. i снiг, i дощ, i невiдомiсть, i голод, i рани, i смертi, i зради. Це влiтi. А взимi в кри©вках, у бункерах сидиш тижнями, мов кертина, задихаючись не лише через нестачу кисню, але й вiд пiтьми... вiд пiтьми, в яку ти пада╨ш, коли погасиш лiхтар або ж свiчку. Й вошi, вошi, як горобцi. I тупiт енкаведистських чобiт над тво╨ю головою. Уявля╨те, як важко нести знамено... а ще важче остерегти його вiд бризкiв кровi, часом i невинно©... трапля╨ться. Виповза╨ш, бувало, з бункра, слiпнеш вiд сонця... i ще слiпнеш вiд злостi, часом нерозсудливо©. - I заслiплений злiстю, друже Опришко, беретеся карати газду, який пожалiв для пiдпiлля свинi або ж бичка? Кара╨те також хлопцiв i дiвчат, що стали комсомольцями, бо мрiють учитися у вищих школах? Кара╨те також безневинну жiнку, яка десь на вулицi пащекувала що, мовляв: "тотi з лiсу" - рабiвники, а в тi╨© жiнки лишилося дво╨-тро╨ малих дiтей. А як легко очорнити у ваших очах будь-кого, нашептати на вухо, що цей чи той продався совiтам. Я не можу, наприклад, простити вам смертi Юстини Семенюк, Монашки, як ©© називали в селi. Якщо по правдi, то тiльки про Юстинину смерть... i тiльки про не© я збирався з вами говорити... а наша бесiда потекла ширше.. бесiда тече, а Юстина сто©ть за вашими плечима, друже провiдник. Опришко й не озирнувся. - Смерть Юстини вiд рук есбе, - продовжував я уперто, - не принесла вам слави... люди хрестяться й зiтхають. Нi, нiхто вголос i не пискне, всi - тихше води й нижче трави... а лише одними очима запитують: чи потрiбна була Укра©нi ця жертва? I ще запитують: чом так легко вмерти зганьбленим? Трутизна пiдозрiння, непевностi, страху, а ще - розчарування... ох, яке багно розчарування розлилося, затопило нас... Я мiг сподiватися, що Опришко не стерпить мо©х докорiв, якось принагiдне менi розповiдали, що вiн ма╨ гарячу натуру й до того ж не сприйма╨ заперечень. А тут вiн сидiв на високому порозi каменем, обнявши колiна, й усе нижче хилив голову. - Не буду виправдовуватися...не буду, - промовив глухо. - Ми помилилися... це страшно, на це нема виправдання. Можна б нашу помилку - Юстинину смерть списати на вiйну, оборонятись тим, що, мовляв, дрова рубають - трiски летять. Та не буду до цього вдаватися. Ворог виявився хитрiшим... ворог розраховував на трутизну, на трупний сморiд, що поповз над землею, що заповз у душi. I на цей раз вiн перемiг. Я сумнiвався, чи зверхник iз Служби Безпеки достатньо повно уявляв собi ворога, котрий його обхитрував; вiн бачив ворога переважно крiзь прорiз прицiлу й при спалахах пострiлiв; вiн бачив переважно ворогiв мертвих, а якщо енкаведисти потрапляли до його рук живими, то були це або людцi жалюгiднi, що всикалися в штани, або ж рудi запеклi фанатики; вiн бачив переважно ворога з числа наших краянiв, що ©х завербувало енкаведе - рiзних голiв та секретарiв сiльрад, мельникiв на млинах, колишнiх повстанцiв, що здалися i зрадою заробляли собi на довiр'я, людей часом зовсiм випадкових, цi останнi викликали в нього презирство й на них вiн жалiв навiть кулi. Ворог же справжнiй сидiв у глибокому запiллi - в партiйних кабiнетах, в управлiннях енкаведе, у вiйськових штабах; сидiли там люди з холодним розумом та з великим досвiдом - генерали, мiнiстри, секретарi, полковники, радники й дорадники. А над ними - Сталiн, Москва. I всi ©хнi помисли нацiленi, чу╨ш, друже мiй Опришку, на тебе, на твою бо©вку, на тих хлопцiв, що нипають у лiсах i яких гризуть вошi, i на тих дiвчат-зв'язкових, якi, беззбройнi, темними ночами обминаючи численнi чекiстськi засади, несуть "грипси" - тонюсiнькi трубочки паперу з пiдпiльними наказами, попередженнями, iнформацi╨ю; коли б цi "штафети" котро©сь ночi враз засвiтилися, як свiчки, то ми побачили б, що цiла наша земля вiд Карпат аж до Волинi й поза Збруч засiяна вогнями. Генерали, партiйнi секретарi, мiнiстри i челядь менша аж до опер-уповноваженого Ступи сушать голови й вигадують пастки, лаштують вовчi ями, годують псiв i солдатiв, дресируюють зрадникiв з однi╨ю метою - проникнути в пiдпiльну сiтку, зiткану з вогнiв, що ©х носять дiвчата, щоб потоптати цi вогнi кирзаками, стирлувати танками, пiдiрвати бомбами й мiнами, облити помиями. Очевидно, опер Ступа з сво©м начальством i розробив нескладну й пiдступну операцiю, що закiнчилася смертю Юстини Монашки. Тiльки людина, яка добре знала, що дiвчина-монашка, яка ходила по селу, що назива╨ться, з нiмбом навколо голови й з лагiдною посмiшкою на довгобразому блiдому лицi, могла холоднокровно вирахувати свiй хосен вiд ©© смертi. Юстина була колись мо╨ю ученицею, щоправда, не довго, пiсля четвертого класу Марко Семенюк - ©© тато, газда середнього достатку, вiддав доньку до укра©нсько© жiночо© гiмназi©, що ©© утримували сестри-василiанки. Гiмназiя на вулицi Петра Скарги, що мiстилася в однiй розлогiй будiвлi разом iз монастирем, мала в кра© добру репутацiю: там дiвчат гарно вчили й по-християнському виховували. ╙диний ©© недолiк - це те, що в гiмназi© було багато монастирського свiту, релiгiйного духу: чимало вихованок пiсля матури, замiсть того, щоб поповнити, як кажуть, ряди свiтських жiнок - iнтелiгентiв, котрi запряглися б у народну роботу, залишалися в монастирi, приймали постриг. Слiв нема: сестри-василiанки робили чимало пожиточного на народнiй нивi - гiмназiя, бурса, органiзацiя дитячих садкiв, мiсiонерство й просвiтництво. Але... Одначе Марко Семенюк не був задоволений, що донька пiсля матури записалася, як вiн казав, у монахинi. Та переконати ©© не змiг, монастирськi стiни на довгi роки вiдгородили ©© вiд батька. Вона повернулася додому у сорок шостому роцi в чорнiй, але вже не в чернечiй одежi - василiанський монастир совiти розiгнали; черницi розбрелися хто куди, кiлькох енкаведе арештувало. Гiмназiю обернули в педагогiчне училище, сам монастир став гуртожитком, а монастирську церкву обладнали пiд спортивний зал. Про це менi розповiдала сама Юстина. Вона, до речi, часто до нас iз Iриною приходила, брала книжки до читання, з Iриною ткали довгi розмови про безмежжя людського терпiння; я не сприймав ©© фiлософi© терпiння i покiрливостi, нерiдко встрявав з нею в суперечку: як можна мовчки терпiти, провiдувати терпiння, коли в Горопахах пану╨ навiжений Ступа, а лiсовi хлопцi згоряють на вiвтарi Укра©ни, як политi бензином пшеничнi снопи. Вона слухала мене усмiхнене, лагiдно дивлячись менi увiчi; вона казала: Бог наш терпеливий i нам велiв терпiти... i тiльки терпiння поряту╨ нашу землю вiд бiльшовицько© заглади. Бог з нами! Ми втоптанi в камiнь, ми обвугленi, крик наш пливе у кровi, але ми не згинули, ми знову встанемо й випросту╨мося, як лiс пiсля фа©. О так, у лiсi пiсля бурi лежать покотом потрощенi дерева... вони лежать, а помiж ©хнiм зiв'ялим пагiллям принишкли полки дубчакiв. "Це ми, пане директоре, нишкнем пiд буреломом, - казала, - нам лише треба вмiти витерпiти... й ми витерпимо. Бог з нами". Юстина не замикалася за ворiтьми татового подвiр'я; не звертала уваги нi на чекiстiв iз Ступою на чолi, нi на лiсових хлопцiв, що навiдувалися ночами за провiантом. Мала роботу: несла людям науку терпiння. То в цьому кутку села, то в - тому, то таки до не© додому приходили жiнки з сво©ми жалями... сидiли жiнки на призьбi пiд хатою й сповiдалися, i плакали, i скаржилися, i молилися, i розкривавлювали сво© рани, i викрикували перед нею свою злiсть, i скидали сво© одежi, показуючи синцi й рани. Юстина нiколи жiнок не перебивала, лиш хитала головою. Пов'язана чорною хустиною, блiда, з непогашеною доброю усмiшкою на устах, вона виглядала на мученицю, яка перебирала на себе чужi болi, гла©ла ©х i лiкувала. Жiнки на призьбах стихали, як малi дiти, заколисанi плином ©© бесiди... а в тому плинi нiчого ворожбитного не було, окрiм лагiдностi, усмiху, вiри й науки терпiння; а в тому плинi свiтило сонце, наливалися соком яблука, а дiвчата наливалися красою i любов'ю, а в полi ходив розгойдано пшеничний вiтер, що хмелiв вiд духу скошено© трави. "Треба жити, дорогi сестри, й перетерплювати. Бо що, власне, ╨ життя, як не терпiння? Витерплюйте, повiрте в терпеливiсть не за грiхи, а за те, що Панбiг вас любить i випробу╨. Не зрiкайтеся царства небесного, але й не зрiкайтеся, кинувшись у чорну безодню розпачу, ластiвочого спiву. Час котиться на нас... через нас перекочу╨ться, немов велетенськi - аж попiд хмари - тракторнi колеса, а ми шукаймо порятунку й розради в Боговi... шукаймо й переживемо всi лиха. Ось побачите". Котрась жiнка котрогось дня спитала сестру Юстину: - Чи мой, переживемо того Ступу? - Усiх переживемо, - вiдповiла Юстина вголос i цiлком по-сiльському щиро засмiялася. - I Ступу, i товариша Сталiна теж. Ми ж бо вiчнi на цiй землi. Ми вiчнi... Очевидно, до опера докотилися якщо не цi сказанi нею слова, то якiсь iншi пiдшепти, наклепи... а втiм, i без наговорiв товариш Ступа щоденно сам переконувався, який великий вплив ма╨ на село ота молода жiнка, Юстина, в чорнiй хустинi. Довго не вiдкладаючи, сам явився на подвiр'я Марка Семенюка; Юстина вийшла з хати йому назустрiч. - Прошу, будьте гостем, - показала на високу призьбу пiд вiкнами. - Тут зручно сидiти й спостерiгати свiт. Опер iз сво©м нерозлучним "дехтярем" на грудях хвилину повагався, врештi таки присiв. Сонце свiтило йому ввiчi й вiн лискучий свiй дашок насунув низько на лоба. Два його енкаведисти пасли небезпеку на хвiртцi. - З вашо© призьби свiт справдi вигляда╨ iдилiчним, - промовив Ступа, погладжуючи долонею зброю. - Нiби й нема бандитiв i нема оперативникiв. ╙ тiльки один Бог, - кинув на Юстину насмiшкуватий погляд. - Бог справдi ╨ завжди i всюди, - вiдповiла Монашка. - Юринда ваш Бог, опiум... - Оперуповноважений Ступа мав намiр сплюнути зневажливо, але в останню хвилину передумав i ковтнув слину. Вiд нього пахло цибулею, самогонним перегаром i ваксою начищених до блиску чобiт. - Я маю надiю на свого бога, на "дехтяра". - Ступа показав у холодному зблиску усмiшки бiлi й дрiбнi зуби, i Юстина аж здивувалася, що вони в нього такi бiлi й такi дрiбнi, ©й чомусь уявлялося, що Ступа повинен бути iкластий, як вовк. Вона, певна рiч, бачила Ступу десятки разiв, здибалася з ним та з його згра╨ю на вулицi, але вони ©© не зачiпали, обходили забобонне боком, лякаючись, певно, ©© чорно© хустини й чорно© одежi. Нiхто не зважувався, в тому числi й веселун Сашко Козаченко з гармонi╨ю, зареготатися ©й услiд або ж приставати з соромiцькими натяками, як це вони залюбки робили з сiльськими дiвчатами й молодицями. Юстина, щоправда, уступала ©м дорогу, сходила на обочину й дибуляла далi, звично тулячи зiр у землю. - Хiба не бо©тесь, що одного разу ваш скорострiл заткнеться i ви... - сказала Юстина уявивши ситуацiю, коли заткнеться Ступин кулемет. - На цiлому свiтi будете тiльки ви, безпорадний, iз сво©м зiпсованим скорострiлом... навпроти вас буде стояти смерть. Тодi й ви почнете кликати Бога. - Звiдки ви зна╨те, що так колись може статися? - спитав Ступа й пiдвiв голову. Задер угору дашок i поглянув, жмурячись, на сонце, - Я перейшов фронт, Крим i Рим... доля i зброя мене берегли. Так буде й надалi. - I нагальне мелькнула йому в головi якась думка, бо протер ослiплi вiд сонця очi й устромив ©х в Юстину. - Ви що, виворожу╨те менi смерть... жада╨те менi смертi? - Ступi починала надокучати "культурна", як йому здавалось, бесiда, й вiн чвиркнув слиною крiзь зуби, немовби "культурнiсть" з себе випльовуючи. - Ти пота╨мно годинами б'╨ш перед iконами поклони й випрошу╨ш у Бога смертi для нас, так? Нiби я не знаю? Гада╨ш, менi не доповiдають? - Я у Бога нашого випрошую тiльки милостi... тiльки милосердя й ще, може, спецiально милосердя для вас, - вiдповiла Юстина. - Ну-ну, це цiкаво: монахиня, католичка якась молиться за перемогу радянсько© влади у цьому заклятому кра©... це щось нове, - i вiн стиснув плечима. - Якби про це дiзналися бандери в лiсi... - реготнув. - Я молюся за душi людськi... за тих молюся, що он на хвiртцi пантрують у синiх кашкетах... i за тих молюся, що в лiсi. - Юстина знала, що Ступа наганя╨ в селi страх на старого й малого, й було ©й дивно, що почувалася з ним вiльно й розкуто. - За це можна й арештувати... за моральну пiдтримку бандитiв, - пригрозив Ступа. - То в чому ж справа, - вiдповiла Юстина байдуже. Вона направду Ступи не боялася; не боялася нi Ступи, нi когось iншого, нi Сибiру, нi Бистричансько© тюрми. - Тата я поховала, газдiвство наше розвалилося, якась курка лишилася й коза. Поле ось-ось заберете до колгоспу. А Бога в мене ви не вiдберете. Бог буде зi мною i в казематах. Ступа не сумнiвався, що вона говорить правду; слова ©© були твердi, впевненi; обличчя ©© зблiдло; дивилась просто поперед себе смiливо й рiшуче. Зрештою, Ступа наперед, ще до того, як повернути на ©© подвiр'я, здогадувався, що монашка його не бо©ться, i ця обставина якраз не давала йому спокою; свою спокiйну хоробрiсть, думав вiн, монашка розносить по селу... розносить, i потолоченi ним, Ступою, стебла оживають знову. Йому було любо почувати себе в Горопахах таким, що навiва╨ страх i покору... так, жах i покору, бо тiльки примус, терор спроможнi утвердити тут радянську владу. - О, я знаю, ти, дiвко, готова йти на муки, - Ступа уже не рахувався з словами. - Тобi сниться терновий вiнець? - зло засмiявся. Схопився на рiвнi ноги й мало не вдарив ©© чоботом у груди. Юстина помiтила цей стриманий рух, але з мiсця не рушилася: "Ну, чом не б'╨ш?" - О, я вже постараюся, чу╨ш, постараюся, - крикнув Ступа, враз повеселiвши, - щоб iз тебе терновий вiнець зняли. Ауфвiдер-зен! - I вiн, i не глянувши на не©, рушив, посвистуючи, до ворiт; Ступа свистав собi й насвистував план, що прийшов йому щойно до голови. Опiсля, роздумуючи над долею Юстини, я запитував мисленно Бога, чому допустив до того, що сталося з нею, адже була вона його. Божою невiстою, i бачив вiн iз небесних висот, що монахиня не мала за собою вини, то чому ж, Боже, дав волю Ступi, пальцем це кивнувши, щоб оборонити свою невiсту вiд злого намiру. Юстину Семенюк арештували вiдразу пiсля того, коли хтось виказав Ступi, що секретар сiльради Iлько Гладун, фронтовик iз тутешнiх молодих газдiв, який носив на гiмнастьорцi медаль "За вiдвагу", насправдi ж сповню╨ в пiдпiллi ще одну роботу: був вiн у Горопахах станичним, мав псевдо "Мирон". Звiсна рiч, Ступа лютував, що Iлько дурив його як хлопчака, коли вони, бувало, разом пиячили й обговорювали, як би то швидше покiнчити з бандитизмом - одних треба винищити до лаби, других - запакувати до Сибiру, третiх - залякати, щоб боялися власно© тiнi, ще четвертим пообiцяти рай, а п'ятi самi змиряться. Iлько потакував Ступi; Ступа йому вiрив; на Iльковi виблискувала й видзвонювала фронтова медалька. I на тобi: Iлько - не Iлько, а "Мирон". Коли брали Мирона в його ж таки хатi, то вiн скочив у причiлкове вiкно, i був би втiк, якби котрийсь з солдат навмання в темрявi не черкнув автоматом: куля зачепила ногу. Отож вiдразу пiсля цi╨© подi© й арештували Юстину Семенюк. По-перьах нiхто цi два арешти не зав'язував в один гудз, про нiщо не здогадувалася й сама Юстина. ╞© звинувачували у зв'язках з бандерiвськими бо©вками, у проповiдi католицизму й взагалi у ворожiй дiяльностi. Кiлька ночей молодий в'©дливий слiдчий на прiзвище Климов вибивав у не© криком, погрозами й лагiдною пiдступнiстю зiзнання про сво© нiбито зв'язки з станичним Мироном; вона про нiякого Мирона не знала, Iлько Гладун був секретарем сiльради, фронтовик, ма╨ заслуги, пив горiлку з оперуповноваженим. Всi в селi про це знають. ╞© несподiвано випустили, ще й посадили люб'язно у вагон на вокзалi в Бистричанах; слiдом за нею нiбито через лiкаря з тюремно© лiкарнi, де Iльковi го©ли рану, ©лько Гладун передав додому жiнцi "грипе", на якому було вимережано дрiбним Iльковим почерком попередження, що вiн став жертвою енкаведистського агента по кличцi "Монахиня"; начебто свого часу вiн довiряв ©й певнi пiдпiльнi обов'язки, бо хто ж мiг запiдозрити, що за маскою милосердно© черницi сховалася завербована Ступою сука. Стало вiдомо також, що вона видала кри©вку, в якiй перечiкували енкаведистську операцiю хлопцi з бо©вки сотенного "Буреверхи"... перечiкували, нещаснi, а Монахиня тим часом запродала ©х на смерть й вони у схронi пострiлялися. Так начебто писав Iлько Гладун. Горопахи вiд цi╨© хижо© новини завмерли. Хтось вiрив у написане на цигарковому паперi, а хтось - не вiрив, хтось взагалi нiчого не хотiв знати й западався якомога глибше у вириту нору, а Гладуниха розгладжувала цигарковий папiрець з округлими, дрiбними, як мак, буквами, вицiловувала ©х сухими губами й навiть винюхувала й приговорювала до них, до букв, гейби до живих пташок, що мають повернутися в Бистричани й сiсти в тюрмi Iльковi на плече. I тяжко кляла Юстину. Клятьба докотилася й до мене, я повинен був негайно поспiшити до черницi, вона б менi розповiла... вона або менi зiзналася б в тому, що таки видала Мирона, або ж заприсяглася б, що чиста перед людьми й перед Богом; вона менi не збрехала б, я був ©© учителем, вона не вмiла брехати, це я знав давно. Я винен... Я не пiшов одразу того ж таки дня до Юстини; я чомусь не стулив до купи "грипе" iз тюремно© лiкарнi з несподiваним звiльненням Юстини; я не спитав самого себе: "чому ©© звiльнили? "Хiба був у Горопахах такий випадок, щоб хтось, потрапивши до рук енкаведе, повертався додому? Широкi дверi туди, а назад - вузенькi?" Я не поспiшив дiвчинi на помiч. Тим часом "грипе" того ж таки вечора принесли Опришковi; для певностi вiн особисто звiрив письмо на "грипсi" з Iльковим почерком на сiльрадiвських паперах - усе сходилося. 6 ...╞© привели на узлiсся. - Суд був коротким. Того ж вечора моя бо©вка повинна була перебазуватися на iнший терен, дорога чекала нас далека й ми поспiшали, - оповiдав Опришко, далi нерухомо сидячи на порозi. Тепер однак його зiр, як куля... куля свиснула бiля мого правого вуха, лише обсмаливши волосся, й втопилася у просторi бiло© стiни - пiд образами; стiна розступилася i я здогадувався, що Опришко у сю хвилину перебував у "тому вечорi", на "тому узлiссi", куди есбiсти привели Юстину. - Так, вона стверджувала, що слiдчий в Бистричанах випитував ©© кiлька ночей про Iлька Гладуна, але вона не могла нiчого про нього сказати, крiм того, що вiн писарював у сiльрадi; так, слiдчого чомусь дуже цiкавило, як загинули у схронi хлопцi сотенного Буреверхи, але ж вона нi про сотенного, нi про його хлопцiв теж нiчого не знала, тiльки й бачила, як везли ©х, мертвих, на фiрi попри ©© ворота. Я ©й сказав, що ми, есбе, iнформацiю уточнили, все, що вона тут говорить, - чисто© води брехня. Ма╨мо докази: пише людина з тюрми, з пекла, що ти продала Iлька Гладуна, а перед тим продала Ступi бункер з бойовиками Буреверхи. А ще перед Буреверхою i його хлопцями були iншi смертi й зради. I все це на тво©й совiстi. За маскою святошi, що проповiдувала терпiння, покору зача©лася спритна агентка, яка, може, ще перед тим, як розiгнали василiанський монастир, була завербована енкаведе. Я так ©й сказав. Вона не рятувала сво╨ життя, як iншi, не виправдовувалася, не плакала, не повзала, професоре, на колiнах, а тiльки зiтхнула, промовивши: "Господи, чому чужi прогрiшення переклада╨ш на мене? Ти ж бо зна╨ш: я не винна". - Я не винна, - повторила вона менi. Я пам'ятаю... я ще глузував з не©... всi з ким есбе мало справу, казали, що вони не виннi. За пiвгодини було по всьому й ми вирушили в рейд. Ну, а далi ви зна╨те, - зiтхнув Опришко й звiвся на ноги. Зупинився бiля заслоненого вiкна, привiдкрив кра╨чок верети й припав лицем до шибки. Рука конвульсiйне намацувала кобуру пiстоля й м'яла тверду шкiру; рука, здавалося, була готова роздерти кобуру на кавалки, вихопити револьвер i вистрелити... вистрелити в нiч, у себе, в мене; власне, конвульсiйна метушня пальцiв на кобурi лише видавала стан Опришково© душi; ззовнi вiн виглядав спокiйним. - Ну, а далi, пане професоре, зна╨те, - повторив вiн, повернувши до мене обличчя. Далi справдi я вже знав i без нього. Поки його бо©вка рейдувала в далеких селах i лiсах, збиваючи з пантелики винищувальнi бiльшовицькi загони, iз Лисиничiв, тобто з районного нашого мiстечка, придибала далека родичка жiнки Iлька Гладуна й принесла вишивану задубiлу сорочку, на подолi яко© кров'ю було виведено: "Гладун, Горопахи, Гину". Гладунова Параска вiдразу впiзнала сорочку свого чоловiка; не було також особливо складно дiзнатися, як сорочка потрапила до родички Гладунихи. Детективна iсторiя виявилася простою i страшною: у районному енкаведе служив конюхом якийсь Горох - дебелий хлопище, який чи зроду придуркуватий, чи його контузило на фронтi - нiхто цього не знав, бо Горох був маломовний, люди обходили його боком. Казали: вiд нього смердить трупом. А ще казали, що йому залюбки давали в пивницях мучити в'язнiв - мав вiд тяжких мук задоволення. Коли Горох напивався, то починав хвалитися, пускаючи з губатого писка зелену пiну, що дуже любить толочити кирзаками дiтороднi органи... любить трощити на друзки, щоб мiсиво було криваве. Офiцiйно Горох возив фiрою вдень дрова, сiно, або картоплю для кухнi, а вночi складав у драбини ще теплi трупи замордованих тут таки в лисичанськiй "попереднiй" тюрмi й невпiзнанi тiла пострiляних у лiсах повстанцiв, яких звозили з цiлого району, й торохкотiв сво©м возом на околицю мiстечка, поза шкiрзавод, де були фронтовi нiмецькi окопи. Там мерцiв i закопував. Кожно© ночi мiстечко тривожно прислухалося до того, як торохтiла тюремна пiдвода i як часом п'яний вiзник, iдучи поруч iз возом, добував iз темних сво©х нутрощiв нутряну мелодiю, мертвецький спiв. Очевидно, начальство знало про той жах, який посеред ночi огортав Лисичани, коли Горохiв вiз скреготав колесами об камiння, гуркотiв, а сам вiзник управлявся в спiвi; нiчний жах був начальству на руку - хай усi знають i тремтять: кожного, хто бодай слово вимовить проти радянсько© влади, чекають драбини Горохового воза. З труповозiння цього нiчного Горох мав свiй хосен: перед тим, як укласти мерцiв в окопи, вiн здирав iз них що було краще: чоботи, сорочку, штани або ж маринарку й ще затемна вiдносив здобутi трофе© до старо© польки панi Казi, яка ©х прала, цирувала, якщо були дiрки вiд куль, старанно випрасовувала та ще й до того збризкувала "кольонською водою" i спродувала в Бистричанах на товчку. Вирученими грiшми дiлилися; Горох називав ©х, по-дурному регочучись, "бандерiвським податком", який одразу ж пропивав. Таким шляхом потрапила до панi Казi Гладунова сорочка, його стоптанi, нiмецького зразка чоботи й синi дiагонелевi штани. Панi Казя цiлком випадково перед тим, як сорочку намочити, звернула увагу на кривавi лiтери на подолi. Звернула увагу i прочитала: "Гладун, Горопахи. Гину". Господи ж, по-сусiдству з нею мешка╨ така собi Дарка Гладун. Може й вона з Горопах? Те, що було зав'язане десь у кабiнетах енкаведе, двi старi жiнки не без допомоги Гороха й пiвлiтрiвки з червоною голiвкою розв'язали без особливих труднощiв. Еге, хвалився придуркуватий Горох, пускаючи з рота зелену пiну, я вiдвiз до Авраама мужика в германських кованих сапогах й у вишиванiй сорочцi, в чьом д╨ло? Чекiсти, видно, добре йому дали й мужик у вишиванцi iспустив дух. Вiн лежить лише в калiсонах... Ха-ха, стане бандера на суд перед Господом Богом у калiсонах... вiн лежить, мать його, разом з усiма в окопi голий. Холодно йому? Так стало вiдомо, що Iлька Гладуна в тюремнiй лiкарнi у Бистричанах нiколи й не було, вiн туди просто не до©хав, його замучили на другий чи на третiй день пiсля арешту тут таки в Лисичанах. Даремно тiльки Гладуниха вистоювала з передачами пiд бистричанською тюрмою. Не вельми хитра гра з "грипсом" була задумана для того, щоб очорнити Юстину; одним пострiлом, як говориться, було застрелено двох зайцiв: кинули пiдозрiння на бiдну жiнку, яку есбе поквапилося знищити як агента енкаведе, й водночас заплямували в людських очах пiдпiлля. Мовляв, думайте та зважуйте, добрi люди: ось що виробляють вашi хлопцi в лiсах. Звичайнi вони вбивцi. - Ви надто поспiшили, пане Опришко, знищити Юстину, - сказав я навпростець. - Тепер збира╨мо врожа©. Товариш Ступа на першiй же "полiтбесiдi" в читальнi порипував чобiтьми на сценi перед спантеличеними селянами й не мiг приховати радостi... вiн аж променився, коли ╨лейно бiдкався, що баядери не пожалiли бiдно© черницi, яка служила людям i сво╨му Боговi. Та що ж можуть очiкувати вiд зарi-зяк люди простi... можуть очiкувати кулi й удавки. Я теж був тодi в читальнi; я бачив, як нашi люди хилили голови; хилилися голови вiд болю, вiд сорому й вiд страху певно. Вам, пане Опришко, може, й не дуже при╨мно чути про це, але я повинен був сказати. - Ну, доволi, - Опришко рiшуче зупинив мене змахом руки. - Найлегше звинувачувати. Так, ми виннi, я винен, до дiдька, - вiн аж пiдскочив до мене, блiдий аж синiй, i скрипнув зубами. - I я спокутую... спокутую цей грiх. Ви можете повторити, професоре, що ми поквапливi й жорстокi. Я визнаю, ми поквапились, бо ворог скрiзь i всюди наступа╨ на пальцi, обляга╨ облавами i сво©ми гарнiзонами в селах. I множить, як я уже казав, сексотiв. Знищуючи Монахиню, я був переконаний... я мав докази... що попереджую нову зраду. Хто мiг гарантувати, що вона не вивiдала про iншi кри©вки... вивiдала i продасть? Так, ми лютi, жорстокi, як вовки, але ми не першi вдалися до терору. Це вони нав'язали нам правила гри, а ми лише цим правилам пiдкоря╨мося. Це вони, професоре, посiяли помiж нами лють i пiдозру. Якщо хочете, то вони, бiльшовики, навчили мене особисто... навчили ненавистi i навчили вбивати. Ось ви судите мене, я вiдчуваю, знаю: судите в душi глибше й суворiше, нiж на словах. I я вас розумiю, принаймнi хочу зрозумiти. Але й мене ви зрозумiйте, мене, не Опришка з есбе, а звичайну молоду людину; менi ще тридцятки нема, я ще рахуйте, не жив, а вже за мною - цiлий цвинтар. Страшно, правда? Одначе мушу сповняти свою роботу, це мiй обов'язок... я заприсягнувся нищити ворога на кожному кроцi вогнем i мечем, як писав колись поляк Сенкевич... нема в мене милосердя нi краплi. Я суцiльна, монолiтна ненависть i, певно, заслiплений ненавистю, допускаю, якби то легше сказати, промахи. Нi, Опришко не кричав, як почав було попервах. Мова його була уривчастою, слова вiдкушував поволi й, здавалось, брав кожне окреме слово на долоню i пригладявся до нього, потiм струшував на долiвку; словами вiн вистелив долiвку навкруг себе - так я собi уявив - i вони, слова, лежали на долiвцi хоч на вигляд тихi, не розжаренi до червоного, одначе я знав, що на дотик вони гарячi. Й поправдi кажучи, я уже не був радий, що надто заглибився в трагедiю Юстини Семенюк; кiнець для мене теж мiг бути трагiчним. Шо йому, розлюченому есбiстовi, перешкоджало вихопити пiстоль i... Вiн цього не зробив би, я вiдразу себе заспопок©в; я не маю права про нього ницо думати. Справдi ж, не вбивця вiн якийсь... - Зна╨те, пане професоре, ким я хотiв бути в життi? - спитав Опришко й рiзко повернувся до мене... i я його не впiзнав: замiсть скалок в очах, замiсть стиснутих губ, замiсть блiдого гнiву на худому обличчi я побачив страждання; я злякався, що вiн зараз заплаче або ж застогне; вiн обняв мене за плечi й довго, цiлу вiчнiсть отак стояв зацiпенiвши; вiн цiпенiв, склепивши повiки, а я, грiшний, думав, що вiн мене не обнiма╨, вiн на мене оперся, йому було потрiбне опертя, пiдтримка, без опертя обезсилений Опришко впаде; я вiдчував на сво©х плечах вагу його тiла... вагу його страждання i менi по-людському стало його жаль. - Була в мене мрiя - стати священиком... я шевський син iз покутського мiстечка хотiв стати священиком, щоб голосити слово Боже, проповiдувати любов до ближнього. Тато з мамою були побожними людьми i мо©м вибором тiшилися. Я готував себе в думках до цi╨© мiсi©... я був на першому курсi духовно© семiнарi©, коли в тридцять дев'ятому прийшли совiти. Потiм вибухнула вiйна, Львiв зайняли нiмцi й по мiсту розкотилася жахлива звiстка, що енкаведисти, втiкаючи, вимордували тисячi в'язнiв. Я пiшов туди, до в'язниць, не з просто© цiкавостi. Я в душi був готовий сприймати як справжнiй божий слуга людськi страждання i смерть; я був готовий гла©ти лагiдним словом розпуку матерiв, якi знаходили там розтерзаних катами сво©х синiв i доньок. Мене занесло на подвiр'я тюрми "На Лонцького" - так вона називалася ще з польських часiв, разом iз сотнями людей, якi прийшли сюди впiзнавати сво©х. Сонце. Спека. Густий, як драглi, трупний сморiд. Годованi, як ворони, мухи. Гурти жидiв, що виносили трупи iз казематiв, iз пiдземель, й укладали ©х рядами на подвiр'©... жидiв, як я потiм дiзнався, пригнали сюди на спокуту за грiхи жидiв-енкаведистiв. Плачi - аж попiд саме небо. I я там зрозумiв, що мо© намiри гасити лагiдним словом чийсь бiль виглядали б святотатством. Матерi мусили виплакатися. Я навiть пiдозрiвав... я тодi запiдозрив, що криками сво©ми матерi прагли докричатися до Бога, щоб повоскресшав ©хнiх синiв; сини, доньки, батьки, сотнi ©х i сотнi лежало на подвiр'©, а ще сотнi в пiдземеллях лежали покладенi в штабелi, як дрова... а ще в камерах лежали розкиданi, як скошене важке колосся. Скатованi, оголенi дiвчата. Сокирами розкраянi черепи. В однiй камерi я бачив розп'ятого на стiнi, прибитого цвяхами священика в чорнiй реверендi, живiт у нього був розпорений навпiл i в мiсиво кишок устромили голе немовля. Повiрте, я теж тодi завив разом iз матерями, це була остання крапля, мене начебто теж розп'яли й ошельмували, i я мусив завити, як _вовк. Я ступив тодi на край, де починалося божевiлля; я тодi, саме тодi, на пекельному днi, засумнiвався в iснуваннi Бога, бо як вiн мiг допустити до страшно© масакри, вiн, котрий начебто пам'ята╨ про слимачка на днi океану, а про в'язнiв львiвських забув. Нi, не зi словом треба менi йти до людей... я так тодi постановив, це зроблять за мене iншi, не мiй це талант... мiй талант платити вороговi люто. I хай менi Бог поможе. Я тодi перед розiп'ятим священиком перехрестився й понуро, вже не чуючи людських плачiв, видибав на львiвську вулицю, що також смердiла трупом. Цiла Галичина, Укра©на цiла смердiла трупом. У менi молився розiп'ятий священик, у менi плакало задушене немовля i ревом ревли тисячi розстрiляних; я йшов львiвськими тротуарами, слухав самого себе, чомусь до себе посмiхався i, певно, виглядав страшним з цi╨ю кривою усмiшкою... виглядав, певно, на божевiльного, бо стрiчнi люди вiд мене сахалися. Дотепер iду та йду львiвськими вичовганими тротуарами й дослухуюсь до себе... i такий я ╨ й нiчого не можу з собою вдiяти. - Вибачте, пане Опришко, - я схопив його за руку, жахаючись його страждань. Я стояв над безоднею, над пеклом, що розверзлося - полум'я опалювало менi душу; було менi лячно вiд безоднi цi╨© людини, i було менi жаль, що на його молодi й не вельми кремезнi плечi доля завдала непомiрний тягар. Я знаю: любити легше, нiж ненавидiти... - Ну, то я пiду, - промовив я перегодом. - Одне прошу: хай вашi хлопцi якось покажуть менi мiсце на узлiссi, де... - Я не встиг доказати, Опришко випередив мене: - Покажуть. I перепоховайте ©© по-християнському. Поставте хрест. Колись, у сотому лiтi, у вiльнiй Укра©нi розкажiть людям про Юстину й може, згада╨те незлим словом Опришка. - Його обличчя знову стало спокiйним, замкнутим, очi зорили допитливо, гостро; я вичитав ув його очах вiру, що доживу до вiльно© Укра©ни... доживу й розповiм про нього. Я вийшов iз хати; вартовi есбiсти проводили мене мовчки, немовби онiмiлi, додому. Нiч прояснiла, зорi блимали, як свiчки у церквi на всеношнiй. Тиша гойдалася на деревах у садах i зрiдка струшувала на землю яблука. Бiльше я Опришка не бачив. 7 I ось сьогоднi вiдчинилися дверi й iз минувшини, iз-за грубезно© стiни, муровано© з довгих рокiв. Опришко знову повернувся до мене. - Так, - погодився я з ним. - Я iнший, мене люди перекували, та й люди iншими стали. Прийшли новi часи, добрi чи злi, але новi, i я нiкому не потрiбний. - Зате вам люди потрiбнi, професоре, - промовив упевнено Опришко. - Не хочу вiрити, що живете тiльки самотиною, козою та пенсi╨ю? Ви? Ви образилися, що вашi заслуги Горопахами забутi. Ви направду сподiвалися, що ващi заслуги будуть колись оплаченi. А якщо й сподiвалися, будучи надто его©стичними, то давно настала пора цi╨© хвороби позбутися. Це так просто ©© позбутися: вийти лише на вулицю з розкритою душею, з добрим серцем i сiсти в човен, що зветься життям... лише пливти, лише в човнi, а не на березi... лише в плавбi вiдчува╨те, що життя трива╨ i що люди вас далi потрiбують. Гординю свою, вибачайте, стиснiсть в кулак... стиснiть аж так крiпко, щоб iз не© скапалося каяття. Кажуть, що навiть з каменя, коли ╨ в тебе на це бажання, можна видушити воду. Спробуйте, пане професоре. Я слухав Опришка й чомусь згадував його давню розповiдь про те, як у львiвськiй тюрмi "На Лонцького" вiн заразився ненавистю. З того часу минула купа рокiв, юнак, котрий хотiв стати священиком, увiйшов, як кажуть, у зрiлi роки... увiйшов i живе пiд чужим iменем, сповню╨ не свою роботу, не ма╨ вiн, очевидно, нi дружини, нi дiтей... нiчого не здобув для себе й не вимага╨ нiяко© дяки; i так само не мають дяки тисячi полеглих за Укра©ну... нема Укра©ни... нема ©хнiх могил на Укра©нi... нема по них пам'ятi. Я думав про себе: "Чи воно правда, що я усамiтнився через гординю? Чи, може, пану╨ надi мною жаль? Чи, може, я розчарувався у людях? Чи, може, в ту прокляту хвилину, коли "стрибки" вмощували мене в драбини з соломою, а кiнь нетерпеливився повезти мене з Iриною в Сибiр, налетiв на мене чорний вiтер збайдужiння, що висушив мою душу, i вже давно нема, друже Опришко, на свiтi сiльського апостола Северина Гайдаша, душа його вмерла, по свiту нипа╨ тiльки тiлесна шубатурка. Одначе я не поспiшив остаточно розвiяти в очах Опришка образ того давнього сiльського апостола, який колись наважився судити його, есбiста, за невинно страчену Юстину Семенюк; хай буде, що я часом свiдомо вишукував привiд для "творення добра", вважаючи це творення громадським сво©м обов'язком; хай буде, що я умовно, так би мовити, записував у скриптур для пам'ятi доброчиннi сво© дiяння. За це можна мене осуджувати, але погодьтеся, добрi люди, що треба було мати громадянську вiдвагу, щоб когось iз наших Горопах оборонити вiд нiмецького нагая, вiд оперуповноваженого Ступи, чи й вiд есбiста Опришка. - Може, таки варто спробувати стиснути камiнь, щоб iз нього потекла вода, - сказав я невпевнено. - Може, сьогоднi ви для того явилися, впали з дощем iз неба, щоб той камiнь вкласти менi в долонi? - Зна╨те, я теж ходжу й... й видушую з каменя воду, - пiдхопив мою думку Опришко. - Не маю вiд вас тайн... повинен вам признатися, що не тiльки гайцую в Бистричанах печi, а й намагаюся щось робити, щоб море байдужостi, смердюча його хвиля нас не затопила; ходжу понад берегом, понад пропастю i десь там посеред ночi повiшу синьо-жовтий прапор, або ж до Шевченкового свята, яке щороку комунiсти забороняють, напишу декiлька листiвок та розклею ©х по мiсту, щоб люди читали; доста однi╨© листiвки з тризубцем - вже свiжi стру© попливли мiстом... попливли низинно, глибоко, невидимо, i хоч на поверхнi нiбито пану╨ тиша - мiсто слуха╨, пригаду╨, зiтха╨, а хтось й стиска╨ кулаки й пригаду╨, де вiн закопав дбайливо змащений автомат. Або ж, наприклад, вирiжу з газет слова, складаю i наклеюю в потрiбне речення, в якому закликаю учителiв, щоб не забували навчати дiтей, що ╨ на свiтi Бог i Укра©на. Приколю таке звернення до шкiльних дверей... тут i там пришпилю, шкiл багато в мiстi, i його читають педагоги й дiтвора, аж поки переляканий директор не зiрве його та не понесе в кадебе. Скажете: бавлюся? Скажете: дрiбне усе це, саморобне, надто поверхове, щоб збурити замерзле плесо? Ну так, це не автоматна черга, не вибух гранати, це тiльки пригадування, що лежать в землi нашi змащенi автомати, що боротьба ще не скiнчилася, в попелi ще жеврi╨ iскра. Вогонь спалахне. Хочби й через сто рокiв. Тим часом... я уявляю, що блукаю у пiтьмi й засвiчую скiпки, полум'я ©х кволе, жовте, але серед ночi воно видне здалека - i надiя ожива╨. Думаю, що я не один такий вогнепоклонник, бо iнакше навiщо державi годувати без-численнi орди кадебiстiв? Значить, невпевненi вони у сво©й перемозi i бояться нас... бояться кволого полумiнця. Бо сьогоднi полумiнце, завтра - ватра, пiслязавтра вогонь спалить байдужiсть, вiтер зжене пiну з байдужого моря i в живiй чистiй водi уми╨мося. Цим i живу, пане професоре. Вiн сiв стомлено на стiлець у простiнку помiж вiкнами; опершись плечима об стiну, вiдкинув голову назад i, заплющивши очi, довго мовчав. Очевидно, Опришко вистраждав кожне слово... кожне мовлене ним слово важило немалий вирок у таборах, адже за кожним словом стояло дiло; вiн мiг менi не сповiдатися, це надто небезпечно, а проте - висповiдався, це було потрiбне йому самому, хотiв, очевидно, вирватися з глухого кола самоти й конспiрацi©, адже у цьому колi не було нiкого, кому мiг би звiритися, хто б мiг його пiдтримати, кому мiг би передати пережитi небезпеки; ще бiльше його сповiдь була потрiбна менi, я розумiв, що вiн навмисне сьогоднi вночi приблудив до мо╨© хати, щоб... Шоб мене "перевиховати"? Шоб мене розбудити? Щоб я знову взув апостольськi сандалi© й ступив на дорогу, по якiй ходять люди? Шоб устромити й у мою долоню запалену скипку? Скипку я таки узяв; нi, я не призначив ©© для чогось протидержавного, менi досить було вiдчути, що вона ╨ й що обпiка╨ мо© долонi, якi я стулив жолобком, щоб полумiнце не погасло; при кволому свiтлi раптом, немов у кiно, я зобачив один ранок передминулого року, коли Горопахи сколихнулися (й душi напевне втiшилися): на цвинтарi бiля каплицi на високiй черешнi майорiв на вiтрi синьо-жовтий прапор. Першими помiтили його тi, що поспiшали на вранiшнiй по©зд до Бистричан. За ними прибiгла цiла стривожена вулиця, що впира╨ться у цвинтар. Покликали голову, сiльради й голову колгоспу. Дiльничного мiлiцiонера в селi не було, а вся iнша "сельская власть" "остерiгалася", як було сказано, пошкодити слiдству, й тому прапор висiв добрих двi години, поки з району не примчали кадебiсти. Прапор, щоправда, був непоказний, кольори на ньому гейби вицвiли, але вiн дивним чином запанував над Горопахами; його, зрештою, бачило не так уже й багато людей, а здавалося, що до нього торкався кожен; кожен ув очах кадебiстiв винен, що синьо-жовтий прапор з'явився, як Iсус Христос, у нашому селi; цiла зграя кадебiстiв нипала хата вiд хати, випитуючи, "хто б то мiг нацiоналiстичну ганчiрку повiсити?"; в пiдозрiлих хатах, на газдiвствах "учорашнiх бандитiв" i "бандпiдсiбникiв", що вiдбули сво© кари в таборах i на поселеннях, вчинили брутальнi обшуки, п'ять осiб були арештованi, одного тяжко побили, вимагаючи, щоб "признався". Нiчого у них не вийшло, нiхто нiчого не бачив, не чув, "ми собi мирнi люди i дайте нам спокiй". Так тривало цiле лiто аж до глибоко© осенi. Потiм чекiсти забралися геть, село занурилося в сво© газдiвськi клопоти, синьо-жовтий прапор полетiв iз черешнi, як кольорова птаха, що жила в дитинствi в кожному з нас, у вирiй, i про нього почали забувати. А коли люди навеснi зовсiм про нього забули, вiн одного ранку знову появився, як Iсус Христос, на цей раз на грушцi посеред поля, що зветься "Городищем"; груша якраз цвiла бiлим цвiтом, а поверх бiлоцвiття, як корона - синьо-жовтий прапор. I знову почалося... Авжеж, Опришко мав рацiю: скiпки таки палахкотiли посеред колгоспно© ночi i ©х таки боялися... боялися, щоб не пiдпалили байдуже море. - Тiльки ж бо ви, професоре, чомусь тодi не розтулили долонi, щоб бодай уявно