-чись бурi, зносили ©х iз сво╨© путi.
   - Гора! Гора!
   Клич той, бу╨сть ту чув позад себе й князь  Волот.  I  не  лише  з  уст
сотень, що привiв i передав  пiд  його  руку  Калагаст.  Перли  на  обрiв,
закликали брати гору над обрами порiдiлi сотнi тиверпiв.  Бо  певнi  були:
тепер за ними сила, за ними буде й переята в супостата змога.
   - Княже! - настиг його в сiчi й став поруч котрийсь й отрокiв. -  Вийди
на час iз лави, маю сказати щось.
   - Кажи тут.
   - Негоже тут. Передай комусь iз  сотенних  рать  тебе  там,  -  показав
пазад, - тра!
   - Чи© се вигадки? Хто може вказувати привiдцi де iому бути?
   Стримав все ж огира ©© крикнув першому, що пiдвернувся, сотнику:  "Будь
за мене", - й знову до отрока!
   - Чому - там? Хто велiв так?
   - Син твiй, Богдапко.
   - Що?!
   - Кажу, син твiй. Привiв рать свою в помiч нам. Викичами iменують себе.
   Не слухав далi. Розвернув Вороного и погнав назустрiч комонникам, котрi
- бачив уже - ви©здили та и ви©здили з лiсу.
   Так аж надто радiв чи примножував радiсть i бентегою -  сам  не  вiдав.
╙дине, в чому був певен, - на нього ждуть. А втiм, ждуть не  всi.  З-помiж
комонних, що вийшли на галяву й спинилися перед самим бородищем, вихопився
один i погнав свого огира на зближення з князем i  з  тими,  що  були  при
князi.
   - Отче!
   - Сину!
   Не далi як за стрельбище стояв мiж очманiлих вiд кровi мужiв  огнеликий
витвiр Злоби i Тьми - Чорнобог i турив кожного  не  баритися,  спiшити  на
кривавий пир та втолювати жагу свою напо╨м мсти; коли не поруч,  то  майже
поруч iржали, оповiщаючи свiт про безумство людське, коменi, викрешувались
усеспопеляючi iскри i не тiльки ударом крпцi о крпцот  -  глгжл  о  слово,
ruinv о i-пiп иоii.i вистi о ненавистт,; там, у вiтрi пристрастей,  лилася
кров торжествувала злоба, прощалося з земним i цiпенiло перед  невiдомiстю
потойбiчного життя людське. А  тут  па  ближнiй  околi©  боролища,  пай  i
нехотя, все ж упокорено  влягплася  тиша  i  брало  гору  iнше  царство  -
Бiлобога та його доброзичливо© допi Лади. Це вони, боги  Добра  i  Злагоди
встигли  осiнити  князiв  сво╨ю  миротворною  тiнню  й  нагадати  ©м,   що
перебувають па непiдвладнiй Чорттобожим  дiянням  полянi,  що  тут  вiльно
забути про повиннiсть - бути У вирi кривавицi, як вiльно й  пригадати,  що
один ╨ сином сво╨му вiтцевi, а другий - вiтцем синовi. А вже як пригадали,
не забарились дати волю щедротам,  що  ними  винагородила  ©х  ще  в  день
зачатiя Лада, що па пих пе скупився впродовж усього життя ©хнього Бiлобог.
Обiймались 'розчулено й розточали жалi па безлiття, котрому дозволено було
розлучити ©х; воздавали хвалу благословеннiй у божих дiяннях  митi,  котра
звела докупи, i знову обiймалися.
   - Боги свiтлi та боги яснi! - перший опам'ятався й  подав  голос  князь
Волот. - Стiльки лiт не бачитись. Як же ти iни^иi там, сину мiй, у чужiшi?
Чому iмену╨ш так себе i люд свiй - втiкичi?
   - Про се потiм, отче, як зiйдемося по сiчi. Кажи, куди i  супроти  кого
вести ©х, мо©х втiкичiв?
   Волот не зводив iз нього замилуваних очей. Он який  муж  i  який  князь
вирiс iз побореного свого часу немiччю Богданка.
   - Там i без нас упораються вже. А втiм, скiльки ма╨ш  нри  собi  мужiв,
князю втiкичiв?
   - Три тисячi.
   - Ов!
   - А ще князi Острозор та Зборко ведуть сво©х.  У  них  набагато  бiльше
во©в, нiж у мене, тому й запiзнюються.
   - Тодi оце i е вона, наша переята в обрiв  змога.  Бери  двi  тисячi  й
скачи туди - показав ошуюю, - до во╨води Власта.  Решту  комонникiв  тво©х
поведу я. Такою силою, гадаю, не лише на цiм боролищi здола╨мо обрiв, а  й
па майбутн╨ закаляемо ©м ходити в нашу землю.



   XXV

   Таким Баяна, далебi, й не бачили ще.  Сидiв  па  звичнiм  для  привiдцi
мiсцi в наметi темний i грiзний, мовби  обтяжена  перунами  хмара.  I  очi
примружив так, нiби цiлився на когось, i  голову  вбирав  та  й  вбирав  у
плечi. Ось-ось, здавалося, вiдштовхнеться й кинеться на першого-лiпшого  з
радних, а кинувшись, вчепиться руками в горло i не випустить уже, доки  не
побачить виваленого в знемозi язика. Хай береже  Небо  вiд  такого  гнiву.
Було б лiпше не належати до його радних i  не  бути  тут  цi╨©  нещасливо©
митi. А так, то було б найлiпше.
   - Турми, що ходили сьогоднi на антiв, тут? - почули нарештi його голос.
   - Тут, Ясноликий.
   - Тер хани, що були привiдцями в тих турмах, також тут?
   - Окрiм тих, достойний повелителю, котрi упали смертю хоробрих.
   - Хоробрих у мене нема╨!  -  гримнув  дужим,  тим,  що  гне  до  землi,
голосом. - Хоробрi вмирають на путi до слави, а iiе тако©, як ця, ганьби.
   Пiдвiвся, рвiйний, i повелiв тим, кого це стосувалося:
   - Коня менi!
   Конюхи не барилися, та й каган  не  зволiкав.  Вихопився  па  високого,
певгамовпото,  як  i  сам,  огира  й  постав  перед  турмамiт  псупокорепо
ллопамiрепии, ще лтотiттпiй нiж там,  у  наметi,  lie  зупинявся  надовго.
Здибив свого Бiлогривка перед одною з турм - i подався далi, здибив  перед
другою - i знову подався. Схоже, нiби вишукував когось  i,  не  знаходячи,
пасiював.
   - Ви не достойнi носити iм'я предкiв сво©х, - вгомонив нарештi огира  й
став там, звiдки усiм був би видимий, всiма почутий. - Зганьбили те  iм'я,
а вiдтак себе, роди сво©, i за законами племенi заслугову╨те найвищо© кари
- вигнання. Та буду милостивий. Знаю-бо: не  всi  стенулися  й  оступились
перед антами, побiгли з боролища. В ратнiм подвигу, як i в ратнiй  ганьбi,
е привiдцi. Вкажiть менi на них - i я звiльню  всiх  iнших  вiд  ганебного
iменi вiдступникiв i страхопудiв, поверну кожному, хто  очиститься,  право
називатися витязем i аваром.
   Турми нiмували, i доволi довго.  Каган  почав  уже  хмуритись,  вбирати
голову в плечi, ось-ось, здавалося, втратить терпець i  завола╨:  "Геть  з
очей мо©х!" Та тi╨© митi десь там,  у  глибинi,  зачулися  спершу  обуренi
голоси,  далi  -  гомiн,  ще  далi  -  суперечка-нарiкання,  ба   справжня
ворохобня.
   Баян вiдчув себе вдоволеним i не поспiшав  втручатися.  Коли  так,  вiн
може бути й терпеливим, тим  паче,  що  великого  терпiння,  зда╨ться,  не
треба: турми клекочуть уже гнiвом, викидають та й викидають iз  лав  сво©х
тих, що завинили.
   - Скарай ©х, Ясноликий! - вимагали. - Це тi, що побiгли з боролища.  Це
©хнiй страх став ганьбою для всiх.
   Тi, кого виштовхували,  уперто  не  пiддавалися,  силились  повернутися
назад й сховатися у юрмиську людському. Та марнi були вони, ©хнi  зусилля.
Хто схова╨, стане на помiч, коли в кожного серце усе  ще  вiдсиджу╨ться  в
п'ятах, а думка поспiша╨ втiшитись i огляда╨ться тiшачись: чи то ж правда,
що всiх iнших залишать у супоко©, що  цими  жертвами  й  вiдкупляться  вiд
бiди?
   Усiх ©х, кого зреклися турми, було не так уже й мало, одначе не  так  i
багато, щоб вагатися. Тож коли Баян обернувся до радних  i  запитав,  яким
буде присуд: хай страхопуди й вiдступники беруть роди  сво©  та  йдуть  iз
ними, куди бачать, чи раднi мають намiр покарати ©х в iнший спосiб,  -  тi
по вагалися вже i не нiмували, як досi.
   - Пощо карати роди? - сказали. - Чи роди виннi, що цi страхопуди  ввели
©х у сором i ганьбу? Будь справедливiй, о достойний iз  достойних,  скарай
липi вiдступникiв, i скарай найлютiшою карою - смертю.
   - А так, скарай лиш тих, що завинили! - вимагали й турми.
   По один i по другий бiк вiд Баянового намету i на деякiй  вiдсталi  вiд
нього стояли пiдвладнi липi волi кагана комонники. Стояли й пильно стежили
за  повелителем  сво©м,  а  зачувши  присуд  радних,   пiдiбрали   поводи,
вiдв'язали притороченi до сiдел аркани. I не даремно. Каган  обернувся  до
одних, обернувся до других i повелiв виконувати волю бiльшостi.  Комонники
рвонули з копита i, пiдохочуючи себе дикими посвистами, криками вдоволення
чи торжества, бурею налетiли на приречених, вправно зашторгнули  на  ©хнiх
шиях аркани й потягли, висвистуючи та торжествуючи, у степ.
   Усе те сталося на  диво  швидко.  Коли  карателi  зникли,  &  перед
турмами вляглася тиша, не кожен повiрив, що вирок викопано вже, i занiмiв,
очiкуючи гiршого.
   - Слава Баяну! - знайшовся котрийсь  iз  переднiх  i  розрядив  гнiтючу
нiмотнiсть вiтанням. - Слава непереможному кагановi аварiв!
   - Слава!!! Слава!!!
   Комонники зняли до  неба  мечi  i  тим  присягалися  Небом  у  довiчнiй
вiрностi сво╨му кагановi, кричали, ширячi темнi роти, здравицю - i тим теж
засвiдчували: вони з каганом i ладнi на все заради кагана. Хай  скаже,  на
кого йти - i пiдуть, хай повелить умерти - i вмруть, не посоромивши  iменi
свого, родiв сво©х, тим паче iменi повелителя.
   - Слава й хвала тобi, мудрий привiдцю! Слава й хвала!  -  горланили,  а
надто найближчi - терхани.
   I Баян сприйняв ©хню  хвалу  як  належне,  поцiнував  щирiсть,  з  якою
виголошувалась вона, а вже потiм i сам розщедрився.
   - Авари! - пiдняв над головою меча,  вимагаючи  тишi.  -  Коли  вже  ми
зiйшлися купно, та порозумiлися, та стали знову такими, як  були  -  вiрнi
собi i певнi себе, одкрию серце вам, витязi мо©, i тим одкриюсь  весь,  як
╨. Не затим вiв вас на антiв, аби ви настрахали ©х силою нашою, заволодiли
всi╨ю, що ╨ там, живнiстю i утвердились в Аптi©, яко новi володарi  землi.
Оманлива вона, тота земля, не така вже й медоносна, як про не©  оповiдають
тi, хто бачив ©© всього лиш одпим оком. Iншi помисли володiли  мною,  коли
йшов на антiв, отож i путь уготував вам iншу. Доки ви  стиналися  з  ними,
сли мо© побували в iмператора вiзантiйського й  повернулися  вiд  нього  з
щасливо© для лсiх пас ясию: iмперiя двi:  нам  з;а  Дунаем  лiпшi,  нiж  у
аитiл, оглiлнi дозвiл исслшiвся них зилiлях.
   I знову гримiли околi© вiд здравиць, що ©х виголошували аварськi  турми
сво╨му привiдцi - Баяновi. Тож i Баян змушений був удруге  пiднести  меча,
благаючи, аби вислухали його до кiнця.
   - Я не все сказав вам, витязi мо©. Iмператор  не  просто  запрошу╨  пас
оселитися по той бiк Дунаю, на плодоносних землях  Скiфi©  та  Мiзi©,  вiн
ставить нас мiж собою i антами и волi╨, аби були другою Довгою стiною  мiж
iмперi╨ю та слов'янами. За се, - Баян перевiв дух, а  поки  переводив,  ще
раз окинув зором  турми...  -  За  се  iмператор  Вiзантi©  бере  на  себе
повиннiсть iiлатпти нам щолiта по вiсiмдесят тисяч золотих римських солiд.
   Авари торжествували. Тепер  уже  не  лише  мочi  пiдносили  над  собою,
злiтали до пеба волохатi шапки,  гримiло  тисячоголосе  "згода",  "слава",
"хвала", i так  дужо,  що  навiть  крнцово  непохитний  перед  воями  Баян
подобрiшав серцем i виказав щось на зразок розчуленостi.
   - Тож i велю! - каган знову пiднiс меча й закликав до  тишi.  -  Тож  i
велю вам, сородичi мо© й содруги: вшануйте пам'ять тих, хто полiг  на  цiй
землi i заслугову╨ шани, та й гострiть мечi, набирайтеся спаги i сили, аби
поквитатися з аптами за потятих. Пiдемо звiдси не ранiш,  як  поквита╨мося
та лишимо належну пам'ять по собi. Землю ж, Що вiдторгнули ви у антiв,  не
полишимо аптам. Чули, не полишимо! Передамо ©© соузникам нашим  у  намiрах
соузних - кутригурам. Хай обживаються тут та будуть нашою твердю на  землi
Антськiй. Настануть лiпшi часи, ми  ще  повернемося  сюди  i  запита╨мо  в
антiв: як смiлi© противитися нам, аварам?



   XXVI

   Так i мислив собi Баян чи щось  примусило  його  одмiiнiтi©  виколисанi
ранiш помисли, локвитання з антами тривало до само©  зими,  стало  брем'ям
для антiв i iiа всю зиму. Пап i не було великих сiч  iз  обрами,  та  були
спроби нав'язати сiчу, проникнути в глибини Тивирсько© та Улицько© землi й
пограбувати люднiсть. А те змушувало тримати па обводах чи поблизу обводiв
не лише тиверцiв та уличiв, а  ii  дулiбiв  i  купно  з  ними  росичiв  та
втiкичiв. Лiпше на передлiттi, i то коли  почала  спадати  в  Дуна©  вода,
принесли звiдтам жаданi вiстi: обрi© лаштуються до поропрагiи.
   Усi полигшено зiтхнули,  а  князьь  Волот  i  поготiв.  Ратнi  тривогi,
туринти про зимiвлю в Тиверськiй землi неимолирно  велико©  сили  комонних
лягли передусiм па нього. А то нелегке брем'я. Опорожпiлн геть  усi  княжi
житницi та скотницi, спорожнiли й людсьi;. Бо сутужiю було з живнiстю  для
во©в, а iде сутужнiш iз оброком для комоней. Змушений був забирати все, що
було в поселян, посилати валки залубнiв у сусiдцi землi. На лихо  и  князь
Добрит занемiг. Взимку лиш скаржився на  задуху  та  болi  в  серцi,  а  з
настанням тепла i зовсiм злiг. Було б знаття, що немiч так надiйно  обсяде
його, ще по великому снiгу вiдвiз би до Волипа в залубнях. Нинi про  то  й
помишляти  годi.  Он  скiлькох  лiчцiв  та  баянiв   привозив   до   князя
Дулiбського, а жоден не поставив його на ноги. Останнiй був вiдвертiший за
всiх: "Готуйся, каяже, до найгiршого", - сказав Волотовi, коли  залишились
па самотi, i, зда╨ться, сказав правду.
   Аби бодай чимось потiшити слабого, зайшов i повiдав про обрiв.
   - Свiтлий день наста╨  для  нас,  княже:  обри  полишають  нашу  землю,
переправляються за Дунай.
   Слабий довго вiдмовчувався, схоже, нiби й не чув, що  йому  кажуть.  Аж
там десь, перегодом, зiбрався па силi й вирiк кiлька слiв.
   - Слава богам. Хоч сим буду втiшений.
   Волот не одразу пiшов вiд нього. Хотiлось запевнити слабого: ще  одужа╨
вiн. Та не допомiг сво©м хотiнням. На третiй день  по  тiй  розмовi-баяпню
помер князь Добрит. Перед тим, як вмирати, покликав князя  Болота,  деяких
мужiв сво©х i попросив, аби тiло його перепровадили в прелiпий  город  над
Бугом Волшi - туди, де кревнi його i де можлива пам'ять про нього.
   Тепер тверський князь i сим ма╨ клопотатися. А клопотiв за тако© оказi©
по браку╨. I те тра, i друге тра, i десяте знов тра.
   - Княже, - оповiща╨  котрийсь  iз  вогнища.  -  Небiжчика  обмили  вже,
цапах©шш пахощами, одягли. До велиш покласти?
   - У гридницi. Там прощатимуться з пiнi та вiддаватимуть шану iiо©,  вся
люднiсть тиверська.
   Хотiн було iтi, та нагледiв сина й зпоiiу спипинся.
   - Княже Богдагну,- - покликав. - Данiю хочу бачити тебе.
   - Я до ваших послуг, отче.
   - Ходiм, маю щось сказатп. Я надовго" вiдлучаюся з Чорна. Гидаг про те?
   - Нi. Куди i пощо?
   - Мушу супроводжувати тiло князя Добрита до Волина й на тризнi  побути.
Помер вiн, пiклуючись про благо землi нашо©, покон i честь велять  вiддати
йому достойну шану.
   - Усе то так...
   - Я теж кажу: то повиннiсть iз повинностей. Вiдкладати ©© це можна  апi
на день. А обри не  переправилися  ще,  вiд  иих  всього  можна  ждати.  I
кутригури не подають виду, що йдуть за Дунай. Хтось ма╨ наглядати за ними.
Ти син мiй, тобi й бути в мою вiдсутнiсть привiдцею  ратi,  що  ╨  ницi  в
Тиверськiй землi.
   - А князi Зборко, Острозор?
   - Вони, як i ратi ©хнi, лишаються пiд тво╨ю рукою. Лише дулiби пiдуть у
свою землю, справлятимуть жалобу по князевi.
   Богдапковi i втiшно було чути те, i нiяково водночас.
   - А що ж буде з Миланою та Златою, отче? - заговорив про iнше. - Так  i
полишимо ©х у чужкра©?
   - Як то - полишимо? Мусимо  подбати,  аби  повернулися  в  свою  землю.
Одначе дбатимемо про те це зараз, тодi вже, як уляжеться розбрат iз обрами
та буде певнiсть, що можна податися па пошуки.
   - I хто подасться?
   - Повернусь - подума╨мо. А втiм, матимеш час, то й зараз думай.
   Думати справдi було про що. Распря з обрами вихопила з антських лаii не
лiгше князя Добрита, вона уготувала обом ©м, i вiтцевi, i сиповi, ще  одну
осмуту: тодi, як погнали в пониззя обрiв та визволили взятий  ними  полой,
довiдалися вiд недавнiх бранцiв, що  обом  ©хнiм  зятям  пе  судилося  вже
типити  всiх  апi  сво╨ю  ратною  спроможнiстю  анi  молодечими  норонамп,
та©.чiмн пам'ятними в родi. Блiiжпка Тiру, а Кушта Холлюгою занадто  довго
боронили: вiд комонникiв Баяна, немало наклали ©х пiд стiнами ii за те оба
були жиро i око покаранi, Зраненого ii знекронлеiюго  Ближпку  кнпу.iиi  в
палаючу .'юдiю ii пустили па иоду, а I©уппу надiли  на  сулпцi  да  так  i
лишили конати. Про Милану  я;  та  Злату  бранцi  одне  зиаiоп.:  Блнжi©ка
посадив ©х перед тiш, як наиттвся на опрочi, у подiю ©© послав  з  вiрними
людьми до Дунаю. Малi© бути у мирному тодi Холмокiродi, а  до  Холмолорода
прибули. Ходить  пересуд,  нiби  подiю  ©хню  пересходiв.пiром©.  Коли  се
справдi так, ╨ вони бранцi пе аварськi - ромейськi.  А  то  теж  по  вслиi
нiх;". Ми ©хали хтось пливити, доки iю продали па торгах. Хто ж,  справдi,
по©ло? Вiтець? Не тоii вiк у  нього,  щоб  ©здити.  Коли  не  вiдшука╨ться
розбитного мука серед ратних чи  вогпищан,  доведеться  йому,  Богданковi,
правитись. Тро╨ ©х лишилося пiсля смертi матерi Малки, вiн -  найстарiшiй.
Бабця Доброгпiва казала свого часу: на свiтi пемае солодшо© ╨дностi,  анiж
сердечна ╨днiсть, а з усiх сердечних наймiцнiша кревна. Не личить йому, що
був темний, мав он яку ласку вiд сестер, забувати тепер, що вони в бiдi.
   Ось тiльки куди подасться, де i  в  кого  шукатиме?  Добре,  як  роме©,
довiдавшись, чи© перед ними доньки, зважать на те, що з князя за  князiвен
вiзьмуть бiльше, анiж за рабинь на торгах. А коли не зважать? Не повинно б
так бути. Роме© ╨ роме©, у них виторг завжди на прицiлi.  Та  й  Злата  та
Милана не полiнуються пiдказати: вiзьмiть когось iз челядi нашо© i пошлiть
до князя тиверського; вiн не зобидить вас викупом. Може,  вiтець  саме  це
мав на оцi, коли казав: повернусь - подума╨мо? Далебi, що так.
   Блукаючи  в  Чернi  та  поза  Черном,  бiльше  сумуючи,  анiж  тiшачись
зустрiччю iз свiдками отрочих лiт (чого - сам не вiдав), натрапив якось на
мачуху. Була надмiру потривожена  i  не  до  лиця  княгинi  спiшна.  А  ще
свiтилася  в  тiй  тривозi  сво©й  таким   до   наготи   видимим   свiтлом
прихильностi, кревно© ╨дностi з ним, що не вiдгукнутися па ©© прихильнiсть
годi було й помишляти. Чув, скинувся серцем i  прискорив  ходу,  бо  встиг
подумати, зближаючись: даремно вiн холодно  ставиться  до  мачухи;  видять
боги, вона не така вже й чужа йому.
   - Бiда, Богданку, - не сказала - видихнула з себе. - Прибув iз  обводiр
гiнець, тривожну вiсть принiс: кутригури iдуть на нас.
   - Обри чи таки кутригури?
   - Сказав, кутригури.
   Сам угомонився i мачуху визнав за потрiбне угомонити.
   - Коли так, - мовив i поклав свою заспокiйливу десницю па ©©  плече,  -
коли тiльки кутригури, то це ще невелика бiда, матiнко Миловидо.  Нас  тут
он скiльки, вгомонимо ©х i вiдкинемо геть.
   - Князь-вiтець сказав, аби звернулася передусiм до тебе, коли що.
   - Спаси бiг i князя, i вас, гожа господине. Iдiть до дiтей та будьте  з
дiтьми. Я сам оповiщу про все, що гряде на нас, i во╨воду, i князiв.
   Стояли на пригiрку всi три. Князь Острозор попереду,  Богданко  одесную
вiд нього i дещо позаду,  Зборко  ошуюю  i  теж  позаду.  Усi  на  рослих,
вiгулянних на дозвiллi огирах, прi повнiй бронi i ратнiх обладунках.
   - Що кажуть тi, кого посплали на звiди? - порушив тишу Острозор.
   - Все те ж, - Богдапко йому. -  Обрiв  серед  виставлених  супроти  пас
i:омоiiпiii;iв помас.
   - Тут, при Завергаповi, нема╨. А далi?
   - Далi теж. Люди пашi ходили до  Дунаю.  Окрiм  кутригурiв,  нiкого  не
подибували.
   - Боюсь, що ее пе так.
   - Чому не так?
   - Що вiн собi мислить тодi, Заверган? Не вiда╨,  яка  у  нас  сила,  чи
втратив усякий глузд?
   - Дуже можливо, що й не вiда╨, - вiдповiв за Богданка князь  Зборко.  -
Звiдуни його могли нагледiти, як iшли з  Тиверi  тисячi  дулiбiв,  i  датн
неправдивi звiди: усi iншi апти, мовляв,  пiшли  в  сво©  землi;  лишились
тиверцi, а тиверцi он як порiдiли пiсля сiчi з обрами.
   - Дiла-а, - зiтхнув Острозор. - Не станемо ж ми  виставляти  перед  ним
усiх, хто ╨ в лiсi i хто прихований за лiсом. Дивись i збагни, мовляв,  па
кого знiма╨ш руку. Негоже то.
   - Чому негоже?
   - Доки не зна╨мо справжнiх умислiв Завергапа, не варто виказувати  себе
такими, як ╨.
   Вiдали б князi антськi, якi вони, Завергаповi умисли, не вагалися б.  I
впiiшли б всi╨ю раттю, i нарочитих послали б та  сказали:  "Нощо  пасiю╨ш,
хане? Перед тобою не лише  тиверцi  -  втiкичi,  росичi,  уличi.  Чи  тобi
помишляти про звитягу над такою силою? Пролл╨ш рiки кровi i дарма". Бо хан
Завергап вагався-таки:  iти  на  антiв  чи  не  йти,  довершувати  те,  що
започаткували з безуму жадiбнi до чужого  кметi,  а  чи  вийти  й  сказати
антам: "Плачу за ©хнiй безум i татьбу вражду i тим засвiдчую покору". Апо,
вiн був такий непевний у намiрах сво©х, що доста було  кинутi©  на  шальку
сумнiвiв один-╨диний резон, як сумнiви взяли б гору над намiрами й поклали
б край затiяному. Бо не з власно© волi збира╨ кутригурськi  тисячi  i  ма╨
намiр потручати ними антiв. Каган аварський висить на  його  ши©.  Мало  ,
йому того, що оп скiльки по©в полягло у  походах  супроти  Iантiв,  велить
сiсти тепер мiж ним та антами й бути його твердю на Антськiй -землi. А  як
будеш нею, аварською твердю, коли то© твердi як  у  зайця  хвоста?  Мусить
слухатись i друго© ради-повелiння:  "Скористайся  тим,  що  князi  антськi
пiшли восвоясi, а тверськi лави оп  як  порiдiли,  сгримуючи  нашi  турми,
iвидкинь.. антiв за Бонтерiку. Без цього важко буде усидiти тобiна Дуна©.
   Було чому дивуватися, слухаючи таке, i Завертай поривався перечити:  не
варто ламати щойно укладений ряд; кутригурськi лави не менше порiдiли, нiж
тверськi, ©м i без цього походу незатишно буде при  Дуна©,  -  та  згадав,
кому збира╨ться перечити, i змирився.
   - Коритимусь, - поклав собi, - доки Баян поблизу. Пiде за  Дунай,  iпше
вчиню. Матиму розв'язанi руки, а з роз.в'язаними руками знайду собi  раду.
Може, замирю з антамп i заприятелюю замиривши, а може, й зовсiм залишу  ©м
землю при Дуна©, подамся на Онгул, сяду, де сидiв, та й плюну  звiдтам  па
Баяна. Теж вiдшукався содруг i соузник. Цi© кутригури забули, в яку ганьбу
увiв ©х, якого урону завдав пiдступнiстю сво╨ю  i  скiльки  кровi  пролито
через тоту пiдступнiсть.
   Присяйбiг, ладен уже був стати й стояти на цьому, та  пiшов  опiсля  по
Тнверськiй  землi,  побачив,  якi  соковитi  трави  на  просторих  галявах
Придупав'я, i знову завагався.
   "А може, Баян дiло каже? Земля по Опгулу нiкуди вiд мене  не  втече.  I
вiд мо©х родiв теж. Як випасали, так i випасатимуть  там  табуни  комоней,
отари овець, череди корiв. Одначе й ця, Тиверська, теж не буде зайвою, тим
паче в спечнi лiта, коли на Онгулi вигора╨ трава, мiлiють рiки,  висихають
i без того ненадiйнi озера-поди, а вiвцi збираються докупи  й  задихаються
купно, а корови ходять  у  пошуках  поживи  i  не  знаходять  ©©.  Чим  не
порятунок тодi багате на соковитi трави Подунав'я? А сам Дупай, а  риба  в
Дуна©?"
   О натуро людська, жадобою скормлена! Коли ти вситишся i скажеш:  доста?
Щойно був тверезий хан Заверган, а вже хмiльний. Щойно казав:  сам  знайду
собi раду, а вже забув про те казання й ладеп слухатись iнших, та що iнших
- недруга свого i супостата.
   "А коли так треба? - шука╨ виправдання. - Чи я один такий? Чи  всi,  що
довкола мене, iншi? Хай розглянуться та приглянуться  до  себе.  Апо,  хай
розглянуться та приглянуться!.."
   I не став сумнiватися вже, полинув мпслiю шукати виправдання. Мав  один
з другим спiйману в рiчцi, па поду, у морi рибу  й  почував  себе  неабияк
вдоволеним, осмiхався й казав: "Я ситий". I сьогоднi, i завтра, i позавтра
так. А нагледiв опiсля, що десь хтось мас бiльше -  i  розширив  очi:  "Ти
ба!" Приручив один з другим козу, затим - коня, корову, уситився  набилом,
замав домашне м'ясо - i востожертвував, а впсторжествувавнiи, кинув тi псi
око i©: "Ого-го-го-го-го-о!!! Я - цар земний, мо©й волi скорилася твар - i
одна, i друга,  i  десята.  Хто  ╨  мудрiший  за  мене  i  щасливiший?"  А
розглянувся той щасливий та побачив: у тогось бiльше ©х - i кiз, i  корiв,
i комопрiг, вибалушпи з дива очi i засу╨тився: "Як  же  це?  Чому  це?  Де
добути, аби мати стiльки ж, i то - негайно?" Були часи, коли  усi  ходили,
прикритi шкурою, спали па шкурi й нiжилися бiля жони сво╨©, прикритi  тiсю
ж шкурою. А нагледiли, що хтось поставив намста з шкур, затамували  вiддих
i заприсяглися: луснемо, а матимемо такни, а то й лiпший. I мали. Не  лише
для себе, а й для дiтей сво©х, для всього  роду.  Ось  тiльки  вдовольнити
себе так i не змогли. Анi тодi, анi пiзнiше. Бо чого,  справдi,  ма╨  бути
вдоволена людина i чому вiн, хан Заверган, яко один iз людей, ма╨ лишатися
вдоволений тим, що ма╨ на Онгулi, коли бачить i зна╨: у обрiв лiпше, нiж у
кутригурiв, у антiв лiпше, нiж у обрiв, у роме©в лiпше, нiж у всiх? Чи  то
до лиця привiдцi племенi цуратися лiпшого й вагатися перед можливiстю мати
лiпше?
   - Кутригури! - звiвся в стременах i руку високо  пiднiс,  аби  побачили
його i чули, що скаже перед сiчею. - Усi ви  волiли  свого  часу  пiти  за
Дунай, сiсти на плодоносних землях Скiфi© чи й Мiзi©. I пiшли б, i сiли  б
там,  коли  б  не  зрадливi  утигури.  В  найщасливiшу  мить  злету   сили
кутригурсько© сплюндрували вони землю пашу i тим знесилили  пас,  ввели  в
ганьбу й накинули пiдневiльнi шори. Та все минуще, кутригури! Сталося так,
що ми оiiишiлисьтаки при Дуна© i яко володарi цих пасовиськ, озер i рiчок.
Соузники нашi, обрп, пiшли за Дупай i сiли за широким Дуна╨м, а вiдтяту  в
антiв, землю уступили нам у довiчне i неподiльне  володiння.  Видiли,  яка
вона, придунайська земля? Втямили, що це i с те, чого ми шукали?
   - А так! - дружно вiдгукнулися тисячi.
   - То втямте i  iпше:  аби  всидiти  тут  i  мати  вольготпiсть  замiсть
тiсноти, мусимо пiти на  знесилених  у  сiчах  антiв  i  вiдкинути  ©х  за
Богепь-рiку. З памп, сородi©чi мо©, Та©©га i об|)ii також!
   Перший оголив  меча,  приострожив  огi©ра  i,  розвертаючись,  покликав
сородпчiв сво©х па подвиг i  славу.  Чув:  воин  йдуть  за  ним,  i  йдуть
потужно, всi╨ю, що с пiд його рукою,  сiiлою.  Переймався  вiдчуттям  тi╨©
спли, бусстiо огира, що шаленiв пiд ним, а ока не спускав iз антiв.
   Бачив-бо: воiiл теж lie ждуть, доки кутрпгури зблизяться i вломлятся  в
iхнi лави. Привицi стали вже на чоли тiсяч, зняли, як i вiн, мечi, кличуть
мужiв сво©х, всю рать iти вперед - лава на лаву, тнсячiа на тисячу.
   Силi надавалася сила.  Дуднiла  бита  копитами  земля,  дуднiло  iiебо,
переймаючись тривогами землi, свистiв повз вуха потривожоти, i  лиш  серця
людськi, малi й беззахиснi, нiмiли вiд того  дуднiння  в  грудях.  Викинув
кожен поперед себе сулицю, припав огиру до гриви й пре зпетямлено, на  всю
кiнську пору. Страх перед неминучим став  повелiнням  неминучого,  а  воля
привiдцi - волею всiх. ╙дине, що було свого ще в кожному  i  пульсувало  в
тiм'© кожного - мисль: як буде i що буде, коли зiйдуться  з  супостатом  i
вдарять сулицями о щити, а мечами о мечi?
   Не мiг не думати про те й хан Заверган. Зближався-бо  уже  з  антами  i
добре видiв: попереду антських лав пре  на  буйногривiм  огирi  витязь  iз
ялiвцем на шоломi. Князi,. Невже той самий, з яким  так  втiшно  бесiдував
колись про переправу через Дунай? Iде  прямiсiнько  на  нього,  Завергана.
Якою ж нинi буде ©хня бесiда i  чим  завершиться?  Як  i  тодi,  сердечною
згодою чи, може...
   Коли постали однi© перед одним i нацiлились один  на  одного  сулицями,
Завергап побачив i збагнув нараз: перед ним князь, одначе не той,  що  вiв
iз ним перетрактацi©. Схожий на Волота, а все ж не Волот.
   "Син" - майнула мисль i, мабуть, примусила схитнутися  серце,  а  серце
схитнуло руку: тi╨© ж митi почув разючий удар пiд груди, там, де був щит i
була сподiванка па надiйне прикриття.
   - Як же цс? Чому це? - питався, усе ще не вiрячи,  що  вiн  вилетiв  iз
сiдла, пада╨ на землю уражений, i уражений смертельно.
   Десь iржали комопi, чулися гнiвнi, одначе вiддалено приглушенi  велiння
i що прi©глушснiшi, наче з-за стiни, погрози та прокляття, а хап ловив  те
кiнцем вуха i думав останнiм зблиском пам'ятi: "Це все. Це  кiнець.  Що  ж
буде з сiчею без мене i що - з кутригурами по сiчi?"



   ЧАСТИНА ДРУГА. ОБРИ

   "До тебе йде найбiльший  i  найсильн'iший  народ,  нездоланне  аварське
плсл''я; вино спроможне легко вiдбити, липад ворогiв тво©х i  знищити  ©х.
Ось чому тобi вигiдно укласти а аварами угоду - - матимеш  в  ©хнiй  особi
чудових захисникiв землi сво╨©.  Одначе  вони  лише  в  тому  разi  будуть
пiдтримувати дружнi стосунки а римською державою, коли матимуть  вiд  тебе
дорогоцiннi подарунки 1 грошi щорiчно,  а  ще  будуть  поселенi  тобою  на
плодоноснiй землi".
   Менандр Протиктор, заява аварського посла iмператоровi Юстинiану.

   "Володарю! Успадковуючи владу вiтця свого,  ти  зобов'язаний  i  друзям
вiтчизни вiддячувати  так,  як  вiддячував  вiн...  Вiтцю  тво╨му,  котрий
милостиво винагороджував нас подарунками, ми платили тим, що  не  нападали
на римськi володiння, хоча й мали таку можливiсть. Бiльше того, ми знищили
одночасно тих сво©х сусiдiв-варварiв, котрi постiйно спустошували Фракiю.
   ...Ми певнi, ти зробиш стосовно нас лиш ту одлiiну, що  платитимеш  нам
бiльше, нiж платив твiй вiтець".
   Менандр Протиктор, заява аварського посла iмператоровi Юстину Другому.

   "Ви зухвало вимага╨те вiд нас i разом  з  тим  просите.  Гада╨те,  цi╨ю
плутаниною в речах ваших досягнете бажаного? То знайте, сподiванкам  вашим
не судилося здiйснитись. Ви не обманите нас  лестощами  i  не  застраха╨те
погрозами. Я дам вам бiльше, нiж вiтець мiй: примушу вас  отямитись,  коли
ви аж надто вже загордилися. Я нiколи. не потребуватиму союзу з  вами.  Ви
нiчого не матимете вiд нас, окрiм хiба того, що  вважатимемо  за  потрiбне
дати вам у нагороду за службу".
   Менандр Протиктор, вiдповiдь iмперитора Юстина Другого аварам


   I

   Бабцю Доброгнiво, ласкава моя баянко! Солодкими  були  вашi  слова,  ще
солодшими мислi про боже повелiння - жити у мирi та злагодi, а люд  земний
iнше, бач, велить: хочеш бути вiльним, незавериженим, носи при собi меча.
   Чому так ╨? У бабцi аж надто древн╨ розумiння  закону  i  благодатi  чи
мислi та сподiвання добронравних нiколи не були i не будуть сумiснi з тим,
що ╨? Щось дуже схоже на це. Он як увiрував свого часу  в  те,  що  казала
його бабця, весь вiдселенський люд мав намiр вести ©© стезею -  знайти  не
тiльки землю-годувальпицю, а й землю-мироносицю, а ба, як обернулося: таки
iювiв сво©х втiкичiв на сiчу i раз,  i  вдруге,  i  втрете.  Бiльше  того,
здимiли ось обри, угомонили кутригурiв - i нiби не по собi стало.  Довкола
свiй люд, своя земля, ╨ навiть кревнi, а  серцю  незатишно,  чогось  хоче,
кудись порива╨ться. Таки до милого серцю затишку  -  на  Втiкич?  А  втiм,
схоже, нiби й iнший хробак точить серце: пе  все  зробив  вiн  на  Тиверi,
лишившись за вiтця  свого.  Певно,  не  слiд  було  уповати  па  вмовляння
кутригурiв припинити сiчу, гнати мусив би ©х по сам Дунай, доки не  зробив
би вiльною всю Тивер.
   "А коли б сталося те,  на  що  патякали  кутригури:  в  противнiм  разi
змушенi будуть вдатися за помiччю до обрiв? То  ж  повий  розбрат  i  нова
сiча! Чи пониззя, в яке вiдтiснили ©х, така волика втрата для Тиверi? Зате
по сусiдитимуть з обрами. I кутригури лишилися вдячнi  за  милосердя.  Тi©
вдячнiсть немало важитиме в будучий!".
   Швидше при©лдiпi би князь-чтець. Доповiв би,  що  зробиш  без  нього  в
Тиворскiй землi, та й знав би вже, чи так зрочин.
   Поляни, роси, улiпi встигли податися додому. Певiю,  ипруюн.  по  сiчi,
сбавлять богiв, собо. Бо такi© повернулися з породит,  iз  :лиi  гягоiо  -
такою, що  про  не©  годi  було  i©  мислити.  Нсмас  :iа  Днiпром  обрiв,
пришптiпкнуть, будучи погромленними, утигури i  кутригури.  А  то  солодка
втiха, тим паче для уличiв, полян, та й для пих, втiкичiв. Лиш  Тингрi  як
iкi Суло, та©; i було супокою. А, пiд  боком  пiдступнi  роме©,  будуть  й
жорстокi, схилi.пi до татьби обри. Нараз розчинилися  дверi  i  на  порозi
став челядник:
   - Княже, ромейськi гостi прибули до Черна.
   - То й що? Без мене нема╨ кому дати дозвiл на торг?
   - Дати е кому, та иавiкулярiй хоче бачi©ти iшязя.
   - Ну, то вели, най заходить.
   Гiсть не забарився. Був непоказний iз себе  -  занадто  дрiбним  тiлом,
зате он який меткий. Рвiйно переступив через порiг, змiряв  бистрим  зором
Богданка i вже потiм назвався.
   - Навiкулярiй з пристанища Томи Несторiй.
   - Син княжий Богданко. Челядь доповiла менi: гостю i мужу з роме©в  тра
було бачити князя Тиверi. Його нема╨ нинi в Чернi. Я ╨ тут за нього.  Коли
в навiкулярiя невiдкладне дiло, можу вислухати.
   Несторiй ще раз розглянувся  i,  завваживши,  що  челядника  нема╨  при
бесiдi, прибрав довiрливiшого вигляду.
   - У мене при╨мнi для княжича i його вiтця новини. Княжни Злата i Милана
велiли кланятись володаревi Тиверсько© землi й  запевнити  його,  що  вони
живi й здоровi.
   - Правда? - зрадiв Богданко i не став приховувати сво╨© радостi; ступив
до гостя, взяв за рамена, щасливо й обнадi╨но зирить йому у вiчi. -  Де  ж
вони? Що з ними? Як сталося, що опинилися в ромеях?
   Навiкулярiй вiдчув себе нiяково, та разом з тим потiшено, i те вiдчуття
не забарилося заяснiти в його очах.
   - Того дня, як лодiя з княжнами правилася до Дунаю,  задув  супротивний
вiтер - норд-вест. Вашi лодочнi не впоралися з вiтрилами, i подiю  понесло
у вiдкрите море.  Дякувати  боговi,  на  них  натрапив  драмон,  на  якому
перебував епарх скiфських Томiв Вiталiан. Вiн i пiдiбрав потерпiлих.
   - То вони в Томах?
   - Так.  Перебувають  пiд  надiйною  охороною  епарха  Вiталiапа.  Велiв
переказати князевi Тиверi, аби поспiшив  прийти  й  забрати  ©х,  доки  не
довiдалися обри.
   Он як: доки по довiдалися обри.
   - Павiкулярi! Несторiй тiльки з сим прибув у Тивсрсi.ку  землю  чи  ма╨
намiр провадити й торги?
   - Торг - також, та з пiстями вiд спарха передусiм.
   - Па торги вiп матиме дозвiл, як i сприяння княжi, i не тiльки iншi,  а
и потiм. А за добрi вiстi, за достойнi мужiв i содругiв вчинки  буде  дяка
вiд усi╨© землi. I тобi,  иашкулярiю,  i  епiрхивi  Вiталишу.  Тиьер  умi╨
цiнувати дружню ир.ихильшс'гь, а соузпицькi чесиити передусiм. Одно скажи:
як довго будеш у нас? Князь Тиверi ось-ось ма╨  повернутися  до  стольного
города. Було б бажано, коли б ти зустрiвся безпосередньо з ним.
   - Менi що, - знизав плечима ромей. -  Я  не  поспiшаю.  Сво©м  бажанням
негайно поговорити з княжичем хотiв  сказати:  поспiшити  слiд  вам.  Обри
одверто нахабно поводять себе в Скiфi©. Довiдаються,  що  доньки  князя  у
Томах, - епарховi не втримати ©х пiд сво©м крилом.
   Навiкулярiй мав вигляд видимого доброчинця, а Богданко слухав  його,  i
що далi, то бiльше утверджувався в мислi: щось тут не те i не так. Що обри
одверто нахабнi, в тому нема╨ сумнiву. Сумнiв зроджу╨ iнше: чи роме©  такi
вже невiльнi на сво©й землi, аби страхатися обрiв i не  бути  певними,  що
можуть уберегти вiд них полонянок. Се ж не  хтось  там  побою╨ться  -  сам
епарх.
   - Я згоден: поспiшити тра. Та як? До моря путь нам перетяли  кутригури,
соузники обрiв. Вони не пустять нашi лодi© до Том, тим паче  зараз.  Може,
навiкулярiй буде такий ласкавий та вiзьме на себе  це  благочестиве  дiло?
Тивер добре заплатила б йому i за перевiз, i за прихильнiсть серця.
   Ромей непевно розвiв руками.
   - Коли б  вiд  мене  це  залежало.  Сестри  княжичевi  в  руках  епарха
Вiталiана, а епарх сказав: "Коли князь Тиверi дасть за доньок десять тисяч
солiд, вiн сам доставить ©х до Черна".
   Цього разу Богданко нiмував довше, нiж личило б синовi, що  сидить  уже
на столi вiтця-князя. Боги свiтлi та боги яснi! Так  ось  чим  поясню╨ться
ромейське доброчинство: вони хочуть вихопити iз тиверсько© скiтницi  цiлих
десять тисяч! За звичайну собi  дiвку-бранку  на  работорговельному  ринку
беруть двадцять солiд i лишаються задоволенi, а за князiвен по п'ять тисяч
загнули.
   - А епарховi по зда╨ться, що сс занадто? I вельми занадто.
   - Як то?
   - Скiльки ви берете за дiвку-бранку па работорговольному ринку?
   - Достойний! - щиро диву╨ться Несторiй. - То  ж  за  Дiвку,  а  сс'  за
кiiязiви©©.
   - Я те пам'ятаю. I все ж десять тисяч! Се ж по жарти. Тивер  персоунала
в тринапи i виснажливiй сiчi, ©© он сплюндровано. Чи епарховi  не  вiдомо,
як порожнiв в такi часи княжа скiтниця?
   Навiкулярiй пiдозрiло-недовiрливо i  разом  з  тим  видимо  розчаровано
кривить  уста.  Було  таке  враження,  що  не  лише  диву╨ться  княжичевiй
торгiвлi, - охолонув до нього.
   - Княжий син забува╨, - вирiк нарештi те,  що  було  написано  на  його
виду, - забува╨, кажу, що я не торгуватись при©хав, - передав  волю  того,
що торгу╨, i занадто високо сто©ть надi мною, аби  без  нього  можна  було
щось переiнакшити.
   Мовлено неголосно, нiби ж i не велеречиво,  а  сказано  он  як  багато.
Вiзьме, обернеться зараз та й пiде. I що тодi дiятиме вiн, Богдаико, та  й
вiтець його, коли пiде, а  там  i  пустить  лодiю  за  течi╨ю  днiстровою?
Правитимуться в Томи i торгуватимуться в Томах? А як  правитимуться  i  що
виторгують, коли Злата i Милана таки в ромейських руках?
   - Епарх був певен, що домовиться  з  князем  Тиверi,  -  мислив  уголос
ромей, далебi, помiтивши Богданкове сум'яття. - Казав, коли це  станеться,
вони й надалi можуть бути добрими сусiдами i содругами. Хай  княжич  зна╨:
усi ми i епарх також вельми опечаленi появою обрiв у Скiфi©, не ╨  з  ними
содругами зараз, далi не будемо i поготiв.
   - То, може, гiсть iз роме©в i посланець епарха заждетаки князя  Болота?
Дiло, гадаю, варте того.
   - Якийсь час побуду в Черпi, одначе не довше, як спродаю товар, придбаю
те, що хотiв би придбати в Тиверi.
   - От i добре. Князь ось-ось ма╨ бути. А буде князь,  гадаю,  домовимося
до чогось.
   Не був до кiнця вiдвертий iз навiкулярi╨м, про себе ж думав: встигне чи
не встигне нагодитися за сi днi князь  -  все  одно  буде  час  помислити,
порадитися з старшими, хоча б i з княгинею. Вона, може, й пе вiда╨, що ма╨
князi. у скiтницi, зате вiда╨ бiльше, анiж хтось, якими ╨ намiри вiтця, як
поставиться вiп до такого викупу.
   Не шукав пагоди. Спровадив павiкулярiя - i до Миловиди мерщiй.
   - Мати кпягине, - мовив похапливо, щойпо переступивши порiг. -  Свiтлий
день настав для всiх пас, чулисьте, мати iшягине!
   - Йой! - озвалася на його радiсть та й застигла ждучи, -  Чи  не  князь
верта╨ з дулiбiв?
   - Еiльшо, - пiдi©шов i вкляк перед  исю,  поцiлував  подiл  вбрання.  -
Злата з Миланою вiдшукалися.
   Завжди пригожа i яснолика, Миловида ще помiтнiше заяснiла видом,  стала
схожою па зорю-зоряницю, що побивав морок i  свiгигь-зирi╨  з  морику.  Не
зважала па те що княгиня ╨ i що некревна Богданковi,  кинулась  до  нього,
загляда╨, зорiючи, у вiчi й пита╨-допиту╨ться, де вони, Злата  з  Милапою,
звiдки князь i син княжий зна╨ про них та що зна╨. Зрештою посадила поруч,
втира╨  сльози  розчулення  й  знову  пита╨,  чи  то  ж  правда,  що  вони
вiдшукалися, як далеко вiд землi сво╨© ╨.
   - Навiкулярiй iз Том ромейських щойно був у мене й сказав, що  Злата  й
Милана в тiм-таки пристанищi, пiд наглядом епарха перебувають. Та ось  яка
притичина, матiнко княгине: епарх порятував ©х у розбурханiм морi  i  хоче
тепер, аби князь платив за той порятунок.
   - То вже, як водиться,  Богданку,  -  поспiшила  з  речницею  i  навiть
торкнулася заспокiйливо його руки. - Роме© на  те  й  роме©,  аби  на  все
дивитися як на можливий зиск.
   - Знаю, а все ж не можу не бентежитись. Чи догаду╨ться княгиня, скiльки
зажадав ромей вiд князя Тиверi за доньок?
   Притихла  враз,  чи  то  прикидала,  скiльки  мiг  зажадати  епарх,  чи
страхалася тих жадань i неспроможна була перебороти свiй страх.
   - Гадаю, немало. А все ж чи так дуже багато, аби бентежитись?
   - Десять тисяч золотих солiд!
   Сплеснула руками i на виду осмутнiла так само раптово,  як  i  заяснiла
щойно, а проте ненадовго. По якiйсь митi знову ожвавилася.
   - Не осмучуй себе i не пiддавайся  гризотi,  достойний  князю.  Прибуде
вiтець, помiзку╨мо купно та якось  уже  зберемо  тi  солiди.  Зате  Злату,
Милапу позбавимо осмути та безлiття, знову матимемо  радiсть  бачитрi  ©х,
бути, як i були, купно з ними. По собi знаю, як ©м там, бiдняткам.
   - Боюсь, чи зберемо такi солiди, i тому прийшов до  матерi  кпягинi  на
раду. Що зна╨ вона про княжу скiтпицю? ╙ в нiй щось а чи нема╨?  Я  благав
навiкулярiя торгувати в нас i  ждати  князя  Тиверi.  Та  коли  вiтець  не
поспiшить i не прибуде на час його вiдплиття, мушу сказати ромс╨вi:  да╨мо
ми епарховi Том жадапi солiди як викуп за сестер чи не да╨мо.
   - Як би там не буяй, ласкавий Бигданку, кажи: да╨мо. Щось ╨ в скiтницi,
щось позичимо в мужiв-волостелинiв.
   - Певнi, матiнко, що позичимо?
   - Йой! Певна чи не певна, про волю йдеться. А коли йдеться про волю, чи
гоже думати та вагатися?.. Хоч би й луснули,  а  ма╨мо  зробити  все,  аби
доньки нашi, а тво© сестри, були вiльнi, таки з нами i таки в сво©й землi!
   Певнiсть ©©, як i схильнiсть пожертвувати всi╨ю, що мають, статнiстю, а
таки збороти безлiття знедолених, додали певностi й Богданковi.
   "А й справдi, - подумав, - чи гоже вагатися,  як  бути,  коли  Злата  з
Миланою кличуть: допоможiть?"
   - Спаси бiг, - пiдвiвся  i  чемно  вклонився  Миловидi.  -  Спаси  бiг,
ласкава княгине, за твердiсть намiру i духу, що стали мудрою радою. Так  i
скажу навiкулярi╨вi: "Вези сестер, матимеш за них те, що просиш".
   Хотiв було одразу ж розшукати ромея й сказати йому:
   "Так i так, я згоден", -  та  на  котрiйсь  iз  сходинок,  що  вели  до
Несторiя, спинився i замислився: а чи не наб'╨ цим  поспiхом  i  без  того
зависоку цiну? Пробi, таки й справдi наб'╨. Домовились-бо: зустрiнуться по
завершеннi торгу. Гляди, на той  час  нагодиться  й  княз