з-за рогу. Це й кожному так можна. На перемiнцi набiг iз сво©ми та й дав ото... Ну, та й ми iз хлопцями ©м надавали. Оце пiсля урокiв аж за млин гнали кiлками. Книшенкiв Iван i чобота в грязюцi загубив, а ми й знайшли та на млин закинули. Мати хитала головою й журила сина. - Хiба ж можна отак робити? Що ж iз вас буде, як повироста╨те, коли ось дiтьми вже вою╨те? Гай-гай, дiти! - А що ж вiн чорнилом замазав? "Земля закрiпльона!" Це твердження Петриковi, видимо, чомусь було - може, що з Вальчиних уст,- таке ж противне. Та ще ©х не бити! Потiм хлопець згадав раптом, що ©сти ж йому хотiлося. Взяв на столi пiд скатертиною хлiбину житню й довго возився бiля не©, а таки одломив добру шматуряку i ну ©© вминати. Мати: - Та хоч би ж олi╨ю помастив, он у миснику в риночцi, ти, гайдамако! Петрик слухняний - через мить уже бiля мисника. - Тут, мамо, пiрце саме. - Значить, нема, дитино. Пiдожди, ось галушок наваримо. Пшеничнi сьогоднi. Мати совала сито по ночвах i хиталась постаттю, мов журилася. Дитинi шматка хлiба нема чим помастити. Три роки ось на корiвку нiяк не зберуться. Тодi ж як збули пiд голод. Теличка ╨, думала корови з не© дiждати. А тепер i на коня треба. I Христя ж який не принесла карбованець - усе туди. Дарма, що треба хоч би кофточку ситцеву дiвчинi. Мерзла, гибiла на тих буряках, боса-босiсiнька. А вже найгiрша старiй печаль, як на Давида гляне. Гострi материнi очi, чуйнi вуха: то десь уривок слова упав, то десь пiдмiтила, як рухнулась риска на обличчi,- i вже в серцi материнiм тривога. На фронтi ж був два роки, звiстки не чути було - болiла й сохла. Прийшов додому, i тут неспокiй, щось ╨, чу╨ серце. Тiльки ховають од матерi. Од вiкна щось спитав Давид Зiньку. Чуйно насторожила вухо мати. - Нi, ще нiчого не помiчала,- стиха говорила Зiнька,- я, як тiльки що буде, зараз прибiжу. О, вона тепер очей з них не зводить, хiба вже не знати як ховатимуться. А тодi що вже боялася пiсля тi╨© ночi: думала, прожене Матюха. Коли ж нi. Тiльки по©дом ©сть, слова не скаже без образи. Та вже терпить. Хоч як, бува╨, пече,- мовчить, мов у рот води набере, бо ще вiзьме й вiдiшле додому. Зовсiм стемнiло в хатi. Тiльки од печi, де Христя пiдпалила солому, падало свiтло червонясте й мiнливе, грало на матерi, на лавi проти печi. Розпустилося трохи й у млi: стала вона прозорiша, й чiтко в нiй виступав тепер силует Зiньчин iз схиленою головою. Пiдвела голову й до Давида повернулася. Сказала тихо, мов марила. До строку ж це ©й два тижнi. Знов пiде на хутiр аж до весни, поки не найме хто. А може, й не найметься вже. Приходив оце вчора дядько Клим, записався у Тихона й батька записав. А це сю нiч i в снi вона бачила: наче в дворi бур'яну вже нема╨, розчищено, i сохи вже нашi закопують. - Тебе, Давиде, погано бачила увi снi. Ну, це через те, що я боюсь та що думаю все. - А ти не думай нiчого. - Як воно само дума╨ться. Дiвчина притихла, притих i Давид. Може, сутiнi хатнi нагадали давнi синi сутiнi зоряних ночей. Як жита буйнi в степу шелестiли, а вони, бувало, сидять на межi; Зiньчинi очi замарено в зоряне небо, а хлопець дивився в ©© замаренi очi... Раптом кинулася дiвчина й схопилася з лави. Ой, що ж це ©й дома буде! Бiля печi Христя схватила за полу, хвилинку ще з нею пошушукались. Давид задуманий у сутiнях сидiв бiля вiкна. I була, як колись, прокинувся юнацький запал i завзяття. "Брехня! Ми ще поборемось!" На далеких гонах в уявi виступала мрiя улюблена неясними обрисами сонячно-барвистих плям. Потiм перед нею стали очi - не заступили, бо прозорi. Тiльки заграло крiзь них веселкове оте, що вдалинi... XIV Днi йшли за днями по довгих паузах ночей, осiннiх, беззоряних. Осипалось листя вже геть-чисто з дерев. Понамокали од дощiв i мов нижче понависали стрiхи. Розгасли вулицi й дороги в степ. Осiнь... Хто оборався i в кого ще смугами рудiли облоги в степу на чорному тлi чужих рiль - однаково вияснювали полички плугiв i ховали по повiтках до весни. Вся робота тепер у дворi. Чоловiки порались коло худоби, "до ума призводили" хлiб: по клунях вiяли, точили на решетах, трi╨рах. Цiлими днями з ранку до ночi на дворi. Ото тiльки й у хатi, як ©сти. А встане з-за столу, i цигарки не скурить, мерщiй за шапку. Бо в хатi ж i дихали важко: ще не звикли легенi пiсля терпкого степового повiтря до пороху з мичок, до чадного з печi кiзякового духу. Та й кутюрма ж у хатi- справжня текстильна фабрика. Як тiльки витоплять жiнки, мерщiй за прядки сiдають. Прядуть на прядках молодицi й дiвчата, баби на веретенах. А коли ╨ ще в хатi ткач - дiд сивий,- то в нехитру мелодiю прядок ще й верстат, немов барабан, гупа╨ i човник по основi кларнетом: сюр, сюр... Тодi й онукам робота ╨: цiвки сукати. Так з ранку до вечора, а ще й пiсля вечерi сидiли допiзна. Але чоловiки тiкали вечорами з дому. - Хоч би ж он шпульку змотав,- скаже невдоволено жiнка. - Хай удосвiта,- пiхне на порозi цигаркою i - або сюди через тин, або туди - до сусiдiв. Тихiн казав, то й правда: вечорами тепер по хатах справжнi мiтинги. Як було колись, в першi роки революцi©. Цiлi вечори, довгi ж, осiннi, гомонiли селяни про землю, про мiсцеву владу, про новини, найбiльш про сво╨ найближче, найболючiше - про землю. Говорили ще, правда, бiля припiчка, в колi однодумцiв пiд шум прядок, i то на дверi поглядаючи. Бо так i шмигають Матюшинi полигачi. Нюхають. Хiба ж не було Юхимовi Колодцi: отак у хатi зiбралися ввечерi, а вранцi в сiльраду Матюха викликав, i вже все зна╨, що й говорилося. Пику набив, ще хотiв у Щербанiвку в мiлiцiю спровадити, та вiдпросився. - Яке диво, що Колодцi набив пику! - стрiли цю звiстку обухiвцi.- Схоче - i тобi, i менi наб'╨! Бо вiн у властi й зна, що куди ти на нього скаржитимешся. - Не скрiзь таке! То ми дороги не зна╨мо. А вiн i користу╨ться нашою темнотою, мовляв, хоч i заюшиться мазкою, то тiльки рукавом утреться. А от не бiйсь, чого вiн Давида Мотузки не вдаре?! Що той же прямо в вiчi йому правду рiже. Як отодi й на сходi "мерзотник ти" каже. I ©хнi дiла всякi темнi викрива╨. Що це означа╨? Обухiвцi просто не знали, що й думати. Говорили рiзно. Що партiйний вiн, та через те Матюха й терпить йому, чого нiкому iншому нiзащо не стерпiв би. Говорили, що то "полiтика свого роду", а що за полiтика - нiхто докладно не мiг i сам собi з'ясувати. Головне, що сумнiвiв та пiдозрiнь Давид з його щирою неприхованою ненавистю до Матюшино© компанi© нi в кого не викликав. Спершу, правда, були думки всякi, як тiльки вiн прибув. I хоч знали Давида ще змалку й усю родину Мотузки як чесну й порядну, але - хто ж його знав? За революцiю цiла Росiя одмiнилася, а за людей що й говорити. Хiба не було, що до революцi© чоловiк - так собi, п'яничка був, наймит, пропащий чоловiк - от хоч би й того ж Колодку взяти, а тепер - хлiбороб справжнiй: коняка, корова, сiм десятин засiву щороку, i самогону в рот не бере. I знов же взяти Матюху - бив буржу©в, за бiдняцьку владу нiби йшов, а тепер... То отак i Давид, може? Але першi зустрiчi та розмови з ним неабияк здивували обухiвцiв. Вiн був звичайнiсiнький Давид Мотузка. Як i тодi, пiд час революцi© ще: гарячий i вдумливий. Розпитувався про життя, розповiдав багацько. Голос у нього рiвнiший став i твердий. I весь змужнiв. Ходив вiн у неперешитiй шинелi солдатськiй, i хоч партiйний, а без нагана за поясом. На другий же ранок уже з батьком жито домолочував. А вечорами з селянами гомонiв: розумний, начитаний. На вулицi, на гулях нiхто нi разу не бачив. "Сурйозний чоловiк",- подумали селяни. Потiм далi, отодi в млинi й на сходi якось аж вухо рiзали його смiливi слова, голосно названi iмена: Матюха, Гнида,- що ©х обухiвцi вимовляли пошепки, а то ж усе - "товариш предсiдатель, Якiв Гаврилович", не дай бо' - проти хоч слово. Кожушний Тихiн он спробував: хто зна, чий до весни дотягне. I як тодi на сходi Давид виступив, обухiвцi зата©ли дихання й ждали з тривогою, що буде. Не зайняв. Це була така незвичайна подiя, що цiлi днi по тому балачок було по селу. Висловлювалися всякi здогади, пригадувались найменшi деталi: як затрусився Матюха, а з переднiх парт начебто чули, як аж зубами вiн заскреготiв. А, бач, не вдарив! Що воно означа? Не iнакше, як злякався. Навiть безнадiйно переконанi в безстрашностi Матюшинiй, а й тi лише знизували плечима. Але всi вiдчували: в повiтрi носилась тривога, i окремi слова, кинутi десь у кооперативi чи бiля млина кимсь iз "тих", вiщували, що тиша та перед бурею. Тягнирядно, ось уже кiлька днiв не вихмеляючись, гуля╨ в них в Обухiвцi, з Гнидою водиться по селу. А вчора Давид зiбрався до Тихона. Нiч була вже, i чорна та вiтряна. Блимали вогники по селу. З-за повiтки чоловiчi голоси п'яно горлали. А тiльки Давид за ворота вийшов, назустрiч двi постатi, обнявшись, плели кренделi по грязюцi ногами, а голосами п'яними у вiтряну нiч: С своей верной ватагой поеду И разрушу хоч сто городов... - Хто йде? - одхилився раптом один до тину. Голос незнайомий. Давид мовчки пройшов бiля них. - Хто? Я питаю! - грiзно й голосно, i наголос на "я". Давид уже поминув ©х. А ззаду лайка, немов грязюки в обидвi жменi брав i жбурляв у спину. Потiм трiснув кiлок iз тину. Давид зупинився й оглянувся. Видно, кiлок трухлявий попався: пiд тином у грязюцi вже борсалось оте грiзне "я". I батькувалося. Другий сопiв - мабуть, рятував того. Довго там возилися. Аж бiля Тихонового двору Давид уже був, то чув - почвалали через вулицю просто в Гнидин двiр. А потiм пiзно, уже вночi, в хатi в Тихона було повно людей. Як нагло: трах-дзеньк! - i посипались склянки, й цеглини шмат як-як не вгруз дядьковi Гордi╨вi в голову: трохи рикошетом пiшов об раму й гепнув просто в коло на долiвку. Всi кинулись, сполоханi. Вибiгли надвiр. По селу гвалтували собаки. Нiкого нi в дворi не знайшли, нi в городi, нi близько на вулицi. Iшла тiльки молодь iз пiснями та гуками по вулицi. Але всi знали, що не чи╨ ж, як ©хн╨ дiло. Сьогоднi Давид у сiльраду заходив. Питав у Матюхи: що це за тип по слободi в них тиня╨ться п'яний. На нього, на Давида, вчора нащось кiлок йому знадобився - з тину ламав. А вчора вночi хтось висадив шибку в Кожушного. I вже ж кому бiльше, саме отаких це хлюстiв робота. Матюха був не п'яний, а тiльки сердитий дуже. Очима глянув червоними на Мотузку й бровами ворухнув. Сказав, пильно дивлячись на парубка: - Значить, заробив кiлка, якщо ламають iз тину! А вiкон не стережу я. Може, ви й самi ось скоро один одному шибки гамселитимете та кiлками голови провалювати будете! А я при чому тут? Потiм по паузi - в кiмнатi нiкого не було бiльш - перехилився через стiл i сказав iз притиском i пошепки. В голосi чулась погроза й застереження: - Мотузко, ти менi отi сво© штуки покинь! Поки не пiзно. А то не прогнiвайся! Я знаю все, що ти надумав. Ну, знай: надумав уже i я тобi! Плакати будеш, та пiзно. Iди не розстроюй мене!..- i вже потiм услiд Давидовi кинув так, щоб у розчиненi дверi й народ чув, що був у сiльрадi: - Та збори отi менi прекрати! Бо як наскочу колись... Може, ви там самогон гоните, а може, й гiрше щось? Знов крадiжки по селу стали проявлятись. Давид зупинився, оглянувся на Матюху й спитав з iронi╨ю, теж голосно, щоб усi чули: - Ти, мабуть, товаришу Матюхо, забува╨ш,- вiн показав на стiну,- то не Микола II, то Ленiн. А щодо крадiжок, то... ти ж голова. Чого ж ти заходiв нiяких не вжива╨ш, щоб виявити злодi©в? - А виявимо! - також роздiльно i з притиском сказав Матюха, не зводячи з Давида очей. ...З цього дня нi в Мотузки, нi в Кожушного уже не збиралися. Не злякались Матюхи, звичайно, але щодня ж вiкна склити не будеш. Та й потiм, на Давидову думку, час уже покинути бiля припiчка гнутися, час вийти на широку дорогу. А тому треба iз "пiдпiлля" свого в хату-читальню вилазити. Товаришi погодились. - Тiльки ж у нас i хата-читальня!..Яким похитав головою i нiчого бiльш не сказав. XV В центрi села од майдану, де церква, i через вулицю од школи стояла велика обшарпана хата з ганком на вулицю. Колись це була монополька. Дощi осiннi, завiрюхи оббивали ©©, i нiхто не мазав ран. Як болячки розкидало по нiй - навколо вiкон, бiля ганку, а внизу, над фундаментом, навiть знати було плетiнь. Залiзо на даху фарбувалось колись: старожили, може, i пам'ятають iще, i, може, в кого в пам'ятi збереглося, якою саме фарбою, але тепер нiяким дослiдженням цього не встановити. Ганок прогнив, i вистрьопало вiтрами рiзьблення на дашку. Тепер це - хата-читальня. Вдень вона тупо дивиться на вулицю каламутними вiкнами з побитими шибками. I нi одна думка за цiлий день у нiй не ворухнеться. Бо з ранку до ночi на дверях висить замок. На двох вiкнах од краю - занавiски бiленькi, i миршаво зеленiють у цвiточках на лутках калачики й зiрочки. То бiблiотекар колишнiй живе на тiй половинi. Ще за часiв "Просвiти" бiблiотекарем був, а тепер не те щоб завiдувач хати-читальнi, служить за прикажчика в кооперативi. Але й ключ од хати-читальнi в нього ж, i пiсля вечора, як замикали хлопцi хату, клали ключа, де умовлялися, а ранком, як випускала курей iз горища Ганна Iванiвна, жiнка бiблiотекарева - вчителька, то й брала в кишеню. Це й усе. На ганку, де хата-читальня, бiблiотекаревi кури понахохлювались i застигли в дрiмотi. Отут вони й живуть. Вечорiло вже. Пiвень злетiв на конов'язь i прокричав через вигiн сво©м приятелям "на добранiч", а тодi запрохав дам на сiдало. А вже чути далi крiзь дрiмоту - з ночi залунали голоси, жарти й дзвiнкий дiвочий смiх. З обох кра©в села й через вигiн валила молодь. Загупали на пiддашшi чобiтьми i з шумом увалились у хату. Коли Давид з Якимом пiдходили до ганку, з усiх чотирьох вiкон блiдi смуги свiтла на вулицi малеча мiсила в грязюцi - ©х не пускали в хату. А за вiкнами ж клекотiв шум, спiвали, сновигали, маячили проти вiкон рухливi постатi. - Федоре, пiдсади! А тодi я тебе. I припадали до шибок цiкавими зiркими очима. - ╞й-бо, ваш Iван, Федоре, Ганку обняв, цiлу╨! - Та бре? - О, ©й же бо! Диви, ще цiлу╨! - аж захлинався якийсь, iще ближче обличчям, аж нiс розплющував об шибку, припадав до не©. Перше, що Давидовi впало в очi, коди одхилили дверi,- густий сизий туман тютюновий, що так i колихався над головами хвилями. Крiзь його сивий серпанок виступали два дiвочi рядки попiд стiною на ослонах - спiвали щось про милого в далекiй дорозi. Пiд другою стiною юрба хлопцiв, а на столi, саме пiд портретом Шевченка, рушником брудним обвiшеним i в павутиннi, сидiв якийсь довгов'язий парубiйко, i на колiна до нього пикою в поли схилився хтось, а руку назад на спину поклав собi. Над головами в туманi блиснула рука з усього розмаху, аж той угнувся, впала йому на долоню. Пiдвiв обличчя - знати, не вперше схилявся й пiдводився, бо аж скривлене з болю, хоч i весело наче, очима пробiг по юрбi, обернувся. - Ти! - Лягай! - хором юрба аж ревнула весело. Нагнув хтось голову i придавив. Той довгов'язий знов йому полами обкутав голову. А ззаду вже аж товпляться в юрбi:- Я, я...- Лусь, трах! Давид похитав головою. А Яким сказав: - Оце як бачиш. - Да, роботи буде чимало. Ну, а зате i знай же, Якиме,- i раптом захоплено глянув на товариша й додав: - Дивись, як ото блищать очi! Бiсовi дiти! I це ж у поляпаса грають. А як втягти ©х у життя, а як одкрити ©м свiт- хоч би газету ось швидше висилали. Не так блищатимуть очi! Треба тiльки зумiти. Спитав, чи ╨ бiблiотека. ╙. Яким повiв у темний коридорчик, а потiм у розчиненi дверi, в темну кiмнату. Ще з порога чиркнув сiрника Яким. - Оце шафи нашi. Давид пiдiйшов до шафи i крiзь розбите скло дивився на полицi, заваленi пошарпаними книжками. Взяв одну - в нiс ударив пах старого залежалого паперу, змiшаний iз пилом. У куточках, понад полицями, навiть знати було мереживо павутинне. Поклав Давид книжку - Л╨скова якийсь том. Яким стукнув щиколотком по дверях друго© шафи. - I тут книжок повно. Це генеральшинi. Бiблiотека добра, одним словом, тiльки що бiльше все романiчеськi та вiршi, а щоб мужицько© книжки, трудно вибрати. Так ©х i беруть - не на заголовок дивиться, а пальцями лапа: який папiр, чи не дуже товстий. А тепер i зовсiм не видають книжок, бо не вертають, скурюють. За стiною, за шафою, бренькнула гiтара, й тихе сопрано: Нiчка розсипала зорi срiблястi©, Ось вони в рiчцi на днi... Яким ще чиркнув сiрника. - А стiни! - похитав Давид головою. Плямiли вони болячками. В кутках iз стелi звисало павутиння, а один куток аж чорний був од вогкостi iзнизу навiть поцвiв. Пiд луткою обвалено було. - Ремонту треба, та й доброго. - О, це ми зробимо, це пусте,сказав Яким, кинувши порожню пачку з-пiд сiрникiв у куток i повертаючи до дверей,- от iз молоддю нам справу владнати. Бо досi хто з мужикiв хоч раз сюди заходив та оцю картину бачив, уже ти його й на налигачi не затягнеш сюди. - Та з молоддю якось ми уладна╨мо,сказав Давид. У великiй хатi, як вернулися, i досi хлопцi в поляпаса грали. I стояли бiля вiкна гуртом поважнiшi, курили i, нудьгуючи, спльовували. Туман iще густiший став. А десь у ньому бродили, як мiсячно© ночi, дiвчата з спiвами,шукали когось. I наче десь далеко-далеко, а не пiд стiною, стиха спiвали. Бiля самих дверей Гордi©в Костя замахнувся рукою, гепнув по долонi i одвернувся до Якима. Обличчя стомлене i вже без запалу, а в голосi чулась нудьга. - Хоч би ти, Якиме, був прийшов iз гармонi╨ю. - Не до гармонi© менi тепер,одмахнувся Яким. Спитав потiм, чи вони ще довго будуть в оцю дурницю грати. Костя здвигнув плечима - а хто ж його зна╨? А за плечi тодi рукою хтось схватив його i тягнуть, i регочуть - угадано Костю. Але вiн тiльки вилаявся з нудьгою: - Iще вам не остобiсiло! Хтось сперечався. Довгов'язий хлопчина сплигнув iз стола i теж не схотiв уже бiльш. Коло розiрвалося. Хто одiйшов до дiвчат. Од вiкна пiдступились хлопцi до Давида, i сказав Остап ╞вги-удови, усмiхнувшись, а невесело: - Оце в нас, Давиде, така хата-читальня. - Бачу, погана! Яким уже посеред хати сто©ть i руку пiдняв. - Товаришi, увага! Дiвчата, киньте, доспiва╨те потiм! Усi повернулися до нього. Шум затих. Дiвчата ще спiвали, а потiм обiрвали не разом, не рiвно спiв. В одному кутку ще захлиналась якась смiхом, немов од лоскоту. Костя подався наперед на крок i кинув через голови: - Ану там,- не налоскоталися ще? Замовкни! - А то що? - пiдвiвся Книшенко i глянув спiдлоба. - Побачиш що! - Овва! Од стiни одхилився тодi кремезний чорнявий парубок, Колодчин Гарасько, суворий на вигляд. - Ну й замовкни! А то посадимо! Кажи, Якиме. - Не дуже лиш сажай! - озвався з-пiд стiни Гниденко Филька бiлобрисий. Яким мовчки змiряв поглядом iз нiг до голови його i, одiрвавшись потiм, гукнув: - От що, товаришi! Завтра всi дiвчата, що спiвають у хорi, i так взагалi, котрi свiдомiшi, зранку хай сюди збираються, дiло ╨! А саме ж мученицi яко©сь завтра, прясти все 'дно не будете. Та захватiть iз дому щiтки, а може, в кого маслянка ╨, то й маслянки по грудцi. Чи невже ж ми отак цiлу осiнь та зиму в оцьому барацi тифозному й будемо пропадати?! Та й взагалi - це вже до всiх - i хлопцям, i дiвчатам - що з нього тiльки промовець кепський: не висловить так, як то дума╨ ясно, ну та, як умi╨,- час уже ©м, молодi, в нове життя входити. То колись батькам ©хнiм замолоду, як життя було не ©хн╨, а чуже, як була тiльки праця в три поти влiтку, а взимку бездiлля, куди ж було нести ©м силу, за зиму нагуляну, молоду? На досвiтки! В поляпасах репались долонi (били не так, як ми!). Од реготу та спiвiв шибки бряжчали!.. Де ж було силу дiвати, як нiде? - аж до нових наймiв повеснi. А ©м, оцим Костям, Остапам, Галькам та Марусям, аби була сила: нове життя ©хн╨ перед ними. Що його треба ж ©м самим, сво©ми руками та сво╨ю головою будувати. На це треба уважно дивитись, треба газети, книжки читати, лекцi© всякi. Не без того, щоб коли й погуляти, погарювати - на те молодiсть. Але ж не так, як оце. Бо хiба хоч раз, нехай признаються по правдi, верталися звiдцiля додому, i щоб на душi було гарно? Вiн же, Яким, по собi зна╨: було, йде сюди, бо тягне i хочеться чогось, сам гаразд не зна╨ш чого. А тiльки прийдеш, не те! Аж сум тебе вiзьме! - Так от ми й хочемо,- закiнчив Яким,- хоч помацки, а щоб "те" нам було. Про це вже Давид подба╨. Газету ж виписали, а завтра... та й iз хлопцiв приходьте хто,- там чи кобилицю перенести, ганок полагодити. Костя захоплено: - О, за нами затримки не буде! I ще хтось: - Ми будемо! I гамiр, галас знявся в хатi. Дзвiнкими голосами дiвчата в приступ пiшли на Якима: ще раз - що ж ©м брати з дому кожнiй? Що маслянки - знають, а й на шпарування ж глини десь треба. А кобилиць не менш двох. Щоб хлопцi ж десь добули. - Та хай сосни в посадцi наламають! - гукнула котрась. Пiвнiвська Галька пальцем колупала вже стiну бiля вiкна, так цiлий шмат глини й одпав. Кричала до дiвчат: - Ой матiнко ж моя! Та ви подивiться! Як гуси на вигонi - клекiт голосiв. Христя стрибнула на стiл i з Шевченка зняла рушник та як трусне ним - пил iз нього хмарою. Згорнула його - завтра випере. - Да,- знову Яким,- у кого портрети ╨ революцiйних дiячiв, то приносьте. А в тебе,- до Давида звернувся,- ми портрет Ленiна поки що позичимо. Давид хитнув мовчки головою. А очi захоплено й радiсно дивилися на молодь. XVI На другий день, ще бовкало на дзвiницi, баби обухiвськi бачили, йдучи до церкви, як бiля хати-читальнi метушилася молодь. I нащось стояли двi кобилицi бiля ганку. Стукав молоток i дзвякала сокира на самому ганку - то хлопцi пiддашшя та сходи лагодили. На вулицi стояла юрбою дiтвора з торбинками через плече - у школу йшли, та по дорозi загавилися. З хати на ганок вибiгла дiвка в самiй сорочцi, в пiдтиканiй аж до колiн спiдницi. - Косте, принеси он кобилицю! Костя на землi щось бiля сходiв возжався. Пiдняв на Христю голову. - А сама ти не зводила б зiйти? - i смi╨ться, бо схiдцi ж прийнято. - А ти ж бачиш - нiяк. - Я зсадю! - А, бiсе! Тобi аби!.. Костя знову смi╨ться, а очi несамохiть так i припали до Христi. Потiм одiрвався, кинув сокиру й подав дiвчинi кобилицю на ганок. Вибiгла ще Галька з хати. Взяла з Христею й понесли в дверi. Дехто з хлопцiв пiшли за сосною, аж за шелюги в посадку. Дiвчата ще надходили, хлопцi ©х зсаджували на ганок, а як котро© - то не хотiли навмисне: це з тих бiдових дуже. "Хай лиш спробу╨, куди воно жiнка сама без мужика годиться". Тодi дiвчата - подавали руки ©й i хлопцям "утирали носа". - А що? Куди годяться? - А ось i тiтка Марiя до нас! - Христя весело. У чорнiй свитi, розстебнена, в квiтчастiй невеличкiй хустцi на головi пiдiйшла Марiя, розчервонiла з ходи й весела. Руки дiвчата ©й простягли, вона схопила одну сво╨ю, а другою колону ганкову обхватила, ногу високо на пiддашшя та тiльки - гоп! - уже на помостi каблуками стукнула. У хатi - гармидер, як це завжди бува╨ пiд час мазання: стiни голi. Посеред хати, на столi,- купа юпок, теплих хусток навалена. Дiвчата обстругували стiни,- якi з долу, якi з кобилиць угорi. Одна мiсила посеред хати, просто на пiдлозi, глину з кiзяком на шпарування. Бiля одного вiкна Яким замазку замiшував. Марiя весело, як зайшла: - Добридень вам, дiвчатка!- а тодi крутнулась на каблуцi, як дiвка, i очима по хатi. Свитка ©й на однiм плечi вже, а не скидала. Мов аж задумалась на хвильку. Потiм витягла з кишенi щiтку, поклала на лутцi й до Якима з жартом, а все немов замислена: - А ти сам один, сердешний, тут iз дiвчатами. Як вiзьмуть тебе в роботу! - Гукатиму товариша, нехай ряту╨,- в тон вiдповiв Яким i справдi погукав:- Давиде! Чи ти там ще живий? Озвався Давид десь аж iз тi╨© кiмнати глухо. В Марi© якось свитка сама з плеча впала. Кинула на стiл ©©, на купу дiвчачо© одежi. Спiдницю пiдтикала, рукава по лiктi засукала й хустку квiтчасту - по зеленому полю червонi квiти - назад крайками зав'язала. Ще обкрутнулась по хатi, на стiни роздивляючись. - Отам, отам, Христе, гарненько стружи. Отак! Гупнув цiлий шмат сухо© глини. - Мазати - так мазати! Це ж ми не найнялися, а собi мажемо. Марiя все ще не бралась до роботи; це ж, мабуть, скрiзь мазати, i в тих кiмнатах? - Там Давид саме з книжками заходився,- сказала котрась iз дiвчат. - Так хiба ж не можна, щоб i стругати заразом? Вона крутнулась i вийшла в коридорчик, а на порозi в ту кiмнату, де шафи, стала й мовчала хвилинку, дивлячись на Давида, що на пiдлозi нагнувся над розкиданими книжками. Аж поки той голову звiв. Тодi очима обдала i, поздоровкавшись привiтно, пiдiйшла й присiла бiля нього. - Усе ти з книжками, Давиде! - i мов задумалась. А потiм дiловито: от що - вона дума╨ отут мазати, чи не заважатиме? Власне, не мазати зараз, а тiльки поструже. Давид сказав, що аби глиною не обляпала книжок. Тим паче, що тут ще така морока з книжками, хоч би до вечора впорався. Це як казав, саме звiв голову й глянув на молодицю. Стрiлись очима й мов сплутались поглядами. Давид перший свiй одвiв. А Марiя зiтхнула i, спершись об його плече рукою, важко пiдвелася. Давид ще вслiд ©й: - Тихiн пiшов на Огирiвку? - Пiшов,- сказала, не зводячи з парубка очей, з порога вже. I все стояла. Потiм на очi, як очерет од вiтру, схилились чорнi вi©. Ще глянула примружено. I враз в обличчя (вже не схова╨ молодиця) вдарила кров рум'янцем. Ну й хай! Ще навiть крок ступила до Давида з порога. - То що, Давиде? - Та... нiчого. Марiя ворухнула коромислами брiв i повернулась, потiм вийшла, пругко вигнувшись у станi,- знала, що дивиться. Давид знову схилився над книжками. Одбирав, якi годящi, якi оправляти, якi на горище, а думав: i як вiн що забув сказати Тихоновi (пiшов на Огирiвку, у сестри покрiвля на повiтчинi впала, а вдова - сини ще малi - ну й пiшов ладу дати!). Це можна б було до Огиря хоч хлопцям котромусь збiгати: в Iлька, в наймита, начебто щось за лист цiкавий ╨,казала Зiнька. Ще думав: ну, а то зна╨ Тихiн i сам, що з хуторянами-незаможниками балакати, вже ж прийдуть, розпитуватимуться. Мабуть, Огиренко з Тягнирядном таку там агiтацiю ведуть. А вже ж на сходi, як доведеться, то й хуторян треба, бо одно© ж громади. Внесла Марiя з Галькою кобилицю в кiмнату. Поставили пiд стiною од вiкна, i Марiя, скинувши чоботи, полiзла на не©. Галька пiшла собi - сама тут уже без не© вправиться. Заскребла ножем по стiнi, заспiвала тихо, без слiв, якусь веселеньку мелодiю. А Давид зразу ж став думати чомусь про не©. Власне, хiба вiн не бачить ©© наскрiзь! I оту хустку квiтчасту, i сорочку з веселими дiвоцькими уставками хiба не задля нього надiла? Не мазати йшла! По спинi грудочка глини, з горошинку завбiльшки - хруп! Звiв голову - не дивиться, струже. То так, видно, з-пiд ножа одскочило. Але раптом нагнула голову й з-пiд руки - зирк, лукаво й з усмiхом. I, чортова молодиця! Пiдтикалась - аж одне колiно видно. I чоботи навмисне ото скинула. Давид похмурився i пильно став роздивлятися на заголовок книжки. I дивно - не прочита╨ заголовка: лiтери якось переплутались, i кров залила обличчя. От встав би вiн, тiльки глянув би на не© та покликав: "Марi╨!" - як простягла б руки з кобилицi i з одкритими очима, затуманеними, впала б йому на груди. А, чортовиння! А очi знизу вже широко одкритi, як колись в оту нiч проти мiсяця. Згадав Давид щось iз то© ночi, тодi бiля двору, хотiв спитати, та стримавсь. Марiя спитала. Сперш обiрвала спiв, а потiм мовчала хвилинку i врештi вся повернулась до парубка iз журою: - Чого ти, Давиде, як тiльки ми вдвох зостанемось, не знайдеш i слова для мене? Чи дума╨ш: "А, що там iз жiнкою говорити?" I мовби сердишся на мене? Обличчя в не© було розгублено-сумне, як у дiтей бува╨. Давид глянув на не© i знизав плечима. Чого б вiн мав на не© сердитись? Ну, так-таки подумала б, чого? - А я не знаю! - сказала жiнка задумано. Дурниця. Що диву╨ вона його деколи сво╨ю поведiнкою, то це ╨, цього вiн не схова╨. I що аж боляче йому стане iнодi за не©, це теж ╨. От хоча б перше взяти, як iз млина ото колись ©хали з нею та бiля ворiт уже стояли. Щось балакали про Тихона, що лiкуватись йому треба. Вона ще журилась, мовляв, хлiба жалi╨ лiкарям. "Ну, та полотно ж ╨ в мене",- казала. А потiм од'©хала й сказала щось. Пауза. Марiя пильно дивилась на парубка й немов дихання зата©ла. За стiною спiвали стиха дiвчата. Давид задумався на хвилину - нащо вiн це? А потiм звiв раптом голову й доказав: - ...Я не розчув тодi та й гукнув: "Що ти кажеш?" - а ти, Марi╨... засмiялась i кинула: "Було б слухати!" Це й усе. Дрiбниця наче. Але й того вечора, i потiм iнодi, коли згадував, думав багацько, що то менi було б слухати? I, зна╨ш, Марi╨, iнодi погано про тебе думав. Бо якось диким здавалося i не вiрилось просто, що так могло бути: журилась, а через хвилину - смiх. Два роки з Тихоном ви жили душа в душу... Пауза. - Що ж ти погане думав, Давиде? - Думав, що од наших ворiт, де ми журилися за Тихона, що кров'ю харка╨, десять сажнiв ти од'©хала та й смiялася. А потiм, як i до вас заходив. Дума╨ш, чого ото Тихiн такий смутний став? У голосi Давидовiм жiнцi вчулася немов зневага до не©. Аж почервонiла, i груди хвильнiше задихали. Чи не вважа╨ вiн, бува, ©© за якусь... так це каже: "I до вас як заходив". Мовби i не знати що. Чи дума╨, що так i до всiх вона, як до нього, хто б не зайшов,- весела, мiсця собi не знайде в хатi. - Ех, Давиде! - зiтхнула тiльки й замовкла. Уже напружено скребла стiну. Потiм злiзла з кобилицi сама, хоч i хиталась кобилиця. Перетягла ©© на друге мiсце й знову сама злiзла. Не сказала Давидовi, щоб подержав. I спiдницi нижче цей край обсмикнула. Зайшов Яким i з дiвчат якась. Якимовi лiнiйки треба, шибку обрiзати. Веселий був. Кинув жартома: - Ой, глядiть, коли б ви не намазали вдвох! А дiвчина ота спитала: - Тiтко Марi╨, чи сюди кiзяка в глину не треба бiльш? - i показала в жменi кавалок, що принесла на взiр. Марiя подивилась, пом'яла в пучцi. - Нi, гарна ж глина,- сказала.- Уже шпару╨те? - Оце почина╨мо. Потiм услiд уже ©й гукнула Марiя: - Нехай би сюди яка прийшла,- i почала старанно стругати стiну ножем. Але весь час була насторожена й ловила чуйно вухом шелестiння сторiнок i жадiбно ждала чогось. По довгому напруженому мовчаннi Давид озвався перший. Може, вiн Марiю образив, хай не сердиться: вiн зовсiм цього не хотiв, як говорив те. Може, i казати не треба було. Бо людинi всяка дурниця може здатися. Та ще як отак, два тижнi тiльки знаючи хоч i ©©, Марiю. I нехай не дума╨, що весь час вiн отак про не© тiльки й думав. Нi, не тiльки так. Вiн пiдвiвся, дiстав iз шафи iще оберемок книжок i поклав на пiдлогу. Перебранi поклав у шафу. Тодi знов сiв до книжок i, витягши кисет, зiбрався закурити. Не було папiрця. Рука простяглась до книжки, що розшарпана лежала в купi, заготовленiй на горище. Але не вирвав. Сходив до Якима i через хвильку вернувся, уже крутячи на ходу цигарку. Потiм, як сiв, Марiя не втерпiла вже: - Як же ти ще думав про мене? Парубок чиркнув сiрника, прикурив цигарку i, смачно затягшися, пихнув синiм димом. Крiзь дим дивився на молодицю; при╨мно вразило його: колiна вже не видно було з-пiд спiдницi, сама уважна, тiльки брови злегенька - в печаль. - Це було вперше по при©здi зараз. Був ото ввечерi у вас,- почав Давид i дивився кудись у куток задуманий,- було багато дядькiв, i жiнки були. Сидiли на полу молодицi. Ми говорили про життя обухiвське, радились, що нам робити з Матюшиною компанi╨ю. I ти щось сказала була, либонь, "папушами" чоловiкiв обухiвських узвала. А тобi хтось iз мужикiв грубо: "Не тво╨, бабське, дiло це". Ти спалахнула вся та як узяла його в роботу. Що говорила саме, не пригадую. Але так говорила, що аж дядьки оторопiли й слухали та тiльки очима лупали. А молодицi всi круг тебе аж на полу не всидять, аж очi ©м блищать... З дiвчатами ти як дiвка: чи пiснi завести, чи пожартувати. I з молодицями коли ти заговориш, то всi мовчать. I змовк Давид, затягшися цигаркою. Марiя й не рухнеться на кобилицi. Очей не зводить з парубка. - От я й думаю собi,- знов Давид, а очi захоплено в нього на молодицю,- яка б з тебе, Марi╨, та делегатка вийшла б! Замилуватися тобою. Дивився, поривний, на не©. I таки ж гарна! Знов заговорив: - У нас i досi чоловiки про жiнок так гадають собi: "Волосся довге, а розум короткий". Дурниця! Скiльки ©х ╨ i в партi©, i на громадськiй роботi взагалi. Селянцi ще трудно, то правда,хазяйство, бiля горшкiв, над прядкою з ранку до ночi, дiти облiпили, як реп'яхи. А в тебе ж, Марi╨, нi дiтей нема...- i раптом занепоко╨но:- Марi╨, чого ти? Жiнка повернулась до нього, i на обличчi в не© бiль. Сказала по паузi: - Хоч не нагадуй, Давиде,- i видавила з мукою,- менi про дiтей. От ти кажеш: iншу жiнку реп'яхами облiпили, куди вони? Дурнi вони! Та я б, Давиде, хай би ©х було в мене не знаю скiльки, не реп'яхи, а квiтоньки були б вони в мене! Чи я ©х не нагодувала б, чи не обпряла б? I ще б знайшла час на щось iнше: чи на сход, чи ще куди. Це ж усе для них; от i школа в нас на зиму необмазана, чи ось ти колектив задумав, для них же це все, для дiтей. А як нема... Ми он те лiто мазали хату з Тихоном - як радiсно було! Тiльки що побралися. Та й пiч, я пiчникам кажу, щоб же тепленька була, i вiкна, щоб же - ©м ясно! А тепер... Приходю додому - в хатi як на розпуттi, як билина. Та й билина росте - насiння з не© впаде, а на другу весну хоч i суха, та навколо ж так i пруть iз землi зелененькi... А ти, Давиде, як яку радiсть: "Дiтей у тебе нема"...- В голосi тихий докiр i жура. Дивилась на Давида. Така не бачена, не знана ще ним i наче зiв'яла. Було хвильно й жаль було жiнки. Тож iще хвилину тому - з очей аж сипалась веселiсть i смiх - бринiла вся молодiстю й смiхом дiвоцьким. А це немов одразу зiв'яла. Давид аж невеселий. А вона - чи що згадала, чи здумала - раптом мов вилиняла з журби та задуми, очима обдала ясно парубка. Палко й наче з викликом: - Давиде, ну скажи менi: та чи ж я, трясця його зна╨, не молодиця?! Бринiла знов уся, всiм тiлом пругким, молодим. А до Давида очi аж палять. - Слухай, Давиде, подерж кобилицю,раптом згадала Марiя, що мазати ж треба. Давид пiдвiвся й подержав. Вона, не зводячи з парубка очей, спустила ноги на перекладину, руку гарячу поклала на плече йому. Як спускалась, грудьми аж об нього черкнулась. Очима - в його темнi. Й затихла, призивна. Мить, потiм одiрвалась i сплигнула на землю. Дихала важко, а до Давида з мукою: - Ех, Давиде! Тодi ж iз коридорчика влетiла Галька - буде мазати з тiткою Марi╨ю. Почали мазати. XVII Закiнчили мазання тiльки другого дня надвечiр. Обидвi кiмнати були вже побiленi чепурненько. Вгорi на стiнах висiли зеленi гiрлянди з сосни i через хату попiд стелею, навхрест з кутка в куток, теж висiли двома пишними разками, i на них ще червонi папiрцi були почепленi. (Так бачили на цукровому заводi в клубi). На однiй стiнi в зеленому з сосни вiнку висiв портрет Шевченка, бiленьким рушником обвiшений, а на другiй стiнi, що бiля не© стiл, великий портрет Ленiна, i теж у вiнку зеленому. Був i на ньому червоний квiтчастий рушник,- котрась iз дiвчат принесла. Мили пiдлогу вже, та як повна хата молодi, то нiяк i повернутися. Не налюбуються дiвчата на бiлу, затишну, в зеленi, хату. У вiкна з причiлка сонце червоне з заходу кинуло золотаво-червонi снопи промiння, просто через кiмнату аж на протилежну стiну, мов золотавим колоссям розсипались. I впало колосся червоно-золоте кому й на голову, у волоссi остюками заплуталось. Дiвчата, що мили пiдлогу, прогонили вже: - Та йдiть, бо з вами нiяк i нагнутися! Навшпиньках через помиту смужку з тi© кiмнати вийшов Яким. - Да-да, товариство, хай уже дiвчата домивають. Iдiть собi! От у недiлю на вiдкриттi до пiвночi сидiтимемо. Юрба помалу танула. Червоне на стiнах гаснути стало. Дiвчата помили. Потiм ще ганчiрки повиполiскували (ще ж пригодяться) й розвiшали ©х на конов'язi. Повдягались у сiнях i розходились. Яким вийшов iз Давидом i ще з одним парубчаком - Савкою, "видатним малярем" обухiвським. Замкнув хату-читальню, а ключ собi в кишеню поклав. - Хватить уже анархi©! - сказав iз при╨мнiстю, спускаючись полатаними сходами. Так i пiшли втрьох до нього. До недiлi лишився один день, а стiнгазета ще й не почата набiло. В хатi свiтилося вже в Карпенкiв. Бiля печi молодицi з вечерею порались. За столом сидiла Якимова сестра Тетяна - школярка - i старанно виводила на великiм аркушi бузиновим чорнилом - Давидову передовицю переписувала. Хлопцi ж зараз i засiли за стiл. Дiстав Яким iз-за сволока чернетки дописiв i маленьку Тетянину палiтру двадцятикопiйчану з аквареллю. Славка ж зразу став випробовувати пензельком фарби. Треба це ©м намалювати заголовок газети, малюнки та заставки. Давид почав читати дописи. Добра з них половина були його власнi, але були й ще чи©сь. Писанi чорнилом i олiвцем, усi карячкуватими, незграбними лiтерами. I про що тут не було тiльки - про землеустрiй i про лiси, про хату-читальню, про Матюху. Були й вiршi,- сво© Сосюри та Тичини теж були в Обухiвцi. Навiть фейлетон свого доморослого Остапа Вишнi був. Розповiдалося в ньому про якiсь дуже темнi махiнацi© в кооперативi, внаслiдок чого перенеслась цiла дiжка вонючих оселедцiв iз Губаренково© крамницi в кооператив. Давид фейлетон похвалив. - Треба й малюнок сюди дати,- сказав Савцi. Той i собi уважно прочитав фейлетон i захоплено вiдповiв: - Небезпремiнно намалюю! I кооперацiю, i Гниду. А як ото намалювати, що воняють оселедцi? - аж задумався. - Хай люди носи позатикають. От i розумiй - значить, воня╨ з дiжки,- сказав Яким. - Ай правда! - зрадiв Савка. Знадвору ввiйшов старий Карпенко, батько Якимiв. Роздягся, а тодi пiдсiв до хлопцiв, до стола. - Що це ви, хлопцi, записарювали всi? - А це ж, тату, стiнну газету пишемо,- Тетяна дiловито вiдмовила, не пiдводячи голови, над аркушем схилено©. I писала далi, слiдом за ручкою виводячи й губами слова. Похитав головою: - Ой хлопцi, глядiть, щоб ви не написали чого на свою голову! - Чого це "на свою голову", дядьку Левонтiю? - Та чув я: Тетяна читала щось про голову там i про кооперацiю. Хтось здорово пробира╨. Цього ж вони не подарують. I так вовками дивляться. - Пусте! - сказав Давид.- Вовкiв бояться - в лiс не ходити. Скрiзь газети стiннi ╨, в яку казарму не зайди, в який робiтничий клуб не заглянь, а на селi - в сельбуд. Це в нас тiльки щось за республiка така особлива. - Та хто ж зна, як воно де? А в нас же, бач! Може, ще й нам, старим, у хатi мiсця не буде за це? - сказав батько. - Буде, не журiться, тату! Батько по тому витяг витушку з-пiд полу й почав мовчки мотати пiвмiтка. Хлопцi робили сво╨. Було, що Давид раптом спитав у дядька Левонтiя: скiльки воно десятин у Рокитному всi╨© землi - i Книшево©, i Губаренково©, i iнших - огулом. Старий перестав мотати. - Хiба ви там i про землю пишете? - Аякже! Земельна справа - це в нас зараз найголовнiше. Проведемо землеустрiй - на ноги станемо, а нi - так i не вилiземо iз злиднiв. Це менi в статтю треба - скiльки землi. Про нарiзку тут мова йде на поля, так от по скiльки воно в якому куску? Дядько Левонтiй пильно думав, вираховуючи в головi. Сказав потiм: - Так десятин триста, а може, триста з гаком. Отак щось. Давид записав триста. I ще потiм питав дядька Левонтiя про те, про iнше. Карпенко завжди спиняв витушку й вiдповiдав поважно. А потiм i мотав, а думка не спала. Час од часу вставляв i сво╨ слово в розмову до молодих. Пiшов Давид пiзно вiд Якима. Дома пряла сама мати на лавi, бо Христя до Гальки пiвнiвсько© на попряхи пiшла. Батько чобiт Петриковi латав бiля лави. Дiти вже спали обо╨. Подаючи вечерю синовi, мати згадала: - Була Марiя Тихонова. Казала, щоб небезпремiнно до них прийшов. Аж двiчi прибiгала: зараз звечора й оце тiльки-но. - Не казала чого? - Нi, не казала. А тiльки небезпремiнно