╙вген Гуцало. Оповiдання ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: ╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) ╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ЗАПАХ КРОПУ I Не все те забулось, що було змалку. Пригадую, як бiля церкви, на яку богомiльнi баби обернули звичайну сiльську хату, почепили на поперечцi помiж двох стовпiв тракторне колесо замiсть дзвона. Пригадую, як ще малими дiтлахами по синьо-рипучих снiгах ходили колядувати, i нам виносили спеченi з меляси та цукру гiркуватi солодощi, або пирiжки з печеними буряками, або ж просто спускали собаку з цепу. Пригадую, як ранньо© весни, темного, принишклого вечора, поверталися з церкви жiнки з запаленими свiчками; ховали кволе свiтло за тинками долоней, за крайками хусток, оберiгали вiд подуву вiтерця, од власного дихання, намагаючись донести запаленi свiчки аж додому, й цiкаво було дивитись на рухливi цятки вогню, на тремтячi його язички, якi, коливаючись, щось безмовно розповiдали й дорозi, й деревам, i чорному небу,- i все ©х, мабуть, розумiло, бо ж слухало заворожено. Варто менi зараз заплющити очi - й зрина╨ перед внутрiшнiм зором оте рухоме й блiде сузiр'я свiчок, i ледь-ледь освiтлюванi раптовими спалахами обличчя жiнок, зосередженi, врочистi й тихi, i я вловлюю, як пахне мокрою землею, як у носi i в горлi лоскоче духом вербового пуху, недавно одлетiлим дощем i ще чимось таким, чого й не можна назвати. Пригадую, як ми, дiти, зламували на Iвана Купала гильце, прикрашали його стрiчками, стружками, паперовими квiтами, як ходили з тим гильцем по вулицi, спiвали пiсень тремтячими голосами, а потiм, уже пiзнiше, розламували те гильце, прикривали ним грядку огiркiв, щоб добре цвiли, щоб добре родили, щоб було не посушливе лiто. Вранцi виходили на город, i те поламане гильце з паперовими прикрасами, вже зiв'яле, похнюплено лежало на грядцi, а з молодого гудиння усмiшливо визирали жовтi квiточки. I ставало на душi так, наче не було вчорашнього Iвана Купала, наче не було тих вечорово-протяжних пiсень, не було зворушливо-млосного ниття в серцях i ще багато чого не було... Город бiля хати. Цвiтуть соняшники. Озвученi бджолами, вони чомусь схожi для мене на круглi кобзи, якi земля пiдняла зi свого лона на високих живих стеблах. Живе тiло кобз, пахуче, припорошене жовтим пилом, проросле пелюстками,- свiтиться й золотi╨, щось промовля╨ сво╨ю широкою, незгасаючою усмiшкою. Скiльки того смiху на городi - всi соняшники смiються, веселi, але водночас по-доброму замисленi, кожен щось хоче сказати тобi, тiльки пiдiйди до нього. Коли заходить сонце, то й соняшники вечорiють, поступово смеркають, поночiють-поночiють. I вже того смiху не видно й не чути на городi, i вже затихають живi кобзи, або ж i зовсiм позамовкали. Стоять на межi, помiж грядками, помiж картоплею та кукурудзою не розсудливi й приязнi свiтильники, а похмурi квiти смутку й темряви. Стоять мовчки, думають про сво╨, i в ©хньому заглибленому думаннi й мовчаннi вловлю╨ться щось чуже. Переборюючи легкий острах у грудях, обережно ступаючи по принишклiй землi, наближа╨шся до першого-лiпшого соняшника, простяга╨ш руку, поверта╨ш його блiде обличчя до свого - i вражено й трохи безпорадно вiдповiда╨ш усмiшкою на потемнiлу, на пригаслу усмiшку соняшника, на його широкий i якийсь наче аж докiрливий погляд. Гарбузи в'ються помiж картоплею, спинаються на вишнi, перелазять через тин, вони, прикрiпившись чiпкими сво©ми вусиками, просочуються, пробиваються скрiзь, де тiльки можуть знайти краплину сонця. Завойований простiр вони вiдзначають високим, зiрчастим цвiтом, цiлими вогняними сузiр'ями, якi палахкотять помiж кущами картоплi, якi завзято здираються на тини, на кущi, якi перелазять через рови, з на©вною безтурботнiстю вискакуючи на вигiн, на стежку, на дорогу, розцвiтають i там, нашорошуючи навсiбiч сво© чутливi струни-вусики, аж поки ©хню довiрливiсть розтопче в пилюцi людська нога, або ж худоба, або ж пере©де колесо воза чи велосипеда. Так закiнчуються майже всi вилазки гарбузiв за межi городу, але це ©х не ляка╨, не зупиня╨,- i хiба тут вiдмовиш городнiй рослинi у вродженiй вiдвазi!.. I як молоде зiтхання землi, як рожевий подих ранку, стоять на тонких пiдсвiчниках тремтячi маки. Десь у зеленiй, бурхливiй гущi городу, або на окремiй грядцi, або попiд смарагдовою латкою бурякiв вони по-пiдставляли сво© рум'янi чашечки, складенi з пелюсток, шпарким променям, ловлять ©х, хочуть нацiдити по вiнця,- та хитнеться одна пелюстка, гойднеться друга, i вже розтеклося, вилилося сонячне тепло, i вже знову треба стати непорушне, обережно пiдставляти рум'янi чашечки, чекати - налл╨ сонце свого тепла чи не налл╨. Пiдiйдеш до макiв, довго стоятимеш, здивований ©хньою чистотою й непорочнiстю, милуватимешся з цнотливостi ©хнього блиску, i ще тодi, дитиною, не порiвня╨ш ©х нi з сво©м власним життям, нi свого життя не порiвня╨ш iз ©хнiм цвiтiнням,- це порiвняння прийде пiзнiше, коли вже тi маки бачитимеш у спогадах, коли намагатимешся вiдновити у пам'ятi ©хнiй ранково-росяний запах - i не зможеш. I уявиш тодi сво╨ дитинство великою квiткою маку, яка щойно-щойно визволя╨ сво© пелюстки з тугого бубляха, нашорошу╨ ©х, розкрiпачу╨ й випросту╨, уявиш десь посеред городу, в оточеннi в'юнко© квасолi, що пнеться по патиках, зазираючи яскравими сво©ми квiтучими оченятами прямiсiнько в твою душу, уявиш десь на свiтанку, коли бентежне молоко туману тече без берегiв, а у великiй краплинi роси, що зiбралась за нiч мiж пелюстками, вiдбива╨ться весь той щойно народжений свiт, щойно народжений ранок, i тремтить у тiй краплинi його прохолода, й вiддзеркалю╨ться невидимий вiтерець i ще щось таке, чому й слiв не пiдбереш. II Мамина покiйна мама... Звали ©© Килина. Була вона невеличка, висохла й тонка, наче горстка конопель, витiпана на терницi. На темному ©© обличчi життя зоставило зморшкувате сво╨ письмо, в очах випалило живий дух, i вони були схожi на двi бездоннi криницi. На руках щоденна робота повирубувала борозни, репанi розсипища мозолiв. Варила вона дуже смачний борщ, який умiла так затовкувати салом та засмачувати сметаною, що вiд нього не можна було одiрватись. Килина завжди стежила, щоб ©ли спокiйно, не поспiшали, щоб пiд ложку пiдставляли кусень хлiба, щоб iз миски не вигрiбали гущу, не виловлювали м'яса, щоб за столом не теревенили, не крутились, не штовхалися, а ©ли вдумливо розумно й гiдно. Дiд Iлько також був сухенький, також тоненький, як дубова жердка, на яку одягли полотняну сорочку навипуск та пiдперезали поясом. Був у дiда рудуватий вiхтик бороди, були кощавi кулаки, був тютюн, який вiн розвiшував сушитись попiд хатою, було повно сухого задушливого сiна в шопi, була коза, а може й двi, було кiлька курей та пiвнiв - i, зда╨ться, бiльше нiчого не було. Нi, був у них город. Бабина та дiдова хата стояла над шляхом, бiля самiсiнького лiсу,- зовсiм нiкудишня хата, по вiкна загрузла в землю, пiдперта стовпами, щоб не розлiзлись чи не повтiкали на всi боки ©© стiни, з одного боку до не© прилягло одне крило городу, а з другого - друге. На кожному крилi росло по великiй грушi, старiй, дрiмучiй, грушi щовесни цвiли помолодечому густо й пахучо, а пiд осiнь i восени обсипали додолу такий грушкопад цукристих дичок, що й не визбира╨ш ©х усi й не пересушиш. Тiльки перелетить вiтер, тiльки одшумить дощ, як дiд бере коша або мiшок i йде лазити попiд грушами, визбирувати й вишукувати падалiшн╨ добро помiж травою, в картоплi, на межi, лазить довго, а потiм поверта╨ться до хати, перепахлий чорноземом, мокрою травою, шорстким листям соняшникiв... На кожному крилi городу росли кущi барвiнку. Здавалось, що вiн i зимою зеленi╨, бо коли танули снiги, то на свiт пробивалось його цупке, зелене листя, не змучене холодом, не скалiчене морозом. А коли повiтря ставало по-материнськи м'яким та лагiдним, то барвiнок зацвiтав, зацвiтав так, наче небо бризнуло на землю живою сво╨ю блакиттю, зацвiтав так, немов дитячi очi землi дивились на тебе довiрливо. Баба гнiвалась, коли зривали барвiнковий цвiт. Вона взагалi нiколи не могла примиритися з тим, що квiтку зривають. Хоч би яка ця квiтка була - чи чорнобривцi, чи ружi, чи звичайнiсiнькi калачики, чи настурцi©, чи лiсовi дзвоники, чи ромен. Тим бiльше ©© гнiвало, коли хтось необережно збивав на городi картопляний цвiт, коли хтось зривав цибулю iз стрiлкою, яка згодом могла б дати насiння, коли хтось виривав усю стеблину кропу, замiсть нащипати дрiбного листя. Тодi баба чорнiшала, погляд ставав лихий, зiницi ставали зеленими присками, вона бурчала про якесь камiння замiсть сердець, про чи©сь хижi пазури замiсть пальцiв. Тодi до баби нiхто не пiдступався, а коли вже доводилося звертатись, то говорили такими вибачливими, ╨лейними голосами, що найтвердiший вiск мiг розтанути,- тiльки баба ще довго не танула й не вiдходило ©© серце. Навiть на спаса, коли, зда╨ться, з квiтами просина╨шся, з квiтами сiда╨ш за стiл, з квiтами ©си яблука та грушi, з квiтами свiжовипечений хлiб вмоча╨ш у мед i несеш до рота,- навiть на спаса Килина не могла вiдцуратись од свого святого ставлення до цвiту. I коли вона з ножем ходила попiд вiкнами вiд чорнобривцiв до жоржин, вiд руж до "козятинських", то руки тримала так, немов уже обпеклась i побою╨ться, щоб зовсiм не попалити сво© долонi. Любила вона кожну рослину всiм сво©м ╨ством, i, зда╨ться, кожна рослина вiдповiдала ©й такою ж любов'ю. На кожному клаптику землi у не© щось родило, кожен клаптик землi цвiв i плодоносив. Були в не© буряки кормовi, якi вона згодовувала свинi, були буряки червонi, якi рiзалися в борщ, а були й цукровi, котрi можна було спекти в гарячому вугiллi й з'©сти замiсть делiкатесу. Сiяла баба квасолю кругленьку й невелику, бiлу; сiяла також рябеньку, од яко© i суп i борщ здавалися немов веселiшi, проте найбiльше ©й подобалась довгаста велика квасоля - ряба або ж попросту бiла, яку було i з стручка при╨мно вилущити, i в пригорщi потримати. Вирощувала Килина ранню редьку - червонобоку й веселобоку, а також i пiзню - чорну, схожу на чималий буряк. Не вилазила вона нiколи iз сво©х грядок, порпалася в часнику, в цибулi, в морквi, в огiрках, у помiдорах. Нi дiд, нi баба кавунiв не сiяли, вважаючи, що на артiльному баштанi ©м привiльнiше живеться й ситнiше, проте майже щороку не обходилось без того, щоб десь помiж грядками не притаковилося кiлька диньок, якi Килина й Iлько дуже любили. Якщо ©х нiхто передчасно не збавляв, якщо ©м вдавалось достигнути, то одного сонячного дня баба зривала свою дубiвку i, пропахлу землею та гудинням, клала на обiднiй стiл. Навiть не на обiднiй стiл, а на тапчан, бо ©ли вони завжди на тапчанi, який стояв бiля печi. Дiд краяв диню на скибки, i старi ©ли ©© повiльно, смакуючи, опустивши погляди, але все-таки з несподiваними iскрами в зiницях... Килина збирала насiння й клала сушитись на пiдвiконнi. Вона завжди збирала всяке насiння, зерно, корiння, макiвки, i в сiнях або ж у прохолодному запiчку в не© було повнiсiнько найрiзноманiтнiших вузликiв, кiлькiсть яких нiколи не зменшувалась,- навiть тодi, коли треба було засiвати або засаджувати город. Килина й Iлько були вже старi, в колгоспi працювати не могли, хоч загадували ©м на рiзнi роботи аж до останнiх ©хнiх днiв, зарiбку не мали нiякого, то мусили все брати з городу. Просто дивно, як на ньому ще могли вмiщуватись латка жита i латка конопель. Без жита на городi прожити не можна було. По-перше, завжди ╨ кiлька пудiв свого зерна, ╨ власний хлiб у найскрутнiшу хвилю. По-друге, стрiха постарi╨, вивiтриться, зогни╨ - от уже якийсь куль соломи i ╨ на нове пошиття, не доведеться нi в кого просити. Щороку перекриватимеш по латцi, а через надцять лiт, дивись, уже_ й вся хата перекрита!.. Пiд осiнь Килина, високо закасавшись, виходила з серпом на город i починала жати ту латку так, наче перед кожним колоском припадала на колiна. Перевесла скручувала не з житнiх стебел (не вмiла й не хотiла розтринькувати бодай одну стеблинку), а з осоки, яку нажинала за кiлька днiв перед тим. Снопи зв'язувала тугi й дебелi, складала ©х на стернi, щоб трохи пiдсохли, а потiм уже священнодiяла над полукiпками. Коли доходило до молотьби, то дiд Iлько так само починав священнодiяти. Дiставав свiй цiп, переглядав кожну зв'язку, кожен шматочок сирицi, замiнював, що здавалось непридатним або спрацьованим. Тiк посеред двору був уже готовий, дiд тiльки пiдчищав його, пiдрiвнював,- та все ж таки молотив не на землi, а на ряднах. Цiп пiднiмав високо, проте бив не сильно, щоб i солому не перетовкти, й зерно щоб далеко не розприскувалось. Подовгу вiдпочивав у холодку i дуже сердився, коли в цей час баба забувала винести йому свiжо© води. Гiрко й густо пахли коноплi. Темнiли; в негоду ж, розхвильованi, поймались приглушеним блиском; старiючи, вони свiтлiшали, наче позбувалися сво╨© затято© дикостi, наче сповивала ©х щоденна постiйна радiсть. Бiля конопель завжди було страшнувато, наче з ©хнього терпкого мороку ось-ось мали повискакувати всi тi страхiття, про якi стiльки наслухався i яких так нiколи й не бачив. Дуже любила Килина вибирати коноплi, дуже любила вимочувати в ставу, а потiм - бити на терницi. Сердито й голосисто гуркотiв цей промисловий агрегат, змайстрований мудрими руками дiда Iлька, випльовував iз сво╨© велетенсько© пащi не©стiвну кострицю,- i з того гуркоту, з того клацання, з кострично© хурделицi народжувалось, витiкало, починало свiтитись невеличке прядив'яне джерело, воно ставало все сяйливiшим, все чистiшим, i Килина раз у раз вимахувала ним так, наче хотiла освiтити сво©м радiсним клоччям i обiйстя, й дорогу, i все село. Саме вона й сукала щозими,- i дебелий, похмурий кужiль поволеньки-поволеньки, струмком туго©, аж дзвiнко© нитки збiгав на веретено, а воно крутилось, кружляло, фуркало, i так, здавалось, день за днем, зима за зимою, рiк за роком накручувалось на те веретено бабине життя, бабинi думки й сподiвання... Але чи не найбiльше з усього любила вона вибiлювати полотно. Носила його до ставу, розстилала на прибережнiй лепесi, i полотна спочатку були зеленкуватими, вони ще гiрко пахли коноплями. Але баба ж ©х вимочувала, баба ж ©х била праником, баба ж ©х випiкала на сонцi, i вони чистiшали, вицвiтаючи в спеку, вони ставали радiснiшi, i здавалось, з натхненною бiлою усмiшкою лежать у травi, припрошують пройти по собi бабину мрiю,- i вже бабина мрiя ступа╨ по них босими ногами, шкода тiльки, що полотна короткi, що обриваються в травi... III Все потроху дозрiва╨. Спочатку доводиться скуштувати ранньо© редьки, потiм - цибулi з олi╨ю. Там, дивись, помiж гудинням закрались першi пуп'янки, затуливши соромiцькi мiсця сво© жовтими плямками зiв'ялого цвiту, а вже через кiлька днiв замiсть пуп'янкiв находиш мiж листям дебеленькi огiрки, пухирчастi, iз закляклим сивим туманцем на боках. Вони ще зовсiм нiжнi, солодкуватi, звабливо хрумтять на зубах... Пiсля першого огiрка щодня бiга╨ш на грядку, нишпориш, вишуку╨ш, а вони немов iз землi лiзуть, i чим далi - тим бiльше, товстiшають, уже й жовтизною котрийсь береться. Одного разу мати виходить на город з вiдром або з великою мискою, назбира╨ огiркiв i квасить. Чудовi лiтнi малосольнi огiрки! Перекладенi в макiтрi або в горщику листям хрону, закладенi кропом, попроштрикуванi ножем, вони квасяться, набираються мiцностi,- i такi ж смачнi, коли ©си уперше посеред лiта! А особливо, коли з молодою картоплею, а особливо, коли картопля полита не старою, а щойно зiбраною сметаною! Вся хата тодi просочена запахом хрону, i лоскоче в нiздрях терпкувато-дурманний дух кропу, i таке враження, нiби поруч з тобою за столом сидить сама радiсть i також ласу╨ й не може наласуватись малосольними огiрками. Помiдори набрякають сонцем повiльно - йому важкувато переборювати ©хню зелену та тверду впертiсть. Проте i ©х напою╨ сво©м теплом, проте й вони м'якшають, займаються трохи вогнем з одного боку, потiм пляма ширша╨, вона вже залива╨ весь помiдор, вiн охоплений пожежею, веселiша╨, посмiха╨ться все бадьорiше,- а там уже, дивись, геть зовсiм палахкотить, смi╨ться, регочеться, так йому добре на гарячiй лiтнiй грядцi. I пiд кожним кущем можеш натрапити на це кругле, соковите сонечко, зрива╨ш, розламу╨ш - i лежать на долонi двi iскристi грудочки снiгу, тiльки кривавi, тiльки натиканi насiнням. Мати збира╨ в подiл квасолю. Очi в не© темнi, схожi на двi живi грудочки землi. Руки ще молодi, але вже закованi в ланцюжки жилок, якi струменять пульсуючою блакиттю. Iнодi стручок, тiльки до нього торкнешся, раптово, з сухим трiском вистрiлю╨ навсiбiч всiма сво©ми коричневими або перiстими ядрами, i мати згина╨ться iде нижче, визбиру╨. Коли помiж картоплею натрапля╨ на широкошабельне листя хрону, то кривиться, береться обома руками й вирива╨. З хроном вона вою╨ завжди: i тодi, коли копа╨мо город, то нема йому нiяко© пощади, i восени, коли збира╨мо урожай. Проте, незважаючи на цю вiйну, хрiн не тiльки не зника╨, але й, зда╨ться, да╨ ще ряснiшi сходи, а тому ми ма╨мо його, синювато-мiцного, сльозливого i в буднi i в свято, i до м'яса й до нiчого, як каже мати. Тепер, коли згадую матiр, уявляю ©© здебiльшого на городi. Бачу, як вони з батьком навеснi копають - усе сво╨ життя копали, бо рiдко коли щастило виорати кiньми. Бачу, як садять вони - мати викопу╨ ямку, а батько кида╨ туди картоплину з розплющеними вiчками. Бачу, як мати шару╨, як пiдгорта╨, як прополю╨, прочища╨ цибулю-сiянку, i весь час зiгнута, зiгнута, нiби кланя╨ться землi, нiби все сво╨ життя повинна прожити схилена в низькому поклонi. Посушливого лiта всю воду в криницi вибере, щоб полити сво© грядки, щоб напо©ти кожну рослину,- бо ж хочеться, щоб i капуста вродила, i морква була. Бачу, як восени копа╨ картоплю, буряки, як носить усе те в погрiб, висипа╨ обережно, щоб не побилось, щоб не погнило. Бачу стомленi ©© очi, бачу наморенi ©© руки - i з кожним роком тих ланцюжкiв пiд згрубiлою шкiрою все бiльше, вони покорявiшали, почорнiшали, наче понабрякали землею, i вся мати - ще, зда╨ться, зовсiм недавно по-молодому легка, весела й щаслива, схожа на сяяння свiчки, - зараз потемнiшала, обважнiла, тi ланцюжки, та чорнота землi беруть ©© у все надiйнiший полон, вона ©хня бранка. Срiбна моя свiчко, яка вдихнула в мене пелюстину свого вогню! Срiбна моя свiчко, що горiтимеш у менi, що не погаснеш у сво©х онуках,- сто©ш ти й зараз у мо©й уявi на городi, на скупiй землi сво╨© скупо© долi... Добре живеться в селi в серпнi та у вереснi. Поля на горбах, що спинаються до бездумних хмар, уже посвiтлiшали, в'╨ться над ними стомлений, доспiлий серпанок; коли по лицю, по вустах та по очах прокочу╨ться хвиля розiмлiлого, лiнькуватого вiтру, то раптом вловлю╨ш запах зерна, вогкувато-теплого, пiдсмажуваного шпарким повiтрям - не сьогоднi, то завтра воно потугiша╨, посухiша╨, обважнi╨ у змертвiлому колоску; жнива починаються якось завжди хоча й сподiвано, але зненацька, святково, пiд голосистi сурми сонячного пекла, у вирi небесно© блакитi, котра цiлоденно висить над тобою i котру, зда╨ться, навiть доводиться нести на сво©х плечах, носити легко, безжурно, з вiдчуттям власно© сили. Жнива клекочуть i смерком, i поночi, i вдосвiта, гуркочуть комбайни, захлинаються од веселого гнiву молотарки, опiвночi на критому току горять жовтi лiхтарi, освiтлюючи купи зсипано© тут пшеницi, вихоплюючи з наморено© темряви вайлуватi постатi чоловiкiв, чи©сь вiдкритi в усмiшцi зуби, чийсь несподiвано жвавий, з гострою лукавинкою погляд. Гудуть машини по шляхах, i мiшки з зерном, тлустi, зав'язанi на самiй рипичцi, лежать у кузовах сито, заколисано; аж одного ранку година вида╨ться свiжа, з рiзкувато-прозорим повiтрям, з блiдуватим, неворухким туманцем в низинi бiля ставу,- i з мимовiльним смутком вiдзнача╨ш раптом, що вже дихнуло осiнню, що поля вже спорожнiли, де-не-де на бiлiй стернi стоять високi ожереди соломи, що весь хлiб зiбрано, а тому далеч наче поглибшала, свiт навколо села поширшав, але збiднiв, не побагатшав, що небо вже сизi╨, а крик гусей од води луна╨ розпачливо й чiтко; вiдзнача╨ш також, що нiчнi зорi повищали, збайдужiли й погордi-шали водночас, зазирають у криницi, в комини, в очi не тiльки з висоти, але й звисока, наче не сподiваються там побачити нiчого путнього, нiчого такого, що могло б ©х зацiкавити, здивувати. I вiтер також збайдужiв - за дня вiн диха╨ пусткою зжатих полiв, доносить з яружок ожиновий запах, прикрилить чийсь вивiтрений голос, блисне перед очима мiтелковим пухом з лугу, а смерком - легiт ста╨ жорсткувато пустельним, сво╨ю невпинною течi╨ю вiн розповiда╨ про великi холонучi простори, якi здолав, про чорне мовчання лiсу i ще про щось незбагненне вражаюче, од чого в грудях ста╨ лякливо-пiднесено, морозно; хмари вже цвiтуть не тими барвами, що веснянi та лiтнi квiти, дощi вже не солодкi, не шовковi, не по-дiвочому м'якi, дощi стали студенi й нескiнченно розпачливi, наче в чомусь розчарувались. В таку пору дума╨ш про те, що прожив, спливають у пам'ятi найхимернiшi випадки, вирина╨ з забуття чи╨сь влучне слово, котрому тодi не надав нiяко© ваги, спливе перед зором гiркуватий жiночий усмiх, який, зда╨ться, найповнiше виразив нерозгадану та╨мницю людського буття. В таку пору хочеться й самому усамiтнитись, щоб прислухатись до ледь чутного, до ледь шорохкого вулика в грудях, пройтися спомином бодай по тих слiдах, якi залишили в тобi ще зовсiм недавнi переживання. Слуха╨ш свiй вулик - i вже чу╨ш, i вже бачиш, як шарудить, як облiта╨ жовте листя, i його лет оповитий смутком. Листя опада╨ з дерев, а вiтер пiдхоплю╨ його, котить веселi мiднi монети по землi, заносить прямiсiнько в душу, навiва╨ туди густих пахощiв, перемiшу╨ ©х з усiма сво©ми думками, з почуттями, засипа╨ спогади, притрушу╨ щось дороге й нiжне, що нiяк не хоче бути притрушене, що прагне виборсатися з-пiд листя, розтеплитися кволим пролiсковим вогником i далi квiтнути. Проте листя з дерев опада╨ все густiше, проте налiта╨ його в душу все бiльше, гiркi, спиртовi аромати тлумляться, тiсняться, розпирають, вони перехоплюють подих,- i тодi мимовiльне зiтхання зрива╨ться з вуст, наче спiвчуття за втраченим i одлетiлим. Вже зiбрано мак - зв'язаний пучками, вiн висить на жердцi у сiнях. Бiля маку великими жовтими зернами усмiхаються качани кукурудзи. Соняшники вже зрiзанi, вимолоченi дрючком або качалкою, i насiння лежить у мiшку на тапчанi бiля печi. Вогняно-веселi язики перцю червонiють i червонiють, наче нiяк не можуть перебороти пекельного сорому. Вiнки цибулi i часнику прогинають другу жердку. I з-помiж усiх запахiв яскраво пробива╨ться дух кропу, якого насушили i зсипали в торбинку, щоб зимою було чим обдурити суп, щоб зимою мати зелену страву, яка нагадувала б про лiто... Смугастi та восковi дива - гарбузи - лежать уже в купi пiд грушею, або пiд хатою, або ж поснули по всьому городу, хто де притуливши свою голу голову. Тепер ©х находиш скрiзь - i в бур'янах за хатою, i в кущах бузку, i в ровi, i навiть на розкарякувату сливу залiз один, вмостився мiж гiллям та й задрiмав до самiсiнько© осенi. Подивишся на гарбузи - та й здасться, що вони, наче нашi давнi пращури, поприпадали вухами до землi, наслухають, чи не здригаються доли вiд шаленого кiнського тупоту, чи не суне татарська орда? Лежiть i слухайте! Лежiть i слухайте, восковi дива, нового тупоту ви не почу╨те, зате вловiть, як ще не заспоко©лась наша земля, як ще вона тремтить i здрига╨ться од тi╨© далеко© навали i недавньо©. Мати копа╨ картоплю. В повiтрi сто©ть сухуватий пил, а тепла земля пахне втомою. Материне лице запорошилося сiрою землею, руки також запорошенi, тiльки карi ©© очi з живчиками зiниць блищать свiжо й чисто. Iнодi випросту╨ться i, спершись на заступ, вiдпочива╨. I чу╨, мабуть, як уже мрi╨ про спочинок город, як тоскно скрикують в охолодiй вишинi зашiзнiлi перелiтнi птахи. Павутина бабиного лiта пливе звiддалiк, як чи╨сь зiтхання, вона знаходить посеред городу нашу матiр, чiпля╨ться за плече, струменисте тремтить, потiм переплива╨ на материнi чорнi коси, вмальову╨ться сивиною, здрига╨ться, наче поворозка живого ляку, потiм одрива╨ться - й легко сота╨ться в повiтрi, поблиску╨ бiлясто, тане. Про що дума╨ мати? Про те, що отакою ж павутинкою бабиного лiта одсрiблю╨ться ©© життя, чи пригаду╨ себе дiвчинкою, котра вперше вийшла в поля i мало не захлинулась од радостi, пробуджено© життям та чебрецевим простором, од вiдчуття полиново© волi, од зачудування волошкою, котра зазирнула в очi вiчним поглядом? Чи дума╨ про те, як у вiйну несла з Овечачого в Самгородок сво©х дiтей, несла вночi, провалюючись по колiна в мокрий снiг, несла, закушуючи до кровi губи, несла, ковтаючи сльози, свiй цвiт i сво╨ майбутн╨? Мусила рятувати ©х од смертi, котра насувалась на село. А чи пригаду╨ той день, коли вперше вiдчула, що вона живе на землi, що навколо - бiлий свiт, який зеленi╨, синi╨ i червонi╨, бiлий свiт, який смi╨ться, говорить лагiдно або погрожу╨, бiлий свiт, який тьохка╨ соловейком, блищить росою i шумить прибережним очеретом? Ще не вiдала в ту хвилю, що ©й судилось нести власне життя на сво©х плечах то як камiнь, то як хмаринку перецвiло© кульбаби. Дума╨, згаду╨ чи мрi╨ - i губи на ©© потемнiлому лицi схожi на гiрко прокладену борозну, на живу борозну, котра лежить на безмежному полi ©© обличчя. Потiм знову копа╨ картоплю. IV Пустельнiша╨ город - i все бiльше заповню╨ться погрiб. В одному кутку лежать гарбузи, бiля них - буряки, морква, i пiд самiсiньку стелю сяга╨ гора картоплi. Стоять дiжки з квашеною капустою, з яблуками, з огiрками, з помiдорами. I над усiма запахами пану╨ дух кропу, яким перекладенi огiрки, i трохи слабкiший - запах шабельних листкiв хрону, який також упоко©вся в дiжцi помiж огiрками. В окремiй дiжцi квасяться яблука, i поступово ©хнiй розсол все мiцнiша╨, рiзкувато-холодно стрiля╨ в нiс, коли нагнешся над кружками. Ще в iншiй дiжцi - засолена риба: коропцi, краснопiрки та карасi, ©© можна ©сти сирою, так, як споживають оселедцi, а можна добре вимочити й смажити,- тодi вона майже схожа на свiжу. Лежать бiля дiжок iз солiннями твердi та дзвiнкi головки капусти, i коли торкнешся до котро©, то листя невдоволено, нiби аж погрозливо порипу╨. Прича©лася, задрiмала редька. Бiлiють довгi й кiстлявi коренi хрону, викопанi з тою думкою, що нiчого не пропаде, все згодиться, а бiля хрону - розлаписте листя петрушки, i також бiлi╨ розгалужене, худе корiнняччя. А на поличцi, влаштованiй у землянiй нiшi, неодмiнно ж сто©ть кiлька баночок маринованих бiлих грибiв, складених шапками догори, залитих оцтом, переварених з корiнням, перцем i лавровим листом. При╨мно вскочити у погрiб глибоко© осенi або зимою, коли за нещiльно причиненими дверима мете й мете, при╨мно встромити руку в крижаний розсiл i, тремтячи вiд холоду та вiд насолоди, ©сти хрумкий огiрок; так само при╨мно знайти помiж картоплею антоновське яблуко i, жадiбно впиваючись зубами в його воскову жовтизну, вiдчувати в ротi пахучий сiк, вловлювати ледь чутний аромат осiннього саду. Восени та зимою - женяться в селi. Той, на кого й не подумав би, що вiн кине сво╨ парубкування, бiльше схоже на бурлакування, жениться, i несподiвано для всiх бере геть зовсiм молоденьку дiвчинку, тиху, неголосисту, гарних батькiв... Дiвчата ходять попiд руки, та все гурмами, ходять у нових яскравих хустках, всi позабризкуванi густим рум'янцем, дружно лузають перепряжене насiння, голосно й безпечно смiються, самi зачiпають хлопцiв, а ввечерi клуб наче аж розсiда╨ться на боки вiд молодого реготу та вiд колосистого свiтла, яке густим снiп'ям вивалю╨ться в темiнь iз вiкон, з дверей. Розходяться по хатах пiзно, i ще довго чути, як однi голоси вiддаляються на ближнiй куток, другi - на дальнiй, як зненацька котрийсь парубок скрикне лунко бiля поля, а йому вiдповiсть хтось аж iз-за цвинтаря. А потiм запада╨ тиша, нiч глибша╨, i з ©© дна можна запримiтити лише примружене око зiрки, яка зазира╨ вниз. Глибоко затонуло село, глибоко опустились дерева й вулицi, на самiсiнькому днi ночi живе людина, припадаючи вустами до клаптика землi, п'ючи з не© силу, беручи пiдтримку. Смачно готу╨ в цю пору мати. Як вона ворожить над борщем! Вста╨ ще вдосвiта, чистить i промива╨ буряки, шатку╨ ©х; нарiза╨ картоплi; сiче ножем капусту. Всього потроху добавля╨ в горщик - i помiдор кине, i петрушки всипле, i цибулину, i стручок перцю, i листок лаврового листя. А м'ясо кладе з кiсткою, кiстка щоб була з мозком, а коли засмачу╨ - то неодмiнно стара╨ться засмачити старим салом, щоб чулось. Ех, i борщ же тодi виходить такий, що поки дочека╨шся обiду, то ладен власний язик проковтнути. Любить мати варити i всiлякi капусняки - з грибами й без грибiв, з кашею i без кашi, а про рiзнi юшки й говорити не доводиться. Особливо любить вона готувати юшку з риби - тато приносить йоржiв та окунiв, чистить сам на тертушцi, а мати доводить усе до пуття, заливаючи водою та заправляючи необхiдними спецiями. Не обходиться i без юшки з грибними вушками, яку мати навчилась варити ще вiд баби Килини - жила ж тодi бiля лiсу, завжди на хазяйствi водились i пiдберезники, i маслюки, i рижики! А iнодi - коли матерi захочеться зробити для всiх при╨мну несподiванку - зготу╨ вона качку. Так, що нiхто й не побачить, зарiже ©© ранесенько, начинить обтертими яблуками, заши╨, покладе на сковороду, смажить, поливаючи салом, що витоплю╨ться з не©. Цiлий день тодi в хатi пахне припеченим солодом розiмлiлих яблук, цiлий день тодi батько ходить добрiший, нiж будь-коли, усмiхнений не на лицi, а зсередини. Звичайно, перш нiж ©сти качку, на не© треба добре надивитись, треба натiшитись, намилуватись, а потiм уже ©сти, повiльно пережовуючи, смакуючи кожною волокниною, обсмоктуючи не тiльки кiсточки, а й власнi пальцi. Прокинешся одного ранку - надворi вже бiло, i снiжок сi╨ться й сi╨ться. На стрiхах - накривала, на городах - полотна, на кущах - шматки марлi. Все, ще недавно таке заболочене й похмуре, раптом полегшало, повеселiшало. Добре пройтись по першому снiжку. Ген уже хтось на санях про©хав, протолочивши перший слiд та присипавши його золотою соломою. Бiля ставу на самiсiнькому вершечку калини зорi╨ кетяг калини, i горобцi зчинили навколо нього писк, цвiрiнькливу колотнечу. Через лiд подалась якась дiвчина, i ©© голуба хустина виднi╨ звiддалiк великою пелюсткою, що прикрила ©© голову. Зазирнеш в ополонку - i плесне тобi в лице чи то димок од води, чи то пара неви-стиглого ставу. I поля на тому березi бiлi, аж зливаються з молочним обрi╨м. Зустрiне бiля цвинтаря дядько, з дикувато жвавими, аж наче шаленими очима, й поспита╨: - Не бачив, куди вiн побiг? - Та хто? - За╨ць! - А де вiн бiг? - З-пiд нiг вискочив, як покотиться, як покотиться! Потiм став - i на мене дивиться. Я до нього йду, а вiн дивиться. Ех, думаю, нема тебе чим вдарити. Простягую руку, а вiн як дремене. На тебе побiг! - Не бачив. - Розвелось же ©х стiльки, що нiяко© хороби не бояться. Оце буде зима цього року з снiгами, з морозами, то вони й ночуватимуть i днюватимуть у селi, все дерево в садках пообгризають. - Та що ви кажете, дядьку!.. - Хрест святий, не грiх, що забожусь,- усе погризуть. Бо нiхто ©х не стрiля╨, собаками не травить. Е-ех! Була б у мене рушниця, то хiба б вiн од мене втiк?.. Став - i дивиться! Та ще ж як дивиться, зараза! Неначе кепку╨ з мене, насмiха╨ться!.. Увечерi снiги синiшають i синiшають. Поволi загусають сутiнки над полями, поволi встоюються в селi, по садках, на городах. Мiцнiша╨ мороз, снiг iскристiша╨, од нього йде студений пах. А з-помiж того студеного паху ледь-ледь прокльову╨ться забутий запах кропу. Бентежить спомини, зворушу╨, i вже вдиха╨ш повiтря на повнi груди... А може, й не вита╨ над зимовим городом запах кропу, а може, то тiльки зда╨ться, бо дуже кортить його вловити? ЛОСЬ Вiн прокинувся й нащулив вуха: у вогкому струменi вiтру долинав сухий, рiзкуватий звук. Звук летiв знизу, вiд рiчки. Лось звiвся, тепер його постать чiтко вималювалася в удосвiтнiх сутiнках. Це був великий звiр з широкими грудьми, якi легко здималися од дихання. Його роги нагадували осiннiй низькорослий кущ, iз якого обнесло листя. Лось знав, що то трiщить стара гiлляка на дубi, всохла, кощава; ©й давно вже б треба впасти, а вона не падала, з дивною впертiстю тримаючись за стовбур. Вiн те знав, однак це не заспокоювало, i тривога в кровi, спершу слабка i майже невловна, дедалi густiшала, й вiд того шкура на грудях здригнулася раз, а потiм iще. Струмiнь вiтру доносив запах рiчково© криги, в ньому жив дух примерзлого болота, долинало шарудiння прив'ялих стеблинок, якi пускалися вскач по впалому листю, але над усiм цим линуло знеможене, схоже на зiтхання порипування гiлляки. Лось був старий самець, уже звик до заповiдника, в який потрапив iз тайги, звик до людей i до того, що його пiдгодовують. Але те недуже трiщання пробудило в ньому неясний страх, який нагадав про життя в тайзi, про небезпеки, якi там на нього чигали, i лось зрушив iз лежбища, а потiм i побiг. Чим далi бiг, тим бiльшим сповнювавсь острахом, i хоча нiчого вже не чув, крiм приглушеного поцокування сво©х ратиць об землю, ще довго не зупинявся. Кущi й дерева струшували на нього синюватий iнiй, нiздрi випускали в повiтря двi тонкi стьожки пари. Лось поминув ялинник, потiм байрак, i коли опинився серед примарно-млявого свiтла, яке випромiнювали стовбури берiз, то зупинився i, задерши голову, намагався вловити той шум, який гаснув за ним. Вгамувавшись, лизнув язиком припорошену снiгом землю, а потiм неквапно попрямував до галяви, на якiй любив найчастiше бувати. Поляна ця, подзьобана струхлявiлими пеньками, викружилася край осичняка, трохи на згiрку. Ранньо© весни вона перша вбиралася квiтами, i хутко тут виганялась така висока трава, що в нiй, прилiгши, лось мiг сховатися до половини. Тепер поляна пустельна, як i все навколо; лось застиг нерухомо, втупившись круглими очима в стiну лiсу попереду себе,якраз туди, звiдки завжди сходить сонце. Помалу лось заспокоювався. Так стояв, а навкруги, розвидняючись, свiтлiло, виразнiше малювались осики, повiтря мiж ними глибшало й прозорiшало, i тиша з насторожено© й слiпо© ставала спокiйна й осмислена, в нiй уже не чулось того страху, що донедавна. Лось сподiвався побачити схiд сонця, i коли пiд його променями забронзовiли верхiвки, коли вiття скупалося в його усмiховi, то лось наче аж полегшав, ще бiльше пострункiшав, i в очах появився золотавий сплеск, який надав ©м виразу одвiчного розумiння життя природи i ©© та╨мниць. Ще трохи постоявши, побачив бiло-рожевий диск, який спливав на пустелi зимового чистого неба,i гойднув розлогими рогами,так, наче вiтав його. Проте, коли йшов до рiчки, раптом знову вчулося жалiбне поскрипування гiлляки, i лось, який уже встиг забути про нього, знову захвилювався, знову насторожився, а в ногах прокинулося бажання бiгти й тiкати. Але переборов себе i донизу спускався повiльно, хiба що частiше й сторожкiше озирався довкола. Вiтер, як i перше, дув iз залужжя, вiн був просякнутий холодом та запахом сiна, що в стiжках стояло на правому березi. Стежечка ледь протоптана - по нiй почали ходити не так давно,i лось принюхувався, чи не пройшов по нiй вовк, або лис, або людина. Але потiм тiльки вчорашнi слiди ворони та ще осторонь - ямки од заячих нiг. Спустився на берег. На тому боцi, ген пiд обрi╨м, примостилося село, а над ним посотались угору сiрими верболозами дими з коминiв. На далекий горб пнуться санки однокiнь, ось вихопились на макiвку - та й спливли по той бiк... Коли лось ступив на лiд, то пiд ним приглушено торохнуло, а далi, коли йшов до ополонки, щоб напитись води, тiльки сполохано поохкувало. Кра© ополонки розсипчасто iскрились, а вода, затягнута тремткими скалками льоду, була схожа на застигле блакитне шумовиння. Вгадувалась прича╨на глибина рiчки, ©© течiя, що не вгамову╨ться й пiд кригою. Лось опустив голову, принюхуючись до ополонки, далi, з витягнутою ши╨ю, ступив ще трохи, ось-ось маючи торкнутися губами до осклiлого блакитного шумовиння, нiздрi затремтiли в передчуттi холодно© води,i цi╨© митi рiчка пiд ним затрiщала. Вiн усiма чотирма ногами спробував одштовхнутись, але ратицi були вже у водi, i лось вжахано вiдчув, що дедалi глибше занурю╨ться в льодяну кашу. Не раз конвульсивно здригнувся тiлом, вкладаючи всю силу i весь вiдчай у той рух, але провалився ще глибше, i тепер крижанi уламки билися об його спину. На мить принишк, готуючись до нового ривка, i коли переднi ноги злетiли на кригу, то здавалося, вiн уже вискочить i вряту╨ться, але крига знову трiснула пiд вагою великого тiла, i лось ще раз опинився по шию у водi. Ревнув, кличучи на допомогу, i його очi все густiше набрякали кров'янистим смутком, аж горiли червоним розпачем. Ще раз спробував вирватись, але вдалося однi╨ю ногою,друга вдарилась об лiд i стала майже неслухняна. Вода в ополонцi закров'янилась, i червоне зразу ж стiкало за течi╨ю, зникаючи пiд кригою. Лось вiдчував, що так йому не вирватись. Схоже вiдчуття уже приходило до нього - саме тодi, коли восени, в чорному бору, що стогнав од вiтру, його почала переслiдувати вовча зграя. Вовки ось-ось мали вчепитися за нього, вiн уловлював подих смертi i втiкав тiльки тому, що не мiг зупинитись. Тодi його врятували мисливцi, вони якраз на©хали з мiста i, нiчого не вполювавши, сiли вечеряти. Почули погоню, посхоплювались i, пропустивши мимо себе загнаного лося, зняли безладну стрiлянину по вовчiй згра©... Рiчкова течiя була на вид не така страшна, як вовки, мчала не так швидко, не обпалювала його сво©м смертельним диханням, але течiя була така ж сама невблаганна, i чим бiльшу розбивав ополонку, тим швидше вона могла затягти лiд лiд. Лось, розумiючи .це, намагався поводитись обачно, але нога болiла, тiло слабло, i сили поступово покидали його. Збирався до свого вирiшального кидка i, коли знову не пощастило, лось на хвилю заспоко©вся, бо знав, що це не остання його спроба, що пробуватиме безперервно, поки дихатиме. Два хлопчаки вийшли з лiсу на берег i зупинились. При©хали по хмиз, i ©хня смирна конячина залишилась на узлiссi, а вони вирiшили подивитись на рiчку, чи трiщить на нiй лiд, чи скоро рушить. Обидва плечистi, обидва з широкими, лагiдними лицями, i схожi один на одного так, як маленький гриб-пiдберезник схожий на свого бiльшого сусiда. Вони охопили зором рiку, i ©хнi лиця ще бiльше пом'якшали од навколишнього простору, од тi╨© втiкаючо© далини, яка сягала аж за потойбережнi горби. Не зразу й зауважили ополонку, бо була майже непомiтна, якби лось знову не спробував вискочити на лiд. - Собака купа╨ться,сказав менший брат. Старший, мабуть, i не глянув би в той бiк. Але зразу ж подумав: який це собака мiг залiзти в ополонку, щоб купатись? - Де? А-а...Пильно примружився, i його зiркi очi помiтили гiллястi роги.То лось... Ще не встигли й здогадатися, що там могло трапитись, а тому деякий час стояли на мiсцi i обмiрковували, як лось мiг потрапити в воду. Та коли вiн заборсався, а потiм надовго притих, пiдберезники втямили, що з ним сталося. Старший майнув до саней по сокиру, а молодший повiльно пiшов уперед, боячись сам пiдiйти до лося перше, нiж наспi╨ брат. Лось уже зовсiм знесилився i байдуже спостерiгав, як наближаються дiти. Усе нижче осiдав у воду, i роги похилитувались над крижаним мiсивом, як незвича