мучся, помучся". Павло Музика сидить пiд грушею на горбочку - й чадить торiшнiм листям. Ой як закортiло тютюну, а де вiзьмеш? Ось i додумався скрутити цигарку з листя, давиться ©дучим димом. А Гаркушин малий вилупок уже не корчиться, а впав у бузинi долiлиць - i лежить. Заснув таки, на©вшись... Та не заснув, бо знову смикнувся... I вже не ворушиться, горбиться купою лахмiття. Скручене дудочкою листя дотлiва╨ в пучках пальцiв - i Павло Музика викида╨ недопалок. Так нахапався диму, що в головi сто©ть чад, макiтриться, наморочиться. Отак би сидiв пiд грушею - хай макiтриться, хай наморочиться, наче ти ╨ - й нема тебе, наче свiт ╨ - й нема свiту. А що отам, у бузинi, з малим злодiйчуком? Павло Музика важко зводиться - й межею, по щiтцi трави, чвала╨ до бузини. Малий злодiйчук, обхопивши живiт руками, лежить на боцi, а з вищиреного рота щось лл╨ться по щоцi та по пiдборiддю на землю. Лл╨ться не кров, а якась жовто-бiла рiдота. Павло Музика навiть навпочiпки присiда╨: що ж це таке цебенить помiж зубiв? Хтозна. Повiки стулилися, з-пiд них вигляда╨ по голубiй смужцi, ще живiй, не перешерхлiй... Диха╨ чи не диха╨? Либонь, диха╨. Що ж це з хлопцем сталося, чого на©вся? Обiч, бiля зiгнутого лiктя, лежить заяложена торбинка, що ж у торбинцi? - Про-о-осо-о... Золоте зерно сi╨ться помiж пазюристих, корiнцюватих пальцiв. - У кого ж це вiн просо вкрав? - мiрку╨ вголос. А потiм торка╨ малого за плече: - Агов, проснися! В кого ти вкрав просо? З ошкiреного рота цiдиться бiло-жовта рiдота. Хлопець навiть не стогне. - Та в яко©сь баби, в кого ж iще. Приберегла якась баба на посiв, та не посiяла, вiддала боговi душу, а тут i злодiйчук навiдався в хату. Ну, баба спить на лежанцi чи на лавцi, а злодiйчук давай нишпорити. I знайшов бабине насiння... собi на погибель. Чи ти ще не вмер, хлопче? Павло Музика жде на вiдповiдь. Повiка на правому оцi розтягу╨ться - й голубе ясне око витрiща╨ться на дядька. - Дивиться. Так само сповза╨ вгору повiка на лiвому оцi - й тепер сусiдський хлопчик дивиться на нього двома очима. - Кона╨... Чвирка╨ чадною слиною, вiд яко© гiрко в ротi, й бере той вузлик з просом. Зав'язу╨ - i хова╨ за пазуху. Далi зводиться й поволеньки чапа╨ на сусiдове подвiр'я. Загляда╨ через шибку, чи ╨ там хто в хатi, але знадвору не видно. Тодi Павло Музика стука╨ в раму й жде. Нема нiкого. Може, вони вже там усi повмирали? Або на роботу подалися в колгосп? I знову стука╨ в раму. Гаркуша, тримаючись рукою за одвiрок, висува╨ться з сiней надвiр. Пiдслiпувато мружиться проти сонця так, наче нiчого не бачить. - Хто тут? - озива╨ться посеред бiлого дня. - Та я тут. Нарештi Гаркуша втуплю╨ться в Павла Музику, впiзнавши сусiда з голосу. Хочеться спалахнути люттю, але на ненависть нема╨ сили, тiльки щелепи вiдвисають, тiльки переривчасте дихання вирива╨ться з грудей: - Отам, у бузинi,- Павло Музика показу╨ на кущi бузини на краю обiйстя,- твiй хлопець. Сконав, либонь, пiди забери. I вiсник смертi Павло Музика важко й спокiйно йде геть... - Спи, доню, спи... - Мiсяць свiтить у вiкнi, хай батько погасить, бо не да╨ спати. - Погасить батько, тiльки ти засни. Ось як тiльки ти заснеш, тiльки засни. - Ти погасиш, батьку? - Погашу,- скрипить батько зубами в нiчнiй темрявi на лежанцi. Мати Марiя, сидячи бiля дочки, чу╨, як у Галi пашать щоки, горить лоб, як усю ©© пойняв жар, так i фака╨ вiд не© живим полум'ям. - Мiсяць так свiтить, що я бачу далеко-далеко,жебонить струмком доччин переривчастий голос.- Поля за селом... жовта стерня в павутиннi бабиного лiта, а по шляхах - вози та вози!.. На возах - снопи пшеницi та жита... Ось i батько мiй ©де на возi, поганя╨ коней... Батьку, ви бачите себе на возi? - А чом не бачу,- скрипить зубами Павло Музика. - Снопи везете в село. Жито в снопах. - Жито везу в снопах. - Так славно, так славно! Галя затиха╨, поринаючи в забуття, й мати хрестить дочку: хай спить, благословенна господом богом. Але наче вiд чарiв того хресного знамення Галя вмить вирина╨ з хвиль забуття. - А як славно в нашому селi на Червоному току! Скiльки хлiба понавозили з колгоспного поля! Я ще нiколи не бачила такого току, стiльки хлiба на току, стiльки людей. Геть-чисто всеньке село зiбралося, молотить i вi╨, молотить i вi╨. А червонi знамена горять, а транспаранти палають, i все так гарно понаписувано на транспарантах... Ось i мати сто©ть бiля вiялки, пшеницю вi╨. Батьку, ви бачите ©© бiля вiялки? - Бачу... Я снопи на возi привiз, мати пшеницю вi╨. - Славно як! Галя знову порина╨ в забуття, мати хилиться тужливо над дочкою, вглядаючись у риси рiдного обличчя-такого дорогого й такого стражденного, подумки молиться над нею,- i наче вiд тi╨© нiмо© молитви дочка отямлю╨ться. - А яка славна червона валка! Конi в червоних стрiчках та в квiтках, червоний кумач над валкою, мiшки на возах, я ще нiколи не бачила тако© червоно© валки, стiльки хлiба... Мамо! Стiльки щиро© давньо© радостi в доччиному голосi, що Марiя здрига╨ться. - Чую, чую... - Подивися, а хто то на третьому возi з кiнця? Бачиш? - Бачу... А хто? - Наш батько на возi! - Справдi, наш батько в червонiй валцi. - У вишитiй сорочцi! - Ми з тобою вдвох вишивали йому сорочку. - Червона валка - яке свято... ще нiколи не було такого свята в нашому селi... I дiти спiвають пiснi, i я спiваю. Ой, яко© ж це я спiваю... Це ж ми стiльки хлiба здали державi, здали весь хлiб... Iз-за гiр та з-за високих сизокрил орел летить... I вже дрiма╨ Галя, а руки ©© на грудях здригаються, наче то сизокрил орел крильми ворушить - летить iз-за гiр та з-за високих... Стиха╨, i руки стихають... I раптом чiтко, вимогливим голосом, а в голосi - прича╨ний страх: - Батьку! Ви спите? - Не сплю. - Не спiть, батьку... Ви зна╨те, що завтра нас чека╨? - А що нас чека╨ завтра? - питаються батько й мати. - Ви клумачок зерна в погрiбнику сховали? - Та сховав. - То переховайте. Переховайте, бо завтра прийде отой Василь Гнойовий - i знайде отой клумачок у погрiбнику. Ще не пiзно перенести в потайнiше мiсце. Бо що ми ©стимемо, як заберуть? - Уже ж забрали, Галю,- тужить мати над дочкою. - Забрали? Коли забрали? - саха╨ться в лiжку. - Вже приходили й забрали... Отой Василь Гнойовий. - Коли ж вони вспiли? - Та ще торiк... пiсля червоно© валки. Усе в людей вигрiбали - i в нас знайшли клумачок... Це ж ти згаду╨ш за торiк. Торiк усе було. - Ой-й-й! - шелестить розпач. "Господи ╨диний i всемилостивий! Хiба ти так далеко на небi, що не можеш змилостивитися над нашою дочкою? Зглянься й помилуй, верни ©й тяму, верни ©й здоров'я, вона ж така молоденька, а покарай винних. Може, й ти винних не бачиш, бо так високо сидиш на небi?" З могильних сутiнкiв глухо© хати - знову живий голос: - Батьку, ви спите? - У сирiй землi висплюся... - Батьку й мамо, либонь, я провидиця i пророчиця, бо таке менi все наперед вiдкрива╨ться, що говорити боюся... - Що ж тобi вiдкрива╨ться? - Отам на лавцi коло вiкна лежить наш дiдуньо, кожухом накрився. Бачите чи не бачите, як скульчився вiд холоду? То хутенько знiмiть з нього кожух i сховайте, бо пропаде. - Кожух пропаде? - Завтра прийде Василь Гнойовий, здере з дiдуня кожух - i вiддасть Гаркушi. Аби Гаркуша в дiдуньовому кожусi возив буряки з поля на цукроварню. А наш дiдуньо загибi╨ без кожуха на морозi. - Ой, доню!.. Вже приходив до нас Василь Гнойовий. I кожуха зняв з дiдуня, i Гаркушi вiддав. Нема╨ вже нашого дiдуня, задубiв на морозi, царство йому небесне. Ще торiк переставився. - Дз-з-з! - тiпа╨ Галею слiпий розпач. А Павло Музика сповза╨ з подушки на сокиру, торка╨ться губами леза - й припада╨ губами, наче цiлу╨ - i нацiлуватися не може... Мене тодi ще на свiтi не було, та бачу, бачу Василя Гнойового. Ходить, присiдаючи, пiдламуючись у колiнах, раз у раз наче провалю╨ться вниз. Провалю╨ться живiт, провалю╨ться голова в плечi. Очi провалюються на кiнському його лицi. I - з завжди розтуленого рота, з-за нерiвного частоколу зубiв язик вискаку╨. Кiнчик язика вискаку╨ - й хова╨ться, вискаку╨ - й хова╨ться. Тоненький кiнчик язика, схожий на жало змi©. Скаче й скаче жало змi©, наче прагне вкусити, прагне поживи. На нього й собаки не гавкають. I ранiше не гавкали, хоч водилося багато, й тепер не гавкають, хоч перевелися... та не перевелися, а вивели ©х. Ось вiн ходить вiд хати до хати, загаду╨ в колгосп на роботу. Загаду╨ тим, хто вже колодою лежить на тапчанi чи на печi. Хто опух, що й ворухнутись не годен. Хто ще диха╨. Хто ще ма╨ силу чути й дивитися зболеними очима. - На посiвну! - загаду╨ Василь Гнойовий.- I ложку-миску з собою в поле! Ось чого ти голодний, ось чого у тебе нема ©сти? Бо не робиш, бо не заробив. Хто не робить - той не ©сть! Чи ти хочеш ©сти - й не робити? Е-е, нi, так у нас не заведено. То капiталiсти й помiщики ©ли - i не робили, бо на них робили пролетарi. А наша кра©на - це кра©на трудящих. У нашiй кра©нi все належить трудящим. У нас тiльки трудящi ©дять, а всяким нетрудовим елементам - зась. Хто як дба╨, так i ма╨: вiд кожного за здiбностями, кожному за працею. Де це бачено, щоб ми годували класових ворогiв? Усiх панiв до д'но© ями! Чули? Збiр - коло сiльради. Сьогоднi свято ударно© працi. Хто ударно попрацю╨, то© i по©сть з колгоспного казана. Не лише Василь Гнойовий загаду╨ на роботу, а й Микола Хащуватий. Микола Хащуватий росту дрiбного, як то кажуть, наче собака навприсядки. Але лютiшого за нього нiде не знайдеш. Якась на ньому рвана, в рубцях i струпаках шкiра, та ще всi цi струпаки й рубцi чорнi, мовби чоловiка в кузнi пекли па розпеченому вугiллi, вiн повинен був спектися, але чомусь не спiкся. - Як пожива╨те, саботажники? - заходячи в хату, пита╨ Микола Хащуватий.- Саботу╨те? Лежите на печi - в саботу╨те колгосп? - Нема сили звестися,- вiдповiдь. - Саботаж! - Рiски в ротi не було... - Чую голос саботажника! - Миколо, дитино, поопухали руки-ноги... - Авжеж, поопухають вiд бездiлля та ледарства. Дума╨те, колгоспи вмруть? Дума╨те, закопа╨те колгоспи в могили? Не вдасться нi куркулям, нi куркульським пiдголоскам, нi саботажникам. - Миколо, та ми злидарi... - Пiдголоски!.. Слухайте, пiдголоски. Якщо хочете ©сти - гайда па свято ударно© працi. А за працю - харч у полi, отож берiть ложки та миски... Не вдосвiта i не вранцi, а вже перед полуднем кого приганяють, хто приповза╨ до сiльради, а перед сiльрадою, на двох закопаних у землю стовпах, червоний транспарант: "Хто не працю╨, той не ©сть". На пiдвiконнi вiдчиненого вiкна, стоячи в кабiнетi, голова сiльради Яремний Кiндрат гра╨ у шахи з головою колгоспу Матвi╨м Шпитальником. Вони вже грають не першу партiю, а сьому чи восьму, причiм голова сiльради нiяк не може виграти у голови колгоспу, хоч Матвiй Шпитальник весь час да╨ Кiндрату Яремному туру фори. Iнакше б той i не взявся грати в шахи. Ця гра - давня слабкiсть голови колгоспу. Хоч би й де був, а завжди прокручу╨ в головi всякi комбiнацi©, жертви фiгур. Ось i зараз вiн з насолодою мiрку╨ над тим, якою фiгурою тому походити, щоб через хiд виграти слона в свого суперника. Зрештою, не втриму╨ться i почина╨ втiшатися вголос: - Ти хоч бачиш, як я можу виграти твого слона? - Ти можеш виграти мого слона? - диву╨ться Яремний. - Ось ходжу осюди пiшаком,- i показу╨, як походить пiшаком. Яремний важко дума╨, сопе-й раптом його голос засвiчу╨ться радiстю: - Що правда то правда, таки можеш! - Але ж можу через хiд виграти отак, походивши осюди турою,- i Шпитальник з благодушним виразом показу╨, як вiн може походити турою. - Та ти що?- щиро диву╨ться Яремний i сопе, мiркуючи й над таким варiантом.- Що правда то правда, можеш! - Але це ще також не все,- ще благодушнiше каже Шпитальник i пiднiма╨ над шахiвницею свого коня.- Можу й конем отак походити! - Не може бути! - щиро вражений Ярема. Кущить брови, брнжить зморшки на лобi. Дума╨ трудно, сопе зосереджено. И вигуку╨ захоплено: - Твоя правда, Матвiю, i я вже бачу, що можеш i конем. - Усе в наших руках,- поблажливо каже Шпитальник. - От признайся,- замрiяно мружиться Яремний. - Чи я зможу колись так, як ти? - Нiколи! - Нiколи? - вражено розмружу╨ться Яремний.Чому? - Хоч я тобi й поясню - чому, та ти не зрозумi╨ш. Яремний насуплю╨ться, як сльота, мовчить, а потiм бубонить: - Правда твоя. Голова колгоспу Шпитальник дивиться на годинник, морщить носа, пита╨: - Хочеш дам двi тури фори? - Двi тури фори? - вiд усмiшки в Яремного кирпате обличчя ще бiльше ста╨ кирпатим.-I вигра╨ш? - У тебе - виграю. - Якщо вигра╨ш, то не хочу,- скиса╨ на виду голова сiльради. И нарештi вiдрива╨ очi вiд шахiвницi, дивиться у вiкно.-Пора на сiвбу, вже зiбралися. - Пора на свято працi,- згоджу╨ться Шпитальник Матвiй.- Хоч i не всiх саботажникiв зiбрали, та бiльше вже не зберемо. Вони виходять на ганок сiльради, стають плече в плече, дивляться на зелений морiг, на якому з'юрмився народ з мисками та з ложками в руках. Матвiй Шпитальпик лiвою в рудих веснянках рукою пощипу╨ кучеряву борiдку клинцем, завченим рухом поправля╨ окуляри на перенiссi, а тодi заклада╨ за борт зеленого френча. Завченим рухом викида╨ праву руку вперед. - На свято працi! Ми створили умови, коли талант душi кожно© особистостi розкрива╨ться в працi не на себе, не на визискувачiв, а на колектив, на державу робiтникiв i селян. Ми створили умови, коли масштаби ново© особистостi нового суспiльства вимiрюються безкорисливiстю i самопожертвою в iм'я всенародних iдеалiв i в iм'я iдеалiв свiтлого майбутнього. Свiтова революцiя - ось чим вимiрю╨ться наша нова людина, ось чим вона живе, ось що склада╨ ©© мету. Бо ми добива╨мося щастя не лише для себе, а й для робiтникiв i селян усього свiту. Хто з нас може почуватися спокiйно, коли на п'яти континентах стогнуть народи пiд п'ятою капiталу? Якiй нашiй матерi не стане гiрко, коли вона подума╨ про долю матерi де-небудь в Ефiопi© чи в Абiссiнi©? В яко© нашо© дитини вiд болю не стиснеться серце, коли вона довiда╨ться про злиденне дитинство свого ровесника десь за океаном?.. Слухайте мене! Сво╨ю працею ви наближа╨те не тiльки соцiалiстичну iндустрiалiзацiю у сво©й державi, а й неминучу загибель мiжнародного капiталiзму в усьому свiтi. Па сiвбу! Говорячи, Матвiй Шпитальпик раз у раз викида╨ рiзко праву руку вперед, особливо ж тодi, коли каже про п'яту капiталу, про мiжнародний капiталiзм. Наче рухом правицi хоче довести: хоч п'ята капiталу i мiжнародний капiталiзм далеко, але ми ©х дiстанемо й звiдси, нехай начуваються. Задоволений собою голова колгоспу Матвiй Шпитальник оберта╨ться до голови сiльради Кiндрата Яремного, вдоволено пiдморгу╨: - Ось так!.. Хiд слоном по центральнiй горизонталi!.. Це не хiд пiшаком тiльки на одну клiтинку вперед. - Еге ж,- зачаровано дивиться на нього Кiндрат Яремний.- Це не хiд пiшаком... Чуються голоси Василя Гнойового та Миколи Хащуватого, шваркотять якiсь скрики iнших активiстiв, що позбиралися перед сiльрадою,- i юрма наче пробуджу╨ться, почина╨ ворушитися. Почина╨ ворушитися, мов черва на шматку гнилого м'яса, але завзятi голоси не згасають, i ось уже юрма тече вiд сiльради шляхом. - Ходiмо? - чи то пита╨, чи то стверджу╨ Матвiй Шпитальник. - Ходiмо,- каже Кiндрат Яремний, опускаючи ногу з ганку сiльради. - Куди ти? - Як то куди? - Ха-ха,- смi╨ться голова колгоспу.- Та не туди... Зiгра╨мо партiю-другу в шахи! I я тобi дам двi тури фори. - Двi тури фори?! Ходiмо! I вони зникають у сiльрадi. Що це гримить, що це гра╨? Де це? I той гуркiт, i та гра не гаснуть, не дальшають, а ближчають. Хiба всидиш у хатi? I Галя виходить з хати, ста╨ за ворiтьми. Гуркiт ближче, ближче - i ось з-за повороту з'являються якiсь люди. Не так iдуть, як сунуть юрмою, ледь переставляючи ноги. Хто ж то попереду юрми ступа╨ задки, весь час розмахуючи руками? А за помахами його рук i гримить-гра╨. Гуркiт, дзвiн, виляски, бамкання. Що це, цо ще? Попереду ступа╨ задки Василь Гнойовий! Раз у раз пiдламу╨ться в колiнах, наче сам провалю╨ться в землю, а голова на його в'язах провалю╨ться в плечi, а груди провалюються в живiт, а живiт провалю╨ться десь нижче пояса. Йде так, наче манить за собою. О, хтось у юрмi впав, його оминають, а коли оминули,- зостався лежати на шляху, дивлячись услiд. Обiч юрми - активiсти ©хнi сiльськi, Галя нарештi роздивилася ©х. То вони гримлять-грають, б'ючи в сковороди, в бляху, в дека, в якiсь залiзяки. Залiзом по залiзу, а тим оркестром править Василь Гнойовий. Дехто в юрмi також б'╨ ложками в миски, але таких мало. - Саботажники! - хтось кричить. Ось юрма поволеньки наповза╨, наповза╨, вже й бiля Галi. - Переку╨мо саботажникiв колгоспного руху! - аж пiниться Микола Хащуватий. А Василь Гнойовий, задкуючи, водить руками - й за його наказом гримить залiзо об залiзо, аж вуха глухнуть. - Не дамо саботувати соцiалiзм на селi©. А Галi саме заспiвалося: По дорозi жук, жук, по дорозi чорний. Подивися, дiвчинонько, який я моторний. Куди всi йдуть, навiщо несуть ложки й миски? Ледве переступають ногами-колодами, та такими товстенними, що водою з них бризка╨. I так само понапухали обличчя, а на набряклих обличчях - очi як позамерзали. Очi як позамерзали, ледь-ледь свiтяться туманом. - Саботажники!.. Хто не працю╨ - той не ©сть! Галi спiва╨ться: Видно шляхи полтавськi© Ще й саму Полтаву... Та Галю нiхто не чу╨, бо гримить залiзо та бляха, бо кричать активiсти-незаможники. В юрмi в яко©сь жiнки пiдкошуються ноги, вона хоче вчепитися за чужi плечi та лiктi, але ©© вiдштовхують, i жiнка осiда╨ навколiшки в сiру куряву. ©© обминають, а вона дивиться вслiд i просить: - Вiзьмiть мене!.. Вiзьмiть мене з собою в поле. Я хочу ©сти... ©сти хочу... I простяга╨ перед собою порожню миску, мовби сподiва╨ться, що ©© чи вiзьмуть-таки з собою, чи щось покладуть у миску. А Галi спiва╨ться: Вставайте, гнанi i голоднi Робiтники усiх кра©н... Жiнка на шляху, почувши бадьорий дiвочий спiв, оберта╨ться й дивиться на Галю замерзлими очима, в яких ледь свiтиться туман. Раптом Галi ста╨ так смiшно, що вона заходиться реготом. Регiт колотить нею, аж поки гасне. - Ой... ой... ой... - вiд якогось важкого болю стогне вона. Жiнка пiдводиться з колiн, злякано огляда╨ться на Галю - й поволеньки тюпа╨ по шляху за юрмою, що повзе з села пiд гракання залiза, крики i свист. - Голова ©де... Обо╨... Шпитальник i Яремний... Ген у полi, у вибалку, бiжить гнiдий кiнь, запряжений у дрожки, а на дрожках попримощувалися голова сiльради та голова колгоспу. Обо╨ у вiйськових картузах, а тому зоддалеки схожi на мiлiцiонерiв з району. - Куди вони ©дуть? - До нас. Надвечiр'я. Тут, на польовому станi, чи то мають обiдати, чи то вечеряти. Сiвачi зiбралися пiд розквiтлими дикими грушами, що облiтають зiв'ялим цвiтом, а довкола цього стану - зорана i вже засiяна земля, що чорнi╨ розлитим дьогтем. Сiвачi дивляться на дрожки, що котяться до ©хнього стану, вже й прикотилися. Гнiдий кiнь спиня╨ться, а дво╨ голiв зiскакують на землю. Кiндрат Яремний командирською ходою йде до людей, а Матвiй Шпитальник зоста╨ться бiля дрожок. Вiн трима╨ у руках якийсь ящик яскравого вишневого кольору, i всi дивляться на той ящик. Голова колгоспу загляда╨ у великий обсмалений казан, бiля якого стоять напоготовi Василь Гнойовий та Микола Хащуватий, а за ©хнiми спинами - слiпа на лiве око тiтка Гичка, що ранiше готувала в селi на весiллях та на похоронах, а тепер от на весiллях i на похоронах не готу╨, тiльки в полi для тих, хто робить. - Готово? - бадьорим голосом озива╨ться Яремний. Тiтка Гичка кива╨ головою, а Василь Гнойовий шкiрить зуби. - Покушту╨те? - Я ситий,- вiдповiда╨ Кiндрат Яремний. Г жарту╨ до тiтки Гички: - То готували лiвим оком чи правим? Тiтка, насупившись, мовчить, i жодне з людей не усмiха╨ться на жарт, лише Микола Хащуватий каже: - Либонь, на праве, на живе. Посуворiшавши на лицi, голова сiльради випросту╨ться. випина╨ груди, викида╨ руку вперед i вигуку╨. - Хто не працю╨, той не ©сть!.. Соцiалiзм - це облiк!.. Смачного вам... I пружною ходою ступа╨ до дрожок. Сiвачi стовплюються навколо казана, простягають миски, а Василь Гнойовий i Микола Хащуватий орудують двома черпаками, розливаючи кандьор. - Налий менi! - Долий, бо не долив! - Не розхлюпуй! Обiч вiд казана, ближче до груш, зiбралися тi, хто не орав i не сiяв, а приволiкся з села в надi©, що перепаде якась крихта чи крапля. Це дiти, старi баби та дiди. Помiж них - i тiтка Юстина. Всi вони чекають, коли орачi та сiвачi одержать сво© порцi©, тодi можна буде пiдступитися ближче н попросити собi. Ранiше не можна, бо в Гнойового та Хащуватого чiпкi очi, хутко заробиш вiд них черпаком по спинi. Та ще ж i Гаркуша тут. Коли Гнойовий чи Хащуватий не застережуть такого ледаря, що не робив, а хоче по©сти на дурничку, то вiн помiтить: - Миколо, Василю, а то кому налива╨те кандьору? Хто не працю╨, той не ©сть! I раптом... застигають простягнутi руки з порожнiми мисками, завмирають ложки над кандьором у тих, кому вже налито. Не ворушаться черпаки в Василя Гнойового та Миколи Хащуватого. Тiтка Гичка торопi╨ на виду так, що, либонь, зараз стане видюща й на лiве око. Всi дивляться одне на одного, дивляться наокiл. Хто це спiва╨? Яка це жiнка спiва╨ таким щасливим голосом? Нiхто з тих, що зiбралися до кандьору, не спiва╨, але ж голос лине й лине - чарiвний, сонячний. Расцветали яблони и груши, поплыли туманы над рекой... Выходила на берег Катюша, на высокий берег, на крутой. - Та це патефон,- похмуро бубонить Гаркуша, показуючи рукою на дрожки. Хто допався до кандьору i ©сть, давлячись, зовсiм не чуючи того патефона, а дехто оберта╨ться на дрожки. Справдi, на дрожках сто©ть патефон - отой прямокутний ящик яскравого червоного кольору, який привiз у поле Матвiй Шпитальник. Выходила, песню заводила про степного сизого орла, про того, которого любила, про того, что верность берегла... Голова сiльради Матвiй Шпитальник та голова колгоспу Кiндрат Яремний захоплено поглядають на платiвку, що крутиться, i сяють вiд задоволення. Не зiзнаються один одному, та мимоволi думають: чи колгоспники здатнi оцiнити все те, що ©м подаровано отут, просто в полi, пiсля ©хньо© працi? Мабуть, таки нi, бо лиш миски перед собою бачать, ©м кандьор заступив красу спiву, красу мистецтва. Мы красные кавалеристы, и про нас былинники речистые ведут рассказ... Тiтка Юстина простяга╨ миску - i Микола Хащуватий налива╨ ©й черпаком кандьору з казана. Вiн не дивиться, кому налива╨, бо слуха╨ музику i спiв. За тiткою Юстиною й iншi вiд груш сунуть до казана, ©м також перепада╨ бурда. Наш паровоз, вперед лети, в коммуне остановка... Ледь ступивши вiд казана, тiтка Юстина опуска╨ться на колiна, сiда╨ на землю i, дiставши з-за пазухи ложку, сьорба╨ кандьор, i сльози течуть по ©© жовтому обличчю. На границе тучи ходят хмуро, край суровый тишиной объят. У высоких берегов Амура часовые Родины стоят... Накрутивши блискучою ручкою патефон, голова колгоспу Матвiй Шпитальпик вiд дрожок iде пiд розквiтлi грушi, де вечеряють. Промiння призахiдного сонця ро©ться в його пильних неклiпливих очах, наче червонi мурахи. На ногах порипують наваксованi чоботи, що вiддзеркалюють срiбнi зайчики. Матвiй Шпитальник зупиня╨ться перед тiткою Юстиною, а вона й не зауважу╨, бо втупилася в миску. - Ти колгоспниця? - пита╨. Тримаючи миску обома руками, тiтка Юстина злякано й нетямковито дивиться на голову колгоспу: вона не почула запитання. - Ти колгоспниця? - повторю╨. - Ага, колгоспниця, колгоспниця,- спромага╨ться на слово тiтка Юстина. - А ти сьогоднi щось робила на сiвбi? - Нi, не робила. - Таж тут ©дять тi, що робили. - Хрест святий, не робила. - А чом це ти, колгоспниця, б не робила? - Сили нема, нездужаю. - Робити сили нема, а ©сти здужа╨ш? - ╞м, щоб здужати. - А чом удома не ©си? - Нема що ©сти, навiть мишам нема... Навiть мишей нема. - Навiть мишей нема? - диву╨ться Матвiй Шпитальник.- Ух ти, саботажниця! Ударом чобота голова колгоспу вибива╨ миску з рук. Миска пада╨ на землю, розлива╨ться недо©дений кандьор. Тiтка Юстина так i завмира╨ з роззявленим ротом, а Матвiй Шпитальник iде до дрожок. Якесь дитинча навкарачки пiдступа╨ до розлитого кандьору, нагина╨ться, почина╨ злизувати з трави. Чужой земли не надо нам ни пяди, но и своей врагу не отдадим... Патефон замовка╨, i дрожки з голови сiльради та головою колгоспу вiд'©жджають вiд польового стану, поскрипуючи колесами. Сонце сiда╨ в багряну хмару. - О, подивися, прийшов... - Хто прийшов? - А хто прийшов? - Таж Андрiй Синиця. Ото стане пiд вербою - й дивиться. Походить туди-сюди по шляху, стане - й дивиться на нашi вiкна. Ти б вийшов та щось йому сказав. А можеш i не казати. Вийди надвiр iз сокирою - вiн i зляка╨ться, бiльше не ходитиме. Хай до когось iншого йде - й там видивля╨ться. Бачиш, вишиту сорочку зодягнув, i кашкет iз козирком на головi, а босий. Чого вiн ходить пiд нашi вiкна, отой Андрiй Синиця? - А ти не зна╨ш, чого вiн ходить? - Щось видивля╨ться, хоче потягнути, а що потягне? - Сьогоднi вже не сам... I Грицько Накоренок огина╨ться бiля нього. Марiя й собi вшниплю╨ться у шибку, дивиться на шлях. Справдi, Андрiй Синиця вже не сам, а з Грицьком Накоренком. Обидва хлопцi мовби зустрiлися знiчев'я - та й балакають, але ж так i пасуть очима ©хн╨ обiйстя. - Не зна╨ш, чого огинаються... До Галi нашо© прийшли. - До Галi? - не вiрить мати.- А де ж це Галя? - О, я повинен знати... В коморi вбира╨ться. - Куди вбира╨ться? - А ти вже забула, куди вбираються дiвчата? До парубкiв. - Мамцю моя! - сплеску╨ руками.- Що ж це ко©ться? - А ко©ться, ко©ться... О, вже й Галя наша вийшла. Попiд вiкнами йде Галя в святковому вбраннi, а всмiхненими очима - вже там, на шляху, де хлопцi пiд вербою. - Побiжу, побiжу за нею, не пущу. Куди вона? I Марiя не так бiжить, як тюпа╨ надвiр, наздоганя╨ Галю на шляху. - Галю, ти куди з хлопцями? - А в Кожанку. - Чого в Кожанку? - диву╨ться.Хлопцi, чого це ви надумали з Галею в Кожанку? - Та на завод,- це Андрiй Синиця. - На завод? Чого на завод? - Там по©сти можна,- це Грицько Накоренко. - Що можна по©сти на заводi? Хлопцi мовчать, то Галя каже: - Браги можна по©сти на заводi. - I ти, Галю, слуха╨ш хлопцiв? I ти оце повi╨шся в Кожанку? Хто вам там дасть браги? Не дадуть вам браги. Чу╨ш, Галю? Хай собi хлопцi iдуть, раз ©м заманулося, а ти не йди, ти - дiвчина, як це ти пiдеш у чуже село? - З нами хай не бо©ться,- це Андрiй Синиця. - Мамо, таж бiлий день надворi... Через поле - й Кожанка. - А як бiлий день, то що?.. Сторожують брагу, хiба ви не зна╨те? Хто вас пустить до ями? Чим ви ту брагу дiстанете? - Та ми зна╨мо! - це Грицько Накоренко. - Хлопцi, дивiться, я не пускаю Галю, та хто тепер слуха╨ матiр? Нi сльози, нi молитви не помагають. Обертаються - i йдуть, а Марiя дивиться вслiд, аж поки щезають за тополями на околицi. Вже ©х не видно, а вона чомусь бачить - не так очима, як материнською душею я сво╨ю,- ©х трьох у полi по дорозi на Кожанку. А потiм цiлий день жде - й мучиться: навiщо пустила? Було не пускати. Й де вона бариться, чому досi нема додому? Пора дiвоцтва, хiба всидиш у хатi, хiба не захочеш полинути в свiт. Ось так i полинула... Там, у Кожанцi на цукровому заводi, справдi ╨ брага, але хто ж вас пустить до не©. Якби всiх пускали, то й браги не стало б, i завод рознесли б. А то стережуть, що не пiдступишся. I вже ввечерi - Галя у двiр. Мати хреститься з радостi, пита╨: - Була в Кожанцi? - Була. - На©лася браги? - На©лася. - То чого ж така смутна? - Ой, мамо, не питайте. I - в сльози. Такi ряснi сльози, що в матерi серце кра╨ться вiд болю. Може, хтось ©© дочку скривдив, але добре, що додому вернулася жива. - Розказуй, як же ти на©лася. - Ой, краще не розказувати. - А де хлопцi? - Андрiй Синиця пiшов додому, а Грицько Накоренок... утопився. - Де втопився? - У ямi з брагою... Ой, мамо, якби ти бачила! Якби ти бачила, що там ко©ться! Бiля заводу всякий народ вешта╨ться, i скрiзь - варта, нiде не пройдеш. I там, де ями з брагою, повно людей. Уже такi, що й ходити не годнi, а поприходили. Хто сто©ть, хто сидить. I ми посiдали пiд кущами, бо до браги не пiдступитися, бо там бiля браги теж варта. А потiм хтось не витримав - i пiдсунувся ближче до ями, а потiм - ще, сторожi кричать, але нiхто вже ©х не слухав. I хлопцi кинулись до ями, Андрiй i Грицько. А я злякалася, як прикипiла до землi, бо тут усi вже побiгли, де тi сторожi й дiлися, пiдiм'яли ©х. Там хто сам у яму звалювався, а кого спихали, щоб пiдступитися ближче до браги. Такий крик, такий гвалт! А тут i Андрiй Синиця назад бiжить, браги набрав у вiдро, вiн придумав таке собi вiдро полотняне й провощене. Ми тут удвох допалися до браги, ©мо - й на©стися не можемо. А як до©ли брагу, то за Грицька згадали, тут хтось i сказав, що вiн утопився в ямi, й ще хтось утопився. Ми злякалися - й побiгли, бо там уже якiсь люди бiгли вiд заводу, всi стали розповзатися вiд ями. А за селом посiдали - й ждемо: а може, не втопився Грицько у бразi, а може, вiн зараз бiгтиме за нами. Ждали, ждали, а його нема, то вже тодi ми подалися додому... Ой, мамо, як жалко Грицька! Може, вiн не втопився? - Ти в мене пита╨ш, дитино... Стоять обо╨, дивляться на шлях, дивляться на околицю: чи не з'явиться Грицько? А коли справдi не втопився? Не видно. - Пiду Грицьковiй матерi скажу за таке горе. - Не ходiть, мамо! - Як то не йти? - Бо, може, вiн таки не втопився. - То й скажу, що, може, не втопився в бразi, а живий. Хай мати зна╨, бо ж однаково побиватиметься. Туманiючи, йде Марiя шляхом, а дочка видивля╨ться й видивля╨ться на околицю, за високi тополi, на яких напнуто син╨ небо. Дiд Гнилоквас, може, й не старий дiд, а вигляда╨ на старого, замшiлого дiда. А вигляда╨ на дiда, бо згорблений у три погибелi, бо клешнюватi руки волочаться при самiй землi, а страпате волосся на головi - мов купа дiрявого березневого снiгу, присипаного рудим гно╨м. З-пiд куштратих страпакiв, що спадають на лоба, не видно очей, а тому зда╨ться, що Гнилоквас i не дивиться обiч, а все пiд ноги. Щось шука╨ й шука╨, шука╨ й шука╨. Отак i ходить по селу, тримаючись за вiжки, а поряд iз ним тюпа╨ мишастий коник, свiтячи випнутими ребрами, а за коником повиску╨ немащеними колесами грабарка. Гнилоквас мiг би ©хати на грабарцi, але не хоче тiльки те й робити, що злазити й залазити, бо доводиться часто зупинятися. Зупиня╨ грабарку перед чи©мось обiйстям, ступа╨ за ворота, стука╨ в шибку: - Живi ╨? Висунеться з хати баба: - Уже по мою душу? - Ще вспiю по твою душу... Що тут на цьому кутку, хто помер? - Чи я знаю? В хатi сиджу, нiхто не навiду╨ться до мене,- шамка╨ стара.- Тут i сама не зна╨ш: на цьому ще свiтi, чи вже на тому. - На цьому... - А чого ж на цьому свiтi так, як на тому? - В сiльради питай, а не в мене... То коли до тебе навiдатися, бабо, в гостi? - Навiдатися в гостi? А чого в гостi? - Щоб на цвинтар завезти... Я по-доброму. - Чи я знаю? - А хто ж зна╨ за тебе? Така в мене робота. Дума╨ш, робив би задурно? Вiдвiз до ями кого - маю пiвфунта хлiба. - Скiльки? - не вiрить стара. - Пiвфунта хлiба. I за тебе стiльки дадуть. - Отак багато? Краще б менi дали, а то хлiбця давно не жувала, ще б трохи пожила. - За те, що живуть, хлiба не дають. Погомонiвши зi старою, якiй ще хлiба кортить, а вмирати не хочеться (навiть не загаду╨ про смерть), дiд Гнилоквас поволеньки суне далi, й немащенi колеса грабарки повискують сухим голодним вищанням. - Забув,- сам до себе озива╨ться дiд Гнилоквас i навiть ляска╨ себе долонею по лобi.- Та це ж садиба Марка Грушi. Давно ж не бачилися, й зараз нiкого не видно на дворищi. Зайти чи не зайти? Зайду. Гнилоквас заходить у хату, бачить бабу Явдоху на лежанцi - й вiта╨ться глухо: - Доброго дня, Явдохо. Баба Явдоха лежить на подушцi - й не зворухнеться. - А де ж Марко? - пита╨ в не© Гнило квас. Баба Явдоха не озива╨ться. Так, наче спить, i тодi Гнилоквас бачить босi ноги, що стирчать з печi. - Марку, ти чу╨ш? - кличе. Марко Груша мовчить на печi. - Обо╨,- бубонить дiд Гнилоквас,- упоко©лися обо╨... За Явдоху пiвфунта, за Марка пiвфунта - вже фунт... Хоч i важко самому, а нi з ким не подiлюся роботою. Хоч i набивались помiчники, а не хочу. Бо що? Вiддати свого пiвфунта? А менi хто дасть пiвфунта? Дуже хтось накида╨ться? Торка╨ться бабиного лоба - холодний. - Вiдтоптала свiй ряст. А чого? Бо дурна. Бо не захотiла колись вiддатися за мене, а вiддалася за Марка. Вiн прогодував тебе? Нi тебе не прогодував, нi себе. А за мною жила б. А так матиму на тобi пiвфунта. Бере на тапчанi ряденце, стелить на глинянiй долiвцi, а тодi вже зсаджу╨ бабу Явдоху з лежанки. - Яка ж ти легенька... Нiколи не обiймав, а тепер ось обняв. Бабинi п'яти гупають об долiвку, далi тiло ©© гупа╨ глухо. Дiд Гнилоквас хапа╨ться чiпко обома руками за рiжки рядна й тягне по хатi, далi в сiни, далi з сiней надвiр, до грабарки. Бабина голова метля╨ться, очi витрiщенi. - Завезу тебе до ями, не залишу в хатi... Бо дурна... Бiля грабарки знову доводиться обiймати покiйницю, щоб якось пiдняти з землi, та дiд Гнилоквас ще й важчих здужав, а баба - як пiр'©на. - А тепер пiду за покiйником, щоб у парi, значить... Повезу в парi, повiнча╨теся з сирою землею. А яке було весiлля - в церквi, з батюшкою. Я не ходив на ваше весiлля, то люди розказували... Зайшовши в хату, дiд Гнилоквас розгляда╨ голi стiни. - Життя прожили - й добра не нажили. Навiть дiтей господь не дав. Крекчучи, спина╨ться на лежанку, бубонить до непорушних Маркових п'ят: - Бач, не мiг на лавцi переставитися, то залiз на пiч, аби менi мороки завдати. Й тiльки обома руками взявся за ноги, смикнув, як забринiв кволий голос: - Це ти, Карпо? Чого смика╨ш за ноги? Гнилоквас до всяко© всячини звик, то й тут не дивувався: - То ти ще живий, не вмер? Смикаю тебе з печi, то сам iди... Що тобi тут на печi робити? - Що робити? Вмерти хочу, нiяк не помру... Явдоха переставилася зранку, а я нiяк не можу,-витягував з грудей немiчний голос.- А ми ж учора з нею говорили... Говорили, що разом помремо. Вона вже там, а я ще тут. Сказала - й зробила, а я обманув ©©. Де вона? - Та вже на грабарку вiднiс. Марко Груша заплющу╨ться - й мовчить. Зрештою, розплющу╨ться - й каже: - Нiяк не можу. От хочу - й не можу. - Погано хочеш. - Дуже хочу... слiдом за Явдохою, щоб разом... А я не думав, що ти такий славний чоловiк. Помага╨ш нам. Помага╨ш, щоб разом... Вiдтарабанив Явдоху на грабарку, то й мене вiдтарабань. На цвинтар. - Та в яму, а не на цвинтар. - Хай i в яму, аби разом... Я по дорозi помру. Чу╨ моя душа, що по дорозi помру. - А як не помреш по дорозi? - То в ямi помру. - Аби тiльки з Явдохою? - Аби тiльки з нею. Гнилоквас Карпо сто©ть на лежанцi, загляда╨ на пiч. При здоровому глуздi Марко Груша, при тямi? Таке городить. Може, при тямi, але не при здоровому глуздi. - Ех, шкода пiвфунта хлiба,- зiтха╨. - Га? - розклеплю╨ водянистi повiки на опухлому лицi Марко Груша. - Та кажу, що пiвфунта хлiба шкода. - Загубив хлiб? - Загублю от... Не повезу я тебе до ями, i не проси. - То поможи звестися, та зсади з печi, я порачкую сам до ями. - Не поможу. - Змилуйся... - Не змилуюсь. Не хочу, аби ти здох бiля Явдохи. Годi, що ти з нею нажився на цьому свiтi. Ще й на тому свiтi хочеш бути разом. I просиш мо╨© помочi? Не буде тобi мо╨© помочi. Сопучи, крекчучи, Гнилоквас животом сповза╨ з лежанки.. Марко Груша стогне й вовтузиться на печi, смикаючи п'ятами, але звестись не годен. - Ти спершу здохни... Але й тодi не повезу. Тримаючи в руках вiжки, йдучи бiля грабарки, вiн бубовить сердито, й слова гудуть, як джмелi. - Чу╨ш, Явдохо? Ото я тепер забрав тебе вiд Марка... Я без тебе скiльки мучився? Всеньке життя. Нехай вiн тепер без тебе помучиться... О, хто там сидить пiд яблунею? Справдi, на горбку пiд яблунею, похиливши голову на плече, виднi╨ якась дiвчина. - Спить на сонцi чи вже боговi душу вiддала? Зоставивши на шляху грабарку, Гнилоквас човпе на горбок пiд яблуню. - Ти жива чи вже мертва? - пита╨ в дiвчини, що прихилилася спиною до стовбура. Дiвчина хоч би ворухнулася. - Слухай, ти чия? - пригляда╨ться.- А, та це ж Павла Музики дитина. Рука ще тепла, ще не задубiла. Чекати отут, поки задубi╨? А чи в мене ╨ час роз'©жджати сюди-туди. Ну, дiвко зараз тебе понесу. Потупцявши, Карпо Гнилоквас нагина╨ться, пiдхоплю╨ непритомну Галю попiд пахви i, задкуючи, тягне з горбка. - Ще й не нажилася, ще й замужем не була, а вже переставилася... Либонь, стогне... Що ти кажеш, га? Знову стогiн вирива╨ться з дiвочих грудей. - Не хочеш, щоб старий дiд тебе обiймав? А де взяти молодших, щоб обняли? Нема╨ молодших, так що потерпи. Дотягу╨ непритомну дiвчину до шляху, виважу╨ на руках, щоб висадити на грабарку, а тут де не вiзьмись - учитель Пилип навинувся. Голова з комiра вишито© розхристано© сорочки - наче золотий соняшник з-за плоту. - Дiду! - кричить. I руки виставля╨ перед собою, наче вiд нечисто© сили борониться. - Поможи, хлопче,- хрипить Гнилоквас. - Куди ви ©© несете? - А на грабарку - та й вiдвезу до ями. - Таж вона ще жива! - кричить учитель Пилип.Хiба не чу╨те - стогне? Куди ж ви живу? - Однаково скоро помре... Ну, поможи. - Ану вiдпустiть, вiддайте. - Хлопче, нащо тобi живий труп здався?.. Скiльки вже ©й зосталося? А менi потiм знову по не© при©жджати? Коняка ледь ноги переставля╨. Та вже коли так уподобав неживу дiвку, то бери, хай ти сказишся. А нiхто не хоче знати, що в мене така робота. Карпо Гнилоквас залиша╨ непритомну Галю бiля осатанiлого, з божевiльними очима вчителя, смика╨ вiжки. - Вйо! По©хали... Спробуй догоди такому народовi. Бачиш, заступник знайшовся. Самого без вiтру хита╨, а ще... Пiвфунта хлiба пропало! Та я тебе скоро вiдвезу до ями, то вiдшкодую. Вйо! День довгий, село велике, а роботу тiльки встигай робити. Несвiдомий народ, ох i несвiдомий наш народ! Тiтка Юстина сидить за ворiтьми, дивиться на шлях, на село. Шлях попiд вербами та тополями сiрi╨ пухкою курявою, в якiй i горобцi не купаються. Село спить посеред бiлого дня, наче все вимерло до ноги. Сонце смажить так, що не тiльки зелень в'яне, а й небо спопелiло, й таке пустельне, що страшнiше за землю. Тiтка Юстина так завжди сидить за ворiтьми. Когось побачить, щось почу╨, щось ©й приверзеться - ось i погомонiла з бiлим свiтом. Хлоп'як ще голомозий, з штанцiв подерта сорочка висмикалася, очi - як реп'яхи. Навiть крiзь подерту сорочку видно синю шкiру та випнутi ребра. - Дитино... Заскочений зненацька тiтчиним голосом, хлоп'як завмира╨ злякано. И повз тiтку йти страшно, й тiкати страшно. Бо ж, це ота Юстина, що про не© розказують. - Як тебе звуть, дитино? Голос ласкавий - i ще страшнiше вiд тi╨© ласки в голосi. - Юрко,- шепочуть затерплi вуста. - А чий же ти будеш? - Горпинин... Горпини Хрущихи. - Це тi╨© Горпини, що бiля церкви сидить над яром? - Над яром... - Славний ти хлопчик у сво╨© матерi,-тiшиться тiтка Юстина, рада-радiсiнька погомонiти з дитиною.-А чого ж ти в хатi не сидиш? - До дiда Iлька йду. Провiдати хочу, бо дiд старий дуже,- розв'язу╨ться язик у хлопця.- Може, гостинця дасть. - Ти ж мiй славненький,- срiбло немiчно© усмiшки спалаху╨ на тiтчиному чорному лицi.- Наготував дiд гостинцiв для онука? - Не знаю. Тiтка Юстина хмарнi╨ на виду. - Кажеш, мати твоя Горпина Хрущиха?.. Кажеш, дiд Iлько? - Й зiтха╨ тiтка.- Так нема вже твого дiда Iлька, помер, вчора Гнилоквас вiдвiз його до ями... Нема гостинцiв... Малий Юрко так i цiпенi╨ вiд почутого. - Нема гостинцiв? - перегодя пита╨ жалiбно.