у, щастя тво╨, що ти не зна╨ш! I намотай собi - знайдеш листок який, не тич свою морду, а хазя©нам оддай! Кинь його, Оверку, к чорту! Та вмийся ти, сопляк, i щоб нi гугу нiкому! Чув? На тiм Матюха з Тягнирядном i покинули Iлька. А як зайшли в хату, Сахновський скривив до Матюхи обличчя, сказав незадоволено: - Ти знов, Корнюшо, дурницю, мабуть, якусь впоров? Матюха образився. - Нiяко© дурницi! А допитати треба! Чи як по-тво╨му? Вiн подiлився наслiдками свого допиту з товаришами. Нiчого не зна╨ Iлько. Ну, а що лист у Давида, про це не може бути й мови - ясно. Отже, до дiла тепер. Що з ним робити i як? Гаяти й часинки не можна. Почали над цим мiркувати. Була зайшла Огириха - вечеряти несла. Але зять так потурив ©©, що аж на порозi спiткнулася: не до вечерi ©м тепер! Морщили лоби й говорили багацько й гаряче. План ухвалили врештi Матюшин та Гнидин. План бiлими нитками шитий, але -хай. Хто там доскiпуватися буде. Тут аби як здихатися, то здихатись, а там уже й Льоньцi робота буде. Тi два не дуже небезпечнi. Ну, а Мотузцi шлях хiба до шелюгiв, а далi йому шляху нема╨. I це небарно. За цю нiч не вспiють - за он ту обов'язково треба. Не доки ж його. - Да, волинити нема чого,- погодився й начмiлiцi©.- а на цей час треба пильно за ним стежити, щоб часом не втiк. День i нiч ока з нього не спускати. А то ми - зараз оце сидимо, а вiн уже, може, й подався куди. Матюха од самого цього припущення схватився з стiльця стурбований i зараз же почав одягатись. I Якiв. З ними й Тягнирядно ©хатиме. Почав одягатись i начмiлiцi©. Огиренко Iлька погукав надворi, але вiн не вiдкликався. Так i довелося самому та з рудим мiлiцiонером запрягати конi Льоньчинi. А Матюха сам свого загнуздав, i сiли втрьох у бричку. Ще гукнув щось Сахновський од порога,- не розчув Матюха й уже не перепитав. Смикнув за вiжки - аж вороний храпнув i об дугу головою вдарився. А тодi шарпонув з усiх чотирьох i скочки вилетiв у розчиненi ворота, в чорну нiч. XXVI Марiя все ще й досi жила в сестри Лукi©. Пiсля то© ночi про Тихона не могла згадувати, щоб не здригнутися од образи та вiд зненавистi до нього. I тодi ще в недiлю, як поверталася з сестрою та з Нюркою додому, а Тихiн догнав,- лише блиснула на нього гнiвно очима, а й словом до нього не обiзвалася. I в хатi-читальнi тодi - зна╨ одна лише Лукiя, який то смiх був у не© та веселiсть. Бо нiхто ж не бачив тих синякiв у не© на спинi, на грудях. I тiльки Лукiя бачила потiм, як прийшла вже додому,- упала на пiл ниць Марiя й ридала, як ще нiколи, мабуть. До самого вечора. I свiтла не свiтили в той вечiр. Лукiя тiшила сестру. Говорила, що життя ©хн╨ ще наладиться, що - кого чоловiки не били замолоду? - i проганяли, а потiм одiйде, скучить - сам ще й просити прийде. Марiя аж стогнала тодi: - А, Лукi╨! Хiба ж я того!.. Було поночi в хатi, i не бачила Лукiя обличчя сестриного, як та звела його од подушки. По голосу чула лише всю ту журбу й одчай Марi©н, i по голосу знала, що очi заплаканi й скорботнi в не©. Казала тодi, ламаючи руки: - Лукi╨, ти зрозумiй: прийшли вдвох, мов нiчого не сталося. Був i глянув, та враз i одвiв очi. I потiм, як говорив вiн з-за стола, очей вже не зводила з нього, а вiн хоч би раз глянув. Для кого ж я пiшла? Для кого синяки забула й смiялась? Лукiя зрозумiла ©©, аж чомусь зрадiла немов. - Ой яка ж бо ти дурненька, Марi╨,ласкаво журила й гладила рукою по головi,- чого ж ти ранiш не сказала менi, не призналася одразу? I не плакала б оце ти! Хiба ж я не бачила, який Давид був отодi, хiба не знаю, чого такий був? Що прийшли разом з Тихоном - ну, що ж тут такого? Не тiльки жiнки хитрi, а хитрими й чоловiки бувають. Ось подивишся - все буде гаразд! Вона довго ще говорила з сестрою, тiшила ©©, розповiдала випадки, подiбнi до цього, що вона знала ©х. I навiть про свого щось небiжчика замолоду розповiла. А про Давида - правда: куди Тихоновi до нього. Та, може, й умре незабаром. А чи нi - i так Давид вiзьме. Але ж треба часу виждати. Бо все ж таки - товаришi вони з Тихоном i за одним дiлом iдуть, так зараз одверто не наважиться. Можна буде поки що й тихенько собi любитися. Чи до них прийде коли увечерi... По паузi задумана казала ще Лукiя: - Хто його зна╨. I Тихiн - дивитися на нього, то хiба до весни дотягне. Хата ж нова - удвох же мазали, i господарство сповна. Якби вмер, прости господи, краще б було. Ну, а хто ж його зна╨? Того ж вечора були з Марi╨ю в баби Упирки. На картах випало: "Ранньою дорогою - радiсть. Дума╨ про не© трефовий якийсь, та ╨ в нього ворог - чирвовий король. Зле дума╨, i от - труна випала". На короля чирвового кинула баба Упирка: "Хвороба. Ну, а нiчого, одужа╨. Казьонний дiм, мовби тюрма, чи що, ранньою дорогою рипав. Якийсь обман". Марiя жадiбно, не зводячи очей, дивилася в сухе, поморщене обличчя столiтньо© баби, на ©© запалий беззубий рот - як вона, шамкаючи, випускала слова. I кожне слово, як птах, жiнцi об серце крилами черкало. Ще згадувалося мимоволi, як отодi колись Лукi©, ще пiд вiйну германську, ворожила Упирка i вгадала ж, що вбито ©© чоловiка. I ще кому не ворожила - все вгадувала. От про конi - розповiдають же, що вгадала: що одну - знайдуть у ярмарку на схiд сонця, а тих, хоч шукають хай, хоч не шукають - на картах випало: пропали. Тому й жадiбно ловила молодиця кожне слово, i кожне слово було таке вiще й значне. I все - мов у душi побувала в Марi© - вгадала. Думала: тюрма? Може, з Давидом що-небудь зроблять. То блiдла, то заливало лице кров'ю. А на ранок Векла, дочка бабина, вдова, колишня красуня й "скусителька", як казали про не© обухiвськi жiнки, а тепер - самогонщиця, шепотiла молодицi: - I дурна будеш, як з ним ти не зiйдешся! Давид гарний же який i... од цього одразу дитина буде,- смiялася i говорила ©й стиха соромiцькi слова, аж Марiя почервонiла.- Я бачу! Менi ти повiр! I говорила ще - а! що там говорити. Житиме раз, i молодiсть - одна, не встигне оглянутись, як уже сивина в волоссi, як ось i в не©. Ех, що, якби ©й це, Веклi, таке щастя траплялося, як вона молодою була! Не подивилася б! Сто©ть на дорозi - зiйди! А нi - турнула б! З хатини вiд апарата Хома, приймак Веклин - бiженець, теж, знати, до карт прислуха╨ться. - Од такого всього жди! Тюрма недурне випада╨ - на картах дурно не випаде. Ну .що ж -Марiю тодi замiж оддамо за трефового. Ох i погуля╨мо ж! ...Була й на другий день Марiя в баби Упирки. I вчора ввечерi допiзна. Коли-то Якiв з Тягнирядном прийшли, а й ще ж сидiла. Як додому вернулась, Лукiя вже спати лягла. А сьогоднi це пряла Марiя, задумана й стривожена. I все ©й чомусь рвалась нитка. З Лукi╨ю майже зовсiм не балакали. Та пробувала, але сестра вiдповiдала ©й з неохотою й iнодi невлад. Про вечiр учорашнiй не розповiдала зовсiм. Тiльки все думала щось над гребенем та все кiнця шукала в шпульцi. Надвечiр Лукi©на дiвка Ониська прийшла з крамницi - не було гасу на вечiр, то ходила. Розповiдала, що людей багацько в кооперативi. Казав Якiв, що матерiя подорожча╨. Набирав ©хнiй Филька й той другий, жонатий, на костюми собi найдорожчого. I Векла набрала собi й Нюрцi. Був i Давид з Тихоном, з людьми там. Казав - брехня, не подорожча╨. Та як зрiзались були з Гнидою. I Тихiн потiм устряв, а Якiв на нього: "Чия б гарчала, а вже б твоя мовчала. Пiд суд тебе треба - жiнку он як свою побив! Поневiря╨ться в чужiй хатi. А ти, як той барон,- другу вже, мабуть, шука╨ш. Безвинно побив жiнку. Хай он i Давид скаже. Що якийсь дурень защепнув",- казав, що просила нiби Марiя i його, Якова, щоб звести з чоловiком. Та вiн радив позивати, а не миритися. - А що ж Тихiн? - аж зата©ла подих Марiя. - Мовчав Тихiн. I згадалось чомусь iзнов Марi©, вчора - вночi - збiгав Якiв кудись i принiс... I може ж отаке трапитись, мов навмисне: колись ще дiвкою, саме як з Тихоном зустрiлися, було в не© на кофточцi святковiй отаке - на сiрому полi квiточки рожевi з зелененькими листочками... Лукiя перша по довгiй мовчанцi сказала: - Та й правда - доки ж його? Треба скриню забрати, а тодi вже чи в суд, чи куди. Марiя старанно тягла нитку з мички. Вже сутенiло, в хатi. I сказала вона, не боячись, що на обличчя глянуть, а все ж чомусь схвильовано: - То все дурницi! I що ми ото балакали з тобою, Лукi╨... Тихона я не покину! Сьогоднi пiду! Тi двi аж оторопiли. Але нi одна чомусь не знайшла нiчого сказати. Тiльки вже згодом Лукiя задумано мовила: - Воно й Тихiн чоловiк нiчого. Прожила ж два роки. I на картах випало, що хоч i хворий, а видужа╨. Тодi Марiя встала з-за прядки й почала додому збиратись. Але пiшла пiзнiш, як саме нiкого в хатi не було: Лукiя до корови пiшла, а Ониська -по топливо. Напнула сестрину Марiя хустку велику картату, у сiнях у кошелi взяла свiй клуночок захований, невеличкий, пiд хустку й схвильована вийшла. I Лукi© в загiн забула гукнути, що йде вона. Але та сама вгледiла й спитала, куди вона. -А йду ж! - i не оглянулась, i нi слова бiльш не сказала. Пiшла глухими вулицями низом поза левадами - щоб хоч люди не бачили та не смiялися: iде побита, некликана до чоловiка. Проти свого двору звернула з вулички й через леваду зiйшла на свiй город. Побачила - топилось у хатi. Аж спинилась була й не знала, що ж ©й робити: це хтось iз чужих ╨. Але, повагавшись, рушила несмiливо до хати. В хатi свiтилось, вже й видно в переднiчне вiкно - огонь у печi палахкотiв. З людей нiкого не видно, i голосiв не чути. Сiнешнi дверi стояли одчиненi. Марiя нечутне, як тiнь, попiд стiною прокралася й шмигнула в сiни. А серце ©й так закалатало, аж рукою груди стиснула i мить не знала, що ж ©й тепер. Мить така тяжка й довга. Врештi мов аж здригнулася - поклала хустку картату нащось теж на кошiль. Потiм оддихалась, немов на гору бiгла вона, а не йшла, крадучись, навшпиньках, i одчинила дверi. Тихiн з засуканими рукавами по лiктi щось мiсив у ночвах на лавi. Як тiльки рипнули дверi, став i повернув голову, та так i остовпiв. Од порога Марiя ступила крок i зараз немов угрузла в долiвку. Тiльки дивилась, блiда, глибокими западинами очей. А потiм ступила ще крок i схвильовано, немов жартуючи, й ласкаво до Тихона: - Ах ти ж, куховарю нещасний отакий! Тихiн почув у ©© голосi i сум, i жаль, i хвилювання. А обличчя почервонiле до нього з болiсним усмiхом. - Ну де-бо ти взялася?! Витяг у тiстi руки з ночов. На не© радiсний дивиться. Що руки в тiстi,- а то б схопив, таку любу й таку ждану й неждану. - Помий он хоч у чавунцi,- сказала Марiя i вже рукава засукала. Раптом згадала щось, одкотила рукава. Крутнулась по хатi. Прядка так i стояла, не винесена з хати. Марiя немов зрадiла ©й, швидко пiдiйшла до не©, покрутила i з усмiхом негарним, штучним оглянулась до чоловiка. - А я думала, що ти вже й прядку мою викинув. Тихона смiх той аж од чавунця звiв. Вiн подивився пильно на жiнку, й жаль йому. Хiба вiн не зна╨, що не смiх у не©. Ще й не балакали ж вони, ще ж дума╨, що вiн i досi отак про не© дума╨. А молодиця вже й шпульку зняла, дивилась - так i не допряла. Потiм рвучко шпульку на лутку поставила i знов крутнулась i мов оце тiльки згадала: - Бач, поки це взута, мичок треба з горища зняти.- Вона вже на порозi. А вслiд Тихiн: - Там же драбина не сто©ть як слiд, упадеш. Ось я подержу.- Але Марiя поспiшно: - I таке, чого б я впала? Скiльки лазила! - А все не йшла чомусь, сказала,- он краще топлива хай побiжить та внесе швиденько. I ждала, аж поки Тихiн одягся, та разом i вийшли з хати. I коли вернувся Тихiн, не було ще Марi© в хатi. Вiн бiля припiчка кинув в'язанку соломи, а носилки винiс у сiни. Прислухався на горище - не чути нiчого. Тодi згадав одразу, яка чудна Марiя сьогоднi й незвичайна. Догадка страшна блиснула в головi... "Ще ж i вiрьовка саме на бантинi, де сало висiло". Вiн швидко пiдiйшов до драбини й гукнув на горище: - Марi╨! Тиша. Швидко по драбинi Тихiн, а з горища раптом голос сердито, мов то не Марi©н. - Ну, чого ти лiзеш! Чого ти репету╨ш? На ось мички. Тихiн мовчки взяв мички в не© i злiз додолу. Аж iзнiяковiв i за догадку оту свою дурну - i таке ж залiзе в голову! - i за ©© грубе "чого ти лiзеш?". Подержав драбину ще, як злазила, а тодi в хатi кинув на лавi мички. Марiя щось пильно розглядала,- аж до лампи пiдiйшла, похвалила-таки плоскiнь свою навмисне голосно, щоб i чоловiк чув. Але й це все якось мов завчене говорила. Потiм укинула в пiчурку ©х i вже в той вечiр за них не згадувала й прясти не сiла. Поралася з тiстом довго. Тихiн галушки був собi замiсив. Призвела ©х до дiла. Потiм учинила на хлiб на завтра, на раненько. Тихiн на лавi сидiв i не зводив iз не© очей. I розповiв усе вiн ©й. Винився й клявся, що надалi, коли хоч пальцем торкне ©©,- руку собi одруба╨. Марiя над дiжею схилилася й не дивилась на нього. Розповiдав, що вiн - хiба ж знав отаке! Вже як Давид прийшов та розповiв, як було. Це дужче Марiю цiкавило. Аж була щось спитала в Тихона. I як той вiдповiв, почула гаряче в грудях: "Вiн не сказав усього Тихоновi, що цiлувала, що нападалась на нього, змовчав". Зрадiла Марiя, i не того, що Тихiн не взнав про те, а вiд того, що Давид змовчав. I далi вже, хоч слухала чоловiка, не чула, бо вся була десь в iншому свiтi, де була вона та ще хтось, а Тихона не було. I пiсля вечерi не сiла прясти Марiя. Тихiн сходив ще до коня - вiвса йому засипав. А в хату внiс хустку картату й поклав на столi ©© мовчки. I був уже, аж поки й спати лягли, похмурий i винувато-ласкавий до Марi©. Навiть i лiг якось несмiливо поруч iз нею. Як закурив i кашляти став, дивилась широко розкритими очима в темряву й думала про карти бабинi Упирчинi. Випало, що й хворий, що й видужа╨. I тюрма випала... На цiм найдовше Марiя й крутилась, мов у зачарованiм колi. Те все ж потому було, а спершу ж випало. I як випало, ще ж тодi нiчого не було, i в мислях не покладала. I бач - раз випало на картах - ╨. Значить, правда. I те все - "серце заспоко╨ трефовий" - правда. Але що зараз у жiнки з серцем, що його шарпа╨, як пазурами,- в кров? I плакала в ту нiч, одвернувшись до стiни й придушуючи ридання. Але це як була глуха нiч, як Тихiн спав, може. I то вже, може, прокинувся од ©© хлипання. Рукою провiв, як i в ту нiч, по обличчю в сльозах i схопився раптом до не© стривожений. Припадав, питався, чого вона плаче. А як вона скаже? Хiба вона зна╨? Тiльки ще дужче плакала й пiд ласками його сама його голубила: гладила рукою голову, брала руку його й прикладала собi до очей, до обличчя його тулилась, сво©м заплаканим i мокрим од слiз. XXVII На ранок, як тiльки Тихiн одкрив очi, Марiя вже поралась у хатi. На столi блимала-догоряла лампа,- що й був же вчора в кооперативi, а гасу забув узяти. За вiкнами сiрiло вже. А в печi, видко, топилося, бо на лавi проти печi в дiжi мiсить Марiя, а на нiй червонi плями мiняться вiд полум'я з печi. Як угледiла Тихона, що той пiдвiвся, перше, що кинулось в очi Марi©,- брудна та драна сорочка на ньому. У ту ж суботу не брав вiн, i досi в тiй, що на роботi був. Вона покинула дiжу й одною рукою - Друга ж у тiстi - довго рилася в скринi. Вийняла нову бiлу сорочку, пiдштаники й поклала на скринi. - Вiзьми сорочку. Тихоне,- сказала сумно, на нього глянувши, i знов стала мiсити, а потiм лiпити хлiбиння. Тихiн переодягався бiля полу i з Марi© очей не зводив. Здумав про плач ©© вночi: якась вона дивна йому пiсля ночi, мовби дуже зблiдла й запали ©й очi. А хлiб той мiсила, до печi доглядалася хапаючись, так наче Тихiн у дорогу куди виряджався, а хлiба в хатi не було, та спiшила. Так i здалося на мить Тихоновi. I в будень сорочку бiлу бере. Не було гудзика бiля комiра. Тихiн сказав жiнцi. Але ©й нiколи ж. Ось тiльки хлiб у пiч посаджа╨. - Ну, та не спiшка,- махнув Тихiн рукою, надiваючи кожушок, i вийшов до коня навiдатись. Розвиднялося. Десь за церквою, на тiм кра© села, гвалтували собаки, i чути було в тихому повiтрi далекий i глухий гул голосiв, а iнодi з нього виривалися крики. Аж до ворiт Тихiн пiдiйшов i став, прислухався. Бiгли по вулицi люди. - Не чув, Тихоне, що воно? - Не чув. А через вулицю, од колодязя, Книшева невiстка з вiдрами: - Мiлiцiя проскакала. Ходять по селу, трусять самогон, мабуть. - Такий би крик ото був?!- хтось iз гурту кинув на ходу. А Тихiн не пiшов. Яке це диво - гвалт в Обухiвцi. Може, обiбрано когось, може, хтось голову комусь проломив сп'яну. Мiлiцiя раз проскакала, чого ж туди вже й бiгти. Вiн укинув ©сти коневi та коровi, а тодi зайшов у хату. Марiя вже посаджала хлiб. Зараз знайшла голку й до чоловiка пiдiйшла, щоб гудзик пришити. Тихiн розхристав полупiубок i, як уколола вже Марiя якийсь раз, сказав ©й: - Щось за гвалт на селi знявся. Чув, як бiля ши© в нього, бiля комiра, затремтiли Марi©нi руки, i вона нiяк не могла попасти голкою в дiрочку гудзика. I зблiдла вся. - Де? Далеко? - спитала стривожена. - За церквою. Марi© в обличчя вдарила кров, зiницi стали великi, як двi чорнi пасльонини. Але вона вмить кинулась i заховала ©х: прихилилась до комiра й довго одкусювала зубами нитку. Потiм крутнулась - ночви прийняла, в пiч заглянула. Там, бiля печi,- в челюстi очима й принишкла. А Тихiн по звичцi сам у цеберку налагодив поросятi й понiс. Гул тепер ближче було чути. По вулицi з-за церкви валила юрба. Когось били й вели сюди, видно - до сiльради. I в кожен двiр iз юрби одривався гурт чоловiкiв - мабуть, трус робили по дворах. Ближче та юрба, i голоси чутнiш. У колi в червонiм кожушку побачив Тихiн без шапки й побитого Якима. По обличчю текла кров. За що це Якима? Аж вiдчув, як одразу тукнуло й заболiло в грудях. Хтось iззаду пiдбiг i ще вдарив Якима по головi. Той поточився, а й не застогнав. Iззаду в юрбi голосила й ламала руки стара Карпенчиха. Ще Книш старий цiпком ударив. А юрба шумiла, гула й сунула-перла собою побитого Якима - повно вулицею, аж тини ламаючи. - Товаришi! Та що ж таке ви робите? - крикнув у розпачi Тихiн i вибiг за ворота. В шумi потонув його крик. Якiв Гнида пiдбiг захеканий до Тихонового двору й крикнув у юрбу: - До Книша хто-небудь! Ви не ображайтесь, Панасе Iвановичу! Трусити, так усiх трусити, пiдряд. - О, будь ласка! Убiг у двiр Якiв, за ним ще душ десять. Матюха де не взявся в шапцi кудлатiй на потилицi, з наганом у руцi. Червоний i теж захеканий. - А шукай у цього ще! Друззя ж! Чоловiки швидко розбрелись по подвiр'ю: в конюшню, в повiтцi плитки розвалили - може, як у Мотузки, в плитках. Штрикали рожнами в ожеред соломи, в полову в клунi. Тихiн ходив мовчки за людьми по подвiр'ю. - Та що ж таке трапилось? - Кооператив обiкрадено сю нiч. Стiну пробито,- сказав чомусь пошепки й тривожний Пiвненко Андрiй. - Ну, видно, ©хня полiтика це: в Якима в половi знайшли тюк матерi© i ще дещо,- не iнакше, як пiдкинено. А в Давида в плитках у повiтцi п'ять пар витяжок. - А де ж Давид? - занепоко©вся Тихiн. - Та Давида нема╨ дома. З городу вертались: не знайшли нiчого в Кожушного. - Хоч би й знайшли,- сказав Тихiн,то знайте, що за двiр я не ручусь. Може, за нiч у клуню хто й крадену коняку поставив. А я ще тiльки вийшов оце надвiр. I хтось iз селян: - Звичайно. Це й пiдкинути можна, як злобителi ╨. Гнида аж скипiв. _-_ Iч ви, якi розумнi! А який же дурило крадене та в скриню покладе? Зна ж, що труситимуть! Ще сунув у двiр народ. Повз ворота вулицею, скочки на конях, Филька з Книшенком летiли. Матюха крикнув: - Вiрьовку ж узяли? I прямо на станцiю,- ще доженете! З Матюшиного двору й Тягнирядно на воронiм верхи вилетiв. Замахнув вiрьовкою в руцi, ударив жеребця по ребрах i скочки гайнув за тими повз школу на млини i - просто в степ. Вже до ворiт iшли були люди, як Матюха враз зупинився, мовби тiльки оце згадав: - От дураки,- а в хатi ж? - Та хiба в хатi схова╨? - одмахнувся Якiв. А проте вернувся, немов знехотя. Вернулись iще кiлька чоловiк. Тихiн пропустив у сiни всiх. Сам не зайшов у хату. Бачив тiльки через голови в розчиненi дверi - одiмкнула скриню Марiя. Якiв порився в нiй i, як уже покинув, щось на ходу сказав Марi©. А на нiй лиця нема╨, як iз воску вилiплене. В сiни Гнида вийшов, i народ хлинув iз хати. В хижi ще шукали - нема╨ нiчого. - Ну, полiзь iще на горище,- сказав хмуро Матюха до Пiвненка. Той полiз по драбинi, й за ним Якiв услiд. У сiнях мовчали всi. Чути, як глухо гупали по горищi чобiтьми над хатою, потiм над хижею. На порозi - так хата й сто©ть навстiж - до одвiрка Марiя прихилилась, аж млi╨. Тихiн ©й: - Чого ти злякалась? Нехай шукають! Матюха знiчев'я грався наганом: крутне барабан,- а воно задеренчить. Раптом Гнида з горища зрадiло: - О, хлопцi, ╨! Всi так i занiмiли в сiнях. А Якiв над дiркою в горищi розв'язав клунок i, придержуючи за один край, кинув униз шмат ситцю. Довгою стьожкою розкрутився i впав вiн аж до дверей. На сiрому полi квiточки рожевi з зелененькими листочками. Тихiн мов остовпiв. Зблiд. Дивився тупо, не клiпаючи вiями, на стьожку ситцю. Кинув до дверей хатнiх поглядом,- на порозi вже Марi© не було,- у глибинi хати до стовпа, що пiд сволоком, прихилилась i головою, й постаттю всею. Очима сюди - широко розкритими, немов у божевiльно©. Тихiн все зрозумiв. А ще, як глянув на отой ситець,- чому те згадалося, як не забулося? - таке було на кофточцi в не©, ще як була дiвкою, а вiн теслював на хуторах. Матюха глухо сказав: - В'яжiть його! Тихiн сам одкинув руки назад i схрестив ©х за спиною. Да, тепер хай в'яжуть. Хоч би ж слово сказав, що не вiн то, чи що. Хоч би сво©м: i Пiвненко, i Гордiй тут же. Нi слова. Мов не було його зараз у ньому. А так - просто на ногах - його тулуб, голова ще, а в нiй усе переплутане. I нi жалю, нi гнiву. Навiть не чув, як скручували руки вiрьовками туго, чи болiло. Дивився, не клiпаючи очима, в розчиненi дверi сiнешнi, i що бачив вiн? Кому вслiд хитав тихо з журою головою? Якiв злiз з горища й зiбрав матерiю. Тодi перекинув iз смiхом, з глумом Тихоновi через плече, як рушником старостiв на весiллi. Довгий iще край,- через друге плече перекинув, навколо ши© обмотав, i ще край по спинi спускався, аж до п'ят. Одхилився i зареготався, а тодi вдарив у лице. - Оце, громадяни, такi ви? Душити вас, сволочiв! - Ведiть!- сказав Матюха. Всi повалили з дверей за Тихоном. Один Якiв забiг у хату й Марi© кинув з порога: - Все харашо! Вспокойся! - i грюкнув дверима, Нi, ще вернувся-таки й защепнув хатнi дверi з сiней: так вiрнiш буде. XXVIII Бiля сiльради вся вулиця запруджена народом. Як ярмарок. Шум, крики. Голосила жiнка, а старий Книш з ганку до народу промову виголошував. Та хiба за таким шумом що розбереш? Кричав щось: - Знистожити таких треба! Це - не мене, не тебе ограбив, а весь народ! Народне ж то, кооперацiя. На словах партiйнi, а на дiлi - бач... Може, то й конi вони водили?! З юрби аж ревли: - А хто б же? - За якi то грошi хоч i Мотузка коня вже собi купив?! - Знистожити таких! Але в юрбi це - окремi крики. А вся вона шумувала, глухо гула: "Не вiриться менi, щоб Давид або Яким..." - "Своя полiтика, хiба не видно?.." - "Та що ж народ дивиться!" -О, ще одного ведуть! - крикнув Книш iз ганку. Юрба з Тихоном уже звертала з вулицi. Був приснув регiт, але недружно: звiдти, од ганку. Юрба лиш колихнулась i пропустила Тихона, обмотаного в ситець, Матюху й Гниду за ним. Знов од ганку крик i регiт: - Бач, перев'язався, як на весiллi! - Рота йому ситцем набити! - Ах ти ж!..- хтось лайнувся, i через голови людей з натовпу цеглина важко гупнула Тихона в плечi. Чумак тодi руки звiв: - Та ви ж таки люди! Ну що ж таки ви робите?! - Замовкни! - Чи ви повiрили, що справдi злодi© перед вами?! Та голову на одруб даю, що це чиста провокацiя! Чи Тихiн? Та вiн як-як на свiт дивиться. За що ж знуща╨тесь?! Хiба не знати, чия це робота? Тодi ж не добили,- i досi харка╨ кров'ю, так отепер уже!..- i не доказав Гордiй, бо в ухо з усього маху Матюха вдарив наганом, аж Чумак похитнувся i глухо охнув. Гнида кулаком ще вдарив, i дужi руки схватили й поволокли по сходах за Тихоном у сiльраду. Ззаду ще крикнув хтось одиноке: - Та за що ж Гордiя?! - Хто? - гнiвно й гостро глянув з ганку Матюха на гурт од огради, звiдки те чулося. А потiм поривний збiг по сходах униз до отих чоловiкiв i став бити Пiвненка. Згрiб i поволiк за собою в сiльраду. Натовп затих, але на мить. Знов загув, зашумував. Ще чийсь жiночий крик шарпнув сiрий ранок, i хтось заголосив. На ганок вийшов знов Матюха й за ним рудий мiлiцiонер у червоному кашкетi з наганом у руцi. Мовчки оглянув оком юрбу голова, немов когось вишукуючи. Натовп аж завмер пiд його поглядом страшним. Матюха, знати, вдоволений - затягся, кинув цигарку недбало на ганок i знов пiрнув у дверi. Складали протокол. ...I було сонце пiд обiд уже, а народ не розходився. Хтось одхлинув, хтось надiйшов. Селяни никли головами й гомонiли стиха. ╞х закликали в сiльраду,- котрi в понятих, допитували й iнших. Жiнки божкали, хитали головами журно й тiшили стару Карпенчиху, Чумачиху та пiвнiвських жiнок. Стара Карпенчиха невтiшна. Уже з клуночком у руцi - зараз же в район гнатимуть. А ©© не допускали в сiльраду зайти, не прийняли й передати хлiбину синовi. Тут же сновигали дiти поза оградою, по подвiр'ю, а якийсь навiть на тин iзлiз i звiдти пильно дивився у вiкно в сiльраду, час од часу дiлячись з товаришами сво©ми спостереженнями. - О, б'╨ Андрiя Пiвненка! - Невже б'╨? - Ой, ©й же бо! Ой, б'╨ ж! Прямо по головi наганом! Шуму╨ натовп. Заглушенi з сiльради крики й стогони рвуться, та за шумом не чути надворi. В юрбi в декого в очах i блиск погас. Хтось розповiдав, як десь теж отак обiбрали кооператив.... Про при©зд попа на недiлю автокефального... Багато курили й нетерпляче, а хто й з тривогою, поглядали на вулицю до церкви. Книш, палко довiвши сво©м бесiдникам, що всякi оцi новi попи - "розпуста, та й усе", бо тiльки вiру пiдривають,- позiхнув у жменю й теж глянув на вулицю. - Довго нема╨. Не видно ще там? - Та так що не видати! Мiж жiнками тужила Чумачиха. А стара Карпенчиха пiдiйшла до ганку з клуночком маленьким, пiдвелася по сходах важко, мов ©х було не сiм, а сiмдесят. Згори ©й Якiв: - Одiйди, нiззя, кажу! З сiльради гукнули iмення якесь йому, Гнида позвав голосно. I знов на юрбу пильно з-пiд. нахмурених брiв: стереже, ловить кожне слово, кожен рух i дума╨: "Ану, ще хто?" I пiд його поглядом, як хто ловив на собi, одразу вiдводив сво© очi й замовкав. Нагло хтось од огради з гурту: - Ведуть! Юрба так i линула на вулицю. Нi, ще не видко, але ведуть, знати, бо вiд церкви летiла згра╨ю дiтвора з криком. З-за школи раптом вилетiв верхи на вороному - нi, то гнiдий, та тiльки мокрий весь i в милi - Филька. Сплигнув бiля ганку, комусь поводи кинув i швидко захеканий збiг по сходах у сiльраду. Юрба зата©ла подих. I нагло знов, немов iз одних грудей, як зiтхання, вирвалось: - Ведуть! З-за школи вулицею повернули два вершники, i помiж них, усерединi й трохи спереду,- пiший. Тихо посувалися по вулицi. У натовпi тиша така, аж чути було, як бiля огради хрупнули заломленi руки чи©сь i тихе: "Ой горенько!" Ближче, уже проти Книшевих ворiт,- натовп аж хлипнув, мов то однi груди: вели, а чи Давида - пiзнати не можна. Без шапки, обличчя все заюшене кров'ю, i чорне волосся кучеряве злиплось у кровi. Шинель порвана на ньому й теж у кровi i в землюцi. Ззаду руки зв'язанi, i од руки - налигач на шию вороному Матюшиному коневi накинуто. Знати - й тягли по рiллi, i гнали скочки по рiллях мерзлих, бо чоботи розбитi, а з них не ноги, а шматки м'яса червоного. - Стiй! - смикнув за налигач Тягнирядно. Став i стояв поникло. В сiльраду його й не вели, а Тягнирядно навiть i з коня не злазив. Книшенко сплигнув i до ганку пiдбiг, але назустрiч уже вивалили всi з сiльради: Матюха, два мiлiцiонери, Гнида й ще чоловiки. - А, ти вже тут! Що ж - не вдалось утекти? - вищирився до нього з невимовною злiстю хмiльний од перемоги Матюха.- А ти гарячий: мабуть, аж за Ганiвською економi╨ю нагнали? - Да, зараз же за економi╨ю,- сказав Тягнирядно. - Обшукали ж його? - Обшукали, знайшли ось,- Филька витяг iз кишенi й подав якiсь папери. Матюха передав рудому мiлiцiонеровi. - Та й ведiть, там влада розбере! Щоб тут народ не каламутили, а ти, Давиде, щоб партi© не марав. Давид не втерпiв,- звiв скривавлене, збите обличчя, очима блиснув: - Ух ти ж, падлюко! Матюха спалахнув i дуже вдарив Давида в лице. Зойкнула жiнка якась. - Да, тепер бий - я ж зв'язаний! - сказав з утомою. А в ухах дзенькнуло йому iм'я - жiнка якась сказала: "То ж Зiнька!" Поникнув Давид головою. З сiльради вивели й тих заарештованих: Якима, Тихона, пов'язаних i теж побитих, дядька Гордiя, старого Мотузку i ще чоловiка з п'ять. Давид назустрiч ©м дивився без здивування, бо ще дорогою з балачок вiн усе зрозумiв i знав уже що тут ко©лось. Тiльки болiсно скривились губи в нього. Старого Мотузку вiдпустили зразу ж. А решту всiх вивели на вулицю, вишикували по два. ╞х одразу ж оточили мiлiцiонери, Тягнирядно й Гнида Якiв. Усi з наганами в руках. I рушили вулицею. I тодi знявся плач, i туга велика впала в серце побитим селянам. Десь, мов далеко, кричав Матюха: "Розiйдись!" I навiть стрельнув угору, i гул голосiв десь далеко. А в серце лиш плач та жiночий стогiн падали гострими ножами. Так - аж за село. I ще степом трохи. Рудий мiлiцiонер крутнув конем i наганом замахнув: - Та роззiйдись! стрiлятиму! - i пальнув двiчi. Потiм - далi, далi i плач, i тужiння... I тихо. А в тишi просторiв степових така туга Давида обвила. I всiх, може, бо йшли понуро й не розмовляючи - мовчки. Вже в шелюгах тiльки Яким перший - iшов у парi з Давидом. - Уб'ють, падлюки. Отам, як iз Щербанiвки виведуть, та в шелюгах. Хiба це ©м первина! Давид сказав: - Да!- i йшов шелюгами, i мовчав. Потiм, схвильований, чомусь зиркнув на верхового збоку i, не зводячи з нього очей, до Якима стиха: - Ну, то дурне! Хiба не разом вестимуть або пов'язаних... Я - рудого. Тихiн - отого, а ти - хто буде там третiй. Бiльш ©х не буде як три. I як тiльки - "лягай!" - так i... Я крикну тодi. Передай Тихоновi. Тодi ж за дорогу Давидовi вдалось i Чумаковi передати, що лист отой i ще дещо вiн устиг викинути, пiд грудки на рiллi заховав. Якби то знайти ©х! Може, Зiнька? Зараз там, за хутором, од звороту, на першiй нивi в борознi. ...У Щербанiвку привели - вечорiло вже, а ще сонце не зайшло. На вигонi махали крилами вiтряки, у вiтряках люди з дверей на них дивляться. I так усе звичайно, мов нiде нiчого не сталося. Видко, палять цигарки - димок пихка╨, i спльовують. I цiкаво ©м: що воно? А хтось, може, скаже: "Кооператив в Обухiвцi обiкрадено" - i сплюне. А ©х же вночi, а може, завтра - отам, у шелюгах... Тягнирядно прямо ж, як гнали отам ще самого, хотiв убити, та Филька одбив: "Нехай, ще потрiбний. Недовго вже - до шелюгiв тiльки". В мiлiцiю, в зруйнований ма╨ток на околицi, пройшли не вулицею й через базар, а повз гамазе©. На одному, крайньому вiд базару, ще впала Давидовi в очi афiша. Сьогоднi буде виставлена "Хмара". I як звернули вже в двiр, просто в очi помiж ру©н на заходi сонце червоно сiдало, а вдалинi, через долину далеко-далеко на тлi червоного неба,- економiя Ганiвська тiльки мрi╨, i обiч землi. як перст,- димар цегельнi. Давидовi спогади з буйних житiв зелених, iз зоряних лiтнiх ночей. Як отодi вели до цегельнi, вже до глинищ доводили. А втiк тодi. Як вони десь у житi: так пахло ж - i зеленню, i землею. Давид аж втяг нiздрями жадiбно повiтря: пахло й тепер листом пожовклим i старою цеглою ру©н. Ех, що на них - на ру©нах - думалось!.. Ну що ж - i без нього... - Стiй! Iз флiгеля вийшов начмiлiцi© i пильно оглянув заарештованих. Позлазили з коней. Рудий - пiд козирок руку й щось говорив начальниковi. А потiм розмiстили ©х: в арештантську всiх,- лише Давида взяв рудий за руку й повiв до флiгеля. А там обiч пiд садом льох цегляний. Вiн одчинив важкi дверi, обшитi бляхою, i з само© гори зв'язаного турнув по сходах униз - у чорну яму. XXIX З то© ж ночi почались допити. З льоху чув Давид: сидiв на верхнiм схiдцi бiля дверей, жадiбно прислухаючись, що там надворi. Вже, знати,- нiч. Бо тиша. I в далечi вечiрнiй - глухий гул села. Такий гул, коли вечiр осiннiй зоряний, а по хатах починають свiтити свiтло. На подвiр'© тихо. I чув, як грюкнув засув бiля арештантсько©, вели по двору, бiля флiгеля сякались, тупали ногами на пiддашшi. Потiм зачинилися з рипом дверi, i знов стало тихо. Вдарило на дзвiницi в дзвiн - до вечернi, мабуть. I може, було довго, а може, нi. Хiба знати, як швидко пливе нiч, коли отак у льоху побитий i весь у кровi, коли тiло ни╨, а ноги - шматки м'яса червоного - з землею, з пiском у ранах, горять, як в огнi. Коли десь глухо -бо-у, бо-у... як iз глибини рокiв, i спiвають пiснi десь удалинi тихо дiвчата... А в спогадах - три осенi в економi© одпоганяв... А потiм дзвони в кузнi, зеленi жита й зорянi ночi - скiльки вiн ©х перебрiв iз юнацьким запалом, по пояс у зелених житах! I десь, отодi ж, на межi... А! Пiдiйшла i тихо руки клала на побиту голову Давидовi - бiль у головi поволi, поволi й затих. I дивилися очi з темряви, великi й яснi, а крiзь них - на далеких гонах неяснi обриси барвистих плям... Хiба отодi в хатi сутiнями - було то вперше? А в лiсi, в зеленiй лiщинi, а в буйних степах, як лiтав iз Будьонним... А! - I вже лежав побитий, заюшений кров'ю в льоху, один. Яка ж це далина: од хлопчика-погонича в економi© до льоху в раймiлiцi©! А ще ж дiвчата й пiснi не доспiвали - тихо тужили ©хнi молодi голоси на селi. I глухо десь - бо-у, бо-у... А хiба знати, як швидко пливе отак нiч! Може, бредуть це гуртом до сельбуду з пiснею. Огнi. Людей уже повно. Дзвiночок голосненько продзеленчав, а за завiсою молодь у гримi, хапаються, метушаться. А в коридорi курять цигарки селяни, спльовують i, може, говорять про них, що привели оце в район тих, що в Обухiвцi кооператив обiбрали. Хтось, може, скаже: "Убив би отакого на мiсцi" - i сплюне. Дверi ще рипнули. На ганку затупали чобiтьми, стогнав хтось. Потiм засув у арештантськiй грюкнув, i знов усе затихло. Чув кроки до льоху. Забряжчав ключем, i по сопiнню пiзнав - рудий. - Виходь! Ах, яке ж син╨ й зоряне небо! I запах цегли - ру©н, жовтого листу - аж у голову хмелем. Пiдвiвся Давид, жадiбно хлипнув раз, удруге на повнi груди. А рудий узяв ззаду за зв'язанi руки i повiв у флiгель. В канцелярi© вже горiло свiтло. За письмовим столом, застеленим вишневим сукном, сидiв начмiлiцi©, простоволосий i в самому френчi розстебненому. На столi лежав наган, стояв письмовий прибор, аркушi паперу розкидано по столу. Обiч, пiд грубою, в крiслi сидiв Тягнирядно в шапцi й у чумарцi: курив цигарку й крiзь сивий димок пильно дивився на Давида. - Розв'яжiть руки! - сказав начмiлiцi©. Рудий довго возився бiля рук - не мiг нiяк розв'язати, бо руки набрякли й вiрьовки глибоко врiзалися в тiло. Тягнирядно мовчки з-за халяви витяг фiнку й перерiзав вiрьовки. Давид аж зiтхнув i здвигнувся - так знов заболiли руки й плечi, за день занiмiлi. Начмiлiцi© запросив сiсти на стiльцi навпроти нього й курити - пiдсунув навiть пачку цигарок. Давид сiв, а курити не взяв, хоч дуже хотiлось. Начмiлiцi© трохи пiдсунув до себе наган i мовчки довго дивився на арештованого... Потiв узяв ручку, мокнув у чорнильницю й почав питати й записувати: iм'я, лiта, соцстан, партiйну належнiсть. Давид сухо вiдповiдав. А як сказав, що партiйний, начмiлiцi© ледве помiтно усмiхнувся i сказав, що з документiв цього не видно. - Де ваш партквиток? Давид сказав де. - А я ж при чiм тут? - ворухнув вiн бровами, начебто з жалем. I бачив Давид - написав у графi - "нi". Потiм iще щось писав недовго. I раптом поклав ручку й затягся цигаркою. - От що,- по паузi казав,громадянин Мотузко. Ми з вами не дiти, чоловiк ви - не дурак, а люди це всi сво©. В хованки гратись нам нема╨ чого. Це пише вiн акт дiзнання з приводу крадiжки з кооперативу. Ну, вiн не буде з ним, як з Карпенком та Кожушним, волинити. То од тих треба йому, щоб "призналися". На цьому словi вiн одверто зробив наголос i цинiчно всмiхнувся. Бо ©м у дорогу треба в далеку, а дiло слiдчому передати треба. А його, Мотузчине, дiло днiв через кiлька все 'дно буде припинене. Вiн знов всмiхнувся, але якось криво. - Так що пiдпишiть, товаришу, оцього акта - i на тому точка. А в нас ╨ iнша тема для балачок, цiкавiша за цю. Вiн з цим подав аркуша Давидовi i ручку кинув по столу до нього. Давид прочитав - пiд усiма тими вiдомостями про нього стояло стисло нерiвним почерком написане: "В справi пограбування кооперативу зiзнання дати вiдмовляюсь". Дописав Давид: "Нiчого не знаю" - й пiдпис. Начмiлiцi© те прочитав. - Даремно це. Чи "вiдмовляюсь", чи "нiчого не знаю" - рiзницi нема! А як тi два скажуть, що всi втрьох були, то вже кому ж повiрять? I вiн недбало одкинув аркуш на стiл. От про що вони будуть балакати. Тiльки нехай не дивиться на нього Мотузка отак, мов перед ним гад який сидить. Навпаки: у нього ще настрiй якийсь чудний сьогоднi. I буде одвертий до дрiбниць. Що ж ©м - уперше бачаться i востанн╨. То все, i кооператив - звичайно, темне дiло, щоб вiдвести очi. Але про це ж умовились вони, що - точка. Мова про iнше: по-перше, хай буде вiдомо Мотузцi, що всi його дописи до "Голосу працi", за винятком першого, у нього в кишенi. - Да, да,- не вiрите? У першiм писав про Матюшин мордобiй та про наймичку, що то в клунi хотiв... А в другiм - про Кушнiренкового листа. Вгадав? Давид аж одкинувся на стiльцi й пильно глянув на начмiлiцi©. А той зробив паузу й знову заговорив: - Так от про цей лист. Де вiн? Оддай! Вiн раптом аж перехилився на стiл i заговорив нащось пошепки: - Все одно, i я скажу в очi та й ти сам зна╨ш, що тебе ми хоч так, хоч так, а вб'╨мо. Бо питання сто©ть: або ти, або я. Очi загорiлись i стали великi та круглi, тонкi нiздрi нервово тремтiли, i верхня губа засмикалась, а з-пiд не© - зуби бiлим разком. - А оддаси - в цю нiч i розстрiляю. Сам, куди. скажеш. За одним пострiлом, не дам i трiпнутися. Вiн, схвильований, закурив i одкинувся в крiслi. Давид сказав: - Листа я не оддам. Мене ж обшукували. Нема╨ в мене. - Ти комусь дав його. Скажи! - Нi. - Брешеш! У дверi постукав хтось тричi. На голос Сахновського - "зайди" - увiйшов чорнявий мiлiцiонер i поклав на стiл два червоненьких квитки. Начмiлiпi© спитав, чи не почина╨ться ще. - Нi, ще тiльки гримiруються. Не було ще й дзвiнкiв,- сказав мiлiцiонер i вийшов. Сахновський повагом поклав у гаманець квитки i, ховаючи в кишеню, дивився довго на Мотузку, - Хороший ти парняга, як подивлюсь я на тебе! I комунiст, по тобi бачу, з тебе не як нашi оцi сволочi: Матюха тощо. Але нащо було тобi?.. Проти життя не попреш, як не попливеш проти води. I от - уже захлина╨шся ж.- Знов очi блиснули: - Де лист? Давид не дивився на нього. Сказав: - Нема╨ листа. Тодi начмiлiцi© хитнув головою, i вмить Тягнирядно та рудий мiлiцiонер зiрвалися з мiсць i швидко знов скрутили Мотузцi руки за спиною i зв'язали. Сахновський, застiбаючи френч, холодно пускав слова: - Сю пiч ти й спробу╨ш першу порцiю. I так усi два днi буде. Дорого це: не варт цiни тако© два днi життя, та ще й у темному льоху. Ведiть його! У льох знов пхнули - аж упав i посунувся головою вниз по сходах. Але дверi хоч за ним i зачинили, та й вони були тут. Спустились до Давида. В рудого шахтьорка блимала - тьмяно освiтила цегляне вогке склепiння, сиве од цвiлi вгорi i мокре внизу по кутках. Ногою зiпхнув Тягнирядно Давида на холодну мокру землю й перекинув його ниць. Рудий сказав: - Тiльки ти ж, Оверку, дивись. Хоч i в земвiддiл йому дорога, а лiкар все 'дно буде оглядати: щоб не дуже синякiв було. - Повчи, повчи! Тягнирядно докурив цигарку, кинув i поплював у руки. Тодi одною ногою став на спину Давидовi, потiм i другою й гуцнув, немов спробував, чи витрима╨. - О, цей ще витрима╨! Геройський парняга,- немов аж iз жалем подiлився вiн з рудим. За цим вiн узяв руки зв'язанi Давидовi й потяг догори, надав