ати по тро╨ до здоровенних
весел Ё працювати без упину три години веслами. А ©хня змЁна мала
вЁдпочивати, спати цЁ три години, аби потЁм замЁнити веслярЁв.
Команда здивовано зашепотЁла. Переморгувались один з одним, стенали
плечима, але вголос матроси нЁчого не висловили. Горбоносий розлютився вЁд
цього шемрання, засвистЁв щосили у свЁй срЁбний сюрчок Ё, вихопивши з-за
пояса криву джамбЁю, загорлав несамовито:
Нас обдуриш! ЦЁ чортовЁ злодюжки, болотнЁ шакали, продали нам крадених
коней. За нами женуться! I нЁхто з вас, навЁть зЁндж-нурець -- Ё той не
виправда╨ться, якщо потрапить у лабети митника Ё його стражЁв! ВсЁ ми
зависнемо на хрестах! I басрЁйськЁ чайки повидзьобують нашЁ очЁ! Ви що,
схотЁли перед очЁ Аллаха, хай святиться його Ём'я, в день Страшного суду
постати слЁпими?!! Клянуся розлученням Ё всЁма клятвами -- нам не буде
нЁяко© пощади, якщо ми попадемось! Бо в це дЁло замЁшанЁ сам емЁр Басри Ё
його митник!!! А зараз ставайте однЁ до весел, другЁ пЁдкрЁпляйтеся на©дком
Ё лягайте спати.
ВЁн сам став до стерна, а стерновому наказав вЁдпочивати.
АлЁ потихеньку, в повнЁй темрявЁ, обЁйшов коней, злегка догладжуючи ©х
говорячи лагЁднЁ слова. ВсЁ тварини були теплЁ, живЁ, жодна не шарпалась, не
хропЁла, не пускала слини й слизу з храпу. Та АлЁ вЁдчував, що вже дЁйшов
час ©х напо©ти. Тому й видерся нагору. КапЁтан якраз закрЁпив румпель линвою
до бортЁв, а сам стояв пЁд щоглою Ё щось обраховував по зЁрках.
Наставнику! --- сказав так АлЁ, як чув вЁн поважне звертання матросЁв
до капЁтана.-- Му'аллЁме! КонЁ вичищенЁ Ё не дрочаться, але вони
перегрЁлись. Треба ©м дати води...
Сам пити хочеш?
НЁ, пити я не хочу.
Диви який витривалий!... А менЁ дуже хочеться. Та май на увазЁ -- води
в нас обмаль... Ти сам щоб нЁ краплЁ не брав!
Коли дозволиш, тодЁ й питиму, о му'аллЁме!
Оце розмова! -- КапЁтан потихеньку свиснув у срЁбний сюрчок. ╡ зразу ж
бЁля нього опинився й╨менець, вищий за капЁтана зростом, мЁцнЁший, але такий
же горбоносий Ё лупатий. Руббан проговорив йому щось на вухо, Ё той
вЁдповЁв: "Добре!" Й╨менець Ё АлЁ спустилися в трюм. АлЁ нЁс запалений
лЁхтар, а й╨менець, крекчучи Ё важко видихаючи, тягнув на плечах здоровенний
бурдюк.
У дерев'яну миску й╨менець з бурдюка вЁдмЁряв воду.
Вони на кожного коня дали по двЁ чашЁ.
Корабель хитало Ё гойдало з боку на бЁк. АлЁ подобалася хитавиця. ВЁд
не© аж млосно ставало в грудях. ВЁн зовсЁм не розумЁв, як люди можуть через
не© блювати до повного змертвЁння.
Та виконувати таку делЁкатну працю, як напування коней та ще в темному,
претЁсному трюмЁ, було нелегко.
Однак через якийсь час бЁг корабля, плюскотЁння за дерев'яною обшивкою
стишилось, Ё судно злегка гойдало з боку на бЁк. Корабель поволЁ просувався
вперед.
Чувся тупЁт нЁг веслярЁв по дошках. Раз, два, три, чотири, п'ять!
Вперед заносять весла для загрЁбання! Гуп! Спинились! Занурили весла!
Потягли назад. Раз! Два-а! Три-и! Чотири-и! П'ять! Назад повЁльнЁше -- вода
не да╨! ПотЁм знов уперед... I ще наче шепЁт, наче тихий дзвЁн струни -- то
вгорЁ, в снастях починав свою гру вЁтер.
I от капЁтан засвистЁв Ё загорлав рЁзнЁ накази. ЗабЁгали над головами,
загуркотЁли по дошках моряки.
ТодЁ родич руббана кинув АлЁ одного внизу при конях. I лЁхтар, Ё бурдюк
порожнЁй полишив у трюмЁ.
АлЁ видерся тЁльки до ляди Ё, витнувши голову над дошками, ловив усе,
що мЁг зловити поглядом.
Руббан сто©ть на носЁ, вчепившись у форштевень, Ё з усЁх сил кричить,
що робити.
СвЁтить майже повен мЁсяць. От коли буде друга чверть на пЁдходЁ, тодЁ
й почнеться вЁдмЁнний вЁтер -- мусон.
А зараз тЁльки жах смертЁ спроможний гнати в море на зелену воду
вЁтрильники.
Чого тЁльки не може статися, коли кЁнчаються однЁ вЁтри, а ЁншЁ ще не
наступили?
Вся команда, тягнучи за линви - хаблЁ, з великою напругою бЁгла навколо
щогли, щоб обернути навкЁсну рею з вЁтрилом з лЁвого борту на правий.
Спочатку це було зроблено з першою ре╨ю, потЁм з другого. ТЁльки пЁсля цього
команда спинилась Ё, повисши на линвах, почала пЁдтягати ре© вгору.
ЗморщенЁ, зЁв'ялЁ вЁтрила почали розправлятись, надиматись, туго
випинатися вперед. Руббан був справжнЁм ловцем вЁтру. ВмЁв ловити нетривкЁ
струменЁ, а зловивши -- тримати.
Цей нЁчний вЁтер над Персидською затокою мав би бути свЁжим,
полегшуючим. Та ба! ВЁн повЁяв Ёз АравЁйсько© пустелЁ гарячим подихом --
туманний вЁтер, насичений не вологою, а пустельним пилком. I поступово
сяючий мЁсяць та ЁскристЁ зорЁ почали блякнути. Руббан встиг вивЁрити мЁсце
корабля за зЁрками Ё стоянкою мЁсяця. ТодЁ зазирнув у воду, наче в цЁй
темрявЁ, в глибоких хвилях з якимось смарагдовим блиском на гребенях, нЁби
свЁтились свЁтлячки, мЁг щось побачити.
ВЁн принюхувався до вЁтру, роздуваючи гостро вирЁзанЁ нЁздрЁ свого
горбатого, мов дзьоб папуги, носа. ПЁдЁймав руки, мЁряв пальцем вЁдстанЁ в
зЁрках. I, вдоволений, промовив до команди:
-- Можете всЁ спати. СпЁть!
I вся команда цього разу, анЁ тЁ, що не могли заснути, чекаючи на
веслування, анЁ тЁ, що встигли пЁдновити мозолЁ на долонях, не промовили й
слова. НЁхто не розмовляв, нЁхто не базЁкав. УсЁ кинулися на сво© мЁсця на
палубЁ в затишку пЁд паками з рЁзним начинням. I в одну мить поснули.
Стерновий виспався Ё, сотворивши молитву-прохання, взявся за довжелезний
румпель, Ё тЁльки тодЁ капЁтан полишив стерно.
ПоволЁ, стомлено пЁдступив до ляди в палубЁ Ё наказав хлопцевЁ:
Спускайся вниз, що надивишся на море!-- та й полЁз по драбинЁ до АлЁ.
Сказав сво╨му родичевЁ, що знов був у трюмЁ:
╡ди на гору Ё лягай бЁля ляди. НЁкого не пропускай до коней. Зараз
повартуй уважно -- я поговорю з хлопцем.
Руббан перевЁсив на один Ёз кЁлкЁв лЁхтар пЁд скляним ковпаком, як на
отих велетенських сторожових вежах-щоглах, що стримЁли в сипучих пЁсках та
на острЁвцях Шатт-ель-Арабу, показуючи морякам прохЁд.
Разом з АлЁ потиху, обережно протисся мЁж кЁньми Ё почав оглядати
кожного, починаючи вЁд першого. Обмацав, огладив, перебрав шовковисту
фарбовану гриву, обдивився уважно копита.
А корабель наче дихав Ё ворушив рипучими ребрами-шпангоутами.
Отако©! Товар я взяв дивний, небачений. КонЁ справнЁ. Але чим тим
доведеш, що вони краденЁ? Де тавро?
Дай менЁ, руббане, поташу, або натру з олЁ╨ю, Ё я тобЁ виявлю тЁ мЁсця,
де були поставленЁ клейма. Де було поставлено тавро емЁра, то воно зовсЁм не
збЁга╨ться з тим тавром, що сто©ть тепер на крупах коней,
Ну добре, ти кмЁтливий хлопчик! Але, зрештою, не це головне. Все
сходиться -- я тобЁ вЁрю. ТЁльки тепер все залежить вЁд тебе. Ти менЁ
повинен допомогти...-- Руббан наблизив до нього обличчя, прикрив рота
долонями. ЗашепотЁв на вухо АлЁ:
Той чоловЁк з мо╨© команди, який мене пЁдбив на це дЁло, або сам
помилявся, або був другом тих крадЁ©в -- тих, що менЁ коней збули,-- або ж
вЁн друг митника. От у чому справа.
I як це взнати? -- спитав АлЁ.
Тихше! -- засичав крЁзь зуби руббан.-- Це менЁ ти допоможеш зробити. Я
знЁму сторожу бЁля ляди. I в якусь Ёз ночей цей спробу╨ проникнути туди.
Якщо проникне, то повинен ско©ти лихо з кЁньми, значить, вЁн куплений
начальником митникЁв Басри. Але якщо туди нЁхто
не полЁзе Ё не нашкодить, то цей чоловЁк -- друг конокрадЁв Ё проти
мене нЁчого не мав, просто вЁн намагався позбутися хоч частини здобичЁ, яка
стала путами на ногах самих крадЁ©в. Я тепер розумЁю, вони сидЁли на
островах з цими кЁньми Ё не могли нЁкуди податися, бо були обложенЁ з усЁх
бокЁв. Якщо ж цей вЁд емЁра, то вЁн, не виконавши того, щоб схопити мене з
кЁньми Ё стратити, спробу╨ завдати шкоди коням.
Але ж, руббане! Якщо ти даси йому залЁзти, то вЁн може ©х отру©ти. Може
з них кров вицЁдити, може ©х заговорити.
Заговорювати вЁн не вмЁ╨. Якби умЁв, то зачаклував би, щоб потрапити
менЁ з усЁма кЁньми до лабети митника. Та бачиш -- цього не сталось. Як би
вЁн мЁг отру©ти? ВЁн не отру©ть. У мене ╨ проти нього одна хитрЁсть. А
проколоти всЁх коней вЁн зразу не зможе. Якщо ти менЁ допоможеш, я його
вловлю, можеш бути певний!..
ВЁн вилЁз нагору. А бЁля ляди, що вела з палуби до коней, поставив
свого небожа.
Корабель мчав на пЁвденний схЁд -- Ё за всЁма розрахунками мав уже
досягти персидського берега. Однак вЁн його не досягав.
КапЁтан на кораблЁ не попускав вузду. Все було, як пЁд час бойового
походу. По три години спали однЁ гребцЁ, другЁ в цей час працювали.
КапЁтан сам готував ©жу на величезнЁй жаровнЁ Ё сам роздавав воду,
кожного разу мЁняючи бурдюки, щоб напо©ти всЁх,-- не виливав воду до кЁнця,
а давав з бурдюка спочатку людям, а потЁм зразу ж наказував напо©ти коней.
╡ли двЁчЁ на день -- пЁсля вранЁшньо© молитви Ё зразу пЁсля заходу сонця.
АлЁ зовсЁм збився з нЁг, пораючись бЁля коней. ВЁн попрохав замЁсть
чашЁ казанок Ё з того казанка по©в коней, годував ©х колобками з товченого
ячменю, змЁшаного з фЁнЁками, сушеними абрикосами. Збирав кЁнський кЁзяк Ё,
змочивши сечею, яка стЁкала пЁд заболи, лЁпив колобки на паливо Ё сушив на
палубЁ.
ВЁтер не провЁвав трюм, Ё вЁд важкого дихання коней, вЁд випару ©хньо©
сечЁ, вЁд запаху кЁзякЁв голова в АлЁ паморочилась, Ё вЁн раз по раз бЁг до
ляди, щоб хапонути свЁжого повЁтря. А потЁм знов товкся в солодкуватому
смородЁ й теплЁй задусЁ плавучо© конюшнЁ.
На якийсь уже день несамовито© гонитви по зелених хвилях, у постЁйних
ловах змЁнних повЁвЁв вЁтру, конЁ вЁд задухи й застою почали хворЁти. В
кЁлькох з нЁздрЁв поплив слиз, погано тхнуло Ёз пащеки, з'явилися попрЁлостЁ
в деяких пЁд лямками.
АлЁ наполовину, ба нЁ, навЁть бЁльше половини згодував заспокоюючого
зЁлля тваринам. Тому коли руббан в черговий раз спустився Ё спитав, чи нЁхто
не пЁдкрадався до коней, вЁн не витримав.
О му'аллЁме,-- зашепотЁв АлЁ капЁтану.-- КонЁ починають хворЁти. ╞м не
вистача╨ повЁтря, вЁльного дихання.
Так-так, син сестри менЁ сказав. Ось що, позавтра вЁтер сталий вхопимо,
якщо Аллах вЁд нас не вЁдверне лице сво╨! Хай славиться його Ём'я! I тодЁ я
знЁму з варти небожа Ё дам вЁдпочинок веслярам. Ти зрозумЁв мене?
ЗрозумЁв. ТодЁ той полЁзе сюди до коней, як усЁ спатимуть вночЁ...
...Ё як тЁльки ми його зловимо, одразу ж знЁмемо дошки над кЁньми --
нехай дихають досхочу! I тобЁ тодЁ теж буде полегкЁсть -- дам
слов'янина-раба на пЁдмогу.
Му'аллЁме! А чого ти менЁ не дав його зразу?
Його присутнЁсть злякала б ворога. А тебе вЁн не боятиметься. До речЁ
-- не вилазь вночЁ нагору Ё десь заховайся так, щоб вЁн тебе зразу не
знайшов Ё не задавив...
Через день напруги Ё каторжно© працЁ всЁх матросЁв корабель досяг тих
широт, як мовив руббан, де можна зловити справжнЁй вЁтер. I всЁм морякам
було дано на нЁч перепочинок.
Того вечора, крЁм рису та сушено© акули, руббан пригостив усЁх
найсолодшими басрЁйськими фЁнЁками, дав по чашечцЁ доброго оманського вина,
як сам мовив -- Ёз старих запасЁв.
На нЁч спустили великЁ вЁтрила Ё тЁльки на першу щоглу пЁдняли
невеличке нЁчне вЁтрило.
АлЁ залЁз у самий нЁс корабля Ё там змайстрував собЁ сЁдало, прив'язав
линви мЁж кЁнцями шпангоутЁв Ё всерединЁ наклав кЁлька пальмових циновок.
Ото була радЁсть -- сидиш собЁ на циновках, а корабель з хвилЁ на хвилю
переповза╨ Ё тебе водночас гойда╨ на саморобнЁй гойдалцЁ. КрЁзь щЁлини в
палубнЁм настилЁ, до якого рукою можна дЁстати, раз по раз почали
зблискувати зЁрки.
АлЁ готувався до бою -- оголив лезо ножа, а поруч повстромляв у циновку
стрЁли, щоб були напохватЁ.
ВЁн завмирав, затамовував дихання при кожнЁм незвичнЁм рипЁннЁ чи
стуковЁ. Стискав древко стрЁли, аж долонЁ потом зливало. Нахилявся вперед на
сво©м сЁдалЁ, ледь не падав. Вдивлявся, аж в очах рЁзало Ё все пливло в
темрявЁ наче якимись плямами. Дарма -- нЁкого Ё нЁчого!
Та ще якийсь божевЁльний огир внизу все жував на собЁ ременЁ. Як АлЁ
протягував до нього ногу Ё починав злегка огладжувати п'ятою по вухах та
гривЁ -- перепинявся, однак плямкав губами. От такий був навЁжений огир...
ПЁд ранок напруга зморила АлЁ, Ё вЁн задрЁмав. I перестав гладити ногою
"свого" аргамака. I зразу почулося гризЁння дерева. АлЁ прокинувся в якомусь
жахливому мареннЁ -- все тЁло болЁло Ё млЁло вЁд сидЁння. I знову заснув, як
тЁльки заспоко©в жереба. ╡ так весь час до вранЁшньо© молитви
салят-аль-фаджр. Як засвЁтилось рожевим небо над важкими смарагдовими
хвилями, то капЁтан-руббан гуняво заволав, закликаючи правовЁрних до
молитви.
АлЁ стояв на молитвЁ Ё проказував фатЁху, а самому було заздрЁсно, що
зЁнджЁ-нурцЁ, не пЁднятЁ капЁтаном, спатимуть до того часу, поки ©х
припечуть безжальнЁ променЁ сонця. ГрЁх таке правовЁрному мусульманину
думати. Та вЁн за глупу нЁч так стомився, що ледь достояв молитву.
Друга нЁч Ё третя були ще бЁльш задушними й глупими. ПЁсля третьо© ночЁ
АлЁ вже ледь волочив ноги -- так йому не вистачало перепочинку. Щоправда,
вдень вЁн тричЁ змЁг поспати -- просто перестав прибирати кЁзяки за кЁньми
та лЁпити з них колобки. А щоб цього не помЁтили, взяв старЁ, трохи ©х
пЁдмочив у жижЁ й полЁз на палубу покласти пЁд сонце. ВЁн рЁвненько
розкладав кЁзяки пЁд лЁвим фальшбортом, а повЁки напливали йому на очЁ, мов
важкЁ глинянЁ завЁси. Його хитало, та щоб цього не помЁтили тЁ, що лагодили
снастЁ на рибу, вЁн як старий моряк, ще сильнЁше розхитувався при ходЁ. I
вЁн перехопив погляд, коли перечепився Ё ледь не впав у ляду до коней.
ТЁльки на блискавичну мить вЁдкрились очЁ смаглявого, губатого, як зЁндж,
оманця Ё нЁби сказали АлЁ: "Ну от-- ти доспЁв, дозрЁв, хлопче! По тебе
сьогоднЁ прийдуть"!
ПЁсля полуденно© молитви руббан спустився вниз Ё промовив:
КЁнча╨ться тво╨ випробування. Нема лазутчика в мо©й командЁ. Дарма я
тебе мучив. Зараз покличу раба-слов'янина та Ёнших хлопцЁв Ё розберемо
частину палубного пастилу. СкЁнчились тво© муки!
Тихше, о руббане! Лишимо палубу недоторканою тЁльки на цю нЁч...
Щось помЁтив? -- тихо спитав руббан.
КЁлька разЁв протягом дня АлЁ встиг переспати по якЁйсь годинЁ. I пЁд
нЁч був бадьорий та рухливий як Ё три ночЁ перед тим. ВЁн весь тремтЁв вЁд
передчуття криваво© пригоди, що мала статися цЁ╨© ночЁ. 3 одного стрибка вЁн
видерся на свою гойдалку.
Як Ё перших три ночЁ, вЁн напружено прислухався до кожного незвичного
стуку-рипу й шерхоту. Бо звичнЁ звуки дерев'яного велетня-вЁтрильника уже
знав -- рипЁння брусЁв, скрип дерев'яних колЁщат у блоках для пЁдйому ре©в,
клацання мЁдних казанЁв у паках.
ВЁн чекав, як зариплять щаблЁ драбини, як буде тихо спускатися до
тугому, як тихо вдарять п'яти, якщо ворог стрибне з верхньо© палуби крЁзь
ляду. Як зариплять пЁд його обережними кроками планки пайолЁв. ТодЁ
занепокояться конЁ. Вони обов'язково занепокояться, бо звикли лише до ходи й
запаху АлЁ та небожа руббана. НавЁть коли спускався в це плавуче стЁйло
руббан, конЁ дрочились.
I от коли занепокояться скакуни -- АлЁ зготу╨ться до удару. Спочатку
потне ворога стрЁлами, а тодЁ правицею метне ножа. ВЁн уже сьогоднЁ вдень
пробував це робити Ёз заплющеними очима, на звук. I нЁчого, виходило.
Була вже пЁвнЁч, Ё руббан проквилив над його головного нЁчну молитву --
салят-аль-лейль. ПотЁм його впевненЁ чЁткЁ кроки пролунали над головою АлЁ
по дзвЁнких промаслених дошках палуби.
АлЁ пЁдвЁв голову. КрЁзь щЁлину йому пЁдморгнула блакитна зЁрка, ╡
здалося, що променЁ вЁд не© проникають сюди в трюм такЁ самЁ, як
випромЁнював синЁй дЁамант тодЁ, в подвЁр'© Ёудея Бен Сахла.
ВЁн посмЁхнувся зЁрцЁ Ё сказав собЁ подумки: "Яка дурниця, що камЁнь
проклятий Ё тому наклика╨ бЁду! ВЁн просто занадто дорогий Ё його легко
сховати! Правду говорив старий! Але де ж моя зЁрка? Хто менЁ, крЁм мандейця,
скаже? В кого спитати?! Та нЁ! Це грЁх Ё глупота -- в когось питати про свою
зЁрку! ТЁльки такий звЁздар Ё мудрець непомильно може показати менЁ мою
зЁрку! Та й зрештою, чого мучитись -- узнавати, де вона?! Головне, що вона в
мене ╨! Якби ©© не було надЁ мною Ё вона мене не охороняла, то вже б я
скЁльки разЁв загинув? На щоглЁ вЁд цих стрЁл -- це раз! У баштЁ вЁд тортур
-- два! ВЁд ножа фальшивого куфаджЁ -- три! I на островЁ вЁд ножа Абу Амара
-- чотири! I в тарЁдЁ конокрадЁв -- п'ять! I тут на мене хтось чату╨! Це
шЁсть. Але я його сам заб'ю, як шакала! Ну та вже сьогоднЁ вЁн якщо й
прийде, то пЁзнЁше. Бо зараз капЁтан ще не спить.
Ось вЁн вимЁрю╨ й чита╨ свою морську книгу -- он видно вЁдблиски
лЁхтаря. Поки вЁн не ляже спати, можу трохи перепочити. Коли ж вкладеться --
тодЁ треба пильнувати. А поки що можна трохи перепочити..."
I вЁн простяг ногу до вередливого скакуна й погладив його пальцями
помЁж вухами.
КЁнь, граючись Ё нЁби дякуючи, прихопив теплими м'якими губами його за
литку. АлЁ забрав ногу Ё згорнувся на сво©й гойдалцЁ.
РозмЁрено пЁдЁймався Ё опадав вЁтрильник на пружних хвилях. Через рЁвнЁ
промЁжки часу плюскалася вода пЁд носом невтомного трудЁвника-корабля.
РозмЁрено рипЁли всЁ дерев'янЁ з'╨днання, якЁ тЁльки могли рипЁти. РозмЁрено
гойдало хлопцеве сЁдало пЁд самЁсЁнькою палубою. Тихо порскали й зрЁдка
потупували скакуни.
АлЁ вЁдчув, як норовистий пЁдвЁв морду, схопив його за ногу Ё щосили
потяг до себе.
А бодай!..-- скрикнув Ё захлинувся АлЁ, бо чиясь здоровенна долоня
закрила йому рота. Хлопець, обЁсЁвши вЁд страху, змахнув рукою, шукаючи
стрЁлу. Аж ось стрЁла у нього в руцЁ, Ё вЁн тне нею туди вниз, куди його
тягнуть. Його стискають такЁ могутнЁ руки, що зараз ще мить -- Ё розчавлять,
як горобине яйце! ВЁн б'╨ стрЁлою швидко-швидко, тЁльки хекання у вЁдповЁдь.
В останнЁх корчах намацу╨ ножа Ё лЁвицею кида╨ навмання. I зразу ж корабель
наче здригнувся вЁд шаленого кЁнського гоготЁння.
АлЁ випустили, Ё вЁн полетЁв кудись униз, пЁд ноги якЁйсь людинЁ. ПотЁм
його штурхонули щосили, Ё вЁн покотився далЁ в темряву. ЗрозумЁв, що
врятований -- вЁн потрапив у прохЁд межи кЁньми. I поспЁшив швидше до ляди.
НавЁть не звЁвся на ноги, а щодуху бЁг навкарачки.
А за спиною чулися глухЁ удари копитом Ё передсмертнЁ зойки людини.
КонЁ збудились, заЁржали.
НагорЁ загукали люди. Першими до ляди пЁдскочили руббан Ё чотири
здоровенних зЁнджЁ. АлЁ вже висунув голову над лядою. До нього нахилися
руббан.
Хто? Ти впЁзнав?
Не знаю. Його навЁжений затовк. ВЁн Ё слова не вимовив. Думаю, що йому
кЁ-кЁ-нець! -- загикувався АлЁ.
Спускайся вниз! -- наказав руббан.-- Проведеш хлопцЁв, нехай вони
заберуть.
На палубЁ вже засвЁтили три лампи пЁд скляними ковпаками. АлЁ було
страшно. ВЁн не хотЁв спускатись униз.
ЛЁзь Ё веди хлопцЁв! -- жорстоко наказав руббан.
Дай менЁ лампу...-- заговорив АлЁ, вЁдтягуючи час спуску вниз.
КапЁтан кивнув головою першому зЁнджу, Ё той мимо АлЁ стрибнув, наче
величезний чорний котяра, в отвЁр ляди, за ним ще дво╨. Вони зняли зЁ щаблЁв
АлЁ Ё поставили його на пайоли. Четвертий зЁндж обережно спустився по
щаблях, тримаючи над головою лампу.
АлЁ спробував пройти Ёз зЁнджами до потерпЁлого, та сполоханЁ конЁ
гоготЁли, рвалися на прив'язЁ, роздирали собЁ вудилами губи.
ТодЁ АлЁ наказав зЁнджам стояти на мЁсцЁ, а сам, узявши лампу Ё торбу з
зЁллям, рушив вузьким проходом, весь час пригинаючись пЁд линвами вЁд лямок.
ВЁн огладжував коней Ё говорив ©м всЁлякЁ ласкавЁ слова. Та чим ближче
пЁдступав до навЁженого коня, тим моторошнЁше йому ставало, Ё ноги наче
облипали глиною. АлЁ покликав огиря, Ё той на його голос заЁржав, нЁби
пожалЁвся. КЁнь обернувся в тЁснЁм закутку Ё зовсЁм закрив те, що валялось в
нього пЁд копитами.
Шлея, на якЁй кЁнь зависав переднЁми ногами була обЁрвана, Ё вЁн при
кожному коливаннЁ корабля переступав по мокрих, наче чорних вЁд кровЁ
решЁтках.
АлЁ витяг Ёз торби зЁлля Ё пхнув коневЁ в губи. КЁнь схопив Ё з
насолодою розжував зЁлля, заковтав.
Наче за порухом палички чародЁя, огир заспоко©вся Ё почав гратись Ёз
подертим рукавом джубби АлЁ.
Тепер хлопець перехилився пЁд ганаш коня Ё зазирнув на того, кого мав
поцЁлити ножем цЁ╨© ночЁ.
ВЁд того що вЁн побачив, йому стало холодно Ё пЁт залив усе його тЁло.
Втисшись у закуток самого носа, вхопившись намертво могутнЁми руками за
дерев'яний брус, напЁвлежав- напЁвсидЁв матрос-оманець. Ноги в нього були
виламанЁ, вивернутЁ, мЁшанина м'яса, кровЁ, з яко© стирчали кЁстки. 3-пЁд
спини в нього теж спливала кров. ВЁн заворушив губами, й АлЁ довелося
нахилитись, щоб почути й розЁбрати.
Гад заговорений... Мало тобЁ цього людо©да, ти ще й стрЁли отру©в?..
Проклинаю тебе... Ё заклинаю коней... бути свЁдками мо╨© погибелЁ. Будь
ти...-- вЁн щось зашепотЁв, видно прокляття, а потЁм хотЁв плюнути на АлЁ.
Та кривава слина зависла в нього на губах.
ПотЁм вЁн напружився Ё сказав зовсЁм виразно:
Хусейн тебе дЁстане!..
ПЁсля того вЁн ще щось шемрав, шепотЁв, пускав криваву слину по товстих
варгах.
ОбЁсЁлий кЁнь заспоко©вся зовсЁм, та й ЁншЁ конЁ теж притихли. I тодЁ
зЁнджЁ обережно пройшли помЁж тваринами Ё забрали нагору потрощеного оманця.
Один Ёз зЁнджЁ, найстарший вЁком, порався коло нього. Намагався чЁмсь
напо©ти конаючого. Та зЁлля виливалося назад, розпливалося по широченних
м'язистих грудях. Руббан нахилився над спотвореним моряком, щоб вловити хоч
якесь слово. Та даремно. Скоро й дихання його припинилось. ТодЁ руббан
спустився вниз, нЁби подивитися на навЁженого коня.
Та вЁн тЁльки спитав, тихо-тихо, АлЁ:
Що вЁн сказав?
Сказав, що йому допомагав якийсь Хусейн, Ё нЁ слова бЁльше.
Ти нЁчого не чув, нЁчого не второпав, що вЁн мимрив. ОберЁгайся, бо
тво╨ життя ще в небезпецЁ. Стережись до полуденно© молитви. Сиди тихо.
Я хочу нагору... МенЁ тут задушно. Я нЁчого не бачу.
Переполошився? Я лишу лампу. Дивись, не чЁпай ©© -- пожежу на морЁ не
загасиш, живцем пЁдсмажимось!.. -- Руббан добре приладнав на основЁ щогли
лампу.
Не бЁйся. Я зараз усЁх поставлю до весел Ё вЁтрил. Сюди нЁхто не
залЁзе...
"А чого ж ти сказав, щоб я оберЁгався? Га?!" -- хотЁв крикнути АлЁ
руббану в спину. Та не наважився, а поспЁшив зразу до лютого коня, хоч зЁлля
зробило його лагЁдним Ё тихим.
АлЁ ледь не заплакав з розпачу -- якщо тепер хтось кинеться до хлопця
-- такий кЁнь йому не захисник! У темрявЁ, що ледь проривалася червоним
свЁтлом корабельно© лампи, вЁдшукав сво© стрЁли. Ту, якою колов оманця, а
значить, з отруйним наконечником, вЁн знайшов скривавленою Ё з геть
почавленим древком та оперенням. Тепер обережно з цими стрЁлами -- слова
померлого були, без сумнЁву, щирою правдою. Бо тЁльки в ненавистЁ люди
говорять щиру правду, пригадав вЁн слова базарного цирульника Ахмеда. I без
сумнЁву -- то була отрута деревно© змЁ© Ёз саду мандейця. Наконечник
розчавлено© стрЁли отруйний. Та чи потрапила отрута на ЁншЁ стрЁли?!
АлЁ вЁддЁлив отруйний наконечник вЁд почавленого древка Ё приладнав до
цЁло© стрЁли. Вийшла чудова стрЁла-вилка. 3 пересторогою, обережно засунув
АлЁ стрЁли у саморобний сагайдак. ВЁн повзав у коней пЁд копитами Ё шукав
свого ножа. Та нЁяк не мЁг знайти. ТодЁ пЁдвЁвся Ё обдивився обЁсЁлого коня,
обмацав його Ё знайшов рЁзану рану. Це вЁн його ножем ударив, коли пожбурив
ножа в напасника. Тому кЁнь Ё загоготЁв так шалено!
"Так, будемо мЁркувати! -- сказав собЁ АлЁ й уявив, як нЁж чирка╨ коня
в корЁнь вуха Ё далЁ летить униз, навкЁс.-- Отак буде падати нЁж, отут вЁн
вдариться об брус Ё вЁдскочить сюди АлЁ став навколЁшки, обережно опустив
руку пЁд край пайолу -- Ё його пальцЁ торкнулися в бридкЁй жижЁ гострого
леза. Коли ж АлЁ витяг нЁж Ё обдивився його, вЁн Ёз здивуванням побачив, що
це не його нЁж.
ТодЁ АлЁ заходився знов шукати свого ножа. I вЁднайшов його в щЁлинЁ
мЁж двома брусами. Тепер мав аж два справжнЁх ножЁ! ВЁн крутив ©х Ё ловив на
©хнЁ булатнЁ леза червоне свЁтло лампи, милувався грою муарового вЁзерунка.
I тут вЁдчув, що хтось дивиться на нього. ВЁн пЁдвЁв очЁ вЁд ножЁв Ё
побачив, що з-за друго© щогли на нього кида╨ться чоловЁк Ёз лицем, замотаним
до самЁсЁньких очей платом. Хлопець пригнувся Ё прослизнув пЁд черевом
коней.
Коли той, з платом на обличчЁ, побачив, що хлопець сховався за лютого
коня, вЁн зразу ж метнувся до драбини, пЁдтягся на руках Ё зник у темрявЁ на
палубЁ. Коли на крик АлЁ прибЁгли зЁнджЁ й небЁж руббана, вЁн ©м збрехав, що
йому з'явився привид людського скелета, Ёз черепом, загорнутим у беду©нський
плат бЁлого кольору,
ЗЁнджЁ Ё небЁж руббана вислухали його поблажливо, для заспоко╨ння
хлопця позаглядали в темнЁ закутки Ё, незлостиво смЁючись, пЁднялися на
палубу.
АлЁ знову повернувся до свого коня-рятЁвника, загнуздав його Ё,
роздумуючи, що йде проти Ёнтересу, користЁ руббана -- понадрЁзав майже до
кЁнця шле©, на яких напЁвсидЁв шалений огир. Сам же юний мандрЁвник залЁз
подалЁ до форштевню пЁд настил палуби. I тут, зовсЁм непомЁтний у глибокЁй
тЁнЁ, став чекати на ще одного, як йому гадалося, свого вбивцю. Як йому не
було страшно, як не лихоманило вЁд хвилювання та очЁкування бЁди, вЁн
небавом зЁгрЁвся в сво©й видуренЁй джуббЁ, Ё його почало хилити на сон.
Засинав швидко, але думка його крутилася навколо цЁни про цю джуббу -- таку
чудову Ё пишну кЁлька днЁв тому Ё геть тепер роздерту, пошматовану й
перекаляну кров'ю та кЁнською гижею.
Скоцюрбившись геть у колобок, затисши в кожнЁй руцЁ по рЁзаку, вЁн спав
важким сном, який скорЁш був гнЁтючим Ё жахливим маренням, анЁж вЁдпочинком.
21. ЧАКЛУН
ВЁд страшних, кривавих снЁв його звЁльнили голоснЁ удари барабана.
АлЁ розклепив очЁ Ё побачив, що крЁзь щЁлину палубного настилу Ё крЁзь
ляду згори в трюм влива╨ться блакитне свЁтло пЁдступаючого дня.
АлЁ виповз Ёз схованки Ё, розправляючись бЁля свого рятЁвника,
застогнав вЁд болю -- все тЁло, кожен суглоб, кожна кЁсточка, кожен м'яз
пронизував бЁль.
Не випускаючи ножЁв, почапав повз коней. Тварини призивно Ёржали до
АлЁ, деякЁ навЁть тяглися до нього теплими мордами. Час уже було порати й
напувати коней. Та дрЁбний стукЁт барабана був такий незвичний Ё тривожний,
що АлЁ не затримався бЁля тварин, а поспЁшив нагору. ВЁн узяв надщербленого
ножа в зуби Ё, допомагаючи собЁ лЁвою рукою, обережно полЁз по драбинЁ.
Витнув голову Ёз ляди обережно-обережно Ё ось що побачив.
Корабель Ёде на пЁвденний схЁд, бо рожевостей край неба на двЁ п'ядЁ з
лЁво© руки,
╡де корабель лише пЁд нЁчним малим вЁтрилом.
Вся команда, крЁм капЁтана Ё його старшого небожа, сидить на бацЁ '
попЁд обома бортами.
ВсЁ скулинЁг. НавЁть бЁлоголовий, як борошном припорошений,
слов'янин-раб. ПосерединЁ мЁж ними крутиться дивний коричневошкЁрий чоловЁк
у довгЁй дорогЁй спЁдницЁ. На головЁ в нього гостроверха козяча шапка. Лице
помальоване червоними Ё бЁлими смугами. ВЁн стукотить дрЁбно й лунко в
довгий барабан Ё маленькими кроками ходить навколо плетено© Ёз трави
корзини.
Нараз спиня╨ться. Ударя╨ три рази в барабан щосили Ё схиля╨ться до
корзини. ВЁдкида╨ кришку Ё звЁдтЁля хапа╨ щось кругле. ПЁднЁма╨ над головою
високо, Ё всЁ бачать, що це людський череп.
Зойк вирива╨ться з могутнЁх грудей зЁнджЁв-веслярЁв. Араби затамували
подих, зацЁпенЁли. Раб-слов'янин здивовано пЁднЁма╨ брови Ё прикрива╨
долонею очЁ -- бо з глазниць мертво© голови вириваються яскравЁ променЁ
свЁтла. Це трива╨ якусь мить, але всЁ, хто сидить пЁд правим бортом,
зненацька захопленЁ цим незвичним Ё зловЁсним видовищем.
КоричневошкЁрий швидко опуска╨ мертву голову Ё кладе на верх барабана.
Зразу ж пЁсля того над морем спалахнули променЁ сонця, забарвили рожевим
вЁтрило, щогли Ё спину коричневошкЁрому. Та на сонце нЁхто не звернув уваги,
бо всЁ ще були приголомшенЁ видовищем чародЁйського черепа.
А коркчневошкЁрий вже вЁв хрипким голосом:
-- Це голова мого тата... Його сила була незмЁрна Ё вмЁння незбагненне.
Тому чаклуни з усЁх сусЁднЁх племен ненавидЁли його Ё намагалися звести.
Зрештою це ©м вдалося завдяки отрутЁ. I вони з'©ли мозок мого тата. Але це
©м не допомогло. Бо моя мама втекла на острови Ё там мене зростила. I я
закляв на ворогЁв батька. ВсЁ його вбивцЁ померли в муках. Проти мене
повстали всЁ ©хнЁ родичЁ, Ё я полишив свою землю. Та завдяки магЁ© я
вЁднайшов голову свого тата, Ё тепер вона менЁ допомага╨. I сьогоднЁ я
побачив, що тато менЁ допомага╨. Я взнаю, хто замислив погане проти нашого
му'аллЁма, нашого годувальника... Ви бачили, як помер оманець? Невже ще
хтось хоче так сконати? СкажЁть менЁ. Я ще раз запитую -- хто замислив Ё
дЁяв проти капЁтана, проти команди, проти корабля, проти коней? Присягаюсь
оцим черепом, щира вЁдповЁдь буде викупом ворохобнику. Волосина з нього не
впаде.
Та матроси в зацЁпенЁннЁ мовчали. Жоден не порушився, не посунувся, не
зайорзав на палубЁ. ТодЁ чаклун поклав череп у корзину, зняв з плеча
перев'язь барабана, поклав на палубу волохату козячу шапку, зняв Ёз себе
довгу спЁдницю, браслети з рук Ё з нЁг, зняв ладунку з ши© Ё все склав до
нЁг.
Просто бЁля щоки АлЁ пройшли ноги в пальмових сандалях. Над самЁсЁнькою
головою хлопця пройшли руббан Ё його небЁж. Той зЁгнувся навпЁл Ё пер на
собЁ здоровенний бурдюк води. Ось вони перед голим.
КапЁтан вийняв з-за пояса порцелянову широку чашу. ПЁдставив пЁд носик
бурдюка небожевЁ. ЗаплюскотЁла вода. Коли чаша наповнилась, капЁтан почав
поволЁ ©© пити, високо задерши Ё голову, Ё чашу, щоб усЁ бачили, що вЁн не
вилива╨ воду за пазуху.
Голий сказав командЁ:
Нехай нЁхто не дума╨ про отруту. НЁхто не дума╨ про отруту! Не думайте
про отруту!!! -- I клацнув пальцями.-- Дай, о руббане, чашу води коняревЁ,--
показав великим пальцем на ляду.-- Його мучить спрага Ё сумнЁв.
АлЁ сховав ножЁ за пазуху, вилЁз Ё пЁдбЁг по чашу води. Вода була не
дуже смачна -- вЁдгонила шкЁрою, зате холодна.
Тепер, мЁй руббане, злий менЁ на руки, щоб усЁ бачили, що в мене на
руках нема╨ отрути.
АлЁ з розпачем дивився, як пЁд тонкою цЁвкою чаклун ми╨ руки. В нього
заходилося серце вЁд плюскоту води по палубних дошках.
Тепер ви всЁ не думайте про отруту, а будете пити зо мною з однЁ╨© чашЁ
по одному ковтку. Почали!
НебЁж капЁтана налив у чашу води Ё дав надпити ковток голому.
Затим голий покликав слов'янина. Той випив ковток Ё пЁшов назад на сво╨
мЁсце, крекчучи та розтираючи стегна. ПЁсля слов'янина ЁншЁ моряки теж
мовчки пЁдходили до ворожбита Ё пили по ковтку води.
Коли останнЁй сЁв на сво╨ мЁсце голий сказав:
Тепер питимуть вдруге зо мною тЁ, кому я скажу. А ви нЁхто не думайте
про отруту.
Сонце вже височЁло над обрЁ╨м, може, пальцЁв на п'ять. Час би й
молитись. КоричневошкЁрий стояв спиною до сонця, пильно дивився в очЁ
кожному, кого вЁн пЁдкликав, надпивав з чашЁ, давав випити чашу до кЁнця.
Серед викликаних був Ё раб-слов'янин. Лице в нього було похмуре, Ё вЁн
мружив блакитнЁ урочливЁ 2 очЁ.
АлЁ побачив, що чаклун, коли зробив ковток, то вмочив кЁнець сво╨©
бороди в чашу. I хлопець подумав: "А чи ЁншЁ це побачили?"
ПотЁм так само -- ковток чаклун, два-три ковтки пили всЁ --
оманцЁ-веслярЁ, один зЁндж-нурець Ё один й╨менець -- далекий родич руббана.
Першого схопило слов'янина. ВЁн рвучко звЁвся на хиткЁ ноги Ё, зЁгнутий
навпЁл, перехилився через фальшборт. Його швидко вивернуло Ё зразу ж
вЁдпустило. ВЁн витер рясний пЁт з чола Ё опустився навпочЁпки пЁд бортом.
Другим почало вивертати негра. Коли вЁн облегшився, то просто впав на
палубу -- ноги його вже не тримали. ВЁн тЁльки важко дихав Ё крутив
витрЁщеними бЁлками очей, мов приголомшений вЁл на бойнЁ.
Руббанового родича схопило корчЁ, Ё вЁн ледь доповз до борта, щоб не
загидити палубу. Голий чародЁя пЁдЁйшов до кожного з них по черзЁ Ё,
вказуючи пальцем, проказав:
Ти,-- це вЁн слов'яниновЁ,-- крав воду, бо тебе весь час мучить спрага.
Не пий багато, а краще ©ж солоне акуляче м'ясо. Легше буде. Ти,-- це вЁн
зЁнджу-нурц╨вЁ,-- обдурив нашого руббана, коли вЁн тобЁ дав грошЁ на молоду
бЁлу повЁю. I ти ©х пропив, а на рештки
переспав Ёз старою негритянкою. Ти-- до родича руббана-- обдурював
нашого годувальника, коли ходив на базар. Торгувався довго, купував дешево,
а рЁзницю клав собЁ в пояс. Руббане! Ти ©х вибача╨ш?
ТакЁ грЁхи можна вибачити... Але скажи менЁ, вЁща людино, що цЁ
приховують?
Три оманцЁ сидЁли скулинЁг Ё мовчали. Але ©х трусило, просто пЁдкидало
на мЁсцЁ. Особливо було погано одному -- наймолодшому: корчЁ крутили його
тЁлом, наче в нього починався припадок падучо©.
3 усЁх трьох пЁт чурЁв ручаями Ё капав на сухЁ й вибЁленЁ дошки палуби.
Наймолодший хотЁв щось сказати, вуста його ворушились, але слЁв не було
чути.
ТодЁ чаклун вЁддав чашу руббану, а сам схилився до пЁдозрюваного.
Що ти говориш? Це вЁн -- чаклун показав на старшого оманця --
пЁдговорив тебе погубити коней?.. А ти просиш води?.. Просиш не вбивати? А
тебе нЁхто не вбива╨. Тебе вбива╨ твЁй злочин... Ну добре, ти менЁ не вЁриш.
ДивЁться всЁ -- я п'ю воду, потЁм зЁндж п'╨ воду, потЁм ти, але тобЁ вона не
допоможе, поки не звЁльнишся вЁд брехнЁ...
I дЁйсно, пЁсля кЁлькох ковткЁв моряк-зЁндж ожив, почав рЁвно дихати,
утер мокре чоло, Ё бЁльше в нього не трусилися нЁ руки, нЁ ноги.
Молодий оманець пожадливо випив до кЁнця, висмоктав воду -- Ё за кЁлька
хвилин почав кричати, хапатись за живЁт, роздирати на собЁ одяг, шкребти
шкЁру щосили, Ё на дошки з глибоких подряпин напливала кров.
Во-ди-и! Води-и-и! -- волав вЁн скажено.
Води! -- захрипЁв середульший.
Ти хочеш сказати правду?
Води! Води!
Води! Вод-ди-и-ии! В-ввод-ди!!! -- завивав молодший.
Старший раптом наче хихикнув Ё почав щосили битись лицем об дошки. Кров
бризкала на всЁ боки. АлЁ чув, як вЁд удару об брус трЁснули зуби.
Дивись, дивись...-- говорив чаклун до молодшого оманця,-- вЁн буде
довго-довго мучитись, поки скона╨... А ти ще довше конатимеш! -- А тодЁ
звернувся до руббана:
Му'аллЁме! Вони зараз мучатимуться, та вони злочинцЁ... ╡ншЁ не виннЁ
-- вони вЁльнЁ Ё для працЁ, Ё для молитви...
╡, нЁби вибачаючись, вЁн схилився перед капЁтаном.
А капЁтан, трохи постоявши мовчки, пЁдняв руки вгору й проспЁвав
заклик.
УсЁ мусульмани звелись Ё посмЁшили на чисту корму, щоб сотворити
вранЁшнЁй намаз. КапЁтан став лицем у напрямку Мекки -- вЁн-бо був справжнЁм
знавцем зоряних шляхЁв Ё знав непомильно всЁ напрямки до всЁх славних мЁст.
ПравовЁрнЁ почали творити за капЁтаном ранЁшню молитву салят-аль-фаджр, то
пЁдносячи руки до блакитного неба, то припадаючи лицем до палубного настилу.
АлЁ молився для вигляду, а сам повсякчас, коли вклякав, зиркав з-пЁд руки,
що робиться з приреченими. Старший втисся головою в кут мЁж бортом Ё
бушпритом Ё тЁльки човгав скарлюченими стопами по гладеньких дошках.
Середульший дряпав собЁ горло Ё пускав слину на подерту сорочку.
Молодший лежав на боцЁ Ё щосили стискав руками черство, а ноги його
сЁпались, нЁби вЁн збирався танцювати.
БЁлоголовий слов'янин з якоюсь сумною посмЁшкою споглядав на муки
пЁдозрюваних.
Чаклуна Ё корзини з черепом його батька не було, наче вЁн випарився, чи
й взагалЁ був оманою, марою.
А зЁнджЁ молилися. I той зЁндж, що на шкоду собЁ обдурив руббана, теж
молився, може, ще ревнЁше, нЁж завжди.
ТЁльки правовЁрнЁ скЁнчили молитву, як заволав молодший оманець.
Я скажу... всю правду... правду... правду... ТЁльки дайте хорошо©...
чисто©... води...-- Та зразу й затих.
КапЁтан стояв непорушно, а чаклун знову звЁдкЁлясь виник. ВЁн то ставав
навколЁшки Ё прикладався вухом до вуст оманця, то пЁднЁмався Ё шепотЁв щось
на вухо руббановЁ.
Лице руббана поступово темнЁло, наливалося кров'ю. ВЁн важко дихав Ё
почав то витягувати чингал-джамбЁю з пЁхов, то зЁ стуком вганяти назад. ВЁн
так стискав держак збро©, що йому аж побЁлЁли нЁгтЁ.
Коли ж отру╨ний оманець замовк, руббан скинув руку вгору Ё заволав не
сво©м голосом:
О Аллах! Закликаю тебе в свЁдки -- я не хотЁв Ё не хочу кровЁ цих
ворохобникЁв. Але вони хотЁли мо╨© смертЁ Ё смертЁ мо©х матросЁв. Вони
хотЁли наших мук Ё нашо© смертЁ, дорогЁ мо© браття-моряки! Вони прагли
нашого добра. I це не найбЁльший ©хнЁй злочин. Славний наш султан Салах
ад-ДЁн -- та буде йому Ё його во©нам благословення та покрЁплення Аллаха! --
вибив триклятих псЁв-хрестоносцЁв Ёз славного мЁста ╙ршала©ма. I вЁд цього
дня почалася перемога жовтого прапора правовЁрного султана. А чому вЁн
перемЁг, браття мо©?! Тому, що вЁддав себе джихаду душею Ё тЁлом! Хай
благословить та покрЁпить його Аллах! I ще тому, що вЁн вЁдновив вЁру, тому,
що вЁн знищив Ёсма©лЁтську ╨ресь Ё всЁх да©3 цього зловредного
вчення! Це ж бо вони сЁють розбрат, колотнечу Ё змови серед правовЁрних.
Адже то лжехалЁфи ФатЁмЁди сприяли хрестоносним кораблям здобути порти
Палестини. А це тому -- знайте, о браття! -- що вони не тЁльки лжеродичЁ
пророка -- хай славиться його Ём'я! -- вони ще й лже-араби. Бо вони за
кров'ю -- пота╨мнЁ Ёуде©... Ось вони й продавали арабськЁ землЁ залЁзним
псам! I оцЁ три шакали! -- Руббап тицьнув пальцем в скорчених оманцЁв.--
Вони теж фальшивЁ, як фатЁмЁдський чорний дирхем -- срЁбло тЁльки згори для
блиску, а все мЁдь... Коли ми допомага╨мо славному султану Салах ад-ДЁну
сво©м умЁнням Ё торговельним прибутком, вони змовились Ёз цим
павуком-митником, щоб я купив крадених коней. А вЁн, павук, потЁм би вЁддав
коней ©хньому хазя©ну -- емЁру Басри. I я б завис на хрестЁ. А ви, мо© любЁ
браття, пЁшли б у кайданах. А мЁй улюблений корабель, мЁй стрЁмкий птах
пЁшов би у володЁння цих ╨ретикЁв!.. МЁй корабель!!!
Руббан замовк Ё схилив голову на плече, мов прислухався до власних,
слЁв. А тодЁ заволав шалено, Ё судини напнулись вузлами на його волячЁй ши©:
МЁй корабель цим шакалам?!! А мо©х морякЁв-соколЁв у пута! Присягаюсь
розлученням, я цих двох заб'ю без пролиття кровЁ! Облийте ©х Ё загорнЁть у
старе вЁтрило, повЁсьте на ре©. Н'кумбЁ, напо© ©х зЁллям, щоб вони були при
тямЁ. А цього постав на ноги.
Руббан разЁв три глибоко вдихнув Ё видихнув. Це наче його заспоко©ло, Ё
вЁн заходився за допомогою хрестовини з тонких паличок вимЁрювати висоту
сонця вЁдносно обрЁю.
Того що, робили Ёз злочинцями, вЁн наче не бачив Ё не чув.
Та тЁльки-но двох фальшивих османцЁв пЁдтягли на ре©, руббан закликав:
Нема╨ бога, крЁм Аллаха, Ё Мухаммед пророк його! Це головне! Хто
покрЁплю╨ вЁру Ё захища╨ життя та майно правовЁрних, той Ёстинний
мусульманин. Все ж Ёнше -- ворохобництво та ╨ресь! Хто серед правовЁрних
засЁва╨ рЁзнЁ погляди й суперечки, той хоче пожати нашу погибель. А тому
кожному ворохобнику, кожному пота╨мному змовнику -- смерть!
Смерть ворохобникам!..-- закричали всЁ на кораблЁ. Кричав Ё молодий
вЁдступник-Ёсма©лЁт, Ё захоплений загальним шалом АлЁ.
КапЁтан наказав чаклуну:
Дай йому палицю, нехай вЁн перший ударить сво©х да'©.
АлЁ широко вЁдкритими очима витрЁщився на молодого оманця -- кЁлька
хвилин тому вЁн конав Ё ледь шепотЁв сво© зЁзнання коричневошкЁрому чаклуну.
А тепер вЁн на перший же порух правицЁ руббана схопив червоний мангровий '
кийок Ё щосили вдарив по запеленутому у вЁтрило да'©.
╡ншЁ теж похапали з палуби кийки, що ©х цЁлий оберемок принЁс небЁж
руббана, та й заходилися молотити по пов'язаних змовниках.
Так сталося, що осторонь розправи лишились тЁльки АлЁ та раб-слов'янин.
А ти чому не б'╨ш цих шакалЁв?! Га?!
Я у тебе раб... Моя вЁра Ёнша Ё закон теж не такий... як ваш... Раб
працю╨ на господаря... Та раб не захища╨ його... I раб не спЁва╨ Ё не гра╨
господаревЁ... Ти господар мо╨© спини Ё руки... але не вЁри та звича©в...
Он як?!--здивувався капЁтан Ё рукою показав, щоб припинили лупасити
лазутчикЁв.-- Якщо я тобЁ дам свободу, тодЁ ти ©х заб'╨ш?
Свобода така -- я хочу -- б'ю... а не хочу -- не б'ю...
Якщо так, то йди вниз Ё доглядай за кЁньми! -- А тодЁ до небожа: -- Ти
видай йому бурдюк води для коней.
А потЁм уже до всЁх:
Славлю