ди ставав похмурим i навiть грiзним, на його меншу сестрицю Саву та на всi околицi. Вiд цього й у великого вiзира потеплiло на серцi, i вiн уперше за довп мiсяцi пiсля обiднього намазу пiшов до бiблiотеки дiстав iз багато iнкрустовано© срiблом i перламутром скриньки коран у коштовнiй оправi й заглибився у читання. Десь за пiвгодини його потягнуло на сон, i вiн лiг на м'якiй широкiй отоманцi. Але тут же спокiй його був порушений приходом секретаря. - Вибачте, бейефендi, за невчасну турботу. Зi Стамбула прибув чауш... - ЩоI- схопився Кара-Мустафа. - Його впустили до двору? - Поки що нi. Адже ви так наказали... - Вiн сам? - Адже султанськi чаушi, як, до речi, i вiзирськi, самi не подорожують... А завжди з вартою, - спокiйно вiдповiв секретар. - Гаразд. Пiди до ворiт i подивися, хто там, спитай, як iм'я чауша, з чим прибув, а потiм, не впускаючи нiкого, повернешся негайно сюди! Секретар мовчки вклонився i вийшов. Кара-Мустафа швидко заходив по просторому покою, залитому сонячним промiнням. Гарячкове думав: що привiз чауш? Життя чи смерть? Нiхто не мiг дати вiдповiдi на це запитання. Залишитися i вияснити, хто цей чауш i з чим при©хав, чи тiкати вiдразу, поки не пЬно? Вiн завагався. I на цi запитання вiдповiдь мiг дати хiба що сам аллах. Страх скував його серце. Однак десь на самому його днi жеврiла маленька надiя. А може, не все втрачено? Може, привезено наказ про новий похiд? Або просто - вiдставка?.. Повернувся секретар. - Ну, що? - кинувся до нього великий вiзир. - Прибув чауш-паша Сафар-бей, ефендi. - Сафар-бей! - радiсно вигукнув Кара-Мустафа, вiдчувши як у нього звалю╨ться з плiч важкий тягар. Вiн навiть забув спитати - з чим прибув, а вiдразу ж наказав:- Сюди його! До мене! Швидше! Секретар вийшов знову. Кара-Мустафа полегшено зiтхнув. Зда╨ться, аллах змилостивився над ним. Сафар-бей - його чауш-паша, i з ним, безi©еречно, нема чого ждати поганих вiсток... Отже, вiстi або хорошi, або ж, виконавши наказ, Сафар-бей просто повернувся назад... Але вiд нього багато чого можна дiзнатися... Вiн бачив султана! Дверi вiдчинилися раптово. До бiблiотеки урочисто, як на парадi, ввiйшов чауш-паша Сафар-бей. Але що то в його витягнутих наперед руках? О аллах екбер! Кара-Мустафа здригнувся, все ще не вiрячи сво©м очам. Йому несли на срiбному блюдi шовковий шнурок! До бiблiотеки заходили й заходили яничари. Заглянув блiдий, переляканий секретар. За ним товпилися слуги, теж блiдi й переляканi. Вiн усе ще не мiг повiрити в те, що сталося. - Ти? Сафар-бей?.. - спитав глухо. Його вразило, що смертний вирок йому прислано з його власним чаушем. - Це воля падишаха! - голосно сказав Сафар-бей. У Кара-Мустафи обiрвалося серце, затерпли ноги. - Але ж я маю право вибору - випити отруту або пустити собi кулю в лоба? - спитав зовсiм тихо. Сподiвався на маленьку вiдтяжку, яка б дала йому змогу кинутися в протилежнi дверi, що вели гвинтовими сходами в пiдземелля, звiдки починався та╨мний хiд. Шанс мiзерний, та все ж... Але Сафар-бей вiдповiв: - Такого права ти не ма╨ш, Кара-Мустафа! - I наказав:- Вiзьмiть його! Яничари вмить оточили великого вiзира, схопили за руки. Тонкий i слизький, мов гадюка, шовковий шнурок обвився навколо його ши!... ДОРОГА БЕЗ КIНЦЯ Почервонiлий вiд гнiву, паша Галiль тупнув ногою на Юрiя Хмельницького, як на хлопчиська, закричав: - Я написав Високому Пороговi, що у мене для тебе нема╨ вiйська i нема╨ грошей! Зараз не той час, коли ми можемо порушувати з Москвою мирний договiр! Поразка пiд Вiднем завдала нам страшного удару, а ти хочеш втягнути iмперiю в нову вiйну з царицею московською Софi╨ю! Жодного во©на я не дам тобi! Такий наказ дивану... Коли тебе султан - хай будуть благословеннi його лiта! - витягнув з ╙ди Куле i послав сюди, то вiн сподiвався, що ти iiабереш вiйсько з козакiв i захищатимеш Правобережжя i вiд Ляхистану, i вiд Москви. А виявилося, що вiд тебе всi тiкають, як вiд прокаженого! Смiшно казати - один п'яниця Многогрiшний, якого я чомусь до цього часу не повiсив, пiдтриму╨ тебе! - I паша презирливо глянув на зiгнуту спину Многогрiшного, що боязливо визирав iз-за спини Азем-аги. - Та й сам ти не висиха╨ш вiд горiлки! Дудлиш, мов у жлукто, а потiм цiлими днями п'яним квачем лежиш на тахтi... - Але ж мiй благодiйнику... - Мовчи! Була б моя воля - я давно повiсив би вас обох, як смердючих псiв! - Щоб набрати вiйсько, потрiбнi грошi, - не здавався Юрась, - а той мерзенний зрадник i злодюга Кара-Мустафа все в мене украв... Пустив жебраком по свiту! В останнiй раз я прошу видати менi на вiйськовi потреби iз державно© казни п'ятдесят тисяч курушiв... - Що?! - опецькуватий Галiль-паша аж пiдстрибнув вiд обурення. - Ти чу╨ш, Азем-ага? П'ятдесят тисячi Не тисячу, не п'ять, а п'ятдесят тисячi Щоб завтра вiн гарненько проциндрив ©х у шинку! Нема дурних! В останнiй раз я дам тобi двi тисячi курушiв, але з умовою - набереш хоча б двiстi козакiв! Зробиш це - одержиш бiльше. Не зробиш - я влаштую i тобi, i тво╨му хитруновi Многогрiшному таке табандрю, таку бастонаду, що - клянусь Всевишнiм! - пам'ятатимеш мене до само© смертi! А тепер - геть з-перед мо©х очей! - Дякую, ефендi, - вклонився Юрась знiчено. - Сьогоднi ж хорунжий Многогрiшний по©де в Немирiв на переговори з тамтешнiми козаками... На майданi, посеред Викiтки, зiбралась уся немирiвська сотня. Козаки хотiли знати, чого при©хали зi Львова пани Порадовський та Монтковський. Про що вони трактують з полковниками Андрi╨м Абазином та Семеном Палi╨м, що прибув iз Фастова. - Може, привезли решту грошей, яку не виплатили за вiденський похiд? - мiркував один. - Авжеж, тримай кишеню ширше! - сумнiвався другий.- Що з воза впало, те, пиши, пропало! Козаки хвилювалися. - Нiчого ©м сидiти за глухими стiнами! Хай виходять сюди! На люди! - Хай комiсари гетьмана Яблоноаського прямо скажуть усiм, чому не виплатили винагороди сiм'ям тих, що загинули в походi або померли вiд хвороб! Серед козакiв шниряв Свирид Многогрiшний. Бiльше слухав, мотаючи кожне козацьке слово на вуса, а то й сам подавав голос: - Правду люди кажуть! Хай полковники виведуть комiсарiв надвiр та тут i домовляються... Нiчого за нашими спинами! Як гинути в походi - то нам, а як одержувати грошi - то вони попереду! Його згрiб за карк Метелиця, що супроводив Палiя. - Щось я тебе в походi не бачив, братику! А до наших полковникiв тобi - зась! Бреши, та знай мiру! А то й по писку за©ду! - I старий козарлюга пiднiс до самого носа Многогрiшного свого величезного кулака. Викрики юрби посилились. На ганок вийшов Абазин. - Що за шум, браття? З усiх бокiв загули: - Виходьте трактувати на майдан! - На люди! На люди! Абазин усмiхнувся. Був вiн високий, горбоносий i чорнобровий. I гарячий та скорий на руку. Це всi знали. Однак усмiх у нього завжди означав добрий настрiй. За ним нiколи не приховувались пiдступнiсть i злiсть. Тому загули дружнiше. - Давай, Андрiю, комiсарiв сюди! - гукнули старшi. - Виводь ©х, полковнику, на свiт божий! - пiдтримали молодшi. - Згода, браття! Ми з батьком Семеном теж так дума╨мо, - вiдповiв Абазин i зник у дверях. Через хвилину на ганок вийшли всi четверо: попереду - комiсари, позаду - полковники. Над натовпом прокотився глухий гомiн. - З чим при©хали, пани комiсари? - Скажiть, а ми послуха╨мо! Порадовський i Монтковський переглянулися. Видно, ©х збентежило глухе незадоволення натовпу. Наперед виступив Порадовський. - Панове! Ви хочете знати, чого ми до вас при©хали i про що трактували з вашими полковниками? Скажу... Гетьман i во╨вода руський Станiслав Яблоновський за дорученням короля прислав нас сюди, щоб набрати охочих для нового походу на туркiв... Вивiдачi доносять, що султан не змирився з поразкою i готу╨ новий напад на союзникiв. Не виключено, що цього лiта вiн нападе на Рiч Посполиту... - То й захищайтеся самi! - Не пiдемо! Не пiдемо! - Раз обманули, вдруге не вiримо! - Панове, панове... - намагався перекричати натовп Порадовський. Його не хотiли слухати. - Грошi вiддайте вдовам i сиротам тих, хто загинув пiд Вiднем i пзд Парканами! - Всiм вiддайте! Бо ми ж подiлились сво©ми частками з сiм'ями загиблих! Отже, ви ошукали i живих i мертвих! Порадовський почервонiв. Монтковський зблiд i вiдступив назад нiби ладнався шуснути при найменшiй небезпецi в хату. Наперед виступив Семен Палiй. Став поряд з Порадовським. Пiдняв руку. Гомiн над майданом улiгся. - Братове! Я згоден з вами! - гукнув вiн. - Полковник Абазин теж... Ми цiлу годину доводили панам комiсарам, що вони повиннi спочатку виконати колишнi обiцянки, а тiльки тодi запрошувати нас до нового походу. - Правильно! Правильно! - Землю нашу ми захища╨мо не за плату, а тому, що любимо ©© i хочемо, щоб вона завжди була вiльною i годувала нас i наших дiтейi Але коли во©н iде в найманий похiд, вiн повинен мати зброю i коня, повинен бути упевнений, що його жiнка й дiти матимуть що ©сти... А для цього козаковi треба заплатити! А як повелися пани комiсари? Обiцяли одно, зробили друге... Прислали заледве половину того, що обiцяли! - Державна казна спорожнiла - нiзвiдки взяти, - видавив iз себе Порадовський. - А те, що прислав папа римський, ми до шеляга вiддали вам! Бiльше платити у нас нiчим... - Дешево ж цiну╨те ви нашу кров, панове! Обманули нас як хотiли, а тепер ма╨те нахабство знову звертатися по допомогу! Не вийде! - Палiй розгнiвався. Голос його тремтiв. Порадовський почервонiв ще дужче. - Це не я обманював вас, панове! Не я! Як бога кохам! ©дьте до тих осiб, що над нами... Просiть ©х... - Просити? - Палiя пересмикнуло. - Скiльки ми кровi пролили, та ще й просити? Не по©демо ми жебрати! А тебе, пане Порадовський, просимо передати нашу дяку вельможному панству за облуду й брехню! - З цими словами Палiй несподiвано ударив комiсара долонею по щоцi. - Не тебе я б'ю, а ©х! Щоб знав це! А в тебе за цей удар прошу вибачення... Порадовський у першу мить розгубився. Потiм рукою потягнувся до шаблi. Та до нього кинувся Монтковський, притримав. - На бога, пане! Посiчуть на капусту© Та й справедливо обвинувачують вони нас... Нiде правди дiти, в мене очi лiзуть на лоба вiд цих обвинувачень! Порадовський люто блиснув на Палiя очима. - Ну, я тобi не забуду цього, полковнику! Скiльки житиму, не забуду! - Вiн збiг з ганку i пiшов прямо на козакiв. Козаки розступилися, даючи йому прохiд. Монтковський пiшов слiдом за ним. Коли комiсари вийшли з Викiтки, Абазин тихо сказав Палi╨вi: - Не варто було так робити, Семене! Однак козаки, що стояли поблизу й почули, загули: - Правильно! Правильно! - Не його ж бив, а в його особi тих, хто над ним! Палiй уже охолов. З досадою махнув рукою. - Може, й не варто було. Погарячкував... А втiм - хай знають! Дiдько з ними! Однак бiльше й ламаного гроша не пришлють! Наперед пропхався Свирид Многогрiшний. - Панове полковники, дозвольте слово мовити! До вас i до всього товариства! - Ну, кажи! Чого хочеш! - дозволив Абазин. Многогрiшний збiг на ганок, скинув шапку. - Браття, доручив менi наш гетьман Юрiй Гедеон Вензик Хмельницький слово мовити... Заклика╨ вiн вас, браття, пiд сво© знамена! - Це пiд турецькi, значить? - грiзно спитав Палiй. Вiн ще не встиг заспоко©тись пiсля сутички з Порадовським. - Щоб знову орда i яничари топтали нашу землю, а нас вирубали упень? Геть звiдси, недолюдку! Геть, собако, та швидше! А то скушту╨ш мо╨© шаблi! - Геть його! Геть! - закричали козаки. - Женiть його пiд три чорти! Многогрiшний зiщулився, надiв шапку i шмигнув iз ганку. Кiнний загiн, що супроводив Порадовського i Монтковського по Укра©нi, готувався до вiд'©зду. Жовнiри сiдлали коней, приторочували до сiдел дорожнi сакви. Обидва шляхтичi сидiли в корчмi бiля вiкна i ©ли смачну гарячу ковбасу-кров'янку, запиваючи холодним, з льоху, пивом. Обидва мовчали. Маленький, круглий, мов барило, чорночубий Монтковський, як нижчий чином, не смiв перший заводити розмову, бачачи, в якому лихому настро© Порадовський, а той, височенний, рудий, все ще червонiв i душився злiстю i за неболючии, але образливий удар Палiя, i за те, що доведеться повертатися, не виконавши доручення Яблоновського. Вони вже кiнчали трапезу, коли у дверi заглянув Свирид Многогрiшний. - Перепрошую вельможних панiв, я хотiв би зайти до господи i погомонiти з панами про те, що ©х цiкавить, - облесливо промовив вiн. - А що нас цiкавить? - вирячився на нього Порадовський. - Я був на Викiтцi в той час, як той розбiйник Палiй... Ну, пан сам зна╨, що трапилося... - На що пан... - Хорунжий Свирид Многогрiшний, прошу пана. - На що пан Многогрiшний натяка╨? - грiзно спитав Порадовський. - Прошу вельможного пана не сердитись на мене. Що було, те було... А ось про те, що буде, я й хотiв би поговорити... Ну, пан комiсар сам розумi╨, що мова йтиме про того розбiйника... - Палiя? - Так. Порадовський подумав, витер долонею маснi губи. - Ну, заходь - кажи! Послуха╨мо... Многогрiшний швидко шуснув у хату, примостився бiля столу. Обидва комiсари мовчки вп'яли в нього очi. - Панове, я хотiв та╨мно доповiсти вам, а у ваших шляхетних особах - во╨водi Яблоновському про ненадiйнiсть Палiя... Пан король дав йому приповiдний лист на Фастiв i на навколишнi землi, ощасливив його сво╨ю ласкою, а вiн умислив чорну зраду супроти короля. - Що саме? Не тягни! - вигукнув Порадовський. Многогрiшний пiдсунувся ближче. Вiдчувши себе упевненiше, налив з глека пива - вихилив. Озирнувшись, чи нiхто не пiдслухову╨, прошепотiв: - Вiн хоче пiдбити iнших полковникiв на те, щоб усе Правобережжя знову при╨днати до Лiвобережжя, тобто до Москви... - Що? - аж пiдхопився Порадовський. - Ти ма╨ш певнi докази? - Я сам доказ цьому, панове! - бундючно заявив Многогрiшний. - Бо чув на власнi вуха, як Палiй патякав про це з козаками, а тi, розвiсивши вуха, мов дурнi, уважно слухали його... Порадовський радiсно потер руки. - Гм, це важлива новина! Отже, Палiй - зрадник, i його тpeба негайно заарештувати! - Без наказу пана Яблоновського? - засумнiвався Монтковський. - Я маю Факий наказ! Не особисто на Палiя, а на всiх, хто так або iнакше виступа╨ проти корони! В даному випадку ╨ докази супроти полковника Палiя... - Саме про це я й кажу, - зрадiв Многогрiшний. - Палiй - небезпечна особа. I я певен, що гетьман Яблоновський вiддасть його до суду. А я ладен посвiдчити проти нього... Тим бiльше, панове, що я давно хотiв перейти на службу до пана Яблоновського... Якщо буде нагода, замовте за мене словечко, як за вiрного слугу. - Замовимо, - погодився Порадовський. - Пан Яблоновський добре платить вiдданим людям... Але слова - це тiльки слова, пане Многогрiшний, а для того, щоб я поручився за тебе перед гетьманом i во╨водою, потрiбнi дiла! - Якi? - Я вирiшив заарештувати Палiя, а ти допоможеш менi в цьому. - На бога, пане! - вигукнув здивований Монтковський. - До Палiя прихильно ставиться сам король! - Бо не зна╨ про його справжнi намiри! - вiдрубав Порадовський. - Дiло вирiшене - Палiя треба заарештувати! Але як? - Тихо, без гвалту, - вiдповiв Многогрiшний. - Я допоможу вельможним панам... Можете цiлком покластися на мою спритнiсть! Перебувши деякий час серед гайдукiв во╨води Младена у недоступних мiжгiр'ях Старо© Планини, Арсен i Златка вирушили в путь на Укра©ну. У Бiлiй Церквi несподiвано дiзналися про арешт Палiя. I хоча був вечiр, а конi ледве трималися вiд утоми на ногах, та й самi вони - особливо Златка - потребували вiдпочинку, Арсен рiшуче сказав: - ╞демо, люба! Тут недалеко - тридцять верст... Якраз на ранок будемо дома! Златка звикла вже не перечити Арсеновi, коли йшлося про важливi дiла, i незабаром вони простували на пiвнiч. До Фастова прибули якраз на снiданок. Нiжна зелень весни прикрасила, заквiтчала розорене вiйнами i лихолiттями мiсто, мов наречену. Шумiли на фастiвськiй горi, бiля фортецi, молодi явори, сивими хмарами нависли над срiблястою Унавою гiллястi верби. Ще з шляху Арсен побачив на материному подвiр'© осiдланих коней. Серце його схвильовано забилося. Хто б це мiг бути? Коли вiдчинив ворота i допомiг Златцi злiзти з коня, почув тупiт нiг i радiснi вигуки. - Арсене! Златко! - Любi нашi! При©хали! - Слава богу! - чувся материн голос. - Нарештi! - Слава аллаху! - вторував ©й Якуб. Виявилося, що в хатi було повно людей: Арсен i Златка переходили з рук у руки. - Яцько? Хлопче, невже це ти? - не вiрив сво©м очам Арсен, дивлячись на бiлявочубого двадцятирiчного парубка в бурсацькому одязi. - Ну, як наука - не йде без дрюка? Чи вже закiнчив школу? - Закiнчив i... додому, - знiяковiв Яцько. - Тобто до тебе. Ар-сенс, бо менi, бач, бiльше нiкуди... Повиннi були з Семашком при©хати через тиждень, хотiлося на волi побродити по Ки╨ву, та почули про арешт батька Семена - i примчали... - Ну, а куди б же ти ©хав, братику мiй дорогий? Звичайно, до мене! - обняв його Арсен. - Тепер нас у матерi тро╨ - Стеха, я i ти! - Холера ясна! А про мене забув? Я ж четвертий, бо-м неньки рiдно© не маю! - I Спихальський чмокнув спочатку Златку, а потiм Арсена. Крiм домашнiх - матерi, дiдуся Онопрiя, Стехи, Романа та Якуба, який назавжди залишився в сiм'© Звенигор, Яцька та Спи-хальського, тут ще були Метелиця i Зiнька, якi в останню чергу але не менш мiцно i щиро привiтали прибулих. Звенигориха запросила всiх до столу. Пiсля снiданку Спихальський, що на диво був весь час мовчазний, узяв Арсена й Романа пiд руки. - Друзi, прибув я зi Львова не тiльки для того, щоб побачитись з вами. ╙ дiло бiльш важливе... Чи не пройтися б нам, панове на леваду i там, над Унавою, у затишку, погомонiти? Хай тут жiнки прибирають, а ми, чоловiки, трохи провiтримося... З цими словами вiн потягнув чоловiкiв з хати. У левадi, пiд вербами, стали кружка. Сонце вже висушило росу, i в повiтрi струмували медвянi пахощi перших лугових квiтiв, над якими гули джмелi та бджоли. З Унави долiтало гелгання гусей та кахкання качок, а з лiсу, що темною стiною бовванiв на гому боцi, линуло далеке, сумовите кування зозулi - ку-ку, ку-ку... Коли зозуля замовкла. Арсен сказав: - Друзi мо©, у всiх у нас зараз одна думка - про батька Семена... Про Палiя... Хто найбiльше зна╨, той хай i розповiда╨. Зда╨ться, ти. Мартине, хотiв щось повiдомити... Тож починай! - Справдi, панство, я хотiв вам сказати, що знаю, де зараз Палiй... Як бога кохам, знаю! - Ти зна╨ш, де Палiй? - вигукнув Арсен. - Звiдки? - З перших рук, як кажуть... - Розповiдай! - нетерпеливився Арсен. - I не тягни! - Бачите, панове, у Львовi, при дворi Станiслава Яблоновсько-го, служить один чоловiк, який чомусь мене уподобав i вважа╨ сво©м другом... Це комiсар пан Порадовський. Треба сказати, що й справдi, хоч я не вважаю його другом, ми з ним не один вечiр просидiли в корчмi, цмулячи там пиво або що-небудь мiцнiше... I ось вiн на якийсь час зника╨. А коли повернувся, то вiдразу ж завiтав до мене. На щастя, я не встиг сам до кiнця висушити сулiю вишнiвки i почастував його добряче. I пан Порадовський, випивши, розповiв, що вони з паном Монтковським побували в Немировi й заарештували там Палiя. Коли я це почув, то замалим не вдавився курячим стегенцем, яке саме обгризав... "Як! Полковника Семена Палiя?!" - вигукнув я. "Так", - спокiйно вiдповiв пан Порадовський. "За вiщо?" - "За те, що вiн хоче вiддатися зi сво©ми козаками пiд владу Москви!" - "Це вiн сам тобi казав?" - спитав я. "Ще б пак! Звичайно, нi... Про це менi донiс один козацький хорунжий по iменi Свирид Многогрiшний..." - "Матко боска чен-стоховська! - вигукнув я вражено. - Свирид Многогрiшний?" - "А чого пан Мартин здивований? Вiн зна╨ Многогрiшного?" - "Пита╨ш! Я його знаю як облупленого! Бо був з ним разом у турецькiй неволi... Потурнак i свиня, яко© свiт не бачив! А ти, пане, йняв йому вiри! Ти заарештував героя Вiдня, повiривши тотому гунцвоту! Що скаже гетьман i сам король?" Порадовський засмiявся i вiдповiв: "Не знаю, що скаже пан круль, а пан Яблоновський похвалив мене i звелiв кинути заарештованого, наклавши на нього кайдани, у Пiдкамiнному в пiдземелля... А пан Мартин, мабуть, зна╨, якi там каземати!" - "Що ж гетьман дума╨ робити з тим полковником? Скарати на горло?" - "Не знаю... То вже його дiло, а я сво╨ зробив..." Пiсля таких слiв у мене з голови враз вилетiв хмiль. Я випровадив Порадовського i помчав у Пiдкамiнне. Там пересвiдчився, що вiн не наплiв небилиць, а сказав правду... Що менi залишалось робити? Один я у Пiдкамiнному нiчим не мiг допомогти батьковi Семену... Тож сказав, що ©ду додому, в Круг-лик, а сам на коня - i до вас, у Фастiв! Ниньки ви все зна╨те... Всi мовчали. Нарештi Арсен перший порушив гнiтючу тишу. - Справдi, тепер ми все зна╨мо. Дяку╨мо тобi, пане Мартине, за таку важливу звiстку... Залиша╨ться подумати, що нам робити. - А що робити! - вигукнув Яцько. - Взяти фастiвський полк, напасти на Пiдкамiнне - i визволити полковника! - Чекай, хлопче! Ти занадто по сво©й молодостi гарячий. А до того ж тут ╨ старшi, i поки тебе не питають, помовчав би... В усякiм разi,так у вiйську заведено. Чи тебе в бурсi по-iншому вчили? Га? - добродушно усмiхнувся в бiлi вуса Метелиця i додав:- Давайте гуртом помiрку╨мо... Палiя будь-що треба визволити! На цьому сходяться всi. Але як? В усякому разi,не йти ж одним полком вiйною на кварцяне вiйсько, як пропону╨ наш молодий друг... Яцько почервонiв, закусивши в губах стебельце трави. - А я думаю, - промовив Роман, - що в дечому Яцько правий... Тiльки йти до Пiдкамiнного не полком, а невеликим загоном. А там, розвiдавши все як слiд, вибрати темну нiч, напасти на замок i, перебивши варту, визволити батька Семена. - Напасти можна, та чи цей загiн добереться та╨мно до Пiдкамiнного? - заперечив Спихальський. - Навiть якщо будемо йти тiльки вночi, то й тодi хтось побачить i донесе Яблоновському або його регiментарям '. I нас по дорозi, схоплять, мов курiпок... - Що ти пропону╨ш. Мартине? - спитав Арсен. - Нiчого не пропоную... Знаю одно: до Пiдкамiнного треба пiдiйти так, щоб не викликати жодно© пiдозри! - Ну що ж, це можна зробити, - сказав Арсен, подумавши. - По©де не вiйськовий загiн, а мирна купецька валка... Повеземо до Львова товар... - Коли б у нас було що везти! - буркнув Метелиця. - Самi голi, мов бубони. - Придума╨мо щось... Сiно, вовна, бочки - все згодиться, щоб наповнити нашi вози. А крiм того - сiдла. Бо вози ж доведеться кинути, а тiкати - верхи... - Гарно придумано, холера тебе не забери! Менi б твоя голова, пане-брате, був би я регiментарем! - вигукнув Спихальський i з заздрiстю подивився на Арсенову кудлату, бо давно не стригся, голову. Всi засмiялися,а Арсен сказав: - У мене ╨ ще и iнша думка... - Яка? - Просити короля... Собеський добре зна╨ Палiя, високо оцiнив його дi© пiд Вiднем. Може, менi гайнути до нього та все розказати? - А якщо вiн вiдмовить? - не погодився Роман. - I ми загубимо час... - Тодi зробимо так. Готу╨мо купецьку валку в двадцять возiв. З нею по©де за старшого Роман, а з ним - чоловiк тридцять-сорок охочих... Поки все влашту╨ться, поки ви до©дете до Пiдкамiн-ного, я встигну з'©здити до короля... Накаже випустити Палiя - обiйдемося без кровопролиття, вiдмовить - пустимо в хiд шаблi! Як ви на це? Згода? - Згода! Згода! - Тодi ходiмо до господи батька Семена... До речi, вiн уже одружився з Феодосi╨ю? - Одружився. Зразу по при©здi з вiденського походу. - От i добре. Треба заспоко©ти i розрадити панi полковникову. Там з нею та з сотниками i домовимося про все... Свирид Многогрiшний тихенько прочинив дверi до гетьманського покою, просунув у щiлину голову i, побачивши Юрася Хмельницького, що одиноко дрiмав на канапi, запитав: - Ваша ясновельможнiсть, можна? Юрась злякано кинувся - аж свiчка заблимала. - Тьху, чорт! Мiг би якось делiкатнiше... Заходь! Многогрiшний привiтався, сiв на дзиглику край столу, на якому стояла порожня карафка з-пiд вина, зiтхнув. - Чого так важко? Розповiдай! З чим повернувся з Немирова? - спитав Юрась. - Нi з чим, - буркнув Многогрiшний. - Справи кепськi... - А саме? - Всюди на Правобережжi, крiм Кам'янецького пашалика, вiдновлено владу Речi Посполито©. Польща скористалася з перемоги пiд Вiднем i прибира╨ до рук укра©нськi землi, що за Бахчисарайським договором мали бути нiчийними, а насправдi знаходилися пiд вашою булавою. - Це я знаю, - перервав його нетерпляче Юрась. - А як нашi справи? З ким говорив? Хто визна╨ мою владу? - Е-е-е, нiхто! - безнадiйно махнув рукою Многогрiшний. - Король Ян Собеський та великий коронний гетьман Станiслав Яб-лоновський роздають приповiднi листи на села i мiста, нiби то ©хня власнiсть... Про те, щоб iти на службу до вашо© ясновельможностi, нiхто й слухати не хоче! А мене, вашого посланця, полковник Семен Палiй вигнав з Немирова, мов пса, хоча сам на Немирiв не ма╨ нiякого права. Пооядку╨ там його приятель Андрiй Абазин. Ну, та я теж вiддячив йому за таку образу! Пам'ятатиме до нових вiникiв! - Прокляття! - Юрась ударив кулаком по столу. - Мало я ©х палив i розпинав! Мало вiшав! Не люди, а смiття якесь! Я скручу ©х у баранячий рiг i примушу робити те, що накажу! О боже, дай менi сили пiдвестися над недолею, влий снаги в мо╨ серце, щоб воно стало незворушно-кам'яним, нечутливим до чужого болю й страждань, i я, опираючись на дружню пiдтримку падишаха, зберу весь народ свiй у цей кулак! Вiн ще раз стукнув по столу i вiд шаленства, що переповнювало його груди, скрипнув зубами. Очi його палали, як у хворого. В куточках губ з'явилася пiна. Давалося взнаки сп'янiння. Вiн усе ще не хотiв зрозумiти, що карта його бита, що Укра©на вiдсахнулася вiд нього, мов вiд прокаженого. Чiплявся за найменшу можливiсть утриматись на поверхнi. Обманював пашу Галi-ля, великого вiзира i самого султана брехливими словами про те, що козаки ждуть не дiждуться, щоб перейти пiд його булаву. Обманював i себе примарними надiями, все ще на щось сподiвався... На що? Вiн охопив руками голову i втупився безтямним поглядом у темне вiкно, за яким була глупа нiч. Многогрiшний не наважувався порушити цю зловiсну тишу i задерев'янiло сидiв на незручному дзиглику. Хвилина спливала за хвилиною, а Юрась не мiняв пози. Здавалося, то сидiла не людина, а кам'яна статуя з блiдим, як у мерця, лицем. Навiть гул голосiв за дверима i гупання багатьох нiг не вивели його iз цього стану. I тiльки тодi, коли дверi раптом широко розчинилися i в кiмнату ввiйшов Азем-ага, а за ним - кiлька яничарiв, Юрась повернувся до них i гнiвно вигукнув: - Азем-ага, я наказав без дозволу не заходити до мене! I - осiкся: в простягнутих руках Азем-аги тьмянiло широке дерев'яне блюдо, а на ньому лежав скручений, мов змiя, довгий шовковий шнурок. Юрась здригнувся. Многогрiшний схопився з дзиглика, але, зрозумiвши, що гетьмановi надiслано вiд султана смертний вирок, закляк на мiсцi. Тим часом Азем-ага поволi наблизився до стола i повагом, урочисто поставив на нього свою страшну ношу. Позаду вишикувались мовчазнi, суворi яничари. Юрась прикипiв поглядом до шнурка. Це був кiнець. Кiнець усьому - надiям, тривогам, життю. Вiн прекрасно знав, що людина, яка одержувала вiд султана такий подарунок, жила не довше, нiж потрiбно для того, щоб умерти. I цiнував його султан невисоко - прислав свiй страшний подарунок не на срiбному, а на дерев'яному блюдi... - Hi! Hi! - Вiн затулився рукою, нiби захищаючись вiд несподiваного удару. - Не може такого бути! Це фатальна помилка! Не мiг султан вiддати такий наказ! - Султани нiколи не помиляються! - крижаним голосом промовив Азем-ага. - Пробач менi, гетьмане Iхмельнiскi, але султанський наказ треба виконувати не гаючись... Ти сам, чи тобi допомогти? - Нi-i-i! - несамовито заверещав Юрась. - Не хочу-у-у! Азем-ага зробив ледь помiтний знак рукою, i з-за його спини вийшло тро╨ яничарiв. Один схопив Юрася за руки - заломив за спину. Дво╨ iнших блискавично накинули на шию шнурок, потягли щосили. Юрась захарчав, заборсався в петлi, все ще намагаючись вирватись, але зразу ж зiв'яв, поник. Так нiхто i не зрозумiв - помер вiн вiд удавки чи вiд страху. Тiльки тодi, коли з гетьманом було покiнчено, Азем-ага звернув увагу на Многогрiшного, що стояв нi живий нi мертвий. - Ти допоможеш нам, Свирид-ага© Винесеш труп. - I повернувся до яничарiв, що стояли позаду. - Давайте лантух! Один з яничарiв швидко розгорнув великий лантух, iншi схопили труп гетьмана i головою опустили вниз. Потiм мiцно зав'язали. - Бери, Свирид-ага! - наказав Азем-ага. - Послужи востанн╨ сво╨му гетьмановi! У Многогрiшного з переляку вiдiбрало мову, а ноги нiби приросли до пiдлоги. - Ти що - оглух? - штовхнув його у спину яничар. Йому допомогли звалити мiшок на плечi, не гаючись рушили з будинку. Попереду йшов Азем-ага, позаду - яничари. Многогрiшний ледве плентався. Вiд страшно© поклажi, що каменем придавлювала його плечi, у нього макiтрилося в головi. Був певен, що востанн╨ ступа╨ по землi. На вулицi повернули праворуч, до Турецького мосту. Надворi стояла темна, хмарна нiч. Мiсто нiби вимерло - нi перехожого, нi вогника, нi собачого гавкоту. Тiльки важке сапання Многогрiшного порушувало цю могильну тишу. На мосту Азем-ага зупинився. - Сюди! Хтось пiдштовхнув Многогрiшного до кам'яних перил. Вiн спiткнувся i лантух з гуркотом упав до нiг Азем-аги. - Тихше ти, шайтанове насiння! - вилаявся ага. - Кидайте! Яничари схопили лантух i жбурнули через перила вниз, у невидимi холоднi води Смотричу. Звiдти через деякий час, бо русло рiки лежало в плибокому каньйонi, долинув глухий сплеск i зразу ж розтанув пiд кам'яним склепiнням мосту. Многогрiшний перехрестився. - Господи, упокой його душу! - Аллах упоко©ть... i прийме його в сво© райськi сади, - сказав Азем-ага. Було незрозумiле, говорить вiн серйозно чи насмiха╨ться. - Вiн вiрно слугував падишаховi i заробив собi царство небесне... А ти, Свирид-ага, забирайся звiдси! Якнайшвидше i якомога далi. Зрозумiв? Як було не розумiти! Многогрiшний мовчки вклонився i кинувся навтiки. Вiн уявив мертвого Юрася Хмельницького i подумки подякував боговi за те, що то не на його ши© зашморгнувся страшний шовковий шнурок, що то не його, скоцюрбленого в тiсному мiшку, котять по слизькому камiннi холоднi каламутнi хвилi... Секретар Талентi, схиливши в поклонi довгасту голову, покриту рiдiючим чорним чубом, вийшов з королiвського кабiнету i, не зачиняючи за собою дверей, сказав: - Його ясновельможнiсть пан круль ласкаво дозволив тобi пане Комарницький, зайти на коротку аудi╨нцiю. Арсен вступив до знайомого кабiнету. Собеський сидiв за широким столом, теж широкий, огрядний, з кучмою злегка посрiбленого сивиною волосся, i пильно дивився на нього. На жовтавих щоках пробивався легкий рум'янець. Король був явно чимось схвильований. Арсен вклонився. - Доброго здоров'я, ваша ясновельможнiсть! - А-а, пан Комарницький, чи то пак Кульчицький, чи як там тебе! Вiтаю, вiтаю героя Вiдня. Я нiколи не забуваю тих, хто хоробро бився пiд мо©ми знаменами... Сiдай, будь ласкавий. Розповiдай, з чим прибув! Арсен зробив кiлька крокiв до столу, але не сiв. - Ваша ясновельможнiсть, допущена велика несправедливiсть i я при©хав просити у вас допомоги й захисту... - Несправедливiсть!.. О ╙зус! I тут несправедливiсть! Зда╨ться вся сьогоднiшня Польща зiткана з одних несправедливостей! - вигукнув король, видно, все ще перебуваючи в полонi сво©х думок чи пiд впливом перервано© розмови з секретарем... - Про якi несправедливостi говорить ясновельможний пан король? - здивувався Арсен. - Скажiть, хто образив королiвську милiсть - i я... - Нi, нi, не те, тут одна шабля не допоможе, - замахав руками Собеський. - Магнатськi iнтриги, магнатське сво╨воленство руйнують польську державу! Ось що ранить менi серце! Кожен тягне в свiй бiк. Нiхто не дума╨ про ойчизну, а тiльки про сво© ма╨тки, про свiй гонор. Поки була явна загроза з боку Порти, шляхетство ще сяк-так держалося купи, а тепер - мов сказилося. Кожен магнат хоче стати королем, кожен голопузий шляхтич - магнатом! Всюди - розбрат, пiдкупи, тяганина по судах, збройнi на©зди, грабунки, розбiй... Нiхто не бо©ться королiвсько© влади, всяк поклада╨ться на шаблю. Анархiя - та й годi! Арсен мовчав, сторопiвши вiд такого королiвського одкровення. Помiтивши його розгубленiсть, Собеський схаменувся i вже спокiйним тоном запитав: - То що ж трапилося? Вiд кого я повинен тебе захистити? - Не мене, ваша ясновельможнiсть... Допущена несправедливiсть по вiдношенню до вiдомого вам полковника Семена Палiя, який теж не менш хоробро бився пiд знаменами вашо© ясновельможностi з турками... - Аз ним що ско©лось? - Його пiдступно схоплено в Немировi людьми пана Станiслава Яблоновського i запроторено в кам'яницю в Пiдкамiнному... - За вiщо? - Без нiяких пiдстав... Тiльки тому, що його оговорив один давнiй недруг, заявивши, нiбито полковник прихильно ставиться до гетьмана Самойловича i до Москви... Собеський вiдкинувся на спинку стiльця. - А якщо то правда? - Нема жодного доказу, ваша ясновельможнiстьi Ви самi бачили, як Палiй не шкодував життя i сил нi пiд Вiднем, нi пiд Парканами... Козацьке вiйсько, фастiвський полк i всi полки на Правобережжi обуренi свавiллям Яблоновського. Ми всi просимо вашу ясновельможнiсть захистити полковника вiд несправедливого обвинувачення i наказати гетьману Яблоновському випустити його з ув'язнення! - То пан Комарницький, чи то пак Кульчицький - козак? - здивувався Собеський. - Так, ваша ясновельможнiсть. - О-о! Тодi менi зрозумiло, чому пан так одстоюе Палiя... Ну, власне, я нiчого не маю проти полковника. Вiн, безперечно, хоробра людина, i я нiколи не забуду його звитяг пiд Вiднем. Скажи Яблоновському, що я просив розглянути це дiло доброзичливо... Тим бiльше, що я не хочу мати нiяких ускладнень з Москвою бо ми тракту╨мо зараз про вiчний мир i союз iз нею, про спiльну вiйну проти Османсько© iмперi!... Король затарабанив пальцями по столу, i Арсен зрозумiв: це був знак, що аудi╨нцiя закiнчилася. Йому стало прикро на серцi. Отже, його далека по©здка закiнчилася нiчим. Собеський не вiдмовив у допомозi, але й не допомiг. Замiсть листа гетьмановi обмежився розпливчастими словами: "Скажи Яблоновському, що я просив розглянути це дiло доброзичливо©" Та гоноровитий магнат засмi╨ться йому в обличчя i вижене геть! Нiяко© упевненостi, що вiн виконав би письмове розпорядження короля, а словесне побажання - тим бiльше... Арсен мовчки вклонився i вийшов. Минаючи розкiшнi, цяцькованi золотою фарбою дверi королiвського кабiнету, мимоволi пригадав, як вiн колись пiд Чигирином просив захисту для Романа Во©нова, коли того заарештував генерал Трауернiхт, i одержав таку ж вiдмову... Виходить, можновладцi всюди однаковi, хай ©м грець! Простiй людинi за цими позолоченими дверима правди не знайти. Мабуть, сподiвайся козаче, тiльки на власнi сили, на власну шаблю! Валка в'©хала у Пiдкамiнне i зупинилася на майданi перед замком. Сонце вже сiло за небосхил, i вiд похмурих фортечних стiн та гостроверхих веж падали на землю чорнi тiнi. - Гей, хлопи, тут ставати на нiчлiг заборонено! - гукнув од ворiт вартовий гайдук. - Насмiтите, а потiм прибирай пiсля вас! - Не кричи, пане! Ми не глухi! - вiдповiв Арсен, одягнутий у звичайний селянський одяг - бiлi полотнянi штани й сорочку та солом'яний бриль. - Ходи лишень сюди! Адже ми не з порожнiми руками при©хали на ярмарок. - I вiн поплескав долонею по крутобокому барилу. Жест був такий промовистий, що спочатку гайдук, пiдстаркуватий гуцул з Прикарпаття, заклiпав очима, а потiм облизнув язиком сухi, спраглi губи. - Невже пиво? - Та ще й яке! А до пива знайдеться й тараня з самого Днiпра. - Арсен моргнув хлопцям - Яцьковi й Семашку. - Ану нацiдiть пановi пару кухлiв! Та виберiть гарну рибину! Щоб пан зостався задоволений i дозволив нам тут переночувати... Яцько пiднiс чималий кухоль. Гайдук спочатку заперечливо покрутив головою - на вартi ж, мовляв. Потiм трохи подумав. Зважував, мабуть, пити чи не пити. Зрештою прицмокнув язиком, оглянувся - чи нiкого не видно - i тiльки тодi взяв кухля до рук. Нюхнув. На обличчi вималювався вираз подиву. - Е-е, отаке у вас пиво, братця? Побий мене грiм, якщо це не горiлка! - Вiн приклав вiнця до вусатого рота, зробив один ковток, розсмакував. Пустив задоволене очi пiд лоба, а потiм видудлив кухоль до дна. - Х-ху! А тепер, хлопче, не завадить i пивця, якщо ╨! Пиво вiн пив поволi, смакуючи i за©даючи таранею. - Ви гарнi хлопцi, як бачу... Просто чудовi© Коб не служба, то i я з вами тут переночував би! ©й-богу! Вже вечорi╨, i було б зовсiм непогано вкластися на возi, пiдмостивши сiна, та й задати хропака! Га? - пащекував вiн, хмелiючи. Арсен знову пiдморгнув Яцьковi. Той пiднiс ще один кухоль горiлки. Гайдук з удаваною хитрiстю помахав пальцем перед Яць-ковим носом, але випив. - Може б, ти гукнув сво©х товаришiв? - спитав Арсен. - А то ©м, бiдолахам, нiчого не перепаде, як ми тут почнемо кружляти! - Е-е, не варт, ©й-богу! - пробелькотiв уже добре сп'янiлий гайдук. - Нас тiльки дво╨... Я на воротях, а один, новенький, внизу, бiля каземату. Якийсь миршавий, нiкчемний... Вiн, мабуть, i горiлки не п'╨, ледащо! Бо такий набасурманений, що й на мову не зда╨ться. Сидить та все дума╨, дума╨. А що видума╨, спитай його?.. - А кого ж ви стережете? - Кажуть, якесь велике цабе... Бо добрячi на нього кайдани надiли! - А коли ж тобi, друже, замiну пришлють? Чи отак сам всю нiч i стовбичитимеш? - Яка там у бiсова батька замiна! Набридне стояти - пiду, стукну в дверi, мовляв, виходь котрий! Хтось i вийде... Вiн уже ледве тримався на ногах. Язик заплiтався, мов перевесло, а голова все схилялася на груди. Горiлка валила його з нiг. Щоб не впасти, вiн обiперся на полудрабок. - Зда╨ться, готовий? - тихо промовив Роман, пiдходячи до переднього воза. - Можна й починати! Козаки вже розпрягли коней - сiдлають... - Гаразд, - погодився Арсен. - Кладiть його, хлопцi! Вiн хотiв поспати на сiнi - хай спить! Та жупан знiмiть - Спихальський одягне! Яцько i Семашко зняли з гайдука жупан, а самого кинули на воза, прикрили попоною. Вiн щось замугикав - i вiдразу заснув. Тим часом над мiстечком опустився синiй весняний вечiр. До замку долинули дiвочi пiснi, парубоцький смiх, а десь далеко може, на другому кiнцi мiстечка, не вгаваючи, бринiли невтомнi цимбали. Коли конi були осiдланi, козаки повитягали заховану у возах зброю. - Друзi, хто залиша╨ться тут - пильнуйте! - сказав Арсен.- Як тiльки почу╨те пострiли, крики або свист - мчiть на допомогу! Зрозумiли? - Зрозумiли, - вiдповiв хтось. - Хай вам щастить! Арсен i Спихальський з групою козакiв рушили до замку. Хвiртка у воротях, як вони й сподiвалися, була вiдчинена. На подвiр'© темно й тихо. Тiльки в одному вiконцi свiтилося. Арсен пiдкрався - заглянув крiзь шибку. У великiй, з низькою стелею кiмнатi покотом спало кiлька гайдукiв. Ще дво╨ скидали одяг - ладналися спати. Тiльки бiля столу сидiв один безвусий юнак i шматком грубого сукна до блиску начищав пiстолi, цiла купа яких лежала перед ним. "Не ждуть лиха, - подумав Арсен i, намацавши на дверях засув тихенько натиснув на нього рукою. - Хай посидять. Може, обiйдеться без кровопролиття..." Залишивши кiлькох козакiв на чатах, вiн повернувся до входу в кам'яницю, де з товаришами ждав на нього Спихальський. - Сюди, - шепнув пан Мартин. - Обережно! Сходи крутi - можна й карк зламати... Вийнявши з-за пояса пiстоль, вiн перший почав спускатися вниз. За ним - Арсен, Роман, потiм - Яцько, Семашко та Метелиця. Десь у глибинi блимало свiтло. Почулося протяжне позiхання вартового. Спихальський скрадався тихо, мов кiт, трим