виявитися пустою забавою. Ано, було б лiпше i певнiше, коли б дбав про справедливiсть. Чи хтось ослухався б, коли б повелiв у однiй iз новел, а там i в другiй: "Чтiмо тих, хто достойний того, хто не щадить зусиль розуму i серця, ба живота свого в iм'я блага iмперi©, люду, що живе в нiй". За тридцять вiсiм лiт володарювання це стало б поконом, а покони не так просто поламати. Отодi й його, iмператора Юстинiана, згадали б... "Я так мислю, - ловить себе на словi, - нiби мене нема╨ вже, нiби й справдi не буде за що згадати. А iмперiя, котру вознiс он як високо? А храми, i серед них свята Софiя, кодекс Юстинiана зрештою?.." "А чим ми заплатили за них, ти вiда╨ш? - нагло вторгнувся до пам'ятi чийсь голос, i перед очима став вiтець Саватiй iз пугою. Став i не вiдходив уже. Iмператор силиться щось сказати йому, та слiв нема╨, слова застряли в горлi. "Не вiда╨ш, бачу. То запитай, сину, в тих, кого робив в iм'я тi╨© величi рабами, з кого драв податi, мов iз живого шкiру, одбирав дiтей i робив з них легiонерiв, котрi не поверталися вже до отнього порога: або ж падали замертво па бородищах, або ж служили тобi до скону. Глянь, - показав удалеч, - скiльки ©х, завалених трупом боролищ. Усi вони на тво©м сумлiннi". "А ви ж як думали? - борониться iмператор. - Велич, що ©© всi хочуть, да╨ться так собi?" "Це ж хто - усi? Я, мати, брати тво©?" Не вiдав, що сказати на те, i силиться уникнути вiтцевих сумовито-гнiвних i пристальних водночас очей. Як i пуги, що тримав в руках. А уникнути не може. Тодi вже, як дiватися, здавалось, нiкуди було, доклав зусиль i розплющив очi. Потуги тi, виявля╨ться, не були марними: зник десь вiтець, зникла i його пуга. Бiлi стiни опочивальнi постали перед зором i мало-помалу врiвноважили дух його, а затим заволодiли й мислями. ...Де, коли i чому перейнявся вiн цим намiром: будь-що возвеличити iмперiю, зробити ©© ще бiльше знаного в свiтi, анiж була знана? Тодi, як обертався в Августiонi серед вельмож чи дещо ранiш, коли чув за унiверситетською лавою повитi звабним серпанком слова про велич священно© Римсько© iмперi©, достойно© попередницi Вiзантi©, про мудрiсть iмператорiв, не менше уславлених, анiж уславлена ними iмперiя? О-о, там доволi часто i голосно йшлося про це, як йшлося i про iнше - що з волi Всевишнього велич ту i славу мав примножити Схiдна Римська iмперiя - Вiзантiя. Так i казали: мав примножити. А в Августiопi й точнiше визначали путi примноження: воно не станеться до того часу, поки вiзантiйськi легiони не витурять варварiв iз земель, що належали колись священнiй Римськiй iмперi©. Це - доконечна потреба, свого роду dum spiro spero '. Хiба римляни не на це уповали i не цим трималися он скiльки вiкiв: dulce et decorum est pro patria mori. О так, саме в Августiонi та в унiверситетi й викохав у собi цю певнiсть. А ставши iмператором, i зовсiм утвердився в мислi: iмперiя передусiм, заради не© нi перед чим не зупиниться. Тому й брав з усiх i все, що можна було взяти, гуртував на зiбране з пiдданих золото легiопи й кидав ©х, куди вимагала омрiяна мисль, люд, що викохував ©© колись, пiдсолоджував i пiсля. Велике дiло - боролища устилав трупом. А коли б тим, що впали на бородищах, не було чого ©сти? Чи ©х не та сама спiткала б доля? Чим годуватимете себе, дiтей сво©х, коли всiх триматимете при собi? Пiчкурi, заслiпленi темрявою власно© нори кроти. Заради цих он скiльки ночей недоспано, миру га благодатi не вкушено, а вони ще й невдоволенi: боролища устилав трупом, податями гнув до землi. Може, й так, може, й крутий був iз вами, не одиницям - мiльйонам не давав передихнути, вимагаючи сплати недо©мок, примусового продажу хлiба, через всiлякi там епiболе, дiаграфе, аерикони. А хто з вас спроможний вигадати iнше? Хто порадить, як завоювати пiвсвiту, не натужачись, примусити коритися непокiрних, не наступаючи на горло непокiрним? Хто, пита╨? Мовчите, нема чого казати? I не скажете. Iмператор не сонце, щоб зiгрiти всiх. Зате iмперiю он яку лишав в спадок. Коли, за якого привiдцi Вiзантiя досягала тако© величi i такого розквiту? Пiд лежачий камiнь, отче мiй, вода не тече. Здавться, порозумiвся з вiтцем i тим бодай якось заспоко©в себе. Ба навiть розщедрився, вгомонившись: коли всевишнiй допоможе йому здолати цю недугу й сiсти, як досi сидiв, на мiсце iмператора в Августiонi, що-що, а аерикон вiдмiнить. Через ту подать та через примусовий продаж хлiба найбiльше невдоволених, а вiдтак i ворохобникiв. Колись не брав цього на карб, а зараз мусить визнати: аер - дарунок неба i моря. Посягати на нього - все одно що посягати на дар божий. Не лише на пiдданих - на собi вiдчував це: он якi пишноти та розкошi ма╨, скiльки доменiв та золота, вважай, пiвсвiтом володiв, а занемiг та вiдчув: нема╨ чим дихати - i купити аеру не може. Анi продають його, анi за так не дають. Сумлiння заговорило в душi iмператора чи всього лиш шкода себе стало, - защемiло серце, i так дуже, що змушений був насторожитись, а там i захвилюватися, ба й заметатися в ложi. Силився звестись - дарма, покликати, аби прийшов хтось та став на помiч - i крику не спромiгся подати. Хапав ротом аер, а натрапляв на пустку, знову хапав - i знову те саме. "Господи! Спаси й помилуй", - зблиснула коротким спалахом думка, та, зблиснувши, одразу ж i згасла. VIII Дзвонили по померлому в усiх церквах. А ©х у стольнiм городi Вiзантi© ╨ та й ╨, тож подзвiн чули не лише по один i другий бiк Босфору, а й далеко поза Босфором. I сумували, чуючи, та молилися за упокiй душi Божествоiшого. Хай бог простить йому грiхи його. Он скiльки лiт правив iмперi╨ю, якi клопоти мав, думаючи за всiх i дбаючи про всiх. Чи в тих клопотах важко оступитися, а то й схибити? Зато ж i зробив псмало: будував храми, сприяв процвiтанню вiри Христово©, був нещадний з вiдступниками, яких теж було та й було. Господь-бог свiдок тому: жоден iз його попередникiв не дбав так про церкву i служителiв церковних, як дбав Юстинiан. Сумний був подзвiн по померлому, та ще сумнiший спiв церковного хору - i тодi, як заносили iмператора в святу Софiю, i коли йшла там похоронна вiдправа. Печаль i тугу клав усiм на лиця. Навiть пишноти, що ними не поскупилися святi отцi, обставляючи похорони, навiть велелюддя на похоронах не приносило полегкостi. "Боже праведний! Боже милостивий! - хилили достойники осмученi лики, а жили вже тривогою, - Що буде з ними завтра, пiслязавтра? Хто сяде на мiсце Божественного i iцо принесе усiм, возсiвша на тронi?" Певно, ця ж тривога гнала в усi кiвщ iмперi© й гiнцiв, що везли по похоронах перший едикт нового iмператора. "Я, Юстин Другий, - писалося в ньому, - сiвши з волi всевишнього та з повелiння покiйного iмператора Вiзантi©, в бозi почившого Юстинiана Першого, на трон..." Про що йшлося далi, може, не кожен знав, зате догадувався: новий iмператор оповiща╨ префектiв, намiсникiв, преторiв, президiв, проконсулiв - усiх, що сидять у провiнцiях i правлять провiнцiями: iмператор Юстинiан Перший помер, вiн, Юстин Другий (Молодший), узяв на себе тягар державно© влади у Вiзантi© й повелiва╨ бути вiднинi покiрними йому, а ще - пильними, пильними й пильними. Чому саме пильними, теж догадувалися: покiйний iмператор, царство йому небесне, далеко замахнувся в дiяннiх сво©х, та не зробив содiяне надiйним. Варварський свiт не лише на обводах хита╨ вiзантiйську державу, погрожу╨ й тропу. Навiть просвiщеннi Сасапiди забули про укладений з ними вiчний мир i норовлять вiдторгнути вiд земель, що в пiд скiпетром iмператора, Вiрменiю, а вiдтак перетнути торговi путi, що йдуть через не©, позбавити Вiзантiю ©© металургiйного центру, нарештi, значного контингенту вiйськ, що ними постiйно поповнювались вiзантiйськi легiони. Префект Том, вчитуючись у невеселi рядки iмператорського едикту, подумав передусiм про аварiв: вiднинi по анти - вони найлютiшi вороги iмперi©. З антами вiн, а вiдтак i iмперiя перебувають у надiйному мирi, а чи матимуть його з аварами? Щось не схоже на те. Всього шiсть лiт перебувають у Скiфi© i встигли .спустошити ©©: беруть за карк ╦вельмож, аби давали та й давали ©м живнiсть, грабують, нехтуючи законами iмперi©, люд. Терпець урветься колись i пiде ворохобня. Хай царству╨ на небесi покiйний iмператор, та вiн вчинив непоправну дурницю, запросивши ава'рiв. Помiч вiд них матимуть чи нi, а халепу вже мають. вдино вiрним було i буде - виперти ©х туди, звiдки прийшли. I поява нового iмператора - чи не найлiпша в цiм дiлi нагода. Лиша╨ться не схибити, знайти найбiльш певний виверт, аби умисел став дiйснiстю, а намiр - звитягою. Яким вiн ма╨ бути? Сiсти в лодiю й податися до Константинополя, а в Константинополi сказати Юстиновi все, як ╨? А чом би й нi? Нинi всi до нього правитимуться, надто префекти. Вiн не префект, всього лиш епарх якихось десятирядних Том на обводах? А коли не когось iншого, саме його, епарха Вiталiана, вiдвiдала слушна мисль? Iмператор заговорив з усiма, в тiм числi i з ним про супокiй у державi, то чом i не стати перед ним iз мислю, що забезпечить супокiй коли не на вiки, то на найближчi десятки лiт, тим паче, що ╨ на те вагома причина: анти волiють поновити укладений ранiш iз Вiзантi╨ю ряд. Обри отож не потрiбнi. Якщо за Дунай i нема╨ резону випирати ©х, то хай iмператор кине тих татей на склавинiв. Чи ©х, зрештою, не затим кликали сюди? Вирiшено: завтра, нi, пiслязавтра й вирушить. Пiдготу╨ться, дасть пiдлеглим вказiвки - i на драмон пiде. Хто вiда╨, як довго доведеться стукатися до iмператора, аби достукатись. Був певен у намiрах сво©х, а тому неабияк вдоволений собою. I пiднесений духом також. Та перед самим вiд'©здом на його добрий настрiй несподiвано посягнули: бiля полуденних ворiт фортецi об'явилися комоннi авари, такi чисельнi, що сторожа змушена була зачинити ворота i увiдомити про те епарха. - Як багато ©х i чи авари то справдi? - Не менше тисячi, достойний. А що авари - то напевно. Самi бачимо, та й вони те кажуть. "Це що за дивовижа? Демонструють, яка в них сила?" - Питали, чого хочуть? - До вашо© милостi, сказали. - То хай iде один хтось. Ну, коли не один, то три. З тисячею менi нема╨ потреби говорити. Вiн не забарився прийти, той один. Був високий на зрiст дужий у тiлi, волосся, як i всi сородичi його, мав дояге заплетене в коси в червоними стрiчками на кiнцях. Та не те подивувало епарха - терхан не належав до мужiв лiтнiх. Не отрок уже, одначе й до мужа йому далеко. Коли б не гострий, ба навiть викличне гострий погляд та не мужнi риси на застиглому в суворостi лику, i зовсiм скидався б на нерозумного в затятостi отрока, а то й на упольовану й примусом поставлену перед ним, епархом, дiвку. Ця затятiсть, а найбiльше младомладiсть авара-сла збудила в серцi епарха щось схоже на обурення. - З ким маю честь говорити i з якого приводу? - Апсих я, перший iз терханiв у великого кагана аварiв Баяна. А прибув до тебе, аби сказати: найманi iмператором во© аварськi, як i кревнi ©хнi, знемагають без живностi. - То ти прибув до мене з турмою, аби налякати чи й силою взяти живнiсть? Вiн був не на жарт гнiвний i тим уже недоступно суворий. Одначе й терхав не належав до тих, що можуть стенутися перед гнiвом чи суворiстю. - Я прибув, епарху, взяти сво╨. Он як! Нi, з такими розмова ма╨ бути коротка: пiшов прiч! А так, виставити за дверi i тим сказати раз i назавжди: вашого тут нема╨ й бути не може. Мало того, що отриму╨те в iмператора? Вiн збирався уже виректи те, що намислив, та збагнув нараз: а чи з варваром достойно буде змагатися варварськими дiяннями? Пробi, хто вони, зрештою, цей Апсих i його Баян, щоб через них опускатися так низько? Не подавав виду, що передумав i вiдступав, одначе й гнiву не являв уже аж надто буряно. - А де я вiзьму стiльки з'©жi, аби нагодувати всi вашi турми, про те подумав? - Про те ма╨ думати епарх. Осмiхнувся лукаво i вже потiм вирiк свою лукавiсть уголос: - Розумно сказано, а проте й несправедливо. Не зi мвою укладав каган ряд - з iмператором, до iмператора й мусите правитись за живнiстю. Не став ждати, що скаже на те Апсих, покликав челядника i повелiв накрити в честь гостя стiл. - Ходiмо, терхане, пообiда╨мо з тобою та за трапезою й помiзку╨мо, де шукати ©©, таку потрiбну всiм гкивнiсть. Апсих, видпо, но належав до велеречивих. Пив випо, пе вiдмоiишвся вiд яств, що ставили перед ним, на слова ж не розщедрювався. Скаже одне-друге, коли питають, i знову вiдмовчу╨ться. Тож господаревi довелося взяти бесiду на . себе. Бiльше розпитував та випитував, чи то правда, що . авари належали до угурян, люду чисельного i далеко не одноликого. То вже пiзпiшо, як зчинилася мiж племенами того асiйського роду ворохобня розторгнули вони з угурявами давнi узи й назвали себе аварами. Апсих здебiльше мовчки кивав головою, зголошуючись iз тим, що казав епарх, та iнодi припиняв трапезу i силився збагнути, що каже. Тодi Вiталiан повторював повiдане в дохiдливiшiй формi i, домiгшись розумiння, щедрiше, нiж досi, наливав терхановi вина. "Ти ба, яка личина, - дивувався i насторожувався водночас. - П'╨, п'╨ i не п'янi╨". - Чув я, нiби авари, - казав уголос, - теж не ╨динi в сво©м родi. До них пристали й iншi племена - тарнiахи, кочагири, завендери. - А так, i цi з нами. А ще утигури й кутригури. - Ну, цi, наскiльки я знаю, за Дуна╨м. - Все одно з нами. - То скiльки ж у кагана турм? - Не вiдаю. - Алголу? - Також не вiдаю. - Прибув до мене по живнiсть i не вiда╨ш, скiльки треба тобi ©©? - Все одно не даси, то нащо пита╨ш? - А може, й дам. В усякiм разi, маю намiр пiдказати тво╨му кагановi, де i як взяти ©©. - Каган прислав до тебе. Де ще можна взяти, вiн i без пiдказок зна╨. "Варвар. Ти ба, як розмовля╨. Ну, стривай же. Ви в мене не тi╨© ще заспiва╨те разом iз каганом сво©м". - Чи каган вiда╨, що iмператор Юстинiан покинув нас? Апсих застиг на мить. - Як то? - Помер Божественний. Iнший iмператор нинi в роме©в - Юстин Молодший. Радив би кагановi скористатися цим i явитись перед очi нового василевса. Всi являтимуться i всi чогось проситимуть. Чому б i кагановi аварiв не попросити в iмператора збiльшення щорiчно© платнi за службу на обводах, тим паче, що послатись ╨ на що: авари примусили вгомонитися антiв, а бiдують через нестачу з'©жi? Це лiпша з лiпших нагода переглянути укладений з iмператором-небiжчиком ряд. Та й потреби iмперi© у ваших турмах повиннi спонукати iмператора до перегляду. Склавини не перестають сваволити в Iллiрику, пора покласти тому край. Апсих був не по-варварськи уважний i думний. - То осiбна рiч. Каган у тебе пита╨: що даси, i то негайно, зараз? - Така справдi велика потреба в живностi? - До краю велика. - Ну що ж. Коли так дуже треба, дам кагановi стадо товару в триста голiв. Одначе й скажу: це яко приятельська помiч, i буде вона останньою. Надалi анi в себе, анi в колонiв, анi в курiалiв брати живнiсть не дозволяю. Як жити аварам i з чого жити - хай дума╨ каган i веде про те рiч з iмператором. У нас власнiсть кожного священна, посягати на не© нiкому не дозволено. Апсих i далi лишався уважний i думний. Та недовго. - Де вiзьму товар? - пiдвiвся раптом i вийшов за столу. - Мо© люди покажуть. Не став питати, як же буде з аварським сольством до iмператора, без того звав: не Апсих вирiшуватиме, не Апсиховi й знати, як буде. В одному певен: зерно сподiванок на перегляд укладеного ранiш ряду посiяно, зерно повинне дати сходи. Асам де барився. Як тiльки пересвiдчився: авари на якийсь час задовольнилися даниною, взяли ©© та й погнали на розтерзання турм, - пiшов на приготовлений уже для далекого плавання драмой i подався ним вздовж мiзiйського берега до Босфору. Якщо авари й поспiшать iз сольством, обiгнати його все одно неспроможнi будуть. А так. Якийсь час пiде на роздуми та вагання, якийсь - на раду, визначення сольства та вимог, а ще бiльше пiде його на подолання путi мiж Скiфi╨ю i Константинополем. Вона не з близьких, ускач весь час не правитимуться, хоча авари iнакше, зда╨ться, й не ©здять. Дув несильний, одначе доволi свiжий полуночно-схiдний вiтер. Не можна сказати, що попутний, а проте й не супротивний. Вiтрила весь час були напнутi, i напнутi туго. ╙дина незручнiсть, коли ©© можна назвати незручнiстю, - хвилi набiгали збоку й щораз сильнiше били в лiвий борт. Та кормчi знали сво╨ дiло: взяли глибше в море i далi йшли уже, не мiняючи галсу. Драмоii, щоправда, вiдчутно вихитувався, та то вже як водиться, то навiть веселило схильне до плавань у негоду серце епарха Вiталiана. Можливо, iншi й забули в клопотах за сво╨, кревне, що iм'я це дано йому пс випадково, сам вiн пам'ята╨, i добре: по родословнiй належить до роду славного за Анастасiя стратега Вiталiана. Про це нiхто, та й сам вiн не згаду╨, оскiльки згадувати не вельми безпеч'но: Юстин Перший, прийшовши до влади, Стратив не лише тих, що дали йому на пiдкуп гвардi© i сенату золото, а й стратега Вiталiана, яко впливового серед знатi i дуже можливого претендента на вiзантiйський трон. Пiсля Юстина на трон сiв його небiж Юстинiан, пiсля Юстинiана - знову Юстин. З'являтися на очi й нагадувати сво©м iм'ям про того Вiталiана не зовсiм безпечно, започатковане для себе i для Вiзантi© благо може обернутися на зло, та ба, i не з'явитись уже не можна. Одне, це ╨дина можливiсть i нагода позбутися аварiв i зажити супокiйним життям, друге, прислужитися антам i мати вiд антiв неабиякий доватiй, а трете, явля╨ цим вчинком сво©м неабияку вiдданiсть трону i турботу про трон. Чи за це можуть переслiдувати, згадавши, хто був той Вiталiав i хто в цей? Швидше, навпаки, можна удосто©тися похвали, а там i особливо© прихильностi з боку iмператора. Йтиметься ж не про щось там, йтиметься про мир iз антами. Та про те, хто в нинi авари для Вiзантi© i як бути а аварами, коли вiдпаде загроза вторгнення задунайських актiв. Константинополь зустрiв звичною для вього метушнею в пристанищi й поза пристанищем. Епарховi в Том не повiрилося навiть, що тут зовсiм недавно поховали iмператора. Анi знаку про те. Однi подi© пристають до берега, iншi вiдходять, там галасують, силячись докликатися когось, там - сперечаючись iз кимось. I нi в кого жодно© тiнi смутку на чолi, ознак непоправно© втрати у голосi. Немовби казали тим: так було, так i буде, живий про живе дума╨. Що ж, коли так, про живе думатиме й вiн, Вiталiан. До Августiона зна╨, як прокласти путь, та й у Августiонi не повинен схибити. Донатi© ма╨, золото теж. А коли так, матиме й содругiв. Не помилився: содруги знайшлися, i доволi швидко. А ось до iмператора не мiг та й не мiг доступитися. Нагадав про свiй клопiт через день пiсля домовленостi - розвели руками, нагадав через три - знову розвели руками. - Хотiв би знати, - не без тривоги вдався до сво©х благодiйникiв, - яка тому притичина? Нема╨ iмператора чи не вважа╨ за потрiбне розмовляти зi мною? - Надто багато бажаючих мати розмову з василевсом до того ж людей поважних, доведеться ждати. - Скажiть iмператоровi: я можу ждати, та чи ждатимуть анти? - Ми й це ма╨мо па оцi. Чув велику непри╨мнiсть вiд того. Томи хай i далекi, вважай, на краю свiту, зате нi перед ким не доводиться гнутися в Томах, там вiн сам собi i над усiма iншими василевс. Може, через те й не став бiльше набридати благодiйникам, сунув до рук одному з найбiльш певних черговий донатiй та й сказав: я там i там, коли iмператор визнав за потрiбне розмовляти зi мною, покличте. . Н©дав так довго, що й терпець не раз уривався, а таки дiждався. I прийшли, i сказали: завтра по обiдi будь в Августiонi, i супроводжували, коли прийшов, до самих дверей, за якими, знав, сидить Юстин Другий. Певнiсть дiла, з яким iшов до василевса, чи домашнiй вишкiл дався взнаки, не розгубився, коли розчинилися дверi, що вели в палату, i не вiдчув у собi змалiння сили. Вiддав, як велить етикет, честь та й став перед всесильним василевсом сумирво спокiйний i врiвноважений. - Сумлiння мужа i достойника в державi вiзантiйськiй повелiло менi, василевсе, стати перед тобою й засвiдчити свою любов i вiдданiсть. - За вiдданiсть хвалю. Зiзнаюсь, радий бачити епарха подунайських Том. Менi сказали, вiн прибув не лише а любовi та шани. - Так, достойний. Щасливий випадок допомiг менi порятувати в морi двох младомладих жiнок. Вони виявилися доньками одного з антських князiв - князя Тиверi, найближчого нашого сусiди. Втiкали вiд аварiв у тиверськi городища на Дуна©, та не впоралися з вiтрилами в штормову нiч. Обставина та, а надто повернення доньок живими й здоровими розчулили антського князя й стали приводом до дружнiх узiв мiж мною i тамтим князем, а вiдтак мiж ромеями i антами. З волi господа-бога помер перед цим привiдця всiх антiв князь Добрит, i тиверський князь ╨ нинi - хай i тимчасово - старшим серед князiв Антi©. Просив мене, аби я вдався до тебе, достойний повелителю, з проханням: прийняти в городi сво©м антське сольство й потвердити, коли ╨ на те твоя ласка, чинний мiж Вiзантi╨ю i антами ряд про ненапад. - А як гада╨ епарх? Дiло се достойне? - Вельми достойне, василевсе. Анти справдi жадають миру. Авари нанесли ©м великого урону i не меншо© згуби. - То з ким же ми поновлюватимемо ряд, коли в них пома╨ привiдцi? - Найбiльш достойний цього звання князь Тивсрi. Гадаю, вiн i буде ним. А потiм, Тивер - наиближчий панi су сiда. Матимемо з пою ряд, матимемо його i з усiма антами. Юстин Молодший думно дивився на епарха i вiдмовчувався. - Ми порадимося ще про це, а порадившись, дамо зната епарховi в Томи через нарочитих. - Годилося б вклонитися й пiти, та Вiталiан вiдчув у собi бiльшу, нiж досi, певнiсть i зважився заговорити про обрiв. - Хай простить василевс за недостойну мого сану наполегливiсть, та в ще одне дiло, яке без нього нiхто не вирiшить. - Кажи. - Чи ╨ потреба тримати в Скiфi© аварiв, коли з антами йдеться до видимомо миру? Ще покiйний iмператор мав намiр оселити ©х у Другiй Пеонi©. - Вони - небажанi епарховi сусiди? - Гадаю, не тiльки менi, iмперi© також. Не обмежуються тим, що ©м щорiчно шлють данину в вiсiмдесят тисяч солiдi беруть гвалтом живнiсть у курiалiв, поселян, клянчать ©© в епархiв, придунайських фортець. Плем'я це не звикло ростити хлiб, воно схильне брати його в iнших. Поки бере у нашого люду - пiвбiди, а пiде брати в сусiдiв, не в одну сiчу вторгне iмперiю. Чи не годилося б кинути аварiв супроти супостатiв наших, хоча б i супроти склавинiв? Хай вдовольняють там свою жадобу i живляться з того, з чого звикли живитися. За цим разом iмператор не вагався, якого берега триматися йому, видно, встиг розглянутись i вибрати. - Слушна мисль. Коли йтиметься про мiсце аварiв у полуночних землях iмперi©, я зважу на пораду епарха. Вiталiан вклонився вдячно i вийшов iз осяйних палат василевса. IX Баян пiдданим сво©м не завжди йняв вiри, те ж, що казали у вiчi чи позаочi чужi, i зовсiм брав пiд сумнiв. До цього звикли вже i заздалегiдь кликали на помiч Небо, аби допомогло ©м переконати повелителя. Апсиховi я; не довелося докладати зусиль розуму i серця, освiдомлюючи Ясноликого з тим, що повiдав епарх. Привiдця племенi - хай будуть довгими лiта його - збудився, почувши привезенi я Том вiстi, й одразу ж, не гаючись, вдався до тих, що стояли при входi в намет. - Бега Кандиха до мене. Спiшнiсть та по забарилася передатись усiм, хто виконував волю кагана, а через тих усiх - i беговi Капдиху. Сухий i зiгнутий у дугу (тi, що знають його давно, заприсягтчся можуть: отак i ходить не розгинаючись) Кандих протюлачив до намету i, юркнувши крiзь запинало, укляк перед сво©м повелителем. Почав було виголошувати здравигю, не спускаючи з Баяна i пильного, i збентеженого, i поссиному вiрного догляду, та Баян обiрвав його на словi: - Помер вiзантiйський iмператор, Кандиху. Настав час пiти й сказати новому василевсовi: авари, обiцяючись боронити обводи iмперi©, певнi були, ©м щедро плататимуть за оролиту на бородищах кров; кровi пролито доста, а щедрот не бачимо. Турми i люд аварський знемагають у бiдностi. Коли iмперiя й надалi хоче мати аварiв за содругiв сво©х i вiрних охоронцiв землi, хай платить щолiта не вiсiмдесят, а сто тисяч золотих солiд. Iнакше змушенi будемо брати собi живнiсть силою. Кандих не належав до тих, кому сказане треба повторювати двiчi. Вiн знав, як непросто буде виторгувати в роме©в зайвi двадцять тисяч солiд, та знав i те, що цього хоче, ба вимага╨ каган. А хто з аварiв не вiда╨: те, що велить зробити тобi вiтець роду твого, належить зробити вдвiчi лiпгпе, швидше i вправнiше, анiж вiн того хоче; те, що повелiва╨ в походi терхан, умри, а вволь його волю у п'ять разiв лiпше i надiйнiше, анiж вiд тебе хотiли; коли ж повелiвав тобi каган, за те передусiм слiд дякувати та й дякувати Небу, що удосто©ло його повелiння, а вже потiм з власно© шкiри випорснути, а вволити волю повелителя в десять разiв лiпше i певнiше, анiж вiн собi мислив. Тож Кандих скiльки правився в оточеннi достойного каганових сподiванок сольства, стiльки й дошукувався, як йому повестися з новим василевсом Вiзантi©, аби домогтися того, чого хоче повелитель. Думати про чемнiсть iз високотитулованою особою його, випробуваного на сольських перетрактацiях сла i достойного свого роду та племенi асiйця, вчити не варто, тому вiн давно i надiйно навчений, а передбачити вивертнi, що збили б iз толку наймудрiшого, не завадить. Новий iмператор хоч i мало освiдомлений у перетрактацiях, все ж ромей. Та й бiля iмператора завжди знайдуться такi, що ©х треба стерегтись та й стерегтись. Вiн i стерiгся. Ходив, чемно нагадував про себе тим, вiд кого залежала зустрiч iз василевсом, i дослухався до розмов, що точилися пiд мiдними воротами Августiона, канючив у придворних побачення i приглядався, вручав ©м донатi© i знов приглядався та мотав на ус те, що обiцяли, силився вловити одмiну мiж сказаним i тим, що думали, коли казали. А настав день, коли покликали й велiли правитись iмператора, таки схибив. Сам не вiда╨, яка зла сила ккнула його за язик, одначе розмову з василевсом почав i похвальби: авари - найсидьнiшi серед усiх племен ойку"ни; вони давно i надiйно зажили собi слави нездоланних |:м6жуть вийти на прю будь з ким; iмператор Юстин Другiй, певно, вiда╨ про те, отож, як i попередник його, пам'яатиме: полуночнi обводи iмперi© пiдпертi силою, на яку ожна покластися. Казав i не зводив iз Юстина Другого очей, а вiдтак не завiрявся помiтити: василевсовi не сподобались його речi. Спершу тiльки видивився пiдозрiло, далi й зовсiм почав врибирати недружелюбного вигляду. Довелося митт╨во пеIфевтiлюватись i мiняти тон, ба саму рiч: покiйний iмператор, мовляв, не помилився, залучаючи ©х на свiй бiк. Колись корожi iмперi© племена - утригури, кутригури та й анти - погромленi обрами й перестали бути силою, що може по грожувати. Одне непоко©ть кагана: кровi во славу Вiзантi© jffs скiльки пролито, дуже можливо, що незабаром знову до|©едеться лити ©©, а винагорода за те мiзерна. Роди аварськi а з ними й турми знемагають вiд нестачi яств, кагановi ледве посильно стримувати ©х вiд спроб ходити й брати тотi яства силою i не тiльки в сусiдiв, а й у самих роме©в. То' му вiн вда╨ться через нього, сла свого, до iмператора з чолобитною: хай iмператор зважить на нестачу яств i збiльшить аварам данину за ревну службу на обводах до ста тисяч солiд. - А хто вам сказав, що ваша служба потрiбна iмперi©? - заговорив нарештi iмператор i тим поклав край аж вадто велемовнiй речi обрина. - Як то? - Кандих скинув догори голову i тим неприродно випнув на ви© кадик. - Ми укладали ряд, покiйний iмператор платив нам щолiта вiсiмдесят тисяч золотих солiд... - Тодi платив, як була в цьому потреба. Нинi тако© потреби нема╨. Авари повиннi бути вдячнi iмперi© за те що дозволила ©м поселитися на сво©й землi й мати жадану для кожного, хто звик жити трудом, а не розбо╨м, змогу насолоджуватися супоко╨м. Земля у вас е, i земля багата. Трудiться в потi чола свого на тiй землi i матимете яства. Коли ж iмперiя визна╨ за потрiбне винагороджувати аварiв за ратнi чи якiсь iншi подвиги, хай не вважають ту винагороду податтю. То буде всього лиш дяка, - та, що ©© ма╨ всякий раб за вiрну службу сво╨му волостелиновi. Вигнута дугою сiiиiiа Капдиха вiдчутно здригнулася i стала схожою на нацiлене для стрибка тiло удава. А проте стрижi не станем. Видно було, Кад-дих всього лиш ошелешений тим, ще почув з ует iмиератера, i. нiяк не прийде до тями. Мовчання ставало нестерпним, i тiльки тодi вже, як Юетвн Другий верухяувея буде, аби недати логофету знак: аудi╨нцiю завершено, аварський сод може йти, - опам'ятався i встиг можвти слово-вiдповiдь: - Iмператоре! Ти дав менi i моему племенi достойний урок. Та не поспiшай казати: годi. Слово те каже той, хто каже останнiй. Зваж на сивини мо© i послухай розумно© ради: ве роби з аварiв-содругiв аварiв-супостатiв. Горе буде тобi i тво╨му родовi, коли вчиниш так. Юстин боровся з собою, а все ж гнiв, що бив iз нього водогра╨м, викааував себе. - Ти погрожу╨ш, старче? - Нi, всього лиш кажу те, що е, i те, що може бути. Аварх справдi могутн╨ илем'я. Найбiльше, чого не любдять вони, то це зневагж. Та, що чув я тут подвоiть, а то й потро©ть ©хню силу. Тож i кажу: одмiни сво╨ слово, доки ве пiзно. Здавалось, не зводив iз добролнкого, в святковому одiяввi iмператора очей, а проте ве помiтив, коли вiй дав знак. Тодi лиш удостовiрився в тiм, ак люди логофета стали веред ним стiною i тим нагадали: пора й честь звати. Знову була довга i втомлива путь. Одначе Кандих менш за все зважав тепер ва те. Страхався i знемагав ва силi вiд iншого: що вчинить каган, коли почув про наслiдки иеретрактацi©? Вхопить кинджал i запустить йому пiд серце, як не одному запускав уже, коли насмiлювалися приходити й ставати перед ним iз лихими вiстями? Чогось iншого вiд того лютого в гнiвi мужа - хай буде милостивим Небо до нього - сподiватися годi. То - без сумнiву, то - напевно. А що ж вдiяти, коли так? Покiрно правитися й ставити себе пiд удар? Де ж його, Кандихiв, розум? Де набутi в сольських дiлах хитрощi, лукавство? Стривай, стривай. А чом би й справдi не злукавити? Чи Баян був там, на аудi╨нцi©, чи вiда╨, що казав Юстин Другий, а що - Кандих? Та й iнших аварiв не було. Чому справдi не злукавити i не спрямувати гнiв свого повелителя на Юстина? Можуть довiдатися пiзнiше? Хто i як? Аж дух перехопило. Чи то важливо, як буде потiм. Важливо зараз вiдвести вiд себе гнiв. А так, важливо зараз! Тi, що супроводжували Кандиха в путi, помiтили одмiпи в його настро© задовго до зближення iз стiйбищем кагана. Одначе й вони були подивованi тим, що угледiли пiзнiше. Кандих не став дотримуватися звичаю - спинитися перед тим, як зайти до Ясноликого, й попросити джо ней благословення на щасляве завершеная одвiдин, онукета вест" до Баянового намету й закричав не сво©м голосом: - ∙ О великий ве©не i мудрий привiдцю! Що хочеш, те роби зо мною опiсля, та зараз вислухай гнiв i обиду серця . мого. Вiн справдi був такий, якам його давно не бачили. - Кажи, не зволiкай. Каган, видно, догадувався, що скаже його нарочитий, теж переймався гнiвом. - Покарай iмператора, того шолудивого всаi Вiн зважився осквернити iм'я тво╨ i тим осквернив усiх яас, аварiв. Сказав: ти не потрiбен iмперi©. Солiди платили аварам тодi, коли треба було громити антiв, утигурiв та кутригурiв. Нинi така потреба вiдвала, мовляв, тож iсолiд не iуде. Анi тих вiсiмдесяти тисяч, що ияатили колись, анiяких iнших. Коли ж iмиерiя й даруватиме тобi щось, то ма╨ш вважати те... - ти чу╨ш, о мудрий серед мудрих, що вiя дозвояив собi виректиi - то ма╨ш вважати те не ва визначену тобi яко доетойииковi данину, а за милостиню, що ©© дають всякому р&бввi за вiрну службу сво╨му господиновi. Пiд Баяном заскрипiло крiсло. Вiй спирався уже "а якого руками, ось-ось, здавалося, схоивться й заволав;"Так i сказав?! Аби того ие сталося або ж, крий Небо, ве сталося чогось ще гiршого, Каидих зiбрався з духом i вдарив себе сухими вступами в не менш сухi груди: - Благаю тебе, Ясноликий! Покарай того шолудивого яса, ту гi╨ну в личинi iмператора, а з ним i роди його, ромеями iменованi! Лютою карою покарай, iнакше я не змажу жити на свiтi! Лукавий клич його восторжествував-таки: каган знесилiв, поборений власним гнiвом, i хлюпнувся на те мiсце, де сидiв перед появою Кандиха. Хлюпнувся й затих, приплющивши очi. Усi, хто був у наметi, знали: каган дума╨, вiн зважу╨ться на щось велике i значиме, а коли каган дума╨, муха не повинна заважати йому. Знав те й Кандих, тож як стояв перед цим на колiнах, так i продовжував стояти, нiмуючи та ждучи в нiмотнiй типi i, який вирок жде на нього, опороченого аварського сла. - Залиште мене, - iючув нарештi Капдих i не став анi дивуватися з того, що голос у Баяна якийсь не його, i знiчепо глухий, i зовсiм не всемогутнiй, анi пересвiдчуватись, справдi чув таке чи видалося, - звiвся нечутно i так само нечутно вишмигнув iз намету, "Хвала тобi, о Небо! - молився й торжествував. - Слава й хвала I Довiчно лишаюся вдячний добротi тво©й, яко ж i мислi, що аею винагороджу╨ш у потрiбну мить. Схиляюсь перед тобою i молюсь тобi, молюсь i уповаю: хай буде лик твiй свiтлий та ясний навiки-вiкiв... О боги! Як можна терпiти страхи такi!" А Баян як сидiв, уклякнувши, так 1 лишався сидiти. Анi слова, анi пiвслова нiкому. Далебi, усе ще силився збагнути почуте i кликав на бесiду то невiдомого йому ромейського iмператора, то люд його, такий галасливий, коли беруть щось у нього. "Стривайте, - похвалявся й сам не вiдав, кому саме: iмператоровi чи його люду, - ви ще не так загаласу╨те в мене. Земля горiтиме у вас пiд ногами, небо палатиме вогнем. Захочете розкаятись, та пiзно буде, благатимете пощади, та дарма. Це ви не когось там, це ви кагана аварiв, люд його обкидали багном... О боги, де взяти терпцю, щоб стримати себе i не зiрватися завчасу? Подумати тiльки: йому, не так давно кликаному, сказали: "Ти не потрiбний бiльше. Живи як зна╨ш i з чого зна╨ш". Його, повелителя непереможних i он яких численних турм, назвали рабом - тим, що ма╨ покiрно ждати милостинi вiд свого волостелина. Нi, ©м мав бути особлива кара. А таку кару на гаряче серце не вiдшука╨ш. Така ма╨ визрiти в супоко©, на тверезий розум. То було б найпростiше: вийти зараз перед турми й крикнути так, щоб луна пiшла всi╨ю землею: " Авари 1 Роме© i ©хнiй iмператор обманули нас. Сказали: "Тодi платили вам данину, коли потрiбнi були у сiчi з антами. Нинi така потреба вiдпала, тож i данини не буде. Iдiть, добувайте собi яства десь iнде". А де ╨ бiльше яств, як не в роме©в? Iдiть i берiть ©х, коли так!" О, того було б досить, щоб земля ця взялася полум'ям, щоб гнiв аварiв утонув у кровi кривдникiв. Та чи буде та утiха достатньою i надiйною? Роме© е роме©, у них завжди знайдуться легiони, щоб стати супроти аварiв стiною, щоб обiйти i вдарити у спину. Нi, вiн, Баян, не та безмозгла риба, що йде на першу-лiпшу принаду. Вчинить по-iншому: здобуде спершу для аварiв землю-опору, ту захребетпу твердь, з яко© ходитиме та й ходитиме на роме©в, коли можна - палитиме все, що пiддаватиметься вогпю, витинатиме всiх, хто потрапить пiд руку, братиме все, що можна взяти, потявши волостелинiв городiв i мастностей, коли нi - вiдходитиме в свою землю й почуватиме себе хай i не звитяжцем, одначе й пс повержепим. А така земля с. Доки бег Кандих правився до Константинополя й слухав з уст iмператора образливi рачi, лавгобарди зяеву були в Баяна .й кланялися, як i колись Баяновi: "Прийди i покарай тих рудих псiв - гепiдiв; нема╨ в нас миру з ними й не буде, половина всього, що вiзьмемо в гепiдiв, - тво╨". Що йому половина. Коли так склада╨ться, вiн пiдкорить самих гепiдiв, сяде в землi гепiдськiй i ходитиме звiдтам на роме©в. А так. Те, що повiдав Алво©н i що - Кандих, не просто собi збiг обставин. Того хоче Небо, так ма╨ й бути. Знав: тi, що пiшли з намету, лише вдають, що зникли надовго i всi до ╨диного. Через те особливо не пiдвищував голос: - Бега Кандиха до мене, - повелiв ввично, хоча й доволi суворо. Вiн об'явився перед каганом за кiлька миттевостей, хоча вони й видалися йому вiчнiстю. Знав-бо: така бистроплин|' на перемiна в намiрах i дiяннях кагана не обiця╨ добра. ! А ще й те слiд узяти на карб - виклик був i нежданий, i негаданий. Саме гомонiв, потiшений прихильнiстю Неба, з жоною, клопотався численними дiтьми: як вони мали себе без нього, чи порали товар, чи були достойнi вiтця свого, добре знаного i чтимого в каганатi. Був не просто вдоволений тим, що чув з уст жони, якийсь вознесений духом, i ма╨ш: прийшли й сказали: "Iди, знов кличе". Так спорожнiв, мабуть, очима, так одбiлився в лицях, зачувши те велiння, що жона теж одбiлилася й уклякла, вражена. - Що з тобою, Кандиху? - таки перша прийшла до тями. - На тебе жде там Обида? Ти потрапив у немилiсть... - Облиш! - обiрвав ©© на словi. - Не накликай того, що й без тебе може стати неминучим. Воздав, що належало воздати в поспiху, Небовi й подався услiд за тими, що кликали. Перед кагановим наметом теж зупинився й звернувся помислами-благаннями до Неба. Лиш по тому пiрнув у отвiр, що вiдкрили перед ним, мовби самогубець у вир морський. - О великий i мудрий привiдцю люду нашого! - бив перед каганом поклони, а тим часом доглядався, милiсть чи гнiв нала╨ в Баяиових очах. - 3 усiх царiв, королiв та iмператорiв тiльки ти один здатний в змиг ока охопити мислiю свiт i визначитися в свiтi. Бачу, обрав уже путь праведного иiiiiу, знасi©©, як узяти гору над кривдниками аварiв. - Вiбира1ся в путi., - не стан дослухатися до його речницi кагаи. - По©диш до короля лангобардiв Ллво©на й скажеш йому: я пристаю на його клич, такий, що й зараз пiдняв би турми сво© й кинув супроти супостатiв його - гевiдiв. Та в завада, що не дозволить зробити те: кожен iз во©нiв мо©х мас узяти щось у похiд - для себе i для комоней, ма╨ залишити якiсь яства й родовi сво╨му. А взяти, як i залишити, нема╨ чого. Коли Алво©н може прислати нам десятину кожно© з тварей, ще е в лангобардiв, а ще сто хур збiжжя для комоней, стiльки ж - для люду аварського, одразу й рушимо в похiд. А вже як рушимо, в звитязi над гепiдами хай не сумнiва╨ться. Купно з лангобардами мв заволодi╨мо ними в змиг ока. - Слухаю, повелителю! - Не тiльки слухай, а i ими, - пристально подивився ви свого нарочитого Баян. - Бо вдруге не прощу нетямковитостi в дiлах сольських. Чу╨ш? - Чую i повинуюсь! За цим разом iз шкiри випорсну, а повернуся до тебе з хурами i товаром. - Про наш розбрат з iмператором Алво©ну нi слова. Бiдкайся нестачею, нарiкай на пагубу, що мали в походах, ото i все. З помiччю ©м теж не набивайся аж надто. Кажи, та╨мно вiд iмператора робимо це i тiльки тому, що не вистача╨ яств. Коли вони, лангобарди, пришлють товар та жури зi збiжжям, i надалi матимуть нас, аварiв, за соузникiв сво©х у виправах ратних. - О Небо! - Кандих пiднiс д'горi благальнi руки, закотив пiд лоба очi. - Якi ми, авари, вдячнi тобi, що ти послало нам, сво©м обранцям, такого повелителя! Як жили б i що мали б, коли б не його свiтлий iз свiтлих розум. Подумати тiльки... - Думатимеш у путi, - не став слухати свого велеречивого сла Баян, - i молитимешся Небу при нагодi. А зараз iди. Час не жде, гнiв же наш - тим паче. Першi сiм дiб Баян не ждав вiстей вiд сольства свого. Знав: до лангобардiв, як i вiд лангобардiв, правитись та й цравитись. Та й у лангобардiв всяке могло статися. Йде сiча з гепiдами, король перебува╨, напевно, там, де його во©. А до такого короля непросто доступитися. Одначе, коли минула й друга седмиця, а з лангобардiв анi сольства, анi хур, iючав бентежитись. Такий, що послав би й нових нарочитих, хай би довiдались, може, тi, що з Канд