ихом, в путi уже, може, правляться разом iз хурами, товаром i тому зволiкають. Шкуру спустить iз того складеного вдво╨ Кандиха, коли додумався до такого. Невже не тямить, що каган жде? Он скiльки во©в узяв iз собою, через кожнi два-три днi можна слати гiнця - i не позначиться. "Нi, вiн таки догра╨ться в мене", - пообiцяв Баян, i хто зна╨, чи не заприсягнув би за сим разом: Кандиховi лишилося жити рiвно стiльки, скiльки йому, повелителю аварiв, мучитись без вiстей вiд сольства, коли б не вiдхилилася тi╨© митi запона i не розбила уже зiзрiлий намiр. - О Ясноликий 1 - тицьнувся йому до нiг хтось iз терханiв. - До тебе сольство вiд короля франкiв Сигеберта. Приймеш чи повелиш сказати, хай iдуть туди, звiдки прийшли? Сольство? Вiд короля франкiв, того, що он як розширив обводи сво╨© землi, ╨, по сутi, другим iмператором по сусiдству з ромеями? Що привело його до аварiв? Бо©ться, не втрима╨ того, що замав, чи хоче скористатися силою аварiв i замати ще бiльше? Тюрiнгiя, Бургундiя, Прованс скорилися йому, визвали силу i владу його над собою й бавари, сакси, деякi з слов'янських племен. Невже й справдi захотiв бiльше, анiж ма╨? Коли так, не розминутися йому з Вiзантi╨ю. - Клич, i негайно. Франки не були такi улесливi, якими звик бачити асiйпiв, трималися гiдно, одначе чемно. Одважили стриманого иоклояа й уклякли там, де стояли. Змовились, видно: говоритиме той, що найближче до кагана. I вiн заговорив. Передавав уклiн йому, славному в свiтi кагановi, вiд корояя франкiв Сигеберта, вiд привiдцiв iнших родiв i племен що стали пiд iнсигиi© Сигеберта, - бургундiв, провансян, гюрiнгцiв, баварiв i саксiв, передав уклiн жонам його вiд королеви ( завважив, це чи не вперше згадали й про жон), славив плем'я аварiв яко таке, що нi перед ким не хилить голови, i тому не лише далеко знане, а й належно чтиме, не забув нагадати, що король франкiв особливо прихильний до таких i тому прислав ©х, слiв сво©х, аби засвiдчити кагановi свою повагу i ввiйти у добрi стосунки з аварами. Сол говорив через тлумача. Це уповiльнювало бесiду, зате давало Баяновi можливiсть добре осмислити те, що казалося, й стати на якiйсь думцi. А оскiльки мова зайшла про добрi стосунки, то й думати не було чого. - Ми теж багато чули про короля франкiв, як i про самих франкiв, - заговорив, коли настала його черга. - Живемо-бо па теренi Вiзантi©, а Вiзантiя не глуха до того, що дi╨ться за Дуна╨м, на полуночпо-захiдних обводах ©© землi. Вона, як вiда╨, напевно, сол, не байдужа до земель iталiйських, а тим паче до слов'янських, передусiм тих, котрi сусiдять iз землями короля франкiв. Не сказав: якi частково належать франкам i до яких, як i Вiзантiя, не байдужi франки. Зате коли сол знову взяв слово i виговорився, не став церемонитися, вiдверто, без всяких хитрому дростей запитав: чого хоче король вiд аварiв? Почувши те i не зiбравшись до ладу з думками, сол помiтно захвилювався, став блудити очима. - Вiн прислав мене спитати, - на вiдвертiсть вiдповiв вiдвертiстю, - чи не пристав би каган до спiльного походу з франками? - Супроти кого? - Супроти готiв. Сол не сказав яких, одначе й того, що сказав, було доста: остготи поверженi ромеями, вестготи (принаймi тi, що мали житла в Галлi©) - франками. Отож лишаються герули i гепiди. А може, сказане слiд розумiти й так: франки хочуть пiти на землi, що були донедавна остготськими, а вiднедавна стали пiдвладними Вiзжвтi©? Дуже можливо. Сол франкського короля щось прихову╨, по очах бачить: нещирий ╨. Що ж, коли так, Баян теж не буде наполегливим: пiдуть супроти iмперi© i ©© володiнь в Iталi© - охоче пiдтрима╨ нових св.о©х соузникiв, нацiляться на гепiдiв - вiн буде там ранiш за франкiв. - I що матимуть авари з того походу? - Про те каган домовиться безпосередньо з королем. Нинi король хотiв би лише знати, чи пристануть авари до походу? Он як! Без обiцянок хоче заручитися згодою. За кого ж вiн мав його. Баяна? I як повестися з таким? Сказати: спершу давайте обiцянку, потiм дамо згоду? Бути ще вiдвертiшим, коли так: хай король дасть аварам землю, тодi й авари заприсягнуть на вiрнiсть? Резон у такiй вiдвертостi ╨. Хто пiде походом супроти iмператора, живучи на землi iмператора? Хай би король давав землю, звiдтам Баян знайшов би спосiб поквитатися з iмператором. Ось тiльки чи не вийде з цього короля такий же лжеобiцяльник, як iз iмператорiв Вiзантi©? Усi сильнi - лживi. Кличуть i обiцяють, доки ждуть вигоди. Не стане вигоди - зречуться. Баян силився приховати вiд слiв сво©х правдивi помисли, та, мабуть, i зусилля не допомогли: коли заговорив, голос виказав ©х, i доволi вiдверто. - Скажiть королю, я перейду на його бiк i щораз ставатиму йому в помiч, та за однi╨© умови: коли вiн дасть мо╨му людовi землю. Жити в обводах однi╨© землi й прислужуватись iншiй по випада╨. Помовчав i вже потiм додав: - Ще одне. Якщо король пристав на це, хай шле ава|рам яства на перехiд: двi тисячi голiв товару, сто хур абiж жя для комоней i сто - для во©в i люду аварського. Путь Ц ов яка тривала, а люд наш знемiгся на яствах. Та й там на нових землях, треба буде споживати щось, доки добу-^ Iдемо собi живнiсть. Людей сво©х за речницею короля, як i Fee товаром та збiжжям, посилаю разом iз вами. Слам нiчого не залишалося, як вiдкланятись. Х Драмой, на якому, крiм мореходiв та кiлькох чоловiк тор"ового люду, перебував i епарх Вiталiан, вийшов з пристаища на веслах, а вже у морi пiдняв вiтрила й пiшов, гнааий помiрним цi╨© пори левантом, до скiфських берегiв. Спершу нерiвно й не вельми вiдчутно, далi веселiше й верселiше. Бо виходив у вiдкрите море, а воно - колиска для рвiтру, там вiн завжди гуля╨ привiльнiше. Вiд того привiльне було й на серцi в епарха Том. А ще I привiльнiше, далебi, вiд тих вiстей, що везе до антсько© Ти| верi, в угоду i на радiсть князю Волоту, що возсiдав в го? .родi Чернi над Данастром. Ще б пак, сталося те, чого й спо; дiватися годi було: нема╨ вже аварiв у придунайськiй Скiфi©, здимiли авари з Придунав'я, а вiдтак i а його, епархових, очей, пiшли геть далi й вiд земель антських. Чи то ж р де втiха для обох, чи не резон сказати, стрiвшись: свiтлий день настав! А хто посприяв тому? Чия мудрiсть стала вище iмператорського вiнця, вознеслася над всiм Августiоном i восторжествувала в Августiонi, коли замислились: бути чи не бути аварам раттю в iмперi©? Таке трапля╨ться раз на вiку, i хай як собi хоче князь Волог, а мусить, як i ранiш, бути щедрим на донатi©, воздати йому, сво╨му содруговi в скiфських Томах, належно. Не кровi╨ю ж бо платитиме за звитягу i не спустошенням - всього лиш хутром i солiдами. А ще ж i про поновлення ряду на мир мiж антами ^; та ромеями домовлено. Чи такi послуги - жарти? Чи вони не вартi того, на що сподiва╨ться? Весело i втiшно епарховi у вiдкритому морi, пiд туго напнутими вiтрилами. Певен був, його нiхто не випередить, навiть поголос, що не поступа╨ться вiтровi, ширячись мiж людом, не годен пересягнути через Дунай i добутися до Черна швидше за нього. А проте схибив на певностi сво©й: першим у стольнiм городi на Тиверi iз тими ж, що й у Вiталiана, вiстями об'явився хан кутригурiв Коврат. Коли Волота освiдомили про те, вiя не йияв вiри, в усякiм разi, був вельми подивований, хоча й сказав челяднику: - Клич до гридницi. Я зараз буду. Коврат при╨мно вразив його i не тiльки величчю- та доброликiстю. Був аж надто чемний i прихильний, коли освiдчувався, здавалось, свiтився нею, людською добротою. - Княже, - сказав, коли сiли за стiл та стали пригощатися яствами. - Я i мо© кметi прибули, аби порозумiтися з тобою, а через тебе i з усiм людом тиверським. Певнi е: ви ма╨те нас за лиходiйне плем'я, схильне до татьби i урону, головництва та насилля. На те було достатньо резонiв. Не ви - ми йшли на вас ратною силою, порушили мир i благодать у землi. I все ж хотiли б запевнити: не ╨ такими, за яких ма╨те нас. Кажу так не лише через те, що нема╨ вже хана, котрий вiв кутригурiв на тиверцiв. Кажу тому, що вiя не з власно© волi вiв - iз примусу. Князь, певно, зна╨ вже: роме© зле помоталися нам за похiд у ©хнi землi - наслали спершу утигурiв, потiм обрiв i зробили иас ие тiльки ∙убогими до краю, а й пiдневiльними. Та вевоая 6 змусила iти туди, куди велiли обри. - Хан хоче сказати, що вiднинi ие ╨ пiдневiльний ©м? - Не зовсiм, а все ж так. Обри пiшли iз Скiфi©, ми ж, як бачиш, не подалися за ними, лишилися. Коли обри пiшли надовго, гадаю, так i зостанемося самi по собi, незалежними вiд них. Важко було стриматися, аби не виказати радостi, i все ж князь Волот старався не явити себе потiшеним, принаймнi аж надто. - Коли i куди пiшли? - Знялися, княже, всiма родами сво©ми й подалися на клич лангобардiв, неволити гепiдiв нiбито. ╙ достеменнi гадки: там i сядуть уже. Лiпшого й сподiватися годi. Коли се правда, звичайно. О, коли б се було правдою! - За одне в?ке, що привiз сi вiстi, спаси бiг тебе, хане. Буду вiдвертий: то непри╨мнi сусiди. I не лише для нас. - Правду кажеш: для нас також. Я коли почув, що йдуть, а згодом i вдостовiрився, передусiм сказав собi: подамся до Тиверi i освiдчусь тиверському князевi. Хай зна╨: кутригури анi тепер, апi будь-коли не посягатимуть па його землю. - Хотiлося б вiрити. - Аби повiрив, бiльше скажу: вiднинi Днiстер до самого моря вiльний для Тивсрi. Хоче люд ©© ловити рибу - хай ивить, хоче юргува©и - хай, торгу╨, кутригури цс става'шуть йому на завадi. - А нашi пристанища в Тiрi i на Дуна©, а земля Тнверка? Вони залишатимуться за кутригурами? - Аби не було чвар, Тiра яки ирисiанище для рибалок мореплавцiв як була, так i залишиться вашою. А всiм шим поступитись не можу. - Отже, бо©шся все-таки, що повернуться обри i спитагь, нащо вiддав нам узяте на меч i сулипю? - Не приховуватиму вiд князя: i це ╨. Та найбiльше гриму╨ iнше: мене не зрозумiють роди, коли поступлюся им, що взяте такою дорогою цiною. .Пильно дивився тиверський князь на кутригурина. Пиль" i довго. Такий справдi зацiкавлений вiн у мирi з антами Я всього лиш прикида╨ться мирною вiвцею? Нiби ж не Коже, щоб лукавив: дозволя╨ лиш те, що може дозволити. о ж теж треба розумiти. Одне, придунайськi випаси кутурам он як потрiбнi, а друге, обри справдi ще можуть врнутися й запитати ©х, нащо вiддали антам те, що ╨ iiльною здобиччю. А спокуса вiльно ходити до моря - неIмала спокуса. I взагалi, чи не лiпше буде для Тиверi, коли [мiж нею i ромеями стоятимуть i не страшнi сво╨ю силою, | i вiдособленi вiд обрiв кутригури? - Хан всього лиш обiця╨ нам вольготне плавання до моря чи може заприсягтися в тiм богами сво©ми? . - Можу, княже. - I що на Тивер анi з власно© волi, анi з принуки не пiдеш бiльше, теж заприсягнеш? - Що з власно© волi не пiду, в тiм заприсягну, а що з Принуки, в тiм присягати не можу. I знову Волот пильно та довго дивився на хана. - Що ж, i за те дяка. Бачу, не лукавиш зi мною. Коли так, складаймо ряд та й пiдемо до капищ. Обiцяючи дотримуватись укладеного ряду, Волот заприсягав Перуном; хан же пiднiс над собою меча й звернувся до Неба. "Даю роту, - сказав, - тодi не буде миру та злагоди мiж людом мо©м i людом Тиверi, уличiв, всiх антiв, коли камiнь стане плавати, а хмiль тонути". Усе те пе могло не тiшити обох, а втiшеним що лиша╨ться робити? Пiшли i сiли за столи, пили хмiльне, вдовольнялися стравою й бесiдували, знов пили i знов бесiдували, та сподiвалися па лiпше, та вiрили: вiднинi буде так. То чому б i пе бути? Iз степу лихо© загрози нема, роме© немовби вгомонилися, ось уже впродовж двадцяти п'яти лiт не йдуть за Дунай i ыс плюндрують землю за Дунаем; i обргi здимiли, пiшли на iншi обводи, iншим не даватимуть супокою. Хвала богам, зда╨ться, до тривалого миру йдеться, а вiдтак i до благодатi. На нiч Ковраг залишився у Чернi - засидiлися допiзна, куди мiг правитись? А вдосвiта зiбрався й по©хав, не турбуючи i не прощаючись iз князем. Хоча й була така угода мiж ними, Волоту непевним i не вельми при╨мним видалося все те. У слов'ян iз гостем не розлучаються подiбним робом. Слов'яни проводжають гостей по учтi. Тож, прокинувшись, вiдчув себе чи то винним, чи то непевним, що вчорашня втiха надiйна. З то© непевностi не вiдав, куди податися, й спрямував стопи сво© до жони та дiтей. Не раз пересвiдчувавсь уже, тож i зараз вiрив: там розвi╨ сумнiви, а розвiявши, скаже: "Прогонiть осмуту з лик сво©х, знайте, для всiх нас свiтлий день настав: обрiв нема╨ за Дуна╨м, кутригури приходили з повинною й уклали вже ряд на мир i злагоду". Чи вони, кревнi його, не живуть тим, що й вiн? Чи не потiшаться такою новиною? Пробi, Миловида перша заяснi╨ видом i скаже сво╨ звичне: йой! Милана, Злата нащо сумовитi та зболенi ╨ по смертi мужiв, а й тi збудяться, най не так, як iншi, все ж вiдчують себе втiшеними. Доки йшов у той кiнець, де мала бути зараз Миловида, встиг угомонити себе й перейнятися мислю про свiтлий день. А зблизився з клiттю-келi╨ю, в якiй жона мала поличчя свого християнського бога й молилася ранньо© (як i вечiрньо©) пори, змушений був збавити ходу, а далi й зовсiм уклякнути: з-за дверей чувся не лише Миловидий, чулися й iншi голоси. "I Злата з Миланою там? А це ж з яко© речi?!" Досi вiн не дозволяв собi переступати порiг Христового обиталища в сво©м теремi. То було ута╨мничене мiсце жони його, келiя-храм, де вона розмовляла з увiруваним колись богом i сповiдалася сво╨му боговi. Пристати до ©© вiри не мiг та, зда╨ться, й не прагнув, одначе й жонi не насмiлювався перечити. I не тiльки тому, що пояснювала свою забаганку аж надто дивно i переконливо: "Се в нього, Iсуса Христа, - сказала, - попросила я заступництва в той день i в той час, коли ти мав тягти жереб, се вiн озвався на мо╨ ревне благання i врятував тебе вiд мученицько© смертi", - не перечив ще й тому, що надто молився на свою Миловиду, аби насмiлитися й стати ©й бодай у чомусь на завадi. Нинi ж, зачувши, що й доньки там, у храмi-келi©, забув, куди врива╨ться й на що посяга╨. Смикнув на себе не зовсiм причиненi дверi й укляк, до ретти спантеличений i вражений тим, що побачив: i жона, i обидвi доньки стояли перед ликом Христа на колiнах i били поклони. Певно, надовго втратив дар речi - жона перша опам'яталася й пiшла до нього. - Щось сталося, муже мiй? Я потрiбна тобi? - Вийди, поговорити треба. Не хотiв, аби розмову ©хню чули доньки, i вiдiйшов далi вiд дверей. Зрештою надумався й попростував до сусiдньо© клiтi. - Що все це ма╨ означати, Миловиде? - круто обернув,ся до жони, коли причинила за собою дверi. - Я тобi доIаволив вiрити боговi роме©в i молитись на бога роме©в. ||Нащо дiтей мо©х вводиш у той блуд? Далебi, наготувалася до розмови, доки йшла слiдом, - ула на диво сумирна i довiрлива, хiба що присоромлена е в мiру. - То не ромейський бог, Волоте, то бог знедолених. ^оли збагнеш се, гадаю, втямиш i все iнше: не я вводжу рiтей тво©х у вiру Христову - безлiття вводить. Доньки тво© i|у великiй скорботi по убi╨нних на бородищах мужах сво©х. |,Як можемо вiдмовити ©м шукати розраду там, де хочуть |.днайти ©©? Аж пересмикнула його та тиха й сердечна рiч, як i потяд ©©, такий по-дитинному невинний i довiрливий. - Та збагни ти! - вибухнув гнiвом. - Вони - дiти своi роду-племенi, ©м треба буде жити серед нього. Як житить, вiдступившись вiд вiри отцiв i дiдiв? Се ти могла доолити собi таке i почувати себе супокiйною за мо╨ю спию. ©м не простять вiдступництва! Скажуть, вашу матiр внесено в жертву богам, а ви... Якась зла сила шарпнула князя за серце, вдарила пiд оги й повалила, як е, на долiвку. Останн╨, що вгледiв i Цвтямив, великi Миловидинi очi, нiмий перестрах у очах та ' - i виду, такому безневинному i такому жалiсному тi╨© втi. XI Останнi кiлька лiт старiйшини не зважувалися йти до i?на© й турбувати ©© клопотами Дулiбсько© землi. Знали11: князiвнi не до того. Он яке безлiття обсiло Добритову вро. Тiльки-но послюбилася та згуляла воседля i вже вдовiла. Не встигла оплакати мужа, як змушена була "Закувати вiтця. Затим младомладою матiр'ю стала. I матiр'ю, i вдовою, i сиротою водночас. Хто посмiв стукатись до тако© турбувати таку? "Най бавить сина, - казали, - та ба©ть рани, завданi лихою долею. З усiм iншим якось буде". I правду казали. Нiчого не сталося за сi лiта анi з людом, анi з землею. Як жили за князя, так i по князевi живуть. Щоправда, недовго перебували в сiй певностi та супоко©. Десь згодом занепоко©лися старiйшини. I на ради збиралися частiше, i радилися довше. Коли ж сталося так, що й збираючись нiчого не врадили, зважилися й послали нарочитих до Дана©. - Люд дулiбський, - сказали вклонившись, - здоровить тебе, доню, з сином, нащадком роду Добрнтового. - Спаси бiг. - А ще велiв вiн нам стати перед тобою й запитати: чи зголошу╨шся ти, ╨дина спадко╨миця в родi Добритовiм, сiсти на стiл вiтпя свого й правити нами, доки стане повнолiтнiм син твiй. Земля не може бути без привiдцi, доню. Коди чу╨ш у собi силу i певнiсть, сiдай i пряв нами, коли нi, вiче обере когось iншого. . - Нiби ви ие правите в родах сво©х? ╙сть-бо вiче, покликане вирiшувати дiла общиннi, а повиннiсть за супокiй все© землi покладено на князя Тиверi. - На привiдцю Тиверi покладено вiдповiдати за супокiй землi на урочний час. По тому буде всетроянське вiче, покликане визначити, на кого з каязiв ляже ця повиннiсть. Дулiби волiють, щоб вона випала та©ш на ©хнього Князя. Данаю обдало приском. Он воно що?1 Старiйшини просять ©© сiсти на отнiй стiл, а тим часом натякають: коли сядеш ти, не дулiбським князям бути чiльними в землi Трояновiй. Ано, хто ж призначить на те жону. - То, може, най зараз уже править дулiбами хтось iз во╨вод дулiбських? - Хто? Завагалася, одначе ненадовго. - Дайте час помислити. Вже потiм, помисливши, покличу i скажу. Старiйшини вклонилися й пiшли. А Даная кинулася притьмом до дверей i повелiла нянi-наставницi зайти до не©. - Чули, що казали? - Як же могла чути, коли не була там, де казалося? Тлумачила ©й i тремтiла вся, казала, коли не сяде зараз иа отнiй стiл, то нiхто з роду Добритовото уже й не сяде на нього, i запевняла няню: то тiльки для годиться нигають, насправдi не хочуть, аби сiдала. Що ж ©й робити, коли так? Зректися та й но -всьому? А що скаже ©й син, коли виросте? Домагатися отнього столу? А коли вiзьмуть i приколять поночi: i ©©, i сина? Зачинилися в ложницi i шепталися, шептались i йойкали мало не до полудня, а в полудень наставниця Дана©на залишила-таки терем i знайшла мiсце та привiд здибатися з кревним братом Мезамiра Келагастом. - Ти що собi дума╨ш? - напустилася, - Чи тобi сумлiння тво╨, повиннiсть зрештою нiчо не кажуть? - А що мають казати? - весело одповiв той. - Як то що? Як то що?! Даная он якого сина народила тво╨му братовi, а ти не зайдеш, не поцiкавишся навiть що та як. - На те в Мезамiра ╨ мати i ╨ сестри зрештою. - Умм... Мати... сестри. А ти? Чи мати з сестрами годгиi втiшити младомладу вдову у ©© смутку, висушити такi Iчастi сльози? Покон роду нашого саме тобi велить прийти I до Дана© i стати ©й утiхою замiсть Мезамiра, покласти край Р'беалiттям тi╨© младомладо© жони, як i безлiттю ©© сива. i Кедагаст видовжив з дива лик свiй, та одразу ж i оскалився. - Се що ж собi старе басиха надумала? Хоче, щоб я послюбився з Дана╨ю?- Ти сам зажада╨ш слюбу, коли прийдеш та угледиш [яка ╨ нвнi Даная. Сказала й пiшла собi, спираючись на костур. Мовби урезонювала тим: "Подумай, отроче. Я, щоб знав, дiло кажу i рЯiло не яке-небудь". Воно й правда, пощо ©й здибуватись рiуао i натякати. Не iнакше як мала з Дана╨ю бесiду або J врягледiлася до розквiтло© по родах Дапа© й стала на маслi: така не може лишатися без мужа-охорони. Тiнь зарощiв i хотi не мине ©©, коли залишиться сама. А з тою | тiнню прийде й безлiття. Ано, то вже як водиться. Де неЕна╨ мужа-оборони, там пнеться через порiг i обсiда╨ жону Обида. Одначе чому наставниця саме до нього прийшла i не так заговорила? Всього лиш пригадала, що ╨ такий поои: коли овдовi╨ младомлада жона, на мiсце усопшого чи 'гиблого мужа ©© ма╨ прийти його непослюблений брат i яти тоту жону пiд сво╨ накриття, чи такою ╨ воля само© иа©? I стояв бiля свого Гриваня, там, де затримала його Дана©А наставниця, думав, i сiв на Гриваня та рушив - знову умав. Вiдверто кажучи, йому не до слюбу зараз - не нася ще в отроцтвi i не натiшився привiллям, що його да╨ отроцтво. Та коли про слюб iз Дана╨ю заговорила сама Даная, то чом i не пiти до не© та не приглянутись, яка ╨ нинi. "Нiби ти не був i не бачив", - нагаду╨ стороннiй голос. "Бачити бачив, - борониться Келагаст, - та он як давно, тодi ще, як проводжала в останню путь та прощалась iз Мезамiром. Чи в траурi могла затьмити лiпотою? Та й менi до ©© лiпоти хiба було?" . "Лiпоту нiщо не зугарне затьмити, - знову той голос. - Лiпота завжди явля╨ себе лiпотою". "А от i нi. Одна вона тодi, коли прибита печаллю-осмутою, i зовсiм iнша, коли на серцi свiтлий день". "Який же вiн може бути свiтлий у Дана©-вдови?" "У Дана©-вдови, може, й не свiтлий, а в Дана©-матерi? Та ще в то©, що виколисала в собi мисль: у Мезамiра ╨ брат, вiн не повинен лишити ©© з дитям малим напризволяще. Така мисль завжди уподiбню╨ться свiтлiй сподiванцi, а де свiтла сподiванка, там i воскресiння. Чи жадаючим багато треба, аби пiднестися духом i обернути нiч у день? Здавалось, i не хотiв думати про те, що посiяла в ньому словом-загадкою наставниця, а засiв ©© не давав супокою весь день, не дав i тодi, як надiйшла нiч. Лежав горiлиць - думав про Данаю, перевертався ниць - знову думав, ба навiть чув у собi якусь тоскну потребу пiти, поглянути на не©, утвердитись, чи то ж справдi така, як ©© малю╨ стара. Далебi, й не заснув би тi╨© ночi, коли б не став-таки на думцi: чом i не пiти та не поглянути на Данаю, коли того хоче сама Даная? Вiн не належав до тих, що чують у собi сум'яття, зважуючись на неузвичаене чи й соромiцьке дiло. Ото лишень i вагань було: слухатись чи не слухатися наставницi, iти чи не йти до Дана©. Коли надумав: пiду, не став дошукуватися вагомо© причини, вихопився на Гриваня й подався до теремка, що його обсiдала у Волинi спадко╨миця княжого столу. А все ж, як прибув до Дана© та спинився перед Дана╨ю, не мiг не пiддатися пiдспуднiй силi сум'яття: жона та справдi постала перед ним такою, яко© не видiв досi та й не сподiвався видiти. Худе та довге колись дiвча, ото тiльки й звабне тим, що мало лiпше, нiж у iнших, вбрання та ще великi синi очi, довгi й пушистi коси, котрi оповивали всю ©©, надто на iгрищах, - видавалося тепер дивом, спроможним не лише вразити, а й позбавити тями. Гаптована шовком тунiка з барвисто© заморсько© паволоки щiльно лежала на в мiру розповнiлому й вiд того до ослiпу витонченому станi, а по-молодечому веселi i задерикуватi колись очi, навпаки, свiтили лагiдною тишею, вид ©©, -трiшки зболений, вiшки зачудований, був i лiпим та милим, i якимсь знiжев-просвiтленим, нiби опромiненим зсередини. - . Кликала, Дана╨? - завважив нарештi, що мовчить Iдовго, i похопився з словом, а вже як виголосив йото, iагнув: сказав не те, що слiд, - Даная iз зболено-зачудовам стала раптом сполохано-знiченою. Тиха замрiя в очах iiнилася iскорками ляку, ба навiть справжнього перепукення, а блiдий i знiжений вид ©© покрився свiдком жiочо© цноти - червiнню. - Хотiла порадитись, Келагасте, - мовила через силу, вясе, що не одразу зборола в собi тоту нiяковiсть. - Муi на дулiбах он скiльки, а звiритись не кожному i тим iе не з усiм можу. розглянулась i вже тодi запросила пройти до сусiдньо© тi, сiсти на достойне високого гостя мiсце. - Були у мене старiйшини родiв, - силилася затьмити i ще непоборену нiяковiсть словом. - Сказали, надходить t вiча, на якому йтиметься про старшого серед князiв у ©дi Трояновiй. А в нас i на Дулiбах нема╨ його. Радять, ) самiй сiдати на отнiй стiл, бути княгинею, або вказати I^огось iз во╨вод. Думала-гадала i нi на що не зважилась. tin лячно, во╨водам нема╨ вiри. ╙диний, на кого можу сластися, се ти, Келагасте. Скажи... - Вона подумала гь-другу, не зводячи з дiвера аж надто пильного позирку К сво©х, а вже потiм повiдала те, що надумала: - Скати мiг би бути ним, мо©м повiреним серед во©в? - Себто привiдцею дружини? - Ано. "0н якi " - спiшила потiшитись мисль, а вже за мислю це. Привiдцею дружини завжди був князь. Не завжди. З волi князя мiг бути хтось i з во╨вод. ти i був би ним з мо╨© волi. Бачив: Даная жде - не дiждеться його згоди. Таки iавдi тiльки йому вiрить чи натяка╨ - будеш привiдцею жини, то куди подiнешся, станеш i мужем? - Коли ти, жона, береш на себе таку повиннiсть, то Buy не взяти ©© менi? Одначе... - Що одначе? - не втрималась i поспiшила перепитати. - Во╨вода з мене надто младомладий. Чи Даная не вiв старшi i достойнiшi бути привiдцями в дружинi. - Старшi не будуть уже молодими, а достойнiсть, гадаю, де з часом, тим паче, що ти являв уже , i не раз. - Винагородив ©© неприхована вдячним зором i усмiхнувся - А ворохобнi серед чiльних мужiв через цi тво© гадки не буде? - Коли станеш поруч зi мною i станеш з вiрою та правдою в серцi - .не буде, - сказала й простягла свою пещенонiжну, мовби в набiлi купану, руку. Простягла й поклала на його десницю. - Ти - брат мого мужа Мезамiра, се раз, а друге, ╨ сином славного в родах наших Iдарича. Хто посмi╨ ворохобитися, коли станемо при столi вiтця мого в парi? Казала щось i далi, та Келагаст не дослухався до тих казань. Чув: вiд того ©© доторку возбуяла у тiлi кров, зродилось i стало всевладним бажання припасти устами до Дана©но© руки й сказати тим Дана©: як хочеш, так i чини, я вже не пiду вiд тебе. Ладен був переступити через всi перестороги й стати ва ту звабну стезю, ба цiлився уже переступити, та в останню мить всевладнiсть бажання змалiла раптом i змусила бути дорослiшим та помiркованiшим. Звiвся й став перед Дана╨ю на весь свiй, гiдний роду Iдарича i справжнього анта, зрiст. - Коли так волi╨ Даная, най буде, як волi╨: стаю пiд ©© руку й беру на себе всi ©© повинностi. Княжна теж пiдвелася й стала перед Келагастом достойною доньки антiв: i висока була, i ставна, i до лиха красна. - З вiрою та правдою? - Ано. Чи Даная не вiда╨: якщо вже обiця╨ Келагаст, то обiця╨ твердо. Як i перед сим свiтила на нього опромiненим зсередини i, може, саме тому до безуму звабним видом. Лишень бiльше снаги було зараз на ньому та ще рiшучостi. Прйсяйбiг, ма╨ намiр сказати щось, а то й вчинити таке, чому й сама не годна повiрити, та не ста╨ одваги переступити через саму себе. - Може, Келагаст хоче глянути на небожа? - А то ж як. Чи годен пiти iз сего теремка, не побачивши i не привiтавшись iз тим, хто продовжить рiд брата мого? - То ходiм, покажу. Йшла попереду й манила за собою звабами, брала дитя до рук - i ще знаднiш манила. Бо не лише вид, очi ©©, такi теплi i такi осяйнi, - вся вона променилася, осмiхаючись, та хвалячись сипом сво©м, та тiшачись з того, що ма╨ його. - Як найменувала пебожа, Дана╨? - Iм'ям вiтця його - Мезамiром, - не сказала - виспiвала тi кiлька слiв. Стояв i милувався нею, ©© турботами, и тодi вже, як передала малого Мезамiра нянi та стала перед ним, нацiлена казати щось, не захотiв слухати, пiднiс до уст ©© десницю й поцiлував пiдкреслено вдячним цiлунком. Коли виходив, нагледiв Дана©ну наставницю й поспiшив вiдшукати привiд вiдiйти з нею осторонь. - Бабця може принести менi якусь там тасьму? - звернувся до не© тодi вже, як спинивсь бiля Гривадя. - Нелад тут, у сiдлi, тра закрiпити. - Чом нi, зараз принесу. . Даная стояла надто далеко, щоб чути, про що говори'.тимуть. А проте, коли наставниця надiйшла, заговорив I ута╨мничено-стишено. - То все ╨ правда? - Що саме? - Ну, що Даная волiв, аби я поклав крам ©© вдовиному | безлiттю? - Менi, молодче, не личить казати неправду, - роз, гнiвалась. '., - Стривай, - зупинив ©©. - Я ось що хочу запитати: Наставниця чула про те 8 уст само© Дава© чи всього лиш Здогаду╨ться? Якщо чула i певна, так насправдi й ╨, то най скаже Дана© ще одну правду: я згоден взяти ©© пiд сво╨ накриття. - А сам ти не годен сказати того? - Скажу, одначе опiсля вже. - Йой, - не без глуму засмiялася наставниця. - Що то ,за мужi пiшли тепера. Стару бабу просять, аби умкнула дiвку. - Що вигаду╨ш! - розгнiвався. - Чи про умикання йдеться? - А то пi? Гада╨ш, така, як Даная, сама прийде i скаже: "Бери мене, хочу бути тво╨ю". Сказала й пiшла прiч. А вiн, Келагаст, мусив лишатися сам на себе й тетерiти з дива. Се що ж вона собi дума╨, та стара карга? Апо, що дума╨ i що рече? Де видано, аби умикали кiiяжу доньку, та ще вдову, та до всього коли не сьогоднi, то завтра княгиню? З глузду з'©хала. Присяйбiг, не iнакше, як з'©хала. Вихопився на Гриваня i погнав спересердя чвалом. Схоже, що мав намiр розвiяти все те по вiтровi. Та ба, i чвал ие допомiг. Перегодом упевнився: час теж не допомагав... Одие, Даная нiчо не робить, аби став привiдцею дружини, а друге, сама не йде анi з мислi, анi з серця. Як заронилася туди непереборною звабою, так i не переста╨ бути нею. Водив молодцiв на стрiльбище i клопотався стрiльбою, а думав про Данаю, уривалася мить лишитися самим iз собою та розiбратися в собi - бачив Данаю i тiльки Данаю. I частувати не частувала, i по©ти не по©ла, як був у не© в теремi, а почува╨ себе убаяним. Мало того, що заволодiла мислями i серцем, - сили позбавила до краю. Те, мабуть, нагледiв i Старк. Он як пильно приглядався, коли правились на стрiльбище, не спускав ока i на стрiльбищi. А це вже й кличе чомусь. Невдоволений iим, як навчав отрокiв, чи, може, ще далi бачить старий лис: нагледiв, бiгме, що був у Дана©, й волi╨ вивiдати тепер, чому був, що хова╨ться за тими одвiдинами. - Кликали, во╨водо? - Ано, - не став доглядатися до нього Старк, як i вволiкати. - Дiло ╨, Полагаете. Князь Волот затiяв похiд у роме©. Не ратний, нi, -- заспоко©в, помiтивши, певно, неабияке збентеження в очах i на виду свого тисяцького, - Iз сольством правиться до ромейського iмператора, хоче буцiмто поновити пiдписаний з покiйним Юстинiаном ряд. Ти в нас кмiтливий та й зроду сольського. Пiдеш iз Болотом вiд дулiбiв, обстоюватимеш у тамтiм рядi потреби землi нашо©. - Сам пiду чи з мужами сво╨© тисячi? - З мужами, одначе не з усiма, - осмiхнувся старий. - - Одбери десяток лiпших, та й лаштуйтеся. Нацiлився було спитати: "А Даная вiда╨, куди я ©ду?" - та збагнув нараз: викаже тим i себе, i Данаю. Збагнув i прикусив язика. Вже опiсля, як вляглася бентега, поцiкавився: - Коли маю правитись? - За два-три днi. Гадаю, вистачить, щоб нарихтуватися в путь. - Не вистачить, во╨водо. Путь он яка i дiло не з останнiх. Маю себе, людей, комоней нарихтувати як слiд, про подарунки iмператоровi подбати. - Про подарунки князь Волот подба╨. - Як то - Волот? Сольство правитиметься вiд усi╨© землi, всi мають внести свою лепту. З порожнiми руками я пе по©ду. Старий замислився. - Князь Волот квапить нас. Ну, та дарма, день-другий пiдожде. Даю тобi на збирання чотири днi. П'ятого удосвiта ма╨ш ви©хати. Утiха невелика, додав всього лиш день. I бiльше, ясна рiч, не додасть. Тож i теревенити з ним не випада╨. Лиша╨ться сказати: "Згода" - та й пiти. А як скаже, коли язик не поверта╨ться? По©де он як далеко i он як надовго. Чи може по©хати, нi до чого не домовившись iз Дана╨ю? То ж буде не похiд, а згуба. Присуха, невизначенiсть висушать його. Усе ж може статися, коли по©де, нi до чого не домовившись iз нею? А часу он як мало. I до Дана© не на всякому огирi пiд'©деш. Хiба... Стривай, стривай. А коли пiти до не© й оскаржити: "Як же ее так? Ти казала одне, а Старк велить iнше". Та й про подарунки не а кимось, таки з нею ма╨ вести рiч. А так, княжа скiтниця в ©© руках, тож про подарунки мусить вести рiч лише а нею. Нi, свiт таки мудро влаштований. Навiть над крутопаддю вiдшука╨ться стезя, що виводить на убезпечене мiсце Навiть у повнiй безвиходi е вихiд. Не став зволiкати; вiдпросився iз стрiльбища й погнав Гриваня до Дана©. - Се правда, що повелiвав Старк? - А що повелiва╨ Старк? - Велить рихтуватися та правитися аж у роме©. Анi стверджувала, анi перечила. Дивилась замилувано i мовчала. - Ти не хотiв би так далеко вiд ©здити? - поцiкавилася зрештою. - Ну чом же... Коли се конче треба, то по©ду. Ось тiльки... Чому так нагло i чому повелiвав Старк? - Се не Старк, се я повелiваю, Келагасте! - Ано. Сам надоумив, тепер диву╨шся? - Н-не розумiю. - Хто казав тамтого разу: не було б ворохобнi серед мужiв? Ось я й послухалася тво╨© ради. А послухавшись, велiла саме тебе послати слом вiд дулiбiв. Повернешся з роме©в зi славою - i заткнеш усiм хавки. Чув, Келагасте коли побува╨ш у роме©в та пiдпишеш ряд iз ромеями, даси менi привiд i резон саме тебе поставити бiля себе. Тодi нiхто не одважиться посилатися на твою молодiсть i перечити. - А коли не впораюсь iз тим, у чому поклада╨шся на мине? - Упора╨шся. Князь Болот мац вже домовленiсть з iмператором. Лишилося во©хати до нього та пiдписати - ото i все. Пройшлася, вдоволена а чи потiшена, i вже потiм додала: - Тiльки ти нiде нiкому анi слова про се, чув? - Чую, княгине. Мабуть, сподобалося величання. Пiдiйшла, стала мало не впритул, дивиться пильно i вiддано. - Того, крiм мене i тебе, нiхто не зна╨, навiть Старк. Се перша наша з тобою та╨мниця. - А буде й друга? - Ано, всього буде, коли правитимемо землею: та╨мниць, пiдступностi, непослуху, ба навiть лжi. Чи ти не в родинi чiльного мужа жив, не вiда╨ш про те? - Мiй вiтець навчав нас бути насамперед правдивими. Мезамiр лише до хитростi удався в розмовi з аварами, а ба, чим поплатився за це. Осмутнiла на виду й замислилась. А помисливши, сказала: - Коли б же й iншi були благочестивi в дiлах i помислах. А що лиша╨ться робити, коли вони не правду визнають, а лжу? Ну та... - осмiхнулася, - про се потiм. ©дь, побувай мiж роме©в, приглянься до них, сам завважиш, що i як. Спроваджу╨... А як же з тим, заради чого йшов сюди? Невже наставниця нiчого не сказала Дана©? Не може того бути. Вони у змовi, бiльше того, заодно... Що ж робити? Iншо© нагоди побачитися з Дана╨ю може вже й не бути. Коли не скажу про слюб зараз, гляди, нiколи вже не скажу. Пiдвiв, збираючись iз духом, голову, дошукувавсь уже слiв, якими мiг би започаткувати ©©, свою бесiду з Дана╨ю, та не встиг за©кнутися, як розчинилися дверi i на порозi стала наставниця. - Най вибачить менi княжна, час порати сина. - Iду... Ми ще зустрiнемось, Келагасте, - сказала замiсть "прощавай". - Перед вiд'©здом зайдеш за подарунками. Провела за порiг й сховалася в теремку. А Келагаст плуганився до Гриваня й ганив на всю широчiнь мужньо© натури ©© наставницю. "Гемонська басиха. Пiдслухала мо© мислi i жадання, чи як розумiти ©©?" I мужiв, що пiдуть iз пим у ромо©, одiбрав, i мужам повелiв готуватися до походу, а сам коли й думав про нього, то лиш тодi, як приходили й нагадували: ╨ потреба думати. З якогось часу вiдвiдала його й не вiдступа╨ вже мисль: роме© - не блигомий свiт. Он скiльки седмиць пiде на те, щоб добратися до них, висидiти там, доки доступляться до iмператора та перетрактують з iмператором. А ще ж i зворотна путь буде. Чи не станеться так: вiн ходитиме та дбатиме про супокiй землi, а тим часом до Дана© протопчуть стезю iншi? Провiдав котрийсь iз князiв чи княжичiв землi Трояново© й при©де свататись. Чи не схитнеться в такiм разi Даная? Мовя про слюб мiж нею i ним, Келагастом, не було, мова йшла всього лиш про його чiльнiсть у дружинi. Чи Дана© довго переiнакшити й обернути то©у розмову на iнше? Сама ж казала: всього буде, коли правитимуть, i непослуху, i пiдступностi, i лжi. Та й з iншо© землi можуть провiдати про не© й заслати сватiв. Однi - заради Дана©, iншi - заради того, щоб посiсти княжий стiл на Дулiбах. Хiба ва Добрита не було того? Даная жона младомлада i он яка красна. "Се© ж ночi умкну ©© i зроблю своею", - став на мислi Келагаст. Всякий обнадi╨ний - одержимий, а обнадi╨иий в жаданiм слюбi - i поготiв. Ходив в отнiх хоромах, а бачив себе в сутiнках ночi бiля Дана©ного теремка, а ще - на огирi купно з Дана╨го. Чув посвист вiтру та крики погонi © торжествував, що недосяжний ╨, що увiмкнена Даная не пiде вже вiд нього, забере сина й сидiтиме, повита слюбними узами, в родi вiтця Iдарича, ждатиме мужа свого з походу. А вже як повернеться, згуляють в хоромах князя Добрита воседля та й князюватимуть на Дулiбах. Певен, Даная й не помишля╨, що Келагаст може зважитись на таке - умкнути ©© та╨мно. Те, що казала про умикання ©© наставниця, - вигадка старо©, i не бiльше. Прийшлося до слова - i вирекла, аби спокусити молодця, роздмухати в ньому вогонь жаги. Сама Даная не дума╨ й не гадав про те. Зна╨, вона - за високим валом, пiд надiйною охороною, ©й нiщо не загрожу╨ в отньому гнiздi. Вiн i скориста╨ться тою певнiстю. Ось тiльки коли i як вчинить те? Серед бiлого дня чи в надвечiр'я? Вдень простiше було б виманити Данаю за ворота чи принаймнi на подвiр'я. Та ба, при воротях ╨ сторожа, вона може зчинити тривогу, дослати погоню; А вiд погонi в сiдлi з Данавю не втече. Лиша╨ться надвечiр'я, коли i на нiч ще не зайде, i темiнь уже буде. Вiзьме а собою кiлькох мужiв, спеленав з ©х помiччю сторожу бiля ворiт, а там уже надiя на спритнiсть та на дужу силу комоней. Келагаста поважали в дружинi за гострий розум, молодечу одчайдушнiсть, а ще за те, що не наступав без потреби на карк, кожному дозволяв бути самим собою. Одначе серед довiрених були найдовiренiшi. На них i покладав сво© сподiванки. ╙дине, що муляло до часу, усi иайдовiренiшi йдуть iз ним за Дунай. Чи в потреба вплутувати ©х у се дiло? А втiм, .до лиха всякi сумнiви. У пущi, на недрi лiсовi най iдутьi Коли йдеться про он як уподобану Даяаю, нiщо не спинить його, вчинить так, як волi╨. Аби намiри стали дiлом, а дiло - свiтлим днем, велiв мужам, що, йшли з ним до Волина, зшити покривала - так, щоб вiльним лишався лише один отвiр, i взяти ©х iз собою. "Не буде Дана© на прдвiрнипi, - мислив у путi, - велю челядi покликати. А вже як вийде та стане за порогом терема, нiде не дiнеться, буде мо╨ю. Такого не траплялося ще, аби Келагаст одступив вiд свого або схибив у намiрах сво©х. Заприсягайся може, такого не було и не буде. А сталося. Даная не прогулювалася того дня з сином. Анi на подвiрницi, анi на подвiр'©. Коли ж сказав челядникам, що се прибув вiн, ©© дiвер Келагаст, i що в нього невiдкладне до не© дiло, зголосились освiдомити про те свою повелительку, та одразу ж повернулися й сказали: у Дана© заслабло дитя, вона не може прийняти його, хай прийде завтра. Ма╨ш. Як же завтра, коли завтра останнiй день перебування у Волинi? Он скiльки клопотiв збереться перед вiд'©здом. I нiч лишиться всього лиш одна. Чи то годиться: умкнути поночi жону, а вдосвiта покинути вже? Що ж робити? Наполягати, аби вийшла? Коли стоятиме на сво╨му, Даная вволить його волю, таки вийде, та що з того? Чи може умкнути матiр, коли в не© слабе дитя? Чи сполоханiй i зболенiй тривогами матерi до слюбу буде? Така швидше очi видряпав, сама себе удавить, анiж скориться чужiй силi i ляже в ложе з тим, що взяв ©© силою. Нi, нi, сьогоднi не умикатиме ©©. Не вiда╨, як буде эав∙ра, та сьогоднi не умикатиме. - Скажiть Дана©, пай вибачить за невчасне вторгнення. Прийду тодi, коли младомладому Мезамiровi сiане лiпше. Поклав зробити так: завтра пiде серед бiлого дяя, потоворить з Дана╨ю про подарунки; коли i в кого вiзьме ©х, а потiм уже поцiкавиться здоров'ям небожа. - Лiпше йому, - сказала, коли повiв рiч про Мезамi|ра, - а проте й не зовсiм. Боюсь, чи не вогневиця в нього. - А що кажуть басихи, волхви-баяни? - Запевняють, що не вогневиця, вiд злого повiтрiя галася немiч. Помовчав мить i вже потiм сказав Дана©: - В такому разi я не по©ду в роме©, доки не дiждуся Одужання. Видивилася сво©ми й без того широко одкрити