Аллаха Ё присягаюсь Ём'ям пророка! Правду кажуть мудрЁ люди --
слов'янин завжди злодЁй, упертий вЁл Ё п'яниця... А ти чого не береш палицЁ?
-- повернувся до АлЁ.--Ти, може, прихвостень здохлих цих лжехалЁфЁв?!
О нЁ, му'аллЁме! Присягаюсь розлучанням, нЁ!
Так бери кийок Ё добивай цю погань.
Не можу, о му'аллЁме...
Чому?!!
Тому, що я митника Ё всЁх його шакалЁв так ненавиджу, що не хочу бути
на них схожим...
Брешеш, ти чимось Ёз ними пов'язаний!
О нЁ, руббане! -- I, не тямлячи себе вЁд обурення Ё образи, що йому не
вЁрять, вЁн рвучко нахилився, став навколЁшки Ё здер Ёз себе джуббу.
Матроси й сам руббан вражено дивилися на худющу спину хлопця.
Вся шкЁра була сполосувала, подерта ударами канчука. Де-де шкЁра вже
пЁджила Ё навЁть струпи почали вЁдпадати, а де ще й рани були спухлЁ, Ё з
них сочилася сукровиця.
АлЁ пЁдвЁвся, канув джуббу на палубу, Ё крЁзь тканину глухо вдарились,
стукнули ножЁ об дерево. Хлопець оголив живЁт, Ё всЁ побачили синю пляму на
всю ширину живота.
-- Руббане! Тебе коли-небудь смажили жаровнею?
-- Присягаюсь Аллахом, Ём'ям пророка! -- заволав руббан, Ё очЁ його
налились кров'ю.-- Ви бачите на спинЁ цього бЁдолахи знаки пЁдлостЁ? Ось що
свЁдчить проти митника! А цЁ Ёсма©лЁтськЁ шакали хотЁли, щоб Ёз нами,
правовЁрними, зробили те ж саме?! Та не бути йому нЁколи!!! Бийте ©х, бийте
гадЁв, поки ©хн╨ м'ясо не вЁдстане вЁд кЁсток!!!
╡ на приречених посипалися удари мангрових пружних кийкЁв.
Коли АлЁ пЁдняв джуббу Ё почав ©© вдягати, капЁтан помацав пЁдкладку.
Що це -- покажи?
АлЁ знехотя витяг перший свЁй нЁж Ё подав руббановЁ.
А другий?
Хлопець видобув Ёз джубби Ё другий, з обламаним вЁстрям.
Хто тобЁ ©х дав?! -- ОчЁ капЁтана хижо звузились.
Це моя здобич. Мене хотЁли цими ножами забити. Оцим -- у БасрЁ, а оцим
на тво╨му кораблЁ.
Чого ж ти ута©в вЁд мене таку рЁч?!
Бо для тебе нЁж-- дрЁбничка, руббане, а менЁ -- великий ма╨ток. Ось
дивись -- у тебе цЁлий корабель. ХЁба ти збЁднЁв, що я взяв вЁд свого убивцЁ
його зброю?
Ну добре, лиши собЁ рЁзаки, а менЁ скажи, чому тебе мордували люди
митника?
Вони хотЁли, щоб я не дотримав слова Ё порушив клятву...
А кому ти дав клятву?
Я поклявся одному торговцевЁ Ём'ям пророка Ё Аллахом, що мовчатиму про
рЁзнЁ дива Ё скарби, якЁ ми з ним оглядали...
I ти не порушив слова?
НЁ, мЁй руббане. I словом не виказав нЁчого про ту людину.
I тебе вЁдпустили?! Це дивно.
МенЁ теж дивно, бо мене обЁцяли згно©ти у ВодянЁй вежЁ...
Ну нЁчого, потЁм я розберусь Ёз тво╨ю загадкою. Ми все розплута╨мо,
коли ти менЁ розкажеш всЁ подробицЁ... Та про це Ёншим разом.
АлЁ мовчки поправляв на собЁ одяг.
Спускайся Ё порай коней. Тепер ви вдвох Ёз слов'янином у мене буду╨те
при конях... ВзагалЁ, в цю подорож менЁ щастить -- Ё шпигуни, Ё юродивЁ
завелись на кораблЁ. Той не хоче свободи, а той вЁдмовля╨ться вЁд помсти
сво©м мучителям! О Аллах! Велика твоя милЁсть Ё незбагненнЁ дива, що ти
твориш у свЁтЁ!
КапЁтан звЁв руки до неба Ё, подякувавши Аллаху за його щедроти й дива,
пЁшов Ё собЁ вжучити кийком митникових найманцЁв.
Хлопець спустився до трюму, Ё вони вдвох Ёз слов'янином почали напувати
й порати коней. I тут, у напЁвтемрявЁ трюму, прорЁзанЁй тонкими променями
золотого сонця, що вдаряли крЁзь щЁлини палубного настилу, АлЁ побачив, що
слов'янин зовсЁм не вЁл безтямний Ё впертий, як тЁльки-но говорив руббан.
Слов'янин виявився вправним Ё уважним конюхом. АлЁ без зайвих слЁв визнав
його зверхнЁсть Ё поспЁшив йому допомагати. ВсЁ конЁ просто самЁ йшли
слов'янину в руки. ОкрЁм того жереба, що потовк ворога АлЁ.
Огир твЁй -- вЁн наврочений... попсований... Хтось погане око на нього
поклав...
ЗвЁдки ти зна╨ш коней -- ти ж бо слов'янин? А вони живуть у холодних
лЁсах Ё добувають хутра...
НашЁ землЁ багатЁ... Ё холод... Ё тепло... Ё лЁс ╨... Ё степ ╨... Все
зелене-зелене... ПустелЁ нема... КонЁ ╨ людськЁ... конЁ ╨ дикЁ... Я служив
князю Ё ловив у степу диких коней... Я служив князю -- стрЁляв птахЁв весною
Ё восени...
Хто такий "князь"?
Ну, це наче емЁр... чи султан... виходить...
Так ти його раб? Чому вЁн тебе продав у рабство до наших кра©в?
НЁ, я вЁльний... Я пЁшов Ёз князем у далекий степ бити куманЁв
5... Була чорна прикмета -- нЁч серед дня спустилася... Во©ни жах
у серцЁ вЁдчули, слабкЁсть у руках... Кумани налетЁли як хмара сарани... Ми
-- билися до кЁнця сил... вони змогли... УсЁм нам Ё пов'язали пута... КнязЁ
полоненЁ у шатрЁ жили... Во©ни пЁд сонцем Ё зорями... Мене зв'язали Ё
погнали за гори во Об╨зи. Там загнали в корабель, попливли в Трапезунд...
Продали туркам Ёз Конь©. 3 Конь© продали в Мосул. Там продали в Ка©р. Там
продали в ╡скандерЁю. Там продали в ДжЁдду. У ДжЁддЁ продали в Моху. 3 Мохи
купив мене руббан.
ТобЁ дуже погано в наших землях?
Ха-ха! Як може добре бути в неволЁ? Слова -- чужЁ, вЁра-- чужа, звича©
-- чужЁ. Спрага... спека, голод... А конЁ вашЁ добрЁ... Кожен кЁнь... ╨
скарб...
Поки вони порали коней Ё вели бесЁду про неволю й далеку землю слов'ян,
над ними завершалась страта лазутчикЁв.
22. ПАПУГА-СП╡ВТРАПЕЗНИК
Легкий протяг засмоктав у трюм запах розпалюваного вугЁлля. АлЁ
потягнув носом. Раб-слов'янин теж зашморгав Ё вирЁк:
Готують блискавку Ёз китайського снЁгу... Непевна справа -- раз ворога
побива╨... раз сво©х забива╨ Ё палить... Руббан ворогЁв побачив... БЁй
буде...-- I слов'янин-раб почав хреститись, як монахи в монастирЁ пЁд час
свята, Ё щось проказувати сво╨ю мовою, неквапливою й тягучою.
Про що молишся?
Не хочу помирати вЁд гЁрко© й солоно© води. Хочу гнити пЁд зеленою
травою у сво╨му степу...
На горЁ все сильнЁше стукотЁв, калатав барабан, до нього при╨дналося
гугняве вищання дудки Ё й╨менцЁ завели жЁночим спЁвом бойову пЁсно. ВЁд того
спЁву пронизливими високими голосами в АлЁ аж мурашки пЁшли по спинЁ Ё по
руках, а слов'янин швидко почав хреститись, але слова молитви проказував так
само неквапно Ё спЁвуче. Враз увесь галас обтяло мов бритвою, Ё над кораблем
залунали крики залЁзно© горлянки руббана. НавЁть отут, у трюмЁ, було чути
кожне слово його.
Гей, люди! СпинЁться! Ма╨мо нагальну справу! Заклинаю Аллахом --
спинЁться!
Та як не горлав руббан, певно, той корабель не стишував ходу.
I тодЁ знов шалено загуркотЁв барабан, загугнявила пронизливо дудка,
тупотЁли ноги морякЁв, рипЁли блоки для пересування ре©в... Одним словом, на
палубЁ знялася справжня веремЁя.
КонЁ почали Ёржати, пихати, бити в перебЁрки так, що летЁли трЁски. АлЁ
кинувся втишувати шаленого огира, Ё в цей час на палубЁ лупонув грЁм -- один
раз, зразу ж удруге. I вмить у трюмЁ погасли золотЁ променЁ сонця, через
ляду залився у трюм густий кислий дим.
Калатав барабан, завивала дудка, Ё рипЁли об вирЁзи у фальшбортЁ вальки
велетенських весел. РозмЁрено гупали над головами АлЁ Ё слов'янина ноги
веслярЁв.
КонЁ просто обЁсЁли.
I хлопець, Ё полоненик, важачи головами, кидалися вЁд однЁ╨© тварини до
Ёншо© й намагалися притишити ©х.
ВЁд ядучого кислого диму з гострим присмаком палено© сЁрки АлЁ та
слов'янин-раб кашляли, а конЁ порскали та Ёржали.
I крЁзь дим в отвори ляди АлЁ побачив руббана.
Малий! Зроби, щоб конЁ замовкли! За три стрЁли ми наздоженемо ЁндусЁв.
ТодЁ вони почують Ёржання коней, а це--не-без-пе-ка! ЗрозумЁв?!
Му'аллЁме! ЗЁлля лишилось на один раз, му'ал-лЁме!
БЁльше нам воно не знадобиться! -- А потЁм слов'янину: -- А ти -- хочеш
прислужитися менЁ?
Слов'янин-раб здвигнув плечима: "Як ти скажеш". I руббан простягнув
йому лук Ё стрЁли, Слов'янин же не простяг руки до збро©.
-- Дурень! Не людей вбивати -- як з того корабля випустять голуба, ти
його поцЁль.
А...-- простяг раб руку до збро©.
Спочатку на палубу за капЁтаном видерся слов'янин. На палубЁ вже зовсЁм
не було й хмарки диму, хоча весь трюм було затягнуть густим туманом.
ГребцЁ були при повнЁй збро© -- ножЁ за поясами Ё шаблЁ де в кого при
боцЁ, прямокутнЁ африканськЁ щити за спиною, списи лежали пЁд фальшбортом.
ДвЁ залЁзнЁ рури на колодах пЁдтягнуто на правий борт носа. Чотири
й╨менця при цих спорудах щось чаклують над переносним ковальським горном.
Сам капЁтан був у шкЁрянЁм панцирЁ, через плече закинув арбалет з могутнЁм
сталевим луком.
ПЁд щоглою чаклун щосили гатив у барабан, а лжеоман╨ць, вирячивши очЁ,
щосили дмухав у гугняву дудку.
Кожен робив свою справу.
Та очЁ всЁх були прикутЁ до дивного вЁтрильника. Щогли його були круто
схиленЁ до задерикуватого бушприта, а жовтЁ вЁтрила на довгих реях вигнулись
колесами.
ВЁдстань мЁж вЁтрильниками скорочувалась.
Чудернацький вЁтрильник таки було перевантажено -- бо крутЁ хвилЁ,
здавалось, дЁстануть до самЁсЁньких отворЁв у фальшбортЁ.
Руббан приглядався до чужого корабля з-пЁд долонЁ. Коли АлЁ покликав
його, вЁн з першого разу не почув. ТЁльки коли хлопець смикнув його за
кольчужне плече, обернувся до нього, просто пропЁк шаленим поглядом.
Назад до коней! -- захрипЁв люто.
Му'аллЁме! Води ще коням -- зЁлля без води поволЁ дЁ╨!
ЗвЁдки зна╨ш?! -- гнЁвно запитав, а тодЁ свиснув переливчасто у свЁй
срЁбний сюрчок, Ё зразу ж небЁж прибЁг до капЁтана,-- Ще бурдюк води
коням!.. А ти -- швидше до коней!
I АлЁ поспЁшив у трюм, не чекаючи бЁльше нЁяких наказЁв вЁд руббана.
Тому АлЁ не бачив, як наздоганяли чужий вЁтрильник, як слов'янин-раб
стрЁляв у голуба, що пЁднявся з вЁтрильника, як на вЁтрильнику опустили
вЁтрЁла Ё здались на милЁсть переслЁдувача.
ВЁн тЁльки чув накази руббана сво©м морякам.
ПеревЁрте, що вЁн везе Ё куди везе! Нам потрЁбнЁ бурдюки з водою. Якщо
на кораблЁ ╨ соковитЁ плоди -- то всЁ нам! ЗнайдЁть клЁтки з голубами!
ЗаберЁть всЁх голубЁв! ЗаберЁть вЁтрила! I старЁ й новЁ! ЛишЁть тЁльки
полотно -- нехай шиють собЁ новЁ. Ось тобЁ калита з дирхемами. Заплатиш за
все! Та швидше опускайте човна-карЁб!
За голубЁв теж платити? -- спитав другий небЁж руббана.
За все! За все! Затямив?!!
Довго, страшенно довго тягнувся час, поки повернувся човен-карЁб вЁд
чужого вЁтрильника.
АлЁ чув, як затупотЁв ногами по дошках борту небЁж руббана, видираючись
по линвЁ на корабель.
Му'аллЁме! У них лише десять бурдюкЁв води!..
О горе нам! О Аллах, чому ти такий немилосердний до мене?! Що там у них
ще?..
Там повно ЁндЁйського перцю, смердючого глею, корзини з наранджами й
цЁла гора кавунЁв... Ё паки цукрово© тростини...
О аллах! ВоЁстину нема╨ бога, крЁм Аллаха! О, славлю тебе, Аллах! --
полегшено видихнув капЁтан,-- О Аллах! Славлю тебе, Отверзаючий Браму,
надихаючий та покрЁпляючий всЁх правовЁрних! ПравовЁрнЁ, славте Аллаха -- ми
врятованЁ! Слава Аллаху!
I всЁ закричали:
Слава Аллаху! Слава Аллаху!
I тодЁ капЁтан дав наказ всЁм зайнятися переправкою з корабля на
корабель здобичЁ, за яку, правда, вЁн хоч щось заплатив срЁблом капЁтановЁ
того ЁндЁйського корабля.
I вже загорлали, закричали моряки, знявся страшенний галас, тЁльки
лишилися бЁля молу родичЁ руббановЁ. Та стерновий, та оманець з дудкою, та
чаклун Ёз барабаном пЁд великою щоглою.
АлЁ оглянув сво╨ господарство -- зЁлля, залите водою, вже подЁяло на
коней, Ё вони сонно попустили гривастЁ ши© й розпустили губи.
АлЁ помацав, повЁдкривав ©м повЁки, позаглядав у очЁ, чи вони справдЁ
сплять?
ТодЁ видряпався нагору по драбинЁ, але на палубу не вилазив, а тЁльки
випнув голову з ляди.
Побачив, як на палубу оманець Ё чаклун витягають на блоках згортки
величезних двох вЁтрил, захоплених на чужому кораблЁ.
Як знизу, звЁдкЁлясь з-за борту, чаклуновЁ чиясь рука переда╨ клЁтку з
голубами. А чаклун переда╨ клЁтку небожевЁ Ё той ставить ©© до нЁг руббана.
А потЁм почалося з кавунами. Руббан покликав стернового Ё наказав тому,
щоб дЁстали з його каюти на кормЁ мЁцну рибальську сЁтку.
СЁтку руббан передав сво©м хлопцям у човна, потЁм за якийсь час з того
ЁндЁйського вЁтрильника привезли повний човен кавунЁв у сЁтцЁ. Ту сЁтку
зачепили линвою Ё по блоковЁ для вЁтрила витягли на корабель.
Привозили разЁв чотири чи п'ять повну сЁтку кавунЁв Ё складали ©х
рЁвним шаром один до одного на палубЁ.
ПотЁм привезли ще тугЁ паки соковито© цукрово© тростини й кЁлька
здоровенних широких корзин з наранджами червоного кольору. Почали пЁсля
всього вЁдлазити Ё вискакувати на палубу всЁ хлопцЁ руббана. А останнЁй
вилЁз слов'янин у сво©й бруднЁй одежЁ. ╡ через плече в нього на мотузовЁ
висЁла корзина тако© тяжко© роботи, що й не можна було рЁвняти до корзини
АлЁ з-пЁд фЁнЁкЁв. А пазуха його якимось дивним чином вЁдтягувалась,
стовбурчилась пЁд лЁвою рукою.
ПЁсля того з човна пЁдняли знов у рибальськЁй сЁтцЁ, один по одному,
три величезних бурдюки з водою.
АлЁ здивувався -- звЁдки стЁльки всього пЁдЁймають Ё пЁдЁймають на
корабель? Адже човен-карЁб мЁг вмЁстити не бЁльше десяти чоловЁк.
ПотЁм слов'янин пояснив АлЁ, що вони забрали на ЁндЁйському вЁтрильнику
такий же човен-карЁб.
I от, коли все було перевантажено на вЁтрильник, обидва човни були
зв'язанЁ й приладнанЁ до корми. ТодЁ руббан закликав:
А зараз вславимо Аллаха молитвою!
I всЁ вклякли на палубЁ мЁж тими розкошами, якЁ вони захопили. Цьому
ЁндЁйському вЁтрильнику, сплативши навЁть частково за збитки Ё втративши
лише одну стрЁлу, щоб збити голуба. I от усЁ вони вклякли у ревнЁй молитвЁ.
Не молилися лише слов'янин Ё коричневошкЁрий чаклун.
КапЁтан до них:
А ви молЁться сво©м богам Ё дякуйте за ласку Ё за те, щоб сповнилось
наше побажання -- ╡ндЁя!
ВсЁ ревно молилися. А потЁм почали тягти вгору ре© з вЁтрилами. I всЁ
були на сво©х мЁсцях Ё охоче виконували кожен наказ руббана.
Руббану пощастило зразу вловити вЁтер, Ё, розгортаючись великою дугою
навколо пограбованого ЁндЁйського корабля, судно все бЁльше й бЁльше
набирало розгону. Задзюрчали, загомонЁли тугЁ струменЁ води пЁд форштевнем.
Почав корабель виходити на пряму, щоб не заходити в жоден порт,
поминути всЁ пристанЁ, нЁде не заправлятися водою Ё не поповнювати запаси
©жЁ, не допускати митникЁв до оглядання трюмЁв Ё не сплачувати нЁде мита, а
мчати й мчати -- до само© ПЁвденно© ╡ндЁ©. Туди, де так високо цЁнуються
конЁ Ё де вЁдпочива╨ людське око на всяких пЁвденних щедротах Ё дивах.
Слов'янин, тЁльки-но скЁнчилася загальна молитва, спритно спустився
вниз. Зразу полЁз у пота╨мний закуток, де нещодавно АлЁ влаштував собЁ
схованку. Подлубався у корзинЁ, витяг одну за одною двЁ речЁ Ё сховав ©х ще
глибше в закамарок. Витяг потЁм щось Ёз пазухи Ё запхав до корзини. В
корзинЁ почулося камешЁння Ё нЁби засвистЁла птаха.
I ось тут капЁтан закричав до них згори:
Ану ви, ледарЁ! Швидко нагору!
ВЁн розставив людей ланцюжком. I всЁ вони передавали з рук у руки
кавуни до кормово© порожнечЁ в трюмЁ. Там була ретельно викладена цЁла гора
кавунЁв. А також у трюм спустили три бурдюки з водою. Корзини з помаранчами
руббан наказав перенести до свого житла на кормЁ.
Паки цукрово© тростини поскладали в трюмЁ, в затишному мЁсцЁ.
КапЁтан скликав усЁх нагору Ё виголосив таке казання:
О браття мо©! Над нами тепер благословення Аллаха! I навЁть твЁй,-- вЁн
показав на слов'янина,-- твЁй бог ╡са, Ё навЁть,-- вЁн показав пальцем на
чаклуна,-- дух твого батька -- вони сьогоднЁ допомогли нам. I ©м подякуйте,
що вони допомогли нам! Тепер у нас ╨ ©жа для коней Ё соковита ©жа для нас,
коли не треба дудлити воду. Отож славлю Аллаха!
I всЁ закричали: "Слава Аллаху! Слава Аллаху!"
А тепер, мо© браття, ви показали, що серед вас нема╨ бЁльше зрадникЁв.
Ви показали, на що здатнЁ! Тому я вам вЁдкрию одну та╨мною: все Арабське
море ми перейдемо без жодно© зупинки в жодному порту. Ми спЁшимось аж у
КалькуттЁ! Ми йдемо через усе АравЁйське море на пЁвденний схЁд -- на схЁд
Двох ОслЁв ! I нЁкуди не зверта╨мо, нЁкуди! Я знаю цей шлях! ВЁн у мене
весь розписаний по зЁрках Ё МЁсяцю! Ми не будемо страждати, не загинемо анЁ
вЁд голоду, анЁ вЁд спеки, якщо половину шляху пройдемо за десять днЁв. А
тому всЁ ми, браття, попросимо покрЁплення в Аллаха! Сотворимо молитву
салят-аль-хаджа во здЁйснення наших бажань!
Коли була виконана молитва за всЁма канонами, коли просвЁтлЁли всЁ вЁд
радостЁ й надЁ©, тодЁ знову звернувся до всЁх капЁтан:
А тепер станемо на десять днЁв, як на вЁйнЁ, до весел, до вЁтрил Ё всЁх
снастей. А пайка буде такою, яку я обрахую, скЁльки в кавунах води Ё
м'якостЁ. Шкаралупу з кавунЁв не викидати! З помаранчЁв теж не викидати! До
тростини -- не торкатись, вся пЁде коням! Я ж себе вЁддаю в руки Аллаха Ё
вашо© моцЁ та вЁдваги!
ВсЁ загорлали:
Му'аллЁм╨! Ми з тобою! Ми з тобою! Хай покрЁпить тебе Аллах!
Зразу ж порозходились усЁ по сво©х мЁсцях.
I справдЁ, тепер корабель був, як у день вЁйни. Без перестану гребли
всЁ матроси.
НавЁть неквапного слов'янина пройняло, Ё вЁн при╨днався до веслярЁв.
АлЁ дуже дивувався цьому слов'яниновЁ -- то вЁн був, як вЁл, якого
притягли на базар продавати, а тепер у ньому вЁдчулася неймовЁрна напруга,
наче вогонь у ньому грав... Це вЁдчувалося Ё по мЁцно стиснутих вустах Ё по
блиску урочливих, блакитних очей. По тому, як вЁн пЁдкручував сво© довгЁ
бЁлЁ вуса, що спускалися набагато нижче його коротко© вибЁлено© сонцем
бороди. КрЁм того, АлЁ взнав, яка то була та╨мниця, що слов'янцЁ сховав у
пота╨мному кутку. Бо слов'янин став з усЁма до весел, проте капЁтан пЁдЁйшов
до нього Ё показав рукою: "НЁ! Ти йди до коней! Там допомагай хлопцевЁ..."
Слов'янин похмуро подивився на руббана, мовчки здвигнув плечима Ё полЁз
у трюм до коней.
ВЁн пройшов помЁж розслабленими, обвислими на лямках кЁньми до
форштевня, витяг Ёз схованки ЁндЁйську корзину Ё витягнув звЁдти зеленого
папугу з поламаним хвостом.
НЁчого. ПЁр'я нове виросте... хвЁст бЁльший Ё кращий буде.
А папуга дзьобом прихопив пальця слов'яниновЁ. Та слов'янин лише
погладив папугу по головЁ Ё запхав назад до корзини. ПотЁм вЁн полЁз далЁ в
схованку Ё витяг звЁдтЁля глечик з вузьким закоркованим горлом. Висмикнув
чЁп Ё почав смоктати рЁдину , час вЁд часу важко вЁддихуючись.
I по трюму, перебиваючи сморЁд кЁнського поту, поплив хмЁльний запах
наймЁцнЁшого пальмового вина.
В горлЁ у слов'янина все булькало, вЁн важко вЁддихувався, але не кидав
глечика, продовжував ковтати, Ё вже починало булькати в черевЁ.
АлЁ зробилося страшно. ВЁн знав, що це вино дуже солодке й страшенно
мЁцне. Щоб людина могла випити стЁльки пальмового вина за один раз?!! Та вЁн
же зараз звалиться Ё не встане!
Та от, зрештою, слов'янин Ёз цмоканням вЁдЁрвався вЁд горла глечика.
Важко видихнув, постояв, наче прислухаючись, Ё тодЁ заткнув глек. ╡ тримаючи
однЁ╨ю рукою за ручку глека, покалатав пЁд вухом, щоб перевЁрити, скЁльки
там ще лишилося вина. Вдоволено засмЁявся Ё довго вмощував глек у схованцЁ.
АлЁ дивився. Й чекав, що ось цей кремезний, мЁцний чоловЁк почне
заточуватись Ё при першому ж сильному хитанин корабля впаде, вдариться
потилицею об шпангоут, або пЁд копита сонному, запамороченому жеребцевЁ!..
Та нЁчого подЁбного не сталося.
ТЁльки весело вЁдригнувши винним духом, слов'янин, вперше за весь час,
засмЁявся Ё сказав:
Тепер душЁ мо©й легше стало!.. Одпала глина з душЁ... Душа моя свЁтла,
ясна... Нема суму...
I, щось собЁ мугикаючи пЁд носа, обЁйшов усЁх коней, усЁх помацав. Бо
тут у мороцЁ трюму, довЁряв бЁльше сво©м пальцям, нЁж очам. Спинився перед
лядою, обсмикнув на собЁ подерту сорочку, розв'язав пояса, пЁдперезався
по-новому Ё вилЁз на палубу. Хитаючись разом з палубою корабля, пройшов до
капЁтана. КапЁтан саме в цей час дивився на сонце через свою дерев'яну
хрестовину -- вимЁряв стоянку сонця над обрЁ╨м.
А сонце вже починало сильно хилитись униз. ВсЁ кольори починали
насуватись золотЁнню та смарагдовими зблисками вЁд хвиль.
I дивнЁ були запахи, що напливали на хлопця з усЁх бокЁв.
╡з добро© схованки, крЁзь щЁлини в стЁнЁ каюти плинув винний солодкий
запах вогненних помаранчЁв, терпкими трав'янистими солодощами несло пЁд
пакЁв тростини Ёз трюму.
I у всЁ цЁ запахи якоюсь недоречнЁстю, неспоко╨м Ё безглуздям вливався
гострий запах винного вЁддиху, що чадЁв навколо слов'янина.
Слов'янин ступив до капЁтана Ё, затинаючись, проговорив:
Хазя©не!.. Давай...-- вЁн запнувся, а капЁтан почав злоститись, бо раб
перебив йому обчислення.
Ну, швидше говори, що там?
КапЁтане! ЗнЁмай... дошки... над кЁньми! КонЁ дихають мало... Коням
треба дух чистий... ВЁтер...
Он ти про що? Ну добре, а хто ж знЁматиме? Ти вмЁ╨ш?
Я з РусЁ... Ё все можу!.. -- рубонув слов'янин повЁтря рукою.
Я бачу, що ти Ё пити, Ё красти вмЁ╨ш!
КапЁтане! Не крав... я... ТЁ...-- слов'янин показав пальцем за
спину,--тЁ... дали вино... в подарунок.
За що тобЁ дарунок, ти ж раб?!
А я ©м показав -- я голуба поцЁлив...
А вони тобЁ повЁрили? Вони ж не бачили з-за людей Ё снастей, що ти
стрЁля╨ш?
Попрохав лук © показав ©м, який я стрЁлець!
О, так у них Ё зброя була.
У них хороша зброя... о руббан, у них китайського снЁгу багато...
ЗвЁдки тобЁ вЁдомо?!!
Я в трюм спускався...
О Аллах! МилЁсть твоя безконечна! Все, все ма╨ межу, тЁльки сила твоя Ё
милЁсть безмежнЁ!!!
Руббан звЁв руки до неба Ё вславив Аллаха. А потЁм закликав стернового,
який був водночас Ё теслею. Вони вдвох Ёз слов'янином познЁмали Ёз середини
палуби дошки, Ё з баку над трюмом. I тепер туди проникало свЁтло. I повЁтря
заструменЁло, розносячи по всьому кораблю дух кЁнсько© сечЁ й поту, кЁзякЁв,
терпкий запах свЁжо© цукрово© тростини Ё кислих, вогких шкЁр бурдюкЁв Ёз
водою.
ПотЁм слов'янин спустився вниз, Ё знову до коней, а руббан викликав до
себе нагору АлЁ.
Скажи, де вЁн узяв...-- спитав руббан ласкаво, але з якимось
загрозливим притиском,-- де вЁн узяв вино Ё скЁльки випив?
О му'аллЁме! -- Вражений здЁбностями слов'янина, хлопець звЁв угору
руки точнЁсЁнько так, як робив руббан.-- ВЁн видудлив бЁльше половини
винного глечика! ВЁн його принЁс у тЁй корзинЁ...
А що вЁн там ще принЁс, у тЁй корзинЁ?!
Я не знаю, бо вЁн ©© розкрив без мене... А коли спорожнив корзину,
запхнув туди зеленого папугу.
Таки вЁн точно злодЁй!
Але ж, руббане, ти ж сам чув, що йому це все з корзиною подарували!
О! Ти вЁриш цьому п'яницЁ?
Я чув, що вони п'яницЁ... але бЁльше про них нЁчого не чув. На Сук
ар-рукику 4 вони в нас рЁдко бувають... Я лише один раз бачив, як
©хнЁх жЁнок Ё дЁтей продавали.
Де це у вас? У БасрЁ?!
О му'аллЁме! Я не басрЁ╨ць! Я Ёз славного мЁста Багдада!
Он воно що!.. МенЁ й спочатку здалася твоя вимова не басрЁйською, але
потЁм не звертав на це уваги. Ну, тепер Ёди, спускайся вниз у трюм... Ё щоб
слов'янину допомагав. ВЁн добре тобЁ допомага╨?
А му'аллЁме! Присягаюсь Аллахом, я не звик брехати! Не вЁн менЁ
допомага╨, а я йому!.. ВЁн коней, як жЁнка дЁтей коханих, пора╨!
СправдЁ, о Аллах, дЁла тво© незбагненнЁ! Хто б мЁг подумати, що вЁн
зна╨ться на конях?.. Продали менЁ його як теслю. Ну добре, йди й працюй.
ПотЁм розкажеш, що там вЁн вироблятиме... ЦЁкаво, цЁкаво...
По роботЁ, коли вже крЁзь дЁрку не зазирало сонце, слов'янин сЁв на
свЁтлому мЁсцЁ, бЁля драбини в лядЁ. ВЁн тримав корзину ногами, а папугу
почав боркати, прошиваючи йому маховЁ пЁр'©ни на крилах.
Для чого вЁн тобЁ? Чого ти його борка╨ш? ВЁн нЁкуди не полетить з
корабля.
ЗвЁдки менЁ знати -- втече, не втче? МенЁ вЁн треба весь час пЁд
рукою... Папуга мудрий птах -- слова зна╨. Навчу його слову мо╨му -- буде
менЁ спЁвтрапезник! Ми будемо з ним говорити, а ви не будете знати!
Ох-ха-ха! -- I слов'янин смЁявся нестримно Ё безжурно, як дЁтлахи.
АлЁ дивувався, Ё його здивуванню не було межЁ -- пЁсля половини глека
раб мЁг попасти вЁстрям в ость пера Ё протягти голку з волосЁнню!
Папуга протестував вЁдчайдушно, пручався, дряпався пазурами...
Та дарма старався слов'янин -- наступного ранку, коли вЁн вЁдкрив
корзину, щоб погодувати папугу, птах струснув пом'ятим пЁр'ям, по-дурному
скрикнув, злетЁв крЁзь ляду нагору, покружляв над кораблем Ё опустився на
вершок першо© ре©.
Слов'янин вискочив за ним на палубу Ё довго стояв пЁд щоглою,
простягаючи птаховЁ на долонЁ прирощення та закликаючи його опуститись Ё
скуштувати чудовЁ лакЁтки.
Та ба -- папуга зиркав униз Ё щось бурмотЁв мовою сво©х попереднЁх
господарЁв, Зрештою руббан не стерпЁв -- пЁдступив до слов'янина:
Ну не спуститься вЁн до тебе! Нехай трохи погуля╨, а потЁм ми його
вловимо. ╡ди краще до коней!
Му'аллЁме! КонЁ попоранЁ! Тепер я вЁдпочиваю...
Ну добре, стЁй отут стовпом Ё чекай свого друга! Так вЁн до тебе й
спуститься!
Слов'янин сЁв пЁд щоглу Ё ланцюжком вЁд себе розклав покорм для птаха.
ВЁн сидЁв непорушно майже три змЁни гребцЁв. ТЁльки голову замотав
ганчЁркою.
I дочекався, поки папуга опуститься на палубу й вЁзьме корм.
Коли ж папуга взяв корм, слов'янин смикнув за волосяну петлю, Ё папуга
забився вЁдчайдушно у нього в руках.
Тепер слов'янин пообрЁзав птаху маховЁ пЁр'©ни Ё обтяв обмизканого
хвоста. Прив'язав за ногу мЁцною линвою з кокосового волокна Ё посадовив
собЁ на плече.
Папуга обурювався цЁлий день Ё майже всю нЁч, сидячи на плечЁ в
слов'янина. Кусав його за вухо до кровЁ, стрЁпував обкороченими крильцями,
рвав дзьобом повороззя. Але коли здавалося, що ось-ось трЁсне остання
волосинка його пута, слов'янин хапав птаха. ╡ знову зав'язував цЁлий
мотузок. I весь цей час слов'янин тихо розмовляв з птахом сво╨ю мовою.
23. ПАЦЮКИ ТА КРИЛАТ╡ РИБИ
Та ось, день на дев'ятий, вЁтер задув з рЁвною силою вЁд самого сходу
сонця. Не змЁнився опЁвднЁ Ё так само наповнював круто випнутЁ вЁтрила на
вечЁрнЁй зорЁ.
КапЁтанвкляк на кормЁ Ё зносив молитву подяки за те, що зрештою
вЁдмЁнний вЁтер, му'асим1, настав.
УсЁ мололися -- кЁнчилося каторжне веслування для всЁ╨© команди!
Тепер була тЁльки робота руббановЁ -- зорЁ мЁряти Ё шлях незримий по
водЁ прокладати, стерновому -- перевЁряти вЁрнЁсть звороту лопатЁ стерна,
дидбану2 в гнЁздЁ на щоглЁ -- спостерЁгати, чи не з'явиться де
яке судно чи сплячЁй кит, обом конярам -- АлЁ та рабу-слов'янину -- порати
коней,
╡ншЁ бЁльшу частину доби тепер вЁдсипались або вЁддавалися розвагам.
Грали в костЁ, але не на грошЁ -- капЁтан заборонив. Танцювали до нестями
пЁд барабан чаклуна й дудку оманця-вЁдступника. Та через день виявилася бЁда
-- майже третину кавунЁв пожерли пацюки. Ви©дали середину, прогризаючи знизу
дЁрку. Береш кавун -- а в руках лише шкаралупа зелена!
Почали ганятись за ними, та марно,-- кЁлька штук забили, останнЁ
сховалися по найдальших закамарках.
ТодЁ руббани наказав перепинити переслЁдування.
Якщо ми ©м перекри╨мо шлях до кавунЁв, вони вЁд голоду ще почнуть жерти
жирнЁ линви! I ми всЁ пЁдемо на дно!
ВсЁ згодились з капЁтановою мудрЁстю Ё лишили кавуни на знищення
пацюкам.
Та слов'янин заповзявся. ВЁн нЁчого не сказав -- тЁльки за якусь годину
сплЁв з волосЁнЁ добру вудочку, з м'якого залЁза африканського зЁгнув гачок
Ё почепив до нього кЁлька пЁр'©н свого поборканого папуги. ЗовсЁм мало часу
минуло, зовсЁм нЁщо, а папуга вже звик до нового господаря Ё за всЁ
пЁклування вЁддячував тим, що смикав слов'янина за вухо, коли хотЁв ©сти, та
безбожно гидив сво╨му хазя©ну на плече. Але слов'янин не сердився -- пЁдклав
на плече шмат повстЁ Ё все говорив Ё говорив до папуги сво╨ю повЁльною,
тягучою мовою. На зауваження матросЁв, що папуга не зможе так повЁльно
говорити, слов'янин поблажливо махав рукою:
Побачимо!
А вудочку вЁн змайстрував не для того, щоб ласувати рибою. Смажена
свЁжа риба -- найкраща приманка для пацюка! Так вЁн пояснив АлЁ. Ще
змайстрував Ёз мангрово© палицЁ два маленьких луки Ё з очеретяно© циновки
наробив стрЁл. Наконечники з обгорЁлого, обпаленого мангрового дерева
прив'язав волосЁнню.
Один лук дав АлЁ, другий Ёграшковий лук лишив собЁ,
I вони завЁсили ввечерЁ смажену рибу над кормою на мЁднЁм ланцюжку.
Погойдувався корабель, перекочуючись Ёз хвилЁ на хвилю, Ё гойдалася смажена
риба. Гойдалася, то залЁтаючи за борт, то перехиляючись над палубою.
Лампа пЁд скляним ковпаком ледь висвЁтлювала кормову будову Ё снастЁ.
Дидбан з височини свого сЁдала побажав усЁм добрих снЁв.
Слов'янин Ё АлЁ сидЁли за паками нерухомо. Ось на палубЁ наче пролетЁла
якась тЁнь, за нею друга, третя.
Одна тЁнь стриба╨ Ё зависа╨ на рибЁ.
АлЁ спуска╨ стрЁлу. Та тЁнь висить на рибЁ. Тоненько цвьохка╨ тятива
другого лука. ТЁнь з писком пЁдстрибу╨ вище риби Ё зника╨ за бортом.
Тепер друга тЁнь пЁдскаку╨ вгору Ё зависа╨ на рибЁ. АлЁ швидко
примЁря╨ться Ё пуска╨ стрЁлу. Довгаста тЁнь висить на рибЁ, метеля╨ться
разом Ёз нею, а потЁм вЁдпада╨ кудись униз за борт. Третя тЁнь нЁяк не
наважу╨ться стрибнути на рибу. I зника╨. За якийсь час АлЁ Ё слов'янин
бачать, що тварина спуска╨ться на рибу по мЁдному ланцюжку. Не змовляючись
-- обидва випускають стрЁли. Третя тЁнь з писком летить у хвилЁ. ПЁсля того
бЁля риби довго не з'явля╨ться жодна тЁнь. Коли ж Ёще "мисливцЁ" побачили
двЁ тЁнЁ, слов'янин поклав руку на плече АлЁ: "Не стрЁляй!" I вони дивились,
як два здоровенних пацюки шматують рибу, зависши над водою. Наситившись,
тварюки важко зЁстрибнули вниз Ё вмить щезли серед рЁзного начиння на
палубЁ.
Чому ти не вбив цих двох?
Це розумнЁ пацюки. Завтра вони Ёнших приведуть... Не можна всЁх
стрЁляти--ЁншЁ почують небезпеку Ё не прийдуть.
Так за кЁлька ночей АлЁ й слов'янин вибили всЁх пацюкЁв на кораблЁ.
I вже не було жодного пожованого кавуна. Та руббан зауважив нЁби
незадоволено, що його звЁльнили вЁд пацюкЁв.
А ти ще й хитрий до всього, слов'янине! Якщо ти перемудрував пацюкЁв,
то тебе треба стерегтися. Хто зна, яку ти пастку кому придума╨ш?!
А поки що настало на кораблЁ райське життя -- пацюкЁв нема╨, вЁтер не
стишу╨ Ё не прискорю╨ свого повЁвання, ©жЁ вдосталь Ё води помЁрно на
кожного видЁлено.
Та найбЁльшою радЁстю була вранЁшня подЁя.
Слов'янин примостився на кормЁ ловити рибу. АлЁ ж залЁз на самий нЁс,
розпластався там Ё споглядав, як унизу пЁд форштевнем пЁниться зелена важка
вода, як погойдуються лапатЁ китицЁ, пЁдвЁшенЁ на брусах. I раптом з корми
почувся крик слов'янина.
Що вЁн кричав-- АлЁ недЁбрав, та зразу ж звЁвся на ноги Ё обернувся до
корми. I завмер вЁд дивного дива -- навкЁс до корабля велетенською згра╨ю
летЁли блакитнЁ риби. ОднЁ вже падали в зеленЁ важкЁ склистЁ вали хвиль.
╡ншЁ неслись, розставивши темнЁ плавцЁ -- довженнЁ, мов у ластЁвки крила.
ТретЁ з'являлись над водою Ё, бЁжучи по самЁй поверхнЁ, штовхались хвостом Ё
в стрибку зависали над водою. А вЁтер зносив ©х на корабель. I тодЁ тЁ риби
якоюсь чудодЁйною силою, бо не махали сво©ми плавцями-крилами, не били
роздво╨ним хвостом, але зносились вгору-вгору Ё перелЁтали через палубу. 3
кожною миттю ©х ставало все бЁльше й бЁльше. Вони бились об снастЁ,
вдарялись у вЁтрила Ё падали на палубу. На палубЁ пЁдстрибували, танцювали
свЁй смертельний танець. А проте деякЁ так високо пЁдскакували, що
перелЁтали через невисокий фальшборт назад у смарагдовЁ хвилЁ моря-океану.
╡ншЁ проскакували у отвори для весел Ё з плюскотом занурювались у яскравий
смарагд хвиль.
На кораблЁ почалася справжня веремЁя. Мов скаженЁ, стрибали по палубЁ
моряки Ё хапали з палуби, витягали Ёз закуткЁв летючих невдах. Папуга па
плечЁ слов'янина кричав чи не найголоснЁше. ВЁн розмахував сво©ми
обчикриженими крильцями Ё волав дурним голосом: "Го-го-го! Га-га-га!" НавЁть
капЁтан не витримав Ё заходився пЁдбирати крилатих риб з палуби.
Та АлЁ закляк вЁд захвату -- вЁн не хотЁв, не мЁг про╢авити жодно©
подробицЁ цього чудесного видовища! Ось у лЁктях двадцяти заструменЁли по
похилому валу води кЁлька смуг, мов хто пустив по водЁ стрЁли. Смуги
розЁрвались, Ё з них, таки паче справжнЁ стрЁли, вилетЁли й полетЁли навкЁс
до корабля синЁ крилатЁ рибки. ВЁтер зносив ©х до баку корабля, Ё вони
пролетЁли просто перед очима в АлЁ. Простягни руку -- вЁн би ©х збив. Та
хлопець не зробив цього. ВЁн намагався запам'ятати, якЁ вони. Багато всяких
риб вЁн бачив у сво©х незлЁченних подорожах за дивами, але цЁ вкарбувалися
йому в пам'ять найсильнЁше Ё назавжди. I коли вЁн ©х потЁм пригадував, то
заплющував очЁ -- я зразу ж йому ввижались у стрЁмкому летЁ стрункЁ синЁ
рибки. 3 чорними гагатовими плавцями Ё золотими круглими очима.
I чогось, коли вЁн закривав очЁ Ё згадував крилатих риб, йому завжди
згадувалися багдадськЁ ластЁвки в стрЁмкому летЁ над каламутним ТЁгром Ё
зблиски синього дЁаманта в склянЁй чашЁ на подвЁр'© Бен Сахла.
АлЁ провЁв поглядом крилатих рибок до ©х занурення у воду й знову
повернув погляд до того мЁсця, звЁдки вони злетЁли. I з жахом стислося його
серце -- там, де мить тому вилЁтали з води летючки, рискаючи то туди, то
сюди, рЁжучи гострим плавцем хвилЁ, ширяла чорна акула. За нею з'явилася
друга, третя, четверта, п'ята, шоста... Вони покрутились пЁд бортом корабля
Ё пЁрнувши пЁд нього, попливли далЁ за згра╨ю сполоханих лЁтунЁв. Та одна
рибина, не коротша за човен-карЁб, обпливла кЁлька разЁв навколо вЁтрильника
Ё стала в затЁнку пЁд кормою. В тЁнЁ ©© було добре всю видно. Вона нЁби
стояла на мЁсцЁ Ё не поводила й трохи плавцями, тЁльки гнала й гнала
навкЁсним хвостом воду. ╡ було видно, як закручуються вихорами струменЁ
зелено© води.
АлЁ став на кормЁ, Ё, вчепившись, щоб не впасти, за туго напнутЁ линви,
споглядав, мов зачарований, страшну потвору. Корабель то пЁдносило вгору, то
кидало вниз по широких схилах водяних валЁв. I акула то здЁймалась до
самЁсЁнько© поверхнЁ, то занурювалась у прозору глибочЁнь. I не вЁдставала
вЁд вЁтрильника Ё на пЁв лЁктя.
АлЁ тягло вЁдЁйти вЁд корми, не дивитись на акулу, та вЁн все стояв Ё
стояв, мов зачарований. Схаменувся тЁльки тодЁ, коли хтось узяв його за
плече. ВЁн пЁдвЁв очЁ -- над ним горбоносе, мов у слов'янинового папуги,
лице рубана.
Не дивися довго! Дурна прикмета. Це ангел смертЁ до тебе пЁдплив Ё
випробову╨ тебе. Але це й добра прикмета -- бути тобЁ моряком. ТЁльки до
тих, хто стане справжнЁм моряком, пЁдплива╨...-- Ё капЁтан не назвав нЁяк цю
чорну тЁнь у смарагдовЁй глибинЁ, а тЁльки показав пальцем.
А тепер ходЁмо поласу╨мо летючими оселедцями. Смачна риба...
На баку моряки поставили зразу двЁ жаровнЁ в глиняних ящиках Ё
розпалювали на них деревне вугЁлля. ВугЁлля прикрили згори залЁзними
решЁтками Ё кидали на решЁтки полов, що впав до них Ёз повЁтря.
АлЁ мовчки сЁв до гурту.
Руббан поплескав його по плечу.
Не бЁйся, хлопче! Краще знати в лице свою смерть, нЁж чекати ©© з-за
рогу в чужЁм портовЁм мЁстЁ.
О му'аллЁме! Я вражений крилатими рибами! Вони як багдадськЁ ластЁвки
-- стрЁмкЁ й чудовЁ. ВсЁ розповЁдали рЁзнЁ чудеса про пЁвденнЁ кра©, Ё
чомусь нЁхто нЁколи не розповЁв про таке диво! -- АлЁ здвигнув плечима Ё в
глибокЁм здивуваннЁ пЁднЁс до неба руки.
Це ж чудо чудес! Це вже друге чудо, яке я бачу, вЁдколи рушив Ёз
Багдада...
А яке перше? -- улесливо спитав оманець-вЁдступник, прикривши хижий
блиск сво©х дЁвочих очей пишними вЁями. Це вЁн вперше запитав Ё заговорив до
когось на кораблЁ, пЁсля того, як вЁдрЁкся вЁд сво©х вчителЁв Ё приклав руку
до ©хньо© страти. Блискавкою спалахнуло в хлопцевЁй головЁ: "ВЁн -- як та
деревна змЁя, що стрЁли менЁ отру©ла! Ну пЁдожди, так ти Ё взна╨ш!"
У БасрЁ ╨ диво див -- червоно-бЁла троянда! -- швидко, не вагаючись нЁ
хвилЁ, заговорив АлЁ.-- Згори кожна пелюстка бЁла, а на половинЁ, якби хто
бритвою роздЁлив, -- ста╨ червоною... Але пахне вона слабенько, наша шипшина
на пустирях та белебнях значно пахучЁша, особливо в мЁсяцЁ
нЁссанЁ.3
Так ти був у садку Бен Сахла, хочеш сказати?!! -- витрЁщився на нього
оманець, зловЁсно блискаючи вже широко вЁдкритими очима.
"Он ти як?! -- скЁпЁв подумки АлЁ.-- Ти таки з племенЁ людоловЁв! Зараз
я тобЁ покажу!"
Я не хашашЁн Ё не лицедЁй, щоб мЁг удати з себе Ёудея Ё зайти до
невЁрного у хатнЁ поко©. I звЁдки ти, оманець, зна╨ш, що троянда та -- в
садку у Бен Сахла? А, може, вона в нього на даху пЁд пальмами в срЁбнЁм
барилЁ зроста╨? Адже саме так багатЁ Ёуде© плекають квЁти, о му'аллЁме!
Оманець зцЁпив зуби Ё знов прикрив пухнастими вЁями прекраснЁ дЁвочЁ
очЁ.
Руббан погладив бороду.
Ти забагато зна╨ш як на приблудного цуцика... багдадський хитрун!
Виростеш, якщо зносиш до того часу голову,-- будеш великим пронозою! А тепер
скажи менЁ -- де ж ти бачив, у кого бачив?
Я жив у господинЁ АйшЁ, бо тодЁ кораблЁ не йшли до ╡ндЁ©. Та й до
всього мене не брали капЁтани, бо я не маю грошей, а для працЁ па кораблЁ я
нЁби заслабий... I от у не© збирались люди й виселились, слухали пЁсень...
Там один раз була спЁвачка КадарЁя. I хтось КадарЁ© подарував цю троянду з
садка Бен Сахла...
АлЁ пильно дивився тЁльки на оманця-вЁдступника, хоча лице повернув до
руббана Ё говорив йому. А очима пильнував оманця. I при словах сво©х "цю
троянду з садка Бен Сахла" вЁн побачив, як оманець ковтнув слину, нЁби
збираючись щось сказати, та стримався.
А що спЁвала КадарЁя? Не пам'ята╨ш?
Пам'ятаю тЁльки, що спЁвала не КадарЁя, а хорасанська красуня НЁссо.
Ти пам'ята╨ш пЁсню? -- Руббан схилив голову до плеча Ё зазирнув у очЁ
АлЁ.
Пам'ятаю слова...
ПроспЁвати нам змЁг би?
О му'аллЁме! Я слова всЁ перекажу, але спЁвати не буду. Бо я не
гуламЁйят Ё нЁколи не танцював нЁ перед ким Ё не спЁвав! Я тЁльки можу бити
в барабан.
Ну добре, перекажеш слова Ё подаси мотив, а мо© хлопцЁ проспЁвають...
Слов'янин сЁв до гурту, бо вЁн чи не найбЁльше за всЁх позбирав рибин,
Ё, вкусивши хрумтячи коричневу спинку риби, видобув свЁй глек, запив з нього
добрим ковтком вина.
Не псуй вином чудеснЁ пахощЁ риби! -- сказав капЁтан Ё поморщився.-- Як
не можеш ласувати без вина, то йди до коней!
Слов'янин здвигнув плечима, Ё папуга загорлав вЁд цього: "Го-го-го!
Га-га-га!"
Прихопивши сво╨ вино та рибу, слов'янин почапав униз до коней.
ВсЁ ж ЁншЁ лишилися на бацЁ ласувати рибою. I час вЁд часу вони чули в
трюмЁ незвичнЁ слова раба. У вЁдповЁдь на них -- крик папуги: "Го-го-го!
Га-га-га!"
Коли до©ли всю рибу, руббан попрохав АлЁ переповЁсти слова пЁснЁ Ё
проспЁвати мелодЁю. Кра╨м ока АлЁ спостерЁг, що наймолодший небЁж руббана
примостився поруч пЁд пакою Ё, розкривши на колЁнах зошит, швидко спису╨
його калимом. Коли АлЁ замовк, руббан узяв зошит з рук юнака, прочитав
уважно, а далЁ показав нЁгтем, де треба виправити помилку в запису мелодЁ©.
Поки вони займалися пЁснею, чаклун спустився в трюм до слов'янина.
Я бЁльше не потрЁбен, о му'аллЁме? -- шанобливо спитав АлЁ, схиляючи
голову.
Поки що не потрЁбен, потЁм поговоримо про те, що ти тут нам розповЁв.
Не все менЁ зрозумЁло. А зараз можеш Ёти...
АлЁ порачкував вЁд капЁтана Ё поспЁшив до трюму.
У трюмЁ вЁн застав слов'янина й чаклуна за пиятикою.
Пили вони не з глечика, а кожен Ёз сво╨© чашЁ -- чаклун Ёз кокосово©
шкаралупи, а слов'янин з дерев'яно© грубо вирЁзано© чашЁ.
Слов'янин мЁж ковтками вина обсмоктував кожну кЁсточку риб'ячу, весь
час шматком яко©сь тканини, мов рушником, обтирав маснЁ губи.
Лице чародЁя було радЁсно здивоване. Розгладилася зморшка мЁж бровами,
розпливлися мляво в посмЁшцЁ товстеннЁ рожевЁ губи. А очЁ, вирлатЁ,
чорнЁ-чорнЁ з блакитними бЁлками, повело на рЁзнЁ боки.
Слов'янин простягнув йому останню смажену рибку:
ВЁзьми закуси... П'яний будеш швидко... ВмЁти треба пити вино.
НЁ, нЁ,-- вЁдштовхнув чаклун рибу.-- Я мЁцний пияк! Мене цим вином з
нЁг не зЁб'╨ш!
На що слов'янин щось зауважив сво╨ю мовою Ё похитав головою. Папуга
скрикнув: "Го-го-го!"
-- Що ти йому сказав? -- запитав АлЁ.
Коли до