ивши одною ногою на плечi. Стиха, дужче. Давид ахнув i застогнав. Попустив Тягнирядно. - Ну що ж, Давиде, оце ж так до свiту будемо. Доки не пропадеш. I рудий озвався: - Признавайся краще зараз. Чув же, що начальник казав, i хвилини не мучитимемо! В кого письмо? Давид щось глухо сказав, бо обличчя йому просто в землю i нiяк не пiдвести. Почули лише: "Гади!" - А, так ти ще й так? Д╨йствуй, Оверку! Тягнирядно знов поволi, мов боявся зробити йому боляче, насправдi ж пильнуючи, щоб якнайболячiш було, то тяг поволi, то смикав стиха, то дужче руки, Давидовi. А! це був такий невитерпний бiль: руки немов викручували в плечах, i груди наче ламались. Вiн стогнав, вигинаючись пiд важким Оверком, об мокру землю бився до кровi й чув - примiшався ще запах ©© до запаху гнило© картоплi й мокро© землi. В голову прилила кров i чути, як дзвенiла в жилах у головi. Ось-ось, здавалося: ще трохи, ще одним перебо╨м пульс - i од тиснення кровi лусне череп. А, хоч би швидше! ...Блиснули ще перед очима пiдковами копита. По мерзлiй голiй землi вiтер - сипнув у лице снiгом колючим iз землею. Це ще вiн пам'ятав, а далi - нi. Як у провалля. I перше, що вiдчув,- у плечi заболiло, мов шмат залiза червоного хто приклав, а голос жiночий стиха: - Товаришу, обережнiш. У нього ж плече. Одкрив очi - в автомобiлi ранений вiн, сестра бiла й строга поправила на ньому будьонiвку. Шофер хрокнув рiжком, i з дороги шарахнулись убiк червоноармiйцi - пiхота, колона за колоною. - На Перекоп?-хтось iз ранених з автомобiля крикнув. - Дайош Перекоп! В кудлатiй шапцi червоноармi╨ць, iз забинтованою головою, витяг кисет, червоний, шовковий, i закурив. Давид хитнув головою. Той скрутив цигарку й подав йому. - Першого кiнного? Хитнув головою Давид. I став розповiдати червоноармi╨ць, як же й рубались вони. Довго розповiдав, iз запалом. Говорили iншi раненi. Сестра бiла тихо, немов, iз журою, хиталась постаттю в автомобiлi. А Давидовi в плечi такий бiль! Заплющив очi. ...I вже десь у госпiталi. Бiло й так тихо. Хiба застогне хто. Але то бiльш уночi - i гарячкове белькотiння, i стогiн. А Давид тодi довго не спить, згаду╨ про далеке село, вгаду╨-дума╨, що зараз там, як живуть. Потiм згадаються зорянi лiтнi ночi та буйнi жита... аж поки прийде нечутно бiла сестра з тонким профiлем i покладе руки на гаряче чоло. - Спiть уже! Склепить Давид очi, а не спить. Дума╨ - як вона схожа, як отак боком, у профiль... I попливуть спогади. Потiм - тьмянiшi, потiм - мла. Давид кинувся, розплющив очi й ворухнув посмаглими губами. I в ротi сухо, i горить. Втяг повiтря вогке жадiбно ротом, а в темряву з болем обличчя й тихо покликав: - Сестро! Тихо. Шурхнув, видно, пацюк десь у кутку. Дихнув, а в нiздрi - запах гнило© картоплi й сиро© землi. Ворухнувся - зв'язано руки. Усе згадав. I в плечi так болiло невитерпно. I хоч би води ковтнути. Згадав, що бляха на дверях холодна ж уночi. З стогнанням ледве зрушився з мiсця й довго по сходах лiз. Дверi холоднi - припав устами гарячими й лизав язиком, як шматок залiза, розпеченого дочервона. А за дверима тиха нiч i, мабуть, зоряна. Десь здаля глухо бовкнуло - раз, два. Двi години. I шум десь голосiв здаля, мов звiдки виливався. Пiсню завели - далi, далi. А голоси ближче, i жiночий дзвiнкий смiх. Ось зовсiм близько в саду, з-за льоху. Повз самi дверi пройшли шумливою юрбою. Бряжчали шпори. Жiнка писнула i, мабуть, вирвалась од когось, бо засмiялась дзвiнко й хвилююче. На ганку вже тупали ногами, ще смiх. Потiм дверi грюкнули - i все стихло. Нiч. I десь iще далi, як-як чути, видно, аж на Подолi, двiчi, як вiдгук: - Бо-у... Бо-у... XXX Зiнька знала все. Ще того ж дня, як заарештованих погнали в Щербанiвку, увечерi пiдслухала - Матюха жiнку заспокоював: - Цить, Лiзо, все буде гаразд. Льонька - той чисто обработа╨. Цих тiльки нажаха╨, а завтра й випустить. Тих двох у тюрму спровадить - без Давида вони не страшнi. Ну, а Давидовi... Далi, як за шелюги, не поведуть: "тiкати буде". Сю нiч ще нi, допит буде. Ну, а на ту нiч напевне. Цить, Лiзо! Того ж вечора й пiшла од Матюхи. Спала нiч... Хiба спала? У Мотузки в хатi й свiтла в той вечiр не свiтили. Сидiв старий i ще якiсь чоловiки в темрявi на лавi, похнюпившись, i говорили стиха й в'яло. Мати вже не тужила, сидiла пiд комином, упавши головою на руки, i тiльки час од часу зводила голову й дивилась тупо перед собою великими од жаху та болю очима. Похита тихо головою: "Ой горе, горе!" I знов упаде на заломленi руки. Дiти на полу й не шерхнуть. Бiля матерi Докiйка притулилась маленьким тiльцем до ©© колiн. Христя бiля припiчка стояла похилена. Коли Зiнька зайшла в хату, нiхто, хоч поночi, а й не спитав, хто це. I мовчки Зiнька в темрявi пiдiйшла до Христi й стала - журна. Потiм головою до ©© голови притулилась i гiрко удвох затужили. Так минула й нiч. Не стелившись, полягали спати, але чи склепив хто очi на часинку? Може, дiти. А всi дивились у темряву, чи, може, хто й закрив повiки, i слухали, як тихо дзвенiла жура в хатi, як хтось зiтхне, а хтось у тишi хрупне заломленими руками. ...А вранцi йшли в Щербанiвку жiнки до чоловiкiв. I Зiнька пiшла з ними. Усi з клуночками маленькими; хлiбину та бiлу сорочку й Христя несла. Не було тiльки Марi© з ними. Пiвнiвська й забiгала, либонь, та лежить хвора, i Лукiя в не© - не вста╨ Марiя. Журились: "I таки ж можна жiнцi отаке - вернулась i помирилися, а на ранок забрали чоловiка". Пiвнiвська такнула була якось значливе. I довго йшли мовчки. Вже й шелюги пройшли. Аж у хуторах зайшли до колодязя напитись та вже там розбалакались iз михайлiвськими жiнками. Потiм i самi вже йшли - балакали. У Щербанiвку прибули - ще тiльки базар почав розходитись. У раймiлiцiю просто пiшли, але рудий мiлiцiонер i в двiр не впустив - прогнав. Другий, чорнявий, саме гнiй викидав з конюшнi,- хоч гукнув: - Пiзнiш заходьте! Начальник iще спить! А рудий тодi: - Все одно: свiданiй нiкоторих! Ще допиту не було. Жiнки пiшли. I вгледiла якась - на ру©нах бiля водокачки люди ходили, гурт. Один щось оглядав i записував. Може, комiсiя якась. По бур'яну пiдiйшли вони ближче й стали несмiливо. Все незнайомi люди. Дво╨ селян-таки, а то мiськi. В одного на кашкетi два молоточки, i з папкою вiн. На жiнок не звертали уваги, а пильно обдивлялись водокачку i в якусь трубку на тринiжку - на не© дивилися. Перша Химка й ступила до них. - Товаришу начальник! -звернулась вона до того, що з молоточками. - До вас ми! - хором усi сказали й теж пiдступилися. I заговорили всi одразу, то перебиваючи одна одну, то сплiтаючи в благаннi сво© голоси, як у пiснi хоровiй тужливiй. Отой мiський зняв пенсне i, витягши хустку, протирав скельця. Мружив очi на жiнок. Потiм надiв пенсне i знов пильно дивився. - Що ви хочете? Знов хор. А чоловiк огрядний, у синiй суконнiй чумарцi, в чорнiй шапцi, сказав тодi мiському: - Це вчора пiймали злодi©в, кооператив обiбрали. Так, мабуть, до них оце.- До жiнок повернувся: - Вам не сюди. Вам до начмiлiцi© треба, он у флiгелi,- показав вiн рукою. Нiчого чоловiк, хороший. Ще й услiд гукнув жiнкам: - Та не туди ж ви. Махнула тiльки якась рукою, а Чумачиха оглянулася i сказала: - Та ми вже були в нього,- не пускають. У райвиконком зайшли. Товпились селяни на ганку i в коридорi. Шкрябали перами писарi за столами, i друкарка вицокувала тонкими бiлими пальцями на старенькiй розхлябанiй машинцi. Знати, стомилася, бо спустила руки з клавiшiв i закурила. Потiм голосно другiй, що сидiла за iншим столом, розповiдати стала, як весело вчора було пiсля вистави; до ранку майже гуляла в Льонi цiла компанiя. З жiнок Зiнька пiдiйшла до не© й питала щось. Та невдоволено спинила мову й нервно хитнула головою на дверi. На них i напис був: "Голова РВК". Але зайти туди довго нi одна не наважувалась. Врештi пiшли Зiнька з пiвнiвською молодицею. Голови не було, а секретар сказав, що вiн у комiсi© зараз по огляду будiвель, i радив iти туди до нього, як дiло важне. Але потiм сам, вислухавши ©х, теж руками розвiв - нiчого не поробиш, мовляв: справа це начмiлiцi©. Жiнки сумнi й зовсiм безнадiйнi вийшли в коридор. Чоловiки до них жартували: "Чи не делегацiя, бува, яка бабська звiдки при©хала, що з клунками". А якийсь догадався: - Може, не делегацiя, а кооперацiя! -сказав iз притиском на останньому словi. Хто вгадав його натяк, а кому хтось сказав уже, а загомонiли всi одразу в коридорi про Обухiвку. Без серця, iз глумливим смiшком: кооперацiя - це не коня з конюшнi, не з комори хлiб. Тодi наливаються кров'ю очi мужичi. А кооператив десь... все 'дно - не хтось обiкрав, самi заправили проп'ють та розтягнуть. Хiба не один чорт! Хiба й отам... - Либонь, i партiйний один попався,хтось у кутку не дуже голосно. - Та не один, а всi, можна сказати, з отих розумних, балакунiв. Кажуть, самосуд хотiли над ними селяни чинити, та голова й стрiляв нiбито, не дав. - I дурний! - Не можна! Вiдповiдатиме: як же,влада на те! - Та повбивав би ©х на мiсцi! - аж скинув шапку один i змахнув руками.- Сьогоднi кооператив, а завтра останню здохляку з конюшнi виведе. А в тюрму що ж - як амнiстi© щомiсяця. А вбив - чорта з два!.. Так i оцих! З порога Карпенчиха стара: - Не зна╨те нiчого, то й не ляпали б язиками. Зiнька з жiнками не вийшла надвiр. Ще як тiльки через порiг ступила в коридор, упало, в очi на дверях: "Партком КП(б)У". У головi думки, мов рiй: чи зайти? Як i тут нi, тодi вже нiкуди. Це ж партiя. Саме хтось вийшов звiдти, а в дверi побачила: просто на стiнi Ленiн i пiд ним за столом чоловiк сидить. Вона рiшуче взялась за дверну ручку i ступила в хату. - Що тобi, дiвчино? - спинив ©© голос, а очi той чоловiк iз-за стола звiв од аркуша, нетерпляче чекаючи на вiдповiдь. Зiнька не знала - що ж йому сказати, як? Хвильку мовчала схвильована i чула, як стукало серце. Той чоловiк ворухнув бровами, пiдтяг ©х на лоб i тiльки хотiв сказати щось, як дiвчина поривне пiдступила до стола, стала й розпачливо заговорила, хапаючись, гублячи й не знаходячи слiв: - Товаришу, просю вас, ну, порятуйте хоч ви! Уб'ють, може, й сю нiч! У шелюгах. Ви ж -комунiст! Хiба ж ви не зна╨те? Та весь народ обурений - пiдкинули ©м! А вб'ють! Я чула! Я чула: може, й сю нiч! Ну, поможiть! - це палко й швидко, обриваючи слова й дихаючи важко, а руки в довгих рукавах свити тисла в одча© до грудей. Секретар одкинувся на стiльцi й дивився на не© оторопiлий. Що вона каже? Кого вб'ють у шелюгах? - ╞х, ©х! Сидять вони зараз! Та звiдки вона зна╨? Що за дурницю меле? I подивився на не© холодно. Дiвчина змовкла i зiщулилась. Але - ну хто ж тодi? Ще крок - подалась уся постаттю, обличчям блiдим i гарячими очима. Була, мабуть, страшна, бо з стiльця раптом, мов крадучись, сковзнув i тихо боком вилiз iз-за стола, не зводячи з не© очей i насторожений. Швидко вийшов. А за мить iз чоловiком вернувся. - ...Оцю дiвчину. Скажеш, нехай огляне,- i хитнув чоловiковi на Зiньку. Потiм щось коротенько написав i теж йому дав. Зiнька нiмо дивилась великими очима на них обох. Чоловiк пiдiйшов i взяв ©© за руку. А дiвчина як онiмiла, мов сама не своя - хоч би слово. Хлипнула тiльки грудьми i як не сво©ми ногами пiшла за чоловiком iз кiмнати. Тiльки на вулицi вже, як побачила, що чоловiк веде ©© до лiкарнi, зрозумiла все, мовчки вирвала руку i, не глянувши на нього, пiшла собi. I було так потiм: сонце сiдало червоно на заходi; а по вигонi, як привид, блукала поза садом, сюди до гамазе©в доходила. Тодi ж iшли жiнки смутнi з клунками в руках - не допустили ©х. Але Зiнька до них не пiдходила. Хай iдуть. А ©й тут треба. I очi, позападалi на блiдому, змарнiлому, як пiсля тяжко© хвороби, обличчi, зiрко дивились на ру©ни, на загратоване вiкно з причiлка в арештантськiй. А коли сутенiло, од вигону пiдкрадалась вона до крайнього гамазею й прилипала спиною до сiро© стiни - в сiрiй хустцi суконнiй домотканiй, у сiрiй юпцi. Тут не побачать. А ©й усе видно - свiтло вже горить у канцелярi©, видно буде, чи хоч чути вночi, як ©х виводитимуть з арештантсько©, може, на допит. I вже отут не пропустить вона, як, може, вестимуть уночi в шелюги. Власне, вона ще й сама не знала гаразд, як воно буде. Знала одне тiльки: що б там не було, а треба не дати ©м. А як? Голова гаряча в дiвчини, i в головi такi божевiльнi складалися плани. Ще добре хоч Iлько дома,- покинув служити в Огиря,- а що б же вона та сама вдiяла?! Iз-за гамазе©в, у темрявi, тихо шерхнуло. Дiвчина кинулась i насторожилась - Iлько пiдiйшов. I вiн, як вона, мовчки став, сiрий, спиною до сiро© стiни й мовчав. Аж не скоро сказав Зiньцi - хай уже додому до них iде, а вiн вартуватиме. Зiнька хитнула головою - нi. Але ж така була втома: другу ж нiч не спить, за цi два днi в ротi й росинки не було. А йти страшно: немов Iлько або прогавить абощо. I ноги в колiнах ламаються вiд утоми. Вона тихо опустилась на землю й головою Iльковi до колiн притулилася. А нiч осiння - де ©й край! XXXI На ранок з двору два вершники мiлiцiонери - чорнявий i ще один, а рудого не було - вивели двох: Якима й Тихона - i погнали по дорозi, куди стовпи потягли дроти. На Мачухи, видно, а там - нiч, а завтра в мiсто. Давида не було з ними. I нiяк спитати було: йшли обидва посеред дороги похнюпленi, а по боках - вершники. Зiнька й дивилась - як-як не крикне. Iшла поруч iз ними по дорозi, а вони й не глянули. Вниз у долину повилась дорога пiщана. Верст за двi далi - червонiють кущi шелюгiв смугою широкою на бiлому пiску. По дорозi з базару ©хали i йшли люди. - Нi, з цими нiчого не робитимуть. Того ж дня надвечiр випустили iнших обухiвських. Саме пiд вiтряком стояла Зiнька, як iшли додому. Перестрiла - побитi всi, у синяках, i хоч втомнi, а й не спинились, хтось тiльки оглянувся неспокiйно на ру©ни за гамазеями. Дядько Гордiй одстав. Пiд вiтряком стали з Зiнькою, i почав вiн розповiдати ©й про все: Давида зразу ж у льох закинули, а ©х укупi. Потiм уже й Тихона та Якима в другу камеру перевели; що з Давидом, вiн не зна╨. В ту нiч у вiкно бачив Яким, як .водили його на допит. А потiм у льох аж два повело його з лiхтарем. I щось довго там були. Мучили, падлюки, мабуть. Зiнька як вирiзьблена з сiрого мармуру, холодна й строга. Дядько Гордiй про лист згадав, що казав ото Давид по дорозi, але Зiнька цього вже не чула. З Гордi╨вого обличчя очi ©© впали туди, на ру©ну пiд садом. I як пiшов уже - не зна. А тiльки тодi вперше кинулась, як у канцелярi© вогнi зайнялись - рано сьогоднi. I вперше тодi вiдчула невимовний жах. Пройшла до гамазею найкрайнього й стала, як i в ту нiч. Але сьогоднi ©й усе в дворi тому якесь незвичайне, мов весь вiн налитий тривогою. I у вiкнах чомусь так рано сьогоднi свiтло, i пробiг хтось од конюшнi мовчки, i грюкнули дверi, не як учора грюкали. Дивилась на льох, що тьмяно обiч флiгеля виступав у темрявi, i iнодi вiд утоми очей заливало темрявою льох. Дiвчина одривалась тодi вiд стiни i, витягши шию, до болю напружувала зiр, поки знов не вловить тьмяно© плями. Вiн там. Не пропустить його - не трiпне й вiями. Але що ж iз ним? Чи хоч живий? Згадувалось (це як уже Гордiй сказав), що й сама бачила, як учора ходили в льох. Тодi ж не знала - чого. I навiть сьогоднi бачила - з цеберкою чогось ходив рудий. Може, одливати. А може, й нема вже?.. Витягла шию жадiбно в нiч, i груди самi хватали повiтря хвильно - хотiли крикнути, позвати. Дуже, на всю зоряну нiч, а вiн щоб тихо озвався: "Я!". Але був глузд. Але ж i так хотiлось хоч знати, що з ним, хоч одне слово стиха почути. Не владна над собою, вона одiрвалась од стiни й довго насторожено слухала. Нiч. На селi гвалтували собаки. На ру©нах тиша. Зiнька ступила крок у сухому бур'янi, ще прислухалась. А тодi, крадучись поза розваленими коморами, пройшла в сад. У саду листя шарудiло пiд ногами i так гостро запахло осiнню, аж голова дiвчинi захмелiлася. Згадалося - тодi ж отак у саду, як за телям бiгала, а бiля цегляного муру стояв у будьонiвцi. I не впiзнали одне одного. Хтось свиснув стиха од гамазе©в, мов чайка кигикнула. Догадалась: Iлько ©©, мабуть, шука╨. Але не вернулась. Помiж дерев у зарослi тихо, щоб же й прутик не хруснув, побрела вона аж на край саду до подвiр'я. Льох - ось-ось, тiльки ще трошки двором Бур'ян високий i жалива од саду. Дiвчина спустилась на землю й порачкувала тихо й усе прислухаючись. На ганок хтось вийшов i постояв трохи, потiм пiшов за флiгель кудись. Зiнька ждала довго-довго, чи ж вiн вернеться. Нi, видно, так хтось приходив, а це пiшов. Знов пригнулась до землi й полiзла жаливою. Стиха - тук, тук, тук - тричi в дверi, оббитi бляхою, виткнувшись iз бур'яну, i прислухалась. У льоху тихо. Ще - тук, тук, тук - ухом припала до дверей, дихання спинила й почула тепер: десь глибоко глухо застогнав хтось. Потiм ближче - знати, тихо лiз по сходах, бо довго стогнав i наближався поволi, мов за стогоном кожним хiба на вершок. Врештi, бiля самих дверей уже й тихо - Зiнька не впiзнала голосу - глухий i замогильний: - Хто? Припала Зiнька обличчям до дверей. - Я, Давидку! Живий ти! - радiсно i з розпачем вирвалось у не© з грудей. Потiм оглянулась, прислухалась i говорила: - Провели тих, а тебе нi. Давиде, що вони з тобою надумали? Давиде, ти не бiйсь! З-за дверей сказав: - Сю нiч! Бо обмивали кров оце перед вечором. Зiнька аж уся до дверей прилипла. - Давидку, ми не дамо. Ми слiдимо з хлопцями. Ми за вами йтимемо - i в шелюгах, аж поки день буде. О, хоч би щiлиночка! - i мацала дверi руками.- Хоч би я на тебе, мiй любий, глянула! - I мацав хтось дверi з льоху - чи, може, як руки зв'язанi - не руками, а обличчям. Ззаду хтось - хап! Кинулась Зiнька, аж крикнула, ще й чула: у льоху Давид крикнув глухо й застогнав. А ззаду - пiд руки i, обхвативши попiд грудьми, до болю хтось тиснув i хрипло: - Ах ти ж, падлюко! Дiвчина билась, як пiйманий птах. Зубами руки хотiла - та нiяк ©й за свитою. Чула - одiрвалась од нiг земля й так у руках понiс. Бiля ганку вкусила-таки - кинув, але руки не пустив, схватив з усi╨© сили й так поволiк по сходах у темний коридор. Як у канцелярiю увiв, iз-за стола пiдвiв обличчя начмiлiцi©, i Тягнирядно глянув iз крiсла з-пiд грубки - сидiв iз гвинтiвкою в руках. З-за спини в дiвчини, не випускаючи ©©, виткнувся рудий i сказав: - Пiймав бiля льоху. Вийшов iз-за стола Сахновський i, пiдступившись до дiвчини, довго дивився на не©. Сказав, не зводячи очей: - Це ж Матюшина наймичка. Тепер i рудий глянув - вона. Розповiв, що бiля льоху була, щось iз Мотузкою перебалакувалась. Знати - його полюбовниця. Начмiлiцi© пильно ще глянув на блiде, змарнiле, але таке ж гарне i в розпачi, i в скорботi дiвоче обличчя, i тонкi нiздрi в нього трiпнули. - Обшукай! Рудий обмацував ©©, а повернувши пику до Тягнирядна, вищиривсь i моргнув тому. Сахновський уловив його рух i нахмурився. - Кинь! Наказав потiм одвести ©© в арештантську й замкнути. А ключ щоб йому принiс. Та нехай не здума╨ дурницi - зараз хай i вернеться. За одну мить щоб тут був. Рудий незадоволено ворухнув бровами й повiв Зiньку. Ще чула, як iз ганку звiв ©©,- у льоху гуркнуло в дверi. Зiнька крикнула щось i пручнулася з рук. Та не вирватись ©й, бо руки, як залiзнi наручники, ©© руки здавили. Ще од гамазе©в чула - свист, мов чайка кигикнула. Але це було й останн╨, що чула. Потiм упхнув ©© рудий в арештантську, трохи, вагаючись, постояв ще на порозi, хряпнув дверима й замкнув. Хвилину дiвчина стояла у темрявi, тупо дивлячись на зачиненi дверi. Мов упустила кiнцi й не тямила, що це з нею. Знадвору долетiло до вух ©й - гуркнув у дверi в льох i хрипло: "Ти, ти, гляди менi, я тебе погрюкаю!" Не рудий це. I дзенькнуло. З-за дверей, з льоху глухо - не чути що. А дiвчина кинулась до вiкна - вгорi загратоване, маленьке,- руками до нього не дiстане. У хатi поночi i самi голi стiни. Зiнька обмацала всi ©х навкруг, у дверi била. А враз насторожилась. Нi, то ©й не вчулося - кроки, й дзвенiло тихенько надворi. Ще гуркнув у дверi в льоху. Потiм у сiнях - дзiнь, дзiнь... Тодi ж почулися ще кроки в сiнях, i чула - хтось сказав: - Товаришу начальник, ну, ми ж повели. - Да, да. Та глядiть там! Через сад ведiть. Руки ж розв'яжете перед тим.- Вiн клацнув ключем у дверях. А Зiнька так i припала до дверей, дихання забило ©й. Мацала дверi й уся постаттю влипла в них, мов думала, що наскрiзь виступить крiзь них на тiм боцi. Врештi до щiлинки припала й зойкнула: - Начальнику! Вже од надвiрнiх дверей оглянувся Сахновський i вернувся: - Що тобi? Зiнька, захлинаючись, заговорила, як у гарячцi: - Я дурна! Яка ж я дурна! Я вже не буду,- i мацала руками дверi, й благала в щiлину.- Пустiть мене! Ну, йдiть сюди швидко! Пауза. Сахновський трохи подумав i сказав крiзь дверi, повернувши ключем: - Гляди ж менi. Вiзьму в кiмнату, а будеш iще дурiти - в льох закину. - Не буду, не буду!..- хапаючись i схвильовано казала дiвчина. Сахновський одiмкнув дверi й мiцно взяв ©© об руку. Так i повiв. Iз темряви кинулось в очi - зiяла чорна дiрка льоху: вже повели. Була трiпнулась, та стиснув дуже й глянув з погрозою. Подумала: нi, так не можна, ©м двi версти до шелюгiв - ще встигне. Летiтиме, а дожене!.. I Зiнька прискорила ходу. Вже на ганку була, а вночi од гамазе©в - свист чула, як чайка кигикнула. Серце тукнуло й наче спинилось. У сво©й кiмнатi, просторiй i розкiшнiй, Сахновський пустив Зiньку й зачинив дверi в канцелярiю. Горiла лампа ясно на столi пiд зеленим абажуром, i в хатi вiд того все було зеленаве. Посеред хати Зiнька, як привид,- в розстебненiй юпцi, простоволоса: хустку велику десь загубила. Стояла нiма i мов скам'янiла. I як сказав Сахновський, щоб скинула чоботи та свитку,- мов i нечула, чи мов так довго до не© летiв голос через хату: лише за хвильку здвигнулась i скинула чоботи й свитку. З бильця на лiжку взяв Сахновський хустку велику жовтогарячу з квiтками i звелiв ©й накинути на плечi. Зiнька й це зробила тремтячими руками i все стояла нерухома з нiмим i тупим поглядом в одну точку. Сахновський сiв на канапi близько стола й закурив. Крiзь дим дививсь на не© й глибоко затягався цигаркою. Потiм покликав: - Пiдiйди сюди! Зiнька стрiпнулась. Впали очi на нього, з нього впали - просто проти не© велике, на всю стiну, стояло трюмо, а в ньому... аж уся здригнулась, а очей вiдiрвати не може. Дивилася з жахом великими округленими очима, й на не© звiдти дивилась - нi, i то ж вона - Зiнька. I жовтогаряча хустка на плечах, а обличчя зеленаве й очi глибоко, як двi ями чорнi, i темною ямою провалений нiс. - Ну, йди ж! Враз у вiконницю знадвору - трах! - видно, цеглиною. Трах! - десь у дверi на тiм кiнцi будинку. Дiвчина так i зiрвалася з колiн. I вiн уже не до не© - з кобури вихватив наган i побiг у дверi через темну канцелярiю в коридор. Зiнька оторопiла на мить. За серцем, що в грудях закалатало чи на сполох, чи радiстю, не чула нiчого. Нараз отямилась, i перше, що в голову ©й,- лампу - дмух. Темно в хатi. Зiнька, як кiшка, нечутне, боса, навшпиньках вибiгла з хати, через канцелярiю i вже в коридорчик, а на дверях - вiн. На ганок не виходив, стояв на порозi - видно, боявся. I з порога кричав у нiч: - Буду стрiляти! Знадвору нiчого не чути. А на ганок не йде, простяг руку до дверей уже, щоб зачинити, як раптом Зiнька ззаду з усi╨© сили кинулась i з криком нестямним у спину руками вдарила,- аж упав на ганок. I вона з ганку впала звисока,- аж в очах ©й зiрки, але за мить, як пiдрiзала косою перепiлка, зiрвалася й нерiвне зигзагом побiгла через подвiр'я та бур'ян... Хтось - чула - гнався, кричав хтось. Уже й на вигонi вона, а ззаду тупiт чобiт i крик. Зiнька бiгла, що було сили, аж у вухах вiтер свистiв. А далi сили не стало. До вiтряка до першого саме добiгла. Дихання ©й забило i вона не впала - обiперлась об вiтряк. Iззаду ще тупiт у темрявi, мов бiгло дво╨. Враз стихло, потiм свист тихий. Зiнька тодi скрикнула й знов зiрвалася. Але вже бiгла й оглядалась, i кричала в одча© назад: - Ой швидше! Хлопцi догнали ©© вже за вiтряками. Не спинялись нi на хвилинку. На бiгу хлопцям сказала, що повели. Думала - хоч вони побiгли. А хлопцi не бачили, ©© все ждали та вже з Савкою одчаялись та цеглинням стали... Що вiн робив з нею? Зiнька нiчого. Тiльки ще швидше бiгла й трошки шкандибала. I все ж до шелюгiв ©х не догнали. У шелюгах ще дужче бiгли - уже захеканi й гарячi як огонь. Враз Зiньку за руку Iлько схватив i сам спинився, i Савка. Дiвчина прита©ла подих i стала - слух i зiр. Та по дорозi нiчого в темрявi не чути й не видно. Раптом обiч, уже в шелюгах, блиснуло, мов хтось кинув цигарку, i голос глухо в темрявi: - Стiй отут! Скрикнула Зiнька, Iлько згарячу пальнув iз обрiза - сам не знав, чи туди, чи вгору. А з шелюгiв у ту мить, _мов_ дуплетом, iз двох гвинтiвок - бах! бах! Чорна нiч. Ще перед самим обличчям у Зiньки вже на бiгу - пихнуло полум'я обрiза й оглушило ©©. Бiгла, падаючи, прориваючи кущi, i кричала щось у нестямi. Не чула - чи бiгли за нею хлопцi. Чула ще пострiли - два, десь далi - бах! бах! Спiткнулась i бiгла знов, очима розпанаханими у темрявi жадiбно шукаючи, помiж кущами. I за одним кущем враз,аж одкинулась, потiм зойкнула й шарпнулась до нього. На сiрому пiску мiж шелюгами, розкинувши руки, лежав нерухомий, чорний, хрестом. Перед ним i впала на колiна як пiдрiзана. Руками сплеснула й зойкнула в нiч. А враз похитнулась i з стогоном непритомна впала до нього на пiсок. Нiч одгукнулась ще двома пострiлами, але далеко десь у березi,- бах! бах! Потiм уронила зорю - велику пекучу сльозу - i занiмiла в печалi... XXXII ...I прийшла зима, й минула - аж напровеснi Давид Мотузка вертався з мiста в Обухiвку. По©зд прибув на станцiю заранi - опiвднi, але по розгаслiй дорозi йти було важко; версту по верстi мiсив ногами Давид, на кожному кроцi провалюючись у талому снiгу; iшов; iшов - уже й сонце сiдало, а вiн ще тiльки доходив до колишньо© Ганiвсько© економi©. До слободи ще лишалося верст iз десять. Проте хоч пiзно, а був би таки дома сьогоднi - ще донесли б ноги, та, отже, лише виткнулась iз-за саду ковалева халупка, така радiсть пройняла парубка - одразу вiдчув, що далi вже не пiде. Далебi, нема╨ чого поспiшати. Та ще поночi по такiй дорозi. Та ще... це ж i вона, що вже скучила, мабуть. Згадав, як писала в останньому листi: либонь, вiдколи довiдалась, що незабаром вийде з лiкарнi, та вiдтодi щодня як очей не видивить. Увечерi аж за греблю, бува╨, вийде - чи не бовванi╨ по дорозi з станцi©. "Стою, стою пiд вербами бува╨, а тебе, любий, нема та й нема",- писала. Аж прискорив ходу Давид. Недалеко вже. Навiть уже чути бруньковий дух од верб понад ставом. Гiн яких дво╨ залишилось, а тодi звернути з шляху, перейти греблю i в хату отак - рип: "А здрастуйте лишень вам, люди добрi". Вiн навiть руку звiв до голови i нiби хотiв зняти шапку, та тiльки збив на потилицю i зiтхнув глибоко на всi груди. Да, хороша-таки штука життя. Отак iти по грузькiй веснянiй дорозi - обвiяний молодим духом нестерпним талого снiгу, та землi, та вербових бруньок. Хороше! А що плута╨ ноги втома та чавка╨ в драних чоботях - дарма: ось i вiдпочине, i онучi просушить. О, ба! Спередi у темрявi блиснув вогник (видно, в халупцi свiтло засвiтилося). Хороше! I враз нiби спiткнувся на якiйсь думцi. Аж нахмурив брови й щелепи зцiпив. Та й то всилу-силу переступив. I як лишилась уже позаду, не мiг iще й тодi, щоб не оглянутись на не©. А так, отодi в шелюгах, якби не наспiли були... Аж не вiриться, що це було. Та й усе життя отодi в Обухiвцi - не вiриться, що це була дiйснiсть, а не привидiлось у важкому маячному снi. I то в ньому, в химерному свiтi примар - вiн, Давид, тiпався, як у лихоманцi, белькотав посмаглими губами й бився, зi стогоном, щоб прокинутися - прорватися в дiйснiсть. А його... назад на арканi. Це ж саме отут наздогнали були отодi. Ой гади ж, били як. А потiм, як худобину, взяли на налигач, а другий край Тягнирядно кинув петлю коневi на шию i - гайда. Оце згадав Давид - аж загорiлися роз'ятренi спогадом ноги, розбитi, в кровi: тягли ж на арканi по мерзлому груддi. Ще дякувати коневi, що не рознiс кiсток: як не поганяв його Тягнирядно, а вiн що зiрветься, та й стане, очi косить назад, хропе й цапу╨. Поки-то вершник зiрве його знов, а Давид i одсапне тим часом. Проте як в село вже дiстались, всилу-силу волочив ноги. Та й не ноги були то: в цiлих чоботях виходив з дому, а то вже самi халяви телiпалися на ногах, а ступнi голi - саме шмаття м'яса. I отак просто до сiльради. А потiм - льох у раймiлiцi©, допити й шелюги... Якби не наспiли були отодi, уже б нiколи з отого сну й не прокинувся. I як-то вони нагодилися саме тодi. Теплими пальцями торкнулася до повiк i одкрила ©х. I на зоряному тлi побачив Давид ©©, Зiньчине, змучене й зрадiле обличчя. Оце i усе, чим спалахнув йому новий свiт пiсля довгого забуття i знову погас. Потiм отямився аж у ковалевiй халупцi. I вона, Зiнька, таки бiля нього. Розповiла, як одбили його; на руках пронесли хлопцi до хутiрця, а там Савка пiдводу в тiтки дiстав i оце в двiр уже свiтанком привезли нишком. "Тут не страшно вже",- потiшала. А сама i в хатi не сидiла. Уже потiм призналася, що сама боялася дуже i вартувала надворi весь день - чи не принесе ©х i сюди лиха година, щоб же хоч побачити здалеку та щоб чи в льох, чи на горищi Давида заховати. Але ©х не було. А вночi при©хали кiньми Гордiй Чумак iз Пiвненком (Iлько загадав). Розповiдали, що на селi такий переполох - i начмiлiцi© при©хав. Трусять усюди. Коли б ще й сюди не догадались. Мерщiй ухопили Давида на пiдводу й на станцiю. (По©зд опiвночi). Е-ех, i не згадувати. Точка. Оце йде, а попереду - нове життя... Iменно, Давиде: нове життя! Аж скинув шапку i йшов отак простоволосий. Отак i в хату порiг переступив - шапка в руках, та й - "здоровi були". Що вже радi були йому всi - не знали, де посадити, з чого почати розпитувати та з чого про сво© новини розповiдати. Степан був дома. (Ще в лiкарню Зiнька писала, повернувся вiн з Червоно© Армi©). Був дома й дядько Клим,- уся "ганiвська громада" була в зборi, хоч i засiдання робити. "Який там перший пункт у нас?" - веселий старий коваль. "Та який - он хоч i з того почати (дядько Клим) - дерево ж возимо". Писав Яким i в лiкарню про це. Ну, i так взагалi - не те життя тепер - радянське життя. Вибори ж оце щойно закiнчились: Гордiй Чумак головою, i в члени сiльради провели все сво©х людей. Ось i Степан у членах тепер. Цi життя налагодять. Та й у районi ж - i голова райвику другий, i секретар райпарткому iнший, а Миронова i з партi© викинули. Ну, i дома у старих усе гаразд - Зiнька оце була якось на слободi. "Христю просватали",- прохопилася Зiнька та й зчервонiла враз: "Кому що, а тобi сватання". I вiд продподатку звiльнили, нiбито накладено неправильно було. Тато вже знати, яка була правильнiсть. I спитав дядько Клим, що за них чути. Давид розповiв, що перед вiд'©здом заходив до прокурора - розслiдування закiнчено вже, а це на недiлю через тиждень - саме в Щербанiвцi ярмарок - i суд ©м буде: ви©де сесiя губ-суду в Щербанiвку. Он-бо як! Оце так новина. Задиркали чоловiки цигарковим папером, закадили. "Ну, та й цур ©м, не проти ночi ©х згадувати,сплюнув коваль,- ╨, й окрiм них, об чiм поговорити". I таки було об чiм. I за вечерею, i повечерявши,обсiвшись бiля припiчка, щоб курити в пiч, гомонiли допiзна чоловiки про се, про те. Уже й ковалиха та Климова жiнка з дiтьми полягали на полу. Сама Зiнька не вкладалася спати: усе сподiвалась, що, може ж таки, влучить часинку, щоб крадькома хоч торкнутись до нього. Та й втратила надiю. Аж засмутилася й губенята трошки надула. Ще хоч таки трохи зiгнала злiсть на всiх: прогнала вiд припiчка (чи ©м мiсця в хатi кращого нема╨?) - соломи ©й треба. Постелила потiм чоловiкам долi всiм покотом, головами до лави, тодi й собi кинула ряднину та подущину на лаву й лягла. Але не спала, ждала все. I вже пiзно за пiвнiч (проспiвав пiвень), як погасили свiтло та полягали чоловiки i саме скраю Давид,довго трималась, та й нi-таки,- тихо-тихо крадучись у темрявi, щоб не шерхнути, опустила руку з лави й - наткнулась на його простягнуту руку. Хап - i вплелися пальцями одна в одну. Потiм i поснули обо╨ отак - рук не розмикаючи. А на ранок Давид пiдвiвся, ледве розвиднiлось, i зразу ж зiбрався йти. Не пускали. Ковалиха нiби щось почула матернiм серцем, припадала до нього, як до сина: "Та й поснiдав би, чим натщесерце йти, а чи, мо, бо©ться об'©сти?" - "А, таке! - лише рукою махнув Давид, посмiхаючись.- Не об тiм рiч: доки пiдмерзло оце, йти буде легше". Та й попрощався. Зiнька й собi накинула свитку на плечi - провела за порiг, а потiм, непомiтно отак, i через двiр аж за сад. Може б, i далi, та Давид сам винуватий. Пригорнув ©© до себе, заглянув щасливий у вiчi ©й та й не то в жарт, не то насправдi: "А може б, ти, Зiню, й не верталася?" Дiвчина зашарiлась та так i прикипiла до нього. А враз одкинулась i розвела руки: "Отак, боса, в опорках?" Давид занепоко©вся: "Та чи ти, дiвчино, з розумом? Бiжи, бiжи, прямо на пiч". I сам геть рушив. Потiм, оглянувшись, побачив, що й вона сто©ть,- крикнув, iще й насварився на не© рукою. В Обухiвку Давид прийшов заранi - саме школярi сходились до школи. Село вже жило. Дружно курились димарi хат, рипiли журавлi бiля криниць, ревла худоба по дворах, i в морозному повiтрi лунко, чулися людськi голоси. А крiзь усе, як удари здорового рiвного пульсу, паровий млин у березi. Мелемо,- значить. Повз Матюшин двiр як проходив - глянув з цiкавiстю. Порожньо на подвiр'©, понуро стоять будiвлi, а хата навiть iз забитими вiконницями. (Хвалилась Зiнька, що пере©хала Матюшиха до батька на хутiр). Перевiв очi Давид на ворота узорнi й не мiг, щоб не всмiхнутися: "А що - чирва масть? Еге ж, не завжди i чирва - козир!" Поминув Пiвненкiв двiр. У Марi© в хатi топилося.! I враз стиснулося серце - Тихона згадав. Не витримав, сердега, помер у тюрмi. Який жаль. Оце б iшов, а вiн би бiля загороди: "Здоров, Тихоне!" - "Здрастуй", i пiдiйшов би до тину - друзяка. Iз'©ли, падлюки! I так уже до самого дому не розвiявся тихий смуток. Уже в хатi забулося трохи в радiснiй зустрiчi. Самi жiнки були дома - мати та Христя з Докiйкою. "А чоловiки,- весело розповiдала Христя,- один у школу пiшов, а батько - до млинам. - Вiд каведе ж приставлений,- додала мати поважно,- тепер же й ми, сину, люди.- Та й не втрималась стара: повiки затремтiли в не©, i сльози виступили в очах. Проте й крiзь сльози не затьмарилась ©хня небачено прозора синь. От нiби вперше в життi сво╨му побачив Давид, що в матерi очi синi. Змахнула рукою сльози з вiй мати i вже веселенько до сина з ласкою: мабуть же, зморився i голодний. Давид сказав, що пiдночував у хуторi, але лягли пiзно, то голова каламутна трохи - поснiдавши, хоч i задрiма╨ на часинку. Проте не довелося: тiльки-но снiдати сiв - Яким прибiг (почув, що вернувся). - Го-го! - Здоровкались, смiялись, як тi малi дiти. Далi Яким: "Ну, що та як, та снiдай швиденько". Не дав i по©сти хлопцевi гаразд. Аж розсердилась Мотузчиха, а Якимовi смiх: - Не хлiбом ╨диним жив буде чоловiк, тiтко Марино. Та пiсля лiкарнi багацько i ©сти нiззя. Гайда! - I подалися з хати. Отак i вкрутило в себе Давида життя обухiвське, з першого ж дня. Iще першого дня був нiби за гостя - роздивлявся (коли ж куди оком не кине, та й нова новина). Iз сiльради у КНС, у млин, у "Якимову канцелярiю" (Яким i завiдувач хатою-читальнею, й секретар колективу "Перемога"). Всiх обiйшов, з усiма побачився, набалакався. А вже другого дня возив лiс з iншими на виселок, порався по господарству, на громадськiй роботi (саме до землевпорядження готувались, з дня на день ждали в село землемiрiв). Нiколи гаразд i оглянутися. То й не диво, що незчувся Давид, як i пiдiйшло число отаке: прийшла з РВК до сiльради оповiстка, що в недiлю отакого числа в селi Щербанiвцi ви©зна сесiя губсуду буде розглядати справу "Матюшино© банди" i щоб про це якнайширше оповiстити люднiсть. Разом iз цим i повiстки були одержанi на Давида й ще на багатьох обухiвцiв: з'явитися за свiдкiв у суд на тодi ж таки. Сьогоднi одержано це, а завтра й недiля. I саме ж у Щербанiвцi ярмарок. Чи коли й був отакий на©зд у Щербанiвцi, як пiд оцей ярмарок. Весь вигiн - ярмарковище - був запруджений возами, аж ген туди за вiтряки. Обухiвцi як при©хали, то вже гаразд нiде було й стати. Насилу пробилися на цей край. Але й сюди аж пiд самi тини розлився ярмарок i навiть у вулицю вихлюпнулися вози. Далебi, хоч i собi у вулицi ставати. Та Яким заперечив: мовляв, чи ж кращих мiсць не заслужили, що будемо в проходi тулитись. Вiн сплигнув з воза i зник у натовпi, а невдовзi повернувся "з розвiдки" удвох iз Степаном ковалевим. Знайшов мiсце. Бiля пошти звернули на ру©ни колишнього ма╨тку й помiж пеньками та купами цегли добралися до гамазею. Отут за гамазе╨м у затишку й отаборилися. Повипрягали конi, пов'язали до возiв. З возiв позлазили жiнки, заметляли спiдницями, обтрушуючись,- як гуси на березi з води. Всi по-святковому повбиранi ради такого дня, рум'янi на морозi. Од воза неподалеку дядько Клим упiзнав обухiвцiв - пiдiйшов iз хуторянами сюди. I Зiнька де не взялася - вже з дiвчатами, до чоловiкiв тiльки "здрастуйте!" кинула, а Давида черкнула гострим поглядом. Тим часом Степан розповiдав, що вчора ще прибув у Щербанiвку, i суд весь сповна, i заарештованих пригнали. А оце щойно з сельбуду,- не починалося ще: на вiсiм годин призначено. - Пiдождемо,- казав дядько Гордiй,бiльше ждали. У затишку вiд вiтру пiд гамазе╨м посiдали, стали закурювати. Жiнки зiбрались на ярмарок пiти поки що, уже й знялися були, та раптом пiвнiвська молодиця скрикнула здивовано - i до дiвчат: -Дiвчата, он диви! Всi оглянулися i так стояли здивовано очима на натовп. Щось, видко, трапилось. Люди, що досi гуртами стояли собi бiля возiв, заметушились; дехто вилiз на вiз, i всi дивилися ген у той бiк на будинок раймiлiцi©. Пiдвелись i обухiвцi. А моторна Христя Мотузчина аж на вiз зiп'ялась i враз гукнула схвильовано: - Та гляньте ж бо. Ведуть! Всi так i кинулися. Хто на пеньок, на купу цегли, на колесо чи на полудрабок вилiз - i всi туди очима через голови натовпу. Справдi - повели. З двору раймiлiцi© через подвiр'я помiж рядами возiв тихо посувалась оточена сторожею юрба в'язнiв. Таки не дуже близько, гаразд i не розпiзнати кожного. Дво╨ в шинелях - видно, Сахновський та рудий мiлiцiонер. Тягнирядна знати - од усiх на цiлу голову вищий; i, либонь, по кудлатiй шапцi Матюху пiзнати, а iнших i нiяк. Але, видко, всi там до одного. Он скiльки ©х. Як на звiрiв, товпиться народ обабiч дороги, зразу ж услiд за юрбою микаючись у похiд. I так валом валили з нею до сельбуду. Цiлий день тривав суд. I весь день бiля сельбуду товкотнеча, а на ганку i в дверях - пробка. Так увесь день надвiрнi дверi в залу й не зачинялись. А на ганку як рiй повис шапкою,- люди, кому не вдалося пробратись усередину. Хоч слово, може, якесь упаде-таки й сюди через порiг. Iнодi зсередини на свiже повiтря вилазив упрiлий, в розстебнутiм кожусi, котрийсь iз слабогрудих, що вже не© мiг сидiти бiльш у духотi. Тiльки зi схiдцiв, як уже обступлять його, розпитуючи, i вже хоч би й хотiв вирватися - дарма. Аж поки новий хтось вилiзе ще. Тодi самi покинуть, як перечитану газету, i хапають свiже, дальше число. Отак бiля сельбуду. Але й на ярмарку сьогоднi весь день тiльки й балачок було, що про суд. Потiм, коли й день уже стемнiв, засвiтилося по хатах свiтло, поскладали ятки,- уже й роз'©здитися б (дехто таки й вiд'©здив, але бiльшiсть i не рушали), там-там помiж возами на ярмарковищi стали займатися вогнища (гаразд, що кладовище поблизу з хрестами). Видко, поклали собi дiждати кiнця хоч би й усю нiч. А суд