утiкати!" i те╨ промовляли, Вiдтiля побiгали. I до байракiв, до мелюсiв добiгали, I терновi вiття, верхи стинали, Сво╨му меншому брату, Пiшiй пiшаницi, на признаку покидали, Далi з байракiв, iз мелюсiв вибiгали, I не стало нi байракiв, нi мелюсiв ставати, I тiльки поле лилi╨, На йому трава зелена зеленi╨, На шлях Муравський вибiгали I ╨ден до ╨дного словами промовляли. Що промово середульший до старшого: "Братику рiдненький, Голубоньку сивенький! I ну думати-гадати, З-пiд червоного каптана чорнi китицi видирати, Сво╨му брату найменшому, Пiшiй пiшаницi, на признаку покидати, Щоб знав, куди у землю християнську До батька, до матерi, до роду прибувати!" Старший брат те╨ зачува╨, Словами промовля╨: "Братику милий, Голубоньку сивий! Лиш ми будем коло сво©х каптанiв чорнi китицi видирати, То як дасть нам господь до батька, до матерi, до роду прибувати, I нi в чiм буде мiж бiлу челядь пiти погуляти". Середульший брат на те не потура╨, З-пiд червоного каптана чорнi китицi видира╨ I сво╨му меншому брату, пiшiй пiшаницi, По шляху Муравському на примiту покида╨. А старший брат те╨ забача╨, Середульшого брата на смiх пiднiма╨: "Братику рiдний, Голубоньку сизий! Либонь, ти собi жiноцький розум ма╨ш, Що ти на собi прекрасну одежу таря╨ш. Як дасть нам господь до отця, до матерi, до роду прибувати, Нi в чому буде мiж бiлу челядь погуляти". Те╨ промовляли, Вiдтiля побiгали. I бiгли не день, не два, Не три й не чотири, I до Савур-могили добiгали, На Савур-могилi три днi, три ночi спочивали, Свого найменшого брата, Пiшу пiшаницю, пiджидали. А менший брат, пiша пiшаниця, до тернiв, до байракiв добiгав I тернове вiття у руки бере-хапа╨, До серця козацького приклада╨, Сльозами обмива╨: Iз байракiв, iз мелюсiв вибiга╨. Не стало байракiв, нi мелюсiв ставати, I тiльки поле лилi╨, На йому трава зелена зеленi╨. На шлях Муравський вибiга╨. I по шляху Муравському побiга╨, З-пiд червоного каптана чорнi китицi забача╨, У руки бере-хвата╨, До серця козацького молодецького приклада╨, Сльозами облива╨, Словами промовля╨: "Сюди мо© два брати кiннi пробiгали, I, видно, ©х Азовська орда доганяла I посiкла, порубала, Мене, найменшого брата, пiшу пiшаницю, У тернах, у мелюсах на спочинку минала! I коли б ©х кiсть, каже, я знаходив би, Поховав би, похоронив би, Звiру та птицi на поталу не подав би". I те╨ промовля╨, Вiдтiля побiга╨. До Савур-могили добiга╨, I тiльки сво©х братiв рiдних трошки слiди забача╨. I на Савур-могилу збiга╨, Словами промовля╨, Сльозами облива╨: "Побило мене в полi Три недолi - Перва недоля - безхлiб'я, Друга недоля - безвiддя, Третя недоля, що сво©х братiв рiдних не догнав". I буйний вiтер повiва╨, Бiдного козака, безщасного, з нiг вже валя╨! От менший брат на Савур-могилу ляга╨, Головку склоня╨, I вовки-сiроманцi набiгали, I орли сизоперi налiтали, В головках сiдали. Хотiли заздалегiдь живота темний похорон одправляти. Менший брат те╨ зачува╨, Словами промовля╨: "Вовки-сiроманцi, орли-чорнокрильцi, Гостi мо© милi! Хоч мало-мало пiдождiте, Поки козацька душа з тiлом розлучиться. Тодi будете менi з лоба чорнi очi висмикати, Бiле тiло коло жовто© костi оббирати, Попiд зеленим явором ховати I комишами вкривати". Мало-немного спочивав: От руками не вiзьме, Ногами не пiде. I ясно очима на небо не згляне... На небо взира╨, Тяжко здиха╨, Батькову-матчину молитву спомина╨ - I богу душу одда╨. Тодi сивi зозулi налiтали, У головках сiдали I так, як рiднi сестри, кукували. Тодi орли сизоперi налiтали, На кудрi наступали, З лоба очi висмикали. Тодi ще й дрiбна птиця налiтала, Коло жовто© костi тiло оббирала. I вовки-сiроманцi набiгали, Костi по байраках, по мелюсах рознощали, Попiд зеленим явором ховали I комишами вкривали: То ж вони козацький похорон одправляли. Ще гетьман Скалозуб хотiв дiстатися того багатого турецького кубла Азова, та це йому не вдалося; тепер же запорожцi з Сулимою надумали помститися за невдачу та загибель Скалозуба. Випливши чайками в лиман, Сулима щасливо обминув уночi пiд Очаковом турецький флот i, щоб не виказати себе бiля берегiв Криму, пiшов далеко в море, а потiм, лишивши Крим iз лiво© руки, так само потайки проплив Керченську протоку, перетнув Азовське море, ви©хав у Дон i зовсiм несподiвано напав на Азов. Багато бусурманiв повбивали запорожцi, велику захопили здобич i чимало визволили невольникiв, а пiсля того тим же шляхом подалися назад i пiдпливли до Очакова. Розвiдавши, що там запорожцiв пiдстерiга╨ турецький флот, Сулима напав на судна серед темно© ночi й безлiч кораблiв попалив, а iншi розiгнав i вже потому повернувся року 1635-го лиманом та Днiпром на Сiч. Цей далекий похiд забрав чимало часу, й на Сiчi Сулима почув великi нарiкання на польський Кодак, що цвяхом вбився в тiло Запорожжя. Комендант Кодацько© фортецi полковник Морiон не пускав нiкого плавати Днiпром повз Кодак, а хто не слухався i плив човном, то стрiляв iз гармат; не дозволяв вiн бiля Кодака й запорожцям полювати й рибалити. Сiч Запорозька почувала себе вiдiрваною вiд Укра©ни й голодувала без борошна. Обмiркувавши на радi становище й знаючи, що польське вiйсько перебувало на пiвночi, воюючи зi шведами, Сулима наважився зруйнувати Кодак. Iз цi╨ю метою вiн узяв тисячу охочих сiчовикiв, наблизився до фортецi темно© ночi й пiшов iз козаками на штурм, закидаючи рiвчаки в'язанками хмизу. Все сталося так зненацька, що доки жовнiри схопили зброю, запорожцi вже видерлися драбинами на стiни й заволодiли фортецею. Всi поляки в Кодаку були вбитi, полковника Морiона, з наказу Сулими, розстрiляли, всю замкову будову спалили, гармати й гакiвницi позабирали на Сiч. Вiдчинивши дверi на Укра©ну, Сулима викликав iз Сiчi решту вiйська й рушив на Чигирин, пiднiмаючи повстання проти панiв, що дедалi дужче поневолювали укра©нський люд. Спочатку повстання iшло добре, й запорожцi здобули Чигирин, Черкаси, Корсунь, але на той час, вертаючись iз шведсько© вiйни, на Укра©ну прибув коронний гетьман Конецпольський iз жовнiрами та ре╨стровими козаками i, почувши, що запорожцi зруйнували збудований ним Кодак, обурений, нахвалявся люто вiдплатити Сулимi. Ворожi вiйська зблизилися неподалiк Корсуня й отаборилися там. Запорожцi сподiвалися, що поляки нападуть, а Конецпольський задумав iнше: вiн улестив старшину ре╨стрових козакiв обiцянками та ще й сипнув ©м грошей; i вони погодилися зрадою взяти Сулиму, маючи гетьманське запевнення, що з його голови не впаде жодна волосина. Ре╨стровцi побоялися, щоб за непослух ©х знову не позбавили прав, i, вдавши iз себе спiльникiв запорожцiв, пiшли в ©хнiй табiр; уночi ж, пiсля того, коли Сулима ©х почастував вечерею як сво©х приятелiв, старшi ре╨стрових козакiв Iлляш Кара©мович, Барабаш та iншi захопили Iвана Сулиму, його побратима Павлюка та ще декого iз запорозько© старшини й потайки вiдвезли ©х до Конецпольського. Тiльки наступного дня запорожцi довiдалися про зраду ре╨стрових козакiв i хотiли з ними битися на смерть, але, дiзнавшись, що Сулима вже далеко i його неможливо врятувати, вгамувалися й подалися на Запорожжя. Поляки довго тримали Сулиму у варшавськiй в'язницi. Його боронили лицарська слава й портрет - подарунок римського папи, та тiльки й це не могло заступитися за нього, бо смертi гетьмана вимагали польськi пани, власники поруйнованих ма╨ткiв, i, до того ж, турецький султан, що жадав помститися за похiд козакiв на Азов. Зрештою Сулимi було вiдтято голову, а тiло розрубали начетверо й порозвiшували на вулицях i майданах Варшави на поталу птицi. ПАВЛЮК (ПАВЛО БУТ) Продавши старого Сулиму, красу козацького лицарства, ре╨стровi козаки просили собi в короля всiляких пiльг, та замiсть того дiстали новий наказ - не ходити на море. I мiж ре╨стровцями почалося розра©ння. Конецпольський, вiддавши Сулиму на смерть, не дотримав перед козаками свого слова i тим образив ©х, та й зректися морських походiв - це означало б залишитися без нiчого. Значна частина козакiв пiд проводом Павлюка, якого на прохання канцлера Замойського випустили з варшавсько© тюрми, ганила ту старшину ре╨стрових козакiв, що видала Сулиму, не хотiла ©й коритися й вiдверто називала Iлляша та Барабаша зрадниками. На Укра©нi визрiвало нове повстання, та на якийсь час воно вiдклалося через татарськi справи. Кримський хан Iнает-Гiрей, виступивши проти туркiв, прислав на Сiч просити допомоги в запорожцiв, i козацтво негайно забуло про стосунки з Польщею, обрало гетьманом Павлюка й посунуло на Перекоп. Цей похiд тривав увесь 1636 рiк i вiдтяг повстання на Укра©нi, повернувшись iз Криму на Сiч, Павлюк знову задумав помститися за смерть Сулими й неодмiнно покарати старшину ре╨стрових козакiв. Почав вiн iз того, що, взявши невелику ватагу запорожцiв, зненацька наскочив на Черкаси i, захопивши там вiйськову артилерiю, перевiз ©© на Сiч. Приголомшенi цi╨ю подi╨ю, польськi прибiчники з ре╨строво© старшини звинуватили легального козацького гетьмана (старшого) Томiленка i скинули його з уряду, а булаву вручили прихильниковi Польщi Савi Кононовичу. У вiдповiдь на цi заходи Павлюк вирушив iз Сiчi з Вiйськом Запорозьким на Крилiв, а заздалегiдь вислав полковникiв Скидана та Биховця з наказом захопити всiх польських ставленикiв. У Переяславi запорожцi взяли Саву Кононовича та вiйськового писаря Онушкевича, iнша ж старшина Iлляш та Барабаш одбилися i втекли до коронного гетьмана. У Крилевi запорозька рада засудила Кононовича й Онушкевича за те, що дбали не про Укра©ну, а про Польщу, до смертно© кари, i ©х було розстрiляно, а Павлюка тодi ж козаки проголосили гетьманом Укра©ни. Павлюк не скористався слушною годиною i, замiсть того, щоб пiднiмати повстання, повернувся на Сiч i звiдтiля почав умовлятися з ханом та з донськими козаками, щоб вони подали йому допомогу; роздмухувати повстання вiн доручив на Правобережжi Скидану, а на Лiвобережжi - Кузимi. Тi полковники хоча й схилили чимало людей на свiй бiк i розгромили польськi ма╨тки, але не зважилися на рiшучi виступи проти польського вiйська, i доки Павлюк перебував на Запорожжi, на Укра©ну прийшов польський гетьман Потоцький iз чималою силою i став гамувати повстання; ре╨стровцi ж, що пiсля страти Кононовича при╨дналися до Скидана, побачивши, що поляки беруть гору, а Павлюк десь вiдсутнiй, знову повернулися пiд корону. Повстання складалося погано, бо хан тiльки дурив Павлюка сво©ми обiцянками про допомогу, а донцi саме воювали з турками бiля Азова й не мали змоги прийти на помiч. Та ще, як на лихо, 4000 запорожцiв, що з весни допомагали донським козакам, до зими не повернулися з походу. Тiльки на початку грудня року 1637-го Павлюк вибрався iз Сiчi з артилерi╨ю й прибув до Черкас. Там вiн згуртував бiля себе повстанцiв Правобережно© Укра©ни, а з Лiвобережжя людей не дочекався, бо Днiпром сунула крига i перевозу через рiчку не було. Потоцький тим часом уже прямував на Черкаси, й Павлюковi довелося виступити з мiста йому назустрiч. Обидва вiйська зблизилися мiж Мошнами та Россю бiля невеликого села Кумейки. Потоцький не хотiв брати приступом козацький табiр, а заманював запорожцiв у свiй. Шостого грудня Павлюк таки виступив проти полякiв: козаки рухалися, маючи попереду i з бокiв по шiсть рядiв возiв, перед вiйськом везли шiсть гармат, а збоку та з тилу - по двi. У Павлюка зiбралося 23 000 вiйська, та тiльки певних козакiв було не бiльше як 6000, бо чотири тисячi запорожцiв усе ще залишалися на Дону; решта ж 17000 складалися з мiсцевих повстанцiв i не мали в руках нiяко© збро©, а йшли iз косами, вилами та кийками. Вони сунули на полякiв iз вигуками й лайкою, галасуючи на все поле. Потоцький зумисне поставив свiй табiр так, що запорожцям, наближаючись до нього, довелося обминати велике багнище, яке навiть не замерзло, i, отже, Павлюк змушений був повернути вiйсько вбiк. I, зрозумiло, на цьому трудному маршi козацький табiр iз возiв розiрвався, а щоб не погiршити становище козакiв, поляки пiдпалили Кумейки, i дим од пожежi застеляв шлях, i запорожцi не бачили, куди вони йдуть. Тим часом вдарила польська кiннота в бiк козакам, удерлася в ©хнiй табiр i зчинила в ньому велике замiшання. За кiннотою рушила й пiхота, i хоч як намагався Павлюк змiцнити свiй табiр, коли не возами, то хоч кращим вiйськом - запорожцями, та вже не змiг того зробити... Стиснутi поляками повстанцi бодай i не тiкали, та, не маючи збро©, гинули сотнями й тисячами. Кiлька годин тривала ця страшна рiзанина, надвечiр же Павлюк, збагнувши, що битву програно, зiбрав коло себе гармати, щоб не дiсталися вони ворогам, i хутко подався з частиною вiйська на Черкаси, а вести бiй доручив старшому полковниковi Гунi. Впорядкувавши за нiч вiйсько й залишивши поранених у Мошнах, вiн став одходити слiдом за гетьманом. За пiдрахунками iсторикiв, пiд Кумейками полягло 6000 козакiв, а серед них переважна бiльшiсть селян-повстанцiв, та ще в Мошнах поляки знайшли силу поранених i всiх ©х добили. Коли козацьке вiйсько вiдходило через Черкаси, до нього, страхаючись помсти полякiв, прилучалися мешканцi з жiнками та дiтьми, i тому коли Павлюк, одступивши до Боровицi, заклав там новий табiр, то в ньому було повно жiноцтва, дiтей i всiлякого неозбро╨ного люду, як колись у Лободи й Наливайка на Солоницi. Грудня 20-го поляки наблизились до Боровицi й стали обстрiлювати табiр iз гармат, а Потоцький водночас, через вiдомого укра©нського шляхтича Кисiля, почав умовляти козакiв видати йому Павлюка, запевняючи ©х, що на тому все мiж ними й забудеться. Козаки скликали раду. Становище ©хнього вiйська було безнадiйне. Комоннi ж запорозькi полки Скидана, Биховця та Остряницi вiдiйшли вже аж до Чигирина, так що невелике запорозьке вiйсько зменшилось ще дужче. Повстанцi пiсля разгрому пiд Кумейками втратили будь-якi сподiвання на перемогу й думали тiльки про те, як би врятувати сво╨ життя; присутнiсть у таборi жiнок i дiтей не давала змоги розпочинати бiй. Розумiючи те, Павлюк вклонився вiйськовiй радi, просив йому вибачити за те, що сво©м невдалим керуванням призвiв стiлькох козакiв до загибелi, й дозволити йому вiддатися Потоцькому на кару, щоб урятувати товариство й неозбро╨ний люд. Запорожцi спершу не хотiли видавати свого завзятого гетьмана, що зажив ранiше собi велико© слави, але коли Кисiль присягнув, що ручиться за голову Павлюка, вони стали прощатися зi сво©м славним товаришем; плачучи, цiлувалися з ним i пiсля того провели його з Кисiлем до польського табору. Дiставши гетьмана, Потоцький одразу ж вирядив його до Варшави. Там Кисiль справдi обстоював Павлюка, та тiльки те не допомогло, i пiсля тяжких тортур гетьмана, як i Сулиму, було четвертовано. Хоч як запевняв Потоцький, що все ©м забудеться, аби тiльки видали йому Павлюка, насправдi ж вiн не дотримав свого слова. Запорожцi одразу ж були примушенi пiдписати умову про те, що на Запорожжя пiдуть ре╨стровi полки i там, на очах польських комiсарiв, спалять усi козацькi чайки, а сiчовикiв виженуть на Укра©ну. З тим Потоцький вирушив на Лiвобережжя, де бiля Кузими гуртувалося багато повстанцiв, i почав там влаштовувати кривавий бенкет, катуючи й настромляючи на палi тисячi неозбро╨ного укра©нського люду. Безпосередньо участь у стратi, з наказу Потоцького, брали й ре╨стровi козаки. ОСТРЯНИЦЯ Й ГУНЯ За старшого над козаками Потоцький поставив вiдомого польського прибiчника Iлляша Кара©мовича й напровеснi року 1638-го вирядив його з двома полками ре╨стровцiв на Запорожжя. Тим часом кошовий отаман Вiйська Запорозького Дмитро Гуня скликав усiх козакiв iз лугiв та степiв у Сiч, що мiстилася тодi на островi Томакiвка, i спитав, чи згодне товариство скоритися вимогам польського уряду й вiддати власними руками Сiч на руйнування, а вiйськовi чайки - на поталу вогню: чи волять вони обстоювати матiр-Сiч до загину. З великим обуренням запорожцi вiдповiли, що лiпше ©м усiм покласти сво© голови на сiчових окопах, анiж побачити в ру©нах свою неньку. Зваживши на одностайнiсть Запорозького Вiйська, Гуня послав переказати Iлляшевi, щоб не пiдходив до Сiчi, бо вiн iз товариством воюватиме з ним, як iз ворогом. Дiставши ту звiстку i знаючи, що пiдступитися до Томакiвки нелегко, Iлляш спинився бiля Кодака i якийсь час простояв там, вагаючись, що робити, та зрозумiвши, що його ре╨стровi козаки, дихнувши повiтрям вiльного Запорожжя, почали тiкати на Сiч до запорожцiв, тодi й вирушив iз вiйськом назад, на Укра©ну. Розбурхане козацтво не заспоко©лося на тому, що зберегло свою волю, i заповзялося ще раз поквитатися з поляками за всi кривди та мордування лицарiв Сулими й Павлюка. З тим у квiтнi року 1638-го запорожцi обрали гетьманом полковника Остряницю й наказали йому вести вiйсько на Укра©ну. Частина козакiв вирушила на чолi з Гунею Днiпром угору, а сам Остряниця iз Скиданом та комонним вiйськом пiшов повз Самару, схiдним берегом Днiпра. Все козацтво, пiше й комонне, з'╨дналося в Кременчуцi й посунуло звiдти на Лiвобережжя, вiдряджаючи загони на Правобережжя й на пiвнiч у Чернiгiвщину. Польське вiйсько вiв Потоцький. Вiн намагався перетнути Остряницi шлях на Укра©ну, та той обминув його й отаборився на зручному до бою мiсцi, де злилися рiчки Псьол i Говтва. Потоцький, не вагаючись, атакував тут козакiв, але запорожцi вiдбили полякiв так, що ©хнi цiлi роти полягли трупом. Пiсля такого розгрому Потоцький став одходити на Лубни, де сподiвався мати кiлька полкiв пiдмоги. Остря-ниця ж погнався за ним, щоб на походi здибатися iз Скиданом, Соломою та iншими полковниками, що вели до нього повстанцiв. Тiльки не пощастило Остряницi: вiн розминувся iз сво╨ю пiдмогою, а Потоцький дiстав собi пiдкрiплення й пiд Лубнами напав на запорожцiв iз такою силою, що Остряниця не мiг вистояти й мусив одходити понад Сулою на Жовнин; загони ж повстанцiв, що поспiшали на пiдмогу, зiткнулися з поляками й усi були розбитi нарiзно. Козацька сила пiсля таких подiй дуже зменшилась, а проте Остряниця ще раз дав полякам бiй пiд Жовнином. З поганенькими гарматами й невеликим вiйськом Остряниця не змiг подолати Потоцького й, побоюючись мати собi долю Сулими й Павлюка, залишив iз сво©ми найближчими товаришами козацький табiр i, перейшовши на Слобiдську Укра©ну, оселився там назавжди. Довiдавшись, що в таборi нема╨ Остряницi, запорожцi обрали гетьманом свого старого ватажка Гуню, i той, прийнявши вiйсько майже серед бою, невдовзi дав йому лад, одiгнав полякiв i почав одходити до давнього городища, яке знав на Старицi, себто на старому рiчищi Днiпра. Там сивоусий досвiдчений козацький лицар так мiцно став табором, що Потоцький скiльки не посилав сво╨ вiйсько на штурм, але не змiг його здобути. Пiд час наступу Потоцький втратив дуже багато жовнiрiв i намислив собi виманити запорожцiв iз ©хнього табору й розбити те вiйсько в полi. Важучи на щире козацьке серце, вiн почав палити навколишнi села та мордувати й рiзати людей на очах запорожцiв. Болiла козацька душа, дивлячись на те знущання над жiнками й дiтьми, i сiчовики поривалися оборонити безневинних та покарати катiв, але Гуня розгадав замiри Потоцького й не пустив козакiв iз табору. Пiсля того Потоцький довго обстрiлював табiр iз гармат, та й те нiчого не дало, i облога тривала аж до осенi. Тим часом у запорожцiв вичерпувалися набо© та ©жа, i Гуня всю надiю покладав на полковника Филоненка, який мав привезти припаси iз Сiчi. Нарештi козацька валка наблизилася до Старицi, та, на лихо, поляки довiдалися про це i воднораз атакували i валку й козацький табiр. Хоч i дуже хоробро вiдбивався Филоненко, прокладаючи собi шлях до побратимiв, та оборонити обоз було неможливо, i вiн пробився до товариства лише з кiлькома возами. Така невдача й безхлiб'я пiдсiкли запорожцiв, i вони мусили замиритися з поляками на тяжких торiшнiх умовах. ЗАНЕПАД КОЗАЧЧИНИ Таким чином року 1638-го козацтво зрештою було придушено. Сталося так через те, що козаки неодностайно виступали проти полякiв. Багато з них, не згадуючи вже шляхту, все-таки вважали себе частиною Речi Посполито© й пiдданцями короля та трималися прислiв'я: "Моя хата скраю", ре╨стровцi ж, переважно рятуючи сво© права, допомагали полякам i проливали кров сво©х братiв-запорожцiв i сво©х землякiв-повстанцiв. Перебiг подальших подiй незабаром переконав ре╨стрових козакiв у тому, що, зрадивши запорожцiв, вони втратили сво©х заступникiв, з якими рахувався польський уряд, бо, пригнiтивши сiчовикiв, коронний гетьман почав збиткуватись, як хотiв, над ре╨стровцями. Хоча пiсля повстання Остряницi козацький ре╨стр було заведено на 6000 душ, та насправдi тi╨© кiлькостi не дотримувалися, бо замiсть убитих, померлих та скалiчених коронний гетьман не дозволяв записувати молодих козакiв; до того ж, у тому ре╨стрi значилося чимало й полякiв. Жити козаки могли тiльки в Чигиринi, Корсунi й Черкасах; усi ж, не заведенi до ре╨стру, мали вертатися у пiдданство панам. Найтяжче гноблення козацтва полягало в тому, що польський уряд скасував у козацькому вiйську виборний лад, а вiйськову козацьку старшину, за ухвалою сейму, тепер призначав коронний гетьман. Потоцький зразу ж скористався зi свого права i наставив полковниками й iншими старшими чинами родовитих шляхтичiв-полякiв; iз козакiв лишив тiльки сотникiв та по два осавули на полк, i то виключно тих, кого вважав за цiлком вiрних людей. Згодом було вiдбудовано Кодак iз його замком. Сам Потоцький ходив на Запорожжя iз польським вiйськом i поставив у Кодаку залогу, наказавши комендантовi нiкого не пускати з Укра©ни, а свавiльникiв карати смертю. Сiч Запорозьку вiн змусив перенести з добре захованого острова Буцького на зовсiм беззахисний кут Микитин Рiг, та ще й там, у самiсiнькiй Сiчi, залишив залогу з ре╨стрових козакiв та жовнiрiв. Усi вiйськовi чайки запорожцiв, за винятком тих, що козаки встигли заховати або потопити на вiдомих ©м мiсцях у днiпрових протоках, були спаленi, а сiчовi гармати, яких не змогли сховати в пiсках та очеретах, вiдвезли до Канева та в Ки©в. Вчинивши так, Потоцький заспоко©вся, що знищив укра©нську козаччину й скасував морськi походи запорожцiв, i, повернувшись на Укра©ну, розташувався там iз жовнiрами, пильнуючи, щоб на Запорожжi знову не збиралася сiрома. Про цей занепад Вiйська Запорозького збереглася навiть народна пiсня: Пита╨ться Днiпро тихого Дунаю: "Тихий Дунаю! Чом я сво©х козакiв на тобi не видаю? Чи тво╨ дунайське гирло мо©х козакiв пожерло, Чи твоя, Дунай, вода мо©х козакiв забрала?" Промовить тихий Дунай до Днiпра-Славути: "Днiпре-батьку, Славуто! Сам собi я думаю, гадаю, Чом тво©х козакiв у себе не видаю. Уже чверть года - три мiсяцi вибува╨, Як тво©х козакiв у мене нема╨... Нi, мо╨ дунайське гирло тво©х козакiв не пожерло, Нi, моя дунайська вода тво©х козакiв не забрала, ©х турки не пострiляли, не порубали, До Царя-города в полон не забрали... Всi мо© квiтки луговi© низовi© понидiли, Що тво©х козакiв у себе не видiли". Там минуло десять рокiв. Польща нi з ким не воювала, козаки були ©й не потрiбнi, й вона дедалi дужче пригнiчувала ре╨стровцiв. Польська старшина, поставлена над ними, обернула козакiв майже на сво©х гайдукiв; укра©нськi ж селяни на той час зрештою стали крiпаками; жага помсти за цi кривди пекла козацькi серця; селянство ж, хоч здавалося i покiрливо стогнало в польському ярмi, та потайки гострило ножi й на панiв i на орендарiв ©хнiх ма╨ткiв - жидiв. Не звикле до працi польське панство не хотiло господарювати в сво©х ма╨тках i вiддавало ©х в оренду жидам, а тi орендарi, прибравши до сво©х рук землi, рiчки, озера, корчми, перевози, греблi й навiть, як свiдчать народнi думи, церкви, оббирали селян до останку й ставали власниками самих селян, а це було чи не найбiльшою образою для наших людей, як те можна побачити з народно© думи: Як од Кумiвщини да до Хмельнищини У землi королiвськiй да добра не було: Як жиди-рандарi Всi шляхи козацькii зарандували: Що на однiй милi Да по три шинки становили, Становили шинки по долинах, Заводили щогли по високих могилах. I ще ж то жиди-раiндарi У тому не перестали: На славнiй Укра©нi всi козацькi торги зарандували, Да брали мито-промито Од возового по пi©взолотого, Од пiшого пiшаниiцi по три денежки брали, Од неборака-старцрi брали кури да яйця, Iще ж то жиди-раiндарi У тому не перестали: На славнiй Укра©нi всi козацькi церкви зарандували. Котрому б то козаку альбо мужику дав бог дитину появити, То не йди до попа благословиться, Да пiди до жида-рiандаря да положи шостак, щоб дозволив церкву одчинити, Тую дитину охрестити. ще ж то которому б то козаку альбо мужику дав бог дитину одружити, То не йди до попа благословитися, Да пiди до жида-рiандаря та полож битий таляр, щоб дозволив церкву одчинити, Тую дитину одружити. I ще то жиди-рандарi У тому не переста©ли: На славнiй Укра©нi всi козацькi рiки заорандували: Перва на Самарi, Друга на Саксагагаi, Третя на Гнилiй, Четверта на Пробойнiй, П'ята на рiчцi Кудесцi. Котрий би то козак або мужик iсхотiв риби ловити, Жiнку свою з дiтьми покормити, То не йди до попа благословиться, Да пiди до жида-рандаря да поступи йому часть оддать, Щоб позволив на рiчцi риби вловити, Жiнку свою з дiтьми покормити. Тодi ж то один козак мимо шинку йде, За плечима мушкет несе, Хоче на рiчцi утя вбити, Жiнку свою з дiтьми покормити. То жид-рандар у кватирку погляда╨, На жидiвку свою стиха словами промовля╨: "Ей, жидiвочко ж моя, Рася! Що сей козак дума╨, що вiн у шинок не вступить, За денежку горiлки не купить, Мене, жида-рандаря, не перепросить, Щоб дозволив йому на рiчцi утя ввити, Жiнку свою з дiтьми покормити". Тодi жид-рандар стиха пiдходжа╨, Козака за патлi хвата╨. То козак на жида-рандаря скоса, як ведмiдь, погляда╨, I ще жида-рандаря мостивим паном узива╨: "Ей, жиду, - каже, - жиду-рандаре, Мостивий пане! Позволь менi на рiчцi утя убити, Жiнку свою з дiтьми покормити". Тодi жид-рандар у шинок входжа╨, На жидiвку свою стиха словами промовля╨: "Ей, жидiвочко ж моя, Рася! Будь менi тепер у Бiлiй Церквi наставним равом - Назвав мене козак мостивим паном!" Радiла польська шляхта з того, що на Укра©нi стало спокiйно, та тiльки недовго вона втiшалася. Татари враз же скористалися з пригноблення козаччини та Вiйська Запорозького i року 1640-го наскочили на Укра©ну великою ордою в 70 000 вершникiв i, просунувшись мало не до Ки╨ва, без будь-яко© перешкоди забрали в неволю та погнали до Криму понад 200 000 молодi й не тiльки укра©нсько©, а й польсько©. Року 1643-го такий саме напад здiйснив i перекопський мурза Туган-Бей. Вiн цiлий рiк ходив iз загонами, ловив людей, мов овець, палив села й мiста i вислав у Крим кiлькасот тисяч невольникiв, доки аж року 1644-го Потоцький спромiгся розбити татар. Укра©на знову, як 150 рокiв досi, застогнала, скривавлена татарською ру©ною, запорожцi ж не могли тепер боронити й заступити ©©, бо не мали нi гармат, нi коней, нi чайок, нi навiть пороху. Незважаючи на такий занепад, розiгнане по Великому Лузi та Базавлузi козацтво бодай i принишкло, а не втратило сво╨© органiзацi©, i хоча в Сiчi на Микитиному Розi й небагато жило козакiв, зате у Великому Лузi та на ру©нах старих Сiчей: Базавлуцько©, Хортицько© й Томакiвсько© - ©х гуртувалося чимало, принаджуючи до себе всiлякий люд, що все-таки тiкав сюди з Укра©ни. Вiйсько Запорозьке, наперекiр усiм заходам польського уряду, не бажало ще поховати навiки свою славу й тiльки чекало випадку, щоб поквитатися зi сво©м ворогом за всi завданi ним кривди. Це й сталося року 1648-го, коли на Запорожжя прибув Богдан Хмельницький. ГЕТЬМАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Зiновiй Богдан Хмельницький був сином чигиринського сотника Михайла Хмельницького. Батько дав йому освiту в Ки©вськiй братськiй школi, а потiм у польськiй школi в галицькому мiстi Ярославлi. Помiж козаками Богдан був людиною вiдомою, бо все життя проводив у вiйнах та походах. У бойовищi коронного польського гетьмана Жолкевського з турками року 1620-го вiн дiстався в бранцi, року 1621-го його вже бачили ватажком морського походу на Царгород, бо з неволi викупили. Пiд час вiйни короля Владислава з Москвою Богдан разом iз козаками бився на боцi полякiв, став особисто вiдомий королевi й дiстав iз його рук у подарунок коштовну шаблю. Пiд час повстання Павлюка Хмельницький значиться у ре╨стрi вiйськовим писарем; року ж 1644-го, нудьгуючи без вiйни та походiв, вiн збира╨ 2400 охочих козакiв i за добру плату водить ©х у Францiю допомагати тiй державi воювати з Iспанi╨ю. Пiсля повернення на Укра©ну Хмельницький знову був вiйськовим писарем; i року 1646-го його разом iз старшими козацького ре╨стрового вiйська Барабашем та Iлляшем викликав король до Варшави. Польський державець хотiв тодi проти волi панства розпочати вiйну з Туреччиною i вмовляв козакiв роздратувати туркiв морським походом так, щоб тi самi оголосили вiйну Польщi. Щоб прискорити цей випадок, вiн доручив Барабашевi передати на Сiч 5000 злотих на полагодження вiйськових чайок. А на подяку козакам король передав через того ж Барабаша грамоту, якою козацькому вiйськовi поверталися всi його давнi права, а кiлькiсть ре╨стровцiв збiльшувалася на 20.000 душ. Тут же з рук Владислава козацька старшина отримала бойову корогву кармазинового кольору, булаву й iншi вiйськовi клейноди. З радiсною надi╨ю на кращу долю рiдного краю ©хав од короля до Чигирина Богдан Хмельницький, аж тут вiн довiдався, що польськi пани й сенатори так приборкали Владислава, що вiн мусив зректися всього, що пообiцяв козакам; лукавий же Барабаш, прислуговуючи шляхтi, сховав королiвського унiверсалу з козацькими привiлеями й наказав Хмельницькому нiкому про нього не говорити. Та Богдан iз тим не погодився. В нього вже наболiло серце за покривджене козацтво, i в головi визрiвала думка вiдплатити польським панам за всi знущання. Тому вiн хитрощами вiдiбрав у Барабаша унiверсал i, маючи його в сво©х руках, почав поширювати про нього чутку помiж козаками, показуючи цю грамоту короля сво©м однодумцям i прихильникам. Народна дума так оповiда╨ про цю подiю та про початок козацького повстання пiд проводом Богдана Хмельницького: Як iз день-години Зчиналися великi вiйни на Укра©нi, Отодi ж то не могли обiбратись, За вiру християнську одностайно стати; Тiльки обiбрався Барабаш та Хмельницький, Да Клиша Бiлоцеркiвський. Отодi вони од сво©х рук листи писали, До короля Владислава посилали. Тодi ж то король Владислав листи чита╨, Назад одсила╨; У городi Черкаському Барабаша гетьманом наставля╨: "Будь ти, Барабашу, в городi Черкаському гетьманом, А ти, Клишо, у городi Бiлiй Церквi полковником, А ти, Хмельницький, у городi Чигиринi хоч писарем вiйськовим". Отодi ж то небагато Барабаш, гетьман молодий, гетьманував, Тiльки пiвтора года. Тодi ж то Хмельницький добре дбав, Кумом до себе гетьмана молодого Барабаша зазивав, А ще дорогими напитками його вiтав I стиха словами промовляв: "Гей, пане куме, пане Барабашу, пане гетьмане молодий, Чи не могли б ми з тобою удвох королiвських листiв прочитати, Козакам козацькi порядки подавати, За вiру християнську одностайно стати?" Отодi ж то Барабаш, гетьман молодий, Стиха словами промовля╨: "Гей, пане куме, пане Хмельницький, пане писарю вiйськовий, Нащо нам з тобою королiвськi листи удвох читати, Нащо нам козакам козацькi порядки давати? Чи не лучче нам з ляхами, Мостивими панами, З упоко╨м хлiб-сiль по вiк вiчний уживати?" Отодi-то Хмельницький на кума свого Барабаша Велике пересердя ма╨, Ще кращими напитками вiта╨. Отодi-то Барабаш, гетьман молодий, Як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напивсь, Дак у його i спать поваливсь. Отодi Хмельницький добре дбав, Iз право© руки з мiзинного пальця щирозлотий перстень iзняв, Iз лiво© кишенi ключi виймав, З-пiд пояса шовковий платок висмикав, На слугу свого вiрного добре кликав-покликав: "Гей, слуго ти мiй, повiрений Хмельницького, Велю я тобi добре дбати, На доброго коня сiдати, До города Черкаського до панi Барабашево© прибувати, Королiвськi листи до рук добре приймати". Отодi-то слуга, повiрений Хмельницького, добре дбав, На доброго коня сiдав, До города Черкаського скорим часом, пильною годиною прибував, До панi Барабашево© у двiр у©жджав; У сiни ввiйшов, шличок iз себе скидав; У свiтлицю ввiйшов, низький поклон послав; Тi© значки на скамнi покладав, А ще стиха словами промовляв: "Ей, панi, - ти, панi Барабашева, гетьманова молодая! Уже ж тепер твiй пан, гетьман молодий, На славнiй Укра©нi з Хмельницьким великi бенкети зчиняють, - Велiли вони тобi сi© значки до рук приймати, А менi листочки королiвськi оддати: Чи не могли б вони iз кумом сво©м Хмельницьким Удвох прочитати I козакам козацькi порядки давати?" Отодi ж то панi Барабашева, гетьманова, Удариться об поли руками, Обiлл╨ться дрiбними сльозами, Промовить стиха словами: "Ей, не з горя-бiди мо╨му пану Барабашу Схотiлося на славнiй Укра©нi з кумом сво©м Хмельницьким Великi бенкети зчинати! Нащо б ©м королiвськi листи удвох читати? Не лучче б ©м iз ляхами, Мостивими панами, З упоко╨м хлiб-сiль вiчнi© часи уживати? А тепер хай не зарiка╨ться Барабаш, гетьман молодий, На славнiй Укра©нi огнiв та тернiв iзгашати, Тiлом сво©м панським комарiв годувати Од кума свого Хмельницького". Отодi ж то панi молодая Барабашевая Стиха словами промовля╨: "Ей, слуго, повiрений Хмельницького, Не можу я тобi листи королiвськi до рук подати, А велю я тобi до ворiт одходжати, Королiвськi листи у шкатулi iз землi виймати". Отодi-то слуга, повiрений Хмельницького, Як сi слова зачував, Так скорим часом, пильною годиною до ворiт одходжав, Шкатулу з землi з королiвськими листами виймав, Сам на доброго коня сiдав, Скорим часом, пильною годиною до города Чигирина прибував, Сво╨му пану Хмельницькому королiвськi листи до рук добре оддавав. Отодi-то Барабаш, гетьман молодий, од сна устава╨, Королiвськi листи в кума свого Хмельницького загляда╨; Тодi й напитку дорогого не попива╨, А тiльки з двора тихо з'©жджа╨, Да на старосту свого Кричовського кличе, добре поклика╨: "Ей, старосто, - каже, - ти мiй, старосто Кричовський! Коли б ти добре дбав, Кума мого Хмельницького живцем узяв, Ляхам, мостивим панам, до рук подав, Щоб нас могли пани, мостивi© ляхи, за бiлозорiв почитати". Отодi-то Хмельницький, як сi© слова зачував, Так на кума свого Барабаша велике пересердя мав, Сам на доброго коня сiдав, Слугу свого, повiреного, з собою забирав. Отодi-то припало йому з право© руки Чотири полковники. Первий полковник - Максим Ольшанський, А другий полковник - Мартин Полтавський, Третiй полковник - Iван Богун, А четвертий - Матвiй Борохович. Отодi-то вони на славну Укра©ну прибували, Королiвськi листи читали, Козакам козацькi порядки давали. Тодi-то у святий день, у божественний вiвторок Хмельницький козакiв до сходу сонця пробуджа╨ I стиха словами промовля╨: "Ей, козаки, дiти, друзi-молодцi! Прошу я вас, добре дбайте, Од сна уставайте, Руський отченаш читайте, На лядськi табори на©жджайте, Лядськi табори на три частi розбивайте, Ляхiв, мостивих панiв, упень рубайте, Кров ©х лядську у полi з жовтим пiском мiшайте, Вiри сво╨© християнсько© у поругу вiчнi часи не подайте!" Отодi-то козаки, друзi-молодцi, добре дбали, Од сна уставали, Руський отченаш читали, На лядськi табори на©жджали, Лядськi табори на три частi розбивали, Ляхiв, мостивих панiв, упень рубали, Кров ©х лядську у полi з жовтим пiском мiшали, Вiри сво╨© християнсько© у наругу вiчнi часи не подали. Року 1647-го здiйснення замiрiв Хмельницького прискорилося через тяжку кривду, яко© вiн зазнав од польського пана Чаплинського, що, взявши з собою два десятки озбро╨них харцизiв, захопив у Хмельницького його батькiвщину - село Суботiв - i при цьому забив на смерть канчуками меншого сина Богдана, а його другу жiнку взяв собi коханкою. Так польськi пани звичайно чинили з козаками, i, коли Хмельницький кинувся скаржитися коронному гетьмановi, так той ще й до в'язницi запер. На щастя Богдана, його приятель полковник Кричовський випустив на волю, i Хмельницький, разом iз сином Тимошем, утiк на Запорожжя. У груднi року 1647-го Богдан спинився на ру©нах Томакiвсько© Сiчi, на островi Бучацький, де купчилися непокiрливi запорожцi, й, прихиливши ©х на свiй бiк, по©хав на Микитин Рiг до коша. Тим часом польська залога на Сiчi дiстала наказ захопити Хмельницького i скарати його на смерть. Тiльки й запорозька старшина вже знала про заходи Богдана i,. спiвчуваючи йому, застерегла втiкача про смертний присуд, винесений польським урядом. Поляки не вкмiтували, коли Богдан прибув на Сiч, а, довiдавшись, побачили, як вiн разом iз сином та десятком побратимiв вирушив кiньми до Криму. Польська залога з трьома сотнями жовнiрiв i п'ятьма сотнями ре╨стрових козакiв кинулися доганяти Хмельницьких, але чутка про скривдження вiйськового писаря та смертний вирок украй обурили i запорожцiв i ре╨стровцiв, якi гналися за втiкачами водночас iз поляками, так що, коли пiд час подорожi в Крим два прихильники Богдана при╨дналися до ре╨стрових козакiв i стали вмовляти ©х не допомагати королевi, ре╨стровцi збунтувалися, кинулись на жовнiрiв i почали з ними битися. Тому поляки вернулися назад, у Сiч, але запорожцi й там уже повстали i всiх ©х знищили. Вчинивши розправу над польською залогою, сiчовики стали дiставати з пiскiв старi гармати, витягати й лаштувати ©х знову на окопах, i незабаром вiдлуння вiд пострiлу з сiчово© башти рознесло звiстку, що на Запорожжi знову прокинулася воля. Ожив Великий Луг, з усiх островiв, приток, лиманiв та непрохiдних нетрiв квапилися човни з козаками, лугарями та степовиками; в плавнях застукотiли сокири - запорожцi майстрували новi чайки й витягали з очеретiв старi, схованi десять рокiв тому. За зиму сiчовики зiбралися до вiйни та озбро©лися, а по Укра©нi розiслали окремих товаришiв, щоб понесли чутку про те, що шляхта порушила волю короля й навеснi запорожцi прийдуть визволяти Укра©ну вiд пансько© неволi. Тим часом Хмельницький прибув у Бахчисарай, до хана, i почав його умовляти, Щоб допомiг козакам у боротьбi з поляками. Хан згодився, та, не довiряючи ще Богдановi, прислав iз ним на Запорожжя тiльки перекопського мурзу Туган-Бея з 4000 татар. 18 квiтня року 1648-го Хмельницький, залишивши Туган-Бея на Базавлуцi, наблизився до Сiчi. Запорожцi, знаючи про ханську пiдмогу, урочисто, з гарматною пальбою, зустрiли Богдана, а наступного дня кошовий отаман Вiйська Запорозького скликав велику раду. На нiй Хмельницький у довгiй i натхненнiй промовi змалював тяжке становище Укра©ни, поневолено© поляками, та занепад православно© вiри, гноблено© унi╨ю. Нагадав про всi кривди, яких зазнало козацтво вiд полякiв, про замучених гетьманiв - Пiдкову, Наливайка, Сулиму й Павлюка, й запалив серця запорожцiв жагою помсти. "Або смерть, або перемогти полякiв!" - така була ухвала ради. Богдана Хмельницького козаки одностайно наставили гетьманом i вручили йому клейноди Вiйська Запорозького. Беручи булаву, Богдан знав, що вороги вже не сплять, що Потоцький зiбрав 30 000 польського вiйська в Корсунi, з них двi частини послав на Запорожжя, а саме: 12 000 жовнiрiв пiд проводом його сина Степана вирушили кiньми через степ, а 6000 ре╨стрових козакiв на чолi з Барабашем та Iлляшем попливли човнами по Днiпру. Щоб не дати ворогам з'╨днатися й не впустити ©х до Сiчi, гетьман 22 квiтня, маючи бiля себе 8000 запорожцiв та 12 поганеньких гармат,