Ём пропону╨ ©м чи вЁдвезти на батькЁвщину, чи пЁти до нього на
корабель...
Так що ж тут страшного? ВЁн же добрий Ё щедрий невимовно! Я ж знаю,
скЁльки динарЁв кошту╨ сильний раб чорний, зЁндж! ВЁд нашого базару якраз
неподалЁк невЁльничий базар!
Не перебивай, хлопче, вчися чемностЁ...
О шейх, вибач менЁ мою дурЁсть Ё невитриманЁсть! -- АлЁ схопив Ё
поцЁлував руку мандейцю.
Не треба й принижуватись. Так от слухай -- цей карлик за допомогою
сво©х колишнЁх рабЁв напада╨ в кра©нЁ зЁнджЁв на селища Ё захоплю╨ в рабство
чорних людей. А потЁм ©х прода╨ за великЁ грошЁ. ВЁн чорних рабЁв возить аж
у Китай! КапЁтан вЁн вправний, море зна╨ досконало, але душа його страшна.
ВЁн примусив одних чорних полювати на Ёнших чорних -- Ё все для свого
збагачення...
Там були, о шейх, вибачай за невитриманЁсть, люди з коричневою шкЁрою,
Ё лиця в них не схожЁ на широконосЁ, широкогубЁ лиця зЁнджЁв-африканцЁв.
О, то його найкращЁ во©ни! Це залишки одного пастушого племенЁ. В них у
саваннЁ була посуха, Ё вони почали кочувати у бЁльш вологЁ мЁсця. Але ©х там
зустрЁли з'╨днанЁ сили племен чорних. I в рЁшучЁй битвЁ розбили наголову.
Хто був полонений, але бЁльшЁсть загинула. НЁкому не вдалося втекти. ТодЁ
капЁтан викупив тих, хто ще лишився живий у неволЁ. Там вони страшно гинули.
НевЁдомо, правда, чому. Видно, просто вЁд неволЁ. А на суднЁ малого карлика
вони вже п'ять рокЁв плавають, Ё жоден не помер. Б'ються вони, як скаженЁ...
Але ©дять гидоту... навЁть свЁжу кров п'ють...
Вони кашу ©ли пшеничну з кров'ю... I тодЁ до мене пЁдЁйшов один
соглядатай Ё почав кричати, щоб я з ними не сЁдав до гурту, бо мене
покарають.
А що було потЁм?
А потЁм капЁтан вЁдпустив мене до оселЁ Абу Амара, щоб я забрав сво©
речЁ Ё стрЁли. I коли я сЁв до човна з робЁтниками Ё ми вЁдпливли вЁд
острова, виявилось, що то не робЁтники, а переодягненЁ стражЁ. Вони мене
скрутили, замотали рота Ё запхали в корзину.
Мене привезли до фортецЁ, там принесли в башту Ё поставили перед рудим
чоловЁком у зеленЁм каптанЁ, а на капцях у нього золотЁ кульки нашитЁ... I
ще там був страж-тюрок, той, що напився в домЁ АйшЁ. I ще був там негр-кат.
Почали вони мене мордувати...
АлЁ спинився, облизав пересохлЁ губи -- його почало лихоманити вЁд
згадки про тортури. Манде╨ць нЁчого не питав, не промовився жодним словом, а
уважно дивився на хлопця. ТЁльки налив з глека кислого верблюдячого молока в
чашу Ё подав хлопцевЁ.
АлЁ випив, вЁддихнувся Ё повЁв далЁ:
Вони мене почали мордувати, щоб я зЁзнався, чи я ходив посланцем музики
КадарЁ© до Бен Сахла, щоб продати йому перстень Ёз лалом. Той перстень, що
©й подарував Абу Амар, коли в домЁ АйшЁ була пиятика... МенЁ стало млосно
вЁд мордування, Ё, коли я валявся на пЁдлозЁ, той, у зеленЁм халатЁ, рудий,
говорив, що Бен Сахл послав комусь голуба Ёз малюнком персня з лалом. А
його, рудого, соколи взяли того голуба... Я прийшов до тями, Ё вони мене
знов мордували Ё питали, чи малював Бен Сахл малюнок на тонкому
самаркандському паперЁ...
I що ти ©м вЁдповЁв?
Я вЁдповЁв так, як воно ╨ -- що малюнок не Бен Сахла... ПотЁм за мене
взялися страж Ё кита╨ць Чжан. Той питав, а Чжан все менЁ пульс мацав Ё
казав, чи можна мене мордувати, чи нЁ. ПотЁм мене чимось Чжан напо©в, Ё мене
полишили в баштЁ нагорЁ. ТЁльки скЁльки там часу я лежав, не знаю... Абу
Амар говорив, що вЁн ©де на полювання на три днЁ... Власне, не вЁн говорив,
я не чув. А це менЁ сказала ДжарЁя, що чула, як вЁн говорив робЁтникам, що
ремонт робили в його помешканнЁ... Ну, коли я прокинувся, то мене почали
мордувати жаровнею... Ага, ще перед тим, як мене почали пекти жаровнею, Чжан
давав якесь пЁйло, бридке, вЁд нього аж язик задубЁв Ё губи здерев'янЁли, Ё
мастив якимось мастилом рани пЁд нЁгтями. Те мастило добере -- спочатку
заболЁло, а тодЁ стало аж гаряче Ё всякий бЁль вЁдЁйшов, тЁльки сильно
свербЁло... Розпалили вони жаровню Ё поставили менЁ на живЁт. ТЁльки вони
дурнЁ -- треба було б ©м кЁзяками палити, а вони поклали фЁнЁковЁ кЁсточки.
Жар дуже сильний, Ё людина вЁд того болю зразу млЁ╨. Я й зомлЁв Ё нЁчого ©м
не встиг вЁдповЁсти, навЁть якби й хотЁв... А потЁм страж мене повЁв у
здоровенну башту, Ё на днЁ там здоровенна дЁрка. ВЁн сказав, що скине мене
туди, якщо я не признаюсь, як усе було насправдЁ. Я був змучений, бЁльше не
мЁг боротись Ё розповЁв йому, як пЁрнав у каналЁ бЁля будинку АйшЁ Ё знайшов
на днЁ перстень з лалом. Я вЁддав перстень КадарЁ©. Я думав, що вона менЁ за
нього дасть грошЁ, а вона тЁльки обняла й поцЁлувала, а... Ну а потЁм я
злякався, що Абу Амар мене приб'╨ за те, що я розповЁв катам про лал, а йому
нЁчого не сказав, хоч я його слуга. Я хотЁв поплисти на Корабельний острЁв,
та страж покликав човняра Ё наказав йому вЁдвезти мене до будинку АйшЁ. Але
це був перевдягнений мЁський страж. Я його добре запам'ятав з того вечора,
коли з Айшою ©здив у Дар-ель-Кихаб наймати музик Ё дЁвок для Абу Амара. ВЁн
забрав у мене торбу з динарами -- це менЁ страж дав, щоб я не базЁкав про
все. ПотЁм вЁн хотЁв мене забити. Тому я стрибнув у воду Ё поплив.
ВЁн тебе не наздогнав на човнЁ?!!
Коли я стрибнув, то використав течЁю Ё видерся на хЁдник... Ну а далЁ я
перебЁгав з кварталу в квартал, перепливав через вузенькЁ канали, поки не
дЁстався до складЁв деревини. Навпроти дому АйшЁ. Тут вЁн мене загнав нагору
на штаби стовбурЁв, Ё я згори на нього
скинув болонок. Забив йому ногу. Поки вЁн шкандибав до човна, я
переплив канал Ё опинився в домЁ АйшЁ. Коли я зачиняв дверЁ, вЁн кинув ножа
Ё колодкою вдарив мене по тЁменЁ. Але нЁж у мене! --АлЁ висмикнув ножа з-за
пояса Ё покрутив у повЁтрЁ. Синювате лезо тьмяно зблиснуло.
Манде╨ць пильно дивився на АлЁ, терпляче чекаючи продовження розповЁдЁ.
Коли я забЁг до будинку, то хотЁв пЁти зразу до Абу Амара Ё все йому
розповЁсти. Але я почув у нього в кЁмнатЁ страшний галас, музику, пЁснЁ. Там
знову була веремЁя. Тому я став прислухатись Ё почув, що Абу Амар вЁдсила╨
геть ДжарЁю Ё каже ©й, що мене, значить (вЁн сказав "мураху" -- тобто я
такий мЁзерний, як мураха!), вже скоро вЁдпустять Ё я скоро тут буду... ТодЁ
я остаточно вирЁшив тЁкати. Взяв свЁй старий одяг, стрЁли Ё хотЁв вийти
через боковий вихЁд Ёз садиби. Там на мене засЁв фальшивий куфаджЁ. I я
метнув з лЁктЁв десяти стрЁлу в нього. Певно, попав у носа або в око. Бо вЁн
гепнувся в човна Ё дико стогнав. Ну, а я
поплив з другого каналу, о шейх, до тебе!..
Хто зна╨, що ти був у садибЁ АйшЁ, крЁм цього перевдягненого вбивцЁ?
Ще зна╨ ДжарЁя... А бЁльше нЁхто! Я ©й набрехав, що маю зустрЁти гостя
Абу Амара. I ще наказав ©й випрати мою хустку для шапочки, бо тЁ шакали
вимочили ©© в сечЁ Ё вдягли на мене!.. О шейх! Як попередити Бен Сахла, що
йому загрожу╨ небезпека вЁд того рудобородого?! ВЁн так хотЁв взнати, що
написано на зворотЁ малюнка. ВЁн, рудий, казав, що коли б вЁн взнав, що там
написано, кому написано, Ё хто намалював перстень, то Бен Сахл був би в його
пазурах! I нЁколи б не видерся!.. Скажи, о шейх, порадь менЁ, як менЁ
попередити про небезпеку Бен Сахла?
Заспокойся, хлопче! Бен Сахл уже попереджений. Йому вже допомогли.
Вчора до нього приходив кита╨ць Чжан. Тепер менЁ вЁдомо, для чого вЁн
приходив. Тепер поясню тобЁ ось що -- ти зробив малюнок персня з лалом, а
Бен Сахл на зворотЁ написав листа сво╨му братовЁ у МЁср. I написано його
коптською мовою. Яко© тут, у БасрЁ, нЁхто Ёз грамотЁ©в Ё не чув. Я тЁльки
дивуюсь волЁ Отверзагочого Браму Ё слЁпотЁ митника, це я про рудобородого,
що вони не зрозумЁли, що малював ти.
Я ©м сказав, що я неписьменний, Ё вони повЁрили.
I я тобЁ вЁрю! Ти не зна╨ш грамоти. Але дивна людська слЁпота Ё пиха --
вони не бачать у тобЁ здЁбностей, вони бачать у тобЁ лише мЁсце, на яке тебе
поставили доля Ё народження!.. Отак ©хня зарозумЁлЁсть Ё стала тво©м
порятунком.
О шейх! Ти все зна╨ш! Скажи менЁ -- чого митник ма╨ ненависть на Бен
Сахла? Тому, що той - Ёудей?
Головне - не Ёудейство Бен Сахла. А його мЁльйони!
А скЁльки це? Я багато рокЁв чую, але не уявляю собЁ. Поясни...
Це тисяча тисяч... Ти колись бачив тисячу чогось?
НЁ, не бачив!
А сотню?
Сотню бачив. Бачив одного разу, як сотню я╨ць купували слуги купця
Харуфа, Ё бачив, як сотню дирхемЁв боргу вЁддавав один купець другому.
Ну так мЁльйон -- то сотня сотень сотень.
Ва!!! -- АлЁ аж вдарив себе по губах.-- Так то Ёз заздростЁ до його
мЁльйонЁв начальник митницЁ ненавидить Бен Сахла?!
Тут, бач ЁсторЁя дуже проста. Колись, давно-давно, ще юнаком, Бен Сахл
позичив у свого дядька сотню динарЁв Ё вЁдплив до ╡ндЁ©. Там вЁн займався
торгЁвлею Ё рЁзними грошовими справами. I нажив кЁлька мЁльйонЁв монет. ВЁн
повернувся в Басру Ё взяв собЁ за жЁнку вдову свого брата...
Ага! Значить, та красуня -- то не його донька,-- вихопився АлЁ.
Молодець, правильно мЁрку╨ш, але не перебивай! I от коли вЁн прибув,
заплатив податки Ё зробив сильникам подарунки, всЁ були задоволенЁ. ТЁльки
начальник порту Ё митницЁ чомусь образився. Чи замалий подарунок видався, чи
йому не так пЁднесли. ВЁн-бо справжнЁй АлЁд 4. I заповзявся вЁн
на Бен Сахла. Уважно придивлявся до всЁх його справ, а потЁм сповЁстив
халЁфа та емЁра, що Бен Сахл обдурю╨ казну Ё владу, прихову╨ прибутки, не
сплачу╨ податкЁв. НадЁслали з Багдада стражЁв з гвардЁ© халЁфа Ё катЁбЁв з
податкового дивану. Та Бен Сахла сповЁстили певнЁ люди про бЁду. I що вЁн
тодЁ робить? ВЁн розда╨ в борг сво© грошЁ купцям, мЁняйлам, навЁть
капЁтанам. Давав, наприклад, пЁвтори тисячЁ динарЁв, а розписку брав на
тисячу. Значить, боржник мав повернути йому не пЁвтори тисячЁ, а лише
тисячу! Збиток наче? Е нЁ! Бен Сахл все добре розрахував: Ё збитки при такЁй
напастЁ завжди будуть, та все ж за такЁ щедроти люди потЁм вЁддячать.
Звичайно, не всЁ. I найбЁльшЁ борговЁ розписки вЁн розЁслав з поштовими
голубами сво©м людям в Багдад, Мосул, ВасЁт та ще в рЁзнЁ мЁсця. Удома ж
лишив розписки на дрЁбнЁ суми. ЦЁлу скриню тих розписок. I ще кЁлька
розписок вЁд вельможних Ёз Багдада й Басри. Серед них були Ёмена Ё
вЁйськових, Ё катЁбЁв, Ё кадЁ. Коли багдадцЁ заарештували Бен Сахла, скриня
потрапила ©м у руки. ТодЁ його посадовили у в'язницю. Та зразу не вЁдправили
до Багдада. Почали розбиратись па мЁсцЁ. Все було б нЁчого. Та хтось Ёз
катЁбЁв здогадався стягнути з басрЁйцЁв грошЁ, що ©м дав у борг Бен Сахл. Що
тут почалось! Збурились купцЁ Ё ремЁсники! Бен Сахл добре розрахував --
"позичив" багато грошей рЁчнякам. А вони ж завжди були найбЁльшими айярами
5, Ё завжди в них були найгострЁшЁ рЁзаки в кулаках. Ну, з
ворохобниками емЁр швидко б управився за допомогою тюркЁв. Та от купцЁ
почали забирати свЁй крам зЁ складЁв, вантажити на кораблЁ Ё вЁдпливати в
Оман та в Хормуз. А басрЁйськЁ купцЁ позамикали лавки Ё нЁде й нЁчого не
продавали. ТодЁ емЁр прикликав до себе начальника митницЁ Ё сказав йому
сплатити великого хабаря халЁфовим слугам Ё випустити Бен Сахла. Начальник
митницЁ обурився, але емЁр у нас не дурень Ё сказав йому: "ВЁдпустимо Бен
Сахла -- повергнуться купцЁ й капЁтани. I настрижеш Ёз них вдесятеро вовни,
нЁж викуп за Бен Сахла!" Отак довелось рудобородому самому, за сво© динари
викупити Ёудея з узилища! ВсЁ думали, що пЁсля цього Бен Сахл або покине
Басру, або помститься митниковЁ. Але вЁн зробив зовсЁм незрозумЁле. Купив
собЁ чимало землЁ з пальмами, збудував чудову садибу Ё вЁдкрив винну лавку
просто в себе в домЁ. А за це заплатив чималЁ грошЁ. Коха╨ собЁ найкращЁ
троянди в халЁфатЁ, торгу╨ соками й винами Ё чита╨ книжки. Кажуть, вЁн
великий чародЁй -- зна╨ всю ©хню каббалу. Але я в це не вЁрю--не можна стати
чародЁ╨м, не знаючи зоряного неба. А зЁрки вЁн зна╨ погано...
Коли я прийшов до нього, вЁн читав якусь товсту книгу!
До речЁ -- ти зробив йому якусь надзвичайну послугу. ПереповЁв якусь
новину, звЁстку?
О шейх! Чому ти так говориш?
Тому, що Бен Сахл мЁняйлом був Ё мЁняйлом лишився, яку б вЁн личину не
прибрав! А мЁняйло власнЁй мамЁ задарма чашЁ води не подасть! Коли емЁр
захотЁв побачити троянду Бен Сахла, всЁ думали, що Бен Сахл зляка╨ться Ё
пустить його до сво╨© садиби. А вЁн наказав жЁнчинЁй доньцЁ зрЁзати найкращу
квЁтку Ё принести емЁровЁ! А тебе, сина смЁттяра базарного, вЁн проводить
через поко© до свого едему?!! За малюнок персня мЁняйло не показав би тобЁ
чудесно© квЁтки. Можна довЁдатись, що ти йому доброго зробив?
О шейх! Клянусь Отверзаючим Браму та Ём'ям пророка, що я поклявся Бен
Сахлу, що нЁколи Ё нЁкому не розкажу, клянусь Аллахом! -- що я йому показав,
Ё нЁколи бЁльше з ним не буду про це, показане, говорити, анЁ згадувати, анЁ
в гостЁ до нього приходити.
Те, що ти йому показав, ти лишив у нього?
НЁ, клянусь Аллахом! ВЁн не взяв, вЁн Ё хотЁв, Ё боявся... Але сильнЁше
боявся!
Мовчи Ё не пЁдтверджуй, бо ти поклявся мовчати, але я тобЁ скажу, щоб
ти знав,-- ти йому показав або лал емЁра Юсуфа 6, або синЁй
дЁамант. Про цЁ двЁ пота╨мнЁ коштовностЁ не затиха╨ поголос. Лал емЁра Юсуфа
з'явився нЁби в БасрЁ тодЁ, коли я був менший за тебе. Загинув оманський
капЁтан, який нЁби той лал привЁз до Басри. Були зарЁзанЁ два матроси з його
корабля в однЁм шинку. А потЁм отру©ли Ё пограбували шинкаря того, у шинку
якого зарЁзано матросЁв... А синЁй дЁамант належав батьковЁ КадарЁ©. I тим
каменем вЁн хотЁв вЁдкупитись вЁд сватання емЁра. Та емЁр персня не взяв. За
перснем дуже впадав Рустем. ВЁн же ши©т Ё хотЁв вЁдвезти перстень в Кербелю
на гробницю.
О шейх! А ти любиш коштовностЁ?
НЁ. Це, видно, в мене вЁд мо©х предкЁв - мандейцЁв. НЁяких прикрас не
повинен носити чоловЁк, нЁяких коштовностей, нЁякого срЁбла Ё золота, крЁм
грошей на потребу. Я ж цЁную тЁльки знання, науки Ё дружбу. Все Ёнше --
порох! I як не збирай докупи гаразди -- вЁтер часу розвЁ╨ все дощенту. I
нЁхто й нЁколи не скаже: було отут чи не було великого багатства.
О шейх! А який той лал емЁра Юсуфа?
ЗвЁздар посмЁхнувся до АлЁ Ё похитав головою.
Ще в часи слави Ё сильних халЁфЁв з Оману приплив до нашого мЁста емЁр
Юсуф. ВЁн хотЁв захопити Басру, та Аль-БарЁдЁ спалив увесь його флот. ТЁльки
сам емЁр Юсуф утЁк назад до Оману. А був у нього в скарбницЁ завжди Ёз собою
лал завбЁльшки з долоню. Кажуть, що той лал сво©м блиском просто слЁпив
людям очЁ... А тепер слухай мене, хлопче. Ти потрапив у погану компанЁю. Ти
багато зна╨ш, багато бачив, Ё кожен хоче перетягти тебе на свЁй бЁк, хоче в
тебе випитати та╨мницю. Чи знищити, щоб ти не видав та╨мницю. ТобЁ треба
тЁкати, бо зрештою-решт хтось Ёз тих, з ким ти зна╨шся, заб'╨ тебе. Я
поговорив з тобою -- Ё менЁ стало все вЁдомо, хоча ти й не порушив клятви.
Ти мовчи, мовчи, а я тобЁ скажу. Ти принЁс Бен СахловЁ синЁй дЁамант, але
вЁн побоявся в тебе його купити. ВЁн не дурень -- знав, що з часом тебе
прихоплять люди емЁра чи митника, Ё ти викажеш, кому ти продав синЁй
дЁамант. I тодЁ вони з ним розправляться, як з перекупником краденого.
Я не крав! -- заволав АлЁ.
Мовчи! Ти у великЁй небезпецЁ -- ось-ось тебе можуть вбити! Навчись
мовчати Ё не виказувати словами вЁдомЁ тобЁ справи. ТобЁ треба швидше тЁкати
з Басри. Але нЁхто з руббанЁв не наважу╨ться вийти в море. Я тебе вЁдвезу на
свЁй острЁвець з пальмами. Там ти побудеш, поки я домовлюся з якимось Ёз
знайомих капЁтанЁв. А потЁм ти попливеш до ╡ндЁ©. Через рокЁв п'ять
повернешся -- Ё я тебе вЁзьму в учнЁ. РанЁше не можна. Ти пЁдростеш,
змЁнЁться тво╨ лице, тебе нЁхто не впЁзна╨, Ё тодЁ я зможу тобЁ передати
хоча б маленьку часточку сво©х знань. Зараз спи. ПЁсля вранЁшньо© молитви
виберемося з мЁста.
ЗвЁздар поклав руку на голову хлопцевЁ. АлЁ зразу ж страшенно
захотЁлося спати. ВЁн Ё заснув, навЁть не до©вши фЁнЁкЁв, що ©х перед ним з
топленим маслом у чашЁ поставив хазя©н.
ЗвЁздар розбудив АлЁ пЁзно, коли вже давно вЁдзвучала вранЁшня молитва.
В кЁмнатЁ на пЁдлозЁ лежало кЁлька великих корзин.
Залазь он в ту корзину. В корзинЁ тебе принесли на тортури, а я тебе в
корзинЁ винесу на повну свободу. Але на волЁ бережись Ё пильнуй! Бо ти ще
малий Ё необачний. А в мене нема╨ часу тебе вчити мудростЁ, бо тобЁ треба
тЁкати з Басри.
О шейх! ТЁльки одне скажи менЁ -- як назива╨ться моя зЁрка Ё де вона
знаходиться на небЁ?
Поки що тобЁ не треба знати ©© ЁменЁ й мЁсця на небЁ. Знай, що вона ╨ Ё
весь час тебе охороня╨. Залазь!
АлЁ взяв сво© речЁ Ё заповз, рачкуючи, в корзину. Господар нахилився Ё
прихопив корзину з ним собЁ пЁд правицю. В лЁву руку вхопив порожню корзину
та й вийшов з кЁмнати.
КрЁзь щЁлини мЁж лозинами АлЁ побачив великого човна Ё в ньому двох
човнярЁв. МолодшЁ за лоцмана-звЁздаря, але подЁбнЁ до нього Ё рисами, Ё
одягом. "Певно, родичЁ, якщо не брати".
Спочатку господар кинув ©м порожню корзину, Ё старший з двох вловив ©©.
ПотЁм звЁздар розмахнувся корзиною з хлопцем Ё кинув ©© слЁдом за
першою.
АлЁ не встиг Ё зойкнути, як корзину вже тримав човняр Ё обережно ©©
поклав на дно, на купу пальмового листя. ПотЁм туди було кинуто ще кЁлька
корзин.
I човен поплив. Над головою АлЁ хтось спЁвав незнайомою мовою, хоча
всякЁ слова в нЁй були: схожЁ Ё на ЁудейськЁ, Ё на слова з говЁрок, якими
розмовляли в навколишнЁх селах Багдада.
Важко було лежати в корзинЁ зЁщулившись, але найважче було терпЁти
комаринЁ жала. Вони обпЁкали все тЁло хлопця. I за якийсь час вся шкЁра
горЁла вогнем, пекло ©© перцем вЁд комариних пухирЁв. АлЁ йорзав, терся
лицем Ё спиною об плетенЁ стЁни. Та нЁчого не допомагало. ТЁльки хтось
сердито стукнув по корзинЁ два рази, нЁби попереджуючи про небезпеку.
Через комаринЁ тортури АлЁ так Ё не змЁг зрозумЁти, скЁльки часу вони
пливли. Та що давно полишили Басру -- це напевно. Стало тихо, тобто не тихо,
а не було чутно вуличного ╢валту, особливо сильного у портовЁй БасрЁ.
Десь високо вгорЁ кричали чайки, гуркали голуби у кронах пальм Ё
безупинно шумЁли широким листям фЁнЁковЁ пальми. ПотЁм наче почувся рипучий
звук дерев'яного колеса Ё гуркотЁння важких млинових жорен 8.
ПотЁм Ё цЁ звуки занурились у одноманЁтне хлюпотЁння хвиль.
Човен з розгону вискочив на прибережну траву. АлЁ боляче притиснуло
лобом до вербових лозин. Корзину легко пЁдняв лоцман-звЁздар - АлЁ вже почав
розрЁзняти його руку. I так само, як у сво©й садибЁ в мЁстЁ, понЁс пЁд
пахвою по берегу. КрЁзь лозу АлЁ бачив лише зелень, зелень Ё зелень, та всю
освЁтлену дивним золотавим сонцем. ТЁнь впала зразу, Ё навколо запанувала
темрява. Корзину опустили на землю, Ё звЁздар стиха проказав:
Тихо сиди й не висовуйся, не потикайся, поки не почнуть голуби на
ночЁвлю моститись на отЁй пальмЁ. Ти, правда, не бачиш, але почу╨ш, як вони
туркотять. Вогонь не розводь. ╞жу тобЁ заготовано в другЁй корзинЁ. Все за
один раз не ©ж, але й вЁд пацюкЁв та ©жакЁв стережи. Я повернуся на острЁв
за день чи за два, коли домовлюся з чимось Ёз капЁтанЁв про тебе. Мастило
вЁд комарЁв у корзинЁ!
АлЁ лежав у корзинЁ й мовчав, а шкЁра його горЁла вЁд сверблячки, пекло
спину в побитих мЁсцях, сЁпало в напЁвзаго╨них ранах пЁд нЁгтями.
ЗвЁздар ще двЁчЁ заходив до хижЁ Ё приносив корзини. Затим вийшов,
зачинивши за собою плетенЁ з лози дверЁ. Стихли кроки, ╡ зразу ж усе навколо
сповнилось безупинним дзюркотЁнням цикад.
Дзижчали комарЁ, але, видно, вже сил у хлопця не стало, чи далися
взнаки все тортури Ё пригоди останнЁх днЁв, бо вЁн Ё незчувся, як заснув.
Прокинувся вЁд далекого-далекого заклику до вечЁрньо© молитви.
Ледь ворушачи задубЁлими руками, зцЁпивши зуби вЁд гострого болю в
м'язах, АлЁ вЁдхилив кришку з корзини Ё почав потиху вилазити. А коли вилЁз
на добре вимазану глиною пЁдлогу, то в золотавих сутЁнках побачив, що нЁби
опинився у величезнЁй плетенЁй корзинЁ. Хижа для збирачЁв фЁнЁкЁв була
сплетена з товстих Ё довгих лозин. У серединЁ хижЁ мЁг на повен зрЁст стати
дорослий чоловЁк. АлЁ спочатку було важко стояти -- штрикало в боки, кололо
в п'яти, тягло всЁ м'язи. Тому вЁн сЁв на при╨мно прохолодну пЁдлогу Ё почав
розтирати сво╨ тЁло, щоб хоч трохи розЁгнати бЁль. РухливЁсть до нього
повернулася досить швидко, Ё вЁн зразу ж кинувся до корзини. Та не по ©жу, а
по мастило вЁд комарЁв Ё зброю.
Скинув з себе лахи Ё втирав, втирав запашне й охолоджуюче шкЁру
мастило. КрЁзь щЁлини мЁж лозинами прохоплювались оранжевЁ променЁ
передзахЁдного сонця. АлЁ пЁдповз до дверей Ё почав ©х потихеньку вЁдчиняти.
Сонце сЁдало за пальмовЁ га© на островах, за стЁну очерету, за
непролазнЁ заростЁ осоки, що довгими стЁнами пЁднЁмалися над обмЁлинами. В
каналах на всЁ боки були протоки з темною водою Ё острови з пальмовими
гаями, Ё на всЁх островах стояли такЁ, як Ё звЁздаревЁ, плетенЁ халабуди для
сторожЁв та збирачЁв фЁнЁкЁв. На видовженому трикутному острЁвцЁ
лоцмана-звЁздаря заростЁ були лише в найвужчому мЁсцЁ. Й АлЁ, прихопивши з
собою на©док та стрЁли, потиху, пригинаючись, просто стелячись над землею,
направився туди.
Час вЁд часу, через кожних крокЁв десять, АлЁ спинявся, поволЁ
пЁдводився Ё обдивлявся на всЁ боки, прислухався, навЁть принюхувався.
ЗвЁдкЁлясь з-за пальмових га©в, з пЁвдня, нЁсся далекий жЁночий спЁв,
калатання бубона. Проте було то, певно, так далеко Ё за густими посадками
дерев, що нЁяких людей АлЁ не побачив.
3 пЁвночЁ, з легеньким повЁтрям, наче напливав запах диму вЁд вогнища.
А з заходу, з золотого небокраю, вЁд слЁпучого захЁдного сонця, крЁзь
чорнЁ силуети розкЁшних пальмових опахал наче просочувалося далеке
гуркотЁння плавучих млинЁв.
Тут, на кЁнцЁ острЁвка, росли найвищЁ пальми Ё кЁлька старезних -
престарезних верб, що мочили сво╨ плакуче вЁття у темнЁй водЁ. Пара диких
голубЁв туркотЁли у верхЁвцЁ найнижчо© пальми, Ё ще попискувало якесь
птаство в заростях очерету й галасувало перед ночЁвлею в кронах велетенських
тополь на недалекому островЁ.
Нараз АлЁ в тому пташиному перегуковЁ та спЁвЁ почув швидке Ё рЁвне
плюскотЁння весел. ВЁн спочатку хотЁв сховатися в купи осоки та трави, але
зрозумЁв, що не побачить тодЁ човна. I хлопець миттю подряпався на вербу, що
обмивала сво╨ тонке вЁття в протоцЁ. Коли вже був на половинЁ висоти Ё
взявся рукою за довгу й товсту гЁлку, щоб залЁзти на не©, як з гЁлки
вЁддЁлилася смуга кори Ё пЁднялась сторчма. АлЁ з жахом побачив перед собою
склянЁ очЁ змЁ©, ©© свЁтло-жовте лускате черево.
АлЁ в другЁй руцЁ, правицЁ, якраз тримав сво© стрЁли. I вЁн вЁд страху
миттю викинув руку Ёз стрЁлами вперед. Удар вЁстрями прийшовся змЁ© в голову
Ё в черево. Вона вЁдкинулась назад Ё, розпустивши кЁльця свого хвоста,
полетЁла вниз, у темне плесо води.
Тепер АлЁ пЁдЁймався вгору обережнЁше. Ось вЁн нарештЁ на самЁсЁнькому
вершку -- вище не можна: затонкЁ гЁлки, та й звЁдтЁля вже буде видно самого
АлЁ. ВЁн уважно обдивився всЁ найближчЁ гЁлки Ё на всяк випадок поторкався
©х вЁстрями стрЁл -- чи це кора, чи, може, змЁйка прича©лась?
Сонце закочувалось за чорнЁ ряди пальм, Ё з кожною миттю ставало
темнЁше й темнЁше.
Та все ж хлопець добре роздивився чорного човна з трьома чоловЁками в
ньому. Дво╨ гребли, а третЁй сидЁв на деменЁ Ё мав би правити, але тЁльки
тримав весло - правилку.
18. ТА╙МНЕ ЗБ╡ГОВИСЬКО
Перший весляр -- то був справжнЁй куфаджЁ. Другий вдягнений як базарний
носЁй, а загрЁбав за всЁма правилами, як Ё перший куфаджЁ.
Зате третЁй був у беду©нськЁм коричневЁм плащЁ й в платЁ, а обличчя мав
закутане аж до самого носа. Та в останнЁх променях свЁтла АлЁ впЁзнав його
очЁ -- це був Абу Амар. Човен якраз пропливав пЁд вербами лоцманового
острЁвця. Абу Амар пЁдвЁв голову Ё подивився вгору, туди, звЁдкЁля впала
змЁя.
ВЁн спитав у другого весляра, що мав на собЁ лише короткЁ штани та
персидську широкополу куртку:
Хто може зЁгнати змЁю з дерева?
Хижий птах, тхЁр Ё дикий кЁт. А що?
Не люблю, коли перед мене з дерева падають змЁ©.
ЯкЁ змЁ©, брате? -- здивовано спитав перший човняр.
Он з тЁ╨© верби у воду тЁльки-но впала змЁя.
О брате! Ти справдЁ посланець Ёмама -- ти все бачиш Ё все чу╨ш!
Не базЁкай. Над водою далеко чути!
-- Слухаю та пЁдкоряюся
Човен уже вилЁтав Ёз протоки. Та АлЁ бЁльше не було нЁяко© потреби
сумнЁватись -- то в беду©нськЁм одязЁ його господар Абу Амар. АлЁ притисся
до гЁлок Ё закляк. ПершЁ хвилЁ йому було жахно, що раптом Абу Амар поверне
човна до острЁвця, Ё тодЁ вони його заб'ють.
АлЁ не сумнЁвався, що за втечу Абу Амар ма╨ скарати його на горло.
Та зрештою цЁкавЁсть переважила -- хотЁлось знати, куди ж попливе Амар
розважатись -- туди, звЁдкЁля чувся бубон Ё жЁночЁ спЁви, чи в яке Ёнше
мЁсце,
Хлопець обережно звЁвся, щоб краще роздивитись, що робиться в каналЁ.
ВсЁ шмати землЁ й зелень злилися в суцЁльнЁ чорнЁ плями, але вода ще блищала
оранжевими плесами, мовби начищена мЁдь.
На свЁтлому тлЁ далекого каналу човен повернув лЁворуч Ё злився з
силуетом плавучого млина. АлЁ тЁльки тепер добре роздивився, що недалеко вЁд
того каналу, ще далЁ вниз за течЁ╨ю, застигли на блискучих протоках чорнЁ
хатки плавучих млинЁв.
За млинами, вдалинЁ, на тлЁ згасаючого неба тонесенькими стрЁлами
здЁймалися вгору, до бляклих зЁрок, сторожовЁ вежЁ. АлЁ аж головою похитав
-- вони були, певно, разЁв у чотири вищЁ за найвищу пальму.
От би з тако© вежЁ подивитись на всЁ протоки, на всЁ пальмовЁ сади, на
всЁ альтанки й вЁлли басрЁйських багатЁ©в! Можна було б, певно, побачити
водночас Ё Басру, Ё Убуллу!
Хлопець сидЁв на вербЁ, не знав, що робити, але перш, нЁж якась певна
думка прийшла йому в голову, нагадав про себе шлунок голодним смоктанням Ё
болем.
АлЁ надЁйно примостив стрЁли в розвилцЁ гЁлок Ё полЁз по фЁнЁки за
пазуху...
АлЁ не викинув жодно© фЁнЁково© кЁсточки, а сховав у вЁдкасаного
рукава.
ВисЁв яскравий мЁсяць на синЁм небЁ, Ёскрилися зЁрки по всЁй неосяжнЁй
небеснЁй банЁ. ВЁд пальм, вЁд дерев упали чорно вугЁльнЁ тЁнЁ на росяну
траву, на глинисту коричневу землю.
Он там, на сходЁ, в лЁтнЁй сво©й оселЁ якийсь багач наказав запалити
багаття. КрЁзь трЁскотЁння й сюрчання незлЁчених комах, крЁзь писк Ё крики
нЁчного птаства виразно чулися спЁви, свист сопЁлки Ё калатання бубона. А
гуркоту млинових жорен не стало чути. I враз АлЁ захотЁлося побачити, що там
дЁ╨ться, на тому млинЁ. Хлопець обережно спустився вниз, роздягся Ё вЁдчув,
що на нього впали комарЁ та мушва, наче покривалом накрили. Забиваються йому
у вуха, у нЁздрЁ. Спробував дЁстати дно ногами -- та ба, дна не було! А
стЁна каналу, слизька, глиниста, круто йшла кудись вниз. ТечЁ© особливо© не
було, Ё тому спробував допЁрнути до дна. ВЁн все спускався й спускався вниз.
Правиця ковзала по глинистЁй стЁнЁ каналу, дна все ще не було. АлЁ стало
страшно, Ё вЁн повернувся назад, до поверхнЁ, так Ё не досягши дна. Коли
випЁрнув, довго вЁддихувався, Ё не стЁльки вЁд утоми, як вЁд страху перед
тим, що збирався зробити -- поплисти до млина Ё вивЁдати, що там дЁ╨ Абу
Амар, ВЁн прив'язав ножа на мотузок оберега, що метелявся у нього на ши©.
Коли АлЁ плив, вЁн усе думав -- який же глибокий тут канал. Певно, Ё морськЁ
вЁтрильники-дхау тут пропливли б. ТЁльки хто ж ©х через таке вузьке мЁсце
проведе? Хоча такий чоловЁк, як цей звЁздар, певно, може провести. ТЁльки
для чого тут таким велетенським кораблям плавати? Все одно в самому мЁстЁ,
навЁть на Корабельному островЁ, такЁ судна не зможуть розвернутися.
ТечЁя почала вЁдчуватись -- плавець зрозумЁв: там внизу в морЁ почина╨
мЁсяць сво╨ чародЁйство. I вЁдтягу╨ воду кудись у море-океан -- подалЁ вЁд
берегЁв.
Ось у кЁнцЁ протоки й халабуда темна, наче гора. То плавучий млин. Наче
каплиця ченцЁв-християн -- дах двосхилий, а сто©ть на двох човнах. Човни
припнутЁ до чотирьох стовпЁв. ТочнЁсЁнько збоку вЁд хатки височить
здоровенне дерев'яне колесо.
Колесо нерухоме, чути, як плюскотить вода об лопатЁ, об крутЁ боки
мЁцних, добре спрацьованих човнЁв. ДверЁ млина зачиненЁ, але в щЁлини
пЁдлоги проникають променЁ свЁтла, дзеркаляться червоними змЁйками в
чорнильних струменях, нЁби вода горить. А бЁля дверей припнуто два човни,
один з них той, на якому приплив Абу Амар. Човни труться один об одного Ё об
основу млина.
АлЁ вже пЁдплив до човнЁв, Ё в ту ж мить з рипЁнням вЁдчинилися дверЁ Ё
в темряву вибухнуло яскраве свЁтло. В сяйвЁ свЁтильника постав весляр у
коротких штанях. В спину йому хтось проказав:
- Присиль добре човни, щоб вони не гупали весь час. Та дивись...
Що говорили далЁ, АлЁ вже не чув, бо вЁн митт╨во занурився, хоча йому
так хотЁлося взнати!..
ВипЁрнув точнЁсЁнько пЁд човном, на якому крЁпилась будова млина.
Говорили просто над його головою, питали в того, хто стояв зовнЁ Ё
припасовував човна, щоб не було зайвого гуркоту:
Що ти вигаду╨ш?.. Де ти бачив голову людини?
Ти помилився пЁсля яскравого свЁтла, То, певно, пацюк плив...
ПотЁм рипнули дверЁ, Ё знов усе залила темрява.
Зате тепер краще було видно шпарки в пЁдлозЁ млина, крЁзь якЁ
пробивалося свЁтло.
АлЁ вчепився за дерево, пЁдтягся й вилЁз на одну палю, що з'╨днувала
човни. МЁсце було пречудове--хто б не зазирав згори, вЁн би не побачив
хлопця. А той, хто заглядав би з води Ёз човна, теж би не побачив АлЁ, бо
його прикривали б лопатЁ колеса.
I для споглядання тут була найкраща шпарина. Досить широка Ё сторчова.
АлЁ прилип до шпарини.
Абу Амар сидЁв до нього спиною. Якийсь невЁдомий старий у чалмЁ - теж
спиною до АлЁ.
МЁж старим Ё Абу Амаром стояла здоровенна амфора. АлЁ зразу пЁзнав ©©
-- це ж та знаменита мосульська олЁя, що пролилась на сафЁнЁ! 3 боку вЁд Абу
Амара, боком до хлопця, застиг весляр у благЁм вбраннЁ базарного носЁя.
Ще далЁ, нЁби трохи осторонь, скулинЁг закляк переший гребець, лице
його було замотане вЁльним кЁнцем чалми, Ё з-пЁд тканини визирала чорна
борода, цупка, мов кЁнський хвЁст. А чалма була насунута на самЁсЁнькЁ
брови, на очЁ, так що не було зрозумЁло, чи ╨ в цЁ╨© людини брови, чи нема╨
ВЁн сидЁв Ё щось робив з дивним глеком, який мав отвори по боках, мов
курильниця для благовоння.
Обличчям до АлЁ сидЁли три юнаки.
Такого зосередженого, просвЁтленого виразу облич АлЁ не бачив нЁ в
кого. Може, тЁльки старЁ шейхи в мечетях мали такЁ обличчя, коли пЁднЁмались
на мЁнбар 1, щоб виголосити казання. Над присутнЁми висЁв яскравий
свЁтильник. Дуже дивний -- обруч, а в обручЁ на рухомих пЁдвЁсах лампа з
тягарем унизу. Коли млин похитувався на хвилях, тодЁ обруч нахилявся, а
лампа лишалась висЁти, як Ё ранЁше.
АлЁ тодЁ ще не знав, що то китайська корабельна лампа, яка саме й
пристосована до хитавицЁ на морЁ.
КрЁзь щЁлину потягло гострим, солодкуватим запахом.
АлЁ подумки скрикнув: "О Аллах! Вони палять хашиш!"
Абу Амар подав юнакам високЁ перськЁ шапки Ёз сЁро© повстЁ.
ХлопцЁ зняли сво© пов'язки Ё шапки з голови Ё вдягли високЁ ковпаки.
Абу Амар виголосив бесмелу , Ё в ту ж мить, нЁби по слову крилатого
Джабра©ла, дЁрчастий глечик вибухнув клубом бЁлого, молочного диму. Той, з
чорною фальшивою бородою, почав робити ракати 3 над глеком. Так
змахував рукавами сво╨© сорочки, щоб дим плинув на молодикЁв. У молодикЁв
пороздималися нЁздрЁ, засЁпались куточки вуст, але погляд у них не зробився
здурЁлим, як ото минуло© ночЁ був у доньки й жЁнки Рустема Скупердяя.
Абу Амар звЁвся, закатав рукав якомога вище, проговорив швидко, склав
сво© пальцЁ Ё занурив ©х у амфору.
Витяг один за одним три ножЁ.
НожЁ з широким вигнутим лезом Ё тонкою колодкою з чорного буйволячого
рогу. ТакЁ ножЁ носять за поясом або за халявами чобЁт купцЁ з Хорасану чи
погоничЁ верблюдЁв Ёз ГЁляну4 Ё називають ©х по-тюркському --
клич. А лезо в кожного рЁзака переливалося сво©м, не схожим на ЁншЁ,
сталевим сЁро-синЁм вЁзерунком-мереживом. "Та це ж знаменита дамаська криця!
-- потроху чадЁючи вЁд солодкуватого диму, подумки скрикнув АлЁ.-- На
звичайнЁ перськЁ, гЁлянськЁ ножЁ витрачати такий скарб, як ЁндЁйську
крицю-вуц5! О Аллах!"
Дим усе сильнЁше витягувало крЁзь щЁлину назовнЁ. Проте АлЁ не
вЁдчував, щоб вЁд нього божеволЁв. Лише починало трохи тиснути в скронях, як
Ё вЁд кЁзякового чаду. Та ще накочувалася слина, Ё вЁн намагався спльовувати
потиху, аби не почули в серединЁ млина. I ще до всього почало страшенно
драти в горлЁ Ё крутити в носЁ.
Абу Амар випустив один за одним три ножЁ, Ё всЁ вони повпивалися
вЁстрями у вимитЁ дошки пЁдлоги.
Абу Амар звЁв руки вгору Ё проказав:
Мене, свого голуба надЁслав Ёмам -- та покрЁпить його Аллах! -- щоб я
сказав вам, браття, слово його! Дякувати АллаховЁ, я прибув сюди Ё говорю
вам, браття, слово Ёмама, та оборонить його Аллах та поб'╨ його ворогЁв!
Кажу вам -- час настав по всЁх землях розпалювати його смолоскипи -- хай-бо
Аллах засвЁтить ©х вогнем безжальним Ё нищЁвним! Та хай во славу Аллаха
кожен Ёз нас вчинить подвиг! Наш Ёмам -- та хай Аллах покрЁпить його! --
зна╨ про вас все Ё тому тепер, пЁсля всЁх випробувань, да╨ вам ножЁ.
Восславимо ж Аллаха всевидючого та всюдисущого та всЁ Ёмена його!!!
I всЁ вони пЁдняли руки догори Ё одним подихом прорекли:
Аллах акбар 6! Аллах акбар! Аллах акбар!!!
I тро╨ молодих простерлися плазом.
ТодЁ наче залЁзним голосом, аж малому мороз по спинЁ пЁшов, Амар
виголосив:
Пастух нашого Ёмама -- та покрЁпить Аллах його! -- дай вЁрним псам ©хнЁ
Ёкла!
I той чоловЁк, що чаклував над глеком Ёз гашишем, по черзЁ ставив на
шию кожному свою репану п'яту Ё стромляв у руку ножа дамасько© крицЁ.
Тепер, дивлячись зЁ щЁлини, знизу вгору, АлЁ впЁзнав Ё його -- це був
той безбровий Ё безбородий каландар-похлЁбник з мосту бЁля Зеленого базару.
Абу Амар почав напруженим, жорстоким голосом проказувати:
Слава Аллаху всевишньому Ё милосердному! Та славиться Ём'я його!
Сподобав вЁн Абу Аббаса Ёз славного мЁста, превеликого мЁста Шама
7, почути голос Отверзаючого Браму. ВЁн кинув свого господаря Ё
його майстерню, бо там його упослЁджували, а вЁн був найкращим майстром! I
Аллах провЁв його пота╨мними стежками в славнЁ гори Ельбуру до Орлиного
ГнЁзда. I став вЁн перед Нашим Батьком -- та посилить його Отверзаючий
Браму! -- Ё попросив ласки. БезмЁрна доброта Нашого ╡мама, Нашого Тата --
хай Аллах дару╨ йому радЁсть! Нагородив вЁн коваля Ё поставив кувати зброю
для вЁрних псЁв, славних соколЁв Ё сЁрих вовкЁв!!! НожЁ Абу Аббаса
пробивають кольчугу гранадських майстрЁв, обладунок роме©в Ё панцирЁ
хрестоносцЁв франкЁв! Бо Аллах -- хай славиться Ём'я його! -- дав розумЁння
Ё кров для гартування леза! Не вЁтром у полЁ, не олЁ╨ю в глеку, не сечею
рудого хлопчика гартованЁ вашЁ Ёкла сталевЁ! Коли криця розпеклася до блиску
червоного сонця в пустелЁ, тодЁ коваль Абу Аббас охолодив ©© до кольору
роменського пурпуру! I привели тодЁ з волЁ Ёмама -- та дару╨ йому Аллах
перемогу та поб'╨ його ворогЁв! -- найдорожчого Ё наймогутнЁшого
раба-зЁнджа! I потнули його Абу Аббас Ё його учнЁ розпеченими лезами!
Занурили коваль Ё його хлопцЁ в тЁло зЁнджа розпеченЁ леза 8!
Аллах акбар!!! -- закричали вкляклЁ хлопцЁ Ё скинули вгору руки зЁ
збро╨ю, а тодЁ завили не сво©ми голосами: -- Та буде благословення, та буде
благословення, та буде благословення Аллаха з Нашим Батьком!!!
Абу Амар пЁдвЁв кожного з них на ноги. I тЁльки вЁн поставив
останнього, як вдарив у барабан старий мельник. А той, той що в одязЁ
вантажника, заграв у довжелезну очеретяну сопЁлку. ВЁд пронизливого ©©
свисту аж захотЁлося хлопцевЁ затулити вуха. Та вЁн не мЁг цього вдЁяти з
двох причин: дуже хотЁлося все побачити, Ё не мЁг вЁдпустити руку вЁд дощок,
бо впав би у воду,
Абу Амар заводив танець -- ступав ногою перед другою ногою два кроки, а
руки широко розставив Ё тЁльки час вЁд часу кидав ©х униз. ВЁн
перекручувався навколо себе Ё знов ступав два кроки лЁвою праворуч, потЁм
обертався навколо Ё знов два кроки правою ногою лЁворуч.
Нараз Абу Амар вдарив у долонЁ Ё, задерши вгору горбоносе карбоване
лице, заволав щосили:
Аллах акбар! Аллах акбар!! Аллах акбар!!!
Тро╨ ново посвячених завили слЁдом за ним.
БЁд того виття аж полум'я в свЁтильнику заколивалось, замиготЁло.
I зразу ж мЁрошник-барабанщик зробив непомЁтний рух рукою. Хоч АлЁ й
захопили музика Ё все дЁйство, проте вЁн пильно стежив за всЁма проявами Ё
помЁтив дЁю мЁрошника. ПЁсля того, як мЁрошник торкнувся лЁктем важеля,
загуркотЁли жорна, зарипЁли дерев'янЁ колеса на приводному валу. А млинове
колесо почало свЁй невпинний рух. Певно, давно цей млин не працював Ё його
погано доглядали, бо деякЁ плицЁ розкололися, а то й повЁдлЁтали. Тому вода
з колеса то лилася водоспадом у канал, то розсЁювалася снопом бризок на всЁ
боки. I тодЁ густим дощем важких крапель обливало прихованого свЁдка. Та
малий не зрушувався, навЁть не здригався. Його заворожило, зачарувало
вертЁння трьох посвячених юнакЁв Ё Абу Амара.
ВЁн, Абу Амар, був у точнЁсЁнько такому ковпаку, як Ё хлопцЁ.
ГуркотЁли жорна.
РипЁли зубчатЁ колеса.
То швидше, то повЁльнЁше ляпали плицЁ об воду. Через нерЁвнЁ промЁжки
часу ринули зливою тонкЁ потоки цЁвок крЁзь щЁлини велетенського дерев'яного
колеса.
Один Ёз присутнЁх схилився до дЁрчастого глечика Ё крЁзь тоненьку
очеретину пЁддував туди повЁтря.
Барабанщик Ё сопЁлкар усе прискорювали ритм мелодЁ©.
I вЁд мелодЁ©, вЁд ©© дикого ритму, вЁд безупинних повторЁв малий АлЁ
почав вЁдчувати, що вЁн наче скаженЁ╨, наче все його тЁло просочу╨, пройма╨
лють Ё жадоба бою.
Та зовсЁм голови вЁн все ж не втрачав Ё все запам'ятовував.
Ось яке було диво.
ТЁ тро╨ крутилися кожен на сво╨му мЁсцЁ Ё нЁ на п'ядь не сходили
кудись. ОчЁ широко розкритЁ, нерухомЁ, блискучЁ. Наче й не дивляться, наче й
не бачать!
Та тЁльки Абу Амар мЁняв обертання вЁд право© руки, вони -- як по╨днанЁ
з ним ланцюгом, мов були з ним нанизанЁ на один шпичак -- теж починали
зворотний рух.
I вони не спинялись, не збивалися навЁть на чверть удару в ритмЁ.
А барабанщик бив Ё бив у дзвЁнке дно барабана, Ё рук його не було видно
-- тЁльки щось мерехтЁло, мов крила нЁчного, вечЁрнього метелика.
I нЁхто з танцюристЁв не дивився один на одного чи на Ёнших. I наче не
бачив нЁкого й нЁчого. I ось той, з фальшивою бородою, розкрив рота Ё
заквилив:
Аллах акбар! Аллах акбар Аллах акбар!!!
I всЁ приявнЁ закричали-заспЁвали:
Аллах акбар!
БЁльше нЁхто не спинявся, Ё кричали всЁ без упину, незлЁченно
повторюючи: "Аллах акбар!"
Десь унизу за течЁ╨ю, де солодка вода впливала в солону й важку,
починалося велике вЁдливання моря, як Ё попередив лоцман-звЁздар. Вода в
протоках Ё каналах, нерухома Ё пропахла болотом, солодка й легка згори Ё
важка й гЁрко-солона в глибинЁ, завирувала, ринула на пЁвдень до моря.
Велетенське колесо млина шалено закрутилось, раз по раз зливаючи на
малого втЁкача цЁлЁ водоспади. ВсерединЁ млина, здавалось, порожнЁ жорна
ось-ось розваляться вЁд тертя мЁж собою. I тодЁ той з фальшивою бородою,
пританцьовуючи, крутячись навколо себе, обертаючись як дзи╢а, мовби пЁдплив
до короба. I ось у нього в руках важенний лантух.
Сипле вЁн щось Ёз лантуха в короб.
Свистить сопЁлкар -- щоки надима╨, як не трЁсне, чоло потом зросилося.
Кожна крапля -- як горошина. ГоленЁ скронЁ розривають набряклЁ судини. ОчЁ в
нього налились кров'ю. ВЁн таки справдЁ нЁчого не бачить.
Барабанщик закотив очЁ пЁд лоба, голову задер, Ё з розкрито© його
пельки летить верескливий зойк: "Аллах акбар!"
Вода навально плинула до моря.
СтугонЁли струменЁ пЁд масними, гнутими боками човнЁв - бусЁй.
ПлюскотЁла й вирувала вода навколо стовпЁв, що до них було припнуто
млина.
В черевЁ млина все крутилося, все оберталося. Клубочились, плавали
пасма сизого диму.
Крутились, загвинчувались дзи╢ою молодЁ в ковпаках.
Крутився Абу Амар, розпу