го стовпа, i вдвох увiйшли в крамницю. Крамниця була пiдхожа до тi╨©, що Левантина бачила i в себе на селi, тiльки бiльша. По нiй крутився хазя©н, Степан Iванович Квасюк, чи то пак Квасюков,- це вже так вiн себе тепер звав. Чорнявий, з банькатими очима, з пiдстриженою по-городянському борiдкою, не дуже гарний з себе, та й не поганий. - Здоров був, Степане Iвановичу! - привiтався гiсть. - А, здрастуйте, здрастуйте, Платоне Григоровичу! За©здiть же в двiр, чого ви на вулицi стали? - запрохував хазя©н. - Нема коли, треба на базар поспiшатися,- вiдказав Бовкун.- А ось я, коли хочете, дiвчину вам привiз. Чи, може, вже наняли собi? - Нi, нi, ще. - Дак оця хоче у вас стати. Служила в мене мiсяць,- добра робiтниця. Я й далi б зоставив, та не можна.- I вiн почав розказувати, через вiщо мусив Левантину вiдiслати. А Квасюк тим часом поглядав на не© сво©ми банькатими очима, i Левантинi чомусь не подобався той погляд. - А яку цiну вiзьмеш, дiвчино? - спитав вiн. - Три з половиною на мiсяць,- несмiливо сказала Левантина. В городi служили по чотири та по п'ять карбованцiв, але Квасюк побачив, що Левантина того не зна╨, i сказав, що бiльш як три карбованцi не дасть, та ще щоб вона й на сво©й одежi була. Левантина не довго думала й по╨дналась. Квасюк забрав у не© пашпорт i одвiв ©© в кухню до сво╨© жiнки. Квасючка, висока й худа жiнка, дуже старiша за свого чоловiка, глянула такими сердитими очима на Левантину, так до не© озвалась, що в тi╨© аж у душi похололо. "Боже мiй,думала вона.- Якi ж тут непривiтнi люди! Як я тут житиму?" Хазяйка зараз же поставила ©© за роботу до печi. Кiлька разiв налаяла, що селючка i нiчого не тямить, хоч Левантина робила все як треба. Левантина ©й не подобалася, бо була молода й гарна. Квасюк був на десять рокiв молодший за жiнку i оженився з нею через грошi. Тi грошi вiн давно забрав собi до рук, завiв на них цю крамницю, а жiнкою почав поштурхувати. Вона йому вже наприкрилася, бо була стара й негарна. Як вiн наймав молоду наймичку, то Квасючка лютувала i силкувалася витришкати ©© геть усякими причiпками та знущанням. Волiла б старих наймичок, бо до тих цей клятий бабiй не в'яз би. Але Квасюк проганяв старих так само, як вона молодих. I через те в ©х у хатi завсiгди кипiло, як у казанi. Того ж вечора вона сказала чоловiковi, що Левантина селючка, нiчого не тямить, то вона ©© вiдiшле. Але Квасюк знав уже, через що це. - Не вередуй! - крикнув.- Через тебе наймички не вдержиш. Щомiсяця нова. Одiшлеш цю - зостанешся зовсiм без наймички, бо нiяко© тодi не найму. - Про мене краще без наймички, нiж iз такою, як ця! - кричала розлютована Квасючка, бо в них ще нi одно© наймички не було тако© чепурно©, як Левантина. - Та менi байдуже до тебе, чорт тебе бери, хоч би й сама все робила - як кобила, здорова! Дак же не поробиш усього сама, то менi через тво© вереди кумерцi© вред буде. - Кумерцi© вред! Якраз тобi кумерцiя в головi! Знаю, чого треба! Дак я за тобою i вночi слiдком ходитиму. Дво╨ дiтей - хлопець шести рокiв i дiвчина семи - попрокидалися i слухали сварку, слухали не вперше. Незважаючи на ©х, Квасючка кричала: - Я тебе вночi з постелi не пущу! Не думай, що тобi пособиться, коли ти ©© зоставиш. - Тю на тебе, скажену! Я тобi кажу: одправиш цю дiвчину, я ©© знову, тобi на злiсть, iзнайду, а тебе з хати вижену,- йди геть iк тво╨му дурному батьковi, що пустив на свiт таку пришелепувату дочку! Квасючка замовкла, пам'ятаючи, що вже одного разу чоловiк ©© вигнав був, а батько не дуже привiтав, то ©й довелося вертатися додому й коритися чоловiковi. Вона знишкла, але наважилась так дошкуляти Левантину, щоб та, не витерпiвши, сама втекла. I справдi дошкуляла. Левантинi просвiтку не було за роботою, за лайкою та за штурханцями. Сердита Стручиха була така добра проти цi╨© худо©, як суха тараня, носато©, рудо© крамарки, розпалено© заздрiстю й невiрою до чоловiка. Левантина мусила вставати вдосвiта, як ще темно було, а лягала опiвночi,- i ввесь день на роботi. I що не зробить, як не ступить - усе було не так, усе не до ладу, за все гримання, а то й штурханець межи плечi. Квасюк же був до не© добрий, i як не було жiнки, то все так поглядав на не©, як кiт на сало. Левантинi вiд того погляду ставало так моторошно, що вона тодi бажала, щоб швидше повернулася Квасючка з сво╨ю лайкою. Вона силкувалася не стрiватися з ним на самотi, а вiн робився до не© ласкавiший та ласкавiший i нишком силомiць пхав ©й у руки кiлька разiв цукерки з крамницi. Левантина любила ласощi, але тi цукерки було ©й чогось гидко ©сти, i вона вiддавала ©х дiтям або викидала. А одного разу хотiв подарувати ©й гарну червону стрiчку. Вона не взяла i втекла вiд його. Проминув мiсяць. Левантина стомилася так, що наважилася кинути службу i сказала про це хазя©новi. Той здивувався: - Чого? Через що? Вона почала казати, що дуже важко жити, що нiколи спочинку нема, сама лайка, а то й бiйка. Але Квасюк нiяк не хотiв ©© пускати: - I не вигадуй! I не видумлюй! Що це ти? Яке ж ти ма╨ш право кинути мене без наймички? Мусиш бути, аж поки я нову знайду. А що тобi важко, дак цього бiльше не буде. Мусила Левантина зостатися, i справдi ©й покращало: хазяйка вже не годувала ©© потиличниками i менше лаяла, хоч позирала на не© ще лютiшими очима, бо як засварився з нею чоловiк за Левантину, то аж попобив ©©. Але сам Квасюк почав чiплятися дужче. Скоро Квасючка одвихнеться з дому, вiн зараз посадить дiтей у крамницi, а сам до не© та й почина╨ пiдлабузнюватись. Одного разу хотiв обняти, дак вона йому такого стусана дала, що аж поточився. - Оце, яка сердита! - каже немов ласкавенько, а в самого банькатi очi так i зайнялися. - Не в'язнiть, дядьку! - закричала Левантина.- Бо, ©й-бо, втечу! - Дурна ти! - вiдказав Квасюк, знову пiдходячи до не© та заступаючи ©й дорогу так, що вона опинилась аж у кутку бiля печi.- Чого тобi тiкати? Не будь така сердита до мене, то я тебе как куколку наряджу, а хазяйка не посмi╨ й слова тобi сказать. Любить буду так, що аж!..- I його нахабнi очi зажеврiли, впиваючися в не©. - Не займайте мене, бо кричатиму! - Пустяки! Разлi я зв╨р якой, чи що, щоб од мене кричать! Та я й займать тебе не буду, коли ти не схочеш. Я до тебе добрий, то й ти будь до мене добра. Левантина почала совати рогачем у печi, а вiн тим часом ущипнув ©© за руку. - От одiйдiть, дядьку, бо, ©й-бо, оцим рогачем так i дам! - скрикнула вже зовсiм сердито Левантина. - А я рогач у тебе однiму, а тогда тебе поцiлую. - У вас ╨ жiнка,- ©© й цiлуйте, а не мене! - Стану я таку погану цiлувать! - А нащо брали? - Бо глупой тогда був. - Ну, то будьте ж тепер розумнi та не в'язнiть до мене! У другiй хатi почулась Квасюччина хода, Квасюк зник з кухнi в двiр. Прийде Левантина в крамницю чогось узяти в хазяйство,- вiн ©й знов те спiва╨. Вона вже була рада, що Квасючка не допускала ©© до крамницi, а сама туди ходила. Та те мало помагало, бо вiн завсiгди так прирозумi╨, щоб де самому ©© застукати. - Дядьку,казала Левантина,- коли ви до мене чiпля╨тесь, то давайте менi рощот! -_ Не дам. - То я втечу; хай вам i грошi зостаються. - Не втечеш, потому шо в меня твой пашпорт, а без пашпорту тебе в одну минуту в полiцiю заберуть. Левантина бачила, що вона в неволi, все думала, як би з сi╨© неволi визволитися, i не могла нiчого вигадати. II Як хазя©н виходив чого з крамницi, то замiсто його сидiла хазяйка, а як i хазяйки не було або ©й нiколи, то, на другий мiсяць служби Левантинино©, Квасюк став посилати туди Левантину. Замкне шухляду з грiшми та й посадить дiвчину, поки сам увiйде. Згодом, привчившися, вона, було, часом дещо й продасть iнодi - таке, що йому цiну зна╨. Одного разу вона сидiла отак у крамницi, коли ввiйшло щось. Був осiннiй хмарний вечiр, а скупi Квасюки шкодували рано свiтити,- у крамницi було поночi, i Левантина тiльки й побачила високу постать якогось чоловiка в пальтi. - А дайте чвертку табаку! - попрохав покупець. Левантина здригнулася вся, всi╨ю сво╨ю iстотою. Перед нею стояв Роман. I вiн пiзнав ©© i спинився здивований, навiть уражений, не знаючи, що казати. Та швидко схаменувся: - Левантина!.. Штука! Каким таким образом тут очутилась? Вона стояла перед ним нерухома, i щось не давало ©й дихати, не давало говорити. - Служиш тут, чи как? - Служу...ледве вимовила вона, i в цю мить увiйшов Квасюк. Роман зараз же кинув розмовляти з Левантином, i вона пiшла з крамницi. Але Квасюк, увiходячи, дочувся, як вони розмовляли, покликав згодом Левантину i почав ©© допитуватися - хто цей парубок i через що вона його зна╨. Вона сказала, що з одного з ним села. Здавалася зовсiм спокiйною, хоч уся холола. Дожидала ночi, як бога, щоб зостатися самiй. Зосталася, та не полегшало. Не могла заснути. Все минуле, все тяжке й болюче встало, ожило новим життям i пекло ©©, мордувало. Присягання, божiння, i тодi зрада й ганьба, неслава, сором!.. А вiн живе тут, нiкуди не по©хав, гарно вбраний... живе добре, мабуть... i покинув ©©, забув, мов то не вiн присягався, не вiн занапастив ©й життя!.. Нащо доля знову ©м зустрiтися судила? Краще б вона його не бачила, не чула про його нiчого,тодi б вона думала, що, може, вiн умер або живе десь далеко, у злиднях, у горi й нiчим не може ©й допомогти. Тодi б ©й було легше. А тепер!.. Пекучий жаль обнiмав ©© за молодим занапащеним життям... жаль на себе й на його... зрадника... Самий жаль на його. Якби вона могла його клясти, може б ©й було легше. Але вона не могла. Вона казала собi, що не любить його бiльше пiсля того, як вiн так iз нею зробив, але зла, зненавистi не було в не© до його. А тi згадки, тi проклятi згадки минулого, недовгого i так страшно розбитого щастя!.. Це ж усе минуло, його нема╨ й не буде вже нiколи... Навiщо ж ©й згаду╨ться, як його очi зазирали ©й у вiчi при мiсячному ся╨вi?.. Бачить той погляд... чу╨ його палкi уста на сво©х устах... i як його дужi руки, обнявши ©©, забравшi© ©© всю цiлком, пригортають так могуче i так боляче-солодко!.. Безщасна кидалася по лiжку, сон утiк од не© далеко, зляканий палкими неспокiйними образами... образи минулого щастя мiшалися з образами перебуто© ганьби й сорому... йшли один за одним, як хвилi в рiчцi, i не було в не© сили припинити ©х, прогнати вiд себе i хоч на мить угамувати цю муку. I довго це дiялось... Крiзь маленьке вiконце вже починало сiрiти першим уранiшнiм свiтом. Чути було, як хтось уже про©хав улицею, а Левантина ще не спала, знеможена без краю сво©ми думками. Лежала, заплющивши очi, а його очi стояли перед нею i дивились, дивились на не©... пильно, нерухомо... такi великi... аж горять на чорному Романовому обличчi... Яке воно страшне стало!.. А очi все бiльшають, i все наближаються, i печуть ©©, печуть!.. Хоче скрикнути - не може; хоче ворухнутися - не здужа╨. А вони все печуть аж у саме серце, аж у саму середину серця, i його страшна рука, чорна така, як i обличчя, бере ©© бiдне серце, i стиска╨ дуже, дуже, i хоче вирвати з грудей. Крикнувши, зiрвалася на рiвнi ноги i стала серед хати, вся тремтячи. То був сон, що на мить одну до не© злетiв, але який же страшний сон!.. Стояла i тремтiла. - Левантине! Чого висипля╨шся? На базар треба!- озвалася з друго© хати Квасючка. Левантина схаменулася. Провела тремтячою рукою по чолу i стала вбиратися. Убралася, взяла кошик i вийшла. Надворi вже було зовсiм видко, скрiзь iшли на базар люди. Ледве завернула за рiг сво╨© вулицi на другу - перед нею став Роман. З несподiванки злякалася так, що аж спинилась, i на мить чорне обличчя з минулого сну промайнуло перед нею, та зараз же й зникло, бо живий Роман нiтрохи не нагадував тi╨© страшно© примари. Вiн стояв перед нею з бiлим викоханим обличчям, ще чепурнiшим, нiж воно було на селi, i всмiхався: - Здорова була. Левантине! Вiн, видимо, дожидався на не©, стояв тут, поки вона вийде. - Здоров...одказала, не дивлячись на нього. - А що, не думала, що встр╨тиш меня тут? - Нi... - Дак ти служиш у городi... Та чого ж ми стали? Iди, куди йдеш, а я немножко пройду з тобою... Так давно служиш? - Третiй мiсяць... Вона вiдказувала тихо, спустивши очi додолу, йдучи з ©м поруч. - Штука! Зроду не думав!.. Каким же це ти образом попала сюди? Вiн ще пита╨ться!.. Але перемогла себе i вiдповiла, силкуючися говорити спокiйно: - Як умерла... наша дочка... то я й не схотiла вже зостатися в сво╨му селi... i пiшла по наймах... - Дак дочка була... вмерла!..- сказав Роман, трохи помовчавши.- Ну, царство ©й небесне!.. Ето вона й харашо зд╨лала, що вмерла. - Нащо ти так кажеш, Романе? - А разлi б лучче було, как би вона зав'язала тобi свiт? - Не вона менi зав'язала свiт, а... мiй дурний розум та... ти, Романе... - А ти не нападайсь на меня! Разлi я про тебе не думал? Сколько раз! Може б, полетев до тебе, дак чого лететь? Случалось по скольки день голодному ходить... Шо я тебе - голодувать позвав би? А кватиря була така: сад на ноч, а на день - базар та вулиця. Куди б же я тебе брав? Тольки недавничко бог дал службу таку-сяку знайтить; думал - розживусь немножко, а тогда вже й до тебе весть подам, щоб приходила. - Невже ти думав мене кликати? - спиталася Ле-вантина, i радiючи, i вiри не ймучи. -_ Ну, от так! А то ж как? Разлi ти дума╨ш - я какой? I вiн почав ©й розказувати, що вiн за нею журився, та як вiн шукав роботи, та бiдував, i скрiзь прибiльшував сво╨ лихо та розтягав його на довший час. - А я, боже ж, тебе дожидала на Рiздво! - Ну й чудна ти! Как же б я до тебе прийшол, когда меня дома вором об'явили? - Дак хоч би звiсточку подав - де й що ти, щоб я хоч знала. - Ну й чудная ти! Ну й какую б же я подав звiсточку? Що голодний та холодний? Не сто©ть того дела! Та й так сказать: не хот╨л озиваться, щоб Денис та волоснi не довiдались, де я: вони б же мене тогда сiчас у холодну запакували, а то й у тюрягу. Разлi ж я дурной, щоб в огонь самому л╨зть? Левантинi все, що вiн казав, здавалося правдою. Та тiльки гiрко, що воно так усе зробилося. - А що ж ти тепер робиш, Романе? - спиталася вона. Роман загомонiв швидко, мов поспiшаючи мерщiй проминути це питання: - Вот видиш, я тут на службi служу... Тут, зна╨ш, есть такой лiсной склад, дак я там... за прикажчика... Не очень щоб прекрасно й жить - ну та живйом как-небудь. Цю казку вiн усiм розказував, хто не знав його. - Отут недалечке й живу -- у Рiвчаках... Приходь когда-небудь. Левантина махнула рукою. Минулося! Буде вже й того, що зазнала. Biн почав упевняти, що зовсiм лиха ©й не хотiв, що робив з нею по щиростi. Говорив ласкаво, прихильно, i Левантинi здавалося, що перед нею оживав той давнiй Роман, якого вона так кохала. А вiн усе прохав прийти до його. Що вiн вигаду╨? Хiба вона яка, щоб до парубка в хату йти? Та й коли б вона йшла? ╞й просвiтло© години нема за роботою. Але вiн не покидав свого. Коли до його прийти не хоче, то нехай випроситься в хазяйки в недiлю. Вони пiшли б удвох на прохiдку,- от хоч би в городський сад... Вiн ©й так багато ма╨ розказати. Вона його робить винним, а вiн не винен,- треба ж йому виправитися... бо вiн ©© любить i не хоче, щоб вона так про його думала. Вона мов того не чула. - Куди це ми зайшли? От я за балачками, замiсто базару, бозна-куди пiшла. - Посп╨╨ш iщо на базар! - Не можна: хазяйка лаятиме. Вони повернули до базару, i вiн ще трохи ©© провiв, усе просячи вийти. Наприкiнцi сказав, що в недiлю ввечерi, годин у п'ять, дожидатиметься ©© коло ворiт у городський сад, i з тим пiшов. Вона не вiдказала йому нiчого. Але ввесь тиждень думала про це. Пiти чи не пiти? Пiсля того всього, що вiн ©й заподiяв? I чого? Вiн кликав ©©, але нi словом не озвався, що тепер дума╨ робити. I чого ж вона пiде? Чудна вона. Стрiлася з ним раз на вулицi на якусь там часинку i хоче, щоб уже все зробилося. Може ж, вiн на те й кличе ©©, щоб це все розказати та порадитись, як зробити. Думки хилилися туди й сюди. Не знала, на чому стати, i рада була, думаючи, що однак хазяйка ©© не пустить. Та зовсiм несподiвано сталося iнакше. У суботу при©хав з свого хутора хазяйчин батько i забрав дочку до себе та й надовго: ©© мати занедужала. У недiлю Левантина не мала за думками спокою з самiсiнького ранку. Проситися чи не проситися в хазя©на? Цей, певне, пустить. Нi, мабуть, не треба. Коли Роман не зводить, а справдi по щиростi хоче що зробити, то зробить, а ©й нема чого назустрiч йому бiгти. Може, й так, а може, й не так. Як тепер вона не вийде, вiн подума╨, що вона й зовсiм одкинулась од його, та й облишить усе. I впустить вона з рук те, що могла б мати. Таки надумала: вийду чи не вийду до його, а попро­шусь у хазя©на. I справдi попросилася погуляти, подавши ввечерi самовар. Квасюк, бажаючи придобритися до не©, зараз же пустив, тiльки наказав недовго ходити. Прийнявши самовар, Левантина вбралася в що було краще та й пiшла з дому. Вийшла на вулицю, а все з тою думкою, що, може, вийде до його в сад, а може, й нi. Помалу йшла вулицями, не дуже й дивлячись, куди йде, i опинилась перед мережчатою брамою великого саду. У саду нiкого не було. Почалася вже осiнь, накрапали часом дощi, i городяни кинули ходити в цей сад, що розрiсся аж на краю города, а товклися по посиланих пiском стежках бульвару всерединi мiста. Не було нiкого й сьогоднi, хоч надворi була й година. Перед Левантиною лежала стежка, що вганялася в глиб гаю з гарних великих дерев. Постояла трохи i пiшла нею. I вiдразу голос знайомий промовив над ухом: - Спасибi, серденько, що прийшла! Вiн уже йшов бiля не©, вийшовши з маленько© стежечки збоку. Обвив ©© стан рукою, але вона тихо визволилася з тих обiймiв, i вони пiшли поруч пiд рясним верховiттям старих високих дерев. Надворi вже смеркалося, i на стежцi було темно. Дiйшли до яко©сь будiвлi. - Отут я ночував, как не було деньог на ночлежний,- показав на будiвлю Роман. - Бiдненький! - промовила Левантина i схотiла подивитися всередину. Роман одiгнув гвiздок той, що ©м забито було дверцi, i вони ввiйшли в порожнiй партер. Перед Левантиною ледве мрiли в темрявi стiни, а там, у тiй чорнiй пащi, де була сцена, якiсь стовпи... Вони пiдiйшли ближче до мiсця, де був оркестр; хода ©х гучно озивалася по дощаному помосту, котилася луною туди, в темряву, i щось там затрiщало,- мабуть, дверi зарипiли... - Ух, як страшно! - скрикнула Левантина i несамохiть притулилася до Романа. Вiн знову хотiв ©© обняти, але вона зараз же повернулася й вибiгла з театру. - Боже!.. I як тобi не страшно було тут ночувати! -промовила вона, йдучи з ©м далi стежкою.- Я б зроду не пiшла сюди,- краще б на вулицi! - На вулицi полiцiя не дозволить,- нада ховаться туди, куди вона не загляда. I вiн знову почав розказувати про сво╨ минуле життя в городi, багато прибрiхуючи, казав, що вiн ©© любить i нiколи не покидав любити. Вона слухала те, i ©й згадувалось, як вiн покинув ©© на поталу, на глум людям, але вона зараз же проганяла вiд себе цi згадки, i вони зникали, а вона впивалася його солодкими словами... Вiн малював ©й краще життя. Казав, що незабаром хазя©н дасть йому кращу посаду, вiн одбиратиме аж триста рублiв на рiк, i тодi вони могтимуть жити вкупi. Левантинi здавалося, що вони могли б жити вкупi й тепер або хоч звiнчатися й тепер, але вона це тiльки подумала, а чомусь не сказала... В саду було та╨мно й тихо, високе склепiння з вiт схилялося над ними так захисно-прихильно, i вони були тiльки вдвох, i вона так хотiла йому вiрити. I сама не помiтила, як його рука обняла ©© стан, i дiвчина не пручалася. Вони йшли, близько-близько притулившись одне до одного. Якась солодка знемога починала опановувати ©© всю вiд цього доторкання, вiд його ласкавого голосу... I його губи нахилились ©й до уст, i, заплющивши очi, вона вiдповiдала йому на поцiлунок... I вiдразу розгорнулися вгорi вiти, i темне, поважне, високе небо глянуло на ©х сво©ми очима-зорями. I цей погляд мов одразу розiгнав Левантинi мари. Вона вирвалась од Романа, вiдскочила i, простягши поперед себе руки, мов хотiла вiд його оборонитись, скрикнула: - Нi, Романе, нi! Не займай мене!.. Не хочу!.. Зроду не хочу!.. Вона вся тремтiла. Ще раз сказала: "Не хочу!" - i пiшла швидко, мало не побiгла, назад, мов боячися його, мов утiкаючи вiд його. Вiн поспiшався слiдком за нею, кажучи, що вона дурна, що нема чого боятися. Але вона йшла хутко, нiчого не кажучи, не дивлячись на його. Незабаром вийшли з саду. Левантина мов заспоко©лася, пiшла тихше. Роман почав говорити про iнше: розказував дiвчинi, що вiн був у театрi, i як там гарно, i що то театр. Вона спершу тiльки слухала його, потiм почала й розпитуватися, зацiкавившися. Про те, що було в саду, вже бiльше не згадували. Вiн повiв ©© додому iншими вулицями, не тудою, кудою вона йшла. Як проходили проз один двiр, вiн показав на невеличку хатку: - Отут я живу. Левантина нiчого не сказала, тiльки швидше пiшла далi, мов боялася, щоб вiн не повiв ©© до себе. Як вийшла на свою вулицю, попрохала його не йти вже за нею i швидко дiйшла додому. Вертаючись Роман од не©, сердився, що йому так не щастило. Але це ще бiльше розпалювало його. Вiн зовсiм не сподiвався, що Левантина буде така вперта. Думав, що як у городi сама собi, то ще краще... Бери, каже, та вiнчайся... Туди к чортам! Саме тепер йому женитись та дiтей заводити. Але нехай не бришка╨! Його рук не мине. I вiн почав учащати в крамницю - чи не побачить Левантини. Але Квасюк помiтив, що цей парубок не дурно зробився охочий у його купувати, i не став зовсiм покидати в крамницi Левантину. Роман почав тодi стерегти дiвчину на вулицi в той час, як вона мала йти на базар. Вона знала це i боялася тих зустрiчей, разом i бажала ©х. Перш нiж вийти з хвiртки, страхаючись, позирала, чи нема де Романа, обходила iншими вулицями, а не стрiвши його, почувалась так, мов ©© надiя одурила... I сама гнiвалася на себе за те почування... Але iнодi йому щастило перейняти ©©. Тодi вiн проводив ©© до базару, силкуючися спершу завести дiвчину на якi iншi вулицi, щоб довше ходити. I все так гарно до не© говорив i прохав вийти. Якби вона не бачила його, то ©й би легше було: вона б його потроху забувала. Але оцi зустрiчi, оцi втiкання вiд зустрiчей i жаль за ©ми, оцi розмови й думки, думки про його та про його слова, не давали ©й спокою. Лихо було Левантинi з Романом, а ще гiрше з Квасюком. За ним не було ©й просвiтку. Вiдколи Квасючка по©хала - в'яз до не©, як шевська смола, лiз обнiмати й цiлувати ©©. Вона звичайно штовхала його, втiкала з хати й сiдала надворi, аж поки вiн iшов знов до сво╨© бакалi©. Добре хоч те, що не мiг довго сидiти в хатi. Уночi вона защiпала на защiпку дверi з кухнi в свiтлицi. Але одного разу прокинулася, почувши бiля себе когось. Схопилася спросоння як божевiльна. - Не пужайсь! Не пужайсь! Ето я...- озвався знайомий гидкий ©й голос, i вона почула на собi його руку. Зiрвалась з лави та - з хати! Перебiгла двiр i заховалась аж у другому кiнцi його за сажнями дров. Була боса, в самiй сорочцi та в лихенькiй спiдничинi. Вона сидiла там довго, тремтячи зо страху й холоду, цокотячи зубами. Сидiла, аж поки подубiли з холоду ноги, i всю ©© мов трясця трусила. Тодi догадалася злiзти на горище над кiнницею i закопатися в сiно. Там зогрiлася i, дрiмаючи та прокидаючись, пролежала до ранку. Уранцi, тiльки рипнула дверима в кухню, Квасюк зараз же вийшов з друго© хати: - Где ето ти бродяжиж по ночах? Давно нада по хазяйству пораться, а вона бiга. Так говорив, мовби сам нiчого й не зробив, а вона була винна. Не стала з ним сперечатися, тiльки сказала: - Оддайте менi пашпорт та заробленi грошi, то я пiду вiд вас. Вiн зареготався: - Иш, какая умниця! Хазяйка з дому, а вона будеть рощитуваться, без роботницi хазяйство покидать! Дав би я ©й деньги й пашпорт! Нiчого не дам! Хочеш iтить - iди такая, какая ╨сть, то посидиш у полiцi© та по етапу додому пошлють. Левантина боялась полiцi© та етапу. Вона згадувала, як одну з ©х села дiвчину приведено додому етапом. Боже, якого сорома було! А скiльки назнущались з бiдолашно© в полiцi©? - А що? Вже й спужалась? - казав далi Квасюк.- Ну, ╨слi ти така нiжна, то я тебе больше й не займу. Живи сiб╨,- я до тебе й не торкнуся. I почав божитися й присягатися, що не займатиме. Вона не знала, чи вiрити йому, чи нi. Якби не той пашпорт та грошi, то зараз би втекла. А так - що вона робитиме? Зважилася зостатися, але того ж дня купила за сво© грошi кiльця до дверей i замок, бо защiпку можна було вiдкинути з Квасюково© хати в щiлину. Прикрутила кiльця i замикала на нiч дверi, але не могла спокiйно спати. Раз у раз прокидалася, бо ©й усе марилося, що хтось увiходить до не©. Стрiвшися Левантина з Романом, похвалилася, що ©й погано жити, що хазя©н до не© в'язне. - Дак що? Бросай тут та ставай на другую службу! - порадив той. - Як же я кину, коли вiн нi пашпорта, нi грошей не вiдда╨? - Скверная штука: без пашпорта нiхто не при-йметь... Ну, а ти таки бросай та й переходь до мене жить. А тим часом пожал╨╨мось у полiцiю, що воно пашпорт не оддайоть. Поки пашпорта получит та службу найдеш, то живи в меня. Левантина не приставала на це i все думала, що його робити. Правда, ось уже кiлька день хазя©н ©© не займа╨, але хто його зна, як воно далi буде. I справдi, далi не було нiчого гарного. Квасюк нишком висмикнув з дверей кiльце i знову його застромив - аби держалося. Левантина не помiтила цього. Вночi вiн попхнув дверi, кiльце вискочило, i вiн увiйшов у кухню. Левантина почула це вже тодi, як вiн обхопив ©© руками. Вона скрикнула, прокинувшись, i схопилася, але вiн зараз же знову звалив ©© на лiжко. Вона почала вiдбиватися з усi╨© сили, але тi╨© сили було мало, щоб подужати здорового чоловiка. Вона вже знемагала в останнiй боротьбi. Його гидка пика лежала ©й на обличчi. Сама не знаючи як, ухопила його зубами за щоку i стиснула зуби так дуже, що вiн скрикнув з болю i розняв руки. Вона вiдiпхнула його i чула, як вiн упав додолу, загрюкотiвши. За мить вона вже була надворi. Страх так опанував ©©, що вона вибiгла з двору на вулицю i тiльки там пiшла тихше. Iшла вулицею i вся трусилася з страху, з турботи, з холоду. Пiсля першого випадку з Квасюком вона спала завсiгди вбрана, але була боса, i холод дошкуляв ©© у ноги. Пiшла швидше вулицями без нiяко© мети, не знаючи, що робити. Було вже нерано. На порожнiх пiвтемних вулицях догорали лiхтарi, ледве блимаючи. Де-не-де блукали стукачi, розганяли свiй сон, калатаючи в калаташку; а деякi вже спали, прихилившися до дверей на якому рундучку. Левантина йшла, все йшла вулиця за вулицею, без нiяко© мети, аби не стояти, аби йти. Ходила так довго, аж поки втомилася, i сiла на ослiнчику пiд чи©мись ворiтьми, пiдобгавши пiд себе задубiлi з холоду ноги. Не довго посидiла, бо зараз же стукач прогнав ©© звiдти: - Iди, йди! Багато тут таких шля╨ться! Не огинайсь, бо свисну, то прибiжить городовий - забере в полiцiю. Левантина пiшла далi. Перейшла кiльки кварталiв i знову притулилась уже на рундучку. Тут посидiла трохи довше, бо стукач з цього кварталу десь заснув. Але нарештi таки прогнав, ще й вилаяв погано. Ходила тодi знову з вулицi на вулицю, аби якось доблукати до свiту. Хоч не знала, що вона мусить робити й свiтом. Вернутися до Квасюка? Але тiльки подумала про це, то всю ©© почало трусити. Краще з голоду вмерти, замерзнути, нiж од його пропасти!.. Пiти зранку ж найматися, стати на точку? Хто ж ©© там вiзьме, босу й простоволосу, ще й безпашпортну? Вернутися додому в сво╨ село? Але туди ©© так само не навертало, як i до Квасюка. Та поки вона дiйде, то й задубi╨ на дорозi. Думки мучили ©© так само, як холод та втома. Вона вже кiлька ночей спала дуже потроху i тепер почувала, що сон так i хиля╨ ©©: от-от упаде й засне на вулицi. З усi╨© сили бадьорила сама себе i все йшла, йшла... Все вулицi, вулицi, вулицi... Мертвi вулицi... Такi чужi, як i люди... Нi душечки рiдно©!.. Яка самотня, яка покинута... На всьому свiтi... Без помочi, без надi©... Хоч би куточок теплий!.. Хоч би людина добра!.. Тiльки вулицi темнi, холоднi i щось торохтить-торохтить-торохтить... Спiткнулася i трохи не впала. Вона спала, йдучи. Не спала, а так - голова туманi╨... Люди ©дуть на базар - торохтять. Уже почина╨ свiтати. Хоч би де прихилитись! Куди вона йде?.. Ох, як тяжко,- все тiло болить!.. I душа... Хоч би i вмерти... Хоч з мосту та в воду - он з того мосту. Зiйшла на його, перехилилась через поруччя. Дивилась вниз. Сiра, нечиста вода пливла лiниво, заспано пiд уранiшнiм туманом... Така холодна, негарна... Далi, далi!.. Зовсiм уже видко, по городу метушаться люди. Де це вона? Неначе вона тут була, а не пiзна╨... Стала й дивиться. Хатки й поганенькi обшарпанi будиночки тислися в яру попiд глинистою кручею. Згадала: Рiвчаки... Тi, де Роман... Чи не його це й хата?.. Тепло у його в хатi... Пiти б туди, бо там тепло... I заснути можна... Хитаючися перейшла двiр i пiшла в хату. III Романовi з товариством останнiми часами не щастило. Пiшли вони в Диблi i зовсiм уже налагодилися вивести пару добрих коней. Коли тут нечиста нагнала гурт п'яних перезвян, i вся справа ляснула. Аж до свiту куйовдилася перезва на тiй вулицi, де були конi, i на ближчих, а товаришi мусили сидiти, прита©вшись в суточках. Добре попотрусилися, боячися, що ©х там побачать, а вже якби побачили п'янi чоловiки, то певне, що живими не пустили б. Ледве пощастило помалу-малу вибратися звiдти та винести цiлу душу. Пiсля цього, трохи згодом, Левдик з двома хлопцями подався в Рiпаки, i ©м дуже добре пощастило вивести тро╨ коней. Але зараз же за селом норовиста коняка скинула Лукаша i втекла в поле. Мусив вiн плуганитися в город пiшки, а тi дво╨ по©хали, щоб одвести коней до Гапона. Та, ©м на лихо, надворi був туман, такий густий, що вони зблукалися, проблукали всю нiч, не потрапили до Гапона, а за©хали в Чорновус i аж тодi схаменулися, як побачили перед собою хати. По вулицi вже вештались люди i зараз же ©х припинили. Спершу чорновусцi подумали, що це просто з яко© слободи люди зблукалися, почали ©х розпитувати - вiдкiля, та куди, та чого ©дуть. Тi щось не так одказали, щось наплутали,- вони ©х у волость, почали допитуватися, а тi ще бiльше плутали, i виявилось, що це коноводи. Бито ©х дуже, а потiм одвезено до тюрми. Товариство не боялося, що вони викажуть на судi iнших: то добрi хлопцi i цього не зроблять. Але ж ©х замкнуть найменше на рiк до тюрми, а то так i зашлють, бо вони вже не вперше на судi, а товариство тодi втрача╨ двох добрих робiтникiв. А друге - здобич вискочила з рук iще раз. Пiсля цього отаман з Романом та з Лукашем знову подалися в Диблi, але й сього разу нещасливо: перешкодили стукачi, бо всю нiч ходили по вулицях, не даючи пiдступитися нi до одного двору. Бо хоч п'янi перезвяни i не догледiлись тодi до коноводiв, але потiм удень люди побачили, що по городах походжено, i ходило щось чуже. Догадались, якi то гостi були, i додали варти. I це вже так два мiсяцi товариство сидiло без заробiтку. Пооб'©далися й пообносювалися так, що вже далi нiкуди. Тiльки Ярош жив, як попереду, бо вiн завсiгди пив потроху i не дуже шикував грiшми, як вони йому потрапляли до рук. Через те всi тепер до його приходили позичати грошей, i вiн помагав товаришам потроху. Саме за такою позичкою зайшли до нього ввечерi Патрокл Хвигуровський та похмурий Кучма. Сидiли, нарiкаючи на лихi часи, коли почули, що хтось iще йде, i незабаром у хату вскочив новий гiсть - Лукаш. Вiн був ще обiдранiший, нiж попереду, а на довгих ногах не було чобiт: вiн уже давно ©х пропив "з горя" i тепер ходив так, що одна нога була в резиновiй калошi, а друга обгорнена онучкою та ув'язана мотузком. Дарма що так, а був веселий, ускочивши, махав руками й вигукував: - Здрастуйте вам! Чого киснете? Д╨ла - первий сорт,- кричав вiн п'яним голосом i брязнув на стiл кiлькома срiбними грошинами, що вони аж розкотилися по столу i двi впало додолу. Перелякана дитина заплакала в колисцi, i блiда й мовчазна Ярошиха нахилилась над нею, щось дитинi шепочучи, голублячи ©©. А Лукаш став посеред хати, з шапкою на потилицi, руки в боки, i всмiхався безглуздим п'яним усмiхом. Ярош iз Кучмою глянули, дивуючись, на нього, а Патрокл Хвигуровський пiдняв тi монети, що попадали додолу. - Чи ти ба! - скрикнув.- Гляньте лиш: карбованець i три четвертаки! Де це ти добув, хлопче? Може, в кого "загубив"? - Овва! Как уже я, то й не можу добуть! Пальто первий сорт, а дверi лакей не запер, а я пальто надел та й пошов на базар, як пан! - Eге! Лукаш старовину згадав, сво╨ давн╨ ремесло. - А чим старе мо╨ ремесло погане? - питав задерикувато Лукаш.- От ви з сво©м новим без коп╨йки сидите, а в мене бряжчать? - Велича╨ться! - гарикнув похмурий Кучма.- Поцупив якесь дрантя та й радий. Чорт вiть що! - Чого ж воно чорт вiть що? - питав ображений Лукаш. - А того, що чорт вiть що, та й годi! Наше дiло старосвiтське, вiльне... Вивiв коня, сiв на його - як майнув полем-степом... гей!.. А то лазь по вiкнах та витягай манатки! Пху!.. Кучма плюнув i сердито одвернувся. Вiн був старий коновод i не любив лигатися з звичайними мiськими злодiячками, що жили з дрiбно© крадiжки. - Бросьте спориться,- перепинив Ярош.-╙слi Лукашу щастя, то й гаразд. - Нехай лиш становить могорича! - озвався Патрокл. - За первин сорт! - крикнув Лукаш. Ухопив грошi й метнувся з хати.- В одну минуту? - А стой, Лукаш! - гукнув йому навздогiн Ярош.- Позови там по дорозi Романа!.. Чу╨ш? Должно, не слишав - подрав как самашедший... Ну, по-кудова нема Лукаша, то розкажи, Патрокле Степановичу, про Левдика? - звелiв Ярош.- Видал ти Лазька? Лазько то був арештант, що ходив з тюрми на роботу в город; через нього Левдик подавав про себе товаришам звiстки. - Бачив... Я й забув пак розказати... На бульварi вiн робив... Пiшов i я на бульвар: паличку в руки та й iду собi - от, кавалер на гуляння,туди-сюди паличкою крутю... А вони ямки копають, дерево садити. Ну, я сiв на ослонi зараз бiля Лазька - одпочиваю б то. I вiн мене бачить, i я його бачу, та проклятий солдат стирчить... А, канiс пекельний! Хоч би тебе тричi Тартар поглотив!.. Одначе дивлюсь - одходить, одходить солдат геть далi... Тодi вже Лазько й сказав... Чiпляються до Левдика не за самi Рiпаки, а ще й за Панасовку,- пам'ята╨те, вiн тодi ходив? Дак каже: треба свiд╨т╨ля, що ту нiч вiн дома був. - Та-ак!.. Свiд╨т╨ля... Кого ж би то?..- замисливсь Ярош. - Кого ж? Хведорченка! - порадив Кучма. - Ай правда! Дак я завтра зайду до Хведорченка, скажу, щоб готовий був до следователя йти, а Патрокл Степанович пойде уп'ять на бульвар та перекаже Лазьком. - Гаразд! - одказав Хвигуровський. Це була звичайна справа: коноводам, як вони потрапляли до тюрми, треба було таких свiдкiв, щоб виправляли ©х. Здебiльшого ©м щастило переказати товаришам, чого саме ©м треба, а тi постачали свiдкiв з сво©х же людей. Тим часом прийшов Лукаш з двома пляшками й з закускою, а за ©м i Роман. Стiл заставили пляшками, чарками, тарiлками, заложили всякою ©жею. Патрокл, не гаючись, одiткнув поламаною двозубою виделкою пляшку й налив. Почали пити й ©сти. Побачивши, скiльки принесено горiлки, Ярошева жiнка подала мерщiй на стiл усе, що треба, а сама, поки тi пили й закушували, нишком узяла дитину, вискочила з хати та й подалась до сусiди. Вона звичайно так робила, як Ярош гуляв. Вiн пив не часто, але пiд час велико© гулянки бувало, що й добре випивав, i тодi бив ©© й нiвечив тяжко за те, що вона завсiгди гребувала його дiлом i товариством. - А слихали - вже Микита вийшов на волю?..- попитав Роман. - Хiба? Нi, не чув,- одмовив Патрокл. - Вийшов? - спитав злiсно Кучма.- Що ж, оце так йому й минеться? - Н╨,- вiдказав Ярош,- так не минеться. Сл╨ду╨ть наказать. От зберемось гуртом та подума╨м, що з ним делать. Микита - це був теж коновод з ©х товариства. Його пiймано, суджено, i вiн виказав ще на кiлькох душ - тi й досi вiдбували кару в острозi. Звичайно коноводи не прощали тако© зради. - Треба так накарать,- говорив Кучма,- щоб уже бiльше не мiг такого робити. А то тепер страху нiякого нема. У старовину не так було - в старовину строго було. - Ну, а как же в старовину карали? - спитав Лукаш. - А так!.. Одного разу... давно було... год десять... Тодi в нас був отаманом Хоменко,- от запальний був!.. А гнiздо в нас було пiд Борзною. Дак один на судi й прошкодився так, що через його двох у Сибiр заслали. Ну, ми пiдождали, поки вiн вийшов з острога. Вийшов вiн i не пода╨ знаку, а сам на Чернiгiв побрався. А отаман каже: "Невже ж оце вiн i втече наших рук? Не попустiмо, хлопцi!" Ну, зараз дво╨ й обiзвались: один та ще другий, молодий був хлопець, Грицько... а здоровий був, як тур!.. "Ми його,- кажуть,- приставимо". I приставили! - Та как же вони його приставили? - А так, що на дорозi перейняли. Перейняли, та назад руки скрутили, та рота ганчiркою заткнули, та й ведуть... Довели до нашого ярка... був там у нас такий ярок, що ми в йому збиралися... Один же побiг товариство кликати, а Грицько берегти зостався. - Зачим товариство? - Щоб суд був... Не хотiли самi порядкувать... Ну, збiгав... Мало не все товариство зiбралося. Стало кружка, а його посерединi... Одiткнули йому рота,- кажи, коли хочеш!.. А вiн сто©ть проти мiсяця бiлий-бiлий та труситься... - Ну? - Ну, й присудили! - I Кучма вихилив чарку. -_ Шо ж йому зд╨лали? - Шо зд╨лали, то зд╨лали, а тольки бiльше нiкого не паскудив!.. Як закопали на тому ж мiсцi, то так i зогнив,- нiхто не шукав... А хоч би й знайшли, то нiхто б не виказав, бо всi хлопцi добрi та й били всi... по черзi кожен брав кийок та й бив... щоб усiм винним бути... - I ви там були? - спитав Лукаш. - Може, був, а може, й нi,- одказав Кучма, наливаючи нову чарку.- Так у старовину було! А тепер розпуста пiшла, нiхто не шану╨ться, нiхто честi не зна╨: виказав на товариша та й прав, i ходить собi на волi, мов i нiчого не зробив. Хiба що попоб'ють iнодi, та й то не дуже... - Ну, не очинь то й тепер будем прощать...- стиха, але гостро промовив Ярош, i його холоднi, злi очi блиснули. - Нi, що не кажи, а в старовину не так було! - знов правив сво╨ Кучма.- Тодi ти знав, що ти в товариствi во©н i що всi за тебе, як один, стоять! По правдi робили! А тепер такого вже нема... I того не було, щоб коновод поганив руки пальтом яким абощо. Тодi кожен знав: наше дiло - степ! Там ти собi вольний,- шукай вiтра в полi! Та й коноводи ж якi були! Хоменко, отаман, дак той раз за одну нiч сам вивiв п'ятеро коней!.. Ото люди!.. А тепер що? Пху!.. Дрiбнодухi всi! Кучма вже здорово випив, а випивши, вiн завсiгди вихваляв старовину, що як добре тодi було, i лаяв молодих... - Брехня! - гримнув кулаком по столу Патрокл, аж пляшки й чарки задзвенiли.- Брехня! ╙ й тепер такi коноводи - орли! - А де ж ти ©х бачив? - спитав, глузуючи, Кучма. - Де? На Кубанi! - А хiба ти там був? - О, стультус малоумний! Да ти спитайся, де я не був! - Ану ж, ну, розкажiть про Кубань! - попрохав Роман. - Слухайте! Почну ab ovo, спочатку. От як турнули мене з кондукторiв, заходився я торгувати. Голки-шпильки, пундики-мундики, табачок-сiрничок - ат, чорт зна що! Бачу, що воно не пiдходить нi до мого iменi, нi до мо╨© хвамилi©, нi до мене самого. Бо iм'я в мене геройське, хвамилiя - образець, та й сам я такий, що хоч зараз iди троянцiв воювать. А тут голки-шпильки!.. Чорт зна що! Лiквiдацiя i аква вiта. - Шо, шо? - питали Роман та Лукаш. - Азiнуси й стультуси! Те, що продав свою бакалiю, а грошi з горя прогуляв. Ну, зоставсь у мене в кишенi, якось завалявся, карбованець. Подивився я на нього: ге-ге, братику, з тобою довго не проживеш!.. Нi, тiсно тут жити!.. Махну на Кубанськi степи! Хоч з черкесом буду биться,усе лучче, нiж iз п'яницями в трахтирi. Ну, иду до знакомого кондуктора: "Пусти на Кубань!" Посадовив у кондукторську, а на другий по©з