моря! Взявши мулiв за поводи, хлопцi попрощались i зникли в темрявi. Марiйка хотiла провести ©х, але Момчил зупинив. - Не ходи! Треба поспiшати додому. Все-таки боюся, - Василев не сам тут вештався. - I звернувся до Арсена: - А ти, хлопче, смiливець! Спасибi тобi! До ранку нiхто вже не заснув. Зiбралися в тiснiй колибi i при свiтлi восково© свiчки на всi лади обговорювали, що ©м робити далi. Спихальський хвилювався i пропонував негайно тiкати в гори. У Арсена визрiвав iнший задум. Вiд Момчила вiн дiзнався, що до Бургаса можна дiстатися човном по морю. А звiдти до Рудника, де мав бути Сiркiв брат, - рукою подати. Але про це вiн поки що мовчав. Через вiдчиненi дверi долiтав стогiн Якуба. Златка щохвилини бiгала до нього, давала пити або поправляла постiль, ©© гнучка постать то з'являлася в напiвосвiтленiй кiмнатi, то зникала в густiй темрявi хатини. Арсен зловив себе на думцi, що заздрить Якубовi. Хотiлося, щоб то його голову пiднiмали Златчинi руки, щоб йому вона пiдносила череп'яний кухоль з холодною джерельною водою. Вiн уже вiдчував, як у серце входить солодке п'янке почуття, що все бiльше хвилювало його. Перед очима весь час стояла Златка. Навiть тодi, коли вiн не думав про не©. Навiть увi снi... Тому й мучився зараз, не знаючи, на що зважитися: залишитися тут, щоб мати змогу захистити дiвчину, чи ©хати до Бургаса визволяти Нестора Сiрка. Почало свiтати. Над морем зачервонiв край неба. Марiйка готувала снiданок, застеливши стiл новим вишитим настiльником. Момчил витяг з погрiбця барило ракi©. Нiчний подвиг Звени-гори зворушив старого i розсiяв його сумнiви щодо втiкачiв. Пiднiмаючи вгору келих, Момчил урочисто сказав: - П'ю за здравi╨ хороброго юнака Арсена!.. За ваше повернення на батькiвщину, другарi! Щоб жоден турчин не переступив вашо© дороги! З хатини знову долинув стогiн Якуба. - Крiм нашого друга Якуба, - вставив Арсен. - Бо не кожен вашенець - приятель, бай Момчиле, i не кожен турчин - ворог... Бува╨ свiй - гiрше ворога: продасть i грошi полiчить... Вiн перехилив келих. Ракiя була запашна, настояна на якихось гiрських корiнцях. Момчил випив теж i ще мiцними бiлими зубами вiдкусив шматок смажено© баранини. Побачивши, що Златка знову вийшла до Якуба, вiн сказав: - Це так, друже. А проте, я нiяк не второпаю, чому вам такi дорогi цей турчин i туркеня. Арсен витер долонею рота. - Тепер нам нема чого приховувати од вас, бай Момчиле. Я куб - наш приятель. Вiн з нами брав участь у повстаннi проти спагi©, який тримав його у в'язницi. I нiякий вiн не купець... Ми разом тiкали через море до нас додому. А буря прибила фелюку до Болгарi©. Ось чому ми опинилися тут. Тепер наша доля у ваших руках, бай Момчиле. Захочете з Марiйкою допомогги нам - спасибi велике, не захочете - ми зразу ж пiдемо в гори. I Якуба понесемо з собою. Ми його не можемо кинути. Момчил заперечливо похитав головою: - Що ти, другарю! Балканджi© з дiда-прадiда чеснi люди! Бiднi, але чеснi i добрi. За добро вони нiколи не вiдплачують злом. Хай Якуб з дiвчиною залиша╨ться в нас у колибi. А ви схова╨тесь у горах, поки вiн одужа╨. - Вiват! Hex жи╨! - рявкнув Спихальський, наливаючи четвертий кухоль ракi©. - Пан Момчил ╨сть бардзо добрий члов╨к! Хай тiльки повернуся додому - вишлю пановi з оказi╨ю бочку мальвазi© ', а панночцi Марiйцi оксамиту на вбрання i золотий перстень! Я, щоб ви знали, не якийсь там жебрак! Я уродзоний шляхтич ╨стемi - Замовкни, пане Мартине, - нахмурився Арсен. - А то Момчил подума╨, що ми всi хвальки несусвiтнi. - Пане! - спалахнув Спихальський. - Не сердься, пане Мартине, - примирливо сказав Арсен. - Бракувало ще нам тут пересваритись. Я ось що хочу сказати. Ховатися в горах не буду. Менi треба в Бургас добратись, а звiдти до Рудника. - До Рудника? - перепитав Момчил. - Ми бували там з Марiйкою. Але що примушу╨ тебе. Арсене, ©хати туди? - Я повинен розшукати там одного невiльника i викупити його. Якщо зможеш, бай Момчиле, дати менi човен, щоб допливти до Бургаса, буду тобi дуже вдячний. - Але ж ти сам не справишся в дорозi. - Менi допоможе пан Мартин... - Атож, - буркнув Спихальський, одстовбурчивши вуса. - Я не про те, - заперечив Момчил. - Ви чужинцi, i вас дуже швидко схопить стража. Якщо так, то я пошiиву з вами. Я знаю дорогу, звича©... - Нi, дiдусю, - втрутилась Марiйка, яка уважно вслухалася в розмову, - якщо на те пiшло, то попливу я. Хто зна╨, скiльки дяiо пiде на цю по©здку, а тобi треба бути дома. Хiба ти забув, що днями прибуде стамбульський гiсть? Та й Драган незабаром по-всрнетьсЯi- - А й справдi, - замислився Момчил. - Менi не випада╨ ©хати. Доведеться тобi. Марiйко, супроводжувати наших гостей. Арсен недовiрливо глянув на дiвчину. Момчил перехопив той погляд - Ти сумнiва╨шся в нiй? Козаче, ти не зна╨ш наших балкан-джiйок! Мзрiика варта доброго юнака. - Дiдусю! - зашарiлася дiвчина. - Не буду, не буду, внучко! Iди приготуй усе в дорогу. Вiзьми запасiв на тиждень. I не барись. Ви повиннi через годину вирушити. Човен плив шпарко, злегка погойдуючись на хвилях. Спихаль-ськии помостив сухi рибальськi сiтi, прилiг на них, i скоро почулося його могутн╨ хропiння. Арсен сидiв бiля стерна, а Марiйка задумливо дивилася на далекий синiй берег, що пропливав з правого боку. На другий день надвечiр вдалинi показався Бургас. Човен вирiшили залишити пiд наглядом Спихальського мiж очеретами у затишному гирлi яко©сь рiчки. Повечерявши, лягли спати. Нiч минула спокiйно. З першими променями сонця, що пiднiмалося з-за моря. Арсен i Марiйка вирушили в дорогу. Iшли швидко, бо хотiли до вечора повернутися назад. Дорога весь час пiднiмалася вгору i петляла помiж зеленими виноградниками. Назустрiч котилися важкi незграбнi гарби, запряженi сiрими круторогими волами. На гарбах сидiли поважнi болгари у бiлих штанях, чорних сукняних камiзельках i високих овечих шапках, ©хнi худi запеченi на сонцi i вiтрах обличчя були суворi, нiби витесанi з каменю. Всiляке добро: шкури, зерно, сушений виноград, поташ - текло тими гарбами до портового мiста Бургаса, а звiдти морем до Стамбула чи в заморськi кра©. Нiхто не звертав уваги на ставного молодика i дiвчину, що поспiшали, заклопотанi, збиваючи ногами дорожню куряву. Опiвднi вони зупинилися на високому горбi, звiдки вiдкрився вид на широку долину, де розкинулося село з рудими черепичними та сiрими очеретяними покрiвлями. - Оце й Рудник, - сказала Марiйка. - А ген i ма╨ток спагi©© То був кам'яний будинок, оточений високим муром i дворовими будiвлями. Здалеку вiн скидався на фортецю. Насправдi то був звичайний ма╨ток турецького спагi©, викладений руками райя - селян-крiпакiв. Однак мiцнi стiни будинкiв, ста╨нь та iнших будiвель надiйно захищали господаря вiд раптового нападу i в разi потреби могли витримати облогу гайдуцького загону. Дубовi ворота були на замку, i Арсен загрюкав у них кулаком. Спочатку з подвiр'я долинув собачий гавкiт, а потiм у хвiртцi вiдчинилося невеличке вiконце i в ньому показалася скуйовджена чуприна сонного сторожа. Що за люди? Кого вам? - блимнув круглим совиним оком. - Ми хочемо бачити господаря, - сказав Арсен i тицьнув у вiконце срiбну монету. - Вiдчини, будь ласка, чоловiче. Ворота вiдчинилися, i подорожнi зайшли на просторе подвiр'я. - Прошу сюди, на лавочку, - зiгнувся турок. - Почекайте, поки я дiзнаюсь, чи захоче господар допустити вас перед свiтлi очi. Незабаром вiн повернувся i завiв Арсена до невеличко© кiмнати. Там посерединi стояв низенький столик, а довкола нього жовтiли пухкi шовковi подушки. - Хай ага почека╨ тут, - промовив старий. - Господар зараз вийде. Вiн одхилив важкого килима, що замiняв дверi, i зник за ним. Через кiлька хвилин до кiмнати зайшов пiдстаркуватий, з жовтим брезклим обличчям спагiя i сонно глянув маленькими очицями на чужинця. - Хай буде небо милостивим до тебе, високошанований Сараджоглу-ага, - вклонився Арсен. - Пробач, що турбую тебе в такий час, коли правовiрнi вiдпочивають. Спагiя байдуже хитнув головою i простягнув м'яку холодну руку, яку гiсть потис iз вiдразою, мов слизьку жабу. - Менi казали, що ти ма╨ш до мене справу, - промовив глухо турок, вiдступаючи на крок. - Так, ага. Я чув, що ти прода╨ш невiльникiв... - Дурницi. Це хтось тобi набрехав. Я сам купив би десяток або й два. Молодих, звичайно. Старих маю досить. - Я купив би старого. Менi якраз старий i потрiбен. Спагiя поплямкав товстими губами, щось розмiрковуючи. Потiм сказав: - Якщо тебе муляють зайвi грошi, то я можу виручити тебе вiд тако© бiди. У мене ╨ кiлька старих шкапин. - Чи не можна було б глянути на них? - Чому ж? Ходiмо. Вони вийшли на подвiр'я. Спагiя плеснув у долонi. Пiдбiг сторож, що пантрував збоку, бiля дверей кам'яницi. - Випусти отих ледацюг, - наказав господар. Сторож брязнув ключами. - Виходьте! Ви! - гукнув, одiмкнувши замок. Арсен здригнувся. Чи давно й вiн ночував у такiй смердючiй холоднiй ямi? Чи давно й на нього отак кричали, мов на тварину? З льоху долинув дзенькiт кайданiв, стогiн. По крутих сходах пiднiмалися брудiii, сивi, худi, жовтi, як мерцi, люди i, жмурячись вiд яскравого сонячного свiтла, ставали в ряд перед господарем. - За цих дорого не вiзьму, - проскрипiв спагiя. - Купуй, якщо бажа╨ш! Арсен напружено вдивлявся в незнайомi лиця. Хто ж iз них Нестор Сiрко? Люди похмуро дивилися на господаря та чудернацького купця, який чомусь захотiв купити ©х, живих мерцiв. - Здоровi будьте, люди! - привiтався вiн схвильовано. - Здоровий будь, молодче, - врiзнобiй вiдповiли тi. - Чи серед вас нема, часом, Нестора Сiрка? - Нестора Сiрка? - здивувалися невiльники. - Хто ж. ти такий, чоловiче добрий? Звiдки зна╨ш Нестора? Арсен розумiв схвильованiсть i радiсть невiльникiв, якi, може, вперше за багато рокiв почули рiдну мову з уст вiльно© людини. Однак нiхто з них не вiдповiв на його запитання, i це почало його злити. - Та вiдповiдайте ж, коли вас питають! - крикнув гнiвно. - Його нема серед нас, - вiдповiв один тихо. - Нема╨? А де ж._ вiн? - Господар продав його... Кажуть, на галери... - Продав? Коли? - Кiлька тижнiв тому. Ходять чутки, що султан готу╨ вiйну, i йому потрiбнi веслярi на галери. Всiх молодих та й немолодих, але дужих невiльникiв забрали султанськi посланцi. I Нестор потрапив туди. Хоч йому й за п'ятдесят, але вiн ще мiцний. Арсен нахмурився. Всi його надi©, якi вiн плекав останнiм часом, на щасливе завершення небезпечно© подорожi розвiялися в одну мить, як дим. Доведеться повертатись додому, не виконавши одного наказу Сiрка. - Може, ви зна╨те, куди його повели? - спитав тихо. - Де там! - вiдповiв сивобородий дiд з чорними, як вуглини, очима. - Повели - та й кiнець... Сам спагiя не зна╨ куди... - Вiн довго й уважно вдивлявся в Звенигору пильним поглядом. Потiм спитав: - А ти, козаче, при©хав сюди, часом, не для того, щоб викупити Нестора? - Так, - безнадiйно махнув рукою Арсен. Невiльники враз загаласували: - То викупи нас! - Синку, вiк бога молитимемо за тебе! - Все майно вiддамо, коли прибудемо додому... Всi, наче чмовинiiiись, упали на колiна. Арсен аж сторопiв i розгублено глянув на спагiю. - Чого вони? - спитав той здивовано. - Просять, щоб я викупив ©х. - Ну, ii що ж ти вирiшив? Бачиш, який товар? Куiiуй! Для мене вони - зайвi роти. ©дять як не в себе! А роботи з них - катма! Хоч вiшай або топи клятих!.. Але не думай, що дешево продам. Видно, вони тобi для чогось потрiбнi... Невiльники, мабуть, розумiли, про що йдеться, бо, почувши останнi слова господаря, заволали: - Викупи нас, чоловiче добрий! Викупи! - Нестора однак не знайдеш, а ми християни, земляки... - Синку, зглянься на нашi муки! Май добре серце! Ми вiддамо тобi тво© грошi, коли повернемося додому! Арсен з жахом дивився на благаючi очi, на сухi струдженi руки, на довгi сивi бороди. Що робити?.. Йому було нелегко вирiшити це питання. Почуття було таке, нiби в грудях забилося раптом дво╨ сердець, - в одному заскiмлила жалiсть до цих нещасних мученикiв, а в другому - твердо, мов камiнець, замуляло почуття обов'язку. Невiльникiв усюди багато - всiх не викупиш. А що скаже Сiрко, коли довiда╨ться, що кошти витрачено не за призначенням, а на якихось чужих немiчних людей? Однак почуття жалю перемогло. "Не везти ж грошi додому. Краще здобути волю цим бiдолахам". - Скiльки хочеш за них, ага? Турок перестав морщитись вiд болю. В його очах враз блиснули пожадливi вогники. - - За всiх - п'ятсот курушiв. - Це багато. Двiстi. I нi куруша бiльше! Арсен прикинув, що, навiть якщо вiн заплатить i п'ятсот, у нього ще залишиться досить грошей, аби викупити при нагодi i Нестора. Однак поторгуватися треба, бо турок загилив зверх мiри. Тому повторив твердо: - I нi куруша бiльше! - Дiла не буде! - затявся спагiя. - Ти хочеш мене обманути, гяуре! - Яким чином? Хiба на базарi за це дрантя дадуть бiльше? - Якщо ти купу╨ш, то вже розрахову╨ш на якийсь бариш. - Авжеж розраховую. Тому i не даю бiльше. - Ну, чотириста мусиш дати. - Двiстi п'ятдесят. Це мо╨ останн╨ слово. - Ти хочеш пограбувати мене, невiрний собако! - вигукнув спагiя, але без особливо© злоби. Крiзь припухлi повiки гостро, мов буравчики, свердлили молодого покупця хитрi коричневi очицi. - Гаразд, давай! - Пиши купчу i папiр про звiльнення! I поспiшай - я маю зовсiм мало часу! Через годину спагiя винiс папери, а Арсен вiдлiчив грошi. Сторож вiдiмкнув замки кайданiв, i невiльники зi сльозами радостi кинулися до свого визволителя. Кожен намагався обняти його, поцiлувати руку. Дiд з чорними очима притис Арсена до грудей. - Синку, - шепотiв крiзь схлипування, - тепер ти найрiднiша людина для Iвана Крука... Будеш у Чигиринi - не обминай мо╨© хати... - А я з Корсуня... - А я з Брацлава... Кожен навперебiй запрошував до себе. I Арсен з гiркотою подумав, що додому i ©м, i йому ще далека дорога. На нiй багато i явних, i пота╨мних небезпек. I хто зна, коли вони досягнуть сво╨© тихо© пристанi, свого затишного, рiдного кутка... Вивiвши дiдiв iз села, вiн вiддав ©м папери i сказав: - Бувайте здоровi, земляки! Хай вам щасливо дорога стелеть-сяi Iдiть прямо через Планину на Волощину. А там - на Запорожжя. Передайте кошовому, що турки готують вiйну проти нас. Хай нашi пильнуготьi.. Донесете цю звiстку на батькiвщину - вважайте, що ми з вами квити! Зрозумiли? Старi упали на колiна. Крук запевнив: - Зрозумiли. Донесемо! Передамо!.. Хай у всьому щастить тобi, синку! Бережи себе! Розчулений Арсен ледве вирвався з гарячих обiймiв, схопив Марiйку за руку i подався геть. А дiди, ошалiвши вiд щастя, ще довго стояли на горбi i дивились йому вслiд почервонiлими вiд слiз очима. Пiзно ввечерi Арсен i Марiйка побачили море. До нього було ще далеко, але пiд мiсячним сяйвом воно мерехтiло тисячами та╨мничих вогникiв i, мов живе, швидко наближалося ©м назустрiч. Вони прискорили ходу. Пiд ногами здiймалася ©дка пилюка, на зубах трiщав сухий пiсок. Та ось прошелестiв, дихнув свiжий вiтерець, остудивши ©хнi стомленi, спряженi сонцем тiла, - i з горба вiдкрилося у мiсячному сяйвi широке гирло рiки, де в очеретах на них чека╨ Спихальський з човном. Спустившись вниз, звернули на ледь помiтну стежечку. Довго петляли нею, все далi i далi заглиблюючись у темне море заростей. Пiд ногами хлюпа╨ вода, а вгорi, над головами, тихо шелестить тверде, рiзкуче листя - ш-ш-ш!.. Арсеновi здалося, що вони йдуть занадто довго. Вже i берег мав бути. - Пане Мартине! Де ти? - окликнув голосно, не впевнений, що не заблудилися. Прислухався - нiяко© вiдповiдi. Рушили далi. Шурхотить високий очерет, чавка╨ рiдка болотяна багнюка, десь удалинi знялася, залопотiвши крилами, налякана качка. А в серце закрада╨ться неясна тривога: - Пане Мартине! Агов! Озовися! Та нiхто не озива╨ться. Невже збилися з дороги? У плавнях, де перед тобою сто©ть глуха зелена стiна, це було б i не дивно... Так нi ж, - це та сама стежка, по якiй вони простували до Рудника!.. Ось - знайомий кущ верболозу... Трохи далi - темнi╨ висока й тоненька, мов свiчка, вiльшина... А ось, нарештi, i довгожданий берег!.. Рiка... Блищить пiд мiсяцем нескiнченна срiбляста дорiжка... Тиша. Нi душi. Де ж Спихальський? Арсен пильно розгляда╨ться довкола. Густий очерет, що вранцi стрiмко пнувся догори, тепер лежить прибитий, столочений, нiби по ньому прогулявся табун диких кабанiв. Бiля берега з води вигляда╨ напiвзатоплений човен, а поряд з ним сторчма стирчить загнане держалном у мул мiцне довге весло-Яка ж драма розiгралася тут? Хто скаже? - Пане Мартине! - з вiдча╨м скрикнув Арсен, не сумнiваючись вже, що з поляком трапилося якесь нещастя. Та у вiдповiдь тiльки луна розляглася. I знову настала тривожно-гнiтюча тиша. Море пустинне. Нi корабля, нi вiтрила. Голубi хвилi з глухим шумом б'ються в прибережне камiння, набридливою одноманiтнiстю навiвають на Момчила глибоку тугу. - Яцьку, - промовив старий, витягнувши вперед, до моря, зморшкувату шию, - у тебе молодi очi, поглянь: то не човен показався з-за кам'яного мису? Чи, може, чайка промайнула над водою? Яцько довго вдивля╨ться в далечiнь, але нiчого не бачить там. - То вам здалося... Момчил скрушно похитав головою i промовив глухо, втiшаючи себе: - Ну, не хвилюйся, будуть. Де б же ©м дiтися? Припливуть... - Звичайно, припливуть, - упевнено сказав Яцько. - Звени-гора не u таких бувальцях бував, а живим нертався. А це так собi, прогулянка. До того ж, не забувайте, бай Момчиле, що Арсен - козак!.. Момчил усмiхнувся в сиву бороду й обняв Яцька за плечi: - Знаю, хлопче. Тому й не дуже тривожусь... Але чи не пора нам вечеряти? Вже сонце заходить. - Вiн попрямував до колиби. Вечеряли вчотирьох. Якуб уже почував себе краще i примостився на покутi. Златка йому постелила великий Момчилiв кожух. Колибу освiтлювала лойова свiчка. Жовтавий вогник блимав у кутку перед образами, i по кiмнатi ходили тремтливi, боязкi тiнi. Златка сидiла навпроти вiкна. Обличчя ©© загострилося, схудло, але вiд того вона здавалася ще нiжнiшою, красивiшою. Смутнi темно-синi очi пильно вдивлялися в маленькi чорнi шибки вiконця, а думками дiвчина линула в море, де, можливо, саме в цю мить Арсен розтинав веслами воду, поспiшаючи до не©. Дивно трапля╨ться на свiтi. Вони так рiдко розмовляли наодинцi. I майже не говорили про сво© почуття. Але обо╨ знали, як мiцно кохають одне одного. Мовчазна мова поглядiв ©м сказала бiльше, нiж тисячi слiв. Дiвчина поволi жувала солонувату бринзу, а перед ©© очима стояв над трупом переможеного ним барса закований у ланцюги невiльник. Зарослий, брудний, заюшений власною кров'ю. Але не це кинулось ©й у вiчi. ©© вразив його подвиг. Вона збагнула, що барс не випадково опинився у дворi, що його заздалегiдь готували для двобою з людиною. А ще бiльше ©© вразив погляд незнайомця: в ньому був i подив, i захоплення, i збентеження, що межувало з соромом. Ще нiхто так не дивився на не©. Вона зросла в похмурому замку, серед жiнок Гамiда i няньок, майже не бачила юнакiв, а тим бiльше смiливцiв, про яких так цiкаво розповiда╨ться в казках i пiснях. I раптом з'явля╨ться мужнiй юнак - дарма що невiльник! - i ряту╨ ©© вiд страшних пазурiв дикого звiра© Вона була безмежно вдячна козаковi i' намагалася хоч чим-небудь допомогти в його безрадiсному життi. Думала про нього довгими вечорами. З цього, мабуть, i виросло ©© перше кохання... Де ж вiн тепер? Минуло вже чотири доби. А дiд Момчил чекав ©х ще третього дня надвечiр. Раптом до ©© слуху долинув глухий тупiт кiнських копит. Вона розгублено глянула на Момчила. Пiдвелася. - Ви чу╨те? Момчил схопився з лави, бо теж почув, що до колиби наближався кiнний загiн. Це могли бути тiльки яничари. Що ©м тут треба? - Яцьку, гайда звiдси! Заховайся десь, щоб тебе не помiтили, - пiдштовхнув вiн хлопця в плечi, а Якубовi й Златцi махнув рукою, щоб залишались на мiсцi. - Ви турки, вас не зачеплять! Яцько швидко шмигнув надвiр. Болгарин вийшов слiдом за ним. До колиби поволi наближалися вершники. В темрявi Момчил не мiг розгледiти, скiльки ©х було, - п'ять, десять чи бiльше. Побачивши старого, переднiй пiд'©хав ближче i ткнув нагайкою в груди: - Хто такий? - Здравей, ага! - вклонився той-- Я Момчил Крайчев. А ти хто? Замiсть вiдповiдi спагiя здивовано свиснув i повернув голову назад. - Гей, дайте вогню! Один iз вершникiв спiшився, викресав вогню i запалив смолоскип. Криваве свiтло затанцювало на суворих обличчях во©нiв i на спiтнiлих конях. - Ближче! - наказав переднiй. - Слухаю, Сафар-бею! - i во©н пiднiс смолоскип мало не до бороди старого. Момчил прикипiв поглядом до обличчя чорбаджi© . Так ось який вiн, Сафар-бей, цей кат болгарських райя, селян-крiпакiв, гроза балканджi©в-гайдукiв! Ще зовсiм молодий! Йому не бiльше двадцяти двох рокiв. Побачивши вперше, нiколи б не сказав, що його, як вогню, бояться болгари: нiчого страшного нема╨ в його зовнiшностi Середнiй на зрiст. Тонке красиве обличчя, на якому чорнiють опушенi довгими вiями гарнi очi. Рука, що лежить на ефесi шаблi, бiла i тонка, мов у дiвчини... Невже ця рука шмагала нагайкою не тiльки чоловiкiв, а й жiнок i дiвчат? Невже це вона, як кажуть, випiка╨ розпеченим прутом очi втiкачам-невiльникам i посила╨ на шибеницi повстанцiв-гайдукiв? Поки в головi старого Момчила снувалися цi думки, Сафар-бей саркастично всмiхався, цвьохаючи в повiтрi нагайкою. А потiм сказав: - Так ось ти який, гайдуцький пес! Старий шакалi Брудне болгарське ганчiр'я!.. Ми давно пiдозрiвали, що ти служиш во╨водi Младену - гнiв аллаха на його мерзенну голову! - а сьогоднi пересвiдчився в тому... Признавайся, це ти вбив стражника Василева? Нашi люди знайшли бiля берега його тiло, по©дене рибами. - Я нiкого не вбивав, - спокiйно вiдповiв Момчил. - Iншо© вiдповiдi я й не чекав вiд тебе, розбiйнику! - скрикнув Сафар-бей. - Ви всi, болгари, брехливi, як раби!.. Тодi ти, може, скажеш, де сховав посланця вiд во╨води Младена? Ну? Болгарин мовчав. Кожне слово чорбаджi© приском падало йому на серце. Вiн розумiв, що йдеться про Драгана, який мав сьогоднi чи завтра прибути сюди. Яничари, мабуть, вислiдили хлопця i прийшли до колиби по його слiдах. - Чого ж мовчиш? - Сафар-бей штурхнув старого в плече. - Чи хочеш, щоб ми силою змусили тебе говорити? - Менi нема чого сказати, шановний Сафар-бею, хай аллах продовжить тво© лiта. Хiба що таке: злi язики оббрехали мене, а ти повiрив ©м, ага... Про во╨воду Младена я чув. Хто ж не чув про нього в нашому кра©? Але я не знаю його. I нiякого посланця вiд нього у мене нема╨... Не вiрите - шукайте! - Побачимо. Гей, во©ни, огляньте все навкруги. Якщо знайдете щось пiдозрiле - негайно до мене© Аскери спiшились i метнулись на всi боки. - Показуй свiй барлiг, старийi- Сафар-бей кинув поводи джурi i попростував до дверей. Вони зайшли до колиби. Перелякана Златка, закутавши голову й плечi тонкою чорною хусткою, стояла посеред кiмнати. Якуб сидiв за столом. Сафар-бей пiдозрiло глянув на них: - Гайдуки? - Нi, я купець, ага. А то моя донька Адiке, - промовив спокiйно Якуб. Сафар-бей повернувся до Момчила: - Чому не сказав про них? Перехову╨ш пiдозрiлих? - Хiба не бачиш, ага, - це вашi люди. З Трапезонта. ©хнiй корабель розбився... Я врятував ©х, - вiдповiв старий. - Ну, ми розберемось у цьому пiзнiше, коли прибудемо в Сливен, - вiдмахнувся Сафар-бей i схопив Златку за руку. - Ану, вiдкрий обличчя, пташко© Може, ти з вусами й бородою? Златка вiдсахнулася. Та Сафар-бей встиг зiрвати покривало. Дiвчина скрикнула, але не вiдвернулась i обличчя не затулила руками, як зробила б на ©© мiсцi кожна молода турчанка. Лише гнiвно глянула на молодого чорбаджiю. Сафар-бей вiдпустив ©© руку. Вiн був вражений незвичайною красою дiвчини. Вояки, що набились у колибу, теж з цiкавiстю розглядали ©©. - О аллах, яка неземна краса! - вигукнув Сафар-бей. - Я беру сво© слова назад, джаним! Бо навряд чи серед гайдукiв знайдеться хоч одна така красуня. Всi вони грубi, тi неотесанi балканджiйки© З порепаними вiд роботи руками, з брудними, скуйовдженими косами... Златка почервонiла. На очах у не© виступили сльози. Кулачки ©© стискувалися, здавалось, вона ось-ось кинеться з ними на свого кривдника. Але в цю мить ©© заступив Якуб. - Опам'ятайся, ага! Перед тобою не рабиня-гяурка, а дочка всiма шанованого в Трапезонтi купця. Як же ти посмiв зiрвати з не© яшмак? Я протестую! Я жалiтимусь бейлер-бею або й самому вiзировi в Стамбулi! Сафар-бей приклав руку до грудей: - Заспокойся, ефендi. Я не хотiв образити нi тебе, нi тво╨© красунi доньки... Менi при╨мно, що доля познайомила мене з вами. Буду радий, якщо ви по©дете зi мною в Сливен i я зможу проявити там гостиннiсть. - Ми залишимося тут, ага, - перебив його Якуб. - Ви не залишитеся тут! - твердо промовив Сафар-бей. - Цього старого я пiдозрiваю в зв'язках з гайдуками i кину до в'язницi. Потiм ми вирiшимо, що з ним робити. А ви по©дете зi мною i будете мо©ми гiстьми. - Але... - Нiяких "але"! Виходьте з колиби! Через хвилину вона пiде з димом! Сказано це було так рiзко, що Якуб вважав краще не сперечатись. ©хати в Сливен аж нiяк не входило в його намiри, та, видно, цей зарозумiлий чорбаджiя не вiдступиться вiд свого. Вiн узяв Златку за руку i рушив до дверей. На подвiр'© вони побачили зв'язаного Момчила. Навколо нього стояло кiлька аскерiв. Iншi нишпорили по березi, свiтячи смолоскипами. - Ну що? - спитав ©х Сафар-бей. - Не знайшли нiкого, ага. - Пiдпалюйте колибу! Смолоскипи полетiли всередину хатини, в хлiвець, на дах. Запалахкотiв сухий очерет, зашкварчало смолисте дерево. Через кiлька хвилин червонястий стовп полум'я шугнув у темне тривожне небо. Момчил похмуро дивився, як вогонь пожирав колибу, i по його поораному зморшками, закам'янiлому обличчю текли скупi сльозинки. Якуб наблизився до Сафар-бея, вклонився: - Ага, я завдячую цьому старому життям доньки i сво©м життям. Вiч урятував нас у розбурханому морi. Коли б не цей болгарин, я не мав би при╨мностi розмовляти сьогоднi з тобою, бачити радить серця мо© о - люСiу доiiьку Адiке. - Адiке... Яке красиве iм'я, - вставив Сафар-бей, кинувши багатозначиий погляд на дiвчину. - Вiдпусти його, ara, - благав Якуб. - Це безневинна людина. - Даремно ти вступа╨шся за нього, ефендi! Це гайдук!- вiдрiзав Сафар-бей i дав наказ рушати. Аскери пiдвели коней для Якуба i Златки, допомогли сiсти в сiдла. Незабаром загiн зник у нiчнiй темрявi, освiтлюванiй вiдблисками пожежi. Коли затих стукiт копит, з боку моря до палаючо© колиби наблизився незнайомець. З його одягу стiкала вода. Йшов вiн поволi, уважно вдивляючись у морок, що обступав Момчилове подвiр'я чорною стiною. Переконавшися, що турки вiд'©хали, незнайомець швидко скинув з себе одяг, викрутив його i повiсив на кушi дроку насупроти вогню, щоб просох, а сам сiв на перевернутий неподалеку човен i став грiтися. Пiд вагою тiла човен схитнувся, з-пiд нього почувся глухий скрик. Незнайомець схопився i перевернув човна. Там лежав хлопець. Побачивши, що вiн викритий, хлопець шарпнувся, щоб утекти, але мiцна рука схопила його за комiр. - Чекай, ти хто такий? - спитав незнайомець. - Яцько, - за©каючись вiд страху, вiдповiв хлопець. - А... ти хто? - А-а, Яцько... РуснакI Знаю. А мене звуть Драганом. Розповiдай швидше, ради всього святого, де Марiйка? Де дiд Момчил? ╞х убили люди Сафар-бея? О, горе менi! Це ж я навiв ©х сюди! Це я в усьому виненi.. - Ти винен? Як? - За мною ув'язався якийсь пiдозрiлий балканджiй... Менi треба було б повернутися назад або iз засiдки вбити падлюку. А я злегковажив небезпекою i йшов усе вперед... Сюди... I вiв за собою спостерiгача. А вiн направив по мо╨му слiду негiдника Сафар-бея, хай буде прокляте його iм'я! Коли я помiтив, що за мною погоня, було вже пiзно тiкати в гори: я потрапив би ©м просто в руки. Тодi я попрямував до моря. Це була моя друга помилка. Хоч я сам заховався так, що мене жоден собака не бачив, - я вiдплив у море i сидiв у водi за скелею, - але, шукаючи мене, аскери знайшли труп одного зрадника, якого за кiлька днiв перед цим забив твiй земляк. Ми кинули його в море, i труп прибило хвилею до берега. Я чув, як лаявся Сафар-бей. "Це робота старого розбiйника Момчила! - кричав вiн. - Я даино пiдпливав, що його колиба - це гайдуцьке гнiздо! Смерть Василева - справа його рук! Гей, аскери, за мною! Смерть гайдукам-гяу-рам!" У мене мов що обiрвалося всерединi. Я знан, як розправля╨ться Сафар-бей з болгарами, - вирiзу╨ цiлi сiм'©, спалю╨ живцем, садовить на палi або продац в рабство. I тепер вiн пiдступа╨ до найрiднiших менi людей - до Марiйки i дiда Момчила! Що я мiг зробити? Чим мiг допомогти ©м? - Драган замовк i похилив голову. В його чорних очах зблиснула проти вогню сльоза. Переборовши хвилинну слабiсть, розповiдав далi: - Я поплив до берега, хоч не уявляв, як утримаюся, щоб не кинутися на ворогiв, коли вони знущатимуться з Марiйки i ©© дiдуся. Та не встиг наблизитись до колиби, як вона запалала... Боже! Що я пережив у ту хвилину! Тiльки бажання вiдомстити Сафар-бе╨вi стримало мене од вiдчайдушного вчинку - забити одного чи двох ворогiв, а потiм i собi кинутись у вогонь. - Даремно впада╨ш у розпач, Драгане, - сказав Яцько. - Марiйка якраз не була вдома - вона з Звенигорою i Спихальським попливли до Бургаса... А дiда Момчила справдi турки схопили i разом з Якубом i Златкою повели з собою. - Як? То Марiйка жива? - вигукнув Доаган, схопивши хлопця в обiйми. - Та кажу ж - жива! Арсен от-от ма╨ прибути. Ми з дiдом Момчилом чекали його ще вчора... А з ним прибуде i Марiйка-Хлопець ледве вирвався з рук очманiлого вiд радощiв Драгана i з подивом глядiв, як той, виблискуючи голим тiлом проти малинового свiтла, що йшло вiд вогню, раптом затанцював якийсь швидкий бiсiвський танень. Арсен з Марiйкою прибули на другий день опiвднi, коли Драган i Яцько, стомившись вiд безперервного очiкування, обiдали в тiнi чинари. - Леле, мале, що тут трапилося! - вигукнула Марiйка, вибiгши на вершину скелi, звiдки виднiлося чорне згарище замiсть колиби. Вловивши в ©© голосi жах. Арсен прожогом кинувся й собi нагору i зупинився вражений. Перед його очима вiдкрилася страшна картина. В затишнiй улоговинi лежала купа головешок, з яких подекуди ще курiлися сизуватi димки. Нi Златки, нi Якуба, нi Яцька, нi Момчила! Прибитi горем, вони мовчки дивились на згарище, неспроможнi вимовити й слова. Раптом збоку пролунали радiснi крики. До них мчали, розмахуючи руками, Яцько i Драган. - Жива! - вигукнув Драган i, не соромлячись чужинцiв, мiцно обняв дiвчину. - Жива! Марiйка почервонiла, але не вiдхилила обличчя вiд палких поцiлункiв юнака. Та перша радiсть вiд зустрiчi скоро минула. Почувши, що дiдуся Момчила забрали люди Сафар-бея, Марiйка залилася сльозами. Вона добре знала, що з рук Сафар-бея рiдко хто з болгар виривався живий. Арсен намагався не подавати виду, як вiн пережива╨, та рiзка зморшка мiж бровами, потемнiлi очi й мiцно стуленi губи, пойнятi смагою, свiдчили про тяжке горе, що раптом звалилося на нього. - Коли це трапилося? - Вчора ввечерi, - вiдповiв Яцько. - Я встиг заховатися пiд човном i чув, як Сафар-бей лаяв дiдуся Момчила, а потiм наказав його схопити. - Куди ©х погнали? - Напевно, в Сливен, - пiдiйшов Драган. - Не проходить тижня, щоб вiн там не повiсив кого-небудь або не закатував. - Тодi й ми пiдемо в Сливен! - рiшуче сказав Арсен. - Нi, ми пiдемо в Чернаводу, - заперечив Драган. - У Сливенi нас одразу схоплять люди Сафар-бея. А в Чернаводi - во╨вода Младен. Вiн дасть пораду, як визволити Момчила. Вiн любить старого. Арсен вражено глянув на Драгана. Во╨вода Младен? Та це ж, напевно, батько Златки!.. Але сво©х почуттiв не виявив нiчим, лише спокiйно сказав: - Во╨вода Младен! А так. Безперечно, ми повиннi негайно вирушити до нього. Вiн зробить усе, щоб визволити Момчила й Златку. Драгане, ти тут зна╨ш усi стежки-дорiжки - тобi i вести нас. Друзi, не будемо гаяти нi хвилини. В дорогу! - А пана Спихальського хiба не чекатимемо? - спитав здивований Яцько. - Спихальського нема. Вiн або загинув, або знову в неволi, - вiдповiв Арсен. - Наша по©здка була дуже нещаслива, як бачите. - Тодi рушаймо, - сказав Драган. - До вечора ми мусимо вiдiйти звiдси якомога далi... ЧЕРНАВОДА На третiй день добралися до Гайдуцько© криницi. Тут починався гайдуцький край. На перевалi ©х зупинили дозорцi. - Хто? - пролунало з кущiв. Всi зупинилися. Драгаи вийшов наперед. - Драган, другарi. - Скажи паролу! ' - Бий железото, докато ╨ горещр! - тихо проказав хлопець. - Так, бия ее до победа! - почулося у вiдповiдь. З кущiв вийшли два гайдуки. Один з них був велетень Ганчо. Подали Драгановi руки i запитально глянули на його супутникiв. Драган коротко пояснив, хто вони, i додав: - Ми поспiша╨мо до во╨води Младена. - Щось трапилось? - Так, дуже важлива справа. Сивовусий гайдук кивнув сво╨му товаришевi, довгорукому велетневi, що стояв збоку. - Ганчо, проведи ©х до Петкова. Iшли мовчки. Вже сутенiло, коли добралися до невеликого гiрського села, що прича©лося в глухiй ущелинi серед лiсiв. Ганчо щосили загрюкав в однi ворота тупим кiнцем списа. Оглядове вiконце у брамi вiдчинилось, i звiдти долинув сердитий голос: - Хто там? Чого треба? - Вiдчини, Савчо© Це я... хiба не впiзнав? - сказав Ганчо i гримнув: - Та не кричи дуже! Розкричався! Ворота розчинились, i стомленi подорожнi зайшли на тiсне, вимощене камiнними плитами подвiр'я. Посерединi сiрiв чималий будинок. Сторож Савчо поволi поколивав до нього i незабаром вийшов з похмурим чолов'ягою, зарослим по самi очi чорною бородою. - Хто такi? - спитав чолов'яга. - В якiй справi? Я кмет Петков. - Ми хочемо бачити во╨воду Младена, - виступив наперед Драган. - У мене важливi вiстi для нього. Дайте нам ©сти i коней, щоб до©хати до Чернаводи! - Чекай, чекай, ©хати не треба. Во╨вода у мене. Ви його зараз побачите. Господар завiв ©х до свiтлицi, велико© похмуро© кiмнати, посерединi яко© стояв незграбний смерековий стiл. Попiд стiнами - широкi лави, покритi шкурами i килимами. На стiнах - зброя: шаблi, ятагани, луки з сагайдаками, рушницi-яничарки та два боздугани з мiцними ремiнними шлейками на рукiв'ях. На столi, у високому мiдному пiдсвiчнику, горiла воскова свiчка. Тут же стояли миски зi стравами, чарки i череп'яна сулiя з вином. За столом сидiв тiльки один чоловiк. Драган шанобливо вклонився: - Здравей, во╨водо© Арсен прикипiв поглядом до цi╨© незвичайно© людини, про яку так багато розповiдав Я куб. Так ось який во╨вода! Скорiше середнiй на зрiст, обличчя вродливе, блiде. Густе хвилясте волосся зачесане назад, по ньому iскриться срiбляста паморозь. Во╨вода рвучко схопився з мiсця, пiдняв вгору пiдсвiчник. - Ти, Драгане? Що трапилося? Чому ти тут? - Бiда, во╨водо. Сафар-бей спалив колибу Момчила, а самого господаря забрав з собою. Боюсь... Драган раптом замовк i сумно глянув на Марiйку. В дiвчини затремтiло пiдборiддя. Во╨вода поспiшив загладити промах хлопця. - Будемо сподiватися на краще. Коли схопили Момчила? - В суботу. - Отже, Сафар-бей досi в Сливенi, якщо не робить iнших безчинств по дорозi. Ну що ж, ми дiзна╨мося про все i постара╨мося визволити Момчила. - Спасибi, во╨водо, - прошепотiла Марiйка i, знесилена, опустилася на лаву. - Господарю, - звернувся во╨вода до кмета Петкова, - запрошуй другарiв до вечерi. Кмет пвдсунув лаву до стола. Всi посiдали, почали ©сти. - Ти не з балканджi©в, друже? - перегодя запитав во╨вода Арсена. - Я щось не пам'ятаю твого обличчя. - Я козак, бай Младене... З Укра©ни, - вiдповiв Арсен. - Ми тiкали з турецько© неволi разом з Якубом... - Яким Якубом? - Вашим другом по медресе Якубом Махмет-агою... - Що-о? Ти зна╨ш Якуба Махмет-агу? - Так, вiн мiй друг. Во╨вода рвучко пiдвiвся з-за столу. Його блiдi щоки порожевiли вiд хвилювання. - Подумати! Стiльки рокiв я не мав звiстки про Якуба - i ось на тобi! Виявля╨ться, вiн живий-здоровий i тiка╨ разом з козаком-руснаком з турецько© неволi!.. Дивина!.. Друже, ти мусиш негайно розповiсти менi все, що зна╨ш про Якуба! - Розповiм, бай Младене, - пiдвiвся Арсен, - але тiльки наодинцi. Я маю для вас ще iншi важливi вiсти Во╨вода проникливе подивився на козака i раптом зблiд. Неймовiрна думка вразила його в серце. - Ти хочеш сказати, що... Стривай! Ми пiдемо зараз звiдси. Петков, проведи нас у свою опочивальню. Голос во╨води затремтiв. Кмет Петков пiдозрiло подивився на незнайомця, обмацуючи поглядом кожну складку одягу, нiби хотiв пересвiдчитися, чи нема╨ там збро©. - Бай Младене, але... - Не думай нiчого поганого, Петков. Проведи нас. Кмет провiв ©х до невелико© кiмнати, що служила йому за спальню, засвiтив свiчку i, пiдкоряючись твердому поглядовi во╨води, з великою неохотою вийшов i причинив за собою дверi. - Ти зна╨ш щось про мого сина, друже? - спитав во╨вода, стискаючи Арсеновi руку. - Нi. Про Ненка ми з Якубом нiчого не зна╨мо. - Тодi що ж ти ма╨ш менi сказати? - Златка жива. Ми прибули з нею в Болгарiю. Во╨вода схопився рукою за серце. - Златка! Мо╨ дитя! - прошепотiв задихаючись. - Де ви ©© З Якубом залишили? - I Якуба, i ©© захопив Сафар-бей. - Що? - Разом з Момчилом. Якуб вида╨ ©© за свою доньку. - ╞й загрожу╨ небезпека? - Не думаю. Якуб - турок... - Це правда. Однак мала втiха. Треба негайно щось робити, щоб вирвати ©© з пазурiв Сафар-бея! - Я теж тако© думки, - сказав Арсен. - Ми зараз ©демо в Чернаводу! Во╨вода Младен не приховував хвилювання. Вийшовши в свiтлицю, зразу ж наказав кметовi готувати коней на всiх. Опiвночi загiн вершникiв прибув у дику й малодоступну ущелину на Чернаводi, де високо над прiрвою, на вузькому уступi, чимало рокiв тому гайдуки збудували невеличку, але мiцну кам'яницю, обнесену дубовим палiсадом i приховану вiд стороннього ока густим ялинником. Тiльки довiренi люди знали про це та╨мне гайдуцьке гнiздо, де жив во╨вода, де зберiгалися казна загону, зброя i харчовi припаси i куди доставляли поранених та хворих, щоб вилiкувались та вiдлежалися в теплi i затишку. Ця кам'яниця не була фортецею, але iiри погребi могла захистити вiд несподiваного нападу. I гайдуки упродовж рокiв берегли ©© вiд хижого ока султанських вивiдачiв. Нiч була тепла, мiсячна. Безмовнi Балкани спокiйно спали, оповитi голубими туманами. Тiльки десь глибоко внизу, на днi ущелини, глухо вуркотiв гомiнкий невсипущий потiк. На во╨воду чекали. Брама безшумно розчинилася - гайдуки взяли коней i, освiтлюючи дорогу ялиновими смолоскипами, пiдвели до дверей невеликого кам'яного будинку. Коли всi спiшились, во╨вода сказав: - Другарi мо©, всi ми стомились, а тому справи вiдкладемо на ранок. Зараз вас одведуть на нiчлiг... Але я хочу попередити про заведений тут порядок. Як би хто пiзно не лiг, зi сходом сонця мусить бути на ногах. Спiть спокiйно, вас розбудять... На добранiч, другарi© Вранцi до Арсена пiдiйшов гайдук. - Друже, во╨вода чека╨ на тебе. Iди за мною! У невеликому поко©, куди вiн завiв козака, було прохолодно i напiвтемне, але во╨вода сидiв бiля столу i щось швидко писав. Привiтавшись, Арсен зупинився. Во╨вода присипав написане пiском, вiдклав аркуша набiк. - Тепер ми можемо спокiйно поговорити про справи, - сказав неголосно, жестом запрошуючи Арсена сiдати. - Так трапилося, друже, що ти опинився в самiй гущi подiй, якi хвилюють мене вже кiлька мiсяцiв. Небезпечних подiй. - Ви ма╨те щось нове про Златку? - Про Златку - нi. А про iншi справи маю. Во╨вода пильно глянув на козака, нiби хотiв проникнути в його найпота╨мнiшi думки. Тепер, при ранковому освiтленнi, Арсен помiтив i втому, що просвiчувала в чорних очах во╨води, i сiтку дрiбних зморщок попiд очима, i сивi скронi. На вигляд йому рокiв п'ятдесят. Одягнутий невибагливе, але зi смаком. Чорни