ки зору розпорядникЁв цивЁлЁзацЁ©, злиття ╨вропейсько© Ё арабсько© культур було вкрай бажане, оскЁльки ╨вропейцям тодЁ бракувало тих давнЁх наукових знань, що ©х засво©ли араби. Арабський вплив неабияк збагатив ╙вропу. Запровадження арабських цифр сприяло розвитковЁ математики, яка доти користувалася малопридатними для цього римськими цифрами. Запозичення арабсько© медицини, хЁмЁ© Ё технологЁ© також сприяло ╨вропейському поступу. ╙ думка, що тамплЁ╨ри запозичили доктрини християн-йоганнЁтЁв, якЁ твердили, що саме ╙гипет ╨ джерелом мудростЁ ╡суса. ЙоганнЁти вважалися хранителями кЁлькох надзвичайно давнЁх документЁв, а головною метою ©х було об'╨днати людство в однЁй унЁверсальнЁй релЁгЁ© миру. ВЁд початку свого Ёснування орден тамплЁ╨рЁв мав двЁ доктрини: одну для вузького, внутрЁшнього кола сво©х високородних керЁвникЁв, про яких мало що вЁдомо, а Ёншу -- римсько-католицьку -- для зовнЁшнього кола. Прагнучи заволодЁти багатствами ордену тамплЁ╨рЁв Ё звести нанЁвець його вплив, король ФранцЁ© ФЁлЁпп Красивий Ё папа Клемент V наказали ╡З жовтня 1307 року схопити всЁх рицарЁв-тамплЁ╨рЁв. Великого магЁстра ордену та його рицарЁв, людей високо© культури, звинуватили в жахливих злочинах -- людожерствЁ й ЁдолопоклонствЁ. ТисячЁ тамплЁ╨рЁв було закатовано у ФранцЁ©. Проте в ╡спанЁ©, ПортугалЁ© та АнглЁ© лЁквЁдацЁя ордену пройшла без тако© жорстокостЁ, як у ФранцЁ©. ПЁсля п'яти з половиною рокЁв ув'язнення Ё нелюдських тортур великого магЁстра ордену тамплЁ╨рЁв Жака де Моле було спалено 18 березня 1314 року на островЁ СЁте в ПарижЁ поблизу Понт-Нефу. Його останнЁми словами, як пише хронЁст, були: "ФранцЁя згада╨ нашу останню мить. Ми вмира╨мо безневинно. Декрет, що згубив нас,-- несправедливий. Та на небесах ╨ праведний суд, що нЁколи не залишить без уваги благання невинного. ╡ на цей суд я через сорок днЁв закличу тебе, первосвященику Риму! О ФЁлЁппе, мЁй королю, я даремно прощаю тебе, бо Ё ти засуджений Божим судом. Через рЁк я чекаю тебе". Папа Клемент V помер вЁд невЁдомо© хвороби через тридцять один день. ФЁлЁпп Красивий помер у невимовних стражданнях наприкЁнцЁ 1314 року. БЁльшЁсть тих, хто переслЁдував орден, померли передчасною Ё насильницькою смертю. ЦЁкаво навести думку Британсько© енциклопедЁ© про процес над рицарями-тамплЁ╨рами: "НасправдЁ бЁльшЁсть ЁсторикЁв вважають тамплЁ╨рЁв невинними в тих звинуваченнях, якЁ було проти них висунуто". Чи справдЁ керЁвники ордену мали доступ до та╨мних знань? У ФранцЁ© провели солЁднЁ дослЁдження, якЁ встановили Ёнтригуючу символЁку в церквах та соборах, збудованих орденом тамплЁ╨рЁв. Мо© власнЁ дослЁдження Ё вЁдкриття зв'язку мЁж тамплЁ╨рами Ё гральними картами таро, де зашифровано унЁкальнЁ пророкування на багато вЁкЁв, пЁдтверджують здогад, що внутрЁшн╨ коло ордену володЁло езотеричним вченням (Е. Томас. По той бЁк бар'╨ру часу.--Лондон, 1973). Знаменно, що один Ёз засновникЁв ордену тамплЁ╨рЁв, святий Бернард де Клерво, був близьким другом святому МалаччЁ де Армага, якому ми зобов'язанЁ знаменитими передбаченнями пап, де вказуються особистостЁ пап на прийшлЁ вЁки. ЦЁ передбачення ╨, безперечно, проявом та╨мно© науки чи мистецтва, якими володЁють лише найбЁльш посвяченЁ люди. Я цЁлком пристаю на думку МенлЁ Холла: "Орден храму походив Ёз та╨мних шкЁл Ё був прямим джерелом пЁзнЁших езотеричних братств". Через три столЁття пЁсля знищення ордену тамплЁ╨рЁв у ╙вропЁ виникло Ёнше братство, що закликало до реформацЁ© свЁту. Ось як абат Монтфакон де ВЁллар характеризу╨ його вчення: "Вони вважають, що стародавнЁ фЁлософи ╙гипту, Халде©, маги ПерсЁ© та гЁмнософЁсти ╡ндЁ© вчили того самого, чого вчать Ё вони". У мо© намЁри не входить детально подавати ЁсторЁю цього та╨много товариства, яке називалося братством розенкрейцерЁв; я лише вЁдзначу його високу мету Ё зв'язки з Ё╨рархЁ╨ю махатм. 1614 року в НЁмеччинЁ з'явилися першЁ манЁфести розенкрейцерЁв -- "СвЁтова реформа", "Слава Ё сповЁдь братства Трояндового хреста". "СповЁдь" зверталася безпосередньо до "освЁчено© ╙вропи"; та була перша подЁбна декларацЁя в ЁсторЁ©, що йшла не вЁд короля чи церкви, а вЁд конклаву анонЁмних осЁб. Автори цих манЁфестЁв самЁ заявляють, що мусять приховувати Ёмена, бо властЁ переслЁдують ©х. Вивчення "СповЁдЁ" розенкрейцерЁв виявля╨ ©© революцЁйну суть. В епоху феодалЁзму розенкрейцери пропонують сво╨ вчення "як принцам, так Ё селянам". У п'ятому роздЁлЁ вони заявляють, що будуть "реформувати уряди ╙вропи" Ё що "владарювання облудно© теологЁ© буде скасовано". Стосовно ж власних фЁлософських цЁлей, то вони обЁцяють, що "суперечностЁ науки й теологЁ© буде узгоджено" Ё що "дверЁ мудростЁ знову вЁдкритЁ свЁтовЁ". Знаменно, що пЁсля цих розенкрейцерських манЁфестЁв 1614 року в розвитку науки розпочалися пЁдйоми й стрибки, якЁ досягли кульмЁнацЁ© в нинЁшню космЁчну еру. Те ж можна сказати й про заклик розенкрейцерЁв до демократЁ©, коли на одну дошку ставились князЁ й селяни, проголошувалася необхЁднЁсть освЁти, внутрЁшньо© культури, бо освЁта звЁльня╨ вЁд невЁгластва й забобонЁв. З моменту утворення братство набуло мЁжнародного характеру, поширивши свЁй вплив за межЁ НЁмеччини. 1622 року в ПарижЁ з'явилась афЁша, яка здивувала Ё простого перехожого, Ё священика, Ё аристократа: "Ми, спрямованЁ нашою колегЁ╨ю, ©© главою Ё братами-розенкрейцерами, заснову╨мо нашу видиму й невидиму обитель у цьому мЁстЁ найвищою ласкою, до яко© спрямованЁ серця праведникЁв. Ми вчимо без книг Ё нот, розмовля╨мо мовою кра©ни, де перебува╨мо, аби вберегти людей, подЁбних до нас, вЁд смертельно© помилки". ╡сторики не змогли з'ясувати, чи Ёснували розенкрейцери в XVII столЁттЁ, коли вперше з'явилися ©хнЁ манЁфести. Причина проста -- адепти самЁ та╨мно добирали кандидатЁв у це товариство. Тому годЁ вступити в братство, якщо вас туди не запросили. Можна допустити, що добра половина ╨вропейських учених отримала такЁ запрошення, проте вони не признавалися, що причетнЁ до нього. Якщо такий висновок хибний, то як тодЁ пояснити, що наука ракетою злетЁла вгору, щойно були опублЁкованЁ манЁфести на початку XVII столЁття? Програма свЁтово© реформацЁ© виявилась успЁшною. СправдЁ, адепти Трояндового хреста знали все наперед! Ось чому й заявляли в "СповЁдЁ": "Нас, вЁдповЁдальних за цЁ змЁни, нЁхто не знатиме". СвЁтову реформацЁю започаткували вчителЁ Сходу. Зв'язки ордену розенкрейцерЁв з АзЁ╨ю проглядаються в латинському памфлетЁ, опублЁкованому 1618 року ГенрЁхом НеухузЁусом, через чотири роки пЁсля манЁфестЁв розенкрейцерЁв. У цьому памфлетЁ автор недвозначно вказу╨, що пЁсля завершення сво╨© роботи адепти повернуться в ╡ндЁю. 1775 року в рукописЁ СЁмсона, члена росЁйсько© ложЁ обряду Сен-Мартена, стверджу╨ться, що "справжн╨ масонство прийшло в РосЁю з ТЁбету". То була приголомшуюча заява, бо для людей XVIII столЁття ТЁбет був таким само далеким, як Ё МЁсяць сьогоднЁ. Цей документ свЁдчить про зв'язки ╨вропейських масонських лож Ёз тЁбетською твердинею мудрецЁв. 1710 року ЗЁгмунд РЁхтер (СЁнцерус Ренатус) опублЁкував закони братства пЁд назвою "Досконале й Ёстинне виготовлення фЁлософського каменю золотим братством Троянди й Хреста". Серед законЁв ╨ Ё клятва не розголошувати та╨мниць мЁстерЁй. Прийнятий у братство розенкрейцерЁв отримував порцЁю фЁлософського каменю, достатню, щоб забезпечити довгу молодЁсть Ё життя протягом принаймнЁ шЁстдесяти рокЁв пЁсля того, як його прийняли в братство. ПЁсля омолодження брат мусив змЁнити Ём'я Ё мЁсце проживання, щоб не привертати до себе зайво© уваги. НЁхто з членЁв братства не мав права виготовляти алхЁмЁчним методом перлЁв чи коштовних каменЁв надмЁрно© величини, аби не зажити лихо© слави. Член братства розенкрейцерЁв давай обЁтницю не одружуватися без особливого на те дозволу. ВЁн завжди виконував розпорядження магЁстра ордену, а посвячення в члени братства мусило вЁдбуватися лише в ДомЁ розенкрейцерЁв. ЦЁ правила свЁдчать про невЁдомЁ науцЁ методи омолодження Ё штучного виробництва коштовних каменЁв. ФЁлософський камЁнь розенкрейцерЁв нагаду╨ камЁнь ЧЁнтаманЁ, а методи омолодження нагадують подЁбну практику в царствЁ пресвЁтера ╡оанна, згадуване в попередньому роздЁлЁ. Франкмасони, хоч вони й мали менш екзотичнЁ цЁлЁ, нЁж орден розенкрейцерЁв, пов'язувалися з цим орденом задовго до заснування Велико© ложЁ АнглЁ©, яке мало мЁсце 1717 року. ВЁрш ГенрЁ Адамсона з поеми "Музи надгробного плачу", що побачила свЁт у ПертЁ (ШотландЁя) 1638 року, пЁдтверджу╨ це: "ОскЁльки ми -- брати-розенкрейцери, То ма╨мо слово "масон" Ё ма╨мо бачення друге". ЦЁ рядки доводять Ё те, що розенкрейцери активно дЁяли в, ШотландЁ© через чверть столЁття пЁсля публЁкацЁ© в НЁмеччинЁ "Слави братства". Про зв'язок франкмасонЁв з тамплЁ╨рами здогадувалися масонськЁ Ёсторики. СправдЁ, не хто Ёнший, як Альберт ПЁк, що отримав вищий ступЁнь масонства, вважав, що ЁнЁцЁали останнього магЁстра ордену тамплЁ╨рЁв мЁстять пароль трьох основних ступенЁв. ВсесвЁтню боротьбу розенкрейцерЁв Ё масонЁв за демократЁю та ЁнтернацЁоналЁзм чЁтко виклав шотландець Ендрю Майкл, кавалер Рамсей, коли виступав перед Великою ложею ФранцЁ© у 1737 роцЁ: "СвЁт -- це не що Ёнше, як величезна республЁка, де кожна нацЁя -- родина, а кожен ЁндивЁд -- дитина". НаприкЁнцЁ вЁн проголосив, що ╨дина мета ордену масонЁв -- "створити за вЁки духовну ЁмперЁю, де без скасування обов'язкЁв, Ёснуючих у рЁзних державах, створився б новий народ, який склали б рЁзнЁ нацЁональностЁ, зцементованЁ во╨дино доброчеснЁстю ╡ наукою". Безперечно, людство сьогоднЁ мислить бЁльш ЁнтернацЁональне, нЁж двЁстЁ рокЁв тому, хоча старЁ чудовиська нацЁоналЁзму й сектантства ще живуть. У цьому розумЁннЁ програму франкмасонства виконано успЁшно. Ми коротко виклали деякЁ данЁ про дЁяльнЁсть зовнЁшнього кола СтражЁв людства. В сво©х гуманЁтарних задумах духовнЁ вчителЁ ЗемлЁ не цурались Ё церковних каналЁв. ЧисленнЁ великЁ душЁ надихалися магами Сходу як у католицькЁй, так Ё в протестантськЁй церквах. А в православних монастирях, як-от Афонський, серед ченцЁв теж було чимало посвячених. Серед учених минулого, що здЁйснювали мЁсЁю. Шамбали, слЁд згадати Парацельса (1493--1541). ВЁн запровадив новЁ методи в медицинЁ й першим у ╙вропЁ застосував для лЁкування ртуть Ё опЁй. ВЁн визнавав телепатЁю, вдавався до психЁчного впливу й провадив дослЁди з штучного вирощування людини, так званого "гомункулуса". Парацельс мандрував по АзЁ© в 1513--1524 роках; вважа╨ться, що саме тодЁ вЁн Ё вЁдвЁдав тЁбетський лама©стський монастир братства магЁв. ╡ншим Ёсторичним персонажем, що, як вважають, Ёнсценував сво© смерть Ё похорон, а сам подався до Центрально© АзЁ© в XIV столЁттЁ, був НЁкола Фламель. ВЁн умЁв добувати золото алхЁмЁчним способом. Однак жив з професЁ© нотарЁуса, а сво© значнЁ статки, нажитЁ алхЁмЁ╨ю, витрачав на будЁвництво лЁкарень Ё гуртожиткЁв для бЁднякЁв у ПарижЁ та Ёнших мЁстах ФранцЁ©. Надгробок НЁколи Фламеля Ё його дружини Пернель Ёснував у паризькЁй церквЁ Невинних ще в XVI столЁттЁ. Разом Ёз секретом отримання золота Фламель Ё його дружина вЁдкрили й елЁксир молодостЁ, навчилися подовжувати собЁ життя. БЁльш нЁж вЁрогЁдно, що в могилах ФламелЁв похованЁ ЁншЁ люди, померлЁ на час ©хньо© гадано© смертЁ. У XVIII столЁттЁ абат ВЁлен писав, що Фламель вЁдвЁдав французького посла в ТуреччинЁ Дезалью -- майже через чотири столЁття пЁсля його нЁбито смертЁ! ╡ це не ╨дине таке повЁдомлення. У сво©й "╡сторЁ© французЁв рЁзних станЁв" Аман АлексЁс Монтей мовить про якогось службовця Марселя, що теж зустрЁчав Фламеля Ё розмовляв з ним через кЁлька столЁть пЁсля його гадано© кончини в XIV столЁттЁ. Поль Люка, якого ЛюдовЁк XIV послав збирати старожитностЁ в ГрецЁ©, ╙гиптЁ й на Середньому СходЁ, видав 1714 року книгу "МандрЁвка пана Поля Люка з велЁння короля", в якЁй розповЁв про чотирьох дервЁшЁв, що зустрЁлися йому в Бруссе (Туреччина). Один Ёз них розмовляв багатьма мовами, серед них Ё французькою. Цей дервЁш заявив, що прийшов з вЁддалено© обителЁ мудрецЁв. Здавалося, йому рокЁв тридцять, але час, що його вЁн мав би затратити на сво© тривалЁ мандрЁвки, мусив складати щонайменше столЁття. На згадку про Ём'я Фламеля, дервЁш запитав: "Ви справдЁ вЁрите, що Фламель помер? НЁ, нЁ, друже, не обманюйте себе, Фламель усе ще живий; нЁ вЁн, нЁ його дружина ще не зустрЁли смертЁ. Уже рокЁв три як я залишив його в ╡ндЁ©. ВЁн -- один з мо©х найкращих друзЁв". Цей дервЁш, видимо, був посланцем азЁатського ОлЁмпу й виконував якесь ©хн╨ доручення. Ось що почув Микола РерЁх вЁд учених лам в серцЁ АзЁ©: "Хто спЁвпрацю╨ з Шамбалою, не живе самотиною, вЁн мандру╨ повсюди". Серед спЁвтрудЁвникЁв Ё╨рархЁ© СвЁтла не можна не згадати Олени Блаватсько©, що багато рокЁв навчалася в махатм у вЁддаленому ТЁбетЁ, а тодЁ, як ©хнЁй посланець, вирушила до ╙вропи й Америки. За старовинним звича╨м архатЁв, заведеним Цзонкабою, великим реформатором буддизму Ё послом Шамбали, посланцЁ вирушають наприкЁнцЁ кожного столЁття, аби просвЁтити чи застерегти людство. Майже достеменно, що Блаватська виконувала подЁбну мЁсЁю, коли 1875 року за вказЁвкою махатм заснувала теософське товариство. Метою його була робота для всесвЁтнього братства людей, що само по собЁ було революцЁйною програмою за вЁкторЁансько© епохи нацЁоналЁзму й колонЁалЁзму. Вивчення давньо© мудростЁ Сходу було Ёншим, не менш важливим завданням цього братства. Довге перебування Блаватсько© в ╡ндЁ© та ©© ненависть до расово© Ё класово© дискримЁнацЁ©, викликало пЁдозру до не© британського уряду в ╡ндЁ©. Хоча через чверть столЁття пЁсля заснування теософського товариства вчителЁ ТЁбету урвали безпосереднЁй зв'язок Ёз ним, воно й далЁ викону╨ важливе завдання, привертаючи захЁднЁ уми до духовно© спадщини АзЁ©. НаприкЁнцЁ минулого столЁття князь М. Т. ЛорЁс-МелЁков, виконуючи наказ архатЁв, запропонував царевЁ Олександру II проект лЁберальних реформ, щоб усунути деспотичний режим мирним шляхом. Те робилося вЁд ЁменЁ фЁлантропЁчного братства, зв'язаного з радою адептЁв. Цар надто повЁльно розглядав проект, а невдовзЁ загинув вЁд бомби революцЁонерЁв. Коли його спроба лЁбералЁзацЁ© РосЁ© зазнала невдачЁ, ЛорЁс-МелЁков ви©хав до ФранцЁ©, де й помер 1888 року. Знаменно, що Олена Блаватська знала князя замолоду Ё, можливо, знала й про його зв'язки з братами СвЁтла. Можна виснувати, що програма пЁднесення духовностЁ й ЁнтелектуальностЁ людства дЁ╨ упродовж столЁть. Певного часу всЁ братства виконували завдання Ё╨рархЁ©; Ёнтим часом окремЁ особи несли новЁ революцЁйнЁ Ёде©, щоб покращити соцЁальнЁ умови чи розвинути науку й фЁлософЁю. Основний лейтмотив цього великого задуму -- "СвЁтло здола╨ темряву". 11. М╡С╡Я СЕН-ЖЕРМЕНА На Брестському пам'ятнику в пЁвнЁчно-захЁднЁй частинЁ площЁ Згоди в ПарижЁ, на боцЁ, зверненому до саду Тю©льрЁ, вЁдмЁчено мЁсце, де стояла гЁльйотина, що стинала голови "ворогам РеспублЁки" пЁд час Терору. За хвилину до сво╨© страти мадам Ролан кинула тут осатанЁлому натовпу безсмертнЁ слова: "Свободо! СкЁльки злочинЁв ко©ться в Ём'я тво╨!" ЗапобЁгти цьому спалаховЁ насильства й жорстокостЁ, не порушуючи природного ходу соцЁального розвитку, намагався великий адепт, що несподЁвано з'явився на французькЁй сценЁ 1743 року; вЁн прибув Ёз АзЁ©, де, як прочанин, провЁв певний час у вЁддалених гЁрських монастирях, а згодом був гостем щаха ПерсЁ©. Цього посланця звали граф Сен-Жермен. Середнього зросту, але мЁцно© статури, вЁн розмовляв з аристократами, не зважаючи на ©хнЁ ранги й титули. Зате з простолюдом був душевним Ё добрим. Граф не раз сидЁв за столом з королями та принцами, проте нЁ ©жЁ, нЁ вина не торкався; вдома обЁд йому замЁнювала миска рЁдко© кашЁ, схожо© на звичайну тЁбетську страву з ячменю. ОскЁльки метою його мЁсЁ© було зблизитися з королями та аристократЁ╨ю, аби схилити панЁвнЁ кола до помЁркованостЁ й реформ (що ранЁше намагався зробити АполлонЁй ТЁанський), Сен-Жермен Ё дЁяв, щоб привернути ©хню увагу до себе -- одяг його прикрашали великЁ дЁаманти. ДобЁрне братство, до якого вЁн належав, чудово бачило загрозливу ситуацЁю у ФранцЁ© XVIII столЁття, що до не© призвели честолюбнЁ вЁйни ЛюдовЁка XIV Ё його непомЁрна пристрасть до зведення розкЁшних палацЁв. Граф Сен-Жермен з'явився у ФранцЁ© за ЛюдовЁка XV, людини культурно©, але досить себелюбно©. Графа привЁз Ёз ПруссЁ© 1743 року маршал де БельЁль, а представила його ЛюдовЁку XV королЁвська фаворитка маркЁза де Помпадур, жЁнка освЁчена й витончена. ╡ недарма пересторога щодо майбутнього ФранцЁ© призначалася саме цьому правителю, котрий якось недбало кинув: "ПЁсля нас хоч потоп". Саме цей кривавий потоп Ё прагнув вЁдвернути посланець Шамбали. Цей рЁзновид посланцЁв можна розпЁзнати за деякими властивими ©м рисами. Перш за все вони пацифЁсти й апостоли вчення Серця; по-друге, вони, як правило, пов'язанЁ з АзЁ╨ю. ╡, по-трет╨, володЁють невЁдомими силами, якЁ можна вЁднести до окультних. Сен-ЖерменовЁ якраз Ё були властивЁ всЁ цЁ риси посланця мЁста Безсмертних. Про науковЁ досягнення графа, який умЁв вирощувати штучнЁ перли, отримувати великЁ дЁаманти з дрЁбних Ё виготовляти не вЁдомЁ доти фарби, розповЁдала одна з мо©х попереднЁх книг -- "Ми -- не першЁ" (укра©нський переклад див. "ВсесвЁт" No 11--12, 1988). Сен-Жермен вЁльно володЁв багатьма мовами-- французькою, нЁмецькою, ЁталЁйською, англЁйською, росЁйською, португальською, Ёспанською, грецькою, латиною, санскритом, арабською Ё китайською. Цей лЁнгвЁстичний рекорд, такий незвичний для XVIII столЁття, не знайшов задовЁльного пояснення. Чи не вдалося графовЁ справдЁ подовжити життя на сотнЁ рокЁв, як у це вЁрили його прихильники? Мадам де Хуссе, фрейлЁна маркЁзи де Помпадур, так опису╨ його здЁбностЁ: "Досконале знання мов, як давнЁх, так Ё сучасних, дивовижна пам'ять; ерудицЁя, спалахи яко© вловлю╨ш пЁд час його примхливо© розмови; вЁн об'©здив увесь свЁт, Ё король охоче слухав розповЁдЁ про його мандри в АзЁю та Африку. Як Ё розповЁдЁ про придворне життя в РосЁ©, ТуреччинЁ та АвстрЁ©. Здавалося, для нього бЁльше важать та╨мницЁ кожного царського двора, анЁж бути довЁреною особою короля". Саме виняткова компетенцЁя в дипломатЁ© Ё його миротворчЁ зусилля викликали пЁдозру до нього шефЁв та╨мно© полЁцЁ© у ФранцЁ©, англЁ© та деяких Ёнших кра©нах. У ФранцЁ© Шуазель запЁдозрив його в шпигунствЁ на користь ПруссЁ©, з якою ФранцЁя тодЁ була в станЁ вЁйни. В АнглЁ© ПЁтт вважав його росЁйським шпигуном. ВсЁ цЁ пЁдозри, як видно, не мали пЁд собою грунту, але те, що Сен-Жермен близький до ЛюдовЁка XV та до Ёнших ╨вропейських монархЁв, викликало заздрощЁ державних мЁнЁстрЁв. 1746 року його навЁть затримали в ЛондонЁ, чому передували досить ЁнтригуючЁ подЁ©. ╡мпозантна зовнЁшнЁсть Сен-Жермена спричинилася до того, що одна англЁйська ледЁ стала виявляти до графа посилену цЁкавЁсть. Це викликало спалах ревнощЁв у ©© молодого залицяльника, який Ё пЁдкинув до кишенЁ Сен-Жермена компрометуючого листа. ВластЁ, яких було повЁдомлено про той лист, негайно заарештували графа. Та невдовзЁ було доведено, що це брудна фальшивка, Ё прямо з в'язницЁ Сен-Жермена було запрошено на прийом до лорда Холдернесса. 1760 року цей самий лорд писав МЁтчеллу, британському послу в ПруссЁ©: "ПеревЁрка його (Сен-Жермена) нЁяких результатЁв не дала". Того року ФранцЁя провадила з ПруссЁ╨ю програшну вЁйну. Король Ё мадам Помпадур прагнули миру, як, утЁм, Ё весь народ ФранцЁ©. При сприяннЁ вЁйськового мЁнЁстра маршала БельЁля, особистого друга Сен-Жермена, було запропоновано послати графа в ГолландЁю; там вЁн мав укласти сепаратну угоду з ПруссЁ╨ю, причому в цЁй справЁ йому мав посприяти герцог Лу© де БрунсвЁк, на прихильне ставлення якого Сен-Жермен мЁг розраховувати. Це сприяло б тому, що АвстрЁя, союзниця ФранцЁ©, капЁтулювала б Ё настав би кЁнець вЁйнЁ. Коли герцог Шуазель, мЁнЁстр закордонних справ, дЁзнався про планованЁ без його вЁдома мирнЁ переговори, то заявив ЛюдовЁку XV рЁшучий протест, Ё король мусив облишити свЁй задум. ВЁн спЁшно послав спецЁального гЁнця до Сен-Жермена, аби попередити свого друга: Шуазель вимага╨ видачЁ його, щоб запроторити в БастЁлЁю. Сен-Жермен не став гаятися -- вЁн перетнув Ла-Манш Ё зник в АнглЁ©. Його друг, граф де ла Вату, за тих ускладнень писав йому в листЁ з Амстердама 1760 року: "Я знаю, що ви -- один Ёз найвидатнЁших людей ЗемлЁ, Ё засмучений, що цЁ нЁкчеми турбують вас Ё снують Ёнтриги проти ваших миротворчих зусиль". Це лише один випадок Ёз життя Сен-Жермена, якого розумЁли далеко не всЁ його сучасники. 1762 року вЁн несподЁвано з'явля╨ться у Санкт-ПетербурзЁ, де якраз померла Ёмператриця ╙лизавета й коронувався цар Петро III. Дружина царя, уроджена принцеса Ангальт-Цербська, доводилася донькою одному з друзЁв Сен-Жермена. СЁмнадцять рокЁв Катерина терпЁла пияцтво й дебошЁ свого чоловЁка. ТакЁ звички робили з нього людину, найменше здатну правити величезною ЁмперЁ╨ю, як РосЁя, чому брати Орлови й здЁйснили державний переворот на користь Катерини. Ось так вона стала Ёмператрицею Катериною II Ё правила РосЁ╨ю двадцять дев'ять рокЁв як один Ёз ©© найвидатнЁших монархЁв. Вона розширила кордони ЁмперЁ©, була покровителькою мистецтва й науки, сприяла поширенню в кра©нЁ ╨вропейських звича©в. За росЁйсько-турецько© вЁйни, коли росЁйський флот стояв в ЁталЁйському порту ЛЁворно, Сен-Жермен з'явився на борту фрегата у формЁ росЁйського генерала. Граф ГригорЁй Орлов представив Сен-Жермена герцогу д'Анспагу 1771 року такими словами: "Ось людина, що вЁдЁграла таку видатну роль у нашЁй революцЁ©". Сфера впливу графа Сен-Жермена не обмежувалася ФранцЁ╨ю та РосЁ╨ю. Не менш важливою для нього була Ё ПруссЁя. Його друг, послЁдовник Ё учень принц Карл фон Гессе-Кассель, допомагав адептовЁ заснувати так зване Масонство високого ступеня. То був сплав доктрин Ё законЁв розенкрейцерЁв та тамплЁ╨рЁв з умоглядним масонством; лЁбералЁзм цього братства вплинув на ЁнтелЁгенцЁю ╙вропи. СправдЁ, Ё в РосЁ© на початку XIX столЁття був лЁтературний перЁод, вЁдомий, як "масонський". Однак поразка повстання декабристЁв 1825 року поклала край цьому потяговЁ до демократЁ©. Закони Масонства високого ступеня, розробленЁ Сен-Жерменом Ё принцем Карлом, згодом поширилися в АмерицЁ, де шотландський закон виступив за вЁдокремлення церкви вЁд держави. Американську демократЁю було започатковано в паризьких салонах, де Жан-Жак Руссо опублЁкував свою "СуспЁльну угоду". Не зайве нагадати, що Сен-Жермен, Лафай╨т Ё ФранклЁн входили до масонсько© ложЁ "Дев'ять сестер" у ФранцЁ©; до не© незадовго до кончини вступив Ё Вольтер. Руссо, пророк тогочасно© демократЁ©, об'╨днався з Сен-Жерменом у "ЛожЁ суспЁльно© угоди" в ПарижЁ. Можна ще згадати слова графа, якЁ вЁдбивають осуд ним класового гноблення в ╙вропЁ: "У вас злиднЁ й соцЁальна несправедливЁсть". Проте вЁн покладав надЁ© на реформи й поступове перетворення соцЁальних систем, а не на насильницьке повстання. На жаль, французька аристократЁя не прислухалася до його застережень, Ё революцЁйна буря змела п. Яскраву картину дЁяльностЁ Сен-Жермена в цЁ знаменнЁ роки ми знаходимо в "Спогадах про МарЁю Антуанетту" графинЁ д'Адемар, авторство яких приписують барону Еть╨ну Леону де Ламот-Лангону (1786--1864). Хоча цЁ мемуари насправдЁ писанЁ не рукою придворно© дами МарЁ©-Антуанетти, текст мусить бути вкрай близький ЁсторичнЁй правдЁ, тим бЁльше що Ламот-Лангон, судячи з усього, знав графиню д'Адемар, яка прожила довге життя Ё померла 1822 року. ОкрЁм того, на час пЁдготовки тексту до друку його французький автор мусив ознайомитися з численними документами про Сен-Жермена, якЁ натодЁ були в ПарижЁ. ПЁзнЁше, коли Наполеон III виявив жваве зацЁкавлення до дЁяльностЁ графа у ФранцЁ©, цЁ документи зЁбрали в бЁблЁотецЁ полЁцЁйно© префектури _ тут в окремЁй залЁ зберЁгалися лише тЁ папери й листи, якЁ стосувалися Сен-Жермена. На жаль, усе те згорЁло пЁд час Паризько© комуни 1871 року. НевЁдомо, наскЁльки и,Ё тисячЁ документЁв були доступнЁ барону Ламот-Лангону, коли вЁн писав сво© "Спогади" у ФранцЁ© 1830-х рокЁв, але ╨ пЁдстави гадати, що вЁн таки користувався ними. На початку нашого столЁття один Ёз нащадкЁв мадам д'Адемар заявив, що в родинному архЁвЁ збереглися деякЁ папери щодо Сен-Жермена. Як виплива╨ зЁ "СпогадЁв", граф Сен-Жермен робив спробу попередити ЛюдовЁка XVI напередоднЁ Французько© революцЁ©. Проте аудЁ╨нцЁ© в короля не отримав, а потрапив лише в апартаменти королеви. Граф вЁдверто розмовляв з МарЁ╨ю-Антуанеттою в присутностЁ мадам д'Адемар, провЁщуючи падЁння монархЁ© у ФранцЁ©, якщо не встановити соцЁально© справедливостЁ. СлЁд зазначити, що ЛюдовЁк XVI досить прихильно ставився до лЁберальних Ёдей франкмасонЁв, проте аристократЁя Ё багата буржуазЁя так тиснули на нього, що його слабка воля не могла ©м протистояти. Застереження, вручене королевЁ Сен-Жерменом, пЁзнЁше скопЁювали мадам д'Адемар: "НевдовзЁ настане пора, коли необачна ФранцЁя Буде ввергнута в лихолЁття, якого могла б уникнути: ╡ стане немовби пеклом, змальованим Данте. ПовЁр, моя королево, що день цей близький, Ми побачимо, як упадуть скЁпетри Ё кадильницЁ, Захитаються башти й гербовЁ щити, навЁть бЁлий прапор, Потоки кровЁ потечуть у кожному мЁстЁ. Я чую ридання Ё бачу вигнанцЁв". Коли цей вЁрш утрапив до рук Морепа, всесильного мЁнЁстра внутрЁшнЁх справ, вЁн знесамовитЁв Ё наказав заарештувати графа Сен-Жермена, ув'язнити його в БастЁлЁ©. Графиня д'Адемар спробувала заступитися за графа, але Морепа ©й заявив: "Я знаю негЁдника краще, нЁж ви! Його буде викрито -- у наших полЁцейських властей вЁрний нюх". ЦЁ╨© хвилини дверЁ кабЁнету вЁдчинилися, Ё мадам д'Адемар вЁд несподЁванки зойкнула. А обличчя мЁнЁстра пересмикнулося: перед ними стояв Сен-Жермен. ВЁн кинув мЁнЁстровЁ такЁ пророчЁ слова: "Король покликав мене, аби я дав йому добру пораду. Та ви завадили менЁ зустрЁтися з ним, бо дба╨те лише про свЁй авторитет. Ви руйну╨те монархЁю, а в мене для ФранцЁ© обмежений час. ╡ коли вЁн спливе, я муситиму зникнути -- мене побачать тут лише через три поколЁння. ╡ мене не будуть звинувачувати, коли анархЁя з усЁма ©© жахЁттями спустошить ФранцЁю. СамЁ ви не побачите цього лихолЁття, але того, що ви мостили до нього дорогу, вистачить, щоб покрити ганьбою ваше Ём'я". Мовивши це, Сен-Жермен ступив до дверей, вЁдчинив ©х Ё вийшов. МЁнЁстр Морепа здЁйняв тривогу й звелЁв сво©м костоломам схопити графа. Але той безслЁдно зник. Пророцтво адепта збулося: Морепа не дожив до РеволюцЁ©, померши 1781 року. Поза сумнЁвом, граф Сен-Жермен був посланцем Шамбали й захисником доктрини Серця. Про його зв'язки з АзЁ╨ю стали здогадуватися пЁсля його слЁв, що ©х наводить Франц Греффер у сво©х "Малих вЁденських мемуарах": "Я зникну з ╙вропи й повернуся до ГЁмала©в. Щоб вЁдпочити, бо мушу вЁдпочити. РЁвно через вЁсЁмдесят п'ять рокЁв люди знову побачать мене". Отож бачимо, що адепт збирався повернутися до ╙вропи в рЁк АрхатЁв, тобто 1875 року. Чи мав Сен-Жермен доручення вЁд сво©х високих керЁвникЁв у АзЁ©? ВЁдповЁдь на це запитання дають слова самого графа: "Мо© руки зв'язав сильнЁший за мене". Чи не був тим "кимось" легендарний учитель ПЁвнЁчно© Шамбали? Ходили чутки, нЁбито Сен-Жермен мав та╨мний притулок поблизу Екса (Прованс, ФранцЁй), де вЁн сидЁв на пЁдвищеннЁ в позЁ Будди, поринувши в глибокЁ роздуми. НЁмецький принц Карл фон Гессе-Кассель, який допомагав графовЁ в його масонськЁй та розенкрейцерськЁй дЁяльностЁ, так пише про свого навчителя в "Спогадах мого часу": "Сен-Жермен, певно, був одним Ёз найвидатнЁших фЁлософЁв, яких будь-коли знав свЁт. Друг людства, що завжди роздавав сво© грошЁ нужденним, друг тварин. Його серце завжди прагнуло давати щастя Ёншим". Саме на цього дворянина з НЁмеччини посила╨ться махатма Кут ХумЁ в листЁ до СЁннетта, датованому 5 серпня 1881 року, як на "вЁрного друга й покровителя, прихильного нЁмецького принца, з дому якого Ё при якому вЁн (Сен-Жермен) востанн╨ вирушив Додому". ЗЁ слЁв махатми ясно, що ДЁм, куди вирушив адепт, десь за заснЁженими ГЁмалаями. Махатма Мор'я так опису╨ труднощЁ мЁсЁ© свого "брата" у ФранцЁ©: "Якось один знатний француз сказав Сен-Жермену: "Я не можу второпати всЁх тих нЁсенЁтниць, що ©х ви верзете". На що Сен-Жермен вЁдповЁв: "Не важко було б уторопати мо© "нЁсенЁтницЁ", якби ви придЁляли ©м таку саму увагу, яку вдЁля╨те сво©м власним нЁсенЁтницям, якби ви читали мо© доповЁдЁ з такою самою увагою, з якою студЁю╨те списки придворних танцЁвниць. Та все лихо в тому, що правила менуету для вас важливЁшЁ, анЁж безпека ЗемлЁ". Хоч цей посол Ё не змЁг вЁдвернути кровопролиття Французько© революцЁ©, вЁн зробив усе, аби попередити правлячЁ кола про майбутнЁ наслЁдки ©хньо© его©стично© полЁтики. Противники монархЁ© мусили б спершу вивчити факти й цифри, а тодЁ виносити вердикт, хто жорстокЁший -- король чи третЁй стан. 14 липня 1789 року БастЁлЁю взяли штурмом революцЁйнЁ маси. ЗамЁсть сподЁваних там сотень в'язнЁв у кайданах виявили лише чотирьох фальшивомонетникЁв, двох божевЁльних Ё одного дворянина. Та й то цього аристократа запроторили туди на прохання родини, бо мав надто небезпечнЁ нахили; жив вЁн у БастЁлЁ©, як Ё личить його титуловЁ,-- зЁ сво©ми власними слугами. ЦЁ неполЁтичнЁ в'язнЁ, звЁльненЁ з БастЁлЁ© Ёсторичного дня, який сьогоднЁ вЁдзначають як нацЁональне свято, крапля порЁвняно з тим безмежним морем десяткЁв тисяч жертв, вЁдправлених на гЁльйотину пЁд час Терору. Саме цЁй трагедЁ© Ё намагався запобЁгти посланець магЁв АзЁ©. 12. ╡СТОРИЧН╡ ВТРУЧАННЯ РанЁше вже мовилося, що серед та╨мних заповЁдей Цзонкаби, представника Шамбали в ТЁбетЁ XIV столЁття, була й така, що зобов'язувала архатЁв надсилати людству послання в останню чверть кожного столЁття. Поява аватар, або божественних перевтЁлень, ма╨ мЁсце через тривалЁ промЁжки часу, оскЁльки пов'язана з прецесЁ╨ю рЁвнодень. Хоча бЁльшЁсть мЁсЁй архатЁв не мали успЁху, здебЁльшого через спротив мас, але деякЁ з них усе ж досягли мети. Незалежно вЁд того, дали цЁ мЁсЁ© якЁсь наслЁдки чи нЁ, ця традицЁя звертатися до людей через кожнЁ сто рокЁв незмЁнне виконувалась упродовж свЁтово© ЁсторЁ©. Ось що пише махатма Мор'я про Ё╨рархЁю СвЁтла: "МЁжнародний уряд нЁколи не приховував свого Ёснування. ВЁн заявляв про себе не манЁфестами, а дЁями, якЁ ще не зафЁксувала свЁтова ЁсторЁя. Уряд не прихову╨ Ё Ёснування сво©х посланцЁв у рЁзних кра©нах. Природно, що цЁ посланцЁ, оберЁгаючи честь мЁжнародного уряду, нЁколи не дЁяли та╨мно. Навпаки, вони вЁдкрито спЁлкувалися з рЁзними урядами й були вЁдомЁ багатьом. ЛЁтература зберЁга╨ ©хнЁ Ёмена й оточу╨ фантастичним ореолом". СправедливЁсть цих слЁв пЁдтверджу╨ дЁяльнЁсть АполлонЁя ТЁанського й графа Сен-Жермена. В минулЁ вЁки траплялися дивнЁ випадки, якЁ можна пояснити, як акти дружнЁх втручань у критичнЁ моменти. Один такий епЁзод мав мЁсце, коли зароджувалася велика сучасна нацЁя -- СполученЁ Штати Америки. А саме, коли розроблявся проект прапора для Американських КолонЁй 1775 року Ё коли пЁдписувалася ДекларацЁя про незалежнЁсть 1776 року -- вони не обЁйшлися без пЁдтримки цих загадкових сил. ПЁсля майже тисячолЁтньо© епохи феодалЁзму настала важлива мить становлення демократЁ©. Створення майбутнього оплоту нового ладу -- Сполучених ШтатЁв -- мало бути ефективним з огляду на виняткове значення цЁ╨© подЁ© для свЁтово© ЁсторЁ©. Тож нема╨ нЁчого дивного, що в цЁ знаменнЁ роки ставалися незвичайнЁ подЁ©, якЁ засвЁдчували втручання зовнЁшнЁх сил. 1775 року, коли батьки грядущо© республЁки обговорювали новий прапор, на полЁтичнЁй сценЁ з'явився дивний чоловЁк, що вЁдразу завоював авторитет Ё подружився з БенджамЁном ФранклЁном та Джорджем ВашЁнгтоном. Цьому джентльмену, якого мемуаристи називають просто Професором, можна було дати сЁмдесят рокЁв, хоча вЁн мав пряму й мЁцну поставу, високий зрЁст Ё вкрай благородну зовнЁшнЁсть, що викликала повагу. Харчувався цей чоловЁк незвично: не споживав нЁ м'яса, нЁ домашньо© птицЁ, нЁ риби, не пив нЁ вина, нЁ пива, а дотримувався так звано© дЁ╨ти здоров'я: хлЁб, горЁхи, фрукти й мед. Як Ё Сен-Жермен, Професор часто розповЁдав про ЁсторичнЁ подЁ© з такими подробицями, наче був ©х учасником. ОсвЁченЁсть Ё вишуканЁ манери Професора справляли враження на всЁх. ВЁн багато писав Ё читав, проте книги й рукописи нЁкому не показував. ВЁн зберЁгав ©х у важкЁй дубовЁй скринЁ, ключа вЁд яко© нЁкому не давав. Чи не тримав вЁн, як свого часу Нострадамус, у цьому сховку старЁ окультнЁ рукописи? Коли 1775 року в одному з приватних будинкЁв на попереднЁй нарадЁ почалось обговорення американського прапора, сталася подЁя, яку так опису╨ один Ёз сучасникЁв: "ФранклЁн сказав, що замЁсть вчинити так, як пропону╨ генерал ВашЁнгтон, вЁн хоче попросити його й Ёнших присутнЁх вислухати свого нового Ё високошановного друга Професора, який люб'язно погодився повторити для всЁх цього вечора те, що говорив удень щодо нового прапора для КолонЁй". Цей текст свЁдчить про важливу роль у цЁй справЁ незнайомця. На вказаному засЁданнЁ Професор закЁнчив свою промову значущим висновком: "Незабаром ми станемо самовизначеною незалежною нацЁ╨ю". Можна допустити, що генерал ВашЁнгтон, франкмасон, Ё БенджамЁн ФранклЁн, масон Ё розенкрейцер, упЁзнали в ПрофесоровЁ спецЁального посланця Ради МудрецЁв, що бореться за прогрес людства з самого свЁтанку цивЁлЁзацЁ©. 4 липня 1776 року сталася пам'ятна подЁя. У старому Державному домЁ в ФЁладельфЁ© спалахнули дебати мЁж засновниками ново© республЁки. Вони стосувались остаточного рЁшення, яке слЁд було прийняти, а саме: чи остаточно розривати зв'язки колонЁй з АнглЁ╨ю, чи зберегти ©х на певних умовах? У цей критичний момент пЁдвЁвся високий Професор Ё виголосив полум'яну промову. БЁльшЁсть учасникЁв асамбле© його не знала, проте всЁ слухали з величезною увагою Ё навЁть деяким благоговЁнням. Коли промовець скЁнчив свЁй виступ вигуком: "Бог дару╨ АмерицЁ свободу!", те було сприйнято захоплено, Ё один за другим посипалися пЁдписи пЁд ДекларацЁ╨ю незалежностЁ. То була мить, коли вершилась ЁсторЁя. Коли загальне збудження спало й делегати захотЁли взнати, хто ж такий цей Професор Ё подякувати йому, виявилося, що вЁн зник. НЁхто бЁльше його нЁколи не бачив. Очевидно, посланець виконав мЁсЁю Високого братства, Ё його присутнЁсть була вже не потрЁбна. Чи надсилалися посланцЁ тЁ╨© ж Всепланетно© влади в наше важливе столЁття? ВЁдповЁдь напрошу╨ться ствердна. Знову слЁд згадати Миколу РерЁха Ё його мЁсЁ© до двох велетнЁв полЁтично© арени -- Сполучених ШтатЁв Ё Радянського Союзу. ДостовЁрних свЁдчень про цЁ мЁсЁ© вкрай обмаль. Микола РерЁх, художник, що народився в РосЁ©, але мав скандЁнавських предкЁв, ви©хав з РосЁ© до ФЁнляндЁ© напередоднЁ революцЁ©. ДовгЁ роки вЁн провЁв у ╙вропЁ та АмерицЁ, потЁм оселився в долинЁ Кулу в ГЁмалаях, де й помер 1947 року. Його картини прикрашають художнЁ галере© Сполучених ШтатЁв, Радянського Союзу, ФранцЁ© та Ёнших кра©н. Як представник Ради архатЁв, РерЁх вЁдвЁдав обидвЁ наддержави, СРСР Ё США, в 1926 Ё 1935 роках вЁдповЁдно. ХронологЁчно його мЁсЁя до РосЁ© була першою. ЕкспедицЁя РерЁха до Центрально© АзЁ© вирушила з КашмЁру в серпнЁ 1925 року. У вереснЁ експедицЁя перетнула важкодоступний хребет Каракорум на висотЁ 5575 м, де ©© учасники потерпали вЁд нестачЁ кисню Ё снЁгово© слЁпоти. За хребтом простягалася пЁщана пустеля Такла-Макан. У ХотанЁ група провела чотири мЁсяцЁ--до кЁнця сЁчня 1926 року, пЁсля чого рушила до УрумчЁ в МонголЁ© Ё нарештЁ досягла озера Зайсан на китайсько-радянському кордонЁ в травнЁ 1926 року. При сприяннЁ радянського консула в МонголЁ© РерЁх отримав вЁзу на подорож до СРСР, хоч Ё мав статус емЁгранта. 29 травня 1926 року Микола РерЁх, його дружина Олена й син ЮрЁй перетнули радянський кордон, а ╡З червня 1926 року прибули в Москву. Народний комЁсар закордонних справ Г. В. ЧичерЁн Ё народний комЁсар освЁти А. В. Луначарський виявили бажання зустрЁтися з РерЁхом, що його в РосЁ© пам'ятали як видатного художника. Радянська республЁка переживала тодЁ критичний перЁод. ЛенЁн помер двома роками ранЁше, Ё мЁж Троцьким та СталЁним розгорЁлася боротьба за владу. Вони стояли на дЁаметральне протилежних позицЁях. "Запалимо на всЁй землЁ пожежу революцЁ©!" -- закликав Троцький. "Побуду╨мо соцЁалЁзм спершу в однЁй кра©нЁ -- РосЁ©!" -- твердив СталЁн. ╡ перемЁг. Саме в цей напружений момент у МосквЁ й з'явився РерЁх Ёз спецЁальним дорученням махатм. ВЁн вручив народним комЁсарам ЧичерЁну Ё Луначарському свою картину "Майтрея -- переможець", що вЁдтодЁ експону╨ться в Музе© мистецтв ЁменЁ Горького. ВЁн привЁз Ё шкатулку Ё Землею ГЁмала©в з написом: "На могилу брата нашого махатми ЛенЁна". Слово махатма означа╨ "велика душа". Коли архати когось називають "великою душею", то пЁдкреслюють цим його значення для ЁсторЁ©. Це значення легше визначити нинЁ, анЁж 1926 року, бо соцЁалЁзм досяг вЁдтодЁ значного розвитку. КрЁм того, РерЁх привЁз у новостворену радянську республЁку послання вЁд махатм ГЁмала©в, яке зберЁга╨ться сьогоднЁ в державних архЁвах СРСР. ЗмЁст послання вкрай цЁкавий: "На ГЁмалаях ми зна╨мо, що Ви звершу╨те. Ви скасували церкву, що стала розсадником брехнЁ й марновЁрства. Ви знищили мЁщанство, що стало провЁдником забобонЁв. Ви зруйнували тюрму школи. Ви знищили сЁм'ю лицемЁрства. Ви спалили вЁйсько рабЁв. Ви розчавили павукЁв наживи. Ви закрили ворота нЁчних кубел. Ви врятували землю вЁд зрадникЁв грошових. Ви визнали, що релЁгЁя ╨ вчення всеосяжно© матерЁ©. Ви визнали нЁкчемнЁсть приватно© власностЁ. Ви вгадали еволюцЁю общини. Ви вказали на значення пЁзнання. Ви схилилися перед красою. Ви принесли дЁтям усю мЁць космосу. Ви вЁдкрили вЁкна палацЁв". У заключнЁй частинЁ послання мовиться: "Ми зупинили повстання в ╡ндЁ©, бо воно було передчасним, але ми визнали й сво╨часнЁсть Вашого руху. ПривЁт Вам, шукачЁ спЁльного блага!" Чи слЁд дивуватися, що наймудрЁшЁ люди планети висловили свою симпатЁю системЁ, яка, закривши борделЁ, знищивши спекуляцЁю, засудивши колонЁалЁзм, встановивши загальну освЁту й вЁдмЁнивши приватну власнЁсть, здавалася тодЁ взЁрцем соцЁального ладу? Те, що вЁтали мудрецЁ Сходу, було лише Ёдеальною доктриною, яку проголосив ЛенЁн. Проте доктрина -- одне, а практика -- Ёнше. Як небо й земля вЁдрЁзня╨ться християнське вчення, проповЁдуване в катакомбах Стародавнього Риму, вЁд здЁйсненого Торквемадою в ╡спанЁ©. Коли вчення ста╨ часткою офЁцЁйно© ЁдеологЁ©, влада може використати його для свого змЁцнення. Ми знаходимо багато спЁльного мЁж Торквемадою Ё СталЁним -- хоч ©хнЁ доктрини й рЁзнЁ, методи були тЁ самЁ. В листЁ до Олени РерЁх 1950 року махатма Мор'я засуджу╨ жорстокостЁ, що творились у сибЁрських концентрацЁйних таборах Ё водночас висловлю╨ сподЁвання побачити лЁбералЁзацЁю Ё гуманЁзацЁю радянсько© соцЁально© системи. ЗгЁдно з тЁбетською наукою про цикли, глибокЁ змЁни в соцЁалЁстичному свЁтЁ очЁкуються в РЁк в