заростях сухого, напiвзаметеного снiгом полину. Далi Чорнобай поповз один. Снiг забивався йому в рукави, в халяви. Поземка сiкла в обличчя. Але вiн не звертав на це уваги. Мов хижий лис, розсовував гострим обличчям бур'яни, втягував носом морозне повiтря. Раптом - зупинився: запахло димом. Висунувши голову з бур'янiв, оглянувся навкруги. В долинi забовванiла чорна хижка. Бiля не©, на тлi темно-сiрого неба, вимальовувалась тринога вежа. Запорозька застава! Чорнобай тихо свиснув. До нього пiдповз Алi. Позад нього, у заснiженому сухому бадиллi, темнiли кошлатi малаха© татар. - Алi, застава, - прошепотiв Чорнобай, показуючи пальцем на хижку. - На вежi нема нiкого. Холодно - всi поховалися... А може й сплять... Вiзьми трьох найсильнiших батирiв - ми з ними пiдемо попереду. Решта - хай iдуть слiдом! П ять постатей рушили до хижки. Затиснувши в руцi ятаган, Чорнобай повз перший. Ще здалеку вiн помiтив вартового, який у важкому овечому кожусi куняв пiд навiсом. Звiдти доносилося тихе кiнське iржання. Чорнобай подав Алi знак, щоб зупинився зi сво©ми сейменами, а сам обiйшов хижку з протилежного боку. Виглянувши з-за рогу, переконався, що вартовий спить. Тодi смiливо пiдiйшов пiд навiс, схопив козака за комiр i сильно вдарив ятаганом у спину. Вартовий зойкнув i впав .обличчям у снiг. За хвилину татари оточили хижку. Чорнобай прочинив дверцята i, зiгнувшись, ступив униз. За ним полiзли Алi та його батири. З хижки вiйнуло теплом i запахом хлiба й часнику. Праворуч вiд дверей, на дощаному полу, покотом спало чотири козаки. Лiворуч, у невеликiй лежанцi, тлiв малиновий жар. Один з козакiв пiдняв голову. - Це ти, Прокопе? - Я, - вiдповiв Чорнобай, наближаючись. - А то хто з тобою? - Курiнний замiну прислав... - Замiну? - В голосi козака почувся подив: - На кий чорт нам замiна? Ми й самi до ранку доварту╨мо! Продерши очi, козак глипнув на людей, яких усе бiльше набивалося в тiсну землянку. Чому ©х так багато?.. Раптом - певно, вiд припливу свiжого повiтря крiзь розчиненi дверi - в лежанцi спалахнуло полум'я й освiтило хижку. Козак витрiщив з переляку очi, сахнувся до стiнки, намагаючись витягти шаблю. - Браття, татари! - вигукнув вiн i в ту ж мить упав Додолу: Чорнобай ятаганом перетнув йому горло. Татари кинулися на очманiлих козакiв, якi не могли зрозумiти, звiдки на них звалилося лихо. -Берiть живцем! - наказав Алi. Козакiв загнали в куток. Хтось пiдкинув у вогонь сухого бур'яну. Полум'я освiтило чорнi, закiптюженi стiни землянки, кривавим вiдблиском упало на сiрi обличчя полонених. Чорнобай ударив одного по плечу. - Тхоре, ти? Той здригнувся, зiщулився. Але, впiзнавши свого колишнього хазя©на, шарпнувся вперед i впав на колiна. - Пане Чорнобай! Пане Чорнобай! - забелькотiв. - Невже це ви? Сам бог посила╨ менi вас у цю страшну хвилину! - Встань, Тхоре! Тхiр пiдвiвся. - Ти зробив те, що я наказував? - Нi, але я ще маю надiю... - Надiю, надiю!.. Мерзенний боягуз!.. Ти вже пiвроку на Запорожжi!.. Ну, та про те я пiзнiше спитаю... Скажи, як пройти в Сiч? Побачивши, що бурю пронесло. Тхiр враз пожвавiшав. - 3 ними? -кивнув на татар, що мовчки, з оголеними ятаганами й шаблями стояли навпроти. - Так. - ╙ одна лазiвка... Невеличка та╨мна хвiрточка, якою запорожцi носять воду з Днiпра. Вона не замика╨ться... - Тхоре! - вигукнув козак, що стояв праворуч вiд зрадника. - Що ти надумав? Iуда проклятий! Тхiр презирливо посмiхнувся. - Заткнись, Товкаче! - I, звертаючись до Чорнобая, додав: - Але ви самi, пане, не потрапите в не©. Я покажу! Вiн боявся, що, виказавши та╨мницю, стане непотрiбний Чорноба╨вi, i той прирiже його в цiй землянцi. Та не знав Тхiр, що в цю мить був на волосинку вiд смертi. Звичайно неповороткий Товкач блискавично кинувся на нього, схопив руками за горло. Тхiр захрипiв. Тут би йому й кiнець, якби Чорнобай не полоснув Товкача ятаганом по руцi. Товкач скрикнув i випустив свою жертву. Тхiр з переляку шмигнув пiд пiл. У землянцi зав'язався бiй. Поранений Товкач здоровою рукою вiдштовхнув Чорнобая i схопив шаблю, що висiла на стiнi. Замахнутися в низькiй землянцi було нiде, i вiн сторчма вдарив нею найближчого татарина. Той з вереском упав пiд ноги сво©м одноплемiнникам. Татари кинулись на Товкача. - Саво, бий ©х, собак проклятих! - заревiв Товкач, наносячи передньому нападниковi удар в обличчя. Але Сава вже сам кинувся на допомогу товаришевi. Зiрвавши з стiни полицю, з яко© посипалися додолу череп'янi горшки з пшоном, миски й ложки, вiн оперiщив нею по головi товстопикого батира. Той заблимав очима i похилився назад, перегороджуючи тим, що товпилися за ним, дорогу до козакiв. Скориставшись замiшанням серед ворогiв, Товкач завдав ще одного удару передньому татариновi. То був мурза Алi. Вiстря шаблi ковзнуло по густiй вовнi кожуха, вп'ялося в горло. Мурза захарчав i впав, мов снiп, на руки сво©м сейменам. В ту ж мить упав i Товкач: закривавлений ятаган Чорнобая пронизав йому груди. Козак Сава ненадовго пережив товариша. Розлютованi, враженi смертю мурзи, татари накинулись на нього всi╨ю згра╨ю, мов звiрi. Пришитий кiлькома ятаганами i шаблями до дерев'яно© стiни, вiн так i сконав стоячи, з полицею в руках. - Ой, вай, вай! - залементували над мурзою татари. - Який славний батир загинув вiд рук цих нечестивих собак-гяурiв, гнiв аллаха на ©хнi голови! - Що скаже нам хан, коли дiзна╨ться, що ми не вберегли свого мурзу! Ой, вай, вай! - Годi вам голосити! - гаркнув Чорнобай, витираючи об одяг Товкача ятаган. -Великий хан чека╨ на вас! Гайда! Ми сво╨ дiло зробили - заставу знищили i взяли язика, що зна╨ та╨мний вхiд до Сiчi... Переможцiв хан не осудить! А мурза вже в райських садах аллаха... Чого тужити за ним! Справдi, звiстку про смерть Алi хан сприйняв досить спокiйно. Коли Чорнобай сказав, що один з полонених козакiв - його колишнiй пахолок - зна╨ лазiвку в Сiч, вiн зрадiв, вважаючи це щасливою прикметою. Тут же було вирiшено змiнити попереднiй план нападу. Замiсть штурму фортецi, хан запропонував через та╨мну лазiвку ввести в Сiч яничарiв i спагi©в, якi одним ударом винищать усiх запорожцiв. Орда ж стане навкруги фортецi, щоб i миша з не© не втекла. Мурас-паша пiдтримав хана, i вiйсько вирушило далi в путь, додержуючи цiлковито© тишi. За пiвнiч Тхiр провiв туркiв через замерзлий Днiпро i швидко вiдшукав у стiнi хвiрточку, якою козаки вряди-годи ходили до ополонок по воду. Мурас-паша зiбрав начальникiв загонiв. - Першим увiйде в Сiч Сафар-бей зi сво©ми людьми, - давав вiн останнi розпорядження. - Якщо козаки завчасно не виявлять нас, бою не розпочинати, поки все вiйсько не ввiйде в фортецю! Я подам знак до атаки... Гайда! Смерть гяурам! Хай славиться iм'я пророка! Тхiр i Чорнобай пролiзли в хвiртку i, переконавшись, що в Сiчi анi душi й козаки сплять по куренях, подали знак. Сафар-бей почав пропускати сво©х людей. Лiзли по одному, притримуючи руками зброю, щоб не бряжчала. - Швидше! Швидше! - пiдгонив Сафар-бей. До нього пiдiйшов Гамiд. Товстий, закутаний у теплу бекешу й гостроверхий башлик, вiн скидався швидше на купця, нiж на во©на. В похiд його послали тому, що вiн уже був у Сiчi i його знання могли пригодитися при нападi. З ним був невеликий, але добре вишколений загiн спагi©в. Гамiд мав стурбований вигляд. Проти мiсяця його одутле темне обличчя вiдливало старою бронзою, в рухах помiчалась невпевненiсть i поспiшнiсть. Можливо, йому було непри╨мно говорити з Сафар-бе╨м, який, незважаючи на всi намагання спахi© примиритися, не хотiв зробити останнього рiшучого кроку до остаточного примирення. А можливо, Гамiд i справдi злякався. Все-таки доводилося лiзти в пекло до самого Урус-шайтана! Всупереч сподiванням хана i гениш-ачераса на легку перемогу, рядовi аги й аскери в глибинi серця дуже побоювалися тако© небезпечно© затi© - розбити i з'нищити запорожцiв у самiй Сiчi, де козаки почувають себе, як риба у водi. Правда, тепер запорожцям не допомагатимуть рiднi стiни, та все ж при однiй думцi, що опинишся у самому кублi тих всесвiтньо вiдомих шибайголiв, заводiяк i, нiде правди дiти, славетних лицарiв, побив би ©х аллах, усiм ставало моторошно. Тому зле почував себе i Гамiд. - Сафар-бею, дорогий мiй, забудьмо про нашi суперечки, - промовив вiн тихо, щоб чув один ага. - Не до того зараз!.. Не подоба╨ться менi ця пастка, в яку загонять нас хан i гениш-ачерас. Не вiрю я тим двом гяурам... - У мене теж нема╨ пiдстав довiряти ©м, але ©м довiряють старшi за нас. Що ми можемо вдiяти? - Ми повиннi бути пильнi i виручати один одного. - Не турбуйся, ага, все буде гаразд. Нас п'ятнадцять тисяч. А козакiв усього п'ятсот-шiстсот чоловiк. Та до того ж, кажуть, вони п'янi... Ми перерiжемо ©х, мов куропаток. До ранку все буде закiнчено! I нам допоможе аллах! - сухо вiдповiв Сафар-бей. Гамiд зрозумiв, що i тепер примирення не вiдбулося. I йому стало досадно, бо вiн вiрив у щасливу зорю Сафар-бея, в те, що молодий рiшучий ага досягне в iмперi© високого становища i мiг би при нагодi бути для нього корисний. - Коли б то так, - буркнув кисло. - Хай аллах буде милостивий до нас!.. А все ж у мене тужно на серцi... Сафар-бей промовчав i полiз у лазiвку. Гамiд став пропускати сво©х людей. I ось, нарештi, всi во©ни гениш-ачераса в Сiчi. Хан з половиною орди став на березi Днiпра. Друга половина оточила фортецю з боку Чортомлику i поля. Зловiсна тиша нависла над Сiччю. Не чути було навiть дихання багатьох тисяч аскерiв. Безмовно бовванiли над куренями обмазанi глиною широкi комини. Спали пiд теплими кожухами у високiй вежi над ворiтьми вартовi козаки. Яничари запрудили весь сiчовий майдан i тiсним натовпом розтеклися помiж куренями, ©х було так багато. що всi стояли впритул один до одного. Чекали наказу вриватися в куренi. Але наказу все чомусь не було. В тiснотi аги втратили зв'язок. Кожен боявся голосно мовити слово, щоб не сполохати запорожцiв. Десь запропастився гениш-ачерас. Сафар-бей зi сво©ми людьми зупинився навпроти довгого вибiленого куреня. Десь там, за виплетеними з лози й хворосту та обмазаними гле╨м i глиною товстими стiнами, спали, не пiдозрiваючи смертельно© небезпеки, козаки. Ага ледве стримував разом з переднiм рядом яничарiв темну живу масу, що напирала ззаду. Поряд з Сафар-бе╨м стояли його вiрнi охоронцi Кагамлик i велетень Абдагул. Вони уперлися ногами в снiговий замет, сприймаючи тиск багатьох тiл на себе i захищаючи агу. Сафар-бей хвилювався. Прокляття! Коли ж буде наказ починати бiй? 2 У Лубенському куренi спали не всi. Кiлька козакiв, а серед них Звенигора, Во©нов, Метелиця i Сiкач, накрившись ряднами, схилилися в найдальшому кутку бiля свiчки i грали в карти. На ослiнчику блищало золото й срiбло. Дiда Шевчика з ними не було. йому ще звечора не поталанило, i вiн, програвшись до цурки, з досади лiг спати. Не пофортунило йому i з мiсцем для спання. Вiн любив умоститися бiля груби чи на лежанцi, щоб вигрiвати старечi кiстки. Але сьогоднi в куренi яблуку нiде впасти;. з усiх усюд - i з паланок, i з найдальших зимiвникiв, i навiть з Лiвобережжя та Слобожанщини - пона©здили запорожцi, щоб переобрати кошового. На всiх полах густо, мов оселедцi в бочцi, лежали козаки. З тi╨© ж причини всi були тверезi, хоча на кошт сiчово© скарбницi було заготовлено чимало горiлки, пива й меду, щоб повеселитися пiсля виборiв нового кошового. Поштовхавшись бiля груби та лежанки i не знайшовши там анi найменшо© щiлинки, щоб вшитись мiж козакiв, що хропли на всi заставки. Шевчик змушений був лягти бiля вiконця. Накрившись з головою старою кожушанкою, вiн скрутився в бублик i заснув. Десь ген-ген за пiвнiч дiд Шевчик раптом прокинувся. Йому приснився страшний сон. Буцiмто поплив вiн на каюковi трусити ятерi в Чортомлику. I заплив далеко, аж за прогнiй, де риби до гибелi, але не кожен козак наважиться ловити ©© там. Один кошовий отаман Сiрко насмiлю╨ться запливати туди, бо й самого чорта не бо©ться. Кажуть, коли ще був молодий i разом з товаришами шукав мiсце для ново© Сiчi, одного разу заплив з Днiпра в якусь невiдому рiчку з темними глибочезними ямами, крутими берегами та густим лататтям. Сподобалося йому те мiсце. Зiйшов з човна на берег, щоб краще роздивитися, де фортецю будувати, аж раптом вилазить з очеретiв величезний рогатий чорт i суне прямо на нього. Iклами клаца╨ i роги наставля╨ - хоче розтоптати козака або налякати, щоб тiкав. Та не на такого натрапив! Витягнув Сiрко з-за пояса пiстоля та як бабахне - чорт так i мликнув у воду! Булькнув - i пiшов на дно! Тiльки хвиля розляглася. А Сiрко привiв козакiв i там, де впада╨ в Днiпро та безiменна рiчка, яку на пам'ять про перемогу над чортом вiдтодi почали прозивати Чортомликом, побудував Сiч... I от подумав Шевчик: "Сiрко не боявся чорта, коли тут жодно© живо© душi не було, то чого ж менi боятися тепер? Попливу - заставлю ятерi там, де нiхто ще не заставляв! Наберу вранцi риби повен човен!" Заплив вiн з чистого плеса в тиху заводь, вибрав мiсце та тiльки опустив один ятiр у воду, - аж тут як вирине з води якесь марище-страховище та як схопить козака за правого вуса - i потягнуло донизу... Обливаючись потом, Шевчик лупнув очима. За правого. вуса справдi хтось його мiцно цупирив. Що за нечиста сила! Зда╨ться, вiн уже ж не спить! I не пив звечора! Лапнувши рукою за вуса, старий зрозумiв, що страх його марний. Довгий сивий вус просто примерз до пiдвiконня i тримався мов на прив'язi. Не без жалю Шевчик вiдрiзав шматочок вуса, перехрестився i сiв, спираючись рукою на зледенiле пiдвiконня. В куренi було темно. Тiльки в кутку блимала пiд рядном свiчка: картярi ще не лягали спати. А надворi свiтив мiсяць. Крiзь верхнi незамерзлi шибки пробивалось голубувате сяйво. "Мабуть, уже й до ранку недалеко, - подумав дiд Шевчик. -Мiсяць, зда╨ться, заходить за сторожову вежу". I щоб переконатися, що незабаром ранок i йому недовго в безсоннi перевертатися з боку на бiк на твердих дошках, виглянув крiзь вiконце надвiр. Спершу старий козак подумав, що вiн або спить, або збожеволiв. Просто перед вiкном, за якихось три-чотири кроки вiд куреня, стояла суцiльна стiна яничарiв. За свiй довгий вiк перебачив вiн ©х достобiса! Уперше в життi по-справжньому злякався козак Шевчик! Перехрестившись i ще раз смикнувши себе за вуса, щоб пересвiдчитись, що справдi не спить, старий припав знову до шибки. Яничари! Стоять, проклятi, сумирно, - мабуть, до бою готуються. Ще й очиськами лупають. Шевчик притьмом скочив з полу, пiдбiг до картярiв - i потушив свiчку. - Яничари в Сiчi! - видихнув перелякано. Метелиця вiд несподiванки випустив з рук карти. - Ти часом не збожеволiв. Шевчику? - гримнув вiн. - Хай мене грiм поб'╨ i свята богородиця, коли брешу! Погляньте у вiкна! Звенигора кинувся до вiкна й похолов: Шевчик не збрехав. У Сiчi було повно яничарiв. - Друзi, будiть товариство! Але тихо!.. Батьку Корнiю, пiдопрiть дверi, щоб нiякий собака не вскочив!.. Готуйте мушкети й порох! За хвилину весь курiнь був на ногах. Страшнi слова; "Яничари в Сiчi!" - враз розiгнали сон. Поскiльки курiнний ночував у кошового перед радою, то всi мимоволi почали прислухатися до слiв Арсена. - Ставте порохiвницi i ящики з кулями на столи! - наказував вiн. - Заряджаючi, до столiв! Стрiльцi, до вiкон! Вогонь вести безперервно! Нумо, швидше, браттяi Козаки стали на сво© мiсця. Однi заряджали мушкети, iншi передавали стрiльцям, а тi, вже напоготовi, чекали наказу стрiляти. - Вогонь! - крикнув Звенигора. Гримнув залп. Потiм - другий, третiй. Курiнь заволокло димом. У вiдповiдь знадвору пролунало страшне нелюдське виття. Яничари подалися назад, залишивши на снiгу кiлька десяткiв убитих i поранених. Але тiкати ©м нiкуди. Ззаду колихалася суцiльна жива стiна. Цiлитися козакам не доводилося: яничари стояли так густо, що одна куля пронизувала зразу двох, а то й трьох. Пiсля перших залпiв уся Сiч схопилася на ноги. Кожен курiнь ощетинився дулами мушкетiв. Безперервно гримiли залпи. З веж ударили гакiвницi й гармати. Рясний дощ куль i ядер лився на сiчовий майдан, де зiбралося найбiльше ворогiв, i косив ©х десятками й сотнями. Збожеволiлi вiд жаху яничари заметушилися, заметалися по Сiчi, як звiрi у ловчiй ямi. Тi, що були ближче до ворiт, намагалися вiдчинити ©х. Даремнi зусилля! Нiхто з них не знав потайних пiдойм, з допомогою яких вiдчинялися ворота. А коли з надбрамно© вежi ударили гармати, натовп вiдхлинув назад. Вже нiхто не слухав нiчи©х наказiв. Кожен думав тiльки про порятунок. Бачачи, що звiдусiль гримлять пострiли, ошалiлi яничари i спагi© згадали про хвiртку, якою входили до Сiчi. Туди! До не©! Втекти з цього пекла, де кожен курiнь, старшинська хата i вiйськова скарбниця, ба навiть церква - хоч насправдi то рiзнокольоровi вiкна миготiли в нiй вiд вогню, що вилiтав з дул мушкетiв, - сiють смерть! Тисячний натовп ринув до хвiртки. Але прохiд там дуже вузький. В нього може протиснутися за раз лише один утiкач. I кожен намага╨ться бути тим щасливцем. Дехто прокладав собi дорогу шаблею, стинаючи голови сво©м ╨диновiрцям. Заднi напирали на переднiх. Кожен кричав, лаявся, погрожував, проклинав. Хрипи вмираючих, стогiн поранених, вигуки поодиноких старшин, що намагалися навести хоч який-небудь лад, безперервний гул пострiлiв - усе злилося в дикий нелюдський рев Широкий майдан, усi сiчовi вулички й провулки помiж куренями були вже заваленi трупами й пораненими. Помiж ними прича©лося, рятуючись вiд куль, багато яничарiв. Снiг почорнiв од кровi. Зненацька в неймовiрний шум i гвалт ввiрвався тривожний рокiт тулумбасiв, а потiм - зазивний клич бойових козацьких рогiв, що кликали до атаки. Звуки лунали з старшинського куреня. Стрiлянина почала вщухати. I тодi почувся сильний голос кошового Сiрка. - До шабель, браття-молодцi! До шабель! Припинiть стрiлянину! Виходьте з куренiв! Бийте клятих! Смерть бусурменам! Стрiлянина враз припинилася. Крiзь розбитi вiкна, крiзь розчиненi навстiж дверi з куренiв повалили запорожцi з шаблями, з ятаганами, з келепами в руках. З криком, з бойовими кличами ринули вони на ворогiв, що, ошалiлi вiд жаху, металися в передсвiтанковiй морознiй iмлi. 3 Коли з куреня ударив залп i десятки яничарiв упалi. в снiг, Сафар-бей вiдчув, як щось гаряче бризнуло йому на обличчя i руки. "Поранений!" - промайнуло в головi. Iнстинкт самозбереження примусив його кинутись додолу. Розпластавшись на снiгу i переконавшись, що вiн цiлий i неушкоджений i що кулi перелiтають поверх нього, ага оглянувся навколо. Поруч з ним, захлинаючись власною кров'ю, хрипiв Кагамлик. Його темнi, широко посадженi очi, що так часто прислужувалися загоновi Сафар-бея, тепер склянiли, затягувалися туманом. Звернутi до яскравого мiсяця на небi, вони, здавалося, прохали допомоги. Та Холодний мiсяць байдуже дивився на тих, хто все життя боготворив його, молився на нього i малював на сво©х знаменах. З другого боку лежав нерухомий велетень Абдагул. З його розiрваних грудей цебенiла кров. Сафар-бей зрозумiв, що його обличчя й руки заляпанi кров'ю вiрних охоронцiв, i з огидою витерся шапкою. Трохи прийшовши до тями, почав думати, що робити далi. Тiкати? Але куди? Не встигнеш пiдвестися, як тебе пронижуть козацькi кулi... Гукати воякiв, щоб, попри вбивчий вогонь, iшли приступом на куренi? Даремно! Нiхто тебе не почу╨ в цьому пеклi! Та й хто зважиться лiзти у вiкна i в дверi, з яких так густо гримлять пострiли, нiби в куренях не по двадцять-тридцять козакiв, як передбачалося, а щонайменше по триста!.. Шукати Мурас-пашу i запитати, якi будуть розпорядження? Смiшно про це й думати. Хiба знайдеш його в цьому гармидерi? Може, вiн убитий або накивав п'ятами... Нi до чого не додумавшись, Сафар-бей вирiшив передусiм рятуватися самому. Поволi вiдплазувавши з-перед вiкон, рвучко пiдвiвся i кинувся в суточки мiж куренями. Сюди кулi не залiтали. Перечекавши деякий час, визирнув з-за рогу. Весь широкий майдан перед церквою був усiяний тiлами яничарiв. Сафар-бей аж застогнав од болю й розпачу. Все пропало! Вiйсько, честь, майбутн╨, навiть саме життя!.. Аллах екбер, чому ти допомага╨ш гяурам? Навiщо знищу╨ш славних синiв падишаха, вiрних захисникiв iсламу? Врятуй ©х, о аллах!.. Чи, може, твоя велич i твоя могутнiсть - то тiльки пуста вигадка, нiкчемний обман?.. Сафар-бей швидко перебiг коротку вiдстань, що вiдокремлювала його вiд фортечно© стiни. Тут було просторо i не дзижчали кулi. Вузький мертвий простiр, яким, крiм нього, скористалося ще кiлька десяткiв яничарiв, надiйно захищав його вiд смертi. От тiльки - чи надовго? Зорi╨нтувавшись, де хвiртка, Сафар-бей почав обережно пробиратися до не© попiд стiною. Раптом стрiлянина стихла, i з куренiв висипали козаки. Вони були - хто в чому: в кожухах, у жупанах, свитках, а бiльшiсть - просто в бiлих сорочках. Видно, як спали, так i кинулися до збро©. Сафар-бей зупинився. Нi, до хвiрточки добiгти вiн не встигне. Та, зда╨ться, там i не проб'╨шся крiзь тисняву. До того ж майже всi козаки ринули туди, сiючи смерть серед яничарiв, якi майже не чинили вже опору... Розпач охопив агу. Нiколи ще перед ним так явно, так зримо не стояв привид смертi, як тепер. I яко© безглуздо© смертi! По сутi, доводиться гинути не в бою, не лицем до супротивника, а показуючи йому спину. Ганьба! Вiн стояв за рогом зовсiм один. Усi яничари, з якими щойно ховався вiд козацьких куль, десь зникли, розбiглися, можливо, помчали, як i тисячi iнших, до рятiвно© хвiрточки. Прихилився спiтнiлим лобом до крижано© стiни i позирав на завалений трупами майдан, на зблиски проти мiсяця козацьких щабель, на змiшаний з кров'ю снiг i юрбу яничарiв, що на очах танула, як вiск на вогнi. Раптом перед ним промайнула знайома бекеша Гамiда.. З шаблею в однiй руцi i пiстолем у другiй спахiя прудко перебiг вiд одного куреня до сусiднього, видно, маючи намiр непомiченим пробратися до хвiртки i крiзь не© утекти з Сiчi. Сафар-бей, забувши про сво╨ становище, iронiчно посмiхнувся. Цiкаво, чи далеко зумi╨ втекти Гамiд? Дуже вже помiтна у нього постать. Гамiд не бачив Сафар-бея, хоча був вiд нього всього за якихось пiвтора десятка крокiв. А Сафар-бей вважав за доцiльне не нагадувати Гамiдовi про себе, бажаючи прослiдкувати, що ж робитиме спахiя. Невже вiн ризикне вискочити з сво╨© засiдки i перебiгти на очах у сотень козакiв широкий майдан? А тiльки так вiн мiг добратися до хвiрточки. Однак Гамiд явно не поспiшав. Притиснувся до стiни, перекинувши шаблю в лiву руку, а пiстоль - у праву. На когось вичiкував... Ось вiн весь напружився, завмер, пiдвiвши вгору дуло пiстоля. Нагадував собою вiдгодованого чорного кота, який приготувався до стрибка на свою жертву. В кого ж цiлиться спахiя? 3 пiстоля блиснув вогонь - гримнув пострiл. В ту ж мить Гамiд рвонувся навкiс через майдан, перестрибуючи через убитих i поранених. З-за рогу куреня вискочили два козаки i щодуху помчали за ним. А слiдом вийшло ще дво╨. Зупинилися. - Ах, ти, чортяка! - вигукнув дебелий старий козарлюга. - Горохове опудало! Це ж вiн у тебе мiтив, батьку кошовий! - Не сумнiваюся, - вiдповiв сивовусий мiцний козак. - Куля цьвохнула над самим вухом... На пiввершка вбiк - i не було б раба божого Iвана! - I раптом закричав: - Хлопцi, вiзьмiть-но його живцем. Не рубайте!.. От так!.. Ходiмо, брате Метелиця! - Схопили! Ведуть! - вигукнув Метелиця, пориваючись козакам назустрiч. З-за рогу вийшло тро╨: попереду, похнюпившись, важко чалапав Гамiд, за ним - два запорожцi. Сафар-бей мало не скрикнув: один з них - Арсен Звенигора© Гамiд зупинився перед Сiрком. Кошовий довго роздивлявся його, потiм спитав: - Ти мене зна╨ш, турчине? Звенигора переклав запитання. - Урус-шайтан... Я зразу впiзнав тебе, - глухо вiдповiв Гамiд. - Впiзнав? Хiба ти знав мене ранiш? - Знав. Я був на Сiчi з посольством... I добре роздивився на тебе. - Гм... I вирiшив прикiнчити? Гамiд мовчав. Зиркав на козакiв, мов зацькований хортами вовк. - Сiкачу, вiдведи його в холодну, - сказав Сiрко. - Це неабияке цабе! За нього ми вимiня╨мо чимало наших людей! - Батьку! - кинувся до кошового Звенигора. - Не можна вiдпускати цього собаку живого! Коли б ти знав, хто вiн такий, то негайно сам зiтнув би йому башку! - Хто ж це? - Гамiд. Мiй колишнiй господар. Я розповiдав тобi про нього... Люта бестiя!.. Дозволь порахуватися з ним! Гамiд тiльки тепер впiзнав Звенигору. Безвихiдь, лють, вiдчай забринiли в його звiриному риковi, що вирвався у нього з грудей. Вiн метнувся до козака i вп'явся йому руками в горло. Але Звенигора рiзким ударом вiдкинув його назад. Гамiд упав на снiг. - I справдi лютий, - промовив Сiрко. - Але ж якось гидко рубати беззбройного... Звенигора простягнув спахi© вiдiбрану у нього шаблю. - Бери - захищайся! - На бога. Арсене! -вигукнув Метелиця. -Вiн може тебе поранити! - Зате не скаже, що з ним повелися безчесно! Гамiд не розумiв, що вiд нього хочуть. Жах скаламутив йому розум. Врештi, побачивши простягнуту до нього рукiв'ям шаблю, прийшов до тями, схопив ©© i скочив на ноги. В одну мить розв'язав башлик, скинув бекешу. Поспiшав, нiби боявся, що козаки передумають. Блиснули i схрестилися шаблi. Заскреготала мiцна холодна криця. Гамiд зразу ж ринувся у наступ i трохи потiснив Звенигору. Вiдчай додав йому сили. Вiн розумiв, що втрачати нiчого, - чи так чи iнакше - кiнець! Тож ╨диним його помислом було прихопити на той свiт iз собою i свого лютого ворога - запорожця, якого не без пiдстав вважав винуватцем усiх сво©х теперiшнiх незгод i нещасть. Сiрко, Метелиця i Сiкач стояли збоку, спокiйно стежачи за по╨динком. Нiхто з них не знав, що ще одна людина, дуже близько пов'язана долею i з Гамiдом, i з Звенигорою, слiдку╨ не менш пильно, хоч i не так спокiйно за тим двобо╨м. Сафар-бей зата©в подих. Вiн розумiв, що Гамiд приречений, але жалю до нього не вiдчував. Скорiше навпаки, боявся, що вiдчайдушним ударом вiн нанесе смертельну рану Звенигорi, i Златка залишиться на чужинi вдовою. З якогось часу вiн звик до думки, що в нього ╨ сестра i навiть почав вiдчувати братерську любов. Двобiй проходив з перемiнним успiхом. Звенигора був молодий, дужий, спритний та й пройшов добрий вишкiл у старого Метелицi, зате Гамiд накидався на нього з люттю загнаного в глухий кут звiра i тому був дуже небезпечний. Однак було видно, що козак б'╨ться не на повну силу, а гра╨ться з ожирiлим i неповоротким спахi╨ю. Врештi, Сiрковi набридло мерзнути в самiй сорочцi на морозi, i вiн гукнув: - Кiнчай, Арсене! Звенигора пiшов у наступ. Його шабля завертiлася з блискавичною швидкiстю. Гамiд ледве встигав вiдбивати небезпечнi випади козака i вiдступав усе далi й далi на середину майдану, захаращеного трупами яничарiв. Це створювало новi труднощi для обох бiйцiв. Потрiбно було слiдкувати за тим, щоб не перечепитися, бо найменша помилка, слiпа випадковiсть могла стати фатальною. - Гяур! Собака! - цiдив Гамiд, стримуючи навальний натиск свого колишнього раба. - Рабе! Ти зараз станеш вiч-на-вiч iз аллахом! . i - А може, ти, Гамiде? -посмiхнувся Арсен, перестрибуючи через трупи двох яничарiв, що лежали хрест-навхрест один на одному. - У тебе бiльше пiдстав зустрiтися з ним сьогоднi! Вiн зробив глибокий випад i вiдчув, як шабля тупо ввiйшла в груди спахi©. Гамiд охнув i поточився назад. Але, видно, рана була не глибока, бо вiн раптом зiбрав усi сво© сили i сторчма, як списа, кинув свою шаблю в Звенигору. В якусь коротку мить Арсен помiтив той небезпечний рух ворога i встиг трохи вiдхилитися. Шабля про-свистiла побiля вуха, зачепивши тiльки ефесом, i шурхонула в снiг. Наступний удар запорожця був невiдворотний: Гамiд закинув назад голову i важко впав на стоптаний закривавлений снiг. - Ну, браття, гайда! Будемо кiнчати супостатiв! - Сiрко з Метелицею i Сiкачем побiгли до схiдно© стiни, де ще вирував бiй. Звенигора витер шаблю i заглянув у непорушне обличчя свого мертвого ворога. З Гамiдом було покiнчено. Вiн лежав горiлиць, великий, важкий i зовсiм не страшний, розплющеними очима дивлячись у чуже небо, яке вiн хотiв зробити сво©м. Позаду почувся скрип снiгу. Арсен швидко оглянувся: до нього поволi наближався турок. Тiнь вiд куреня закривала його обличчя. Арсен знову пiдняв шаблю, але турок раптом простягнув уперед обидвi руки i тихо промовив: - Салям, Арсене! Не впiзна╨ш?.. - Ненко! - Так, я Сафар-бей... Нещасний Сафар-бей, якому аллах присудив померти сьогоднi вiд тво╨© руки, як помер щойно Гамiд... Арсене, убий мене! Бо в самого рука не здiйма╨ться завдати собi смертельного удару. - Ненко, про що ти говориш! Забудь це бридке iм'я - Сафар-бей! Тiльки через цю потвору, - Звенигора показав на труп Гамiда, - ти став яничаром... - Менi вiд цього не легше. Я мушу сьогоднi померти... - Нещасний! Навiщо доля занесла тебе сюди! - вигукнув Арсен. -Хiба, може, для того, щоб ти прозрiв!.. Ходiмо зi мною! - Куди? - Ходiмо, я врятую тебе. Виходу з Сiчi зараз нема╨. Але я посаджу тебе в холодну, i ти будеш там у безпецi. А завтра - побачимо. Вiн схопив агу за рукав i потягнув з майдану. 4 Роман Во©нов помiтив якiсь двi пiдозрiлi темнi постатi, що, вiдокремившись вiд гурту яничарiв, навзгинцi перебiгли сiчову вуличку i вскочили у вiдчиненi дверi першого ж куреня. "Хто б це мiг бути? Турки? Не схоже. А сво©м- чого б тiкати i ховатися", - подумав вiн i повернув слiдом за ними. У сiнцях прича©вся, прислухаючись до глухого шепоту, що доносився з куреня. - Ось чийсь жупан - переодягайтеся швидше! - почувся перший голос. - Пiд виглядом козакiв здеремося на вал, а звiдти плигнемо вниз, на той бiк, - i шукай вiтра в полi! - Нi, у мене iнша думка, Тхоре, - вiдповiв другий голос. - Ми повиннi вiдчинити браму. Хан з вiйськом увiрветься в Сiч i затопить ©© ординцями! ╞х тут- сорок тисяч! - Ви збожеволiли, пане Чорнобаю! - обурився Тхiр. - Нас запорожцi схоплять ранiше, нiж ми вiдчинимо браму! Натягайте глибше на лоба шапку - i гайда на вал! - На валу нас так само можуть схопити, дурню! Слухай, що я кажу! З валу скотишся - полама╨ш ноги та й будеш якраз .у руках запорожцiв!.. Нi, ╨диний вихiд - руками татар знищити Сiч! Вона для нас - як бiльмо на оцi!.. Поки ще яничари обороняються, треба впустити татар!.. Ходiмо! Роман вихопив з-за пояса пiстоль, звiв курок. Вiдступив од дверей... Так от якi птахи залетiли сюди! Сам Чорнобай iз сво©м пахолком! Дверi широко розчинились - i на порозi вималювалась темна постать. Прогримiв пострiл. Переднiй - то був Тхiр - упав навзнак, на руки свого супутника. Той кинувся назад i проходом, помiж довгим столом i полом, побiг у глиб куреня. - Стiй! Стiй, недолюдку -прокричав Роман i побiг слiдом. Чорнобай скочив на пiл, пригнувся i раптом шуснув у вибите вiкно. - Не втечеш, собако! - кинув дончак, перестрибуючи через подушки, рядна i кожухи, безладно розкиданi запорожцями пiд час тривоги. Вiн добiг до вiкна i прожогом вискочив крiзь нього надвiр. В ту ж мить позаду хтось хекнув, нiби забивав довбешкою палю. Свиснула шабля. Роман кумельгом покотився по снiгу. Це його врятувало. Чорнобай цiлився в голову - i шабля, розiтнувши повiтря, до самого пруга ввiгналася у липову лутку. Поки Чорнобай висмикнув ©©, Роман схопився на ноги. ©хнi шаблi кресонули iскри. Бiй мiж ними був короткий, але лютий. Поранення в Чигиринi ще давалося взнаки, i Роман, вiдчуваючи, як хитнулася пiд ногами земля, почав поволi вiдступати назад. Пiдбадьорений успiхом, Чорнобай ще бiльше посилив натиск, щоб якнайшвидше покiнчити з козаком. Одного не врахував Чорнобай - Романового вмiння битися на шаблях. Знаючи, що довгого напруження вiн не витрима╨, Роман раптово крутнув убiк i спiднизу пругом мiцно ударив по шаблi супротивника. Вона бренькнула i переломилась. Ошелешений Чорнобай остовпiв. Роман мiг пронизати його наскрiзь, але занадто було спокусливо узяти таку птаху живцем. Тому приставив йому до горла вiстря шаблi i поволi почав тиснути до куреня, аж поки Чорнобай не вперся спиною у стiну. Так i стояв, боячись i на крок вiдпустити вiд себе ворога, бо коли б той кинувся тiкати, наздогнати б не змiг. - Романе, що ти тут робиш? - почувся позаду здивований голос Звенигори. - Сюди, Арсене, сюди! - гукнув Роман. - Глянь, кого я спiймав! Вiн кра╨м ока бачив, як Арсен з якимось турком наблизились до нього. Чорнобай намагався опустити голову, щоб на лице не падало мiсячне свiтло, але Роман кольнув його у пiдборiддя, примушуючи закинути голову назад. - Чорнобай! - вигукнув Звенигора. -На Сiчi! .Яким побитом? Той мовчав. - З турками й татарами прибув, - пояснив Роман. - Хотiв орду впустити в Сiч. -Що нам з ним робити? Прикiнчити пса? Звенигора задумався. -Нi, нi, хай судить товариство© Зачинимо до ранку в холоднiй! - Арсене, ти ма╨ш право сам його судити! То й суди! Я тiльки заради тебе зберiг йому життя... - Спасибi, брате. Однак мiй суд-то самосуд. А ця людина завинила перед усiм народом. Тож хай i судить його товариство... Ходiмо, Чорнобаю! Завтра поговоримо з тобою! Чорнобай похилив голову, поволi поколивав уздовж куреня. За ним iшло тро╨: Роман, Звенигора i Сафар-бей. 5 До ранку побо©ще в Сiчi закiнчилось. Лише пiвтори тисячi яничарiв i спагi©в вислизнули з пастки, в яку самi залiзли, i принесли хановi звiстку про жахливу загибель сво©х товаришiв. Забувши про високий сан i тисячi простих во©нiв, що темною масою стояли кiнним стро╨м навколо, хан простер до неба руки i страшно, розпачливо завив, вискалюючи проти мiсяця гострi бiлi зуби. - У-У-у! Шайтан!.. Горе нам!.. У-у-у! Вiн ударив коня пiд боки i помчав у степ, геть вiд Днiпра. За ханом, збиваючи мерзлу землю ударами кiнських копит, двинула орда. Посланий Сiрком у погоню кiнний загiн запорожцiв не зумiв наздогнати ворога. Перемахнувши через Днiпро i промчавши до сторожово© застави, загiн зупинився на горбi. Сходило сонце. Внизу розстилався голий безлюдний степ. По ньому в напрямi Перекопу сiрiв широкий - на цiлу версту-слiд вiд десяткiв тисяч копит. Вдалинi котилася по бiлiй снiговiй пустелi темна широка пляма. То тiкала заслiплена смертельним жахом кримська орда. Звенигора пiд'©хав до козацько© застави. До його слуху долинув iз землянки ледве чутний стогiн. - Товариство, сюди! Наших побили! - гукнув Арсен. У землянцi тхнуло димом i кров'ю. Переступаючи через трупи, Звенигора пройшов до лежанки. Там сидiв на долiвцi Товкач. З його грудей вилiтав глухий натужний стогiн. Арсен схопив товариша за голову - заглянув у напiвзаплющенi склянiючi очi. - Брате! Товкач здригнувся, поволi розплющив повiки, довго вдивлявся в обличчя, що схилилося над ним. - Ти, Арсене? Звенигора потиснув холонучi руки козака. - Так, це я. Напружуючи всi сили, Товкач прошепотiв: - Як... там... Його ледве було чути, але Звенигора зрозумiв, що вiн хоче спитати. - Усе гаразд. Яничарiв побили. Хан утiк. Наших загинуло тридцять козакiв, вiсiмдесят поранено. - Слава богу... тепер я... можу спокiйно... померти. Вiн заплющив очi. Та враз стрепенувся, нiби якась думка пронизала його згасаючий мозок. - Арсене... Тхiр... Тхiр... зрадник... бережiться! Ця звiстка не вразила Звенигору: вiн уже знав про зраду Тхора. Його вразило iнше: ця звiстка тримала Товкача при життi, додавала йому сили дожити до ранку. Вiн не мiг, не мав права померти, не застерiгши товаришiв. Пронизаний ятаганом наскрiзь, вiн спереду затулив рану рукою, а спиною притиснувся до лежанки - i так сидiв усю нiч, щоб не стекти кров'ю, щоб товариство дiзналося про те, хто провiв ворогiв у Сiч. Тепер, звiльнившись вiд сво╨© та╨мницi, випростався, розкинув важкi, могутнi руки - i навiки замовк. Запорожцi зняли шапки. Вони оцiнили вагу козацько© самовiдданостi. 6 Поховавши з почестями загиблих товаришiв, запорожцi зiбралися перед вiйськовою канцелярi╨ю, щоб судити Чорнобая. Три козаки вивели його з холодно© i поставили на ганку перед товариством. Вiн мерзлякувато ховав руки в рукави, втягував гостре пiдборiддя в комiр кожуха, дивився тьмяним поглядом униз. Тiльки раз позирнув поверх козацьких голiв i, побачивши замерзлi, скоцюрбленi трупи яничарiв, що лежали на почорнiлому вiд кровi снiгу, здригнувся i затулив обличчя руками. - Вiд правди, Чорнобаю, не втечеш i не захова╨шся! - сказав Сiрко. - Настав час оглянутися на сво╨ мерзенне життя i дати вiдповiдь перед народом за все! Народ, наш добросердий i часто проща╨ провини синiв сво©х, наставля╨ на путь iстини тих, хто схибив, оступився в горi чи скрутi. Та тому, хто пролив кров людей наших, хто заради жалюгiдно© наживи, заради ласощiв заморських i срiбла-золота агарянського торгував дiтьми нашими, завдаючи ©х в неволю бусурменську, тому, хто разом з турками й татарами хотiв знищити славну Сiч Запорозьку, яка споконвiку захищала землю укра©нську вiд нападiв ворогiв наших, -тому прощення нема╨!... А втiм - хай судить тебе товариство! Ти значний козак: батько твiй був полковником, сам ти був сотником, тож хай нiхто не скаже, що осудив тебе один Сiрко! Як скаже товариство, так i буде!.. Звенигоро, розкажи все, що зна╨ш, про цю людину! Звенигора пiднявся на приступець. Розпочав зi сво╨© першо© зустрiчi з Чорноба╨м у старому вiтряку, коли хотiв визволити дiвчат, викрадених для продажу в татарськi й турецькi гареми. I чим далi розповiдав, тим нижче хилив голову Чорнобай. Дарма що лютий мороз, над ним стовпом здiймалася пара, а на лобi виступав холодний пiт. Коли ж Звенигора розповiв про те, що Чорнобай зi сво©м пахолком увiв яничарiв у Сiч i хотiв вiдчинити татарам ворота, сотник уклякнув на колiна. На майданi зчинився галас. - Що там довго судити-рядити - забити собаку! Киями до смертi! - закричали запорожцi. - Причепити коневi до хвоста i пустити в степ! - Повiсити на сухiй вербi! - На кiл його! Вiн же хотiв посадити Арсена! - Четвертувати! I жодного голосу на захист пiдсудного. Натовп клекотiв од гнiву. Найбiльш гарячi вихопили шаблi, готовi на мiсцi розправитися iз зрадником. Тодi Сiрко пiдняв пернача. Настала тиша. Кошовий ступив крок наперед, зняв перед товариством шапку. Голос його прозвучав суворо, - кожне слово дзвенiло, мов мiдь. ^ - Браття, отамани, молодцi, славне низове товариство! Знаменний сьогоднi у нас день: завдяки пильностi козака Шевчика i вашiй мужностi ми здобули велику вiкторiю i врятували матiр нашу - Сiч! Ми показали i туркам, i татарам, що сила наша нездоланна, що вiрнi сини Укра©ни - козаки запорозькi i на цей раз, як i багато разiв у минулому, не жалiючи живота свого, вiдстояли вiтчизну i честь свою, а нападникiв покрили одвiчною ганьбою! I кожен з вас не ховався у запiчку в час смертельно© небезпеки, а хоробро бився з ворогами нашими. Честь i слава на вiки вiчнi вам, лицарi непоборнi! - Честь i слава нашому батьковi кошовому! - Слава Сiрковi! Хочемо i надалi бачити його кошовим! - Сiрка! Сiрка! Слава Ганнiбаловi укра©нському! Знову довелося кошовому пiдняти вгору пернач, щоб установити на майданi тишу. - Спасибi за честь, товариство! Але рада старшин вибори нового кошового призначила на пiслязавтра. Ось тодi ви i виберете достойного... А зараз я не про те хотiв сказати. Я хотiв сказати, що важко нам у такий переможний щасливий день усвiдомлювати, що трапляються серед люду нашого такi виродки, як Чорнобай. Не хотiлося б цей свiтлий день затьмарювати судом над ним. Однак мусимо. Щоб одна паршива вiвця всi отари не псувала... Бачу - у всiх у нас одна думка: смерть мерзенному псовi, вiчна ганьба зрадниковi! Запорожцi знову не втримались, закричали: - Смерть! - Ганьба! Декотрi вихопили шаблi, i вони мов блискавки замиготiли на iскристому морозному сонцi. Сiрко пiдвищив голос: - Нi, браття, не так! Найкраще придумав Шевчик, - ось вiн шепче позаду... Йому ми сьогоднi завдячу╨мо честю i життя