чно-приземленому тонi, I. Котляревський виходить з народних уявлень про рай, де вiчно блаженствують обiч вседержителя та святих праведники. Виника╨ мотив, який I. Котляревський широко розгорне далi в картинах вiдвiдання Ене╨м раю (III, 116 - 125). I тут, i там райськi на©дки - головним чином дитячi ласощi, тiльки в третiй частинi вони названi повнiше. 30. Мурий - темно-сiрий або сiро-бурий iз темнiшими i свiтлiшими смугами. 31. Як чорноморський злий козак. - у 1782 р. частина козакiв зруйновано© влiтку 1775 р. Запорiзько© Сiчi за ©х проханням була переселена з дозволу уряду на землi мiж рiчками Кубань i ╙я. За першими переселенцями потяглися iншi, й не тiльки колишнi запорожцi. Було утворене Вiйсько Чорноморське, в якому на перших порах були заведенi порядки, подiбнi до запорозьких. Тут довше, нiж деiнде, затрималися давнi козацькi традицi©, коли не за самою суттю, то принаймнi за формою. У п'╨сi I. Котляревського "Наталка Полтавка" Микола, сирота "без роду, без племенi", збира╨ться iти в Чорноморiю: "Люблю я козакiв за ©х обичай!" (дiя друга, ява перша). 32. Уже було зазначено, що в "Ене©дi" Вергiлiя (Вергiлiй. - Кн. 5. - Ряд. 375 - 425) Дарес (Дарет) - троянець, а Ентелл - мiсцевий, сiцiлi╨ць. Тому покровителька троянцiв Венера просить Зевса пiдтримати Дареса. 33. Бахус - у римськiй мiфологi© бог виноградарства й виноробства (в грецькiй мiфологi© - Дiонiс), син Зевса i дочки фiванського царя Кадма Семели. 36. Марс - у римськiй мiфологi© бог вiйни (вiдповiдно у грецькiй - Арес), перебува╨ у досить близьких стосунках з Венерою i сприя╨ троянцям (див. далi коментар: VI, 15). Ганiмед - виночерпiй у Зевса. Пуздерко - похiдний погребок, буфет. 37. Нар.: Цибульки пiд нiс дати (Номис. - С. 81). 38. Нар.: Слуха джмелiв. Дав йому лупня добре - довго буде джмелiв слухать! (Номис. - С. 77). 39. Трохи не цiлую гривняху - гривня - в рiзнi часи мала рiзну цiннiсть. Ще в Ки©вськiй Русi - срiбний зливок вагою близько фунта (фунт - 409,6 грама). Вiд слова "гривня" походить назва "гривеник" - срiбна монета вартiстю в десять копiйок. Гривнею називали ще мiдну монету в двi з половиною-три копiйки. Слово "гривняка" вжито тут в останньому значеннi. 40. Литва, литвини - жителi степово© Укра©ни так звали не тiльки литовцiв, а всiх, хто жив на пiвнiч вiд Десни (див.: Основа. - 1861. - Кн. 1. - С. 265). Отже, литвинами звали жителiв як Бiлоруського, так i Укра©нського Полiсся. "Отож пiд iм'ям Литва, що... в iсторичних джерелах вперше згаду╨ться пiд 1009 роком, впродовж столiть виступали, крiм власне литовцiв, також i латишi, i поляки, i бiлоруси, й укра©нцi Полiсся... Саме в свiтлi цього й слiд сприймати популярнiсть на Укра©нi прiзвищ типу Литвин, Литвиненко, Литвяк тощо та вiдповiдних назв населених пунктiв" (Непокупний А. П. Балтiйськi родичi слов'ян. - К., 1979. - С. 42). 41. Ярмiз, ярмiс - спосiб, засiб; учиняти ярмiз - тут у значеннi: повернути на свiй лад, зробити по-сво╨му, нако©ти лиха. Патинки - жiночi черевики, туфлi. Пiшла в Iрисинi будинки - в античнiй мiфологi© Iрися (Iрида) - богиня райдуги, прислужниця богiв, передовсiм Юнони. Виступа╨ посередницею мiж богами i людьми (як райдуга з'╨дну╨ небо i землю). 42. Хижа, хижка - кладовка, чулан у хатi; вхiд туди - iз сiней. Хижка не мала вiкон. Принесла лепорт - принесла рапорт. Вираз iз тогочасно© армiйсько© термiнологi©. Лiжник - домоткана, груба шерстяна ковдра. 43. Пригадаймо, що троянцi мандрують без жiнок. Вони нiде не фiгурують до цього епiзоду, i далi I. Котляревський зовсiм забуде про них. Змальовуючи картини укра©нського побуту, подаючи у травестiйнiй формi той чи iнший епiзод Вергiлi╨во© "Ене©ди", письменник бере те, що йому в даний момент потрiбне, тракту╨ геро©в так, як йому зараз треба, зовсiм не зважаючи на те, в образi кого вони вже з'являлися або ще з'являться в поемi. Це важлива прикмета "Ене©ди". Примiром, у першiй ©© частинi Венера вiдвiду╨ свого батька Зевса в образi старосвiтсько© укра©нсько© молодицi (I, 14). У другiй частинi - прибува╨ до Нептуна "в сво©м ридванi, Мов сотника якого панi" (II, 69). У п'ятiй - приносить сину Ене╨вi викуване Вулканом бойове спорядження в образi осяйно© небожительки "на хмарi" (V, 43). На початку шосто© частини поста╨ в образi бiдово© маркитанки (VI, 6). Дослiдник "Ене©ди" I╨ремiя Айзеншток слушно пiдкреслював: "Цiлком очевидно, що цей образ творився в кожному окремому випадку самостiйно, не оглядаючись на iншi згадки про нього в поемi. Будь-яка згадка про Венеру в поемi ма╨ ряд конкретних живих побутових деталей, але цi окремi деталi живуть розрiзнено, кожна сама по собi, вони не мають найменших претензiй дати в сво©й цiлостi якийсь ╨диний, цiльний образ, тим бiльше - образ типовий" (Котляревский Й. Сочинения. - М., 1969. - С. 26). Те саме стосу╨ться образа Енея, iнших персонажiв поеми. Еней втiлю╨ в собi окремi риси укра©нського нацiонального характеру, зокрема вiдчайдушного, щирого в дружбi i грiзного в бою козака-запорожця, але вiн не ма╨ сугубо iндивiдуальних, тiльки йому притаманних рис. У кожнiй ролi (женихання з Дiдоною, поминки по Анхiзовi, мандрiвка в пекло, гостювання у Латина i т. д.) вiн живе обособлено, про якийсь суцiльний характер, тим бiльше поданий у розвитку, говорити не доводиться. Зумовлена загальним iсторико-лiтературним розвитком вiдмiннiсть мiж Ене╨м перших i останнiх частин поеми - то вже зовсiм iнша рiч. 44. Нар.: Сняться комусь кислицi, та не зна╨ к чому (кислицi бачить у снi - також i проти плачу. - Номис. - С. 168). 45. Бероя - в "Ене©дi" Вергiлiя - дружина троянця Дорiкла. ©© образ прийма╨ Iрида, пiдбурюючи жiнок пiдпалити троянськi кораблi. 46. Бахурують - ведуть розпусне життя. 48. Пайматуся - пестливе вiд "панiматко". Скiпки, трiски, солому, клоччя - послiдовнiсть у перелiку горючого матерiалу вiдповiда╨ порядковi в приготуваннi вогнища. Спочатку - тонко наструганi скiпки, на них зверху кладуть бiльшi за розмiром трiски, потiм - солому. В клоччя вкладають запалений вiд кресала трут, роздувають i пiдпалюють цим клоччям вогнище. 49. Байдак - рiчкове судно з однi╨ю щоглою. Запорiзькi козаки споряджали байдаки також як вiйськовi судна, виходили на них у Чорне море. Пороми - плоти, взагалi несамохiднi плавучi споруди. Дерев'янi човни, судна шпаклювали i щiлини на них заливали смолою, пiдводну частину суцiльно покривали дьогтем. 50. Трiщотки - дерев'яний прилад, калатало, яким скликали людей на пожежу, громадський збiр тощо. 51. Олимпських шпетив на всю губу - уже зазначалося, що у поемi Вергiлiя глибока пошана до богiв - найважливiша риса Енея. Постiйним означенням його ╨ "побожний", "божистий". Комiчним контрастом до цього служать лайки героя "перелицьовано© "Ене©ди" на адресу небожителiв, не виключаючи й матерi Венери та Зевса-громовержця. 53. Тризубець - рибальське знаряддя, атрибут влади бога морiв Нептуна; служив для нього також чудодiйним жезлом, який мiг викликати морську бурю або заспокоювати ©©. Базаринка - подарунок, хабар. Походить вiд польського basarunek - штраф, грошове стягнення за нанесенi рани чи калiцтво. 54. Плутон - бог пiдземного царства, земних надр. Його палац вiдвiда╨ Еней пiд час мандрiвки з Сiвiллою в пiдземне царство (III, 110 - 115). Прозерпина - дружина Плутона, втiлення всього недоброго на землi. 55. фурцю╨ добре навiсна - фурцю╨ - гаса╨, скаче. 56. Пустiть лиш з неба веремiю - веремiя - крик, метушня, замiшання. Пускати, крутити веремiю - несподiвано напасти, внести замiшання. 59. У 59 - 61-й строфах змальований знахар, вельми примiтна постать у народному життi ще з прадавнiх часiв. З прийняттям i подальшим утвердженням християнства роль знахарiв поступово зменшувалася, хоч у кiнцi XVIII ст. була ще досить помiтною. Звичайно знахарi були досвiдченими, бувалими людьми, зналися на народнiй медицинi, лiками i порадами допомагали кожному, хто до них звертався. На певному рiвнi народно© свiдомостi й культури магiя, зв'язок з вищою чудодiйною силою органiчно пов'язувалися з розумом, житт╨вим досвiдом, професiйною вправнiстю. Знахарiв i знахарок, ворожок, таких як Сiвiлла у третiй частинi "Ене©ди", народ вiдрiзняв вiд чаклунiв, чаклунок та вiдьом i певною мiрою протиставляв ©м. Вони могли боротися з нечистою силою, вiдводити вiдьомськi чари. В "Конотопськiй вiдьмi" Г. Квiтки-Основ'яненка "стар чоловiк i непевний" Демко Швандюра "знiма╨ чари" вiдьми Явдохи Зубихи, яка зробила так, що замiсть не© козаки "пр╨хвабро© сотнi конотопсько©" порють рiзками на виду у всi╨© громади вербову колоду. Упир i знахур ворожить - у Котляревського упир - жива людина, яка зна╨ться з потустороннiми силами. I добре знав греблi гатить - в народних уявленнях чоловiк, який добре знався на водяних млинах, греблях, - знахар, ворожбит, в усякому разi дружнiй з ними. Вiн зна╨ замовляння на випадок рiзних стихiйних лих, умi╨ ладити з водяником (дядько Лев у "Лiсовiй пiснi" Лесi Укра©нки), щоб той постiйно давав потрiбну кiлькiсть води, особливо коли багато завозу, щоб не проривала вода греблi, не знесла млина пiд час повенi; мусив знати ще багато iнших тонкощiв мiрошницько© справи. Гребля, вода, надто болото - мiсце, де любить оселятися нечиста сила. Нар: Нехай тебе тi кохають, Що в болотi грають. Нехай тебе тi любують, Що греблi руйнують. 60. Шльонськ - польська назва Сiлезi©, областi, яка нинi входить до складу Польсько© Народно© Республiки i частково до Чехословацько© Соцiалiстично© Республiки. Укра©на пiдтримувала давнi торговi зв'язки з Сiлезi╨ю, а через сiлезькi ринки - з iншими землями Захiдно© ╙вропи. Крiм прядива, сала, смальцю, воску та iнших товарiв, помiтною статтею експорту були воли укра©нсько© степово© породи. 61. Невт╨с - в античних мiфах - Навт, супутник Енея в його мандрах. Богиня мудростi Мiнерна надiлила Навта пророчим даром. 69. Машталiр - кучер. 70. Iз шаповальського сукна - тобто свита з грубого сукна домашнього виробу. Тясомкою кругом обшита - обшита стрiчкою iз матерi©. 71. Кобиляча голова - в укра©нських народних казках фантастичне страховисько. Нар.: Стукотить, грукотить... "А що там?" - "Кобиляча голова лiзе!" (Номис. - С. 231). 72. Коли, Нептун, менi ти дядько - Венера - дочка Зевса, який доводиться Нептуновi братом, отже, вона племiнниця останнього. Вiдомий також iнший античний мiф, згiдно з яким Венера народилася з морсько© пiни на узбережжi острова Крiт. Пiдлещуючись до володаря морiв Нептуна, на це й натяка╨ Венера, називаючи його хрещеним батьком. До того ж дядько з боку батька вважа╨ться ближчою рiднею, нiж дядько з боку матерi. 75. Кiш - вiйськовий табiр, обоз. ЧАСТИНА ТРЕТЯ 1. Сподар - господар, також - государ, цар. Небiжчик - тут у значеннi: бiдолаха. 3. Це - пiсенна строфа, одна на всю "Ене©ду". Перелiк пiсень вiдкрива╨ перлина в пiсеннiй скарбницi укра©нського народу - "Гей на горi та женцi жнуть". Вона в перелицьованiй, травестiйнiй формi випливе в текстi поеми ще в четвертiй частинi (строфа 126) i натяком - у шостiй (строфа 4). Сагайдачний Петро (рiк народження невiдомо - 1622) - гетьман укра©нського козацтва, талановитий полководець. Пiд керiвництвом Сагайдачного укра©нськi козаки здiйснили ряд успiшних походiв, виграли кiлька битв. Помер вiд рани, одержано© у битвi з турками пiд Хотином. У пiснi "Гей на горi та женцi жнуть" фiгуру╨ також iнший учасник цi╨© битви, запорiзький кошовий, потiм козацький гетьман Дорошенко Михайло (рiк народження невiдомо - 1628). Вiн користувався популярнiстю серед козакiв, славився сво╨ю хоробрiстю. Загинув у битвi пiд час одного з очолених ним походiв на Кримське ханство. Либонь спiвали i про Сiч - пiсень, де фiгуру╨ Запорiзька Сiч i запорожцi, багато. Виходячи з тексту "Ене©ди", якусь певну пiсню назвати неможливо. Тут i в подальших рядках пiсенно© строфи Котляревський навряд чи мав на увазi конкретну пiсню. Iде перелiк iсторичних подiй, яскравiше вiдображених у пiснях, взагалi найпопулярнiших пiсенних сюжетiв. Звичайно, в строфi, як i в усьому масивi укра©нських народних пiсень минулого, на першому мiсцi за суспiльною вагою та значенням - пiснi про козацтво i Запорiзьку Сiч. Як в пiкiнери набирали - шкiпери - в первiсному значеннi цього слова власне солдати, якi мали на озбро╨ннi пiки (списи). Тут йдеться про так звану Пiкiнерiю: в 1764 р. за урядовим розпорядженням на Укра©нi були сформованi з козакiв Полтавського та Миргородського полкiв чотири вiйськовопоселенськi пiкiнерськi полки. В 1776 р. з частини козакiв лiквiдовано© в червнi 1775 р. Запорiзько© Сiчi були утворенi ще два пiкiнерськi полки. Пiкiнери були позбавленi козацьких привiле©в, мусили вiдбувати вiйськову службу i разом з тим сплачувати податки, виконувати державнi повинностi. Особливо постраждав вiд Пiкiнерi© Полтавський полк. У 1769 р. вибухнуло повстання двох пiкiнерських полкiв - Днiпровського i Донецького - на пiвднi Полтавщини (на територi© нинiшнiх Кобеляцького та Нехворощанського районiв), яке було жорстоко придушене. Як мандровав козак всю нiч - сюди за змiстом найбiльше пiдходить пiсня "Добрий вечiр тобi, зелена дiброво!" Крiм тематично© ознаки, тут треба пам'ятати й про винятково високий естетичний смак I. Котляревського - знову конкретна вказiвка на пiсню дивовижно© поетично© сили i глибини. Полтавську славили шведчину - теж надто загальна вказiвка i якусь певну пiсню назвати неможливо. Йдеться, звичайно, про кампанiю 1708 - 1709 рокiв i Полтавську битву. I неня як свою дитину 3 двора провадила в поход - мотив проводiв матiр'ю сина дуже поширений в укра©нських народних пiснях i на якусь певну пiсню вказати важко. Як пiд Бендер'ю воювали, Без галушок як помирали, Колись як був голодний год - можливо, в останньому рядку I. Котляревський мав на увазi якусь невiдому нам пiсню про голодовку в неурожайний рiк, нерiдке явище в усi давнi, та й не такi давнi часи. Одначе дослiдники "Ене©ди" згадку про во╨ннi дi© пiд Бендерами i "голодний год" пов'язують з конкретним епiзодом однi╨© з росiйсько-турецьких во╨н. У 1789 р. росiйськi вiйська пiд командуванням князя Г. О. Потьомкiна вели тривалу облогу турецько© фортецi Бендери (нинi мiсто Молдавсько© РСР, районний центр), яка закiнчилася капiтуляцi╨ю ©© гарнiзону. Фаворит Катерини II бездарний во╨начальник Потьомкiн не дбав належним чином про постачання вiйськ. Нестача провiанту, осiннi холоди призвели до голоду, поширення епiдемiй. Подiбнi явища спостерiгалися не тiльки пiд Бендерами, а й пiд Очаковом, iншими фортецями, в iнших епiзодах численних росiйсько-турецьких вiйн протягом XVIII - початку XIX ст. Нар.: Бендерська чума. Добувсь, як пiд Очаковим (Номис. - С. 37). Не знав автор "Ене©ди", коли писав цi рядки, що йому як учаснику походу проти Туреччини 1806 р. в чинi штабс-капiтана Сiверського драгунського полку доведеться воювати "пiд Бендер'ю". 4. Нар.: Швидко казка кажеться, та не швидко дiло робиться (Номис. - С. 108). 5. Ся Кумською земелька звалась - в античнi часи Куми - мiсто-держава на пiвденному узбережжi Апеннiнського пiвострова. Найдавнiша грецька колонiя в Iталi©. 7. Зо всiми миттю побратались, Посватались i покумались - названi види суспiльно-побутових зв'язкiв, на яких трималася давня громада. Перелiк по низхiднiй, за значенням. Побратимство - вища форма товариського ╨днання - було поширеним у козацькому середовищi (Низ i Еврiал у п'ятiй частинi "Ене©ди", побратими Назар i Гнат у п'╨сi "Назар Стодоля" Т. Шевченка тощо). Сватами називалися не тiльки рiднi нареченого - наречено©, чоловiка - жiнки, а всi, хто вступав у якусь обопiльну угоду, купiвлю-продаж та iн. Куми - хрещений батько по вiдношенню до батькiв хрещеника i до хрещено© матерi, батько дитини по вiдношенню до хрещеного батька, хрещено© матерi. 8. Досвiтки, вечорницi - вечiрнi зiбрання молодi восени та взимку, на яких у буденнi днi поряд з розвагами виконувалася певна робота (звичайно прядiння, вишивання), а в свята влаштовувалися гуляння. Iнколи збиралися тiльки на вечiр, а спати розходилися по домiвках, а iнколи тут же в обранiй i пiдготовленiй для цього хатi дiвчата гуртом лягали спати, а на свiтаннi вставали, готували з принесеного снiданок i продовжували сво© заняття. Певне, звiдси i слова-синонiми: вечорницi-досвiтки. 9. В нiска (носа) - гра в карти. Кiлькiсть гравцiв не обмежена. Здають по три карти. Гравець злiва вiд того, хто зда╨ карти, почина╨ ходити, говорячи партнеровi: "Iду пiд тебе носа". В пари - див. коментар: I, 37. В лави - гра в карти. Микола Гоголь у сво╨му словничку до "Ене©ди" так поясню╨ цю гру: "...У лави грають звичайно ушiстьох. Сiдають за стiл три проти трьох, здають карту i кожен гра╨ з тим, що сидить навпроти, не втручаючись у загальну гру. Старша карта бере, i кiлькiсть таких взяток означа╨ виграш; на чи©й з двох сторiн ©х бiльше, тi виграють, а сторона, що виграла, да╨ тiй, що програла, стiльки ударiв джгутом, наскiльки перевищено набранi взятки" (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - М., 1952. - Т. 9. - С. 511). У помфиля - карточна гра, у якiй старша карта - жировий валет. Вiзок - див. коментар: I, 37. В кепа - карточна гра в дурня. В сiм листiв - тобто "в сiм карт" (у старi часи карти називали ще "листами"). 11. Нар.: Хата на курячiй нiжцi (Номис. - С. 201). 12. Жовна - набряк залоз на ши©. 15. Сiвiлла - у стародавнiх грекiв i римлян - iм'я жiнок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба), пророкували звичайно в станi екстазу, як це подано в бурлескно-зниженому тонi далi, у 18 - 19-й строфах третьо© частини "Ене©ди". У Стародавньому Римi найбiльш вiдомою була Кумська Сiвiлла (iз Кум). У сценi першо© зустрiчi з Ене╨м Сiвiлла надiлена рисами баби-яги, як вона поста╨ в укра©нськiй народнiй демонологi©. Далi - виступа╨ в образi звичайно© в тi часи баби-ворожки i шептухи. За вiком Сiвiлла доводиться бабою, а то й прабабою Iвановi Котляревському. Дiвувала "при шведчинi", яка припада╨ на 1708 - 1709 роки. Отже, "татарва набiгала" пiзнiше, десь у 20-х, а то й на початку 30-х рокiв. Сучасний iсторик О. М. Апанович пише: "Наприкiнцi XVII i в першiй половинi XVIII ст. вглиб укра©нсько© територi© татари, як правило, пробиратися вже не могли. На Лiвобережнiй Укра©нi в першу чергу терпiли вiд них Полтавський та Миргородський прикордоннi полки, на Слобiдськiй - Бахмут i Тор" (Апанович О. М. Збройнi сили Укра©ни першо© половини XVIII ст. - К., 1969. - С. 127). Вважають, що згадана Сiвiллою "перша сарана" - це особливо спустошливi нальоти сарани на пiвденнi укра©нськi степи у 1748 - 1749 роках. На боротьбу з нею були кинутi всi козацькi полки. Коли ж був трус, як iзгадаю - одинадцятитомним "Словником укра©нсько© мови" слово "трус" зафiксоване як у значеннi: "метушня, сум'яття, тривога", так i в значеннi: "Ретельний огляд офiцiйними особами кого-, чого-небудь для виявлення прихованого, недозволеного або вкраденого; обшук". Змiст коментовано© строфи пiдказу╨, що це слово вжите саме в останньому значеннi. Тут йдеться про якусь масштабну акцiю, яка залишила по собi дуже недобру пам'ять у народi. Очевидно, автор поеми ма╨ на увазi так званий Генеральний опис Лiвобережно© Укра©ни 1765 - 1769 рокiв, проведений тодiшнiм царським намiсником Рум'янцевим-Задунайським з метою пiдвищення податкiв i остаточного покрiпачення селянства, лiквiдацi© залишкiв полiтично© автономi© Укра©ни. I хронологiчно слово "трус" - на сво╨му мiсцi в розповiдi Сiвiлли. Сiвiлла чи не ╨диний з усiх неепiзодичних персонажiв "Ене©ди" - звичайна селянка. Крiм самохарактеристики, мови, про це говорить ©© одяг, поведiнка, манери. На нiй плахта з дерги (див. коментар: III, 51). Одержавши вiд Енея плату, Сiвiлла сховала "грошики в калитку, пiднявши пелену i свитку" (IV, 4). М. Сумцов у статтi "Побутова старовина в "Ене©дi" (1905) зазначав, що селянки "так i тепер мiсцями зберiгають грошi". Це можна сказати i про пiзнiшi часи. 16. Сiвiлла, як знахарка i шептуха, перелiчу╨ хвороби i напастi, якi може вiдiгнати магiчною силою вiдомих ©й замовлянь. Тiльки "на звiздах" укра©нськi ворожки, наскiльки вiдомо, не гадали. Цим займалися вiщуни i ворожки у багатьох iнших народiв, у тому числi стародавнiх Грецi© та Риму. Першою серед бiд, з якими вдаються до ворожки, названа трясця, тобто пропасниця. Та пiд трясцею розумiли не тiльки пропасницю, а й iншi хвороби, що супроводжувалися високою температурою, лихоманкою. У вiдомих народних замовляннях минулого названо близько двох десяткiв видiв трясцi. Заушниця - нарив за вухом. Волос - нарив на пальцi руки. Уроки - урок. або пристрiт - немiч вiд лихого ока, тобто погляду поганого чоловiка, чи взагалi погляду в недобру годину (рос. сглаз). Вiра в магiчну силу людських очей вiдома з давнiх-давен, знайшла вираз у бiблi©, iнших письмових пам'ятках минулого. Переполохи виливати - тобто знiмати психiчну травму кимось або чимось перелякано© людини. Ось один з народних способiв виливання переполоху, записаний етнографами сто рокiв тому: "Знахарка налива╨ в миску небагато води, окремо розтоплю╨ вiск i лл╨ його у воду, тримаючи миску над головою хворого. При цьому шепче: "Господи, поможи менi поворожити, переполох виливати хрещеному, нарожденому i найдений i напитаний, подуманий, погаданий, од всяко© звiрини" (К. с. - 1885. - Кн. 12. - С. 737). Такий спосiб застосовують, коли вважають, що людина налякана якоюсь твариною. По формi застиглого у водi воску знахарка вгаду╨, що злякало хворого. Переполох вважа╨ться вилитим, певне, разом з водою. Гадюк умiю замовляти - окремi знахарi нiбито вмiли скликати i замовляти змiй, могли сво©ми заклинаннями врятувати людину, яку вкусила змiя. На давнiх картинках знахаря iнколи малювали в оточеннi змiй. 17. Каплиця - культова споруда у християн, призначена для вiдправ i молитов. Становить собою невелику церкву без вiвтаря, iнколи - простий стовп з iконою. Тут - бурлескне змiшування, ототожнення християнсько© каплицi з язичницьким храмом. Там Фебовi ти поклонись - Феб (ясний) - друге iм'я Аполлона. Бога сонця, бога-провидця, сина Зевса, брата-близнюка богинi Артемiди. Культ Аполлона - один з найдавнiших i найпоширенiших у Грецi© та Римi. Покровитель мистецтва i муз, бог лiкування. Жерцi храмiв Аполлона були вiщунами-провидцями. В ролi такого жерця виступа╨ Сiвiлла, "ясного Феба попадя". 18. Сивиллу тут замордовало - в бурлескно-зниженому стилi зображено вiщування Сiвiлли в станi пророчого екстазу. 24. Орфей - знаменитий спiвець, син Аполлона. Еней згаду╨ одну з легенд про Орфея. Коли померла його кохана дружина Еврiдiка, Орфей спустився у пiдземне царство Плутона, щоб повернути ©© на землю. Його спiв i гра на арфi так зачарували владик пiдземного царства, що вони дозволили Еврiдiцi повернутися до живих, з тi╨ю одначе умовою, щоб Орфей дорогою жодного разу не оглянувся на не©. Орфей не витримав, оглянувся i втратив Еврiдiку навiки. Геркулес, Геракл - в античнiй мiфологi© улюблений народний герой. Звiльняючи людей вiд рiзних бiд i страховищ, здiйснив дванадцять легендарних подвигiв. Один з них - виведення силомiць з пiдземного царства страшного триголового пса Цербера, що стерiг вхiд до пекла, нiкого не випускаючи звiдти. У сво©й травестi© Котляревський уподiбню╨ Геракла до героя укра©нсько© народно© легенди Марка Проклятого, одначе не називаючи останнього. Марко Проклятий (або Пекельний) теж спустився у пекло, "всiх чортяк порозганяв" i визволив звiдти козакiв-запорожцiв. Легенда про Марка Пекельного, - укра©нський народний варiант сюжету про великого грiшника, а разом з тим i варiант апокрифiчного оповiдання "Про збурення пекла", - у другiй половинi XVII ст. зазнала вiршовано© обробки (див.: Укра©нська лiтература 18 ст./ Упоряд. О. В. Мишанич. - К., 1983. - С. 185 - 192). Охвота - старовинний верхнiй жiночий одяг (див. також коментар: III, 93; VI, 20). 25. Тобi там буде не до чмиги - тут у значеннi: буде погано, скрутно. До шмиги - до речi, доладу, гаразд. Чмига, шмига - рiвно вистругана дощечка, яка служить нiвелiром при набиваннi жорна у млинi. Як пiднесуть iз отцом фиги - тобто завдадуть велико© непри╨мностi, залишать у дурнях. Фiга - плiд фiгового дерева, iнжир. Дорогi, привознi ласощi; сушенi фiги - один з предметiв чумацького промислу до Криму. Лунь - хижий птах родини яструбових, зараз зустрiча╨ться рiдко, хоч водиться на Укра©нi майже повсюдно. Нар.: "Щоб тебе лунь вхопила!" (Номис. - С. 73). 26. Менi дай зараз за роботу - Сiвiлла уже вдруге нагаду╨ про плату (вперше: "...i менi що перекинь" - III, 17), заздалегiдь хоче вирвати плату за послугу, хоч добре зна╨ звичай: наперед не платять. Еней пропуска╨ повз вуха домагання скупо© баби-яги, i та, нiскiльки не образившись (торг ╨ торг), продовжу╨ давати сво© настанови, а потiм веде до пекла. Плату вона одержить уже пiсля повернення з пекла. Мусовать - мiркувати, зважувати. 27. В лiсу великому, густому, Непроходимому, пустому - у книзi мовознавця А. Непокупного це мiсце коменту╨ться так: "Тут увага мимоволi спиня╨ться на словi пустий, яке контрасту╨ зi сво©ми попередниками - густий, непроходимий (порiвняймо прислiв'я де густо, де пусто}, хоча воно й сто©ть в одному ряду з ними як однорiдне. Проте враження несумiсностi склада╨ться лише в нашого сучасника. Що ж до укра©нського читача кiнця XVIII ст., якому була адресована "Ене©да", то без сумнiву прикметник пустий у поданому контекстi вiн недвозначно сприймав як синонiм дикого. Саме вiд слова пустий, дикий i утворилася назва, якщо скористатися виразом Котляревського, лiсу великого, густого, нелроходимого - пуща" (Непокупний А. П. Балтiйськi родичi слов'ян. - К., 1979. - С. 99; див. також коментар: III, 132 - "Ходили в пiвнiч по пусткам"). 28. Згiдно з античними мiфами, той, хто хоче повернутися назад з пiдземного царства Плутона, мусить мати при собi золоту гiлку з чарiвного дерева - символ життя. Взагалi золота гiлка в легендах.багатьох народiв - чудодiйний талiсман, який вiдкрива╨ дорогу в недоступнi мiсця або до скарбiв. I. Котляревський переосмислю╨ цей мiф у дусi укра©нсько© народно© творчостi, легенд, пов'язаних з прадавнiм, ще доби язичества, святом Iвана Купала. Раз на рiк, рiв но опiвночi в Купальську нiч (з 23 на 24 червня за ст. ст.) десь у глухому, дикому лiсi зацвiта╨ папороть. Хто зiрве чудесну квiтку папоротi, той опану╨ та╨мничими силами, матиме змогу здiйснити сво© бажання, добуде закопанi скарби i т. iн. Зiрвати квiтку папоротi дуже нелегко не тiльки тому, що вона рiдко трапля╨ться, а й тому, що ©© стережуть злi духи, нечиста сила. Iнколи, щоб добути цю квiтку, входять у спiлку з нечистою силою. У наступних 29 - 33-й строфах поеми Еней у пошуках i добуваннi золото© гiлки зустрiча╨ такi ж перешкоди, як i геро© народних казок та легенд у походах за квiткою папоротi. Народнi купальськi легенди використав i шанувальник "Ене©ди" росiйський письменник М. Гоголь у повiстi "Нiч пiд Iвана Купала". 34. Бичня - обора, загорода для волiв. 35. Година балагурна - слушна година. Закамешились - забiгалися, заклопоталися. 36. Почина╨ться прийняте у стародавнiх грекiв та римлян гадання на кишках i тельбухах забитих у жертву богам тварин. У нашого народу такий звичай не зафiксований. Тут, як i в багатьох iнших мiсцях, бурлескне по╨днання античностi з сучасною I. Котляревському укра©нською дiйснiстю служить щедрим джерелом комiчного. Православнi попи i дяки в ролi язичницьких жерцiв! Треба пригадати, що християнська церква не велить особам духовного сану не те що вбивати (хай i тварин), а навiть носити зброю. Про рiдкiснi iсторичнi винятки не говоримо. Наприклад, благословення православною церквою збройно© боротьби проти татарського iга напередоднi Куликовсько© битви 1380 р. Нагада╨мо по╨динок перед битвою ченця Пересв╨та з татарином Челубе╨м (В "Ене©дi": "Чернець Мамая як побив"; IV, 40) та iн. 38. Прасунок (фрасунок.) - скорбота, незгода. Прасунок лихий - зла немiч (К.). 40. Шкаповi чоботи - тобто чоботи, пошитi з кiнсько© шкiри. 41. Не галiте - не поспiшайте. Галити - квапити, гнати притьмом (див. також: "На бой дивитись всяк галивсь" - VI, 125). 44. Сон - це брат смертi. Тому бiля самого входу в пiдземне царство Плутона (царство мертвих) перебувають Дрiмота i Зiвота. Подiбнi уявлення живуть в укра©нськiй народнiй демонологi©. Так, у "Лiсовiй пiснi" Лесi Укра©нки "Той, що в скалi сидить", хоче забрати вбиту зрадою коханого лiсову русалку Мавку в царство "тьми й спокою", "в далекий край, незнаний край, де тихi, темнi води спокiйно сплять, як мертвi, тьмянi очi..." (Укра©нка Леся. Зiбр. творiв: У 12 т. - К., 1976. - Т. 5. - С. 269). Тiмаха - тямковитий, кмiтливий, спритний, молодецький. Сам I. Котляревський у словнику-поясненнi до "Бне©ди" подав росiйський вiдповiдник - "повеса". 45. Артикул - тут у значеннi: прийом з рушницею. Чума - недарма ця хвороба сто©ть першою у караулi, який вишикувався за спиною смертi. Найстрашнiше людське лихо в давнi часи. Перiодичнi пандемi© чуми забирали бiльше жертв, нiж вiйни. Правда, iнколи чумою називали iншi епiдемi© та пандемi©, якi спричиняли велику смертнiсть. У XIV ст. пандемiя чуми, яку вважають найбiльшою в iсторi© ╙вропи (так звана "чорна смерть"), за кiлька рокiв забрала кожного четвертого жителя континенту (близько 25 мiльйонiв). Залишалася вона грiзним бичем людства i у XVIII та XIX столiттях. На Укра©нi особливо пам'ятною, чи не найбiльш спустошливою за все XVIII ст. була люта морова пошесть 1738 - 1740 рокiв, яка надовго лишилася в народнiй пам'ятi. Чумою нерiдко супроводжувалися численнi вiйни з Туреччиною. Фразеологiзм "бендерська чума" до цього часу живе в нашiй мовi (див. коментар: III, 3). Харцизство - розбiй, грабiж. Теж дуже дошкульне i поширене лихо, особливо в часи во╨н i розрух. Паршi - заразне захворювання шкiри. На уражених дiлянках шкiри випада╨ волосся. Холера - одна з грiзних епiдемiчних хвороб. 46. Це сiмейна строфа. Тут названi члени патрiархально© сiм'©, ближчi i дальшi родичi, якi могли чинити зло, порушувати заповiдi сiмейного життя. Свояк - брат дружини. Шурин - тут у значеннi: брат чоловiка. Зовиця - сестра чоловiка. Ятровка - дружина чоловiкового брата. Сучасного читача може здивувати, що в ряду "злих" родичiв не згадана теща. Тут треба нагадати, що йдеться про старосвiтську патрiархальну сiм'ю з ©© укладом, коли жiнка йшла в сiм'ю чоловiка i родичi з боку жiнки не втручалися у ©© сiмейне життя. Бiльшiсть "злих" подано тут з позицi© невiстки, жiнки-дружини, хоч вона й сама фiгуру╨ в цьому ряду, навiть вiдкрива╨ його. У давнiх народних пiснях теща нiде не фiгуру╨ у негативному планi, до не© тiльки шле сво© плачi-жалi безправна i зневажена чоловiконою родиною дочка. "Зла теща" з'явля╨ться тiльки iз занепадом патрiархального укладу та емансипацi╨ю жiнки в родинному i громадському життi. 47. Представлений тодiшнiй нижчий i середнiй нолiцейсько-судовий апарат. Вiд найнижчо© ланки до вищих - повiтового та мiського масштабу. Каламар - чорнильниця. Д╨сигський - найнижчий щабель в полiцейсько-судовiй i╨рархi©. Звичайний селянин, вибраний громадою i схвалений начальством для виконання полiцейських обов'язкiв на сво╨му кутку. Часом несе сторожову службу, бере участь у збираннi податкiв, взагалi ╨ помiчником сiльського старости. Посада десяцького на Укра©нi з'явилася iз введенням губернського адмiнiстративно-територiального подiлу у 1782 р. i проiснувала аж до Жовтнево© революцi©. Нар.: Доти чоловiк добрий, доки його десятником не нарядили (Номис. - С. 21). Соцький - нижчий полiцейський служитель на селi; виконував тi ж функцi©, що й десяцький. Над десяцькими i соцькими, якi ╨ зрештою частиною трудящого люду, стоять "начальники, п'явки людськi©", канцелярська братiя, вiдома в народi пiд одним збiрним iменем "писарi". Iсправники все ваканцьовi - посада iсправника (справника) введена за царювання Катерини II. Справник здiйснював вищу полiцейську владу в повiтi. "Ваканцьовий - зайвий" (К.) Мабуть, це претендент на посаду справника, вакансiю. Рiч у тiм, що справника, так само як i предводителя дворянства (маршалка), на перших порах обирали з-помiж себе дворяни. Можливо, той, хто надiявся бути обраним на посаду справника, стажувався (вживаючи сучасний термiн) на цiй або iнших посадах полiцейсько-судового вiдомства. Пiзнiше справника стали призначати без виборiв на мiсцях губернськi властi. Стряпчий - помiчник прокурора, iнколи в його вiдсутностi виконував прокурорськi обов'язки. Взагалi знавець i тлумач законiв. Повiренi - юристи, якi вели чиюсь справу в судi за довiренiстю клi╨нта. Секретар - особа, яка вiдала канцелярi╨ю суду. Як знавець законiв i юридичних процедур, секретар брав участь у слiдствi та судовому процесi. 49. Моргух, мандрьох, ярижниць. п'яниць - грiшнi жiнки, перелiченi залежно вiд мiри падiння, чим далi - тим бiльш пропащi (див, також коментар: III, 86). З пiдрiзаними пеленами. Стояли хльорки наголо - хльорка - жiнка легко© поведiнки (див. також коментар: III, 86). За давнiм звича╨м, виявленiй розпутницi обрiзали косу, пiдрiзали пелену i в такому виглядi водили по селу чи мiсту. 50. Дiти гуртовi - тобто позашлюбнi дiти, незаконнонародженi. Тут у значеннi: дiти, яких матерi-грiшницi погубили зразу пiсля народження. 51. Охляп - без сiдла. Дерга - плахта з товсто© i грубо© вовняно© тканини чорного кольору, яку носили старi жiнки. 52. Баскаличитися - опиратися, противитися, артачитись. Стiкс - за античною мiфологi╨ю, рiчка в пiдземному царствi. 53. Цера - обличчя (К.); колiр обличчя. Ковтуни - зваляне в боруб'яхи волосся на головi. Франко це слово поясню╨ так: "Ковтун. Мова про довге волосся, що нечесане збива╨ться в ковтун" (Франко. Приповiдки. - Т. 3. - С. 459). Повстка - повсть - виготовлений iз вовни способом валяння цупкий матерiал. Скомшитися - збитися в грудку. 55. З крючком весельцем погрiбався - весло, на протилежнiй, тильнiй сторонi якого ╨ крючок. 56. Красний торг - торг, багатий товарами. Миряни - всi люди, якi не мають духовного звання i не належать до духовного сану. 57. Каюк - невеликий човен-плоскодонка з двома веслами. 58. Кагал - ╨врейська громада, тут у значеннi: зборище, галаслива юрба. 61. Оскiлками дивитись - дивитися вороже, неприязно. 62. Гирявi - у значеннi: миршавi, злиденнi, нужденнi, 66. Пiвалтина - монета в пiвтори копiйки. Уже в часи I. Котляревського старовинна, востанн╨ чеканилась при Катеринi I (роки царювання 1725 - 1727). Назва грошово© одиницi походить вiд татарського алти - шiсть. Гони - дуже давня мiра вiдстанi, в рiзнi часи в рiзних мiсцевостях ©© числове значення не було сталим. Означала довжину вiд 60 до 120 сажнiв (сажень - 2,134 метра). У бур'янi бровко муругий - триголовий пес Цербер, який охороняв вхiд до пiдземного царства. Муругий - сiро© мастi зi смугами темнiшого кольору. 70. Син свого часу, I. Котляревський у перiод написання перших трьох частин "Ене©ди" обстоював гуманне ставлення до крiпакiв, але не засуджував крiпацтво в цiлому як систему. Звичайно, не треба забувати й того, що публiчне засудження крiпацтва каралося законом. В урядових актах крiпаки - тiльки "пiдданi", власнiсть помiщикiв, а не рiвноправнi громадяни держави. Крiпацтво, як у центрi Росi©, так i на ©© околицях, переживало апогей, хоча разом з тим уже втрачало свою iсторично-економiчну доцiльнiсть. 71. Мужчир - тут у значеннi: ступка (див. також коментар: IV, 54). 72. "Чим тiло грiшило, тим прийма╨ муки за грiх" - ця сентенцiя лежить в основi давнiх народних уявлень про пекельнi муки. 73. Хльору дать - дати чосу (К.), нагонку; всипати. Цехмiстер - старшина цеху. Цехами звалися в мiстах об'╨днання ремiсникiв однi╨© або кiлькох близьких спецiальностей. Ратман (нiм. Каiтапп) - радник; член мiського магiстрату, ратушi. Бургомiстр (нiм. Вurgermeiister) - мiський голова. В часи Котляревського так звали старших членiв мiсько© ради. У старi часи в мiському життi цехи вiдiгравали першорядну роль, тому перелiк мiських урядовцiв вiдкривають цехмiстри. Син канцеляриста мiського магiстрату, I. Котляревський двадцятирiчним юнаком сам починав службу в канцелярi© i прекрасно знав "чиновну братiю". Недарма через кiлька рокiв вiн залишив губернську канцелярiю в Полтавi заради дуже нелегкого хлiба домашнього вчителя в помiщицьких родинах. Досить сказати, що в тi часи помiщик мiг записати неiмущого вчителя сво©х дiтей у крiпаки. Можливо, саме це було причиною, чи однi╨ю з причин, що Котляревський через три роки залишив учителювання i поступив на вiйськову службу. В усякому разi чиновникам у пеклi вiдведено друге мiсце - по табелю, так би мовити, суспiльних грiхiв - пiсля панiв, "що людям льготи не давали". Третiми в цiй i╨рархi© побачимо осiб духовного сану вкупi з "розумними филозопами", до яких письменник теж немилосердний. 74. I всi розумнi филозопи - тут цiлком природне для давнiх часiв по╨днання вчених i осiб духовного звання - поняття зливалися. Далi в строфi переплетенi грiхи духовенства супроти доброчесностi i "грiхи" вчених супроти традицiйних уявлень про свiт. Крутопопи - перекручене на комiчний лад протопопи (вiд грецького "протопапас" - старший батько) - старший духовний сан у православнiй церквi. Дане слово вийшло з ужитку ще на початку XIX ст., коли осiб у такому званнi стали звати протоi╨реями. Та знали церков щоб одну - вираз треба розумiти не в тому значеннi, що особи духовного сану не повиннi займатися грiховними земними справами, а лише пильнувати церковнi дiла. Тут маються на увазi священнослужителi, якi вiдходили вiд православно© церкви до католицько©. Укра©на, в першу чергу Правобережна, протягом столiть служила ареною конфронтацi© православ'я i католицизму. Ксьондзи до баб щоб не iржали - спочатку в I. Котляревського було "ченцi", потiм замiнено на "ксьондзи". Вжитий письменником вираз широко побутував у народнiй творчостi, в численних анекдотах, примовках, оповiдках про грiховнi дiла ченцiв i попiв. Так, у поемi М. Некрасова "Кому на Русi жити добре" священик, зустрiвшись iз мужиками i завiвши розмову про ©хн╨ зневажливе ставлення до духовенства, найперше дорiка╨, що вони обзивають попiв "породою жереб'ячою", складають "солонi приказки, Бридкi казки та спiванки I всяку там хулу" (Некрасов М. О. Кому на Русi жити добре. - К., 1955. - С. 16). Для ксьондзiв католицько© церкви обов'язкова безшлюбнiсть - целiбат. У православнiй церквi целiбату дотриму╨ться лише чорне духовенство (ченцi) та вищi представники бiлого духовенства. Рядовий православний священик мiг одружуватися, але в разi смертi дружини вдруге одружуватися не мав права. 75. Приданки - весiльнi гостi з боку молодо©, супроводжують ©© в господу молодого. В приданки беруть молодиць з сусiдiв i рiдних молодо©. Вiдома народна приказка: "Коня в позику не давай, а жiнку в приданки не пускай". ╞© зустрiча╨мо серед iнших укра©нських народних приказок, записаних I. Котляревським i переданих росiйському фольклористовi I. Сн╨гiрьову для включення до збiрки "Русские в своих пословицах" (1831). 76. Найважливiша заповiдь патрiархально© народно© моралi: батьком ╨ повну владу над сином, але й повнiстю вiдповiда╨ за нього. Ця заповiдь знайшла вияв у народному прислiв'©, яке зустрiча╨ться далi в "Ене©дi": "Ледачий син - то батькiв грiх" (V, 35). 78. Це "ярмаркова" строфа. Доба феодалiзму : - доба стiйких соцiальних перегородок, жорстко© градацi© мiж соцiальними верствами та всерединi них. Ма╨мо непоодинокi приклади того, як це вiдбилося в "Ене©дi". Один з них - перед нами. В пеклi, як i в земному життi, торговий люд розмiщений по низхiднiй