ому з станцi©. Зiньчина  прядка  -  мов
шнури на нiй спали. Тихо в хатi й сутiнi-хто бачив,  що  тремтiли  руки  в
дiвчини,-одна на гребенi, одна на прядцi?
   ...А потiм - як же стало на хуторi сумно. Що не робить, а  вся  думками
на село так i лине. День, два, а на третiй рано збиратися стала. Мати:
   - Куди ти, дитино?
   - А пiду ж до Матюхи строку добувати,- i зашарiлася. А згодом  смiялася
матерi: - Ви ж бо©тесь, що вижене з хати, як не добуду.
   Очi блищали у не©, а мати й рада, i зiтхнула:
   - Бережися ж там, дочко!
   -  Пхи,-така  весела  була,-  прощайте!  -   хряп   дверима.   ...Сонце
тiльки-тiльки зiйшло, як вона вже була в Обухiвцi. По вулицi йшла  швидко.
Ще за кiлька дворiв почула -  в  Мотузки  гупали  цiпи  в  дворi  -  удвох
молотять. Iшла повз двiр схвильована,  кинула  очi  на  тiк,  а  вслiд  ©м
"здрастуйте!" - та якось чудно, мов не сво©м голосом.
   - Здрастуй! - ©й з току з-пiд цiпiй два голоси. Ай не спинився:  у  два
цiпи - гуп-гуп, гуп-гуп... Уже ззаду.
   Де дiлась i радiсть у дiвчини. Так хотiлося i ждала: може, "Зiнько!"  -
гукне. I, дурна отака!.. А може, не впiзнав?
   Хряпнула хвiртка вiд вулицi за  купками  плосконi.  Цеповий  собака  по
дроту метався вiд хати до комори, загавкав до ворiт.  Кинулась  Зiнька.  А
Ониська з-за купи виглянула - хто воно, i до жiнок у жарт, урочисто:
   - Теща ©дуть!
   - Сама?
   - Самi, з наймитом. Трр-ах... так-так...
   - Це ж, либонь, завтра у вас гульби,- звернулась до Зiньки.
   За Зiньку баба Середиха:
   - Та вже  не  на  що  б  же  Хома  три  шаплики  вигнав  учора.  Казав,
предсiдателевого наслiдника будуть купати.
   - Хiба тiльки Хома? Он i Огирi на хуторi цiлий тиждень гнали. Це  ж  не
день, не нiч гулятимуть, а тиждень цiлий, не одриваючись, питимуть.
   Трр-ах... так-так...
   - А ©й-бо,- Ониська це,- повен кургон теща везе!
   У двiр уже в'©хали  парою  добрих  коней  i  фургоном.  На  фургонi,  в
колисцi, сидiла Огириха - маленька стара жiнка. Ззаду, за  колискою,  щось
писастим рядном накрито.
   Iлько зачинив за собою ворота, а тодi взяв конi в повiд i  пiд'©хав  до
хати. Бiля ганку спинив. Цеповий собака аж нестямиться - гаса по  дротовi.
З хати хазя©н простоволосий вийшов у самiй жилетцi.
   - Пiшо' вон!-на собаку гаркнув. Той не вгавав. Тодi схопив бiля  огради
цеглину й шпурнув на собаку - трах! - аж об комору  рублену.  Пiдiйшов  до
фургона потiм, помiг на землю "мамi"  встати.  I  вже  з  крильця  Iльковi
кинув:
   - Конi ж постав до ясел. А те в хату позносиш.
   Пiшли в хату. Iлько, не випрягаючи, поставив  конi  до  ясел,  що  бiля
повiтки на дворi стояли. Гукнув до жiнок "здрастуйте" пiд повiтку.  А  сам
узяв якийсь клунок i понiс у хату. Потiм iще приходив -  барильце,  бутель
однiс.
   - Та годi вже тобi носити!- гукнула Ониська весело.
   Глянув i збив шапку на потилицю:
   - Хай п'ють! - оглянувся й тихше додав: - Може ж таки, ригачка нападе!
   - Та ©м...
   Вiн поправив наритники на сiрiй, тодi зайшов  пiд  повiтку.  Привiтався
зблизька, ще й "боже поможи" сказав з усмiхом.
   - Е, "боже"! Ти ось якби хоч жменю стiпав,- Зiнька йому весело.
   - А ось покурю.
   Iлько сiв на ступi близько  бiля  Зiньчино©  терницi,  витяг  з  кишенi
куриво й почав цигарку крутити. Та не аби ж яку, а з книжечки  "Прогресу",
з лавочно© махорки. Хотiла Зiнька щось  у  жарт  -  та  змовчала.  Спитала
замiсть того, чи в старих у ©© не був оце коли - оре ж  там,  а  в  хуторi
воли напува╨. Був у старих. Старi живуть: батько з Серьожкою в кузнi, мати
пряде. А ©©, Зiньки, дививсь-дививсь, аж мусив спитати, а  батько:  "Пiшла
строку добувати". Дядько Клим хмурнi: жалiють, що дома саме не було  ©х  -
нiзащо, каже, не пустив би був. Пробi: "хочете дiвчину занапастити".
   Змовк. Трахкотiли терницi, сипалась  костриця  на  землю,  i  на  Iлька
летiли легенькi бiленькi трiсочки. Вiн ще затягся цигаркою, а потiм  рукою
за руку дiвчину, тихо:
   - А це добре, що ти тут.
   Зiнька глянула, не розумiючи, на парубка. Тодi вiн знов пошепки:
   - Завтра у вас тут, мабуть, цiкавi збори будуть. Так ти  того...  може,
почу╨ш що. Прислухайся. Вродi як за спостережний пункт будеш у мене.
   Зiнька аж головою йому до голови.
   - А хiба що?
   - Та... нiчого. Тiпай собi, он бачиш - четверо вух.
   - Не почують.
   Трр-ах... так-так... трр-ах... так-так... I Ониська, i  баба  Середиха.
Притихла баба. Витiпувала жменю, а до них:
   - I що то - молодi: шу-шу, шу-шу.
   - А що б же нам iще? - Iлько обiзвався весело.- Наговорились,  як  чого
доброго на©лись. Та хiба ж ви дасте? Тiпайте собi.
   I як затрахкотiли знов обидвi терницi, прихилились обо╨, Зiнька й  вiн,
до битки i заговорили пошепки, скоса дивлячись на тiпальниць.
   - От що: з тюрми  од  Кушнiренка  письмо  получено.  Дiло,  брат,  таке
одкрива╨ться.
   - А як ти...
   - Тсс!..
   ...На оранцi вчора став вiн закурювати. Одiрвав  на  цигарку,  скрутив,
лежить, попихку╨. А любить вiн - от що не ╨, що курить,-хоч газета  стара,
хоч слов'янське, все одно чита╨. Отак i це - взяв i чита. Коли ж  -  лист.
"Любезний Данюшо,-- це Огиренковi,  що  то  був  у  бандi  в  Христового,-
страдаю в допрi за решоткою, а ви на волi i нiяк за мене не стара╨тесь. Та
передай i Корнюшi - адже вiн власть, хай стара╨ться, бо хiба  не  вкупi  й
фiнагента, й конi... хiба ж не брав паю? А то як  пропадать  менi  одному,
пришию всiх до дiла, i Сахновського за учотнi  карточки..."  Ще  там  було
понаписувано, а кiнець на цигарку саме одiрвав,  якраз  де  його  прiзвище
було пiдписане.
   I зараз Iлько жалiв. А Зiнька:
   - Хiба не видно, кому пише й хто: Данюша, Корнюша.
   - Та вже ж. I саме перед тим за день жiнка  Кушнiрейкова  приходила  на
хутiр, як з мiста при©хала. Щось там балакала з Данюшею  й  листа  ж  ото,
видно, передала. А вiн - чи, може, з кишенi як випало? Оце  вже  сьогоднi,
як ©хати зiбралися, кинувся вiн та таку панiку зчинив -  усе  догори  дном
перекинув, а листа нема. Пита╨ в мене - чи не знаходив  листочка  отакого.
Нi, кажу. "Ну, якщо знайдеш,  не  кури  (ще  й  усмiхнувся,  мовби  так  -
байдуже, а я бачу!),- папiр товстий курити, мовляв, а  потрiбний".  Добре,
кажу, що менi, раз вiн товстий.
   Засмiявся Iлько:
   - Дав на "Прогрес" семигривеника.
   - Тим же ти й куриш куповане...
   - А ти ж думала.
   Вiн затягся востанн╨ цигаркою - аж зашкварчав недокурок  у  губах  -  i
кинув. Потiм iз ступи пiдвiвся й до дiвчини пальцем, застерiгаючи:
   - Тiльки ж ти гляди. Це не шуточне дiло: узнають, що в мене той  лист,-
уб'ють, гади, i не писну. Щоб нi душа не знала.
   - Ну от! Що ж я, маленька?  -  i  задумалась  Зiнька.  А  потiм  тiпати
почала. Iлька гукнули з ганку. Вiн виткнувся з-пiд повiтки й до Зiньки  ще
раз:
   - Гляди ж менi!
   Пiшов вiн. З крильця Огириха щось йому  наказувала  довго,  потiм  щось
передала i звелiла ©хати. А через хвильку сидiв на фургонi вже й рушив  iз
двору. Зiнька побiгла ворота вiдчиняти.
   Як про©здив - "прощай?" -  до  дiвчини  i  пiдморгнув  хитрувато.  Вона
мовчки хитнула головою й тихо зачинила за ним ворота узорнi - чирвою.

   VI

   Десь за селом, на гонах далеких, гасло сонце. Вилiзли  тiнi  з  садкiв,
з-пiд стрiх, iз-за повiток. Поповзли попiдтинню вулицями, затьмарили  село
легенькою млою. Лише на димарях та на вершках дерев ще  промiнь  останнiй.
За рiчкою погасав лiс осiннiй жовтавий,  догоряло  верховiття  червонясте.
Догорiло i згасло. На дзвiницi бовконув дзвiн до вечернi,  ще...  Мов  хто
випускав по одному жовтих птахiв, i  летiли  вони  один  по  одному  понад
хатами на лiс. I там десь, може, збивались у  ключi.  Понад  хатами  ж  iз
степу летiло гайвороння в лiс на ночiвлю. З шумом мостилось по дубах. А  з
гущавини вийшли тiнi на узлiсся, як табун чорних  волiв,  i  лягли  вздовж
берега понад рiчкою.
   На цiм боцi, близько мосту, важко дихав паровий  млин.  Бiля  нього  як
ярмарок - возiв, возiв. А бiля ярем воли ремигають. Бiля шарабанiв -  конi
в хомутах. Сновигають люди, стоять купами, сидять пiд  млином  на  мiшках,
гуторять. Це все черги ждуть. На пiддашшi бiля комори - вага. I  бiля  не©
купа людей, мiшки. Руденький, моторний дiдок пише квитки й ваги  догляда╨.
А темно - летять селянськi  фунти  мiрчука  в  артiльську  комору.  Тiльки
потилицю сердега який почуха╨.
   Вiсiм-п'ятнадцять, клац.  Знiмай  мiшки,-  пише  квиток  Гнида  старий:
вiсiм-п'ятнадцять,- вирахову╨,- тридцять п'ять фунтiв  мiрчука  виходить,-
став гирку - три, а сам на вагах пiдганя╨ - п'ять - треба. Ну, воно  трохи
бiльше, на фунт який там, що там той фунт? - Давай, хто там iще ╨!
   Давид Мотузка поклав два мiшки на вагу й дивиться. Нi, фунт у фунт, "як
в аптецi",-зна╨ Гнида, в кого можна: ще й за мiшки сам  нагадав  i  скинув
шiсть фунтiв, А до Давида лисицею:
   - Значить, свiженького, Давиде, змелемо?
   Зняв мiшки той.
   - Вже ж не торiшн╨. Скiльки там з мене?
   - Двадцять чотири фунти,- i нi  слова  бiльше  не  сказав  Гнида,  лише
подумав: "Сурйозний чоловiк, по розговору знати. Ну, та ти для нас,  можна
сказать, без последствiя".
   Давид одсипав мiрчук. Помiг потiм Тихоновi зважити його мiшки (це ж  iз
ним i при©хав сюди). Повно в млинi.
   - Це хiба ген туди на нiч молоти випаде:
   - Да.
   Тихiн пiшов до воза - хай Петрик iз  конякою  собi  ©де  додому,  Давид
пiдiйшов до ящика, подивився, як меле.  А  збоку  з  мiшкiв  дядько  Охтиз
покликав:
   - Iди закуримо лишень, Давиде.
   Давид пiдiйшов i поздоровкався. Закурили дядькового крiпаку.
   - Ну що ж? Як дома, Давиде?
   - Та придивляюсь поки що.
   - Обмолотився вже?
   - Учора добили.
   Знадвору тодi, з-за дверей, де на мiшках  цiла  юрба  дядькiв,  Гордi©в
голос, що з Давидом по-сусiдському живе, твердо сказав:
   - Нi,  рiзний  народ  i  в  комунiстах....  (Давид  прислуха╨ться).  ╙,
звичайно, бiльш з отих, ще штани з торбинками носять, алiхве, чи як ©х...
   - Щоб кишенi не оддимались! - хтось засмiявся.
   - Може, й на те, а може, просто, щоб iз мужви сiро©  видiлитись;  то  ж
таки - я, мовляв. У такого в кишенi бiлет, а пiд хренчем своя  шкура  -  i
весь!
   - Усi вони такi,  у  кожного  своя  шкура.  Ось  понадивитеся:  i  цей,
Мотузчин,- тиждень-два, а там пiде жити - або в кооперацiю, або в  артiль.
Що ото нема╨ коня - враз буде!
   Дядько Охтиз лiктем штовх Давида.
   - Ну й народ у нас. А як же по-©хньому: даром страдав i на фронтах кров
проливав? - затягся вiн цигаркою i знов до небожа, стиха й та╨мно: - Гнида
якось казав,- либонь, i в артiль можна буде на  жалування,  а  може,  й  у
начальство яке. I нам таки б... Злиднi ж i батька в три погибелi гнуть.
   Давид пильно глянув на дядька Охтиза, затягся цигаркою - димок з не© до
лiвого ока тоненько поснувався,- аж примружив парубок, а потiм  сплюнув  i
глянув знов просто в очi дядьковi й головою тихо хитнув. Та  хоч  i  тихо,
але Охтиз бачив.
   - Чого ти так, Давиде? - затягся i чвиркнув крiзь зуби.
   - Киньмо, дядьку Охтизе, про це. Знадвору знов голос Гордi©в:
   - Через тин живу ж од них, знаю ще хлопцем i партизаном. I тодi ще  хоч
молодий був, а убiждьонний, i от нема та й нема - в Червонiй Армi©, а  чую
ж - у листах пише, що партiйний уже. Самi батьки не признавалися,  мабуть,
з пiвроку, ховалися. Та вже вiд дiвчини  довiдався.  Питаю  старого  тодi.
Правда, каже, спортили сина. I я подумав: да, правда. А  це  якось  виходю
вранцi з хати - на току в два цiпи молотять. Один у шинелi - Давид!  Уночi
прийшов, а чуть свiт - за цiп та на тiк  мерщiй.  Оце  я  розумiю.  I  хоч
комунiст, а в старiй шинелi, а гiмнастьорку суконну продав та купив чоботи
братовi - в школу тепер ходить.
   Тодi хтось iз юрби:
   - Як по тво©х, Гордiю, розказах, так i зовсiм вiн не партiйний, виходе.
   - Книжечка ╨. Написано в нiй, що член Комунiстично© партi©.  Iще  всякi
книги ╨ партiйнi: "Земельний кодекс" i iншi про радянську владу.  Находили
про передiл в "Земельному кодексi" -  гарно  сказано:  треба  органiзувати
земельнi громади й скласти приговор, тодi вишлють землемiра i зробить  вiн
нарiзку, як там. кожна громада собi встановить.
   - Коли ще та весна була, написали ж заяву, а вона як крiзь землю пiшла.
   - Нi, не пiшла: дiд Явтух, що у волостi, вчора ще,-  всмiхнувся,  знати
по голосу,- да╨ закурювати: мiй тютюн, його бомажка,  дивлюсь  -  аж  воно
наша заява.
   - Бреши!
   - Ну от, треба менi! I саме -  де  пiдписи.  I  мою,  й  твою,  Гордiю,
хвамилiю та скурив, як ╨,-на дим. А ти оце хоч сплюнь за мене й викинь  iз
голови. Що ти хотiв...
   - Ну, а в людей же як? Хiба не однакова власть? От i Недригайлiвка,  що
тiльки iншого району.
   - Та хоч i iншого. Е, що там...кинув хтось.
   Тодi по паузi - голос незнайомий чийсь, може, кого з недригайлiвцiв:
   - Чого? В нас без усяко© тяганини нарiзку вихлопотали. Уже й  землемiри
при©хали, плани складають. А це на весну нарiзатимуть.
   - А як воно у вас? Одруби?
   - Нi, всяк ╨,- чути, прикурю╨ саме. Давид пiдвiвся з  мiшкiв  i  вийшов
надвiр, де в сутiнях, на мiшках, темнi плями постатей  i  вогники  цигарок
поблискують. Той закурив, затягся - вуса, борода на мить зачервонiлися.
   - Одруби,- ясно, що кожному в печiнки в'©лися смужечки та  латочки,  по
всiй обчеськiй землi розкиданi. ╙ i в мене в першого - аж у  семи  шматках
шiсть десятин. вiв чвертку завбiльшки за п'ять верст. Не стiльки роботи на
нiй, як часу на дорогу зга╨ш. Та й в iнших так. Ну, й за  одруби,  звiсно,
стояли, за чорний передiл. Ну, взяти ж i те - усiх же не вблаготвориш.  Бо
це ж не сувiй ситцю з полицi дiстав: - на скiльки душ? - Ма╨ш собi!  Земля
- не ситець. А ще як у нас -чого тiльки й нема╨: i  солонцi,  i  пiски,  i
болота - десятин на двiстi. Як ти ©© будеш? Кому яку? I знов  же:  та  пiд
селом, а та - за десять верст або й далi.
   - Така ж iсторiя i в нас iз землею.
   - На поля ми побили, на чотири поля. А де далi земля - на виселок вийде
частина.
   Заворушились постатi, огники частiш заблискали, заговорили всi одразу:
   - Бач, у людей! Не одна власть хiба?
   - Бо то люди, а ми - вiвцi,- Тихiн  Кожушини  сказав  i  закашлявся.  А
чоловiки хором:
   - Кажеш, землемiри вже на©хали?
   - Да, плани вже складають.
   - Диво! А в нас...- хтось лайнувся зло i сплюнув. З-за спини Давид тодi
перехилився в коло i стиха, а мов череслом цiлину вiдбатував:
   - А в нас - учора був я в  районi  та  у  земвiддiл  заходив  -  нашого
приговора й у вiчi там не бачили.  Нi  у  входящих,  нi  в  iсходящих.  Ви
розумi╨те, що це?
   Тиша. Чмих-чмих - паровий млин артiльний як смiхом не  присне  з  селян
обдурених. А вiд комор бiля ваги - уже й свiтло горiло. Гнида: "Ну,  далi,
хто там?" В юрбi хтось стиха нарештi озвався:
   - Та як же це? Вже ж i фунти збирали, по десять iз десятини.
   - Тi фунти вже тепер - не фунти: "загрiлися ж" у коморi, ну,  що  ж  iз
ними робити? Пропаде хлiб! Добре, що  саме  артiлi  вальцiв  схотiлося.  А
Гнида двох синiв одстро©в, а третьому ж як? Хiба хати не  треба?  Може  ж,
ожениться коли. А в Книша дочка в Харковi вчиться,фунтiв же треба. Ну, про
голову й мови нема.- Ззаду, _в_ спину хтось - штовх. Оглянувся  Давид-  аж
то Тихiн... Ти легше, Давиде, мовляв.
   - А хiба що? Кажу ж: i мови нема про Матюху. Бо бричка нова на ресорах,
як вiн ©де нею, сама  на  все  село  торохтить  про  фунти  громадськi,  а
грамофон романси про тi фунти щовечора виспiву╨. Що там iще  говорити?  До
дiда призвели хлопцi. Стала справа лише за... землеустро╨м.
   I вiдхилився, сiв на мiшку, з Тихоном закурю╨. А натовп -  мов  загадку
яку загадав ©м: голови низько й нi слова, у думках. Гордiй перший  нарештi
звiв голову й аж трiпнув нею - вiри не йме:
   - Як-таки це могло б  статися,  що  нема  приговора.  Пiдписували  ж  i
уповноважених обирали, i фунти... Нема мови за них, правда, з ними щось за
комерцiя вийшла. Але то ж у позику, либонь,  вiддано  артiлi,  поки  треба
буде. Давид спитав:
   - А скiльки пудiв за скiльки?
   Мовчання. I згодом хтось:
   - Як це розумiти: "за скiльки"?
   - А так.
   - ╙ ж бомага в уповноважених, скiльки там  позичено.  Тихоне!-гукнув  у
темряву. З-за спини голос Кожушного Тихона:
   - Мене тодi дома саме не було,- орав на фондi. А ©ду з поля, дивлюсь: з
гамазею  хлiб  таскають  до  млина.  Побiг,-що  таке?  Артiлi,  кажуть,  у
позику... А сход? Нащо  той  сход,  як  хлiб  гни╨,  i  до  першо©  вимоги
позича╨мо ж. А хлiб же як золото. Падлюки, хоч i за уповноважених  обрано.
Був сперечався, а тут ще й Ковтуна з поля нема. Що  ти  один  зробиш?  Акт
якийсь складали, я  не  пiдписував  -  не  давали,  i  об  чiм  вiн  -  не
признаються.
   Давид тодi:
   - Не признаються ж, бо зна╨мо, об чiм. А хай, мовляв, тодi покажемо, як
треба буде, може, це й рiк мине. А до того часу  забудеться,  чи  хлiб  як
золото був, чи згорiв наполовину.
   - А таке! Шум.
   - Та що ж це таке робиться? Грабують народ серед бiлого дня!
   - Тсс!..-хтось iззаду. I стихло. Бо вiд комори у млин Матюха  з  Гнидою
йшли. А в тишi голос Давидiв, чи бачив Матюху, чи не бачив:
   - Отож i треба нам- сход буде завтра - та й запитати,  хай  лишень  нам
скажуть, як там iз приговором справа, i про хлiб, та й акт хай прочитають.
А то ми тiльки по закутках шушука╨мось, а толку з цього нiякого. Як  Гниди
та Матюхи хотять, так i крутять. Теж хоч i Гниду взятистарателя знайшли: у
всiх трьох у тини впира╨ться земля, та ще ж i земля! Аж кричать  усi  три,
сердешнi: "Землеустрою!"
   Затягся цигаркою, блиснули на мить з-пiд  брiв  темнi  очi,  а  губи  в
усмiшцi невеселiй.
   - Все в нас не так, як у  людей.  Радянська  влада  -  оце  ж  i  вона,
дума╨мо, на Матюху дивлячись. Але це- хто далi Щербанiвки свiту не  бачив,
а хто бачив - то: не радянська влада це. Темне, глухе  та  каламутне  село
Обухiвка, а в нiй, як щуки, Гниди, Огирi та Матюхи...
   Тиша. I нагло з-за спини басище:
   - Ану, розступись!
   Натовп колихнувся, дорогу дав Матюсi в коло. У шапцi кудлатiй, у  руках
цiпок сукуватий, у руку завтовшки. До Давида в темряву пiдступився.
   - Це хто?
   На мiшках блиснув огник, обличчя Давидовi освiтив. Тихо, а твердо:
   - Це я.
   Мить Матюха стояв нерухомий. Очi гостро встромилися в Давида. А  раптом
приснули, i гаркнув у натовп:
   -  Роз-зiйдись!  Ви  молоти  чи  на  мiтинг  зiбралися?-  Цiпок  звiв.-
Роз-зiйдись менi сiчас!..
   Одхлинув натовп - хто мiж вози, хто в млин. На мiшках лише Давид  сидiв
iз Гордi╨м. Та стояв обiч Тихiн Кожушний. Рукою груди здавив i закашлявся.
Давид кинув цигарку, пiдвiвся на ноги. А Матюха тодi  цiпок  у  лiву  руку
взяв, а правою парубка об руку i крiзь зуби:
   - Ану, товаришу, ходiм.
   Одвiв набiк. У млi двома силуетами чорнiли довго. Щось говорили  гаряче
- по рухах знати.
   Потiм далi у млу пiшли,- аж на пiску од рiчки тьмяно плямiли.
   У млинi якось змовкли всi.  Лише  горготiв  камiнь,  сновигали  люди  в
бiлому борошняному пилу. А з-за стiни паровик зморено чмихав.
   Через хвилин десять, може, бiльше, зайшов i Давид  у  млин.  Був  трохи
блiдий. Слiдом за ним Матюха всунувся в дверi. Цей - пика  з-пiд  кудлато©
шапки, мов здоровенний баклажан червоний. Вiн пройшовся помiж селян, зiрко
спiдлоба роздивляючись. I на кого  падав  погляд  його,  той  в'янув,  очi
впускав i заклопотано чи за кисетом лiз у кишеню, чи щось бiля мiшка -  от
зав'язка немов саме розв'язалася. Сказав мiрошниковi щось Матюха. Потiм  у
дiрку, що в стiнi пробита до паровика, вийшов. Давида Тихiн стрiв питанням
в очах... Ще й пожурив:
   - Казав же - бережись. Бач, i наскочив. Тепер напастi не обберешся.
   - Дарма! Все 'дно сьогоднi чи коли, а нам треба було  з  ним  балакати:
знати ж повинен кожен iз нас, з ким вiн дiло матиме. Ну, от  i  побалакали
"по душах". Що там, до нашого номера далеко ще?-перевiв  вiн  навмисне  на
iнше балачку.
   - Нi, ще не скоро,- i Тихiн закашлявся. А кашель такий поганий у  нього
- глибоко з грудей. Знати, болiло  йому,  бо  руку  до  грудей  тиснув,  i
обличчя з болем. Коли прокашляв, трохи помовчав, а потiм сказав:
   - З ним балачка звiсно яка: що не ╨ -  зараз  на  контрреволюцiю  бере.
Тiльки ти, Давиде, надалi  не  будь  таким  гарячим,  бережись.  Я  ж  ось
зостався без печiнок. ╞хня робота,- вiн знов закашлявся, руку на груди,  i
лице з болем.
   Давид його за плече.
   - Ти бережись: грудину  ту  виставив.  А  жовтий  який.  Тобi,  Тихоне,
погано?
   Той лише головою похитав: ой як погано! Давид звелiв йому додому йти, а
вiн тут i сам iз мливом управиться. Коняку згодом хай пришле з ким-небудь.
   - Хiба Марiю пришлю,- сказав Тихiн. I  так  йому  погано.  Вiн  одкотив
комiр i тихо пiшов iз млина.
   З недригайлiвцiв саме останнiй домелював, почали мiшки на вози зносити,
в дорогу лаштуватися. Засипав дядько Гордiй за  ними,  а  Давидовi  це  аж
через чотири номери,-хiба через годину впаде. Вийшов надвiр i собi.
   Морозно. Iз-за левад виплив мiсяць. Стало виднiш од нього - мiсячно.  У
темрявi,- то лише гомiн, ньокання чулося, а  тепер  стало  видно  кобилячi
голови з дугами, селян - усе в двi фарби: мiсячно, мла. I  на  землi  тiнi
рiзко покладенi, немов залитi  тушшю.  Дужче  запахло  кiнським  гно╨м.  I
голоси в морозному пругкому повiтрi соковитi:
   - Iване!
   - Га?
   - Та рушай! Що ти там огина╨шся?!
   - Та шину ось ув'язую.
   - I, макуха отака! Вiдколи стояли - нiколи було?! Ну, закурили поки що.
Тим часом Iван отосою вiд чийогось воза (поночi ж!) ув'язував колесо.
   - Готово, хлопцi!
   Розiйшлись до возiв, рушили i валкою довгою на дорогу  пiсками  важкими
ви©хали. Загуркотiли гулко мостом. А за мостом у лiс - весело цокотiли  по
добрiй дорозi залiзнi ходи.
   Давид пiшов услiд за ними до рiчки. А як став  на  мосту,  з  лiсу  так
запахло листом, дубовим, жовтавим. I збудились спогади давнi-давнi, як увi
снi.
   Осiннiй лiс, i ©х багато було  в  ярах,  простуджених  i  хворих,  круг
огнищ... Пахло листом жовтавим...
   Нi. Сьогоднi вiн не хоче спогадiв. Трохи болить голова.
   У лiсi далеко десь цокотiли колеса.
   Перехилившись через поручнi над водою, Давид виплював цигарку з огнем -
блись, i погасла внизу.
   I згадався Матюха одразу, там, на пiску, як стояли удвох:  "Менi  тебе,
що  оцю  цигарку".  Вiн  кинув  i  ногою  роздушив  ©©.  "Гляди  менi,   я
контрреволюцi© не потерплю. Ти в мене й не писнеш!" Давид тодi йому:  "Ну,
ти, Матюхо, це кинь: я тобi не Тихiн, що ось другий мiсяць печiнки,  тобою
одбитi, кров'ю вихарку╨. А щодо контрреволюцi©, то ми ще з  тобою  про  це
побалака╨мо". I зразу ж пiшов геть од нього.
   Давид звiв голову, а просто в обличчя червоний мiсяць  смi╨ться  i  око
хитро так мружить, немов хоче сказати: "А, покинь ти  Матюху.  Ну,  падло,
ну, завтра на сходi в роботу  його  вiзьмеш.  А  зараз  -  тсс..."  I  сам
прислухався, а на червонiй круглiй пицi така блаженна  усмiшка  розлилась:
дiвчата спiвали на селi. Та як же,  вражi  дочки,  спiвають!  Аж  замовкли
собаки на селi, аж на левадi тiнi встали, брались за руки й  ходили  помiж
деревами, в мiсячному сяйвi замаренi. А ген на кручi, надi Пслом, де човен
прив'язаний, прийшла,  заломила  руки  й  схилилась  над  водою,  аж  коси
розплетенi у воду впустила.
   Давидовi серце отак тiльки - тук. Похмурився вiн. Знов - за Матюху.  Та
вiн якийсь вертлявий став, все виприсне  з  думки  в  Давида.  Тiльки  оце
притягне до себе, а вiн - шмиг, i знову на мосту сам сто©ть Давид, а  десь
спiвають дiвчата. Та такi ж молодi, рум'янi на морозi. Вервечкою йдуть  по
вулицi, груди глибоко дихають, i з грудей - пiсня. Хiба з грудей? Все тiло
спiва╨ молоде.
   Ще хмурився. I згадалося - чого це? - рукою груди здавив i кашляв довго
i з болем. I це - Тихiн. Що вiн у лiсi тодi, був за вола здоровiший. Та  й
хлопцями з ним, як ще в економi© в строку були - босий на морозi, у дрантi
i _- _хоч би що... Грудину ту виставив, а в лiкарню, каже,  якби  ж  повiз
кожного разу масла та я╨ць. Мабуть, це й дома...
   ...Зайшов у хату, мовчки повiсив шапку, на ключцi,  скинув  сiрячину  й
сiв мовчки на лавi. А до жiнки згодом:
   - По©деш до млина, Марi╨,- i закашлявся довго,  i  тиснув  груди.-  Так
щось менi погано! А там Давид змеле.
   В Марi© тiльки нiздрi тонкi ворухнулись.  З  жердки  хустку  дiставала,
вигнулась Станом струнким i, запинаючись, до чоловiка:
   -Ти б  хоч  кожух  таки  був  надiв,-  а  сама  свитку  накинула  й  не
застебнулася,- Хомут у сiнях?
   - Та ось я пiду.
   - Я й сама! - i тiльки фалдами метельнула по хатi.
   У, чорт! - погано якось Давидовi. I  тодi,  як  був  уперше  в  них  по
при©здi, якось увечерi теж було отак.
   Були так тепло стрiлися з давнiм товаришем. Були ще сусiди.  Цiлий  той
вечiр довгий говорили. Марiя i ще дядькова Гордi╨ва невiстка  (прийшла  на
попряхи) пряли на лавi, а круг стола чоловiки - газету Давид читав.  Потiм
заговорили про життя в Туркестанi, про подорож i як де  живуть,  що  бачив
вiн.  Говорили  й  про  життя  обухiвське.  Прядки  гуркотiли,   а   жiнки
настороженi - теж слухають. I ось - щось саме про життя ген  туди  лiт  за
двадцять забалакали: "Що-таки  воно  буде?  Як-таки  воно  хоч  дiти  нашi
житимуть? (Ми то  вже  видно,  мовляв,  як!)"  Давид  розiйшовся:  комуни,
трактори, життя якесь казкове. Очi в  дядькiв  мов  дитячi,  слухають,  не
одiрвуться, так складно "бреше". I коли стих, над  прядкою  Марiя  сидiла,
схилившись, потiм голову звела й так, у жарт:
   - Тихоне, оце Давид таке розказав за життя, за дiтей, що... як ти  собi
не хоти, а щоб...- i не доказала, бо почервонiла, i над очима брови  чорнi
стрiпнулись.  I  очi  на  Давида  -  стрiлися  очима.  Чоловiки  смiялись,
жартували, i Тихiн теж.
   - То ще треба розслiдування зробити: хто винен  iз  нас?  Марiя  встала
з-за прядки, напилась i до столу кухоль принесла - поставила. Потiм  через
стiл станом гнучким до чоловiка перегнулась i чуб йому з жартом розтрiпала
рукою на очi. Тодi на Давида очима - блись, чорними.
   Дрiбниця це, а так якось погано i тодi було, i зараз Давидовi.
   Витяг кисет, став закурювати. Мiсяць дивився, а вже  не  смiявся.  Надi
Пслом, у мiсячнiм сяйвi, на кручi, де  човен  прив'язаний,  нiхто  вже  не
стояв iз заломленими руками - сама верба розпатлана схилилась  над  водою.
На селi не спiвали дiвчата, чути, реготались: у морозному повiтрi аж  сюди
лунко ©х голоси. I лунко з вулицi цокотiв вiз,  ближче,  просто  до  млина
парового. I знов Давидовi груди отак тiльки - тук!
   Як до млина доходив, обiч возiв порiдiлих забачив кобилу Тихонову сiру:
в дузi стояла бiля акацi© прив'язана. А з млина гомiн голосний чути було i
смiх. I як  зайшов  туди,  що  перше  -  смiх  Марi©н.  У  бiлiй  хустинцi
маленькiй, наперед крайками зап'ята, свитка розстебнута, i очi  горять,  а
обличчя рум'яне од жартiв. О, до них попадись тiльки! Дарма що бороди, що,
може, в котрогось дома шестеро дiтей голопузих,люблять жiночий смiх. А  ще
як весела, та бiдова, та дотепна,- клочать тодi бороди бородачi, й  очi  в
них звуженi.
   - Кажеш, мiшка не наб'╨. Той дiд iще наб'╨.
   - Е, нi вже,- похитав головою сивий дiд од коша,-  люльку  ще  так-сяк,
хоч пальцем натопчу.
   - Го-го-го!..
   - Марi╨!
   Крутнулась на каблуцi молодиця та й не чула вже: глянула до  дверей,  i
брови здригнули. Ступила крок, спинилась i смi╨ться очима.
   - Де це ти, мiй мiрошнику, та забарився?
   Давид навмисне, аж надто поважно:
   - Наша черга за дiдом молоти.
   - А! - i пильно глянула на парубка, i стала - не знати: чи  смутна,  чи
задумана.
   - Лови, Карпо! - дiд  кинув  од  коша  порожнiй  мiшок,  а  Карпо  саме
зав'язку суче, то Марiя схопила мiшок, почепила на ящик i совиком насипала
борошно в нього, i вже знов весела (про людськi очi), а про себе -  нi-нi,
та й гляне на Давида, задумана.
   Той позносив мiшки на помiст до коша ближче й сiв на  них,  головою  на
руки схилившись.
   Дiдове Остапове випадало.
   - Лагодь, Давиде.
   Давид розв'язав мiшка Тихонового  -  пшениця.  Як  випало,  пiдвiвся  й
засипав на кiш, тодi став до ящика з  порожнiм  мiшком  -  убирати.  Марiя
пiшла до коша. Гуркотiв камiнь. Селяни стиха  гомонiли  промiж  себе,  хто
дрiмав. Раптом знадвору вбiг Карпо.
   - Хлопцi, та що це за жарти такi дурнi: хто це отосу вiдчепив? Смiх.
   - То жарти, правда, плохi!
   - А ти дивись, у кого двi,- хтось радив весело,- та й собi пожартуй!
   А дiд Остап:
   - В'яжи хоч вiжки, чоловiче, то до©демо якось додому.
   - Та нi, що за народ такий без понятiя! Гуркотiв камiнь, i знову  стиха
гомонiли промiж себе селяни. А хто й дрiмав.
   Давид заклопотано вбирав борошно: покладе совик, наб'╨ тугенько мiшок i
знов за совик береться. На Марiю силкувався не  дивитись  -  i  так  знав:
сторожка вона й за кожним рухом його стежить. I крiзь повiки немов чу╨  на
очах сво©х погляд ©© гарячий. "А, яка це дурниця!" Аж хмурився. Думав  про
сход завтрашнiй. Це ж уперше пiсля стiлькох рокiв усiх обухiвцiв  у  гуртi
побачить. Якi вони на сходi? Невже то правда: що б  не  голосував  Матюха,
завжди "одноголосне" проходить? Воно й те - темний народ, нажаханий. Ну, а
коли побачать, що правда ж ╨ таки десь, бiдняцька правда... "Нi,  чорта  з
два, Матюхо!" Згадав у степу економiю й  дядька  Клима.  Нижче  саду  буде
виселок, колектив у дворi. Гр-гр-гр...- жатками жнуть. Тихiн на  переднiй,
дядько Клим... А на стернi  молодицi,  дiвчата  над  снопами,  в  червоних
хустках,  у  бiленьких...  i  крайками  якась  наперед  зап'ята,  чорнява,
весела...
   У, чорт! А вона сто©ть бiля коша, на нього дивиться, задумана. "Нi,  це
свинство треба к чорту! З Тихоном жити  треба,  робити.  Хто  вiрнiший  за
нього?"
   Набива╨ мiшка, мiцно губи. На чолi високому мiж брiв зморшка.  I  такий
смуглявий та... хороший!
   - Давиде! - щоб хоч глянув на не©. Звiв голову.- Треба засипати?
   - Та вже ж.
   Насипала в коробку жита Марiя й стояла з нею в руках,  потiм  вигнулась
пругко, в кiш заглянула, потiм на парубка - в тiй самiй позi, i  ждала.  I
забулася. Аж коли знизу Давид гукнув, кинулась i засипала жито.
   Так i змололи. Давид набив останнiй мiшок, зав'язав туго i звалив  собi
на плечi. А Марiя ще ранiше схопила мiшок, нiхто й не пiддавав  ©й,  i  до
воза побiгла. Як нiс Давид, саме поклала була на возi, й крутнулась,  i  -
темно ж - просто на парубка налетiла, просто грудьми.
   Той за плече ©©.
   - Легше, молодице!
   I хоч темно, ну, от  же  бачила,  ну,  та  всмiхнувся  ж.  Повеселiшала
вiдразу Марiя. Мiшки тi пиряла; свитка  розстебнена,  з-пiд  хустки  пасмо
чорне вибилось. А  вже  як  ©хали,  Давид  сидiв,  ноги  через  полудрабок
звiсивши, i поганяв, а вона ззаду на мiшках лежала горiлиць, головою аж до
лiктя Давидовi й  очима  знизу,  як  той  оглянувся,  немов  кликала:  ось
прихились!
   - Давиде, чого ти сьогоднi такий непривiтний?
   Той смикнув за вiжки.
   - Чого б же я? Я однаковий.
   Марiя задумано:
   - Е, нi!
   I мовчали потiм усю дорогу обо╨. I думав знов Давид про  Тихона  й  про
його кашель поганий. I думала Марiя - хто зна╨? - може, теж про  Тихона  й
про його кашель поганий?
   Тихо у вулицях. Темно по хатах. Тiльки в Матюхи всi вiкна свiтилися,  i
хоч не виразно, а чути було, коли про©здили повз двiр, спiвала  за  вiкном
спiвачка з грамофона якийсь романс.
   - Ну, от i дома вже ми.
   Давид оглянувся до Марi©, а вона лежала горiлиць на мiшках, як i  тодi.
Мiсяць ©й в очi, i темнi,  i  блискучi,  i  нерухомi,  мов  склянi.  Давид
одiрвав погляд од не© й сплигнув. Марiя звелась тодi й сiла. Скинув  мiшок
Давид, до тину поставив, другий взяв на плече. Марiя взяла вiжки.
   - Тiльки от що, Марi╨,- затримав ©© Давид,- хай Тихiн дурня не стро©ть,
нехай лiку╨ться. Хлiба жалi╨ - хлiба наробимо.
   Жiнка журно й задумано:
   - Та хлiба не жаль, i полотно ж у мене ╨. Хiба я жалiю!
   Рушила. I от як од'©хала вже, а Давид саме на перелаз став,  оглянулась
до нього й щось сказала. Не тукнула, а тихо, Давид i не розчув навiть.
   - Що таке кажеш?
   Тихо. Смiшок...
   - Е, було б слухати!
   Тихо. Спiвали пiвнi на селi.
   Давид повносив мiшки в хижу й зайшов у хату, засвiтив свiтло на  столi.
Мати встала вечеряти синовi дати. "Мабуть, уже пiзно?" _-_ спитала. "Та за
пiвнiч ╨". Але й повечерявши, не загасив ще лампи  вiн.  Дiстав  з  полицi
абажур з газетного паперу, щоб на пiл не свiтило. Поставив лампу  на  край
стола й роздягся. Спав вiн на лавi проти вiкна, до покутя. Над  вiконечком
маленьким - Ленiн. На покутi в головах - жмут книжок.
   Дiстав одну. Ще очi дивились мрiйно кудись за вiкно в  мiсячну  морозну
нiч. А потiм одвернувся: "К бiсу!" Розгорнув книжку i, знайшовши  сторiнку
загорнену, вп'явся очима в дрiбненький шрифт.

   VII

   Гикнув Матюха - ще очi заплющенi, поплямкав губами, а  в  ротi  погано:
"Фу!" Розплющив очi заспанi - над головою кульки блискучi лiжка, вiд стiни
килим i черевичок  голубий  iз  жовтим,  гарусний,Лiзина  робота.  "Гик",-
схилився з лiжка над чавунчик, сплюнув. На подушцi бiлiй руда пляма, й  на
простирадлi пляма. Було того... знать. Що й скiльки  там  випили  звечора!
Чи, може, що був у розстройствi?
   Буль-буль, буль-буль - надали секунди десь за  стiною  в  ©дальнi,  мов
пiсля дощу краплi з ринви в шаплик. I тихо. Лише  через  хату  за  дверима
шипiло, шкварчало щось, i дух смаженого несло, аж на блювоту зводить.
   - Зiнько!
   Голос хриплий з перепою,- тоненько дзенькнула скляна ваза на комодi, як
ото муха крильцем об струну. Рипнули дверi кухоннi, вiдхилилась  половинка
в спальню, i на порозi - Зiнька.
   - Що таке?
   Саме позiхнув Матюха й потягся, захрущав суглобами. Глянув на  наймичку
пильно й по паузi спитав:
   - З церкви ще нема╨?
   - Ще нема.
   Спустився поглядом з обличчя по стрункiй дiвочiй постатi аж до нiг.  Од
нiг-угору. Подумав: "I що той Льонька в нiй найшов такого? Худеньке собi".
Зiнька перебила:
   - Бiльш нiчого?
   - Пожди! Те... нiхто ще не при©хав?
   - Безпальки при©хали. До церкви пiшли всi. "Ага! Ну, а  Огирi,  мабуть,
прямо до церкви ви©хали. От чого це з Щербанiвки нiкого нема╨?  Льонька  ж
небезпремiнно повинен бути. Хiба, може, дiла якi невiдкладнi. Що  мiлiцiя,
що пожежна команда..." - махнув рукою i схилився ще над чавунком.
   - Ти забери оце. Та що воно воня╨ у вас там смалятиною? Дихання  просто
забива╨. Огiркiв дiстань або нi - кислиць. Не яблук, а що ото в бочонку, i
квасу нацiди. Та вмитись дай.
   Зiнька прихилила половинку дверей i вийшла в кухню. А тут -  аж  голова
болить i наче чадно. Шкварчить, сичить у печi, як у  пеклi.  Баба  Секлета
Гнидиха  куховарю╨   сьогоднi.   Вибились   пасма   сивi   з-пiд   очiпка,
розчервонiлася бiля печi, лоб ©й блищить од поту.
   - А ти куди? - побачила, що Зiнька хустку на плечi накинула.
   - Квасу на похмiлля.
   - А, лихо менi! Соломки ось треба, пирiжки  нiяк  не  пiдпеклися,  а  з
церкви - як не видно. Пiдожде квасу, бiжи лиш соломки сухенько© вхвати.
   Зiнька побiгла, а баба  Гнидиха  охнула,  розiгнула  спину  старечу  на
хвилину та й знову до печi. Люди ж таки будуть  чужi,  як  же  можна,  щоб
сорому  набратись?  "Хто  куховарював?"  -  "Баба  Секлета".  Аж   головою
похитала. Весiлля та храми ще й  з  давнiх-давен  по  хазя©нах  -  хто  ©х
одбував, як не вона? В Огиря всiх поженила й замiж пооддавала... Як  i  до
революцi©,- яка ж важнiсть була: тi ж  помiщики,  можна  сказати,  а  баба
Секлета - своя в них.  Бо  по  панах  замолоду  служила,  обхожденi╨  ©хн╨
зна╨... Одсунула горщик здоровенний (влiтку, як парова молотила, варили  в
ньому), помiшала .ложкою страву, лизнула й смакувала довго;  добрий  борщ,
як у гостиницi! Засунула горщик.
   Зiнька вбiгла знадвору.
   - Вже з церкви йдуть.
   - Ой лишенько!- аж кинулась баба Секлета.  Вiхтик  швиденько  з  соломи
скрутила, у пiч на жар вiхтик i роздува╨. Як-як сама в челюстi не  вскоче.
Зiнька до льоху - грюкнула дверима.  На  печi  щось  зачмихало,  а  згодом
заплакало.
   - Ой горечко!
   Вийшов iз кiмнати сам хазя©н. Уже взутий, в галiфе i в сорочцi  спiднiй
iз манишкою на всi груди - чорним виноградом вишито. А  голова  як  копиця
сiна, зi сну розпатлана. Став умиватися  в  мисцi  голубiй.  Затим  Зiнька
квасу принесла повен глечик i кислиць миску. То вiн, ще й не втершися,  ще
мило на ши© та бiля вух, схопив глечик i видудлив  iз  нього,  мабуть,  iз
кварту. Сплюнув, потiм став утиратися.
   У дворi тодi ж хряпнула хвiртка, i цеповий собака  загавкав  i  з  цепу
рвався - до ворiт спершу, потiм до ганку вже.  Чути  голос  Лiзин:  "Пiшов
вон, дурак!" Загупали ногами на ганку.  Нарештi  хатнi  дверi  вiдчинилися
навстiж, i увалилося гостей повна хата. Попереду Лiза.
   - Ой яке ж тут повiтря! Пожалуйте в кiмнати! Тьотю Олю, Нiночко!
   Огириха зразу ж скинула шубку з себе й на пiч до онука - зняла  його  з
печi. Матюха галантно розкланювався з дамами  сво╨ю  копицею  сiна.  Шумно
тиснув руку чоловiкам - Безпальковi й тестевi.
   - А Данюша ж?
   - Конi випряга╨.
   - Ну от!.. - вiн звернувся хмурий до наймички, що бiля помийницi свиням
готувала, i гримнув на не©:
   - Ти наче вчора привезена: при©хали - значить, випрягти треба!
   Зiнька взяла кухоль i, обхлюпуючи  руки  над  цеберкою,  сказала  через
плече:
   - Бачите - не сиджу, не згорнула ж руки.
   - Побазiкай менi! - спiдлоба глянув на наймичку i, вже  як  вийшла  та,
крiзь дверi наче бачив ©© постать i обличчя  в  профiль  до  нього,  через
плече: - "Не згорнула ж руки". Шваль отака! Ще розговори в не©!
   - Пожалуйте,- до гостей звернувся.
   Зайшли до ©дальнi.
   Простора, з великими вiкнами, серпанковими занавiсками  позавiшуваними,
хата була прибрана не по-мужичому. На покутi великий  стiл,  уже  накритий
скатертиною, з приборами чоловiк на десять. Канапа килимом застелена.  Пiд
стiною вiд спальнi - лiжко, не те, що спати, а  декоративне,  з  подушками
бiлими як снiг i - як не до стелi. Просто дверей - "шикарне" трюмо.  Зараз
перед ним Наталя, Данюшина жiнка, зачiску поправля╨ i бачить у ньому  -  у
дверi з кухнi  зайшли  чоловiки:  Матюха  пройшов  в  опочивальню,  свекор
важкий, з задишкою, сiв на перший стiлець. Безпалько  по  хатi  пройшовся.
Став перед грамофоном, що в кутку на столику.
   - Да, оце рiч! П'ять червiнцiв! - покрутив головою. Сопiв товстий Огир.
Усi мовчали. Нiночка, що сидiла проти вiкна на стiльцi  iз  схрещеними  на
животi руками, з пахучою хусточкою в однiй, повернула  байдуже  голову  до
батька, потiм знов одвернула й застигла - в кухоннi  дверi  поглядом,  мов
там фотограф iз-за дверей: "Хвилиночку, знiмаю!" Вийшла Лiза iз спальнi  в
голубiм халатику i взяла  вiд  матерi  дитину,  а  в  кухню  гукнула  бабi
Секлетi, щоб подавала на стiл. Потiм пауза. I мовила перша Безпальчиха, як
i подоба╨ пiсля церкви i з хорошим апетитом перед смачним борщем:
   - А старий уже у вас отець ╙влампiй. Старий та сивий.
   - Да, дряхлий старик,- важко дихаючи, мовив i Огир,- що лiта,  а  що  й
життя-таки: тi ж харцизяки не потягали хiба й його? I в ЧК вкупi  зо  мною
страждав у пiдвалi.
   - Боже, i що за врем'я було таке страшне! I не думалося вже...
   - Наладилось,-знов сказав Огир, короткими пухкими пальцями  перебираючи
на колiнах,- виходе хмiль iз голови. Ось i  в  церквi  тепер;  хто  палив,
грабував - у церквi тепер.
   - А ще ж i пiп у вас - порохня з  нього  сиплеться,-  кинув  Безпалько,
переглядаючи грамофоннi пластинки. Од трюмо Наталя:
   - Ой Никаноре Iвановичу, як же ви виража╨тесь гарно! - i манiрно  звела
брови дугою.
   - Да, да. Вам би нашого отця Симона хоч би на мiсяць, то  вас  би  тодi
вiд церкви й за вуха б не вiдтяг.
   Безпальчиха аж розсердилась: носиться з сво©м отцем Симоном, як  дурень
iз ступою. А Огир зацiкавився, що ж воно за отець Симон  у  них.  Одказала
Безпальчиха за чоловiка:
   - Та катафалiя ж у нас.
   Огир аж повернувся до сестри, само© голови нiяк, то всiм тулубом.
   - I справжня катафалiя?
   - Та ну да, справжня. Аж у двох  приходах  захватили  церкви.  Попервах
усього було - i голови  попровалювали  декому,  i  церкви  замикали  двома
замками: i тi, i тi. Потiм узяла гору катафалiя. I наш приход  успенський.
Тепер аж за версту ходю до церкви.
   - Бо дурна: нi разу ж не була, а гудиш,- сказав чоловiк,- слово боже на
всiх мовах, хоч би на китайськiй чи на негритянськiй,-  однаково  -  слово
боже,- роблено серйозно довiв вiн, хоч було знати, що сам у слово боже  нi
на якiй мовi не вiрив.- То було по-слов'янському: паки-перепаки,  а  от  а
рiднiй мовi... та ще як хор гряне "боже великий, ╨диний", просто  в  серце
лл╨ться тобi. Друга баба так сльозами i  залива╨ться.  Благолiпi╨  храмовi
таке придав: вiнки, рушники на всьому iконостасi. Общину сестер-мироносиць
органiзував. А вже як править службу - ну, той же артист! Що ви  хочете  -
басище силенне, сам представительний. Як кадить та пройде по  церквi,  так
народ, особливо жiнки, перед ним i хиляться:
   А вже як проповiдь скаже! I в полiтицi розбира╨ться добре.
   Саме порiг Данюша переступив - кремезний, з русявими  вусиками  вниз  i
низькобровий. Вiн був у захисного кольору вiйськовому кiтелi, що на плечах
од погонiв лише по  двi  дiрочки  бiля  комiра  лишилися.  На  порозi  вiд
спальнi, як у дзеркалi,- Матюха. Тiльки цей червоний  i  в  пiджацi,  а  з
боково© кишеньки - червоний крайок партквитка,- колись на партз'©здi бачив
отак у дуже видатного партiйця.
   Привiтались. Усi якось  притихли  в  хатi.  А  Матюха  з  Данюшею  сiли
плiч-о-плiч на генеральшинiй канапi. Огиренко,  закинувши  ногу  на  ногу,
витяг пачку папiрос i Матюсi: "Прошу" - i сам  закурив.  Никанор  Iванович
завiв грамофон i поставив плас