я дитина,
   Тезе╨вич пан Iпполит, -
   Надута, горда, зла личина,
   З великим во©нством валить.
   Се був панич хороший, повний,
   Чорнявий, красний, сладкомовний,
   Що й мачуху був пiдкусив.
   Вiн не давав нiкому спуску,
   Одних богинь мав на закуску,
   Брав часто там, де не просив.

   130 Не можна, далебi, злiчити,
   Якi народи тут плелись,
   I на папiр сей положити,
   Як, з ким, коли, вiдкiль взялась.
   Виргилiй, бач, не нам був рiвня,
   А видно, що начухав тiм'я,
   Поки дрiбненько описав.
   Були рутульцi i сiканцi,
   Аргавцi, лабики, сакранцi,
   Були такi, що враг ©х зна.

   131 Тут ще на©зниця скакала
   I вiйсько немале вела;
   Собою всiх людей лякала
   I все, мов помелом, мела;
   Ся звалась дiва - цар Камилла,
   До пупа жiнка, там - кобила,
   Кобилячу всю мала стать:
   Чотири ноги, хвiст з прикладом,
   Хвостом моргала, била задом,
   Могла i говорить i ржать.

   132 Коли чував хто о Полканi,
   То се була його сестра;
   Найбiльш блукали по Кубанi,
   А рiд ©х вийшов з-за Днiстра.
   Камилла страшна во╨вниця,
   I знахурка, i чарiвниця,
   I скора на бiгу була;
   Чрез гори i рiчки плигала,
   Iз лука мiтко в цiль стрiляла,
   Багацько кровi пролила.

   133Така-то збiрниця валялась,
   Енея щоб побити в пух;
   Уже Юнона де озлилась,
   То там запри крiпкенько дух.
   Жаль жаль Енея-неборака,
   Коли його на мiль як рака,
   Завес допустить посадить.
   Чи вiн ввильне те в п'ятой части,
   Коли удасться змайстерить.


   ЧАСТИНА П'ЯТА

   1Бiда не по дерев'ях ходить,
   I хто ©© не скоштував?
   Бiда бiду, говорять, родить,
   Бiда для нас - судьби устав!
   Еней в бiдi, як птичка в клiтцi;
   Запутався, мов рибка в сiтцi;
   Терявся в думах молодець.
   Ввесь свiт, здавалось, зговорився,
   Ввесь мир на його напустився,
   Щоб розорить його вкiнець.

   2 Еней ту бачив страшну тучу,
   Що на його вiйна несла;
   В нiй бачив гибель неминучу
   I мучивсь страшно, без числа.
   Як хвиля хвилю проганяла,
   Так думка думку пошибала;
   К олимпським руки простягав.
   Надеждою хоть пiдкреплявся,
   Но перемiни вiн боявся,
   I дух його iзнемогав.

   3 Нi нiч його не вгамовала,
   Вiн о вiйнi все сумовав;
   I вся коли ватага спала,
   То вiн по берегу гуляв,
   Хоть з горя сильно iзнемiгся;
   Мов простий, на пiску улiгся,
   Та думка спати не дала.
   Скажiть! тогдi чи дуже спиться
   Як доля проти нас яриться
   I як для нас фортуна зла?

   4 О сон! з тобою забува╨м
   Все горе i свою напасть;
   Чрез тебе сили набира╨м,
   Без тебе ж мусили б пропасть.
   Ти ослабiвших укрiпля╨ш,
   В тюрмi невинних утiша╨ш,
   Злодi©в снищами страшиш;
   Влюблених ти докупи зводиш,
   Злi замисли к добру приводиш,
   Пропав - од кого ти бiжиш.

   5 Енея мислi турбовали,
   Но сон таки сво╨ бере;
   Тiлеснi сили в кiм охляли,
   В тiм дух не швидко та замре.
   Еней заснув i бачить снище,
   Пред ним сто©ть старий дiдище
   Обшитий ввесь очеретом;
   Вiн був собi ковтуноватий,
   Сiдий в космах i пелехатий,
   Зiгнувсь пiдпершися цiпком.

   6 "Венерин сину! не жахайся, -

   Дiд очеретяний сказав, -
   I в смуток дуже не вдавайся,
   Ти гiршi© бiди видав;
   Вiйни кривавой не страшися,
   А на олимпських положися,
   Вони все зле╨ оддалять.
   А що мо© слова до дiла,
   Лежить свиня пiд дубом бiла
   I тридцять бiлих поросят.

   7 На тiм-то берлозi свиноти
   Iул постро©ть Альбi-град,
   Як тридесят промчаться годи,
   З Юноною як зробить лад.
   ╙днаково ж сам не плошайся,
   З аркадянами побратайся,
   Вони латинцям вороги;
   Троянцiв з ними як з'╨дна╨ш,
   Тогдi i Турна осiдла╨ш,
   Все вiйсько виб'╨ш до ноги.

   8 Вставай, Енею, годi спати,
   Вставай i богу помолись,
   Мене ти мусиш также знати:
   Я Тибр старий! - ось придивись.
   Я тут водою управляю,
   Тобi я вiрно помагаю,
   Я не прочвара, не упир.
   Тут будеть град над городами,
   Поставлено так мiж богами..."
   Сказавши се, дiд в воду нир.

   9 Еней пробуркався, схопився
   I духом моторнiший став;
   Водою тибрською умився,
   Богам молитви прочитав.
   Велiв два човни знаряжати,
   I сухарями запасати,
   I во©нiв туда сажать.
   Як млость пройшла по всьому тiлу:
   Свиню уздрiв пiд дубом бiлу
   I тридцять бiлих поросят.

   10 Звелiв ©х зараз поколоти
   I дать Юнонi на обiд;
   Щоб сею жертвою свиноти
   Себе iзбавити од бiд.
   Потiм в човни метнувсь хутенько,
   Поплив по Тибру вниз гарненько
   К Евандру помочi просить;
   Лiси, вода, пiски зумились,
   Якi се два човни пустились
   З одвагою по Тибру плить.

   11Чи довго плив Еней- не знаю,
   А до Евандра вiн доплив;
   Евандр по давньому звичаю,
   Тогдi для празника курив,
   З аркадянами веселився,
   Над варенухаю трудився,
   I хмiль в ©х головах бродив;
   I тiлько що човни узрiли,
   То всi злякалися без мiри,
   Один к троянцям пiдступив.

   12 "Чи по неволi, чи по волi? -

   Кричить аркадський ©м горлань. -
   Родились в небi ви, чи долi?
   Чи мир нам везете, чи брань?"
   "Троянець я, Еней одважний,
   Латинцiв ворог я присяжний, -
   Еней так з човна закричав. -
   Iду к Евандру погостити,
   На перепуттi одпочити,
   Евандр цар добрий, я чував".

   13 Евандра син, Паллант вродливий,
   К Енею зараз пiдступив;
   Оддав поклон дружелюбивий,
   До батька в гостi попросив.
   Еней з Паллантом обнiмався
   I в його приязнь заставлявся,
   Потiм до лiсу почвалав,
   Де гардовав Евандр з попами,
   Зо старшиною i панами,
   Еней Евандровi сказав:

   14 "Хоть ти i грек, та цар правдивий,
   Тобi латинцi вороги;
   Я твiй товариш буду щирий,
   Латинцi i менi враги.
   Тепер тебе я суплiкую
   Мою уважить долю злую
   I постояти за троян.
   Я кошовий Еней троянець,
   Скитаюсь по миру, мов ланець,
   По всiм товчуся берегам.

   15 Прийшов до тебе на одвагу,
   Не думавши, як приймеш ти;
   Чи буду пити мед, чи брагу?
   Чи будем ми собi брати?
   Скажи, i руку на - в завдаток,
   Котора, бач, не трусить схваток
   I самих злiйших нам врагiв.
   Я маю храбрую дружину,
   Терпiвших гiркую годину
   Од злих людей i од богiв.

   16 Мене найбiльше до©да╨
   Рутульський Турн, собачий син;
   I лиш гляди, то i влуча╨,
   Щоб згамкати мене, як блин.
   Так лучше в сажiвцi втоплюся,
   I лучше очкуром вдавлюся,
   Нiж Турновi я покорюсь.
   Фортуна не в його кишенi;
   Турн побува у мене в жменi;
   Дай помiч! - я з ним потягнусь".

   17 Евандр мовчав i прислухався,
   Слова Ене╨ви ковтав;
   То ус крутив то осмiхався,
   Ене©вi отвiт сей дав:
   "Еней Анхизович, сiдайте,
   Турбацi© не заживайте,
   Бог милостив для грiшних всiх;
   Дамо вам вiйська в пiдпомогу,
   I провiянту на дорогу,
   I грошеняток з якийсь мiх.

   18 Не поцурайтесь хлiба-солi,
   Борщу скоштуйте, галушок;
   Годуйтесь, кушайте доволi,
   А там з труда до подушок.
   А завтра, як начне свiтати,
   Готово вiйсько виступати,
   Куди ви скажете, в поход;
   За мной не буде остановки;
   Я з вами не роблю умовки,
   Люблю я дуже ваш народ".

   19 Готова страва вся стояла,
   Спiшили всi за стiл сiдать;
   Хоть деяка позастивала,
   Що мусили пiдогрiвать.
   Просiлне з ушками,з грiнками
   I юшка з хляками, з кишками,
   Телячий лизень тут лежав;
   Ягни i до софорку кури,
   Печенi разно© три гури,
   Багацько ласих тож потрав.

   20 Де ©сться смачно, там i п'╨ться,
   Од землякiв я так чував;
   На ласе╨ куток найдеться,
   Еней з сво©ми не дрiмав.
   I, правда, гостi доказали,
   Що жить вони на свiтi знали:
   Пили за жизнь - за упокой;
   Пили здоров'я батька з сином,
   I голь-голь-голь, мов клин за клином,
   Кричать заставив на розстрой.

   21 Троянцi п'янi розбрехались
   I чванилися без пуття.
   З аркадянками женихались,
   Хто так, а хто i не шутя.
   Евандр точив гостям розкази,
   Хвалив Iраклови прокази,
   Як злого Кака вiн убив;
   Якi© Как робив розбо©,
   I що для радости тако©
   Евандр i празник учредив.

   22 Всi к ночi так перепилися,
   Держались ледве на ногах;
   I на нiч в город поплелися,
   Якi iти були в силах.
   Еней в керею замотався,
   На задвiрку хропти уклався,
   Евандр же в хату рачки лiз;
   I там, пiд прилавком зiгнувшись
   I цупко в бурку завернувшись,
   Захрiп старий во весь свiй нiс.

   23 Як нiч покрила пеленою
   Тверезих, п'яних - всiх людей,
   Як хрiп Еней од перепою,
   Забувши о бiдi сво╨й,
   Венера без спiдницi, боса,
   В халатику, простоволоса,
   К Вулкану пiдтюпцем iшла;
   Вона тайком к Вулкану кралась,
   Неначе з ним i не вiнчалась,
   Мов жiнкой не його була.

   24 А все то хитрость ╨сть жiноча,
   Новинкою щоб пiдмануть;
   Хоть гарна як, а все охоча
   Iще гарнiйшою щоб буть.
   Венера пазуху порвала
   I так себе пiдперезала,
   Що вся на виставцi була;
   Косинку нарошно згубила,
   Груднину так собi одкрила,
   Що всякого б з ума звела.

   25 Вулкан-коваль тогдi трудився,
   Зевесу блискавку ковав.
   Уздрiв Венеру, затрусився,
   Iз рук i молоток упав.
   Венера зараз одгадала,
   Що в добрий час сюди попала,
   Вулкана в губи зараз черк;
   На шию вскочила, повисла,
   Вся опустилась, мов окисла,
   Бiлки пiд лоб - i свiт померк.

   26 Уже Вулкан розм'як, як кваша,
   Венера те собi на ус;
   За дiло, ну! - бере, бач, наша!
   Тепер пiд його пiдоб'юсь:
   "Вулкасю милий, уродливий!
   Мiй друже вiрний, справедливий!
   Чи дуже любиш ти мене?"
   "Люблю, люблю, божусь клiщами,
   Ковадлом, молотом, мiхами,
   Все рад робити для тебе".

   27 I пiдлабузнивсь до Киприди,
   Як до просителя писець.
   ╞й корчив разнi милi види,
   Щоби достать собi ралець.
   Венера зачала благати
   I за Ене╨чка прохати,
   Вулкан йому щоб допомiг:
   Ене╨вi зробив би збрую
   Iз сталi, мiдi - золотую,
   Такую, щоб нiхто не змiг.

   28 "Для тебе? - ох, моя ти плiтко! -

   Вулкан задихавшись сказав. -
   Зроблю не збрую, чудо рiдко,
   Нiхто якого не видав;
   Палаш, шишак, панцир зо щитом,
   Все буде золотом покрито,
   Як тульськi© кабатирки;
   Насiчка з черню, з образками,
   I з кунштиками, i з словами,
   Скрiзь будуть брязкальця, дзвiнки"

   29 А що ж, не так тепер бува╨
   Промiж жiнками i у нас?
   Коли чого просити ма╨,
   То добрий одгада╨ час
   I к чоловiку пригнiздиться,
   Прищулиться, приголубиться,
   Цiлу╨, гладить, лескотить,
   I всi сустави розшрубу╨,
   I мiзком так завереду╨,
   Що сей для жiнки все творить.

   30 Венера, в облако обвившись,
   Махнула в Пафос оддихать,
   Од всiх в свiтелцi зачинившись,
   Себе там стала розглядать.
   Краси пом'ятi розправляла,
   В волоссi кудрi завивала,
   Ну п'ятна водами мочить.
   Венера, як правдива мати,
   Для сина рада все оддати,
   З Вулканом рада в кузнi жить.

   31 Вулкан, до кузнi дочвалавши,
   Будить зачав всiх ковалiв;
   Свинець, залiзо, мiдь зiбравши,
   Все грiти зараз iзвелiв.
   Мiхи престрашнi надимають,
   Огонь великий розпаляють,
   Пiшов треск, стук од молотiв.
   Вулкан потi╨ i трудиться,
   Всiх ла╨, б'╨, пужа, яриться,
   К роботi приганя майстрiв.

   32 I сонце злiзло височенько,
   Уже час сьомий ранку був;
   Уже закушовав смачненько,
   Хто добре пiнно© лигнув;
   Уже онагри захрючали,
   Ворони, горобцi кричали,
   Сидiли в лавках крамарi;
   Картьожники же спать лягали,
   Фiндюрки щоки пiдправляли.
   В суди пiшли секретарi.

   33 А нашi з хмелю потягались,
   Вчорашнiй мордовав ©х чад;
   Стогнали, харкали, смаркались,
   Нiхто не був i свiту рад.
   Не дуже рано повставали
   I льодом очi протирали,
   Щоб освiжитись на часок.
   Потiм взялись за оковиту
   I скликали рiч посполиту -
   Поставить, як iти в поход.

   34 Тут скiлько сотень одлiчили
   Аркадських жвавих парубкiв
   I в ратники ©х назначили;
   Дали ©м в сотники панiв.
   Дали значки ©м з хоругвою,
   Бунчук i бубни з булавою,
   Списiв, мушкетiв, палашiв.
   На тиждень сала з сухарями,
   Барильце з срiбними рублями,
   Муки, пшона, ковбас, коржiв.

   35 Евандр, Палланта пiдозвавши,
   Такi слова йому сказав:
   "Я, рать Енею в помiч давши,
   Тебе начальником назвав.
   А доки в пацi будеш грати?
   З дiвками день i нiч ганяти
   I красти голубiв у всiх?
   Одважний жид грiшить i в школi,
   Iди лиш послужи на полi;
   Ледащо син - то батькiв грiх.

   36 Iди служи, годи Енею,
   Вiн зна во╨нне ремесло;
   Умом i храбростю сво╨ю
   В опрiчне╨ попав число.
   А ви, аркадцi, - ви не труси,
   Давайте всiм i в нiс, i в уси,
   Паллант мiй ваш ╨сть атаман.
   За його бийтесь, умирайте,
   Ене╨вих врагiв карайте,
   Еней мiй сват - а ваш гетьман.

   37 А вас, Анхизович, покорно
   Прошу Палланта доглядать;
   Воно хоть паруб'я, неспорно,
   Умi╨ i склади читать;
   Та дурень, молоде, одважне,
   В бою як буде необачне,
   То може згинуть неборак;
   Тогдi не буду жить чрез силу,
   Живцем полiзу я в могилу,
   Iзгину, без води мов рак.

   38 Берiте рать, iдiте з богом,
   Нехай Зевес вам помага".
   Тут частовались за порогом,
   Евандр додав такi слова:
   "Зайдiть к лидiйському народу,
   Вони послужать вам в пригоду,
   На Турна пiдуть воювать.
   Мезентiй ©х тiснить, зжима╨,
   На чинш нiкого не пуска╨,
   Готовi зараз бунт пiднять".

   39 Пiшли, розвивши короговку,
   I сльози молодьож лила;
   Хто жiнку мав, сестру, ятровку,
   У инчих милая була.
   Тогдi найбiльш нам допiка╨,
   Коли зла доля однiма╨,
   Що нам всього милiше ╨сть.
   За милу все терять готовi:
   Клейноди, животи, обнови.
   Одна дороже милой - честь!

   40 I так, питейним пiдкрепившись,
   Утерли сльози iз очей;
   Пiшли, марш сумно затрубивши;
   Перед же вiв сам пан Еней.
   ╞х первий марш був до байраку,
   Прийшовши, стали на биваку,
   Еней порядок учредив.
   Паллант по армi© дiжурив,
   Трудивсь, всю нiч очей не жмурив;
   Еней тож по лiсу бродив.

   41 Як в пiвнiч самую глухую
   Еней лиш тiлько мав дрiмать,
   Побачив хмару золотую,
   Свою на хмарi гарну мать.
   Венера бiлолика, красна,
   Курносенька, очима ясна
   I вся, як з кров'ю молоко;
   Духи од себе iспускала
   I збрую чудную держала,
   Явилась так перед синком.

   42 Сказала: "Милий, на, Енею,
   Ту збрую, що ковав Вулкан;
   Коли себе устро©ш нею,
   То струсить Турн, Бова, Полкан;
   До збру© що нi доторкнеться,
   Все зараз ламнеться i гнеться,
   ╞© i куля не бере;
   Устройсь, храбруй, коли, рубайся
   I на Зевеса полагайся,
   То носа вже нiхто не втре".

   43 Сказавши, аромат пустила:
   Васильки, м'яту, i амбре;
   На хмарi в Пафос покотила.
   Еней же збрую i бере,
   ╞© очима пожира╨,
   На себе панцир натяга╨,
   Палаш до бока прив'язав;
   Насилу щит пiдняв чудесний,
   Не легкий був презент небесний;
   Еней роботу розглядав.

   44 На щитi, в самiй серединi,
   Пiд чернь, з насiчкой золотой,
   Конала муха в павутинi,
   Павук торкав ©© ногой.
   Поодаль був малий Телешик,
   Вiн плакав i лигав кулешик,
   До його кралася змiя
   Крилатая, з сiм'ю главами,
   З хвостом в верству, страшна, з рогами,
   А звалася Жеретiя.

   45 Вокруг же щита на заломах
   Найлучшi лицарськi дiла
   Були бляхованi в персонах
   Iскусно, живо, без числа,
   Котигорох, Iван - царевич,
   Кухарчич, Сучич i Налетич,
   Услужливий Кузьма - Дем'ян.
   Кощiй з прескверною ягою,
   I дурень з ступою новою,
   I славний лицар Марципан.

   46 Так пан Еней наш знаряжався,
   Щоб дружби Турну доказать;
   Напасть на ворогiв збирався,
   Зненацька копотi ©м дать.
   Но зла Юнона не дрiма╨,
   Навильот умисли всi зна╨,
   Оп'ять Iрисю посила:
   Як можна Турна роздрочити,
   Против троянцiв насталити,
   Щоб викоренив ©х дотла.

   47 Iрися виль, скользнула з неба,
   До Турна в пiвнiч шусть в намет;
   Вiн дожидавсь тогдi вертела,
   Хлистав з нудьги охтирський мед.
   К Лависi од любви був в горi,
   Топив печаль в питейнiм морi.
   Так в армi© колись велось;
   Коли влюбився чи програвся,
   То пуншу хлись - судьба поправся!
   Веселл╨ в душу i влилось!

   48 "А що? - Iрися щебетала. -

   Сидиш без дiла i клю╨ш?
   Чи се на тебе лiнь напала?
   Чи все троянцям одда╨ш?
   Коту гладкому не до мишки;
   Не втне, бачу, Панько Оришки!
   Хто б сподiвавсь, що Турн бабак?
   Тобi не хист з Ене╨м биться,
   Не хист з Лавинi╨й любиться,
   Ти, бачу, здатний бить собак.

   49 Правдивий во©н не дрiма╨,
   Без просипу же i не п'╨;
   Мудру╨, дума, розгляда╨,
   Такий i ворогiв поб'╨.
   Ну, к чорту! швидше охмеляйся,
   Збирать союзних поспiшайся,
   На нову Трою напади.
   Еней в чужих землях блука╨,
   Дружину в помiч набира╨,
   Не оплошай тепер: гляди!"

   50 Сказавши, столик iзвалила,
   Шкереберть к чорту все пiшло:
   Пляшки i чарочки побила,
   Пропало все, як не було.
   Зробився Турн несамовитий,
   Ярився, лютовав неситий,
   Троянськой крови забажав.
   Всi страсти в голову стовкнулись,
   Любов i ненависть прочнулись;
   "На штурм, на штурм!" - сво©м кричав.

   51 Зiбрав i кiнних, i пiхотних
   I всiх для битви шиковав;
   I розбишак самих одборних
   Пiд крiпость задирать послав.
   Два корпуси докупи звiвши,
   А на зикратого сам сiвши,
   На штурм ©х не веде, а мчить;
   Мезап, Галес в другiм отрядi
   Пiшли од берега к оградi,
   Побить троянцiв всяк спiшить.

   52 Троянцi, в крiпости запершись,
   Енея ждали вороття;
   З нещастям тiсно пообтершись,
   Бiду встрiчали мов шутя.
   Побачивши ж врагiв напори,
   У башт прибавили запори
   I на валу всi залягли;
   В вiконця з будок виглядали
   I носа вон не виставляли,
   Шептались i люльки тягли.

   53 У них поставлено в громадi,
   Коли на ©х пан Турн напре,
   То всiм сидiть в сво©й оградi,
   Нехай же штурмом вал бере.
   Троянцi так i учинили;
   На вал колоддя накотили
   I разний приправляли вар;
   Олiю, дьоготь кип'ятили,
   Живицю, оливо топили,
   Хто лiзтиме, щоб лить на твар.

   54 Турн, в мiру к валу приступивши,
   Скрiзь на зикратому гасав;
   В розсипку кiнних розпустивши,
   Сам як опарений кричав:
   "Сюди, трусливi© троянцi,
   На бой, шкодливи© поганцi!
   Зарились в землю, мов кроти;
   Де ваш Еней - жiночий празник?
   Пряде з бабами набалдашник!
   Не лепсько виглянуть сюди".

   55 I всi його так iдкоманднi Кричали, лаяли троян;
   Робили глузи ©м досаднi,
   Гiрш нiвечили, як циган.
   Пускали тучами к ним стрiли,
   А деякi були так смiли,
   Що мали перескочить рiв.
   Троянцi уха затикали,
   Рутульцiв лайки не вважали,
   Хоть битись всякий з них готiв.

   56 Турн з серця скриготав зубами,
   Що в крiпостi всi нi гу-гу;
   А стiн не розiб'╨ш лобами,
   З посилку гнися хоть в дугу.
   Злость, кажуть, сатанi сестриця,
   Хоть може се i небилиця,
   А я скажу, що може й так:
   Од злости Турн те компону╨,
   Мов сатана йому дикту╨,
   Сам чорт залiз в його кабак.

   57 Од злости Турн осатанiвши,
   Велiв багаття розводить,
   I вiйсько к берегу привiвши,
   Казав троянський флот спалить.
   Всi принялися за роботу;
   (На зле╨ всякий ма охоту),
   Огнi помчалися к водам.
   Хто жар, хто губку з сiрниками,
   Хто з головней, хто з фiтилями
   Погибель мчали кораблям.

   58 Розжеврiлось i закурилось,
   Блакитне полом'я взвилось;
   Од диму сонце закаптилось,
   Курище к небу донеслось.
   Боги в Олимпi стали чхати;
   Турн ©м iзволив тимфи дати,
   Богинь напав вiд чаду дур;
   Дим очi ©в, лилися сльози,
   З нудьги скакали так, як кози;
   Зевес сам був, мов винокур.

   59Венеру ж за душу щипало,
   Що с флотом поступили так;
   Од жалю серце замирало,
   Що сяде син на мiль як рак.
   В жалю в слiзах i в гiркiм смутку
   Богиня сiла в просту будку,
   На передку сiв Купидон;
   Кобила ©х везе кривая,
   Цибелла де жила старая,
   Щоб сiй язi оддать поклон.

   60 Цибелла, знають во всiх школах,
   Що матiр'ю була богiв;
   Iзмолоду була не промах,
   Коли ж як стала без зубiв,
   То тiлько на печi сидiла,
   З кулешиком лемiшку ©ла
   I не мiшалася в дiла.
   Зевес ©й оддавав повагу
   I посилав од столу брагу,
   Яку Юнона лиш пила.

   61 Венера часто докучала
   Зевесу самою бридней,
   За те в немилость i попала,
   Що нiльзя показать очей.
   Прийшла Цибеллу умоляти
   I мусила ©й обiщати
   Купити збитню за алтин,
   Щоб тiлько Зевса умолила,
   Вступиться за троян просила,
   Щоб флота не лишився син.

   62 Цибелла же була ласуха,
   Для збитню рада хоть на все;
   До того ж страшна говоруха,
   О всякiй всячинi несе.
   Стягли ©© насилу з печi,
   Взяв Купидон к собi на плечi,
   В будинки к Зевсу i понiс.
   Зевес, свою уздрiвши неню,
   Убгав ввесь оселедець в жменю,
   Насупив брови, зморщив нiс.

   63 Цибелла перше закректала,
   А послi кашлять начала,
   Потiм у пелену смаркала
   I дух п'ять раз перевела:
   "Сатурнович, змилосердися,
   За рiдную свою вступися! -
   К Зевесу шокала стара. -
   Безсмертних смертнi не вважають
   I тiлько що не б'ють, а лають;
   Осрамлена моя гора!

   64 Мою ти зна╨ш гору Iду
   I лiс, де з капищем олтар;
   За них несу таку обиду,
   Якой не терпить твiй свинар
   На зруб я продала троянцям,
   Тво©м молельщикам, пiдданцям,
   Дубкiв i сосен стро©ть флот.
   Тво© уста судьбам велiли,
   Були щоб iдськi брусся цiлi,
   Нетлiннi© од рода в род.

   65 Зиркни ж тепер на тибрськi води,
   Дивись, як кораблi горять! -
   ©х палять Турновi уроди,
   Тебе i всiх нас кобенять.
   Спусти ©м - то таке закоють
   I власть твою собi присвоють,
   I всiм дадуть нам киселя;
   Сплюндрують лiс, розриють Iду;
   Мене ж, стару, уб'ють, мов гниду,
   Тебе прогонять вiдсiля".

   66 "Та не турбуйтесь, панiматко! -

   Зевес з досадою сказав. -
   Провчу я всiх - i буде гладко;
   Анахтем вiчний - Турн пропав!"
   Зиркнув, мигнув, махнув рукою
   Над Тибром, чудною рiкою,
   Всi врозтич кораблi пiшли;
   Як гуси, в воду поринали,
   Iз кораблiв - сирени стали
   I разнi пiснi пiдняли.

   67 Рутульське вiйсько i союзне
   Дрижало од таких чудес;
   Злякалось плем'я все окружне,
   Мезап дав драла i Галес.
   Пороснули i рутуляни,
   Як од дощу в шатер цигани,
   А тiлько Турн один оставсь.
   Утiкачiв щоб переняти,
   Щоб чудо ©м розтолковати,
   По всiх усюдах сам совавсь.

   68 "Реб'ятушки! - кричав, - постiйте!
   Се ж ласка божая для нас;
   Одкиньте страх i не робiйте,
   Прийшлось сказать Енею: пас.
   Чого огнем ми не спалили,
   То боги все те потопили,
   Тепер троянцi в западнi.
   Живцем в землi ©х загромадим,
   Разком на той свiт одпровадим,
   Богiв се воля! вiрте мнi".

   69 Великi© у страха очi,
   Вся рать неслась, хто швидше змiг.
   Назад вертатись не охочi,
   Всi бiгли, аж не чули нiг.
   Оставшись, Турн один маячив,
   Нiкого вкруг себе не бачив,
   Стьогнув зикратого хлистом;
   I шапку на очi насунув,
   Во всi лопатки в лагер дунув,
   Що коник аж вертiв хвостом.

   70 Троянцi iз-за стiн дивились,
   Пан Турн як з вiйськом тягу дав;
   Перевертням морським чудились,
   На добре всяк те толковав.
   Но Турновi не довiряли;
   Троянцi правило се знали:
   В вiйнi з врагами не плошай;
   Хто утiка - не все женися;
   Хто мов i трусить - стережися;
   Скиксу╨ш раз - тогдi прощай!

   71 Для ночi вдво╨ калавури
   _На_ всiх поставили баштах,
   Лихтарнi вiшали на шнури,
   Ходили рунди по валах.
   В обозi Турна тихо стало,
   I тiлько-тiлько що блищало
   Од слабих, блiдних огонькiв.
   Враги троянськi почивали,
   Од трусiв вилазки не ждали;
   Оставмо ж сих хропти сонькiв.

   _72_ У главной башти на сторожi
   Стояли Еврiал i Низ;
   Хоть молодi були, та гожi
   I крiпкi, храбрi, як харциз.
   В них кров текла хоть не троянська,
   Якась чужая - бусурманська,
   Та в службi вiрнi козаки.
   Для бою ©х спiткав прасунок.
   Пiшли к Енею на вербунок;
   Були ж обидва земляки.

   73 "А що, як викравшись помалу,
   Забратися в рутульський стан? -
   Шептав Низ в ухо Еврiалу. -
   То кашi наварили б там;
   Тепер вони сплять з перепою,
   Не дригне нi один ногою,
   Хоть всiм ©м горла перерiж.
   Я думаю туди пуститься,
   Перед Ене╨м заслужиться
   I сотню посадить на нiж".

   74 "Як? сам? мене оставиш? -

   Спитався Низа Еврiал. -
   Нi! перше ти мене удавиш,
   Щоб я од земляка одстав.
   Вiд тебе не одстану зроду,
   З тобою рад в огонь i в воду,
   На сто смертей пiду з тобой.
   Мiй батько був сердюк опрiчний,
   Мовляв (нехай покой му вiчний);
   Умри на полi як герой".

   75 "Пожди i пальцем в лоб торкнися,-
   Товарищевi Низ сказав,-
   Не все вперед- назад дивися,
   Ти з лицарства глузд потеряв.
   У тебе мати ╨сть старая,
   Без сил i в бiдности слабая,
   То i повинен жить для ней,
   Одна оставшись без приюту,
   Яку потерпить муку люту,
   Таскавшись мiж чужих людей!

   76 От я, так чисто сиротина,
   Росту, як при шляху горох;
   Без ненi, без отця дитина,
   Еней - отець, а неня - бог.
   Iду хоть за чужу отчизну,
   Не жаль нiкому, хоть iзслизну,
   А пам'ять вiчну заслужу.
   Тебе ж до жизни рiдна в'яже,
   Уб'ють тебе, вона в грiб ляже;
   Живи для не©, я прошу".

   77 "Розумно, Низ, ти розсужда╨ш,
   А о повинности мовчиш,
   Которую сам добре зна╨ш,
   Менi ж зовсiм другу твердиш.
   Де обще╨ добро в упадку,
   Забудь отця, забудь i матку,
   Лети повинность iсправлять;
   Як ми Енею присягали,
   Для його служби жизнь оддали,
   Тепер не вiльна в жизнi мать".

   78 "Iноси!" - Низ сказав, обнявшись
   Со Еврiалом-земляком,
   I, за руки любенько взявшись,
   До ратушi пiшли тишком.
   Iул сидiв тут з старшиною,
   Змовлялись, завтра як до бою
   Достанеться ©м приступать.
   Як ось ввiйшли два парубiйки,
   У брам змiнившися од стiйки,
   I Низ громадi став казать:

   79 "Був на часах я з Еврiалом,
   Ми пильновали супостат,
   Вони тепер всi сплять повалом,
   Уже огнi ©х не горять.
   Дорожку знаю я окромну,
   В нiчну добу, в годину сонну,
   Прокрастись можна поуз стан
   I донести пану Енею,
   Як Турн злий з челяддю сво╨ю
   На нас налазить, мов шайтан.

   80 Коли зволя╨тесь - велiте
   Нам з Еврiалом попитать,
   Чкурнем i поки сонце зiйде,
   Енея мусим повидать".
   "Яка ж одвага в смутне врем'я!
   Так не пропало наше плем'я?" -
   Троянцi всi тут заревли;
   Одважних стали обнiмати,
   ©м дяковать i цiловати,
   I красовулю пiднесли.

   81 Iул, Ене©в як наслiдник,
   Похвальну рацiю сказав;
   I свiй палаш що звавсь побiдник,
   До боку Низа прив'язав.
   Для милого же Еврiала
   Не пожалiв того кинжала,
   Що батько у Дидони вкрав.
   I посулив за ©х услугу
   Землi овець i дать по плугу,
   В чиновнi вивесть обiщав.

   82 Сей Еврiал був молоденький,
   Так годiв з дев'ятнадцять мав,
   Де усу буть, пушок м'якенький
   Бiленьку шкуру пробивав;
   Та був одвага i завзятий,
   Силач, козак лицарковатий,
   Но пред Iулом прослезивсь.
   Бо з матiр'ю вiн розставався,
   Iшов на смерть i не прощався;
   Козак природi покоривсь.

   83 "Iул Ене╨вич, не дайте
   Паньматцi вмерти од нужди,
   ╞й будьте сином, помагайте
   I заступайте вiд вражди,
   Од бiд, напраснини, нападку;
   Ви сами мали панiматку,
   То в серцi ма╨те i жаль;
   Я вам старую поручаю,
   За вас охотно умираю", -
   Так мовив чулий Еврiал.

   84 "Не бiйся, добрий Еврiале, -

   Iул йому сей дав одвiт, -
   Ти служиш нам не за пропале,
   На смерть несеш за нас живiт.
   Тво©м буть братом не стижуся
   I неню заступать кленуся,
   Тебе собою заплачу:
   Пайок, одежу i кватиру,
   Пшона, муки, я╨ць i сиру
   По смерть в довольствi назначу".

   85 I так, одважна наша пара
   Пустилася в рутульський стан.
   На те i мiсяць вкрила хмара,
   I поле вкрив густий туман.
   Було се саме опiвночi;
   Рутульцi спали скiлько мочi,
   Сивуха сну ©м пiддала;
   Роздiгшися, порозкладались,
   В безпечности не сподiвались
   Нi од кого нiяка зла.

   86 I часови©, на мушкетах
   Поклавшись, спали на заказ;
   Хропли всi п'янi на пiкетах,
   Тут ©х застав послiднiй час!
   Переднюю побивши стражу,
   Полiзли в стан варити кашу;
   Низ тут товаришу сказав:
   "Приляж к землi ти для пiдслуху,
   А я задам рутульцям духу,
   Гляди, щоб нас хто не спiткав".

   87 Сказавши, першому Раменту
   Головку буйную одтяв,
   Ну дав зробить i тестаменту,
   К чортам його навiк послав.
   Сей на руках знав ворожити,
   Кому знав скiлько вiку жити,
   Та не собi вiн був пророк.
   Другим ми часто пророку╨м,
   Як знахурi, чуже толку╨м,
   Собi ж шука╨м циганок.

   88 А послi Ремових вiн во©в
   По одному всiх подушив;
   I блюдолизiв, ложкомо©в
   Впрах, вдребезги перемiзжив.
   Намацавши ж самого Рема,
   Потиснув, мов Хому Я рема,
   Що й очi вискочили преч;
   Вхвативсь за бороду кудлату
   I злому Тро© супостату
   Макiтру оддiлив од плеч.

   89 Вблизi тут був намет Серрана,
   На сього Низ i наскакав;
   Вiн тiлько що роздiгсь з каптана
   I смачно по вечерi спав.
   Низ шаблею мазнув по пупу,
   Зад з головою сплющив вкупу,
   Що iз Серрана вийшов рак;
   Бо голова мiж нiг вплелася,
   А задня вгору пiднялася;
   Умер фигурно неборак!

   90 I Еврiал, як Низ возився,
   То не гулявши простояв;
   Вiн также к сонним докосився,
   Врагiв на той свiт одправляв.
   Колов i рiзав без розбору,
   I як нiхто не мав з ним спору,
   То поравсь, мов в кошарi вовк;
   I виборних, i пiдпомощних,
   I простих, i старших вельможних,
   Хто нi попавсь, того i товк.

   91 Попався Ретус Еврiалу,
   Сей не зовсiм iще заснув;
   При©хавши од Турна з балу,
   Пальонки дома ковтонув,
   I тiлько-тiлько забувався,
   Як Еврiал к йому пiдкрався
   I просто в рот кинжал уткнув,
   I приколов його, як квiтку,
   Що баби колють на намiтку,
   Тут Ретус душу iзригнув.

   92 Наш Еврiал остервенився,
   Забув, що на часок зайшов;
   В намет к Мезапу був пустився,
   Там може б смерть собi найшов;
   Но повстрiчався з другом Низом,
   З запальчивим, як сам, харцизом,
   Сей Еврiала удержав.
   "Покиньмо кров врагам пускати,
   Пора нам вiдсiль уплiтати", -
   Низ Еврiаловi сказав.

   93 Як вовк овець смиренних душить,
   Коли в кошару завiта,
   Курчатам тхiр головки сушить,
   Без крику мiзок висмокта.
   Як, добре врем'я угодивши
   I сiркою хлiв накуривши,
   Без крику крадуть слимаки
   Гусей, курей, качок, iндикiв
   У гевалiв i амаликiв,
   Що роблять часто i дяки.

   94 Так нашi смiли© вояки
   Тут мовча проливали кров;
   Од ней краснiлися, мов раки,
   За честь i к князю за любов.
   Любов к отчизнi де геро©ть,
   Там сила вража не усто©ть,
   Там грудь сильнiйша од гармат,
   Там жизнь - алтин, а смерть - копiйка,
   Там лицар - всякий парубiйка,
   Козак там чортовi не брат.

   95 Так порався Низ з Еврiалом,
   Дали рутульцям накарпас;
   Земля взялась од кровi калом,
   Поляк пiднявся б по с а м п а с.
   Но нашi по кровi бродили,
   Мов на торгу музик водили,
   I убирались на простор:
   Щоб швидче поспiшить к Енею
   Похвастать храбростю сво╨ю
   I Турнiв розказать задор.

   96 Уже iз лагеря щасливо
   Убрались нашi смiльчаки;
   Радiло серце не трусливо,
   Жвяхтiли мокрi личаки,
   Iз хмари мiсяць показався,
   I од землi туман пiднявся,
   Все вiщовало добрий путь.
   Як ось Волсент гульк iз долини
   З полком латинсько© дружини.
   Бiда! як нашим увильнуть?

   97 Дали якраз до лiсу тягу,
   Бистрiше бiгли од хортiв;
   Спасались бiднi на одвагу
   Вiд супостатiв, ворогiв.
   Так пара горличок невинних
   Летять спастись в лiсах обширних
   Од злого кiбчика когтей.
   На зло, назначено судьбою,
   Слiдитиме скрiзь за тобою,
   Не утечеш за сто морей.

   98 Латинцi до лiсу слiдили
   Одважних наших розбишак
   I часовими окружили,
   Що з лiсу не шмигнеш нiяк;
   А часть, розсипавшись по лiсу,
   Пiймали одного зарiзу,
   То Еврiала-молодця.
   Тогдi Низ на вербу збирався,
   Як Еврiал врагам попався,
   Мов мiж вовкiв плоха вiвця.

   99 Низ - глядь, i бачить Еврiала,
   Що тiшаться ним вороги;
   Важка печаль на серце пала,
   Кричить к Зевесу: "Помоги!"
   Коп'╨ булатне направля╨,
   В латинцiв просто посила╨,
   Сульмону серце пробива;
   Як снiп, на землю повалився,
   Не вспiв i охнуть, а скривився,
   В послiднiй раз Сульмон зiва.

   100 Вслiд за коп'╨м стрiлу пуска╨
   I просто Таговi в висок;
   Душа iз тiла вилiта╨,
   На жовтий пада труп пiсок.
   Волсент утратив во©в пару,
   Кленеть невидимую кару
   I в ярости, як вiл, реве:
   "За кров Сульмонову i Тага
   Умреш, проклята упиряга,
   За ними вслiд пошлю тебе".

   101 I замахнувсь на Еврiала,
   Щоб знять головку палашем;
   Тут храбрiсть Низова пропала,
   I серце стало кулiшем.
   Бiжить, летить, кричить щосили:
   "Пеккатум робиш, фратер милий,
   Невинному морс зада╨ш:
   Я стультус, лятро, розбишака,
   Неквiссiмус i гайдамака;
   Постiй! невинную кров лл╨ш".

   102 Но замахнувшись, не вдержався,
   Волсент головку одчесав:
   Головка, мов кавун качався,
   Язик невнятно белькотав.
   Уста коральнi посинiли,
   Рум'янi щоки поблiднiли,
   I бiлий цвiт в лицi пожовк;
   Закрилися i яснi очi,
   Покрились тьмою вiчной ночi,
   Навiки милий глас умовк.

   103 Уздрiвши Низ труп Еврiала,
   Од ярости осатанiв;
   Всiх злостей випустивши жала,
   К Волсенту просто полетiв,
   Як блискавка проходить тучу,
   Вiн так пробiг врагiв мiж кучу
   I до Волсента докосивсь:
   Схватив його за чуб рукою,
   Меч в серце засадив другою,
   Волсент i духу тут пустивсь.

   104 Як iскра, порох запаливши,
   Сама з ним вкупi пропада;
   Так Низ, Волсентiя убивши,
   I сам лишився живота;
   Бо всi на його i напали,
   На смерть звертiли i зiм'яли
   I голову зняли з плечей.
   Так кончили жизнь козарлюги,
   Зробивши славни© услуги
   На вiчность пам'яти сво╨й.

   105 Латинцi зараз iзробили
   Абияк мари iз дрючкiв;
   На них Волсента положили
   I понесли до землякiв.
   А буйнi голови поклали
   В мiшок i теж з собой помчали,
   Мов пару гарних дубiвок.
   Но в лагерi найшли рiзницi,
   Лежали битих м'яс копицi,
   Печiнок, легкого, кишок.

   106 Як тiлько що восток зардiвся,
   Свiтилка Фебова взiйшла;
   То Турн тогдi уже на©вся,
   Оп'ять о битвi помишляв.
   Велiв тривогу бить в клепало,
   Щоб вiйсько к бою виступало,
   Оддать троянцям з баришком
   За зроблену вночi потiху;
   Для бiльшого ж: з троянцiв смiху
   Велiв взять голови з мiшком.

   107 Свого ж держася уговору,
   Троянцi в крiпости сидять,
   Забилися, мов мишi в нору,
   Лукаву кiшку як уздрять.
   Но дать отпор були готовi
   I до остатн╨й каплi кровi
   Свою свободу боронить
   I нову Трою защищати,
   Рутульцям перегону дати
   I Турна лютость осрамить.

   108 На перву рутулян попитку
   Троянцi так дали в одвiт,
   Що Турн собi розчухав литку,
   Од стиду скорчило живiт.
   Звелiв з досади, гнiву, злости,
   На глум пiдняти мертвi кости,
   На щогли голови наткнуть
   Нещасних Низа з Еврiалом
   Перед самим троянським валом,
   Щоб сим врагiв сво©х кольнуть.

   1О9 Троянцi зараз одгадали,
   Чи© то голови стримлять;
   Од жалю сльози попускали,
   Таких лишившись паруб'ят.
   Об мертвих вiсть скрiзь пронеслася,
   Вся рать троянська потряслася,
   I душi смутку продались.
   Як мати вiсть таку почула,
   То тiлько вiчно не заснула,
   Бо зуби у не© стялись.

   110 А одiйшовши, в груди билась,
   Волосся рвала з голови,
   Ревла, щипалася, дрочилась,
   Мов ум змiшався у вдови:
   Побiгла з криком вокруг вала
   I голову коли пiзнала
   Свого синочка Евруся,
   То на валу i розпласталась,
   Кричала, гедзилась, качалась,
   Кувiкала, мов порося.

   111 I диким голосом завила:
   "О сину! свiт мо©х очей!
   Чи я ж тебе на те родила,
   Щоб згинув ти од злих людей?
   Щоб ти мене - стару, слабую,
   Завiвши в землю сю чужую,
   На вiчний вiк осиротив.
   Моя ти радiсть i одрада,
   Моя заслона i ограда;
   Мене од всiх ти боронив.

   112 Тепер до кого прихилюся,
   Хто злую долю облегчить?
   Куди в бiдi я притулюся?
   Слабу нiхто не приглядить!
   Тепер прощайте всi поклони,
   Що получала во днi они
   Од вдов, дiвчат i молодиць;
   За дивнi брови соболинi,
   За очi яснi соколинi,
   Що здатний був до вечерниць.

   113 Коли б менi твiй труп достати
   I тiло бiле╨ обмить,
   I з похороном поховати,
   До ями з миром проводить.
   О боги! як ви допустили,
   Щоб i одинчика убили
   I настромили на вiху
   Його козацькую головку;
   Десь свiт вертиться сей без толку,
   Що тут дають i добрим тьху.

   114 А ви, що Евруся згубили,
   Щоб ваш пропав собачий рiд!
   Щоб вашi ж дiти вас побили,
   Щоб з потрухом погиб ваш плiд!
   Ох! Чом не звiр я, чом не львиця?
   Чом не скажена я вовчиця?
   Щоб мнi рутульцiв розiдрать;
   Щоб серце вирвать з требухою,
   Умазать морду ©х мазкою;
   Щоб маслаки ©х посмоктать".

   115 Сей галас i репетовання
   Троян всiх в смуток привело;
   Плаксиве╨ з синком прощання
   У всiх з очей слiзки тягло.
   Асканiй бiльше всiх тут хлипав
   I губи так собi задрипав,
   Що мов на його сап напав.
   К старiй з поклоном пiдступивши,
   На оберемок ухвативши,
   В землянку з валу потаскав.

   116 А тут кричать та в труби сурмлять,
   Свистять в свистiлки, дмуть в роги,
   Квилять, брат брата в батька луплять;
   В наскок яряться вороги.
   Тут ржання кiнське з тупотнею,
   Там разний гомiн з стукотнею,
   Скрiзь клопiт, халепа, сто лих!
   Так в мiднi клекотить гарячiй,
   Так в кабацi кричить пiддячий,
   Як кажуть, хоть винось святих.

   117 Гей, музо, панночко цнотлива,
   Ходи до мене погостить!
   Будь ласкава, будь не спесива,
   Дай помiч мнi стишок зложить!
   Дай помiч битву описати
   I про вiйну так розказати,
   Мов твiй язик би говорив.
   Ти, кажуть, дiвка не бриклива,
   Але од старости сварлива;
   Прости! я, може, досадив.

   118 I в самiй речi проступився -

   Старою дiвчину назвав,
   Нiхто з якою не любився,
   Нi женихавсь, нi жартовав.
   Ох, скiлько муз таких на свiтi!
   Во всякiм городi, в повiтi!
   Укрили б зверху вниз Парнас.
   Я музу кличу не такую:
   Веселу, гарну, молодую;
   Старих нехай брика Пегас.

   119 Рутульцi дралися на стiни,
   Карабкалися, як жуки.
   Турн з ярости дрижав i пiнив,
   Кричить: "Дружненько, козаки!"
   В свою троянцi также чергу
   В одбо© поралися зверху,
   Рутульцiв плющили, як мух.
   Пускали колоддя, камiння,
   I враже так товкли насiння,
   Що у рутульцiв хляв i дух.

   120 Турн, бачивши троян роботу,
   Як рать рутульськую трощать,
   Як б'ють ©х, не жалiя поту,
   Рутульцi, мов в'юни, пищать;
   Велiв вести зо всiх олiйниць,
   Де тiлько ╨сть, iз воскобiйниць,
   Як можна швидче тарани.
   Якраз i тарани вродились,
   I воскобiйники явились,
   Примчались духом сатани.

   121 Приставив тарани до брами,
   В ворота зачали гатить;
   Одвiрки затряслись, мов рами,
   I снасть од бою вся трiщить.
   Турн сили вдво╨ приклада╨,
   I тарани сам направля╨,
   I браму рушити велить.
   Упала!.. Стуком оглушила,
   Троян багацько подушила,
   Турн в крiпость впертись норовить.

   122 Бiда троянцям! Що робити?
   А муза каже: "Не жахайсь,
   Не хист ©х Турну побiдити,
   В чужую казку не мiшайсь".
   Троянцi нап'яли всi жили
   Та вмиг пролом i заложили,
   I груддю стали боронить;
   Рутульцi бiсом увивались,
   Но на пролом не насовались,
   А Турн не знав, i що робить.

   123 Троянець Геленор одважний
   I, як буряк, червоний Лик,
   Горлань, верлань, кулачник страшний
   I щирий кундель-степовик..
   Сим двом бездiлля - всяке горе,
   Здавалось по колiна море,
   Потiха ж - голови зривать.
   Давно ©м в головi ро©лось
   I, мов на поступки, хотiлось
   Рутульцям перегону дать.

   124 Так Геленор з червоним Ликом,
   Роздiгшися до сорочок,
   Мiж вештанням, содомом, криком,
   Пробралися подуть тичок.
   Рутульцiв добре тасовали
   I од рутульцiв получали
   Квитанцiю в сво©х долгах.
   Лик тiлько тим i одличився,
   Що як до Турна примостився,
   То з'©здив добре по зубах.

   125 Но Турн i сам був розбишака
   I Лика сплющив в один мах;
   Iз носа бризнула кабака,
   У Турна околiв в ногах.
   А также пану Геленору
   Смертельного дали затьору,
   I сей без духу тут оставсь.
   Рутульцiв се возвеселило
   I так ©х серце ободрило,
   Що i негiдний скрiзь совавсь.

   126 Натиснули i напустились,
   Рутульцi кинулись на вал;
   Троянцi, як чорти, озлились,
   Рутульцiв били наповал.
   Трiщали костi, ребра, боки,
   Летiли зуби, пухли щоки,
   З носiв i уст юшила кров:
   Хто рачки лiз, а хто простягся,
   Хто був шкереберть, хто качався,
   Хто бив, хто рiзав, хто колов.

   127 Завзятость всiх опановала,
   Тут всякий пiнив i яривсь;
   Тут лютость всiми управляла
   I всякий до надсаду бивсь.
   Лигар ударом макогона
   Дух випустив iз Емфiона,
   I сам навiки зуби стяв.
   Лутецiй б'╨ть Iлiонея,
   Циней Арефа, сей Цинея,
   Один другого тасовав.

   128 Ремул рутульсько© породи,
   Троюродний був Турну сват,
   Хвастун i дурень од природи,
   Що нi робив, то все не в лад;
   I тут начав щосил кричати,
   Троянцiв лаять, укоряти,
   Себе i Турна величать:
   "Ага! прокляти© поганцi,
   Недогарки троянськi, ланцi!
   Тепер прийшлось вам погибать.

   129 Ми вас одучим, супостати,
   Морити вдов, дурить дiвок;
   Чужi© землi однiмати
   I шкодити чужий садок.
   Давайте вашого гульвiсу,
   Я вмиг його одправлю к бiсу,
   I вас подавимо, як мух:
   Чого прийшли ви, голодрабцi?
   Лигать латинськi© потапцi?
   Пождiть - ваш витiсним ми дух!"

   130 Iул Ене╨вич, дочувшись
   До безтолкових сих рiчей,
   Як шкурка на огнi надувшись,
   Злость запалала iз очей,
   Вхопив камiнчик - прицiлився,
   Зажмурив око - приложився
   I Ремула по лобу хвись!
   Хвастун бездушний повалився,
   Iул сердешно взвеселився,
   А у троян дух ожививсь.

   131 Пiшли кулачнi накарпаси,
   В виски i в зуби стусани;
   Полiзли тельбухи, ков