юРИЙ лОГВИН. нАТУРНi оПОВiДКИ

Оцените этот текст:
юРИЙ лОГВИН. нАТУРНi оПОВiДКИ

---------------------------------------------------------------
© Copyright юРИЙ лОГВИН
E-mail: hadeda@ukrpost.net
OCR: KYTY3OB mchief@komos.ru, 07.09.2001
---------------------------------------------------------------

╡мен╡ не пам'ятаю

пРОБЛЕМ З МОДЕЛЯМИ В МЕНЕ НЕ БУЛО. пРОБЛЕМИ БУЛИ З ПРИМЁЩЕННЯМ. тАК З
ЦЁ╨Ю ДЁВЧИНКОЮ ТРАПИЛОСЬ. вОНА ВЖЕ ЯКИЙ ДЕНЬ ТУТ НА ПЁРСЁ НУДИЛАСЬ, ©©
МАТУСЯ ВСЕ ЖУВАЛА БЁЛЯШЁ ТА ВИНОГРАД. ╡ ВСЕ НА ДОЧКУ ЦИКАЛА.
я ТЕЖ НА ПЁРСЁ НЕ ОДИН ДЕНЬ ВИСИДЖУВАВ -МАЛЮВАВ СЛЁПУЧО ВОХРИСТЁ УРВИЩА
БЕРЕГА ТА СПАЛЕНУ НА РУДЕ ТРАВУ. вЁД ПРЯМОГО СОНЦЯ ПЁТ ВИ©ДАВ МЕНЁ ОЧЁ. тА
ПЁТИ ГЕТЬ НЕ МЁГ - ФЁАЛКОВЁ ГОРИ, ЁРЖАВА ТРАВА, ТЕМНО МАЛАХЁТОВЁ ТОПОЛЁ,
СМАРАГДОВЁ ХВИЛЁ МОРЯ. щО НЕ ЕТЮД, ТО ЗДАЧА.
дЁВЧИНКА НУДИЛАСЬ ╡ ВСЕ ЗАЗИРАЛА ДО МОГО МАЛЮВАННЯ. пЕВНО ТОМУ НА НЕ© Й
ЦИКАЛА МАТИ. кРЁМ ТОГО, ДЁВЧИНЁ НЕ ДАВАЛА СПОКОЮ ЩЕ Й ЗДОРОВЕННА ЧИ ТО
ДЁВИЦЯ, ЧИ ТО МОЛОДИЦЯ. вИСОКА, М'ЯЗИСТА ЁЗ ЗАРОДКОВИМИ ПИЛКАМИ. пЁД ЯКИМИСЬ
ЗЕЛЕНИМИ БЁКЁНЁ. щОБ ЗРОЗУМЁТИ, ЩО ВОНА КОБЕЛ. НЕ ТРЕБА БУЛО ВЕЛИКОГО
РОЗУМУ. ╡ ДОСВЁДУ. аЛЕ МАТИ ЦЬОГО ГЕТЬ НЕ УСВЁДОМЛЮВАЛА. нАВЁТЬ КОЛИ БЁГАЛА
ЗА БЁЛЯШАМИ ТА ВИПИТИ ПИВА, ТО ЛИШАЛА ЦЮ ЛЕСБЁЯНКУ, ЩОБ ТА НАЗИРАЛА ЗА
ДЁВКОЮ.
кОЛИ МАТИ ПЁШЛА ЧЕРГОВИЙ РАЗ НА БАЗАРЧИК, А ДЁВИЦЯ-ГУСАР ЗАЛЁЗЛА У
ПАРКУ ВОДУ, ТО ДЁВЧИНКА ВРАЗ ОПИНИЛАСЬ БЁЛЯ МЕНЕ.
- нЕ БО©ШСЯ ПОЗУВАТИ?
пОКРУТИЛА ГОЛОВОЮ: "нЁ!"
я СХОПИВ ЯЩИК З-ПЁД КОНСЕРВЁВ З УСЁМ ПРИЧАНДАЛЛЯМ Ё ПОСПЁШИВ ДО ЕЛЁНГУ
В ПОЧАТКУ ПЁРСА.
╡З СЛЁПУЧОГО СЯЙВА Ё СПЕКОТИ СТУПИЛИ У СУТЁНКИ Ё ЛЕГКУ ПРОХОЛОДУ.
лЬОХА. сАН-сАНИЧ Ё КОЗАК КУБАНСЬКИЙ фЁЛЁПОВИЧ ДАВИЛИ "АНАПУЛЬКУ" (пОРТВЕЙН
"аНАПА", 0.85 Л, МЁЦ. 19% ). аЛЕ ЗАКУСЬ! - СТАВРИДКА "З ГАР'Ю". мЕНЁ СЛИНОЮ
АЖ РОТА ЗАЛИЛО. аЛЕ ЗАПРОШЕННЯ ДО СТОЛУ ВЁДХИЛИВ. пОПРОХАВ "ДЁЖУРКУ" В
АРЕНДУ. зНАВ - КОРИФАНИ НЕ ПЁДГЛЯДАТИМУТЬ. пО-ПЕРШЕ, ЛЮДИ ВОНИ СОЛЁДНЁ,
ПО-ДРУГЕ - ТРИ ПЛЯШКИ "АНАПУЛЬКИ" ╡ ПЕРША В СЕЗОНi СТАВРИДКА!
фЁЛЁПОВИЧ ПОВОРУШИВ ТАРАКАНЯЧИМИ ВУСАМИ Ё ЖЕСТОМ РИМСЬКОГО ОРАТОРА
ПОКАЗАВ НА ДВЕРЁ. нА ДВЕРЯХ ВИСЁВ ЧЕРВОНИЙ ТРУБЧАТИЙ ЗАМОК.
- кАМУФЛЯЖ, - ПОЯСНИВ фЁЛЁПОВИЧ. - тАМ ЗАСУВКА. тЕБЕ НЕМА?
- вСЕ ПРАВИЛЬНО. мЕНЕ ТУТ НЕМА!
сВЁТЛО ПАДАЛО СМУТАМИ ЧЕРЕЗ ЗАЛЁЗНЁ ШТАБИ. дЁВЧИНКА СИДЁЛА НА СТЁЛЬЦЁ.
сПОЧАТКУ ЗРОБИВ ЛЕГЕСЕНЬКИЙ КОНТУР Ё ПОЧАВ ПРОРОБЛЯТИ РУКИ ТА ЛИЦЕ.
дЁВЧИНА, ЗРЕШТОЮ, ПОДИВИЛАСЬ НА МЕНЕ. пЕРЕХОПИВ ПОГЛЯД Ё ПОКАЗАВ
МОВЧКИ, ЩОБ СПУСТИЛА БРЕТЕЛЁ КУПАЛЬНИКА.
вОНА ПОПУСТИЛА ОЧЁ НА СВО© ОГОЛЕНЁ ПИПКИ.

нАДИВИВШИСЬ ДОСХОЧУ, ПЕРЕВЕЛА ПОГЛЯД НА ПОПЕРЕДНЮ ТОЧКУ.
зА ЯКИЙСЬ ЧАС ВОНА ПЁДВЕЛА ГОЛОВУ Ё ПОДИВИЛАСЬ НА МЕНЕ. я КИВНУВ. ╡
ВОНА СТЯГЛА ДО ЛОНА.
- тА ЗНЁМИ ВЖЕ ЗОВСЁМ...
нЕ ДИВЛЯЧИСЬ НА МЕНЕ, РЁЗКО КРУТОНУЛА ГОЛОВОЮ: "нЁ!"
╡ ЗРАЗУ Ж ЗА ДВЕРИМА ПОЧУВСЯ ГОЛОС ©© МАТЁНКИ. гОЛОС ВЕРЕСКЛИВИЙ,
СУДЖЕНИЙ. а ТРЁО ПРОПИТИХ ГОЛОСЁВ - БАСА, БАРИТОНА ╡ ТЕНОРА - ЗАСПОКОЮВАЛИ
©©.
я ДИВИВСЯ НА ВАЖКУ ЗАСУВКУ Ё ПЕРЕКОНУВАВ СЕБЕ. ШО КОРИФАНИ ВЖЕ ОДНУ
ПЛЯШКУ ЗАРОБИЛИ. вРАЗ ЗА МО╨Ю СПИНОЮ ГУРКНУВ СТЁЛЕЦЬ. мЕНЁ ВСЕ СТИСЛО В
СЕРЕДИНЁ. оБЕРНУВСЯ -ДЁВЧИНКИ ТРИМАЮЧИСЬ ОДНОЮ РУКОЮ ЗА СТЁЛЬЦЯ, ВИСТУПАЛА
ЁЗ КУПАЛЬНИКА...
у ПОПОЛУДН╨ БУВ ТЁЛЬКИ лЬОХА. тОМУ ПЛЯШКА ДЁСТАЛАСЬ ЙОМУ ОДНОМУ.
кОЛИ ПЛЯШКА БУЛА ЩЕДРО ПОЧАТА ПРИБЁГ фЁЛЁПОВИЧ. щОСИЛИ ВОРУШИВ ВУСАМИ Ё
СТРАШЕННО ВИРЯЧАВ ОЧЁ.-
- юРЁЙ гРИГОРОВИЧ! я ВЗЯВ СТО!

- "нЕ ЗАЛИВАЙ, фЁЛЁПОВИЧ. нОГИ НЕ ВИТРИМАЮТЬ! - тУЛУБ У НЬОГО, ЯК ДОБРА
ШАФА, А НОГИ -ЯЁС НЁЖКИ СТОЛИКА З ТЕРАСИ.
- нЕ ВЁРИШ?! пЁШЛИ, ПОКАЖУ! чИМЧИКУ╨МО ЗА ЕЛЁНГ, ДЕ СТО©ТЬ ШТАНГА ТА
ГИРЁ.
фЁЛЁПОВИЧ. ЗАМЁСТЬ СХОПИТИСЬ ЗА ГРИФ ШТАНГИ, ПОКАЗУ╨ НА ДАМУ ПЁД
КРУЧЕЮ. я ДИВЛЮСЬ НА ТОВСТЕННУ, СПЕЧЕНУ ДО БАГРЯНИХ ПУХИРЁВ, ПЛЯЖНИЦЮ.
-пРИСЯГАЮСЬ, СТО! мИ ПЁШЛИ Ё ЗВАЖИЛИСЬ... вОНА ТРОХИ БЁЛЬШЕ СТА. я ТОБЁ
ПРАВДУ КАЖУ, ЩО ВЗЯВ, А ТИ НЕ ВЁРИШ... сЛУХАЙ, юРЁЙ гРИГОРОВИЧ, НАМАЛЮЙ МЕНЁ
©©... НА ПАМ'ЯТЬ... нУ НАМАЛЮЙ.
- дАЛЕКО Ё, ДО ВСЬОГО, ПРОТИ СОНЦЯ.
- еТЬ... шКОДА... пРАВДА, В МЕНЕ МИНУЛОГО СЕЗОНУ БУЛА ЦЕ ПЁКАНТНЁША
ДАМА... сТО ДВАДЦЯТЬ... аЛЕ Я ВЗЯВ, ХОЧ НЕ ВЁРИЛА, ЩО Я ЩИРО НЕЮ
ЗАХОПЛЕНИЙ... цЯ ВСЬОГО СТО, АЛЕ ТЕЖ ПРЕКРАСНА...
я В ЗАХОПЛЕННЁ.
кОЛИ МЕНЁ ТРАПЛЯ╨ТЬСЯ ПЕРЕКЛАДАТИ МАЛЮНКИ ТИХ РОКЁВ, Ё Я БАЧУ ТОЙ
МАЛЮНОК ДЁВЧИНКИ, ТО НЕ МОЖУ ПРИГАДАТИ ЯК ©© ЗВАЛИ ╡ ЯК МИ З НЕЮ
РОЗПРОЩАЛИСЬ. а ОТ У ВСЁХ ДЕТАЛЯХ БАЧУ, ЯК МИ СТО©МО ЗА ЕЛЁНГОМ Ё фЁЛЁПОВИЧ
ПОКАЗУ╨ МЕНЁ СВОЮ ПАСЁЮ. 1 КОЖНОГО РАЗУ Я АЖ ЗДРИГАЮСЬ, ТАК ЧЁТКО БАЧУ
ЧОТИРИ СКЛАДКИ ЖИРУ ЗАМЁСТЬ ШИ©, ГРУДЕЙ Ё ЧЕРЕВА.
╡6.III.98.

остання модель агента "яреми"

я ЧОМУСЬ ЗАВЖДИ ДУМАВ, ЩО аКТОРКА НАБАГАТО МОЛОДША ЗА МЕНЕ. вОНА ПОЧАЛА
ПРИХОДИТИ ДО МЕНЕ В ГОСТЁ ПiСЛЯ ТОГО, ЯК Я, ЗРЕШТОЮ, ОДЕРЖАВ КВАРТИРУ. хОЧА
БУЛИ МИ З НЕЮ ЗНАЙОМЁ ЩЕ РАНЁШЕ. вЁД iНШО© АРТИСТИЧНО© БРАТЁ© ВОНА
ВЁДРЁЗНЯЛАСЬ НОРМАЛЬНОЮ ПОВЕДЁНКОЮ. тОБТО НЕ ВПАДАЛА В ЗАЙВУ АФЕКТАЦЁЮ ДЕ
ТРЕБА i ДЕ ЗОВСЁМ НЕ ТРЕБА. вОНА ПРОБУВАЛА СЕБЕ ЩЕ В ЖАНРЁ КАЗКИ. тАКО© СОБЁ
ГЕРМЕТИЧНО© МЁСЬКО© КАЗКИ, МОЖЕ СКОРЁШЕ НАВЁТЬ МЁСТЕЧКОВО©. сПРОБИ БУЛИ
НЕПОГАНЁ. аЛЕ В ТИХ УМОВАХ ОСТАННЁХ СОЛОДКИХ СУДОМ вЕЛИКОГО зАСТОЮ ПРО ©Х
РЕАЛЁЗАЦЁЮ ГОДЁ БУЛО Й ДУМАТИ.
яКОСЬ МЕНЁ НЕ ВИПАДАЛО ПОПРОХАТИ ©© ПРО ПОЗУВАННЯ. хОЧА Я ЗНАВ, ЩО ЧАСУ
З НЕ© ТОДЁ ВИСТАЧАЛО. нАВЁТЬ ЯКОСЬ БУЛО НЕЗРУЧНО ПРОХАТИ МИЛУ аКТОРКУ ПЁСЛЯ
ВСЯКИХ РОЗУМНИХ Ё ДУЖЕ РОЗУМНИХ ДЁАЛОГЁВ ПОСТОЯТИ ГОЛЯКА.
тИМ ПАК, ЩО ВОНА МЕНЁ САМА ПРИВЕЛА КЁЛЬКОХ СВО©Х ПОДРУГ. а ТЁ В
ПЛАСТИЦЁ РУХУ БУЛИ ПРОСТО КАЗКОВЁ!
тА ВСЕ Ж ЯКОСЬ, ОТ НЕ ПАМ'ЯТАЮ З ЯКО© НАГОДИ, А ВСЕ Ж РОЗДЯГНУВ ©©. я
САМЕ ТОДЁ ЗАНОВО ОПАНОВУВАВ МАЛИНОК ТУШШЮ ОЧЕРЕТИНОЮ ТА ГУСЯЧИМ ПЕРОМ.

лЮДИНА ВОНА БУЛА ДО ВСЬОГО ЦЁКАВА, ОТОЖ Ё ПОПРОХАЛА МЕНЕ ДЕСЬ НА
ПОЛОВИНЁ СЕАНСУ ПОКАЗАТИ ©Й МАЛЮНОК.
- о! яК ВСЕ ЧЁТКО... а ОТ мИКОЛА пЕТРОВИЧ ЗАВЖДИ РОБИВ ЯКОСЬ ВСЕ
ЗАГАДКОВО, НЕДОГОВОРЕНО...
- а ХЁБА ВИ ЗНАЙОМЁ З мИКОЛОЮ пЕТРОВИЧЕМ? вИ Ж НiКОЛИ НЕ ЗГАДУВАЛИ...
- мИКОЛА пЕТРОВИЧ МАЛЮВАВ МЕНЕ БАГАТО РАЗЁВ. я, МОЖЛИВО, БЕЗ
ПЕРЕБЁЛЬШЕННЯ СКАЗАТИ, ЙОГО ОСТАННЯ МОДЕЛЬ... з НИМ БУЛО ТАК ЦЁКАВО... ВЁН
СТЁЛЬКИ ВСЬОГО ЗНАВ... нУ Й ДО ВСЬОГО, ДУЖЕ ПРИ╨МНО, КОЛИ ТЕБЕ МАЛЮ╨ ТАКИЙ
МАЙСТЕР "АКТУ", ЯК мИКОЛА пЕТРОВИЧ...
- цЕ ПРАВДА. кОЛИ Я ВЧИВСЯ В ХУДОЖНЬОМУ, ТО ЗАПРИЯТЕЛЮВАВ ЁЗ
БЁБЛЁОТЕКАРКАМИ. вОНИ Й ДОЗВОЛЯЛИ МЕНЁ ГОДИНАМИ КОЛУПАТИСЬ У СТАРИХ
ЗАРУБЁЖНИХ ЖУРНАЛАХ ЁЗ МИСТЕЦТВА. бУЛИ ТАМ ЗНАМЕНИТЁ "сТУДЁО", "бУХ АРТ" ТА
ЩЕ Й ВСЯКЁ ЁНШЁ. мАЙЖЕ В КОЖНОМУ НОМЕРЁ БУЛО ПО "НЮШЦЁ" гЛУЩЕНКА. гОЛЕНЬКЁ
ЗОВСЁМ, У ЧОРНИХ ПАНЧОХАХ, У ЯКИХОСЬ ЛИШЕ ДИВНИХ КАПЕЛЮХАХ. тОДЁ ЦЕ ДЛЯ МЕНЕ
БУЛО ВРАЖАЮЧИМ ВЁДКРИТТЯМ. бО ЩЕ ЗЁ ШКОЛИ Я ЗВИК ДО ЙОГО ЧУДОВИХ ПЕЙЗАЖЁВ.
оСОБЛИВО МЕНЁ ПОДОБАВСЯ ОДИН "аЗОВСЬКЕ МОРЕ" - ЗЕЛЕНЁ ПРОЗОРЁ ХВИЛЁ З
ФioЛЕТОВИМИ ВЁДБЛИСКАМИ НА ГРЕБЕНЯХ... нУ, А ЯКЩО ПО-ПРАВДЁ. ТО НАС,
ШКОЛЯРЁВ, НЕ СТЁЛЬКИ ЦЁКАВИЛА ЙОГО СЛАВА ПЕЙЗАЖИСТА, ЯК ПОСТЁЙНЁ iСТОРЁ© З
ЙОГО НАЩАДКОМ шУРОЮ. шУРА БУВ ЧИ НА КЛАС ЧИ НА ДВА ПОПЕРЕДУ МЕНЕ. мАЙЖЕ
ЩОДНЯ З'ЯВЛЯЛАСЬ НА ВЕЛИКУ ПЕРЕРВУ ЙОГО МАТУСЯ. яК РУДИЙ МЕТЕОР ВЛЁТАЛА
мАРЁЯ дАВИДЁВНА В НАШ ДОВЖЕЛЕЗНИЙ ТЕМНИЙ КОРИДОР З ПОСТЁЙНО ВКЛЮЧЕНИМИ
ЛАМПОЧКАМИ. вЁД ТИХ ЛАМПОЧОК ПУСКАЛА ЗАЙЧИКИ ДЁАМАНТОВИМИ СЕРЕЖКАМИ. нА
ШВИДКОМУ КРОЦЁ РОЗКРИВАЛА РЕДИКЮЛЬ Ё ВИСМИКУВАЛА ВЁДТЁЛЯ шУРИН СНЁДАНОК. яК
ПРАВИЛО, ФРАНЦУЗЬКА БУЛОЧКА, РОЗРЁЗНА НАВГАД, ЩЕДРО ВМАЩЕНА МАСЛОМ, А ЗГОРИ
ТЕЖ ЩЕДРО НАЛОЖЕНЕ ВАРЕННЯ ЧОРНО© СМОРОДИНИ.
- у-У-У! - зДРИГНУЛАСЯ i ПОВЕЛА ПЛЕЧИМА аКТОРКА.
- оТОЖ БО! шУРА ТЕЖ ВЕРЕЩАВ: "у-У-УУУУ" Ё КИДАВ МАМЁ В ОБЛИЧЧЯ... нУ.
мАРЁЯ дАВИДЁВНА ПЁДНЁМАЛА БУЛОЧКУ - i ТИХЕНЬКО ВЁДНОСИЛА В КОРИДОР сАШЁ. щОБ
ТОЙ ДОПОМЁГ шУРЁ З МАТЕМАТИКИ.
- я ЗНАЮ, ЩО мАРЁЯ дАВИДЁВНА ВЕСЬ ЧАС БОРОЛАСЬ ЁЗ шУРОЮ. а мИКОЛА
пЕТРОВИЧ НЕ ДУЖЕ МЁШАВСЯ... вЁН МЕНЁ САМ РОЗПОВЁДАВ ТАКУ iСТОРЁЮ. кОЛИ шУРЁ
БУЛО РОКЁВ ТРИ, ПЁШОВ ВЁН ЁЗ НИМ ДО ЗООПАРКУ. пОБАЧИВ шУРА ЛОТОШНИЦЮ З
ТЁСТЕЧКАМИ. ╡ ЗАТЯВСЯ: "кУПИ, КУПИ!"
мИКОЛА пЕТРОВИЧ КУПИВ. шУРА ВРАЗ ©Х ПОЖЕР. зНОВ КРИЧИТЬ: "кУПИ, КУПИ!"
мИКОЛА пЕТРОВИЧ ЩЕ КУПИВ. шУРА Ё ЦЕ ВМОЛОВ Ё ЗРАЗУ Ж: "кУПИ, КУПИ!.."
оБ'©ВСЯ ДО БЛЮВОТИ Й ПРОНОСУ... лЕДЬ ВЁДКАЧАЛИ.
╡ мИКОЛА пЕТРОВИЧ, Ё мАРЁЯ дАВИДiВНА ВСЮ НЁЧ НЕ СПАЛИ. а ВРАНЦЁ шУРА,
ЯК ТЁЛЬКИ ПРОКИНУВСЯ, ЩОСИЛИ ЗАВОЛАВ: ''хОЧУ ТЁСТЕЧОК!!!"
" тУТ Я ЗРОЗУМЁВ, - СКАЗАВ мИКОЛА пЕТРОВИЧ, - ЩО ВЁН БЕЗНАДЁЙНИЙ. ╡
ЩОСЬ ПЕРЕДБАЧИТИ НЕМОЖЛИВО..."
- цЕ ТОЧНО. кОЛИ ПОМЕР сТАЛЁН, НАС ВСЁХ ЗЁБРАЛИ В НАЙБЁЛЬШОМУ КЛАСЁ. ╡
НАШ ВИКЛАДАЧ ВЁЙСЬКОВО© СПРАВИ Ё ФЁЗ-РИ сЕРГЁЙ кАСЬЯНОВИЧ. ПЛАЧУЧИ,
ПОВЁДОМИВ ПРО ТЕ. ПРО ЩО МИ ВЖЕ ВСЁ ЗНАЛИ. ╡ ТУТ шУРА гЛУЩЕНКО ЩОСИЛИ
ЗААПЛОДУВАВ... я ТОДЁ ТАК ЗЛЯКАВСЯ. дУМАВ, ЩО шУРУ ЗАГРЕБУТЬ, А ВСЁХ НАС, ЯК
СВЁДКЁВ, ЗАТЯГАЮТЬ. бО В МО╨МУ РОЗУМЁННЁ ТОДЁ шУРА БУВ ПРОСТО ХУЛЁГАНОМ, А
НЕ ЁДЁОТОМ. нУ, А ЩО ЙОГО БАТЬКО ЗНАМЕНИТИЙ АГЕНТ нквд, ТО Я Й НЕ СНИВ. пРО
ТЕ, ЩО мИКОЛА пЕТРОВИЧ МАВ ПСЕВДО "яРЕМА" Ё БУВ "СЕКРЕТНИМ СОТРУДНЁКОМ", А
ПРОСТЁШЕ - "СЕКСОТОМ", ВЗНАВ ТЁЛЬКИ ДЕСЬ В КЁНЦЁ ШЕСТИДЕСЯТИХ З ОДНЁ╨©
ПЕРЕДАЧЁ "ГОЛОСЁВ". в ТЁЙ ПЕРЕДАЧЁ ГОВОРИЛИ, ЩО "яРЕМА" З ДРУЖИНОЮ "ПАСЛИ"
ТА "ОПЁКАЛИ" вОЛОДИМИРА вИННИЧЕНКА ТА ЙОГО ДРУЖИНУ рОЗАЛЁЮ яКЁВНУ...
- нУ, МЕНЁ ЦЬОГО мИКОЛА пЕТРОВИЧ НЕ РОЗПОВЁДАВ!... - зАСМЁЯЛАСЬ
аКТОРКА.
- зЁ МНОЮ ЩЕ БЁЛЬШЕ ТОГО - ЗЁ МНОЮ мИКОЛА пЕТРОВИЧ ТЁЛЬКИ ВЁТАВСЯ. ╡
ХОЧА БАЧИЛИСЬ ЁЗ НИМ МИ ДУЖЕ ЧАСТО, ЖОДНОГО РАЗУ НЕ РОЗМОВЛЯЛИ.
29. III. 98

небога перекладачки

яК ПАМ'ЯТАЮ, В ТОЙ ЧАС ╡ГОР пЕТРОВИМ БЁЛЬШЕ ВСЁХ КРУТИВСЯ У СПЁЛЦЁ.
дЕЛЕГАЦЁ©, ГОСТЁ, МЁСЦЯ В ГОТЕЛЯХ, МАШИНИ, АВТОБУСИ, КВИТКИ НА ВСЁ ВИДИ
ТРАНСПОРТУ.
я З ╡ГОРЕМ пЕТРОВИЧЕМ БУВ У ПРЕКРАСНИХ СТОСУНКАХ.
пО ПЕРШЕ, ╡ГОРЮ пЕТРОВИЧУ ДУЖЕ ПОДОБАЛИСЬ МО© МАЛЮНКИ. оСОБЛИВО ГОЛИХ
ДЁВЧАТ. пО-ДРУГЕ, ВЁН ЗБИРАВ КНИГИ ПО МИСТЕЦТВУ. пО-ТРЕТ╨, ВЁН ВСТИГАВ
ПЕРЕЧИТАТИ ВСЮ ПРЕСУ Ё ЗАВЖДИ БУВ У КУРСЁ (ДОЗВОЛЕНОМУ) ВСЁХ ПОТОЧНИХ СПРАВ.
нУ А КРЁМ ТОГО, ВЁН ЗАВЖДИ ВИРУЧАВ МЕНЕ З КВИТКАМИ. аЛЕ ЦЬОГО РАЗУ КВИТОК
ПОТРЁБЕН БУВ МО©Й ДИВНЁЙ МОДЕЛЁ.
мЕНЁ ТОДЁ ДУЖЕ ПОГАНО ВЕЛОСЯ. пРОТЕ Я БУВ ВЕСЕЛИЙ Ё БАДЬОРИЙ, БО ДО
МЕНЕ ПРИ©ХАЛИ ГОСТЁ. мО© НАЙДОРОЖЧЁ ГОСТЁ. ╡ Я ПОВЁВ ©Х ПО СТАРОМУ кИ╨ВУ.
оТОЖ БЁЛЯ сОФЁ© ВОНА Й ПЁДКОТИЛАСЬ ДО НАШОГО МАЛЕНЬКОГО ГУРТУ. в
БАДЬОРОМУ НАСТРО© Я НЁЧОГО НЕ МАВ ПРОТИ ШЕ ОДНЁ╨© СЛУХАЧКИ. нЕ ПАМ'ЯТАЮ, ЩОБ
КОЛИСЬ ЩЕ НА МЕНЕ ЗЁЙШЛО ТАКЕ НАТХНЕННЯ ДО ОПОВЁДОК. мО©Х БАЗАРИНОК
ВИСТАЧИЛО БЕЗ ПЕРЕДИХУ ДО САМЁСЁНЬКИХ СУТЁНОК.
дОМОВИЛИСЬ, ШО МАЛЮВАТИМУ В КВАРТИРЁ ©© ТЁТОНЬКИ. тЁТОНЬКА НАЧЕ
ПЕРЕКЛАДАЧКА iЗ НЁМЕЦЬКО©. а ЗАРАЗ ДЕСЬ У ВЁДРЯДЖЕННЁ.
кОЛИ МИ ПОБАЧИЛИ ОДНЕ ОДНОГО, ТО Я ТАК ЗАРАЗ РОЗУМЁЮ, ПРОСТО СЯЯЛИ ВЁД
РАДЁСНО© ЗУСТРЁЧЁ. аЛЕ КОЛИ н. ПЕРЕЙШЛА ВУЛИЦЮ, ЗАВЕРНУЛА ЗА РЁГ Ё
ПОПРЯМУВАЛА ДО ╨ДИНИХ ДВЕРЕЙ НА ФАСАДЁ, ДУМАЮ, ЩО Я ВЖЕ НЕ СЯЯВ. тО БУВ
КАГЕБЕШНИЙ БУДИНОК Ё БУЛИ 70 РОКИ.
чЕРГОВА З-ЗА БАР'╨РУ МОВЧКИ ПОДАЛА ©Й КЛЮЧ. оХАЙНА, АЛЕ ТЕМНА, КЁМНАТА
НА ПЕРШОМУ ПОВЕРСЁ. пОКИ н. ХЛЮПАЛАСЬ ПЁД ДУШЕМ, Я ЁЗ СУТЁНОК СЕРЕДИНИ
КЁМНАТИ У ТЕАТРАЛЬНИЙ БЁНОКЛЬ ОБДИВИВСЯ СУПРОТИВНЁ ВЁКНА ЦЬОГО ЗАМКНЕНОГО
ДВОРУ. тЁЛЬКИ В ОДНОМУ ВЁКНЁ РУХАВСЯ ЧОЛОВЁК. мАЙКА, ВЁЙСЬКОВЁ ШТАНИ.
вИЧАВЛЮВАВ КРЕМ ЁЗ ТЮБЁКА Ё РОЗТИРАВ ПО ВИГОЛЕНИХ ЩОКАХ.
н. ВИЙШЛА ГОЛЕНЬКА, ЗАЛЁЗЛА НА КАНАПУ З НОГАМИ Ё ПОЖАДЛИВО ЗАТЯГЛАСЬ
СИГАРЕТОЮ. мОВ ЁЗ ТРУБИ ПУСКАЛА ДИМ Ё ЗЁ СМЁХОМ РОЗПОВЁДАЛА ПРО ВЁДВЁДИНИ
МИНУЛО© НОЧЁ РЕСТОРАЦЁ©. пОТЁМ ЛЕГКО i НЕВИМУШЕНЕ ПЕРЕЙШЛА ДО СВО©Х ПРИГОД У
РЁДНОМУ пЁТЕРЁ. дЕТАЛЁ БУЛИ ВИРАЗНi. чУЛОСЯ З ТЕМБРУ РОЗПОВЁДЁ, ЩО "кАМА
СУТРУ" ВИВЧАЛА НЕ З МАШИНОПИСУ.

щИРО СКАЖУ, МАЛЮВАЛОСЯ ВАЖКО. нЕ ЗНАЮ, ХТО Б МАЛЮВАВ ПРИ ТАКЁЙ
"АГЁТАЦЁ©" КРАЩЕ ЗА МЕНЕ, АЛЕ ВОНА САМА КИНУЛА МЕНЁ РЯТЁВНЕ КОЛО - ПИЯТКА З
ТРЬОМА ФРАНЦУЗАМИ. оТОЖ, ЧИМ БЁЛЬШЕ ВОНА РОЗПАЛЮВАЛА СЕБЕ СПОГАДАМИ З
"КАРТЁНКАМИ", ТИМ БЁЛЬШЕ ТВЕРЕЗЁЛА МОЯ ГОЛОВА i ВПЕВНЕНЁШЕ ЙШОВ МАЛЮНОК. а В
НЕ© ЦЕЙ СЛОВЕСНИЙ ВИБУХ БУВ ЗАВЕРШАЛЬНИМ КРОКОМ ДО ПОЧАТКУ РЕГУЛЯРНОГО
ФЁЗЁОЛОГЁЧНОГО ДЁЙСТВА...
тАК ШО ПЕРЕЛЮБУ, О РАДЁСТЬ, НЕ ВЁДБУЛОСЬ...
аЛЕ МАЛЮНКИ ВИЙШЛИ ДОБРЁ. тЁЛЬКИ ОТ ДЕ ПОДЁЛИСЬ ТЁ МАЛЮНКИ, НЕ ЗНАЮ.
лИШИВСЯ ПЕРШИЙ НАЧЕРК У ЗАПИСНЁЙ КНИЖЦЁ. бЁЛЬШЕ ©© НЕ МАЛЮВАВ. хОЧА ЩЕ
КЁЛЬКА РАЗЁВ РАЗОМ ЁЗ ДРУЗЯМИ Ё ©© ВОДИВ ПО КИ©ВСЬКИХ КРУЧАХ.
щОБ ВСЕ ЗАВЕРШИТИ КРАСИВО, ДОВЕЛОСЯ ЗВЕРНУТИСЬ ПО ДОПОМОГУ ДО ╡ГОРЯ
пЕТРОВИЧА. пРОХАЛА ДВА КВИТКИ НЁБИ ДЛЯ СЕБЕ Ё СВОГО МАЛОГО БРАТА. дУЖЕ
ПОСПЁШАЛА ДО пЁТЕРА.
лЮБЯЗНИЙ ╡ГОР пЕТРОВИЧ ВСЕ ВЛАШТУВАВ ЯКНАЙКРАЩЕ. нАСТУПНОГО ДНЯ МИ З
НИМ ЗДИБАЛИСЬ У СПЁЛЦЁ.
- ╡ДУ НА хРЕЩАТИК. зА ЖУРНАЛЬЧИКАМИ...
╡ МИ СПУСТИЛИСЬ РАЗОМ ДО МЕТРО. тОДЁ ТАМ СТОЯВ УСЬОГО ОДИН КЁОСК, В
ЯКОМУ ПРОДАВАЛИ "ЁНОЗЕМНЁ" ЖУРНАЛИ ╡ ГАЗЕТИ.
- а! ╡ГОР пЕТРОВИЧ! щО НЕ ЗАХОДИЛИ?.. нУ НЁЧОГО. вСЕ ОДНО Я ДЛЯ ВАС
ЛИШИВ ОСТАННЁЙ НОМЕР "дООКОЛА ШВЯТА" З ГАРНЕНЬКИМИ ДЁВЧАТКАМИ. оСЬ ВАМ
"дООКОЛА ШВЯТА" Ё бЛОКНОТ АГЁТАТОРА". пРАВДА, ВИ МОЖЕТЕ ЙОГО НЕ БРАТИ,
ТЁЛЬКИ ЗАПЛАТЁТЬ... вИ КАЖЕТЕ -ДОРОГО? зА ДВОХ ДЁВЧАТ РУБЬ ДВАДЦЯТЬ
-ДОРОГО?.. пО-ПЕРШЕ, ВОНИ ЗАВЖДИ З ВАМИ, В КИШЕНЁ. пО-ДРУГЕ, ВОНИ ЗАВЖДИ
ГОЛЁ... пРАВДА ЗА ТЁ Ж РУБЬ ДВАДЦЯТЬ ЗА ПЛЯШКУ "БЁОМЁЦИНУ" ОТАМ ЗА КАХВЕ
МОЖНА ЗАПЁЗНАТИСЬ ЁЗ ЖИВОЮ. аЛЕ ПЁСЛЯ НЕ© У ВАС МОЖУТЬ БУТИ ДУЖЕ ПОГАНЁ
СПОГАДИ... цЕ ВЖЕ. ПО-ТРЕТ╨... я ВАС ЩЕ НЕ ПЕРЕКОНАВ?
- пЕРЕКОНАЛИ, ПЕРЕКОНАЛИ... - ПОСПЁШИВ ╡ГОР пЕТРОВИЧ ЗАПЛАТИТИ РУБЬ
ДВАДЦЯТЬ Ё ЗАБРАТИ ЛИШЕ "дООКОЛА ШВЯТА".
кОЛИ МИ З НИМ ПРОЩАЛИСЬ, ╡ГОР пЕТРОВИЧ ОБОМА РУКАМИ ПОТИС МОЮ РУКУ Ё
ПРОНИКЛИВЕ СКАЗАВ:
- юРОЧКА, ТИ ЗНА╨Ш - ЦЁ МАЛЮНКИ ПРЕКРАСНЁ... ╡ МОДЕЛЬ... ТЕЖ.
25.III.98.
ледачий к╡т
©ХАЛИ З КОНЦЕРТУ В ОДНЁМ ТРОЛЕЙБУСЁ. вИЙШЛИ ОДНОЧАСНО НА ПЛОЩЁ
тОЛСТОГО. я СПИНИВ ©© Й КАЖУ:
- я юРЁЙ лОГВИН. мАЛЮЮ ВСЕ ПРЕКРАСНЕ. хОЧУ ВАС НАМАЛЮВАТИ.
- а Я ПРО ВАС ЗНАЮ. мЕНЁ РОЗПОВЁДАЛИ... - ╡ СМЁ╨ТЬСЯ ПРИЯЗНО.
- нЕВЖЕ? дЕ?
- нА ПОБАЧЕННЁ У В' ЯЗНИЦЁ...
- хА! оН КУДИ ПРО МЕНЕ ЧУТКА ДЁЙШЛА... а САМ ДУМАЮ: "нЕ ПОСПЁШАЙ ПИТАТИ
- ЯК ТРЕБА, ТО САМА РОЗПОВЁСТЬ."
дОМОВИЛИСЬ ПРО ЗУСТРЁЧ ЧЕРЕЗ ТРИ ДНЁ. а ЗА ЦЕЙ ЧАС Я ДОМОВИВСЯ З МО©М
ПРИЯТЕЛЕМ, ТЕПЕР ВЁДОМИМ НА ВСЮ уКРА©НУ ЛЁКАРЕМ, ЩО НА КЁЛЬКА ГОДИН Я МОЖУ
СКОРИСТУВАТИСЬ ЙОГО ПОМЕШКАННЯМ. вЛАСНЕ НЕ ЙОГО, БО ВЁН ТАМ ТИМЧАСОВО
ПЕРЕБУВАВ - ДОГЛЯДАВ i ЗА КВАРТИРОЮ, Ё КОТА ГОДУВАВ.
вЁН ЗУСТРЁВ НАС УЖЕ В ДВЕРЯХ Ё ПОПЕРЕДИВ, ЩО ЗА ТРИ ГОДИНИ ВЁН
ПОВЕРНЕТЬСЯ
тЁЛЬКИ ЗА ЛЁКАРЕМ ЗАЧИНИЛИСЯ ДВЕРЁ, СТЯГЛА З СЕБЕ БЛАКИТНУ СУКОНОЧКУ,
ЧОРНУ ШОВКОВУ КОМБЁНАЦЁЮ Ё ВМОСТИЛАСЬ НА КАНАПЁ. а НА КРАЮ КАНАПИ СПАВ
СМУГАСТИЙ КОТЯРА. зРЕШТОЮ, МОЯ
мОДЕЛЬ СТОМИЛАСЬ ╡ РОЗЛЯГЛАСЬ НА КАНАПЁ.
тУТ КОТЯРА ВСТАВ, ПОТЯГСЯ, ПОТЕРСЯ ВУСАТОЮ МОРДОЮ ОБ ©© КОЛЁНА ╡
ВМОСТИВСЯ В НЕ© НА НОГАХ.
дОВЕЛОСЯ КОТА ЗНЯТИ Ё ПОСТАВИТИ НА ПЁДЛОГУ. мАЛЮВАВ ТЕПЕР ВЖЕ мОДЕЛЬ
ЛЕЖАЧУ. кЁТ ВАЖКО ВИСТРИБНУВ НА КАНАПУ Ё ЗНОВ ВМОСТИВСЯ В НЕ© НА СТЕГНАХ.
дОВЕЛОСЯ ВИКИНУТИ КОТА ДО КУХНЁ. кОТЯРА ОБРАЖЕНО Ё ХРИПКО ПОНЯВЧАВ ТА Й
ЗАМОВК. оДИН ЗА ДРУГИМ ПЁШЛИ КЁЛЬКА НАЧЕРКЁВ ЧОРНИЛЬНОЮ РУЧКОЮ.
нАРАЗ УГОРЁ ЩОСЬ ХРУСНУЛО, ДЗЕНЬКНУЛО. оБЕРТАЮСЬ ДО ШИРОКОГО СВЁТЛОГО
ВЁКНА. з ОДНОГО БОКУ ШТОРА ВЁДЁРВАЛАСЯ. нА НЁЙ ЗАВИС КОТЯРА Ё ПЕРЕЛЯКАНО
НЯВЧАВ. дОВЕЛОСЯ СТАВИТИ СТЁЛЬЦЯ Ё ЗНЁМАТИ КОТА. кИНУВ ЦЕ ЛЕДАЩО НА КАНАПУ Ё
ВОНО СТАЛО НА ЧОТИРИ ЛАПИ Ё НЕ ЗРУШИЛОСЬ.
тОДЁ УКРУТИВСЯ КАЛАЧИКОМ БЁЛЯ мОДЕЛЁ Ё СОЛОДКО ЗАМУРКОТЁВ... тЕПЕР
МОЖНА БУЛО ДОБРЕ ПОПРАЦЮВАТИ... АЛЕ ВИЙШОВ ЧАС.
тЁЛЬКИ ВСТИГЛА мОДЕЛЬ ПРИЧЕПУРИТИСЬ У ВАННЁЙ, ЯК КЛАЦНУВ ЗАМОК Ё
ВСТУПИВ МЁЙ ПУНКТУАЛЬНИЙ ПРИЯТЕЛЬ.
- дО РЕЧЁ, ЯК ВАШОГО КОТА ЗВАТИ? - пРОНИКЛИВЕ СПИТАЛА мОДЕЛЬ.
- вЁН НЕ МЁЙ. МО©Х ДРУЗЁВ... кУЗЯ. кУЗЯ! -пОКЛИКАВ ЛЁКАР.

кОТЯРА НАШОРОШИВ ВУХА, КЛЁПНУВ ОДНИМ ОКОМ Ё ЗАРАЗ ЖЕ ЗНОВ ЗАПЛЮЩИВ.
тОДЁ ЛЁКАР ВЗЯВ КОТА ЗА ПЕРЕДНЁ ЛАПИ Ё ПЕРЕВЕРНУВ НА СПИНУ. - оТАКО Й
ЛЕЖАТИМЕ, ПОКИ Я ПОВЕРНУСЯ ЁЗ МАГАЗИНУ З РИБКОЮ.
мИ ПРОЙШЛИСЯ ДО ТРОЛЕЙБУСНО© ЗУПИНКИ, ВИПРОШАЛИСЬ ЁЗ мОДЕЛЛЮ Ё
ПОВЕРНУЛИСЯ ВЖЕ ВДВОХ ДО ПОМЕШКАННЯ.
зДОРОВЕННИЙ СМУГАСТИЙ КЁТ кУЗЯ ЛЕЖАВ У ТЁЙ САМЁЙ ПОЗЁ НАВЗНАК ЁЗ
ПЁДНЯТИМИ ЛАПАМИ.
р. 8. з мОДЕЛЛЮ МИ ШЕ НЕ ОДИН РАЗ БАЧИЛИСЬ, АЛЕ ЧИМДАЛЁ МЕНЁ СТАВАЛО
НЕЗАТИШНЁШЕ З ©© ОТОЧЕННЯМ. нЕ КАЖУ НЁЧОГО ПОГАНОГО ПРО ЖЁНОЦТВО. а ОТ
МОЛОДИКИ ДУЖЕ ВЖЕ БУЛИ НАТРЕНОВАНЁ, НАКАЧАНЁ, А ЛЁТНЁ ЧОЛОВЁКИ ЗАНАДТО
ВВЁЧЛИВЁ Й УВАЖНЁ ДО КОЖНОГО МОГО СЛОВА. вЗАГАЛЁ ДО МО╨© ПЕРСОНИ. яК ВСЯКИЙ
СТРАННЁЙ. Я ЦЕ ВЁДЧУВ НАВЁТЬ РАНЁШЕ, НЁЖ МЕНЕ ПОЧАЛИ ПО-СПРАВЖНЬОМУ БРАТИ
ПЁД ЗЯБРА... а ТУТ ШЕ ТАК ДОБРЕ ОБСТАВИНИ СКЛАЛИСЬ, ЩО Я НА ПАРУ РОКЁВ
ПОЛИШИВ "МАТЬ ГОРОДЁВ рУСЬКИХ"...
кОЛИ, ЗРЕШТОЮ, ПОВЕРНУВСЯ, ТО ЛЁКАР СКАЗАВ МЕНЁ, ЩО КЁТ кУЗЯ ЗАХВОРЁВ
НА ЧУМКУ Ё ЙОГО ДОВЕЛОСЬ ПРИСПАТИ.
а З мОДЕЛЛЮ Я БЁЛЬШЕ НЕ ЗУСТРЁЧАВСЯ...

Last-modified: Mon, 17 Sep 2001 06:44:33 GMT
Оцените этот текст: