галас Ё вогнЁ на барЁджЁ менЁ не подобались. Я боявся Ё боюсь вогню на кораблЁ. А дикий галас заважав менЁ зосередитись Ё пЁдготуватися до зустрЁчЁ з зЁнджами. Я вЁв корабель, Ё тому зробив зауваження про дим вЁд вогнища вдень та вЁдкритий вогонь уночЁ. А його дуже далеко видно. ╡бн Хасан засмЁявся. -- Чого ти бо©шся! Я не знаю судна з кращим ходом, нЁж мо╨! Якщо багато кораблЁв за нами поженуться -- ми втечемо. Якщо два-три -- ми ©х подола╨мо. Нехай хлопцЁ будуть в силЁ, нехай танцюють Ё спЁвають! I корабель чадЁв димами вЁд жаровень удень Ё вночЁ, Ё велетенський барабан гуркотЁв так, що здавалось -- переляка╨ навЁть китЁв-кашалотЁв та всЁх акул! ВЁд Канбали, не кидаючи кЁтвицЁ бЁля ©© берегЁв, а тЁльки пЁзнавши ©© вночЁ по величезнЁй кЁлькостЁ вогнЁв, ми повернули Ё обережно пЁшли на пЁвдень уздовж берега. Досягши широти вершини славного острова Аль-Кумру, я попрохав ╡бн Хасана спинитися недалеко вЁд берега, щоб добре пЁдготувати Ё перевЁрити все начиння Ё поповнити запаси води. I, головне, пЁдготувати матросЁв до випробувань. Скликав усю команду до одного, як лише ми закрЁпились кЁтвицями на днЁ. I пояснив ©м усЁм -- вЁд нахуди ╡бн Хасана та руббана-парса до дидбана-мулата Ё зЁнджа-нурця -- все, що сам знав Ё пережив у цих водах, Ё те, що взнав вЁд бувалих людей. ПравовЁрнЁ Ё язичники! -- сказав ©м. ВоЁстину свЁдчу: дЁла Аллаха величнЁ й незбагненЁ! Ось, наприклад, острЁв Аль-Кумр. ВЁн зовсЁм недалеко вЁд Африки. Та добутися до нього легше вЁд Суматри чи Яви, долаючи тисячЁ фарсахЁв зеленого моря-океану, анЁж через непевну протоку з ©© бурхливими течЁями та протитечЁями!.. ВЁтри й мЁсяць у сво©й чвертЁ були точнЁсЁнько такЁ, як пЁд час ганебно© подорожЁ тих шакалЁв.1 I я ризикнув провести корабель шляхом ближчим до Аль-Кумру, нЁж до Африки. А там, долаючи бурхливЁ пЁдступнЁ води протоки, просто повернути на захЁд. -- ДрузЁ мо© мореплавцЁ! Ми пЁдпливли до мЁсця, до невидимо© брами в кра©ну Софалу -- кра©ну золота Ё канЁбалЁв. Тут диявольська частина свЁту, Ё Аллах вЁдступа╨ в цих краях вЁд нас. I да╨ нам змогу довести сво╨ моряцьке вмЁння Ё мужнЁсть! Закликаю всЁх вас сотворити салят-аль-хаджа, щоб виповнились усЁ нашЁ надЁ©!!! I ще вночЁ, за всЁма правилами вирахувавши киблу Мекки благословенно©, представ на молитвЁ Ё був усЁм правовЁрним на кораблЁ Ёмамом 14! ПЁсля того ми почали свЁй шлях до бажаних золотих берегЁв. Тут вЁдкрилося, що ╡бн Хасан таки обдурив мене. ТЁльки ми зрушили з мЁсця, на обрЁ© з'явились Ё виросли чотири вЁтрильники -- чотири стрункЁ Ё хижЁ барЁджЁ! Ось чому на його кораблЁ день © нЁч гуркотЁв велетенський барабан та в жаровнях спалювали димне дерево, а не вугЁль! Та я вирахував, коли настане моя черга зробити хЁд у нашЁй з ним грЁ... Лиш досягли половини широти Аль-Кумру, я наказав мЁняти напрям. I всЁ руббани, пЁдставивши правЁ борти барЁдж вЁтру, помЁняли ре© на лЁвий бЁк. Тут течЁя перла Ёз шаленою силою на пЁвнЁч, а вЁтер щосили стугонЁв вЁд пЁвнЁчного сходу. ХвилЁ були височеннЁ, нерЁвнЁ, котилися рваними рядами. I раптом мЁж хвилями утворювалися жахливЁ ями. О му'аллЁме! Коли барЁджа починала летЁти по схилу хвилЁ в таку яму, стискався шлунок вЁд жаху, мертвЁло серце Ё холод пронизував мозок! Через трьохгодинку цього шаленого шляху одна Ёз барЁдж на наших очах почала летЁти вниз по схилу велетенсько© хвилЁ. Що було далЁ, ми не бачили, бо ми теж покотилися униз. А коли течЁя Ё вЁтер винесли нас на спокЁйнЁшу воду, за нами пливли лише три барЁджЁ!. НарештЁ я впЁзнав потрЁбну менЁ дорогу на водЁ -- трохи свЁтлЁша смуга Ё меншЁ хвилЁ там зривались. ╡бн Хасане! Давай мЁй товар Ё спускай на воду карЁб! Ну що ж, прощавай!.. I не встигли на барЁджах отямитись дидбани, як вЁтер помчав мЁй карЁб по вершинах хвиль. Я ж закрЁпив рею нерухомо Ё заходився ще догрЁбати веслами. БарЁджЁ не могли мене наздогнати, бо вони глибоко сидЁли у водЁ, Ё хоч ©хнЁ вЁтрила тягли на пЁвденний захЁд, течЁя затримувала швидкий бЁг. Коли сховався вЁд них за обрЁй, я зразу ж змЁнив свЁй шлях. А вЁдомо -- човни на хвилях шляху не лишають... Був приплив, Ё довелося, може, добрих два фарсахи проплисти в мангрових заростях, поки дЁстався по-справжньому до твердого берега. Миттю з'явились озбро╨нЁ зЁнджЁ. Серед них багато молодих дЁвчат з луками Ё стрЁлами. Я сказав ©м кЁлька слЁв ©хнього мовою, тЁ, що запам'ятав. Вони були вкрай здивованЁ. Я показав ©м, щоб вони забрали собЁ весь крам, крЁм скринЁ, Ё повели мене до ©хнього царя Н'бого... Вони всЁ витрЁщили очЁ, кинулися до човна Ё розподЁлили, кому що нести. I зразу ж поспЁшили вглиб материка. Та хЁба я мЁг з ними, найкращими бЁгунами в свЁтЁ, змагатись? Побачивши, що вЁдстаю, мене оточили дЁвчата Ё почали штрикати стрЁлами!.. Довелося бЁгти без вЁддиху. Тому на головнЁм майданЁ селища я не втримався на ногах, гепнувся в порох. Поруч носЁ© поклали мо© товари Ё шкЁряну скриню. НарештЁ вЁддихався Ё пЁдвив очЁ. НадЁ мною стояв Н'бого -- сивий велет Ёз пошматованим бородатим лицем. Споглядав мене Ёз хижим споко╨м. НарештЁ отворив спотворенЁ вуста Ё препоганою арабською мовою проказав: Чужинцю! Як у тебе вистачило духу дЁстатись сюди?! Царю! Одного разу ти врятував мене вЁд лева. А тепер я прийшов, щоб ти допомЁг менЁ. Я привЁз Китайський шовк Ё трохи порцеляни. МенЁ потрЁбен золотий пЁсок. Не заради пожадливостЁ, а щоб посоромити мо©х недругЁв. Як, це ти?! Але ж на тобЁ смерть мо©х хлопцЁв-стражЁв! Бо це ти пЁдпо©в ©х сонним зЁллям! Я, царю! Я дуже боявся, що вони вирЁжуть усЁх, а мене заберуть до вас назавжди! Але то було давно, а зараз, о царю! Десь тут бЁля узбережжя пливуть людолови на чотирьох добрих кораблях! Я плив на одному з них... Н'бого порухом лЁвицЁ вЁдЁслав усЁх подалЁ. -- Ще раз скажи менЁ -- це ти? -- Я, царю! Намалювати каменЁ з черепами? -- Малюй! I я вЁстрям ножа намалював святилище в гаю. Царю! Вони збираються по золото в кра©ну Мошона! Ти продаси менЁ ©х за золотий пЁсок? О Н'бого! -- Я впав навколЁшки.-- Дай менЁ стЁльки золота, скЁльки вартЁ мо© товари! I нЁ пЁщинки бЁльше! Я кинувся до паки Ёз шовком, розв'язав вузол Ё розкрив першу й другу обгортку... Те, що я побачив, кинуло мене в порох без всякого дихання!.. Цей перевертень в паку з-пЁд чудового шовку поскладав пошматованЁ, закривавленЁ халати китайських купцЁв, куртки матросЁв Ё солдатЁв! Я сЁв на землю Ё заридав -- усе для мене скЁнчилось! Видовбають раби царя Н'бого залЁзними теслами дЁрку у вапняковЁй брилЁ Ё поставлять туди мЁй безокий черепок!... Н'бого схилився надЁ мною Ё торкнувся мого плеча. -- Мореплавцю! Тебе обдурили купцЁ, як Ё мене колись! Зав'яжи свою паку, щоб нЁхто з мо©х людей не бачив. Сам сиди тут. ПотЁм тебе проведуть до мене. Я вмить ожив тЁлом Ё просвЁтлЁв душею. А цар Н'бого разом Ёз старЁйшинами вЁдЁйшли в Ёнший кЁнець майдану. Вони предовго радились, а потЁм загуркотЁв барабан, Ё до Н'бого за наказами пЁдходили командири загонЁв. Як тЁльки цар кЁнчав напучування, вони зразу кидались бЁгти до сво©х во©нЁв. I з усЁх бокЁв почали гуркотЁти барабани вЁйни. Той гуркЁт враз усе змЁнив -- з мЁста почали виходити люди. Скарб жЁнки несли на головЁ, а малих дЁтей за спиною, бЁльших вели за руки. Тихо, без галасу, як ото йдуть поле колупати червону пЁсну землю. З багатьох дворЁв потягло димом Ё рЁзним зЁллям. Особливо наче гЁрчавим молоком молочаю. Я все зрозумЁв умить --варили свЁжу отруту! ПотЁм прийшла за мною двЁ оголенЁ красунЁ Ё вЁдвели в один з куренЁв царя. Цар Н'бого пригостив мене доброю печенею Ё пальмовим вином, а по трапезЁ пояснив: -- Ти сво╨часно принЁс звЁстку про грабЁжникЁв. Але час непевний, а на тобЁ кров мо©х во©нЁв... Тому, щоб не було у людей спокуси, я дам тобЁ охорону, носЁ©в Ё стЁльки золота, нЁби тво© товари були справжнЁми. Ти ©х лишиш на мо©м подвЁр'©. Поки вони в мене, нЁхто не зачепить ©х Ё пальцем... Але не спокушай долю Ё поспЁшай!.. Я пробув у важкЁй роботЁ з матросами аж чотири роки на одному кораблЁ... I знаю тепер достеменно -- все треба робити сво╨часно... Зараз тобЁ треба поспЁшати!.. I ще до вечЁрньо© зорЁ я знову був у дорозЁ. Його люди провели мене до земель сусЁднього племенЁ. А там я сплатив трохи золота, Ё мене повели далЁ. Так я йшов два мЁсяцЁ без упину. Коли ж менЁ ставало зовсЁм непереливки, носЁ© тягли мене, поклавши на мою скриню. На прибережне торжище, де зустрЁчалися зЁнджЁ погани та зЁнджЁ-мусульмани, араби-купцЁ та купцЁ-яванцЁ, я ледь дочвалав власними ногами, а скриню мою несли четверо рабЁв, яких я купив в останнЁм племенЁ. Коли здибався з правовЁрними, то зразу ж при свЁдках вЁдпустив усЁх чотирьох на волю. Думаю, о шейх, що нема потреби тобЁ пояснювати, чому я так вчинив... Проте ©м не було куди подЁтися. Вони й попросились зо мною в АравЁю. Та по дорозЁ руббан Ё нахуда нашЁ щось передумали Ё повезли сво© товари замЁсть ДжЁдди з Аден. Отут я й припустився помилки, що зразу ж не пересЁв на Ёнший вЁтрильник та й не поспЁшив до Хормузу. Частину сво©х дивин, що були в мо©й скринЁ, я вигЁдно продав Ё заходився описувати свою останню подорож по африканських лЁсах та степах. Я втратив пильнЁсть Ё, замЁсть того щоб тримати вЁдпущеникЁв при собЁ як охоронцЁв, вЁдпустив ©х до порту працювати носЁями. Не те, що я пожадливий. Думав: нехай потруться серед людей, швидше навчаться мови, буде ©м легше потЁм. Отож я забув про тих гЁ╨н, що колись полонили Н'бого. Я зрЁдка бував у порту, там зустрЁв кЁлькох знайомих по мандрах по Китаю та на Суматру. А родичЁ тих пЁдлюк, а вони були ще учнями на кораблЁ, коли я вЁдпустив Н'бого, по розмовах у порту Ё по мо©х зустрЁчах уяснили собЁ, що я Ё ╨ той хлопець АлЁ, друг Н'бого. Почалося за мною полювання. ╞хнЁ посЁпаки навЁть пЁдглядали за мною крЁзь дЁрочку в гЁпсовЁй стелЁ. I, вивЁдавши, що я пишу книжку з малюнками та, найголовнЁше, не нашим письмом... Мене схопили, коли навколо зовсЁм не було людей. Притягли до ра©са аденського порту, а потЁм вЁдвели до кадЁ та богословЁв. Як доказ мо╨© вини виставили книгу мандрЁв. УсЁ вони намагалися прочитати Ё хоч трохи зрозумЁти. Та справжнЁх книжникЁв Ё тлумачЁв серед них не було! Почали мене звинувачувати в найтяжчих грЁхах -- нЁби я ╨ретик. Ба бЁльше -- безбожник! Не дотримуюсь Корану Ё хадисЁв! НавЁть гЁрше -- нЁби я вЁдступник Ё потай перейшов до християнства! За це вже менЁ могла бути вЁрна смерть! Але ЁншЁ звинуватили мене у чародЁйствЁ, ворожбЁ, дружбЁ з африканськими чаклунами-людо©дами, що я напускав порчу на людей, хвороби Ё заговорював вЁтер! Як доказ притягли перед кадЁ мою шкЁряну скриню з усЁма заморськими штуками. Ще мене звинуватили в несплатЁ закяту за мо╨ майно Ё несплатЁ мита за ввЁз до Адену чотирьох рабЁв-зЁнджЁв. Хоч я клявся всЁма присягами, вони не повЁрили, що я вЁдпустив чорних на волю. Мо©х вЁдпущеникЁв схопили люди ра©са. У ра©са ©х за безцЁнь купили мо© вороги й продали нещасних кудись на ЁндЁйський корабель. Скарби мо╨© скринЁ частково продали, а частково знищили... Гасаб 15, чистий гасаб!!! А я чекав уже страти! Власне, вироку, бо без Салах-ад-ДЁнового родича-емЁра схвалення жодна страта не вЁдбувалася! Я чекав у глибокЁм пЁдземеллЁ. Раптом охоронцЁ сполошились. ╞хнЁ голоси стали запобЁгливЁ, улесливЁ. 3 мене зняли пута Ё повели до лазнЁ пЁд охороною, й мили у лазнЁ чотири гарнЁ, як сон, невЁльницЁ. Вони вмащували благовоннями мо╨ зболЁле тЁло. I я заплакав, бо згадав про свого бЁдного тата Хасана, якому так потрЁбна була хороша жЁнка!.. Та ще я знав -- мене вЁдмивають Ё вмащують не вЁд спЁвчуття до мо©х мук! На мене накинули пЁсля лазнЁ довге чорне покривало, щоб я не запам'ятав дороги, Ё повели якимись вулицями. ПотЁм через безлЁч кЁмнат провели до невеличкого пота╨много помешкання, де сидЁв сам катЁб аденського султана. КатЁб був чоловЁк рослий, а лице мав драглисте. Хоча борода починалась у нього зразу вЁд очей, проте була якась рЁдка й кущами. ВЁн саме розглядав малюнки в мо©й книзЁ, Ё мовчки показав менЁ сЁдати. ОхоронцЁ нас полишили наодинцЁ. Випитував вЁн усе ╢речно й спокЁйно. Про те, звЁдки я, якого роду, як став матросом. Не перебивав Ё не намагався зловити на якихось недоречностях чи брехнЁ. МандрЁвцю! -- нарештЁ виголосив вЁн.-- Справа твоя дуже заплутана. Проти тебе страшнЁ звинувачення. ВсЁ тво© дЁла слЁд уважно й справедливо дослЁдити. А для цього потрЁбен час Ё твоя щирЁсть. Коли в мене буде час, тодЁ буду з тобою займатися розслЁдуванням. А поки що живи тут. ТЁльки пам'ятай -- нЁяких розмов про сво© мандри Ё справи зЁ слугами чи охороною. Хоч одне слово ©м ляпнеш -- вЁдправишся до в'язницЁ! ТЁкати не раджу. Ти не зна╨ш людей, якЁ вЁддали тебе в руки сторожЁ. Вони тебе та╨мно замордують, бо хто ж тобЁ вибачить царя зЁнджЁв -- софальських людо©дЁв?.. О господине! Я не зможу все добре пригадати, бо найголовнЁшЁ дЁла викарбуванЁ в мене на бамбуковЁй палицЁ. Умовними знаками на нЁй ╨ те, чого я й у книгу не написав! На третЁй день палиця вЁднайшлась. Хоч за мною стежили, я вЁдкрив свою дудку, витяг потрЁбне зЁлля Ё стрЁли-голки з отрутою. А щоб охоронцЁ нЁчого не зрозумЁли, я по кЁлька годин крутив палицею, як китайцЁ-фЁглярЁ на базарЁ в Гуанджоу... НарештЁ через кЁлька днЁв, коли я вЁд'©вся Ё вЁдЁспався, прийшов катЁб. Тепер уже все питав по книзЁ. Хто мене навчив християнськЁй абетцЁ, де я вчився Ё в кого нашЁй грамотЁ, хто може пЁдтвердити мо© заняття. Слухав вЁн уважно, по кЁлька разЁв перепитував, Просив деякЁ мЁсця досконально Ёз подробицями пояснити. I весь час цЁкавився, де жЁнки хтивЁ, а де байдужЁ, де зрадливЁ, а де вЁрнЁ, де найкрасивЁшЁ, де як одягаються. Спочатку в мене була думка дурити його по дороговказах зЁрок, мЁсяця та сонця. Але зразу ж блискавкою зринула Ёнша думка: у неволЁ так ласкаво з тобою ще нЁколи не поводились. Це страшно! Будь певен, книги тобЁ бЁльше не бачити!.. ТЁльки б вирватися звЁдсЁля на зеленЁ хвилЁ, пЁд яснЁ зорЁ! I я виказав йому всЁ стоянки мЁсяця й сонця та заходи й сходи зЁрок по всЁх сво©х шляхах... окрЁм володЁнь Н'бого... МЁй же господар усе випитував мене про Софалу, з яко© я винЁс золото. ТЁльки не про золото питав, а про людськЁ звича©, зброю, знову про жЁнок та ©х прикраси... ТЁ╨© ночЁ нам принесли ©жу двЁ служницЁ. Ми ©ли, а вони звеселяли нас спЁвом та грою на бубонЁ. Та куди ©м до НЁссо! Раптом прибЁг слуга Ё щось зашепотЁв катЁбу на вухо. Той спохмурнЁв Ё, крекчучи, звЁвся на рЁвнЁ. ДЁвки пЁдхопилися теж. -- А ви куди? Султан вас Ёще не кличе! Розважайте мандрЁвця хоч до ранку, поки я не повернуся вЁд султана... ПЁшов вЁн, та вухо мо╨, як я не прислухався, не вловило, щоб хазя©н зЁ слугами полишив свою розкЁшну оселю. Знову менЁ пастку влаштовано. I я знав, яку! Тому заковтав того африканського зЁлля Ё вирЁшив чекати, що ж почнуть робити пЁдговоренЁ служницЁ. А вони запалили ще другий свЁтильник Ё почали по черзЁ танцювати. НарештЁ сказали, що ©м важко дихати Ё поспускали сво© сорочки до пояса, пЁдперезавшись рукавами, щоб сорочки зовсЁм не злетЁли з них. Але куди ©м до Рустемового жЁноцтва! Вони ж, хизуючись одна перед одною, геть розЁбралися. ТодЁ я пЁдвЁвся, щоб загасити свЁтильники. Але обидвЁ злякано схопили мене за руки. -- Не треба, не треба! Без свЁтильникЁв буде нецЁкаво! -- в один голос завищали вони Ё ствердили сво©ми криками, що катЁб пЁдгляда╨ за нами. Мене ж охопила шалена лють, як Ё тодЁ, коли я побачив "подарунок" Рашида Ёбн Хасана! ТЁльки в СофалЁ мною опанувала лють Ё вЁдчай, а цього разу я знав, що переграю найсильнЁшого бугая! I справа не тЁльки в африканському зЁллЁ. Я в катЁба вЁдЁспався, вЁд'©вся Ё пив добру воду!.. ПЁд ранок, слава Аллаху, я приморився, та й дЁя зЁлля почала слабшати. I я змЁг хоч годину поспати. А цЁ з кЁмнати просто виповзли, пЁдтримуючи одна одну та хапаючись за стЁни. Наступно© ночЁ з'явився катЁб зЁ страшенно вимученим обличчям, В його поглядЁ я вловив острах Ё повагу. -- МЁй повелителю Ё спасителю! МенЁ треба з тобою поговорити вЁч-на-вЁч. Без очей чужих Ё зайвих вух... ВЁн кивнув головою, Ё ми пЁднялися пота╨мними сходами на дах палацу. Я запропонував йому за свободу весь запас африканського зЁлля. ТЁльки нехай вЁн поклянеться на КоранЁ. Коли вЁн виконав клятву за всЁма правилами шарЁату, я сказав йому, що зЁллям позакладенЁ всЁ бамбуковЁ палицЁ в остовЁ мо╨© шкЁряно© скринЁ. ВЁн зна╨, в кого скриня. Нехай принесуть скриню, а я на його очах вийму з трубок порошок. Так Ё було зроблено. Але щоб йому не сваритися з кадЁ та богословами, мене вЁдправили назад до в'язницЁ. ПотЁм зЁбралися суддЁ на чолЁ з головним кадЁ Адена. Книгу спалили в мене на очах, а попЁл примусили з'©сти. Тростинами били майже до смертЁ Ё вЁдпустили. ╡ти я не мЁг. Доповзти до першо© вбого© халупи менЁ допомогла одна з вуличних музик. Вона мене й доглянула, поки я видужав. ПотЁм я потяг до Маската на благенькЁй дерев'янцЁ без палуби. I та музика помандрувала зЁ мною. Знову я став старцем. 3 усЁх мо©х багатств у мене лишилася тЁльки бамбукова "дудка" Ёз запасом стрЁл-голок Ё отрутою. Падуча Зоря МорЁв Ё вулична дЁвка!.. Ще до мого покарання ©й наговорила всяких чудес про мене звЁдниця, а звЁдниця про мо© "подвиги" довЁдалася вЁд наложниць катЁба. От вона з чужих побрехеньок Ё мала мене за вершину мужських можливостей... Не знаю, чим би все скЁнчилось... Певно, посварились би та розбЁглись... ТЁльки ©© вбили. Вже в СЁрафЁ мене хотЁли сплячого захопити хашашЁни, а вона мене стерегла. Вона одному виколола око, а другому проткнула груди. А ©й встромили ножа в спину, просто в серце. НавЁть не скрикнула Ё сконала. А хашашЁн, що без ока лишився, впустив свЁй гЁлянський нЁж. Так я мав доказ, що вони знову натрапили на мЁй слЁд. Але тепер у мене ╨ помЁч... Та про друзЁв нЁчого тобЁ не розповЁм, щоб у тих не було спокуси тебе мордувати Ё випитувати про мо©х друзЁв... А тепер, прошу тебе, щоб вони не могли тебе звинуватити у змовЁ зЁ мною, вЁзьми, випий цього зЁлля. У тебе за якийсь час почнеться лихоманка, схожа на болотну пропасницю. Нехай тобою опЁкуються сусЁди-купцЁ. Слуги ©хнЁ всЁм розпатякають, що ти важко хворЁв, ледь не помер... Може, навЁть хтось Ёз шакалЁв навЁда╨ться, щоб перевЁрити, чи справдЁ ти хворий... МЁй вчителю, мЁй му'аллЁме! Вибач менЁ, що я знов об'явився перед тобою Ё знов через мене навЁдалися до тебе цЁ скаженЁ пси... АлЁ схилив свою лискучу голову Ё цЁлував руки старого звЁздаря. -- АлЁ! --жахнувся старий.-- Ти плачеш?!! -- О му'аллЁме! Як же менЁ не плакати, коли вони стЁльки рокЁв не полишають мене в споко©? Як же менЁ не плакати, коли я не змЁг перейняти тво╨© науки?! Як менЁ не плакати, коли людям зовсЁм не потрЁбнЁ мо© правдивЁ слова про заморськЁ дива?! Як же менЁ не плакати, коли сво╨ю появою в мЁстЁ я загрожую мо╨му му'аллЁму, мо╨му взЁрцевЁ?! Як менЁ не плакати, коли мене весь час дурять?! Моя музика розповЁла, що коли я пояснював катЁбовЁ свого книгу, два його сини за запиналом списували всЁ слова про шлях до Софали...-- АлЁ заскреготЁв зубами Ё впав крижем на плавучий острЁв. ТЁло його били корчЁ, Ё вЁн рвав пальцями осоку, ламав очеретини. Враз АлЁ пЁдвЁвся Ё омив лице. -- МЁй му'аллЁме! Помолимося, щоб удача не полишала мене. Бо я почав стомлюватись. Будь мо©м Ёмамом! I старий предстояв на молитвЁ Ёмамом перед АлЁ. ПотЁм АлЁ витяг трьох добрих сомЁв на куканЁ й прив'язав ©х до лоцманового човна. Старий випив зЁлля Ё зразу ж полЁз у човен. -- О шейх! ПоспЁшай, щоб тебе не почало лихоманити далеко вЁд оселЁ... Й АлЁ виштовхнув мандейцевого човна на чисте плесо протоки. На пЁвдорозЁ до купецько© вЁлли лоцмана почала тЁпати лихоманка. I рибалки-сусЁди, що теж поверталися з риболовлЁ, пригнали човна до купецько© оселЁ з "хворим" лоцманом. Ще до вечора на вЁллу прибув ╡бн Юсуф, страшенно постарЁлий, розжирЁлий. На його завжди червонЁ вЁд вина та читання очЁ напливали сльози -- чи то вЁд безсилля допомогти сво╨му старому друговЁ-спЁврозмовнику, чи то просто вЁд слабостЁ, пияцтва та старостЁ. Того ж вечора, коли замовкло квилЁння муедзинЁв, Ё вузька скибка мЁсяця заколивалась у струменях припливно© хвилЁ, до оселЁ мандейця швидко приплив човен, Один човняр-куфаджЁ, другий перс-моряк -- у червоних шароварах, шкЁрянЁй куртцЁ з мЁдними наклепками; повстяна шапка обгорнута тюрбаном, довгий вЁльний кЁнець тюрбана закривав бородате обличчя майже до очей. ВЁн розплатився з куфаджЁ срЁбною пайсою 16 Ё легко видерся на хЁдник. У лЁвЁй руцЁ тримав маленького ╨менського топЁрця на предовгЁм бамбуковЁм держаку. Дивно тримав -- кулак на рЁвнЁ пЁдборЁддя, й пальцЁ затиснутЁ пЁд самим топЁрцем. Правиця вЁльна, зЁгнута трохи Ё пальцЁ ледь розчепЁренЁ. Озирнувся на всЁ боки, постояв, поки куфаджЁ вЁдпливе, Ё в кЁлька легких стрибкЁв був бЁля дверей лоцманового будинку. Легенько постукав дверним кЁльцем у дошки, трохи вЁдхиливши тюрбан вЁд уст, прошепотЁв: -- Му'аллЁме! ВЁдчини мандрЁвниковЁ. I зразу ж вЁдступив на два кроки попЁд стЁною. За дверима мовчали. ТодЁ вЁн кЁнцем дивного предовгого топорища поторсав кЁльце. В будинку щось зашарудЁло. ДверЁ тихо вЁдчинились на ширину людського тЁла. Але перс-моряк завмер пЁд стЁною Ё не заходив. НарештЁ дверЁ тихо рипнули Ё розчинилися ширше. В отвЁр визирнув бородатий чоловЁк у бЁлЁм вбраннЁ, дуже схожий на мандейця. Зразу ж почулося легке "хух!", нЁби хто рЁзко видихнув повЁтря, округливши губи. -- О-оо-о-о! -- тихо опадаючи, застогнав бородатий Ё став рачки на порозЁ. ВЁн не рухався, стоячи колЁньми в сЁнях, а руками на вулицЁ. Хтось пробував його затягти досередини, та бородатий щосили вчепився в порЁг. ТодЁ якийсь чоловЁк вискочив на вулицю Ё почав вЁдривати руки бородатого вЁд порога... Знову почулось легке Ё водночас рЁзке "хух!". Другий чоловЁк рЁзко випростався Ё схопився обома руками за шию. -- Що там? Чого вовтузишся? Тягни його сюди! -- люто сичав хтось в глибинЁ сЁней. Перс-моряк швидко пЁдступив до дверей Ё, приклавши до вуст кЁнець бамбукового топорища, щосили дмухнув. РЁзке "хух!" злилося Ёз стогоном Ё лайкою. В той же час неподалЁк за будинками, на розЁ каналу, спинився човен, Ё з нього вийшов стрункий молодик у чорнЁм плащЁ. Плат добре закривав лице, тЁльки очЁ були вЁдкритЁ. ВЁн, як Ё перс-моряк, обдивився на всЁ боки. ПотЁм тихо свиснув, як нЁчна птаха, Ё йому вЁдповЁв з-пЁд паркану такий самий писк. Трохи згодом звЁвся на ноги убогий дервЁш-каландар. Молодик Ё дервЁш зблизилися, пошепотЁли про щось, Ё далЁ молодик продовжив свЁй шлях до лоцманового дому-вежЁ. ТЁльки взявся за кЁльце на дверях, як вони вЁдчинились, Ё молодик переступив через порЁг. У ту ж мить на нього накинули сЁтку-вахаб Ё затопили кулаком в лице. Удар прийшовся по носЁ, Ё в тишЁ було чутно, як хруснула носова кЁстка. НевЁдомий захитався, застогнав Ё прихилився до стЁни, намагаючись пЁдняти поборканЁ сЁткою руки. Чути було, не дивлячись на важке дихання кЁлькох людей, як швидко крапле кров. ВЁн вовтузився, намагаючись звЁльнити руки, Ё щось белькотЁв, захлинаючись власною кров'ю. Поки вЁн не встиг вивЁльнитись, моряк обкрутив його линвою по руках та ногах, затягнув на ши© зашморг Ё прохрипЁв приглушеним голосом: -- Рипатимешся -- сам себе вдавиш! А писнеш -- я вдавлю. Покрути руками -- чу╨ш, як затягу╨ петля горлянку?! У дверЁ умовно пошкрябалися, Ё моряк вЁдчинив. Спочатку в дЁм вступило дво╨ чоловЁкЁв, Ё один з них пЁдняв над головою скляний корабельний лЁхтар. Певно, до того тримав його пЁд полою чорного широкого плаща. ПотЁм з вулицЁ штовхнули в дЁм каландаря-дервЁша. За ним теж зайшли два чоловЁки, як Ё першЁ, у чорних плащах беду©нських... ПЁдтягли гнота Ё при свЁтлЁ добре обдивились. На пЁдлозЁ пЁд стЁною валялися дво╨ незнайомих Ё важко стогнали. Трохи далЁ, бЁля порогу в кЁмнату, скоцюрбився господар харчевнЁ Абу Сабах. ВЁн стис пальцями шмати подерто© сорочки Ё важко дихав. 3 грудей у нього стирчала маленька стрЁлка-голка, не бЁльша вказЁвного пальця. ЗамЁсть оперення на кЁнцЁ мала обкрутну Ёз бавовняно© вати. В того, хто спочатку виглядав подЁбним до мандейця, така ж стрЁлка стирчала Ёз щоки. В третього з мЁцно© воласто© ши© визирав лише уламок тако© само© стрЁлки... В пЁдставного мандейця вЁдвалилася бЁла борода, Ё вЁн виявився рудобородим купцем, що недавно в мандейця грав на аль-утЁ. Перс-моряк крЁзь запинало прохрипЁв: -- Поки вони здурЁли вЁд болю, в'яжЁть ©х! А каландаря дайте менЁ! Моряк обшукав дервЁша по всьому тЁлу, -- ДивЁться -- ось як треба ножЁ ховати! I витяг з-пЁд дерги дервЁша два довгих Ё гострих, як бритва, кличЁ. Пов'язаних перетягли в кЁмнату Ё посадовили, притуливши до стЁни. В молодика все ще напливала кров з носа. Моряк поправив кЁнець тюрбана, пЁдступив до побитого Ё надавив йому на ши©, потЁм на потилицЁ. -- Тепер перестане... ТЁльки скажи -- хто з них зарЁзав мою Зухру? Оцей кривий одноокий каландар? Може, цЁ купцЁ? Абу Сабах не мЁг -- у нього торгЁвля на мЁсцЁ... Так хто зарЁзав Зухру? Мовчите? Я вас усЁх потоплю. Пов'яжу ноги, а на шию глеки з водою. ХлопцЁ, закоркуйте глеки! Дво╨ притягли глеки з водою Ё позатикали ©х дерев'яними чопами, а до горла швидко приладнали тонкЁ мотузки. Моряк нахилився Ё рвонув у рудобородого стрЁлу з рани, потЁм в другого Ё в третього. -- Не бЁйтеся, шакали! Ви подурЁли не вЁд отрути, а вЁд пекучого мастила! Це для страху, щоб вам дух забило Ё голос вЁдняло... Я проти Шейх-уль-Джебала нЁчого не маю... Якщо ваш Ёмам хоче одержати дЁамант -- ви йому сьогоднЁ ж Ё понесете. Я проведу вас до схованки Ё ви самЁ витягнете перстень з дЁамантом... Передайте всЁм вашим да'© Ё вашому Ёмаму, благословення Аллаха на нього, що я нЁде й нЁколи не збираюся змагатись Ёз вашими людьми. Хоча став сильнЁшим, нЁж будь-коли! Я вивчив чародЁйство й отрути на Аль-КумрЁ, в СофалЁ Людо©дЁв Ё в мисливцЁв на МалаццЁ. Щоб ви пересвЁдчились, зараз я взнаю, хто з вас, шакалЁв, хотЁв обдурити Ёмама Ё привласнити собЁ перстень, коли я пЁд тортурами викажу його схованку... Перс-матрос налив у миску води, насипав зЁлля з однЁ╨© бамбуково© палички, потЁм з друго©, розколотив пальцем Ё сам вЁдпив кЁлька ковткЁв. ПЁдходив Ё давав пити кожному по два ковтки. У дервЁша клацали зуби об миску. А на Абу Сабаха пЁсля першого ковтка напала гикавка, Ё вЁн усе вЁдригував повЁтря Ё нЁяк не мЁг вЁддихатись. По другому разу моряк випив ковток Ё напо©в поборканих хашашЁнЁв. ОстаннЁми пили зЁлля дервЁш Ё Абу Сабах. I обох за якийсь час почали ламати корчЁ, вони задихались вЁд болю, а враженЁ стрЁлами, навпаки, почали вЁдходити. -- Дивись, голубе Ёмама! Ганьба на вашу голову: дво╨ ваших спокусилися зазЁхнути на те, чого прагне ваш Ёмам!.. Ти сам потЁм вирЁшиш, що з ними вчинити. Але повернЁмось на попередн╨: хто зарЁзав мою Зухру?! Ви пролили кров -- я вимагаю викуп за кров! Ще раз питаю -- хто зарЁзав мою Зухру?.. Значить, тодЁ ти, голубе Ёмама, заплатиш менЁ. Бо ти тут Ё сьогоднЁ -- руки Ёмама! Плата така, як у Кита©; хочеш -- звалашу тим ножем, що в тебе на спинЁ пЁд лахами схований? А хочеш, око вийму?.. Тим ножем, що до литки прив'язаний?.. Вибирай!.. Моряк почав закасувати рукава сорочки. Четверо його друзЁв стояли за ним, оголивши довгЁ бухарськЁ кличЁ, Ё пильнували за кожним порухом Ё поглядом поборканих. Молодика била лихоманка -- тепер не кров капала на пЁдлогу, а рясний пЁт чурЁв по його обличчю Ё крапав на долЁвку. ВЁн стукотЁв зубами, як дервЁш, Ё гикав, як тЁльки-но Абу Сабах! Моряк знову заходився з водою та зЁллям. I, приставивши до ши© Абу Сабаха й дервЁша лезо, змусив випити. Обо╨ небавом почали куняти, позЁхати, а там Ё набЁк завалилися й засопЁли в мЁцному снЁ. -- Ну, ти, наймолодший брат Абу Амара, нарештЁ вирЁшив? -- тихо й ласкаво спитав моряк у молодого хашашЁна. Той щось белькотЁв, але слЁв не можна було розЁбрати. -- Ага! Бачиш тепер, що я не дурнЁший за тебе, голубка Ёмама, Ё за ваших да'©? ВашЁ фЁда© не бояться смертЁ Ё тортур. Та калЁка без ока примЁтний дуже. I для Шейх-уль-Джебала ти без вартостЁ. А без ╨ства для тебе нема╨ сенсу в життЁ! Тому ти й затрусився, як шакал, а мав себе за пантеру!.. Я вЁдмовляюсь вЁд викупу кровЁ. Але тЁльки при однЁй умовЁ -- нЁхто з вас не пробуватиме мене вбити. Якщо ви мене заб'╨те -- всЁ помрете, здохнете, скона╨те вЁд того африканського зЁлля, що випили. Не будете гнати за мною бЁльше -- все гаразд буде. А тепер ще слухайте. Це смЁття лишаю тут, щоб воно нам не заважало. Зараз же попливемо на двох човнах до схованки. На берег вийде лише брат Абу Амара, а ЁншЁ тихо сидЁтимуть. Ви свЁдки, що я видаю схованку дЁаманта. ПотЁм ми сядемо в одного човна, а ви -- в Ёншого. Ви попливете до харчевнЁ Абу Сабаха, ми -- назад до мандейця. ВранцЁ, не ранЁше, прийдете за вашими шакалами. Хто посунеться ранЁше -- тому стрЁла-голка з отрутою. А тепер ходЁмо. Минула пЁвнЁчна сторожа... Моряк надяг двом петлЁ вЁд глекЁв на шию, а глеки подав у руки. ТодЁ розв'язав ноги. У "голубка" Ёмама спочатку забрав обидва ножЁ Ё витяг ще й третього з рукава сорочки. ПЁсля того розв'язав пута, зняв петлю з ши© та стягнув тонку рибальську сЁтку... МЁсяць пЁднЁсся над нЁчною Басрою високо вгору, але тиша не панувала над мЁстом. 3 портових харчевень линули спЁви, музика, лайка та крики. Якийсь тесля-дивак серед ночЁ дзвенЁв сокирою, кришачи окоренок на палубЁ струнко© барЁджЁ. Хропли та Ёржали конЁ, призначенЁ на вивЁз до ╡ндЁ©. За М'ясним базаром, наче скаженЁ, кричали пЁвнЁ, намагаючись випередити один одного. ДеревнЁ склади були на тому ж мЁсцЁ, що й багато рокЁв тому. I мовчазний будинок-палац АйшЁ так само схиляв сво╨ вухо-ерк╨р над каналом, немов прислуховувався до всього: шемрання павЁтру, крокЁв людей та плюскоту весел. Зате колишня Рустемова садиба звелася з-за височенного тину ще однЁ╨ю будовою -- триповерховою вежею-будинком. Майже як мандейцЁв дЁм, тЁльки вищий Ё дуже дорогий. 3 другого поверху ново© будЁвлЁ линули веселЁ спЁви, схлипування бубону та гугнявий свист зурни 17. У дворЁ, за високим, тепер з цегли, муром, палали багаття. Щось там смажили й варили. Чулися голоси багатьох людей, повискували собаки. Моряк проговорив з-пЁд запинала до "голубка" Ёмама: -- Це добре! Он бачиш, скЁльки човнЁв припнуто? А скЁльки куфаджЁ чекають? Вони проминули веселу садибу, розвернулись за три квартали й пЁдпливли тихо Ё спокЁйно до чорного ходу в садибЁ АйшЁ. Моряк Ё молодий хашашЁн видерлися на хЁдник. Один з людей моряка засвЁтив лЁхтар Ё видерся за ними. ЧоловЁк з лЁхтарем нахилився до хвЁртки, хашашЁн Ё моряк присЁли навпочЁпки: -- Дивись! -- попередив моряк Ё почав кличем розколупувати бруд, що понабивався мЁж болонками ЁндЁйського дерева.-- Ось сучок! Бачиш? Тягни до себе! ХашашЁн тремтячими пальцями почав виколупувати сучок з лунки. Та щось справа не йшла. ТодЁ моряк вЁдтрутив його, пЁдколупнув сучок вЁстрям клича, Ё сучок вилетЁв з дЁрки. -- У тебе довгЁ пальцЁ! Витягай перстень! Та в хашашЁна сЁпались руки. Моряк легким порухом втопив вказЁвного пальця у деревину Ё за мить пЁдняв руку: ВЁд свЁтла лЁхтаря дЁамант вдарив блакитними стрЁлами променЁв. Руку! -- наказав моряк Ё, вхопивши хашашЁна, щосили проштовхнув його великий палець у перстень. Га?!--в нестямЁ вигукнув "голубок". --Це вЁн?!! ВЁн! Бери сво© ножЁ й бЁжи до сво©х. ТЁльки в харчевню. Та швидко! Молодик схопив у кожен кулак по рЁзаку Ё за кЁлька стрибкЁв був бЁля сво©х. ВЁн поперерЁзав мотузки вЁд глечикЁв Ё пута на ногах сво©х старших помЁчникЁв. Вони не говорили нЁ слова. Похапали кожен по веслу Ё почали загрЁбати до великого каналу. Моряки наче не поспЁшали вЁдпливати. ТЁльки-но човен з хашашЁнами подолав майже весь квартал, як з-за звороту вЁд Рустемового дворища вискочило два човни зЁ стражниками. ЧадЁли яскравЁ нафтовЁ смолоскипи. ГрЁзний окрик з першого човна: -- Стояти! ╡менем халЁфа! Та перс-моряк кинувся до хвЁртки, вставив ключ у замок Ё почав його вЁдмикати. Його приятелЁ, пригнувшись, кинулися до човна. I в перса-моряка Ё в його друзЁв полетЁли спЁвучЁ стрЁли. ЛЁхтар упав на хЁдник, Ё вогонь розлився по дерев'яних колодах. ХашашЁни ще бачили, як стрЁла потрапила в спину матроса-перса, й вЁн завалився навзнак, вЁдкинувши руку Ёз затиснутим здоровенним ключем. Стражники вже вискочили на вулицю Ё бЁгли до пораненого: -- Обережно! Це чаклун! -- волав ©хнЁй ра©с. I зразу ж моряк пЁдвЁвся Ё в обох його кулаках заблищали довгЁ леза. Та переднЁй страж вдарив його булавою в голову. Темна кров залила обличчя, моряк захитався, зробив кЁлька хитких крокЁв. 3 голови в нього злетЁла шапка з тюрбаном. I всЁ побачили, що це дервЁш-каландар, а зовсЁм не перс-моряк! Смертельно поранений вхопився руками за лице, спробував бЁгти, але зрушився з хЁдника у воду. Тим часом нафта з лЁхтаря пЁдповзла до дерев'яного паркана АйшЁ. КЁлька стражникЁв кинулись гасити вогонь, ЁншЁ пострибали в човн. БЁльший човен погнав за втЁкачами. Другий крутнувся на мЁсцЁ, Ё люди з нього жердинами намагалися намацати тЁло у водЁ. Це було останн╨, що могли бачити хашашЁни, бо ще кЁлька гребкЁв веслами -- Ё вони вискочили в провулок великого каналу. Так само зник з ©хнЁх очей човен з чотирма друзями загиблого перса-каландаря. Четверо гребли щосили, аж пЁнилась вода за човном. А стрЁли сипалися на них одна за одною. КЁлька вже вп'ялося в демено. Якийсь час хашашЁни ще чули крики, лайку. Та скоро ЁншЁ звуки наповнили простЁр навколо них -- Ёржали конЁ в конюшнЁ ши©тського хана. I пЁяли другЁ пЁвнЁ басрЁйсько© ночЁ початку мЁсяця азара. I з далекого Дар-ель-Кихабу надтрЁснутий високий голос спЁвачки щемливо виводив: -- О ФатЁмо, ФатЁмо, ФатЁмо! Ти ясная зоре моя! Наступного ранку ра©с порту приймав звЁти сво©х нЁчних соглядата©в. Першим у пота╨мну келЁю моряцького хану приплентався русявобородий казкар. Славився метким словом Ё великою вправнЁстю у пЁдлабузництвЁ. Та ра©су доповЁв просто: МЁй господине! Був у бека. ГЁлянцЁ, туркмени та кумани повпивались. Перси пообжирались. Крамоли не було. ПЁсля пЁвночЁ якЁсь невЁдомЁ хотЁли пЁдпалити бекову сусЁдку -- стару Айшу. Та стражники погнались за злочинцями. Одного пЁдстрЁлили. I вЁн потонув. Чи наздогнали стражники Ёнших, не знаю. Я прибув, коли на мЁсцЁ пЁдпалу стояли тЁльки слуги та раби бека. Сам бачив обгорЁле дерево Ё уламки стрЁл... Ти не принЁс ©х менЁ? -- МЁй господине, я граматик. Я запам'ятовую Ё пЁдбираю загубленЁ слова... -- Добре! ╡ди! ОповЁдач, прикриваючи рота рукою, щоб не дихати винним духом прослизнув у пота╨мнЁ дверЁ. Другим прилЁз сухоногий калЁка: О мЁй найяснЁший повелителю! МЁй батько... Встань Ё не виспЁвуй! Ти не муедзин!.. Що чув, що бачив?! -- Що до заходу сонця Абу Сабах полишив свою харчевню Ё поплив кудись. ПЁсля полуночЁ, може, перед другими пЁвнями, до його харчевнЁ пЁдплив човен. В човнЁ лежав вЁн. Чи мертвий, чи смертельно поранений-- не знаю. НЁч, сам розумЁ╨ш. Той, хто привЁз, був у плащЁ Ё обличчя геть загорнуте платом. ВЁн зайшов до оселЁ, а Абу Сабаха накрив якогось дергою. Хтось у домЁ заголосив, та швидко крик урвався. ПотЁм з дому вийшло дво╨ з пакунками, сЁли в човна Ё вЁдпливли в бЁк Зеленого базару... ╡ди. Пильнуй весь день за домЁвкою Абу Сабаха. Я весь на очах Ё на вухах, мЁй батьку! -- Стрункий калЁка зЁгнувся, нЁ, склався навпЁл Ё, прихопивши милицЁ, вправно виповз Ёз келЁ©. Третьою прийшла повЁя з Дар-ель-Кихабу. МЁй господине! СьогоднЁ вночЁ стражники вбили каландаря Ахмеда Кривого, коли застукали його бЁля садиби АйшЁ. МенЁ розповЁла Навар, вона танцювала сьогоднЁ в бека... ЗвЁдки вона зна╨? Сама бачила? ╞й Айша сказала. Айша сказала, що вона пЁдглядала в щЁлину за тими, якЁ щось шукали бЁля ©© паркану. Коли ©х побачила сторожа, вони кинулись бЁгти Ё впустили лЁхтар з нафтою. Ледь не пЁдпалили Айшу! -- ПЁдеш сьогоднЁ до АйшЁ Ё все випита╨ш... ПовЁя схилила голову в темнЁм запиналЁ Ё випливла через пота╨мнЁ дверЁ на вулицю. ПотЁм ра©с ляснув у долонЁ, Ё в кЁмнату вступив стрункий юнак з каламом та зошитом у руках. Я слухаю, мЁй господине! Писати не треба. Запам'ятай. Проберись до садиби АйшЁ Ё подивись, чи не лежать там уламки стрЁл. ВсЁ позбирай, принеси менЁ. Зайди до Абу Сабаха Ё взнай, що там робиться. I найголовнЁше -- взнай, хто сьогоднЁ з касби був на нЁчнЁй сторожЁ. ЗрозумЁв, для чого? Так, господине. Я все чув... Я ще пЁду до текЁ╨ 18 каландарЁв. Спитаю Ахмеда Кривого... Молодець! ╡ди! I ра©с вдоволено посмЁхнувся, що ма╨ такого здЁбного помЁчника-катЁба. Того ж вечора в ЁншЁм ханЁ в пота╨мнЁй комЁрчинЁ ра©су порту доповЁдали деннЁ соглядата©. Першим був водонос-зЁндж РафЁ. --О емЁр мого емЁра! Коли я брав воду у мулатЁв з сафЁни, вони сказали, що бачили Абу Сабаха Ё ще двох Ёз ним юнакЁв у човнЁ. ВсЁ вони були Ёз запиналами на лицях... Як же тво© мулати ©х пЁзнали?! По арбалетах, мЁй емЁре! Вони колись з Абу Сабахом ©здили полювати... Вони, Абу Сабах Ё його люди, когось пЁдсиджували. Не на птахЁв були стрЁли. А потЁм? ТЁ, Абу Сабах Ё його люди, не зачепили мулатЁв Ё кудись попливли в протоку в очерети... Другим доповЁдав слуга мЁняйла: -- МЁй повелителю! ПоспЁшаю Ё вибачаюсь! Одна звЁстка -- приходив син Абу Сабаха. Дуже стурбований. I щось нЁс пЁд пахвою, пЁд сорочкою. Коли виходив вЁд мЁняйла, розмахував обома руками Ё був веселий... ПомЁчник рЁзника з Баранячого базару сповЁстив: -- СьогоднЁ рибалки виймали вершЁ на сомЁв бЁля Пальмового острова Ё витягли утопленика. Голий, одягу нЁякого. Лице все об'©дене крабами. Але видно, що каландар, бо голомозий. Вони вЁдвезли до текЁ╨ каландарЁв. ТЁ сказали, що, певно, Ахмад Кривий, Ё зразу поховали його. ПЁсля них прийшов юний катЁб ра©са. Господине -- доповЁдаю! Жодна з чат нЁчно© сторожЁ не стрЁляла сьогоднЁ вночЁ в грабЁжникЁв чи пЁдпалювачЁв! Ось я пЁдЁбрав стрЁли. СтрЁла не басрЁйсько© роботи! Я носив уламки до лучникЁв. Не признали. Кажуть, десь Ёз перського берега. Каландаря поховали пЁд вечЁр. Айша як не своя -- присяга╨ться Аллахом, що той, кого вбили, колись був, ще юнаком, у не© пожильцем. Каже, що рокЁв десять тому вЁн приходив до не©, але так само раптово зник, як Ё з'явився. Каже, що впЁзнала його по голосу. Каже, що це якийсь АлЁ... В Абу Сабаха харчевня заперта. Лишилися тЁльки слуги. Де хазя©н, нЁхто не зна╨. А молодший син сьогоднЁ з жЁнками по обЁдЁ поплив на карЁбЁ до ВасЁту... I... головне. СьогоднЁ вранцЁ вЁдплив до Убулли один хормузський вЁтрильник. УсЁ матроси -- перси та бахранЁ 19. Привозив сюди кокоси та сандал. Полишив порт, так Ё не спродавши навЁть половини товару. Хто дозволив вЁдплиття? Вони, нахуда Ё руббан, показали твЁй дозвЁл з тво╨ю печаткою Ё пЁдписом начальнику загорожЁ при маяках. Хабар взяв? Тисячу дирхемЁв у пайсах. МенЁ вЁддав половину. Для тебе. -- ВЁзьми собЁ п'яту частку Ё мовчи, сину мо╨© сестри. БЁльше розслЁдувати не треба. Будемо подалЁ вЁд цих людожерЁв. Дивись: все сходиться. Тут якЁсь рахунки мЁж ши©тськими та Ёсма©лЁтськими да'©. Абу Сабах чоловЁк Шейх-уль-Дж╨бала, без сумнЁву, а весь час виставля╨ться, як верховод ши©тЁв. I раптом вЁн зника╨, а його родина тЁка╨. I пЁсля сутички фальшивих стражникЁв Ё якихось невЁдомих, серед яких один, чи каландар, чи не каландар, потопа╨, знЁма╨ться купець-перс Ё, не розпродавши товари, поспЁша╨ Ёз Бас