няжих радникiв. Не забув про Мезамiра й князь Добрит. Вiдав чи не вiдав вiн: мiж Дана╨ю та Мезамiром давно йдеться до слюбу, одначе не обмежився тим, що лишив його в числi мужiв думаючих, наставив невдовзi стольником на мiсце уславленого в родах дулiбських вiтця його - Iдарича. Та й Мезамiр не примусив князя сумнiватися в собi: пождав, доки мине рiк по смертi вiтця, та й став слюбним мужем Добритовiй Дана©. Яке веселля гуляли тодi, скiльки втiхи було в серцях усiх дулiбiв! Бо тако© лiпотно© пари свiт ще не видiв, та чи й увидить скоро. Болiло князю Добриту, що саме зятя мусить посилати до обрiв, чи не певний був за зятя, того нiкому не дано знати. Одначе, коли покликаний ним Мезамiр об'явився в наметi i випростався на весь свiй богатирський зрiст, неважко було помiтити - щось хилить його до зятя, примуцШув вiрити, а щось i сi╨ сумнiв. Шкодував, що не Iдарич сто©ть перед ним? А певно, що так. Втрата того мужа - ще свiжа в його серцi рана. Був би Iдарич, була б i певнiсть, що утруть обрам писка i обламають наставленi на антiв роги. Хто-хто а вiн умiв робити те без меча i кровi. Треба було покликати на помiч слов'ян, що сидять на Чудi-озерi, посилав Iдарича, назрiвала потреба схилити на ратну ╨днiсть завiслянських полян, бiлих хорватiв чи докласти ровуму, аби не поступатися сво©м перед хитрими i, як всякi хитрi, пiдступними ромеями, знов посилав Iдарича. I всюди вiн мiг упоратися не гiрше вiд князя, а то й лiпше, нiж князь. Чи впора╨ться син його Мезамiр, та ще в такiм непевнiм дiлi, з яким ма╨ намiр послати його до аварiв? .-Мудрiсть свою засвiдчив уже, i не раз, та надто молод лiтами, аби бути надiйним у мудростi, i надто гарячий серцем, щоб скрiзь i всюди ставити мудрiсть вище гординi серця. - Проходь, Мезамiре. Проходь i сiдай. ╙ потреба порадитися з тобою. - Слухаю князя, одначе й дивуюсь: чому лише зi мною. - Не поспiшай, настане час - довiда╨шся. Для тебе яко мужа думаючого, гадаю, не ╨ та©ною, що кпiечна мета обрiв - пiти за Дунай i стати щитом мiдiйським супроти слов'ян. - Про те всi подейкують. - Чим же пояснити, що йдуть розбо╨м, i не лише на Тивер, на уличiв також? Могли ж роме© вдатися до нас, аби пропустили ©хнiх найманцiв iз миром. Та й обри теж могли. Адже досi багатьом дозволялося ходити за Дунай безборонне, хоча б i тим же кутригурам. - Бо се обри, княже. Живуть татьбою i не можуть без татьби, тим паче зараз, коли надумали пiти вiд обводiв слов'янсько© землi. - Схоже, що так. I все ж, гадаю, ╨ потреба зустрiтися з ними й постаратись умовити, аби забули про той свiй намiр. - Умовити? - А чом би й нi? - Татей не вмовляють, княже. Татей вiдучують вiд татьби мечем i сулицею. - А ©м дали вже по мiзках. I тут, на Днiстрi, i там, в уличах. Гадаю, саме час пiти iз сольством i сказати: коли волi╨те iти за Дунай, iдiть, ми вiдкри╨мо вам путь. Пощо стинатися i лити даремно кров? Мезамiр вiдчув себе нiяково й потупив зiр. - Чи я перечу? Треба, то й пiду. Князь, сподiваюсь, тому й покликав, що саме мене хоче послати до обрiв. - Ано, саме тебе. З обрами йдуть кутригури, а ти мав уже з ними перетрактацi© i мудро порадив тодi. Князь Волот повiдав менi: це ти пiдказав кутригурам iти Тиверською землею так, аби i за Дуна╨м опинились, i в роме©в не було резонiв нарiкати на нашу причетнiсть до того переходу. Сподiваюсь, з обрами теж не сплоху╨ш. Баян, розповiдають, муж гнiвний i на резони не вельми зважа╨. Тож постарайся вiдшукати такi, аби i його переконали: усiм нам вигiдно розiйтися мирно. - Слухаю князя, - рвiйно пiдвiвся й пiдпер головою памета Мезамiр. - Коли повелиш вирушати? - Бажано завтра. А втiм, надто поспiшати теж не слiд. Пiдбери собi достойних антського сольства мужiв, надiйну охорону. - Охорона, гадаю, складатиме сотню, не менше. - Бiльше нема потреби брати. - Тодi най пiде зi мною брат Келагаст разом iз сотнею сво╨ю. - Чому само Келагаст? Вiн надто молод, Мезамiре а там всяке може статися. - Молодiсть - пе завада, князю. Коли дiйде до меча i сулицi, саме вона стане в пригодi. А, крiм того, Келагаст брат менi, хочу, аби привчався i до сольства, i до ризикованих виправ. Таким було повелiння вiтця нашого: старший ма╨ навчати молодшого, а молодший - бути помiччю для старшого. Добрит не поспiшав погоджуватись, та врештi зважився i вирiк: - Най буде по-тво╨му. Об однiм проситиму: бережiть : себе. Ви оба потрiбнi землi Дулiбськiй, а ти, Мезамiре, ще й Дана©. I проводжав слiв сво©х у тривожну путь - потерпав за них, i провiв - не переставав потерпати. Чи впораються?. Повиннiсть он яка, а вони такi молодi i такi дерзновеннi оба. Зате Мезамiр з Келагастом не вельми журились тим, що правляться до самих аварiв.- Вчись, Келагасте, - казав Мезамiр братовi, як обводити бевзiв довкола пальця. Зараз переправимося i я видам ©м себе за вiзантiйського сенатора. - Як то? - А так. Рiччю вiзантiйською володiю. Скажу, через Антiю правлюсь, тому й челядь та охорону маю антську. - Там, у наметi Баяна, все одно змушений будеш сказати, хто ти насправдi. - Там - iнша рiч. Важливо, аби тут не нако©ли лиха. Злi ╨ пiсля невдач, а вiд злих всього можна ждати. На iмператора ж он як уповають нинi. Якже, кличе на свою землю, обiця╨ золотi гори. Побачиш, яко вiвцi вмовкнуть, довiдавшись, що перед ними сол вiд самого iмператора. i яко тi ж вiвцi пропускатимуть нас всюди. Келагаст не йняв тому вiри, а переконавшись опiсля, що так i ╨, i кутигури, i обри, зачувши ромейську рiч, нiде й пальцем не зачепили ©хн╨ сольство, неабияк позаздрив братовi: та вiн трима╨ться яко справжнiй сол i муж. Коли .i де встиг навчитися такому? А все ж щасливi митi не довго слалися антському сольству пiд ноги. Каган, на вiдмiну вiд усiх сородичiв сво©х, затявся й не почина╨ перетрактацiй. Мезамiр i так, i сяк iз тими, що заступали до нього путь, - дарма. "Каган дума╨, - казали. - Настане час - покличе". Що лишалося робити? Пождуть, коли так. Не буде ж Баян думати цiлу седмицю. Миио день, другий - покличе. Та ба, на третю добу пiшло вже, а обри вдають, що не помiчають антських слiв, не вiдають, що тут-таки, в стiйбищi, розбито ©хнiй намет, випасаються комонi поза стiйбищем. "Що за оказiя! - обурю╨ться Мезамiр. - Догадуються, про що йтиме рiч, i не можуть визначитись, що скажуть антським слам, чи ждуть того дня, коли аварськi во© перейдуть через Днiстер i потреба в розмовi вiдпаде сама по собi? А може, у них, як i в просвiщенпих роме©в, путь до кагана лежить через донатi©? А чом би й нi? Хто живе з татьби, той не побрезгу╨ й подачками". Надумався i став топтати стезю до обрiв, що стояли ближче до каганового намету. З одним заговорив - покосився люто й пiшов мовчазний, з другим - те саме. Уже й надiю було втратив, аж гульк - iде такий собi, не вельми показний iз себе, iде й кида╨ в його бiк позирки та хова╨ ©х мерщiй, гейби каже тим: ходи щось скажу. Мезамiр не був би Мезамiром, коли б не скористався тим, що йшло йому до рук. Дiждався, коли обрин iшов не сам, i спинив напiвдорозi. - Достойний, - сказав. - Чи не повiда╨ш, де можна взяти води? - Там, - показав на рiку. - Там - нi, - бридливо скривився Мезамiр. - В рiчцi бродять комонi. Почайна або криниця ╨ десь? Тлумачив та й тлумачив, доки вбив-таки обрину в голову, чого хоче. - ╙, е й почайна. - Пiди та принеси з не© води, - швидше повелiв, апiж попрохав Мезамiр i, не роздумуючи, поклав обрину на долоню золотий ромейський солiд. Той вибалушив з дива очi, та одразу ж оговтався й кивнув, погоджуючись, головою. Коли принiс двома цебрами воду та зайшов до намету антського сольства, Мезамiровi нiхто не заважав уже поговорити з обрином. - Чим заклопотаний каган? - почав iз найголовнiшого. - Чому не прийма╨ нас? Чи не чув, коли прийме? Обрин помонявся i вирiк: - Тобi лiпше не йти зараз до нього. - Не йти? А се ж чому? Вiдповiддю на те був позирк повитих сум'яттям очей i мовчання. Ще позирк, i що мовчання. Мезамiр полiз до кишенi, добув там пару солiд i виважив ©х на долонi. - Бери i будь содругом менi, скажи: чому? - Кагану надiйшли недобрi вiстi з уличiв. Утнгури розбитi наголову. Нашi турми теж змушенi були рятуватися втечею. От воно як. То се ж добре! Се i ╨ той час, коли треба йти до кагана з сво╨ю речннцею: "Пощо сваришся з антами? Чи не вiда╨ш, хто такi анти?" Тепер Мезамiр не те що днiв, митт╨востей старався не згайнувати, i що уважнiше приглядався до обрiв, то певнiший був: вони у великiй злобi на антiв, одначе й не в меншому сум'яттi: як бути з антами? Одного не вiдав та й не мiг довiдатися: що вдi╨ пiсля всього каган? Змириться й захоче послухати нарочитого мужа вiд супостатiв сво©х чи сидiтиме й дошукуватиметься, лютуючи, як жорстокiше покарати ©х? "Наше не горить, - ста╨ ча думцi й заспокою╨ себе зрештою Мезамiр, - тепер ми можемо й пождати. Горить Баянове, отож Баян най i дошуку╨ться, як бути йому з антами i ©хнiми слами". Вiн таки дошукувався. Недарма поспiшали до Баянового намету терхани - йшла рада. - Великий во©не! - казали однi. - Чи тобi личить вагатися? Вели нам зiбрати во╨дино турми й кинути ©х на супостатiв сво©х - вiд антiв, ба навiть вiд Антi© слiду не залишиться. - Облиш уличiв, - радили iншi, - з ними поквита╨мось тодi, як сядемо в ромейських землях, кинь усiх i все на Днiстер, сам побачиш: не лише тиверцi стенуться й покажуть спини, рiка вийде з берегiв вiд нашо© сили. - Ба нi! - перечили ще iншi, - Ми не можемо пiти з обводiв Улицько© землi, не помстившись уличам. Вели, кагане, кинути комоннi турми в ©хню землю, а вже потiм, коли погромимо уличiв та примножимо силу свою, ударимо з полуночi на тиверцiв i дулiбiв. - Iстинно! Веди, кагане, спершу на уличiв. Почуй наш голос, Ясноликий, i дай утiху серцю! Помсти жада╨мо! Кровi i помсти! Та каган усе ще не ставав на чийсь бiк. Хмурився, яко грозова нiч, i вiдмовчувався. "Вони жадають помсти, - казали його чорнi, налитi люттю очi. - А хто показав уличам та ©хнiм соузникам - росичам, втiкичам - спини? Через кого мушу ховатися свiту й думати-гадати, де взяти во©в-витязiв, якi усолодили б серце звитягою?.. Турми ©м дай, волю ©м дай! А цурки на ши© не хочете? Я спершу передушу тих, хто поганьбив славу родiв наших , а вже потiм думатиму, з ким i як помщатимуся антам". Пiдвiвся рвiйно, став над усiма, високий i дужий в сво© тридцять лiт, й сказав усiм: - Це не рада. Це крик ураженого сумлiння. А менi мудра рада потрiбна! Там, - показав одесную, мотнувши довгими, заплетеними в стрiчки косами, - сидить i жде бесiди з нами нарочитий муж Антi©. Що я скажу йому, вислухавши таких радникiв? Що вони з ляку не вiдають, у якi дверi ломитися? Що аварам нiчого iншого не лиша╨ться пiсля ганебно© втечi з уличiв, як послухатись розумно© ради сього анта, коли сво╨© не ма╨мо? Вiн був велетом серед них. А ще недаремно носив наймення Ясноликий: мав справдi ясний i до лиха звабний вид, як i суворий та камiнно твердий у гнiвi, тим паче такiм, як зараз. Здавалось, пiднеси iскру - i вибухне, обрушить бу╨сть свою на всiх, хто в тут. Раднi iз шкiри пнулися, дошукуючись рятiвно© мислiпоради, а вона, нiби на зло ©м, не являла та й не являла себе. Тож i сталося неминуче: Баян постояв, очiкуючи, i так само рвiйно, яi; i звiвся, обернувсь i пiшов до сумiжного з тим, де вiдбувалася рада, намету. - Кагане, - зважився наймолодший з радних i зупинив свого привiдцю на пiвдорозi. - Чи не лiпше було б, коли б ми спершу вислухали нарочитого вiд антiв, а потiм уже думали, як нам бути з антами? Раднi занiмiли, по них видно було: ждуть грому. Зважився спинити Баяна обласканий ним нещодавно за розум i одвагу терхан Апсих. Те, може, й виправду╨ його смiливiсть, i все ж чи так уже виправду╨? Молод-бо ╨, аби вчити кагана, всього лиш дев'ятнадцяте лiто лiту╨. А проте грiм не пролунав над ©хнiми головами. Чи то каган пошкодував неопереного ще тархана, чи так аж надто поважав його, постояв, виважуючи младомладого одчайдуха важким позирком, i мовчки зник за завiсою. Терхапи, беги, всi, хто входив до радних i складав великоханську раду, попiмували, приголомшенi тим, що сталося, i вже потiм загомонiли, дорiкаючи один одному та звинувачуючи один одного. - Ви безтямки! - кричали старшi, тi, що наполягали йти на Днiстер i громити антiв за Днiстром. - Мста заслiпила вам, молокососам, не лише баньки, а й мiзки. Чом порива╨тесь до уличiв i сните мстою над уличами, коли у нас ╨ вища i достойнiша уваги мудро мислячих людей мета - пiти :iа Дунай i сiсти за Дунасм? - Отож i ба, - огризалися молодшi, переважно терхани. - Вам золото засiло в мiзки й не да╨ думати ширше та вольготнiше. А хто заступиться й обсто╨ пашу честь? Нас поганьблено в уличах, тямите це чи нi? - Тихо! - пiдвiвся старший серед радних - хакантбег. - Не сваритися, думати слiд, коли не спромоглися подумати, йдучи на великоханську раду. Терханами i радниками iмену╨те себе, а втямити неспроможнi, що сперечатись i доходити iстини слiд було ранiш, до того, як стати перед очi привiдцi ратi нашо© - великого Баяна. Найбiльшу слушнiсть серед усiх вас, гадаю, ма╨ терхан Апсих. Треба йти комусь iз нас до кагана й переконати його: рiшенець наш - як бути з антами - може визрiти лише пiсля того, як вислуха╨мо та зважимо на терезах мудростi речницю сла антського. I знову примовкли раднi. По них видно: iти й стати перед очi розгнiваного кагана, та ще з такою, що може не сподобатись йому, речницею нiкому не хочеться, а iншо© ради нема╨ й бути, мабуть, не може. - Йди ти, Ателю, - умовляють хакан-бега. - Тебе каган найбiльш з усiх нас поважа╨, вислуха╨ i зважить. А те, що повiда╨ш йому, скажи: се мислi i намiри всiх. - Одному негоже йти, - обурився хакан-бег. - Хай iде зi мною радник вiд кутригурiв кметь Котрагiг, терхан Апсих, ну i кiлька старiйшин. Раднi зiтхнули полегшено, ба навiть оживилися й загомонiли: хвала Небу, зда╨ться, знайшли рятiвний рiшенець. XXIII Вибранi з радних не одразу зважилися стати перед очi великого кагана. Самi приглядалися та й через тих, що прислуговували Баяну, старалися вивiдати одмiни в його намiрах, бажаннях, i вже тодi, як вивiдали ©х та впевнилися: це i ╨ вона, нагода стати перед каганом i сказати йому: ми знайшли ©©, мудру i ╨дно можливу раду, - таки зважилися й прохилили завiсу в його наметi. Каган вислухав хакан-бега, одначе не зрадiв тому, що почув iз його уст. Бо таки справдi не було чому радiти - йому всього-на-всього повiдали те, що чув уже з уст безвусого терхана. За iнших обставин певно, вибухнув би . гнiвом: як смiють приходити з тим, що й без них зна╨ вже? Та зараз позирк його це виказував бу╨стi. Застиг на терхановi Апсиху, високому й статному, геть младомладому, одначе видом сво©м, яi; i зрiлiстю та одсагою, що посвiчукпли на виду, нагадував iстинного мужа, - такого, яким Баян бачить себе, яких волiв би мати та й мати при собi. - Чим ти поясню╨ш свою мисль, - запитав стишено, - спершу вислухати антiв, а потiм уже зважувати, як бути з антами? - Знати намiри супостата нiколи не вадить, Ясноликий, а такого, як анти, i поготiв. Сто©мо перед великою сiчею з ними, мусимо бути i тверезими, i обачними, i хитрими, яко змi©. Каган усе ще не зводив iз нього пильного, одначе й прихильного погляду. Ждали, певнi були, ось-ось надума╨ться i скаже: "Хай буде так". А дiждалися зовсiм iншого. Тi╨© само© митi, як позирк Баянiв був особливо прихильний до Апсиха, а уста мали вже розтулитися й виректи сподiване, раптово вiдлетiла запона i до намету бурею влетiв молодший Баянiв брат Калегул. - Повелителю! - вирiк надривно. - Не вiр словi вiд антiв. Убий його! Це той, що надоумив князя Добрита поглумитися з нас, а затим узяв iз Данаею слюб. Благаю тебе: не вiр йому, то пiдступний змiй!.. - Прiч! - каган нахмурився й обiрвав Калегула на словi. - Як смiв заходити, коли я раджусь iз хакан-бегом i його терханами? - Кажу ж, - задихався Калегул, - це той самий... Убий його чи мепi дозволь утiшити себе мстою-вiдрадою. - Прiч! - Баян обернувся до килима, що висiв у нього за спиною й, зiрвавши серед шабель та кинджалiв свiжо виплетеного з сирицi нагая, оперiщив брата вздовж спини. Калегул заскiмлив вiд болю, а може, й вiд злостi та досади, проте не став чекати гiршого: звився змi╨ю й вiдкотився до запони, затим i зник за запоною. На якийсь час у наметi зависла нiмотна тиша. Радники пе насмiлювалися радити щось, каган боровся i не мiг побороти в собi зроджений братовим вторгненням рнiв. - Хто з вас зна╨ цього Мезамiра? - почули нарештi його голос. - Чи справдi такий ╨, як його видав нам Калегул? - Я знаю, - обiзвався кметь Котрагiг. - Був iз сольством хана Завергана у Тиверi, бачив там i чув Мезамiра. Брат твiй, мудрий володарю, ма╨ великий гнiв на нього, проте i в гнiвi не применшу╨ мудростi того мужа. Тож iян кажу: будь обачний iз ним. Баяна чи то застереженням пiдстьобнули, чи не мав на кого вилити гнiв свiй, як i бу╨сть свою, одразу ж доволi рiшуче повелiв: - Кличте антського сла. I всiх радних також. Мезамiр, як i належить словi iншо© землi, правився на перетрактацi© з каганом не сам. Поруч iшов молодший брат, його Келагаст, позаду - ще три мужi в нових строях, при всiй, що ╨ в антських комонникiв, бронi. Чинностi в ©хнiй ходi, може, й не було, тим паче особливо©, проте завважали: тi обри, що стояли при ханськiм наметi, затримали на них подивованi позирки очей сво©х i нiмують дивуючись. Чи не зрiст бентежить? Пробi, не вперше ж бачать таких, хоча, коли казати правду, Мезамiр i се мав на оцi, випрошуючи в князя братову сотню: дружинники в нiй дужi i високi на зрiст, чи не навмисне пiдiбранi так. Коли перед слами пiдняли завiсу i тим сказали: заходьте до намету, анти змушенi були пригнутися, аби ввiйти, а ввiйшли та випросталися, не могли не завважити: приголомшили сво╨ю з'явою не лише терханiв, бегiв, а й самого кагана. Як сидiв на чiльнiм мiсцi застиглий, насторожено очiкуючий, так i лишався сидiти. Анi запросин не почули вiд нього, анi слова-привiту. - Нарочитi мужi князя дулiбського Добрита, всiх iнших антських земель - Тиверi, Уличi, Надросся, Ки©вських Полян, - не без умислу нагадував про свою силу Мезамiр, - низько кланяються тобi, привiдцi славного в свiтах племенi аварiв, i зичать здоров'я на многi© i многi© лiта. Мезамiр доземно вклонився Баяновi i знову випростався та прибрав належно© словi чинностi. - Най вибача╨ привiдця i все плем'я аварiв за турботи i прикрощi, яких завда╨мо сво╨ю з'явою, одначе й не з'явитися в сi тривожнi для люду нашого днi не могли. Князi землi Трояново© опечаленi розбратом, що стався мiж нами та аварами, i паче всього - намiрами ратi тво╨©, достойний привiдцю: iти в нашу землю з мечем i сулицею. Тож i прислали мене, свого нарочитого мужа, аби запевнив тебе, мудрий i славний кагане: в антiв нема╨ до тебе й твого племенi анi найменшого зла, як нема╨ й лихого намiру. Вони сумирно сидять в обводах землi сво╨© й во; дiють бути з аварами i всiма, хто сто©ть на ©хньому боцi, у мирi та злагодi. Коли те, що сталося, ╨ непорозумiнням, князi i люд антський ладнi сприйняти його як таке й укласти з тобою ряд як з усяким добрим сусiдою. Мислив собi: сказав усе, принаймнi для початку, настав час почути, що скаже каган. Тож змовк i жде, зирячи на повелителя аварiв зiгрiтими доброю сподiванкою очима. - В аварiв, - почув нарештi Баянiв голос- а надто в ©хнiх сусiдiв i соузникiв, ╨ причина для розбрату з антами. Вашi татi не ╨диножди вторгалися в обсадженi нами землi, вбивали й полонили люд наш, забирали з собою табуни комоней, отари овець, череди корiв. Скажи князям сво©м, терпiння урвалося, настав розбрат, буде мста i сiча. - Достойний! - не брав його гнiву до серця Мезамiр. - А ти можеш показати нам тих татей? Зумисне чи по молодостi й простотi сво©й дивився на кагана допитливими, ба навiть веселими очима й ждав на його вiдповiдь. I та веселiсть не сподобалася Баяновi. Смуглий вид його побагровiв, очi налились кров'ю, ось-ось, вибухне гнiвом i нако©ть бiди. - Якщо се так, - Мезамiр поспiшив умилостивити привiдцю аварiв, - якщо хтось iз антiв справдi дозволив собi татьбу, най каган покаже нам спiйманих, i ми покара╨мо ©х судом люду свого, а завданi аварам чи ©хнiм соузникам збитки покри╨мо добром чи золотом. То був резон, в усякiм разi, в тому, що казав i як казав сол Антi©, чулось бажання примиритися, знайти ту пiдвалину, на яку мiг би опертися здоровий глузд i вiдшукати iстину. Та Баяновi саме резони й не подобалися в бесiдi з Мезамiром, саме iстина припирала до муру й викрешувала у серцi гнiв. Бачив, на власнiй шкурi переконувався: муж сей справдi належить до тих, з ким важко змагатися словесами. А повергнути його слiд. Неодмiнно! - Пiзно розкаюватися й силитись розплачуватись золотом. Кров'ю розплатитесь тепер! - Меч обоюдно острий, кагане. Одним кiнцем вiн ходитиме по наших шиях, другим - по ваших. А навiщо се? Чи каган не вiда╨: анти нiкому не корилися i не скоряться. Баян ще примiтнiше налився кров'ю. - Ти прийшов погрожувати менi? - Ба нi. - Мезамiр справдi не грозився, одначе вид його й не казав, що стенувся перед гнiвом асiйця. - Прийшов урезонити. Соузник наш, iмператор Вiзантi© Юстинiан Перший, увiдомив нас, що кличе тебе прийти й сiсти в його землях. То пощо йдеш так? Чи анти не могли б пропустити тебе за Дунай з миром? Нам доведеться бути сусiдами, кагане. Невже отак i сусiдитимемо, як нинi? I знов у Баянових мислях не вiдшукалося достойного резону, аби спростувати сказане. А де нема╨ резону, там зроджу╨ться свiдок безсилля - злiсть. - Ти брешеш, собако! Iмператор, що кличе мене прийти й стати супроти вас, антiв, повiдав тим же антам, кого i нащо кличе? Я питаю, повiдав?! Мезамiр мовчав. Чи то збирався з мислями, чи не хотiв дражнити й без того роздратованого повелителя аварiв, i те мовчання стало для нього фатальним. Баян дав волю гнiву своему i, обернувшись рiзко, зияв iз килима кинджал, в якусь незбагненну мить ухопив його за вiстря й кинув що було сили в нарочитого мужа землi Трояново©. Нiхто не сподiвався такого, тому не спромiгся анi заступити Мезамiра, анi вiдвести якось пущену в нього бронь. А каган, видимо, умiв кидати: кинджал перевернувся на лету i ввiйшов Мезамiровi лезом у груди, пiд саме серце. Келагаст перший опам'ятався й кинувся до брата, вихопив i вiдкинув геть кинджал. Кров цiвкою ударила з рани, багряними колами стала розпливатися по бiлоснiжному вбраннi поверженого. - Мезамiре... Брате. Що тобi? З ляку чи болю сердечного Калегаст не вiдав, як бути, Що вдiяти. ╙дине, па що спромiгся, затиснув рану, питав- допитувався в брата та припадав до його лику, силився .заглянути у вiчi, почути слово-втiху, слово -запевнення, вiн, Мезамир, полежить мить-другу i пiдведеться, стане на, младомладий i дужнi, покаже ще силу. Та дарма, мовчав Мезамiр. Випростався на весь намет, стiкав кров'ю, холонув тiлом. I блiднув холонучи. А з Мезамiром блiднув i Келагаст. Як те все сталося? Як могло статися?! Вiн же був поруч, брат узяв його з собою яко надiйний захист. Чому явив себе бевзем i не завважив, до чого йдеться? Як сталося, що не заступив собою, не захистив iншим робом?! О боги... Пiдвiв нарештi голову, розглянувся. Кагана не було вже в наметi. Радники його сидiли похнюпленi, не вiдали, куди подiти очi. - Дорого ви заплатите менi за брата, - сказав пiдводячись. - Чули?! Так дорого, як нiкому з вас i не снилося! Стояв над усiма, високий i грiзний, i вже тодi, як lie дiждався вiдповiдi, повелiв мужам сво©м: - Розстилаймо корзно й берiмо Мезамiра з собою. Най бачать во© дулiбськi, тиверськi, чим платять за нашу довiру обри. Най бачать i знають, чим ми ма╨мо платити ©м! Ано, най бачать i знають! Не доглядався, розумiють чи не розумiють його терхани Баяновi. Одне знав: започаткувався великий, пе на життя - на смерть розбрат iз обрами, ма╨ поспiшити до сво©х, i якомога швидше. XXIV Князь Добрит стояв на високiй вежi при Днiстрi й пильно вглядався у далеч. Часом на полудень, де он скiльки дiб уже трива╨ з обрами сiча, часом за Днiстер, де можуть об'явитися обри, а бiльше в ту сторону свiту, звiдки ма╨ прибути довгождана помiч. Давно неслав гiнцiв до князiв Зборка й Острозора з повелiнням не вiдсиджуватися бiльше на обводах улицько© землi з такою, як у них, силою, слати добру половину ©©, i то негайно, в помiч дулiбам та тиверцям. Обри облишили думати про Улич, всi сво© турми кинули в пониззя Днiстра й пруть туди так дужо, що стримати ©х без улицi.ко© та поля©iсько© ратi й помишляти годi. Лиша╨ться дбати про iнше: аби навала з чужкраю не перекинулася в полуночi вервi землi тиверсько© - на Черн i Дикушу. Хто мiг передбачити, що обри - така чисельна i така невiдаюча страху сила. ╞х знiмають iз сiдел стрiлами, кладуть у покоси мечами, а вони не зважають на те, пруть дужо й навальне, стинаються мовчки i люто, гейби знетямлеiii чи заслiпленi. Коли пускали про них поголос, лякали навалою, гадав собi: дарма, сграх завжди мав великi очi. Тепер пересвiдчився: лякали i лякались не без пiдстав. Анти теж не дрiбнотiлi i бу╨стю сво╨ю в усiх землях знанi. А обрiв не страхають, бач, обри самi зугарнi настрахати антiв як могутнiстю тiла, так i непохитнiстю серця. Що буде i як буде? Чи висто©ть князь Волот, пiд оруду якого вiддав двi третини й сво©х тисяч? Тiльки б вистояв. Чу╨те, боги, тiльки б вистояв! Вiн, князь Добрит, не годен уже очолити меча й стати привiдцею в сiчi. Далекий перехiд, посiяна навалою тривога, а надто втрата Мезамiра, мужа доньки його i мужа мислi, геть пiдкосили в ньому силу, збороли до решти й дух. ╙дине, чим може пособити тиверському князевi, - воями, що привiв iз собою. Визначив для них привiдцiв i розiслав по всiх усюдах: сво©х - на боролище, пiд Болотову руку, древлян - стерегти береги Днiстра на пiдступах до Черна, чатувати на путях, що ведуть iз пониззя в глибиннi вервi Тиверсько© землi, ще iнших трима╨ при собi на той випадок, коли антам будуть непереливки, а князi Зборко й Острозор не встигнуть прийти i стати ©м на помiч. Вага сiчi i клопiт про звитягу в сiчi лягли на рамена князя Волота. Се теж тривога, i неабияка. Добре, що вiн ╨ там, у переднiх лавах. А як буде, коли не стане? Апо, що тодi буде? Князю Болоту справдi сутужно було. Та вiн не падав духом i не думав про смерть. Тим, хто сто©ть ближче до не©, завжди вида╨ться, що вона недоступно далека. Тож iншим клопотався i дбав про iнше. Знав: ось-ось ма╨ надiйти помiч з-за Днiстра, одначе не уповав на не©, тим паче аж надто. Прийде - тодi й уповатиме. А поки що покладався на тисячi, що ╨ пiд рукою. Та на зугарнiсть мислi, здатно© стати вище тисяч - як власних, так i тих, що в супостата. Обри нуртують он, не iнакше як лаштуються до сiчi. Ма╨ зустрiти ©х незгiрше, пiж досi. А зустрiч небажана. Вiд тi╨© сiчi, що вляглася не так давно, не встигли прийти до тями. ╙дине, па що спромоглися, пiдiбрали й передали на руки люду в найближчих весях увiчених. Слiд би подбати ще й про живих - об'╨днати в новi, бiльш-менш добiрнi сотнi, дати сотням привiдцiв, а всiм - час на перепочинок. Най би вляглися пережитi страхи, прийшла до рук сила. Як i певнiсть, мiж iншим. Лiтньо© ночi для того не доста. Слiд щось вдiяти, аби вiддалити сiчу на бiльше, нiж нiч. А що? Еге, що? Воям байдуже до всього. Хто пора╨ огира, хто лашту╨ собi мiсце для перепочинку, а хто й спочивас вже. Лише князевi не до спу-упокори. Сидить над неширокою, скаламученою переходом через не© i борсанням у нiй тисяч i тисяч комонсй рiкою, iготра вiддiля╨ його табiр вiд супротивного та вiд боролища, що лежить мiж таборами, й дошуку╨ться, що вдiяти, аби грядущий день не став для нього i його во©в фатальним. Послати звiдунiв, аби проникли мiж обрiв та вивiдали, про що дбають обри, якi виношують намiри? А чи те дасть щось? Он скiлькох слав - i все дарма, яко в бездну кануть. I за помiччю до Добрита вдаватися не випада╨. Не такий безсилий ╨, хоч i втратив немало. Он скiльки ©х, во©в тиверських, дулiбських, i ошуюю, i одесную, i за плечима. Ще буде кому вийти й постояти за землю Троянову. Потрiбен лиш час, аби отямилися пiсля кривавицi та возбуяли духом i певнiстю. I сидить, прихилившись до дерева, дума╨ про те, i виходить над самий берег та пригляда╨ться до повитого вже сутiнню боролища за рiкою, теж дума╨ та дошуку╨ться бажаного. Аж поки не заiскрилось воно спасенною iскрою в його думах: поле бранi усiяне трупом як антiв, так i обрiв; чому б не вийти завтра i не сказати обрам: лишаймось воями, та будьмо й людьми; перш нiж продовжити брань мiж живими, вiддаймо шану полеглим. Чи обри такi вже байдужi до потятих? Чи в них нема╨ повинностi одного перед одним, як i перед поконом предкiв: вiддай належне побратимовi, хтось, десь, колись вiддасть його й тобi? В усiх племен се не тiльки покон - перша заповiдь, не може бути, аби вона обходила обрiв. Бачать-бо i знають: коли не приберуть iз боролища побратимiв, ©м клюватимуть завтра очi дзьобатi птахи, ©х ©стиме дикий звiр, топтатимуть, коли почнеться нова сiча, комонi. А трупу он скiльки. Де схрестять мечi завтра, пiслязавтра, коли залишать потятих там, де впали? Комоням ногою не буде куди ступити. - Отроче! - зично кличе найближчого з сторожi й просту╨ до свого намету. - Тисяцьких до мене, i то негайно. ╞х немало при ньому. Стоять окремим табором очоленi Старком дулiби, а серед дулiбiв не лише Старк тисяцький, вiдособленi вiд привiдцi сiчi з обрами й тi з тиверських тисяч, що ©х взяли пiд свою руку во╨води Власт та Чужкрай. Л все ж не забарилися об'явитися й стати перед князем. Одразу i за всiма примiтив: сподiваються найгiршого. Тож перше, що вчипив, - постарався заспоко©ти соратникiн гiю©х, тю стан :iколiкати i з усiм iппiплi. - Хто пiд до обрiв яко нарочитип? - литав i кинув допитливий позирк на всiх i на кожного зокрема. Тисяцькi теж переглянулися. - А треба йти нам? Завжди упошльпошiй i неповороткий Чужкрай за сим разом виказав неабияку спритнiсть: був перший, хто зважився запитати i тим уже заперечити князевi. - Домовлятимемося ж не з конюхами - з терханами, тож ма╨мо послати такого, котрий мiг би вести рiч на рiвних. - А чи не забагато честi для обрiв, най вони будуть навiть i терхапи? - знову Чужкрай. - Як на мене, доста буде й сотенного. У мо©й тисячi, до речi, ╨ такий, що на словесах за всiх нас упора╨ться. Волот не схильний був погоджуватися, одначе й перечити не поспiшав. - Чужкрай правду рече, - скористалися князевою мовчанкою iншi тисяцькi. - Хiба смерть Мезамiра не повелiва╨ нам: будьте обачнi, а паче всього з обрами. Нелегко князевi визнавати себе таким, що не годен тверезо мислити. А що вдi╨? Таки поспiшив, таки не розмислив як слiд. - Най буде по-вашому. Кличте того велеречивого. Втовкмачував та й втовкмачував сотенному, як ма╨ поводитись, ставши перед аварами, що казати, аби домогтися вiд них згоди на тимчасове замирення. - Багато не теревень iз ними. Скажи одне: негоже живим являти зневагу до потятих. Честь во©в i витязiв зобов'язу╨ вiддати ©х вогню чи поховати з належною шаною i тим воздати хвалу ©хньому подвигу, а собi пiдготувати поле для грядущо© сiчi. Що б не казали тобi, наполягай на цьому, бий по гординi ©хнiй саме цим. I хотiв, i боявся вiрити, що перемир'я з обрами можливе. Нуртували-бо, з усього видпо, лаштувалися до сiчi. А тих, хто налаштувався на сiчу, важко спинити. I все ж попробу╨. Зверта╨ться ж до них не з чим-небудь, iз здравим умислом, i зверта╨ться не до скаженого Баяна, - до терханiв. Невже серед них не знайдеться такого, котрому честь мужа була б дорожча за нiкчемну примху. Обри не одразу зголосилися вислухати нарочитого вiд антiв. Довго довелося стовбичити йому укупi з супроводом неподалiк вiд табору асiйських зайд. Нарештi покликали. I тримали там, на перотрактацiях, недовго. Коли ж нарочитий вийшов i рушив у зворотну путь, коли зблип нарештi :i кiлисм тi осмiхнувся сво©ю бiлозубою усмiшкою, гупiгiу по лiшлоси: пит. Волот, вирвав у чорнобожо© служницi - морашi для себе, во©в сво©х, ба для всi╨© землi ©рояново© жаданi три доби i тим домiгся, чого хотiв. Ано, тим i домiгся! Бо багато води стечи за дароване долею перемир'я. Буде час i розмислити, i перепочити, i зiбратися з силою та розставити, як пiдказують розмисли, ту ратну силу, що ╨ i що може прибути за сi три доби в помiч вiд схiдних антiв. Гiнцi те й робили, що каламутили рiку та ви©здили на пагорб за рiкою, де став па вороному, як нiч, огирi князь Волот i доглядався до сiчi, що лютувала та колобродила, лютуючи, i ошуюю, i одесную, i прямо перед ним. Уже й не дослухався, з чим вдаються до нього. Без благань-домагань, без знеможеного нелюдською втомою крику знав: усi одного просять - помочi, i то неодмiнно©, i то негайно. А де вiн вiзьме ©©, коли усе, що мав, послав або Властовi, або Старковi, або Чужкраю. - Княже! Несила стояти вже. Дозволь одiйти з рештою за рiку! - Не дозволю! - рiзко оберта╨ться на голос-волання й пришпилю╨ сво©м крицевим позирком того, що волав, до сiдла. Скажи Чужкраю, про те i думати не смiйте. Хто вiдiйде за рiку, той поведе обрiв до Черна i далi. - Обмаль нас, а обри кидають та й кидають свiжi сили. - То й що? Стинатись треба, а не поглядати за рiку. Все, з тим i скачи до свого привiдцi. Iнший i зовсiм урива╨ терпець. - Княже! Де ж обiцяна помiч? Старк сказав: "Коли не буде ©©, не висто©мо. Обрiв удвiчi бiльше, нiж нас". - Скажи Старковi: вони па чужiй землi, а ми на сво©й. У пас кожен ма╨ стояти за двох. Оступатися дозволяю лиш тому, хто чу╨ вже себе мертвим. Гiпець кривиться, гейби вiд недостиглих кислиць, i знову до князя: - Що ж сказати тисяцькому про помiч? - Скажи, коли буде, баритись пе етапу, одразу пришлю. А поки що уповайте па власну силу. А ще па то, що за вами стоять i ждуть пореято© в супостата змоги жони i дiти. Берiть на карб i черпайте звiдтам усе, чого не доста╨ вам, аби вистояти. Князь круто одверта╨ться вiд гiпця й сердито спльову╨ солоний присмак поту, що потрапля╨ на уста. Гiрко чути, а усвiдомлювати й поготiв. Чужкрай i Старк просять помочi. Чого ж- тодi сiюдiнатпсн пiд усiх iшпiгх? Иатопi лiтами и досвiдом подводи, мужi, що били ромо й улицi перемудрити самих роме©в, не втямлять: князь ни десь там вiн усе бачить i давно прислав би жадану помiч коли б мав. Так справдi сутужно чи перепудилися в сутяжi i втратили глузд? ╙динпi© Власт стина╨ться мовчки й це нарiкав на обмаль дружинникiв, хоча йому також не солодко. Баяновi терхани примiтили: у Власта добiрна дружина - й кинули супроти нього сво© добiрнi турми. Не так багато, як супроти Старка та Чужкрая? Ба нi, не менше, коли не бiльше. Дружинники Властовi не такi уязвимi як ополченцi Старка та Чужкрая - он у чому заковика. Ба як нещадно й вiдчутно разять обрiв i як вмiло вислизають iз розставлених супостатом силець коли вони грозяться стати зашморгом. Яко крилатi змi© носяться по полю. Налетiли, збили кинутi супроти них турми - i пiшли потоптом, так навально i дужо, що й мужнiй вiдчува╨ острах у тiлi i змушений стенутися. Були б усi такi навченi та вправнi, далебi, не пiшли б iз Днiстра i не оступилися б так далеко в землю Тиверську. Як се сталося i чому сталося? Он як мiцно та певно стояли там, якi надi© покладали саме на Днiстер, рiку швидкоплинну i предоста широку. Через тоту певнiсть свою i Ближицi сказав: iз Тiри анi кроку. Як би не склалося i що б там не було стiй у нiй, борони ©© до останнього. Вiн i стояв, до сього часу певно, сто©ть. А всi iншi вiдiйшли, бач, вiд Дпiстра, зму-' шенi були вiдiйти i вiд Дунаю. На лихо, обидвi доньки в Тiрi. Злата, яко жопа при мужевi, Милана, яко гостя Златина. Подалася пiд таке безлiття та й засiла па сво╨ безголов'я. Добре, коли Ближика догадався вислати ©х морем на Дунай, а Дуна╨м - у глибиннi вервi чи що кудись. А коли пi? Пробi, що се, знову гiпець вiд Чужкрая? . - Княже! - добувся врештi до нього дружинник i ви. валився, знеможепий ранами, iз сiдла. - Бiда, кпяже. ЧужКрая потято. Сотеннi питають, хто очолить рештки що лишилися з його тисячi? Волот оберта╨ться, мас намiр крикнути на повi©ии голос: "Всi, хто с при менi, в мечi!" - та помiча╨ нараз. Рiдколiссям, що пiдступало з полупочi до пагорба, правляться комонники i помалiiм числом. Не встига╨ ро'згле'iiТи, хто такi, як котрийсь iз зiркiших чи тих, що помiтили комонникiв ранiш, зично, ба радiсно звiдомляе свого княз i всiх, хто був прi князi: - Дулiби! Гляньте, братiв, дулiби. Помiч iдо! Волот розверта╨ Вороiюго, видимо, хоче помчати назустрiч рятiвнiй помочi вiд Добрита, та не встига╨, а може, й передуму╨ вчасно: до нього мчав уже на бiлому й бистрому, гсйби вiтер, огирi привiдця дулiбiв. - Княже! - спинився неподалiк. - Тисяцький Келагаст i його тисяча до тво©х послуг. - Тисяча? Се правда, молодче? - Ано. Князь Добрит сказав: вiд серця вiдрива╨, а таки шле. Волот неспроможний здолати радiсть, що забуяла в серцi: приострожу╨ Вороного й пiд'©здить до посланця вiд дулiбiв, обiйма╨ його й рече розчулено: - Спаси бiг тебе, младомладий тисяцький. Коли б князь Добрит знав, як со вчасно. Коли б лиш знав! Дружинники тво© готови до сiчi! - А то ж як. Затим i правилися сюди. - Тодi розгортай лавою й дiли свою тисячу надво╨. П'ять сотень вiзьму я й стану в помiч ось сим, найближчим, з рештою пiдеш ти на виручку во╨водi сво╨му Старку. I закипiла сiча, лютiша прежньо©, i озлобилися серця тих, що зiйшлися в сiчi, ще видимiше, нiж озлоблялися досi. Хтось вкладав гнiв свiй i злобу свою лишень у силу удару, що падав на голову супостата, та ще в обачнiсть, аби такий же удар не опустився на нього, тому сопiв лиш та розглядався, вiдсапуючись; у когось стачало ©х - i гнiву, i злоби, i сили - ще й на погрози та прокльони. - Се вам за Брайка! - казав той, що втратив тiлько-по побратима. - Се за тисяцького Чужкрая! - пояснював iнший, да так зично, що на його голос оглядався котрийсь iз обринiв i або сторонився, бачачи, як пада╨ потятий сородич, або ж подвоював гнiв свiй i йшов на анта з оголеною крицею i з оголеною бу╨стю, що не страхалася й крицi. - А се за себе, - зустрiчав його той же ант ударом пiд серце, - на той випадок, коли поляжу, а вiдплатити не буде кому. Лише Келагаст був послiдовний - кожен удар свiй присмачував одним i тим же: - Се вам, степовi татi, за Мезамiра. I се за Мезамiра. I се. Присягаюся гнiвом Перуна, бога добра i бога кривавицi: доки житиму, доти й помщатимуся за брата свого, безневинно потятого. Вiн не вперше стина╨ться з обрами. Тодi ще, як поверпупсц пiд лих iл тiлом Мрлпмiра та стан пород к'пялем Добритом, сказав Добритовi: "Пошли туди, до можу втопити гнiв свiй i ненависть свою в кровi асiйськiй". Князь вiдмовляв, казав, негоже кидатися в сiчу з безумом гнiву в серцi, ма╨ дати йому час бодай трохи прохолонути й слухатися розуму. Та Келагаст лишався непохитним. I на Днiстер пiшов, i на Днiстрi таку засаду й таку погибель влаштував обрам, котрi йшли супроти нього, що Добритовi годi було лякатися за Келагаста та сумнiватися в його нерозважностi. Коли прибула з землi Дулiбсько© рать ополченська, а мужiв, котрi очолили б ©©, виявилось не густо, поповнив його сотню ополченськими та й повелiв сотнику бути тисяцьким. То не бiда, що вiн аж надто молод. Зате руку ма╨ мiцну i одваги не браку╨ в серцi. "Комонники з люду дулiбського не рiвня тво©м Дружинникам, - зауважив Добрит, напучуючи молодого тисяцького, - та ти не вважай на те. Най вчаться в них i прагнуть бути врiвнi з ними, коли землю нашу i люд наш постигло безлiття". Келагаст не забував того напучення анi тодi, як вишколював та злютовував тисячу, анi пiзнiше, як водив ©© в сiчу. Упова╨ на нього, як i на свiй вишкiл, i зараз. - Анти, берiм гору! - кричав на повний голос i приострожував огира, старався вихопитися вперед, бути там де й належить бути привiдцi. I крик той не лишався голосом волаючого в пустелi. Во© чули в собi не знати яку силу, пiдносили ратну бу╨сть нестямнi й заслiпленi, налiтали на обрiв бурею i, уподiбн'юю