Андрiй Головко. Бур'ян ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: ╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) ╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ I За кiлька перегонiв до станцi© Ганiвка Давидовi Мотузцi вперше пiсля мiста та казарми степ вiйнув просто в лице мiцним духом землi та рум'яних щiк з морозу, з ранку, сонячного, осiннього. Це на якiйсь глухiй станцi© у вагон увалилася цiла юрба дiвчат. Либонь, з бурякiв. Бо у вiкно бачить Давид - на станцi© цiлi кучугури навалено ©х, i ще пiдвозять, скидають. А в дiвчат - клуночок у кожно©. Вони в чорних стареньких свитах, у брудних спiдницях з полотна сирового й босi. А обличчя в усiх обвiтренi, смаглявi, з пошерхлими од вiтру губами. Як зайшли у вагон, збились, несмiливi, i стояли в проходi. У кожно© в пучцi - квиток. Давид аж зрадiв, наче сестру рiдну мiж них побачив. Посунувся - дав мiсце однiй, а тодi ще звернувся до якогось громадянина, що лежав на лавцi насупроти, i попрохав його сiсти. Бо вагон це не спальний, мовляв, а в дiвчат ось, може, й ноги болять. Той нехотя спустив ноги з лави. Сiли дiвчата там. Тiсненько - усi порозмiщалися. Лише одна стояла бiля вiкна й задумливо дивилася крiзь скло. По©зд рушив. До скла аж обличчям притулилася. А повз очi - водокачка, телеграфнi стовпи, по дорозi вози з буряками. Миг повз очi. Давид витяг кисет i закурив. А тодi до дiвчат: - Звiдки це ви, дiвчата? - З бурякiв ©демо. Отут були, в радгоспi,-це кирпатенька, найбiдовiша, мовила. А очима стрибнула з парубкового обличчя на будьонiвку його, знов на обличчя й додала: - А це ©демо додому. Вирвалися ще за тепла на молотьбу. А обмолотилися, буряки стали копати та й докопалися - учора думали, що й попропада╨мо з ногами: морозище ж отакий, а ми босi. Подивився Давид на ©хнi ноги червонi, похитав головою й нiчого не сказав. А потiм, по паузi, спитав, чи хоч додому ж ©м недалеко. Та так, iз Зачепилiвки вони, Щербанiвського району. О, то це, виходить, вони зовсiм земляки: вiн теж щербанiвський з Обухiвки. Знають Обухiвку. - Були з нами й на буряках обухiвськi, душ кiлька було,- сказала одна з дiвчат, звела обличчя на червоноармiйця: - От, може, зна╨те - Яким, що на гармонi© гра╨, потiм таранкуватий один. А з дiвчат - Галька i Христя. А то - не знаю тих. - Це Христя ота, що спiва╨ гарно? I зовсiм вона не обухiвська! - озвалась якась. А Давид враз насторожився: Христя? Та перша дiвчина аж плечима знизала: - Авжеж-"не з Обухiвки!" Чи я ото не знаю? Прийшли вони, а ми саме жито добивали. Ще Христя ота про банду розповiдала. То ж у них в одну нiч семеро коней з лук завели. I ©хню взято коняку. Ще плакала, пам'ятаю. Давид схвильовано: - Така русява дiвчина? Невисока? - Невисока. А на ши© в не© шрам: колись iще, як денiкiнцi були,- од нагайки. - Так! - аж одхилився, i на обличчi бiль у нього. Тиша. Десь за перегородкою, в другому купе, чути голоси було глухо. А внизу колеса ритмiчно: так-так, так-так. Так. На ши© шрам - вона, значить, сестра Христя. - I коней не знайшли? - Нi, як крiзь землю пiшли всi семеро. Одного злодiя пiймали були з конем аж пiд Полтавою на ярмарку. З Огирiвських хуторiв сам. Хотiли самосуд над ним учинити. А вiн став проситися: всiх, каже, викажу, усю банду, тiльки щоб не вбивали. Ну, а тут мiлiцiя на ярмарку - його й заарештували. В тюрмi тепер. - Може, в тюрмi, а може... Хiба тепер тюрма! Подержать мiсяць та й додому випустять,- додала друга з дiвчат i одвела погляд убiк. - А коней нема,- це - Давид. Вiн замовк i схилив голову. А очi вронив на ноги дiвчатам, порепанi й червонi. I було - думка проповзла: "Може, i вона десь боса отак на морозi?" А потiм батьки згадалися. Як це бути без коняки? Мабуть, батько ще дужче посивiв i мати ще дужче зiгнулася. Без тягла ж - як без рук. А земля далеко, за десять верстов. Що ти на нiй робитимеш голими руками! I чого згадалося те? Уривок з листа з дому, ще повеснi; незграбними лiтерами Петрик виводив, а батько, мабуть, проказував синовi вiстку радiсну: старого коня продали та молодого купили, хлiборобами тепер будуть,- писали. I весело Давидовi було тодi, i, мов живий, батько тодi був виткнувся з-за листа: завжди похмурий, а то всмiхнувся на хвильку й примружив око до сина весело: "То так, сину; а без коня без доброго, вважай,- не хлiбороб". Е-е, не примружить тепер очей батько до сина, не скаже весело. Мабуть, такий журний, ще, мабуть, дужче посивiв. Десь далеко й глухо кондуктор квитки питав до Вербiвки. Дiвчата пiдвелися. I Давид кинувся: - Що, вста╨те? - Та ми до Вербiвки брали квитки, бо до Ганiвки ж дорого. А тут уже сво© кра© - пiшки пiдемо. Нам аби на нiч. Прощавай! - Iдiть здоровi! По©зд стишився i став. Давид до вiкна пiдвiвся й байдуже дивився: на перонi з осик тихо падало листя жовтаве, чоловiк у червонiм картузi вдарив у дзвiнок двiчi, пройшли дiвчата юрбою по перону за станцiю. I бачив - пiшли дорогою, що по нiй стовпи телефоннi вдалину побiгли. I коли рушив по©зд, Давид iще стояв бiля вiкна й дивився в степ. Ген-ген дiвчата тi. Вдалинi у вибалку руде село. А то куди не глянь - зелено, чорно... латка бiля латки - чорно, зелено... I подумав Давид: "А як же це батько й тi шiсть?" II Вiд станцi© Ганiвка до Обухiвки двадцять п'ять верстов. I все степом. Повилась дорога помiж чорних рiль та латок зелено© озимини, колiями зрiзана. А обiч уздовж не©- стовпи вдалину. I вiтер осiннiй так тоскно гуде вгорi в телефонних дротах. Вiтер та он галок зграя: вiтер ©х гонить, як ото жменю зерна, сiючи, кинуть на вiтрi,- а то куди оком не кинь - степ, пусто. Вдалинi манячили хутори. Iде Давид по дорозi, ступа╨ широко. Усiма грудьми п'╨, захлинаючись, терпке, як терен зеленуватий, осiнн╨ степове повiтря. I, либонь, хмелi╨ вiд нього: очi якось аж затуманились, розкритi обвiтренi уста. А рукою збив будьонiвку на потилицю та тiльки головою трiпнув. - Ех! Ще кiлька день тому - де це було? В Азi©. На станцi© Ташкент стояв у черзi за квитком мiж узбеками якийсь собi демобiлiзований червоноармi╨ць Давид Мотузка - i от iде по дорозi на Обухiвку. Чи йде, чи сниться.? Аж усмiхнувся. А в очi степ далиною дивиться, хоче спитати, та - нiмий. "А що, Давиде, тьохнуло?" I хоч нiмий, чу╨ його Давид. Вiн роблено хмуриться, потiм усмiхнувся: "Ще пита╨: "тьохнуло"! Ну, а як тебе та не любити, як от дивлюсь у далину твою i бачу в нiй цiлий свiт новий. Що про нього вiки лиш марили, що його ще нiде не бувало. Хiба на зоряних гонах на якiйсь iз iнших планет. Ех, i люблю ж тебе!" За хуторами дорога зламалась колiном i повилась на Щербанiвку. Уздовж не© й стовпи потягли дроти. А глухенька дорiжка помiж хат покрутилася хуторами. Це - Давидова. Ну, та вiн нею теж тiльки до хатки, до он тi╨© крайньо©, а там навпростець пiде на економiю, колишню ганiвську. За хутором уперше стали попадатися орачi. Це ще хуторянськi землi, а як рiв перейшов - колишнi економiчеськi степи пiшли, тепер обухiвськi. Тут теж де-не-де на гонах поволi плуганили орачi волами по облогах. А тiльки далеко од дороги,звертати не хотiлося, бо й так уже пiдбився. Хай, он уже, пiд самою економi╨ю, оре хтось,- зайде Давид до нього, закурить i вiдпочине трохи. А й земля ж тут добренна! - чорнозем, аж масний. I пахне так якось знайомо рiлля свiжо-осiння парубковi. Як пахла й тодi, в давнину, коли ще хлоп'ям до пана в погоничi на осiнь ставав. ...Три осенi був у строку саме пiд вiйну германську. Малий був, замурзаний, а очi з-пiд волосся чорного, кучерявого як вишнi двi стиглi. Любили його в дворi i наймити, i австрiяки полоненi. (На роботi ©х було душ двадцять). Все пiснi, бувало, ©м заспiвай. А Давид спiвливий був. Цiлi днi на полi ж, на оранцi,- воли поганя╨ й спiва╨. Сам i пiсень складав: то про наймита-сиротину, то про солдата, пораненого в окопах, то про австрiякiв, що на чужину ©х занесло на далеку. Бувало, увечерi, як з роботи повернеться та пiсля вечерi отак, перед святом, як заспiвають у сутiнях: "Чу╨ш, брате мiй...",- хлопець занiмi╨, а очi туманом застелить. Журно Давидковi тодi. А журавлi все "кру, кру"... У журбi отакiй i подружився Давид з одним австрiяком, на ймення Стах. Залюбився в пiснi вiн хлопцевi сердечнi. Бувало, каже: - Спiвай, хлопче. Най серце за неправду болить змалечку. Виростеш - бунтар будеш! Вони й на степ ви©здили орати завжди вдвох. Давидко коли поганя╨, а Стах за плугом борозною йде i щось розповiда╨. Про родину свою, про iншi кра©, про минуле. (Дома, в Галичинi, вiн за вчителя був, а потiм на вiйну його забрали, та вiн передався до полону). Який вiн був хороший! I знав чисто все, що не спитай: i де земля взялась - не як у школi пiп учив, i чому люди бiднi ╨ i ╨ багатi, i яке буде колись життя... Бувало, примружить очi, дивиться й каже: - Отут, де фольварк панський, не буде вiн панський, бо пана виженете. А самi, наймити, житимете за хазя©в. Земля вся буде ваша, i худоба, i дiм, i ще дома такi збуду╨те, i сад насадите бiльший... Давидко аж оторопiв: - Так пан же не впустить. - А так, так,- не пускатиме пан, жовнiрiв визве гнiздо та землi боронити. Таж вас сила з сiл. А й жовнiри хiба не з села? Хiба то не ©хнi батьки та брати прийдуть ма╨ток брати? На брата, на батька хто зведе рушницю? Очi горять у Стаха, горять у Давидка. Хоч i мале воно, хоч i замурзане. - Товаришу, дай закурити! Давид аж кинувся. - Будь ласка, якщо ╨. Воли парубчак спинив, вилiз iз борозни на облiг i стояв у лахмiттi,- зразу видно, що наймит. Давид звернув на стерню й пiдiйшов до орача. Поздоровкався, закурили. Ну, а воли спочинуть тим часом. - Сiдай, товаришу. Це не з служби, бува, не дев'ятсот перший? - Дев'ятсот перший, еге. А ти не з Обухiвки часом? - Нi, я он з отих хуторiв.- Вiн виступив з-за вола й пужалном ткнув у простiр, де за рiллями, за облогами в балцi хутiр визирав зеленим дахом iз червоного, як величезний пук калини, вишневого садка. Може, чув про Огиря? Так ото служить у нього. А це тут оре. Воно земля й обухiвська на паперi значиться, то як справа до продподатку дiйде, а так - хутiрська земля. Потому - далеко страшенно вiд слободи, за десять верстов не на©здишся, не находишся, ну, в оренду й здають. А ще як коняки в котрого бiдняка нема╨ - погиб, щитай. А хуторянам - подай боже. Огирi, Хоменки, Кипшарi... Ой, треба ще на них вiсiмнадцятого року! У декого десятин на двадцять п'ять посiву самого, та випаса╨ товару скiльки. Вже ж на долонi не випасеш. От i щитай кругленько - тридцять. Норма! Бiльше з половини беруть: виоре, засi╨. А зiжне другий незаможник, подивиться на копи та тiльки потилицю почуха╨: на плечах за десять верстов не однесеш. Хоч покинь на стернi. Оцим моментом i користуються куркулi. Бувало, за самий продподаток та за який мiшок зерна всю норму оддавали. От вищитай,- той же восьмий або десятий снiп... Вiн жадiбно затягався цигаркою, що стала вже самий вогник, аж по мокрих губах шкварчала. Тодi плюнув, iще попросив на цигарку. Бо сьогоднi вiн пiснику╨: пiзно вчора повернувся з оранки та й не висушив тютюну. Давид дав на другу i сам другу скрутив. - Погане ти, дружище, розповiда╨ш. - Та тут як викласти тобi усе життя наше, нi чорта воно не варте, братухо! - Вiн чвиркнув крiзь зуби i трохи помовчав. А згодом пiдвiв голову i, примруживши око, пильно глянув на червоноармiйця. - А на фронтах воно як там? - спитав чомусь пошепки. Давид вiдказав, що фронтiв нема тепер. Парубок нiчого не сказав. Тiльки враз одiрвав погляд од Давида i опустив очi на рiллю. Заговорив згодом, пiдвiвши очi: - Ти от повiриш, мiй хазя©н - куркуляка ж який: мав сiмдесят десятин землi, а тепер - оце при©де дочка з Обухiвки, що за голову сiльради торiк вийшла, за Матюху... - За Корнiя? Що був во╨нкомом при волостi? - Давида аж смикнуло. - Ну да. За комунiста. Так вiн ото дочку в Огиря й схватив собi. Там весiлля таке було! З району начальство при©здило, ракети пускали. Скривив губи парубок в усмiшку якусь, i презирливу, i болючу, i ще раз чвиркнув крiзь зуби. Задумався. Раптом згадав i пiдвiв обличчя до Давида: - Да, так я й не доказав. При©де оце, бувало, в гостi та й похвалиться, бува╨, батьковi, що там Миколай Миколайович наступатиме, чи що. Так плю╨ться, не призна╨. Пробi, яко© трясцi йому тут треба. Щоб знову рiзанина пiшла? I так, мовляв, життя налагоджу╨ться. Та 'дже: пара волiв, пара коней на синовi стоять, двi норми й ще землi, аби брав. Горою сто©ть за радянську владу,- знов губи в усмiшку.-То отаке-то, товаришу. - Н-да. Дiла тут у вас... I задумався Давид. Згадалося - колись читав книжку "Нове село". Тодi якось аж не вiрилось, що живi отi цифри нетяг, здачi землi в оренду... I от цей парубчак уже ж не вигаду╨: "бува╨, за продподаток норму здають", "по тридцять десятин посiву в декого". I ще от - Матюха й Огирiвна. Чи подурiли вони тут? Чи самогону пообпивалися? Кинув цигарку потухлу Давид i пiдвiвся з землi, речовий мiшок перекинув на плечi: - Прощай, товаришу,- до орача.- Як же тебе хоч звати? - Iльком. А тебе? - Давид Мотузка. - Ну от. Будемо знати. Вiн узяв воли за налигач, замахнувся батогом i свиснув. Рушили. А Давид пiшов стернею. I ззаду довго ще чув свист Iлькiв. Якийсь такий... ну от - немов то чайка над степом лiта╨, кигиче. III Над ставом, що колись належав економi©, як проходив Давид, шумiли верби хором жiночим, тужливим. А одна - плакуча - над самим урвищем схилилася в розпачi над ямою обiч млина водяного,- аж ©© коси розпустилися i впали у воду,i занiмiла. Хто ©© тугу збагне? Бо хто бачив? ...На конюшню козаки-денiкiнцi Катрю ковалеву, що при дворi жив, затягли - красуню степову, розпатлану. I на тiло молоде, як пси, накинулися. Так цiлу нiч: дудлили самогон, горлали пiсень, щоб не чути було крику дiвочого... А вранцi, змучену, випхнули за дверi... Тiльки-тiльки свiтало. У лiс до партизанiв, як тiнь, прийшла й сказала: "Сю нiч". Потiм - нiколи нiхто вже не бачив ©©. Бо нiч була темна, ©© остання нiч. Спали козаки в сара© i в штабi спали. Як тiнь кралася,- тиша така. Лиш десь у березi блукав хтось, ©© гукав - може, мати. I враз з усiх кiнцiв спалахнуло: сара©, конюшнi. Кинулись iзсередини до дверей - засунено знадвору, стiни кам'янi: крики, гоготiння полум'я. А з степу тодi ватага партизанiв - з усiх бокiв оточили ма╨ток. Давид iз хлопцями повз ставок саме бiг тодi - на кручi щось майнуло бiля млина...- А! хiба тодi знав! - Мерщiй у двiр гайнули. Захопили штаб, розстрiляли, забрали два кулемети i коней. Потiм до самого свiту шукали Катрю в саду, бiля ставу - не знайшли... Лише днiв через кiлька,- вже в лiсi були,- звiстку сумну принiс Давид (ходив уночi в хутiр на розвiдку): у ставу знайшли утоплену Катрю ковалеву... I от - плакуча верба бiля млина над урвищем лама╨ руки, хита╨ головою, мов журить когось: "А-╨!.." I шумiли верби хором жiночим, тужливим. По греблi пройшов Давид повз водяний млин. З-за безлистого саду, як крiзь сивий серпанок, червонiли цеглянi будiвлi. Обiч пiд садом бiлiла хата, челядня, жовтiв невеличкий ожеред соломи. Ближче,- з кузнi вилiтав сизий димок, а раптом не стало, i тодi з кузнi загупало молотом по ковадлу: гуп-дзень. Хтось живе в економi©. З греблi Давид просто й звернув до кузнi. Побрiв рудою жаливою та бур'яном понад ставом. Обiйшов ярок, порослий ожиною, молодняком, i пiдiйшов до кузнi-землянки. Молот не гупав. Чути було з землянки - сопiв мiх i гомiн тихий. Давид спустився сходами в землянку. Бiля горна - коваль. Так i зарум'янилось лице Давидове радiстю: - Здрастуйте, дядьку Петре! - Здрастуй... товаришу! - мовив од горна сивий iз закуреним обличчям коваль, пильно вдивляючись у червоноармiйця. Видно було, що не пiзнав. А Давид - той одразу впiзнав дядька Петра. А то незнайомi два: хлопчисько дув мiх та якийсь кремезний чолов'яга рудобородий сидiв пiд стiною в солдатськiй ватянцi i в кудлатiй сибiрськiй шапцi. Вiн, видно, помагав ковалевi кувати, а це лише сiв i крутив здоровенну цигарку. Як слинити, пiднiс ©© до рота, тодi скоса пильно глянув на червоноармiйця бiля дверей. I всi мовчки дивились. Давид аж усмiхнувся: - Та Давид, ковальчук ваш, дядьку Петре! - Ну от, скажи ти! - здивовано й радiсно аж руки розвiв коваль.- Не признався б - нiяк не пiзнав би. Правда ж, i часу минуло. Це ж парубiйком iще, за денiкiнцiв, як у кузнi за ковальчука працював. Ох, i одчаяка ж був! - Звернувся вже до сибiряка.- Вiд партизанiв був приставлений. А це, мабуть, iз служби? - Да, прямо з станцi©. Iду - дивлюсь: димок у кузнi. Ви, значить, так i зосталися тут? Сопiв ковальський мiх, трiскотiло вугiлля, а коваль старий ще вiхтиком покропив його водою i заговорив: - Вiк в оцiй кузнi,- з дванадцяти рокiв. Усю силу в нiй на цьому ковадлi по шматочку виклав i молотом розплющив, у чересла, в лемешi панськi перекував. Тут i помиратиму. Спасибi, таки вiдчужили хоч хату та кузню, мене надiлили. Кую тепер. А вмру - о, ╨ кому замiстити коваля старого! - I вiн усмiхнувся до хлопця бiля горна, хитнув з батькiвською ласкою головою на нього, замурзаного, як циганчатко. Враз iз горна вихватив червоний шмат залiза на ковадло,- дзень, дзень... Рудий чоловiк тодi взяв молот-гуп!.. Аж iскри по кузнi, аж iржаве шмаття залiза по полицях ожило - задзвенiло. Давид дивився, як молоток та молот мiсили червоний шмат залiза. Вже буряковий вiн, темнiша╨. Тодi коваль знов у горно його, засопiв мiх. А тепер i вiн закурить. I, цигарку крутячи, ще другого сина згадав: "От ще б Степан iз служби повернувся: вже 1902 рiк забрали, а все нема чогось. Та строку Зiнька ще добула б - тодi всi дома б. Давид, мабуть, i не пам'ята╨ ©©?" - "О, чого б же не пам'ята╨!" - "Тодi ще пiдлiтком була, а тепер дiвка вже". Давид почервонiв i щось хотiв спитати, та дядько Петро заговорив: - Повеснi ж дожилися,- хлiба не стало, та й мусив дитину вiддати за п'ять пудiв жита та чоботята там, хоч старi. Цур ©м iз такими заробiтками! Тодi бородатий чоловiк: - Е, шкода. За зиму хлiб по©мо, та й знов повеснi - куди б хоч за харч дiтей розiпхати. Життя наше таке. Голову витягнеш - зад угрузне, зад витягнеш - угрузне голова. А вже нас, так iменно, як трясовина, злиднi засмоктують. Пруча╨шся, б'╨шся, а воно все глибше - по груди, по горло. З Сибiру ж i вони як при©хали, худоба ще була. А воно саме пiд голод,- по©ли худобу. Лишилися голi-голiсiнькi по чужих хатах. Сiм родин вернулося ©х з Зеленого Клину: обухiвськi та з Щербанiвки двi. Ну, дали-таки землi, та що з нею голiруч зробиш, та ще як за десять верстов? - Тодi ж казав: згуртуймось у колектив та на всiх хоч пару коней залишiмо. Та домагаймось, щоб на хутiр, сюди, виселитись, до землi ближче. Хоч у землянках жили б та завжди б ©© пiд руками, на очах мали. Та куди тобi - комунiя! А воно, бач, нашi ж таки сибiряки... Оце якось бачився в городi - комуною живуть. "Маяк" пiд Сорочинцями. Добре живуть. А ми домнялись, а тепер... Давид аж захвилювався радiсно вiд сибiрякових слiв: це ж його мрiя - колектив отут, у дворi. Сказав весело: - А тепер що ж, дядьку, пiзно хiба, чи що? От землевпорядкування провадитимемо, згурту╨мось та й вийдемо на виселок сюди. Лише рукою махнув сибiряк. I коваль безнадiйно: - Е, сину, тут як дали декому землевпорядкування... Тихiн Кожупiний i досi кров'ю харка╨. Що ти хотiв, сину, як мужик темний, а бiля властi - сучi сини та п'яницi. Тодi Давид: - Да, у вас тут щось того... Матюха от... Тихо в кузнi. Лише сопiв мiх та трiскотiло вугiлля. Нiхто нi слова. I вже по тому мовчали бiльше. Розпитували Давида про новини, про службу там, у Ташкентi, що там по газетах. А за сво╨ життя мовчали. Поживеш, мовляв, сам побачиш. Давид знав, чого це: "Матюха" - страшне було слово для них. I не допитувався дуже - все одно побояться; хоч дядько Петро й знав його, але це ж чотири роки минуло. А за цей час... Адже й Матюха колись у партизанах був, а тепер... Вiн пiдвiвся, кинув цигарку i, мiцно тиснучи руки ковалевi й тому сибiряковi, сказав весело: - Так руку, значить, дядьку Климе? Аби ми хотiли, а що бiля властi тут у нас сучi сини та п'яницi - нiяка сила! Очi з-пiд кудлато© шапки глянули на нього пильно. А руку стиснув дуже. Так i розлучилися. Пiсля курно© кузнi морозне осiнн╨ повiтря залило лице Давидовi рум'янцем. Пах бур'яну сухого вiйнув iз давнини, iз спогадiв, якiсь забутi сни. Перед очима просто лiворуч - став за вербами, а обiч ставу - зелена озимина. Отут i виселок, вiд ставу, нижче саду економiчеського. Де ото халупа ковалева. Давид мружить очi, дивиться, i в напруженiй уявi - на тому зеленому майданi: халупки, молоденькi деревця понасаджувано. Якихось кротiв наче селище. З усiх бокiв до майдану хлюпають чорнi рiллi, як повiдь весняна. Це тiльки-тiльки оселилися. Ще мружить очi Давид i сам не впiзна╨: чи ©хнiй виселок?.. Великий сад з отих дерев уже вирiс. У саду бiлi будинки великi. А де гребля прорвана, де водяний млин,- електростанцiя. I стовпи потягли дроти по висiлку, понад будинками, у двiр, до загонiв, до ферми, до сельбуду... I по шляхах - на Щербанiвку, на Обухiвку... На всi боки. За вербами чайка кигикнула. Кинувся Давид. А може, й не чайка, може, то свист Iлькiв? Брiв бур'яном у двiр, де будiвлi цеглянi. Чiплялись реп'яхи до шинелi. Пахло жовтавим листом кленовим i бур'янами. I на дворi бур'яни буйнi поросли. Навiть у покоях, нежилих тепер, у дiрки вiкон видно було пасма бур'яну. Та стiни добрi. О, вiк ще стоятимуть! Тiльки покрiвлю на сара©, на конюшнi дай. Ось комори-гамазе©. Аби родило, ╨ куди зсипати. Загони, конюшнi... Давид ходив по двору, оглядав стiни, про себе щось розраховуючи. Збоку б хтось глянув - iнженер то ходить, що йому треба обрахунок на ремонт скласти. - Да, будiвлi ще добрi,- аж уголос сказав. Кинув ще поглядом навколо й рушив повз загони. А тут мур розвалений од саду. На латку подзьобану очi впали, i... гаркнули залпи в оту нiч, лiтню, тривожну, коли палав ма╨ток: отут розстрiлювали. Червоне з-за муру сонцем вечiрнiм залляло бур'яни. Шелест десь iз-за муру.I враз у прогалину на бур'яни як стрибне бузiвок - потолочив ©х. Сам - сонцем заллятий, хвiст догори. I молодим телячим баритоном як шарпоне нiму ту бур'янову тишу, аж луна помiж будiвлями, за муром, у саду. Аж Давид усмiхнувся - так зрадiв телячому ревовi. А з саду, з-за муру, ще шелест по листi - кроки чи©сь. Парубок тiльки до муру хотiв, як у прогалину назустрiч дiвчина в сiрiй свитi так i налетiла на нього. - Ой! - тихенько з несподiванки i одхилилась, щоб дати пройти йому. А вiн - чудний такий: на не© дивиться, тодi одiрвався, одхилив голову, очей з очей не зводить. I вона... Потiм хлюпнулись безоднi пiд бровами в не©; крутнулась i побiгла бур'янами. Ще оглянулась, побiгла. Давид стояв як стовп. Уже не було чути нi шелесту, нi крокiв. Теля десь за двором ревнуло. Тиша i бур'яни. А вiн тодi рукою до чола, провiв - аж гаряче. - Та вона ж десь у наймах... IV Уже зовсiм смеркало, як Давид пiдходив до села. Зразу за кладовищем, на вигонi край слободи, махали крилами вiтряки. Один тiльки стояв обiч iз перебитим крилом. I пусто на вигонi. Нагнав жiнку якусь по дорозi - везла з дiвчинкою возик з мiшком од млина. Минаючи, поздоровкався, i жiнка сказала: "Драстуй". А не пiзнав Давид, хто така. Таки поночi вже. Де-не-де по хатах свiтили свiтло. Отак - блимне маленькими вiконечками - саме сiрник чиркне, потiм примружить ©х i дивиться довго, не мигаючи, в темряву. Повз церкву як проходив, непри╨мно вразило Давида: пахло фарбою свiжою. На тополях в оградi на ночiвлю мостилось гайвороння. "А от у школi нема╨ шибок, це - факт",- подумав. На розi темно зяяла вона чорними великими вiкнами, лише дво╨ вiд дороги блiдо свiтилися, i на завiсi бiлiй то виступала, то гасла чиясь тiнь. За рiг бiля школи звернув Давид у вулицю. Тихо й порожньо в нiй. Шумiв вiтер за тином, по садках, поза хатами - листя пожовкле зривав: метеликами лiтало воно й падало стиха на вулицi, по дворах. Десь аж на тiм краю села два голоси парубочi хрипко горлали пiснi. А знизу, за городами, мабуть, бiля мосту, важко чмихав паровий млин. I - вiтряна нiч, тому дихання млинове нерiвне, немов iз перебоями: чмих, чмих... чмих. За городами ж, по той бiк Псла, смугою чорною -лiс. I шумить, шумить по-осiнньому. А Давидовi спогади - зеленi, веснянi. ...Колись, при денiкiнцях, i влiтку, i восени в оцiм лiсi по ярах вони жили лiсовиками. Увесь лiс шумiв од них - партизанiв. I якщо вночi десь займався полум'ям хутiр якогось буржуя, якщо вночi десь вирубано бiлих заставу, всi знали: це нiхто ж, як лiсовики. Е-ех! Зеленая лiщинонька, а по нiй буйний хмiль повився!.. ...А восени шумiв-шумiв лiс по-осiнньому. Осипалося листя, пiшли дощi, холоди. Люди на тиф почали хворiти й мерли, як мухи восени. В Обухiвку тодi ж полк денiкiнцiв прийшов, розташувався. I полк стояв у Щербанiвцi, i поза Пслом стояло вiйсько по селах. Це ©х, партизанiв, виловлюватимуть... Шумiв-шумiв лiс по-осiнньому. I була нiч чорна, вiтряна, iшов дощ... Партизани, мокрi, холоднi, i в одча© - або пан, або пропав - нальот на Обухiвку. Що там було в ту нiч, чорну, вiтряну! Полк розметали, захопили зброю, три кулемети, коней. I на пiдводи пiших, хворих, i - в нiч. Було ©х у лiсi сотнi три, а до червоних як через фронт пробилися, шiстдесят три чоловiка прибуло, i то з них сiмох поранено. Як це давно було! Повз волость проходячи... Да, сiльрада тепер це, бо район у Щербанiвцi. Тихо, i вiкна темнi. А на ганку тодi кулемет отут строчив. А Давид "лимонку" -бах! Замовк кулемет. Як це було недавно! I хати за тинами розваленими, як i тодi,-бiднi, стрiхатi й мовчазнi. Тiльки на пустирi, он на тiм боцi, де левада, колишня генеральшина дача, сохи з землi стирчать, мабуть, на нових садибах i в саду генеральшинiм, де була сама дача - спалено ©©, уже живе хтось: велика хата з ганком, з ясно освiтленими вiкнами, сарай пiд черепицею, рублена комора. Од вулицi-тин новий i дощанi новi ворота бiлi, на чорному тлi вирiзьблено чирвою. - Це хтось двигонув собi так двигонув! Нiяк не вгада╨ Давид - хто ж саме. Хто-небудь iз куркулiв,- так не рiшився б же в генеральшинiм саду, хоч i нема ©©, хоч i насiння не зосталося. А хто б же бiльш? Це, брат, не одну тисячу вгнав. Нiяк не вгада╨ Давид. А тим часом, перебираючи в головi обухiвцiв, шукаючи хазя©на, незчувся, як i до двору свого пiдiйшов. Став на перелаз, а в грудях так i отерпло: маленький двiр пiд тiк постругано, бiля повiтчини старенько© - стiжок початий. З хати у вiкна лилося блiде свiтло, i шум чути - мабуть, верстат лядою. Давид, схвильований, узявся за завертку, а дверi так знайоме, з таким сумом до нього - рип! В хатi, як порiг переступив,- тихо. Лядою гуркнув ще батько, а тодi повернув до дверей сво╨ похмуре обличчя. З-за прядки мати, глянула, старенька й тиха. Долi Петрик цiвки сукав, а маленька Докiйка клоччя на кодрю крутила. Та й застигли всi, кожен за сво╨ю роботою. Очима - до дверей, на солдата в сiрiй шинелi, у шапцi гострiй. Вiн гостру шапку зняв. - Здрастуйте!- всмiхнувся самими куточками рота. Мати з ослона й не пiдведеться. Очима припала до обличчя - чи Давидове? Мить, може. I враз брови як-як помiтно зламалися крайками догори. Вийняла гребiнь iз днища, поклала на ослiн i встала назустрiч до сина. - Давиде! Ну, де-бо ти взявся? - А от бачите - прийшов. Вiн поцiлував матiр. Обличчя в не© схудле, у зморшках усе. Дивилась любовно очима на сина, що в них - i радiсть, i журба. Потiм вi© злегенька затремтiли, i м'язи лицевi бiля рота - в печаль. Вона тодi пiднесла передник до обличчя й почала в нього сякатися. - А ми вже тебе, сину, i не ждали. - А я ж писав. Поздоровкався з батьком. Той навiть аж розхмарився, та хiба на мить,- знов брови обважнiли й нависли. Сказав: - Якщо й писав, сину, то не ми тво© письма читали. Може, хтось читав. Ото останн╨ було, де ти про землеустрiй писав, куди обратитися. Я вiзьми, дурний, та й покажи на сходi. А хтось та й головi сказав. З того часу як одрiзало. Нi одного не получав. Мати: - Думали, що тебе вже й живого нема. А батько: - Ото, заплач iще. А я так ©хню всю полiтику бачу. Це вже останн╨ письмо Христi дав, як ©хала в радгосп, щоб на станцi© вкинула. - Коняки ж у нас, Давиде, нема. Украли, харцизяки,- сказала мати й заплакала. А батько - тiльки брова в нього одна ворухнулась: - Взяли, сучi сини. Аж семеро коней iз слободи забрали, Старцями нас поробили. Да. То - бiда. Вiн iще в по©здi довiдався про це: дiвчата з бурякiв ©хали та й казали. Та все якось не хотiлось вiрити. I аж до самого двору - чи то вiрив, чи нi. А вже глянув - стiжок у дворi недобитий,- так i похолонуло в грудях. I в хату зайшов - Христi нема╨. - Пiшла Христя. Iшли тут iз села на заробiтки в Карпiвку, то й вона пiшла. Може, заробе який карбованець. А на коняку,- ох, скiльки тих карбованцiв треба! Та якi вони й труднi нашому братовi, бiдняковi... Батько встав iз-за верстата. Спитав, чи надовго вiн додому. - А зовсiм уже. Одслужив сво╨, фронтiв нема╨. Дома тепер буду. Вiн роздягся, шинель на ключцi повiсив i будьонiвку. Став бiльше схожий на колишнього Давида, це - матерi. I якось аж надiйнiше стало: шинель на ключцi й шапка- дома вже буде. А це, мабуть, аж iз станцi©, таж, мабуть, голодний. А вони до нього мерщiй iз журбою сво╨ю. - Може, зараз вечеряти будемо? Батько од припiчка: - Про мене. Ми ось iз Давидом по цигарцi викуримо, а ти лагодь тим часом. Сiдай, Давиде,- i як той сiв: - Гай-гай, сину, скiльки це лiт отак не сидiли. Ба й у вiчi не бачили один одного. Тiльки подумати: п'ята осiнь! Подивився довго й мовчки на сина, i в очах хмурних запроменилася батькiвська ласка. - Ну, розкажи, сину,-ти на фронтах воював, ти бiльше свiту бачив,- що воно з революцi╨ю сталося? Де вона, влада радянська, що за не© ви голови клали, щоб, значить, правильна радянська влада, де вона? Бо от i в нас сiльрада ╨, i Ленiн в сiльрадi на патретi, а сказати, сину, тобi,- вiн понизив голос i додав майже пошепки: - погане життя! Що, сину, дивишся так? Контрреволюцiю батько розводе? Е-ех... От, сказати, коней у них, у сiмох, забрано. Без коняки - хоч "рятуй" кричи. Ну, i щоб же позику-пiддержку од властi яку, хоч би продподаток скинули, то й то б таки легше було на ноги сп'ястися. Та нi. Подавали заяву,- не прийняли в сiльрадi. А в район поткнулись: "А, обухiвськi, зна╨мо: бандити, самогонщики. Крадете один в одного, а тодi сиротами казанськими прикида╨тесь, радянську владу не пiдтриму╨те". А злодi©в - пiймали ж одного, Кушнiренка з Огирiвських хуторiв. У городi в тюрмi тепер сидить. А це чутка ╨, що випустять буцiмто i суду йому не буде. Ну, де ж та правда? Хай, значить, iще конi водить, людей старцями робить, пролiтарi╨ю. Це ж видно з усього. I мати не змовчала: - Пiд революцiю палили економi©, казали, що не буде панiв. А воно порозганяли тих - новi понаставали. Це ж i куди Христя пiшла на заробiтки, Радгос якийсь за хазя©на там, комунiст. - То, мамо, не хазя©н "радгосп", то скорочено, радянське, народне себто. - Хто ж його, сину, зна╨. Батько поважно знов заговорив: - З землею в них теж та полiтика. От хутiрська земля по цей же бiк хуторiв, уся од слободи, а обухiвська - на колишнiй економiчеськiй, за хуторами. I що б же пересунути ©хнi надiли туди, а обухiвськi - по цей бiк хуторiв. Це так по-мужичому. А власть i слухати не хоче. От сам комунiст голова Матюха просто у вiчi смi╨ться: "Дай вам землю пiд селом, так вас од не© й за вуха не вiдтягнеш, а що з вас за хлiбороби, коли у вас плуги мотуззям позв'язуванi! Про вас республiка з голоду опухне". От, мовляв, хто хлiбом году╨ - великi хлiбороби, хазя©. А це ясно вже хто - хуторяни, куркулi. Продався ©м: чув, може, Давиде,- на дочцi Огиревiй оженився. А як проходив, може, бачив, у генеральшинiм саду там собi такий дом воздвигнув. Що ж, нагарбав за революцiю: лiс даром, робочi даром, суботники якiсь установляв. Живе - мабуть, помiщик так не жив: щодня гуля╨, п'янству╨, а стрiнеш п'яного - обмини третьою вулицею, бо так наганом i розмаху╨. - А ви що ж мовчите? ╙ ж райвиконком у вас, партiйний комiтет. - Сину, куди скаржитись, як скрiзь однаково. Як змичка в них. Набралася кумпанiя, та що хочуть, те й роблять. Паровий млин артiль оце в комнезаму одвоювала. А хто ж в артiлi: Матюха, голова КНС, Гнида, Книш. А в район поткнись: бандити, самогонщики,-тiльки й почу╨ш. Нема що казати,- всякий народ ╨ i в них, в Обухiвцi. Так це ж першi друззя Матюшинi. За нiч вiдрами випивають. А вже як п'ють-гуляють, гаси мерщiй свiтло. Залили самогоном революцiю. Ай! Трах! - кiлком, мабуть, навкидь у ворота. Кинулись усi в хатi. В хатi - як в усi. А на вулицi бiганина, шум. З криком пробiгла жiнка через двiр на город. Пролопотiли чобiтьми важко за нею: "Лови!.. а!.. бий!.." - Що таке? - Давид, поривний, схватив будьонiвку з ключки i-до дверей. А на порозi мати на дверях розп'ялась. - Давиде, бо' з тобою! Голову провалять. I батько не пустив. - То, мабуть, сину, парубки загризлися. У нас як нiч - затуляй мерщiй вiкна, з хати не виходь. Блiдни, дрiбно тремтячи, Давид провiв по чолi рукою: аж голова трiщить, як ото вчадi╨ш. Мати вечерю на столик поставила. - Сiдайте, сiдай, сину. А хiба ж полiзе шматок у горлянку? Та сяде вже, i навiть ложку холодного борщу сьорбнув, вкусив хлiба черствого - жував-жував, насилу ковтнув. Дивився - за столиком старенькi батьки, схудлi, зажуренi, мовчки сьорбали з ложок. Блiдий Петрик та Докiйка - шматочок пiд ложку, щоб не ляпало,- сьорб, хлiба вкусить обережно, щоб не кришити. Чомусь пригадалося давне: отак за вечерею, в оцiй убогiй хатi, тiльки то вiн сидить - не Петрик, i ото Христя -шматочок пiд ложку, щоб не ляпало. I батько похмурий, i сумна мати: бiднi, нема╨ коняки, а в дворi - стiжок недобитий. На ключцi - шинель i будьонiвка. ...Пiсля вечерi зараз не полягали ще спати. Хоч i постелила мати на полу, а пiд коминком - Давидовi. Знайшла йому потiм сорочку бiлу в скринi. А сама за прядку ще сiла - передiлку допрясти. Батько сiв за верстат - гуп, гуп! - лядою. Давид лiт спати - з дороги. А в головах посхилялися... - I треба вам, дiти? Вiн зморився, а ви - як тi реп'яхи... - Хай, мамо. ...У головах Петрик та Докiйка посхилялися до самого обличчя. Шепотiли, розповiдали довго - так же давно не бачились! Про себе: у школу не ходять, бо нi в чому. Докiйка клоччя пряде, а лiтом на хуторi служили обо╨. Очi Давид склепив - така втома. I наче лежить у борознi край битого шляху, а над ним з облогу, з Дикого поля, над борозною, гойда╨ться билля дике, стиха шелестить. Потiм - стихати, стихати. А плуг повзе повз борозну, чересло одбатувало скибку чорно© пахучо© землi й привалило його в борознi. V Ночi осiннi телились сiрими ранками. Ще в сiянку випали дощi, а це - що вже година сто©ть - тихо, сонячно. Вiтри вщухли - розп'ялися хрестами вiтряки на вигонi. А в березi паровий млин чмиха╨ рiвно, без перебо©в. I за селом над рiллями десь гайвороння лiта╨, кряче, а чутно так, мовби отут десь, близько, лiта╨ на городах. Осiнь. I така тиха, така ласкава. Але хiба не знати твою печаль? I кожно© хвилi хiба не ждати, як несила вже буде тобi,- упадеш головою на руки заломленi, а коси сивi на землю впустиш дощами, туманами? Тому й днi сонячнi як золото на вагу. Гупали цiпи по дворах найбiднiших, гуркотiли вiялки й терницi так весело по дворах - трр-ах... так-так... трр-ах... так-так... ...Сиплеться костриця на землю пiд ноги. Пiд терницями ©© вже цiлi купи. А ще ж бiля повiтки ген цiлi купи й плосконi, й льону - дбайлива Матюшиха. Та що ж- робити ╨ кому: двi битки й терниця трахкотять од ранку до ночi, нi на хвильку не вгавають. I кострицi, кострицi тi©! - I-i, чортовi буржу©! Трр-ах... так-так... трр-ах... так-так... Витiпала жменю Ониська, потiм гарненько повiсмо нею зв'язала та аж головою похитала - iз усмiхом, i з досадою: - То-то, прядива отакого! Ну, що вона в трясцi з ним та й робитиме? - О, пожурись,-баба Середиха вiд битки обiзвалася,- попрядуть люди, погнити не дадуть. Та й викине на весну полотенця шматкiв чималенько. А Зiнька ось, здорова хай буде, та вибiлить його гарненько. У Зiньки лиш брови ворухнулись. А по паузi одхилилась од тернищ й сказала: - Про Зiньку - не бiлене буде. Менi тут хоч би цього строку як-небудь добути. Трр-ах... так-так... Вiд великодня служить у них, а так наче давно вже. Що вже намучилась, i цур ©м. У роботi завжди, сама ж усе бо вiн десь або по дiлах, або гуля╨, а вона ж - панi, нi за холодну воду. А ще не так робота, як життя клопiтне: нема╨ нi недiлi, нi щоб нiч поспала спокiйно. Ото як п'ють удома, то самовар опiвночi став ©м, то десь за самогоном бiжи. Дарма, що ©й треба, як-от влiтку, удосвiта на поле бiгти. Та ще ж кумпанiя,- аж чадно вiд них. Як повпиваються та як розбалакаються, страшно робиться. I це при начальствi ж: наш, Гнида, а це ще став iз волостi начальник мiлiцi© вчащати. Трр-ах... так-так... I стихла терниця. А очi дiвчина в кострицю впустила й мовила задумано: - Вже й кидала через нього. Мовчали тi жiнки, лиш терницi трахкотiли та за повiткою, за городами, млин захекано чмихав. I звела раптом Ониська голову до дiвчини: - Дурна ти, Зiнько: покинула була - ну й не йшла б уже. Чи ти не зна╨ш, який вiн ╨? Лук'янiвська Одарка хiба не через нього повiсилась? - I пошепки додала: - Вiн же заражений. - А менi що? - Та так... I Одарка - не з любовi. А впала в око, то й став чiплятися. А якось зустрiв у лузi, за селом, на безлюддi... Зiнька звела голову i брови низько над очима, сказала крiзь зуби: - Ну, то - дурне! Що вiн начальник та з наганом, бреше - стрiляти не буде. А я не подивлюсь,- що тiльки пiд руками буде, так йому в голову й дам. То вже звиня╨ нехай! Що б уже потiм не було... На обличчi вродливiм очi в задумi, а губи мiцно. Потiм тiпати почала й ще сказала задумливо: - Через оте ж була i покинула, втекла од напастi. Ну, коли ж i дома: мати плачуть, i батько журяться - мовляв, з економi© прожене, як не добути строку. Три днi була дома. Нiяк уже не думала. А потiм...- i по паузi задумано: - Як стало ж на хуторi сумно! Що не роблю, а вся думками сюди, на село, так i лину. - Ото! Зiнька глянула скоса на Ониську й почервонiла. Нагнулась до терницi й тiпала старанно та лаяла себе: "I дурна, дурна отака! I що воно за серце отаке дурне: яких подруг знайшла - Ониську та бабу Середиху". Аж усмiхнулась, а ще обличчя - рожеве. Притихла й тiпала, мовчазна. Ониська завела пiснi сумно© тихим голосом. I Зiнька ©й вслiд без слiв, без голосу, а всiм тiлом спiвала молодим. Очi замаренi - забула, що тiпа╨ плоскiнь у чужiй повiтцi, не бачить кострицi очима затуманеними. Чу╨ - шелестить пiд ногами, так це ж-сухий бур'ян. ...Бреде ним, а ось i теля видно, пробiгло - i, капосне! - зiрвалась iз прутом за ним, побiгла в двiр. А бiля муру-ой, як не налетiла: стояв у шинелi, в будьонiвцi... I не пiзнали одне одного. Уже в хатi потiм згодом хвалилась матерi: - Якийсь червоноармi╨ць ходив у дворi. А мати з тривогою: - Може, що думають з економi╨ю зробити. Пауза. А потiм рушила-загуркотiла прядка одна. I згодом материна. В сутiнi, на лавi, за гребенями, з мичок, якi думи обидвi тягли нитками довгими, безконечними й на шпульку навивали? Прийшли з кузнi батько з Серьожею. Мив руки старий бiля помийницi, а мати прядку за колесо рукою спинила: - Ти чув, старий? Он хтось приходив, якийсь червоноармi╨ць у двiр. Чи не Матюшине, бува, це дiло? - Та то ж Давид Мотузка йшов дод