амазею забрала, з гамазею... Гамазей сто©ть над яром, вода пiдмивала й пiдмивала землю, аж поки вимила яму пiд стiною. А це ж коло мене, то я все бачу. - Ти в гамазей залазила? - Де б я залiзла в гамазей, коли замок на дверях... Вода вiд яру пiдмила, то почало сипатися в глиняники. Я оце подалася в глиняники по глину, а там цього добра валя╨ться в баюрi повнiсiнько. Грiх, щоб пропадало, то я згорнула - й до вас оце зайшла. - То ж колгоспний гамазей. - Хто ж каже, що не колгоспний? Авжеж, колгоспний. Марiя хита╨ головою: - Як до колгоспу зганяли людей... Тодi в мене цю сорочку забрали. В кого яку вишивку знаходили - забирали. Щоб усе було колгоспне. I в отой гамазей позаносили. З тих пiр бiльше не бачила, звiсно. А тепер побачила - й серце облилося кров'ю. Погляньте на це вишивання - там зогнило, там струхлявiло. - Усуспiльнили,- бурчить Павло Музика. - Га? - наче прокида╨ться Текля Куйбiда. - Кажу, усуспiльнили. - Горенько, та й годi,- тулить Марiя сорочку до грудей.- Скiльки горя того - не видно кiнця й краю. - Там у гамазе© така дiра в стiнi - ще випаде, навiть злодiям залазити не треба... А коли сорочка ваша, то берiть. I що хочете берiть. - Ану позбирай оце все - грима╨ Павло Музика.Все це лахмiття! Текля Куйбiда ста╨ навкарачки, збира╨, склада╨. Хотiла щось би втямити, але не тямить, i голову втягу╨ в плечi, наче бо©ться удару. - Забрала? А тепер неси! - Куди нести? - Неси туди, звiдки принесла... А я не хочу, щоб Шпитальний та Яремний мене посадили. Посадили за тебе. Я не брав, я не крав, то чого маю сидiти за оце... за колгоспiвське. Неси. - Таж зогни╨ i зотлi╨ там, Павле,- озива╨ться Марiя. - А тобi що до того? Хай гни╨ i тлi╨... Колгоспiвське! - Твоя ж сорочка... - А я кажу, що сорочка теж колгоспiвська. Хай зогни╨ i зотлi╨. Вiддай! Павло Музика вирива╨ в жiнки свою вишиту сорочку - й тиця╨ Теклi Куйбiдi: - Бери! Йди! Плаче Марiя, плаче й далi за сльозами бiльше нiчого не бачить. А коли розплющу╨ться, то нема в хлiвi нi чоловiка, нi Теклi Куйбiди, з клумаком того гiркого вишивання, мовби все приснилося - й тепер пече голову та сушить думки. Дiд Карпо Гнилоквас вишневим пужалном стука╨ в хрестовину вiкна - й прислуха╨ться. Тихо. Загляда╨ в шибку-морок у хатi, як i надворi. Наче не тiльки надворi, а й у хатi накрапа╨ дощ, наче сiру хмару завiяло пiд стелю. - Домко! - огляда╨ться на город i на садок.Домко... Чи спить, чи нема? Загрiбаючи кривими ногами землю, дiд Гнилоквас iде в хату, бо дiло сво╨ зна╨. - Домко! - вже в хатi. Нiкого. Морщачись вiд нудотного запаху, Гнилоквас ступа╨ до квiтчасто© завiси, що вiдгороджу╨ куток, i смика╨ завiсу вбiк. - О господи... Христина... В кутку на вузькому дерев'яному тапчанi, вкрита ряденцем, лежить жiнка, стуливши руки поверх того ряденця. Пальцi такi сухi й жовтi, що застроми помiж них свiчку й засвiти,- покiйниця покiйницею лежить. Пiдборiддя загострилося, нiс загострився, лоб скида╨ться на дощечку, i все це обтягнуто жовтою шкiрою, такою тоненькою, що торкнися пальцем - i проткнеш. Майже прозорi повiки затуляють очi. Мрець мерцем. Хоч би губи ворухнулися, хоч би сiпнулася брова. - Готова... Христе, чу╨ш? Признайся, ти готова? Христина мовчить. - Так готова, дiдько б тебе забрав. Туманiючи головою, Карпо Гнилоквас лапа╨ долонею по кишенi, шукаючи куриво, але згаду╨, що й кресало, й тютюн забувся взяти, а тому досадливо крекче. - Аж душа затерпла без тютюну... О, Домка! Домка появля╨ться в хатi несподiвано, як божий дух. ╞© наче вiтром заносить - щупленьку та скручену, суху та легку, мовби то й не людина, а сама лише порожня шабатурка вiд людини. - Я тебе кликав... Домка не йде, а мовби в повiтрi летить, бо ©© вгору пiдносить бiла хмаринка, й та хмаринка - розпущена куделька ©© сивого волоссячка, схожого на пучок бабиного лiта, й пiд тим пучком бабиного лiта ©© очi видаються схожими лише на пару вiд очей - на блакитну розкосичену пару. - Чого прийшов?- пита╨ Домка.- Тобi тут нема чим поживитися. - Та я так заглянув... До тебе. - Чого до мене? - Може, чарку поставиш! I кахика╨. Домка ошелешено дивиться на Карпа Гнилокваса, що горбиться перед нею корчем покрученого, вузластого корiняччя. - Де ж я вiзьму? Нема. - Та знаю, що в тебе й ложки розпечено© смоли не випросиш,- стука╨ пужалном по долiвцi.- Я от заглянув... чи не пора вже везти Христину до ями? Либонь, пора. Й не дихне, й не ворухнеться. Це вже скiльки вона так лежить? - Жива Христина! - скрику╨ Домка. - Жива? Скiльки рокiв отак лежить? - Багацько, що й не злiчити, ще з громадянсько©. - Ще з громадянсько©! - Карпо Гнилоквас дротяною п'ятiрнею чухмарить потилицю.- Давно вже пора завезти. - Але ж не померла, а спить - заламлю╨ руки Домка. - Що ж це за сон? Скiльки можна спати, коли проснеться? Та хтось другий уже давно похоронив би, а ти... - Доглядаю, годую,- схлипу╨ Домка,- а вона спить. - Спить? I не говорить? Хоч би слiвце сказала ввi снi. - Спить - i не озива╨ться. Колись озветься. - А ти ото вiриш? Ех, Домко! Мор страшний кругом, а ти догляда╨ш трупа. - Не трупа... То сестра моя спить! I в не© дiти живi. - Де ж тi дiти? - По родичах, бо як би я доглядала Христину - I ©© дiтей? - Навiть чоловiк Сава од не© збiг, де вiн? - Збiг, то й добре... Нема божого в людях. Перше були душi, а в душах - боже, тепер нi душ, нi божого в душах. - Чим же ти Христину году╨ш, коли самiй нема чого в рот покласти, коли сама не сто©ш на ногах? - По-всякому... й помагають менi. Коли як. - Таж однаково помре! - скрику╨ Карпо Гнилоквас,- Чуднi дiла тво©, господи... Роздосадуваний, iде з хати, а Домка тупця╨ слiдом за ним надвiр, бубонить: - Христина ще жива, бо в не© душа в грудях живе. - Таж революцiя лiквiдувала i попiв, i душу! Дурман... От скiльки я вже покiйникiв перевозив, нiхто стiльки, либонь, не перевозив, а так душi пi разу не бачив. Нi щоб за грабаркою бiгла, нi бiля ями, нi на цвинтарi. От коли труп, то його добре видно, бо труп ╨ труп. А душа? Яка вона - з лопуцька? Дуту придумали попи, щоб обдурювати народ, щоб жили сотати з народу. А народ наш такий дурний, що радий. Авжеж, душа е, душа житиме на тому свiтi в царствi небесному.- Вiн стука╨ пужалном об землю.- Нема царства небесного - i вже нiколи не буде, ото треба жити на цьому свiтi. - Хула на бога до добра не доведе. Бог, помага╨ вiруючим. - Бог? Де той бог? Нема╨ бога так само, як нема╨ душi. - Покара╨ бог за такi слова. - Покара╨?.. Ось мор сто©ть, земля стогне. То, може, бог кара╨? Кара╨ i винуватих, i невинних, i дiтей малих? А дiти малi перед богом завинили чим?.. А коли не бог кара╨, то чом бог не заступиться за невинних? Христина, може, завинила чимось перед богом, що бог ©© приспав, уже скiльки рокiв спить? Ах, Домко, якби той бог був та бачив!.. - Не оскверняй уста сво© богохульством,гнiва╨ться Домка так, наче й не гнiва╨ться, бо голос у не© тихий i спiкiйний.Бог перед Христиною не винуватий, а Христина перед богом безгрiшна. Заморилася - й заснула. Вона провiсниця була. Може, таке побачила попереду, що страх зморив ©© - i вона спить. - Перечiку╨, ха-ха-ха. - А я доглядала - й доглядаю сестру. Сонна - це не мертва. Сонна проснеться, а мертва нiколи не проснеться. А як проснеться, то ми ©© послуха╨мо, що вона там бачила; й чула. - Де? - бурка╨ Карпо Гнилоквас. - А там, де Христина спить. - Й чого наш народ такий дурний?- диву╨ться Карп Гнилоквас. - Хто дурний? - не тямить Домка. - Народ наш дурний! - хака╨ той.- I ти дурна. Та й iде до грабарки, що сто©ть на шляху. Бере вiжки, i вйока╨ на коня. Грабарку застелено мiшком, з-пiд мiшка! стримлять чи©сь тичкуватi ноги. Домка дивиться услiд покiйницькiй грабарцi, хреститься. - Сестра спить, а все зна╨, все бачить. Скрiзь бачить. А душа ©© не спить, душа ©© мучиться так, як кожна жива душенька, вбира╨ все, вбира╨... Проснеться! А проснеться, то розкаже всiм, чого надивилася, ой, розкаже. Набалакав Гнилоквас, нема душi нi в кого. Може, в тебе нема, бо такi не мали душi й не мають, а в Христини ╨ душенька, балакаю з нею, як же менi без ©© душеньки? А я не душогубка, не душогубка... Сусiдка Юстина дивиться на Галю жалiсливо-жалiсливо, похиту╨ головою й каже: - Ми з тобою, Марi╨, таки надiвувалися колись, грiх казати. Й нажилися трохи. А що вона бачила? Як свiчка... Галя Музика справдi худенька й тоненька, як свiчка. Вiтерець теплий хлюпостить волоссям на ©© головi, наче то кволе полум'я здрига╨ться, i плаття полощеться на грудях, довкола нiг. Дiвчина сто©ть неподалiк на причiлку хати пiд вербою й стиха спiва╨: Нема мого миленького, по©хав за Десну, сказав: "Чекай мене, дiвчинонько, на другую весну"... - В чому й дух трима╨ться,- зiтха╨ Марiя, сидячи пiд воринами побiля сусiдки.- й за що ©© так господь покарав? То споночi╨ в не© в головi, то розвидниться, то споночi╨, то розвидниться. - А така славна! Дивлюсь на Галю - i ©© бабу згадую, а твою матiр... - Пiшла на той свiт, щоб на цьому не мучитись. -- I ще ©© прабабу згадую, Галя й на не© схожа. - Сво╨ю смертю померла, одного року до ста не добрала. - Галя i в тебе, Марi╨, вдалася, i в бабу свою, i в прабабу... Краплинка води!.. I лицем чорнявим та очима карими, i спiвом сво©м. Доспiвавши тим часом пiсню, Галя почина╨ спочатку, бо гак ©© та пiсня заворожу╨: Нема мого миленького, по©хав за Десну... Мати всмiха╨ться журливо: Спiва╨ гарно. Я так не спiваю гарно, як Галя. Де яке слово почу╨ - i зразу перехоплю╨, ото вже вдалася. I так з самiсiнького малечку. Хоч би яку довгу пiсню почула, та коли вже пiсня влетiла в ©© вуха - з пам'ятi не вилiта╨, трима╨ться крiпко. I скiльки там пiсень у ©© серцi, либонь, сама не вiда╨. - Як соловейко... - Де там тому соловейку! - Марiя не згоджу╨ться з Юстиною.- Соловейко зна╨ одну пiсню, спiва╨ свою пiсню всю нiч. Полетить за море, i з-за моря з тi╨ю самою пiснею поверта╨ться навеснi, чогось не вчиться тамтешнiх, не перейма╨. А Галя... Та це навiть не тисяча, а цiла хмара соловейкiв! А якби Галя полетiла за море, то хiба звiдти не повернулася б з новими пiснями? Перейняла б там чужих пiсень, i чужi пiснi стали б для не© за рiднi... Галя спiва╨: Ждала, ждала дiвчинонька та й на порi стала... Зелень садкiв, зелень верб i тополь довкола сто©ть густою-прегустою зеленою водою, якою схлюпу╨ вiтер, перелопачуючи мерехтливе срiбло сонця на тремткому листi. Високо проплива╨ чорногуз, проплива╨ повiльно й далеко, наче остерiга╨ться землi, наче бо©ться зблизька глянути на вимерле село та на сонних людей. А над ©хнiм обiйстям чи не пiсню Галину почув, що затримався у високостi, пiшов колом, далi другим колом пiшов!.. I, зрештою, подався сво╨ю незнаною небесною дорогою. - Якi пiснi знала сама, таких i Галю свою навчила,- каже Марiя.- И тепер вона зна╨ бiльше за мене, бiльше за всеньке село. ©й не тiльки хочеться поспiвати, а й спiв свiй передати, ось тiльки кому передасть?.. Охо-хо-хо! Де таке бачено: ледь ходить, а спiва╨? Нема сили, нема здоров'я, зовсiм захляла. Як порятуватися? Сама для себе просиш смертi у господа бога, а для дитини сво╨© грiх просити. Грiх просити, хоч, може, всiм було б краще, аби не мучитися. - Бога й просити не треба,- озива╨ться Юстина.Тут життя таке, що, дивися, скоро над усiма змилу╨ться, щоб не страждали... Та Галю ой як жалько!.. Я таке придумала i сво╨ю головою. Пусти завтра Галю зi мною у Петрiвку. - Галю пустити у Петрiвку?- диву╨ться Марiя, мимоволi згадуючи, яких то страхiв у ©хньому селi набалакано на тiтку Юстину, що вона така й сяка, що вона людо©дка. Але так охляла, що навiть сили нема злякатися вiд усiх тих згадок.- А чого ©й iти у Петрiвку? Й ти чого пiдеш? - У мене ж там брат Сава робить на тракторi, чи ти забула? - Не забула. - То я оце до брата надумала навiдатися, то й Галю вiзьму... Йому дають за трактора, Сава не голодний. Хiба не пригостить Галю? Пригостить. Сонна пустка в душi така, що нема страху, Галя спiва╨ на хатньому причiлку. На грачиному, довгоносому обличчi дядька Сави пухнастi вицвiлi вуса схожi на степову ковилу, що мiниться сивими полисками на пружному леготi. Сорочка на гандрабатому тiлi - наче на кiлках. I сорочка, й штани, й чоботи його просякли мастилом, пальним. Зда╨ться, вiн куриться таким caмим чадним димом, як i його трактор. - Пiд'©ла? - пита╨ дядько Сава. Лице його потемнiло вiд роботи на тракторi i лиснить, як халява, а зуби свiтяться бiлою добiрною квасолею. Галя вдячно всмiха╨ться й пита╨: - А хочете, я вам заспiваю? - Заспiва╨ш? - диву╨ться гандрабатий дядько Сава, - А то ж чого? - А за лемiшку та кисiль! - Заспiвай, дiвчино. Дядько Сава пучками пальцiв ворушить ковильнi сво© вуса - й не так статечнiша╨ на виду, як сутенi╨. Галя Музика виставля╨ вперед лiву руку, кладе руки на лозинистий свiй стан. I вже дзвенить ©© голос: Ой на горi огонь горить, а в долинi козак лежить, посiчений, порубаний, китайкою накриваний. Дядько Сава слуха╨, гiрким тужливим поглядом голублячи дiвчину, а коли вона доспiву╨ пiсню, розчулю╨ться: _ Ох i голос, ох i пiсня! Як тебе вiддякувати? Просто не знаю, як тобi вiддякувати. Й тiльки вiн сказав - вiддякувати, як Галя знай тiльки й дивиться на його руки, помережанi вузластими жилами. Що робитимуть цi роботящi сильнi руки? А вони вже залазять у полотняну торбу, накриту латаним-перелатаним мiшечком, i дiстають звiдти цiлушку хлiба. - Це тобi, дiвчино, бери. Галя бере - й бо©ться брати. Невже це ©й, невже дядько Сава так розщедрився? Оце тракторист так тракторист, не обманула тiтка Юстина, привела ©© сюди у Петрiвку не марно. - Спасибi,- шепоче Галя, не вiрячи в сво╨ щастя, тулячи скибку до грудей. - ©ж на здоров'я. Набравшись вiдваги, зухвало оглянувшись на Петрiвку, що бiлi╨ хатами неподалiк по горбках, подивившись на трактор, що чорнi╨ край польового путiвця, Галя вiдставля╨ вбiк босу лiву ногу - i спiва╨: Ой гук, мамо, гук, де козаки йдуть, ще й зеленая та дорiженька, де вони iдуть... Дядько Сава пучками торка╨ розмаянi ковильнi вуса, крадькома торка╨ться очей, наче витираючи черству сльозу, й схиля╨ться над мiшком, пiд яким сховано торбу. Галя гострим поглядом так i пасе його руки. Що дiстануть руки з торби? Бiле-бiле, чисте-чисте... В чорних руках - грудочка сяйливого цукру-рафiнаду! А може, ще не рафiнад? Нi, рафiнад! А може, це не для не©? Нi, дядько Сава простяга╨ ©й грудку цукру. - Спасибi,- шепоче Галя. - ©ж на здоров'я, дiвчино. I скибку хлiба, i цукор Галя хова╨ за пазуху i, млiючи вiд щастя, задихаючись вiд тако© несподiвано© удачi, вiдставля╨ лiву ногу вбiк, уже ©© вуста розтуляються, уже вона ось-ось знову заспiва╨. Та дядько Сава кладе ©й долоню на плече й каже: - Не треба, дочко. - Не треба? - диву╨ться. - Бо таки справдi не треба,- суворо каже дядько Сава.- Бо в мене вже порожня торба. - Та я вам так! - Однаково не треба. Спiва╨ш ти дуже славно. Я вже наслухався. - Та я ж... - Коли хочеш,- милостиво каже дядько Сава,то ще приходь коли-небудь поспiвати, сама чи з тiткою Юстиною А в мене тим часом i торба поповниться, а то схудла... А тепер iди, бо в мене робота. Тiтка Юстина переночу╨ ниньки у Петрiвцi - й завтра подасться. Не бо©шся сама йти? - Не боюся. - Отам за зеленим житом - i село тво╨. Дорогу зна╨ш, не заблудишся? Дядько Сава кладе шкарубку долоню ©й на голову, й Галi вiд його доторку ста╨ так добре, так затишно, що нiкуди не йшла б, що отак i стояла б пiд захистком дядьково© долонi. - Ти не бiйся, йди. - А як злякаюсь, то заспiваю, ось ви й почу╨те, правда? - Спiвай, дитино, спiвай. Дядько Сава ступа╨ до трактора, а Галя - в зелене жито, наче в зелену воду. А що зразу ж ста╨ лячно, то вона й мугика╨ пiсеньку. Стиха мугика╨, бо ще не дуже страшно, та й дядька Саву ще видно бiля трактора, коли оглянутись назад... Любив козак дiвчиноньку, любив та й не взяв, ой, жаль, жаль... Петрiвки вже не видно, й дядька Саву не видно за горбом, а молоде лискуче жито погустiшало та поглибшало, свiтиться синiми волошками. Вутленькi колосочки повибивалися з гострого листячка, вусики такi, мов ковильнi вуса в дядькi Сави. й коли дозрi╨ житечко?.. Любив козак дiвчиноньку людям - не собi... I раптом наче невидна пташка гострим крилом у полi черка╨ душу - й Галя мало не прикипа╨ до стежки. Здалося чи не здалося? Здалося чи не здалося, що ген-ген у хвилях жита майнуло щось? Отамечки збоку? Галя оберта╨ться на зiр, полохливий i пильний зiр, а потiм, оглядаючись, почина╨ дрiбно перебирати ногами. Заспiвати, щоб почув дядько Сава, голосно-голосно заспiвати? Та хiба вiн почу╨, коли далеко десь за горбами... При©хали до дiвчини три козаки в гостi... Огляда╨ться - й завмира╨ вiд несподiванки. Чорнявий парубок вирина╨ ген-ген у молодому житi, наче погойду╨ться по пояс у накотистих хвилях. Розхристана вишита сорочка трiпоче на грудях, вугiльне волосся над чолом мерехтить iскрами в сонячному промiннi. Де вiн узявся тут, у полi? Хто це такий? Може, якийсь петровецький, а може, й не петровецький, тiльки в сво╨му селi вона таких не зна╨. О, руку звiв, наче рукою манить до себе. Може, хтось знайомий, тiльки Галя не вгада╨? Бо чого б iшов назирцi за нею, бо чого б кликав до себе. I всмiха╨ться. Якось так силувано, кривлячи губи, наче йому болить щось. Галя хоче всмiхнутись йому у вiдповiдь, бо ж парубок такий славний, але душа ©© насторожилася й затерпла. Якось вiн так чудно йде через жито до не©, мовби дола╨ круту воду, все ближче та ближче, повищавши в ростi i геть посутенiвши смаглим лицем, наче лице задерев'янiло. Нi, таки незнайомий парубок. А славний, тiльки якийсь чи дивний, чи чудний. I чого мовчить, чого не озива╨ться? Хiба так парубок пiдходить до дiвчини, що не всмiхнеться й не озветься, а тiльки дивиться страшно? Чого вiн так страшно дивиться, коли довкруж - такий чистий польовий простiр i такi яснi блакитнi банi вгорi небеснi? I що то вiн трима╨ в'юнке та блискуче в руках? Лишенько, та це ж бо залiзний ланцюг у його руках порубцьованих та покритих бородавками. - Вiддай хлiб!.. I той ланцюг порскою гадюкою злiта╨ вгору над Галиною головою, ось-ось обхопить шию смертельним зашморгом. I дiвчина з розпачливим зойком кида╨ться вбiк, i ось вона вже бiжить стежкою, аж серце заходиться в грудях, аж серце ©й ста╨ в самiсiнькому горлi, що продихнути не годна. - Вiддай хлiб!..- чу╨ться ззаду. Той крик-стогiн мовби шмага╨ Галю по спинi, ладна бiгти ще прудкiше, але молоде жито б'╨ в груди, але повiтря ста╨ стiною, але ноги влипають у землю. Зда╨ться, що тупiт ззаду не вiдста╨, а ближча╨, що залiзний ланцюг скоро зiмкнеться на ши©, i ©й хочеться лементувати. I ©й хочеться лементувати, щоб почули люди, щоб оборонили вiд напасника, який хоче ©© задушити - й вiдняти хлiб та цукор, що дiстався вiд дядька Сави. - О-о-о! - кричить у бiлий свiт. А бiлий свiт не вiдгуку╨ться на ©© розпач. Спiткнувшись, Галя пада╨ в жито - i вже не ма╨ сили знестися. Що буде - те й буде, й вона заплющу╨ться, припавши губами до землi, вдихаючи давке порохно. Спiвають жайворонки. Потоки срiбного спiву дзвенять угорi, й Галя спершу навiть не розумi╨, що то жайворонковий спiв, бо хiба ж може весь бiлий свiт спiвати, як жайворонок? Аж не вiриться, що почула ту музику тiльки тепер, i вона цiлющими лiками влива╨ться в душу, змива╨ слiпий страх. Помацавши за пазухою хлiб та цукор, Галя вiдрива╨ голову з землi, сiда╨ i, бачачи довкола тiльки шелестке жито, слуха╨ жайворонкiв, якi спiвають начебто ще запопадливiше, ще дзвiнкiше. Галя зводить голову, сторожко дивиться понад житом, що вигойду╨ться розлогими хвилями. Нiде нiкогiсiнько, тiльки пустельне зелене море, тiльки святково чиста блакить над, зеленим морем. Чого .вона злякалася, чого? Може, той залiзний ланцюг ©й тiльки привидiвся, а насправдi не було нiякого ланцюга й той парубок не хотiв ©© задушити, аби вiдняти хлiб? Не iнакше, як вистежив, що дядько Сава пригостив ©© хлiбом та цукром, А може, примарився й парубок у вишитiй сорочцi? Е-е, нi парубок у вишитiй сорочцi не примарився. Славний такий, чорнявий, смоляний чуб. Ось тiльки лице скривлене й очi страшнi.. Бо голодний, а тому нездоровий, хворий. Просив хлiба, щоб пiдкрiпитися, а вона йому не дала. Де вiн? Галя зводиться в шумкому житi, в спiвi жайворонкiв, дивиться наокiл. Може, десь вигляне чубата голова? Не видно. , А коли... а коли вмер iз голоду? Повагавшись, Галя засува╨ руку за пазуху, дiста╨ скибку хлiба - й пiдносить перед собою, трима╨ так, що видно хлiб i жайворонкам, i сонцю, i всьому бiлому свiту. Повинен би побачити й отой парубок, що стежив за нею, що бiг назирцi. Лише лискучi зеленi хвилi молодого жита. Галя дiста╨ з-за пазухи грудочку бiлого рафiнаду - й простяга╨ перед собою. Поглянь! Хiба ти не бачиш - ось цукор, ось хлiб!.. Ще й спiва╨ться: Там Василько косу носить, тонкий голос переносить... Не бачить, не чу╨... По©хав за Десну... Руки опускаються, як зiв'ялi, й Галя поволеньки плине зеленим морем до села, що вже ген-ген закучерявилося яблуневими та вишневими садками. Грабарка скрипить немащеними колесами, гнiдий кiнь покиву╨ головою, що важко обвиса╨, а вiн задира╨ раз по раз ©© вгору, наче бо©ться загубити на курному сiльському шляху. Карпо Гнилоквас ступа╨ обiч грабарки, i його довгообраза голова також обвиса╨ на груди, то вiн раз по раз сiпа╨ нею, наче також бо©ться загубити, - Карпо, Карпо!.. Гнилоквас не чу╨. Тодi Юстина, що сидить на лавцi пiд вощiнням, уже не кличе, а зойка╨ якнайпронизливiше: - Ой... Ой! На той зойк Гнилоквас зупиня╨ться, дивиться на тiтку болотяною каламуттю сонних очей. - Чого стогнеш? - пита╨ться.- Ще жива? - А пiдiйди-но сюди,- просить Юстина. Карпо Гнилоквас з батогом у руцi чалапа╨ до тiтки. - Чого тобi? - карка╨. - Сиджу та жду тебе... Везеш когось? I кива╨ на грабарку, з яко© стримлять угору чи©сь темнi закоцюблi пальцi. - Везу... Може, й вас пiдвезти? - А куди пiдвезти? - пита╨ Юстина. - Та до ями, куди ж. - Е-е, до ями не хочу,- лагiдно вiдказу╨ тiтка Юстина, рада, що Карпо Гнилоквас спинився та балака╨ з нею по-людськи.- Хочу на цвинтар, а не до ями. - Зараз? - Та ще не зараз, бо годна дух перевести. - Як годна перевести дух, то переводь собi. А нащо кличеш? - без гнiву гнiва╨ться Карпо Гнилоквас.- Бо в мене робота, село велике. Поки об'©деш туди-сюди, а тут iще з тобою балакай. Дурна ти, Юстино. - Бо справдi дурна,- лагiдно згоджу╨ться Юстина.- Вiзьми ось... I пода╨ йому якогось вузлика, що сiрi╨ у бур'янi пiд лавкою. - Ходила у Петрiвку до брата Сави, то вiн трохи риби дав закропитися.- Вiзьми, це тобi. Карпо Гнилоквас бере той вузлик - загорнутий у пiлочку полумисок, що справдi таки пахне смаженою рибою. - То завезеш на цвинтар? - пита╨ тiтка Юстина. - Безпремiнно! - тулить гостинець до грудей. - Тiльки ж дивися, не до ями, бо святий бог усе бачить, вiн не простить. - Ага, на цвинтар,- обiця╨ Карпо Гнилоквас, бо пообiцяти хiба важко - та ще й за печену рибу. - Я дурна, дурна, але ти не думай ото, що зовсiм без олi© в головi,- тiшиться собою тiтка Юстина.- Хочу з тобою наперед умовитися, а з грабарем Никоном я вже потолкувала, вiн менi обiцяв могилку викопати. Я в нього могилку велику не прошу, бо нащо менi велика? Я сама собi маленька, а ще всохла, то багато мiсця не залежу, правда? - Правда... То кажiть, що хочете, бо в мене робота,- нагаду╨ Карпо Гнилоквас, готовий поспiшати, бо тiтка бiльше риби не дасть. - А тiльки ж я хочу помiж сво©х, о. Коло батька та коло матерi, коло дiда та коло баби, коло сестри сво╨© Килини та коло брата Iлька. - Чи не однаково? - Бо не однаково!- ласкаво заперечу╨ тiтка Юстина. - Я й грабаревi сказала, де саме копати... Були разом на свiтi цьому, то й на свiтi тому хочеться бути разом, з рiднею, бо з рiднею скрiзь легше. Бо в отiй ямi - як у колгоспi, а я до колгоспу не хочу. Я ж одноосiбниця, зна╨ш? - Та знаю, що одноосiбниця. - То чого менi в той кагал? Не хочу. - Ох i одноосiбниця ти, Юстино! - Авжеж, авжеж, не хочу в яму, хочу до сво©х, помiж сво©х. Тiльки ж ти, Карпо, не обмани мене. Я тобi рибу дала, я з тобою договорилася, бо грiх буде тобi за мене. - А, де той грiх... - I суд божий,- нагаду╨ Юстина.- Нема людського суду, то божий буде. - Ждiть, ждiть. - Ждатиму,- обiця╨ тiтка Юстина.- Як на цьому свiтi не дочекаюся, бо вже ледве клигаю, то на тому свiтi дочекаюся, бо на тому свiтi що? Лежиш собi i ждеш, нi роботи нiяко©, нi колгоспу, що тобi день, що тобi нiч... - Ну, в мене робота. Карпо Гнилоквас iде до грабарки, той тiтчин вузлик тулить поблизу мертво© руки, що вгору задерлася зi скарлюченими пальцями, смика╨ за вiжки. Гнiдий кiнь стрiпу╨ гривою i хвостом, вiдганяючи мух та гедзiв, i скриплять немащенi колеса. - А не повинен би обдурити, я йому рибу дала. а кому б ще гостинця дати, коли бiльше нема кому... Василь Гнойовий випросту╨ться над колодою, на якiй руба╨ дрова, i, тримаючи в руцi сокиру, дивиться на жiнку, що йде вiд ворiт. Голову в жiнки пов'язано бiлою хусткою, а тому ©© смагляве лице - як великий чорний вугляк, а на цьому вугляку палахкотять очi гострими присками. - Добрий вечiр,- вiта╨ться жiнка, дивлячись спiдлоба пильно-пильно. Василь Гнойовий рiзко вiдкида╨ сокиру на траву й зле пита╨: - Хто така? - Вечiр добрий,- ще раз вiта╨ться жiнка.- Не впiзна╨ш? - Багато всяких тут ходить через село. - Та я ж Горпина. - Яка Горпина? - Горпину забув? З Забари я, тво╨© Ольки рiдна сестра. - Горпина?- роззявля╨ рота.- Мо╨© Ольки сестра? - Так змарнiла, що не впiзнав? - Овва!.. То це справдi ти, Горпино, чи мара? - Та це я така, схожа на мару,- каже Горпина й проводить долонею по сухих очах, наче сльози витира╨.- А як там Олька? - Нездужа╨... Чого навiдалася? - I, не чекаючи вiдповiдi, скрику╨ зачудовано: - Та ти ж молода, а постарiла так! - Бо постарiла, правда твоя... В хатi Олька? То я зайду до не©. - Та кажу, що нездужа╨, то в коморi лежить, бо дух важкий вiд не©... Горпина йде в комору, а Василь Гнойовий збира╨ нарубанi дрова, бубонить: - Хтось би другий вже давно перестав годувати таку жiнку. Надумала вмирати, то вмирай, а я, дурний, годую. Гут самому нема чого в рот покласти, а я... Мала б за мною глядiти, а я глядю ©©. Несучи дрова, спиня╨ться в сiнях перед коморою, звiдки чуються тихi жiночi голоси. -- I чого вона прийшла з Забари? Та ще проти ночi... Розпалю╨ в печi, до вогню ставить чавунець. У чавунцi, залитому водою, стримить кiстка з м'ясом. - Раз проти ночi, значить ночуватиме. Ха! Це ж там у Забарi собi думала, що я тут нагодую ©©! Прийшла об'©дати, бо свого нема. А в мене ╨? А менi хтось да╨ чи мушу дiставати? Дiстаю, поки ребра не пощитали. I Василь Гнойовий уже гнiва╨ться, наче бiдолашна Горпина таки об'©да╨ його, таки з рота видира╨. - А вона ж молода й славна. Якби трохи пiдгодувати, якби на кiстках наросло... А з чого наросте, коли голод, коли вiд вiтру валиться. У печi горить вогонь, кипить у чавунцi м'ясо, дедалi густiше пахнучи на хату, а хазя©н ходить вiд вiкна до вiкна (аби хвороба не привела ще якогось гостя) й дума╨, й думки в головi перевертаються важкi, як брили землi пiд плугом. - Коли вони там уже перебалакають? Як сороки. Досипа╨ в чавунець пригiрщ пшона, кида╨ обчищену цибулину - й ковта╨ слину. - Сам собi за господиню, крий його цариця небесна... О, заходь, заходь, Горпино,- побачив гостю в порозi,- бо вже й вечеря поспiва╨. Побалакала з Олькою? Горе ©й та менi. А за що менi таке горе? Сiдай на лавцi, бо в ногах правди нема... Ось пiдкрiпишся з дороги, бо захляла. - Спасибi ж тобi, Василю - дяку╨ Горпина,за тво╨ чуле серце. Вже забула, коли гарячу страву несла до рота Життя таке, що не зна╨ш, де знайдеш, де загубиш. Покiйна мати наша що казала за тебе? Казала, аби Олька не виходила за тебе замiж, бо в тебе черства душа. А яка ж у тебе черства душа, коли Олька впала з нiг i лежить, а ти ©© глядиш? I менi ось не жалi╨ш. - О, ваша мати набалакала! - сердиться Василь Гнойовий, беручи чавунець руками з ганчiркою та розливаючи по глиняних мисках.Набалакала - i в могилу, бо так легше а я тут мучуся, доглядаю Ольку... Тiльки не квапся ©сти, бо попечешся. Хай вихолоне, потрошки братимеш, бiйся багато аби здоров'я зовсiм не збавити. Сидять за столом навпроти одне одного, а за вiкнами - вечорi╨ журливо. - Замiж так i не вийшла? - Яке тепер замiжжя... - А менi так не поталанило з тво╨ю сестрою! Якби iншi часи, то якось би лiкував, а теперки?.. Ну ©ж, призволяйся... Дивлюсь на тебе, Горпино, й жаль бере, бо i в тебе щастя нема... Ось i ©й занесу по©сти, хай закропиться гаряченьким з мо╨© руки. Горпина сидить i чека╨, поки повернеться хазя©н, а коли зрештою, вiн поверта╨ться, то в ©© очах стоять сльози. - А таке ж набалакують на тебе!.. А ти ж такий добрий! - Хто набалаку╨? - Всi... Навiть Олька. - Всi, навiть Олька? - зводить настовбурченi брови.- Ти ©ж, ©ж. А що Олька набалаку╨? Горпина тре кулаком по обличчю, схлипу╨ - i: - Каже, що ти розбо╨м живеш. - Оце Олька так тобi сказала? Горпина мiцно й гiрко стиску╨ губи, покивуючи головою. - Так сказала?- допиту╨ться хазя©н.- Говори! - Сказала... Що розбо╨м... Що по селах ходиш... Як не в сво╨му селi, то по чужих... Разом з такими, як сам. - А вона бачила? - Каже, що зна╨...- I кива╨ на миску зi стравою.- Й за це м'ясо менi сказала. Що корови сво╨© не було, не рiзали, а м'ясо ©сиш. - А вона не ©сть? - скрику╨ Василь Гнойовий.Ось я ©й занiс - i вона ©сть. То чого ©сть, коли мене сварить, га? Хай не ©сть! А чим би я годував ©©? В колгоспi не розживешся. - Що правда, то правда. Василь Гнойовий кладе на столi два набубнявiлi жилами кулаки. - Каже Олька, що живу розбо╨м? I живу! Бо iнакше не проживу, i вона б iнакше не прожила, а так скрипить, iще тягне. - Хiба тобi можна? Ти активiст... - А хто зна╨? Ото хiба що жiнка зна╨... Беру в тих, у кого ╨. А у кого нема - в того не беру. Ти ©ж, ©ж. - Сьорбаю потрошку... Жаль тебе, Василю. Це ж народ тепер такий страшний. - Народ страшний, а я ще страшнiший! - гордо так, гнiвно. - Попадешся в чи©сь руки... --- Ще нiкому не попався - й не попадуся. А як iнакше?.. Ох i Олька! Вона ж слаба в мене, три чисницi до смертi!.. ©сть - i сварить мене. А як би вона жила, якби не мiй розбiй? Отака жiнка, отака вдячнiсть. Хоч добре, що вiд тако© жiнки господь бог дiтей не дав. - Горе дiтей не мати. - Аби вимерли?.. Я ось що надумав, Горпино... Ти ©ж, пiдкрiпляйся.- Василь Гнойовий зводиться, ходить по хатi, мовби його нечиста сила колотить. Далi спиня╨ться й каже: - Не йди в Забару, зоставайся в мене. - Переночую - й завтра подамся. - Е-е! Назавжди зоставайся, будь менi за жiнку. -- За яку жiнку? - не тямить Горпина, забуваючи ложку в мисцi.- Таж у тебе ╨ жiнка, ма╨ш Ольку, сестру мою. - Та яка вона менi жiнка? Ти ж бачила. Нi встати, нi попорати, нi себе опоштати. Калiка. А я ще при силi, при здоров'©. Сам себе прогодую й тебе прогодую. Бо що тобi в Забарi? Пухнутимеш з голоду - ото й усе, поки ноги витягнеш. Дивлюсь на тебе, Горпино, й жаль кра╨ душу... Мене доглянеш, за сестрою дивитимешся, а я тебе не скривджу. Горпина ледве спромага╨ться на слово: - Де ж таке чувано. - Е-е, ще не таке чувано. - Я б i зосталася, але ж Олька - сестра моя, та й перед людьми сором. - Сором очей не ви©сть. Посоромишся трохи - i звикнеш. Ти не думай! А я тебе i прогодую, i зодягну. Бо ще маю оцi руки. й показу╨ ©й сво© руки - довгi, мотузованi жилами, з порепаними долонями, з чорною землею пiд нiгтями. - А як попадешся?- пита╨ Горпина.- Бо ти доскоцький, але й на тебе знайдуться доскоцькi. - Двом смертям не бувати, а одну не обдуриш. Ось, подивися... Василь Гнойовий пiдходить до скринi, вiдчиня╨ вiко - й жужмом дiста╨ звiдти всяку всячину, всякий крам та одяг. - Для кого постарався? Таж для сво╨© Ольки. Другi жiнки ходять у дрантi, у лахмiттi, а в мо╨© ген скiльки обнов. Але ж ©й не до обнов. То дiстануться тобi, ти все посходжу╨ш... Примiряй оцю хустку. Кида╨ жiночi лахи до скринi, а Горпинi простягу╨ квiтчасту хустку з торочками. Повагавшись, Горпина боязко бере хустку, гладить пучками пальцiв. - Гарна,- шепоче. - Не бiйся, примiряй. Горпина знiма╨ свою марку бiлу, закуту╨ться квiтчастою - i запитально дивиться на Василя Гнойового. Мовляв, скажи, чи личить, бо ж нема в хатi дзеркала, щоб подивитися на себе, щоб полюбуватися. - Як наречена! - хвалить вiн. - Ет,- несподiвано шарi╨ться Горпина. З сiней чу╨ться якийсь шерех, якесь човгання, якесь кректання. Бряжчись вiдро. Потiм починають повiльно вiдчинятися дверi, вже й вiдчинилися, та ще нiкого нема - i в знеможливiй тишi з'явля╨ться рука на одвiрку, далi нога на порозi, потiм i немiчна постать жiноча згорблена. - Олько, ти? - вирива╨ться в чоловiка.- Встала? Олька - сама тiнь вiд людини. Сива голова похиту╨ться на тонкiй ши©. На обличчi тремтить блiдий туман болiсно© усмiшки, й випитi вуста тремтять болiсно. - Закортiло до вас. Хапаючись руками за стiну, ступа╨ до вiкна, за яким уже темними густими коноплями сто©ть вечiр, i знеможено опуска╨ться на широку лаву. Вiдсапу╨ться, наче не з комори через сiни перейшла, а здолала далеку дорогу. - Чу╨ш, Горпино? - озива╨ться.- Славна ти в хустцi. - Та я знiму зараз, це Василь... - Не знiмай,- каже Олька.- Ходи в хустцi. Хай тобi дiстанеться, нiж якiйсь другiй. - О, таки правда,- тiшиться чоловiк. Олька молитовне склада╨ перед собою висхлi руки - й тихенько, з болiсною усмiшечкою каже: - Я оце лежу й таке собi надумала... Скiльки вже менi лишилося жити? Один бог зна╨, тiльки ж небагато. Чу╨ моя душа, що небагато... Вже ти, Василю, намучився зi мною, то бiльше не мучитимешся. - Олько, грiх таке говорити! - чоловiк до не©. - А я добра тобi хочу. Ось i надумала: хай Горпина залиша╨ться в нашiй хатi - i живiть з нею. - Як жити? - в один голос вигукують сестра й чоловiк, подивованi, що вона чи вгадала ©хню балачку, чи пiдслухала. - Живiть, як чоловiк i жiнка. - Ой, Олько,- схлипу╨ сестра. Й береться розв'язувати хустку па головi.- Це твоя хустка... - Не знiмай, не знiмай! - Олька до не©. - В тебе ╨ здоров'я зносити хустку, а в мене його нема. Чу╨ш, Василю? Залишай Горпипу, хай буде тобi за жiнку. Чу╨ш, Горпино? Хай Василь тобi за чоловiка буде. Ви помиритеся. Василь хоч i зарiзяка страшний, а з ним жити можна. Зводиться з лавки, хапа╨ться рукою за стiну. - А ти куди? - чоловiк до не©. - У свою комору, там i вмирати буду. А ви тут зоставайтесь, не йдiть за мною. Та побалакайте ладком, та договорiться. Договорiться по-людському... Човга╨ через порiг, i дверi за нею скриплять, зiтхаючи й стогнучи. - Дядьку, дайте ©сточки. - Де ж я тобi вiзьму? - У вас ╨. - Хто тобi сказав, що в мене ╨? - сердиться Павло Музика так, що жили напинаються - скипають на лобi. I вже пильнiше пригляда╨ться до хлопця, що забрiв на обiйстя, сто©ть у подертiй сорочечцi та полатаних штанцях, босоногий, а бузиновi очi зеленi дивляться так жалiбно, так благальне, що мало гарячими сльозами не бризнуть. - А чий ти будеш? - Хiба ви не зна╨те? Сусiда ваш. - Грицько? - Вже ж Грицько. - То чого в свого батька Гаркушi не просиш ©сти? I в сво╨© матерi? -- Нема ©сти в нас, а батько злiг, - перемина╨ться з ноги на ногу малий Грицько.- Дайте ©сточки! Бо й я помру так, як мо© брати повмирали. Я не за дурно прошу, я вiдроблю вам. Чи тепер на городi, чи тодi, коли виросту. - Еге ж, виростеш, коли не помреш, - бубонить Павло Музика. - А не хочеться вмирати, хочеться пожити, правда? - Хочеться, дядьку! - Хе-хе,- вишкiрю╨ в усмiшцi зуби Павло Музика,- дурне, а хитре... Може, тобi дати булку? - А що таке булка? - пита╨ Грицько. - Це такий бiлий-бiлий хлiб, а пухкий, як пух. - Не обманюйте, дядьку,- темнiшаючи на виду й ковтаючи слину, каже Грицько.- Видуму╨те за булки, нема╨ булок нiде. Не бачив... ╙ маторжаники, ╨ коржi, ╨ пiдпалки, е пампушки, а булок нема╨, не бачив. - Та чого ти злякався, що дам булку? Нема╨ в мене булки, не дам.- I сам собi пiд нiс: - Та якби й була б, то не дав би. Павло Музика зника╨ в хатi, а малий Грицько жде на причiлку. Бо хоч i скупий сусiд, бо хоч i страшний на виду, що навiть лячно дивитись на нього, та невже пожалi╨ винести хоч що-небудь? Жде, жде, а дядька все нема, нема, i в Грицька пiдкошуються ноги, й вiн поволеньки опуска╨ться на призьбу, поринаючи в сон. - Гей, хлопче, проснися! - термосить хтось за плече. Грицько розплющу╨ться - перед ним сто©ть Павло Музика. - На,- каже й простяга╨ якийсь шкурат. - Що це? - зводиться Грицько. - Теляча шкура. З'©си. - Як з'©сти? - О, тебе ще треба вчити,- гнiва╨ться дядько.Вiзьмеш обсмалиш на вогнi, а потiм у воду - i звариш, i на©сися. Шкура з молодого теляти, навариста. Валялася на горищi, я й забув. Малий Грицько бере шкурат з рудою шерстю, обома руками тулить до грудей. - Спасибi, дядьку! Обсмалю, зварю - i на©мся. А вам вiдроблю, вiддячу за ваше добро, ви не думайте. - Хочеться жити? - Ой, хочеться. I Грицько, горблячись не по-дитячому, а по-старечому, йде на сво╨ обiйстя. За якийсь час там пiд акацiями горить вогонь, а в пiдвiшеному на деревяних рогачиках казанку вариться теляча шкура. Павловi Музицi нездужа╨ться, сидить пiд вишнею, то на шлях подивля╨ться, то на сусiдове обiйстя. Гомонить сам iз собою: - Гаркушине порiддя... Вiн у мене трусив хлiб, а тепер я мушу годувати його дитину. Хай би лежала та шкура на горищi, вона в мене ©сти не просила, так нi, вiддав. А чи менi хто-небудь щось дасть? А нiхто не дасть, тiльки взяти - заберуть... О, як пару╨ з казанка. Це ж воно пiдкрiпиться, набереться сили менi на погибель. Таким добрим, як я, важко в свiтi жити. Бач, просив у господа бога, щоб вивiв Гаркушине сiм'я до ноги, бог i послухав мою просьбу, лише одненький Грицько й зостався у мого лютого ворога-сусiда. Так я сам ото рятую. А вiн менi колись вiддячить, як виросте. Еге ж, вiддячить, дочекаюся. И так Павловi Музицi шкода телячо© шкури, що ладен лiктi собi гризти з досади, що пiшов би на чуже обiйстя - й забрав би, з окропу вихопив. - Либонь, уварилася шкура, тепер воно з'©сть, хай би вдавилося мо©м добром. I так йому важко дивитися, так важко! Аби не бачити, Павло Музика зводиться й понурою тiнню суне до хати, хова╨ться. Та з велико© досади i в хатi не всидить, лиха сила колотить ним - i перегодя випиха╨ надвiр, у лагiдне золотаве надвечiр'я. - Господи, що це? Ввижа╨ться чи справдi на сусiдовому обiйстi пiд акацiями корчиться щось на землi? Наче нечиста сила звива╨ться. Отам, бiля вогнища, яке ще курить синiм димком. - Та невже то малий? З яко© хвороби? Павло Музика через садок човга╨ на сусiдове обiйстя. Пiдходить ближче - таки Грицько на землi корчиться, молотить ногами, а розчепiреними пальцями то за живiт хапа╨ться, то рве траву. - Грицько, ти чого? Мовчить хлопець, а з рота йому сукровиця-слизота лл╨ться. Павло Музика схиля╨ться й дiста╨ з землi варену телячу шкуру. - Отак наварив, отак на©вся. Хто ж так варить? Казав йому обсмалити, але ж не обсмалив, а так, з шерстю. Ось шерсть i доконала. Бо з дурного розуму. А ще обiцяв вiддячити, вiдробити за шкуру, коли виросте. Де ж ти виростеш, де ж ти вiддячиш? Чу╨ш, Грицько! Дитина ще здрига╨ться на землi, та вже ©й нiколи не обiзватися, не заговорити. Павло Музика хова╨ шкурат варено© телячо© шкури за пазуху. - Не годиться, щоб добро пропадало. Дитина вже й не ворушиться. - Пiду тепер шукати його батька. Про тих бахурiв Гаркуша вiд кого почув? Почув вiд мене. То про цього хай теж почу╨ вiд мене, а я подивлюсь на нього, подивлюсь. Не залишилося вiд нього насiння на землi, i його скоро самого не залишиться. Та не я буду, коли не зведу зi свiту. Б