я знаю, що воно його рук не минуло. -_Та як же ти смi╨ш це казати? - гримнув батько, зiрвавшися з лави. Денис глянув на його i аж перелякався: батько стояв перед ©м блiдий, очi палали якимсь непевним огнем, увесь аж трусився, стиснувши кулаки. - Як ти смi╨ш це казати на свого брата, нiчого не знаючи? У нашiй сiм'© зроду не було злодi©в i нема, чу╨ш ти! А ти сам на свою сiм'ю будеш неславу пускати?! Денис схаменувся, побачивши, яй роздратував батька. - Та нехай i по-вашому, але нащо ж ми з жiнкою будемо робить на ледацюгу? Або проженiть його, або нехай робить, або мене вiддiлiть! Що це таке справдi?! Ледащу такий потур давати! Це треба розуму рiшитися. - Мовчи ти, блазню! - знову розсердився батько.- А то я тобi такого дам, що в тебе останнiй твiй дурний розум з голови вискочить! Еч, розумнiший уже за батька зробився! I сам без тебе знаю, що треба робити, i зроблю. Саме на цю розмову наскочив Роман. - Слухай, Романе, що я тобi казатиму! - озвався до його батько гнiвно.- Годi вже панувати! Або берись до роботи, або йди собi куди зна╨ш! - То що? I пiду! - вiдказав Роман так спокiйно, мов це йому байдуже було.- Пiду в город - там собi швидше службу знайду. Як розвеличались!.. Обiйдемось i без вас! Повернувся та й з хати. Вiн цього сподiвався, що таки Денис колись пiд'юдить батька вигнати його,- вiн певний був, що батько це говорив з направи. Ну, та не таке вже воно й лихе. Пiде в город, продасть там сало... Поживе трохи, поки службу знайде... А коли й не знайде... ну, там видно буде, що робити!.. Але Денис на тому не перестав. Мав на Романа велике пересердя i за сало, i за пропащi три карбованцi. Пiшов до Струка та до кума Терешка Тонконоженка i розказав ©м усе, що думав про Романа. Тодi втрьох заходилися його сочити: куди той не пiде, то все якийсь з них на нього оком накида╨, пасе. Батько ж iз Зiньком нiчого про це не знали, бо звелiв Денис не казати ©м про це. Днiв через два Роман пiшов у город. Так зiбрався й пiшов, що сiм'я й не знала про це, нi з ким i не попрощався, навiть з матiр'ю. У непевних Денисових поглядах вiн бачив, що Денис дума╨ за сало на його,- боявся, щоб не присочив. А тепер, пiшовши нишком, думав, що вже буде i в городi, поки дома побачать, що його нема. Але три його вороги замалим не назирцi ходили за ним цi днi. I Струк таки присочив його, як вiн подався з дому. Зараз кинувся до Дениса. Ще Роман тiльки виходив iз села, а вже вони втрьох, пробiгши манiвцями, сидiли бiля дороги в кущах у байрачку. Недовго й дожидалися: iде Роман та просто в байрачок. Дво╨ зостались там, де сидiли, а Струк поплазував обережно помiж кущами слiдком за Романом. Вiн був стрiлець, то звик по лiсах до звiра пiдкрадатися. Роман iшов смiло, не боячись нiчого, Струк рачкував за ним здалека. Ось Роман спинився, озирнувся,- нiкого не побачив. Положив долi свою торбу i почав одкидати хмиз од печерки. Поодкидав i витяг щось велике. Струк догадався, що це сало, i мерщiй метнувся до сво©х. Вони заховалися на доброму мiсцi: Романовi неминуче треба було проз ©х iти, бо вони сидiли аж на тому краю байрачка, що до города. Роман вийшов з байраку на шлях, знову озирнувся туди й сюди, - нiкогiсiнько нема. Тодi швидко пiшов у город. Тро╨ товаришiв незабаром почули його ходу... от уже й видко його: iде й щось мугиче собi пiд нiс. Сало на плечах. Одним скоком вони стали круг його. Роман спинився вражений i одну мить, з несподiванки, не знав, що робити. - А куди це ти, Романе, сало несеш? - спитався, глузуючи, Денис.- Може, тобi пособити? Здоровенний Романiв кулак ударив Дениса по уху, що аж каганцi тому засвiтилися. Денис поточився, трохи не впав, а Роман тим часом, кинувши й сало, побiг шляхом. Очманiвши вiд кулака, Денис на мить спинився, не розумiючи, що сталося. Але зараз же побачив.' Попереду бiг Роман, а за ©м, дуже близько, Струк, а трохи вiддалiк Терешко. Денис кинувся за ними. Але Роман добре бiгав i незабаром далеко покинув назад себе i Терешка, i Дениса. Тiльки Струк гнався за ним близько, зiгнувшись наперед усiм сво©м довгим тiлом, закидаючи назад швидкi цибатi ноги. Вiн розпалився. Так вiн колись бiг за вовком пiдстреленим: нiколи було вдруге рушницю набити, щоб стрельнути, i вiн напружував усю силу, щоб наздогнати закривавленого звiра i добити з рук, розтрощивши йому голову. Так вiн бiг i тепер, сам не розумiючи, не думаючи про те, нащо йому ловити Романа i що йому той Роман зробив. Бiг i кричав iнколи: - Не втечеш!.. Задавлю!.. У нього перед очима, не перестаючи, швидко мелькали п'яти, притискалися до бокiв висуненi назад лiктi. Цi лiкти все ближчi, ближчi стають... Струк виразно чу╨, як важко диха╨ втiкач... почува╨ це дихання. Напружу╨ться з усi╨© сили - от-от досягне; але й Роман напружу╨ться... Та ненадовго. Одним останнiм стрибком пада╨ Струк на спину Романовi, валя╨ його додолу. Але тую ж мить Роман вивернувся й зiрвався на ноги. Струк, лежачи на шляху, вхопив його за ноги обома руками. Роман схитнувся i знову упав, i вони зчепилися промiж себе, качаючися в пилу на шляху. - Не втечеш!.. Не втечеш!..- хрипiв Струк.- Не попущу! - Чого тобi вiд мене треба? Що я тобi зробив? - так саме хрипiв Роман, пручаючися.- Пусти! Враз iще дво╨ впало на нього, вхопило його, притисло. - А, дак ти так! - ревiв розлютований Денис.- Красти!.. Биться!.. Тiкати!.. Душогуб!.. От я ж тобi покажу!.. Роман визволив праву руку i почав бити кого й по чому попадя. Його пригнiтили так, що вiн застогнав, i скрутили йому назад руки поясом. - Тепер тiкай! - знущався Денис.- Та тiльки не в город, а до волостi! Пiдвели його i стояли, вiдпочиваючи, всi четверо, задиханi, знеможенi, в подранiй одежi, з умазаними обличчями у кров, змiшану з шляховим пилом. У бiйцi Денисовi розбито носа, а вiн поплямив кров'ю й iнших. -.Ходiм! - смикнув Денис Романа. -_ Не пiду! - Ходiм, бо потягнемо, як падло! - То й тягнiть! - Роман упав на шлях. Але Денис ухопив його за вiрьовку й потяг по шляху, що аж руки тому виверталися. Роман ойкнув. - Уставай же, бо ще гiрше буде! Роман устав. Пiшли до села. На дорозi забрали покинуте сало. Терешко йшов з ним попереду, а далi Роман, а за ним Струк iз Денисом, держачи його за кiнець пояса, що зв'язував руки. Мовчали всi. Так увiйшли в село. - Куди ж ти? - спитав Струк. - У волость,одказав Денис. - А може б, до батька його? Нехай повчить! - порадив Терешко. - Такий, що повчить! - сказав Денис.- У волость! Повернули до волостi. Здивованi люди спинялися, поглядаючи на цю чудну, незвичайну процесiю, i не могли нiчого зрозумiти. Дехто пiдходив i питався, але тi, поспiшаючи, йшли далi. Увесь час Роман мовчав. Але як уже пiдiйшли до волосного рундучка i вiн ступив на нього ногою - тодi повернувся до Дениса: - У, iрод! - I плюнув йому межи очi. Денис рвонувся був до нього, але зараз же спинився. - Постривай, побачимо, що в холоднiй заспiва╨ш! - утерся, i всi вкупi вступили до волостi. Там були писар, старшина, врядник. Вони аж нестямилися з того дива, що побачили. А Денис, незважаю­чи на те, почав оповiдати, що ось вони пiймали злодiя з салом, i вимагав, щоб написано протокола i посаджено злодiя в холодну. Говорив так, мовби це не про брата, а про когось зовсiм йому не вiдомого й чужого. - Що ти, Денисе? Бога ти не бо©шся, людей не страмишся! Брата?!.дорiкав йому старшина. - А хоч i брат, та коли таке ледащо... Тодi озвався Роман: вони на його напали, калiчили, нiвечили його!.. Денис завсiгди пеклом на нього дихав... I тепер хоче занапастити. Зовуть його злодi╨м! А почому вони знають, як у Романа те сало опинилося? Може, йому батько сам його дав. Волоснi з урядником не знали, що ©м робити, ©м було жалко Романа i гидко Дениса слухати, а проте все, ж це було злодiйство. Допомiг писар: - По закону так: коли б син у батька що i взяв, а як батько простить, то й суду нема нiякого. - Це правда, так! - додав урядник. - А коли так, дак що тут казати? - озвався старшина.- Це не наше дiло, а батькове. Сторож, розв'яжи його! Сторож укупi з Струком розв'язали бiдолаху. Струк тепер уже зовсiм прохолов i сам на себе гнiвний був, що в таке встряв. I Терешковi було нiяково. - Ми всi тут дiло бачили й чули; коли що треба буде, то всi будемо свiдками, а протоколу нема на що списувати! - рiшив старшина.- Iдiть собi з богом! - Спасибi вам, господин старшина! - подякував Роман i зараз вийшов з волостi. Понурившись, вийшли за ©м Струк i Терешко, а позад усiх Денис. Денис гнiвався на волосних. Голова в його болiла, закривавлене обличчя розпухло i щохвилини нагадувало про Романа. Як вiн увiйшов у свою хату, то там були всi дома. Зiнько аж з мiсця зiрвався, побачивши Дениса: - Денисе! Що це тобi? Не вiдмовляючи йому, Денис промовив просто до батька: - Ото ж ваш синочок наробив. - Хто? Роман? - спитав батько.- Знову билися? З чого ж це? - Аз того, що ми - кум Терешко, Струк та я - пiймали його з салом у байрацi. У старого Сиваша затремтiли руки. - Та й били його? - Або вiн нас бив, поки йому руки назад скрутили. - Нащо ж ви йому руки крутили? -_ Щоб у волость одвести. Шкода тiльки, що старшина не схотiв у холодну посадити. - I ти вiв його зв'язаного... через село в волость? - А то ж би нiс чи вiз на собi? I вiдразу всi очi повернулися до старого батька. Вiн устав бiлий, увесь тремтячи, як лист пiд вiтром, i звiв угору проти Дениса руку. У -хатi зробилось так тихо, мов усi перестали й дихати. - Бодай же ти довiку був... Але слово прокльону спинилося на устах у безщасного батька, i вiн, як стояв, упав на стiл головою i заплакав старими, тяжкими, як камiнь, як огонь, пекучими сльозами. - Так мене зганьбив!.. Увесь рiд наш чесний так зганьбив!.. Брата не пожалiв!.. Хоч би мене, старого, пожалiв!.. Мою стару голову таким соромом, такою гакьбою покрив!.. I нi слова бiльше. Тiльки чути було, як мати хлипала, стоячи в кутку бiля дверей. По Зiньковому обличчю котилися сльози... Частина друга. СЕРЕД НОВОГО ТОВАРИСТВА Вийшовши Роман з волостi, повернув знов у город. Ще нiколи вiн не був такий лютий на брата й на селян, як тепер. Йому, бувши вже не простим мужиком, зазнати тако© ганьби, такого сорома перед цiлим селом! I все через його, через цього клятого Дениса! Якби вiн його зараз отут, серед шляху, стрiв - задавив би його, розтоптав би, як гадину! Та гарнi й батько з Зiньком, потураючи такому хамлетовi, як Денис. Вони могли б оддiлити його, Романа, дати йому що треба,- вiн би пiшов од них, i нiчого б тодi не було. А тепер!.. Та всi вони, всi йому за шкуру сала залили!..i Всi цi мужла© клятi! Вiн повернувся до села, що вже поринало в долинi, визираючи з-за горба солом'яними покрiвельками, з бiлими димарями, розкиданими серед ясно-зелених куп густих верб i темного листу садкiв. Зняв кулак угору, i крiзь затисненi зуби вилетiв якийсь пiвзвiрячий згук лютостi й зненавистi! Повернувся i пiшов швидко-швидко. Довго йшов, поки хоч трохи втихомирилося серце i мiг думати i про щось iнше. Що саме вiн зараз робитиме в городi? У кишенi в його бряжчало трохи грошей,- зосталось од попереднiх крадiжок,- але ©х не могло стати надовго. Ет! Там видно буде! Стукатиме скрiзь,- десь та вiдчиниться. Але як вiн увiйшов у город i проходив вузькою вулицею, поглядаючи на невеличкi одноповерховi будиночки, пооббиванi дошками i помазанi сiрою фарбою, то не знав, у якi саме дверi ма╨ почати стукати. Всi були однаково непривiтнi, однаково замкненi вiд кожного чужого. I так iшов усе далi, аж поки дiйшов до невеликого базару, засмiченого, захаращеного шопами й рундучками, обставленого великими й малими бакалiями та крамницями. Цi бакалi© й крамницi надихнули йому думку: а що, якби туди в прикажчики? Недовго думав i зайшов зараз же у велику бакалiю. Там було кiлька покупцiв, i крамарчуки метушились, поспiшаючися все подати, не баривши покупця. Один пiдбiг i дуже ввiчливо озвався до Романа: - А вам что угодно? - Та менi хазя©на. Обличчя в крамарчука зараз одмiнилося, скоро виявилось, що це не покупець. Вiн недбало кивнув рукою на високого худого чоловiка, що стояв за касою: - Он! Роман пiдiйшов до хазя©на, поздоровкався. - А що скажете? Роман почав був казати, але ще й не доказав усього, а вже хазя©н замахав руками: - Не нужно! Не нужно! У нас усi прикажчики ╨сть. Роман вийшов з цi╨© крамницi i подавсь у другу. В другiй хазя©н спитав: - А рекомендацi© ╨сть? Цього в Романа не було. - А по какой частi ви служили? Роман одказав, що швейцаром. - Та нi, по торговой частi... чи в бакалейной, чи в мануфактурi? - Та я по торговой савсьом не служил. - Е, дак ви нам не пiдходите,- вiдказав хазя©н i одвернувся у другий бiк. Роман вийшов знову без нiчого. Але вiн уже наважився походити сьогоднi по крамницях i почав заходити в кожну пiдхожу по черзi. Здебiльшого нiде не треба було прикажчика, а як часом i не вiдсилано його вiдразу, то зараз же виявлялося, що вiн торговлi не зна╨, i пiсля цього вже годi й говорити. Обiйшовши так десяткiв трохи не зо два крамниць, Роман побачив, що тут йому нема чого сподiватися. Треба було це облишити. Почувся на втому й голод. Купив на базарi хлiба, тут же сiв на рундучку ©сти. Базар був порожнiй, бо було вже пiзно i день не базарний. Коли-не-коли тiльки перейде засмiченим майданом який чоловiк, але нiхто не займав Романа. Мiг ©сти як хотiв помалу i думати скiльки хотiв. Думав усе про одно. Завтра пiде по палатах тощо: чи не треба там сторожа. Не дуже до вподоби Романовi було те сторожування, та вже лiпше це, нiж нiчого. Пiшов би й сьогоднi, та пiзно: з усiх палат члени вже порозходилися. Щоб так-сяк добути день до вечора, походив по городських бульварах, почитав на стовпах афiшi та iншi оповiстки та розпитався, де тут ╨ "ночлiжний дом". Скоро почало вечорiти, пiшов у той "дом" ночувати за три копiйки. Не сподобалось йому там. Велика свiтлиця була така нечиста й темна, що лiпше було б ©© темницею звати. На стiнках колись були шпалери, але це було дуже давно, бо тепер од них позоставалися тiльки де-не-де великi й малi клаптi. Обдертi стiни були такi занехаянi, обпльованi, помазанi роздавленими блощицями, що Романовi гидко було на ©х дивитися. Чорнi, затоптанi грязею помости попрогнивали. У вiкнах найнижчих шибок зовсiм не було: ©х так часто бито, що хазя©н позатулював там дощечками. По всiй хатi стояли широкi ослони з дерев'яними приголовачами - i серед хати, й попiд стiнами. Котрi були порожнi, а на котрих, на якомусь дрантi, сидiли або лежали люди. Пiд чорною вiд сажi стелею висiла поганенька лампа i ледве освiчувала тьмяним свiтом цей притулок людського вбозтва.- Роман обiбрав собi порожнiй ослiн пiд стiною в кутку. Скинув пальто, пославсь i мовчки лiг. Ще було рано спати, i вiн, лежачи, почав роздивлятися, серед яке товариство потрапив. Були старi, зовсiм сивi дiди, були здоровi, дужi люди i хлопцi рокiв шiстнадцяти-сiмнадцяти. Просто© сiльсько© одежi було мало,бiльше всяке городянське вбрання. Якi сидiли або лежали самi собi, а якi купками, розмовляючи,- певне, знайомi. Он недалечке тро╨ лагодяться вечеряти: порозкладали перед себе на якiйсь ганчiрцi порiзаний хлiб i ковбасу, а один зручно вибива╨ з пляшечки затичку, вдаривши дном пляшки об долоню. Притуля╨ пляшку до губiв, i Романовi чуть, як булька╨ горiлка. Надпивши трохи, переда╨ другому... Романовi почина╨ страшно хотiтися випити чарку горiлки i закусити отi╨ю ковбасою. - Ти чого тут? - зненацька гримнув над ©м страшний басюра. Роман глянув i побачив, що бiля нього сто©ть здоровенний чолов'яга, убраний у широке й довге лiтн╨ пальто, руде, заяложене й обдерте. На головi пом'ятий чорний бриль. Здорова пика з бородою. - Ти чого тут лiг? - знову зикнув новий гiсть. - Того, що тут место било,- вiдказав Роман. - Ах ти, болван неучений, стультусяка халдейський! Хiба ти не зна╨ш, що це мо╨ мiсто, га? - А скудова ж би я знал? - сказав Роман, нехотя встаючи.- Я сьогоднi тут у первой раз. - "У первой раз"! - перекривив здоровило.- Тебе нечиста мати принесе, мабуть, сюди ще мiльйон разiв, то знай, що на це мiсто в мене давность земська, понiма╨ш? Я тут ночую, я, Патрокл Хвигуровський! - Що це там уже бурса розвоювалася? - озвався хтось iз другого кутка хати. - Сердиться! - додав другий. - Цитьте, ви, суси тупорилi! До сих пор не можете розшелепать того, де бурса, а де семинарiя! Бурса!.. - Ну, ти вже, Хвигура! - одказав перший голос. - Да, Хвигура. А зна╨ш, ти, азiнус клапоухий,що значить хвигура? Вид, образ, все одно що образець! ГIонiма╨ш ти: образець, примiр для вас усiх, сервуси ви черв'яковськi! Регiт покрив слова Патрокла Хвигуровського. А вiн, незважаючи на те, почав моститися на сво╨му ослонi, бо Роман перейшов на iнший. Тепер уже Роман роздивився на нього дужче. Здоровенна голова з русявим кудлатим волоссям, з розкуйовдженою бородою. Обличчя з товстим носом, одутле i червоне вiд випито© горiлки, але зовсiм не лихе. Роман iще й далi роздивлявся б на його, але новий гiсть хотiв спати, бо в його добре гуло в головi: умостившись, лiг, повернувся до стiни i незабаром захрiп так, що один сонний аж жахнувся. А Роман довго не мiг заснути,- то вiд думок, то вiд усяко© поганi, що за нiч скусала його геть чисто все тiло. Заснувши, спав погано i зараз же прокинувся, скоро ночлiжани заворушилися в хатi. Поспiшився вмитися i вийти на вулицю. Було ще рано куди-небудь iти за дiлом. Роман пiшов на базар iзнову, купив собi снiдання й попо©в. Проба-вившись годин до десятьох, пiшов "по палатах". Тут уже рекомендацiй не треба було: досить, що вiн солдат, бо сторожiв же й беруть найбiльше з колишнiх солдатiв. Та, на лихо, в маленькому губернському городi небагато було тих "палат", а якi й були, то скрiзь уже народу повно й без Романа. Вiн виходив увесь день i вернувся ввечерi до нiчлiжного без нiяко© поки надi© на службу. В нiчлiжному були й новi гостi, i тi, що ©х Роман бачив учора; тiльки не було Патрокла Хвигуровського. Роман подався на сво╨ вчорашн╨ мiсце i зараз же лiг утомлений. До нього пiдiйшов парубок - високий, безвусий, у старенькому пiджачку та в полатаних на колiнах штанях. Обличчя зовсiм молоде, але якесь невиспане, брезкле, з великим синцем пiд оком. - А що, земляк, нетутешнiй? - запитав. - Н╨. - А скудова? - З Дибльов. -_ А! Чи не служби шука╨ш? - Та служби. - Ну-ну!.. Етого iщо попошука╨ш! - Разлi трудно? - А то не? Я сам уже з мiсяць шукаю... Витратився, ободравсь увесь... Вони розбалакалися. Роман розказав парубковi про сво© городянськi пригоди, а той i собi оповiдав, що вiн там та там бував, прохав, та нiде роботи нема,- хоч пропадай з голоду! От сьогоднi вiн ще й не ©в нiчого. - Чи нема в тебе, земляк, хоч гривеника? Позич, пожалуста! Зароблю - оддам. А то так воно - не ╨вши... Роман i сам був голодний... - А гд╨ б тут можна купить чого закусить? - спитав. - Можна! I закусить, i випить! - вiдказав парубок.- Давай збiгаю! Роман вийняв четвертака, щоб той купив на двадцять копiйок ©жi, а п'ятака здачi принiс. Парубок метнувся швидко, але довгенько проходив. Принiс оселедець i булку, але без здачi. - А п'ятака,прости, земляк! - i сам не знаю как - випустил з рук... отут у дворi. Шукал-шукал - темно, не найдеш. Нехай уже завтра пошукаю. - Та вже пущай,- сказав Роман, але йому чогось здалося, що вiд парубка не пахло попереду горiлкою i що його п'ятак лежить тепер не на дворi, а в шухлядi в монополi©. Порiзали на шматки оселедець, роздiлили надво╨ булку й почали ©сти. - О дикi неуки! - озвався бiля них, пiдiйшовши несподiвано, Патрокл Хвигуровський.- ©дять оселедець, не пивши попереду! Ще в древнiх хвилозопiв сказано, що риба любить воду. I коли не можеш дать ©й води, то дай ©й хоч водки. Його здорова лапища простяглася мiж два ©дцi, ухопила шматок оселедця i вкинула його в величезний рот. Простяглася знову, вломила половину парубково© булки i послала ©© слiдком за оселедцем. - А сами ж зачим ©сте, когда водки не пили? - запротестував невдоволений з таких заходiв парубок. - Дурень ╨си! - одказав Патрокл, чвякаючи на всю хату.- Водка вже там ╨сть, i через те нехай ця твар iде в мою горлянку. I знову шматок оселедця зник за густою щетиною його рудих вусiв. - Не гнiвайся, земляче,- озвався до Романа,- що так, не питаючи, беру: довлi╨ть-бо пища алчущему оно©. I коли ти цього сервуса черв'яковського i неклю-чимого году╨ш такими смашними оселедцями, то вже менi й бог велiв. - Садiться! - одказав Роман. Патрокл сiв на ослiн i моргнув на парубка: - Моторний хлопець! Уже й лапав на свого! - Как там напав! - одказав сердито парубок.- Позичил у його грошей, пойшол та й купил. - Ну, ну, зна╨м! - припинив його Патрокл.- Позичив, бо роботи нема, витратився... А скiльки згубив?.. Вiн постоянно роботи шука╨ i губить чужi грошi - до себе в кишеню,- сказав вiн уже до Романа.- Багато тво©х загубив? - П'ятака,вiдказав Роман. - П'ятака? Дурак, що губив такий пустяк! То - так вiн i по карбованцю губив. Одначе треба поспiшатися, а то цей канiс ненажерливий сам усе похапа.- I вiн знов укинув собi в рот шматок оселедця й булки.- Ех, чорт його зна! Все-таки треба рибi води! Лукаш! Получай три злоти: пляшечка й закусочка! Загубиш хоч одну копiйку - не дам нi крихотки, ще й шию наб'ю! Лукаш зник, але вернувся тепер дуже швидко, несучи кусок ковбаси, хлiб i горiлку. Почали випивати й ©сти. Розбалакались iз Патроклом, i Роман мусив i йому розказати про сво© ходiнки й шуканину. - Жалiю, амiкус, тебе. Но не рюмсай i возвеселись: терплять i кращi за тебе. Глянь на мене! Кончив два класи семiнарi©, греки й латини читав i думав ученiстю превище всiх превознестись i - пропав! - Чого ж ви пропали? - спитав Роман. - Чого?.. Чув ти мо╨ iм'я? - Чув... -_ Ну, то через його. - Та каким же образом? - А таким... Того, що iм'я геройське. - Как - iм'я геройське? - Ти цього понять не можеш. Герой був такий... Патрокл: i Трою воював, i багато совершив дiл славних... Так i я, iменем його названий, повс╨гда був прихильний до геройських дiл. - I совершали? - Стультус!.. З Вакхом у компанi© побив морду ╨зу©товi iнспекторовi i за те поневiряюся й досi. I уше-лепкався в цю бездну гнусностi, де кишать тварi, подобнi сiй, богам зненависнiй, мармизi! - I вiн штрикнув пальцем просто в пику Лукашевi.- По не розквасюй губи, бо то подла манера. Як зазна╨ш усього i не знайдеш нiчого, i схочеш уже наплювать на цей город - приходь до мене, i Патрокл Хвигуровський дасть тобi достойную тебе роботу. Роман глянув неймовiрно на обiдрану постать Пат-рокла Хвигуровського i подумав собi, що ледве чи можна чого вiд нього сподiватися. Той зрозумiв його погляд: - О азiнус клапоухий i Хома невiрний! Не витрiщай сво©х слiпакiв на мою костюмiровку, а дивись на мо© дiла, i будеш подобен менi i не пропадеш з голоду! Поки, одначе, дiла героя з поганою костюмiровкою обмежились на тому, що вiн найбiльше за всiх порався коло чарки й закуски, прибрав геть чисто все, що мiг прибрати, а потiм захрiп по-вчорашньому на сво╨му ослонi з "земською давностю". Три днi ще ходив Роман та шукав собi служби, а на четвертий зостався з п'ятаком у кишенi. Ще одно можна було йому зробити: стати на базарi. Щодня на одному звичайному мiсцi на базарi стояла купка людей. Всi виглядали заробiтку. Сiльськi парубки i дiвчата, поприходивши в город шукати наймiв, стояли поруч з городянськими куховарками й поко©вками, що, покидавши старих хазя©нiв, дожидалися нових. Кiлька старiших людей з сокирами за поясами - це були дроворуби. Тут же стояли й мiськi обiдранцi з таких нiчлiжних домiв, як отой, що в йому Роман ночував. Цi й собi виглядали, але вже не наймiв,- хто ж би ©х наймав? - тiльки поденного або хоч на один раз якого заробiтку. Сiльськi дiвочi вбрання з ясними зеленими, синiми, червоними кольорами, парубочi свити, чумарки, шапки й брилi мiшалися з обдертими лахманами нечепурно©, загиджено© городянсько© одежi. Уся ця купка товклась серед базарових яток на засмiченому, закиданому недо©дками i всякими покидьками майданчику,- люди стояли, сидiли, часом лежали на порожнiх рундуках. Дiвчата цокотiли промiж себе завзято, парубки поштурхували дiвчат, а тi верещали голосно й весело. Городянськi куховарки та поко©вки у кохтах та в пальтах тримались трохи осторонь i промiж себе судили й лаяли на всi заставки хазяйок та навчали одна одну (а часом i сiльських дiвчат), як треба поводитися з хазяйками, щоб не давати ©м волi, як прикидати бiльшу цiну до того, що купу╨ш на базарi... Було голосно й весело: кому й не щастило, то соромився перед людьми сум виявляти. Але все ж часом було чути смутне нарiкання на нещасливу долю, шо й роботи нема, й ©сти нiчого, i нездужа╨... Блiдi й змарнiлi обличчя траплялися серед цього натовпу часто. Обiдранцi часом i собi встрявали до гуртово© розмови, але бiльше стояли самi собi; часом вони приносили пляшечку "монопольки" .i зараз же, на якому рундучку, а то й навстоячки, випивали ©©, закушуючи гнилою ковбасою або смердючим оселедцем. Iнодi пiдходила до дiвчат i куховарок яка панiя або й пан - вибирали собi пiдхожу i починали з нею вмовлятися; якщо ╨днали, то вели з собою. Тодi тi, що позоставалися, лаяли панiю чи пана, казали, що вони й слiпi, й дурнi, бо взяли найпоганiшу, а не взяли нi одно© з них. Часом приходив наймати дроворуба - пиляти й колоти дрова, а хто кликав i обiдранцiв - найбiльш переносити щось важке. Дроворуби стояли тут щодня. Обiдранцi - теж щодня, хiба що ходили часом по базару, доглядаючи, щоб панi© та куховарки добре ховали грошi: котра не робила цього, тую карали, бо зараз тi грошi потрапляли до рук обiдранцевi, i вже тодi кiльки день не видко було його на точку. Всi iншi стояли - поки хто найме; а з сiльськими бувало й так, що як докучить стояти ненайнятому, то й пiде воно собi знову додому. Серед цi╨© купки мусив стати й Роман. Тепер уже вiн думав про те, щоб поки знайти собi хоч поденний заробiток, бо йому не було чого ©сти. Але доля була до нього неласкава: вiн простояв увесь перший день до вечора i не вистояв нiчого. П'ятака про©в,не було з чим iти й до нiчлiжного. Роман думав, думав i пiшов у великий мiський сад. - Засну десь у кущах! - гадав собi-- Поки ще не холодно.- Вишукуючи в саду лiлшого, затишнiшого мiсця, натрапив на чималу будiвлю, що стояла там серед прочищеного майданчика. Зроблена з шальовок, в однiм мiсцi зовсiм не було стiни - самi поручата. Роман перескочив через ©х i пiшов усерединi по помосту. Силкувався йти тихо, щоб не почув сторож садовий. Iшов у темрявi i вiдразу почув, що пада╨ вниз. Упав, але бiльше злякався з несподiванки, нiж забився. Встав, почав мацати руками. Був у якомусь дощаному коридорi неглибокому. Вилiз iз його легко i пiшов обережно далi. Дiйшов до якихось дверей i вiдчинив ©х. Засвiтив сiрника: невеличка дощана комiрчина, мов хижка, попiд стiнами лави. Зважився тут заночувати. Лiг на лаву, положивши шапку в голови. Уночi кiльки разiв прокидався, не розумiючи, де вiн. Тiльки вставши вранцi, побачив повидному, що це був лiтнiй театр, покинутий уже тепер, порожнiй, старий i обдертий. Мусив бути йому притулком i надалi на той час, коли не буде грошей, щоб ночувати деiнде. Сьогоднi вiн продав за три рублi сво╨ пальто. Осiнь тiльки почалась i була суха й тепла,можна поки було й без нього прожити, а далi... що буде! За карбованця купив сокиру i вийшов на базар... Його зараз же взято колоти дрова. Роман дуже зрадiв цiй роботi. Але поки вiн наколов купу дров та заробив пiвкарбованця, то в нього так заболiли крижi й руки, що вiн кляв свою роботу всякими словами. Ввечерi пiшов у нiчлiжний, стрiв там Лукаша i з горя про©в i пропив з ним увесь свiй заробiток. Щодня Роман стояв на точку, та не щодня його брано. В який день не було заробiтку, Роман жив з тих грошей, що зосталися йому вiд пальта. Це дiялося тижнiв зо два, аж поки знову так сталося, що в Романа не було й трьох копiйок заплатити за нiч у нiчлiжному. "Доробився!" - гiрко нарiкав на свою долю Роман, iдучи ночувати знов у той садовий театр. Тепер це було не так добре, як попереду, бо вже пiшли дощi i зробилося враз дуже холодно. Роман страшно намерзся, стоячи на базарi, i був голодний. Вiн увесь трусився. Дотягся до театру, перелiз через поручата i пiшов у свiй закамарок. Iдучи темною сценою, вiн спiткнувся на щось i трохи не впав. - Який тут стультусяка собачий ходить та людей колошка╨? - несподiвано гримнуло з темряви. Роман пiзнав голос Патрокла Хвигуровського: це вiн на нього спiткнувся. - Се я, Роман,одповiв. - Який Роман, азiнус? - Та тот, що з вами в ночлежному ночувал.- Увесь цей час ©м не доводилося стрiватися. - А чого ж ти тут? - Та должно того, що н╨ту на ночлежний деньог. - Резон, хоч ти й болван! - А чого .ж я болван? - А того, що повинен тут ночувать. - Та й ви ж тут ночу╨те. - Я - iнша рiч. Я, братку, так собi... ще вдень сюди зайшов, а був трошки випивши... та як лiг - та й досi!.. Ну, а все-таки я це мiсто, правда, знаю добре... Дак це вже нiч? - Нiч. - А чого ж ти зубами ухналi ку╨ш? -_ Бо холодно. - Холодно? Ну, сiдай бiля мене та погрiйся! Чого сто©ш? Сiдай! За це платити не доведеться. I вiн у темрявi пiймав його за руку й потяг униз. Роман сiв бiля нього. - Еге, та ти, парубче, без пальта! - Атож... - А де ж воно? - Загуло. - Ну, й ти ж скоро загудеш. - Куди ж я буду густи? - К чортовому батьковi в зуби! Пропадеш без одежi. - Продал... топор нужно било купить... Що ж мiн╨ було делать? - Клапоухий азiнус! Попитайся мене, то я скажу, що тобi треба робить. - Говорiть! - Я тебе поведу до добрих людей. - Ведiть! - Там, поки що, получиш кватиру й харч. Заплатиш згодя, як будуть грошi. - Хароша штука, спасибi вам! - Не кажи - хароша, поки не з'©в! Як будеш розумний, то матимеш i роботу. - Какую? - Кращу за ту, яку робиш.Тодi знатимеш. - Пущай i так! - Тiльки одно... - А що такое? - Чи зостанешся там, чи нi, чи вiзьмеш роботу, чи нi, а що побачиш, про те мовчи! - Ето можно. - Заприсягнись! - Пущай мене хрест побйоть i сира земля не прийметь, ╨желi кому скажу. - Добре! А коли злама╨ш присягу, то я _тобi зламаю шию... I пiд землею знайду. Цiла голова не буде. Цього не забудь! -_ Не забуду. - Гайда. II Довго йшли через увесь город, аж поки прийшли до яко©сь темно© i грязько© вулицi. Перейшли ©© всю. Наприкiнцi вулиця вiдразу падала вниз i звертала в якийсь яр. По обидва боки яру, попiд глиняними кручами, блимали маленькими вiкнами невеличкi хатки. Лiхтарiв не було,- тiльки й свiту на вулицi, що з тих вiконечок. Ноги грузли в глинi, розмоченiй дощами. Роман уже набрав у сво© дранi чоботи стiльки води, що всi ноги були мокрi. - Iди сюди попiд тином,- сказав Патрокл,- бо тут та-ка халдейська калюжа. I справдi, всю вулицю залила величезна калюжа. Це було найнижче мiсце в яру, i вода стiкала сюди з усiх високостiв. З бiдою, чiпляючися за хворостяний тин, просунулись повз калюжу. - Ну й грязюка! - жалiвся Роман. - Ще й лучче: як упадеш, то не заб'╨шся. - Та куди ж ми зайшли? - У Рiвчаки! - Какi© рiвчаки? - Так зветься... Iди за мною! Вiн завернув до двору. Одчинив хвiртку, впустив Романа i по-хазяйському зачинив за ©м. У дворi хата, зда╨ться, гонтом крита, праворуч - якiсь шопи, чи що. Загарчав у темрявi собака. - Цить, Хамло, цить! Се я. Здоровенний пес, пiзнавши Патрокла, почав лащитися до нього. - Що? Хiба давно не бачив мене? На вже, на! Витяг щось iз кишенi i дав Хамловi. - Добрий канiс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту! Хвостом усю пику заляпав. Пiдiйшли до хати, i Патрокл загрюкав у засуненi дверi. Чути було, як хтось вийшов з хати, i чоловiчий голос озвавсь у сiнях: - Хто там? - Одчиняй, то й побачиш! - Патрокл Степанович? - запитав стиха голос. - Атож. Хазя©н упустив гостей i зараз же знову засунув дверi. Увiйшли в хату. Це була звичайна мiщанська свiтлиця: велике лiжко праворуч пiд стiною, лiворуч стiл, а круг його простi дерев'янi, помазанi рудою фарбою, стiльцi; ближче до дверей - праворуч пiч, лiворуч - шафа. Стiни облiплено поганенькими, нечистими вже шпалерами; на стiнах три малюнки без рамцiв, прибитi просто гвiздочками: копi╨чнi базаровi ляпанцi, всi помазанi мушиними слiдами. Якась жiнка, мабуть, хазяйка, блiда й худа, клала спати дитину в колиску, а за столом сидiв Лукаш. Поздоровкались i посiдали. Тим часом увiйшов з сiней хазя©н. Не такий здоровий, як Патрокл, але кремезний i дужий, з великою блискучою чорною бородою, з дужим закандзюбленим носом. Блиснув на Романа гострими холодними очима. - Чого ти так на його дивишся? - спитав Патрокл.- Оце тобi привiв чоловiка. Ходить без роботи. Коли зараз нема в нас дiла - треба дать йому кватирю й харч. - А талалая з бiлих берез не буде випускать? - Каже, що припне. - Хай ночу╨ть. - От i гаразд! А тепер зна╨ш що, Яроше? I вiн голодний, та й я, як вечiр побачив, то розласувався на вечерю. - Ану, Варко, давай там що ╨сть! - звелiв Ярош господинi.- Ми ще й самi не вечеряли. Жiнка, мовчазна i якась дивна, почала готувати вечерю. Хазя©н вийшов у сiни, а за ©м слiдком Патрокл, i довго щось там балакали, тодi вернулися вдвох. - Ану, сiдаймо! - покликав хазя©н. Гостi посiдали за стiл, а вiн тим часом витяг з шафи пляшку з горiлкою. - От чудесна штука, що й аква вiта ╨! - зрадiв Патрокл.- Мабуть, ти знав, що я змерз? -_ А, должно, ти й не пив би, когда б не змерз? - шуткував Ярош. - Та... Мене покiйний батько завсiгди навчав: чарка - ворог твiй! А я ворога де не побачу, там i стребляю: не люблю ворогiв. -- Варко! А ти ж чого не садишся? - озвався Ярош до жiнки. -_ Не хочу. - Знов завередувала? Iди й садись! Жiнка мовчки сiла за стiл i почала нехотя ©сти, нi на кого не дивлячись. Чоловiк позирав кiлька разiв на не© спiдлоба, але нiчого не казав. Роман мало говорив, бiльше слухав, силкувався зрозумiти, до яких людей вiн потрапив. Але нi обстановка в свiтлицi, нi звичайна мiщанська одежа у хазя©в, нi розмови - все про щось невiдоме Романовi - не казали йому нiчого. Повечерявши, зараз полягали спати: хазя© на лiжковi, гостям послали долi рядно, а пiд голови дали подушки. Другого дня, як Роман прокинувся, то в хатi нiкого не було, тiльки вiн та Патрокл спав. Але в сiнях чути було розмову. Жiночий голос казав: - Знов уловили грiшну душу, як нечистi в пекло! - Цить! Не тво╨ д╨ло! - вiдказав чоловiчий голос. - Бодай би вам стiльки кар було на тому свiтi, скiльки ви людей занапастили! - Варко, кажу тобi - цить! Давно в тебе ребра трiщали? - Покарав мене бог таким чоловiком! - Ти таки добалака╨шся! Погроза злякала жiнку, i вона змовкла. В хату ввiйшов хазя©н. Роман заплющив очi, мов спить. - Ге! Час уставати! - прокинувся Патрокл.- Ану лиш, братiку, вставай! - штовхнув вiн Романа в бiк. Повставали. Жiнка внесла з сiней самовар. Посiдали пити чай. -- Ну, дак хочеш до нас у кунпанiю пристати? - спитав Романа Патрокл. - Почему нет - аби добра кунпанiя. - Добра! Комерчеська, - сказав Ярош. - А какая комерцiя? - Кiнська. - Каким образом? - А таким,вияснив Ярош,- лошадей дешево купля╨м, а дорого прода╨м. - А порадошно заробля╨те? - Та вже ж не без бариша. -- А где ж ви купля╨те? - Развi по селах мало коней? Роман не розумiв. - Ти, Яроше, погано йому розказу╨ш,- перепинив Патрокл,- бо в тебе чортма елоквенцi©. Слухай, парубче! Зна╨ш, як конi найдешевше купувать? - А как? - Так, щоб за ©х зовсiм не платить. - Каким образом? - А таким: як стемнi╨, то зайти в гостi до якого багатого стультуса мужика. По-тво╨му - треба поторгуваться з мужиком, а по-мо╨му - зовсiм того не треба, бо вiн дуже дорого буде править. А я нищечком повiтку вiдчинив, та на коня сiв, та й гайда в степ... то так найдешевше обiйдеться. Тепер уже Роман зрозумiв. - А чого, парубче, замовк? Може, вови та хохи бо©шся? - Н╨, я вови, положим, не боюсь, а так... - Дак вави? - I вави не боюсь. - Дак грiшки, чи що? Роман мовчав. - Болван, белбас i стультус! - гримнув Патрокл.- Що то грiх? Як хто заповiдь лама╨ божу. Що заповiдь велить? Подiлись з ближнiм тво©м! Дiляться багачi? Одвiчай! Дiляться багачi з нами? - Н╨... - Ото ж вони роблять грiх, бо ламають заповiдь. А ми, як возьмемо в багача конi, то що зробимо? -_ Та шо ж? Украдем! - Азiнус клапоухий! Ми подiлимо з ближнiми багачевими добро його,- а цього хоче заповiдь. Значить, вiн ©© лама╨, а ми направляемо. Розiбрав? - Та нащот цього разобрал, а тольки... - Ну шо "тольки"? Ти не толькай, а слухай розумних людей! Жив ти на селi? Жив. Шо з тобою батько й брати зробили? Цiлували-милували тебе? Нi, побили мордяку та й випхали без нiчого. А де ж тво╨ добро, шо ти в гуртi з ними заробив? Братик рiднесенький украв! Що тут треба зробить? Узять ©х добро та й подiлить так, щоб i тобi зосталося. - А почему ж у заповiдях написано: "Не укради"? - Шо ти менi заповiдями очi вибива╨ш? Iгнорантус мiзер, або неук малоумний! Я ©х лучче за тебе знаю. А як вовк у тебе теля вкраде, то ти не прийдеш та не вб'╨ш вовка, не вiднiмеш у його теля? Не укради у чесного, а в злодiя сво╨ одбери! А ти глянь: старшина i староста гарбають обчеськi грошi - злодi©! Мужики цуплять панський лiс - злодi©! Пани хапають казьоннi грошi - злодi©! Шинкар обдурю╨ тебе в шинку - злодiй! Брати замотали братову частку - злодi©! Усi промишляють, як хто втне. Ти тепер он з голоду пухнеш, а вони там собi горiлочку попивають, аж облизуються, та пундики-мундики трiскають, та з Романа смiються,- аж черево догори дметься,- що такого дурня халдейського, таку лемiшку гречеську знайшли, шо не вмi╨ свого добра в ©х вирвати. Пiди лиш, позивайся з ©ми! Випозива╨ш? - Чорта випозива╨ш! - Дак не будь же роззявлякою, а пiди та й вiзьми сам. -_ Та, конешно, то моя часть, ту можна взять... А так, хто й зна в кого, то ето вже...- вагався Роман. - О сервус малоголовий! Ти хiба ж не бачиш, що всi так роблять, як тво© брати, то всi й крадуни. А в крадуна не грiх i забрать. Нема правди в свiтi, а ╨сть сама хапанина: хто швидше, хто бiльше вхопить! I хто вхопить - той багач, хто не вхопить - той харпак! У старовину лучче було: прийшов грек, розбив Трою та й каже: я герой, бо Трою спалив, троянцiв побив, а добро ©х пограбував. А тепер кожен слебезу╨: я по правдi i по закону! А один з одного по три шкури деруть!.. ╞ ти людей? - Нi... - Брешеш! У старовину всi люди людей ©ли, а тепер усi брешуть, шо нi. Неправда: трiскають так один одного, шо аж за ушима лящить! Бо homo homini lupus est! I Патрокл грюкнув з усi╨© сили по столу, аж дитина жахнулася й заплакала в колисцi i все на столi задзвенiло, а очi в нього спалахнули злим огнем. Помовчав трохи, похилившися, заспоко©вся, а тодi знов озвався до Романа: - Ну, та нехай! Ми вже тебе на чужих не займатимем, а от давай подiлимо тебе з братами та з батьком. - Каким образом? - Та так! Адже сам казав, що в твого батька тро╨ добрих коней. Дак ми подiлимо тi© конi так, що твою частку з ©х тобi вiддамо. Якщо добрi конi, то можна й добрi грошi взяти. Роман мовчав. У нього в головi куйовдилися всякi думки, але вiн ще й сам собi боявся ©х виявляти. Вiн нiчого не вiдказав Патрокловi i пiшов з хати. Йому не сидiлося: треба було кудись iти, самому подумати. Зоставишся Патрокл з Ярошем самi в хатi, спершу дожидали Романа, що вiн знов увiйде, але згодом побачили, що вiн кудись подався з двору. -_ Ой,- сказав Ярош,- чи не подложить нам свинi отой кавалер? -_ Нi черта! - вiдказав Патрокл. - А ╨слi в полiцiю?.. - Ну, то й шо вiн там скаже? Шо ми пiдмовляли його конi красти? А свiдки де? - Та так... - Хiба полiцiя не зна╨, що ти вмi╨ш верхи ©здить? Добре вже це розшелепала, хоч тебе тодi за Стеценковi конi й не осуджено. - Та, положим... Да тольки не будеть, должно, з його