не прохали жiнки - ще хоч хвилиночку, ще хоч один коротенький хай Данюша розповiсть,Матюха хмурний: - Нiззя! Хай потiм. X У спальнi до лiжка був приставлений столик кругленький, i на ньому стояла вже карафка з самогоном, склянки й закуска. - Ну, от, друззя,- не сiв, а злiг Матюха впоперек на лiжку, головою розпатланою обiпершися об стiну,- дiло предсто©ть нам дуже сурйозне, i потому зачини, Якове, дверi й сiдайте. Начмiлiцi© вилаявся був, мовляв, не дадуть i з жiнками пожартувати, дiло знайшли. Данюша по плечу ляпнув його з п'яним усмiхом: - Кинь, Льоню, дурницями займатися: ото Паша... який чорт гидкий, а не бiйсь - поки не женишся... - Та ну ©©! А Матюха зауважив: - Це, брат, не тiльки мене, а й тебе торка╨ться, це чорт на нашу голову з'явився. Головне;- що партiйний! От у чiм заковика! - Да, може дiлов наробити, якщо як,додав Гнида Якiв,- це не Тихiн, цей зна ходи i в партiю, i в повiт. Що йому, чортовi? I вже бачу по ньому: рознюху╨, сволоч. От i сьогоднi чув на сходi - за Кушнiренка балакали: як, мовляв, що в його облiкова картка на крадену коняку сказалась? Де вiн узяв ©©, що все чисто, i масть, i прикмети правильнi. А Давид i каже: "Та вже ж сам картки не видрукував, видно, друг ╨ такий, що бiля карток". I за Одарку, що повiсилась, пробi, чи якийсь лист десь ╨, чи кому щось казала. Взагалi, чоловiк небезпечний. Немов що - пропали, вважай! На хвильку всi змовкли. Може, кожен хапливо переглядав шматки життя свого за останнi роки: скiльки отак селян плачуться, не знаючи на кого,- озлиднiли, лишились без тягла. Власне, то сам Гнида з компанi╨ю, а Данюша хiба, бувало, шепне: "У того б слiд, хай трохи осяде". I Матюха брав пай тiльки за те, що мовчав. Сахновський за облiковi картки, та вже як викри╨ться, всiм одна шана: конокради. За це не милують. Ще на тому шматтi життя п'яного виступали плями одна за одною, бруднi i з кров'ю. Льоньцi так ясно стали в уявi клуня й юрба, на землi лежить Одарка,- тiльки-но з вiрьовки зняли. Робив розслiдування в сiльрадi, а якийсь парубок, як були з ним наодинцi в хатi, на запитання, що може показати: "Ти ©©, падлюко, зi свiту звiв". I хотiв ударити. Заарештували його, а потiм - хто зна╨? - вели мiлiцiонери в мiсто, а в шелюгах вiн кинувся тiкати... Ну, його й пристрелили... Дзенькнули шпори пiд столом. Сахновський поривно звiвся iз стiльця i, схвильований, пройшовся по кiмнатi. Враз зупинився бiля столу i сказав з паузами й твердо: - От що, товаришi. По-мо╨му, без усяких балачок шльопнуть гада - i точка. Тиша. Чути, як за дверима в свiтлицi смiялись хором жiнки, а потiм було чути - щось за дверима говорила Лiза, видно, смiшне, бо знов - смiх. Матюха звiвся з лiжка i, наливаючи склянки, процiдив по слову: - Да, я пiдтримую. Шльопнуть! Данюша тiльки здвигнув плечима - хто ж, мовляв, буде проти? Але не в тiм питання, що з ним зробити, а як зробити? Щоб i комар носа не пiдточив, а не так, що й пальцi знати. От над чим ©м подумати треба. Бо ©х же цiла компанiя, так не залишать: мовляв, хто зна, хто вбив, чорт його, мовляв, бери. А будуть дошукуватись. От через те й треба план скласти, все точно вирахувати, утворити вiдповiдну обстановку. Оце така Данюшина пропозицiя. - Поки ти обстановку утвориш, вiн таких дiлов натворити встигне. - Ну, "встигне"! Треба слiдкувати за ним. Якiв Гнида кашлянув i перехилився до товаришiв. У нього, мовляв, теж план ╨. Не який мудрий. Ну, а коли б вийшло все так, як дума╨ться, дуже б добре було. Це так: учора в млинi вiн допiзна був, а Давид молов саме з Тихоном. Ну, Тихiн ото пiшов додому чогось, а Марiю прислав за себе. Так, от же чортова баба,- сама до парубка в'язне, при людях прямо. А потiм разом iз млина i вони по©хали, а вiн, Гнида, пiшов. Так бiля ворiт Мотузчиних бачив: закручують уже любов. Начмiлiцi© аж шпорами дзенькнув. - I добра молодиця? Якiв зiтхнув важко i, примруживши очi, покрутив головою. - Писанка. Та ще дiтей нема╨ ж,- як дiвка. Ну, а Тихiн же хворi╨, от i найшла собi молодця. Трохи помовчав Якiв. Марiя перед ним як жива. Ворухнулись широкi брови в Якова. - Да. Так ото я й подумав: чи не можна б на цьому роль зiграти? От як закрутять вони, щоб хоч поговiр пiшов. А тодi пусте вже: Давида й де-небудь пiдстерегти можна. А чи й просто в хатi - завжди чита╨ кiнець стола проти вiкна,- i кiнцi у воду. Хто? А ясно хто: в кого жiнку одбив - з ревнощiв. А за це скiльки дадуть? - Вiсiм рокiв,- сказав начальник мiлiцi© поважно. - Та ну, брат?! - аж звiв брови радiсно здивований Якiв.- От би!..- i знов пiдiйшла й стала Марiя перед ним як жива. Щось думав Якiв, а сказав тiльки: - Да, це треба... Усi погодились на тому, що дiйсно план Гнидин добрий. Але чи вiн удасться - це ще питання, бо все залежить од того ж самого Давида та Марi©, а збоку вплинути нiяк на розвиток отих подiй. Добре як добре. А на всяк випадок у Данюшi iнший план зародився. Трошки складнiший, правда. Всi глянули на Данюшу. А вiн, мiцно, глибоко затягшися цигаркою, обвив себе сизим тютюновим серпанком i почав розгортати свiй хитрий план. Слухали його уважно всi й захоплено. На яких деталях, бувало, не втерпить хто i, трiпнувши головою, кине: "От здорово!" Знов притихав, пильно дивився в Данюшине обличчя. А як скiнчив, Матюха вдарив кулаком по столу й сказав: - Оце й я розумiю! Главне - правильно Данюша каже: коли це в мене було, щоб проти голосував хто? А то аж сiм! Пiдняли вуха. - Можна так зробити, щоб самi селяни й розквиталися з ними начебто самосудом,- сказав Якiв. - Та там уже найдемо як! П'╨мо за удачу! Пили. Мiж чарками ще говорили про те ж: то той, то iнший вставляв якусь деталь. А начмiлiцi©, блiдий од хмелю, раптом промовив: - Треба ще жiнку якусь у дiло вплутати. Що ж я буду дiзнання робити на суху! - вiн одкинувся на лiжку головою до стiни й, рукою обнявши за голову Матюху, притяг до себе. Щось говорив тому стиха. Матюха знизав плечима й випростався. - I чорт тебе зна╨,- сказав уголос,що в тебе за смак отакий дурацький. Ну, що ти в нiй знайшов: мале, сухе. - Про кого це? - поцiкавився Данюша.- Не про Зiньку бува? - Та тут Льоньцi в душу запала,засмiявся Матюха. Огиренко непевно здвигнув бровами. А начмiлiцi© раптом звiвся на лiжку i, п'яно блискаючи очима, нетерпляче: - Що, кiнчили, значить? Ще хвилинку - розподiлили ролi; план, власне, який удасться: чи Гнидин, чи Данюшин. А до того часу треба пильно стежити всiм за ним i, головне, треба його якимось замкненим колом обвести, щоб вiн iз нього не випорснув. Це вже Сахновського справа: в районi "очки всiм повтирати" й пошту перевiряти. Постукав хтось у дверi. Лiза зайшла. Спитала: чай ©м сюди чи, може, вийдуть у ©дальню? - Зараз,- сказав Матюха. Потiм згадав щось i повернув голову до жiнки:- Де там та Зiнька з кислицями? - Хiба не вносила? - здвигнула Лiза плечима й вийшла. Сахновський сiв на лiжку, очима до дверей. Не чув уже, що там говорили. Десь тiльки далеко-далеко, там, за дверима, засмiялися жiнки, i тужив далеко десь жiночий один око голос. I раптом так i здвигнувся - одчинилися дверi, зачинились - знов десь далеко-далеко... А Зiнька пiдiйшла до столу, поставила миску i швидко крутнулась. Матюха спинив ©©. - От що. Набери вiвса в цеберку в коморi. Та даси коням начальника мiлiцi©. Та ключ вiзьми, замкнеш клуню. Не давала ж iще? - Ви ж не казали нiчого. - Ну от, iди! Зiнька вийшла. На кухнi самовар збiг - господиня накинулася з лайкою на наймичку. А та вже така змучена за день, голова як не розвалиться,- i не сказала вже нiчого, тiльки плечима знизала. Потiм накинула хустку велику на голову i, взявши пiд лавою вiдерце, вийшла з хати. Пiзно вже. Повний мiсяць стояв високо в небi, над самим подвiр'ям. Тиша така навколо. Чути, як шерхнув - упав лист iз каштана бiля комори. А десь далеко-далеко, на тiм кра© села, тюкнув хтось, i гвалтували десь далеко собаки. Зiньцi здалося: отак ©м на хутiр чути вночi здалеку. Навiть запахло немов отак: кленами з саду й бур'янами з пустиря. Навiть немов отак i заболiло... А в коморi пахло зерном i мишами. Зiнька набрала вiдерце повне вiвса i, замкнувши комору, пiшла через подвiр'я та у ворота, що на город,- до клунi. Iшла тихо, з похиленою головою й думала щось. Пахли бур'яни на городi i з берега - листям падалiшнiм. XI Сивим туманом слався вонючий тютюновий дим самосадовий, легко хвилями гойдався над головами селян, що сидiли круг стола, на лавi й бiля припiчка з цигарками. Душно в хатi, а сидiли хоч простоволосi, та в кожухах, у свитах, тiльки порозстiбалися, а не скидали. Пропахлi потом, овчинами, чорноземом. Дверi були вiдхиленi трохи в сiни - не допомагало те: час од часу стара Мотузчиха захлиналась кашлем пiд комином, де сидiли ще жiнки-сусiдки. Христя стояла - нещодавно повернулась iз гулянки. Бувало, що по тому ж, як вiдгук од стола, бухикав глухо й Тихiн з болем, рукою тиснучи груди. Давид тодi вiдхилявся од газети й чекав, поки Тихiн перекашля╨, i пiдведе схудле сво╨ обличчя й скаже "вже, читай", тодi читав далi. В хатi тихо. Уважно слухали селяни, занiмiвши в рiзних позах: хто весь подався всi╨ю постаттю до стола й слухав, широко розплющивши очi, хто - низько головою похилившись, мов у задумi. I бiля припiчка, й на полу. Дядько Гордiй спинив Давида: - А стiй! Що воно, ота стабiлiзацiя? Давид з'ясував, що це слово означа╨ змiцнення - наче на ногах твердiше став. Але хiба ж це вiдповiдь? То вiн клав газету, прокашлювався i робив цiлу доповiдь: якими вийшли капiталiстичнi держави з свiтово© вiйни, якi протирiччя роз'©дають увесь капiталiстичний свiт. Говорив про СРСР, про вiдродження нашого .господарства. Вiн витягав книжку з покутя й читав цифри. Вiдчувши, що вже стомилися, перегорнув газету, одкрив сторiнку "Селянське життя". Це були коротенькi дописи сiлькорiвськi. Поруч Давида сидiв дядько Гордiй, теж заглянув у газету, потiм прихилився ближче. - О, що воно намальовано? Звiдкись ноги стирчать. Хто сидiв ближче, теж пiдсунувся, i вiд припiчка встав хтось. - А читай. Давид прочитав: то десь у селi Демидiвцi, ©хньо© ж округи, голова сiльради напився в когось на хрестинах, а повертаючися вночi додому, звалився в рiв проти сiльради та там i заснув. Аж коли-то селяни помiтили пропащого голову та витягли з рову. На малюнку - ще тiльки збирались витягати. Ще з рову стирчали ноги, хрюкала тут же свиня й лiзла до голови цiлуватись, а селяни оторопiлi стояли, розвiвши безпорадно руками. З дядькiв хто всмiхнувся усмiшкою непевною. Один тiльки Яким засмiявся гучно. А дядько Гордiй сказав, поважний i нахмурений: - Це ж над нами смiються, над мужиками: бач, якими дураками намальовано - шапки поскидали, потилицi чухають. Голова - то тiльки причiпка, де ж той голова? Самi чоботи стирчать. Ще й чоботи "бульдо", не як у тих он - пальцi повилазили. Давид засмiявся. - Як це тiльки чоботи? А от же: "В селi Демидiвцi голова Кiндрат Нестеренко". Це ми не зна╨мо його, а не бiйтесь - демидiвцi й по чоботях пiзнають. - Та то вигадане й село, i прiзвище. Що б же - влада та допустила про себе отаке писати? - хтось недовiрливий зауважив, а Давид тодi сказав: - А чоловiк, як у нього на тiлi болячки чи короста, хiба вiн вилiку╨ться, як у кожусi й спати лягатиме? Нi! Треба скинути й сорочку,- хай болячки всi на виду. Якусь, може, треба йодом припекти, якусь, може, проколоти та видавити. Так i республiка наша. Не з пiни морсько© вона народилася, а народилася в сирих окопах, в нетоплених ешелонах, недо©даючи, не скидаючи по мiсяцях сорочки. Що ж нам тут соромитись, що ми коростявi та в болячках? ╙ й самогон у нас, ╨ й бiля влади бандити, а дехто з них i в партiю пролiз. Не ховатись, а скинути сорочку та пильно з квачиком та з йодом. Це зараз, i робить i влада, i партiя. А не смiються з селян, як ви кажете, дядьку Гордiю. Дядько Гордiй непевно ще хитнув головою. Подивився пильно на Давида, а потiм схилився головою й щось думав довго. Давид читав другий уже допис про кооперацiю в якомусь селi. Дядько Гордiй мало що й чув у задумi. I як скiнчив Давид, пiдвiв голову i сказав стиха: - Так може б... ми й про нашого написали в газету? Хтось хмуро: - Не хватить газети, як нашого голови та всi дiла списати. Тихiн сказав: - Хватить! А оце, поки в зборi та гуртом, i написати. Доки ж його отак терпiти? Може ж таки, правда хоч у вищих органах ╨. А нi - тодi в самий центр бомагу будемо писати! - А звiсно! Може, хоч у вищих органах люди ж таки сидять? Чи доки ж це? - У людей власть, а в нас жити не можна! Зашумiли всi в хатi. Пiдводили голови й бiля припiчка, хмурнi, з глибокими зморшками. Ще з-пiд брiв у декого забито дивилися очi. Але щодалi будились десь там пiд гнiтом Матюшиного кулака: придушений гнiв, роз'ятренi образи й бiдняцькi надi©, зiм'ятi одним хриплим Матюшиним"нiззя!" Першим по паузi Хоменко пiдвiвся з лави - старий, з розпухлим од Матюшиного кулака обличчям - i сказав розпачливо: -Ну, от ви ж бачили, люди добрi! Як можна жити?! Бив Денiкiн, так то ж буржуйська власть була, а це ж наша, радянська власть! Де ж тут правда? Як запродався куркулям, так бiдний люд за собак тепер вважа╨! -. Iменне! Як що - зараз за наган! - Пиши, Давиде! -- А млин паровий наш же, незаможницький, компанi╨ю в оренду собi взяв пiдложно, а тепер i дере з бiдного по три шкури за помол! - Землеустрiй навмисне затриму╨, щоб куркулям споловини землю здавали! - Пиши, Давиде! Дядько Гордiй ще пiдвiвся. - А я й те скажу... От у нас стали конi водити. Хiба чужi, дума╨те? Бач, за Кушнiренка хлопочуть! Не iначе, як одно©...-вiн обiрвав i мовчки, здивований, дивився на дверi. I всi глянули. На порозi стояла простоволоса, в сорочцi з розiрваним комiром. Пiд нiмими поглядами чоловiкiв, немов од холоду, звела плечi й тихо сказала: "Здрастуйте". Обвела очима хату. На полу Христю пiзнала,- брови ворухнулись злегенька в дiвчини, немов зрадiла. I вона тихо пройшла через хату до полу. Чоловiки мовчали. Щось не давало ©м просто вiдвести очi й заговорити далi про сво╨. Дiвчина стала поруч Христi, в тiнi вiд верстата, з широко одкритими й нерухомими очима. Нарештi вже Мотузка старий спитав: - Чи тебе, дитино, не били? Зiнька стомлено похитала головою - нi. - А чого ж це в тебе кров?-спитала Христя аж злякано. Зiнька мовчки витерла губи. Чоловiки пiдiйшли ближче, i хтось бiля стола пiднiс лампу: свiтло через верстат упало дiвчинi на блiде обличчя, на розiрвану сорочку. - Да, кров! -сказав ще хтось. Тодi ж раптом Зiнька закрила руками обличчя й нiмо забилась у риданнi. Всi в хатi сполошилися й не знали, що подумати. Тiльки тiшила Христя, обнявши за плечi подругу. З-за стола встав Давид i, пiдiйшовши до дiвчини, спершу мовчки дивився на не©. Потiм злегенька взяв руками за руки ©й вiд лиця й спитав похмуро, а сердечне: - Чого ти плачеш, Зiнько? Мабуть, у голосi зазвучала якась струна давнiм, напiвзабутим звуком,- дiвчина хлипнула й раптом затихла. Руки одвiв ©й од обличчя: з-пiд рук великi скорботнi очi на нього глянули. I занiмiла так. I занiмiв Давид. Потiм вi© в Зiньки тихенько трiпнулись i прикрили очi згори. Ще хтось питав ©©: що ж сталося? Зiнька розповiла: якi всi п'янi там, у Матюхи, як у клунi начмiлiцi© схватив ©©. Не зна╨ - як вона вирвалась од нього i як бiгла,- не зна╨. Отямилась тiльки на городi в дядька Гордiя - видко, впала через тин, як бiгла. Ще пам'ята╨: гнався за нею й стрiляв. Закашляв бiля стола Тихiн i харкнув. - Може, й зараз шука╨ ще? - хтось спитав у тишi. Занепоко©лись селяни. Одходили вiд полу. Хтось застебнув кожуха i м'яв уже шапку в руках. Чути було в тишi, як у повiтцi заспiвав пiвень. Всi чули, всi так i кинулись: отак, мовляв, засидiлись. Швиденько обстiбались, надiвали шапки й прощалися. Кiнець стола сидiли вже тiльки Тихiн, Гордiй Чумак, та бiля припiчка Яким курив з Пiвненком. Давид стояв бiля верстата задуманий. Довга пауза. Дядько Гордiй перший пiдвiвся й сказав: - Нехай Зiнька нiкуди вже не йде, хай спить у вас. А ти, Давиде,- адже люди чули, бачили... Чи невже-таки скрiзь отаке право? То тодi вже будемо самi якось - чи один одного душити, чи як?! Це ж - не можна жити! - Завтра буду в районi,- сказав Давид,- не може бути, щоб i там... А нi,- знаю дорогу i в повiт. Тихiн ще сидiв кiнець столу. - Iди вже, Тихоне,- сказав Давид,сюди вони не прийдуть. Тихiн мовчки пiдвiвся тодi, i всi вчотирьох вийшли з хати. Давид пiдiйшов до стола й опустив голову на руки. Христя стелилася. Зiнька стояла бiля верстата задумана. Потiм тихо пiдiйшла до стола й стала, мовчазна. Давид не рухався - може, хвилину так. Аж ось поривно звiв голову, очима просто дiвчинi в очi,- стрiлися. I нiмо - довго, цiлу хвилину - дивились мовчки одне на одного. Стали задуманi Давидовi очi. Перший вiн i сказав, iще задуманий, а в голосi чулася i радiсть, i тихий сум. Мов подумав, далi вголос: - Коли це було?! Ти ще була тодi пiдлiтком. Я тебе одразу й не пiзнав, Зiнько, отодi у дворi. А це вже дивлюсь - i очi, i як оце всмiхнулась,- дивно: стiльки рокiв, а по однiй усмiшцi пiзнав би тебе. Тiльки так давно це, мов у снi бачив! Зiнька в усмiшцi тихiй замарилась. - А я... коли бачила тебе востанн╨! Ще як горiла економiя, як партизани налетiли. По пожарищi гасав з наганом... Потiм не бачила - отож як пiшли на фронт. А думала часто, ще як i революцiя була, i вже як стала наймичкою. I так хотiлось побачити... Дiвчина трохи помовчала. Мiж чорних брiв лягла зморшка маленька - знати, думки налинули. I раптом зморшка зiйшла, i всмiхнулась дiвчина. I чого воно згадалося? У них жив тодi влiтку, як бiлi стояли, за ковальчука в кузнi. Як викрала вона йому одного разу цiлу папку з паперами в штабi (ходила ж туди з сестрою пiдлоги мити)... От одчаяка була отака! Давид вибрав, що треба йому було, а тодi й назад однесла в пазусi. А потiм були ж Давида заарештували: хтось iз хуторян виказав. Уже вели розстрiлювати вночi до цегельнi, та втiк Давид. Як тодi було страшно в економi©!.. I як згада╨ це, не вiриться якось: ще ж така й мала була, а бувало, як i за Катрею слiдити вже стали, розкаже Зiньцi, що передати, де пiджида╨, i гайне дiвчина. Нiч... Озира╨ться сторожко, чи не слiдять. Та тодi межами помiж житами... Свистiти вмiла всяко, як умовлялися. Де вiдгукнеться свистом iз жита, туди, як перепеличка, i впаде дiвчина... Чи пам'ята╨ вiн? Очi Зiньчинi близько до Давидових iз сутiнi... Як в отi давнi голубi лiтнi ночi десь на межi... Сидять близько, i розповiда╨ пошепки дiвчина, що там, у дворi. I вiд того, що в степу широкому, а пошепки, трошки хвильно обом, очi горять не як звичайно. Картуза Давид скине, на нього наган покладе. А потiм наказ дасть, що Катрi передати. Потiм замовкнуть, i вже й iти ©м, а сидять... Брови в Зiньки вже не суворi й не напруженi, а трошки крайками спустились, як стомленi крила. Дивиться в зоряне небо, задумана, а Давид - у ©© задуманi очi. Пiдлiтком була ще,- хлопець не займав. Хоч i шумувала молода кров, хоч i вабили очi: "А!"-картуз надiне на голову, в руки наган. - Бувай здорова, Зiнько!.. ...Степом бреде навпростець, просто житами. Шуму╨ кров у юнака, б'╨ в голову завзяттям юнацьким, аж хлюпа╨. Вiн зупиня╨ться обличчям до економi© й тюка╨ з викликом. А тодi заводить пiснi сво╨©, партизансько©, аж степ, аж нiч зоряна притихне й слуха╨... - Ех, Зiнько! Було... Замаренi очi до нього, й усмiшка тиха, замарена. А враз здригнулась, i обличчя стало на мить як iз гiпсу вилiплене - неживе. Потiм тихо зламалися брови в печаль, iз очей глянув жах. Вона прихилилась близько до парубка i сказала пошепки й хвильне: - Давиде, тебе хотять убити! Той здригнувся i, одхилившись, глянув пильно на дiвчину: - Ти хiба чула що? - Нi, я по них бачу. I чула-таки - когось пiдслiдити, каже Матюха, а я саме зайшла й почула. Так хотiв ударити. Вона змовкла й думала щось. Потiм схилилась головою й тихо хитала, немов нечутне, без голосу, без слiв тужила над ким, а чи ©й до безкраю болiла голова. Пiдiйшла Христя i щось була весело сказала. Та побачила задуманi обличчя,- притихла й прихилилась до подруги головою. Пiзно вже. Спали всi в хатi. На полу тихо час од часу стогнав хтось та белькотiв у гарячцi. Давид кинув перо й одхилився од аркуша - дописав саме. А тодi простяг руки на столi й важко впав на них головою. Проспiвали третi пiвнi. XII На ранок зiрвався вiтер, i небо заволокло сiрими розпатланими хмарами. Мов сива брудна вовна пливла вгорi по водi, низько над хатами. Ось-ось, здавалося, за високi тополi бiля церкви зачепиться й розклочиться або ж повисне на них заплутаним пасмом. Запахло дужче осiнню: листя пожовкле, як iз кульбаби пух, вiтер рвав i кружляв ним по голих городах. Кружляло гайвороння з криком. На вигонi швидко махали крилами вiтряки. I бiля купок плиток, на вигонi ж, спiшно порались молодицi,- на возиках увозили ©х у двори й ховали в повiтки. Дощ буде. Давид зразу ж зранку зiбрався був iти в Щербанiвку, та, як глянув на годину, згадав, що в них iще ж не довiяно. Облишив iти. Треба довiвати, бо як задощиться! На току, бiля хати, з повiтчини викотили вiялку на простеленi кодрi. Зерно, раз уже провiяне з полови, в комiрчинi лежало ворохом. Звiдти старий Мотузка набирав коробкою й носив. Давид крутив вiялку. Гуркотiла, стара, розбита, на з'©дених трибках, аж ©й току мало. Рвав вiтер, осипав половою, порошив очi. Батько як висипле коробку на кiш, ста╨ тодi навколiшки на кодрi в зерно й рукою обережно одгортае з-пiд вiялки. А думав-вираховував, скiльки ж треба до тих, що Христя з радгоспу принесла, докласти, щоб на коняку. Може, про це ж думав i Давид. Надвечiр пустилася мряка. ...I мрячило вранцi другого дня, коли Давид, пiдвiвшися з лiжка, виглянув у вiкно. Бiля порога вистругане пiд тiк подвiр'я блищало, як масна сковорода. Через улищо Гнидина хата й далi - город i вiтряки за городом були як у туманi. Знадвору ввiйшла Христя з топливом. Солома мокра була од дощу. I сказала мати вiд печi, глянувши на сина бiля вiкна: - Як же ти, сину, пiдеш в отаку годину. Це ж не близько. - Треба йти. Вiн одягся. Надiв потiм шинель зверху й туго, по-вiйськовому, пiдперезався поясом, будьонiвку - бо картуза не було. Мати казала пiдождати: ось же картопля звариться. То пусте. Як день там один на самому хлiбi побуде, не захляне. А що нагадали, то добре: вiн одрiзав собi окра╨ць i упхнув у кишеню. Потiм з книжок вийняв якiсь папери, згорнув ©х i обережно сховав за обшлаг рукава. Вийшов iз хати. Мряка. У березi важко чмихав паровий млин. За городом, на рiллях, чути - гайвороння кричало. Пахло степом, рiллею, кiзяковим димом: саме по хатах топилося. По вулицi йшли школярi з сiрими полотняними торбинками через плече. Як зустрiчалися, зминали, i, спинившися, задирали голови у великих, аж на вуха, шапках, i мовчки ще довго вслiд дивилися. Потiм гукав якийсь десь далеко, вже за пiвгiн iззаду: "Здрастуйте!" Як вийшов за село Давид, гудiв тiльки дрiт на телефонних стовпах. Лiворуч, за рiчкою, темною смугою плямiв лiс крiзь мряку. Просто - степ, затуманена даль, розкиданi хутори. I над всiм - мряка й тоскне одноманiтне гудiння по стовпах. Думав Давид про широчезнi неогляднi простори степовi, про тисячi Обухiвок, глухих i темних, на далеких глухих гонах. Пронеслась над ними революцiя, як вихор, у плуг тисячолемiшний упряжений, перевернула цiлину. I от: iз чорно©, плодючо© землi густо та зелено - сходи. А в глушi де-не-де, потiм, як полоснули бур'яни... Думав про Матюху з його компанi╨ю, про позавчорашнiй сход, про збори в себе в хатi, отодi, увечерi. "Брешеш, Матюхо! Коли хазя©н приходить на ниву й бачить, що глушать бур'яни, вiн убродить у хлiб тодi й вирива╨ ©х iз корiнням. А потiм оберемками виносить на межу". Ступав широко й думав ще за Обухiвку. До шелюгiв дорога була добра, пiщана. I шелюгами. А потiм пiшли чорнозем та солонцi. Ноги хоч ще й не грузли глибоко, та налипало на чоботи, i волочив ©х, як пудовi. На його щастя, зразу ж за Михайлiвськими хуторами нагнав якийсь чоловiк рябою кобилою у возi. Давид попросив пiдвезти його, той узяв - теж ©хав у район. Так що через двi години яких уже пiд'©здили до Щербанiвки. Зразу ж од степу, звiдки пiд'©здили Давид iз михайлiвським чоловiком, вигiн - ярмарковище - широко розлiгся. Цiлий табун вiтрякiв прилетiв звiдкiлясь i спустився отут. Далi стояли гамазе©, крамницi й рундуки базарнi. Базар уже розходився. За гамазеями, лiворуч,- ма╨ток колишнього iнженера Погорiлова. Колись, як ще хлопчиною, бувало, Давид при©здив з батьком на ярмарок, за парканом високим вiн здавався якоюсь казкою: висока водокачка, будинки з терасами... У шпарочку паркана видно тодi було: в дворi машини всякi, сад, пiдстриженi дерева й iще якiсь дивнi - униз вiттям росли. Тепер паркана зовсiм не було. На великому, порослому бур'яном подвiр'© стояла мовчазна водокачка, розбитi будiвлi, купи цегли з бур'яну. Тiльки пiд садом стояв одремонтований флiгель та стайнi. Бiля купи гною з вилами порався в червоному кашкетi мiлiцiонер. Дядько, як про©здили, оглянувся до парубка й сказав: - Оце мiлiцiя тут мiститься. Ото пiд садом льох, сидiв i я в тiм пiдвалi. Не дай бог нiкому! То арештантська ╨ таки, а то й у льох саджають. Давид поцiкавився, за що ж його посадили були. - Та от сказати так,- почав дядько,живемо ж ми на хуторi. Ну, а життя наше звiсно яке. Прийшли й до мене вночi пiд вiкно: "Хазя©н, одчини". Потiм стали у вiкно лiзти. А в мене ружжо було, я й вистрелив. Одiгнав-таки. Як же прилетiла на ранок мiлiцiя шукати ружжа. Я вже й оддав ©м; все одно заарештували. Тро╨ суток держали, аж поки штраф не заплатив. Тпру! При©хали. Бiля ганку стояли пiдводи, на ганку багато селян. Було рiвно одинадцять, коли Давид зайшов у канцелярiю й глянув на годинник. У канцелярi© за столами сидiли й шкрябали перами писарi, навiть на машинцi стукотiла одна машинiстка - бiлява тендiтна панночка. Бiля дверей товпились селяни, й пахло чорноземом i од сiрякiв - вiвцями пiд дощ. Кричали плакати з стiн: "Купуйте селянську позику!", "Пiдвищуй урожай!" Кликав наймит у спiлку "Всеробземлiс". Два кремезних чоловiки, робiтник та селянин, тисли руки один одному й гукали: "Хай живе змичка мiста з селом!" Якось одразу де й подiлося в Давида чуття самотностi й пригнiчений настрiй. Знов одчув у собi таку певнiсть i радiсть, мов то живi люди, живi заводи, фабрики димлять, бринять не на плакатi, а в повiтрi ескадриль© лiтакiв. Життя буйне - вiдродження кра©ни. Скинув будьонiвку, трошки патлатий i з веселими очима. Пройшов до кабiнету голови. Сам секретар був, а голова ви©хав десь на село i повернеться, може, надвечiр, а може, аж завтра. От жаль! - А що ви хотiли? - спитав секретар. Та з землею в них нiяк не влаштуються в Обухiвцi. З весни ще подавали приговор про проведення землеустрою, i от не чути нiчого, i приговор той десь загубився. То думають iзнов оце. Зараз у них провадиться органiзацiя земельних громад. I думають сход оце скликати, то хотiв побалакати: треба, щоб хтось iз району прибув, бо в них же, в Обухiвцi, "диктатура" Матюшина,- вiн може i пику побити, i сход розiгнати. Секретар нiчого певного не сказав. Подивився пильно на парубка - мовляв, якби ж це був голова. - Да, жаль, що голови нема╨. Зайшов потiм у партком. Там же це, з коридора просто дверi. Але саме сидiв з Мироновим (це секретар парткому) начальник мiлiцi©. I, як зайшов Давид, Миронов одмахнувся рукою - зараз занятий. Давид вийшов у коридор i сiв на лутцi, пiджидаючи. Хвилин через кiлька вийшов iз кiмнати начмiлiцi© з забинтованою ши╨ю. На Давида тiльки зиркнув скоса гостро й пройшов, побрязкуючи шпорами. Давид тодi зайшов у партком. - Ну, що скажете, товаришу? - коли той сiв перед столом, спитав Миронов, закурюючи, пильно дивлячись примруженими очима на парубка. Давид витяг iз-за обшлага якiсь папери, партквиток, поклав на столi перед секретарем. От спершу заре╨струватися. Бо тодi якось приходив, а в парткомi нiкого не було. А скаже от що: свавiлля та безладдя страшенне в них на селi. Вiн сам з Обухiвки. Миронов це зна╨. Розгорнув квитка Давидового, дивився туди, а скоса, спiдлоба, поглядав на парубка. Згадав, що йому говорив Сахновський, як приходив оце, i подумав: "Да, пожалуй, ще б тiльки жупан та шлик чорний..." Спитав, пильно припавши очима: - В партi© з якого року? - З двадцять першого. - Де вступили до партi©? - В Червонiй Армi© в Ташкентi. Миронов мгукнув i довго не зводив очей з Давидового обличчя, потiм спитав: що ж там у них, в Обухiвцi, за свавiлля та безладдя? (I "свавiлля", i "безладдя" - пiдкреслено в нього). Давидовi одразу, вiд само© iнтонацi© його голосу, стало якось не по собi, i вiн уже вiдчув, що не скаже, як думав: щиро, по-товариському. Вiн похмурився i став розповiдати про сход, про Матюшину полiтику й мордобiй, про iсторiю з наймичкою. Миронов, здавалось, уважно слухав його, а як скiнчив Давид, затягся цигаркою й спитав нi з того нi з сього: - Ви от що, товаришу, краще скажiть: у дев'ятнадцятому роцi, до Червоно© Армi©, де ви були? - До приходу денiкiнцiв - дома, а потiм - в лiсi, у партизанському загонi. Ще мгукнув Миронов i мовчав. Довга пауза. Чути було - в коридорi гомiн та рипiли дверi на блоцi. Миронов перший озвався: - Це все, що ви мали до мене? - i, одклавши квиток, взяв олiвець i схилився над паперами. Давид спалахнув. - Товаришу, я жду, що ви ще скажете! Невже й цього вам iще мало: на сходi, перед цiлою громадою, чоловiковi за те, що голосував проти голови сiльради, партi╨ць б'╨ в кров обличчя - мало? Хвата╨ й намага╨ться згвалтувати дiвчину начальник мiлiцi©, добре, що вирвалась,- i це мало? Село затуркане, темне, в хатi-читальнi досвiтки. Ночами п'яний розгул iз Матюхою на чолi. Я оцi днi ходжу сам не свiй. Iнодi просто не вiриться, що це дiйснiсть, а так - немов заснув i душить кошмар. Я пiшов сюди, думав порадитись iз товаришами. Щось треба робити! Жити ж не можна! Миронов трохи пождав, поки Давид заспоко©вся, i сказав тодi на диво байдуже: - Це все буде в парткомi обговорюватись. Да, Обухiвка - бандитське село, темне. Хто ж винен? Що Матюха п'╨, про це ми зна╨мо, i зна╨ партком. П'╨, та розуму не пропива╨: недарма ж два роки обирають на голову, i якось зовсiм не можна припустити, щоб вiн... та ще на сходi. Сахновський позапартiйний - хай буде вiдомо йому. А потiм - "намагання згвалтувати" - це таке розтяжиме поняття. I взагалi його, Миронова, диву╨: на селi працi для партiйця - непочатий край. На селi - кооперацiя, КВД, культосвiтня робота. А вiн iз такими дрiбницями... Давид оторопiлий дивився на нього й довго мовчав. Хотiв щось сказати, та втримавсь. Тiльки закусив губу до болю, пiдвiвся. Довго надiвав будьонiвку на голову. Ще стояв i думав: не вiрилось, що от треба повернутись i вийти. Секретар уважно дивився в папери, немов не помiчав, чи Давид тут, чи вже вийшов. А як простяг той руку за партквитком, раптом пiдвiв обличчя й сказав: - Нi, товаришу, квиток хай залишиться в мене. - Чому? - Вiн нiде не дiнеться,- ухильно вiдповiв Миронов. Надворi, як зiйшов з ганку, став пiд мрякою й досi оторопiлий. Думав: "Що таке? Чи дурень, чи в однiй бандi?" Але потiм поволi одходив, тiльки настрiй такий же безпросвiтний та важкий був. Сходив потiм на пошту, вкинув листа в редакцiю газети "Голос працi" й передплатив газету на три мiсяцi для хати-читальнi на тi грошi, що зiбрали тодi ж у недiлю. Трохи полегшало й надiйнiше стало. Годинник на поштi показував пiв на другу. Давид довго не барився вже, улаштував iще деякi сво© справи й рушив додому. Як i тодi, вранцi, мрячило й тоскно гудiв над головою телефонний дрiт на однiй нотi. А в грудях у парубка немов теж натягнено струну одиноку, i бринiла вона тоскне й боляче. Так усю дорогу. У Михайлiвських хуторах смеркати Давидовi стало. Вже де-не-де свiтилось по хатах. А як за хутiр вийшов, зовсiм чорно стало - нi дороги не видно, нi степу. Все небо крiзь мряку й рiллi злилось, змiшалося в чорну й липку квашу. Гудiв дрiт. I було, що дрiт обривався, тихо тодi, тiльки ноги в грязюцi чвакали. Потiм, чути ногами стало,- почалися пiски... Це шелюги вже. З обох бокiв дороги в темрявi тьмяно плямiли на сiрому пiску кущi, кучугури. I зовсiм близько чорнiла смуга сосново© посадки. Поминув хрест край дороги - колись при денiкiнцях тут розстрiляно кiлькох селян, як гнали ©х на Щербанiвку. Згадав, як Зiнька вчора... I раптом одчув у собi таку смертельну тугу, мов серце хто взяв i здавив у холоднiй слизькiй руцi, аж пальцi в нього повгрузали. - Уб'ють сукинi сини. Десь пiдслiдять i вб'ють. Ну й хай. Хiба й ранiш не дивився вiн смертi смiливо в самi очi: до стiнки становили... Що наше життя, кожного з нас, перед тi╨ю великою радiстю трудящих, що ради не© кидали матерiв, жiнок, дiтей i йшли з гвинтiвками, обшарпанi, упроголодь, щоб, може, нiколи не вернутися. Падали в кровi тисячi без вагання, бо буде ж радiсть i тим, кого покинули, i тим, хто буде ще приходити в життя. А що ©м оце тiльки мить одну, що тiльки крилом черкнула... А! хiба радiсть чи й саме життя вимiрю╨ться часом! З-за шелюгiв блиснула жовтенька крапка - це шелюгам край. I просто вниз, пiд гору, у долинi - Обухiвка, немов хтось жменею сiйнув зерно золотаве в чорну рiллю. XIII Пiсля Щербанiвки Давид став мовчазний i задуманий. На другий день нiкуди з дому не виходив. Порався по господарству, з батьком у клунi зерно точили на решето на продаж: у недiлю ярмарок у Щербанiвцi, думають коняку купувати. Або, як у хатi,- сiдав за верстат. Лядою гупав, кидав човник, а десь думками не тут, не бiля ткання. I бувало - як цiвку витче вже й нову закладе, а сидить задуманий, мов забув, що далi робити. Спита╨ мати з-за прядки: - Що, цiвок нема╨? Ану, Докiйко, кинь свою кужелицю, насучи. Докiйка, дуже здивована, поводила худими плеченятками: - Та цiвок же там повна пiдрешiтка. I Давид кидався: - Що таке? А, нi, цiвки ще ╨,- i знов гуп-гуп лядою, машинально самими руками, ногами пiднiжки перебирав, а в головi не ткання. Чорт його зна╨, чи не двинути йому просто самому в повiт? Хоч i завтра вранцi на станцiю? Але що ж,- ну, по©де вiн з голими руками, без нiякого матерiалу. Та ще й квиток зостався в Миронова. Нi, вже пожде, як там "Голос працi". Першу замiтку вже досi мають, i другу ось через кiлька днiв одержать. Пiдожде ще, а тодi бачитиме. Прийшов Тихiн. Внiс знадвору з собою з-пiд мряки гострий пах овечо© вовни в довгому сiряцi з вiдлогою, нап'ятою на голову. Бiля порога вiдлогу скинув i поздоровкався до всiх глухо, а тодi сiв бiля Давида на лавi. Мовчки, не питав нiчого, тiльки пильно дивився на товариша. Давид поклав човника. - Нiчого, брат Тихоне, не виходив. Хитнув Тихiн головою. Так я, мовляв, i знав, i похнюпився. Давид бадьоренько: - Та не хили ти голови так, Тихоне. Вийшло так якось по-дурному,- i вiн розповiдав, що голова саме по©хав був кудись, не вдалось перебалакати, а в парткомi... Вже й дома Давид думав-думав про того Миронова. Головне, що наче на вигляд i нiчого чоловiк, не виклика╨ жодних сумнiвiв, ну, а на балачку, бiс його зна╨: таке верзе та все око мружить пiдозрiло. Де був пiд революцiю - питав, квитка забрав нащось. Вже думав Давид: саме перед тим начмiлiцi© сидiв у нього, може, нашпигував. Тихiн погодився: могло й це бути. Може, полiтику яку задумали. Ех, i трудно ж тягатися з ними! Як ото було колись з багатим позиватися. А ще ж i народ у них в Обухiвцi. Вже чув, балакають: "Знов пишуть на землеустрiй, знов фунти збиратимуть. Однi пiджились, а це ще Давидовi на коня треба". Давидовi кров прилила до обличчя. - I хай би це куркулi крякали. А то ж самi незаможники деякi. З несвiдомих. Вiн витяг з-за пазухи аркуш, згорнений учетверо, i подав Давидовi. Це тих, що списували в земельнi громади: на виселок уже двадцять три душi записалося, у колектив теж на виселок в економiю сiм душ, бiльше сибiряки. Приходив ще Клим-сибiряк, що в хуторi в коваля живе, хотiв дуже Давида бачити, аж до вечора сидiв. Якась, мовляв, справа ╨, i теж згоден у колектив, i коваль, Зiнь-чин батько, мовляв, запишеться. Отже, можна рахувати вже дев'ять родин. А таких, що зостануться тут, а хотять землевпорядження, хiба яких дворiв з пiвсотнi, що напроти йдуть. Давид радий. - Бач, а ми голови похнюпили. На цю недiлю обов'язково треба буде... да, на цю недiлю ж ярмарок - пороз'©здяться. На он ту недiлю або й серед тижня - сход. З району покличемо, щоб нашi воротi© не зiрвали. Та вже тодi приговора самi пропихатимемо, назирцi йтимемо за ним, щоб знов не провалився крiзь землю. Тихiн сидiв, похнюпившись, потiм пiдвiв голову, а очi ще на долiвцi, немов такi важкi, що нiяк не пiднiме. Кашляв довго, далi зiтхнув i глянув на товариша. - Трудно, Давиде! - потiм пошепки: - I бачу я так, що без кровi не обiйдеться. В кооперативi вчора дядьки були завелися. Гнидинi сини обидва як хмара, а нiчого - мовчать; тож хитрi. Хуторян за себе, мабуть, думають нацькувати. Цiлий день учора з Тягнирядном по слободi тинялися. Напився в Гниди. А в кооперативi як завiвся з нашими: "Я, каже, допру не боюсь. За банду дали п'ять, а одсидiв тiльки два - та й на волi. Ще два посидю. А землею сво╨ю не один живiт наб'ю, як колись продко-мiсарам за розверстку зерном набивали". Гуркотiли в тишi прядки. Христя тихенько, без слiв, спiвала над гребенем. Давид поклав на плече Тихоновi руку й сказав зворушено, а твердо: - Да, трудно, Тихоне. Я думав i вчора, як iшов iз Щербанiвки отам, шелюгами... Може, й уб'ють, падлюки. Ну що ж, не стане мене, тебе, Тихоне, аби тiльки недарма, аби зробили сво╨,- люди житимуть. Тихiн мовчав. Потiм пiдвiвся, худий i незграбний, як дихав у тишi, хрипiло в грудях, i сказав лише: "Воно то так..." Потiм нагадав Давидовi, що сьогоднi ж у нього зберуться. Щоб i Давид же прийшов. Тепер увечерi по хатах бiля припiчка на соломi цiлi мiтинги. Iз тим пiшов Тихiн. Як зсутенiло, що ткати не видно вже, Давид вилiз iз-за верстата i, взявши на полицi зошит, сiв до вiкна близько й почав щось у ньому писати: якiсь цифри, вираховував щось. Прядки обидвi стихли, й мати вже сiяла борошно на лавi на галушки, а Христя поросятi готувала. Прийшов iз школи Петрик, i за ним Зiнька зайшла в хату. Петрик повiсив торбинку на ключцi й тихенько, дух зата©вши, щоб не заважати Давидовi, глянув, що той у зшитку пише. Давид його хрупнув олiвцем легенько з усмiхом по лобi. Хлопцевi обличчя так i розпливлось в усмiшцi: як хрупнув - значить, можна до нього. Пiдiйшла й Зiнька i сiла на лавi поруч. - Чи в тебе вже й так синець ось пiд оком,- помiтив Давид пiдбите око в братухи.- Де це ти нагуляв собi? Мати: - Хiба вони вчитися в школу ходять? Нi урокiв же ©м тепер нiяких не задають. Гарцюють та синцi один одному набивають. - А, ви розумi╨те! Це урок малювання в нас був. - Ах ти, шибенику,- мати роблено з серцем ударила об поли, дивилась на сина й не могла не всмiхнутись,- так мати ото вже така дурна в тебе стала, що й не розумi╨ нiчого! А ви молодi та розумнi! Що ж тобi - хтось синьою фарбою око пiдмалював? Докiйка смi╨ться. Петрик тiльки глянув на не© зневажливо: що ще вона тут... Почав розповiдати. То, значить, так було: малю╨ вiн, коли пiдходить Ганна Iванiвна, у зошит дивиться. Пiдiйшла до нього: "Що це ти малю╨ш?" А вiн ©й: "Колiктив".- "Який колiктив?" I прискiпалась до нього: "Де бачив таке?" - "Нiде, кажу, не бачив, а ми органiзову╨мо, ми - селяни. Тут i стовпилися школярi. А в мене двiр, будiвлi всякi намальованi, а за двором орють трактором". Валька лавочникiв: "Не пройдьот номер, земля закрiпльона". А далi палець устромив у чорнильницю та й мазнув по малюнку. Ох, я ж його я-ак мазну в ухо, аж звалився з парти. А Ганна Iванiвна: "Хiба так можна?"- "А що ж воно... собаче!" - Так у тебе ж синцi!-смiялися в хатi. - Це вже потiм i