Ё навЁть далЁ на пЁвнЁч Ёсну╨ тверде переконання в тому, що ╡сус, або ╡сса "подорожував у цих краях". У книзЁ М. РерЁха "Ворота в майбутн╨" (Рига, 1936) наводяться цЁкавЁ подробицЁ про навчання ╡суса замолоду: "Ми чули й Ёншу легенду, як Христос ще молодим прибув до ╡ндЁ© з караваном купцЁв Ё як вЁн вивчав вищу мудрЁсть у ГЁмалаях. КЁлька версЁй цЁ╨© легенди ми чули в Ладакху, СЁнцзянЁ й МонголЁ©, проте всЁ вони сходяться в одному: Христос певний час перебував у ╡ндЁ© та АзЁ©". 1967 року тЁбетськЁ емЁгранти опублЁкували в ╡ндЁ© "ТЁбетсько-шаншунський словник", де вмЁщено тексти Ёз старовинних книг релЁгЁ© Бон. Один Ёз параграфЁв надзвичайно цЁкавий: "Чудотворець Ессес прийшов тодЁ до кра©ни Шаншун-Мар (ПЁвнЁчний ТЁбет)". В Ёншому уривку опису╨ться, як цей учитель Ессес (або Еша) проповЁдував у ПерсЁ© в першому столЁттЁ нашо© ери. Ессес вЁдноситься до найвищих божеств релЁгЁ© Бон. Священна танка (прапор) послЁдовникЁв релЁгЁ© Бон зобража╨ АдЁ-Будду (або його еквЁвалент Бон) у центрЁ, з майбутнЁм месЁ╨ю лЁворуч Ё Ессес праворуч. Ось що каже радянський учений БронЁслав Кузн╨цов ("Байкал", 1969, No 3): "Я вважаю, ╨ пЁдстави допускати, що Ессес -- це ╡сус. Проте, погодьтеся, що повЁрити в його подорож до ТЁбету можна лише тодЁ, коли ми знайдемо досить переконливЁ свЁдчення цього". Це дослЁдження робить значний внесок у гЁпотезу про подорож ╡суса до АзЁ©, хоч Ё належить воно бЁльше науковцю, анЁж теологу чи теософу. Та╨мне вчення Сходу стверджу╨, нЁби саме в братствЁ ессенЁв постало християнство Ё нЁби сам ╡сус був ессеном, як Ё ╡оан Хреститель. Питання про те, чи були ессени або терапевти (╨врейськЁ ченцЁ) зв'язанЁ з першими християнами, було вирЁшено церковним Ёсториком III столЁття ╨пископом ╙всебЁ╨м, який заявив, що "стародавнЁ терапевти були християнами, а ©хнЁ писання були нашими ╙вангелЁями Ё посланнями". Датування життя ╡суса може виявитися хибним. ╙вангелЁя ж бо були написанЁ через столЁття, а то й два пЁсля смертЁ ╡суса Христа, а це -- надто довгий вЁдтинок для Ёсторичного повЁдомлення. Дивно, що Йосиф ФлавЁй, Ёсторик 1 столЁття з Палестини, взагалЁ не згаду╨ ╡суса й християн, хоч Ё досить детально опису╨ рЁзнЁ тодЁшнЁ секти в ПалестинЁ. Римський патрицЁй ПлЁнЁй Старший, автор "Природничо© ЁсторЁ©", описуючи Гудею близько 70-го року ново© ери, згаду╨ невеликЁ поселення ессенЁв на узбережжЁ Мертвого моря, але обходить цЁлковитою мовчанкою християн, хоч ©х натодЁ мало бути куди бЁльше, нЁж ессенЁв. ФЁлон АлександрЁйський вважав, що ессенЁв у всЁй ПалестинЁ налЁчувалося ледве чотири тисячЁ. ФЁлон, сучасник ╡суса й хороший вчений, також не згаду╨ християнського руху в сво©х творах. Талмуд теж не згаду╨ ╡суса до третього столЁття, а навЁть коли це робить, посила╨ться лише на зовнЁшнЁ, не равинськЁ джерела. А тепер спробу╨мо стисло проаналЁзувати дЁяння пророкЁв. Головною мЁсЁ╨ю пророка Мойсея було створити вЁру в унЁверсальне божество, не втЁлене нЁ в людськЁй, нЁ в твариннЁй, нЁ в астрономЁчнЁй подобЁ, як це було з камЁнними богами колишнЁх часЁв. Це прагнення абстракцЁ© в епоху Ёдолопоклонництва було для релЁгЁ© рЁшучим кроком вперед. Упродовж ЁсторЁ© концепцЁю Мойсея про ╨диного бога сприйняли ЁншЁ народи; вона сприяла загальному поступу цивЁлЁзацЁ©. Десять заповЁдей являють собою чудовий етичний кодекс для цивЁлЁзованого суспЁльства. Це ще один внесок Мойсея не лише на благо ╡зра©лю, а й усього людства. СлЁд додати, що вЁра в прихЁд месЁ© -- складова частина Ёудейсько© релЁгЁ©. Коли мандрЁвний купець Магомет побачив у печерЁ архангела Гаври©ла (на горЁ ХЁра), а потЁм Ё на скелЁ, коли перебував у цЁлковитому розпачЁ, почалась ЁсторЁя Ёсламу. Ця багата людина жила просто, майже по-спартанськи. НадЁлений блискучим практичним розумом, вЁн був здатний Ё до абстрактних роздумЁв. На нього зЁйшло одкровення, що божественна воля обумовлю╨ все творення, тому люди повиннЁ пЁдкорятися ©й. Як Ё Мойсей, вЁн повалив ЁдолЁв Ё проголосив ╨диного бога -- аллаха, а себе -- його пророком. Магомет дав волю сво©м рабам, став жити серед бЁдних та упослЁджених Ё сво©ми закликами об'╨днав усю АравЁю. Переможеним пропонувався вибЁр: коран з його братством, рЁвнЁстю Ё милосердям або шабля пророка. Саме в такий спосЁб мусульмани, "носЁ© божественно© волЁ", пЁдкорили землЁ вЁд АравЁ© до ╡спанЁ©. Араби почасти врятували спадок класично© епохи; вони переклали сво╨ю мовою багато грецьких Ё латинських трактатЁв, а тодЁ передали ЗахЁднЁй ╙вропЁ. Свого часу ЁмперЁя маврЁв була ╨диною цивЁлЁзованою державою свЁту з чудовими унЁверситетами, де безлЁч студентЁв вивчали медицину, астрономЁю, математику й ЁншЁ науки. ╙диним свЁтлом, що сяяло в мороцЁ середньовЁччя, було свЁтло, що променЁло в землях Ёсламу. Як Ё Ёуда©зм, Ёслам вчить, що Мунтазар, або МахдЁ, майбутнЁй месЁя, прийде вЁдкрити еру божественно© справедливостЁ. Список пророкЁв насправдЁ значно довший. СлЁд згадати б Зороастра, Лао Цзи, КонфуцЁя, МахавЁру, Гуру Нанака й Ёнших. Досить сказати, що всЁ вчення, якЁ грунтуються на братерствЁ людей, прямо чи опосередковано походять з обителЁ Великих магЁв. ╡стотно, що попри велику рЁзницю в деталях, усЁ цЁ доктрини призначалися для певно© частини свЁту Ё адресувалися цЁлком певнЁй епосЁ. Вони не мають абсолютно© вартостЁ, бо ж Ёстина вЁдносна. РелЁгЁйнЁ установки спричинилися до незлЁченних вЁйн Ё жорстоких переслЁдувань людей. Цього б не сталось, якби народи зрозумЁли, що релЁгЁ© творилися для поступу людства. РелЁгЁ© творилися для народу, а не навпаки. ПолЁтичнЁ системи виникають для людства, Ё люди не повиннЁ ставати ©хньою жертвою. Коли Солона запитали, чи дав вЁн грекам найкращЁ закони, вЁн вЁдповЁв: "НайкращЁ з тих, якЁ вони здатнЁ прийняти". ╡╨рархЁя Шамбали приносить людству закони Ё вчення, якЁ можуть прислужитися людинЁ на певному вЁдтинку часу. В наступних роздЁлах буде розглянуто перЁодичнЁ появи посланцЁв Шамбали, а також спроби мудрецЁв запобЁгти насильству й кровопролиттю упродовж ЁсторЁ©. 8. АПОЛЛОН╡Й У Т╡БЕТ╡ Християнська церква зробила все можливе, аби представити АполлонЁя ТЁанського як мЁф чи, принаймнЁ, породження сатани. Чудеса АполлонЁя бентежили перших отцЁв церкви, в чому переконують слова ЮстЁна Мартира: "Чим пояснити, що талЁсмани АполлонЁя могли протидЁяти силЁ хвиль, послаблювати вЁтри й зупиняти напади хижих звЁрЁв; тодЁ як чудеса Господа нашого збереглися лише в переказах, чудеса АполлонЁя куди численнЁшЁ й успЁшно проявляються у фактах настЁльки конкретних, що збивають з пантелику вЁруючих". ╡сторичнЁ свЁдоцтва пЁдтверджують реальнЁсть АполлонЁя. ╡сторЁя Риму свЁдчить, що Ёмператор Каракалла збудував храм на його честь, а Алек-сандр Север установив статую АполлонЁя у власному храмЁ.' КапЁтолЁйський музей у РимЁ й до сьогоднЁ ма╨ бюст АполлонЁя ТЁанського. ╡мператриця ЮлЁя Домна, друга дружина СептимЁя Севера, настЁльки захопилася життям АполлонЁя, що в двохсотому роцЁ ново© ери доручила ФлавЁю ФЁлострату створити його житт╨пис. Хоч аполлонЁй Ё був сучасником ╡суса, завдання ФЁлострата було простЁшим, анЁж у чотирьох ╨вангелЁстЁв, бо Ёмператриця передала йому дев'яносто сЁм листЁв АполлонЁя, книги Морагена й щоденник ДамЁса. Виходить, книга ФлавЁя ФЁлострата базувалася на поважних документах, хоч вЁн Ё пише про начебто казковЁ подЁ©. АполлонЁй ТЁанський народився в КаппадокЁ© (сьогоднЁ -- Центральна Туреччина) в 4 р. до н. е., саме того року, коли, як вважають, народився ╡сус. ВЁн був високим, гарним Ё вкрай розумним. Коли йому сповнилося чотирнадцять рокЁв, вчителЁ вЁдмовилися вчити його, бо вЁн знав бЁльше, нЁж вони. ШЁстнадцяти рокЁв вЁн пЁшов служити в храм Ескулапа й прийняв пЁфагорЁйськЁ обЁтницЁ. Провадячи аскетичне життя, вЁн невдовзЁ надзвичайно розвинув сво© здЁбностЁ ясновидця Ё цЁлителя. ╡ водночас смЁливо вЁдстоював Ёде© соцЁально© справедливостЁ, викриваючи визискувачЁв. ФЁлострат опису╨ випадок Ёз спекуляцЁ╨ю зерном, через що воно стало недоступним для бЁднякЁв. Молодий АполлонЁй гнЁвно зверта╨ться до торговцЁв зерном: "Земля -- мати для всЁх, вона справедлива, а ви несправедливЁ, бо зазЁха╨те на те, що вона мати лише вам! Якщо не пока╨теся, я не дам вам життя на нЁй!" Погроза подЁяла й зупинила безсоромних спекулянтЁв. Злам у життЁ молодого неопЁфагорЁйця настав тодЁ, коли жрець храму Аполлона ДафнЁйського, виконуючи волю богЁв, передав йому кЁлька металевих пластинок з вирЁзьбленими дЁаграмами. То була карта подорожЁ ПЁфагора через пустелЁ, рЁки й гори, Ёз слонами та Ёншими символами, якЁ вказували на шлях фЁлософа саме до ╡ндЁ©. аполлонЁй вирЁшив пройти тим самим маршрутом Ё почав готуватися до тривало© мандрЁвки. У ВавЁлонЁ його чудернацька поведЁнка так привабила царя, що той запропонував АполлонЁю побути довше в його кра©нЁ. У НЁневЁ© аполлонЁй зустрЁв ассЁрЁйця ДамЁса, який став його провЁдником, вЁдданим товаришем Ё учнем. Саме ДамЁсу ми завдячу╨мо вЁдомостями про ©хнЁ мандри в ╡ндЁ© та ТЁбетЁ. ПЁсля тривало© Ё виснажливо© подорожЁ аполлонЁй Ё ДамЁс перетнули ╡нд Ё продовжили шлях до Гангу. Десь у долинЁ Гангу вони звернули на пЁвнЁч до ГЁмала©в Ё вЁсЁмнадцять днЁв пЁшки пЁднЁмалися в гори. Цей шлях мав привести ©х у ПЁвнЁчний Непал або ТЁбет. аполлонЁй мав карту, тож достеменно знав, де шукати обитель мудрецЁв. Попри цю впевненЁсть АполлонЁя, з ними почало дЁятися щось дивне, особливо коли вони наблизилися до мети сво╨© подорожЁ. У них склалося враження, нЁби шлях, яким вони йшли, розтавав за ними. Вони опинилися в мЁсцЁ, яке здавалося нереальним -- пейзаж постЁйно мЁнявся Ё перемЁщувався, Ё подорожнЁ не могли запам'ятати жодно© певно© мЁтки. Про таке саме розповЁдали й через столЁття ЁншЁ дослЁдники, яких провЁдники вЁдмовлялися вести у "мЁсцевЁсть, заборонену богами". Це пЁдтверджують дивовижнЁ пригоди, згадуванЁ ФЁлостратом. Зненацька перед АполлонЁ╨м Ё ДамЁсом постав темношкЁрий юнак Ё звернувся до фЁлософа по-грецькому, так, нЁби вже чекав його: "ВашЁ супутники мусять лишитися тут, а ви рушайте за мною. Так звелЁли вчителЁ". Слово "вчителЁ" пролунало у вухах АполлонЁя пЁфагорЁйським дзвЁночком, вЁн радо полишив носЁ©в Ё поклажу, взявши з собою лише вЁдданого ДамЁса. Коли АполлонЁя представили правителю мудрецЁв на Ём'я ╡арх чи ХЁарх (святий правитель), вЁн був вражений тим, що змЁст листа, якого вЁн збирався передати правителю, уже вЁдомий тому. Знав той подробицЁ про його сЁм'ю Ё про всЁ пригоди тривало© подорожЁ, починаючи з КаппадокЁ©. АполлонЁй перебував у трансгЁмалайському районЁ кЁлька мЁсяцЁв. За цей час вони з ДамЁсом бачили неймовЁрнЁ речЁ: як Ёз криниць, скажЁмо, били стовпи блакитного свЁтла. ЦЁ "пантарбе", або "свЁтнЁ каменЁ", свЁтили так яскраво, що нЁч перетворювалася на день. ТакЁ ж чудеснЁ лампи бачив у ТЁбетЁ отець Хак у XIX столЁттЁ. За ДамЁсом, жителЁ цього мЁста використовували енергЁю сонця. МудрецЁ володЁли левЁтацЁ╨ю, здЁймалися на три фути над землею. Ё навЁть ширяли в повЁтрЁ. АполлонЁй бачив церемонЁю, на якЁй мудрецЁ вдаряли об землю сво©ми посохами й зносилися в повЁтря. Про такЁ самЁ феномени сповЁща╨ у XX столЁттЁ дослЁдниця ДевЁд-НЁл, що посилю╨ цЁннЁсть ФЁлостратово© розповЁдЁ. НауковЁ й ЁнтелектуальнЁ досягнення в цьому незнаному мЁсцЁ так вразили АполлонЁя, що вЁн лише згЁдливе кивнув головою, коли ХЁарх мовив йому: "Ти прийшов до людей, якЁ знають усе". ДамЁс зазнача╨, що ©хнЁ гЁмалайськЁ господарЁ "жили на землЁ Ё водночас не на нЁй". Чи не означа╨ цей загадковий вислЁв, що мудрецЁ були здатнЁ жити в двох свЁтах -- матерЁальному й духовному? Або чи не мають вони зв'язку з Ёншими планетами? ╞хня соцЁальна система, очевидно, була общинною, бо, як сказав АполлонЁй, "вони не мали нЁчого Ё водночас володЁли всЁма багатствами свЁту". Що ж до ©хньо© ЁдеологЁ©, то правитель ХЁарх сповЁдував космЁчну фЁлософЁю, за якою "ВсесвЁт -- жива Ёстота". Коли настав час прощатися, АполлонЁй мовив мудрецям гЁр: "Я прибув до вас сушею, а ви вЁдкрили менЁ сво╨ю мудрЁстю шлях не лише морем, а й небом. Все, чого ви мене навчили. я передам грекам, Ё якщо я не даремно пив з чашЁ Тантала, то розмовлятиму з вами так, нЁби ви поруч". Чи не виразне це свЁдчення, що йдеться про телепатичний зв'язок? АполлонЁй ТЁанський отримав доручення вЁд духовних вчителЁв свЁту. По-перше, вЁн мусив закопати якЁсь талЁсмани чи магнЁти в мЁсцях, якЁ повиннЁ були мати в майбутньому важливе Ёсторичне значення. Чи не були то осколки загадкового ЧЁнтаманЁ з башти Шамбали? По-друге, фЁлософ мусив розхитати тиранЁю Риму Ё ослабити режим, що грунтувався на рабствЁ. Обо╨ спустилися на рЁвнини ╡ндЁ© Ё пустилися в довгу зворотну путь. НарештЁ вони досягли Смирни, де, згЁдно з вказЁвкою ХЁарха, АполлонЁй знайшов статую свого останнього переродження як Паламеда. ДамЁс пЁдкреслю╨, що АполлонЁй без найменших зусиль знайшов мЁсце, вказане мудрим правителем. Коли пророк прибув у ╡талЁю, римськЁ властЁ влаштували йому допит. На запитання "Що ви дума╨те про Нерона, АполлонЁю?" грецький мудрець вЁдповЁв: "Ви вважа╨те, що вЁн прославив себе спЁвом, а я гадаю, вЁн би бЁльше прославився, якби мовчав". Сказати таке в той час, коли римський уряд проводив чистку фЁлософЁв, було вкрай ризиковано. НевдовзЁ АполлонЁй ТЁанський постав перед римським трибуналом, де сталася незвичайна подЁя. Коли прозекутор (обвинувач) розгорнув згорток Ёз звинуваченнями проти АполлонЁя, лЁтери й слова почали розпливатись Ё зникати на очах враженого прозекутора! ЗамЁсть обвинувачувального акту в руках трибуналу лишився чистий сувЁй, Ё суддЁ хоч-не-хоч мусили вЁдпустити АполлонЁя. Однак за ВеспасЁана мудрЁсть АполлонЁя було оцЁнено так високо, що вЁн став радником римського Ёмператора. Коли трон посЁв син ВеспасЁана ТЁт, АполлонЁй порадив йому правити помЁрковане. Новий Ёмператор вЁдповЁв: "ВЁд себе Ё вЁд сво╨© кра©ни я висловлюю тобЁ подяку Ё запам'ятаю тво© поради". У листЁ до органЁзаторЁв ОлЁмпЁйських Ёгор, на якЁ його запросили почесним гостем, АполлонЁй натяка╨ на мету сво╨© мЁсЁ©: "Ви запрошу╨те мене на Ёгри ОлЁмпЁ© й послали до мене навЁть послЁв. Я б охоче подивився вашЁ фЁзичнЁ змагання, якби це не вЁдволЁкало мене вЁд куди бЁльшо© арени морально© боротьби". ╡мператор ТЁт правив усього два роки; пЁсля нього на трон зЁйшов його брат ДомЁцЁан, людина надто жорстока й розбещена, аби дослухатися до порад пророка. СхЁдна зовнЁшнЁсть АполлонЁя, його борода й довге волосся дратували ДомЁцЁана, Ё вЁсЁмдесятип'ятирЁчного мудреця було звинувачено в святотатствЁ й конспЁрацЁ©, тобто в "антиримськЁй" дЁяльностЁ. Високий величний фЁлософ, який знав ДомЁцЁана ще дитиною, не приховував презирства до нього. ПатрицЁ© тривожилися, бо пам'ятали загадковЁ подЁ© пЁд час суду над АполлонЁ╨м за Нерона. Щоб уберегтися вЁд публЁчного провалу, ДомЁцЁан Ё трибунал запропонували мудрецю зняти деякЁ звинувачення, якщо той визна╨ себе винним. АполлонЁй, що стояв перед Ёмператором загорнувшись у плащ, мовив: "Ти можеш ув'язнити мо╨ тЁло, але не душу. УтЁм, навЁть тЁло ти ув'язнити неспроможний". ╡ зненацька мов розчинився в спалаховЁ свЁтла на очах тисяч ошелешених римських громадян, що заповнили глядацькЁ галере©. ПЁсля цього римський уряд розважливо вирЁшив дати мудрецевЁ спокЁй, аби не викликати невдоволення серед його численних прихильникЁв. Виступаючи з промовою в ЕфесЁ 96 року н. е., АполлонЁй ТЁанський, якому натодЁ вже виповнилося сто рокЁв, раптом умовк, втупився моторошним поглядом у землю, потЁм ступив три кроки вперед Ё згукнув: "Бийте тирана, бийте!" ЖителЁ Ефеса були враженЁ Ё збентеженЁ -- бЁльшЁсть ©х слухала його виступ. АполлонЁй знову вигукнув: "Дякувати АфЁнЁ, тирана щойно вбито©" За тих часЁв пошта й новини з Риму йшли не один день. Та коли врештЁ прибув поштовий гонець, то привЁз звЁстку, що в РимЁ вбито Ёмператора ДомЁцЁана. БЁльше того, це сталося якраз тодЁ, коли АполлонЁй виступав зЁ сво╨ю знаменною промовою. Дата смертЁ фЁлософа Ё мЁсце його поховання невЁдомЁ. Чи мЁг АполлонЁй прожити понад сто рокЁв, що ©х вЁн, як вЁдомо, досяг? Чи не повернувся вЁн, бува, в трансгЁмалайську обитель учителЁв? МЁсЁю АполлонЁя можна вважати успЁшною, оскЁльки вЁн започаткував епоху п'яти добрих ЁмператорЁв, щасливу еру Нерви, Траяна, АндрЁана, АнтонЁя ПЁя Ё Марка АврелЁя. ОстаннЁ дво╨ були великими ЁдеалЁстами й мислителями. Марк АврелЁй був фЁлософом Ё послЁдовником Платона; другий вважав, що поки царЁ не стануть фЁлософами, людство не знатиме золотого вЁку. Те, що мудрий АполлонЁй ТЁанський вЁдкрив шлях п'яти добрим Ёмператорам Риму, свЁдчить про хибнЁсть думки, нЁби маги нЁчого не робили для людства. Очевидно, все лихо в тому, що саме людство постЁйно опира╨ться спробам сво©х стражЁв привнести в людськЁ стосунки закони доктрини Серця. 9. ЦАРСТВО ПРЕСВ╡ТЕРА ╡ОАННА На деяких середньовЁчних картах позначено загадкову кра©ну в АзЁ©, що ма╨ назву "Царство пресвЁтера ╡оанна". ГеографЁчне воно займа╨ мЁсце вЁд Туркестану до ТЁбету й вЁд ГЁмала©в до пустелЁ ГобЁ. Ця кра©на явля╨ собою цЁкаву аналогЁю володЁнням ХЁарха, святого правителя, що його описав ФЁлострат у бЁографЁ© АполлонЁя ТЁанського. 1145 року Ёсторик Отто з ФрейзЁнга написав про пресвЁтера ╡оанна, царя-жерця, який "жив за ВЁрменЁ╨ю Ё ПерсЁ╨ю на Далекому СходЁ". Автор вважав, що мова йде про нащадка стародавнЁх магЁв, яких згаду╨ ╙вангелЁ╨, У хронЁцЁ АльберЁка де Труа-Фонтена мовиться, що 1165 року надЁйшов лист вЁд цього схЁдного володаря до Мануеля 1 КомнЁна, вЁзантЁйського Ёмператора. ФрЁдрЁх. 1 Барбаросса, Ёмператор священно© Римсько© ЁмперЁ©, та ЁншЁ королЁ й собЁ отримували послання вЁд пресвЁтера ╡оанна. Багато чого з цЁ╨© дипломатично© переписки зберЁга╨ться в архЁвах ВатЁкану; бЁльшЁсть текстЁв ще нЁколи не публЁкувалися. 27 вересня 1177 року папа Александр III послав з ВенецЁ© листа "видатному й великому царю ╡ндЁй". Як слушно пЁдкреслю╨ Католицька енциклопедЁя, "судячи з подробиць у листЁ, видно, що адресат не був мЁфЁчним персонажем". Надсилаючи сво╨ апостольське благословення "знаменитому Ё високому царю ЁндЁйцЁв", папа пише, що "чув про нього вЁд багатьох Ё читав доповЁднЁ, зокрема магЁстра ФЁлЁппа, нашого друга й лЁкаря, що розмовляв з великими Ё достойними мужами Вашого царства". Доктор ФЁлЁпп повЁз того листа в АзЁю. На жаль, невЁдомо, чим скЁнчилася мЁсЁя цього папського легата. Можливо, вЁн загинув пЁд час сво╨© подорожЁ або ж залишився у царствЁ пресвЁтера ╡оанна. У цЁй далекЁй кра©нЁ було багато див. Загадковий цар правив сво©м царством за допомогою смарагдового скЁпетра. Перед його палацом стояло магЁчне дзеркало, в якому цар мЁг бачити все, що вЁдбувалося не лише в його володЁннях, а й у сусЁднЁх кра©нах. ЛЁтаючЁ дракони швидко переносили людей на великЁ вЁдстанЁ. "ЕлЁксир правди" очищав кожного, хто його пив, Ё сприяв розкриттю його справжньо© сутЁ. Через що "нечистий дух" не мЁг привласнити чуже добро Ё царство не потребувало Певно, найбЁльш вража╨ у цЁй кра©нЁ фонтан вЁчно© молодостЁ. Коли гЁднЁ чоловЁки й жЁнки хотЁли стати молодими, то витримували пЁст, а тодЁ випивали три ковтки води з того фонтану. ПЁсля цього зникали недуги й вЁдступала старЁсть, Ё вони знову ставали тридцятилЁтнЁми. Казали, що сам пресвЁтер ╡оанн продовжив у такий спосЁб сво╨ життя до 562 рокЁв. "ОрлинЁ каменЁ" не лише вЁдновлювали гостроту зору, а й робили невидимими тих, хто носив ©х у перснях. ╡ншЁ магЁчнЁ каменЁ могли нагрЁвати чи охолоджувати будь-що й освЁтлювати околицЁ на вЁсЁм кЁлометрЁв або ж огортати мЁсцевЁсть цЁлковитою темрявою. ВхЁд до святилища з магЁчним каменем охороняли дво╨ старих, що пропускали лише достойних. Велика тринадцятиповерхова башта зводилася над мЁстом пресвЁтера ╡оанна. Це царство не знало бЁдних, в ньому панувала справедливЁсть, а про злочини й пороки не чули. РозповЁдЁ про могутнього азЁатського володаря, безумовно, християнина, викликали сенсацЁю в ╙вропЁ. То була важка пора хрестових походЁв, коли будь-який союз зЁ Сходом був украй бажаним. Цим Ё поясню╨ться зацЁкавлення держав Ё церкви царем-священиком ╡ндЁ©. Хоч у розповЁдях про пресвЁтера ╡оанна чимало вигадок, реальнЁсть осЁб, якЁ вели листування,-- королЁв, пап Ё самого загадкового пресвЁтера ╡оанна,-- не виклика╨ сумнЁвЁв. Знаменно, що царство пресвЁтера ╡оанна ма╨ багато спЁльного з царством ХЁарха, що його описав ФЁлострат за тисячолЁття до того. ГеографЁчнЁ характеристики обох кра©н вказують на ТЁбет. МудрецЁ обох царств умЁли контролювати бачення, створювати штучне свЁтло й лЁтати в повЁтрЁ. Один з уривкЁв найбЁльш вЁдомого листа пресвЁтера ╡оанна мовить про пЁщане море в його царствЁ, що може бути пустелею ГобЁ. Якщо це так, то я цЁлком згоден з висновками американського вченого МенлЁ Холла: "МЁсцезнаходженням ЁмперЁ© пресвЁтера ╡оанна ╨ район пустелЁ ГобЁ, де серед гЁр сто©ть його зачарований палац. Якщо ви попросите схЁдних посвятникЁв описати пЁвнЁчний рай, званий Дежунгом, або Шамбалою, загадковим мЁстом адептЁв, вони скажуть вам, що вЁн у серцЁ пустелЁ ГобЁ. В предковЁчних пЁсках Шамо, стародавньо© матерЁ, сто©ть храм невидимого уряду свЁту". Вивчаючи ЁсторЁю XII столЁття, коли ширилася слава про пресвЁтера ╡оанна, помЁча╨ш цЁкавЁ збЁги. Орден храмовникЁв було засновано 1118 року. 1184 року трубадур Ё рицар-тамплЁ╨р Вольфрам фон Ешенбах склав поему "ТЁтурель", в якЁй звЁв усЁ легенди про святий Грааль. ВЁн вважав, що Ёсну╨ зв'язок святого Граалю з АзЁ╨ю Ё опису╨ його, як камЁнь ("Ё камЁнь цей зветься Граалем"). Чи не мав вЁн на увазЁ Шамбалу Ё камЁнь ЧЁнтаманЁ? СпЁвець Ешенбах стверджу╨, що ТЁтурель прожив п'ятсот рокЁв. Разюча паралель Ёз життям пресвЁтера ╡оанна, що тривало п'ятсот шЁстдесят два роки, чи не так? СправдЁ, Ешенбах пов'язу╨ легенду про святий Грааль з розповЁдями про пресвЁтера ╡оанна. Його ПарсЁфаль приносить священну чашу чи камЁнь в АзЁю. "Отже, бачимо, що та╨мнЁ ордени ╙вропи брали учать в увЁчненнЁ цЁкаво© легенди про азЁатського Вчителя вчителЁв",-- пише МенлЁ Холл. Вкрай промовисте й те, що Вольфрам фон Ешенбах був рицарем ордену тамплЁ╨рЁв, завдяки чому змЁг познайомитися з та╨мними вченнями тамплЁ╨рЁв; про них мова у наступному роздЁлЁ. 10. БРАТСТВА РЕФОРМАЦ╡╞ СВ╡ТУ У сво©й науковЁй працЁ про тЁбетську йогу доктор В. 1. Еванс-Вентц так визнача╨ методи передачЁ давнЁх та╨мних доктрин: "╡нколи вони цЁлковито телепатичнЁ, Ёнколи вкрай засимволЁзованЁ, часто лише уснЁ й нЁколи не користуються лише писемними документами". ТЁбетська школа мЁларепа користувалася "переда-чею через нашЁптування" при поширеннЁ сво©х йогЁчних методЁв тренування розуму для очищення душЁ. У III ст. до н. е. ЁндЁйський Ёмператор Ашока заснував одне з найта╨мнЁших товариств у свЁтЁ, щоб зберегти й розвинути давню науку. Воно називалося Братством дев'яти; ця група, як вважають, дЁ╨ в ╡ндЁ© Ё сьогоднЁ. У XIX столЁттЁ романЁст Лу© ЖаколЁо, що тривалий час жив у КалькуттЁ, почув вЁд одного пандЁта, що посвяченЁ ╡ндЁ© вивчали розумовЁ й фЁзичнЁ сили впродовж двадцяти тисяч рокЁв. Тож не дивно, сказав цей Ёндус, що ©хнЁ досягнення в цЁй галузЁ видаються ╨пропейцям дивовижними. Зауважимо, що пам'ять про Ашоку увЁчнено премЁ╨ю КалЁнги, яку щороку присуджу╨ ЮНЕСКО за популяризацЁю науки. КалЁнга -- царство, що його захопив Ёмператор Ашока пЁсля криваво© вЁйни; пЁсля не© вЁн поклявся нЁколи вже не воювати, а вЁддати всЁ сили духовному й культурному розвитковЁ людей. Хто такЁ адепти? А. П. СЁннетт, британський журналЁст в ╡ндЁ©, що удосто©вся честЁ побувати в гЁмалайському братствЁ високих йогЁв, означу╨ його як та╨мну общину в ТЁбетЁ. Санскритська "Веданта-сара" визнача╨ його головну мету так: "розвЁювання густого мороку невЁдання, у який поринуло людство". ВеликЁ мудрецЁ АзЁ© не лише мудрЁ, а й украй могутнЁ, бо "сила за тим, хто зна╨", стверджу╨ Агручада ПарЁкчай. За давнини люди науки трудилися та╨мно, з поколЁння в поколЁння передаючи знання найдостойнЁшим учням через посвячення. Так зберЁгалась Ё розвивалася мудрЁсть, замЁсть того щоб руйнуватися чи збочуватися невЁглаством. "Чому ж адепти, якщо вони такЁ мудрЁ, не залишили жодного слЁду в ЁсторЁ©?"-- спитали якось у гЁмалайського махатми. "А чому ви вважа╨те, що вони не залишили слЁдЁв? -- спитав вЁн у вЁдповЁдь.-- Як може ваш свЁт зЁбрати докази дЁяльностЁ цих людей, якщо вони ретельно приховують ©©, щоб жоден цЁкавий не мЁг за ними простежити?" Не важко переконатися, що з найдавнЁших часЁв правлячЁ кола ревниво оберЁгали свЁй авторитет Ё наполягали на тому, щоб народ поклонявся лише Ёдолам сво╨© епохи; виготовленЁ вони з каменю, золота, паперу чи повЁтря. Община ПЁфагора з Кротони вивчала астрономЁю, математику й фЁлософЁю. ПЁфагору ми завдячу╨мо сЁмома нотами музично© гами. Проте цю общину мирних учених-вегетарЁанцЁв брутально розЁгнали, а багато кого з пЁфагорЁйцЁв убили лише за ©хнЁй незвичний триб життя та Ёде©. Кумранський монастир ессенЁв, де було написано "Битву ДЁтей СвЁтла проти ДЁтей Темряви" Ё скопЁйовано рукописи, вЁдомЁ сьогоднЁ як "Суво© Мертвого моря", пЁддали гонЁнням римськЁ загарбники ╡зра©лю. Як видно з цих двох прикладЁв, пЁдстав для засекречування шкЁл мЁстерЁй було бЁльш нЁж достатньо. Цих фЁлантропЁчних ЁдеалЁстЁв звинуватили в конспЁрацЁ©, оскЁльки все, чого бЁльшЁсть неспроможна осягнути, як правило, виклика╨ пЁдозру й вороже ставлення, а отже, й переслЁдування. ╡сторЁя зна╨ багато органЁзацЁй Ё окремих осЁб, що передавали спецЁальнЁ послання ╡╨рархЁ© СвЁтла на користь людства. ╞х усЁ годЁ перерахувати. У нашому дослЁдженнЁ ми вибрали кЁлька таких товариств, щоб висвЁтлити головну Ёдею зовнЁшнього кола БЁлого братства. ╡сторЁя свЁдчить, що такЁ органЁзацЁ© раптово з'являлись Ё так само раптово зникали, сповнивши свою мЁсЁю. Це стосу╨ться як захЁдних орденЁв посвячених, так Ё братств Сходу. НайбЁльш освЁченЁ лами ТЁбету Ё раджа-йоги ╡ндЁ© завжди були вЁдданими служителями небесних учителЁв. СхЁднЁ братства суфЁ©в, друзЁв Ё дервЁшЁв заснували адепти. КерЁвники ©хнЁх внутрЁшнЁх груп продовжують спЁлкуватися з великими магами. Орден тамплЁ╨рЁв було засновано в ПалестинЁ 1118 року французькими рицарями Гуго де Пейном, Жофруа де Сен-Омером та Ёншими. Святий Бернар де Клерво визначив його закони й регламент. Його дядько Андре де Монтбар згодом став великим магЁстром. ОдягнутЁ в бЁлЁ плащЁ з червоними хрестами, рицарЁ-тамплЁ╨ри провадили аскетичне життя. Все сво╨ майно й статки вони вЁддавали ордену, завдяки чому вЁн надзвичайно розбагатЁв, хоча самЁ його члени були бЁднЁ. Орден мав, тисячЁ прилучених служителЁв з неаристократичних верств. ╡╨рархЁю ордену складали рицарЁ, сержанти, капелани й слуги. РицарЁ, що складали меншЁсть, походили з аристократЁ©. ЦЁлком ЁмовЁрно, що рицарЁ-тамплЁ╨ри, багато з яких вивчили арабську мову за час тривалого перебування на Середньому СходЁ, могли сприйняти дещо Ёз схЁдно© практики Ё навЁть бути посвяченими в та╨мнЁ вчення гностикЁв. За сво╨ двовЁкове Ёснування орден тамплЁ╨рЁв став найбЁльшою банкЁвською органЁзацЁ╨ю свЁту. Прочани, що йшли до Свято© землЁ, могли з будь-якого значного ╨вропейського мЁста просто й безпечно перерахувати грошЁ в ╙русалим каналами ордену. БЁльшЁсть рицарЁв та ©х служителЁв аж нЁяк не були святими, проте ╨ чимало свЁдчень того, що керЁвники ордену були мудрими й добрими людьми Ё володЁли певною часткою та╨мних знань Сходу. З точ