ори, i доли, поле i лiс. Гляне в один кiнець - розкошу╨ зелене безмежжя, гляне в другий - знову безмежжя та знади в безмежжi. Аж серце заходиться вiд тих розкошiв земних. По горах кучерявляться одягненi в зеленi шати лiси, по долах пиша╨ться дозрiлiстю буииотрав'я, а надто упо╨нi дарами Землi i Неба квiти мiж трав. Море зеленi i море квiтiв мiж зеленню. Бiлих, червлених, синiх, жих, що споюють аер пахощами, а ╨ство людське - вiдвуттям блаженства. Щедрий серцем i веселий вдачею, княжич не замикався л собi i не лишався надовго з сво©ми утiхами. Гомонiв iз дружинниками, розважався в бесiдах або ж брав до рук гуслi i спiвав пiснi. Тому й дружинники доволi швидко звикли до княжича, якого досi мало знали. На приязнь вiд .довiдали приязню, на щедрiсть - щедрiстю. В путi були веселими бесiдниками, на привалах - дбайливими челядниками, на перепочинках, надто поночi - надiйними охоронцями. В оседку ночували чи десь пiд лiсом, не шукали i сховку, навiть намета не завжди напинали. Стелили на щедро вистеленому сiнi чи травi постiль та й спали пiд вiдкритим небом. А то сво© чари i сво╨ привiлля. Ложе i тих, що в ложi, оповивала витеплена з дня i умиротворена вiччю тиша. Лише час вiд часу, i то негучно порушував ©© кiнський храп. Бiльше анi звуку з поля, як i з лiсу та з неба, що над полем i лiсом. Таке бездонно глибоке воно раннього лiта i таке до щему чисте та звадне! Присяйбiг, подiно© чистоти та знади й вiдшукати годi. А скiльки зiр у небi а якi святково веселi вонм! Не упокорення - вознесения духу почува╨ш у собi вiд тих пiднебесних пишнот. Були б крила, бiгме, не втримався б, знявся б i полетiв туди, аби торкнутися то© ута╨мниченостi чи принаймнi погледiти, яка вона зблизька. "Не поспiшай, - урезоню╨ себе княжич. - Забув хiба, як недалеко був вiд того, щоб полетiти? Втiшайся, молодче, розкошами землi, вони не гiршi за пiднебеснi". Лише думка й зугарна на таке: щойно тiшився Свiтозар чарами неба, уже опечал'ений. Бо перенiсся помислами на iншi теренi й уздрiв iншi видива. "Чи зможу колись забути ©х? Невже супроти того, що зазнав там, на Дуна© i в Придунав'©, що пережив пiд мечами та стрiлами аварськими, i час безсилий? Не може того бути. Духу в менi не вбили, я ще воспряну духом!" Переверта╨ться Свiтозар iз боку на бiк, силиться позбутися ©х, див, що були реалiями, i видовиськ, що в тепер дивом, а прогнати не може. Приходять та й приходять у мислi, будять уяву i гонять вiд нього сон. "Хiба пiдвестися, полишити ложе? А що се дасть? Куди подiнуся вiд думок про тоте безлiття, як i вiд безлiття, що так надiйно засiло в мiзках?" Даремно князь Радим бiдкався, проводжаючи брата, де вiзьме вiн i його путники ©жу i чи скрiзь вiзьмуть за ногати. Бо© його добували ©© дуже запросто: там уполюють зайця чи косулю, там качку чи гуску, яких он скiльки водиться по озерах та рiчкових заплавах. А сьогоднi прокинувся княжич i перше, що вгДедiв - дружинники поралися бiля виловлено© на свiтаннi риби. - Кому ж се боги послали такий щедрий улов? - Усiм, княжичу, бо всi смакуватимемо рибною юшкою i то невдовзi. - А все ж ловив хтось один, ну, дво╨. - Сьогоднi один, завтра ловитиме iнший. Кому випадав наглядати за комонями, табором, той мав дбати й про страву. Чо даремно тратити час? Смакували довго i досита, бо вiдали: далi пiдуть лiси та й лiси. Чи натраплять у них на земнi блага, що стануть для них ©жею, однi боги знають. До всього ж iншою землею правитимуться - Улицькою, мiж iншим людом. То вже як доберуться до Втiкича та загостюють у брата Богданка, м'енш за все думатимуть, чим насититись. Он скiльки лiт не видiлися, вважай, вiд того самого дня, як прощалися з вiтцем. Ано, вiд того самого. Тризна по померлому була гучна. Угя земля волiла удосто©ти князя Волота честю й вiддати достойну його дiянням та Тиверi шану. Тож гiнцi гнали комоней на всi чотири сторони свiту, доправилися й до князя Богданка на Втiкичи. Вiдтодi лiт та й лiт спливло, маму поховали вже. Буде про щи гомонiти з братом i за столом, i поза столом. Коли те, що каже про Келагаста Радим, правда, мусять гуртувати силу, котра поставила б князя дулiбiв на мiсце або усунула б як такого, що посяга╨ на свята святих у антськiй спiльностi: бути кожному князю, як i кожному люду, господином у сво©й землi непiдвладним iншому князевi, най вiн буде й князем-привiдцею чи князем-вiтцем. Що далi на сiвер правилася Свiтозарова ватага, то твердiшою ставала в кожного з ватаги мисль: тут, у сiверських весях, анти живуть лiпше, нiж там, у полуденних. Коли ж поминули уличiв i зустрiлися з першими оседками втiкачiв, i зовсiм певнi уже були: таки лiпше. Он якi свiтлi та весело мальованi кушти мають, скiльки курей, качок, гусей на подвiр'© кожного та й поза подвiр'ям. I свинi бродять поза оседком цiлими виводками, i худоба випаса╨ться черiдками. "Се тому, що втiкичi лiпше, нiж нашi, полуденнi поселяни умiють газдувати? - пита╨ себе Свiтозар i одразу ж перечить собi. - Ба нi, се тому, що люд тутешнiй давно не знав ратного вторгнення чужинцiв, що князi сих земель менш витрачають ногат на утримання дружини i рiдше ходять на полюддя. У нас, на Тиверi, i вiд диму князевi дай, i вiд рала, угiдь дай, i вiд бортей також дай. А в Богданка, видно, менше повинностей, тому й люд живе лiпше. Недаремно ж вiн хвалився, будучи на Тиверi: "Не все знайшов я ведучи вiдселенцiв у свiти, та дещо знайшов усе-таки. Люд мiй не сто©ть поза ратними виправами антсько© спiльностi ее так, одначе земля моя не зна╨ спустошень, що ©х лишають по собi вторгнення чужинцiв. А то надiйна твердь для благодатi". Мав би поспiшати Свiтозар, аби добратися сьогоднi до Богданкового Дитинця, спочити по довгих мандрах у його оселi. Проте не поспiша╨, зупиня╨ться мало не в кожному, що трапля╨ться на путi, оседку, бесiду╨ з поселянами, догляда╨ться до буття люду втiкицького. Во©в почина╨ бентежити це. - Коли так правитимемося, - зауважують, - нiч застане в путi. ' - Не бiда. Тут уже свiй люд. У будь-якiм оседку заночуемо. Усi радiли ©м на Втiкичi, бо пам'ятали ще: вони з Тиверi. Однак помiтнiше, нiж iншi, горнулася до Свiтозара молода лагiдь втiкицька. Бо Свiтозар умiв повести з нею рiч. Тим розповiсть про землi, с яких бував, про люд, з яким знався; тим загра╨ на гуслях та заспiва╨ про долю людську. А на спiв усяке прийде, i старе, i мале, спiв чи не найнадiйнiше ╨дна╨ його з поселянами. - Не кличе Тивер? - цiкавиться в найстарших, тих, що переселялися купно з Богданком. - Колись кликала, i дуже, - вiдповiдають замислено, - тепер перестала кликати. - Чом так? - Кревних, що найбiльше кликали, не стало, померли вже, тi, що ╨ родаками вдруге, забулися. Далебi, тому, що крев уже не та, i клич не той. - А земля? Дарунки-утiхи ©© за молодечих лiт? - То як сон. Та й те берiть на карб: iншi ма╨мо утiхи - дiтей, онукiв. До землi се© приросли вже серцем. Щедра вона для нас, людове. До тако© не можна не прирости. - Ну, а князь? Як князь поводиться iз поселянами, не зобиджа╨? - За язика вкусися, молодче. Князь у нас достойний син вiтця свого. I повинностями не переобтяжу╨, i на путi до розвою не сто©ть. - Ви сказали: достойний син вiтця свого. Князя Волота ма╨те на оцi? - А то ж кого? - Не гнiва╨тесь на нього й за те, що спровадив свого часу iз рiдно© землi, вiдiрвав вiд кревних? - Дiла людськi©, сину мiй, вимiрюються не ╨диним вчинком. Порочним був би той, хто мислив би саме так. А князь Волот багато добра робив землi сво©й, як i люду. Ти молод i, далебi, не знасш: волостелини хотiли вiддати його в жертву богам за те, що стояв на боцi люду. Ми пам'ята╨мо се, як i те, до речi, що не князь Волот вигнав нас iз отньо© землi, - вигнало безлiття. От як! Спаси бiг тебе, родаку, за добру пам'ять про вiтця, як i за мудру рiч. Тепер я правитимуся до брата з чистим серцем". Добувся до нього таки не того - наступного дня й застав не в мирнiм спочиваннi: був серед будiвничих, котрi зводили стiну довкола стольного городця на Втiкичi. Не мiг не пiзнати його, а проте й подивувався немало, пiзнавши: Богданко примiтпо посивiв i обважнiв у ходi, ба навiть, не про князя кажучи, зсутулився, убрав голову в плечi. - Чолом тобi, княже! - привiтався. - Чи пiзна╨ш, хто загостив до тебе? Дивився прискалено-пильно, як всi, хто недобача╨ вже, все ж недовго. - Що з роду вiтця мого, - заяснiв нарештi, - що син княгинi Миловиди, бачу, а котрий iз них, бiгме, не признаю. Чи не Свiтозар часом? - Вiн, брате Богдане. Спритно зiскочив iз кобилицi, пiдiйшов i почоломкався з ним тричi, як покон велить. Розчулився князь. Забув про будову, ба навiть про те, що з Свiтозаром були iншi тиверцi, - обняв за мiцнi молодечi плечi й показав на Дитинець, терем у Дитинцi. - Прошу брата i довгожданого посланця з отньо© землi до господи. Як добре, що ти намислив навiдати мене. - Я не сам, - нагадав про во©в i путникiв сво©х Свiтозар. - А так, так, - обернувся до комонних. - Прошу всiх до господи. Отам, - показав на дальню забудову, - поставте комоней та й заходьте, гостi дорогi, на хлiб-сiль, на бесiду застiльну. Столи княжi гнулися того дня вiд страв, напо©в i за столами було з ким вести бесiду. Окрiм князя Богдана та княгинi Зорини, теж сиво©, гейби голубка, одначе жвавiшо© i не тако© похило©, як муж ©©, були деякi з мужiв втiкицьких, очевидно, тi, що найближче стоять до князя, був увесь Богданкiв рiд: сини з жонами, доньки з мужами, тi а дiтей ©хнiх, котрi досягали вже отрочого вiку. Бесiда була звичною: господарi розпитували про Тивер, тих iз тиверцiв, кого вони пам'ятали ще, гостi дiлилися тим, що видiли, правлячись iз Тиверi. Та ось мова зайшла й кро вiдселенцiв, ©хню землю, що стала вже знаною не лише на Тиверi. - Хвалить тебе, брате, люд твiй. - Отак навiть? - Правду кажу. - За що б то? - За те, що по правдi живеш iз ним, не оббира╨ш, як iншi. - Глядiть, - засмiявся князь i кивнув мужам сво©м. - Навiть такi ╨. А на зборищi вiчовому не те кричать. Коли повiв рiч про спорудження твердей у князiвствi, пупа рвали деякi, перечачи! - А пощо справдi надумався споруджувати ©х? Живете он скiльки лiт у мирi та й нинi загрози вторгнення не видно. Князь затримав на Свiтозаровi подивованi очi. в - I ти тi╨©? IIо-тво╨му, тодi тра дбати про недоторканiсть землi, коли замоложу╨ться небо i ╨ загроза, що вдарить грiм? Нi, брате, то буде недбальство. Покiйний вiтець наш - най буде доброю пам'ять про нього - не тому вчив. Дбання про твердi по Дуна©, Днiстрi було його першою i останньою турботою. - Тож по Дуна© i Днiстрi. Там ╨ роме©, кутригури, обри. - А тут ╨ степ, звiдки завжди можуть завiтати небажанi гостi. Хочу пiти, брате, з життя певним, що рiд мiй твердо сто©ть i стоятиме на цiй землi. Он на них, - показав на синiв, - полишу ©©. Який iз мене був би вiтець, коли б полишав у непевностi? Дiла земнi, дiла людськi... Вони завжди були i, мабуть, будуть ярмом на ви© в люду. Ано, дiд Ярош усеньке життя сво╨, вiд отрочих лiт до смертi те й робив, що стинався на бородищах, дбав про мiць землi й безпеку люду, вiтець Волот також. Тепер перейнятi сим, денно i нощно уболiвають про те Радим, Богданко, той самий Богданко, що обiцявся колись сiсти в такiй землi, де люд дбав би лише про благо, не про меч.Та чи вони однi такi? Кожен живе тим у сво©м родi, в сво©й господi. Ото лишень i одмiни, що один печалиться благами всi╨© землi, люду, iнший - благом та безпекою гнiзда свого, родини, сво╨©, сказати б, маленько© держави. "Навiть я, - усмiхнувся сам собi Свiтозар, - ано, навiть я, котрому полишене матiр'ю гнiздо, як кажуть, нi грi╨, нi знобить, - навiть я перейнявся тим же дбанням i тими ж тривогами. Бо таки ними був спонукуваний, коли рушав у сi© мандри, таки розвiй людський i благодать людська будять сумлiння й кличуть до дi©. Чогось iншого на землi, далебi, нема╨ для всякого з нас, людей, i бути не може". З сi╨ю певнiстю Свiтозар завершував застiлля, з нею одiйшов i до сну. Про те, що муляло вiд того часу, як мав бесiду з Радимом у Чернi, заговорив з Богданком наступного дня, тодi, як були самi, без стороннiх. - Радим сказав менi, що люд антський, князi окольцi певдоволенi Келагастом. Чи не скажеш, чому так? Я, як вiда╨ш, напевно, визначений вiчем йому у радники. Дуже можливо, що тепер, по завершеннi навчання в Константинополi, буду таким при Келагастовi, тож волiв би знати. - Радим належить до тих, хто невдоволений Келагастом найбiльше, мав би пояснити, чо невдоволений. - Сказав принагiдне, а я не спромiгся перепитати. Пiзнiше вже замислився i чую: не да╨ покою той натяк. - Будеш у Ки╨вi, поцiкавишся сим у князя ки©вського, вiн був найзавзятiшиii у по╨динку з Келагастом, отож, як i Радим, зна╨ достеменно. Я ж чув лишень одним вухом, i з того, що чув, виходить, нiби незлагода мiж братом нашим Радимом, князем Ки╨ва i Келагастом постала з-за Тiри й морського пристанища в Тiрi. - Посягав на не©? - Кажу ж, достеменно не знаю. Дуже можливо, що й так. Он воно що! Чи не заговорив у Келагастовi черв'як, на якого сусiди найбiльше покладаються: менi мого мало, менi подай усе? А се лихе пробудження неодмiнно пробудить iнше: се - тво╨, а се мо╨, сиди ти там, я сидiтиму тут. Вiд того пiде звада в землi Трояновiй, а ©© антам лишень i бракувало. Чи треба, коли так iти до Келагаста й бути з Келагастом? Утримати такого вiд злонамiрених дiянь нелегко буде, а бути причетним до них ганебно. Сум'яття сi не полишали вже Свiтозара, i хто вiда╨, чи не погнали б невдовзi до Киева, на бесiду а князем Ки©вським, коли б подальшi зустрiчi з Богданком i його родиною не розтеребили в ньому iншi, тi, що погнали в далекi мандри, поривання. Брат, будучи обсаджений клопотами князiвства, полишив гостя з отньо© землi на синiв сво©х, а паче всього на Ярослава, котрий жив при вiтцевi й був вiтцевою десницею в дiлах княжих. Вiн майже одних iз Свiтозаром лiт, до того ж схильний до бесiди муж. I те йому цiкаво знати, i друге, i трет╨. А оскiльки й Свiтозар був тих же лiт i то© ж вдачi, то швидко зблизився iз Ярославом. Коли пiшо ходили на Втiкич, спускалися кам'янистим берегом до води й подовгу засиджувалися над нею, бесiдуючи, коли сiдали на комоней i правилися на околi© - ближнi чи й дальнi. Княгиня лиш для виду ганила сина - чи то ж можна зникати так надовго, про себе радiла, що дiверко зблизився з сином, що йому мило в них i втiшно. Ярослав бiльше, нiж хтось, бачив ту втiху й сказав якось: - Вiтець давно нахвалявся послати мене на схiднi обводи землi нашо©, приглянутися, що робить там сторожа i чи робить те, що велено. Хочеш, подамося вдвох, побачиш усю землю нашу. - Се надовго? - На седмицю, не бiльше. - Згода, по©хали. Думав собi: де що вишука╨ться така нагода - не лише бачити землю, якою правишся, гомонiти з людом, що зустрiчатиметься на путi, а й мати пiд боком мужа, котрий пособить i побачити все, що в найлiпшого, i погомонiти з ким слiд, i витлумачити те, що потребуватиме витлумачення. Ано, се ж нагода з нагод! Воно так i було. Ось тiльки ©здили вони не седмицю - всi три. Бо Ярослав, як мовилось уже, належав до тих, що вмiють захопити бесiдою про звабнi i найзвабнiшi куточки на землi Втiкицькiй, а Свiтозар - до тих, що не можуть розминутися iз звабами. Було ©х, путникiв iз стольного Дитинця, i на рiчках, що так густо мережать землю Втiкищьку, i на озерах, по оседках i сторожових вежах, мiж людом i далi вiд нього - десь на галявi лiсовiй, при мирнiм вогнищi чи на березi рiчки, озера, обжитих всього лиш дичиною. - I така земля он як довго лишалася незайманою, - мислить уголос Свiтозар. - Тебе диву╨ се? - Таки диву╨. Люд склавинський та й наш, антський, ои скiльки кровi пролив, прагнучи сiсти в ромеях, а чим тотi ромейськi землi лiпшi за сю? - Не бачив ©х, - осмiха╨ться Ярослав, - не можу судити. - А я бачив. Фракiйськi та мiзiйськi землi, надто тi, що при горах, таки вельми звабнi. I затишнi, i плодоноснi, сонцем виповненi, гейби братниця вином, i водою, що стiва╨ з гiр, доста напо╨нi. А про те, що вони набагато лiпшi, нiж ваша, не сказав би. Се ж, Ярославе, не земля - благодать божа. У Тиверi був, уличiв навiдав, а тако© благодатi i таких статкiв, як у вас, недавнiх вигнанцiв, не бачив. - Вiтець мiй пиша╨ться сим, каже, хоча Втiкич i не зовсiм та земля, яко© шукав, все ж лiпа ╨. - А як вiн iз князем Ки╨ва живе? У мирi, злагодi чи нi? - Та нiби в мирi, хоча й потерпа╨, аби не порушився вiн. Був час, коли поляни хотiли переселити нас у степ заднiпровський, на тi обводи, що межують iз кочiвниками асiйськими. Однак вiтепь мiй твердо став супроти того. I добре вчинив. Хоч обри й пiшли з степiв, зникла загроза вторгнення, та нинi знов iнакше ╨: хазари стали проникати за Сiверський Дiнець. - Iз лихими намiрами? - Де ти бачив, щоб ходили з добрими? Поки що на Сiверянщину заряться. Та чи може бути певнiсть, що не пiдуть i в нашi землi? Тож i потерпа╨мо: як буде, коли пiдуть? Через те, властиво, й дба╨мо про надiйнiсть сторожових веж. Як i про ╨днiсть iз полянами та й iншими племенами в землi Трояновiй. "I тут нема, виходить, супокою. Де ж ╨ вiн i чи може бути?" Коли повернулися нарештi до стольного Дитинця на Втiкичi, не став уже засиджуватися в брата. Погомонiв iз ним на останок, сказав "спасибiг" господинi за ласку i гостину та й подався з сво©ми тивериями до Росi, а звiдтам - на стольний город росiв i полян Ки©в. Вiн не видався йому таким великим та величним, як чув про нього. Тiльки-но ви©хав iз лiсу - й одразу ж став перед високою стiною на землянiм валу. Лише ворота та вежi обабiч ворiт й виказували: се не просто громаддя в дебрях лiсових, се - город. Велич полянсько© твердi над Днiпром завважилась пiзнiше, як поминув забудови пiд стiною та ближче до намiстя, затим - саме намiстя перед княжим теремом, завважив требище iз встановленими на ньому ликами богiв, нарештi сам терем i ту високость, на яку вознiсся вiн над великою рiкою. - Йой, - мовив захоплено i перезирнувся з воями, що стояли обiч нього. - На таку гору не всякий огир витеребиться. Правду казали: мiцно сто©ть Ки©в на схiдних обводах землi Трояново©. Глядiть, як далеко видно звiдси в степ i як гордо вознiсся город сей над степом. Був потiшено збуяний, переступаючи порiг княжого терема. I сподiванки мав свiтлi iз свiтлих. А в теремi притьмарили ©х. - Князь слабу╨, - сказали, - й прийняти гостя не може. - То, може, потiм? Я зажду. - Надi© мало, молодче. Вельми слабий вiн. Що ж робити? Обернутися й пiти? Сказано недвозначно: вельми слабий. Та як пiде, коли погомонiти конче треба. - Я син князя Волота iз Тиверi, Свiтозар, - пояснив челядi. - Князь повинен пом'ятати мене по тiм вiчу, що було у Волинi. Скажiть йому, повернувся з Константинополя, хотiв би побесiдувати. За сим разом йому не вiдмовили твердо, велiли пождати, перекажуть його бажання княжичу Велемировi. Княжич виявився уважнiшим i чемнiшим за челядь. Сам вийшов до гостя, привiтав та обласкав його, як належить всякому господаревi, i вже потiм запросив до себе на бесiду. - Князь справдi вельми слабу╨. Так вельми, що я потерпаю за нього i не хотiв би класти на його плечi якусь повиннiсть. Тож най княжич iз Тиверi скаже все, що хоче сказати, менi, а я перекажу те в кiлькох словах вiтцевi. Свiтозар розумiв: тут не мiсце бути велемовним. А проте не сказати того, що хотiв, теж не мiг. Там, за Дуна╨м, неспокiйно нинi i, може, бiльше, нiж будь-коли. Одне, Вiзантiя, взявши над обрами гору, воспряне духом i може зважитися на бiльше, а друге, обри, не поживившись у Вiзантi©, шукатимуть поживи десь-iнде. Вiн був серед них, багато чув, а ще бiльше бачив i тому певен: тi, що, не замислюючись, потяли двадцять тисяч полонених i через те лишень, що вони не дали ©м сподiваних солiд, - не стануть вагатися, зберуться з силою й пiдуть на ратнi промисли до сусiдiв. А оскiльки йти ©м нема╨ куди, окрiм слов'янських земель, слов'янам слiд би подбати про ╨днiсть мiж склавинами та антами, яко©, до речi, давно уже нема╨. Лише вона дасть спроможнiсть здолати обрiв. - На жаль, анти теж не можуть похвалитися надiйною ╨днiстю. Князi окольнi подейкують, нiби Кегаласт сi╨ розбрат. А се погана прикмета i вельми невчасна. Саме про не© й хотiв би поговорити з князем Ки╨ва. Iду до Келагаста i йду з намiром сiсти при ньому на те мiсце, що визначило менi волинське вiче. Маю почути вiд князя, котрий, не сумнiваюся, найбiльше зна╨, хто ╨ нинi Келагаст i як менi бути з ним. - Тривоги гостя не безпiдставнi, - мовив, розмислюючи, Велемир. - I в антах не все гаразд, i поза антами теж. Днями до Ки╨ва надiйшли невтiшнi вiстi: Вiзантiя замирилася з обрами i вторгнулась вивiльненими легiонами в землi склавинiв. Йде велика i не на користь склавинiв сiча. - Отак? - Так, княжичу. Ма╨мо, справдi, щось дiяти, i то негайно, бо погром склавинiв може стати i нашим погромом... Я пiду-таки до вiтця й скажу йому про тебе, - зважився зрештою Велемир i став на рiвнi. - Пожди на мене, се недовго. Лишившись на самотi, Свiтозар звiвся й пройшовся до вiкна, з якого видно було Почайну, а далi й сивий Днiпро, доли поза Днiпром. Боже праведний та боже милостивий. Всього лиш лiто минуло, як був там, на Склавинськiй землi, бачився з людом склавинським, таким чемним та добрим до нього, засгигнутим безлiттям, розмовляв iз привiдцями на радi в князя-вiтця ©хнього - Лаврита. Нe даремно, виходить, печалився старий непослухом молодших, таки призвiв вiн, ©хнiй непослух, до вторгнення. Що ж тепер буде i як буде? Зумiють склавини зiбрати силу i вистояти у ратнiм по╨динку з ромейськими легiонами чи не зумiють? А як поведуться в такiм разi вони, анти? Невже вiдсиджуватимуться й мовчатимуть, посилатимуться на те, що мають iз ромеями ряд на мир i злагоду? Дуже ймовiрно, що буде саме так, а небажано, аби було. Одне, у нього, Свiтозара, ╨ повиннiсть перед тим людом, перед ©хнiми князями, а друге, Велемир правду сказав: ©хнiй погром стане й нашим погромом. То без сумнiву, то напевно. Господар дотримав слова, недовго лишав його на самотi. Об'явився невдовзi й сказав притишено: - Заходь, княжичу. Вiтець жде на тебе. Князь Острозор справдi почувався зле. Лежав, обкладений подушками, до болю вимучений недугом i до невпiзнання висушений та постарiлий. Бiгме, зустрiв би десь-iнде, нiзащо не признав би, що це Ки©вський князь. - Сказали менi... - ледве вимучував слова, - сказали, чим печалишся, княжичу. Се добре, що печаль твоя така. Як добре й те, що ти повернувся з роме©в мужем зрiлим i тямущим. Я не зможу вже стати в помiч землi нашiй. I вiтець твiй, князь Волот, вiдiйшов. Поклада╨мо надiю на вас. Ось iз ним, сином мо©м Велемиром, та з князем Радимом даватимете лад землi i люду. А Келагаста не цурайтесь. Се тебе, княжичу з Тиверi, стосу╨ться передусiм. Iди й ставай при ньому радником, як вiче велiло. А станеш, постарайся переконати: ╨днiсть слов'ян iз слов'янами i князiв антських мiж собою - наш ╨диний порятунок. - Як бути зi склавинами, отче-князю? - не втримався й запитав Свiтозар. - Невже полишимо ©х без помочi? - Лишати не можна i не тра. Однак i з ратною помiччю не спiшiть. У нас iз ромеями ряд про мир i злагоду. Скористайтеся сим i пiдiть до роме©в та скажiть ромеям: коли з нами волiють жити в мирi, то най замиряться i з склавинами. В противнiм разi ми рвемо з ними добрi стосунки i вiльнi чинити так, як велить нам чинити честь i сумлiння наше. Свiтозар низько вклонився старому князевi, засвiдчивши тим свою згоду з ним i свою шану до нього, i вже потiм побажав йому одужання й вийшов. XXXVI У Волинi Свiтозар не поспiшав видавати себе за того, хто ╨ насправдi. Оселився поза городом, взяв до рук гуслi й пiшов мiж люд торжковий. Бесiдi© князiв ио околiях землi Трояново© чув уже, цiкавий був знати, що гомонить про привiдцю на Дулiбах простий люд - скудельники, лимарi, ковачi, рибалки, тi, що труться коло княжого терема, i тi, що далi вiд нього. Аби зiбрати таких та заполучити довiру, спiвав пiснi. Спершу веселi, тi, що кличуть до гурту чи й спонукають ударити лихом об землю в гуртi, далi всякi: тi, що беруть за серце й розчулюють, i тi, що роблять щойно розчулене серце крицею. Коли ж нагледiв: гурт зiбрався он який, заспiвав i про потятих на Дуна©. Чув та й бачив: дух повiданого не лишень вразив - заворожив торжкових. Кам'янiли видом i слухали, слухали i кам'янiли. Аж поки не урвався котромусь терпець. - Та дивовижа, - запитав, - що про не© спiва╨ться в пiснi, витвiр пiсняра чи обри справдi чинять таке з пiдневiльним ©м людом? Свiтозар осмiхнувся втiшено й поклав на струни щойно чаклуючу на них десницю. - Витвiр, щоб знали, завжди ╨ вiдгуком чийогось серця на людську втiху чи безлiття. - Може, й так, а все ж... - Не вiриться, еге? - Таки не вiриться. Що ж роме©? Невже простили обрам тоту кривавище, той глум над людом сво©м? - Далебi, не вельми печалилися ним, коли пiшли по тiй кривавицi всi╨ю сво╨ю ратною силою не на обрiв, а на склавинiв, котрi он яку згубу мали того ж таки лiта i вiд тих-таки обрiв. - Ано, - стали на Свiтозарiв бiк торжковi. - Iстину кажеш, пiснярику: далебi, не вельми печалилися. Чули ми про тоту напасть, що ©© мають склавини. Не вiдали тiльки, що тi, вiд кого удосто©лися ©©, мали свою i мали вiд обрiв. Ти всюди бува╨ш, чоловiче божий, багато видиш i зна╨ш. Чи не скажеш нам, коли настане край безлiттю, як i жорстокостi людськiй, як i безглуздю? - А ви самi не вiда╨те, коли? - Де вiдатимемо, коли люд -пiшов такий, що його i в ступi не влучиш? - До чого тут люд? - озвався один iз натовпу, досi мовчазний :i суворий, ба навiть гнiвний з виду. - Нiби люд жада╨ боролищ, посила╨ рать на рать i зчиняв сiчi. То все привiдцi, ти ©хнi© злi умисли колотять свiтом i ллють крив нi в чому неповинного люду. - Гада╨те, що так? - А чом не гадати? Нiби з того, що каже пiсняр, не видiю. IIiби наш князь лiиший за привiдцю обрiй чи роме©в. Скажете, не проливав стiльки кровi, як тi два? То пролл╨ ще, ось увидите. Сказав i пiшов прiч. - Тiпун тобi на язик, - вилаявся котрийсь iз лимарiв. - Чо вiн? - поцiкавився Свiтозар i кивнув на того, що вiдходив. - З тих, що мають обиду на князя Келагаста. Умкнув доньку його i зробив сво╨ю наложницею. - Отак? Князь Келагаст ма╨ наложниць? А що ж ;. Даная? - Далебi, не вельми втiшана тим. Усяке подейкують, та ; то всього лиш подейкування. Як справдi ╨ там, не вiда╨мо. Дiла-а... Келагаст, виходить, не лише з окольними князями дозволя╨ собi сваволити, з людом дулiбським також. На що ж вiн поклада╨ться? Чи такого поважатимуть? Чи за таким пiде хтось, тим паче в тривожний чаг? Безлiття ж бо вита╨ над обводами землi Трояново© й ось-ось може пересягнути через обводи. Не на добро се. Бiгме, не на добро. Що ж вчинити, коли так, йому, Свiтозаровi? Вiдцуратися Келагаста и вернутися на отню Тивер? Воно нiби й так: i чистий може забруднитися, обертаючись у брудi. А все ж чи на лiпше складеться, коли вчинить саме так? Князь Тиверi, яко кревний, був би йому надiйною опорою i однодумцем, се правда. Та не через князя Тиверi i не через когось iншого вестимуться сольськi перетрактацi©, коли дiйде до того, лише через Келагаста i Волин. Се© мислi дотримувалися, коли йшлося про антiв, у Вiзантi©, те саме чув iз уст князя-вiтця Склавинi© Лаврита. А коли так, чи варто поспiшати iз втечею вiд Келагаста? Волин - не тiльки Келагаст, тут ╨ ще рада старiйшин, ╨, зрештою, й Даная. Що коли старiйшини - не такi вже й прихильники Келагастових дiянь, а Даная - не така вже й безсила спадко╨миця княжого столу на Дулiбах? Ано, втекти з Волина нiколи не пiзно, треба пенробувати спершу, чи не поталанить угомонити Келагаста, а вiдтак i заволодiти Волином. До кого ж пiти йому передусiм? До Дана©, Келагаста чи до старiйшин? А-а, чим Цур не жарту╨, пiде передусiм до Дана©. Чу╨ серцем, нелегко буде говорити з нею про Келагаста, коли вона он як принижена яко жона i княжа донька Келагастом, та якось уже поговорить. Чи то ж даремно ромейськi навчителi видiляли в ньому саме цю рису обдарування - бути стольником, умiти вести сольськi перетрактацi© за обсадженим не схильними до злагоди i миру людьми столом. Чи пам'ята╨ ж його Даная? Тодi, як виходила перед вiче купно з мужем сво©м та заприсягалася бути достойною довiри, нiяковiла й могла не примiтити отрока з Тиверi. А вiн, Свiтозар, саме з тамтого вiча й пам'ята╨ Данаю. Бо така була, що й через багато лiт не може забути ©©. Ставна та гожа стояла на вежицi i вражала лiпотою лику свого, голосом, що тамував йому вiддих i клав печать мовчання на уста притаманною тiльки ©й знiченiстю, присутнiстю чарiв у тотiй зпiченостi. Дивився тодi на не© i нiмував, радiв, ще ╨ така на антах князiвна, а пiзнiше, в ромеях, i пишався тим. Так i казав, коли мiж отроками заходила рiч про лiиоту жiночу: таких, як на антах, жон нiде нема╨. I чомусь не матiр свою, гожу з-помiж гожих, мав на оцi, таки ©©, Данаю. Воно, далебi, й не дивно. Матiр пам'ятав жоною за сорок лiт, а Данаю - тi╨ю младомладою мамою, що розквiта╨ по перших родах найпишнiшими знадами. - Скажiть княгинi, - звернувся до челядi, - що ©© хоче видiти княжич Свiтозар iз Тиверi. Челядник хилить перед захожим голову, одначе погляд виказу╨ його: не зовсiм вiрить, що перед ним княжич. "Такий убогий я чи як розумiти сю його недовiру?" _ огляда╨ себе Свiтозар i тi╨© митi завважу╨ в розчинених дверях доладну жiночу постать у парi з дiвчиною, такою ж бiлотiлою та пишноволосою, як i господиня терема. Осмiхнувся тiй разючiй схожостi i вже потiм поклонився Дана©. - Прошу княжича, - запросила тим же, що й колись на всеантському вiчi чув, голосом, - Прошу проходити до терема. Коли не помиляюся, вiн i в той отрок, що зма; гався з мужем мо©м, Келагастом, при обраннi князя-привiдцi. - Той, княгине. Пiзнала чи всього лиш догаду╨шся? - Чому мала б не пiзнати, - усмiхнулася, - коли гiсть :, мiй був тодi отрочам ще, а брав гору у по╨динку з мужами. Щоб пам'ятати так довго, треба мати неабияку пам'ять, достойна. Он скiльки лiт минуло, а я за тi лiта з отрочати вирiс до невпiзнання. - О так! - заяснiла видом, - Справжнiм мужем став. гадаю, не так ратним, як думаючим. Чи, може, ратному дiлу також вчили? - Бiльше уповали на пiзнання законiв буття та на дiла сольськi, на науку Гiппократову, покликану дбати про здоровий людський дух i здорове тiло. Присiла поруч, дивиться замилувано. Хоч милуватися би вiк нею. Не просто лiпотна - чарiвна була в розквiтi лiт i нерозтрачено© попусту вроди. "I таку жону Келагаст мiня╨ на наложниць? - питався вам себе й не знав, що вiдповiсти собi Свiтозар. - Хто ж вiн ╨? Всього лиш заблуканий обавник чи вiдвергнутий Дана╨ю муж? Чому ж тодi терпить його? - А ти, княгине, мало одмiнилася за сi лiта, - похвалив-таки ©© за лiпоту. - Коли б не доня, мiг би подумати що нас i не роздiляли вони. Я ж не помиляюся, це твоя доня? - А так, - пригорнула знiжено й поцiлувала свою дiвку. - Се i е вона, та моя вiдрада, що не да╨ помiчати, як сплива╨ вода у Бузi... Ходи, Лiлейко, до наставницi - пiдвелася й провела дiвчину до дверей, i вже як зачинила ©х за нею та сiла, якось просто й невимушене повернулася до перервано© розмови. - Цiкава знати, княжич так засво- Л©в Гiппократову науку, що може баяти людей? - А княгиня потребу╨ баяння? - вiдбувся жартом. - Ба нi. - Я теж тi╨© мислi. Як обiзнаний з наукою про здоров'я людське засвiдчую: княгинi послуги мо© не потрiбнi. - Зате ©х потребу╨ люд. - А князь? - ловить ©© на словi. Був недостатньо обережний чи Даная належала до тих, кого навiть невинна цiкавiсть насторожу╨, притьмом потупила зiр i пригасла вся. - Не буду лукавити, - сказала перегодом, - князь теж потребу╨ помочi. Тiльки не на немiч тiла скаржиться вiн. Розумна рада яко мужевi думаючому не завадить йому. "Вона чита╨ мо© мислi чи як се розумiти?" - До мене дiйшли поголоска, - зважу╨ться на бiльше, нiж мiг до ©© одкровення, Свiтозар, - нiби Келагаст тим i уславився за сi лiта, що не вельми дослуха╨ться до чи╨©сь ради. - Отож i бiда. - То що я вдiю, коли так? - Хто ж тодi вдi╨, коли не ти? Хiба забув: на соборнiм вiчi отрочам був, а брав над ним гору. Тепер, коли змужнiв та пройшов ромейськi вишколи, гадаю, й поготiв вiзьмеш. - Тодi Келагаст стояв перед вiчем i не смiв сваволити. - Нинi теж не сам будеш. ╙ рада старiйшин, ╨, зрештою, я. - Ти? - бiльше лукавив, анiж цiкавився. Не образилась. Помовчала й сказала: - Я, коли хочеш знати, чи не найзавзятiше змагаюся з ним яко з князем. Одна бiда: резонiв у мене мало. Гнiв мiй на нього не дав менi мислити тверезо. А будеш мiж нас ти, певна, об'являться й резони. Сподiваюсь, не забувся, люд вiчовий затим i посилав тебе в науку до вiтця, а вiтець - до роме©в, що була вiра: повернешся достойним радником князевi-привiдцi. - Даная перебiльшу╨. - Ба нi, Даная далi, нiж хтось, бачить, тому й каже так. Келагаст, аби знав, всього лиш ратний муж. Давати лад землi без чи╨©сь розумно© ради вiн не годен. - Скажу гожiй княгинi те, що й казав уже: коли ж не слуха╨ ради. - Будемо ╨динi - послуха╨ться. А нi - скажемо, що всiм кажуть у таких випадках: пiшов прiч. Свавiльний князь не може бути привiдцею анi дружинi, анi всiм сущим на Троянах. З сина мого, Мезамiра, лiпший буде князь, тим паче, коли стольником при ньому будеш ти. Он воно як! Келагаст для не© - нiщо, вона справдi може бути, а то i е вже найнадiйнiшим соузником. Що ж спонука╨ ©© до цього? Всього лиш ображена гордiсть достойно© жони i княгинi чи щось вище й значимiше? А втiм, то вже не так i важливо. - Коли се каже донька князя Добрита, коли вона вiрить менi i поклада╨ться на мене, так тому й бути: лишусь при Келагастовi, якщо буде на те згода Келагаста. Осмiхнулася вдоволено i знову заяснiла вся. - Про те знатимеш уже завтра, найдалi - пiслязавтра. А нинi будь нашим гостем, достойний княжичу. Сказала й звелася жвавiше, нiж личило б княгинi, i до челядi подалася швидше, нiж мiг сподiватися. Антiв давно не стосу╨ться те, що дi╨ться на Дуна©. Дiйiпла одна поголоска: "Авари пiшли походом на роме©в". Помислили й сказали: "Що вони собi думають?". Дiйшла друга: "Роме© замирилися а персами й кинули палатiйськi когорти супроти аварiв". Лиш похитали головами "Догралися. А проте хай зiб'ють ©м пиху, може менше посягатимуть на чуже". Де-де, а в захищеному лiсами Волинi надiйно почували себе, брязкiт мечiв за горами особливо© тривоги не зроджував тут. Он скiльки лiт живуть у мирi з сусiдами, чому б не вiрити, що й далi так буде? Воспрянула й Даная духом. Ано, де дiлася осмута, що так посвiчувала в очах, де взялася й жвавiсть, що ©© пам'ята' ли вiд того часу, як була дiвкою та водила танок з ровесницями. Чого так, нiхто, крiм, може, стольника Свiтозара достеменно не знав. ╙дине, що помiчали, надто вже поклада╨ться вона на мислi-поради стольника, надто рада, '∙∙ що вiн ╨ нарештi. А ще стали помiчати, що Даная неприховане вороже стала ставитись до мужа свого, не зважа╨ на мислi його, коли йдеться про стольнi дiла. Слуха╨ старiйшин, пита╨ться ради в Свiтозара, на князя анi позирку, анi уваги, нiби його й нема╨ на радi. Якогось разу спаленiла навiть i сказала: вiн, Келагаст, ма╨ пам'ятати, що помаджений на княжий стiл лише на час i що той час збiг ^же; у княжiм родi на Дулiбах е законний спадко╨; мець - ©© син. Стольник Свiтозар ледве вгомонив тодi ©х, i Данаю, i Келагаста. Та чи й вгомонив би, коли б не старiйшини та не скорботи людськi, що таки зродилися тими днями на Дуна© i пригнали до Волина нарочитих вiд склавинiв. - Бiда, братове! - сказали нарочитi. - Роме© замирилися з Iраном i кинули супроти нас палатiйськi когорти, ту силу, з якою наша рать не годна упоратись. Полiг у сiчi лiпший привiдця во©в склавинських Ардагаст, став жертвою пiдло© зради Мусокiй. Прийдiть, анти, i станьте в помiч нам. Згадайте, ми з вами кревнi в, нам негоже сторонитись один одного. Даная не забарилася довiдатись про те i чи не перша з'явилася до стольника. - Що робитимемо, Свiтозаре? - спитала наполохано. - Склика╨мо раду старiйшин. Приходь, помiрку╨мо купно з ними, як нам бути i що робити. - Се треба трапитись такому, - пошкодувала, i в тiм ©© пошкодуванню Свiтозар угледiв, ба швидше вiдчув, нiж угледiв, не просто жаль, - розумiння найбiльшо©, що була i що може бути, втрати. На той час вiн близько стояв бiля Келагаста. Яко мужа, обiзнаного з римським правом i удосто╨ного звання стольника, його гостинно прийняли у Волинi й нарекли на радi старiйшин першим радником князя-привiдцi i слом землi Трояново©. Та сталося так, що Свiтозар ще ближче i надiйнiше зiйшовся за цi лiта з Данаею, вигрiв бiля не© чи не иайзатишнiше, що мав досi, мiсце. Тож не мiг не розумiти ©© i не шкодувати купно з нею. Коли зiйшлися всi та вислухали склавинiв, звернулися передусiм до нього. - Княжичу Свiтозаре. Ти довго був у ромеях. Скажи нам, чим зумовлений ©хнiй похiд за Дунай i саме на склавинiв? - Одннм-╨диним: частими походами склавинiв у ромейськi землi, ©хнiм намiром заволодiти тою землею, сiсти в нiй на вiки вiчнi. Келагаст визнав за потрiбне перепитати: - I то справдi так ╨? - У Вiзантi© походи тi, як i вторгнення обрiв, у кожного на устах. Давно вимагають вiд iмператора: "Замирись iз персами, звiльни палатiйськi когорти й кинь ©х супроти обрiв та слов'ян". Так i сталося. - То як же нам бути? - Легковажити з Вiзантi╨ю не випада╨. Однак i на помiч склавинам не можемо не прийти. Раднi загомонiли. Однi висловлювали свою згоду з тим, що казав Свiтозар, iншi сумнiвалися в його повитих туманом казаннях: як то можна i склавинам прийти на помiч, i Вiзантiю не розгнiвати? Поцiкавився тим i Келагаст. Свiтозар, як i перед сим, не барився з вiдповiддю. Та й чого мав би баритися, коли виважив тоту вiдповiдь на найточнiших терезах - сво╨му сумлiнню. - Ми, як зна╨те, ма╨мо з ромеями ряд про невторгнеиня. Пiти зараз супроти них раттю означало б иорушитя давно i надiйно усталений мир. - Ми ж не в ©хню землю вторга╨мося, - заперечив хтось, - пiдемо на помiч тим, супроти кого зняли вони меча. - То байдуже. Так чи iнак, пiдемо на роме©в i стинатимемося з ромеями, а то буде не чимось iншим - сiчею, порушенням укладеного ряду. Робити ма╨мо мудрiше: пошлемо - i негайно - сольство до роме©в з такою речшщею; "Склавини - нашi кревнi браття. Коли ви, роме©, ╨ содругами антам i волi╨те бути ними й надалi, вiдведiть рать свою за Дунай, облиште землю Склавинi© в супоко©. Якщо цього не станеться, ми, анти, змушенi будемо вийти i стати супроти вас всiю сво╨ю силою". Зважать на се - добре, не зважать - таки зберемось i пiдемо. - Розумно! - почулися голоси. - Присяйбiг, i розумно, i чесно. Коли не послухаються i не заберуться восво© ясi, не ми - вони будуть виннi за порушення супокою мiж нашими землями. - А ще скажемо, - надумавсь i вкинув iскру до вогню Свiтозар, - ма╨те гнiв на склавинiв, гасiть його у сiчах iз ; склавинами на сво©й землi. Приставай на се, княже! Приставай! I щоб сольство не марнувало днi на путях до Константинополя, - пiдказав хтось iз старiйшин, - посилай його в землю Склавинську, до стратегiв, що змагаються зi . склавинами. - Нi, - перечили iншi. - В оба кiнцi посилай нарочитих: i до стратегiв, що плюндрують Склавинiю, i до iмператора. Так буде певнiше. Келагаст пiднiс меча, а дiждавшись тишi, сказав: -Чи всi приста╨те на се? Усi! То так i зробимо: пошлемо слiв сво©х в оба кiнцi, а тим часом гуртуватимемо рать. - I поставмо ©© на обводах, - порадили старiйшини, - най бачать роме© i знають: ми можемо й переступити ©х, ди не заберуться зi Склавинi©© - Розумно! Поставмо рать на обводах! Побачать - закрутять сiдницями, i найперше ромейськi стратеги! Келагаст не вiдпирався. В ньому заговорив дух мужа, що прагне звитяги, i вiн з усiм i всiм