тинку "Ой казала менi мати". Це було добре: вiльнiше всiм стало, не почувалося напруженостi, бо хоч i сво©, родичi ж, аз пам'ятi як вирвати Огиревi тi спогади? ...Стояв простоволосий, переляканий, а вiн - Матюха - з наганом у нього перед пикою. - Де микола©вськi, веди! В саду заступом копа╨ Огир, блiдий, а вiн ще наганом по пiдбiччю. - Ворушись, товстопузий,- i матюка╨... I за Наталкою ж ганявся конем по хуторi. Звiсно, коли те було - ще у 1918 роцi. Тепер свiй чоловiк. Але як вирвати тi спогади з пам'ятi? Сопе Огир, пальцями пухлими на колiнах задумано перебира╨. Глянув на зятя, а той спiдлоба - розбiглись погляди. Знов пальцями перебира╨, сопе старий. Н-да... А i йому хiба, Матюсi, те забулось? Десь якийсь черв'ячок точить. Недарма ж колись п'яний узяв руку тестеву, розмахнув, по пицi себе бив нею i кричав: "Я сволоч!" Згадав це старий. А Матюха iнше щось згадав, перехилився до Данюшi й хмуро крiзь зуби: / - Що там Кушнiренко в допрi дурака валя╨? - Та я ж писав тобi через маму. - Та писав же... на поруки взяти, бо видасть. Що - я ж так i знав. Хiба не чувствував, який то елiмент твiй Кушнiренко? От i зволь тепер. Звiсно, хто йому повiрить i якi в нього речовi докази ╨, ну, а пляма, клопiт?..- аж кусав цигарку Матюха.- Гад отакий! Сидiв би вже, коли попався. Ну, два роки дали б йому... Пiддержку давали б якусь i ми. - Я й цього разу, як жiнка до нього ©хала, червiнця дав. - Ну, як же вiн там? - Нiбито в карти ду╨ться на всю. На побачення вийшов,- розповiда╨ жiнка,- в самих пiдштаниках та пiджачок позичений на голе тiло. I рядно, й подушку програв. I голова провалена. Жалiвся, що попервах уркагани жити не давали, ну, а тепер уже - сво©. - А розслiдування ж як? - Видно, закiнчено. Вiн вiдмовля╨ться вiд усього: мовляв, у циган купив, та й усе. Питала жiнка слiдчого, чи можна на поруки його взяти. Каже, що приговора вiд громади треба. Данюша прихилився ближче до зятя й сказав: - Оце ж сьогоднi сход, треба б... - Да! Треба буде! - мов iз задуми кинувся Матюха по паузi. Грамофон стих. Принесла пирiжки на блюдi до столу Огириха, Секлета - борщ. - Просю покорно за стiл! - запрохувала Огириха.- Лiзочко, ти ж таки хазяйка... I де та Зiнька ваша, хоч би дитину в молодицi взяла. Зiнько! - погукала в кухню. Та вбiгла i взяла дитину. Заторготiли стiльцями,- сiдали до столу шумно. Матюха з буфета карафку дiстав i другу, меншеньку, з наливкою для жiнок. Частували господар i господиня: до пирiжкiв, до борщу. Та ще ж чарки в Матюхи! То пiсля локшини вже мов одмiнилися всi. I сам господар уже не спiдлоба дивився, вже й балакучий став. Та й усi за столом стали шумнiшi. Кожен говорив вищим тоном од звичайного, i говорили багато. I приборами стукали шумнiш, а вже що ©ли - на славу! На двох блюдах принесли Секлета й Зiнька печеню й яблука моченi. Найперша в Матюхи думка, як глянув,- що качки без води ж нiяк не можуть. - Аякже. I ситiшi, i кормiв менше йде, як вони на водi,- хтось зауважив з жiночого краю. - Та ясно! - Отже, налив чарку повну, аж на скатертину полилось, i тестевi пiднiс. Той вiдхилив тихенько рукою - сво╨му ж, мовляв, здоров'ю. - Гм! - пожадно глянув на чарку, прозору, як кришталь. А з кишеньки боково© - кра╨чок червоний. Усмiхнувся Матюха, глянув на гостей iз застиглою усмiшкою. Потiм нахмурив брови й сказав не сво©м голосом - задерикувато перекривляючи когось: - "Раз ти парт╨йний, не должон ти пити!" - Аж голову в плечi втяг i брови звiв - це вже вiн: - А хiба вищi партiйцi не п'ють? Кон╨шно, не цю гадость, а коньяки всякi, портвейни. П'ють, та ще й як п'ють! Потому - наша робота парт╨йна,- пий без нiяких розговорiв! Випив. Частуючи далi, заговорив: - Це хоч гнати навчились, приятна якась, все одно, як i микола©вська колись була. А попервах бувало - руда, вонюча, нiс затика╨ш рукою. А п'╨ш, бо не пив би - згорiв би вже досi. Як i пiд партизанщину ото - коли спиш, бувало, тодi тiльки й не п'яний. А дiла, брат, якi творили! Або як i вiйськовим комiсаром був у волостi... Ну, ну, Никаноре Iвановичу, всю. "Щоб наша доля нас не цуралась". Данюшi налив. Знов говорив далi: - Бо як не п'╨ш, то й доля десь поза Уманню ходить, i сам ходиш як неприкаяний. Дума╨те, легко парт╨йному з таким народом? Дума╨те, не знаю, як на мене дивляться обухiвцi - як на чорта! "Живе здорово!" А що б же - кров свою в революцiю проливав, жизнi, можна сказать, не жалiв та й ходив би обшарпаний, ячниками б давився та по-свинячому жив, як вони?! За що ми й боролись тодi?! - Правильно! Цокали прибори, говорили весело на тiм кра© столу жiнки. Матюха все бiльше увiходив у роль. - Звичайно,- хто жизнь понiма, той: "Правильно". А в нас же народ! От тiльки й розговорiв - не в вiчi, звичайно, хiба б я дозволив? - по закутках: "З куркулями породичався..." За столом - як струм по всiх пробiг. - I доки вже тi "куркулi" будуть? - I рiвнi всi, i куркулi ще! - Троцько в чужiй хатi живе (з хутора ж вигнали), як старець ходить, а куркуль! - От же ж народ! Ясно ж сказано, що куркулiв тепер нема. ╙ крiпкий хазя©н. Тiльки хто йде проти властi або не пiддержу╨ ©©, то - куркуль, злосний елемент. - Та чи ми ж продподатку того не платимо? - Огир аж плечима здвигнув. - Отже ж. А що у вас пара волiв та пара коней... - Та й конi ж то Данюшинi... - А хоч би й вашi? Хлiбороб, значить, добрий хазя©н. I державi од нього тiльки користь. В газетi ж читала якось Лiза, в "Правдi", награднi вже хорошим хлiборобам дають. Влада розумi╨. От i в оренду - бери скiльки хочеш, аби лад ©й дав. Наймай хоч десяток наймитiв собi,- будь ласка! Данюша поважно тодi: - Iнакше й бути не може. Наша Укра©на до вiйни була "житницею ╙вропи". I зна╨те, скiльки хлiба вивозили ми за кордон? А тепер давно хiба ось самi з голоду пухли? I ще пухнути будем, якщо влада не вживе заходiв та правильно не розв'яже аграрного питання так, як то потрiбно в iнтересах держави. Бо що зараз ми бачимо в себе на сво© власнi очi? Та десятина, що в помiщика чи в хлiбороба-власника - хай буде по-©хньому вже - у куркуля,- давала двiстi пудiв, тепер да╨ двадцять. Ну, в хазя©нiв-то, правда, бува╨, що й до сотнi да╨, а що вже в кенесе, так iменно - двадцять пудiв, i то ще - "слава богу". Бо при такiй обробцi, при такiй культурi - дурна земля, що й насiння верта╨. - Це правильно! - поклав Огир на тарiлку виделку й витер рушником вуса.- Душа болить, як гляну, як те кенесе з землi свято© знуща╨ться, ©в мене ж за клунею хуторяни взяли. Шiсть рокiв уже, а не можу дивитись. Душа болить! Оце ви©де,- сонце пiдiб'╨ться, розсi╨ на стерню, коровчатами пошкряба╨ ральцем, в одну борону заволоче - роди, боже, як хоч! Та вже аж косити прийде. Бувало, заблуде який - свою ниву шука╨-шука╨, сердега. -У вас добре, що хоч сiють,-засмiявся Никанор Iванович,-а в нас хитрiший народ: на осiнь зрале, хай падалиця сходе. I родить. - Бодай ©х родимець змалечку побив був, як отак хлiборобити! - Огир аж одкинувся на спинку стiльця, опустив голову, зламав бороду об груди й дивився задумано кудись через стiл у куток. Заговорив повагом: - У мене ж було до революцi© сiмдесят десятин. Та я ©© - збуди опiвночi, з зав'язаними очима по всiх кусках обводю. Нiде й у борознi не спiткнуся... А ореш, бувало,- у двi ж пари завжди, вже не бо©шся, що пристануть: "гей та гей". Бату╨ш ту борозну в колiно. I сi╨ш же - не в землю, а в пух. Ну, то й родило ж... Треба любити ©© - землю, спиш, i в снi, було, бачиш... - А тепер ото й не сниться,засмiявся Никанор Iванович. - Нi, сниться й тепер. Сидiв задуманий, важкий i хмурий. На тiм кiнцi столу весело говорили й смiялись молодицi. Матюха взяв знову карафку, мовляв, треба .ж i землю святу полити, щоб родила та щоб снилась гарно. - Нi, що менi оцю нiч приверзлось,аж на стiл схилився Огир i всмiхнувся,- вдивленiе чисте, не сон. Сво╨му здоров'ю,- одхилив вiн чарку. Другу випив. Потiм рушником витер вуса й став розповiдати свiй сон. I жiнки затихли й повернули сюди обличчя. ...Вранцi ©дуть сiяти наче: вiн, Данюша й Iлько - наймит ©хнiй. Сiялкою наче ©дуть, за хутiр - за садком зараз нива. Дивиться вiн - аж рiллю його та переорю╨ хтось. Небо червоне, а на ньому, як ото малюнки в книжках ╨: чорний увесь i чоловiк, i коняка, в соху запряжена,не в плузi, а як ото в Росi©,- у соху. I чоловiк за сохою йде. "Що за причина?" Аж оторопiв. На Данюшу: "А дивись, чи й ти бачиш?" - "Бачу, каже, сохою оре".-"Та то що сохою... А то ж на нашому!" Та так у грудях i похолонуло. Швидше до ниви ©дуть, стали на обнiжку. А вiн пiд'©здить саме - Тихiн Кожушний, здоровий такий, червонопикий, а коняка - самi кiстки та шкура. Припинив, смi╨ться ╨хидно та: "Чого оторопiли? Що орю? Он тепер тво╨ де" - й показу╨ рукою на економiчеську землю, i саме-де солонцi. "Як не мо╨, на яких це правах?" -- "А на таких правах, на сов╨цьких",- i смi╨ться ╨хидно, коняку поганя╨. Огир став у борознi перед конякою та - по мордi, по мордi ©©. А вона як заiрже. А з-за лiсу сонце тодi, i не сонце, а мов пожежа, червоне так i розлилося. I ╨роплани, як галич, летять iз-за лiсу. Дивиться Огир - аж Тихiн як затруситься та - геп, на рiллю прямо, навзнак i руки розкидав, а з рота кров, i судороги його корчать. Круг столу така тиша, аж чути дихання затамованi. I в тишi хтось: "Ага!" Огир перевiв дух i аж зiтхнув важко. - Так я й похолонув увесь: Iлько ж бiля. волiв. Це ж розслiдування буде, по судах, ще i в ГПУ потягнуть. Аж дивлюсь далi, а то вже й не кров, а зерно, як з елеватора - сиплеться, сиплеться i просто на рiллю, вже й Тихона засипало, тiльки голову й видно. Купа вже там, i все сиплеться. Я на Данюшу - бiжи за мiшками, а вiн - як скам'янiв - i не рухнеться. Хочу сам зрушити з мiсця - i не можу. Аж у пiт кинуло. I прокинувся, сорочка на менi - хоч викрути.- Огир одкинувся на спинку канапи й дихав важко, мов справдi, поки сон розповiв, заморився, задихався. На жiночiм кра© заговорили тодi: - I таке присниться. Наче проти вiйни, чи що? - Тобi все вiйна! - махнув рукою Никанор Iванович. - А ╨роплани ж i кров? - не вгавала його жiнка.- Тепер же як розказують, яка вiйна буде, аж млi╨ш. Нiбито - у повiтрi бiльше та газами душитимуть. - Да, технiка - все,- озвався Матюха й повернув до тестя голову,- а вам, правда, сон те╨... замiчательний приснився. - Умгу,- закурюючи, мгукнув Данюша i всмiхнувся криво: - Якби Тихона та ще декого з землеустройщикiв схватили судороги, кучугури пшеницi насипалися б.- I - паф сизим димом. - Та Тихiн уже. Як похрестили його, тепер як вiл ото, що на ньому iстика поб'╨ш: з ярма дивиться та сопе тiльки. Тут новий ╨. - А хто такий? -- Та ╨... Прийшли саме Гнида й Губаренко з жiнкою - крамар. - А-а, дорогi гостi,- п'яний, розiп'яв руки Матюха,- пожалуйте! А ти, чортова Гнидо, хитру╨ш усе. На ж, пий тепер пiдряд, коли так, скiльки й ми випили. Налив Гнидi три пiдряд. Далi Губаренковi. - А сво╨му ж здоров'ю? - Е, я уже. Менi ще й на сход iти. Та й на вечiр треба ще мiсце залишити,- вiдмагався Матюха. Губаренко зважив на це, тим часом Гнида, обгризаючи кiсточку, заговорив: - Уже сходяться. Чималенько вже було, коли я заходив. Там щось Давид розуму╨ дуже, а з ним Тихiн i Яким-гармонiст,- удосвiта з бурякiв повернувся. Каламутять народ: чув, щось про землю балакали i про хлiб, що зiбрали були,- i по паузi додав: - Сурйозний чоловiк той Давид, буде нам з ним клопоту немало. А це ж i перевибори незабаром. Може таку свиню пiдкласти, що тiльки вухами ляпнемо. - Що? - подивився з презирством i грiзно Матюха па Гниду.- Хто вухами ляпне? Я? - Брови низько впали на очi, очi кров'ю налились.- Та я, мать...- трах! - по столу кулаком, як довбешкою. Забрязкотiв посуд. Скрикнули жiнки, декотрi з-за столу схопилися. I чоловiки занепоко©лись. - Корнюшо, ну, не треба! Ну, покинь! - Як це покинь?! Якийсь сопляк, а я вухами ляпну?! Та я одним махом,- знов - трах! - по столу,- в баранячий рiг скрутю! Пiдбiгла Лiза, заспокою╨ чоловiка: - Ну, скрутиш, Корнюшо. Не розстроюйся. Тобi ж не можна. - А що ж вiн! - А таки сiв на стiлець Матюха. Дивився спiдлоба й сопiв важко. Лiза рукою гладила йому спину. - Бач, настрiй зiпсував i собi, i всiм. Погуляти ж з'©хались, а мов на похоронах стало. Розкис Матюха: - Заведи грамофон. Заграв грамофон вальс "На сопках Маньчжурi©". Здалеку десь, мов iз глибини саду з естради оркестр духовий. Звуки залляли кiмнату вщерть, заглушили голоси. Наталка зробила тур i перед трюмо стала, зачiску поправля╨. Жiнки прибирали з столу, а якi сидiли на канапi i щось собi гомонiли. Перед чоловiками тiльки ще стояли прибори, i в карафку Лiза ще налила з четвертини. Оркестр стих, спiвала Вяльцева. Потiм дует, потiм знову оркестр. З кухнi увiйшла Зiнька. В шумi, в тютюновому диму, як у туманi, пройшла наймичка сiра, як перепеличка, в незграбних чоботях, по простiлках мережаних, до хазя©на з-за спини. Мовляв, там чоловiк прийшов, послала громада: чи що буде сьогоднi? Рукою махнув Матюха: - Хай пiдождуть. Зiнька вийшла й сказала чоловiковi: п'яний, махнув рукою, сказав: "Хай пiдождуть". Чоловiк мовчки надiв шапку й мовчки вийшов iз хати. А Зiнька знов за посуд узялась; перетирала бiля столу. Дивилась у вiкно задумана: сiдало сонце червоне за хатами, десь у степу, на далеких гонах. VIII На розi вiд майдану, де церква, бiля школи людей уже зiбралося чимало. Тупотiли на ганку чобiтьми, курили, гомонiли, сновигали в коридор, з коридора. Стояли бiля ворiт на вулицi юрбою. - Чого вони не починають? - Та голови нема, - Гостi ж у голови! Чухав потилицю хтось: пiшов сюди, а дома нi годовано, нi наповано, а хтось йому: - Ти що ж, порядкiв наших не зна╨ш? На двi години призначено - у сiм збирайся. Нiде, мабуть, такого нема╨! Хтось пiдбивав розходитись, бо все одно, мовляв, нiчого сьогоднi не буде. I з-за ворiт тодi з юрби гукнув хтось: - Да, братцi, розходься! - А хiба що? - А он - дивiться! Бiля ворiт стихло одразу, i всi дивились на майдан. I на ганку стихло. Добре звiдси видно: од вiтрякiв по дорозi пара баских вороних коней у бричцi летiли просто сюди. Ближче. Аж землю рвуть копитами воронi, в милi. А на передку кучер у червонiм картузi - мiлiцiонер - одкинувся назад,- на вiжках конi несуть. У бричцi розвалився начмiлiцi© Сахновський iз району. Юрба колихнулась i од-линула з вулицi до огради. Як вихор, пролетiв повз школу. З шумом знялись галки на тополях круг церкви. А десь у вулицi вже баритон - "ге-еп!", i горобцi з тинiв, i малеча з дороги, як горобцi, пiд тини розлiтаються. - Ну, тепер жди ©х! - Розходься, братцi! Натовп колихнувся i ще зашумiв дужче. Сходили з ганку сюди до ворiт. Уже були розходитись почали, як нагло гурт, що з вулицi виткнувся,- махають руками на них i ходу прискорили. Що там таке? Вертались до школи, i той гурт пiдiйшов. - Куди ви розходитесь? Он iдуть! - А начальник мiлiцi© хiба не до нього по©хав? - До нього. На воротях стрiлись, устав iз брички, а й у двiр не зайшов. Прямо сюди йдуть усi. Видно, щось важне. - То неспроста, як i в двiр не зайшов. Угадували: може, кого арештовувати? Бо якби самогонку трусити, не так би це нагально, де ж таки: i в двiр не зайшов. Якось притихли всi i мовчки, хмурнi й тривожнi, валили в школу, гупали чобiтьми на ганку, до гурту: "Iдуть!" В класi за столом секретар сiльради сидiв i щось вiдмiчав у продподаткових списках. Оточили селяни його. I на партах сидiли. Од вiкна ген на партах - юрба цiла. Проти вiкна стояв Тихiн Кожушний, сидiв на лутцi Яким, що оце з бурякiв повернувся. I говорив вiн, розповiдав про роботу на буряках, про життя тамошнiх селян, що живуть поблизу цукрового заводу, про заробiтки ©хнi на плантацiях. Дядьки слухали уважно, захоплено. Аж не втерпiв Гордiй-незаможник, що в нього семеро дiтей: - I трапля╨ться ж людям добро таке - завод! А тут, як обжався, хоч поламай руки, бо не потрiбнi ж нi на що. Або якби спалив млина, а бог щоб вiтрiв не посилав,- хоч би за крила вiтряки крутили, робота б була. I як ми ген туди далi, рокiв за десять, у свiтi й житимемо? Народу ж намножиться. I так тi╨© землi - ось i в нашiй громадi - i по три чвертки на душу нема╨. Шкряба╨ш, шкряба╨ш ©©, сердешну, а того хлiба з не© - всилу до весни дотягнеш. А тодi що буде? Бiда, Давиде! -схилився вiн до Давида, що сидiв з ним поруч на партi, i похитав головою.- От ти книжки всякi чита╨ш, скажи менi, сину,- що воно буде? Парубок звiв голову, задуманий, i спитав: - А як ви, дядьку Гордiю? На вашу думку? Гордiй хвилинку в задумi дивився в чорнильницю на партi, i весь вiн мов застиг. Раптом звiв обличчя й сказав: - Я так думаю, сину, що от як не виробить центр нiчого нащот переселення - ╨ ж гулящi землi i в Сибiру, i на Херсонщинi, i на Кубанi,- та як не настроять нових заводiв, щоб нашу сiльську голоту - як ось © в мене росте семеро - вони в себе втягли,- плохе життя буде. - Це вiрно, дядьку Гордiю. I за розселення, i за заводи. I центр уже виробив: ╨ ж фонд переселенчеський. Тiльки що бiднi ми, не може держава переселенцевi допомоги дати, а так, на сво© ж сили, хто ж зможе далеко куди пере©хати? Чи ви, чи я? I заводи старi пускають i новi будують. А вже тодi на базi реконструйовано© промисловостi можна буде й саме хлiборобство пiднести, щоб було воно в нас культурним хлiборобством, а не таким нещастям, як тепер ╨. - А це iменно, що нещастя, а не хлiборобство,- хитали селяни головами. А в Пiвненка син в агротехнiкумi вчиться. Перехилив голову в коло Пiвненко й сказав: - Треба до агрономiв прислухатися. А Яким: - Та машини всякi заводити, як-от трактори. На цукровому заводi, там же на буряках бiльш тракторами роблять. З-за спини голос: - Трактори - да! А тодi казарми стро©ти, а цi хати порозвалювати та комуну заводити. Хороше життя буде: робота ж по наряду, по карточках у гамазеях усе получати,- ще на Якима зиркнув i криво всмiхнувся,- а ось тебе, Якиме, за каптенармуса наставимо. Яким тiльки глянув, а й слова не сказав: з таким дурнем як балакати! Сплюнув тiльки з презирством. З-за спини ще тодi хтось: - Нi, щось не ©здять уже оратори, не розказують уже про комуну. - А проте скiльки ©х ╨ - комун та колективiв, скiльки ©х буде! - сказав Давид.- Тiльки ми не про це будемо зараз, а ось про що: iдеш по селу та як глянеш по дворах, на вигiн,- скiльки тих плиток нароблено - кучугури, тисячi возiв гною на них перелiплено, та й подума╨ш: а що, якби отi тисячi возiв та на поле вивiз. Дядько Гордiй узяв його за плече. - В тiм-то й рiч, Давиде, що не довезеш на поле, по дорозi розтрусиш: як i в нас, аж за хуторами, на Гановому земля. - Десять верстов. За день чи й двiчi справишся. Ще хтось за спиною - уже в класi сутiнь,- не знати, хто саме: - Як кому, так геть-то - уся пiд селом земля. - Бо не боявся попервах революцi©, зайняв, та й усе. I що _ж,_ тобi оддам тепер, може? - сказав Якiв, Гниди старого син жонатий. - Пересуньте ганiвську землю собi пiд село, от i вам буде добре. Давид пильно глянув у сутiнь, звiдки той голос чути, i одмовив iз притиском: - Землемiри - тi пересунуть. Гнида знов: - Авжеж! Який до землемiрiв. Не дуже лиш! - А то хiба що? - Он Тихона спитай що, той тобi розкаже,- i Гнида блиснув у сутiнях зубами,- засмiявся. Проти вiкна на сiрому тлi вечора темна незграбна Тихонова постать ледве помiтно ворухнулась, i голос глухий, повний ненавистi й презирства: - Ти, Гнидо, зубiв не вишкiряй. Бо я мовчу, мовчу, та як дам, то тiльки визбира╨ш! - Овва! - Подивишся! I Яким тодi до Гниди: - Дума╨те, не зна╨мо, чия то робота? Вiд дверей нагло - тш! Стихло в класi, а в дверi увалилися й пiдiйшли до стола Матюха, начмiлiцi©, старий Гнида. До парт - Огиренко й Губаренко, сiли спереду. I ще в дверi валили селяни, проходили в глиб класу, бiля порога ставали,- повен уже клас. Щось бiля стола, посхилявшись, гомонiли голова з секретарем та начмiлiцi©. I Гнида совав туди свою гостру пику. В класi як в усi - тиша. Пiдняв голову Матюха й очима п'яними важко полiз по обличчях селян - на переднiх партах i в глиб класу. Бiля вiкна - на Тихоновi та на Давидовi затримався поглядом. До начмiлiцi© нахилився. Тодi й той глянув до вiкна i довго не зводив очей з Давида. Потiм клацнув срiбним портсигаром i закурив. Матюха хриплим голосом сп'яну оголосив загальнi збори обухiвсько© громади одкритими. Повiстка дня така - взяв вiн папiрець i читав: 1) заява громадянина хутора Огирi, Обухiвсько© сiльради, Кушнiренка i 2) поточнi справи. - Бiльше нема нiяких питань?-хмуро глянув вiн на громаду. Тихо. А в тишi голос од вiкна Давидiв: - Нi, питання ще ╨. Матюха з несподiванки так i застиг iз повiсткою денною в руцi. Потiм голову як-як помiтно вбрав у плечi, i брови нависли. Ворухнулась громада, з переднiх парт оглянулись чоловiки, в тишi хтось грюкнув кришкою парти. Пiдвiвся Давид: - Мене цiкавить, та й громадi, я думаю, цiкаво буде знати, по-перше: в якому станi приговор земельних громад про землеустрiй, що шiсть мiсяцiв тому в сiльраду поступив? А друге: хай уповноваженi скажуть, що з хлiбом, зiбраним на землеустрiй, сталося i де вiн? I який вони акт з артiллю складали? Оце й усе поки що. Матюха з-за стола склав губи в усмiшку презирливу й говорив, недбало кидаючи слова: - Тек!.. Запомни собi навсегда, товаришу Мотузко, що цi вопроси зараз до дiла не стосуються. Як будуть вони поставленi на повiстцi, отодi й будемо ©х обговорювати. - Отже, я й пропоную ©х поставити. А ви проголосуйте, як громада на це. - Та в чому справа? - здвигнув плечима в кiнцi стола начмiлiцi©. I Матюха здвигнув плечима. Ще й на обличчi таке здивування в нього, мовляв: i може ж чоловiк отаку дурницю молоти! Враз похмурнiв. - Прохаю, громадянине Мотузко, менi не вказувати i призиваю до порядку. Повiстка ╨. Всi чули? Шум i рух бiля вiкна. Рукою по столу - трах! - Вишвирну, як кошеня, за дверi, тiльки ще слово менi. Я не гратись сюди прийшов. Вiн узяв у секретаря клапоть паперу - заяву ж ту, (видно ще й чорнило на тiй заявi не висохло) - i почав читати: - До Обухiвсько© сiльради, Щербанiвського району, громадянина хутора Огирi Павла Кушнiренка Заява В нiч на 19 серпня ц. р. я по©хав у с. Яреськи, за 65 верстов од нас, на ярмарок, щоб купити там собi коня. Був i купив собi в якихось циган гнiду кобилицю 9 лiт, заплативши, за не© 180 крб. I вже збирався додому ©хати, як пiдходять до мене селяни с. Обухiвки - Гордiй Чумак, Мотузка Пилип i др.- i заявляють, що коняка це в мене - начебто Чумакова, яку вкупi з iншими шiстьма в цю ж нiч було в них заведено з пастьби. Я, опасаючись самосуду надi мною, невиновним, озвiрiлими селянами, кинувся тiкати. Але мене було схвачено, дуже збито, i тiльки мiлiцiя вже мене одбила в самосудчикiв. Потiм мене заарештували, i ось другий мiсяць я страдаю в допрi безневинно за когось. Ведеться слiдство, i з нього видно, що я не винуватий, а проте сиджу, а дома хазяйство розвалю╨ться i сiм'я без усяких засобiв на iснування. А потому прохаю сльозно обухiнську громаду видати жiнцi мо©й приговора, щоб мене випустили з допра хоч до суду, який розбере й оправда╨ окончательно мене, невинного. _Павло Кушнiренко_ Матюха поклав заяву на стiл. Узяв другий аркуш у руки... На партах глухо зашумiла громада на заднiх рядах. Знали ж усi добре Кушнiренка - бандит, яких мало. I знали, як було на ярмарку тодi. А тепер, iч, сльозливим яким прикида╨ться, приговора йому, харцизяцi! Шумiла глухо громада. Матюха поклав аркуш i, спершись обома руками на стiл, а голову втягши в плечi, грiзно очима вп'явся в натовп. Цiлу хвилину, може. Потiм стихати стало. I тихо як в усi, аж iзнадвору виразно чути було, як десь на вулицi спiвали. Отодi вiн знову взяв аркуш зi стола. I, ще мовчки й грiзно глянувши на громаду, сказав повагом: - Ото так заява. Написано ясно, i можна просто голосувати. Але все ж скажу, що наш прямий обов'язок громади - захищати сво©х членiв. Бо це i з кожним з нас може трапитись: купив, а воно крадене. I що ж, безневинно пропадати? Вже б коли дiйсно, як хто, може, пiдозрiва, вiн сам украв коняку, то вже б розслiдування виявило. А то ось i начальник мiлiцi© каже, що, либонь, якихось циган таки пiймано. Ну, а поки-то дiло розбереться, чоловiк страда╨ в допрi нi за що. Та й хазяйство гине. Трохи помовчав. У класi тихо. - Тут приговор ╨ вже написаний,говорив далi Матюха,- його тiльки пiдписати треба. Думаю, що голосувати тут нiчого. - Нi, голосувати тут ╨ що,обiзвався з парти Давид,- а ранiш як голосувати, треба ж знати громадi змiст приговора, за що голосувати. - Пiдписувати будеш, то й прочита╨ш. А не згоден - не пiдпишешся, силувати нiхто не буде. Та й потiм...- Матюха посмiхнувся.- Що ж ти? Без году тиждень, як на селi, що ти можеш знати по цьому дiлу? - Досить послухати, що народ за нього каже. Тодi Якiв Гнида з мiсця крикнув: - Тiльки ти, ей! Нам аблакатiв не треба! За грамотних не розписуйся! - Вiн пiдвiвся з-за парти й подався до стола та до голови тодi: -Товаришу голово, та голосуй. Може, тут найдуться такi, що за личнi щоти,-так що ж, i потурати ©м! Як у нього коняка вкрадена, так, значить, по його - хоч винуватий, хоч нi, а гний в тюрмi! - i став поперед парт: буде ж голоси пiдраховувати. Матюха тодi: - Це правильно,- i постукотiв обручкою по столу.- Увага, товаришi! Дивися ж, Якове, хто там буде за що голосувати. Я голосую: хто проти того, щоб... Давид з мiсця: - Не "хто проти", а "хто за". - ...щоб Кушнiренковi приговор видати, пiднiмiть руку,- i пiдняв лампу, щоб виднiше. Якiв раху╨: - Раз, два, три... хто то руку? Чи вище пiднiми, чи що. Хова╨шся за спину. А, то Хоменко! - Та нi,- занепоко©вся той,- то я обперся. - Сiм,-сказав Якiв. - Так i запишемо: сiм проти по личних щотах. А тепер, значить, пiдходь пiдписуватись. От прямо скраю й пiдходь. А ми з секретарем тодi скрiпимо. Перший Гнида-син пiдписав, навiть не читаючи. Пiдiйшли, огинаючись, iз передньо© парти чоловiки. Боязко взявся один за ручку, довго вмочав у чорнильницю, довго шкрябав - чи перо зiпсоване,- аж пiт на лобi виступив. Другий пiдписався. У класi зарухались: хто до стола, хто до дверей. Пiдвiвся й Давид iз парти, iз Тихоном та з Якимом пiдiйшли до стола. Саме хтось ручку поклав. Давид узяв тодi аркуш i став читати про себе, а Яким та Тихiн дивились в аркуш з-за Давидово© спини. Прочитав, поклав аркуш i повернувся од стола. - Нi,- похитав головою,- я такого приговора не пiдпишу: i "в бандах не участвував", i "пiдозрiнь нiяких на нього не пада╨" - тут, хлопцi, дуже пальцi вашi знати. Матюха почув. - Що таке?! - пiдiйшов вiн до Давида впритул, червоний, i руки вже в кулаки стиснутi, як довбешки. Аж сатанi╨. Та де ж - народ навкруги - бачить же, чу╨, це ж пiдрив властi. У! Ну - що партi╨ць Давид. Хоч весь тремтiв, а одхилився од Давида (од грiха). Погляд упав до дверей, де стояв гурт, а поза спинами Хоменко намагався з класу втекти. Згрiб того за груднину й витяг на середину класу. - Ти куди? Ти голосував проти? Нi? - i вдарив у пику, аж той зайшовся.- Так пiдписуйся ж, гад, якщо нi! Я тебе вивчу! Давид зблiд i весь тремтiв як у пропасницi. Ступив крок до голови. А тут зараз Тихiн за руку, i Яким пiдступився. - Давиде, облиш! Давид поривний. - А, так ти ще й досi пики б'╨ш? На загальних зборах?! Ах ти ж, мерзотник! - Геть менi з зборiв! Аж млi╨ парубок. На обличчi такий бiль i зненависть. А об руку Тихiн, Яким, i до дверей рушили. Вiн не огинався. Тiльки на дверях уже повернув обличчя, блiде й строге, i кинув через плече: - Ну, знай же, Матюхо, це тобi так не минеться! - Зачини дверi! Зачинив хтось iз гурту, що стояв бiля дверей. Стало знов тихо в класi, аж чути було в тишi, як шкрябало по аркушi перо: виводить прiзвище поволi важко хтось, мов борозну проорю╨. Ось витер заполою обличчя заюшене Хоменко i теж пiдписався. Пiдходили ще до стола. За столом сидiв Матюха, одкинувшись на спинку стiльця, i, знати, поволi одходив. Нахилився до нього начмiлiцi© i щось сказав. - Да, да!-хитнув голова головою. Вiн звiвся й оголосив збори закритими, бо поточних справ нiяких же нема╨. А приговор хай люди пiдписують. Якiв Гнида залишиться наглядати. I як пiдпишуться всi, щоб же на дiм до нього занiс. Пiшли. З парти пiднялись Огиренко та крамар i теж вийшли. IX В кухнi на столi стояв потухлий уже самовар, а Зiнька мила склянки, стоячи проти вiкна. Кiнцi стола сидiв мiлiцiонер у шинелi, в нараменниках i з шаблею при боцi. Пив чай. Широке вилицювате обличчя, немов наспiх сокирою тесане, блищало вiд поту, i маленькi струмочки текли з низького лоба до брiв, а по бровах потiм стiкали на виски. Вiн поставив склянку на блюдце, дiстав з-пiд шинелi з кишенi в штанах хустку i старанно витирався. З ©дальнi чути було жiночi голоси та дзвiнкий смiх жiночий. - Ще налити? - спитала Зiнька. - А, ну його! От якби налила в оцей стакан градусiв шiстдесят! Ото б дiло! Вiн розстебнув комiр i витер спiтнiлу шию хустиною i так, наче про себе, говорив: . -Ще сказати б нема╨ - не так би обидно було. А то ж знаю: цiлу нiч дудлитимуть, ще й завтра похмелятимуться. А совiстi чортма, хоч би чарку налили для звичайностi. - Ви б же були сказали хазяйцi. - Як це? "Пожалуйста, налий"? - Вiн одкинувся до стiни й з усмiшкою презирливою глянув на дiвчину.- Що ж я, по-тво╨му? Та я схочу - четвертина передi мною стоятиме, вiдро. I гуляй, пiдходь, братва. Чи в нас грошей нема╨? Може, я червiнцi за нiч прогулюю! Ти зна╨ш те? Не в тiм дiло! Посадила бiля помийницi чай пити, як наймита... Та я з начальником де по гостях не бува╨мо, вкупi завсiгди ми. Загавкав надворi собака. Зiнька прихилилась до шибки - мiсячно надворi. На ганку вже. Зайшли в хату, дзенькнули шпори. Матюха до гостей - запрошу╨ ©х роздягатися, у свiтлицю заходити. - I в три щота, друззя, бо вечiр i так, вважай, пропав!- клопотався вiн. - Та з тво╨ю демократi╨ю не диво й до дванадцято© ночi проваландатись,- сказав начмiлiцi©, розстiбаючи шинель.Цiла, брат, банда в тебе завелася. Що ти тiльки собi дума╨ш? - Та що думаю? Не розкасiру╨мо - бiда буде. - Опредiльонно! Сахновський повiсив шинель на вiшалцi; надiв поверх френча нараменники з шаблею, з наганом у кобурi. З-за стола пiдвiвся мiлiцiонер. - Ну, я, товаришу начальник, пiду. - Далеко? - Нi, тут, на селi. - Бо, може, вночi нащось буде треба тебе. - Та ось i ця дiвчина знайде. Я тут недалеко, до тiтки Векли. - Оця дiвчина? Пауза. Мiлiцiонер узяв у кутку карабiн, закинув за плечi i вийшов з хати. Сахновський не зводив з дiвчини очей. Боком до нього стояла, профiлем тонким i строгим, як рiзьблення. Бачив - нiздря тiльки тремтiла, а брова - трiп i зламалася. Спустився очима по голiй ши© на груди ©й, нижче - на стан стрункий. Дзiнь, ступив крок. Дiвчина здригнула й обернулася: губи зцiпленi, а очi суворi з-пiд строгих брiв так i встромила в очi. Ось-ось погляд зломиться, дрiбно в дiвчини тремтiли колiна. I раптом - дзiнь, ступив крок i взяв за лiкоть - вирвала i суворо: - Ось не чiпайте. З порога Матюха: - Льоню, та йди вже! Той крутнувся на каблуцi i пiшов до ©дальнi. Через порiг - дзенькнув малиново шпорами, вклонився до гостей. Пiдiйшов до господинi,- сидiла вона на канапi за круглим столом серед молодi,- поцiлував руку. Потис руки панночкам: крiм Наталки та Нiни, сидiла ще дочка крамарева, пухка, бiлобриса, "микола©вська дiвиця", i ще якась. У флiрт грали. З мужчин Данюша тiльки сидiв з ними. Iншi за тим столом i про щось розмовляли. Матюха бiля буфета з карафками порався. Старi жiнки на стiл накривали. - "Фiалка",- подала Лiза Наталцi картку флiрту, а до Сахновського повернула лице i всмiхнулася з жартом: - О, який же ви нехороший, Леонiде Петровичу! -Я? - Да, ви. Тiльки зачули баришнi ще на кухнi вашi шпори, так у них серденько в кожно© забилося. А ви не йдете. Чи вас, бува, циганочка наша не причарувала? - i глянула бистро i з смiхом. А Наталки й собi: - Ой, вона ж гарненька! - Пхи, красу знайшли,- сказала крамарева дочка й закопилила губу.- Iменно, як циганка, та ще як надiне дрантя... "Хризантема",- подала вона картку Сахновському. Той прочитав: "Отчего вы так редко бываете у нас?" Поглянув на не©. "Ну, та й погана ж!" -подумав. Потiм у картку очi ткнув i натрапив на щось, наче пiдхоже для вiдповiдi: "Я очень тронут вашим участием",передав вiн Пашi, а тодi витяг портсигар срiбний iз золотими монограмами й закурив. Дивився крiзь дим на жiночi обличчя, з одно© на другу перелазив. От Лiза - чим не бабочка! Од ши© голо© батистову кофтинку на нiй тiльки - дрр, i сорочку,- оголив ©© аж до пояса, далi з-за стола не видно. Перевiв на Наталку погляд - цi╨© всю постать видно: закинула ногу на ногу, з-пiд спiдницi трохи литка вигляда╨ в ажурнiй панчiшцi,- припав до не© поглядом. А Гнида прийшов пiзнiше, вдвох iз сином. Уже пiд час вечерi. У хатi шум, галас, як на весiллi. Говорили всi одразу, говорив кожен голосно, мов бесiдникiв сво©х уважав за глухих. Матюха вже в самiй жилетцi, i комiр сорочки, що з манишкою виноградом чорним, розстебнений. На тiм кiнцi столу жiнки голосно гелготiли. Гнида пiдiйшов до голови. П'яний у дризг голова. А таки пiдвiв важку розкуйовджену голову й очима ворухнув важко, як двома пудовими гирями. - Ну, що там? - ╙, пiдписали.- Гнида витяг iз-за пазухи згорнений учетверо аркуш i поклав на столi. Матюха розгорнув той аркуш i кинув двi гирi сво© на пiдписи. - Не всi пiдписались,-сказав молодший Гнида. Матюха грiзно: - Хто саме? - Та от i Гордiй Чумак, i Пiвненко... Душ на десять набереться з тими, що голосували проти.- Вiн сiв до столу й додав: - А були й такi митцi: "Дай зачеркну, передумав". Матюха глянув важко. - А ти не зна╨ш, що ©м робити, гадам? У морду ©х! - Та я знаю. Якби ж i я - власть. - Мо╨ю рукою!- важко одкинувся Матюха на стiльцi. Враз подався всiм тулубом наперед, рухом нерозмiреним, аж грудьми на стiл навалився, руку до карафки простяг - звалив чарку. Налив у склянку перваку, повну по вiнця, мовчки хитнув Якову. Той мовчки випив усю до дна за одним духом, тодi тiльки крякнув i витер невеличкi вуса широкою долонею та за©в чимсь. Матюха ще поналивав чарки. - А в Давида зараз якесь зборище,як ковтнув шматок, раптом згадав Якiв i пильно дивився на голову,- цього ще в нас не хватало. - Оце зараз зборище? - Ну да. Повна хата людей, i, видно, якiсь питання обмiрковують. Матюха з-пiд хмурих брiв глянув на Якова i, п'яний, пiдвiвся з стiльця. - Де мiй наган, Лiзко? Лiза схопилася, i жiнки сполошились. А Огиренко сидiв за столом поруч iз зятем, взяв мiцно того за руку й сказав: - Корнюшо, покинь. Це не зараз! Той тiльки блиснув очима. I Сахновський з-за столу: - Да в чом д╨ло?! Що це за анархiя! Влади не визнають?! Данюша: - Та чудаки ви, шановне товариство! Хай обмiрковують собi на здоров'я! Хiба й нам не цiкаво знати, про що там вони, з дозволу сказать, мiзкують? Та якi плани будують? От у чiм рiч,- до Гниди звернувся: - Чи не можна туди чоловiка якого пiдiслати? - Та там ╨ пiдходящий,-сказав Якiв, трохи подумавши. - Хто?- глянув важко Матюха. - Охтиз. - Ну, от i сядь, Корнюшо, все буде гаразд, а ми ось вип'╨мо,- посадив-таки зятя, пiдсунув йому чарку i сам узяв, i iншi. А як випили, схилився грудьми на стiл i додав стиха, щоб на той край столу, де жiнки, не чути було: - Тут гарячки, товариство, пороти нiчого. Треба з усiх бокiв обмiркувати, а тодi по-вiйськовому - рраз! - i ваших н╨т! - Да в чом д╨ло! - п'яний хитнувся Сахновський на канапi. А Якiв сказав: - От Кушнiренка б тiльки нам вирвати. Матюха глянув на нього: - А без нього в нас нiкому? З-за спини повз нього простяглись руки з мискою киселю вишневого; одхилився Матюха: - Пiдстерiг де вночi, от хоч би й ти, та й шльопнув, як собаку. Данюша штовхнув зятя. Той глянув на нього й побачив, як погляд з нього Данюша звiв трохи вбiк, на отi руки з мискою. Повернув i собi голову,- а то Зiнька миску ставила. Хмурий, штовхнув ©©. - Iди к чорту! Лазиш тут! - Не лазю, а страву подаю. Матюха замахнувся на не©, але Зiнька одхилилася,- не вдарив. Тiльки як-як од розмаху сам не полетiв разом зi стiльцем. - Сволоч! З-за столу схопилася Лiза й пiдбiгла до чоловiка. На наймичку накинулась: - I в╨чно ти, Зiнько, розстро©ш! Зiнька звела брови здивовано, здвигнула плечима. Потiм мовчки пiшла. Матюха звелiв Лiзi в спальнi для них столика накрити: там вони будуть собi. Та хай Зiнька кислиць витягне. А то тут незручно: може, i серйознi розговори зайдуть. - I це щоб зараз же!- глянув вiн на Лiзу хмуро. Потiм подався тулубом п'яним до столу й довго не мiг узяти ложку пальцями, лайнувся стиха,- пiймав-таки врештi, набрав киселю в мисцi, а тодi обвiв посоловiлими очима гостей, що вже за©дали киселем, i жестом розвезеним руки, що в нiй була ложка,- "просю покорно!" Пiсля киселю першi встали з-за столу - заторготiли стiльцями - жiнки. Вилiзли з-за столу чоловiки. Огир, Гнида й крамар старанно до богiв хрестилися, а потiм - дякували за руку господаря. Молодшi закурили. Деякi з жiнок вийшли на кухню й напинали хустки великi на плечi. А Никанор Iванович завiв грамофон. До столу, тепер уже килимом застеленого, знов сiли старi, точили не закiнчену за вечерею балачку. Про ярмарок гомонiли. Крамар нi одного не пропуска╨. А Огиря саме цiкавили цiни теперiшнi на воли. - А що, може, обмiняти дума╨те? - Та нi, в мене й цi ще не старi,сказав Огир i помовчав трохи,- другу пару треба б на весну. А то на одну важкувато. Губаренко примружив око i, пильно глянувши на Огиря, штовхнув Гниду. - Чув? Важкувато вже на одну пару! Не минеться тобi Юхима Федоровича i вдруге розкуркулювати. Це в жарт. Та Гнидi все ж нiяково стало. Вiн винувато якось звiв брови й плечi i сказав: - Як таке ж урем'я тодi було. - Да, було... Пауза. Бачив крамар, як в Огиря пiд бровами тiнь лягла, отже, став поважний одразу i так, немов, власне, нi до кого не звертаючись, мовив задумано: - Нi, як хазя©н-таки, як розумний чоловiк,- хоч ти його не то що розкуркулюй, а не знаю що,-все одно хазя©ном буде. А як дурак дураком, як лайдацюга,- хоч ти йому щороку по парi волiв давай з розкуркулення, то так-таки пролетарi╨ю й лишиться: або проп'╨, або не догляне та здохне в нього. - А це вiрно ви сказали,- хитнув головою Гнида,- бо хiба воно йому болить: вiн же його не наживав. Та й те ще дума╨ iнший: не стане, то знов дадуть. - Е, нi, товаришi, забудь! Тепер уже й влада зрозумiла, що скiльки в шаплик не лий, а як у ньому дна нема, то не налл╨ш. А нашому кенесе скiльки не давай i землi, i насiння, i худоби,- не хлiборобив вiн зроду, наймитував,- ото його й доля. А хлiбороби ╨ натуральнi, з дiда-прадiда хлiбороби. От на кого влада тепер повинна увагу свою звернути!..одкинувся крамар на стiльцi. Огир прислухався до травлення в сво╨му шлунку й чи слухав, чи нi. Ще говорив крамар: - Це поступово, звичайно. От на середняка зараз уся увага, а потiм дальше - бiльше: уже ж i в оренду можна брати в самих незаможних, не тiльки у фондi. Огир одiрвав себе од задуми й подався тулубом, грузний, до столу. Сказав зiтхнувши: - Землi держаться, як зубами. Хiба вже який без худоби, а земля далеко. А ще немов оцей бродяга пiдiб'╨ народ та клопотати стануть. Губаренко витяг голову й кинув тихо, зиркнувши скоса на Гниду: - А це вже хай вони,- хитнув головою на хату,- молодшi хай. У Гниди тiльки брова лiва трiпонулась, а вiн мов не чув, заговорив знов про воли, про цiни на них на ярмарку. Заспiвала спiвачка "Чайку". Молодь смiялась на канапi. Данюша так смiшно розповiдав ╨врейськi анекдоти. Аж i в Матюхи пика червона, як баклажан, розплилась, розмазалась у п'яну усмiшку. Пiдiйшла Лiза й сказала, що вже готово. Матюха нахмурився й пождав, поки Данюша скiнчив розповiдати. Тодi пiдвiвся i тим усiм хитнув головою. Як