щоб прийшов, наказувала. I якась аж наче стривожена. "Мабуть, Тихiн вернувся з хуторiв. Може, новина яка ╨, а може, листа принiс",- догадався Давид. Швиденько повечеряв i вийшов iз хати. XVIII Бiля Книшевих ворiт, через вулицю од Кожушного двору, стояв гурт чоловiкiв. Чути було голос Гниди Якова. Наче йшли це звiдкiля та й стали. Було поночi, але пiзнав Давида Якiв, бо змовк i ждав, поки той перелiзе через перелаз у Тихонiв двiр, а тодi знов забалакав. Чув Давид тiльки уривки: "...ласий на чужi ковбаси... хай, сволоч". У хатi свiтилося. Хоч вiкна були позатулянi матками, та не щiльно пристали до вiкон, i видно було згори вузенькi смужечки свiтла. Дверi сiнешнi були не засуненi. А в хату як зайшов Давид, од стола ступила крок Марiя до дверей йому назустрiч i спинилася серед хати схвильована й наче розгублена. Рожева нова ситцева кофточка, зшита за останньою обухiвською модою, туго обтягла ©© повнi груди.i в двi коси волосся заплетене обвивало голову красунi двома гадюками. Очi чорнi нiмо дивились на Давида i винувато, i радiсно. Враз ворухнувся в них острах. Давид ступив з порога i, оглянувши хату, спинився на молодицi довгим поглядом. Мовчали обо╨. Тiльки очi чорнi кликали до себе. Парубок мовчки надiв скинуту шапку. А погляду нiяк не одiрве. Марiя кинулась крок ще до нього. Очi вже близько, i чу╨ Давид з розтулених уст гаряче дихання. I одне лише слово палко й з благанням: - Давиде! Той напружився i вирвав погляд свiй з ©© очей. Був одхилився. I раптом ступив крок i сiв важко на лаву, одкинувшись головою до стiни. Ще довго мовчали. Давид перший провiв долонею по чолу, знизу до шапки, жбурнув шапку на лаву й спитав, хмуро дивлячись на не©: - Чого тобi, Марi╨, треба вiд мене? Марiя пiдiйшла, тиха й сторожка, до нього й сiла поруч на лавi. - Тiльки не сердься, Давиде! - глянула з благанням. - Ну, що таке? Марiя мовчала хвилину. Зiтхнула з хлипом, глибоко втягаючи повiтря в себе, як дiти, бува╨, пiсля плачу, i говорила тихо, сумно дивлячись у куток i не бачачи нiчого. Хотiла побалакати з ним, порадитись. Нiкого ж у не© з рiднi, крiм сестри, нема╨. Хай тiльки не сердиться, хоч часинку. Вона зна╨, що вiн подумав, як узнав, що прибiгла за ним,- думав, що Тихiн прийшов. Нi, Тихiн, може, ще прийде. Ще ж не як пiзно... - А, що я мелю? Тихiн тiльки завтра прийде. Голос у не© чужий якийсь Давидовi - бринiли в ньому такi сумнi ноти, так незвичайно було чути його вiд жiнки - завжди ж як втiлений смiх. Вона збивалась - то говорила не те, що хотiла, то пропускала таке ж важливе, що неодмiнно треба було сказати, то обривалась i довго мовчала. - Я слухаю,- казав тодi Давид. Молодиця кидалась, пригадувала вголос, про що ж вона саме,- i говорила ще: - Ти, Давиде, мене тiльки зрозумiй. Не подумай погано за мене,- хвилювалась,- я думала...- Вона замислилась, а потiм з болем видавила: - Я покину Тихона. Пауза. Очима припала пильно, щоб не пропустити, як i рисочка здвигнеться. Давидовi брови зiйшлися - зморшка глибша стала мiж ними. Вiн вi© пiдняв i спитав пильно: - Чого це? Марiя мовчала поникло. I враз рухнулась до парубка, обличчя зайнялось, i заговорила палко, поривне. В словах бринiв iще жаль. Хiба це життя ©й iз ним? У хатi цiй - як у трунi вона. Це не завжди так було, але давно, хто зна й вiдколи. I тодi, як Давид уперше в них був. Нехай не дума (знов похилилась) погано про не©: що й замiж вийшла без любовi за Тихона. Що як весела та смi╨ться, то вже й легковажна. То в не© вдача така. Iще як дiвкою була - бiднi, без батькiв змалечку зосталися. А глянути на не© - немов i не знати, в якому щастi живе: весела, а на вулицi без не© й не спiви. Але щоб хто сказав погане за не© - нiхто! До замiжжя й не знала нiкого. Хлопцi юрбою за нею бiгали, а вона однаково смi╨ться на гулях до всiх. Було й бiля перелазу. Але щоб повела в комору з перелазу якого, нiхто не похваста╨. До свiту блукали мiсячними ночами поза хатою, викликали гуками, а вона на полу в хатi - хоч i не спиться ©й, ну й не виходила ж... I було - в он ту весну в сусiдiв у них на хуторах теслювали з Обухiвки, i Тихiн з ними - хату будували. Так i побачились. У недiлю й вiн на гулi виходив. I до нього Марiя привiтна й смi╨ться. А вiн - мов то не до нього. Потiм не смiялась уже. До всiх iще - хоч i не так, як ранiше, а до нього вже - нi. I стрiне - слова не знайде й не насмi╨ якось. А вiн тихий, поважний, i балачки в нього не про пусте, як в iнших хлопцiв. I з нею гарно. Ночами стала думати за нього... Якось уже перед лiтом, як хату вже кiнчали, вiн уранцi зайшов до них - на городi полола саме - та й каже: - Запала ти, Марi╨, в душу менi. Як пiдеш за мене, буду сватати. Так i побралися. Жив вiн ще в хатi старiй, мати старенька була в нього. Любо жили. Оцю нову хату в те лiто мазали. I що тодi думалось... А тепер - як у трунi... Вона похилилась головою й хитала тихо нею. Немов бiля нiг у не© позриванi, пов'ялi надi© лежали, а вона то над ними в задумi та в журi схилилася. Давид теж дивився в землю i мовчав. Перша Марiя звела голову i мов з жалем та з болем: - Що ж ти менi скажеш, Давиде? - спитала й не зводила очей. - Да,- не скоро, по паузi, сказав Давид,- трудно менi що-небудь казати: чужа душа - темний лiс. Коли це з жиру, не хочу й говорити. А коли нi, то теж тобi виднiше, Марi╨. А те скажу тiльки, хiба лиш у дiтях, у наших власних,- радiсть наша? А в кого нема? А в кого вмерли? А хто нiколи не одружиться? Да, коли б от немов сталося - всi дiти вимерли за одну нiч на всiй землi, i за одну нiч усi жiнки обезплоднiли б, я б, мабуть, на ранок пустив би собi кулю в голову. I, може, це не тiльки б я. Бо життя б загубило тодi для нас сво╨ майбуття. Ми б спинилися над прiрвою, що в ню обiрвалися всi дороги. Але ж - повен свiт дiтей. Давид хоч казав це, а чув, що цим ©© не втiшити. В не© обличчя мов висiчене iз каменя - нi рисочка й не рухнулася. Тодi казав iще: - Та хiба й не було, Марi╨, так: нема╨, нема╨ дiтей i рiк, i два, i бiльш, а потiм пiдуть дiти. Навiть хотiв усмiшкою трохи ©й сум розвiяти: у приклад навiв пристарiлих Акима та Ганну бiблейських. Але й пожалiв зараз за свiй жарт: ще нижче схилилась вона головою. У думцi ©й i досi ще немов звучала Давидова мова - "немовби всi жiнки обезплоднiли". На "всi" аж притиснув вiн. Чи не дума╨ часом, що то вона. I сказала Марiя: - Вже й до бабiв ходила, i в лiкарки була,- всi кажуть: усiм здорова, а то - чоловiк. Давид помовчав. Потiм про Тихона говорити став. Саме це ж хворий вiн, а вона б покинула його. Як же вiн сам бурлакою зостався б? Нi зварити, нi випрати нiкому. Про серце вже й не говорить Давид. Хiба легко? Два роки жили, любились. - А! та хiба ж я винна?! - аж у розпачi тихо сплеснула руками.- I Тихiн хiба не зрозумi╨, що серцю хоч i скажеш,- не послуха╨. Я ж знаю Тихона: ну, вiн пожуриться, трохи похмурий буде... Вiн же сам зна╨. А хiба ми ворогами б розiйшлись? Та я прибiжу до нього вранцi та й витоплю, i обперу, поки одужа╨... Жениться - удову з дiтьми вiзьме. Давид пильно глянув на не©. Вiн розгадав якось одразу всю ©©. Ще як сказала: "Вранцi прибiжу та й витоплю йому". Звiдки прибiжить? Десь близько дума╨ бути. Звiвся. А за руку Марiя схватила й благала - хвилиночку ще. Не будуть уже про це. I Тихона, коли так хоче Давид, не покине вона, тiльки посидить хай. Очi такi в не© благальнi й гарячi. Аж Давидовi обличчя зайнялося червоно. - Ну, що тобi? - аж кинув злий, не так на не©, як на себе: вiдчув, що слабне. - Тебе, Давиде! - палко пошепки Марiя.- Я не буду кидати Тихона, житиму з ним. Вiн i не знатиме нiчого. I дитина буде - не знатиме, думатиме, що його. Давиде, любий, нiчого менi - тiльки тебе! - i линула до нього- саме втiлене в жiнку благання й хотiння його. - Пусти, Марi╨! - Давид звiльнився i хвильний пройшовся по хатi до полу, назад. Марiя за ним тиха до полу пройшла. Стрiлись, розминулись. Потiм спинився раптом, обернувся до молодицi й сказав: - От що. Якби ми, Марi╨, з тобою в табунi бродили, тодi б i не балакали. А то ми живемо в громадi людськiй. А це - куди складнiша штука. Отже, давай оцю балачку залишимо. Хiба вiн схова╨ вiд не©? Iнодi чортзна-що в нього отак шарпонеться до не©. Це не ╨ розпуста. Але... багато тих "але"; i чуття в людини складнiшi, анiж у табунi. От сказати - що б тодi Тихiн? Чи хоче вона, щоб i в вiчi один одному не дивилися? I так ©х жменя, а й тi щоб перегризлись, як собаки. Та й потiм - хiба тiльки в цьому життя? Казав же вiн учора... - Давиде, ти повiриш менi,- подалась до нього жiнка,- от завтра б я почула пiд серцем у себе, уже завтра ти мене не пiзнав би. Ну, коли ж я гляну на оцю хату-пустку, душа в мене пусткою ста╨. Тиха Марiя й зажурена. Простягла руки, на плечi поклала парубковi. I вiн не прийняв ©х. Вже як сковзнули з плечей та за голову мiцно схватили, а тiлом усiм - колiнами, грудьми - хвильна до нього притулилась, i з уст розкритих гаряче дихання вдарило в лице,- тодi рвонув руки ©©, стиснув до нестями в сво©х руках i з болем одiрвав ©© вiд себе й незручно пхнув. Марiя похитнулась i боком ударилась об пiл. Аж застогнала - та не вiд цього болю. Давид широкими кроками пiдiйшов до лави, згрiб шапку i, не надiваючи ©©, не оглядаючись, вийшов iз хати. Як дверi грюкнули, Марiя ще кинулась очима. Об зачиненi дверi очi вдарились i впали додолу. Зiв'яла вся одразу якось. Груди ©© важко здiймались i тисла тiсна кофточка. Вона стягла ©© з себе, розiрвавши пiд рукавом, i кинула недбало на лаву; впала додолу кофточка рожева. Жiнка спустила немiчно руки низько межи колiн i головою аж до колiн похилилась. Кинулась, як удруге рипнули дверi. Глянула вже втомна, i враз на обличчi вже несподiвана радiсть виступила червоно. З полу не встала, а так i ждала, сидячи на постелi, притихла, з затамованим диханням. Давид кинув на лаву шапку i, не пiдходячи близько, сказав спокiйний, але хмурний: - Нас хтось, Марi╨, защепнув. Нiчого не сказала. Обличчя - як висiчене - нi рисочка на ньому не рухнулась. А тiльки вiдразу вся зблiдла. Опустила голову на колiна. Давид мовчав. Потiм мiркував уголос: - Ну що ж? Вiкна ж не виривати. Доведеться до ранку пробути. От такий жаль: хоч би було роботу з дому взяти.- В кишенi полапав - не було нiчого, викинув дома все з кишенi. Чи спати моститися? Вiн скинув шинель i помостив ©© на лавi до покутя. Тодi встала з полу Марiя. Пiдiйшла мовчки до нього, шинель прийняла й повiсила на стовпi пiд сволоком. Взяла потiм з полу Тихонiв кожух i помостила в боки на лавi i подушку перебила пухкенько - поклала в голову, застелила рядном. I так же мовчки пройшла до полу й сiла знов на постелi. На сволоцi Давид тим часом якусь книжку побачив. Дiстав - аж воно його ж, Давидiв, "Земельний кодекс", що Тихiн узяв почитати. Читаний уже, перечитаний Давидом, але вiн узяв-таки. Тодi лiг. Нi, пiдвiвся ще й скинув чоботи, присунув лампу собi на край стола й тодi вже лiг, не роздягаючись. Ще пiдвiвся на лiкоть. _-_ Лягай уже й ти, Марi╨,- сказав, як тiльки мiг, ласкаво,- пiзно вже. Голос його Марiю зогрiв - тiльки зiтхнула. Потiм устала, пiд комином у макiтрi помiшала опару i, сiвши знову на пiл, опустила руки на скриню, що бiля полу стояла, а на руки поклала голову. Так довго сидiла. I думала вона в цю одиноку нiч про щастя сво╨, таке ж просте й нехитре, що здавалось таким близьким, що ждала його з часинки на часинку. I думала про Тихона ще. Схудлий, хмурий стояв вiн перед нею, нелюбий. Здавив рукою груди й довго кашляв, потiм харкав iз кров'ю i дивився на не© змученим поглядом. Уперш сьогоднi в Марi© не було жалю. I вперше думка прийшла, стала за спиною й щось сказала над ухо стиха,- жiнка аж кинулась i одхилилась од не©. Тихо в хатi. Не шарудiв сторiнками Давид. Марiя пiдiйшла до нього - спить вiн. Прийняла з грудей книжку, поклала на стiл. Дивилась довго на його мужн╨, вродливе й сумне ввi снi обличчя. Потiм прикрутила лампу й пiдiйшла до полу, до незiм'ято© постелi, такою бiленькою на сьогоднi рядниною застелено©, i лягла тиха на не© ниць. ...Прокинувся вранцi Давид од голосiв у хатi. Вже розвиднялось. Бiля ночов на лавi сiяла борошно Марiя. А жiночий голос - iз-за столу не видно Давидовi чий - схвильовано говорив: - Та хоч буди його вже! Поки ранiш, менш людей хоч бачитиме, менш язиками плескатимуть. - Хай плещуть люди,- сказала Марiя,менi байдуже. Може, i ти, Килино, дума╨ш, що в нас що було з ним. Аж нiчогiсiнько! Видно Давидовi тепер - жiнка та одiйшла трохи од столу й за спиною Марi© неймовiрно хитнула головою, а усмiшка така в не©, мовляв, "найди дурнiшу!". А сказала: - I таке! Чого б я думала! -i зразу ж заспiшила: - Ой нiколи ж! Давай сито та побiжу вже. Марiя дiстала на гвiздочку пiд полицею сито й дала ©й. Та крутнулась i вибiгла з хати. Давид пiдвiвся. - Значить, радiо включено?- сказав з усмiхом. I Марiя з тихим усмiхом подивилась на нього довгим утомленим поглядом. I вся була блiда й змарнiла за нiч: не знати, чи хоч на часинку очi за цю нiч змежила. XIX Того ж дня й облетiла, як радiохвилями, всю Обухiвку сенсацiя: "Давида сю нiч iз Марi╨ю застали на мiсцi". Говорили жiнки про це, бiля колодязiв зiбравшися, вибiгши з хати горщик з тину зняти та через тин сусiдку побачивши... Факт, переходячи iз уст у вухо, обростав, набирав соку iз жiночих буйних уявлень, грав, переливався барвами. Говорили й чоловiки. Цi не смакували подробиць, як жiнки, а розглядали факт у самiй його iстотностi. Немало мудрих мужичих сентенцiй з приводу цього вилилось i з-пiд вусiв, i з голих ротiв, що на них iще й "молоко материне не обсохло". ...Надвечiр бiля кооперативу стояли гуртом дядьки. Спершу говорили про поважнi справи, поки не вгледiв хтось Тихона: виткнувся iз-за школи i йшов по вулицi з сокирою на руцi. (З хуторiв, знати, з роботи). Як порiвнявся з чоловiками, поздоровкався. Хтось вiдповiв йому, хтось - нi. А Гнида вищирився з глумливим смiхом i кинув у спину йому: - Ей ти, швидше хоч чапай! На гаряче саме попадеш! Смiх. Молодий Книшенко додав iще: - Мабуть, i досi в хатi смалятиною смердить. Смiх. Тихiн оглянувся - так, на нього всi дивляться й регочуть. Подурiли чи п'янi? Тiльки щелепами ворухнув iз ненавистю Тихiн i пiшов. Тодi хтось у юрбi зацiкавився раптом: - А як воно Тихiн на це подивиться? Гнида немов цього тiльки й ждав. - Не зна╨те Тихона хiба? -сказав повагом i певно.- Вiн тiльки збоку дивитись - тихий собi та сумирний, ану ж лишень розпали його. В тихому болотi, недурно ж сказано, чорти водяться. Попам'ята╨те мене, скажете,- брехав Якiв,- якщо мiж ними не прозойде яка драма! Ото он пiшов iз сокирою, що, дума╨те, не пiдстереже колись та не провалить голови суперниковi?! Ревнощi - це, брат, така штука, що з чоловiка може звiра зробити! I ще хтось: - А дуже просто! Хiба ж у Щербанiвцi не зарубав один сокирою обох - застав на мiсцi! - Отже ж! Побачите тодi! ...Як проходив бiля Пiвненка, той ворота справляв, гукнув на Тихона: - Це з хуторiв? - З хуторiв. - Ну, що ж там хуторяни? Пiвненко поклав пилку i, дивлячись на Тихона, витяг кисет i став закурювати. Тихiн пiдiйшов до нього. Встромив сокиру в дривiтню й закурив iз його кисета. Тодi розповiдав. Що ж хуторяни? Не всi й хуторяни однi╨© думки: куркулi - то вже звiсно, за них i мови нема╨. В Огиря все зборища збираються. А незаможники - у кого як земля. ╙ й з незаможникiв тi, що земля близько,- i не нагадуй ©м краще. А ╨ згоднi. Вiн оце аж два вечори з ними гомонiв. Заспоко©в ©х - вони думали, що обухiвцi аж пiд самi хутори гадають землi собi. ╙ такi, що й на виселок згоднi вийти. - Е, буде тяганина! Це - нiчого й казати! - мовив Пiвненко понуро.-Що ти хотiв, Тихоне, як сила отака проти! - Сила ©х, якщо як, то ось де!ляпнув Кожушний по кишенi завзято й дивився на товариша хитрувато примруженими очима.- Дума╨ш, як вдасть, так на них i управи нема╨? Нi, брат! Радянська влада - це влада наша, правильна!- Спитав, чи Давида не бачив вiн, тож то дома. Пiвненко мукнув якось, потiм сказав, що дома, бачив. А Тихоновi дивно вiдразу стало - на нього той глянув i немов знiяковiв, потiм одвiв погляд. - Чого ти? - Та... нехай сам узна╨ш. Тихiн пильно глянув на нього й занепоко©вся. - Та що там-бо, Андрiю?! Тому нiяково було. Вiн м'явся i то дивився на Тихона, то одводив очi вбiк. Врештi наважився, одвiв очi з товаришевого обличчя i, впершись ними в руду стiну повiт-чини, оббиту дощами, видавив iз себе: -Та по селу балакають: нiбито сю нiч застали його в тебе з Марi╨ю. Тихiн аж кинувся. Обличчя важко звiв з нерухомими на ньому очима, глибоко запалими, брови впали на очi. I остовпiв. Потiм - у руках ще курiла цигарка - пiднiс до вусiв, затягся жадiбно нею раз, удруге, аж осмалило вуса. Тодi кинув - зашкварчала вона на мерзлiй землi. А враз схватився за груди рукою, закашляв довго iз хрипом. Потiм вихаркався з кров'ю i мовчки пiшов. Гукнув Пiвненко вже вслiд йому: - Сокиру забув! Винiс за ворота й вiддав йому сокиру. А Тихiн не взяв ©© пiд пахву й на плече не скинув. Нiс у руцi за топорище. Повз Мотузчин двiр як проходив - i не глянув. А на його подвiр'© було пусто, як через перелаз переступив. У вечiрнiх сутiнях дивилась невелика хата темними вiкнами - ще не свiтилося. В хлiвi кувiкало порося, а в розчиненi дверi конюшнi чути було Марi©н гнiвно-ласкавий голос до коня. Видно, мiшку мiшала, а вiн лiз. - Тпру! Ой який ти! Дам ось!.. Який нетерплячий! - чути було, як поляскала по ши©. Тихiн похмурився. Так голос той ©©, такий любий та знайомий, шарпонув йому в грудях. Наче живе глянуло в мислi обличчя з подушки дружинине, й очi з тихим соромом i з коханням до нього. "Ой який ти!.." - а сама горнеться i обличчя хова╨ йому в груди. Щось обiрвалось усерединi в Тихона й наче в безодню впало, i обличчя з очима ласкавими, i немов за ними й вiн обiрвався i посунув униз, у ту безодню. А це хто пройшов через подвiр'я, хто зайшов у хату й став, як стовп, немов i не вiн це. Потiм кинув сокиру пiд лаву i ще стояв у кожушку i в шапцi посеред хати. Пройшовся важкими кроками, мов розмiряючи долiвку ними, до полу. Упав на подушки погляд,- одвернувся. Пройшовся до стола i довго стояв бiля нього пониклий. Потiм сiв на лавi й голову важку, що як не розвалиться од думок та од болю, обхватив руками, як обручами. Як довго так сидить - чи вiн зна╨? Пролетiло в уявi за оцей час життя. Як парубком iще теслював на хуторах i вперше зустрiв. Як мазали хату, свою вже. Як зустрiвся з Давидом радiсно! I давнi-давнi спогади вставали про ще юнацькi днi: у економi© за погоничiв, у лiсi в партизанах... Марили про який свiт хороший! У Тихона нова хата, а кидати думав i з Давидом та з iншими обухiвцями в Ганiвську економiю, в колгосп. Згадалося, тодi хтось з обухiвцiв крякав: "©в колгоспi - хто буде потом обливатися, а другий за начальника, жир нагуля╨ та тiльки молодиць псуватиме". Чи думалось отодi... Згадав про лист у кишенi й про газету. З якою радiстю нiс додому й дорогою все мацав: чи не випало. А тепер - мов то шмат цигаркового паперу. Згадав, що Марiя благала колись його, щоб курити покинув: у грудях у нього болить же. Тепер не скаже. Ех ти, життя! Нiяк не задушить! I вiн закашлявся довго i з болем. Тодi пiдвiв голову. У хатi зовсiм уже поночi стало. Пiд вiкном протупали швидко ноги чи©сь по мерзлiй землi. Грюкнули дверi сiнешнi, потiм хатнi рипнули. Увiйшла Марiя. Зараз бiля помийницi на лавi взяла кухоль i обхлюпнула руки, а тодi крутнулась, бiля кочерг на гвiздочку ганчiрку зняла й терла мовчки руки. Тихона не бачила, видно. I, як ганчiрку вiшала, зiтхнула вголос чогось важко. Потiм обернулась. - Ой! Хто-бо це? - аж злякалась i хвильне ступила крок, вдивилась у сутiнi на постать.- Чи це ти, Тихоне? I чув Тихiн, як важко вона задихала. Стояла все. Раптом крутнулась, згадала, що свiтло засвiтити треба. Шарила сiрникiв на карнизi, а нiяк не знайде,- де вона задiла ©х? Так i не знайшла. Хоч i чув Тихiн, як шерхнула була пачка пiд ©© руками на карнизi. Ну хай, ще видно, вона ось поросятi тiльки винесе, тодi засвiтить. Поночi бiля помийницi наготувала поросятi в цеберку й понесла. У Тихона у вухах лунав iще ©© голос стримано-хвильний. Угадував, яке в не© було зараз обличчя: мабуть, розгублене й зчервонiле, бо побоялася й свiтло засвiтити. Знову схилився головою. I чи довго, чи скоро вдруге рипнули дверi, i на цеберцi дужка брязнула бiля помийницi. Тепер Марiя зараз пiдiйшла до печi й узяла сiрники з карниза. Потiм узяла лампу на переднiчному вiкнi й пiдiйшла з нею до стола. Тихiн спитав, пильно на не© дивлячись: - Тобi сiрники? Чи ти вже знайшла пачку? Де вона була? - У зарiчку. Мабуть, ще як топила, то вкинула. I саме сiрника чиркнула - обличчя як вирiзьблене. Тихiн тодi з болем скривив губи з огидою в презирливу усмiшку й пiдвiвся з лави. Скинув кожушок, кинув на лавi й шапку. Сiв бiля лави на стiльцi. I вже потiм нi питав у не© нi про що, нi озивався. Марiя помiтила це й насторожилась. Може, сказав уже хто йому? Почувала, що й ©й якось треба сказати про те, але не знала як. Уже скiльки часу вiн у хатi, а вона не говорила ще. Хiба отак - мов тiльки оце здумала! Нi, чу╨, що обiрветься, що скаже не так, як хоче. I не знала - чи з жартом це сказати, чи з серцем. А! i чого вона отодi зараз, як поросятi мiшала, та не наважилась, i поночi ж у хатi було. А може, то так вiн,наморився? Чи в хуторах що недобре почув? Мовчання гнiтило, i вона так, аби що сказати: - Кiнчили повiтку Химцi? Тихiн хмуро такнув по паузi. А перше нiж сказав це, подумав iз злiстю: "Понаравилось! Ще б рада з дому чоловiка геть здихатися". Закурив i затягся жадiбно скаженим самосадом. Кашляв глухо й довго, з хрипом, i харкав, з болем i злiстю, на долiвку. Вечеряти вiн не хоче. I мити голову теж. Марiя подивилась на нього довгим поглядом. Що це з ним сьогоднi? Штучно-здивовано знизала плечима. - Ще нiколи такий не був! - Да, не був,- кинув цигарку й знов замовк. Згодом сказав: - Постели менi, ляжу я! Марiя метнулася вiд печi, постелила, як завжди, для двох. Аж наче зрадiла: мо, й справдi не зна╨ нiчого? Може, так, занедужав? Тихiн, не роздягаючись, лiг на постiль у чоботях на полу скраю. Одну руку пiд голову заклав, а другою долонею закрив очi й затих. Ще довго Марiя по хатi вешталась. Пiдбивала тiсто в макiтрi, поралась бiля печi. Але й вона нi вечеряти не сiла, нi чавуна з окропом з печi не витягала,- не мила в той вечiр i вона голови. Була тривожна ще, а десь на самiм днi в грудях уже пружилась радiсть. Весь день сьогоднi, як тiльки Давид пiшов, був вiн у мислi в не©, з мислi не йшов. Як живий стояв перед нею, любий до нестями. I в очах у нього - хiба ж не бачила Марiя, що в нього в очах? Як отодi, бiля полу, обхватила за голову, так стиснув руки ©й, i весь тремтiв, i весь линув до не©. А! вона зна╨, чого вiн стримався тодi. Лунають у вухах i досi його речi в ту нiч: "Коли б ми з тобою в табунi ходили, ми б i не балакали про це". Думала, ждала - здушить в обiймах. "А ми в громадi!.. Чи хочеш, щоб, як собаки, перегризлися..." О, вона зна╨: усе то Тихiн! Все через нього. I вперше в ту нiч думала без жалю про нього - хворого. Навiть хотiлось, щоб швидше... А потiм i вдень знов думала про Тихона. З тривогою ждала, коли повернеться, бо ще сама не знала, як його стрiне. Може, як стане перед очима, тихий i змарнiлий, з позападалими очима, з хрипом у грудях, може, буде його жаль. Удень вона сама себе не знала: i жаль було, але якось по-дивному - i жаль, i нi. Як смикала солому, на розвернений прикидок подивилась i думала з сумом про Тихона. В конюшнi, як коня ляскала ласкаво по ши©: "Хто тобою оратиме, коли Тихiн..." I не додумала, зiтхнула з сумом. А з-за конево© голови в темрявi конюшнi мов учулося - "стiй!" - голос любий, i з-за конево© голови його любе обличчя: держить за повiддя в руцi коня - новий хазя©н. Але все ж була схвильована й ждала чоловiка з тривогою. I тодi, в хату як зайшла... А зараз - нi вже. Оце дивиться - лежить вiн на полу нерухомо, i нiчого в не© до нього нема╨. Хоч би отак i вмер. Десь тiльки глибоко - тихий-тихий жаль. Не скоро вже чув Тихiн, як вийшла вона в сiни й засунула дверi. Ждав принишклий, з заплющеними очима, i було хвильно. Але ось чу╨ - пiдiйшла до полу, кинула якусь одежину в ногах у нього на пiл, тодi дмухнула на лампу й тихо лягла впоперек полу головою до стiни, у нього в ногах. У Тихона ще обiрвалося щось, i вiн востанн╨ подумав: "Так, все правда". Довго лежав нерухомий у тiй самiй позi i в думках невеселих. Марiя, може, вже спала. Може, вже й пiвнiч, чи вже й до свiту близько. Тихiн закурив помацки в темрявi й ще думав. А як кинув докурену цигарку додолу: "Отак i я, як оця цигарка докурена: тлiю з одбитими печiнками! Нiкому не потрiбний тепер! Ба - рiдний товариш... рiдна жiнка... Ну i нехай!" А вiн - недокурок. I стало вiдразу якось дивно байдуже. I втома, мов теплим важким лiжником, укрила. "...А Марiя в ногах i, мабуть, розкрита ж?" Вiн звiвся в темрявi, вдивляючись у бiлу постать Марi©ну в ногах. Гнiву вже не було. Була така надзвичайна тиша в душi. Мовчав хвилинку, потiм стиха: - Марi╨, чого ти там лягла? Жiнка не обiзвалася, хоч i знав же вiн, що вона не спить. А може, спить? Вiн пiдлiз на колiнах до не© i тихо в темрявi провiв ©й по обличчi долонею. Чув - об долоню черкнули, трiпнулись вi©. Вона звелась i кинулась неспокiйно, з неприхованою огидою: - Не здумай ще лiзти до мене! Геть-бо! Тихоновi кров ударила в лице й розлилась по ньому. Чути, захрипiло дужче в грудях,- нагадало йому... Звiдкiлясь iзнизу в груди з болем ударило. Вiн ще помовчав. Враз прихилився до не© близько зi скривленим обличчям i процiдив крiзь зуби: - У, ти! Дума╨ш - лiзу?! Марiю одкинуло назад не чутою ще нею вiд нього такою страшною лайкою. Швидко й важко дихала, нестямно дивлячись на нього в темряву. I з темряви ©й до очей наближалися великi чорнi западини Тихонових. - Ти дума╨ш, що я не знаю нiчого? Я знаю все! Одхилилася ще Марiя, i голос, зриваючись: . - Що ж ти зна╨ш? - Усе! Пауза. - Ну, i знай! - сказала, наче з викликом. А вiдхилилася ще - боялась, що вдарить. Аж зовсiм лягла горiлиць, спираючись на одкинутi назад руки. Тихiн близько над нею. Хоч нiч, а бачить кожну риску на ©© напруженому обличчi. I все воно таке чуже й таке знайоме. В груди хлипнуло, мов прорвало загату, не знане ще нiколи до не© почуття: до сво╨© жiнки в першу нiч по ©© зрадi, в першу нiч, як одiпхнула. Самому гидко, .а не може. Уже схватив за плечi: - Лягай сюди! Раз ти така... Марiя шарпнулась i вдарила його в лице. Кинулась iз полу, та рука - хап ©© за руку, а друга, розтопiрчена, в груди Марiю вдарила, аж ©й дихання забило, по головi... i як упала з полу - ще й долi... Хiба вiн зна, що було долi? От сидить на лавi розхристаний, важко дихаючи, з пониклою головою. За вiкном уночi - з пiснею молодь повз двiр. За повiтку зайшли, видно, бо тихше пiсня. I стихла. Чути стало, як на долiвцi бiля полу в темрявi щось билося бiле, розпатлане й тихо стогнало. XX Тiльки стало на свiт благословлятися, ще iншi хати сонно плямiли темними вiкнами (бо недiля ж i вдосвiта не вставали), а в Мотузок у хатi вже всi були на ногах. Батько, взутий уже, щось за пакуночок, в папiр загорнений, бережно поклав у спiдню кишеню бокову в пiджацi. Христя сказала: - Та ховайте як слiд. Бо тепер на ярмарки такi митцi з мiста на©здять, що незчу╨тесь, як i витягнуть. - У мене не витягнуть! -сказав батько певно, але ще й поверх пiджака помацав рукою грошi. Одяг зверху свиту й пiдперезався туго паском. На шию башлик старенький. Мати скибку хлiба в чистеньку ганчiрку загорнула й поклала йому у вiдлогу башликову. Ще щось хотiла сказати, та чи не насмi╨? А врештi наважилась: - Може, грошi зостануться, набери ти Христi хоч абищо на кофтину. Дiвка ж таки! А Христя, зчервонiвши: - Та, мамо, хоч би на коняку вистачило! - Хоч i знати було по очах, як же хотiлося ©й на кофточку ситцю веселенького! Такого, як ото Галька пiвнiвська набрала собi в кооперативi. Батько сказав: - Нехай уже колись. Як трохи на ноги станемо. Вiн узяв затим у кочергах батiжок i пiшов iз хати. I всi пiшли проводити його. Навiть дiти побiгли, босi й розхристанi. - А, лишенько! Ну, куди ви, голiсiнькi? - завернула ©х мати була строгенько, та згадала щось i подумала: "Хай, i дiтям треба" - i вже ласкаво ©м: - Хоч у черевики повступайте, встигнете! Докiйка вернулась, а Петрик тiльки матерi "такнув" i пiдскоком босий по бiлому морозу вже аж бiля загону. У загонi батько налигав телицю i вивiв. Бiля колодязя зарипiв звiд, витяг у корито Давид свiженько©. Напилась трохи. А мати пiдiйшла до не© й тихо гладила рукою. Два роки жила в них. Два роки доглядала, радiла - корiвка, думала, буде... - Хоч не продавай же, старий, рiзникам. Продай у двiр якому дядьковi. Скажеш: з-пiд корови якономiчесько©, з-пiд нiмки. Батько: -Продамо-хто купить. Ну, помагай бо',- цьвохнув батiжком i повiв iз двору. Ще й за ворота вийшла мати. На дорогу, мерзлу, грудкувату, ще не накочену, похитала головою: - Як вона й дiйде до то© Щербанiвки. Нiде ж не була ще в далекiй дорозi... Як зайшла в хату, Христя вже розпалювала в печi. Почала й стара на борщ лагодити. Давид сидiв кiнець стола, рився в книжках i виписував якiсь цифри, помiтки на клаптику паперу (мав же сьогоднi в хатi-читальнi робити доповiдь про мiжнародне становище, то й вибирав цифри i складав конспект). До виступу свого вiн ставився як-найуважнiше. Бо - зумi╨ зацiкавити з першого разу, тодi вже - пiвдiла. Тому так рився старанно в книжках, забувши все навколо. I як розвиднiлося вже зовсiм та погасили лампу, тiльки повернувся й пiдсiв до вiкна i знов за сво╨. Вже аж коли витопили, мати сказала: - Ось годi вже тобi, Давиде. Усе з тими книжками. I як воно голова не заболить стiльки читати. Може, вже обiдати будемо? - Хоч i обiдати. Всi були дома, бо в церкву вiд них нiхто не ходив- безбожники. Ще мати хоч у пiст таки говi╨ раз i Докiйку зводить. А вже старий та молодi, навiть нащо Петрик, а й той: "Народ затемнюють тiльки церквами тими". Мати похита╨ головою, пожурить нежурно сина, а сама: "Бог його святий зна╨!" В кутку, як ще тридцять лiт тому, висить "спас" i "матiр божа" - благословення. Од часу полиняли, зчорнiли вони, i тьмяно виступають ©хнi сумнi обличчя. Скiльки - без числа хвилин, як усi злити в одну,- цiлий рiк iз свого пiввiку, нi на мить не одхиляючись, промолила ©х, згорнувши в покорi натрудженi руки. I що ж дали вони? Поки вже дiти, махнувши рукою на них, та не пiшли самi... тепер хоч молилась стара, та не до них, не до богiв, а до тих згаслих у минулому болiв, i мук, i надiй, що десятками лiт пiзнiми вечорами, раннiми ранками з очей сво©х украпляла в зчорнiлi дошки. Може, тому й обличчя на них такi рiднi й сумнi?.. Обiдали - саме люди з церкви рушили. Знати, це ще не скоро зберуться в хату-читальню. Поки пообiдають. Але Давид зараз же, вставши з-за стола, почав збиратися. Треба йому затим ще до Тихона зайти. Ну, а Христя до дiвчат забiжить - запнулась. I разом вийшли. XXI У Кожушного в дворi перше, що кинулось Давидовi, це - в хлiвi кувiкало на весь голос порося, а з загороди через хвiртку дивилась тоскними очима корова, потiм витягла шию й ревла, аж сумно. Чи голодна, чи ненапо╨на. Дверi сiнешнi стояли вiдчиненi й хатнi тiльки прихиленi, а не на засувi. А як зайшов,- посеред хати Тихiн у кожушку, розстебнений i без шапки. На Давидове "здрастуй" вiдповiв глухо, мов то в пустiй хатi луна вiд Давидового ж голосу. Потiм узяв шапку з лави й рушив до дверей повз парубка, на нього й не глянув. Давид здивований схопив Тихона за руку i спинив. Той не вирвав руки. - Що з тобою, Тихоне? Тихiн глянув хмуро на товариша й одвiв погляд - упав десь у куток бiля помийницi. Давид пильно, з неспоко╨м дивився на нього: зблiдлий i ще мов дужче запали очi. В хатi бiльш нiкого не було. Блиснула догадка. А як тiльки Давид оглянув хату, побачив постiль розкидану на полу, збиту солому бiля полу, то вже не мав сумнiву, з тривогою казав Тихоновi: - Ти здурiв, Тихоне! Бив Марiю, мабуть? Тихiн важко глянув на Давида хмурими очима, i в них блиснула й до нього зненависть. - Ну?! Давид журно хитнув головою. Тодi Тихiн вирвав руку й пiшов до дверей. А вслiд йому Давид палко: - Та, Тихоне! Брехнi ти повiрив ото! Тихiн спинився бiля порога й пильно глянув спiдлоба. Давид подався до нього й заговорив, сумовито й гаряче дивлячись на нього. I не думав, i не гадав нiколи вiн, що Тихiн отакий легковiрний: хтось белькнув дурним язиком, а вiн уже й глузд втратив. Ну, защепнуло якесь падло ©х позавчора ввечерi. Але чи ма╨ вiн його, Давида, за товариша, чи слово для нього його, Давидове, не полова? То хай чу╨: вона отам на полу всю нiч спала, а вiн отут на лавi. I в думцi в нього не було. На його обличчя довго й пильно дивився Тихiн. Чи чув що, бо весь був в очах, жадiбно ловив, як ворушились Давидовi уста, рвучи слова, як погляд, одвертий, i ясний, i трохи з докором, лився теплим промiнням крiзь його очi аж у груди. Чув, як одтавало серце. I перше, чим стукнуло, ламаючи рiвний ритм, це радiстю, що глянула з очей запалих. Мовби загубленого безвiсти товариша раптом зустрiв i про загублену (лiта тому, дарма що одну нiч) безвiсти любу дружину звiстку принiс вiн: що жива, що любить. Раптом здригнулись риси й застигли в невимовнiй муцi, а з грудей глухо i з стогоном вирвалось: - Що ж я наробив? Чом вiн, Давид, учора ввечерi - де вiн був? Як тут у хатi ©х було дво╨ та третiй, сатана, пiдiйшов iз-за спини й над ухом прихилився. А до не© пiдбiг, мабуть, та цитьнув. - Ну, вже ж Марiя казала, невже ти ©й не повiрив? - Давид це. Тихiн замислився, згадав Марiю вчора. Ще пiдозрiло глянув на товариша. Нi, Давид не бреше. Так, як брешуть або ховають щось, не дивляться ясно. I вiн розповiв Давидовi про все, як було вчора. Найперше - це така б, здавалося, дурниця, сiрники шукала на карнизi, щоб засвiтити, не знайшла. А чув же, як шерхнула пачкою. Це щоб не свiтити ©й. Нащо це було ©й треба? Ще Тихiн задумався. Давид його заспокоював. Казав, що, може, й хвилювалась молодиця. Це просто у вдачi людини. - А ти ©©, бачу. Тихоне, бив? Де це вона зараз? Тихiн поник головою. Не зна╨ Тихiн,. де вона зараз. Уночi, вчора, зна╨ ще, бив на полу, i як же бив ©©!.. Скотини не бив отак зроду. Потiм упала додолу вона, далi - не зна╨ вже. Так наче сниться йому, що сидiв вiн уночi, а вона билась на соломi й стогнала. А коли встала? Де подiлась? - не зна╨. Може, саме тодi, як, на стiл упавши головою, лежав... i до самого свiту отак. А глянув - не було вже. А це ще й з хати не виходив. Та почув уже - корова реве: нi давано ж у нього ще нiкому, нi наповано. - Та це пусте, Тихоне! А от що з нею сталося? - Пiду, може, простить! Ну як же розум втратив! - сказав Тихiн.-А вона, мабуть, у сестри Лукi©, на тiм кра© села живе. Якщо в сестри, то добре. Треба зразу ж сходити та розповiсти ©й усе. Це сьогоднi ж треба буде зробити. - Ну, а на хуторах же, що там? - по невеличкiй паузi спитав Давид. - Та в хуторах добре, Давиде! I гостинець тобi ╨. Вiн розстебнув кожушок i витяг iз боково© кишенi пiджака клейончастi палiтурочки вiд записно© книжки, дiстав звiдти "облiкову картку" на коня i з не© вже клаптик паперу, згорнений учетверо. Подав Давидовi мовчки, тiльки очима пильно дивився трохи примружено. То був лист Кушнiренкiв з допру. Давид жадiбно вп'явся в нього вiд слова до слова. Хмурний, потiм аж блиснули очi. - Тихоне! Ти зна╨ш, що це ти принiс? Тихiн - примружено з усмiхом, i мовчить навмисне. - Оце, брат, ©м - капут! Оце та ниточка, що до клубка доведе: тут i фiнагента, що вбито, згаду╨, i конi... Прiзвище одiрване саме Кушнiренкове - скурив Iлько, видно. Ну, то, брат, на те й наукова експертиза ╨. Тi взнають, хто писав. - Казав, щоб нiкому,- та╨мно й хмуро сказав Тихiн. - Ну, ясно! Давид мовчки й обережно сховав листа аж пiд шинель, аж у спiдню кишеню пiджака й весело тодi Тихона по плечу вдарив. - Тепер живемо, Тихоне! Ну, а зараз скотину нагодують та й у читальню. Нi, ще Кожушний з кишенi витяг газету. На хуторах дiстав. - Оце до речi, за яке ж число? - найперше кинувся Давид, але Тихiн сказав: - Не туди, Давиде, дивишся. Дивись он там, де "Селянське життя". Давид перегорнув газету й глянув на ту сторiнку, що Тихiн вказав. I враз аж загорiвся вiд радостi, вiд несподiвано©: в газетi був надрукований його перший допис, що вкинув на поштi ще зараз по при©здi. Говорилось стисло в ньому про життя в глухiй Обухiвцi, за паровий млин, що в КНС Матюха з компанi╨ю вiдвоював. Про п'янство голови й про п'яний розгул. Все було надруковане, вiд слова до слова. Давид, хапаючись, ковтаючи слова, перечитав усе, потiм одiрвав очi й на товариша радий i зчервонiлий глянув. - Сьогоднi й прочита╨мо! - казав весело.- Хай знають, що не в нетрях десь живемо, а в радянськiй республiцi! Тихiн закашлявся тодi i, може, через те не сказав нiчого. Потiм удвох вони подавали худобi. Ще порося кувiкало, як уже були до ворiт пiдiйшли. Тихiн вернувся в хату й через хвилину винiс йому у цеберцi. Схлюпнув потiм на руки з корита бiля колодязя й догнав Давида вже на вулицi. Той пiджидав i, ще ждучи, посмiхався вже чогось. А як пiдiйшов ближче Тихiн, сказав веселенько: - А в тебе вже, Тихоне, й пика в дертi! Це ж iще тiльки поросятi винiс! - Та невже й на пицi ╨? - Тихiн витер лице заполою кожушка, а тодi зiтхнув, уронив невесело: - Ех, як-як, то не тiльки пика в дертi буде, а й голова в тiстi! Iшли потiм i мовчали. XXII I просто на вулицi бiля хати-читальнi, й на ганку вже людей було чимало. Бiльше мододь. На вистроченi узорнi груди святкових свиток повиставляли дукачi дiвчата, а з-пiд квiтчастих хусток маковiють обличчя на сонячному морозi. Хлопцi з-пiд шапок повипускали кучерi. Гамiр, смiх, голоси... А над усiм - насiнням, як коники в травi, трiскотять. I на землю лушпиння цвiтом бiлим сиплеться. Бiля ганку стояв гурт чоловiкiв, бороданiв. Саме дядько Гордiй щось у колi ©х промовляв. А скоро вгледiв Давида з Тихоном, як тi пiдiйшли, спершу пильно був глянув на обох i чомусь зрадiв. Сказав весело: - Ну, Давиде, хоч стiни розпихай! Уже i в хатi повно! Хтось iз гурту застерiг дядька Гордiя в жарт: - Хоч не лякай, Гордiю. А то вчора ремонт зробили, а ти вже й стiни розпихати? Ще одкинуться! - I вони тут, прийти зволили,-стиха й навмисне важко, мов не сказав, а викорчував iз себе молодший Пiвненко й хитнув головою на ганок, де на лавцi сидiли: Гнида Якiв, Книш, крамар i iншi з ©хньо© компанi©. Стояв на ганку й Тягнирядно iз здоровенним костурякою в руцi. Матюхи тiльки те було. - Що ж, прийшли - хай послухають,сказав Давид,- тим паче, що й послухати буде що! - Може, ╨ що? За Давида Тихiн вiдповiв, стояв ближче до Чумака: - ╙, в газетi, в "Голосi працi", пропечатали за них. Селяни зацiкавились. Але Давид сказав, що заразом хай уже прочита╨ в хатi. Тодi запихкали дужче цигарками, докурювали й потiм повалили за Давидом та за Чумаком, потовпились через запруджений ганок у хату. Якiв Гнида вслiд ©м, струснувши лушпиння з полушубка на помiст, кинув з насмiшкою: - О, культпросвiт пошвендяв! Але це було зовнi. А глибше десь - спершу дивування, далi аж неспокiй ворухнувся: бачив, що вдвох прийшли з Тихоном - разом! Що за чортовиння отаке! Невже й жiнка не помага╨? А план же його як тепер буде? Вiн так у задумi й пiдвiвся i з Книшем, Тягнирядном та з iншими пiшов за ними в дверi. Чув вiн, що газету стiнну якусь будуть зачитувати, ну, треба й йому: "Може, доведеться й закрити цю лавочку". В хатi не як було й повно ще. То дядько Гордiй просто недооцiнив ©© мiсткостi. I тут, як i надворi, лузали насiння, курили, аж дим уже коромислом, i балакали шумно. I що при╨мно вразило Давида - це те, що були в хатi й бороданi, й ж